З метою дальшої реалізації нового етапу співробітництва між Україною та Організацією Північноатлантичного договору відповідно до рішень, прийнятих під час засідань Комісії Україна - НАТО 4 квітня 2008 року у м. Бухаресті та 3 грудня 2008 року у м. Брюсселі, створення належних умов для ефективного виконання пріоритетних завдань у сфері євроатлантичної інтеграції України та підготовки України до набуття членства в Організації Північноатлантичного договору

1. Затвердити Річну національну програму на 2010 рік з підготовки України до набуття членства в Організації Північноатлантичного договору (далі - Річна національна програма), що додається.

2. Кабінету Міністрів України:

розробити та затвердити у двомісячний строк план заходів з виконання Річної національної програми;

подати до 1 лютого 2011 року проект Річної національної програми на 2011 рік з підготовки України до набуття членства в Організації Північноатлантичного договору та в подальшому подавати проекти річних національних програм на наступні роки до 1 лютого планового року.

3. Центральним органам виконавчої влади, іншим державним органам, відповідальним за виконання завдань Річної національної програми, подавати щокварталу до 5 числа місяця, наступного за звітним періодом, Кабінету Міністрів України та Національному центру з питань євроатлантичної інтеграції України звіти про стан реалізації плану заходів з виконання Річної національної програми для дальшого інформування Президента України.

4. Державному комітету телебачення та радіомовлення України за участю Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України, Міністерства закордонних справ України, інших державних органів, відповідальних за виконання завдань Річної національної програми, забезпечити регулярне інформування громадськості про хід та результати виконання Річної національної програми.

5. Визнати таким, що втратив чинність, Указ Президента України від 7 серпня 2009 року N 600 "Про затвердження Річної національної програми на 2009 рік з підготовки України до набуття членства в Організації Північноатлантичного договору".

6. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Україна високо цінує рішення, прийняте на Бухарестському саміті Організації Північноатлантичного договору (2-4 квітня 2008 року) та проведеному в його рамках засіданні Комісії Україна - НАТО на найвищому рівні, про майбутнє членство України в НАТО, а також рішення про запровадження річних національних програм з підготовки України до набуття членства в Організації Північноатлантичного договору, прийняте Північноатлантичною Радою НАТО та Комісією Україна - НАТО на рівні міністрів закордонних справ (2-3 грудня 2008 року), і прагне їх послідовної імплементації.

З метою забезпечення практичної реалізації зазначених рішень Указом Президента України від 7 серпня 2009 року N 600 затверджено першу річну національну програму - Річну національну програму на 2009 рік з підготовки України до набуття членства в Організації Північноатлантичного договору.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2009 року N 1135-р затверджено план заходів щодо виконання зазначеної Програми.

Крім того, 21 серпня 2009 року підписано Декларацію про доповнення Хартії про особливе партнерство між Організацією Північно-Атлантичного договору та Україною, підписаної 9 липня 1997 року, за якою Комісія Україна - НАТО відіграватиме ключову роль у поглибленні постійного політичного діалогу і співробітництва між Україною та НАТО на всіх необхідних рівнях, а також у підтримці реформ в Україні.

Річна національна програма на 2010 рік з підготовки України до набуття членства в Організації Північноатлантичного договору (далі - Річна національна програма) передбачає продовження виконання завдань, розпочатих у 2009 році, а також активізацію проведення внутрішньодержавних реформ для досягнення Україною стандартів, необхідних для вступу в НАТО. Стратегічний курс євроатлантичної інтеграції України, спрямований на набуття членства в Організації Північноатлантичного договору, залишається незмінним.

Реалізація пріоритетних завдань, визначених Річною національною програмою, у поточному році забезпечуватиметься шляхом розроблення та виконання відповідного плану заходів державними органами.

Україна розраховує на продовження взаємовигідного співробітництва з НАТО та отримання консультативно-дорадчої, іншої допомоги з боку Альянсу і держав - членів Альянсу щодо досягнення цілей та виконання пріоритетних завдань, передбачених Річною національною програмою.

1.1. Внутрішня політика

1.1.1. Демократичні реформи

Україна продовжуватиме проводити політику щодо зміцнення демократії, забезпечення верховенства права, прав і свобод людини, дотримання принципу здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову, принципів незалежності суддів, поваги до прав національних меншин, недопущення дискримінації особи за політичними, релігійними, етнічними або іншими ознаками.

1.1.1.1. Проведення вільних і чесних виборів

Одним з основних пріоритетів України на шляху до зміцнення демократії є створення дієвої та прозорої виборчої системи. Президентські вибори 2004 року, парламентські вибори 2006 та 2007 років стали важливим показником прагнень українського суспільства до чесних і прозорих виборів. Під час проведення зазначених виборів до України було запрошено як спостерігачів понад 20 тисяч представників від різних держав та міжнародних організацій, які засвідчили чесність і прозорість проведених виборів.

Україна й надалі вдосконалюватиме свою виборчу систему з урахуванням рекомендацій Європейської Комісії "За демократію через право" (Венеціанська Комісія) та Місії ОБСЄ/БДІПЛ.

Середньострокові цілі:

продовжити роботу з удосконалення законодавства про вибори в Україні;

здійснити заходи щодо підвищення ефективності функціонування виборчої системи України та створення сприятливих умов для проведення парламентських і президентських виборів відповідно до міжнародних стандартів;

удосконалити законодавство з питань участі громадян у формуванні та реалізації державної політики.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

забезпечити відповідно до Конституції та законів України реалізацію громадянами України виборчих прав;

забезпечити участь офіційних спостерігачів, у тому числі від іноземних держав, міжнародних організацій, у спостереженні за організацією і проведенням виборів в Україні;

забезпечити супроводження у Верховній Раді України законопроектів з питань виборів і референдумів.

1.1.1.2. Зміцнення демократичних інститутів

Зміцнення демократії в Україні неможливе без удосконалення системи функціонування державних органів. Для цього необхідно усунути правові суперечності, забезпечити на законодавчому рівні чітке розмежування повноважень органів державної влади та прозорість їх діяльності, визначити відповідальність цих органів, провести судову реформу та реформу місцевого самоврядування.

Значні зусилля спрямовуватимуться на підвищення рівня довіри суспільства до інституцій сектору безпеки і оборони України шляхом посилення демократичного цивільного контролю за функціонуванням зазначеного сектору.

Середньострокові цілі:

продовжити здійснення заходів, спрямованих на створення збалансованої системи функціонування державних органів та чітке розмежування їх повноважень;

продовжити роботу з удосконалення засад здійснення місцевого самоврядування з урахуванням стандартів, визначених Європейською хартією місцевого самоврядування;

сприяти утвердженню партнерських відносин між державою та громадянином.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

забезпечити супроводження у Верховній Раді України проекту Адміністративно-процедурного кодексу України;

забезпечити підготовку та супроводження у Верховній Раді України законопроекту про організацію, повноваження і порядок діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

1.1.1.3. Захист прав і свобод людини

За Конституцією України утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

На сьогодні Україна приєдналася до більшості найважливіших міжнародних договорів у сфері захисту прав і свобод людини, зокрема до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї, Конвенції про права дитини та факультативних протоколів до неї, Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок та інших міжнародних договорів.

У 1997 році Україна взяла на себе зобов'язання щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини. У 2006 році прийнято Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Міністерством юстиції України через Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини здійснюється представництво України в Європейському суді з прав людини.

Україна докладає зусиль до поліпшення умов тримання засуджених в установах виконання покарань та осіб, узятих під варту.

Середньострокові цілі:

продовжити впровадження міжнародних стандартів у галузі прав і свобод людини, зокрема, шляхом проведення навчань із працівниками правоохоронних органів та суддями;

удосконалити порядок виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини;

реформувати Державну кримінально-виконавчу службу України шляхом створення нових моделей установ відбування покарань та умов для діяльності служби пробації, які відповідатимуть європейським вимогам і стандартам та гарантуватимуть право засуджених осіб на захист людської гідності, належні умови тримання, реалізацію інших прав і свобод;

продовжувати роботу із запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню з особами, які тримаються в установах виконання покарань, поступового наближення умов тримання осіб, узятих під варту, та осіб, які відбувають покарання, до європейських норм;

удосконалити систему професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників кримінально-виконавчої служби;

створити систему безоплатного надання правової допомоги населенню.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

створити належні умови для виправлення засуджених, здобуття ними освіти і набуття професії, їх соціальної адаптації в суспільстві, розвитку матеріально-технічної бази установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, створення правових засад діяльності служби пробації;

визначити на законодавчому рівні механізм реалізації права на безоплатну правову допомогу для вразливих верств населення;

розробити та затвердити план реформування Державної кримінально-виконавчої служби України;

забезпечити вирішення в установленому порядку питань щодо захисту прав засуджених осіб в установах виконання покарань, зокрема зняття обмежень на одержання засудженими посилок (передач) і бандеролей.

1.1.1.4. Захист прав національних меншин

Українська держава гарантує громадянам України незалежно від їх етнічного походження, раси, релігійних переконань, мови або інших ознак рівні політичні, економічні, соціальні та культурні права.

Гарантії прав і свобод національних меншин закріплені в Конституції України, Законі України "Про національні меншини в Україні", Декларації прав національностей України, інших нормативно-правових актах, а також Рамковій конвенції Ради Європи про захист національних меншин, ратифікованій Законом України від 9 грудня 1997 року N 703/97-ВР, Європейській хартії регіональних мов або мов меншин, ратифікованій Законом України від 15 травня 2003 року N 802-IV, які є частиною національного законодавства України. Україна дотримується зобов'язань щодо захисту прав національних меншин, узятих відповідно до конвенцій і декларацій ООН, документів ОБСЄ та Ради Європи.

Держава надає підтримку громадським організаціям національних меншин під час проведення культурно-мистецьких і мовно-просвітницьких заходів.

У Державному бюджеті України на 2009 рік для розвитку культури національних меншин, фінансової підтримки газет, що видаються мовами національних меншин, та здійснення заходів з реалізації Європейської хартії регіональних мов або мов меншин передбачені видатки у сумі 1563,8 тис. гривень.

Україна реалізує своє суверенне право зміцнювати позиції української мови як державної в усіх сферах публічного життя, враховуючи при цьому зобов'язання України перед ОБСЄ, зобов'язання за Рамковою конвенцією Ради Європи про захист національних меншин.

Після розпаду Радянського Союзу саме Україна взяла на себе практично всі зобов'язання щодо виконання Угоди з питань, пов'язаних із відновленням прав депортованих осіб.

Україна забезпечує створення необхідних умов для повернення, облаштування, соціальної адаптації та інтеграції депортованих кримських татар, болгар, вірмен, греків, німців, а також створення соціальних стандартів, що є важливими напрямами національної політики та мають велике значення для збереження соціально-економічної стабільності, забезпечення національної безпеки та зміцнення міжнародного авторитету України.

