Уряд України та Уряд Чорногорії (далі - Сторони або Україна та Чорногорія в залежності від контексту),

ПРАГНУЧИ розвивати та посилювати дружні стосунки, особливо у сферах економічного співробітництва і торгівлі з метою здійснення внеску в прогрес економічного співробітництва та збільшення обсягу двосторонньої торгівлі,

ПІДТВЕРДЖУЮЧИ свій намір брати активну участь у розширенні взаємних торговельно-економічних відносин і сприяти такому розширенню;

УРАХОВУЮЧИ досвід, здобутий шляхом співробітництва між Сторонами цієї Угоди, а також між ними та їхніми головними торговельними партнерами,

ПРОГОЛОШУЮЧИ готовність вживати заходи для забезпечення гармонійного розвитку торгівлі, а також для розширення та диверсифікації їхнього співробітництва в галузях, які становлять взаємний інтерес, включаючи сфери, не охоплені цією Угодою про вільну торгівлю (далі - ця Угода), щоб тим самим створити фундамент та сприятливе середовище на основі рівноправності, балансу прав та обов'язків і відсутності дискримінації,

ПОСИЛАЮЧИСЬ на взаємну зацікавленість у постійному зміцненні багатосторонньої торговельної системи і враховуючи, що право Світової організації торгівлі (далі - СОТ) є основою для їхньої зовнішньоторговельної політики,

ПРИЙНЯЛИ РІШЕННЯ викласти, з метою досягнення цих цілей, положення, спрямовані на поступове скасування перешкод для взаємної торгівлі відповідно до права СОТ, зокрема тих, що стосуються утворення зон вільної торгівлі

та домовились про таке:

1. Сторони цим створюють зону вільної торгівлі згідно з положеннями цієї Угоди й відповідно до правил СОТ.

2. Цілі цієї Угоди полягають у тому, щоб:

а) розвивати та розширювати економічне співробітництво, а також підвищувати рівень життя народів обох країн;

б) усувати перешкоди та обмеження в торгівлі товарами та лібералізувати торгівлю послугами;

в) сприяти через розвиток взаємної торгівлі гармонійному розвитку економічних відносин між Сторонами;

г) сприяти гармонійному розвиткові та розширенню світової торгівлі шляхом подолання бар'єрів у торгівлі;

д) сприяти торгівлі та співпраці між Сторонами на ринках третіх країн.

Для цілей цієї Угоди, якщо далі не зазначено інакше, застосовуються визначення СОТ.

1. Сторони опубліковують або інакше оприлюднюють свої закони, правила, судові рішення, адміністративні постанови загального застосування та їхні відповідні міжнародні угоди, що можуть впливати на дію цієї Угоди.

2. Сторони негайно відповідають на конкретні запитання і надають на запит інформацію одна одній з питань, зазначених у пункті 1 цієї Статті. Вони не зобов'язані розкривати конфіденційну інформацію.

1. Ця Угода не виключає збереження у силі або створення митних союзів, зон вільної торгівлі, домовленостей щодо прикордонної торгівлі та інших преференційних угод у тій мірі, у якій вони не призводять до зміни торговельних домовленостей, обумовлених цією Угодою.

2. Коли Сторона стає учасницею митного союзу або угоди про вільну торгівлю з третьою стороною, вона повинна, на запит іншої Сторони, провести консультації зі Стороною, яка зробила запит.

1. Ця Угода жодним чином не обмежує зобов'язань Сторін, що випливають з їхньої участі в регіональних і субрегіональних союзах і організаціях, багатосторонніх договорах, а також у міжнародних організаціях.

2. Положення цієї Угоди не впливають на права і зобов'язання, що випливають з угод, укладених між Сторонами до або після набрання чинності цією Угодою, за винятком того, що їхні положення є сумісними з положеннями цієї Угоди.

Положення цієї Угоди повинні застосовуватись до товарів походженням із території Сторін, що охоплюються Розділами з 1 по 97 Гармонізованої системи опису та кодування товарів (ГС 2007).

1. З набранням чинності цією Угодою Сторони повинні скасувати всі мита на імпорт товарів походженням з Чорногорії або України, зазначені у Статті 6 цієї Угоди, за винятком випадків, передбачених у Додатку I до цієї Угоди. Не запроваджуються жодні нові мита та еквівалентні миту податки і збори на імпорт.

2. Мито включає будь-яке мито або збори, що справляються у зв'язку з імпортом або експортом товарів, включаючи будь-які форми додаткових податків або додаткових зборів, пов'язаних з таким імпортуванням або експортуванням, але не включає будь-які збори, що справляються відповідно до Статей III і VIII ГАТТ 1994 року.

1. Податок на додану вартість та акцизні збори, що справляються у зв'язку з митним оформленням імпортованих товарів, не охоплюються податками (зборами), що мають ефект, еквівалентний митним зборам.

2. У торгівлі між Сторонами не запроваджуються жодні нові митні збори на імпорт або будь-які податки та інші збори, що мають еквівалентний ефект.

1. З набранням чинності цією Угодою кожна Сторона може застосовувати мита на експорт товарів походженням з України або Чорногорії, зазначені у Статті 6 цієї Угоди відповідно до Статті XI ГАТТ 1994 року.

2. Сторони домовляються, що відповідно до цієї Угоди Україна зберігає свої зобов'язання у рамках СОТ стосовно експортного мита, яке застосовується до насіння олійних культур, живої худоби і шкур тварин відповідно до графіка поетапного зниження ставки експортного мита.

У торгівлі між Сторонами, яка регулюється цією Угодою, Сторони застосовують свої відповідні митні тарифи за класифікацією товарів при імпортуванні на їхню територію.

Без обмеження положень Статті 7 цієї Угоди, права та зобов'язання Сторін стосовно експортних та імпортних обмежень регулюються Статтею XI ГАТТ 1994 року, яка цим вводиться до змісту і становить частину цієї Угоди.

Сторони застосовують будь-які внутрішні податки та інші збори і нормативні акти відповідно до Статті III ГАТТ 1994 року та інших відповідних Угод СОТ.

Для цілей цієї Угоди, Статті XX і XXI ГАТТ 1994 року та їхні тлумачні примітки вводяться до змісту і становлять частину цієї Угоди, з відповідними змінами.

1. Права і зобов'язання Сторін по відношенню до технічних регламентів, стандартів і оцінки відповідності регулюються Угодою СОТ про технічні бар'єри у торгівлі (далі - Угода ТБТ).

2. З урахуванням пункту 1 цієї Статті, Сторони домовляються проводити консультації, якщо Сторона вважає, що інша Сторона вжила заходи, які не відповідають Угоді ТБТ і які можуть створити або створили перешкоду для торгівлі, з метою вироблення відповідного рішення згідно з Угодою ТБТ.

1. Права та зобов'язання Сторін по відношенню до санітарних та фітосанітарних заходів регулюються Угодою СОТ про застосування санітарних та фітосанітарних заходів (далі - Угода СФС).

2. Сторони обмінюються назвами і контактними адресами з санітарної та фітосанітарної експертизи з метою полегшення спілкування та обміну інформацією.

Положення цієї Угоди застосовуються до всіх товарів, на які поширюється ця Угода, за умови, що вони відповідають Правилам походження, викладеним у Додатку II до цієї Угоди, який становить невід'ємну частину цієї Угоди.

