Уряди, які підписали цю Хартію, будучи членами Ради Європи,

враховуючи, що метою Ради Європи є досягнення більшого єднання між її членами для збереження та втілення в життя ідеалів і принципів, які є їхнім спільним надбанням, а також сприяння їхньому економічному та соціальному прогресу, зокрема, шляхом збереження та подальшого здійснення прав людини та основних свобод;

беручи до уваги, що в Європейській конвенції про захист прав людини i основоположних свобод, яка була підписана у Римі 4 листопада 1950 року, та Протоколах до неї держави-члени Ради Європи домовились забезпечити для свого населення громадянські та політичні права i свободи, визначені у цих документах;

враховуючи, що в Європейській соціальній хартії, яка була відкрита для підписання у Турині 18 жовтня 1961 року, і Протоколах до неї держави-члени Ради Європи домовились забезпечити для свого населення визначені у цих документах соціальні права з метою підвищення життєвого рівня та соціального добробуту свого населення;

нагадуючи, що Конференція з прав людини на рівні міністрів, яка відбулась у Римі 5 листопада 1990 року, наголосила на необхідності, з одного боку, збереження невід’ємного характеру всіх прав людини, як громадянських, політичних, економічних, соціальних, так і культурних, а з іншого боку, надання Європейській соціальній хартії нового імпульсу;

сповнені рішучості, як було вирішено на Конференції на рівні міністрів, яка відбулася у Турині 21-22 жовтня 1991 року, оновити та адаптувати основний зміст Хартії з метою врахування, зокрема, основних соціальних перетворень, які відбулися після прийняття її тексту;

визнаючи переваги включення до переглянутої Хартії, яка має поступово замінити Європейську соціальну хартію, прав, гарантованих Хартією з внесеними до неї змінами та доповненнями, прав, гарантованих Додатковим протоколом 1988 року , і нових прав;

домовились про таке:

Сторони визнають метою своєї політики, яку вони запроваджуватимуть усіма відповідними засобами як національного, так i міжнародного характеру, досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися такі права та принципи:

1. Кожна людина повинна мати можливість заробляти собі на життя професією, яку вона вільно обирає.

2. Усі працівники мають право на справедливі умови праці.

3. Усі працівники мають право на безпечні та здорові умови праці.

4. Усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей.

5. Усі працівники та роботодавці мають право на свободу об’єднання у національні або міжнародні організації для захисту своїх економічних i соціальних інтересів.

6. Усі працівники та роботодавці мають право на укладання колективних договорів.

7. Діти та підлітки мають право на особливий захист від фізичних та моральних ризиків, на які вони наражаються.

8. Працюючі жінки у разі материнства мають право на особливий захист.

9. Кожна людина має право на належні умови для професійної орієнтації, метою якої є допомогти їй вибрати професію згідно зі своїми особистими здібностями та інтересами.

10. Кожна людина має право на належні умови для професійної підготовки.

11. Кожна людина має право користуватися будь-якими заходами, що дозволяють їй досягти найкращого стану здоров'я, який є можливим.

12. Усі працівники та особи, які знаходяться на їхньому утриманні, мають право на соціальне забезпечення.

13. Кожна малозабезпечена людина має право на соціальну та медичну допомогу.

14. Кожна людина має право користуватися послугами соціальних служб.

15. Особи з інвалідністю мають право на самостійність, соціальну інтеграцію та участь у житті суспільства.

16. Сім’я як головний осередок суспільства має право на належний соціальний, правовий та економічний захист для забезпечення її всебічного розвитку.

17. Діти та підлітки мають право на належний соціальний, правовий та економічний захист.

18. Громадяни будь-якої зі Сторін мають право займатися будь-якою прибутковою діяльністю на території держави будь-якої іншої Сторони на засадах рівності з громадянами останньої з урахуванням обмежень, які ґрунтуються на безперечних економічних або соціальних причинах.

19. Трудящi-мiгранти, які є громадянами будь-якої Сторони, i члени їхніх сімей мають право на захист i допомогу на території держави будь-якої іншої Сторони.

20. Усі працівники мають право на рiвнi можливості та рівне ставлення до них у вирішенні питань щодо працевлаштування та професії без дискримінації за ознакою статі.

