Відповідно до статті 28 Закону України "Про охорону праці" НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила охорони праці під час вантажно-розвантажувальних робіт, що додаються.

2. Вважати такими, що не застосовуються на території України, Вантажно-розвантажувальні, складські та транспортні роботи. Вимоги безпеки, затверджені Державним комітетом УРСР у справах видавництв, поліграфії і книжкової торгівлі у 1984 році (НПАОП 63.11-7.04-84), Правила техніки безпеки при проведенні вантажно-розвантажувальних робіт на транспортно-складських роботах, затверджені Державним комітетом з матеріального резерву СРСР у 1985 році (НПАОП 63.1-1.06-85).

3. Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки України у встановленому порядку:

1) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

2) внести наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1. Ці Правила поширюються на всіх суб’єктів господарювання незалежно від форм власності та організаційно-правової форми, які в процесі своєї діяльності виконують вантажно-розвантажувальні роботи, навантаження (розвантаження) або вивантаження (далі - вантажно-розвантажувальні роботи).

2. Ці Правила є обов’язковими для роботодавців та працівників, що виконують вантажно-розвантажувальні роботи.

3. У цих Правилах терміни вживаються в таких значеннях:

автоелектрокар - безрейковий самохідний візок з двигуном внутрішнього згоряння або електричним приводом, що застосовується для перевезення вантажів на промислових підприємствах і залізничних станціях;

автомобілерозвантажувач - пристрій, який призначений для вивантаження зерна та сипучих вантажів зернової групи, кут природного укосу яких не більше 40°, із бортових автомобілів та тягачів із напівпричепами через відкритий задній борт на площадці поздовжнього перекидання, а також автомобільних і тракторних поїздів з причепами без розчеплення через боковий борт на площадці бокового перекидання;

вантажно-розвантажувальна рампа - пересувний місток між підлогою та транспортом для вантажно-розвантажувальних робіт, який дозволяє виконувати загрузку за допомогою навантажувачів; складається з рами, гідравлічної системи підйому, ходових коліс, буксирного пристрою та системи безпеки;

вантажно-розвантажувальний майданчик - горизонтальна поверхня, що призначена для обслуговування транспортних робіт з навантаження або розвантаження вантажів, яка оснащена відповідними вантажопідіймальними кранами і машинами, або навантажувачами періодичної дії, або навантажувачами безперервної дії (стрічкові, скребкові, роторні, шнекові навантажувачі);

вантажно-розвантажувальні роботи - це комплекс заходів, спрямованих на підняття різноманітних вантажів з метою їх завантаження чи розвантаження; такі роботи застосовуються для навантаження (розвантаження) або вивантаження вантажів вручну або за допомогою спеціалізованої техніки (вантажопідіймальних кранів і машин, навантажувачів, автоелектрокарів);

навантажувач - машина циклічної дії, що належить до безрейкового долішнього транспорту (технологічних транспортних засобів), обладнана підіймальним механізмом (вантажопідіймачем) і вилами (платформою) або одним із змінних вантажозахоплювальних пристроїв для забезпечення підіймання, транспортування, навантаження та розвантаження, штабелювання та укладання вантажів;

підіймально-транспортне устаткування - транспортуючі машини, призначені для переміщення масових вантажів безупинним способом та засобами періодично діючого транспорту за допомогою підвісних доріг, рейковим і безрейковим транспортом, а також вантажопідіймальні пристрої циклічної дії зі зворотно-поступальним рухом вантажозахоплювального органу в просторі;

технологічна схема - сукупність основних і допоміжних виробничих процесів у поєднанні з необхідними для їх виконання засобами механізації та автоматизації, що забезпечує безпечну і ефективну організацію робіт;

транспортно-технологічна схема - схема, в якій відображаються організація транспортного потоку, способи проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послідовність виконання технологічних операцій і номенклатура підіймально-транспортного устаткування при навантаженні, транспортуванні та розвантаженні.

4. У цих Правилах інші терміни вживаються у значеннях, що визначені Законом України "Про охорону праці", ДСТУ 2293-99 "Охорона праці. Терміни та визначення основних понять".

1. Роботодавець повинен створити службу охорони праці відповідно до вимог Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15 листопада 2004 року № 255, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2004 року за № 1526/10125 (із змінами) (НПАОП 0.00-4.21-04).

2. Роботодавець повинен організувати опрацювання і затвердити нормативні акти про охорону праці, що діють на підприємстві, відповідно до вимог Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 21 грудня 1993 року № 132, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 лютого 1994 року за № 20/229 (НПАОП 0.00-6.03-93).

3. Роботодавець розробляє та затверджує інструкції з охорони праці відповідно до вимог Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 29 січня 1998 року № 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 квітня 1998 року за № 226/2666 (далі - НПАОП 0.00-4.15-98).

4. Роботодавець забезпечує проведення попереднього (під час прийняття на роботу) та періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 року № 246, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за № 846/14113 (із змінами).

5. Навчання і перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб та працівників повинні проводитися відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511 (із змінами) (НПАОП 0.00-4.12-05).

6. Роботодавець повинен розробити і затвердити перелік робіт з підвищеною небезпекою відповідно до Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 232/10512 (із змінами), для проведення яких працівникам необхідно пройти спеціальне навчання і щорічну перевірку знань з питань охорони праці.

7. Роботодавець повинен організовувати проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442.

8. Роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки відповідно до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1107.

9. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві здійснюються відповідно до вимог Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232.

10. Забороняється залучення жінок до робіт, визначених у Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1993 року № 256, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 березня 1994 року за № 51/260.

Піднімання та переміщення важких речей жінками необхідно здійснювати з дотриманням Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 грудня 1993 року № 241, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22 грудня 1993 року за № 194.

11. Забороняється залучення неповнолітніх до робіт, визначених у Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 року № 46, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28 липня 1994 року за № 176/385.

Підіймання та переміщення важких речей неповнолітніми необхідно здійснювати з дотриманням Граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22 березня 1996 року № 59, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16 квітня 1996 року за № 183/1208.

12. Роботодавець повинен забезпечити працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до вимог Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24 березня 2008 року № 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 року за № 446/15137 (із змінами) (НПАОП 0.00-4.01-08).

13. Засоби індивідуального захисту працівників повинні відповідати вимогам Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року № 761.

14. Працівники повинні бути забезпечені спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам загальних професій різних галузей промисловості, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 16 квітня 2009 року № 62, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 12 травня 2009 року за № 424/16440 (далі - НПАОП 0.00-3.07-09).

Не допускаються до роботи працівники без відповідних засобів індивідуального захисту.

15. Вантажно-розвантажувальні роботи необхідно виконувати з дотриманням таких вимог:

Правил будови і безпечної експлуатації навантажувачів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 31 грудня 2008 року № 308, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 03 лютого 2009 року за № 103/16119 (НПАОП 0.00-1.22-08);

Правил будови і безпечної експлуатації підйомників, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 08 грудня 2003 року № 232, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 30 грудня 2003 року за № 1262/8583 (із змінами) (НПАОП 0.00-1.36-03);

Правил охорони праці на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 09 липня 2012 року № 964, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 01 серпня 2012 року за № 1299/21611 (НПАОП 0.00-1.62-12);

Правил техніки безпеки і виробничої санітарії на підприємствах по зберіганню та переробці зерна Міністерства хлібопродуктів СРСР, затверджених наказом Міністерства хлібопродуктів СРСР від 18 квітня 1988 року № 99 (НПАОП 15.0-1.01-88);

Типової інструкції з безпечного ведення робіт для кранівників (машиністів) стрілових самохідних (автомобільних, гусеничних, залізничних, пневмоколісних) кранів, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 25 вересня 1995 року № 135, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 1995 року за № 371/907 (із змінами) (НПАОП 0.00-5.03-95);

Типової інструкції з безпечного ведення робіт для стропальників (зачіплювачів), які обслуговують вантажопідіймальні крани, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 25 вересня 1995 року № 135, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 1995 року за № 372/908 (із змінами) (НПАОП 0.00-5.04-95);

Типової інструкції з безпечного ведення робіт для кранівників (машиністів) баштових кранів, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 14 листопада 1995 року № 175, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 листопада 1995 року за № 425/961 (із змінами) (НПАОП 0.00-5.05-95);

Типової інструкції для осіб, відповідальних за безпечне проведення робіт з переміщенням вантажів кранами, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 20 жовтня 1994 року № 107, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 березня 1995 року за № 60/596 (із змінами) (НПАОП 0.00-5.06-94);

Типової інструкції для осіб, відповідальних за утримання вантажопідіймальних кранів у справному стані, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 20 жовтня 1994 року № 107, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 березня 1995 року за № 59/595 (із змінами) (НПАОП 0.00-5.07-94);

Типової інструкції з безпечного ведення робіт для кранівників (машиністів) кранів мостового типу (мостових, козлових, напівкозлових), затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 20 березня 1996 року № 45, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 березня 1996 року за № 143/1168 (із змінами) (НПАОП 0.00-5.18-96);

Типової інструкції з безпечного ведення робіт для кранівників (машиністів) портальних кранів, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 29 січня 1996 року № 13, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 лютого 1996 року за № 63/1088 (із змінами) (НПАОП 0.00-5.19-96);

Типової інструкції для інженерно-технічних працівників, які здійснюють нагляд за утриманням та безпечною експлуатацією вантажопідіймальних кранів, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 20 жовтня 1994 року № 107, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 березня 1995 року за № 58/594 (із змінами) (НПАОП 0.00-5.20-94);

ГОСТ 12.3.020-80 "ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.3.020-80).

