Держави - члени Ради Європи, які підписали цей Кодекс,

враховуючи, що метою Ради Європи є досягнення більшого єднання між її членами з метою, крім іншого, сприяння їхньому соціальному прогресу,

враховуючи, що одним із завдань соціальної програми Ради Європи є заохочення всіх її членів до розвитку їхніх систем соціального забезпечення,

визнаючи доцільність узгодження відрахувань на соціальне забезпечення в країнах-членах,

переконані у доцільності піднесення Європейського кодексу соціального забезпечення на більш високий рівень ніж мінімальні норми, що визначені у Конвенції про мінімальні норми соціального забезпечення (МОП, N 102),

погодились про такі положення, підготовлені у співробітництві із Міжнародним бюро праці:

1. У цьому Кодексі:

a) термін "Комітет міністрів" означає Комітет міністрів Ради Європи;

b) термін "Комітет" означає Комітет експертів Ради Європи із соціального забезпечення або такий інший комітет, який Комітет міністрів може призначити для виконання обов'язків, зазначених у пункті 3 статті 2, пункті 4 статті 74 і пункті 3 статті 78;

c) термін "Генеральний секретар" означає Генерального секретаря Ради Європи;

d) термін "визначений" означає встановлений національним законодавством або правилами чи на підставі національного законодавства або правил;

e) термін "проживання" означає постійне проживання на території відповідної Договірної Сторони, а термін "мешканець" означає особу, що постійно проживає на території відповідної Договірної Сторони;

f) термін "дружина" означає дружину, що утримується її чоловіком;

g) термін "удова" означає жінку, що утримувалася її чоловіком на час його смерті;

h) термін "дитина" означає дитину шкільного віку або дитину, що не досягла 15 років, залежно від визначеного;

i) термін "строк набуття права на допомогу" означає період сплати внесків або період трудової діяльності, або період проживання, або будь-яке поєднання цих періодів, залежно від визначеного.

2. У статтях 10, 34 і 49 термін "допомога" означає або безпосередню допомогу у вигляді піклування, або опосередковану допомогу у вигляді відшкодування витрат, понесених відповідною особою.

1. Кожна Договірна Сторона дотримується:

a) частини I;

b) принаймні шести частин із частин II-X, при тому розумінні, що частина II рахується за дві частини, а частина V - за три частини;

c) відповідних положень частин XI і XII; та

d) частини XIII.

2. Положення підпункту b попереднього пункту можуть вважатися виконуваними у разі:

a) дотримання принаймні трьох частин із частин II-X, включаючи принаймні одну із частин IV, V, VI, IX і X; та

b) крім того, подання доказів, що законодавство, чинне у галузі соціального забезпечення, відповідає одному із поєднань, передбачених у зазначеному підпункті, з урахуванням:

i) того, що деякі галузі, охоплені підпунктом a цього пункту, перевищують норми Кодексу стосовно їхнього обсягу захисту чи їхнього рівня допомоги, або того й іншого разом;

ii) того, що деякі галузі, охоплені підпунктом a цього пункту, перевищують норми Кодексу шляхом надання додаткового забезпечення чи пільг, наведених у доповненні 2; та

iii) галузей, які не задовольняють нормам Кодексу.

3. Держава, яка підписала цей Кодекс і яка бажає застосувати положення пункту 2b цієї статті, подає відповідне повідомлення Генеральному секретарю у доповіді, яка надається згідно зі статтею 78. Комітет, керуючись принципом відповідності витрат, встановлює правила, що координують та визначають умови врахування положень пункту 2b цієї статті. У кожному випадку ці положення можуть враховуватися тільки за умови затвердження Комітетом, який ухвалює рішення більшістю у дві третини голосів.

1. Кожна Договірна Сторона у своїй ратифікаційній грамоті зазначає ті частини із частин II-X, стосовно яких вона бере на себе зобов'язання за цим Кодексом, а також відзначає, чи застосовуватиме вона та у якому обсязі положення пункту 2 статті 2.