21. Працівники мають право отримувати інформацію i консультації на підприємстві.

22. Працівники мають право брати участь у визначенні та поліпшенні умов праці та виробничого середовища на підприємстві.

23. Кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

24. Усі працівники мають право на захист у випадках звільнення.

25. Усі працівники мають право на захист своїх вимог у разі банкрутства їхнього роботодавця.

26. Усі працівники мають право на гідне ставлення до них на роботі.

27. Усі особи із сімейними обов’язками, які працюють або бажають працювати, мають право робити це без дискримінації та, наскільки це можливо, таким чином, щоб їхні службові обов’язки не суперечили сімейним.

28. Представники працівників на підприємствах мають право на захист від дій, що завдають їм шкоди, і для них мають створюватися належні умови для виконання ними своїх обов’язків.

29. Усі працівники мають право отримувати інформацію та консультації під час колективного звільнення.

30. Кожна людина має право на захист від бідності та соціального відчуження.

31. Кожна людина має право на житло.

Сторони зобов’язуються, як це передбачено у частині III, вважати обов’язковими для себе зобов’язання, визначені у нижченаведених статтях i пунктах.

З метою забезпечення ефективного здійснення права на працю Сторони зобов’язуються:

1. визнати однією зі своїх найголовніших цілей i одним зі своїх найголовніших обов’язків досягнення та підтримання якомога високого i стабільного рівня зайнятості, маючи на меті досягнення повної зайнятості;

2. ефективно захищати право працівника заробляти собі на життя професією, яку він вільно обирає;

3. створювати безкоштовні служби працевлаштування для всіх працівників або забезпечувати їхнє функціонування;

4. забезпечувати належну професійну орієнтацію, підготовку та переквалiфiкацiю або сприяти їм.

З метою забезпечення ефективного здійснення права на справедливі умови праці Сторони зобов’язуються:

1. встановити розумну тривалість робочого дня та тижня і поступово скорочувати робочий тиждень настільки, наскільки це дозволяє підвищення продуктивності праці та інші відповідні фактори;

2. встановити оплачувані державні святкові дні;

3. встановити щорічну оплачувану відпустку тривалістю не менше чотирьох тижнів;

4. усунути ризики, що властиві роботам з небезпечними або шкідливими для здоров’я умовами праці, а у випадках, коли усунути або достатньою мірою зменшити такі ризики ще неможливо, встановити для працівників, зайнятих на таких роботах, скорочену тривалість робочого часу або додаткові оплачувані відпустки;

5. забезпечити щотижневий відпочинок, який по можливості має збігатися з днем, що за традиціями або звичаями відповідної країни чи регіону визнається днем відпочинку;

6. забезпечити, щоб працівники були письмово поінформовані якнайшвидше і у будь-якому разі не пізніше ніж через два місяці після дати початку виконання ними своїх службових обов’язків про головні аспекти договору або трудових відносин;

7. забезпечити, щоб працівники, зайняті на роботах у нічний час, користувалися заходами, які враховують особливий характер такої роботи.

З метою забезпечення ефективного здійснення права на безпечні та здорові умови праці Сторони зобов’язуються, консультуючись з організаціями роботодавців і працівників:

1. розробити, здійснювати і періодично переглядати послідовну національну політику в галузі охорони праці, виробничої гігієни і виробничого середовища. Головною метою цієї політики є поліпшення охорони праці і виробничої гігієни, а також запобігання нещасним випадкам та травматизму, що виникають внаслідок виробничої діяльності, пов’язані з нею або мають місце у процесі її здійснення, зокрема шляхом мінімізації причин виникнення ризиків, властивих виробничому середовищу;

2. прийняти правила з техніки безпеки та гігієни праці;

3. забезпечити виконання таких правил шляхом заходів нагляду за дотриманням їхніх вимог;

4. сприяти поступовому розвиткові призначених для всіх працівників служб виробничої гігієни, головне завдання яких полягає у здійсненні профілактичних і консультативних функцій.