16. Експлуатація будівель, споруд та інженерних мереж підприємства здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.

17. Будова, виготовлення, установлення, монтаж, демонтаж, налагодження, експлуатація, ремонт, реконструкція та модернізація вантажопідіймальних кранів і машин, їх складових частин, а також вантажозахоплювальних органів, пристроїв, тари та колисок повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18 червня 2007 року № 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09 липня 2007 року за № 784/14051 (далі - НПАОП 0.00-1.01-07).

1. Роботодавець повинен забезпечити санітарно-гігієнічний стан виробничих приміщень відповідно до вимог Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 грудня 2002 року № 476, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 березня 2003 року за № 203/7524 (далі - ДСН 3.3.6.096-2002), Вимог до роботодавців щодо захисту працівників від шкідливого впливу електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 05 лютого 2014 року № 99, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 лютого 2014 року за № 335/25112 (НПАОП 0.00-7.13-14), Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку ДСН 3.3.6.037-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 37 (далі - ДСН 3.3.6.037-99), Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації ДСН 3.3.6.039-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 39 (далі - ДСН 3.3.6.039-99), міждержавних стандартів ГОСТ 12.1.001-89 "ССБТ. Ультразвук. Общие требования безопасности", ДСТУ ГОСТ 12.1.012:2008 "ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования", ГОСТ 12.1.003-83 "ССБТ. Шум. Общие требования безопасности".

2. Під час організації та ведення технологічних процесів, пов’язаних із застосуванням шкідливих речовин, необхідно дотримуватися вимог ГОСТ 12.1.007-76 "ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности".

3. Мікроклімат у виробничих приміщеннях повинен відповідати вимогам Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 42, та ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" (далі - ГОСТ 12.1.005-88).

4. Природне та штучне освітлення на робочих місцях повинно відповідати вимогам законодавства.

5. До експлуатації допускаються справне устаткування, механізми або пристрої, що відповідають вимогам ГОСТ 12.2.003-91 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.003-91).

6. Роботи по очищенню цистерн повинні виконувати не менше ніж три працівники, один із яких перебуває в цистерні, а двоє працівників, що спостерігають за виконаням роботи (спостерігачі), повинні перебувати поза цистерною. Між спостерігачами і працівником у цистерні повинен бути встановлений переговірний зв’язок або визначені сигнали, які передаються за допомогою страхувального каната (мотузки), що забезпечує підйом працівника нагору на його вимогу.

7. Навантаження (розвантаження) балонів з горючими газами, а також легкозаймистих рідин, речовин і матеріалів забороняється виконувати в спецодязі, виготовленому із синтетичних матеріалів та матеріалів, здатних накопичувати на своїй поверхні заряди статичної електрики, та в спецвзутті, підбитому металевими (крім латунних) цвяхами або підковами.

1. Позначення небезпечних зон та відповідного устаткування повинно відповідати вимогам Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2009 року № 1262 (далі - Технічний регламент знаків безпеки і захисту здоров’я працівників), ГОСТ 12.2.058-81 "ССБТ. Краны грузоподъемные. Требования к цветовому обозначению частей крана, опасных при эксплуатации" та ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности" (далі - ГОСТ 12.4.026-76).

2. Місця проведення вантажно-розвантажувальних робіт повинні бути рівні, мати тверде, рівне покриття та ухил не більше 5°.

3. Для проходу (підйому) працівників на робоче місце для безпечного пересування повинні бути передбачені тротуари, сходи, містки, трапи, які повинні бути справні, розраховані на робоче навантаження і застосовуватися відповідно до свого призначення.

4. На місцях проведення вантажно-розвантажувальних робіт повинна забезпечуватися можливість руху транспортних засобів, засобів механізації і працівників без зустрічей і перетинань технологічних потоків.

5. Місця проведення вантажно-розвантажувальних робіт, у тому числі проходи та проїзди, повинні мати природне і штучне освітлення відповідно до вимог законодавства, при немеханізованому навантаженні (розвантаженні) вантажів - 2 лк, за допомогою вантажопідіймальних машин - 10 лк.

Освітленість повинна бути рівномірною, без сліпучої дії світильників на працівників. Типи світильників необхідно вибирати залежно від умов навколишнього середовища і властивостей вантажу.

6. Ширина проїздів на площадках для укладання вантажів повинна забезпечувати безпеку руху транспортних засобів і підіймально-транспортного устаткування.

Взимку площадки повинні бути очищені від снігу та льоду, а у випадку заледеніння - посипані піском, шлаками.

7. Площа вантажно-розвантажувальних майданчиків повинна забезпечувати відстань між габаритами транспортних засобів не менше ніж 1 м. При проведенні навантаження і розвантаження поблизу будинку відстань між будинком і транспортним засобом з вантажем повинна бути не менше ніж 0,8 м.

8. Для правильного розміщення транспортних засобів під час навантаження сипучих вантажів необхідно визначити місце зупинки транспортних засобів та нанести розмежувальні лінії.

9. Вантажно-розвантажувальні роботи з легкозаймистими рідинами, речовинами і матеріалами, із застосуванням відкритого вогню повинні виконуватися з оформленням наряду-допуску, оформленого згідно з вимогами Інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об’єктах, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05 червня 2001 року № 255, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23 червня 2001 року за № 541/5732 (НПАОП 0.00-5.12-01).

10. У місцях постійного навантаження (розвантаження) їдких і корозійних речовин повинен бути встановлений аварійний душ (ванни з водою). Крім того, ці місця повинні бути забезпечені нейтралізуючими речовинами (розчинами крейди, вапна, соди).

11. Під’їзні колії до площадок повинні мати тверде покриття й утримуватися в справному стані: спуски і підйоми в зимовий час повинні бути очищені від льоду і снігу та посипані піском. Ширина під’їзних колій повинна бути не менше ніж 6,2 м при однобічному русі з відповідним розширенням на закругленнях доріг.

12. Відкриті складські площадки, що прилягають до залізничних колій, повинні перебувати від них на відстані не менше ніж 2,5 м.

Розміщення вантажів поблизу залізничних та підкранових колій повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.3.009-76 "ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.3.009-76).

13. Територія відкритих складських площадок повинна утримуватися в чистоті.

Відходи пакувального матеріалу, сміття необхідно збирати в сміттєві баки, розташовані за межами складської площадки, і вчасно вивозити.

14. Відкриті площадки, на яких розміщені склади пальних та легкозаймистих рідин, повинні бути обгороджені та мати по периметру обвалування відповідно до вимог нормативно-правових актів з пожежної безпеки.

15. Заглиблені резервуари, колодязі, люки повинні бути закриті міцними кришками врівень з прилягаючою територією.

Під час проведення ремонтних робіт на території заглиблення, які не можуть бути закриті (котловани, траншеї, ями), повинні мати огородження висотою 1 м із суцільним зашиттям по низу 0,15 м; колодязі, які необхідно тимчасово відкрити, повинні бути обгороджені або закриті щитами з установкою попереджуючих (заборонних) переносних знаків безпеки і освітлюватися в темний час доби.

16. Склади для зберігання лакофарбових і полімерних матеріалів, кислот і лугів, цементу та сипучих матеріалів, які забруднюють атмосферне повітря, необхідно розташовувати відносно інших складів з підвітряного боку.

17. Пішохідні доріжки повинні бути максимально короткими з мінімальною кількістю перетинань зі шляхами вантажопотоків.

Небезпечні зони можливого виходу працівників на проїзну частину повинні мати огорожу висотою 1 м. Встановлення огорож на діючих підприємствах здійснюється в плановому порядку при проведенні капітальних ремонтів, технічного переоснащення та реконструкції підприємства.

За наявності зелених насаджень (зеленої зони) між пішохідною доріжкою та проїзною частиною огорожі можуть не встановлюватися.

Ширина доріжок тротуару повинна бути не менше ніж 1,5 м. При інтенсивності пішохідного руху менше ніж 100 осіб/год допускається облаштування тротуарів шириною 1 м.

Ширина пішохідних містків через канави і траншеї повинна бути не менше ніж 0,8 м з огородженням поруччям висотою не менше ніж 1 м. Підходи до містків повинні бути вільними і в темний час доби освітлюватися.

18. Вантажні рампи повинні бути влаштовані з боку залізничної колії, а також з боку під’їзду автомобілів і мати не менше двох розосереджених пандусів і сходів.

Відстань від осі залізничних колій до вантажних платформ повинна відповідати вимогам законодавства.

19. Ширина рампи має враховувати вантажообіг і можливість проїзду вантажопідіймального транспорту у двох напрямках при установці (у складі продовольчих товарів) ваг, але не менше ніж 6 м.

Поперечний ухил підлоги рампи повинен бути рівним 1 %.

20. При розміщенні складу на стиснутих площадках допускається пристрій пилкоподібних зубців по краю автомобільної рампи. У цьому випадку глибина прямокутного вирізу рампи від її краю повинна бути не більше ніж 2,5 м, а кут нахилу до краю рампи повинен бути в межах 30 %.