У Державному бюджеті України на 2009 рік за бюджетною програмою "Розселення та облаштування депортованих кримських татар та осіб інших національностей, які були депортовані з території України" (код 5321040) передбачено видатки у сумі 53305,6 тис. гривень.

Середньострокова ціль - продовжити роботу з удосконалення нормативно-правової бази у сфері забезпечення захисту прав національних меншин з метою приведення її у відповідність із положеннями міжнародних договорів у цій сфері.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

забезпечити супроводження у Верховній Раді України законопроекту про Концепцію державної етнонаціональної політики України;

розробити законопроект про внесення змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (нова редакція).

1.1.1.5. Свобода слова

Неухильне дотримання принципів свободи слова та відкритості діяльності органів державної влади, забезпечення безперешкодного доступу громадян до інформації, недопущення будь-яких проявів політичної цензури та перешкоджання професійній діяльності журналістів є пріоритетними напрямами інформаційної політики України, що реалізується у постійному конструктивному діалозі з громадськістю.

В Україні створено належні умови для діяльності вільних і незалежних засобів масової інформації, для досягнення європейських стандартів свободи слова та інформації, утвердження відкритого, прозорого, конкурентного інформаційного простору. Держава докладає максимальних зусиль для забезпечення незворотності позитивних суспільних зрушень.

Забезпечується постійне вдосконалення українського законодавства з питань захисту та безперешкодної реалізації прав людини на свободу слова, вільний доступ до інформації, прозорість відносин власності стосовно засобів масової інформації, а також посилення відповідальності за порушення законодавства про діяльність засобів масової інформації.

Державна інформаційна політика спрямована на розв'язання таких проблем, як порушення професійних прав журналістів, втручання в редакційну політику з боку власників засобів масової інформації, адміністративний тиск працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування на журналістів; відсутність достатніх правових, організаційних підстав та фінансово-матеріальних ресурсів для створення системи Суспільного телебачення і радіомовлення України та роздержавлення друкованих засобів масової інформації.

Середньострокові цілі:

удосконалити нормативно-правову базу з метою підвищення рівня доступу громадян до інформації, забезпечення захисту гарантованих державою прав на свободу думки і слова, зокрема прав журналістів на вільне висловлювання поглядів і переконань, та широкого залучення до цього процесу українських громадських організацій;

створити систему Суспільного телебачення і радіомовлення України;

внести до законодавства зміни щодо забезпечення прозорості відносин власності стосовно засобів масової інформації.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

розробити законопроект про внесення змін до Закону України "Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України" (нова редакція);

забезпечити супроводження у Верховній Раді України законопроектів про доступ до публічної інформації та про захист професійної діяльності журналістів;

внести на розгляд Верховної Ради України законопроект про реформування системи державних і комунальних друкованих засобів масової інформації та забезпечити його супроводження у парламенті.

1.1.1.6. Сприяння розвитку громадянського суспільства

Для підвищення рівня розвитку громадянського суспільства і його демократичних інститутів в Україні необхідно розробити та впровадити дієвий механізм залучення громадськості до системи управління державою, в тому числі здійснення демократичного цивільного контролю за сектором безпеки і оборони України.

Україна й надалі максимально залучатиме громадські організації до проведення реформ щодо розвитку громадянського суспільства, підвищення прозорості прийняття рішень державними органами та посилення громадського контролю за їх виконанням.

У 2007 році в Україні розпочато реалізацію Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року N 1035-р.

З метою вдосконалення механізму громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади, підвищення рівня довіри населення до влади запроваджено громадські консультації, слухання, а також громадську експертизу діяльності органів виконавчої влади.

Успішним прикладом розвитку громадянського суспільства є створення та функціонування Мережі партнерства Україна - НАТО щодо підвищення обізнаності громадянського суспільства під егідою Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи високого рівня (СРГ ВР) (далі - Мережа партнерства Україна - НАТО).

Основні досягнення діяльності Мережі партнерства Україна - НАТО були представлені на Конференції в рамках Мережі партнерства Україна - НАТО: "Включення громадянського суспільства до реформування сектору безпеки: здійснені проекти та рекомендації на майбутнє", яка відбулася 30 жовтня 2009 року в м. Кракові (Республіка Польща).

Середньострокові цілі:

удосконалити нормативно-правову базу з питань підтримки діяльності громадських організацій;

залучати громадян до процесу державного управління та прийняття відповідних рішень;

продовжити залучення громадських організацій до процесу проведення внутрішньодержавних реформ;

удосконалити нормативно-правову базу з питань забезпечення відкритості та прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

створити умови для залучення громадських організацій до проведення незалежної оцінки результатів реалізації національної політики у сфері розвитку громадянського суспільства в рамках Мережі партнерства Україна - НАТО;

посилити взаємодію між експертами з питань безпеки та суспільством для формування свідомої громадянської позиції щодо державної політики євроатлантичної інтеграції України;

забезпечити супроводження у Верховній Раді України законопроекту про громадські організації;

сприяти активізації взаємодії центральних та місцевих органів виконавчої влади з громадськими радами при цих органах для спільної реалізації заходів щодо євроатлантичної інтеграції;

забезпечити із залученням громадських організацій дальшу реалізацію інформаційної політики з питань євроатлантичної інтеграції для представників військових формувань, правоохоронних та інших заінтересованих державних органів України;

сприяти участі на постійній основі представників громадських організацій та незалежних експертів у процесі підготовки і моніторингу виконання державними органами України законодавчих та нормативно-правових актів (програм);

залучати громадські організації та незалежні аналітичні центри до вдосконалення порядку підготовки проектів річних національних програм і незалежного моніторингу їх виконання.

1.1.2. Забезпечення верховенства права

1.1.2.1. Боротьба з корупцією

Україна продовжуватиме здійснювати заходи щодо боротьби з корупцією, яка є однією з найнебезпечніших загроз правам людини, правопорядку, демократії та соціальній справедливості.

Здобуття довіри громадськості та відданості суспільним інтересам є серед основних завдань держави. Україна повинна зосередити увагу на проведенні системних реформ з метою зменшення проявів корупції, забезпечення прозорості процесу прийняття рішень, а також на здійсненні альтернативних заходів впливу з боку громадян та суб'єктів підприємницької діяльності на процес прийняття управлінських рішень.

У 2009 році прийнято законодавчі акти з питань запобігання та протидії корупції, встановлено відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень, кримінальну відповідальність за вчинення корупційних діянь. Зазначені акти відповідають положенням Цивільної конвенції про боротьбу з корупцією, ратифікованої Законом України від 16 березня 2005 року N 2476-IV, Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції, ратифікованої Законом України від 18 жовтня 2006 року N 251-V, та Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією, ратифікованої Законом України від 18 жовтня 2006 року N 252-V.

В Україні створено інститут Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, на якого покладається виконання завдань з підготовки пропозицій щодо формування та забезпечення реалізації державної антикорупційної політики.

Зазначена політика ґрунтуватиметься на міжнародних стандартах протидії корупції, що містяться у конвенціях ООН та Ради Європи, і враховуватиме рекомендації, підготовлені в рамках участі України у Групі держав Ради Європи проти корупції (GRECO), а також рекомендації Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), зокрема План дій по боротьбі з корупцією, прийнятий 10 вересня 2003 року в м. Стамбулі (Турецька Республіка).

Україна бере участь у розвитку Ініціативи НАТО в рамках Програми "Партнерство заради миру" щодо побудови системи прозорості та довіри в безпекових і оборонних інституціях.

Середньострокові цілі:

виконувати рекомендації Групи держав Ради Європи проти корупції (GRECO);

продовжити дальше вдосконалення нормативно-правової бази з питань запобігання та протидії корупції;

забезпечити формування негативного ставлення суспільства до корупції шляхом підвищення рівня обізнаності громадян із цим явищем через засоби масової інформації та вжиття відповідних заходів;

установити чіткі та прозорі правила фінансування політичних партій, створити належні умови для здійснення відповідного громадського контролю;

забезпечити здійснення заходів щодо боротьби з корупцією в рамках реалізації Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 12 лютого 2007 року N 105, та Концепції подолання корупції в Україні "На шляху до доброчесності", схваленої Указом Президента України від 11 вересня 2006 року N 742;

упроваджувати в установах сектору безпеки принципи та практику реалізації Ініціативи НАТО в рамках Програми "Партнерство заради миру" щодо розбудови системи прозорості та довіри в безпекових і оборонних інституціях.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

створити належний правовий та організаційний механізм реалізації положень прийнятих у 2009 році Законів України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення", "Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень", "Про засади запобігання та протидії корупції", спрямованих на реалізацію Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції, Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією та Цивільної конвенції про боротьбу з корупцією;

забезпечити участь заінтересованих державних органів у реалізації в Україні міжнародних проектів технічної допомоги з антикорупційної тематики (зокрема, "Розвиток спеціалізованих служб по боротьбі з корупцією в Україні" (ОЕСР, Американська асоціація юристів));

розробити пропозиції щодо забезпечення прозорості фінансування іноземними резидентами програм в Україні, які стосуються реформування сектору безпеки, зокрема програм міжнародної технічної допомоги;

використовувати можливості Ініціативи НАТО в рамках Програми НАТО "Партнерство заради миру" щодо розбудови системи прозорості та довіри у безпекових та оборонних інституціях для підвищення рівня підготовки фахівців, які займаються питаннями боротьби з корупцією.

1.1.2.2. Судова реформа та незалежність суддів

Реформування системи судочинства і кримінальної юстиції є одним із основних напрямів національної внутрішньої політики, реалізація якого потребує злагоджених, чітких, комплексних дій усіх правових інститутів та приведення їх у відповідність із міжнародними стандартами.

Середньострокові цілі:

продовжити реформування судової системи та посилення реалізації гарантій незалежності діяльності суддів;

забезпечити дальшу реалізацію Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 року N 311, яка передбачає комплексне реформування кримінального, кримінально-процесуального законодавства та системи органів юстиції і правоохоронних органів відповідно до міжнародних стандартів;

сприяти вдосконаленню альтернативних (позасудових) способів урегулювання спорів, у тому числі інституту третейських судів та процедури медіації.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

внести до актів законодавства зміни щодо вдосконалення системи судів, порядку призначення суддів на адміністративні посади, процедури формування корпусу професійних суддів, механізму притягнення суддів до відповідальності;

продовжити роботу з реформування інституту адвокатури та приведення законодавства у сфері провадження адвокатської діяльності у відповідність з європейськими стандартами;

сприяти впровадженню процедури медіації;

забезпечити підготовку та внесення на розгляд Верховної Ради України проекту Кримінального процесуального кодексу України.