З метою забезпечення ефективного здійснення права на справедливу винагороду Сторони зобов’язуються:

1. визнати право працівників на таку винагороду, яка забезпечує їм i їхнім сім’ям достатній життєвий рівень;

2. визнати право працівників на підвищену ставку винагороди за роботу в надурочний час з урахуванням винятків, передбачених для окремих випадків;

3. визнати право працюючих чоловіків i жінок на рівну винагороду за працю рівної цінності;

4. визнати право всіх працівників на розумний строк попередження про звільнення з роботи;

5. дозволити відрахування із заробітної плати тільки на умовах i в розмірах, передбачених національними законами або правилами чи встановлених колективними договорами або арбітражними рішеннями;

Здійснення цих прав досягається шляхом вільного укладання колективних договорів, запровадження встановленого законодавством механізму визначення заробітної плати або вжиття інших заходів, що відповідають національним умовам.

З метою забезпечення здійснення або сприяння здійсненню свободи працівників i роботодавців створювати місцеві, національні або міжнародні організації для захисту своїх економічних i соціальних інтересів та вступати у такі організації, Сторони зобов’язуються, що національне законодавство жодним чином не обмежуватиме цю свободу та не використовуватиметься для її обмеження. Обсяг застосування гарантій, передбачених цією статтею, щодо поліції визначається національними законами або правилами. Порядок застосування цих гарантій до осіб, які входять до складу збройних сил, i обсяг їхнього застосування до осіб цієї категорії також визначаються національними законами або правилами.

З метою забезпечення ефективного здійснення права на укладання колективних договорів Сторони зобов’язуються:

1. сприяти проведенню спільних консультацій між працівниками та роботодавцями;

2. сприяти, коли це необхідно i доцільно, створенню механізму переговорів на добровільній основі між роботодавцями або організаціями роботодавців та організаціями працівників з метою регулювання умов праці за допомогою колективних договорів;

3. сприяти створенню та використанню належного механізму примирення та добровільного арбітражу для вирішення трудових спорів;

а також визнають:

4. право працівників і роботодавців на колективні дії у випадках конфліктів інтересів, включаючи право на страйк, з урахуванням зобов’язань, які можуть випливати з раніше укладених колективних договорів.

З метою забезпечення ефективного здійснення права дітей та пiдлiткiв на захист Сторони зобов’язуються:

1. встановити, що мінімальний вік прийняття на роботу становить 15 років, за винятком дітей, які залучаються до виконання робіт, визнаних легкими роботами, які не завдають шкоди здоров’ю дітей, їхній моралі або освіті;

2. встановити, що мінімальний вік прийняття на роботу, де умови праці визнано небезпечними або шкідливими для здоров’я, становить 18 років;

3. заборонити застосування праці осіб, які ще здобувають обов’язкову освіту, на роботах, що можуть порушити процес їхнього повного навчання;

4. обмежити тривалість робочого часу для осіб молодше 18 років відповідно до потреб їхнього розвитку, i особливо потреб у професійній підготовці;

5. визнати право молодих працівників i учнів на справедливу заробітну плату або іншу відповідну допомогу;

6. встановити, що час, витрачений підлітками за згодою роботодавця на професійну підготовку в нормовані робочі години, зараховується як робочий час;

7. встановити, що працюючі особи молодше 18 років мають право на щорічну оплачувану відпустку тривалістю не менше чотирьох тижнів;

8. заборонити застосування праці осіб молодше 18 років на роботах у нічний час, за винятком деяких робіт, визначених національними законами чи правилами;

9. передбачити, що особи молодше 18 років, праця, яких застосовується на роботах, визначених національними законами чи правилами, підлягають регулярному медичному оглядові;

10. забезпечити особливий захист дітей та пiдлiткiв від фізичних i моральних ризиків, на якi вони наражаються, i зокрема від тих ризиків, що безпосередньо або опосередковано випливають з виконуваної ними роботи.