Сторони визначають митну вартість товарів, що є предметом торгівлі між ними, відповідно до положень Статті VII ГАТТ 1994 року і Угоди СОТ про застосування Статті VII ГАТТ 1994 року .

Сторони забезпечують вільний транзит товарів, що походять з території однієї Сторони і транспортуються через територію іншої Сторони відповідно до національного законодавства Сторін.

1. Якщо, у результаті зниження або скасування мита відповідно до цієї Угоди, будь-який товар, що походить з території однієї Сторони, імпортується на територію держави іншої Сторони у такій збільшеній кількості, в абсолютному вираженні чи відносно національного виробництва, і за таких умов, що це є суттєвою причиною серйозної шкоди або загрози такої шкоди для національного товаровиробника подібної або безпосередньо конкуруючої продукції на території держави Сторони-імпортеру, Сторона-імпортер може вжити двосторонні захисні заходи у мінімальній мірі, необхідній для усунення шкоди або запобігання шкоді з урахуванням положень пунктів 2 - 10 цієї Статті.

2. Двосторонні захисні заходи вживаються лише за наявності чітких доказів того, що збільшені обсяги імпорту завдали або загрожують завдати серйозної шкоди, після проведення розслідування відповідно до процедур, викладених у Статтях 3 і 4 Угоди СОТ про захисні заходи .

3. Сторона, яка має намір вжити двосторонній захисний захід відповідно до цієї Статті, негайно, але в будь-якому випадку перш ніж вживати такий захід, надає повідомлення іншій Стороні. У повідомленні має міститися вся доречна інформація, яка включає докази серйозної шкоди або загрози серйозної шкоди, спричиненої збільшеними обсягами імпорту, точний опис продукції, про яку йдеться, і запропонований захід, а також запропоновану дату запровадження, очікувану тривалість і графік поступового скасування заходу.

4. Якщо умови, викладені у пункті 1 цієї Статті, задоволено, Сторона імпорту може вживати заходи, що представляють собою підвищення ставки мита до рівня, який не перевищує менше з двох значень:

(а) ставки мита РНС, яка застосовується на момент запровадження заходу або

(б) ставки мита РНС, яка застосовується в день, що безпосередньо передує даті набрання чинності цією Угодою.

5. Двосторонні захисні заходи запроваджуються на період, який не перевищує двох років. За виняткових обставин, після перегляду Спільним Комітетом з питань вільної торгівлі, зазначеним у Статті 55 цієї Угоди, заходи можуть вживатися на загальний максимальний період у три роки. Жодні двосторонні захисні заходи не застосовуються до імпорту продукції, яка раніше підлягала такому заходу.

6. Протягом 30 днів з дати повідомлення Комітет розглядає інформацію, надану відповідно до пункту 3 цієї Статті, з метою вироблення взаємоприйнятного рішення цього питання. За відсутності такого рішення, Сторона імпорту може запровадити захід відповідно до пункту 4 цієї Статті задля вирішення проблеми, а за відсутності взаємно погодженої компенсації Сторона, по відношенню до продукції якої вжито захід, може застосувати компенсаційну дію. У виборі двостороннього захисного заходу та компенсаційної дії пріоритет повинен надаватися заходу, який найменшим чином заважає функціонуванню цієї Угоди. Компенсаційна дія, як правило, складається з призупинення поступок, які за своєю суттю мають еквівалентні наслідки для торгівлі, або поступок, які є суттєво еквівалентними вартості додаткового мита, що очікується у результаті двостороннього захисного заходу. Сторона, яка застосовує компенсаційну дію, застосовує таку дію лише на мінімальний період, необхідний для досягнення суттєво еквівалентного впливу на торгівлю і, у будь-якому випадку, лише якщо застосовуються двосторонній захисний захід відповідно до пункту 4 цієї Статті.

7. Після припинення дії двостороннього захисного заходу, ставка мита є ставкою, яка б діяла до дати застосування таких заходів.

8. За критичних обставин, якщо затримка із впровадженням двостороннього захисного заходу відповідно до цієї Статті призведе до заподіяння шкоди, яку буде важко виправити, Сторона може вжити тимчасовий захисний захід відповідно до попереднього визначення, що є чіткі докази того, що збільшені обсяги імпорту є суттєвою причиною серйозної шкоди або загрози такої шкоди для національного товаровиробника. Сторона, яка має намір вжити такий захід, негайно надає повідомлення іншій Стороні. Упродовж 30 днів після дати повідомлення повинні бути розпочаті процедури, викладені у пунктах 2 - 6 цієї Статті, включаючи компенсаційну дію. Будь-яка компенсація повинна ґрунтуватися на загальному періоді застосування тимчасового захисного заходу і двостороннього захисного заходу.

9. Дія будь-яких тимчасових двосторонніх захисних заходів не може перевищувати 200 днів. Період застосування будь-якого тимчасового двостороннього захисного заходу зараховується як частина тривалості двостороннього захисного заходу, зазначеного у пункті 5 цієї Статті та будь-якого його подовження. Будь-які підвищення тарифу мають бути негайно відшкодовані, якщо розслідування, описане в пункті 2 цієї Статті, не дійшло висновку, що умови пункту 1 цієї Статті задоволені.

10. Через п'ять років після дати набрання чинності цією Угодою Сторони розглядають у Комітеті питання, чи є необхідність зберігати можливість вживати двосторонні захисні заходи між ними. Якщо після першого розгляду Сторони вирішать зберегти таку можливість, з цього часу вони повинні кожні два роки проводити розгляд цього питання в Комітеті.

1. Якщо товар імпортується незалежно від його походження у такій збільшеній кількості, в абсолютному еквіваленті чи відносно національного виробництва, і за таких умов, що це завдає або загрожує завдати серйозну шкоду для національної галузі, яка виробляє подібний або безпосередньо конкуруючий товар, кожна Сторона має право застосовувати захисні заходи до такої продукції відповідно до Статті XIX ГАТТ 1994 року і Угоди СОТ про захисні заходи .

2. До імпорту товарів, що походять з території однієї з Сторін, на територію іншої Сторони, який не завдає або не загрожує завдати серйозну шкоду для національного товаровиробника, який виробляє подібні або безпосередньо конкуруючі товари Сторони імпорту, захисні заходи по відношенню до імпорту таких товарів не застосовуються.

3. На запит іншої Сторони та/або за умови, що вона має суттєвий інтерес, Сторона, яка має намір вжити захисні заходи, негайно надає спеціальне письмове повідомлення, що містить усю доречну інформацію про порушення розслідування у зв'язку із застосуванням спеціальних заходів, попередні висновки та остаточні висновки розслідування.

4. Для цілей цієї Статті вважається, що Сторона має суттєвий інтерес, якщо вона входить в п'ятірку найбільших постачальників імпортованих товарів протягом останнього трирічного періоду з точки зору абсолютного обсягу чи вартості.

5. У процесі вибору заходів, пов'язаних з цією Статтею, Сторони віддають пріоритет тим заходам, які завдають мінімальну економічну шкоду і не створюють серйозних перешкод для впровадження цієї Угоди.

1. Обидві Сторони погоджуються, що антидемпінгові та компенсаційні заходи повинні застосовуватися у повній відповідності зі Статтею VI ГАТТ 1994 року, Угодою СОТ про застосування Статті VI ГАТТ 1994 року і Угодою СОТ про субсидії і компенсаційні заходи та повинні ґрунтуватися на справедливій і прозорій системі.

