Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби

ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

Р О З'Я С Н Е Н Н Я

N 02-5/451 від 12.05.95
м.Київ

Арбітражним судам України

Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби

( Із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненнями Вищого Арбітражного Суду України N 02-5/594 від 18.08.95 N 02-5/62 від 08.02.96 N 02-5/164 від 14.05.97 N 02-5/443 від 18.11.97 N 02-5/445 від 18.11.97 N 02-5/96 від 17.03.98 N 02-5/467 від 18.04.2001 Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду N 04-5/1430 від 17.11.2003 N 04-5/1429 від 18.11.2003 N 04-5/1515 від 01.09.2005 ) ( У тексті, крім вступної частини, слова "арбітражний" і "арбітражні" в усіх відмінках замінено відповідно словами "господарський" і "господарські" у відповідних відмінках, а абревіатуру "АПК" - абревіатурою "ГПК" згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 ) ( Абзац перший вступної частини виключено на підставі Роз'яснення Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 )

З метою правильного і однакового застосування законодавства при вирішенні спорів за участю органів державної податкової служби (далі - податкові органи) Президія Вищого Арбітражного Суду України вважає за необхідне дати такі роз'яснення.

( Абзац другий вступної частини із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 )

1. Підприємства, установи, організації, а також громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, на підставі статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) можуть звертатись до господарського суду, якщо вважають, що податковими органами порушені їх права і охоронювані законом інтереси. Що ж до податкових органів, то вони можуть звертатись до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами.

Статтею 14 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон) передбачена можливість оскарження у встановленому законом порядку рішень, дій або бездіяльності податкових органів.

У зв'язку з цим господарським судам необхідно враховувати, що складені посадовими особами податкових органів (у тому числі їх керівниками чи заступниками керівників) акти перевірок грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, інших документів, пов'язаних із обчисленням і сплатою податків (обов'язкових платежів), а також інші матеріали документальних перевірок (довідки, розрахунки, письмові пропозиції осіб, що здійснювали перевірку тощо), не можуть розглядатись як акти у розумінні частини четвертої статті 5 ГПК і отже не можуть бути предметом спору у господарському суді. Викладені у цих документах обставини можуть бути лише підставою для вжиття керівником податкового органу чи його заступником відповідних заходів.

Що ж до рішень про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, то вони повинні відповідати формі, що встановлена Інструкцією про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 N 110 (з подальшими змінами).

Підписання керівником і відповідною посадовою особою підприємства, установи, організації акта про проведення перевірки (пункт 2 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування") не позбавляє це підприємство, установу, організацію права на звернення в подальшому до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

( Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненнями Вищого Арбітражного Суду України N 02-5/445 від 18.11.97, в редакції Роз'яснення Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002, із змінами, внесеними згідно з Рекомендаціями Вищого господарського суду N 04-5/1429 від 18.11.2003 )

2. У разі подання позову до податкового органу з вимогою, не пов'язаною із поверненням (стягненням) коштів, така позовна заява має немайновий характер, і державне мито повинно справлятися відповідно до підпункту "б" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 N 7-93 "Про державне мито".

Якщо ж позивач оскаржує рішення, дії чи бездіяльність податкового органу і одночасно порушує питання про повернення (стягнення) грошових сум, такі позовні заяви мають одночасно майновий і немайновий характер і повинні оплачуватись державним митом за ставками, встановленими підпунктами "а" і "б" пункту 2 статті 3 цього Декрету.

( Пункт 2 в редакції Роз'яснення Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 )

3. У вирішенні спорів про визнання недійсними актів податкових органів господарським судам слід виходити з того, що обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття цих актів, покладається на відповідний податковий орган. Ці обставини можуть доводитись, зокрема, матеріалами документальних перевірок з описом змісту порушення, допущеного платником податку, посиланням на первинні облікові документи із зазначенням реквізитів цих останніх (назва, дата, номер тощо) або із долученням до матеріалів перевірки оригіналів чи належно завірених копій таких документів.

У разі необхідності з'ясування обставин, які мають значення для правильного розгляду таких справ, господарським судам слід витребувати докази, які використовувались для підтвердження встановлених перевіркою податкових порушень. Такими доказами можуть бути, зокрема, первинні документи, звіти, розрахунки, пояснення посадових осіб, висновки фахівців, залучених до проведення перевірки тощо.

( Пункт 3 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого Арбітражного Суду України N 02-5/164 від 14.05.97, в редакції Роз'яснення Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 )

4. Суми фінансових санкцій, що застосовуються до платників податків державною податковою інспекцією, а також пеня за несвоєчасну сплату податків і неподаткових платежів стягуються понад суми донарахованих податків та інших обов'язкових платежів. Тому сплата цих санкцій і пені не звільняє платника податку від обов'язку щодо сплати податку (платежу). Такий обов'язок згідно з пунктом 3 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" (у редакції від 18.02.97) припиняється лише зі сплатою податку, збору (платежу) або його скасуванням.

( Пункт 4 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого Арбітражного Суду України N 02-5/164 від 14.05.97 )

5. Підставами для застосування щодо платників податків заходів відповідальності, передбачених законодавчими актами, зокрема, Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є приховання (заниження) або несплата платниками сум податків, інших обов'язкових платежів до бюджетів незалежно від причин, з яких це сталося. Не має значення і наявність чи відсутність умислу у діях відповідних працівників організації - платника податків. Така відповідальність настає і в тому разі, якщо порушення сталося через помилкове застосування законодавства про оподаткування, недбалість, недосвідченість чи розрахункову помилку.