21. Уздовж передньої крайки автомобільної і залізничної рамп необхідно встановлювати знімні відбійні бруси перерізом 150 х 150 мм для попередження завалу коліс вантажопідіймального транспорту за край рампи.

22. Для приймання універсальних контейнерів масою брутто 2,5 - 5 т, які надходять автотранспортом, необхідно передбачати місцеве розширення автомобільної рампи - контейнерний майданчик, обладнаний кран-балкою вантажопідіймальністю 5 т.

23. Ширина пандусів для проїзду наземного транспорту повинна бути на 0,6 м більшою максимальної ширини навантаженого транспортного засобу. Ухил пандусів визначається залежно від типу транспортних засобів, але не більше ніж 16 % при розміщенні їх у закритих приміщеннях і не більше ніж 10 % при розміщенні зовні будинків.

24. Вантажно-розвантажувальні рампи повинні забезпечувати захист вантажів і вантажно-розвантажувальних механізмів від атмосферних опадів.

Навіс над залізничними вантажно-розвантажувальними рампами повинен перекривати залізничну колію не менше ніж на 0,5 м, а над автомобільними рампами - перекривати автомобільний проїзд не менше ніж на 1,5 м від краю рампи. При використанні конструкції навісу з опорою на колони крок колон при розташуванні їх по зовнішньому краю рампи необхідно брати не менше ніж 12 м.

25. Забороняється замикати двері складських приміщень за присутності в них працівників.

26. У складських приміщеннях повинні бути вивішені таблички із зазначенням максимально допустимого навантаження на одиницю площі підлоги, стелажа і максимальної вантажопідіймальності підіймально-транспортних засобів, що застосовуються.

27. Отвори виробничого призначення в підлогах повинні бути обгороджені.

28. Дільниці складських приміщень, перебування на яких пов’язане з небезпекою для працівників, необхідно фарбувати в сигнальні кольори та встановлювати на них знаки безпеки відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76.

29. Склади для зберігання балонів, наповнених стислими, скрапленими і розчиненими газами, повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з пожежної безпеки.

30. Складські приміщення, які віднесені до вибухо- і пожежонебезпечних, необхідно облаштовувати в одноповерхових будинках із відповідним ступенем вогнестійкості із зовнішніми легкоскидними конструкціями, які розташовуються окремо від інших будівель та які забезпечені комплексом інженерно-технічних та організаційних протипожежних і противибухових заходів.

31. Складські приміщення, призначені для зберігання горючих вантажів або негорючих у горючому впакуванні, необхідно відокремлювати від інших приміщень протипожежними перегородками або стінами відповідно до вимог законодавства.

32. Складські приміщення, що призначені для зберігання горючих вантажів або негорючих у горючому впакуванні та які обладнані стелажами висотою від 5,5 м і вище, повинні бути забезпечені автоматичними установками пожежогасіння відповідно до вимог законодавства.

33. Складські приміщення, що призначені для вантажів, у процесі зберігання яких можливе виділення шкідливих речовин, повинні бути обладнанні припливно-витяжною вентиляцією, яка забезпечує вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони не вище граничнодопустимих концентрацій і мікрокліматичні умови відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005-88.

34. Складські приміщення повинні мати не менше двох дверних прорізів.

35. Двері складських приміщень повинні відкриватися назовні або розсовуватися. При дистанційному та автоматичному відкриванні дверей повинна бути забезпечена також можливість відкривання їх у всіх випадках вручну. Встановлення розсувних дверей на шляхах евакуації забороняється.

36. Дверні прорізи для вантажних потоків повинні перевищувати розміри габаритів використовуваних навантажених безрейкових транспортних засобів не менше ніж на 0,2 м по висоті і 0,6 м по ширині в кожну сторону. Мінімальні дверні прорізи для вантажних потоків повинні бути шириною не менше ніж 2,4 м і висотою не менше ніж 2,5 м.

37. Перепади рівнів підлоги і порогів у загальнотоварних складах і транспортних коридорах не допускаються.

38. Підлога в складах повинна бути рівною і відповідати вимогам стандартів по вологостійкості, вогнестійкості та стійкості до механічних впливів.

Підлога складських приміщень для зберігання кислот і лугів повинна бути виготовлена із матеріалів, стійких до впливу кислот і лугів (кислототривкі плити, вініпласт).

39. Стіни та металеві конструкції приміщень із агресивним середовищем необхідно виконувати із антикорозійних матеріалів.

40. Кількість проїздів і проходів та їх розташування визначаються загальним технологічним плануванням складів.

Проїзди й проходи підрозділяються на: головні або транспортні проїзди, робочі проїзди і проходи, оглядові проходи, евакуаційні проходи.

41. Колони і обрамлення прорізів у складських будинках у місцях руху підіймально-транспортного устаткування повинні бути захищені від механічних ушкоджень неметалічними матеріалами і пофарбовані відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76.

42. У складах конторські та побутові приміщення повинні бути виділені протипожежними перегородками I типу і перекриттями III типу (без отворів) відповідно до законодавства та облаштовані самостійним виходом назовні.

Дозволяється розміщати в складських приміщеннях робочі місця завідувачів складами, комірників, обліковців, бракерів, товарознавців з огородженням їх перегородками з негорючих матеріалів висотою 1,8 м, які не повинні заважати вантажопереробці, евакуації працівників і матеріальних цінностей.

Робоче місце на одну особу повинно займати площу 3-4 м-2.

43. У складських приміщеннях забороняються:

зберігання продукції навалом та впритул до приладів і труб опалення;

експлуатація газових плит, печей, побутових електронагрівальних приладів, монтування з цією метою штепсельних розеток;

зберігання рослинних масел разом з іншими горючими матеріалами;

зберігання аерозольних упакувань в одному приміщенні з окислювачами, горючими газами, легкозаймистими рідинами, горючими рідинами;

зберігання в одному приміщенні балонів з киснем і горючими газами.

44. Рух транспорту на підприємстві повинен бути організований відповідно до вимог Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), за схемою руху транспортних засобів із вказівкою на ній поворотів, зупинок, виїздів, переходів. Схема руху транспортних засобів повинна бути вивішена в місцях стоянки транспорту, перед в’їздами на територію та в необхідних місцях, визначених роботодавцем.

45. Вимоги до експлуатаційного стану автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів повинні відповідати вимогам ДСТУ 3587-97 "Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці і залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану".

46. Територія підприємства повинна бути обладнана дорожніми знаками, покажчиками швидкості руху транспорту згідно з ДСТУ 4100-2002 "Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування" і знаками безпеки за ГОСТ 12.4.026-76.

47. Ширина проїжджої частини автомобільних доріг до загальнотоварних складів і експедиції повинна бути не менше ніж 7 м, з однобічним рухом - 4,5 м.

48. Місця стоянки автомобілів і транспортних засобів біля вантажно-розвантажувальних фронтів, прохідних необхідно передбачати за межами проїжджої частини доріг у вигляді спеціальних площадок або смуг.

49. Ширина вантажного двору від рампи до бортового каменя повинна бути не меншою ніж 24 м.

Якщо автомобільні рампи двох складських корпусів розташовуються по обидві сторони вантажного двору, одна проти одної, ширина двору між ними повинна бути не меншою ніж 32 м.

50. Залізничні виїзди і переїзди на території підприємства мають бути облаштовані шлагбаумами, світловими сигналами або пристроями, що дозволяють регулювати рух транспорту.

51. На кожну залізничну під’їзну колію складається масштабний план з нанесенням на нього розташування вантажних фронтів і механізмів, а також технічний паспорт, повздовжній профіль і креслення споруд відповідно до вимог Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457.

52. У місцях, де залізничні колії проходять поблизу будівель і споруд із дверними прорізами, зверненими у бік залізничних колій, повинен бути обов’язковий пристрій двосторонньої (усередині й поза будинком) світлової та звукової сигналізації, що попереджає про наближення потягу.

53. Швидкість руху залізничного й автомобільного транспорту по території підприємства повинна бути зазначена для кожного виду транспорту на встановлених дорожніх знаках.

Швидкість руху залізничного транспорту не повинна перевищувати таких величин: поїзд з локомотивом попереду - 15 км/год; поїзд з локомотивом позаду вагонів - 10 км/год; при русі в утруднених умовах, при переїзді, в’їзді або виїзді з території, при причепленні вагонів - 5 км/год; при пересуванні вагонів лебідкою (вручну) - 2 км/год.

Швидкість руху автомобільного транспорту не повинна перевищувати таких величин: при проїздах на території підприємства - 10 км/год; при перетинанні переїздів підприємства, при виїздах і в’їздах - 5 км/год; при подачі автомобіля заднім ходом - 3 км/год; для авто- і електронавантажувачів, електрокарів - 3 км/год.

54. Зелені насадження не повинні погіршувати видимість технічних засобів організації дорожнього руху, а також спеціальних знаків, що застосовуються для водіїв електротранспорту.

Зелені насадження на вулицях і дорогах населених пунктів не повинні перешкоджати руху транспортних засобів, пішоходів і прибиральних машин, а також забезпеченню видимості.

55. Місця проведення ремонтних робіт на транспортних шляхах, включаючи траншеї і ями, повинні бути обгороджені й позначені дорожніми знаками, а в темний час доби - світловою сигналізацією.