1. Кожна Договірна Сторона в подальшому може повідомити Генерального секретаря про те, що вона бере на себе зобов'язання за Кодексом стосовно однієї чи більше частин II-X, які не зазначені в її ратифікаційній грамоті.

2. Зобов'язання, визначені у пункті 1 цієї статті, вважаються складовою частиною ратифікації та мають силу ратифікації від дати повідомлення.

Якщо для дотримання будь-якої із частин II-X цього Кодексу, яка має бути охоплена ратифікацією, Договірна Сторона повинна захищати визначені категорії осіб у кількості не менше встановленого відсотка працівників або мешканців, ця Договірна Сторона до того, як вона візьме на себе зобов'язання дотримуватися цієї частини, має забезпечити досягнення відповідного відсотка.

Для цілей дотримання частин II, III, IV, V, VIII (якщо це стосується медичної допомоги), IX чи X цього Кодексу Договірна Сторона може враховувати захист, що надається за допомогою страхування, яке, хоча й не є обов'язковим згідно з національним законодавством або правилами для осіб, що підлягають захисту,

a) субсидується органами державної влади або, якщо таке страхування є додатковим, підлягає нагляду з боку органів державної влади, або відповідно до визначених норм застосовується спільно роботодавцями та працівниками;

b) охоплює значну частину осіб, заробіток яких не перевищує заробітку кваліфікованого робітника чоловічої статі, встановленого відповідно до статті 65; та

c) разом з іншими видами захисту надається у відповідних випадках згідно із відповідними положеннями Кодексу.

Кожна Договірна Сторона, для якої ця частина Кодексу є чинною, забезпечує захищеним особам надання допомоги у зв'язку із станом здоров'я, який вимагає медичної допомоги профілактичного чи лікувального характеру, відповідно до нижченаведених статей цієї частини.

Обставинами, за яких надається допомога, є будь-який хворобливий стан незалежно від його причини, а також вагітність, роди та їхні наслідки.

Стаття 9 До захищених осіб належать: a) визначені категорії працівників, які охоплюють не менше 50 відсотків усіх працівників, а також їхні дружини та діти; або b) визначені категорії економічно активного населення, які охоплюють не менше 20 відсотків усіх мешканців, а також дружини та діти осіб, що належать до цих категорій; або c) визначені категорії мешканців, які охоплюють не менше 50 відсотків усіх мешканців.

1. Допомога охоплює принаймні:

a) у випадку хворобливого стану:

i) допомогу лікаря загального профілю, в тому числі удома;

ii) допомогу лікарів-спеціалістів, яка надається у лікарнях стаціонарним і амбулаторним хворим, а також допомогу лікарів-спеціалістів, яка може надаватися поза межами лікарень;

iii) забезпечення основних лікарських засобів, приписаних лікарями чи іншими кваліфікованими фахівцями; та

iv) госпіталізацію у разі необхідності; та

b) у випадку вагітності та родів і їхніх наслідків:

i) допомогу лікарів чи кваліфікованих акушерок під час вагітності, родів і у післяродовий період;

ii) госпіталізацію у разі необхідності.

2. Бенефіціарій чи його годувальник може мати частково сплачувати витрати на медичну допомогу, що надається бенефіціарію у зв'язку із хворобливим станом; правила, що стосуються такої часткової сплати витрат, мають бути складені таким чином, щоб запобігати створенню труднощів.

3. Допомога, яка надається відповідно до цієї статті, забезпечується з метою підтримання, відновлення чи поліпшення здоров'я захищеної особи та її спроможності працювати і задовольняти свої особисті потреби.

4. Установи чи державні відомства, які надають допомогу, будь-якими належними засобами заохочують захищених осіб до використання загальних медичних служб, які надаються у їхнє розпорядження органами державної влади або іншими органами, визнаними органами державної влади.

Допомога, зазначена у статті 10, за обставини, за якої вона надається, забезпечується принаймні захищеній особі, яка сама задовольняє або годувальник якої задовольняє строку набуття права на допомогу, що може вважатися необхідним для запобігання зловживанням.