2. Відразу після впровадження тимчасових заходів і до того, як буде ухвалене остаточне рішення, Сторони забезпечують повне і конструктивне розкриття інформації про всі суттєві факти і міркування, які слугують основою для рішення про застосування цих заходів. Розкриття інформації здійснюється у письмовій формі і повинне залишити зацікавленим сторонам достатній час для того, щоб надати коментарі. Кожна зацікавлена Сторона має одержати можливість висловити свою точку зору під час антидемпінгового розслідування.

3. Якщо Сторона вирішить запровадити антидемпінгове мито, розмір такого мита не повинен перевищувати демпінгову маржу та повинен бути нижче маржі, якщо таке нижче мито є достатнім для усунення шкоди для національного товаровиробника.

4. Сторона, яка підлягає антидемпінговим заходам, запровадженим іншою Стороною, має право запитувати консультації з метою обговорення наслідків антидемпінгових заходів для двосторонньої торгівлі і проведення перегляду національного антидемпінгового законодавства.

1. До застосування заходів, передбачених Статтями 19 та/або 21 цієї Угоди, Сторони повинні намагатися врегулювати розбіжності шляхом проведення консультацій у рамках Комітету, зазначеного у Статті 55 цієї Угоди.

2. Якщо цей Комітет неспроможний досягти взаємоприйнятного рішення протягом 30 днів з дати початку консультацій, Сторона, яка ініціювала цю процедуру з метою впровадження заходів, передбачених Статтями 19 та/або 21 цієї Угоди, має право вжити такі заходи задля усунення серйозної шкоди або загрози серйозної шкоди і повинна заздалегідь повідомити про це іншу Сторону. Обсяг і період застосування заходів повинні бути обмежені тією мірою, яка необхідна для усунення шкоди.

3. У виняткових випадках, коли затримка з впровадженням заходів, передбачених статтями 19 та/або 21 цієї Угоди, може призвести до шкоди, яку буде важко виправити, Сторона інформує Комітет перед застосуванням тимчасових заходів без попередніх консультацій. Такі консультації ініціюються відразу після застосування такого заходу.

1. Сторони намагаються уникати запровадження обмежувальних заходів для цілей підтримки платіжного балансу.

2. Сторона, яка має серйозні труднощі з платіжним балансом або перебуває під безпосередньою загрозою таких труднощів, може, відповідно до умов, передбачених ГАТТ 1994 року та Домовленістю СОТ щодо положень ГАТТ 1994 року стосовно платіжного балансу, вживати заходи з обмеження торгівлі, які повинні мати обмежену тривалість і бути недискримінаційними, і не може виходити за рамки того, що необхідно для виправлення ситуації з платіжним балансом.

3. Сторона, яка вживає заходи згідно з цією Статтею, повинна негайно повідомити про це іншу Сторону.

Права та зобов'язання Сторін по відношенню до державних торговельних підприємств регулюються Статтею XVII ГАТТ 1994 року та Домовленістю про тлумачення Статті XVII ГАТТ 1994 року, які цим вводяться до змісту і становлять частину цієї Угоди.

1. Цей розділ стосується заходів, що вживаються Сторонами у сфері торгівлі послугами. Цей розділ застосовується до всіх сфер торгівлі послугами.

2. Що стосується авіатранспортних послуг, цей Розділ не повинен застосовуватися до заходів, що впливають на права перевезень або заходів, що впливають на послуги, безпосередньо пов'язані з виконанням прав перевезень, за винятком поданих у параграфі 3 Додатку Генеральної угоди про торгівлю послугами (ГАТС) з Авіатранспортних послуг . Визначення з параграфу 6 Додатку до ГАТС з Авіатранспортних послуг цим вводяться до змісту і є частиною цього Розділу.

3. Статті 28, 29 і 30 цієї Угоди не повинні застосовуватися до законів, норм або вимог, що регулюють придбання державними органами послуг для державних цілей, без наміру комерційного перепродажу чи наміру надання послуг для комерційного продажу.

Там, де положення цього Розділу передбачають, що положення ГАТС вводяться до змісту і є частиною цього Розділу, значення термінів, використовуваних в положеннях ГАТС повинні розумітися наступним чином:

(a) "Член" означає Сторона;

(b) "Графік" означає Графік, зазначений у статті 41 цієї Угоди і той, що міститься в Додатку III до цієї Угоди, а також

(c) "Специфічне зобов'язання" означає специфічне зобов'язання у Графіку, зазначеному у статті 41 цієї Угоди.

Для цілей цього Розділу:

(a) наступні визначення зі статті I ҐАТС цим введені до змісту та є частиною цієї Угоди:

(i) "торгівля послугами";

(ii) "послуги" та

(iii) "послуга, надана для виконання владних повноважень";

(b) "заходи Сторони" означають заходи, вжиті Сторонами, як вони визначені у підпунктах (a) (i) та (ii) пункту 3 статті I ГАТС;

(c) "постачальник послуги" означає будь-яку особу, що постачає або хоче постачати послугу;-1

__________

1 Якщо послуга не надана або її хотіли надати безпосередньо через юридичну особу, але через інші форми комерційної присутності, ніж відділення чи представницький офіс, постачальник послуги (тобто, юридична особа) повинен через таку комерційну присутність погодити режим, наданий для постачальників послуги згідно з цим Розділом. Такий режим повинен поширюватися на комерційну присутність, через яку була надана послуга або її хотіли надати і може не поширюватися на будь-які інші частини постачальника послуг, що знаходиться за межами території, де була надана послуга, чи її хотіли надати.

(d) "фізична особа іншої Сторони" означає фізичну особу, яка згідно із законодавством Сторони є:

(i) громадянином цієї Сторони, котрий проживає на території будь-якого з членів СОТ або

(ii) резидентом цієї Сторони, котрий постійно проживає на території держави будь-якої Сторони, якщо ця інша Сторона застосовує по суті таке ж ставлення до резидентів, як до своїх громадян у питаннях заходів при торгівлі послугами. Для надання послуги через присутність фізичних осіб (Спосіб 4), це визначення стосується резидентів цієї іншої Сторони, які проживають на території будь-якої Сторони або на території будь-якого члена СОТ;

(e) "юридична особа іншої Сторони" означає юридичну особу, яка:

(i) заснована або іншим чином організована за законами цієї іншої Сторони і бере участь у основних господарських операціях на території:

(aa) будь-якої Сторони або

(bb) будь-якого члену СОТ і перебуває у власності або контролюється фізичними особами цієї іншої Сторони або юридичними особами, які відповідають умовам підпункту (i) (aa)

або

(ii) у випадку постачання послуги через комерційну присутність, якщо вона перебуває у власності або контролюється:

(aa) фізичними особами цієї іншої Сторони або

(bb) юридичними особами цієї іншої Сторони, визначеними у підпункті (e) (i);

(f) наступні визначення Статті XXVIII ГАТС цим введені до змісту та є частиною цієї Угоди:

(i) "захід";

(ii) "надання послуги";

(iii) "заходи Членів, що здійснюють торгівлю послугами";

(iv) "комерційна присутність";

(v) "сектор послуги";

(vi) "послуга іншого Члена";

(vii) "монопольний постачальник послуги";

(viii) "споживач послуги";

(ix) "особа";

(x) "юридична особа";

(xi) "перебувати у власності", "контролюватися" і "бути філіалом" та

(xii) "прямі податки".