56. Рух автомобілів на вантажно-розвантажувальних площадках (пунктах) і на під’їзних коліях до них повинен бути організований за транспортно-технологічною схемою з установкою відповідних дорожніх знаків. Проїзд транспорту через вантажно-розвантажувальну площадку повинен бути наскрізним. Якщо наскрізний проїзд організувати неможливо, транспортні засоби повинні подаватися під навантаження (розвантаження) заднім ходом з таким розрахунком, щоб їх виїзд з території площадки відбувався вільно, без маневрування.

57. На підприємстві у місцях перетинання залізниць в одному рівні зі шляхами безрейкового транспорту переїзди повинні бути облаштовані шлагбаумами та (або) попереджувальною звуковою і світловою сигналізаціями.

58. Технологічні процеси навантаження і розвантаження розробляються з урахуванням таких вимог:

навантаження (розміщення) і закріплення вантажів на рухомому складі повинні забезпечувати можливість їх подальшого безпечного розвантаження;

розвантажені або підготовлені до навантаження біля шляху вантажі укладаються і закріплюються так, щоб не порушувався габарит наближення споруд.

59. Забороняється виконувати навантажувально-розвантажувальні роботи під час маневрів.

60. Допускається переміщення вручну одного завантаженого або двох порожніх зчеплених між собою вагонів на горизонтальній ділянці шляху під керівництвом відповідальної особи, визначеної згідно з наказом по підприємству.

Забороняється під час переміщення вагонів вручну:

переміщати вагони зі швидкістю більше 3 км/год, причому вагони повинні бути обов’язково зчеплені;

викочувати їх за граничний стовпчик у напрямку головного і прийомовідправочних шляхів;

починати переміщення, не маючи гальмівних башмаків;

підмощувати для гальмування під колеса шпали, камені, ломи і будь-які інші предмети;

переміщувати вагони з працівниками, вагони з вантажами негабаритів, вантажами завдовжки більше 18 м і небезпечними вантажами всіх класів небезпеки.

61. При здійсненні переміщення вагонів кабестанами та електрошпилями необхідно дотримуватись вимог безпеки, що визначені в інструкціях з охорони праці, розроблених на підприємстві та затверджених роботодавцем відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.15-98.

62. У місцях проведення навантажувально-розвантажувальних робіт із застосуванням вантажопідіймальних кранів і машин згідно з наказом по підприємству розробляються, затверджуються роботодавцем та вивішуються схеми стропування вантажів і перелік вантажів, які завантажуються або розвантажуються, з вказівкою їх маси.

63. Під час підіймання маса вантажу не повинна перевищувати вантажопідіймальність крана.

64. У виробничих приміщеннях максимальна швидкість руху підіймально-транспортних засобів під час переміщення вантажу не повинна перевищувати 5 км/год.

65. У виробничих і складських приміщеннях забороняється виконувати роботи автонавантажувачами, не обладнаними фільтрами (нейтралізаторами вихлопних газів).

66. Допуск працівників на кранові колії і прохідній галереї для проведення ремонтних або інших робіт проводиться за нарядом-допуском відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.01-07. Машиністи кранів суміжних прольотів, машиністи кранів всіх змін прольоту та цеху повинні бути повідомлені про виконання цих робіт.

67. Експлуатація електроустаткування здійснюється відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09 січня 1998 року № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за № 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98).

68. Під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт вантажопідіймальними кранами, зокрема кранами на залізничному ходу, поблизу електрифікованої лінії, яка знаходиться під напругою, необхідно дотримуватися вимог Правил безпеки для працівників залізничного транспорту на електрифікованих лініях, затверджених наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 31 травня 2000 року № 120, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08 червня 2000 року за № 340/4561 (НПАОП 60.1-1.48-00), і Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 1997 року № 209.

69. Залізничні колії на території підприємства обладнуються сигналами, сигнальними покажчиками і знаками відповідно до вимог діючих нормативно-технічних документів.

70. Висота штабелів вантажів (окрім баласту, який розвантажується для колійних робіт) не повинна перевищувати 1,2 м під час розміщення їх на відстані від крайньої рейки не ближче ніж 2 м, і заввишки більше 1,2 м під час розміщення їх на відстані від крайньої рейки не ближче ніж 2,5 м.

71. У місцях перетинів шляхів для транспортних засобів і службових проходів із залізничними коліями мають бути тверде покриття або обладнані переносні настили на рівні головки рейок шириною не менше ніж 3 м для руху транспортних засобів і не менше ніж 1,5 м для проходу працівників, а також штучне освітлення.

72. Постійні склади на станціях для вантаження і розвантаження хімічних вантажів, а також вантажів, що порошать, розміщуються не ближче 300 м від службових і житлових будівель.

73. У місцях проведення навантажувально-розвантажувальних робіт у разі потреби наносять розмітку з позначенням проходів, майданчиків складування і їх спеціалізації за видами вантажів.

74. Підвісні шляхи необхідно оснащувати комплексом пристроїв і механізмів для зачистки, відкриття і закриття люків піввагонів і спушення вантажів.

75. Дахи складів і платформ обладнуються водостічними трубами водовідведень і підтримуються в справному стані, у зимовий час вони очищаються від снігу і льоду.

76. Водостічні колодязі на території підприємства повинні бути закриті кришками.

77. Канави, водостічні труби, траншеї для транспортерів у приміщеннях складів закриваються на рівні з підлогою суцільними або ґратчастими знімними щитами.

1. Підіймально-транспортне устаткування (далі - устаткування), що застосовується при проведенні вантажно-розвантажувальних робіт, повинне відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003-91, а також вимогам безпеки, викладеним у стандартах і технічних умовах на устаткування конкретного виду. Устаткування і його частини, які є джерелом небезпеки, повинні бути пофарбовані в сигнальні кольори і мати знаки безпеки відповідно до ГОСТ 12.4.026-76 та Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників.

Робоче місце водія та взаємне розташування його елементів мають відповідати характеру роботи, забезпечувати зручне положення водія, його безпечність, можливість виконання робочих маніпуляцій.

При переміщенні вантажу устаткуванням необхідно використовувати марковані, справні, відповідні вантажопідіймальності змінні вантажозахоплювальні органи і знімні вантажозахоплювальні пристрої, які пройшли технічний огляд і випробування, відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.01-07.

2. Технічний стан всіх видів підіймально-транспортного устаткування, механізмів і тари повинен забезпечувати безпечну роботу з ними і відповідати умовам експлуатації, зазначеним у технічному паспорті підприємства-виробника.

3. Не допускаються роботи на вантажопідіймальній машині (кран, перевантажувач кранового типу) при швидкості вітру, що перевищує значення, зазначене в паспорті машини, а також в снігопад, туман, дощ, які знижують видимість у межах робочої зони.

Не допускаються роботи на вантажопідіймальній машині, якщо температура навколишнього повітря нижче значень, зазначених у паспорті машини.

4. Знімні вантажозахоплювальні пристрої (стропи, траверси) до пуску в роботу повинні бути піддані повному технічному огляду відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.01-07 та повинні мати бирки, на яких зазначені дата огляду, інвентарний номер пристрою та його максимальна вантажопідіймальність.

5. Огороджувальні пристрої та запобіжні пристосування підіймально-транспортного устаткування повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.062-81 "ССБТ. Оборудование производственное. Ограждения защитные".

У прийомних бункерах, які завантажуються із автомобільного та залізничного транспорту, повинні встановлюватися запобіжні ґрати і колони (якщо це передбачено технічною документацією заводу-виробника).

Естакади, з яких розвантажуються автомобілі-самоскиди, повинні бути міцно огороджені з боків й обладнані відбійними брусами.

Вантажно-розвантажувальна площадка для великотоннажних контейнерів повинна мати напрямні для напівпричепів, бути рівною, бетонованою або асфальтованою з максимальним ухилом не більше 15°.

Граничнодопустима висота завантаження складів зерном насипом повинна вказуватися на стінах різко позначеною лінією з попереджувальними написами.

Верхні прохідні конвеєрні галереї, люки гвинтових і лоткових спусків необхідно огороджувати поруччям висотою не менше ніж 1,00 м. Поруччя люків повинні мати додаткові огородження на висоті 0,50 - 0,60 м від настилу площадки. Настил площадок огороджується бортами висотою не менше ніж 0,15м.

При кутах нахилу спусків більше 24° необхідно встановлювати гальмові пристрої для вантажів, які упаковані у мішки або іншу тару.

Спуски повинні мати борти такої висоти, яка б виключала можливість випадання тарних вантажів, що спускаються.

6. Електроустаткування транспортних засобів із приводом від акумуляторних батарей повинне забезпечувати безвідмовну роботу приладів освітлення, сигналізації та електричних контрольних приладів, а також виключати можливість іскроутворення в проводах і затискачах. Проводи електроустаткування повинні мати неушкоджену ізоляцію.

Акумуляторна батарея повинна бути надійно закріплена і закрита кришкою. Не допускається витікання електроліту з моноблоку батареї.

7. На підіймально-транспортному устаткуванні та механізмах повинні бути позначені їх гранична вантажопідіймальність, їх інвентарний або реєстраційний номер, дати наступних часткового і повного технічних оглядів. Маса переміщуваного вантажу повинна включати масу вантажозахоплювальних і знімних пристосувань і тари.