1.1.2.3. Реформа державного управління

Одним з основних інструментів виконання функцій та завдань держави є державне управління. Україна здійснює на постійній основі заходи з удосконалення системи державного управління, зокрема, шляхом запровадження європейських стандартів державної служби, підвищення престижу державної служби, розмежування політичних посад та посад державних службовців, підвищення якості державних послуг тощо.

Середньострокова ціль - сприяти впровадженню суспільно орієнтованого та прозорого механізму державного управління, забезпеченню чесності, відповідальності та професіоналізму державних службовців шляхом реформування державної служби та створення належної правової бази у цій сфері відповідно до європейських стандартів.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

схвалити Концепцію реформування публічної адміністрації та розробити план першочергових заходів з її реалізації;

розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону про внесення змін до Закону України "Про державну службу" (нова редакція);

розробити проект Закону про адміністративні послуги.

1.1.2.4. Боротьба з відмиванням коштів

Україна й надалі проводитиме активну боротьбу з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванням тероризму. З цією метою продовжуватиметься підготовка та виконання щорічних планів заходів із запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

Середньострокові цілі:

здійснити заходи щодо набрання чинності для України Конвенцією Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму, її дальшого впровадження;

забезпечити виконання рекомендацій, наданих експертами Спеціального комітету експертів Ради Європи з питань взаємної оцінки заходів протидії відмиванню коштів (MONEYVAL) за результатами III раунду оцінки України;

продовжити здійснення заходів із забезпечення неухильного виконання Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, ратифікованої Законом України від 12 вересня 2002 року N 149-IV.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

продовжити впровадження у національне законодавство міжнародних стандартів у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;

продовжити поглиблення співпраці з міжнародними організаціями, зокрема участь у засіданнях, семінарах, конференціях та інших заходах з питань боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванням тероризму, які проводяться під егідою ООН, Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), Ради Європи, Світового банку, Міжнародного валютного фонду, Егмонтської групи підрозділів фінансової розвідки;

продовжити в рамках Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань економічної безпеки обмін інформацією та досвідом щодо економічних та фінансових аспектів боротьби з тероризмом;

продовжити роботу з укладення двосторонніх міжнародних договорів України про співробітництво з питань боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванням тероризму.

1.2. Економічні питання

Україна, як і більшість держав світу, зазнала значного негативного впливу світової фінансової кризи. Спад світової економіки, зменшення попиту та зниження цін на світовому ринку позначилися на розвитку національної економіки. Основними проблемами, з якими зіткнулась Україна, були обвал фондового та валютного ринків, погіршення стану справ у банківській системі, падіння попиту на основні товари українського експорту на світовому ринку.

У цих умовах дії Кабінету Міністрів України не сприяли забезпеченню макроекономічної стабільності в державі, призвели до посилення негативного впливу світової фінансової кризи. Зволікання з проведенням системних реформ, запровадження практики ручного управління економікою, перехресного субсидування галузей призвело до значних збитків, зокрема, в енергетиці, нафтогазовому комплексі та залізничній галузі. Фінансування дефіциту державного бюджету відбувалося за рахунок запозичень міжнародних фінансових організацій та внутрішніх запозичень переважно за підтримки Національного банку України.

Як наслідок, падіння валового внутрішнього продукту становило у першому кварталі 2009 року 20,3 відсотка, у другому кварталі - 17,8 відсотка, у третьому кварталі - 15,9 відсотка, обсяг промислового виробництва за рік скоротився на 21,9 відсотка, експорт товарів за десять місяців 2009 року зменшився на 48,7 відсотка. Рівень зареєстрованого безробіття на кінець грудня становив 1,9 відсотка. Чистий приріст зовнішніх інвестицій до України за дев'ять місяців скоротився у 2,7 раза, а приплив іноземних запозичень за кредитами та облігаціями, який спостерігався у минулому році (10,2 млрд. доларів), змінився на їх відплив у поточному (-4,5 млрд. доларів). Перевищення видатків державного бюджету над його доходами за рік становило 17,04 млрд. гривень. Інфляція на споживчому ринку (грудень до грудня попереднього року) становить 12,3 відсотка.

Україна докладатиме зусиль для підвищення адаптованості національної економіки до нових викликів шляхом розвитку внутрішнього потенціалу, а також адекватного захисту національних інтересів від наявних та потенційних загроз.

Заходи щодо подолання кризи та відновлення економічного зростання здійснюватимуться в напрямі продовження економічних реформ, досягнення макроекономічної стабілізації, стимулювання інвестиційної діяльності, використання ринкових механізмів, підтримки реального сектору економіки.

Передбачається приділити увагу диверсифікації джерел та безпеці постачання енергоресурсів, модернізації енергетичної галузі, забезпеченню ефективного використання енергетичних ресурсів та альтернативних джерел енергії.

В умовах світової фінансової кризи основними завданнями залишаються мінімізація її негативних наслідків та забезпечення сталого соціально-економічного розвитку у посткризовий період.

1.2.1. Досягнення макроекономічної стабільності

Основною умовою мінімізації негативних наслідків впливу світової фінансової кризи є здійснення збалансованої державної політики економічного і соціального розвитку.

Очікується, що темпи зростання реального валового внутрішнього продукту у 2010 році становитимуть 103,7 відсотка; індекс споживчих цін (грудень до грудня попереднього року) - 109,7 відсотка; середньомісячна заробітна плата працівників (номінальна, скорегована на індекс споживчих цін) - 103 відсотка; рівень безробіття, визначений за методологією Міжнародної організації праці (МОП), - 8,1 відсотка; сальдо торговельного балансу, визначене за методологією платіжного балансу, - 1,8 млрд. доларів США.

Монетарні індикатори розвитку грошово-кредитної сфери у 2010 році, визначені відповідно до основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на 2010 рік, передбачають темп зростання монетарної бази на рівні 9-13 відсотків.

В Україні продовжуватиметься розвиток соціально орієнтованої ринкової економіки, поглиблення інституційних перетворень та структурних реформ, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

Середньострокові цілі:

забезпечити темпи зростання реального валового внутрішнього продукту на рівні 106-106,5 відсотка;

утримати індекс споживчих цін у межах 107-108 відсотків (грудень до грудня попереднього року);

забезпечити зростання номінальної заробітної плати працівників (скорегованої на індекс споживчих цін) на рівні 106-107 відсотків;

знизити рівень безробіття, визначеного за методологією МОП, до 7,2-7,7 відсотка;

утримати баланс товарів і послуг (платіжний баланс) у межах "плюс"/"мінус" 1 відсоток валового внутрішнього продукту;

оптимізувати податкову систему шляхом зниження податкового навантаження, розширення бази оподаткування, скасування малоефективних податків і зборів;

повернути заощадження населення у банківську систему та відновити кредитування реального сектору економіки.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

знизити рівень інфляції;

зберегти стабільність національної валюти;

відновити довіру громадян до банківської системи.

1.2.2. Оптимізація ролі держави та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності

Здійснюватимуться заходи з удосконалення державного регулювання господарської діяльності, розв'язання проблем підприємництва, спрощення процедури реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності та видачі їм документів дозвільного характеру, пошуку нових форм фінансової та матеріально-технічної підтримки, навчання та підвищення кваліфікації населення з орієнтацією його на провадження підприємницької діяльності.

Середньострокові цілі:

скасувати невиправдані адміністративні та регуляторні бар'єри на шляху розвитку малого і середнього бізнесу;

визначити на законодавчому рівні вичерпний перелік документів дозвільного характеру, необхідних для провадження господарської діяльності;

продовжити роботу щодо зменшення кількості видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню;

збільшити кількість новоутворюваних малих підприємств;

запровадити європейський підхід до здійснення контролю за безпекою продукції;

гармонізувати нормативно-правову базу у сфері захисту прав споживачів з європейською.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

створити сприятливі умови для започаткування підприємницької діяльності;

завершити впорядкування та спрощення процедури отримання документів дозвільного характеру;

розширити застосування декларативного принципу та підвищити рівень гнучкості державного регулювання;

активніше використовувати міжнародний досвід з питань технічного регулювання та ринкового нагляду;

забезпечувати на належному рівні захист прав споживачів.

1.2.3. Енергетична безпека

Україна продовжуватиме здійснення заходів щодо диверсифікації джерел і шляхів постачання енергоресурсів, диверсифікації технологій енергозабезпечення, забезпечення безпеки та надійності функціонування атомної енергетики, реформування енергетичного сектору, підвищення енергоефективності та енергозбереження, збільшення обсягу використання альтернативних джерел енергії.

Відповідно до Енергетичної стратегії України на період до 2030 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 року N 145-р, а також у рамках співробітництва з європейськими інституціями в енергетичній сфері здійснюватиметься дальша інтеграція об'єднаної енергетичної системи України до об'єднання європейських енергосистем ENTSO-E (континентальна Європа), вживатимуться відповідні заходи щодо набуття Україною членства в Енергетичному Співтоваристві.

Україна продовжуватиме реалізацію положень Спільної заяви від 23 березня 2009 року Уряду України, ЄБРР, ЄІБ, СБ та ЄК за результатами Спільної ЄС - Україна міжнародної конференції щодо модернізації газотранзитної системи України.

Середньострокові цілі:

забезпечити реформування та розвиток газо- та нафтотранспортної системи України відповідно до зобов'язань, узятих Україною в контексті євроінтеграційних процесів;

створити сприятливі умови для залучення інвестицій у розвиток енергетичної галузі України;

здійснити інтеграцію об'єднаної енергетичної системи України до об'єднання європейських енергосистем ENTSO-E (континентальна Європа);

здійснити практичні заходи з реалізації проекту розвитку Євро-Азіатського нафтотранспортного коридору для транспортування каспійської нафти на європейський ринок територією України;

забезпечити активізацію участі України у формуванні спільної європейської енергетичної політики з метою рівноправного доступу до ринків, урегулювання спірних ситуацій на базі єдиних регуляторних правил;

забезпечити диверсифікацію джерел, постачальників, маршрутів та способів постачання енергетичних ресурсів, що імпортуються в Україну, включаючи заходи щодо диверсифікації поставок ядерного палива.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

розробити проекти нормативно-правових актів з питань формування єдиного енергетичного балансу з метою створення належних умов для задоволення потреб економіки в енергетичних ресурсах;

продовжити роботу з інтеграції об'єднаної енергетичної системи України до об'єднання європейських енергосистем ENTSO-E (континентальна Європа);

розробити проект Концепції створення в Україні системи мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів на період до 2020 року;

сприяти прийняттю нормативно-правових актів, необхідних для набуття Україною повноправного членства в Енергетичному Співтоваристві, здійснити ресурсне та фінансове забезпечення визначених ними заходів;

забезпечити поширення прийнятного для України досвіду держав - членів НАТО щодо забезпечення енергетичної безпеки, зокрема, шляхом продовження співробітництва у рамках Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань економічної безпеки;

розробити з урахуванням положень законодавства ЄС проект програми реформування і розвитку паливно-енергетичного комплексу України.

