Про деякі питання практики вирішення спорів, пов"язаних з відшкодуванням моральної шкоди

ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

Р О З'Я С Н Е Н Н Я

N 02-5/95 від 29.02.96
м.Київ

Арбітражним судам України

Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди

( Із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненнями Вищого арбітражного Суду N 02-5/445 від 18.11.97 N 02-5/433 від 13.11.98 N 02-5/618 від 06.11.2000 Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду N 04-5/1429 від 18.11.2003 N 04-5/26 від 01.02.2005 ) ( У тексті слова "юридична особа", "юридичної особи" замінено відповідно словами "підприємство чи організація", "підприємства чи організації" згідно з Роз'ясненням Вищого Арбітражного Суду N 02-5/433 від 13.11.98 ) ( У тексті Роз'яснення, крім вступної частини, слова "арбітражний" і "арбітражні" в усіх відмінках замінено відповідно словами "господарський" і "господарські" у відповідних відмінках, а абревіатуру "АПК" - абревіатурою "ГПК" згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 )

З метою правильного вирішення арбітражними судами спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної (немайнової) шкоди, Президія Вищого Арбітражного Суду України вважає за необхідне дати такі роз'яснення.

1. Відповідно до статті 4 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, угоди (договори) та зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди.

Законом України від 6 травня 1993 року "Про внесення змін і доповнень до положень законодавчих актів України, що стосуються захисту честі, гідності та ділової репутації громадян і організацій" встановлено обов'язок винної особи відшкодувати моральну шкоду.

Цим Законом главу 40 Цивільного кодексу України, яка регулює зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, доповнено статтею 440-1.

Таким чином, дія цієї статті Цивільного кодексу України не поширюється на зобов'язання, які виникають з угод (договорів). Що ж до останніх, то відповідальність особи, винної у невиконанні або неналежному виконанні зобов'язання, обмежується обов'язком відшкодувати завдані цим збитки та сплатою неустойки (статті 203 та 204 Цивільного кодексу України якщо інше не передбачено законом.

( Абзац четвертий пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого Арбітражного Суду N 02-5/433 від 13.11.98 )

Підприємство чи організація має право вимагати відшкодування моральної шкоди відповідно до статей 7 та 440-1 Цивільного кодексу України, інших спеціальних законодавчих актів, зокрема, статті 49 Закону України "Про інформацію", статті 44 Закону України "Про авторське право і суміжні права", статті 10 Закону України "Про режим іноземного інвестування".

( Абзац п'ятий пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого Арбітражного Суду N 02-5/445 від 18.11.97 )

При цьому слід мати на увазі, що стаття 47 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", у якій йдеться про відшкодування моральної шкоди громадянинові, не виключає права підприємства чи організації на відшкодування цієї шкоди на підставі частини другої статті 7 Цивільного кодексу України.

За змістом частини другої статті 49 Закону України "Про інформацію" у справах за позовами органів державної влади та органів місцевого самоврядування про спростування недостовірної інформації не підлягають задоволенню судом вимоги про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

( Пункт 1 доповнено абзацом згідно з Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду N 04-5/1429 від 18.11.2003 )

2. Моральною визнається шкода, заподіяна організації порушенням її законних немайнових прав. Відповідно до чинного законодавства моральна (немайнова) шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі. При цьому, якщо дії винної особи заподіяли як майнову, так і моральну (немайнову) шкоду, то відшкодування майнової шкоди не звільняє таку особу від обов'язку відшкодувати моральну шкоду.

3. При вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди, слід мати на увазі, що відповідно до статті 440-1 Цивільного кодексу України винна у заподіянні цієї шкоди особа може бути звільнена від обов'язку відшкодування тільки за умови, якщо вона доведе відсутність своєї вини (умислу або необережності). Таким чином, позивач повинен довести лише факт заподіяння йому моральної шкоди відповідачем, а не наявність у цьому вини останнього.

4. Чинне законодавство не містить вичерпного переліку обставин, за яких підприємство чи організація може вважати, що їй заподіяно моральну шкоду.

Найбільш характерними випадками заподіяння моральної шкоди таким особам є поширення, у тому числі через засоби масової інформації, відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать їх ділову репутацію або завдають шкоди їх інтересам (стаття 7 Цивільного кодексу України, стаття 49 Закону України "Про інформацію". Авторське право може належати як фізичній, так і юридичній особі. Порушення авторського права і суміжних прав також тягне за собою обов'язок відшкодування моральної шкоди (пункт 3 статті 44 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

( Абзац другий пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого арбітражного суду N 02-5/618 від 06.11.2000 )

5. Моральна шкода пов'язана з порушенням немайнових прав. Відповідно до статті 83 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 7 Цивільного кодексу України щодо вимог про компенсацію моральної шкоди, заподіяної відомостями, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать ділову репутацію, встановлено строк позовної давності в один рік.

................

Перейти до повного тексту