Допомога, зазначена у статті 10, забезпечується під час усієї дії обставини, яка надає право на неї, а при хворобливому стані тривалість надання допомоги може обмежуватися 26 тижнями у кожному випадку, але надання допомоги не припиняється, якщо допомога по хворобі продовжує сплачуватися, і необхідно вжити заходів для подовження зазначеного строку обмеження для визначених захворювань, які визнаються такими, що вимагають більш тривалої медичної допомоги.

Кожна Договірна Сторона, для якої ця частина Кодексу є чинною, забезпечує захищеним особам надання допомоги по хворобі відповідно до нижченаведених статей цієї частини.

Обставиною, за якої надається допомога, є непрацездатність, що є наслідком хворобливого стану і передбачає припинення заробітку, як це встановлено національним законодавством або правилами.

До захищених осіб належать:

a) визначені категорії працівників, які охоплюють не менше 50 відсотків усіх працівників; або

b) визначені категорії економічно активного населення, які охоплюють не менше 20 відсотків усіх мешканців; або

c) усі мешканці, матеріальний стан яких під час дії обставини, за якої надається допомога, не перевищує рівня, визначеного відповідно до вимог статті 67.

1. Захищеним категоріям працівників або захищеним категоріям економічно активного населення надається допомога у вигляді періодичної грошової виплати, обчисленої відповідно до вимог статті 65 або вимог статті 67.

2. Усім захищеним мешканцям, матеріальний стан яких під час дії обставини, за якої надається допомога, не перевищує визначеного рівня, надається допомога у вигляді періодичної грошової виплати, обчисленої відповідно до вимог статі 67, при тому розумінні, що визначена допомога без перевірки матеріального стану гарантується категоріям осіб, визначеним відповідно до статті 15a чи b.

Допомога, зазначена у статті 16, за обставини, за якої вона надається, забезпечується принаймні захищеній особі, яка задовольняє строку набуття права на допомогу, що може вважатися необхідним для запобігання зловживанням.

Допомога, зазначена у статті 16, забезпечується під час усієї дії обставини, яка надає право на неї, але тривалість надання допомоги може обмежуватися 26 тижнями у кожному випадку хвороби і вона не сплачується за перші три дні припинення отримання заробітку.

Кожна Договірна Сторона, для якої ця частина Кодексу є чинною, забезпечує захищеним особам надання допомоги по безробіттю відповідно до нижченаведених статей цієї частини.

Обставиною, за якої надається допомога, є припинення заробітку, як це визначено національним законодавством або правилами, внаслідок неспроможності захищеної особи, що є працездатною і бажає працювати, отримати належну роботу.

До захищених осіб належать:

a) визначені категорії працівників, які охоплюють не менше 50 відсотків усіх працівників; або

b) усі мешканці, матеріальний стан яких під час дії обставини, за якої надається допомога, не перевищує рівня, визначеного відповідно до вимог статті 67.

1. Захищеним категоріям працівників надається допомога у вигляді періодичної грошової виплати, обчисленої відповідно до вимог статті 65 або вимог статті 67.

2. Усім захищеним мешканцям, матеріальний стан яких під час дії обставини, за якої надається допомога, не перевищує визначеного рівня, надається допомога у вигляді періодичної грошової виплати, обчисленої відповідно до вимог статі 67, при тому розумінні, що визначена допомога без перевірки матеріального стану гарантується категоріям осіб, визначеним відповідно до статті 21a.

Допомога, зазначена у статті 22, за обставини, за якої вона надається, забезпечується принаймні захищеній особі, яка задовольняє строку набуття права на допомогу, що може вважатися необхідним для запобігання зловживанням.