1. Без обмеження заходів, які вживаються у відповідності зі Статтею VII ГАТС та за винятком Списку вилучень з режиму найбільшого сприяння, що містяться у Додатку III до цієї Угоди, Сторона повинна негайно і беззастережно надати по відношенню до всіх заходів, які стосуються надання послуг, самих послуг або постачальників послуг іншої Сторони, режим не менш сприятливий, ніж той, що вона надає для подібних послуг і постачальників послуг будь-якої третьої сторони.

2. Пункт 1 цієї Статті не застосовується до режиму, що надається згідно з іншими існуючими або майбутніми договорами, укладеними однією зі Сторін і нотифікованими згідно зі Статтею V або Статтею V bis ГАТС.

3. Якщо Сторона укладає або змінює договір, зазначений у пункті 2, вона повинна негайно повідомити про це інші Сторони і має прагнути надати іншим Сторонам режим, не менш сприятливий, ніж той, що надається відповідно до такого договору. Вищезгадана Сторона повинна, за запитом будь-якої іншої Сторони, обговорити введення до змісту цієї Угоди режиму, не менш сприятливого, ніж той, що надається згідно вищезгаданого договору.

4. Права та обов'язки Сторін щодо переваг, наданих сусіднім державам, повинні регулюватися параграфом 3 Статті II ГАТС, який вводиться до змісту та є частиною цього Розділу.

Зобов'язання з доступу до ринку повинні регулюватися Статтею XVI ГАТС, яка цим вводиться до змісту та є частиною цього Розділу.

Зобов'язання щодо національного режиму повинні регулюватися Статтею XVII ГАТС, яка цим вводиться до змісту та є частиною цього Розділу.

Додаткові зобов'язання повинні регулюватися Статтею XVIII ГАТС, яка цим вводиться до змісту та є частиною цього Розділу.

1. Кожна Сторона повинна забезпечити, щоб усі заходи загального застосування, що впливають на торгівлю послугами, здійснювалися розумно, об'єктивно і неупереджено.

2. Кожна Сторона повинна мати або створити так швидко, як це практично можливо, судові, арбітражні або адміністративні органи чи процедури, які забезпечать на запит постачальника послуг, інтереси якого порушені, негайний розгляд адміністративних рішень, що впливають на торгівлю послугами, і, якщо це обґрунтовано, застосування заходів, які усувають відповідні адміністративні рішення, що впливають на торгівлю послугами. У тих випадках, коли зазначені процедури не є незалежними від структур, уповноважених приймати адміністративні рішення, про які йде мова, Сторона повинна гарантувати, що процедури дійсно забезпечують об'єктивний і неупереджений розгляд.

3. У випадках коли необхідно мати дозвіл Сторони на поставку послуг, компетентні органи влади цієї Сторони повинні протягом розумного проміжку часу після подання заявки, оформленої згідно з національним законодавством, інформувати заявника про рішення, прийняте щодо заявки. На запит заявника компетентні органи влади Сторони повинні надати без зайвої затримки інформацію про стан розгляду заявки.

4. Кожна Сторона повинна забезпечити адекватні процедури для перевірки компетентності фахівців будь-якої іншої Сторони.

1. З метою виконання своїх відповідних стандартів або критеріїв для погодження, ліцензування або сертифікації постачальників послуг, кожна Сторона повинна належним чином розглянути будь-які запити іншої Сторони для того, щоб визнати отримані освіту або досвід, відповідність вимогам, надані ліцензії або сертифікати у цій іншій Стороні. Таке визнання може здійснюватися на основі угоди або домовленості з цією іншою Стороною, або надаватися незалежно.

2. Коли Сторона на підставі угоди або домовленості визнає отриману освіту або досвід, відповідність вимогам або отримані ліцензії та сертифікати на території третьої сторони, Сторона повинна надати іншій Стороні відповідну можливість обговорити її вхід до такої угоди або домовленості, існуючої або майбутньої, або обговорити рівнозначну угоду або домовленість з нею. Коли Сторона надає визнання незалежно, вона повинна надати відповідну можливість іншій Стороні, щоб показати, що отримані освіта і досвід, відповідність вимогам, отримані ліцензії і сертифікати на території тієї іншої Сторони також повинні визнаватися.

3. Будь-яка така угода чи домовленість або незалежне визнання повинні відповідати положенням угоди СОТ, зокрема, параграфу 3 Статті VII ГАТС.

1. Ця Стаття застосовується до заходів відносно фізичних осіб, які є постачальниками послуг Сторони, і фізичних осіб Сторони, які найняті постачальником послуги Сторони з метою надання послуги.

2. Цей Розділ не повинен застосовуватися до заходів щодо фізичних осіб, які намагаються отримати доступ на ринок праці Сторони, а також не повинен застосовуватися до заходів щодо громадянства, місця проживання чи працевлаштування на постійній основі.

3. Фізичним особам, яких охоплює специфічне зобов'язання, повинно бути дозволено надання послуги у відповідності з умовами цього зобов'язання.

4. Цей Розділ не повинен перешкоджати Стороні застосовувати заходи для того, щоб регулювати в'їзд фізичних осіб іншої Сторони, або їх тимчасове перебування на її території, включаючи такі заходи, які необхідні для захисту недоторканності кордонів, забезпечення упорядкованого руху фізичних осіб через її кордони, за умови, що такі заходи не застосовуються у такий спосіб, щоб звести до нуля чи зменшити переваги, які отримуються будь-якою Стороною за умовами конкретного зобов'язання-2.

__________

2 Сам факт вимоги отримання візи для фізичної особи не повинен вважатись таким, що скасовує або зменшує переваги згідно із специфічним зобов'язанням.

Права та обов'язки Сторін щодо прозорості регулюються пунктами 1 і 2 Статті III і Статтею III bis ГАТС, які цим вводяться до змісту та є частиною цього Розділу.

Права та обов'язки Сторін щодо монополій і виключних постачальників послуг повинні регулюватися пунктами 1, 2 і 5 Статті VIII ГАТС, які цим вводяться до змісту та є частиною цього Розділу.

Права та обов'язки Сторін щодо практики ділових стосунків повинні регулюватися Статтею IX ГАТС, яка цим вводиться до змісту та є частиною цього Розділу.

1. За винятком обставин, передбачених у статті 39, Сторона не повинна застосовувати обмежень щодо міжнародних переказів і платежів для поточних розрахунків з іншою Стороною.

2. Ніщо у цьому Розділі не повинно стосуватись прав та обов'язків Сторін згідно зі Статтями угоди Міжнародного валютного фонду (надалі іменується МВФ), включаючи використання заходів обміну валюти, які проводяться відповідно до статей угоди МВФ, за умови, що Сторона не повинна накладати обмежень на капітальні операції, що суперечить її конкретними зобов'язаннями щодо таких операцій, за винятком згідно зі Статтею 39 або на вимогу МВФ.

1. Сторони повинні намагатися уникати введення обмежень для захисту платіжного балансу.

2. Будь-яке обмеження для захисту платіжного балансу, прийняте або підтримуване Стороною згідно та у відповідності зі Статтею XII ГАТС, повинне застосовуватися згідно з цим Розділом.

Права та обов'язки Сторін щодо загальних винятків і винятків безпеки повинні регулюватися Статтею XIV і параграфом 1 Статті XIV bis ГАТС, які цим вводяться до змісту та є частиною цього Розділу.