1.3. Зовнішня політика

Україна, виходячи зі своїх національних інтересів, проводить збалансовану зовнішню політику, що ґрунтується на принципах міжнародного права, зокрема принципах рівноправності та взаємовигідного співробітництва.

Україна продовжуватиме політичний діалог та розвиватиме практичне співробітництво з Альянсом, що сприятиме продовженню процесу внутрішньодержавних демократичних перетворень, зміцненню її позицій на міжнародній арені.

1.3.1. Співробітництво з НАТО у сфері підтримання безпеки євроатлантичного простору. Участь і підтримка миротворчих операцій і місій під егідою НАТО

Україна продовжуватиме робити свій внесок у справу підтримки миру і стабільності на євроатлантичному просторі та поза його межами, братиме активну участь в операціях та місіях під егідою НАТО в Ісламській Республіці Афганістан, Косово, Республіці Ірак.

Триватиме військово-морське співробітництво України та Альянсу в рамках антитерористичної операції НАТО в Середземному морі "Активні зусилля". Здійснюватимуться дальші кроки для практичної реалізації зобов'язань України щодо участі Збройних Сил України в Силах реагування НАТО.

Україна й надалі готова надавати підтримку миротворчим та гуманітарним місіям і операціям НАТО.

Середньострокові цілі:

проводити засідання Комісії Україна - НАТО на рівні міністрів закордонних справ, міністрів оборони держав - членів НАТО та глав дипломатичних представництв держав - членів НАТО, а також у разі досягнення домовленості - на рівні глав держав і урядів;

розробити механізм скликання консультацій у форматі Комісії Україна - НАТО в разі виникнення прямої загрози суверенітету, незалежності, територіальній цілісності та непорушності кордонів України;

забезпечити дальшу ефективну участь українського миротворчого контингенту та миротворчого персоналу у миротворчих місіях і операціях НАТО;

забезпечити участь підрозділів Збройних Сил України у багатонаціональних навчаннях і заходах, що проводяться в рамках Індивідуальної програми партнерства між Україною та НАТО;

здійснювати підготовку підрозділів спеціального призначення Служби безпеки України для участі в операціях НАТО у сфері боротьби з тероризмом.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

проводити експертні консультації Україна - НАТО на високому рівні та консультації спільних робочих груп з питань воєнної реформи, економічної безпеки, планування дій на випадок виникнення надзвичайної ситуації цивільного характеру, науки і захисту довкілля та з питань оборонно-технічного співробітництва в рамках Комісії Україна - НАТО;

проводити з Політичним комітетом НАТО консультації з актуальних питань зовнішньої політики України, які є важливими для НАТО в контексті державної політики у сфері євроатлантичної інтеграції;

залучати авіаційний транспортний потенціал до перевезення вантажів та особового складу збройних сил держав - членів і держав - партнерів Альянсу, які беруть участь у миротворчих місіях і операціях НАТО;

забезпечувати діяльність українського миротворчого контингенту у складі Українсько-польського батальйону Міжнародних сил безпеки в Косово;

розглянути можливість розширення участі миротворчого персоналу України в операції Міжнародних сил сприяння безпеці в Ісламській Республіці Афганістан;

надавати повітряний коридор для здійснення перельотів літаків військово-транспортної авіації збройних сил держав - членів НАТО через територію України в рамках участі в операції Міжнародних сил сприяння безпеці в Ісламській Республіці Афганістан;

забезпечити участь кораблів Військово-Морських Сил Збройних Сил України у військово-морських операціях у Середземному морі в рамках операції Організації Північноатлантичного договору "Активні зусилля", а також діяльність первинного національного Контактного пункту операції Організації Північноатлантичного договору "Активні зусилля" та обмін інформацією про судна, що викликають підозру;

продовжити забезпечувати участь миротворчого персоналу України у складі Тренувальної місії НАТО в Республіці Ірак;

здійснювати планову підготовку підрозділів спеціального призначення Служби безпеки України для участі в операціях НАТО з метою досягнення цілей партнерства в рамках участі у процесі планування та оцінки сил в рамках Програми НАТО "Партнерство заради миру".

1.3.1.1. Забезпечення національного представництва в органах Північноатлантичного Альянсу

Місія України при НАТО відіграє важливу роль у забезпеченні ефективної взаємодії міністерств, інших державних органів України з відповідними органами НАТО. Особливого значення набуде роль Місії України при НАТО під час здійснення заходів щодо виконання річних національних програм.

На сьогодні Україна представлена у військових штабах Альянсу двома військовослужбовцями Збройних Сил України, які відряджені до Управління військового співробітництва стратегічних командувань НАТО.

Збройні Сили України представлені п'ятьма офіцерами на посадах штабних елементів військових штабів НАТО: один - у Міжнародному військовому штабі НАТО (м. Брюссель, Королівство Бельгія), два - у Стратегічному командуванні НАТО з операцій (м. Монс, Королівство Бельгія), один - у Стратегічному командуванні НАТО з трансформації (м. Норфолк, Сполучені Штати Америки), один - у штабі Об'єднаного командування збройних сил НАТО (м. Брюнссум, Королівство Нідерланди).

Україна на постійній основі представлена на засіданнях агенцій, комісій, комітетів, груп і підгруп НАТО, її представники залучаються до роботи в органах Альянсу на контрактній основі.

Середньострокові цілі:

продовжити за консультативною допомогою представників Альянсу оптимізацію структури представництв Міністерства оборони України та Збройних Сил України в робочих органах НАТО;

здійснювати підготовку фахівців для заміщення посад, у тому числі керівних, у складі Місії України при НАТО, штабних елементів військових штабів НАТО;

продовжити практику стажування представників Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України в органах НАТО.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

розробити плани вивчення іноземних мов та професійної підготовки фахівців для заміщення посад у представництвах України в робочих органах та інституціях НАТО;

забезпечити участь офіцерів Збройних Сил України в конкурсі на заміщення вакантних посад штабних елементів військових штабів НАТО, проведення планових ротацій, формування резерву та вдосконалення системи оплати їх праці;

забезпечити направлення офіцерів зв'язку Військово-Морських Сил Збройних Сил України до штабу морського компонента Об'єднаного командування Збройних Сил НАТО (м. Неаполь, Італійська Республіка) на період участі кораблів Військово-Морських Сил Збройних Сил України у військово-морських операціях у Середземному морі в рамках операції "Активні зусилля".

1.3.2. Інтеграція до Європейського Союзу

У контексті реалізації стратегічного курсу України на набуття членства в Європейському Союзі (ЄС) буде продовжено переговори щодо укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, включаючи створення зони вільної торгівлі з ЄС.

Триватиме активне співробітництво з ЄС у сфері зовнішньої політики та політики безпеки, зокрема, в рамках європейської політики та політики безпеки, у торговельно-економічній сфері, у сфері юстиції, а також щодо інтеграції енергетичного сектору України до загальноєвропейського.

Середньострокові цілі:

укласти Угоду про асоціацію між Україною та Європейським Союзом;

забезпечити виконання документа "Порядок денний асоціації Україна - ЄС";

забезпечити розвиток двостороннього і багатостороннього співробітництва в рамках ініціативи ЄС "Східне партнерство";

розвивати співробітництво з ЄС у галузі енергетики відповідно до положень Меморандуму між Україною та Європейським Союзом про порозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі;

продовжити діалог між Україною та ЄС з метою лібералізації візового режиму та його скасування у майбутньому.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

продовжити переговори з ЄС з метою укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом;

розробити разом зі стороною ЄС механізми імплементації та моніторингу виконання Порядку денного асоціації Україна - ЄС;

визначити перелік проектів, що реалізовуватимуться на двосторонній і багатосторонній основі в рамках ініціативи ЄС "Східне партнерство";

підготувати і затвердити умови запровадження безвізового режиму між Україною та ЄС з визначенням критеріїв, виконання яких дасть змогу скасувати візовий режим із державами - членами ЄС;

забезпечити належне виконання Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб, продовжити підготовку до укладення імплементаційних протоколів з державами - членами ЄС для виконання положень зазначеної Угоди;

продовжити діяльність Спільного візового комітету Україна - ЄС з метою проведення моніторингу виконання Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про спрощення оформлення віз;

продовжити співробітництво з Місією Європейської Комісії з надання допомоги у питаннях кордону в Україні та Республіці Молдова, спрямовуючи його на гармонізацію стандартів і процедур прикордонного контролю, активізацію співробітництва прикордонних і митних служб, проведення аналізу потенційних ризиків;

розробити механізми участі України в реалізації Європейської політики безпеки і оборони.

1.3.3. Розвиток добросусідських відносин із сусідніми державами

Україна прагне розбудовувати та зміцнювати добросусідські відносини із сусідніми державами на засадах всебічного розвитку, загальновизнаних демократичних принципів і взаємності. Україна приділятиме особливу увагу питанню договірно-правового оформлення державного кордону.

Продовження конструктивного діалогу з Республікою Білорусь розглядається як єдиний ефективний механізм розв'язання актуальних проблем українсько-білоруських відносин. Активно розвивається торговельно-економічне співробітництво між Україною та Республікою Білорусь.

У рамках політичного діалогу з Республікою Молдова на міждержавному та міжвідомчому рівнях проводиться робота з вирішення низки питань економічного і прикордонного характеру. Україна вживає заходів для забезпечення захисту прав і задоволення потреб численної української громади в Республіці Молдова.

Активно розвиваються відносини з Республікою Польща, зокрема, в політичній, економічній та гуманітарній сферах. Важливим фактором двосторонніх відносин є рівень інвестиційного співробітництва. У найближчій перспективі взаємовигідне співробітництво здійснюватиметься під час підготовки до проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, відновлення спільного прикордонно-митного контролю, а також у сфері забезпечення енергетичної безпеки.

У рамках співробітництва з Російською Федерацією здійснюються заходи з проведення двостороннього діалогу, спрямованого на збереження позитивних тенденцій в українсько-російському співробітництві, насамперед у торговельно-економічній сфері, сприяння роботі Українсько-Російської міждержавної комісії, продовження переговорів з урегулювання проблемних питань двосторонніх відносин та їх деідеологізації, захисту прав громадян України на території Російської Федерації, задоволення соціальних та інформаційно-освітніх потреб українців у Російській Федерації, а також унеможливлення дальшого загострення двосторонніх відносин.