1. Допомога, зазначена у статті 22, забезпечується під час усієї дії обставини, яка надає право на неї, але її тривалість може бути обмежена:

a) у випадку захищених категорій працівників - 13 тижнями упродовж одного дванадцятимісячного періоду або 13 тижнями у кожному випадку припинення отримання заробітку; або

b) у випадку усіх захищених мешканців, матеріальний стан яких під час дії обставини, за якої надається допомога, не перевищує визначеного рівня, - 26 тижнями упродовж одного дванадцятимісячного періоду, при тому розумінні, що тривалість надання визначеної допомоги, гарантованої без перевірки матеріального стану, може бути обмежена відповідно до підпункту a цього пункту.

2. Якщо національні законодавство та правила передбачають, що тривалість надання допомоги залежить від тривалості періоду сплати внесків і/або допомоги, отриманої попередньо упродовж визначеного періоду, положення пункту 1 цієї статті вважаються виконуваними, якщо середня тривалість надання допомоги складає принаймні 13 тижнів упродовж одного дванадцятимісячного періоду.

3. Допомога не сплачується під час періоду очікування у перші сім днів у кожному випадку припинення отримання заробітку, причому дні безробіття до та після тимчасової роботи, що тривала не довше визначеного періоду, зараховуються до одного і того самого випадку припинення заробітку.

4. У випадку сезонних робітників тривалість надання допомоги та період очікування можуть враховувати умови їхньої роботи.

Кожна Договірна Сторона, для якої ця частина Кодексу є чинною, забезпечує захищеним особам надання допомоги по старості відповідно до нижченаведених статей цієї частини.

1. Обставиною, за якої надається допомога, є період життя після досягнення визначеного віку.

2. Визначений вік не перевищує 65 років або такого більш похилого віку, коли кількість мешканців, які досягли цього віку, становить не менше 10 відсотків від кількості мешканців, які не досягли цього віку, але яким більше 15 років.

3. Національні законодавство та правила можуть передбачати, що допомога особі, яка має право на неї за інших обставин, може бути припинена, якщо така особа займається будь-якою визначеною прибутковою діяльністю, або що ця допомога, якщо вона формується із внесків, може бути зменшена у випадках, коли заробіток бенефіціарія перевищує визначену суму, та, якщо вона не формується із внесків, може бути зменшена у випадках, коли заробіток бенефіціарія або його інші засоби існування, чи те й інше разом перевищують визначену суму.

До захищених осіб належать:

a) визначені категорії працівників, які охоплюють не менше 50 відсотків усіх працівників; або

b) визначені категорії економічно активного населення, які охоплюють не менше 20 відсотків усіх мешканців; або

c) усі мешканці, матеріальний стан яких під час дії обставини, за якої надається допомога, не перевищує рівня, визначеного відповідно до вимог статті 67.

Допомога надається у вигляді періодичної грошової виплати, яка обчислюється у такий спосіб:

a) для захищених категорій працівників або захищених категорій економічно активного населення - відповідно до вимог статті 65 або вимог статті 66;

b) для усіх мешканців, матеріальний стан яких під час дії обставини, за якої надається допомога, не перевищує визначеного рівня, - відповідно до вимог статті 67.

1. Допомога, зазначена у статті 28, за обставини, за якої вона надається, забезпечується принаймні:

a) захищеній особі, яка до виникнення обставини, за якої надається допомога, задовольняє відповідно до визначених правил строку набуття права на допомогу, що може складати 30 років сплати внесків або роботи чи 20 років проживання; або

b) якщо, загалом, все економічно активне населення охоплене захистом, - захищеній особі, яка задовольняє визначеному строку сплати внесків, що надає право на допомогу, або стосовно якої, коли вона була у працездатному віці, була сплачена визначена щорічна середня кількість внесків.

2. Якщо допомога, зазначена у пункті 1 цієї статті, зумовлюється мінімальним строком сплати внесків або роботи, скорочена допомога забезпечується принаймні:

a) захищеній особі, яка до виникнення обставини, за якої надається допомога, задовольняє відповідно до визначених правил строку набуття права на допомогу, що складає 15 років сплати внесків або роботи; чи

b) якщо, загалом, все економічно активне населення охоплене захистом, - захищеній особі, яка задовольняє визначеному строку сплати внесків, що надає право на допомогу, або стосовно якої, коли вона була у працездатному віці, була сплачена половина щорічної середньої кількості внесків, визначеної відповідно до пункту 1b цієї статті.