1. Кожна Сторона повинна встановити у Графіку специфічні зобов'язання, які вона бере на себе згідно зі Статтями 29, 30 і 31 цієї Угоди. Що стосується секторів, де такі зобов'язання взяті, кожен Графік повинен вказувати:

(a) строки, обмеження і умови доступу до ринку;

(b) умови і застереження щодо національного режиму;

(c) зобов'язання, що стосуються додаткових зобов'язань, перелічені у статті 31 цієї Угоди; і

(d) де це властиве, часові рамки для впровадження таких зобов'язань і дату набуття чинності такими зобов'язаннями.

2. Заходи, несумісні зі статтями 29 і 30 цієї Угоди, повинні вживатися, як вказано у параграфі 2 статті XX ГАТС.

3. Графіки специфічних зобов'язань Сторін містяться у Додатку III.

Сторони повинні, відповідно до письмового запиту Сторони, проводити консультації, щоб обговорити будь-які зміни або відкликання конкретного зобов'язання з Графіку специфічних зобов'язань Сторони, що зробила такий запит. Консультації повинні бути проведені протягом трьох місяців після того, як Сторона зробила свій запит. У консультаціях Сторони повинні прагнути забезпечити, щоб загальний рівень взаємовигідних зобов'язань був не менш сприятливим для торгівлі, ніж той, що був відображений у Графіку специфічних зобов'язань перед проведенням консультацій. Зміни Графіків специфічних зобов'язань є предметом процедур, встановлених у Статтях 55 і 58 цієї Угоди.

З метою подальшої лібералізації торгівлі послугами між собою, а особливо усунення практично всієї залишкової дискримінації у десятирічний період, Сторони повинні переглядати свої Графіки специфічних зобов'язань і свої списки вилучень з режиму найбільшого сприяння щонайменше раз у два роки, або частіше, якщо це погоджено, особливо беручи до уваги будь яку самостійну лібералізацію і роботу, яка проводиться за сприяння СОТ. Перший такий перегляд повинен відбутися не пізніше, як через три роки після набуття чинності цією Угодою.

Наступні додатки створюють невід'ємну частину цього Розділу:

- Додаток III (Графіки специфічних зобов'язань та Списки вилучень з режиму найбільшого сприяння);

- Додаток IV (Фінансові послуги); та

- Додаток V (Телекомунікаційні послуги).

1. Положення цього Розділу застосовуються по відношенню до вирішення будь-яких спорів стосовно тлумачення або застосування цієї Угоди за винятком випадків, коли цією Угодою передбачено інше.

2. Спори стосовно одного і того самого питання, що виникають як згідно з цією Угодою, так і згідно з Угодою СОТ , можуть бути врегульовані на будь-якому з двох форумів на розсуд Сторони, що подала скаргу. Обраний таким чином форум використовується при виключенні іншого форуму.

3. Для цілей пункту 2 цієї Статті вважається, що процедури вирішення спорів згідно з Угодою СОТ ініціюються на запит Сторони щодо створення групи експертів відповідно до Статті 6 Домовленості СОТ про правила і процедури вирішення спорів , тоді як процедури врегулювання спорів згідно з цією Угодою ініціюються на запит щодо проведення арбітражу відповідно до пункту 1 Статті 48.

4. До того, як Сторона ініціює процедуру вирішення спорів згідно з Угодою СОТ проти іншої Сторони, ця Сторона повідомляє іншу Сторону про свій намір.

1. Посередництво, примирення та медіація є процедурами, які проводяться добровільно за згодою Сторін. Вони можуть починатися та закінчуватися у будь-який час. Вони можуть продовжуватися у той час, коли тривають процедури арбітражної комісії, створеної відповідно до цього Розділу.

2. Процедури з використанням посередництва, примирення та медіації є конфіденційними з урахуванням прав Сторін на будь-яких інших процесах.

1. Сторони у будь-який час прагнуть досягти згоди щодо тлумачення і застосування цієї Угоди та докладають усіх зусиль шляхом співпраці та проведення консультацій задля досягнення взаємоприйнятного рішення з будь-якого питання, поставленого відповідно до цієї Статті.

2. Сторона може зробити письмовий запит щодо проведення консультацій з іншою Стороною, якщо вона вважає, що захід або інше питання є несумісними з цією Угодою. Сторона, яка робить запит щодо проведення консультацій, у той самий час надає письмове повідомлення про це іншій Стороні. Сторона, якій адресовано запит, надає відповідь на цей запит протягом 10 днів після дати його одержання. Консультації відбуваються у Комітеті за винятком випадків, коли Сторона, яка зробила запит, і Сторона, яка одержала запит, домовляться про інше.

3. Консультації починаються впродовж 30 днів після дати одержання запиту щодо проведення консультацій. Консультації з термінових питань, у тому числі стосовно товарів, що швидко псуються, починаються впродовж 15 днів після дати одержання запиту щодо проведення консультацій. Якщо Сторона, якій адресовано запит, не відповідає протягом 10 днів або не вступає в процес консультацій протягом 30 днів після дати одержання запиту щодо проведення консультацій, або протягом 15 днів у разі термінових питань, Сторона, яка робить запит, має право вимагати створення арбітражної комісії відповідно до пункту 4 Статті 48 цієї Угоди.

4. Сторони спору надають достатню інформацію, яка дозволяє провести повний розгляд того, яким чином захід або інше питання є несумісним з цією Угодою, і ставляться до будь-якої конфіденційної або службової інформації, якою вони обмінюються в ході консультацій, так само, як і Сторона, що надає інформацію.

5. Консультації є конфіденційними з урахуванням прав Сторін на будь-яких подальших процесах.

1. Якщо у результаті консультацій, зазначених у Статті 47 цієї Угоди, не вдається досягти вирішення спору протягом 60 днів у випадку термінових питань, у тому числі стосовно швидкопсувних товарів, після дати одержання запиту щодо проведення консультацій Стороною, проти якої подано скаргу, спір може бути переданий до арбітражної комісії шляхом надання письмового запиту Стороною, що скаржиться, Стороні, проти якої подано скаргу.

2. У запиті щодо проведення арбітражу зазначається конкретний захід або інше питання та надається стислий опис правових підстав для скарги.

3. Арбітражна комісія складається з трьох членів, які призначаються згідно з Факультативними правилами арбітражного розгляду спорів між двома державами Постійної палати третейського суду, що набрали чинності 20 жовтня 1992 року (далі - Факультативні правила). Датою створення арбітражної комісії є дата, коли призначено її Голову.

4. За винятком випадків, коли сторони спору протягом 20 днів з дати одержання запиту про створення арбітражної комісії домовляться про інше, завданням арбітражної комісії є:

"Вивчати у світлі відповідних положень цієї Угоди питання, зазначене у запиті про створення арбітражної комісії відповідно до Статті 48 цієї Угоди, і робити висновки стосовно права і фактів разом з причинами, а також надавати рекомендації, якщо є, з метою вирішення спору і виконання постанови".

1. За винятком випадків, коли інше передбачено цією Угодою або домовленістю, досягнутою між сторонами спору, процедури арбітражної комісії регулюються Факультативними правилами.

2. Арбітражна комісія розглядає питання, передане їй у запиті про створення арбітражної комісії у світлі відповідних положень цієї Угоди, що тлумачиться відповідно до правил тлумачення міжнародного публічного права.