8. Підіймально-транспортне устаткування із двигунами внутрішнього згоряння в закритих складських приміщеннях, вагонах і контейнерах у разі відсутності природної або примусової вентиляції повинне бути оснащене вихлопними трубами для відводу газів назовні. По всій довжині вихлопні труби необхідно укладати в металевий кожух з отворами для обміну повітря або ізолювати негорючим матеріалом.

9. Експлуатація ліфтів повинна відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 01 вересня 2008 року № 190, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2008 року за № 937/15628 (НПАОП 0.00-1.02-08).

10. Експлуатація конвеєрів (транспортерів) повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.2.022-80 "ССБТ. Конвейеры. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.022-80).

11. Під час роботи на вантажопідіймальних кранах необхідно дотримуватись вимог НПАОП 0.00-1.01-07.

Вантажопідіймальні крани всіх типів, ручні і електричні талі при експлуатації повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.058-81, ГОСТ 28609-90 "Краны грузоподъемные. Основные положения расчета", ГОСТ 12.2.071-90 "ССБТ. Краны грузоподъемные. Краны контейнерные. Требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.071-90), ГОСТ 12.2.087-83 "ССБТ. Тали электрические. Паспорт", ГОСТ 22584-96 "Тали электрические канатные. Общие технические условия", ГОСТ 25032–81 "Средства грузозахватные. Классификация и общетехнические требования".

Стелажні крани-штабелери повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.053-91 "ССБТ. Краны-штабелеры. Требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.053-91), ГОСТ 16553-88 "Краны-штабелеры. Типы".

12. Пульт керування крана-штабелера, керованого з кабіни, повинен мати пристрій, який замикає індивідуальним ключем електричний ланцюг керування краном.

Мостові крани-штабелери повинні бути обладнані пристроями і приладами безпеки відповідно до вимог ГОСТ 28434–90 "Краны–штабелеры мостовые. Общие технические условия".

Стелажні крани-штабелери повинні бути обладнані пристроями і приладами безпеки відповідно до вимог ГОСТ 28433–90 "Краны–штабелеры стеллажные. Общие технические условия".

Конструкція кранів-штабелерів, керування якими виконується з кабіни, повинна передбачати можливість аварійного спуску кабіни при припиненні подачі електроенергії.

13. Стелажі для зберігання тарно-штучних вантажів повинні забезпечуватися табличкою із зазначенням номера стелажа і вантажопідіймальності осередку.

Стелажі для зберігання металу повинні забезпечуватися табличкою із зазначенням номера стелажа і його вантажопідіймальності.

Стелажі для зберігання матеріалів для умов видавничих і книжкових торговельних організацій повинні відповідати вимогам ГОСТ 23508-79 "Мебель книготорговая для складских помещений. Общие технические условия".

14. Стелажі для зберігання вантажів повинні оглядатися за графіком, затвердженим наказом роботодавця, працівником, відповідальним за їхній справний стан.

15. До експлуатації допускається тара, що відповідає вимогам ГОСТ 14861-91 "Тара производственная. Типы", ГОСТ 12.3.010-82 "ССБТ. Тара производственная. Требования безопасности при эксплуатации" (далі - ГОСТ 12.3.010-82), ГОСТ 19822-88 "Тара производственная. Технические условия", ГОСТ 19434-74 "Грузовые единицы, транспортные средства и склады. Основные присоединительные размеры", ГОСТ 9078–84 "Поддоны плоские. Общие технические условия", ГОСТ 9557–87 "Поддон плоский деревянный размером 800 х 1200 мм. Технические условия", ГОСТ 9570-84 "Поддоны ящичные и стоечные. Общие технические условия".

16. Тару і робочі ємності необхідно очищати і мити в спеціально оснащених місцях, в яких є місцева витяжна примусова вентиляція та очисні пристрої стічних вод.

17. Тару з-під лакофарбових матеріалів, розчинників, розріджувачів, смол, оліф, горючих відходів виробництва необхідно зберігати в приміщеннях, обладнаних витяжною вентиляцією, або на площадках, розташованих на безпечній відстані від виробничих приміщень.

18. Проходи між стелажами та штабелями повинні бути від 0,8 м до 1,2 м залежно від операцій, які виконуються. Проходи між стіною і штабелем повинні бути не менше ніж 1 м.

19. Робочі місця, розташовані від підлоги на рівні 0,6 м і вище, повинні мати огородження.

20. При висоті штабеля, стелажа більше 1,3 м необхідно передбачати пристрої або пристосування, що дозволяють стропальникові безпечно підніматися до верхньої зони штабеля, стелажа та виконувати стропальні роботи, не перебуваючи безпосередньо на штабелі, стелажі, контейнері або вантажі.

21. Вимоги до робочого місця при виконанні робіт сидячи повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.032-78 "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования" (далі - ГОСТ 12.2.032-78).

22. Вимоги до робочого місця при виконанні робіт стоячи повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.033-78 "Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования" (далі - ГОСТ 12.2.033-78).

1. Переміщення вантажів на підприємствах повинно виконуватися відповідно до вимог ГОСТ 12.3.002-75 "ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.3.002-75) та ГОСТ 12.3.020-80.

Транспортування вантажів за допомогою конвеєрів необхідно проводити відповідно до вимог ГОСТ 12.2.022-80.

2. Для переміщення вантажів на підприємствах повинні бути розроблені та затверджені роботодавцем транспортно-технологічні схеми відповідно до вимог ГОСТ 12.3.020-80.

3. На підприємстві, що виконує вантажопідіймальні роботи кранами, мають бути розроблені та затверджені у встановленному порядку проект виконання робіт, технологічні карти складування вантажів, навантаження і розвантаження рухомого складу відповідно до НПАОП 0.00-5.03-95.

У технологічних картах зазначаються місця розміщення стропальників під час переміщення вантажів і передбачається можливість їх виходу на естакади або навісні площадки.

4. Стоянку електрокарів та авто- і електронавантажувачів необхідно влаштовувати в гаражах або на критих площадках.

Електрокари та авто- і електронавантажувачі встановлюють так, щоб не захаращувати проходи, проїзди, виходи.

5. Відкриті площадки для розміщення автомобілів повинні мати розмітку, яка виконується незмивною фарбою або іншими способами і визначає місце для установки автомобілів та проїздів.

Уздовж стін, біля яких установлюють автомобілі, повинен бути передбачений відбійний брус висотою: для автомобілів I категорії - 0,12 м; II і III категорій - 0,3 м; IV категорії - 0,4 м.

6. Обладнання і експлуатація машин наземного, безрейкового електрифікованого транспорту, авто- і електронавантажувачів, вантажних візків повинні відповідати вимогам ГОСТ 18962-97 "Машины напольного безрельсового электрифицированного транспорта. Общие технические условия", ГОСТ 16215-80 "Автопогрузчики вилочные общего назначения. Общие технические условия", ГОСТ 13188-67 "Тележки грузовые. Типы, основные параметры и размеры", ГОСТ 24366–80 "Авто- и электропогрузчики вилочные общего назначения. Грузозахватные приспособления. Общие технические условия".

7. Причіпні візки до транспортних засобів повинні мати чітке позначення номінальної вантажопідіймальності і граничнодопустимої швидкості руху.

8. Під час перевезення довгомірних вантажів на автомобілі із причепом необхідно застосовувати поворотні кола із пристосуванням, яке закріплює коло при русі автомашини без вантажу.

9. Легкозаймисті рідини і балони з газом необхідно транспортувати на транспортних засобах, обладнаних іскрогасниками на вихлопних трубах.

10. Легкозаймисті рідини та отруйні речовини допускається транспортувати з використанням тягача електротранспорту, при цьому він повинен бути обладнаний засобами пожежогасіння.

11. Транспортування вантажів, які порошать, на бортових транспортних засобах повинно проводитися в ущільнених кузовах, накритих брезентом.

12. Навалювальні та сипучі вантажі (вапно, доломіт, феросплави) необхідно перевозити в контейнерах або саморозвантажних вагонах, а вогнетриви - у контейнерах або на спеціальних піддонах з механізованою вантажопереробкою.

13. Вантажі з температурою вище 70о С необхідно транспортувати на транспортних засобах, обладнаних металевими кузовами.

14. Перевозити працівників на автомобілі, моторолері, електрокарі без спеціально обладнаних для них місць забороняється.

15. Під час експлуатації електронавантажувачів забороняється:

транспортувати вантажі на металевих листах;

піднімати й транспортувати вантаж, що перевищує вантажопідіймальність машини та величину припустимих навантажень на вила електронавантажувача;

піднімати, опускати і перевозити працівників на вилочному захваті електронавантажувача;

укладати вантаж вище захисного пристрою, що охороняє робоче місце водія від падіння вантажу на нього.

16. Під час роботи на автосамоскиді необхідно дотримуватися таких вимог:

не підходити до кузова в момент звалювання вантажу;

під час стоянки не залишати кузов у положенні скидання вантажу;

не виконувати роботи в піднятому кузові;

очищати підняті кузови автомобілів-самоскидів треба шкребками або лопатами з подовженою рукояткою, при цьому працівники, які роблять очищення, повинні перебувати на землі;

при завантаженні екскаватором або краном водієві необхідно вийти з кабіни та відійти на безпечну відстань.