З метою забезпечення ефективного здійснення права працюючих жінок на охорону материнства Сторони зобов’язуються:

1. забезпечити працюючим жінкам відпустку на період до i після пологів загальною тривалістю не менше 14 тижнів або з оплатою такої відпустки, або з виплатою достатньої допомоги по соціальному забезпеченню, або з наданням допомоги за рахунок державних коштів;

2. вважати незаконним, якщо роботодавець надсилає жінці попередження про звільнення з роботи у період від дати повідомлення нею свого роботодавця про вагітність до закінчення її відпустки по вагітності та пологам або якщо він робить попередження про звільнення у такий час, що воно втрачає чинність у цей період;

3. забезпечити матерям, що мають грудних дітей, перерви, тривалість яких достатня для годування дитини;

4. регламентувати залучення до робіт у нічний час вагітних жінок, жінок, які нещодавно народили дитину, і жінок, що годують своїх грудних дітей;

5. заборонити застосування праці вагітних жінок, жінок, які нещодавно народили дитину, і жінок, що годують своїх грудних дітей, на підземних гірних роботах i всіх інших роботах, якi протипоказані жінкам у зв’язку з небезпечними, шкідливими для здоров’я або важкими умовами праці, і вжити відповідних заходів для захисту трудових прав цих жінок.

З метою забезпечення ефективного здійснення права на професійну орієнтацію Сторони зобов’язуються, у разі необхідності, створити службу або сприяти діяльності служби, яка допомагатиме всім особам, включаючи iнвалiдiв, у вирішенні проблем, пов’язаних із вибором професії та набуттям професійних навичок, з належним урахуванням здібностей кожної особи та потреби в них на ринку праці; така допомога повинна надаватись безкоштовно як підліткам, включаючи школярів, так i повнолітнім особам.

З метою забезпечення ефективного здійснення права на професійну підготовку Сторони зобов’язуються:

1. у разі необхідності, консультуючись з організаціями роботодавців і працівників, започаткувати професійно-технічну підготовку або сприяти професiйно-технiчнiй підготовці всіх осіб, включаючи iнвалiдiв, а також створити умови для доступу до вищої технічної та університетської освіти виключно на основі особистих здібностей;

2. започаткувати систему виробничого навчання та iншi регулярні програми професійної підготовки пiдлiткiв – хлопців та дівчат – з їхніх різних професій або сприяти функціонуванню такої системи;

3. започаткувати або заохочувати, у разі необхідності:

a) належні та легкодоступні програми професійної підготовки повнолітніх працівників;

b) спеціальні програми перепідготовки повнолітніх працівників, необхідність в яких виникає внаслідок технологічного прогресу або нових тенденцій у сфері зайнятості;

4. започаткувати або заохочувати, у разі необхідності, спеціальні програми перепідготовки та реінтеграції осіб, які є безробітними протягом тривалого часу;

5. заохочувати повне використання існуючих програм шляхом вжиття таких належних заходів, як:

a) зменшення або скасування будь-яких внесків або зборів;

b) надання у відповідних випадках фінансової допомоги;

c) зарахування до нормованих робочих годин часу, витраченого працівником на вимогу його роботодавця на додаткову професійну підготовку без відриву від виробництва;

d) забезпечення шляхом адекватного контролю, після консультацій з організаціями роботодавців i працівників, ефективності виробничого навчання та інших програм професійної підготовки молодих працівників i у цілому належного захисту молодих працівників.

З метою забезпечення ефективного здійснення права на охорону здоров’я Сторони зобов’язуються самостійно або у спiвробiтництвi з громадськими чи приватними організаціями вживати відповідних заходів для того, щоб, серед іншого:

1. усунути, у міру можливості, причини слабкого здоров’я;

2. забезпечити діяльність консультативно-просвiтницьких служб, якi сприяли б поліпшенню здоров’я i підвищенню особистої вiдповiдальностi у питаннях здоров’я;

3. запобігати, у міру можливості, епідемічним, ендемічним та іншим захворюванням, а також нещасним випадкам.

З метою забезпечення ефективного здійснення права на соціальне забезпечення Сторони зобов’язуються:

1. започаткувати систему соціального забезпечення або підтримувати її функціонування.