Попри зусилля України сторонам не вдалося принципово домовитися щодо низки важливих для внутрішньодержавного розвитку та забезпечення національних інтересів України питань, серед яких міжнародне визнання Голодомору 1932-1933 років в Україні актом геноциду, стабілізація співробітництва у сфері газопостачання, завершення договірно-правового оформлення державного кордону, інші проблемні питання двостороннього співробітництва.

У відносинах з Румунією основна увага зосереджена на виробленні взаємоприйнятних рішень щодо розв'язання проблемних питань українсько-румунських відносин, розвитку співробітництва у сфері інтеграції України до європейських та євроатлантичних структур.

Позитивна динаміка спостерігається у розвитку відносин між Україною та Словацькою Республікою, яка активно підтримує євроатлантичний курс нашої держави, сприяє діалогу між Україною та Організацією Північноатлантичного договору. Вживаються заходи до забезпечення ефективної реалізації Угоди між Україною та Словацькою Республікою про місцевий прикордонний рух.

Для двосторонніх відносин України та Угорської Республіки визначальними є відсутність проблемних питань на політичному рівні, активне співробітництво та підтримка Угорською Республікою євроінтеграційних та євроатлантичних прагнень України, інтенсивний міжвідомчий і регіональний діалог.

Середньострокові цілі:

уживати заходів щодо продовження конструктивного співробітництва з сусідніми державами у сферах, що становлять взаємний інтерес;

завершити договірно-правове оформлення та проведення демаркації державного кордону.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

продовжити роботу з демаркації державного кордону та активізувати транскордонне співробітництво;

активізувати галузеве співробітництво та поглибити співробітництво з Республікою Білорусь, у тому числі в рамках ініціативи "Східне партнерство";

поглибити прикордонне співробітництво в рамках діяльності Місії Європейської Комісії з надання допомоги в питаннях кордону в Україні та Республіці Молдова (EUBAM);

ужити заходів для започаткування переговорів з Російською Федерацією щодо визначення механізму виведення Чорноморського флоту Російської Федерації з території України у строки, передбачені Угодою між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України.

1.3.4. Внесок у забезпечення регіональної безпеки. Участь у регіональних ініціативах

Україна продовжуватиме брати участь у регіональних ініціативах з метою забезпечення стабільності та безпеки регіону.

Триватиме активне співробітництво в рамках Організації за демократію та економічний розвиток - ГУАМ, зокрема, шляхом розвитку співпраці Організації з провідними міжнародними, у тому числі регіональними, організаціями у сферах, що становлять взаємний інтерес.

Україна продовжуватиме співробітництво з державами - членами Організації Чорноморського Економічного Співробітництва в рамках її головних органів та органів, пов'язаних з Організацією Чорноморського Економічного Співробітництва: Ради міністрів закордонних справ, Парламентської асамблеї, Чорноморського банку торгівлі та розвитку, Ділової ради і Міжнародного центру чорноморських досліджень.

Україна активно підтримуватиме існуючі ініціативи та дальший розвиток співробітництва у Чорноморському регіоні.

Середньострокові цілі:

продовжити активне співробітництво в Чорноморському регіоні шляхом участі у регіональних ініціативах та перспективних міжнародних проектах;

забезпечити реалізацію Листа намірів щодо створення спільного українсько-польсько-литовського батальйону "УкрПолЛитбат".

Пріоритетні завдання на поточний рік:

забезпечити виконання Плану заходів з реалізації домовленостей, досягнутих у ході Батумського саміту Організації за демократію та економічний розвиток - ГУАМ, затвердженого Указом Президента України від 10 вересня 2008 року N 818;

брати участь у заходах, що проводяться в рамках діяльності Організації за демократію та економічний розвиток - ГУАМ щодо боротьби з тероризмом, організованою злочинністю та розповсюдженням наркотиків, протидії незаконній торгівлі зброєю, торгівлі людьми та нелегальній міграції;

продовжити забезпечення активної участі України в діяльності Організації Чорноморського Економічного Співробітництва та органів, що провадять діяльність у рамках Чорноморського Економічного Співробітництва;

продовжити участь у діяльності Чорноморської Групи Військово-Морського Співробітництва (BLACKSEAFOR);

провести експертне обговорення концепції та практичних деталей створення спільного українсько-польсько-литовського батальйону "УкрПолЛитбат";

ужити заходів щодо підготовки, обговорення та укладення тристоронньої угоди про створення, статус та діяльність спільного українсько-польсько-литовського батальйону "УкрПолЛитбат";

продовжити впровадження положень Документа про заходи зміцнення довіри та безпеки у військово-морській галузі на Чорному морі, прийнятого 25 квітня 2002 року Болгарією, Грузією, Румунією, Росією, Туреччиною і Україною;

продовжити співробітництво з Управлінням боротьби з наркотероризмом Європейського командування Міністерства оборони Сполучених Штатів Америки щодо обміну інформацією про міжнародні наркоугруповання, екстремістські та терористичні організації, запобігання незаконному транзиту через територію України наркотичних засобів;

започаткувати співробітництво в рамках зустрічей міністрів оборони держав Чорноморського регіону.

1.3.5. Внесок у забезпечення розв'язання конфліктів мирним шляхом

Позиція України щодо врегулювання "заморожених" конфліктів на пострадянському просторі базується на таких принципах:

збереження суверенітету і територіальної цілісності держав;

розв'язання проблем виключно мирними засобами, зокрема шляхом переговорів;

повага до прав людини і забезпечення прав національних меншин;

неприпустимість використання "косовського питання" як прецеденту.

Середньострокова ціль - уживати заходів до мирного врегулювання "заморожених" конфліктів у рамках міжнародних дипломатичних зусиль.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

продовжити переговори щодо розв'язання придністровської проблеми у переговорному форматі "5 + 2", зокрема, на основі положень українського плану мирного врегулювання;

сприяти розв'язанню конфлікту в Грузії (Абхазія, Південна Осетія) мирним шляхом.

1.3.6. Співробітництво з міжнародними організаціями

Україна надає винятково важливого значення зміцненню Організації Об'єднаних Націй (ООН) як ефективного інструмента для розв'язання глобальних проблем міжнародного співтовариства, виходить із необхідності належної реалізації Декларації тисячоліття Організації Об'єднаних Націй та Підсумкового документа Всесвітнього саміту 2005 року, докладає зусиль для реформування ООН, підвищення ефективності її діяльності, реформи Ради Безпеки ООН, а також посилення ролі Генеральної асамблеї ООН.

Україна як активний учасник Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) заінтересована у використанні можливостей ОБСЄ для підвищення рівня національної безпеки, врегулювання "заморожених" конфліктів, зміцнення демократії на європейському просторі, а також забезпечення територіальної цілісності, недоторканності державних кордонів, підтримання стабільного економічного розвитку. Україна докладатиме зусиль для підтримки збалансованості трьох основних напрямів діяльності ОБСЄ: у військово-політичній сфері, з питань економіки та охорони навколишнього природного середовища, у гуманітарній сфері.

З метою дальшого розвитку співробітництва з Радою Європи зусилля будуть спрямовані на вдосконалення законодавства України у сфері захисту прав людини та утвердження верховенства права з метою приведення його у відповідність з європейськими стандартами. Буде продовжено активне співробітництво з інституціями Ради Європи, зокрема, у таких сферах, як забезпечення свободи діяльності засобів масової інформації, розвиток толерантного суспільства, що базується на демократичних стандартах, забезпечення реалізації прав національних меншин, рівноправності жінок та чоловіків, захисту дітей.

Середньострокові цілі:

продовжити активну участь у діяльності Організації Об'єднаних Націй, Організації з безпеки і співробітництва в Європі та Ради Європи;

продовжити роботу з розширення сфери залучення українських миротворців до операцій та місій з підтримання миру під егідою Організації Об'єднаних Націй;

забезпечити співробітництво з Організацією з безпеки і співробітництва в Європі у сфері розвитку демократичних інститутів, зокрема, з питань удосконалення виборчого процесу, зміцнення верховенства права, запобігання поширенню ксенофобії та ненависті, а також протидії торгівлі людьми;

забезпечити виконання програм, передбачених Планом дій Ради Європи для України на 2008-2011 роки.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

продовжити моніторинг стану розроблення проекту плану дій ООН щодо Чорнобиля на період до 2016 року;

продовжити здійснення заходів Програми розвитку ООН і Програми ООН з навколишнього середовища;

продовжити практичну реалізацію Меморандуму про взаєморозуміння між Кабінетом Міністрів України та Організацією з безпеки і співробітництва в Європі щодо проекту ОБСЄ - Україна стосовно утилізації запасів меланжу (компонента рідкого ракетного палива), ратифікованого Законом України від 15 квітня 2009 року N 1264-VI;

ужити заходів до виконання зобов'язань України, що випливають з її членства в Раді Європи, зокрема, стосовно вдосконалення виборчого законодавства, приведення функцій прокуратури у відповідність з європейськими стандартами, завершення реформування судової системи, боротьби з корупцією, реформування засобів масової інформації.

1.3.7. Контроль над озброєнням, нерозповсюдження зброї масового знищення. Державний експортний контроль

Дотримуючись своїх зобов'язань за Договором про нерозповсюдження ядерної зброї, до якого Україна приєдналася згідно із Законом України від 16 листопада 1994 року N 248/94-ВР, Конвенцією про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення, ратифікованою Законом України від 16 жовтня 1998 року N 187-XIV, Конвенцією про заборону розробки, виробництва та накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсинної зброї та про їх знищення, Україна продовжуватиме здійснювати практичні кроки для забезпечення нерозповсюдження зброї масового знищення, зокрема, шляхом участі в реалізації ініціативи держав Великої вісімки "Глобальне партнерство проти розповсюдження зброї та матеріалів масового знищення".

Україна докладатиме необхідних зусиль для розширення та зміцнення міжнародного співробітництва з метою забезпечення захисту державних інтересів у сфері роззброєння та нерозповсюдження зброї масового знищення і засобів її доставки, зокрема, шляхом імплементації проектів, започаткованих у рамках Програми спільного зменшення загрози.

Триватиме реалізація політики у сфері експортного контролю, спрямованої на забезпечення національної безпеки та виконання міжнародних зобов'язань України як члена міжнародних організацій та держави - учасниці багатосторонніх міжнародних договорів з питань експортного контролю, нерозповсюдження зброї масового знищення і засобів її доставки, а також контролю за міжнародними передачами звичайних видів озброєнь.

У рамках виконання міжнародних зобов'язань України здійснюється щорічний обмін інформацією між Україною та державами - членами НАТО, а також ООН і ОБСЄ з питань контролю над озброєнням. З метою забезпечення відповідності дозвільних процедур експортного контролю вимогам міжнародних режимів експортного контролю проводиться вдосконалення законодавства, здійснюються заходи щодо гармонізації національного законодавства із законодавством ЄС із зазначених питань, зокрема щодо впровадження Єдиного контрольного списку товарів подвійного використання в Україні.