3. Вимоги пункту 1 цієї статті вважаються виконуваними, якщо допомога, обчислена відповідно до вимог частини XI, але на десять відсотків менше, ніж зазначено у додатку до цієї частини для відповідного типового бенефіціарія, забезпечується принаймні захищеній особі, яка відповідно до визначених правил має десятирічний строк сплати внесків або роботи чи п'ять років проживання.

4. Норми, зазначені у додатку до частини XI, можуть пропорційно зменшуватися, якщо строк набуття права на допомогу, що відповідає скороченій нормі, перевищує десять років сплати внесків або роботи, але не досягає 30 років сплати внесків або роботи; якщо такий строк набуття права на допомогу перевищує 15 років, скорочена допомога виплачується відповідно до пункту 2 цієї статті.

5. Якщо допомога, зазначена у пунктах 1, 3 або 4 цієї статті, зумовлюється мінімальним строком сплати внесків або роботи, скорочена допомога за визначених умов виплачується захищеній особі, яка лише через свій похилий вік на час набрання чинності положеннями, що дозволяють застосовувати цю частину, не задовольняла умовам, визначеним відповідно до пункту 2 цієї статті, якщо такій особі у віці, старшому від звичайного віку, не надається допомога відповідно до положень пункту 1, 3 або 4 цієї статті.

Допомога, зазначена у статтях 28 і 29, забезпечується під час усієї дії обставини, яка надає право на неї.

Кожна Договірна Сторона, для якої ця частина Кодексу є чинною, забезпечує захищеним особам надання допомоги в разі виробничої травми відповідно до нижченаведених статей цієї частини.

Обставинами, за яких надається допомога, є нижченаведені обставини, якщо вони виникають внаслідок виробничої травми або визначеного професійного захворювання:

a) хворобливий стан;

b) непрацездатність, що є наслідком такого стану і передбачає припинення отримання заробітку, як це визначено національним законодавством або правилами;

c) повна або часткова втрата спроможності отримувати заробіток, яка перевищує визначений рівень і яка ймовірно буде постійною, чи відповідна втрата фізичних здібностей;

d) втрата удовою чи дитиною підтримки внаслідок смерті годувальника; у випадку удови право на допомогу може зумовлюватися відповідно до національного законодавства чи правил її неспроможністю забезпечувати себе самостійно.

До захищених осіб належать визначені категорії працівників, які охоплюють не менше 50 відсотків усіх працівників, та стосовно допомоги в разі смерті годувальника - також їхні удови та діти.

1. Що стосується хворобливого стану, то допомога надається у вигляді медичної допомоги, зазначеної у пунктах 2 і 3 цієї статті.

2. Медична допомога охоплює:

a) допомогу лікаря загального профілю та лікарів-спеціалістів, яка надається стаціонарним і амбулаторним хворим, включаючи допомогу вдома;

b) стоматологічну допомогу;

c) догляд за хворим удома чи в лікарні або в інших медичних закладах;

d) перебування в лікарнях, будинках відпочинку, санаторіях або інших медичних закладах;

e) стоматологічні, фармацевтичні й інші медичні або хірургічні вироби, включаючи ремонт протезів, і окуляри; та

f) допомогу, яка надається іншими фахівцями, що у будь-який час можуть бути законно визнані такими, що мають відношення до медицини, під наглядом стоматолога чи іншого лікаря.

3. Медична допомога, яка надається відповідно до попередніх пунктів, забезпечується з метою підтримання, відновлення чи поліпшення здоров'я захищеної особи та її спроможності працювати і задовольняти свої особисті потреби.

1. Установи чи державні відомства, які надають медичну допомогу, співпрацюють у разі необхідності зі службами загальної фахової реабілітації з метою повернення інвалідів до придатної для них роботи.

2. Національні законодавство та правила можуть уповноважувати такі установи чи відомства забезпечувати фахову реабілітацію інвалідів.