3. За винятком випадків, коли сторони спору домовляться про інше, слухання арбітражної комісії проходять у Женеві. Мовою будь-якого процесу є англійська мова. Слухання арбітражної комісії є відкритими для публіки за винятком випадків, коли сторони спору домовляться про інше.

4. До арбітражної комісії не надаються повідомлення ex parte стосовно питань, які розглядаються.

5. Письмові подання Сторони, письмові версії усних заяв і відповіді на запитання, поставлені до арбітражної комісії, повинні, у той самий час, коли вони подаються до арбітражної комісії, передаватися цією Стороною іншій стороні спору.

6. Сторони повинні вважати конфіденційною інформацію, представлену іншою Стороною арбітражній комісії, якщо ця Сторона визначила її як конфіденційну.

7. Рішення арбітражної комісії ухвалюються більшістю голосів її членів. Будь-який член комісії може висловлювати окремі думки з питань, щодо яких не було досягнуто одностайної згоди. Арбітражна комісія не повинна розкривати інформацію про те, які члени комісії підтримали думку більшості або думку меншості.

1. Як загальне правило, арбітражна комісія надає початковий звіт, що містить її висновки і постанови, сторонам спору не пізніше 90 днів з дати створення арбітражної комісії. Ні в якому разі вона не повинна робити це пізніше, ніж через п'ять місяців після цієї дати. Сторона спору може подавати письмові коментарі до арбітражної комісії щодо її початкового звіту протягом 14 днів після одержання звіту. Арбітражна комісія надає сторонам спору остаточний звіт протягом 30 днів після одержання ними початкового звіту.

2. Остаточний звіт, а також будь-які постанови відповідно до Статей 52 і 53 цієї Угоди, надаються Сторонам. Звіти оприлюднюються за винятком випадків, коли сторони спору вирішать інакше.

3. Будь-яка постанова арбітражної комісії згідно з будь-яким положенням цього Розділу є остаточною й обов'язковою для сторін спору.

1. За згодою сторін спору арбітражна комісія може призупинити свою роботу в будь-який час на період, що не перевищує 12 місяців. Якщо робота арбітражної комісії була призупинена на термін понад 12 місяців, повноваження арбітражної комісії з розгляду спору втрачають силу, якщо сторони спору не домовляться про інше.

2. Сторона, що скаржиться, може відкликати свою скаргу в будь-який час до видання остаточного звіту. Таке відкликання здійснюється з урахуванням її права пізніше подати нову скаргу стосовно того самого питання.

3. Сторони спору можуть домовитися у будь-який час про припинення розгляду арбітражної комісії, створеної згідно з цією Угодою способом надання спільного повідомлення Голові цієї арбітражної комісії.

4. Арбітражна комісія може на будь-якій стадії розгляду до видання остаточного звіту запропонувати сторонам врегулювати спір мирним шляхом.

1. Відповідна Сторона невідкладно виконує постанову арбітражної комісії. Якщо на практиці не представляється можливим зробити це негайно, сторони спору докладають зусиль для досягнення домовленості щодо розумного періоду часу для цього. За відсутності такої домовленості протягом 30 днів з дати видання остаточного звіту, кожна сторона спору може звернутися до початкової арбітражної комісії за визначенням тривалості розумного періоду часу в світлі конкретних обставин справи. Постанова арбітражної комісії виноситься протягом 30 днів з моменту такого звернення.

2. Відповідна сторона спору надає повідомлення іншій стороні спору про захід, вжитий з метою виконання постанови арбітражної комісії, а також надає детальний опис того, яким чином цей захід забезпечує виконання, достатній, щоб інша сторона могла оцінити цей захід.

3. У разі виникнення розбіжностей щодо існування заходу з виконання постанови арбітражної комісії або відповідності цього заходу постанові арбітражної комісії, такий спір вирішується тією самою арбітражною комісію до звернення за компенсацією або призупинення пільг відповідно до Статті 53. Постанова арбітражної комісії, як правило, виноситься протягом 90 днів.

1. Якщо відповідна Сторона належним чином не виконує постанову в остаточному звіті протягом розумного періоду часу, як передбачено у пункті 1 Статті 52, ця Сторона, на запит Сторони, що скаржиться, приступає до консультацій з метою досягнення згоди щодо взаємоприйнятної компенсації. Якщо така згода не була досягнута протягом 20 днів після запиту, Сторона, що скаржиться, має право призупинити застосування пільг, що надаються за цією Угодою, але лише у тій мірі, яка є еквівалентною шкоді, завданій заходом або питанням, що згідно з висновком арбітражної комісії є несумісними з цією Угодою.

2. При розгляді питання, які пільги слід призупинити, Сторона, що скаржиться, повинна спочатку розглянути призупинення пільг у тому самому секторі чи секторах, яким завдана шкода внаслідок заходу або питання, що згідно з висновком арбітражної комісії є несумісними з цією Угодою. Сторона, що скаржиться, яка вважає, що на практиці не представляється можливим або ефективним призупинити пільги у тому самому секторі чи секторах, може призупинити пільги в інших секторах.

3. Сторона, що скаржиться, надає повідомлення іншій стороні спору про пільги, які вона має намір призупинити, підстави для такого призупинення і час, коли почнеться призупинення, не пізніше, ніж за 30 днів до дати, в яку призупинення повинне вступити в силу. Протягом 15 днів після цього повідомлення Сторона, проти якої подано скаргу, може звернутися до початкової арбітражної комісії за постановою стосовно того, чи є пільги, які Сторона, що скаржиться, пропонує призупинити, еквівалентними тим, що зазнали шкоди від заходу, який згідно з висновком арбітражної комісії є несумісними з цією Угодою, і чи таке запропоноване призупинення відповідає пунктам 1 і 2 цієї Статті. Постанова арбітражної комісії виноситься протягом 45 днів з дати звернення. Пільги не призупиняються до винесення постанови арбітражною комісією.

4. Компенсація і призупинення пільг є тимчасовими заходами, які застосовуються Стороною, що скаржиться, лише до того часу, коли захід або питання, що згідно з висновком арбітражної комісії є несумісними з цією Угодою, будуть анульовані або змінені таким чином, щоб привести їх у відповідність до цієї Угоди, або до того часу, коли сторони спору вирішать спір іншим чином.

5. На запит сторони спору, початкова арбітражна комісія виносить постанову щодо відповідності до її остаточного звіту будь-яких заходів з впровадження, прийнятих після призупинення пільг і, у світлі такої постанови, чи призупинення пільг слід припинити або змінити. Постанова арбітражної комісії виноситься протягом 30 днів з дати такого запиту.

1. Якщо можливо, арбітражна комісія, зазначена у Статтях 52 і 53 цієї Угоди, складається з тих самих членів, які склали остаточний звіт. Якщо член початкової арбітражної комісії відсутній, призначення нового члена арбітражної комісії здійснюється відповідно до процедури відбору початкового члена арбітражної комісії.

2. Будь-який період часу, зазначений у цьому Розділі, може бути змінений за взаємною згодою Сторін.

1. Цим Сторони створюють українсько-чорногорський Комітет з питань вільної торгівлі (далі - Комітет) з метою забезпечення повного й ефективного впровадження положень цієї Угоди.

