Зважаючи на Комюніке Європейської Комісії до Європейської Ради та Європейського Парламенту стосовно розробки енергетичної політики розширеного Європейського Союзу, його сусідів та країн-партнерів.

Беручи до уваги Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України та Урядами країн "Великої сімки", та Комісією Європейського Співтовариства щодо закриття Чорнобильської АЕС від 20 грудня 1995 року, у якому, зокрема, містяться питання щодо структурної перебудови енергетичної галузі, програми інвестування в енергетичний сектор і питання ядерної безпеки.

Беручи до уваги необхідність забезпечення інтенсивнішої співпраці в енергетичній галузі та розширення доступу України до кредитних коштів Європейського інвестиційного банку, як це передбачено у спільному листі Європейської Комісії та Європейської Ради від 24 січня 2005 року, затвердженому Висновками Європейської Ради щодо України від 21 лютого 2005 року.

Визнаючи, що Україна та ЄС мають спільні інтереси в енергетичній галузі, і як ЄС, так і Україна можуть мати користь від інтеграції своїх енергоринків, тим самим підвищуючи, рівень енергетичної безпеки Європейського континенту. У цьому контексті поступове впровадження Україною acquis ЄС у галузі енергетики є важливим кроком на шляху до мети України поступової економічної інтеграції з ЄС і поглиблення політичної співпраці з ЄС.

Беручи до уваги, що у рамках Європейської політики сусідства (ЄПС) Україна та ЄС прийняли рішення посилити співпрацю в енергетичній галузі, і що План дій Україна - ЄС (ПД) (1) передбачає сім конкретних цілей, які стосуються енергетичної галузі та полягають у поступовому зближенні законодавств України та ЄС у галузі енергетики та інтеграції їхніх відповідних енергоринків.

(1) Схвалений Радою з питань співробітництва між Україною та ЄС 21 лютого 2005 року.

Беручи до уваги, що Україна та ЄС сповнені рішучості забезпечити швидкий поступ у реалізації цих цілей, що було підтверджено в ході зустрічей на високому рівні.

Пам'ятаючи, що питання ядерної безпеки завжди було ключовим у відносинах між Україною та ЄС, і що Співтовариство надало позику Євратому для 2-го енергоблоку Хмельницької АЕС та 4-го енергоблоку Рівненської АЕС, згідно з умовами якої Україна має вжити важливих заходів, спрямованих на покращення ситуації у галузі електроенергетики загалом та у ядерній галузі зокрема (2).

(2) Кредитна угода між НАЕК "Енергоатом" та Євратомом, підписана обома сторонами 29 липня 2004 року.

Пам'ятаючи, що існує Угода між Євроатомом і Україною в галузі ядерної безпеки, а також нова Угода між Євроатомом і Кабінетом Міністрів України про співробітництво щодо мирного використання ядерної енергії.

Беручи до уваги нові ініціативи ЄС в галузі ефективності енерговикористання, викладені у нещодавно опублікованій Зеленій книзі.

Беручи до уваги, що Україна повідомила про свій намір брати участь у якості спостерігача у виконанні Договору про Енергетичне Співтовариство після набуття нею чинності та докласти зусиль для того, щоб набути членства в Енергетичному Співтоваристві (3).

(3) Енергетичне Співтовариство поширюється на країни Європейського Співтовариства та держави та території Південно-Східної Європи.

Беручи до уваги, у зв'язку із зазначеним вище, що ЄІБ і ЄБРР можуть брати активну участь у виконанні цього Меморандуму.

Пам'ятаючи, що енергетична галузь залишається ключовим елементом двосторонніх відносин між Україною та ЄС, і що за Програмою Тасіс Україна одержує від Співтовариства значні обсяги допомоги на структурну перебудову енергетичної галузі та підвищення ядерної безпеки (за Програмою Тасіс у галузі ядерної безпеки).

Оскільки:

(1) Енергетична галузь України має стратегічне значення для економічного та соціального розвитку України, а також є важливим потенційним джерелом зовнішніх надходжень. Поступове зближення енергетичної галузі України з внутрішнім енергоринком ЄС, маючи на меті, у кінцевому підсумку, інтеграцію до нього, залишається спільним пріоритетом України та ЄС.

(2) Перед Україною та ЄС стоять спільні виклики у галузі енергетичної політики. До основного кола проблем як України, так і ЄС, належать диверсифікація та безпека постачання енергоресурсів, ядерна безпека, реформування енергоринку, розвиток і модернізація інфраструктур енергетичної галузі, ефективне використання енергії та використання відновлюваних джерел енергії. Розширення співробітництва з ЄС в енергетичній галузі може стимулювати здійснення необхідних реформ і, з покращенням інвестиційного клімату, сприяти залученню необхідних інвестицій до енергетичної галузі України від міжнародних фінансових організацій та приватного сектора.

(3) Ядерний сектор є ключовим елементом безпеки постачання енергоресурсів в Україні. Його встановлена потужність становить 13,835 тис. МВт, що становить 26,1% від загальної встановленої потужності в Україні. Протягом останніх 10 років він виробляє приблизно половину загального обсягу електроенергії, яка виробляється в Україні, і демонструє суттєвий потенціал експорту електроенергії. За підтримки Співтовариства Україна розробила та зобов'язалася впровадити програми підвищення безпеки для всіх атомних електростанцій. Таким чином, гарантування найвищого рівня безпеки та надійності залишається головним пріоритетом для обох сторін.