1. Що стосується непрацездатності, повної втрати спроможності отримувати заробіток, яка ймовірно буде постійною, чи відповідної втрати фізичних здібностей, або смерті годувальника, то допомога надається у вигляді періодичної грошової виплати, обчисленої відповідно до вимог статті 65 або вимог статті 66.

2. У випадку часткової втрати спроможності отримувати заробіток, яка ймовірно буде постійною, або відповідної втрати фізичних здібностей, допомога, коли вона сплачується, надається у вигляді періодичної грошової виплати у розмірі належної частини від тієї допомоги, яка передбачена для випадків повної втрати спроможності отримувати заробіток або відповідної втрати фізичних здібностей.

3. Періодична грошова виплата може сплачуватися у вигляді одноразової виплати у випадках:

a) незначної непрацездатності; або

b) упевненості компетентного органу в тому, що одноразова виплата буде використана належним чином.

Допомога, зазначена у статтях 34 і 36, за обставини, за якої вона надається, забезпечується принаймні захищеній особі, яка працювала на території відповідної Договірної Сторони на час нещасного випадку, якщо травма є наслідком нещасного випадку, або на час захворювання, якщо травма є наслідком захворювання, а у випадку періодичних грошових виплат в разі смерті годувальника вона надається удові та дітям такої особи.

Допомога, зазначена у статтях 34 і 36, забезпечується під час усієї дії обставини, яка надає право на неї, але стосовно непрацездатності допомога не сплачується за перші три дні у кожному випадку припинення заробітку.

Кожна Договірна Сторона, для якої ця частина Кодексу є чинною, забезпечує захищеним особам надання допомоги сім'ям із дітьми відповідно до нижченаведених статей цієї частини.

Обставиною, за якої надається допомога, є обов'язок утримувати дітей, як це визначено.

Стосовно періодичних грошових виплат, зазначених у статті 42, до захищених осіб належать:

a) визначені категорії працівників, які охоплюють не менше 50 відсотків усіх працівників; або

b) визначені категорії економічно активного населення, які охоплюють не менше 20 відсотків усіх мешканців.

Допомога включає:

a) періодичну грошову виплату, яка надається будь-якій захищеній особі, що задовольняє визначеному строку набуття права на допомогу; чи

b) забезпечення дітям або стосовно дітей харчування, одягу, житла, відпочинку або домашньої допомоги; або

c) поєднання видів допомоги, передбачених у підпунктах a та b цієї статті.

Допомога, зазначена у статті 42, забезпечується принаймні захищеній особі, що у визначений період задовольнила строку набуття права на допомогу, який може складати один місяць сплати внесків або роботи чи шість місяців проживання, залежно від визначеного.

Загальна вартість допомоги, яка надається захищеним особам відповідно до статті 42, складає 1,5 відсотка заробітку, що отримує пересічний повнолітній некваліфікований робітник чоловічої статі та що встановлюється відповідно до правил, викладених у статті 66, помноженого на загальну кількість дітей усіх мешканців.

Якщо допомога складається з періодичної грошової виплати, вона забезпечується під час усієї дії обставини, яка надає право на неї.

Кожна Договірна Сторона, для якої ця частина Кодексу є чинною, забезпечує захищеним особам надання допомоги по вагітності та родах відповідно до нижченаведених статей цієї частини.

Обставинами, за яких надається допомога, є вагітність та роди і їхні наслідки, а також припинення заробітку внаслідок таких обставин, як це встановлено національним законодавством або правилами.

До захищених осіб належать:

a) усі жінки у визначених категоріях працівників, якщо ці категорії охоплюють не менше 50 відсотків усіх працівників; а у випадку медичної допомоги у разі вагітності та родів - також дружини чоловіків, що належать до цих категорій; або

b) усі жінки у визначених категоріях економічно активного населення, якщо ці категорії охоплюють не менше 20 відсотків усіх мешканців; а у випадку медичної допомоги у разі вагітності та родів - також дружини чоловіків, що належать до цих категорій.