2. Завданнями Комітету є:

(а) наглядати та перевіряти стан виконання цієї Угоди inter alia шляхом всеохоплюючого огляду застосування положень цієї Угоди з належною увагою до будь-яких специфічних оглядів, що містяться у цій Угоді;

(б) відстежувати можливість подальшого усунення бар'єрів для торгівлі та інших обмежувальних заходів, що стосуються торгівлі між Сторонами;

(в) наглядати за подальшим розвитком цієї Угоди;

(г) намагатись вирішувати спори, що можуть виникнути стосовно тлумачення або застосування цієї Угоди; та

(д) розглядати будь-які інші питання, що можуть мати вплив на дію цієї Угоди.

3. Комітет проводить засідання в міру необхідності на запит однієї зі Сторін в столицях обох держав по черзі, в узгоджену дату.

Сторони вживають усі заходи, необхідні для забезпечення досягнення цілей цієї Угоди та виконання своїх зобов'язань за цією Угодою.

Додатки до цієї Угоди є її невід'ємною частиною. Комітет з питань вільної торгівлі може рекомендувати внесення змін до Додатків відповідно до національного законодавства Сторін.

Зміни та доповнення до цієї Угоди, а також до Додатків до неї оформлюватимуться окремими протоколами, які становитимуть невід'ємну частину цієї Угоди та набиратимуть чинності у порядку, передбаченому Статтею 60 цієї Угоди.

1. Ця Угода укладається на невизначений строк.

2. Кожна Сторона цієї Угоди може припинити дію цієї Угоди шляхом надання письмового повідомлення іншій Стороні. Угода припиняє дію в перший день сьомого місяця після дати, в яку було отримане повідомлення від іншої Сторони.

3. З урахуванням Статті 4 цієї Угоди, з дати вступу будь-якої із Сторін цієї Угоди до Європейського Союзу, ця Угода втрачає чинність.

4. Протягом шести місяців після припинення дії цієї Угоди її положення застосовуватимуться до всіх договорів, що укладаються під час строку дії цієї Угоди та у відповідності з нею з метою забезпечення повного виконання зобов'язань, що випливають з них.

Ця Угода набирає чинності у перший день другого місяця з дати отримання дипломатичними каналами останнього письмового повідомлення про виконання Сторонами всіх внутрішньодержавних процедур, необхідних для набрання цією Угодою чинності.

НА ЗАСВІДЧЕННЯ ЧОГО нижче зазначені уповноважені представники Сторін підписали цю Угоду.

УКЛАДЕНО у м. Києві "18" листопада 2011 року у двох примірниках, кожний українською, чорногорською та англійською мовами, при цьому всі тексти є автентичними. У разі розбіжностей у тлумаченні положень цієї Угоди, текст англійською мовою має переважну силу.

Для цілей цього Додатку:

(a) "виробництво" означає обробку або переробку будь-якого характеру, включаючи збирання або специфічні операції;

(b) "матеріал" означає будь-який інгредієнт, сировину, компонент або частину тощо, використаний при виробництві продукту;

(c) "продукт " означає продукт, що знаходиться в процесі виробництва, навіть якщо він призначений для подальшого використання в іншій виробничій операції;

(d) "товари" означає як матеріали, так і продукти;

(e) "митна вартість" означає вартість, що визначається згідно з Угодою про застосування Статті VII Генеральної угоди щодо Тарифів і Торгівлі 1994 року (Угода СОТ про оцінку товарів для митних цілей);

(f) "ціна франко-завод" означає ціну, сплачену на умовах "франко-завод" виробникові в Чорногорії або в Україні, на чиєму підприємстві було здійснено останні операції з обробки та переробки продукції, яка включає вартість усіх використаних матеріалів, виключаючи будь-які внутрішні податки, які будуть чи можуть бути повернені при експорті отриманої продукції;

(g) "вартість матеріалів" означає митну вартість на момент ввезення використовуваних матеріалів, що не походять з територій держав Сторін, або, в разі неможливості її встановлення або підтвердження, першу підтверджену ціну, що сплачена за матеріали у Чорногорії або в Україні;

(h) "вартість матеріалів, що походять з держави Сторони" означає вартість таких матеріалів, як визначено в пункті (g), застосовану з відповідними змінами (mutatis mutandis);

(i) "додана вартість" визначається як ціна франко-завод мінус митна вартість кожного з включених до складу матеріалів, які походять з інших країн, зазначених у статтях 3 і 4, або, якщо митна вартість є невідомою або не може бути підтверджена, то приймається як перша підтверджена ціна, що сплачена за матеріали в Чорногорії або в Україні;

(j) "групи" та "позиції" означає групи та позиції (на рівні 4-х знаків) відповідно до Гармонізованої системи опису та кодування товарів, зазначеній у цьому Додатку як "Гармонізована система" або ГС;

(k) "класифікований" стосується класифікації продукту або матеріалу за відповідною групою;

(l) "партія товарів" означає продукти, які або одночасно надсилаються одним експортером одному одержувачу, або за одним транспортним документом на їхнє транспортування від одного експортера до одержувача, або, за відсутності такого документа, за одним рахунком-фактурою;

(m) "території" включає територіальні води.

1. Для цілей застосування цієї Угоди, нижченаведені продукти вважаються такими, що походять із Чорногорії:

(a) продукти, повністю отримані в Чорногорії, в межах значення статті 5;

(b) продукти, отримані в Чорногорії, що включають до свого складу матеріали, які не повністю отримані в Чорногорії, за умови, що такі матеріали були піддані достатньому виготовленню або обробці у Чорногорії в межах значення статті 6;

2. Для цілей застосування цієї Угоди, нижченаведені продукти вважаються такими, що походять з України:

(a) продукти, повністю отримані в України, в межах значення статті 5;

(b) продукти, отримані в Україні, що включають до свого складу матеріали, які не повністю отримані в Україні, за умови що такі матеріали були піддані достатньому виготовленню або обробці в Україні в межах значення статті 6.

Без обмеження положень пункту 1 статті 2, продукти вважаються такими, що походять із Чорногорії, якщо такі продукти там отримані, включають до свого складу матеріали, що походять з України, за умови, що обробка або переробка, здійснені у Чорногорії, виходять за межі операцій, зазначених у статті 7. Такі продукти необов'язково мають піддаватися достатній обробці або переробці.

Без обмеження положень пункту 2 статті 2, продукти вважаються такими, що походять з України, якщо такі продукти там отримані, включають до свого складу матеріали, що походять із Чорногорії, за умови, що обробка або переробка, здійснені в Україні, виходять за межі операцій, зазначених у статті 7. Такі продукти необов'язково мають піддаватися достатній обробці або переробці.

1. Нижченаведені продукти вважаються повністю отриманими у Чорногорії або в Україні:

(a) мінеральні продукти, видобуті з їх надр чи морського дна;

(b) продукти рослинного походження, зібрані там;

(c) живі тварині, народжені й вирощені там;

(d) продукти, отримані від вирощених там живих тварин;

(e) продукти полювання та рибальства, отримані там;

(f) продукти рибальства та інші морські продукти, отримані поза територіальних вод Чорногорії або України їхніми суднами;

(g) продукти, виготовлені на борту їхніх плавучих рибопереробних підприємств з продуктів, зазначених у підпункті (f);

(h) використані предмети, зібрані там та придатні виключно для відновлення сировинних матеріалів, включаючи використані автомобільні покришки, придатні виключно для їхнього відновлення або використання в якості відходів;

(i) відходи та сміття, що отримуються в результаті виробничих процесів, що здійснюються там;

(j) продукти, видобуті з морського дна чи з шельфу за межами територіальних вод, за умови, що країна, яка їх видобуває, має виключні права на розробку та експлуатацію цієї ділянки морського дна або шельфу;

(k) товари, вироблені виключно з продуктів, зазначених у підпунктах з (a) до (j).