Україна сприятиме проведенню на її території контрольних заходів згідно з Договором про звичайні збройні сили в Європі, ратифікованим Постановою Верховної Ради України від 1 липня 1992 року N 2526-XII, місій спостережних польотів згідно з Договором з відкритого неба, ратифікованим Законом України від 2 березня 2000 року N 1509-III, інспекцій з оцінки інформації відповідно до Віденського документа 1999 року та двосторонніх міжнародних договорів України, докладатиме необхідних зусиль для розширення, зміцнення та вдосконалення міжнародного, у тому числі регіонального, співробітництва з питань експортного контролю, нерозповсюдження зброї масового знищення та засобів її доставки, а також контролю за міжнародними передачами звичайних видів озброєння.

Середньострокові цілі:

продовжити виконання міжнародних зобов'язань України у сфері контролю над озброєнням та обміну інформацією з учасниками Вассенаарської домовленості, Режиму контролю за ракетними технологіями, Групи ядерних постачальників, Австралійської групи;

продовжити обговорення в рамках відповідних міжнародних режимів експортного контролю перспектив і шляхів забезпечення відповідності національних дозвільних процедур міжнародним стандартам;

проводити консультації з НАТО та державами - членами НАТО з питань контролю над озброєнням, експортного контролю та нерозповсюдження зброї масового знищення і засобів її доставки;

забезпечити обмін інформацією між Україною та державами - членами НАТО згідно з міжнародними договорами з питань контролю над озброєнням;

продовжити вдосконалення механізму взаємодії з верифікаційними органами держав - членів НАТО та Верифікаційним комітетом НАТО щодо проведення щорічних двосторонніх контрольних заходів.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

забезпечити обмін інформацією між Україною та державами - членами НАТО згідно з міжнародними договорами з питань контролю над озброєнням;

продовжити співробітництво з Верифікаційним координаційним центром НАТО та Оборонною групою високого рівня НАТО з питань розповсюдження зброї масового знищення. Завершити за консультаційною допомогою Альянсу розроблення методологічних рекомендацій Міністерства оборони України з питань нерозповсюдження зброї масового знищення;

забезпечувати супроводження іноземних інспекційних груп на території України та проведення контрольних заходів на території держав-учасниць згідно з Договором про звичайні збройні сили в Європі, Віденським документом 1999 року, двосторонніми міжнародними договорами України, Конвенцією про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення, а також проведення місій спостережних польотів, сертифікації літаків спостереження згідно з Договором з відкритого неба;

узяти участь у переговорах у рамках Форуму ОБСЄ із співробітництва в галузі безпеки, Спільної консультативної групи, створеної згідно з Договором про звичайні збройні сили в Європі, та Консультативної комісії з відкритого неба, утвореної згідно з Договором з відкритого неба;

вивчити досвід держав - членів НАТО з питань експортного контролю для врахування його при визначенні шляхів забезпечення відповідності національних дозвільних процедур міжнародним стандартам;

удосконалити нормативно-правову базу в галузі державного експортного контролю;

узяти участь у засіданнях робочих органів міжнародних режимів експортного контролю;

підготувати звітну інформацію про виконання Україною міжнародних зобов'язань за міжнародними договорами України з питань контролю над озброєнням;

продовжити діалог про можливе співробітництво у сфері вдосконалення стандартів біологічної безпеки та захисту лабораторій, в яких зберігаються небезпечні біологічні матеріали (зокрема, Українська протичумна станція, м. Сімферополь);

продовжити впровадження проекту технічної допомоги "Зменшення біологічної загрози в Україні", що реалізується відповідно до Угоди між Міністерством охорони здоров'я України та Міністерством оборони Сполучених Штатів Америки стосовно співробітництва у галузі запобігання розповсюдженню технологій, патогенів та знань, які можуть бути використані в ході розробки біологічної зброї, підписаної 29 серпня 2005 року;

ужити заходів щодо забезпечення координації дій офіційних представників України в рамках участі в міжнародних заходах з питань нерозповсюдження ядерних технологій і матеріалів та боротьби з ядерним тероризмом.

1.3.8. Боротьба з тероризмом

Україна як держава - учасниця відповідних міжнародних договорів підтримує дії світової спільноти у боротьбі з тероризмом і виконує взяті на себе зобов'язання.

Україна й надалі приділятиме значну увагу міжнародному співробітництву в цій сфері шляхом здійснення заходів, спрямованих на підвищення рівня безпеки та запобігання терористичним актам на своїй території, участі у реалізації Глобальної ініціативи по боротьбі з актами ядерного тероризму, а також дотримуватиметься положень Глобальної контртерористичної стратегії ООН.

Буде продовжено здійснення заходів у рамках Плану дій партнерства проти тероризму, інших заходів під егідою НАТО на двосторонньому та багатосторонньому рівнях.

Триває розбудова Міжнародного центру спеціальної підготовки (МЦСП) Служби безпеки України.

Середньострокові цілі:

продовжувати діяльність з виявлення і припинення використання терористичними організаціями каналів незаконної міграції та контрабанди для фінансування постачання зброї, вибухівки та відповідного обладнання, а також каналів переправлення бойовиків;

забезпечувати дальше співробітництво України з Міжнародною організацією кримінальної поліції у сфері розшуку, затримання та видачі правопорушників;

продовжити активне співробітництво з Міжнародною організацією цивільної авіації (ІКАО) та Європейською організацією з безпеки аеронавігації (Євроконтроль);

забезпечити участь у заходах, передбачених Планом діяльності з реалізації Глобальної ініціативи щодо боротьби з актами ядерного тероризму;

продовжити роботу з узагальнення та практичного використання досвіду держав - членів НАТО у сфері боротьби з тероризмом;

забезпечити вдосконалення законодавства у сфері боротьби з тероризмом щодо участі України в антитерористичних операціях, які проводяться під егідою міжнародних організацій;

уживати заходів щодо залучення антитерористичних підрозділів України до тренувань та навчань держав - членів НАТО з антитерористичної тематики;

продовжити розбудову інфраструктури МЦСП Служби безпеки України, використовувати його можливості для проведення навчальних занять із професійної підготовки та підвищення кваліфікації особового складу антитерористичних підрозділів держав - членів НАТО.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

забезпечити проведення моніторингу фінансових операцій з метою виявлення фактів фінансування тероризму та розповсюдження зброї масового знищення, а також досліджувати можливі методи розповсюдження такої зброї, забезпечити направлення узагальнених матеріалів до правоохоронних органів згідно з компетенцією;

провести консультації з відповідними органами НАТО та державами - членами НАТО щодо участі українських представників у заходах Альянсу з урегулювання кризових ситуацій, зокрема тих, що пов'язані з вчиненням терористичних актів;

продовжити здійснення заходів, спрямованих на підвищення рівня боєздатності підрозділів Служби безпеки України та досягнення їх взаємосумісності з підрозділами відповідних органів держав - членів НАТО;

сприяти розвитку співробітництва з питань кібернетичного захисту між Службою безпеки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України і відповідними органами НАТО;

уживати заходів боротьби з кіберзлочинністю з урахуванням рекомендацій Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи високого рівня;

досягти взаємосумісності підрозділів спеціального призначення Служби безпеки України з відповідними підрозділами держав - членів НАТО для проведення спільних дій;

залучити експертів із держав - членів НАТО як спостерігачів до проведення в Україні антитерористичних навчань і тренувань;

провести консультації з відповідними структурами НАТО та державами - членами НАТО з питань забезпечення безпеки і правопорядку під час проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу;

провести на базі МЦСП Служби безпеки України навчальні заняття за участю антитерористичних підрозділів держав - членів НАТО;

провести наукові дослідження з питань запобігання тероризму та забезпечити участь українських фахівців з антитерористичної діяльності у відповідних міжнародних науково-практичних заходах, що організовуються НАТО, забезпечити залучення експертів держав - членів Альянсу до аналогічних заходів в Україні.

1.4. Інформування громадськості

Розвиток інформаційного простору та забезпечення доступності інформації про всі аспекти членства України в НАТО, роль Альянсу в підтриманні безпеки і стабільності в Європі та світі і вплив цих процесів на стан національної безпеки України та її громадян є одним із пріоритетів державної політики у сфері інформування громадськості.

У рамках роботи з виконання Державної цільової програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року N 502, головна увага приділяється розгортанню широкої публічної дискусії щодо роз'яснення суті політики безпеки, яка базується на принципах солідарності євроатлантичної демократичної спільноти.

Актуальними залишаються питання щодо системного впровадження елементів громадської дипломатії, проведення публічних заходів (круглі столи, семінари, дискусії, конференції тощо) із залученням якомога більшої аудиторії.

Активізація інформаційно-роз'яснювальної роботи насамперед на регіональному рівні та скоординована діяльність державних органів і громадських організацій, розширення мережі інформаційних осередків, що мають відповідну довідково-аналітичною базу, та одночасне поліпшення якості тематичних Інтернет-ресурсів є основними умовами успіху реалізації відповідної інформаційної політики.

Середньострокові цілі:

створити із застосуванням засобів інформаційної політики умови для досягнення політичного і громадянського консенсусу стосовно зовнішньополітичного курсу України на євроатлантичну інтеграцію;

досягти передбачених Державною цільовою програмою інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011 роки показників рівня підтримки громадськістю євроатлантичного курсу;

забезпечити високий рівень взаємосумісності та взаєморозуміння державних органів і громадських організацій під час проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи;

активізувати роботу з інформування населення з питань євроатлантичної інтеграції на регіональному та місцевому рівнях;

інтенсифікувати роботу у сфері громадської дипломатії;

посилити культурно-інформаційну присутність України в сусідніх державах - членах НАТО.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

забезпечити виконання заходів, передбачених Державною цільовою програмою інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011 роки;

продовжити впровадження елементів громадської дипломатії, зокрема цільових інформаційних стратегій, у тісній співпраці з Відділом публічної дипломатії НАТО і Центром інформації та документації НАТО в Україні;

проводити в Автономній Республіці Крим та областях тематичні заходи за участю представників державних органів, громадських організацій, засобів масової інформації з залученням експертів, представників держав - членів НАТО та інституцій Альянсу в Україні;

забезпечити видання інформаційно-аналітичної, наукової, навчальної літератури, створення і розміщення на телеканалах України відеоматеріалів з актуальних питань євроатлантичної інтеграції і співробітництва України з НАТО;

регулярно інформувати органи державної влади, навчальні заклади, засоби масової інформації і громадські організації з питань євроатлантичних інтеграційних процесів;

удосконалювати і популяризувати в суспільстві Інтернет-ресурси з питань євроатлантичної інтеграції;

сприяти поширенню в Україні досвіду діяльності Асоціації Атлантичного договору і Парламентської асамблеї НАТО та участі українських представників у роботі цих організацій;

поширити досвід громадських організацій держав - членів НАТО у проведенні інформаційної роботи з підвищення рівня обізнаності суспільства із роллю та місцем Альянсу в забезпеченні стабільності і безпеки в Європі та світі.