2. підтримувати систему соціального забезпечення на задовільному рiвнi, принаймні на такому, який дорівнює рівню, необхідному для ратифікації Європейського кодексу соціального забезпечення;

3. докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень;

4. вживати заходів шляхом укладання відповідних двосторонніх i багатосторонніх угод або в інший спосіб i відповідно до умов, визначених у таких угодах, для забезпечення:

a) рівності між їхніми власними громадянами та громадянами інших Сторін у тому, що стосується прав на соціальне забезпечення, включаючи збереження пільг, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, незалежно від пересування захищених осіб по територіях держав Сторін;

b) надання, збереження та поновлення прав на соціальне забезпечення такими засобами, як сумарний залік періодів страхування або роботи, що були здійснені за законодавством кожної зі Сторін.

З метою забезпечення ефективного здійснення права на соціальну та медичну допомогу Сторони зобов’язуються:

1. забезпечити, щоб будь-якій малозабезпеченій особі, яка неспроможна отримати достатніх коштів своїми власними зусиллями або з інших джерел, зокрема за рахунок допомоги по соціальному забезпеченню, надавалась належна допомога, а у разі захворювання забезпечувався догляд, якого вимагає стан її здоров’я;

2. забезпечити, щоб політичні або соціальні права осіб, якi отримують таку допомогу, на цій підставі не обмежувалися;

3. передбачити, що кожна людина може отримувати у відповідних державних чи приватних службах такі поради та персональну допомогу, якi можуть бути необхідними для запобігання виникненню особистого або сімейного нужденного становища, для його подолання чи полегшення;

4. застосовувати положення пунктів 1, 2 i 3 цієї статті на засадах рівності мiж своїми громадянами та громадянами iнших Сторiн, які на законних підставах перебувають на території їхніх держав, відповідно до своїх зобов’язань за Європейською конвенцією про соціальну та медичну допомогу, яка була підписана у Парижі 11 грудня 1953 року.

З метою забезпечення ефективного здійснення права на користування послугами соціальних служб Сторони зобов’язуються:

1. сприяти функціонуванню служб або створювати служби, якi, завдяки використанню методів соціальної роботи, сприяли б підвищенню добробуту i розвиткові як окремих осіб, так i груп осіб у суспільстві, а також їхній адаптації до соціального середовища;

2. заохочувати окремих осіб та добровільні або iншi організації до участі у створенні та функціонуванні таких служб.

З метою забезпечення особам з інвалідністю, незалежно від їхнього віку та характеру і походження їхньої інвалідності, ефективного здійснення права на самостійність, соціальну інтеграцію та участь у житті суспільства Сторони зобов’язуються, зокрема:

1. вжити необхідних заходів для забезпечення особам з інвалідністю орієнтування, освіти та професійної підготовки, коли це можливо, у межах загальних програм або, коли це видається неможливим, у державних або приватних спеціалізованих закладах;

2. сприяти їхньому доступові до роботи усіма засобами, які можуть заохочувати роботодавців приймати на роботу осіб з інвалідністю і утримувати їх у звичайному виробничому середовищі та пристосовувати умови праці до потреб осіб з інвалідністю, або, коли це видається неможливим у зв’язку з інвалідністю, шляхом облаштування або створення спеціальних робочих місць з урахуванням ступеня інвалідності. У деяких випадках такі заходи можуть вимагати використання спеціалізованих служб працевлаштування та надання допомоги;

3. сприяти їхній всебічній соціальній інтеграції та участі у житті суспільства, зокрема, шляхом вжиття заходів, включаючи технічну допомогу, що спрямовані на усунення перешкод для спілкування і пересування і що надають доступ до транспорту, житла, культурної діяльності і відпочинку.

З метою забезпечення умов, необхiдних для всебічного розвитку сім’ї, яка є головним осередком суспільства, Сторони зобов’язуються сприяти економічному, правовому та соціальному захисту сімейного життя такими засобами, як соціальна допомога та допомога сім’ям з дітьми, фіскальні заходи, надання сім’ям житла, допомога щойно одруженим та інші відповідні засоби.