1. Перед початком експлуатації тракторист повинен перевірити технічний стан трактора і причепа шляхом візуального огляду основних вузлів та агрегатів транспортного засобу.

2. Перед початком руху необхідно переконатися у відсутності працівників перед трактором, а також між трактором та причепом.

3. Під’їжджати на тракторі до причепа необхідно на мінімальній швидкості, уникаючи ривків.

4. Під час роботи на схилах необхідно враховувати форму ділянки, кут схилу, вибирати знаряддя, що дозволяє трактору легко розвертатись. Працювати поперек схилу необхідно на мінімальній швидкості.

5. Перед переміщенням начіпного знаряддя або поворотом трактора необхідно переконатися у відсутності працівників або перешкод у межах роботи транспортного засобу.

6. Під час перевезення довгомірних вантажів їх необхідно надійно кріпити до причепа.

При одночасному перевезенні довгомірних вантажів різної довжини коротші вантажі необхідно розташовувати зверху.

1. Рух авто- і електронавантажувача необхідно робити при відхиленій назад рамі навантажувача.

2. Транспортувати необв’язаний вантаж та такий, що не має фіксуючих елементів, допускається в один ярус.

3. Тару з фіксуючими елементами допускається транспортувати у два яруси.

4. Транспортувати вантаж допускається при установці його впритул до вертикальної частини вилочного захвату і відхиленої вщерть назад рами навантажувача; при рівномірному розподілі вантажу на вилочному захваті.

5. Розташування вантажу на захваті навантажувача повинно забезпечувати мінімальний перекидаючий момент.

6. Під’їжджати до місця виконання вантажно-розвантажувальних робіт і від’їжджати від нього необхідно на мінімально можливій для певного транспортного засобу швидкості.

7. Транспортувати вантаж необхідно плавно, без різкого гальмування та крутих поворотів навантажувача.

8. Довгомірний або нестійкий вантаж при транспортуванні необхідно обв’язати так, щоб виключити можливість його розвалу чи падіння.

9. Під час транспортування вантажу необхідно витримувати відстань між габаритом навантажувача або вантажу, що транспортується, і устаткуванням, штабелями не менше ніж 0,5 м.

10. Транспортувати дрібноштучні вантажі необхідно в спеціальній тарі, яка заповнюється не вище краю її бортів або відмітки її заповнення.

11. Не допускається транспортувати навантажувачем вибухонебезпечні матеріали і газові балони.

12. Не допускається рух навантажувача з вантажем поздовжнім спуском, ухил якого перевищує найбільший кут нахилу рами вантажопідіймальника навантажувача назад мінус 3°.

13. Не допускається рух електронавантажувача на ухил або підйом, кут якого більше 10°.

14. При русі по горизонтальній площадці між навантажувачами необхідно витримувати інтервал не менше ніж 10 м.

15. Підйом вантажу перед транспортуванням необхідно робити на висоту не більше ніж 250 мм для навантажувачів на пневматичних шинах і не більше ніж 500 мм для навантажувачів, що мають колеса з масивними гумовими шинами.

16. Під час руху навантажувача необхідно спостерігати за верхніми перешкодами (проводами, трубами, арками, фермами, огородженнями, шинопроводами).

17. При наявності на шляху руху переносних пристосувань і пристроїв, на яких перебувають працівники, необхідно їх об’їжджати на відстані не менше ніж 1 м.

18. Для роботи у вибухонебезпечних приміщеннях необхідно застосовувати електронавантажувачі у вибухозахисному виконанні.

19. Похилі доріжки (пандуси) для в’їзду електронавантажувача в склад з прилеглим до нього площадками або автопроїзду (і у зворотному напрямку) необхідно виконувати з ухилом до горизонту не крутіше 1:10 (не більше 6°).

20. Для в’їзду електронавантажувачів у криті залізничні вагони та виїзду з них у склад (або рампу) необхідно застосовувати містки у вигляді сталевого рифленого листа шириною не менше 1200 мм, товщиною 7-8 мм. Знизу до листа приварюють два зачепи для закріплення містка за дверну рейку вагона.

З боку автопроїзду необхідно передбачити збудовані вирівнювальні містки довжиною 2 - 3 м для в’їзду електронавантажувача в кузов автомобіля (причепа) і виїзду з них.

21. Для забезпечення безпеки під час навантаження вантажів електронавантажувачами на автомобілі, причепи, у тому числі й відчеплені від автомобілів, і розвантаження з них необхідно, щоб вони були надійно зафіксовані упорними башмаками.

22. Під’їжджати вилами під тару або вантаж треба на малій швидкості: вила необхідно підводити так, щоб вантаж розташовувався відносно них рівномірно. Підйом і опускання вантажу необхідно робити при фіксованих колесах.

23. Якщо під час роботи каретка піднімального механізму перестає рухатися по напрямних і вилочному захвату, не опускається або не піднімається, або водієм помічені ще які-небудь несправності, необхідно припинити роботу.

24. Абразивні круги необхідно перевозити в передбачених для перевезення стендах. Не допускається їх перевезення навалом та з укладкою один на один.

1. На електровізку повинно бути позначено цеховий реєстраційний номер, вантажопідіймальність і дату наступного випробування.

2. Шляхи для пересування електровізків необхідно прокладати виключно горизонтально, ухил шляху не повинен перевищувати 0,002°.

3. Зазори в рейкових стиках шляхів пересування електровізків не повинні перевищувати 5 мм. Уступи в стиках не більше ніж 1 мм.

4. Настили над каналами, де покладені тролеї, від яких живляться електровізки, повинні бути міцними, з рифленою поверхнею.

5. При живленні електровізка через кабель, який під час руху змотується на барабан і розмотується з нього під час руху у зворотному напрямку, повинні бути передбачені пристрої, що виключають пошкодження кабелю.

6. Платформи електровізків необхідно обладнати пристроями, які б виключали падіння та скочування вантажів.

7. Електровізок необхідно завантажувати не більше його вантажопідіймальності, вантаж повинен мати стійке положення.

8. Розташування вантажу на платформі повинно забезпечити рівномірний розподіл навантаження.

9. При транспортуванні вантажів складної та нестійкої конфігурації їх частини необхідно кріпити до платформи електровізка.

10. Зона руху електровізка повинна бути вільною не менше ніж на 800 мм по обидві сторони від краю його платформи.

11. Перед початком руху електровізка необхідно переконатися у відсутності працівників у зоні його руху.

12. Керувати електровізком необхідно, перебуваючи за межами зони його руху або з візка, якщо конструкція візка передбачає місце для працівника.

13. При роботі на електровізку забороняється:

включати механізм пересування електровізка до повного звільнення вантажу від пристосувань для зачалювання;

пересувати електровізок до його зіткнення з упорами;

робити пересування під вантажами, що транспортують вантажопідіймальними механізмами.

14. Електровізок має бути обладнаний звуковим сигналом, що автоматично включається під час руху.

15. Інтервал руху електровізків, що перебувають на одному шляху, повинен бути не меншим ніж 5 м.

16. Дуги пересування електровізка не повинні мати перетинань із залізничними коліями.

17. При експлуатації електровізків повинна застосовуватися марочна система, при якій керування електровізком дозволяється працівнику, що одержав у встановленому на підприємстві порядку марку або ключ, що замикає електричний ланцюг керування електровізком.

1. Подавати легкозаймисті рідини до робочих місць за відсутності трубопроводів потрібно в ємностях, виготовлених з металу, який не іскрить у разі удару.

2. Транспортувати до робочих місць ємності з кислотами, лугами в скляній тарі необхідно на носилках, візках і пристосуваннях, обладнаних гніздами по розміру тари; стінки гнізд повинні бути оббиті м’яким матеріалом (рогожею, повстю). Застосовувати для перенесення сірчаної і азотної кислот у скляній тарі дерев’яні ящики, плетені кошики і стружки допускається за умови їх обробки вогнезахисними матеріалами.

3. Завантажувати порошкоподібні матеріали вручну необхідно при включеному місцевому відсмоктувачеві та з використанням засобів індивідуального захисту, виданих відповідно до вимог НПАОП 0.00-3.07-09.

4. Формні пластини необхідно транспортувати на візках, у касетах підлоговим (наземним) або підвісним транспортом. Візки повинні бути обладнані пристосуваннями для фіксації пластин і закривання їх крайок.

5. Формні циліндри необхідно перевозити на спеціальних візках, які обладнані засувками для надійного кріплення циліндра, або за допомогою підіймально-транспортних пристроїв (тельферів, кран-балок).

6. При транспортуванні книжкових блоків, палітурок їх необхідно укладати рівними рядами, поміщаючи між рядами тверді прокладки.

7. При транспортуванні запечатаного та незапечатаного листового паперу, палітурної тканини їх необхідно укладати на піддони в штабелі висотою не більше ніж 1,6 м. Палітурні матеріали в рулонах укладають на торець.

8. При транспортуванні запресованих і обв’язаних пачок зошитів їх необхідно укладати на піддони в штабелі висотою не більше ніж 1,6 м.

9. Валики друкувальних машин необхідно транспортувати на візках, які мають гнізда із замками для запобігання випаданню валиків.

10. Акумуляторні батареї необхідно перевозити на візках, які мають гнізда за розміром батарей.

11. Упакування періодичної преси має відповідати вимогам законодавства.