(4) Україна є ключовою транзитною країною у постачанні вуглеводнів до країн ЄС, причому 40% імпортованого ЄС природного газу постачається газотранспортною мережею України, а щодо нафти, то, крім транзиту за допомогою існуючої системи трубопроводів "Дружба", поточний розвиток нафтопроводу "Одеса - Броди" у напрямку Польщі відкриє новий транзитний шлях для імпорту нафти до країн ЄС з Каспійського басейну та міжнародного ринку. У цьому контексті надзвичайно важливе значення як для України, так і для ЄС набуває гарантування безпеки, прозорості та надійності роботи транзитної системи.

(5) Ключову роль у забезпеченні безпеки енергопостачання України відіграє вугільна галузь, на яку припадає приблизно половина від внутрішнього виробництва енергоресурсів. До основних питань, які належить розв'язати, належить тривала необхідність у реформуванні та структурній перебудові галузі, пом'якшуючи, у той самий час, соціальні та регіональні наслідки, а також підвищуючи техніку безпеки на шахтах і зменшуючи вплив, який має на довкілля спалення вугілля, шляхом виконання спільних проектів у галузі чистих вугільних технологій.

Обидві сторони визнають, що для запровадження комплексного та збалансованого підходу до виконання відповідних зобов'язань і реалізації стимулів, а також з урахуванням зв'язків між різними секторами енергетичної галузі, вони прийняли рішення співпрацювати за планами дій, які охоплюють наступні чотири конкретні сфери:

I. Ядерна безпека.

II. Інтеграція ринків електроенергії та газу.

III. Підвищення безпеки енергопостачання та транзиту вуглеводнів.

IV. Структурна реформа, підвищення стандартів із техніки безпеки та охорони довкілля у вугільній галузі.

Обидві сторони визначають необхідність розробки програми дій щодо поглиблення співробітництва в галузі енергоефективності, що також сприятиме впровадженню відновлювальних джерел енергії та проведенню заходів, спрямованих на вирішення проблеми глобальної зміни клімату, включаючи викиди до атмосфери електростанціями які працюють на органічному паливі, а також використання спільного механізму реалізації за Кіотським протоколом.

1.1. Україна, що має 15 діючих ядерних реакторів, два з них типу ВВЕР-440 моделі В213 і 13 реакторів типу ВВЕР-1000, має намір підтримувати цей сегмент на достатньо високому рівні. Ці реактори були введені в експлуатацію у період між 1980 та 2004 роками. У цьому контексті обидві сторони підкреслюють важливість неухильного підвищення ядерної безпеки для забезпечення ефективної та надійної роботи енергетичної галузі.

1.2. Для посилення громадської довіри, а також для того, щоб ЄС посилив роль України як торгового партнера на ринку електроенергії, Україна має відповідати міжнародно-визнаним нормам щодо ядерної безпеки та охорони довкілля. Таким чином, гарантування безпеки ядерних установок стає першочерговою метою для обох сторін, які докладатимуть подальших зусиль, спрямованих на розвиток в Україні культури ядерної безпеки згідно з принципами Конвенції з ядерної безпеки.

1.3. Україна забезпечить виконання органом ядерного регулювання покладених на нього функцій як незалежного та компетентного органу з питань ядерної безпеки.

1.4. Обидві сторони визнають важливість виконання відповідних програм поводження з радіоактивними відходами та зняття ядерних об'єктів з експлуатації. (У рамках угод щодо Х2Р4 Україна прийняла на себе зобов'язання створити Фонд зняття з експлуатації ядерних установок та дотримуватися Загального плану щодо радіоактивних відходів та відпрацьованого ядерного палива).

1.5. Враховуючи роботу, що вже виконується, сторони погоджуються провести до кінця 2006 року оцінку стану безпеки українських АЕС, для чого експерти з України та Європейської Комісії залучатимуться поряд з незалежними експертами. Група експертів з питань ядерної безпеки Фаре/Тасіс буде постійно отримувати інформацію щодо відповідних заходів, запланованих для виконання у 2006 році. Ця комплексна оцінка має підтвердити відповідність міжнародним стандартам і вимогам з ядерної безпеки на основі роботи, виконаної до цього часу та наміченої на майбутнє, з тим, щоб визначити потребу у додаткових заходах, включаючи фінансові аспекти. Майбутня технічна допомога ЄС може розглядатися у контексті можливостей, що будуть запропоновані новими фінансовими інструментами для підтримки виконання поточних програм модернізації АЕС. Відповідно, сторони домовились здійснювати спільний моніторинг виконання визначених заходів з модернізації.

1.6. З метою визначення програми виконання робіт і координації процесу впровадження цього розділу Меморандуму про взаєморозуміння, буде створено спільну робочу групу, до складу якої увійдуть представники Європейської Комісії та відповідних органів влади України. Обидві сторони, які беруть участь у цьому процесі, гарантуватимуть надання повної підтримки цій робочій групі для виконання запланованої діяльності з оцінки, що стосується забезпечення необхідної документації, оцінки інформації, підтверджень та остаточних рекомендацій.