З метою забезпечення ефективного здійснення права дітей та підлітків рости в умовах, які сприяють всебічному розвиткові їхньої особистості та їхніх фізичних і розумових здібностей, Сторони зобов’язуються самостійно або у співпраці з громадськими і приватними організаціями вживати всіх відповідних і необхідних заходів для:

1. a) забезпечення дітям і підліткам, з урахуванням прав і обов’язків їхніх батьків, догляду, допомоги, освіти та підготовки, яких вони потребують, зокрема шляхом створення або забезпечення функціонування закладів і служб, достатніх та адекватних для досягнення цієї мети;

b) захисту дітей та підлітків від недбайливості, насилля або експлуатації;

c) надання захисту та спеціальної допомоги з боку держави дітям і підліткам, які тимчасово або постійно позбавлені допомоги з боку їхніх сімей;

2. забезпечення дітям і підліткам безкоштовної початкової і середньої освіти, а також заохочення до регулярного відвідання школи.

З метою забезпечення ефективного здійснення права займатися прибутковою діяльністю на території держави будь-якої іншої Сторони, Сторони зобов’язуються:

1. застосовувати чинні правила у дусі ліберальності;

2. спростити існуючі формальності та зменшити або скасувати державне мито й iншi збори, якi сплачуються іноземними робітниками або їхніми роботодавцями;

3. лібералізувати в односторонньому порядку або колективно правила, якi регулюють працю іноземних робітників;

а також визнають:

4. право своїх громадян залишати свою країну для того, щоб займатися прибутковою діяльністю на території держав iнших Сторiн.

З метою забезпечення ефективного здiйснення права трудящих-мiгрантiв i членiв їхнiх сiмей на захист i допомогу на територiї держави будь-якої іншої Сторони, Сторони зобов’язуються:

1. пiдтримувати або забезпечувати функціонування вiдповiдних i безкоштовних служб, якi надавали б таким робітникам допомогу, зокрема в одержанні точної iнформацiї, а також вживати в межах національних законiв i правил усiх вiдповiдних заходiв для запобігання дезiнформацiї щодо емiграцiї та імміграції;

2. вживати в межах своєї юрисдикції вiдповiдних заходiв для сприяння від’їзду, переїзду та прийому таких робітників i членiв їхнiх сiмей, а також забезпечувати в межах своєї юрисдикцiї пiд час їхнього переїзду вiдповiднi санiтарнi та медичнi послуги i належні гiгiєнiчнi умови;

3. сприяти, у разі необхідності, співробітництву мiж державними i приватними соціальними службами у країнах емiграцiї та імміграції;

4. забезпечувати таким робітникам, коли вони перебувають на територiї їхніх держав на законних підставах, якщо такі питання регулюються законами або правилами чи підлягають контролю з боку адміністративних властей, режим не менш сприятливий, ніж режим, який надається їхнім власним громадянам у тому, що стосується таких питань:

a) винагорода та iншi умови прийняття на роботу i праці;

b) членство у профспілках та користування пільгами колективних договорів;

c) житло;

5. забезпечувати таким робітникам, коли вони перебувають на територiї їхніх держав на законних підставах, режим не менш сприятливий, ніж режим, який надається їхнім власним громадянам у тому, що стосується податків, зборів чи внесків, якi пов’язані з роботою i стягуються щодо працюючих осіб;

6. сприяти, у міру можливості, об’єднанню сім’ї іноземного робітника, який має дозвіл перебувати на вiдповiднiй території;

7. забезпечувати таким робітникам, коли вони перебувають на територiї їхніх держав на законних підставах, режим не менш сприятливий, нiж режим, який надається їхнім власним громадянам у тому, що стосується судочинства з питань, згаданих у цій статті;

8. забезпечити, щоб такі робітники, коли вони мешкають на територiї їхніх держав на законних підставах, не висилалися, якщо вони не загрожують нацiональнiй безпецi або не зашкоджують державним iнтересам чи суспільній моралі;

9. дозволяти переказувати в обсягах, передбачених законом, такi частини доходiв i заощаджень трудящих-мiгрантiв, якi останні можуть забажати;

10. поширити захист i допомогу, передбаченi у цiй статтi, на мiгрантiв, які займаються самостійною підприємницькою діяльністю, у такому обсязі, в якому зазначенi положення можуть застосовуватися;

11. сприяти викладанню національної мови приймаючої держави або, якщо їх декілька, однієї з цих мов трудящим-мігрантам і членам їхніх сімей;

12. сприяти, у міру можливості, викладанню рідної мови трудящих-мігрантів їхнім дітям.