1.5. Наука і довкілля

З метою активізації співробітництва між Україною і НАТО, а також державами - членами НАТО у сфері науки, технологій та довкілля Україна продовжуватиме брати активну участь у Програмі НАТО з науки заради миру та безпеки.

Україна продовжуватиме практику виконання науково-дослідних робіт, спрямованих на більш ефективну реалізацію державної політики євроатлантичної інтеграції, в контексті поглиблення співробітництва з НАТО у політичній, безпековій, економічній, правовій, інформаційній, освітній та інших сферах.

Середньострокові цілі:

продовжувати активну участь у Програмі НАТО з науки заради миру та безпеки;

продовжити проведення прикладних наукових досліджень у рамках виконання бюджетної програми "Виконання загальнодержавних організаційних, інформаційно-аналітичних та науково-методологічних заходів з питань євроатлантичної інтеграції", впровадження на загальнодержавному і регіональному рівнях отриманих результатів.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

продовжити співголовування Міністерства освіти і науки України та забезпечити участь відповідних міністерств, інших державних органів у щорічному засіданні Спільної робочої групи Україна - НАТО із співробітництва з питань науки та довкілля;

забезпечити участь представників Міністерства освіти і науки України у засіданні Комітету НАТО з науки заради миру та безпеки у форматі Ради євроатлантичного партнерства;

забезпечити погодження пріоритетів співпраці України за Програмою НАТО з науки заради миру та безпеки в рамках Спільної робочої групи Україна - НАТО із співробітництва з питань науки та довкілля і Комітету НАТО з науки заради миру та безпеки у форматі Ради євроатлантичного партнерства;

продовжити реалізацію проекту "Очищення авіабази в м. Прилуки" за Програмою НАТО з науки заради миру та безпеки;

сприяти освоєнню гранту НАТО для Української науково-освітньої телекомунікаційної мережі "УРАН" за Програмою НАТО з науки заради миру та безпеки;

продовжити реалізацію проекту "Моніторинг та передбачення ризиків паводків річки Прип'ять, яка протікає територією Республіки Білорусь та України через Чорнобильську виключну зону" за Програмою НАТО з науки заради миру та безпеки;

сприяти проведенню в Україні заходів НАТО на підтримку виконання проектів "Очищення авіабази в м. Прилуки" і "Моніторинг та передбачення ризиків паводків річки Прип'ять, яка протікає територією Республіки Білорусь та України через Чорнобильську виключну зону" за Програмою НАТО з науки заради миру та безпеки;

сприяти участі українських представників у міжнародному семінарі Програми НАТО з науки заради миру та безпеки, присвяченому питанням наукових досліджень у сфері космосу та аеродинаміки;

сприяти участі українських представників у міжнародному семінарі Програми НАТО з науки заради миру та безпеки, присвяченому науковим дослідженням впливу військово-морських операцій на довкілля;

сприяти проведенню міжнародного семінару Програми НАТО з науки заради миру та безпеки, присвяченому питанням кібербезпеки;

розробити Концепцію співробітництва Міністерства оборони України з Комітетом НАТО з науки заради миру та безпеки;

передбачити у проекті Закону про Державний бюджет України на 2010 рік бюджетну програму "Виконання загальнодержавних організаційних, інформаційно-аналітичних та науково-методологічних заходів з питань євроатлантичної інтеграції" та забезпечити її виконання.

1.6. Питання координації діяльності державних органів та підготовки фахівців у сфері євроатлантичної інтеграції

1.6.1. Питання координації діяльності державних органів

Для забезпечення виконання пріоритетних завдань розвитку відносин України з Організацією Північноатлантичного договору, поглиблення співробітництва з державами - членами НАТО, досягнення критеріїв членства України в Альянсі створена у 2006 році і функціонує Національна система координації співробітництва України з Організацією Північноатлантичного договору, до якої входять органи виконавчої влади України, інші державні органи, спеціально уповноважені особи, діяльність яких пов'язана або спрямована на реалізацію державної політики у сфері євроатлантичної інтеграції.

Рада національної безпеки і оборони України розглядає на своїх засіданнях та подає на розгляд Президентові України пропозиції щодо визначення стратегічних і концептуальних підходів та напрямів розвитку співробітництва України з НАТО.

Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію державної політики щодо співробітництва України з НАТО.

Міжвідомча комісія з питань підготовки України до вступу в НАТО як консультативно-дорадчий орган при Президентові України забезпечує, зокрема, підготовку пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення державного регулювання у сфері євроатлантичної інтеграції, координацію заходів, що здійснюються центральними органами виконавчої влади, державними органами з метою підготовки України до вступу в НАТО.

Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України, що є дорадчим органом при Президентові України, здійснює підготовку висновків і рекомендацій, зокрема, щодо проведення єдиної державної політики у сфері інтеграції України в НАТО, моніторинг здійснення державними органами заходів у сфері євроатлантичної інтеграції.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 21 березня 2008 року "Про перспективи дальшого розвитку відносин України з Організацією Північноатлантичного договору та стан забезпечення координації діяльності органів виконавчої влади України, інших державних органів у сфері євроатлантичної інтеграції України", введеним у дію Указом Президента України від 25 квітня 2008 року N 402, визнано, зокрема, що низька ефективність координації поточної діяльності органів виконавчої влади у сфері євроатлантичної інтеграції України створила серйозні перешкоди на шляху до поступової реалізації стратегічних цілей зовнішньої політики України щодо набуття членства в Організації Північноатлантичного договору, і доручено Кабінету Міністрів України підготувати пропозиції щодо вдосконалення національної системи координації співробітництва України з НАТО.

У структурі Секретаріату Кабінету Міністрів України у 2008 році утворено і з січня 2009 року функціонує Координаційне бюро європейської та євроатлантичної інтеграції (постанова Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року N 649) .

Середньострокова ціль - удосконалити Національну систему координації співробітництва України з Організацією Північноатлантичного договору.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

ужити заходів для вдосконалення Національної системи координації співробітництва України з Організацією Північноатлантичного договору відповідно до вимог сучасного етапу відносин України з НАТО;

провести із залученням незалежних експертів оцінку реалізації Україною першого циклу виконання Річної національної програми та провести її обговорення з представниками Альянсу.

1.6.2. Питання підготовки фахівців у сфері євроатлантичної інтеграції

Важливим чинником підвищення ефективності співробітництва України з НАТО є вдосконалення професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників центральних органів виконавчої влади у сфері євроатлантичної інтеграції. З цією метою постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 року N 974 затверджено Державну цільову програму підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011 роки.

Координацію діяльності з виконання зазначеної Програми покладено на Головне управління державної служби України, яким із цією метою утворено координаційну раду, до складу якої входять народні депутати України, представники центральних органів виконавчої влади, вищих навчальних закладів і громадських організацій.

Підвищенню рівня фахової підготовки у сфері євроатлантичної інтеграції сприяє участь представників державних органів у заходах Робочої програми євроатлантичного партнерства, зокрема Індивідуальної програми партнерства між Україною та НАТО, а також Програми з питань професійного розвитку цивільного персоналу під егідою Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи високого рівня.

Середньострокові цілі:

виконати Державну цільову програму підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011 роки;

продовжити співробітництво з державами - членами та державами - партнерами НАТО в рамках Робочої програми євроатлантичного партнерства, зокрема Індивідуальної програми партнерства між Україною та НАТО;

поширити дію Програми з питань професійного розвитку цивільного персоналу на весь сектор безпеки і оборони України.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

продовжити виконання існуючих та запровадження у вищих навчальних закладах нових навчальних програм з підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, до функціональних обов'язків яких належать питання європейської та євроатлантичної інтеграції України;

забезпечити здійснення заходів, передбачених Індивідуальною програмою партнерства між Україною та НАТО, і Програми з питань професійного розвитку цивільного персоналу під егідою Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи високого рівня;

провести із залученням незалежних експертів оцінку виконання протягом перших двох років Державної цільової програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011 роки, за результатами якої підготувати пропозиції щодо її вдосконалення.

2.1. Політика національної безпеки

Державна політика національної безпеки передбачає утвердження засад національної єдності для розбудови демократичної, правової держави, формування соціально орієнтованої конкурентоспроможної ринкової економіки, зміцнення науково-технологічного потенціалу, забезпечення інноваційного розвитку, зростання рівня життя і добробуту населення, забезпечення інформаційної безпеки, екологічно і техногенно безпечних умов життєдіяльності суспільства.

Політика національної безпеки України спрямована на захист життєво важливих національних інтересів і базується на визначених законодавством України основних принципах забезпечення національної безпеки:

пріоритет прав і свобод людини і громадянина;

верховенство права;

пріоритет договірних (мирних) засобів у розв'язанні конфліктів;

своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам;

чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки;

демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки;

використання в інтересах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки.

Національна безпека України забезпечується шляхом проведення виваженої державної політики відповідно до прийнятих у встановленому порядку доктрин, концепцій, стратегій і програм, якими визначаються цільові настанови та керівні принципи воєнного будівництва, а також напрями діяльності органів державної влади в конкретній обстановці з метою своєчасного виявлення, відвернення і нейтралізації реальних і потенційних загроз національним інтересам України. Відповідні документи згідно із Законом України "Про основи національної безпеки України" затверджуються Президентом України.

Вибір конкретних засобів і шляхів забезпечення національної безпеки України зумовлюється необхідністю своєчасного вжиття заходів, адекватних характеру і масштабам загроз національним інтересам.

Життєво важливі національні інтереси України реалізовуватимуться у складному внутрішньому та зовнішньому середовищі, яке характеризується наявністю низки викликів і загроз. Відчутно впливають на ситуацію в державі світова фінансова криза та ускладнення в розвитку суспільно-політичних процесів.

Україна має намір продовжувати участь у заходах щодо дальшого розвитку Організації Північноатлантичного договору як ключового інструмента забезпечення міжнародної та євроатлантичної безпеки і стабільності. Відповідні кроки здійснюватимуться Україною щодо практичного залучення Збройних Сил України до Сил реагування НАТО.

Україна має намір продовжувати участь у заходах щодо забезпечення міжнародної та євроатлантичної безпеки і стабільності, зокрема у місіях та операціях під проводом Альянсу.