1. Що стосується вагітності, родів і їхніх наслідків, то медична допомога у разі вагітності та родів охоплює медичну допомогу, зазначену у пунктах 2 і 3 цієї статті.

2. Медична допомога включає принаймні:

a) допомогу лікарів чи кваліфікованих акушерок у дородовий період, під час родів і у післяродовий період; та

b) госпіталізацію у разі необхідності.

3. Медична допомога, зазначена у пункті 2 цієї статті, надається з метою підтримання, відновлення чи поліпшення здоров'я захищеної жінки та її спроможності працювати і задовольняти свої особисті потреби.

4. Установи чи державні відомства, які надають медичну допомогу у разі вагітності та родів, будь-якими належними засобами заохочують захищених жінок до використання загальних медичних служб, які надаються у їхнє розпорядження органами державної влади або іншими органами, визнаними органами державної влади.

Що стосується припинення заробітку внаслідок вагітності, родів і їхніх наслідків, то допомога надається у вигляді періодичної грошової виплати, обчисленої відповідно до вимог статті 65 або вимог статті 66. Розмір періодичної грошової виплати може змінюватися упродовж дії обставини, за якої надається допомога, при тому розумінні, що середній розмір допомоги має відповідати цим вимогам.

Допомога, зазначена у статтях 49 і 50, за обставини, за якої вона надається, забезпечується принаймні жінці, яка належить до захищених категорій та яка задовольняє строку набуття права на допомогу, що може вважатися необхідним для запобігання зловживанням, а допомога, зазначена у статті 49, також забезпечується дружині чоловіка, що належить до захищених категорій, якщо останній задовольняє такому строку набуття права на допомогу.

Допомога, зазначена у статтях 49 і 50, забезпечується під час усієї дії обставини, яка надає право на неї, але тривалість надання періодичної грошової виплати може обмежуватися 12 тижнями, за винятком випадків, коли утримання від роботи є необхідним або дозволяється національним законодавством чи правилами упродовж більш тривалого періоду; у таких випадках надання періодичної грошової допомоги не може обмежуватися періодом, меншим від такого більш тривалого періоду.

Кожна Договірна Сторона, для якої ця частина Кодексу є чинною, забезпечує захищеним особам надання допомоги по інвалідності відповідно до нижченаведених статей цієї частини.

Обставиною, за якої надається допомога, є неспроможність визначеного ступеня займатися будь-якою прибутковою діяльністю, якщо така неспроможність ймовірно буде постійною чи продовжуватиметься після припинення допомоги по хворобі.

До захищених осіб належать:

a) визначені категорії працівників, які охоплюють не менше 50 відсотків усіх працівників; або

b) визначені категорії економічно активного населення, які охоплюють не менше 20 відсотків усіх мешканців; або

c) усі мешканці, матеріальний стан яких під час дії обставини, за якої надається допомога, не перевищує рівня, визначеного відповідно до вимог статті 67.

Допомога надається у вигляді періодичної грошової виплати, яка обчислюється у такий спосіб:

a) для захищених категорій працівників або захищених категорій економічно активного населення - відповідно до вимог статті 65 або вимог статті 66;

b) для усіх мешканців, матеріальний стан яких під час дії обставини, за якої надається допомога, не перевищує визначеного рівня, - відповідно до вимог статті 67.

1. Допомога, зазначена у статті 56, за обставини, за якої вона надається, забезпечується принаймні:

a) захищеній особі, яка до виникнення обставини, за якої надається допомога, задовольняє, відповідно до визначених правил, строку набуття права на допомогу, що може складати 15 років сплати внесків або роботи чи 10 років проживання; або

b) якщо, загалом, все економічно активне населення охоплене захистом, - захищеній особі, яка задовольняє строку набуття права на допомогу, що складає 3 роки сплати внесків, або стосовно якої, коли вона була у працездатному віці, була сплачена визначена щорічна середня кількість внесків.