12. Упаковувати поліграфічну фольгу й шрифтоливарну продукцію треба у фанерні, картонні і дерев’яні ящики згідно з вимогами ГОСТ 24634-81 "Ящики деревянные для продукции, поставляемой для экспорта. Общие технические условия" і ГОСТ 21140-88 "Тара. Система размеров", картонно-навивні барабани - за ГОСТ 9338-80 "Барабаны фанерные. Технические условия" з дотриманням вимог, які викладені в технічних умовах на кожний вид фольги, шрифту, пробільного матеріалу.

Якщо шрифтоливарна продукція з типографського сплаву відвантажується в паперовому впакуванні без ящиків, то висота стосу пачок не повинна перевищувати 1 м.

13. Упакування і транспортування продукції підприємств, що виготовляють поліграфічні фарби і допоміжні матеріали, повинні відповідати вимогам ГОСТ 9980.3-86 "Материалы лакокрасочные. Упаковка".

14. Транспортувати готову продукцію фарбових заводів, яка виготовлена на основі легкозаймистих і горючих рідин, необхідно в спеціальних автоцистернах, обладнаних заземлюючими пристроями. Усі автоцистерни повинні бути оснащені двома вуглекислотними або порошковими вогнегасниками, а в зимовий час - ящиками із сухим піском відповідно до вимог Норм оснащення вогнегасниками колісних транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1997 року № 1128 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2009 року № 934).

15. Пакетування і транспортування готової продукції необхідно виконувати з дотриманням вимог ГОСТ 21100-93 "Пакеты транспортные из деталей деревянной тары. Формирование, маркировка, транспортирование и хранение", ГОСТ 24597-81 "Пакеты тарно-штучных грузов. Основные параметри и размеры", ГОСТ 21650-76 "Средства скрепления тарно-штучных грузов в транспортных пакетах. Общие требования".

1. Вантажно-розвантажувальні роботи повинні проводитися під керівництвом посадової особи або працівника, відповідального за безпечне проведення цих робіт.

2. Посадова особа або працівник, відповідальний за безпечне проведення вантажно-розвантажувальних робіт, повинен:

визначити спосіб навантаження і розвантаження;

зробити розміщення робочої сили;

перевірити справність пристосувань і засобів індивідуального захисту;

встановити порядок обміну умовними сигналами між стропальником, що подає сигнали, і машиністом підіймально-транспортного устаткування при провадженні робіт механічним способом;

провести інструктаж працівникам перед початком робіт.

3. Оформлення технологічної документації проводиться згідно з вимогами ГОСТ 3.1102-81 "ЕСТД. Стадии разработки и виды документов", а саме: маршрутних карт, карт технологічних процесів, карт типових технологічних процесів, карт на процеси проведення вантажно-розвантажувальних робіт і переміщення вантажів. Відображення вимог безпеки в технологічній документації здійснюється відповідно до вимог ГОСТ 3.1120-83 "ЕСТД. Общие правила отражения и оформления требований безопасности труда в технологической документации".

4. Перед підйомом і переміщенням вантажів повинні бути перевірені:

справність вантажозахоплювальних пристроїв;

наявність на них клейм, етикеток з позначенням дати випробування і вантажопідіймальності;

стійкість вантажу і правильність його стропування;

відсутність предметів, які перешкоджають переміщенню вантажів.

Місця стропування, положення центра ваги та величина маси вантажу повинні бути позначені підприємством-виготовлювачем продукції або відправником вантажу.

Стропування великогабаритних вантажів (металевих, залізобетонних конструкцій) необхідно проводити за спеціальні пристрої, стропувальні вузли або позначені місця залежно від положення центра ваги і маси вантажу.

Стропування довгомірних вантажів проводити спеціальною траверсою.

5. При переміщенні вантажу підіймально-транспортним устаткуванням перебування працівників на вантажі та під вантажем, а також у зоні його можливого падіння забороняється.

Переміщення вантажу над приміщеннями і транспортними засобами, де перебувають працівники, забороняється.

6. У місцях провадження вантажно-розвантажувальних робіт та у зоні дії вантажопідіймальних механізмів забороняється перебування осіб, не пов’язаних з виконанням цих робіт.

7. Після закінчення та у перерві між роботами вантаж, вантажозахоплювальні пристрої та механізми не повинні залишатися в піднятому положенні.

8. Спосіб укладання і кріплення вантажів повинен забезпечувати їх стійкість при транспортуванні і складуванні, розвантаженні транспортних засобів і розбиранні штабелів, а також можливість механізованого навантаження-розвантаження. Маневрування транспортних засобів з вантажами після зняття кріплення з вантажів забороняється.

9. Не допускається виконувати вантажно-розвантажувальні роботи з небезпечними вантажами при виявленні несправності тари, а також за відсутності на ній маркування і попереджувальних написів.

10. Після закінчення робіт з небезпечними вантажами зона дії вантажопідіймальних механізмів, підіймально-транспортне устаткування, вантажозахоплювальні пристрої і засоби індивідуального захисту, які використовувались працівниками під час проведення цих робіт, мають пройти відповідну санітарну обробку (дезактивацію, дегазацію, дезінфекцію).

11. При виникненні небезпечних і шкідливих виробничих факторів внаслідок впливу метеорологічних умов на фізико-хімічні властивості вантажу вантажно-розвантажувальні роботи повинні бути припинені.

12. При проведенні вантажно-розвантажувальних робіт забороняється кантувати, волочити, захоплювати залізними гаками і скидати вантаж з висоти.

1. Вантажні операції з небезпечними вантажами необхідно здійснювати в місцях, відведених для навантаження (розвантаження) небезпечних вантажів.

2. У місцях загального користування дозволяється здійснювати вантажні операції з вантажами, які перевозяться дрібними або контейнерними відправками, а також розвантаження небезпечних вантажів повагонними відправками відповідно до спеціалізації станцій.

3. Операції з небезпечними вантажами в місцях загального користування здійснюються прямим варіантом "вагон-автомобіль", "автомобіль-вагон" під безпосереднім керівництвом працівника станції і працівника, відповідального за відправку (одержання) вантажу.

4. Вантажні операції можуть здійснюватися також з небезпечними вантажами, визначеними в Законі України "Про перевезення небезпечних вантажів", не вказаними в нормативно-технічних документах, проте подібними до них за своїми хімічними властивостями і характером небезпеки, про що працівник, відповідальний за відправлення вантажу, зазначає в перевізних документах.

5. Забороняється виконувати навантажувально-розвантажувальні роботи з небезпечними вантажами у разі невідповідності тари і упаковки вимогам стандартів і технічних умов на дану продукцію, у разі несправності тари, а також у разі відсутності маркування і знаків небезпеки.

6. Під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт з небезпечними вантажами визначається ступінь небезпеки вантажу відповідно до вимог ГОСТ 19433-88 "Грузы опасные. Классификация и маркировка" (далі - ГОСТ 19433-88) та вживаються заходи безпеки відповідно до класу небезпеки конкретного вантажу.

7. Перед розвантаженням небезпечних вантажів вагони провітрюються механічною або природною вентиляцією через відкриті двері і люки.

8. У разі природної вентиляції вагони провітрюються протягом не менше 30 хвилин.

9. Працівники, що працюють з цими вантажами, під час природного провітрювання повинні перебувати з навітряного боку вагона.

10. Час провітрювання вагонів механічною вентиляцією залежить від продуктивності вентиляційного устаткування і визначається так, щоб забезпечити не менше триразового обміну повітря у вагоні.

11. У місцях загального користування після вантаження вагонів (контейнерів) небезпечним вантажем перевіряється правильність його розміщення і кріплення, криті вагони і контейнери опломбовуються.

12. Під час внутрішнього огляду вагонів, завантажених небезпечними вантажами, або безпосередньо після розвантаження вантажів дозволяється користуватися ліхтарями у вибухобезпечному виконанні, включати ці ліхтарі треба перед входом у вагон, а вимикати - після виходу з вагона.

13. Навантаження (розвантаження) вибухонебезпечних вантажів виконується підіймальним пристосуваннями, виготовленими з матеріалів або покритими матеріалами, що не утворюють іскри при ударі.

14. Під час навантаження і розвантаження небезпечні вантажі не повинні піддаватися поштовхам, ударам і трясінню.

15. Небезпечні вантажі переміщають вручну відповідно до ступеня небезпеки кожного виду вантажу згідно з вимогами ГОСТ 19433-88.

16. У темний час доби навантажувально-розвантажувальні роботи з небезпечними вантажами дозволяється виконувати за умови освітленості місць виконання робіт світильниками у вибухобезпечному виконанні.

17. Під час роботи із стислими, зрідженими і тими, що під тиском, газами, а також з отруйними речовинами працівники забезпечуються засобами захисту органів дихання відповідно до вимог Правил вибору та застосування засобів індивідуального захисту органів дихання, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 28 грудня 2007 року № 331, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04 квітня 2008 року за № 285/14976 (НПАОП 0.00-1.04-07).

18. Навантаження і розвантаження балонів з газами виконуються відповідно до вимог Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів" та інших нормативно-правових актів.

19. Балони з легкозаймистими газами і легкозаймистими отруйними газами під час навантаження укладаються так, щоб унеможливити зіткнення балонів один з одним і з металевими частинами вагона.

20. Для кріплення балонів застосовуються дошки, просочені вогнезахисними речовинами.