( Абзац перший пункту 5 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 )

Так само не може братись до уваги фінансово-господарський стан підприємства, установи, організації.

( Абзац другий пункту 5 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 )( Пункт 5 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням ВищогоАрбітражного Суду України N 02-5/164 від14.05.97 )

6. Відповідальність, встановлена Законом і Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", застосовується лише до платників податків, тобто підприємств, установ, організацій, які мають об'єкт оподаткування й зобов'язані у зв'язку з цим сплачувати відповідний податок. Якщо підприємство, установа, організація виступає не як платник податків, а як особа, яка у встановленому законом порядку зобов'язана утримувати й перераховувати до бюджету податок з доходів, сплачуваних нею іншим особам, то за порушення такого порядку встановлюється спеціальна відповідальність, зокрема, за порушення порядку перерахування до бюджетів підприємствами, установами та організаціями сум прибуткового податку з доходів фізичних осіб.

( Пункт 6 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого Арбітражного Суду України N 02-5/164 від 14.05.97, Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 )

6-1. Пунктом 2.1 статті 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено перелік контролюючих органів. Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону встановлено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі - органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги (підпункт 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2001 N 1387 "Про затвердження порядку надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду (господарського суду) від інших контролюючих органів" визначено, зокрема, механізм надсилання контролюючим органом, який не є органом державної податкової служби, подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків. На підставі зазначеного подання податковий орган здійснює передбачені законодавством заходи з погашення податкового боргу платника податків.

Отже у разі звернення контролюючих органів, крім податкових, до господарського суду з позовом про стягнення з платників податків податкового боргу господарському суду слід відмовляти у задоволенні відповідних позовних вимог.

( Роз'яснення доповнено пунктом 6-1 згідно з Рекомендацією Президії Вищого господарського суду N 04-5/1430від 17.11.2003 )

7. Підприємства, установи та організації у разі незгоди з рішенням чи діями податкових органів вправі на власний вибір вирішувати питання про оскарження цих рішень (дій) в порядку підпорядкованості або про захист своїх майнових інтересів шляхом звернення до господарського суду. В останньому випадку попереднє звернення зі скаргою до відповідного органу не є обов'язковим.

Подані сторонами копії скарг до вищестоящих податкових органів і рішення по цих скаргах оцінюються господарським судом поряд з іншими документами у справі.

Якщо податковий орган, до якого оскаржено рішення податкової інспекції, відмовив у задоволенні скарги, заінтересована особа не позбавлена права звернутися з позовом до податкової інспекції, яка прийняла рішення, в господарський суд за місцем її знаходження. Необхідності у залученні до участі у справі іншого відповідача в особі податкового органу, який розглядав скаргу, в такому разі немає.

( Пункт 7 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненнями Вищого Арбітражного Суду N 02-5/62 від 08.02.96 (в редакції Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду N 02-5/443 від 18.11.97, N 02-5/445від 18.11.97, N 02-5/96 від 17.03.98, Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 ) 8. Відповідно до пункту 2 статті 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" до функцій Державної податкової адміністрації України України віднесено розробку і видання інструктивних і методичних документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків, інших обов'язкових платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів. При вирішенні спорів зазначені акти Державної податкової адміністрації України застосовуються господарськими судами на загальних підставах відповідно до статті 4 ГПК України з урахуванням вимог частини другої цієї статті. ( Абзац другий пункту 8 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого Арбітражного Суду України N 02-5/445 від 18.11.97, Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 ) Що ж до роз'яснень, у тому числі письмових, які даються Державною податковою адміністрацією України України відповідно до пункту 4 статті 8 зазначеного Закону, то вони не є нормативними актами, і при вирішенні спорів повинні оцінюватися господарськими судами поряд з іншими матеріалами у справі. ( Пункт 8 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 ) 9. Відносини, що виникають між підприємствами, установами, організаціями і державною податковою інспекцією у зв'язку із здійсненням нею своїх контрольних функцій відповідно до Закону, не є цивільно-правовими. Тому строки позовної давності, встановлені статтями 71 і 72 Цивільного кодексу України, до них не застосовуються. ( Абзац перший пункту 9 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 ) Строки давності щодо стягнення податкового боргу визначаються відповідно до пунктів 15.1 і 15.2 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". ( Абзац другий пункту 9 в редакції Роз'яснення Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 ) ( Абзац третій пункту 9 виключено на підставі Роз'яснення Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 )

Що ж до позовів про визнання недійсними актів податкових органів, то їх подання є формою захисту цивільних прав, тому до таких позовів повинен застосовуватись загальний строк позовної давності, передбачений статтею 71 названого Кодексу.

( Абзац пункту 9 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого Арбітражного Суду України N 02-5/594 від 18.08.95, в редакції Роз'яснення Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 )

У вирішенні питання про повернення коштів з бюджету господарським судам слід враховувати граничні строки, зазначені у пункті 15.3 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

( Абзац пункту 9 в редакції Роз'яснення Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 )

................

Перейти до повного тексту