2. Якщо допомога, зазначена у пункті 1 цієї статті, зумовлюється мінімальним строком сплати внесків або роботи, скорочена допомога забезпечується принаймні:

a) захищеній особі, яка до виникнення обставини, за якої надається допомога, задовольняє, відповідно до визначених правил, строку набуття права на допомогу, що складає 5 років сплати внесків або роботи; чи

b) якщо, загалом, все економічно активне населення охоплене захистом, - захищеній особі, яка задовольняє строку набуття права на допомогу, що складає 3 роки сплати внесків, або стосовно якої, коли вона була у працездатному віці, була сплачена половина щорічної середньої кількості внесків, визначеної відповідно до пункту 1b цієї статті.

3. Вимоги пункту 1 цієї статті вважаються виконуваними, якщо допомога, обчислена відповідно до вимог частини XI, але на десять відсотків менше, ніж зазначено у додатку до цієї частини для відповідного типового бенефіціарія, забезпечується принаймні захищеній особі, яка відповідно до визначених правил має п'ятирічний строк сплати внесків, роботи чи проживання.

4. Норми, зазначені у додатку до частини XI, можуть пропорційно зменшуватися, якщо строк набуття права на пенсію, що відповідає скороченій нормі, перевищує п'ять років сплати внесків або роботи, але не досягає 15 років сплати внесків або роботи; скорочена допомога виплачується відповідно до пункту 2 цієї статті.

Допомога, зазначена у статтях 56 і 57, забезпечується під час усієї дії обставини, яка надає право на неї, або до початку сплати допомоги по старості.

Кожна Договірна Сторона, для якої ця частина Кодексу є чинною, забезпечує захищеним особам надання допомоги в разі смерті годувальника відповідно до нижченаведених статей цієї частини.

1. Обставиною, за якої надається допомога, є втрата удовою чи дитиною підтримки внаслідок смерті годувальника; у випадку удови, право на допомогу може зумовлюватися відповідно до національного законодавства чи правил її неспроможністю забезпечувати себе самостійно.

2. Національні законодавство та правила можуть передбачати, що допомога особі, яка має право на неї за інших обставин, може бути припинена, якщо така особа займається будь-якою визначеною прибутковою діяльністю, або що ця допомога, якщо вона формується із внесків, може бути зменшена у випадках, коли заробіток бенефіціарія перевищує визначену суму, та, якщо вона не формується із внесків, може бути зменшена у випадках, коли заробіток бенефіціарія або його інші засоби існування, чи те й інше разом перевищують визначену суму.

До захищених осіб належать:

a) дружини та діти годувальників, що належать до визначених категорій працівників, якщо ці категорії охоплюють не менше 50 відсотків усіх працівників; або

b) дружини та діти годувальників, що належать до визначених категорій економічно активного населення, якщо ці категорії охоплюють не менше 20 відсотків усіх мешканців; або

c) усі удови-мешканки та діти-мешканці, які втратили свого годувальника та матеріальний стан яких під час дії обставини, за якої надається допомога, не перевищує рівня, визначеного відповідно до вимог статті 67.

Допомога надається у вигляді періодичної виплати, яка обчислюється у такий спосіб:

a) для захищених дружин і дітей годувальників, що належать до категорій працівників або категорій економічно активного населення, - відповідно до вимог статті 65 або вимог статті 66;

b) для усіх захищених удів-мешканок і дітей-мешканців, матеріальний стан яких під час дії обставини, за якої надається допомога, не перевищує визначеного рівня, - відповідно до вимог статті 67.

1. Допомога, зазначена у статті 62, за обставини, за якої вона надається, забезпечується принаймні:

a) захищеній особі, годувальник якої задовольняє відповідно до визначених правил строку набуття права на допомогу, що може складати 15 років сплати внесків або роботи чи 10 років проживання; або

b) якщо, загалом, удови та діти всіх економічно активних осіб охоплені захистом, - захищеній особі, годувальник якої задовольняє строку набуття права на допомогу, що складає три роки сплати внесків, або стосовно годувальника якої, коли він був у працездатному віці, була сплачена визначена щорічна середня кількість внесків.