Україна розглядає своє можливе членство в ЄС та НАТО як дієвий інструмент для забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності. Україна продовжуватиме реформи у секторі безпеки і оборони відповідно до Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 12 лютого 2007 року N 105, а також Воєнної доктрини України, затвердженої Указом Президента України від 15 червня 2004 року N 648, з метою досягнення взаємосумісності з НАТО. У зв'язку з цим імплементація результатів комплексного огляду національного сектору безпеки та оборонний огляд здійснюватимуться у співпраці зі Спільною робочою групою Україна - НАТО з питань воєнної реформи високого рівня, а також у рамках застосування інших механізмів співробітництва з Альянсом. При цьому вдосконалення системи управління сектором безпеки і оборони держави залишається важливим завданням для України.

2.1.1. Стратегія національної безпеки України

Стратегія національної безпеки України визначає, зокрема, пріоритети та основні цілі реформування сектору безпеки. Україна має намір суттєво оновити систему національної безпеки з метою адекватного реагування на сучасні виклики і загрози. Головна мета Стратегії - забезпечити рівень національної безпеки, який би гарантував поступальний розвиток України, її конкурентоспроможність, забезпечення прав і свобод людини і громадянина, дальше зміцнення міжнародних позицій та авторитету Української держави у сучасному світі. Контроль за реалізацією Стратегії національної безпеки України здійснюється Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Радою національної безпеки і оборони України у межах повноважень, визначених Конституцією і законами України.

Президент України здійснює керівництво процесом реалізації Стратегії, в разі потреби вносить до Верховної Ради України законопроекти, необхідні для її імплементації. Верховна Рада України формує законодавчу базу, спрямовану на реалізацію Стратегії, здійснює відповідний парламентський контроль. Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію Стратегії, щорічно затверджує плани заходів з її виконання. Рада національної безпеки і оборони України координує та контролює діяльність органів виконавчої влади із реалізації Стратегії та з урахуванням змін у зовнішньому або внутрішньому середовищі вносить Президентові України пропозиції щодо її уточнення та ресурсного забезпечення для врахування при підготовці проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік.

Середньострокові цілі:

забезпечити реалізацію Стратегії національної безпеки України;

оптимізувати механізм оцінки ефективності реалізації Стратегії національної безпеки України шляхом залучення до такої оцінки незалежних громадських організацій;

створити систему інформаційного супроводження реалізації пріоритетів, визначених Стратегією національної безпеки України;

забезпечити внесення змін та доповнень до Стратегії національної безпеки України з урахуванням змін, які відбулися у світі на регіональному та глобальному рівнях, а також в Україні, включаючи економічні та фінансові аспекти.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

забезпечити здійснення заходів щодо реалізації Стратегії національної безпеки України у 2010 році;

розробити та затвердити до кінця 2010 року План заходів щодо реалізації Стратегії національної безпеки України на 2011 рік;

залучити громадські організації до проведення незалежної оцінки політики національної безпеки, а також стану реалізації Стратегії національної безпеки України в рамках Мережі партнерства Україна - НАТО;

розробити з урахуванням досвіду держав - членів НАТО пропозиції щодо внесення необхідних змін і доповнень до Стратегії національної безпеки України та винести їх на розгляд Ради національної безпеки і оборони України.

2.1.2. Управління національною безпекою і обороною та реагування на кризові ситуації

До системи управління національною безпекою і обороною України входять:

Верховна Рада України, яка здійснює законодавче регулювання у сферах національної безпеки і оборони України;

Президент України, який здійснює керівництво у сферах національної безпеки і оборони України, є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, Головою Ради національної безпеки і оборони України;

Рада національної безпеки і оборони України, яка координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони України;

Кабінет Міністрів України, який є вищим органом у системі органів виконавчої влади, здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку та боротьби зі злочинністю;

центральні органи виконавчої влади, Збройні Сили України та інші військові формування, правоохоронні і розвідувальні органи, утворені відповідно до законів України, які в межах своїх повноважень забезпечують виконання передбачених Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України завдань у сфері національної безпеки і оборони держави.

Удосконалення системи управління національною безпекою і обороною України є життєво важливим для координації зусиль держави, спрямованих на реагування на сучасні виклики та загрози. Це передбачатиме вдосконалення міжвідомчої координації у сфері стратегічного планування та політичної консолідації. Ключову роль у зазначених процесах відіграватимуть Рада національної безпеки і оборони України, а також Кабінет Міністрів України.

Результатом удосконалення міжвідомчої координації у сфері стратегічного планування протягом 2009 року стали розроблення органами державної влади та затвердження таких концептуальних документів, як Стратегія міжнародної миротворчої діяльності України (Указ Президента України від 15 червня 2009 року N 435) , Доктрина інформаційної безпеки України (Указ Президента України від 8 липня 2009 року N 514) , Морська доктрина України на період до 2035 року (постанова Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2009 року N 1307) .

Надзвичайно важливим є впровадження демократичних цивільних принципів управління національною безпекою і обороною України, спрямованих на запобігання впливу політичного протистояння та корупції, пов'язаних з боротьбою за владу та ресурси.

Для України важливо вдосконалити систему управління державними органами в умовах кризових ситуацій, а також забезпечити ефективний розподіл завдань та повноважень між суб'єктами сектору безпеки таким чином, щоб запобігти дублюванню їх функцій. Із метою вдосконалення цієї системи передбачається створити Ситуаційний центр Ради національної безпеки і оборони України.

Середньострокові цілі:

удосконалити систему управління національною безпекою в цілому і сектором безпеки зокрема шляхом посилення інформаційно-аналітичної та прогнозної складових у діяльності Апарату Ради національної безпеки і оборони України;

удосконалити систему стратегічного планування з метою більш ефективної реалізації політичного курсу держави;

удосконалити міжвідомчу координацію у сфері стратегічного планування та забезпечити політичну консолідацію шляхом поєднання зусиль державних органів України, спрямованих на реагування на сучасні виклики і загрози;

проаналізувати досвід держав - членів НАТО у питаннях управління сектором безпеки, координації та підпорядкування його суб'єктів в умовах кризових ситуацій, а також у питаннях ефективного розподілу між ними завдань і повноважень;

удосконалити систему управління державними органами в умовах кризових ситуацій, гармонізувати повноваження суб'єктів сектору безпеки з метою запобігання їх дублюванню;

забезпечити впровадження демократичних цивільних принципів управління національною безпекою і обороною України.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

розробити проекти актів про утворення Ситуаційного центру Ради національної безпеки і оборони України та необхідне ресурсне забезпечення його діяльності;

забезпечити здійснення заходів щодо реалізації Стратегії міжнародної миротворчої діяльності України у 2010 році;

розробити проект плану реалізації Стратегії міжнародної миротворчої діяльності України на 2011 рік та подати його на розгляд Ради національної безпеки і оборони України;

забезпечити супроводження у Верховній Раді України проекту Закону про Концепцію державної інформаційної політики;

розробити проект плану заходів із реалізації Морської доктрини України на період до 2035 року;

налагодити ефективний діалог між суб'єктами забезпечення національної безпеки та громадськими організаціями;

продовжити взаємодію Міністерства оборони України з обласними державними адміністраціями щодо сприяння Збройним Силам України у задоволенні їх нагальних потреб.

2.1.3. Реформування сектору безпеки. Забезпечення імплементації результатів комплексного огляду сектору безпеки та оборонного огляду

Демократичні перетворення у сфері національної безпеки і оборони України, що здійснюються в контексті європейської та євроатлантичної інтеграції, обумовлюють необхідність ґрунтовного перегляду та уточнення завдань, структури і повноважень усіх суб'єктів сектору безпеки з урахуванням прийнятих стандартів та економічних можливостей держави.

У 2009 році Україна досягла певних успіхів у реформуванні сектору безпеки. Реалізація першої в історії держави Стратегії національної безпеки України набула системного характеру та забезпечує трансформацію українських безпекових інституцій у ході проведення комплексного огляду сектору безпеки. Підготовлено і затверджено низку концептуальних документів щодо розвитку сектору безпеки на період до 2015 року.

Указом Президента України від 8 квітня 2008 року N 311 затверджена Концепція реформування кримінальної юстиції України, яка реалізується відповідно до затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року N 1153-р плану заходів щодо її реалізації. З метою створення додаткових гарантій додержання прав і свобод людини і громадянина вдосконалюється законодавство, яке регламентує діяльність служб безпеки та розвідки.

Україна має намір завершити імплементацію результатів комплексного огляду сектору безпеки під час проведення оборонного огляду. Основна мета трансформаційних процесів - максимальна адаптація безпекових інституцій держави до євроатлантичних стандартів і забезпечення їх адекватного реагування на можливі загрози та виклики національній безпеці України.

Кабінет Міністрів України організовує і контролює проведення оборонного огляду центральними органами виконавчої влади та іншими заінтересованими державними органами, які виконують завдання у сфері оборони України. Загальне керівництво цими процесами здійснюється Головою Ради національної безпеки і оборони України.

З метою підвищення транспарентності цих процесів та досягнення неупереджених, об'єктивних і достовірних результатів до участі в імплементації результатів комплексного огляду сектору безпеки та проведення оборонного огляду залучаються представники міжнародних неурядових, українських громадських організацій і наукових установ.

Україна залучає до цього процесу й іноземних фахівців та радників, які працюють при Міністерстві оборони України, Міністерстві внутрішніх справ України, Службі безпеки України, а також проводить консультації з експертами НАТО у форматі Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи високого рівня.

За результатами оборонного огляду розробляється Стратегічний оборонний бюлетень, який разом із підсумковими документами комплексного огляду сектору безпеки стане основою для розроблення середньострокових програм розвитку секторів безпеки і оборони України. Стратегічний оборонний бюлетень матиме публічний характер та буде розміщений на офіційних веб-сайтах суб'єктів сектору безпеки.

Дальше співробітництво між Україною та НАТО у цій сфері розвиватиметься в рамках Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи високого рівня.

Середньострокові цілі:

забезпечити гармонізацію документів середньострокової дії у сфері оборонного планування;

забезпечити імплементацію результатів оборонного огляду України;

завершити імплементацію результатів комплексного огляду сектору безпеки України;

удосконалити законодавство з питань регулювання діяльності суб'єктів сектору безпеки, в тому числі шляхом його адаптації до стандартів держав - членів НАТО, з урахуванням потреб інтегрування України в євроатлантичний простір;

здійснити перегляд та уточнення завдань, структури і повноважень суб'єктів сектору безпеки з урахуванням прийнятих стандартів та економічних можливостей держави;

забезпечити демілітаризацію та реформування інститутів сектору безпеки;

залучати представників політичної та громадської еліти до публічного діалогу з питань безпеки, що сприятиме формуванню в суспільстві розуміння безпекових реалій, досягненню консенсусу з питань політики безпеки, а також виробленню конструктивних підходів до неї;