21. Забороняється вантажити балони з кисневими і окислювальними газами у вагони зі слідами мінеральних змащувальних масел.

22. Небезпечні вантажі, які перевозяться в тарі, навантажуються і розвантажуються в складах, підлога яких знаходиться на одному рівні з підлогою вагона. У разі відсутності такого складу роботи по навантаженню-розвантаженню проводяться відповідно до вимог інструкції з охорони праці, розробленої на підприємстві відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.15-98.

23. Небезпечні вантажі в склотарі необхідно перевозити на візках або переносити на носилках, які мають спеціальні гнізда.

Переміщення таких вантажів на носилках дозволяється на відстань не більше ніж 50 м і лише по горизонтальній поверхні.

24. Бочки, ємності і ящики з небезпечними вантажами дозволяється переміщати на візках.

25. Місця навантаження і розвантаження небезпечних вантажів освітлюються електричними світильниками у вибухозахищеному виконанні з лампами напругою не більше ніж 12 В.

26. Роботодавець забезпечує контроль концентрації шкідливих речовин у повітрі робочих зон та вжиття заходів щодо захисту працівників від шкідливого впливу хімічних речовин відповідно до Вимог до роботодавців щодо захисту працівників від шкідливого впливу хімічних речовин, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 22 березня 2012 року № 627, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 квітня 2012 року за № 521/20834 (НПАОП 0.00-8.11-12).

1. Балони з газами в контейнерах необхідно вантажити за допомогою підіймально-транспортного устаткування.

2. Конструкція контейнера повинна забезпечувати стійке положення балонів - для кожного балона повинен бути окремий осередок (гніздо).

3. Контейнер повинен мати захвати (петлі, скоби, цапфи, вушка).

На кожному контейнері повинні бути зазначені підприємство-виготовлювач, товарний знак, місяць і рік виготовлення, а також маса брутто, власна маса контейнера і його об’єм.

4. Під час навантаження (розвантаження) контейнерів з балонами необхідно піднімати їх за всі захвати і ставити в один ярус.

5. Під час навантаження балонів без контейнерів необхідно передбачити прокладки між балонами.

6 Навантаження (розвантаження) балонів необхідно робити вантажозахоплювачами.

7. Забороняється вантажити балони без запобіжних ковпаків, а також вантажити на балони будь-який вантаж.

8. Балони з горючими газами (водень, ацетилен, пропан, етилен) необхідно вантажити окремо від балонів з киснем, стисненим повітрям, хлором, фтором та газами з властивостями окислювачів.

Балони, у яких виявлений витік газу, необхідно видалити.

9. Навантаження (розвантаження) балонів з киснем і газами з властивостями окислювачів необхідно робити, не допускаючи попадання на них жирів, мінеральних масел і горючих речовин, а також кислот і лугів.

10. Вручну балони необхідно переміщати на спеціально обладнаних (гніздами, башмаками) візках або за допомогою гідравлічних захватних пристроїв, ланцюгових конвеєрів.

Балони з горючими газами необхідно переміщати на візках, які мають гумові шини або гнізда, які обшиті гумою.

11. Навантажувати (розвантажувати) балони масою більше 30 кг вручну повинні два працівники.

Забороняється піднімати і перекочувати балони, тримаючись за запобіжний ковпак або вентиль, а також переносити їх на плечах і спині. Не допускається проводити ці роботи в промаслених рукавицях і забрудненими маслом руками.

12. Перевезення наповнених газами балонів має здійснюватися на ресорному транспорті або на автокарах в горизонтальному положенні обов’язково з прокладками між балонами. Як прокладки можуть використовуватися дерев’яні бруски з вирізаними гніздами для балонів, а також мотузяні або резинові кільця товщиною не менше ніж 25 мм (по два кільця на балон) або прокладки, що запобігають ударам балонів один об одного. Балони під час перевезення повинні вкладатися вентилями в одну сторону.

1. Навантаження (розвантаження) легкозаймистих рідин та легкозаймистих речовин і матеріалів необхідно здійснювати механізованим способом.

2. Конструкція устаткування, вантажозахоплювальних пристроїв, тари та інструменту, а також матеріали, що використовуються для їх виготовлення, повинні виключати можливість іскроутворення.

3. Навантаження (розвантаження) легкозаймистих рідин та легкозаймистих речовин і матеріалів під час грози забороняється.

4. Навантаження (розвантаження) цистерн із легкозаймистими рідинами необхідно робити на зливно-наливних пунктах відправника або одержувача за допомогою насосів по трубопроводах або передавлюванням.

5. Для місцевого освітлення під час зливно-наливних операцій необхідно застосовувати переносні світильники напругою не вище 12 В.

6. Під час навантаження (розвантаження) легкозаймистих рідин та легкозаймистих речовин і матеріалів, які здатні при взаємодії з водою виділяти горючі гази, необхідно уникати попадання на них вологи.

7. Під час навантаження (розвантаження) легкозаймистих рідин та легкозаймистих речовин і матеріалів необхідно уникати попадання їх на дерев’яні тирсу або стружку, вугілля та матеріали, які здатні самозайматися.

8. Навантаження (розвантаження) металевих бочок і барабанів із легкозаймистими рідинами та легкозаймистими речовинами і матеріалами проводять по встановлених під нахилом трапах, настилах або містках. Ставити бочки пробками вниз забороняється.

9. Навантаження (розвантаження) бутилів із легкозаймистими рідинами необхідно проводити в міцних кошиках (решетуваннях) або використовувати для цих цілей візки та носилки, які повинні бути обладнані гніздами і бортами.

Переносити на короткі відстані кошик із бутилями повинні два працівники після попередньої перевірки міцності ручок і дна кошика.

Переносити бутилі із легкозаймистими рідинами на спині, плечах і перед собою забороняється.

10. У разі виявлення протікання в бочках або бутилях із легкозаймистими рідинами їх видаляють, а місце розливу засипають піском. Пісок збирають дерев’яною лопатою в ящик і видаляють.

Місце розливу знешкоджують і ретельно промивають водою або іншою миючою речовиною залежно від властивостей вантажу.

11. Виявлені при навантаженні (розвантаженні) ушкоджені бочки, барабани з карбідом кальцію та речовинами, які здатні при взаємодії з водою виділяти тепло і горючі гази, необхідно накрити брезентом і перенести в безпечне місце.

12. Навантаження (розвантаження) білого (жовтого) фосфору в бочках необхідно робити лише у світлий час доби. Порушувати герметичність тари забороняється.

13. Навантаження (розвантаження) речовин з окислювальними властивостями та органічних перекисів необхідно проводити, дотримуючись вимог безпеки, що й при навантаженні (розвантаженні) легкозаймистих рідин і легкозаймистих речовин і матеріалів.

1. Навантаження (розвантаження) бутилів з кислотами, лугами та їдкими рідинами необхідно робити в міцних кошиках (решетуваннях), які усередині викладені азбестом, кислотостійкою стружкою, пінополістирольними порофторопластовими вкладишами або стійкими до кислот і лугів матеріалами, або використовуючи для цих цілей візки та носилки, які повинні бути обладнані гніздами і бортами.

2. Розвантажувати їдкі і корозійні речовини з вагона треба з рамп, настил яких знаходиться на одному рівні з підлогою вагона.

3. Бочки, барабани і ящики з їдкими речовинами необхідно переміщувати на візках або електронавантажувачах.

4. Пролиті кислоти і луги або розсипані їдкі речовини необхідно засипати піском і разом з піском видалити.

Місце розсипу (розливу) - нейтралізувати і промити великою кількістю води.

5. При попаданні кислоти на шкіряні покриви необхідно змити її рясним струменем води протягом 10 - 15 хвилин.

При хімічних опіках очей кислотою або лугом необхідно перед зверненням до медичного пункту обов’язково промити потерпілому очі великою кількістю води, використовуючи для цього питні фонтанчики.

1. Навантаження (розвантаження) навальних і сипучих вантажів необхідно здійснювати механізованим способом за допомогою конвеєрів, пневмотранспорту і вантажно-розвантажувальних машин.

2. Навантаження (розвантаження) навальних і сипучих вантажів із залізничого транспорту необхідно проводити відповідно до вимог Правил охорони праці під час виконання навантажувально-розвантажувальних робіт на залізничному транспорті, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18 грудня 2007 року № 311, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 28 грудня 2007 року за № 1419/14686 (НПАОП 63.21-1.22-07).

3. Під час розвантаження сипучих вантажів з автомобілів-самоскидів, які знаходяться на насипах, а також при засипанні котлованів і траншей ґрунтом автомобілі-самоскиди необхідно встановлювати на відстані не менше ніж 1 м від брівки природного укосу, а для гірських робіт - по всій довжині брівки необхідно мати породний насип висотою не менше ніж 0,7 м і шириною не менше ніж 1,5 м.

4. Основу штабеля, який розвантажується з вагона із сипучим вантажем, необхідно розташовувати на відстані не менше ніж 2 м від зовнішньої грані головки крайньої рейки залізничної або підкранової колії, а при висоті штабеля більше ніж 1,2 м - не менше ніж 2,5 м.

1. Навантаження (розвантаження) тарно-штучних вантажів необхідно здійснювати за допомогою навантажувачів, конвеєрів, штабелеукладачів.