З метою забезпечення ефективного здiйснення права на рiвнi можливостi та рiвне ставлення у вирiшеннi питань щодо працевлаштування та професiї без дискримiнацiї за ознакою статi Сторони зобов’язуються визнавати це право i вживати вiдповiдних заходiв для забезпечення його застосування або для сприяння його застосуванню у таких галузях:

a) працевлаштування, захист вiд звiльнення та професiйна реінтеграція;

b) професiйна орiєнтацiя, пiдготовка, перепiдготовка та переквалiфiкацiя;

c) умови працевлаштування i працi, включаючи винагороду;

d) професiйний рiст, включаючи просування по службi.

З метою забезпечення ефективного здiйснення права працiвникiв отримувати iнформацiю i консультацiї на пiдприємствi Сторони зобов’язуються вживати заходiв або заохочувати заходи, якi надають можливiсть працiвникам або їхнім представникам згiдно з нацiональним законодавством i практикою:

a) отримувати регулярно або у належний час i у зрозумiлий спосіб iнформацiю про економiчний i фiнансовий стан пiдприємства, на якому вони працюють, при тому розумiннi, що деяку iнформацiю може бути заборонено для розголошення або вiднесено до розряду конфiденцiйної, якщо її оприлюднення може завдати шкоди пiдприємству; i

b) отримувати своєчасно консультацiї щодо запропонованих рiшень, якi можуть суттєво вплинути на iнтереси працiвникiв, особливо щодо тих рiшень, якi можуть серйозно впливати на наявність робочих місць на пiдприємствi.

З метою забезпечення ефективного здiйснення права працiвникiв брати участь у визначеннi та полiпшеннi умов працi та виробничого середовища на пiдприємствi Сторони зобов’язуються вживати заходiв або заохочувати заходи, якi надають можливiсть працiвникам або їхнім представникам згiдно з нацiональними законодавством i практикою сприяти:

a) визначенню i полiпшенню умов працi, органiзацiї працi, а також виробничого середовища;

b) охоронi здоров’я та працi на пiдприємствi;

c) органiзацiї соцiальних i соцiально-культурних послуг i заходiв на пiдприємствi;

d) нагляду за дотриманням нормативних положень, що регулюють цi питання.

З метою забезпечення ефективного здiйснення права осiб похилого вiку на соцiальний захист Сторони зобов’язуються, самостійно або у спiвробiтництвi з громадськими чи приватними органiзацiями, вживати вiдповiдних заходiв або заохочувати вiдповiднi заходи, зокрема, для:

- надання особам похилого вiку можливостi якомога довше залишатися повноцiнними членами суспiльства, шляхом:

a) забезпечення достатнiх ресурсiв, якi дозволяли б їм жити на задовiльному рiвнi i брати активну участь у суспiльному, соцiальному i культурному життi;

b) забезпечення iнформацiї про послуги i програми, якi iснують для осiб похилого вiку, а також про можливостi їхнього використання такими особами;

- надання особам похилого вiку можливостi вiльно обирати спосiб свого життя i незалежно жити у знайомому для них оточеннi так довго, як вони забажають i зможуть, шляхом:

a) забезпечення житла, пристосованого до їхніх потреб i стану здоров’я, або шляхом надання належної допомоги для реконструкцiї їхнього житла;

b) забезпечення медичного обслуговування та послуг, яких вимагає їхнiй стан здоров’я;

- забезпечення особам похилого вiку, якi проживають у будинках для престарiлих, гарантiй надання належної допомоги iз повагою до їхнього особистого життя i гарантiй участi у прийняттi рiшень, що стосуються умов життя у їхньому будинку для престарiлих.

З метою забезпечення ефективного здійснення права працівників на захист у випадках звільнення Сторони зобов’язуються визнати:

a) право всіх працівників не бути звільненими без поважних причин для такого звільнення, пов’язаних з їхньою працездатністю чи поведінкою, або поточними потребами підприємства, установи чи служби;

b) право працівників, звільнених без поважної причини, на належну компенсацію або іншу відповідну допомогу.