2. Терміни "їхні судна" та "їхні плавучі рибопереробні підприємства" у пункті 1 (f) та (g) застосовуються виключно до суден та плавучих рибопереробних підприємств:

(a) які зареєстровані або приписані в Чорногорії або в Україні;

(b) які ходять під прапором Чорногорії або України;

(c) які, принаймні, на 50% є власністю громадян Чорногорії або України, або компанії, що має головний офіс в одній з цих держав, при цьому менеджер або менеджери, Голова Ради Директорів або Наглядової Ради, а також більшість членів таких рад є громадянами Чорногорії або України, і, додатково для компаній з обмеженою відповідальністю або простих товариств, принаймні 50% капіталу яких належить таким державам або державним органам або громадянам вказаних держав;

(d) капітан та офіцери яких є громадянами Чорногорії або України;

та

(e) принаймні 75% команди яких є громадянами Чорногорії або України.

1. З метою виконання положень Статті 2, продукти, які не є повністю отриманими, вважаються підданими достатньому рівню обробки або переробки при виконанні умов, викладених у переліку Доповнення II.

Вищезгадані умови визначають для усіх продуктів, на які поширюється дія цієї Угоди, процедури з обробки або переробки, яким повинні бути піддані матеріали, що не походять з держав Сторін, які використовуються у виробництві, та застосовуються виключно для таких матеріалів. Таким чином якщо продукт, що набув статусу походження з держав Сторін шляхом виконання умов вказаних у переліку, використовується для виготовлення іншого продукту, то умови, що застосовуються до продукту, до складу якого він входить, не застосовуються для нього при цьому матеріали, що не походять з держав Сторін, які можуть бути використані у його виробництві, не приймаються до уваги.

2. Не приймаючи до уваги пункт 1, матеріали, що не походять з держав Сторін, які, відповідно до умов, викладених у переліку, не можуть бути використані при виробництві продукту, можуть все ж таки бути використані, за умови якщо:

(a) їхня загальна вартість не перевищує 10 відсотків ціни франко-завод продукту;

(b) будь-які граничні максимальні значення відсотків, наведені у переліку для матеріалів, що не походять з держав Сторін, не перевищуються під час застосування цього пункту.

Цей пункт не застосовується до продуктів, на які поширюється дія Груп з 50 до 63 Гармонізованої Системи.

3. Пункти 1 та 2 не застосовуються за умов виконання Статті 7.

1. Без обмеження положень статті 2, нижченаведені операції вважаються такими, що не надають достатнього рівня обробки або переробки для підтвердження статусу продукту як такого, що вироблений на території держави Сторони, не приймаючи до уваги виконання вимог статті 6:

(a) операції для забезпечення збереження продуктів у справному стані під час транспортування та зберігання;

(b) розкриття та збирання упаковки;

(c) миття, очищення; видалення пилу, окису, олії, фарби або іншого покриття;

(d) прасування або віджимання текстилю;

(e) прості операції з фарбування та полірування;

(f) вилущування, часткове або повне відбілювання, полірування та лущення круп та рису;

(g) операції з фарбування цукру або формування рафінаду; часткове або повне подрібнення кристалічного цукру;

(h) лущення, виймання кісточок та відлущування фруктів, горіхів та овочів;

(i) загострювання, просте шліфування або просте розрізання;

(j) просіювання, відсіювання, сортування, класифікація, градація, доведення до відповідного стану (включаючи збирання наборів предметів);

(k) прості операції з поміщення у пляшки, банки, ємкості, сумки, ящики, коробки, прикріплювання етикеток, фіксування на листах картону або на дошках, та усі інші прості операції з пакування;

(l) прикріплення або друкування маркувальних знаків, етикеток, логотипів та інших подібних розпізнавальних знаків на продуктах або їх упаковці;

(m) просте змішування продуктів, незважаючи на характер таких продуктів, включаючи змішування цукру з будь-якими іншими матеріалами;

(n) прості операції зі збирання частин предметів для отримання цілісного предмету або розбирання продукту на частини;

(o) поєднання двох або більше операцій, зазначених у пунктах з (a) до (n);

(p) забій худоби.

2. Усі операції, здійснені у Чорногорії або Україні з даним продуктом, мають враховуватись разом при визначенні того, чи здійснена обробка або переробка для даного продукту повинна вважатись недостатньою відповідно до положень параграфу 1 цієї статті.

1. Одиницею кваліфікації для застосування положень цього Додатку є окремий продукт, який при визначенні класифікації з використанням номенклатури Гармонізованої системи розглядається як базова одиниця.

З цього випливає, що:

(a) коли продукт, що складається з групи предметів або отримується шляхом збирання предметів, класифікується згідно з положеннями Гармонізованої Системи як єдина товарна група, то він в цілому становить одиницю кваліфікації;

(b) якщо партія складається з декількох ідентичних продуктів, що класифікуються під однією товарною групою Гармонізованої системи для застосування положень цієї статті, кожен з продуктів має розглядатись індивідуально при застосуванні положень цього Додатку.

2. Коли, згідно з Загальним Правилом 5 Гармонізованої Системи, для цілей класифікації пакування є невід'ємною частиною продукту, для цілей визначення походження воно також розглядається як невід'ємна частина продукту.

Комплектуючі, запасні частини та інструменти, що поставляються разом з одиницею обладнання, машини, апарату або транспортного засобу, які є частиною звичайного обладнання та включені до їхньої ціни або зазначені в одному й тому ж рахунку-фактурі, розглядаються як одна одиниця такого обладнання, машини, апарату або транспортного засобу.

Набори, як встановлено Загальним Правилом 3 Гармонізованої системи, розглядаються як такі, що походять з держав Сторін якщо всі продукти, що є складовими частинами, походять з держав Сторін. При цьому, якщо набір складений з продуктів, що походять з держав Сторін, та продуктів, що не походять з держав Сторін, цілісний набір розглядається як такий, що походить з держав Сторін за умови, якщо вартість продуктів, що не походять з держав Сторін, не перевищує 15 відсотків ціни набору франко-завод.

Для визначення того, чи походить продукт з держав Сторін, визначення походження нижченаведених продуктів, які можуть бути використані при виробництві, не є необхідним:

(a) енергія та паливо;

(b) промислове устаткування та обладнання;

(c) машини та інструменти;

(d) товари, які не входять або не передбачається, що вони входять, до складу кінцевого продукту.

1. За виключенням випадків, зазначених у Статтях 3 та 4 та пункті 3 цієї статті, умови для отримання статусу походження з держав Сторін, викладені у Розділі II, повинні задовольнятися без перешкод в Україні або у Чорногорії.

2. За виключенням випадків, зазначених у Статтях 3 та 4, якщо товари походженням з держав Сторін, експортовані із Чорногорії або з України до іншої країни, повернуто, вони повинні розглядатися як такі, що не походять з держав Сторін, якщо митним органам не буде переконливо доведено, що:

(a) товари, які повернуто, є тими товарами, які були експортовані;

та

(b) вони не піддавалися будь-яким операціям, окрім операцій, необхідних для підтримання їх у справному стані під час перебування у такій країні або під час експорту.

3. При вивезенні матеріалів зі Чорногорії або з України та подальшому їхньому реімпорту в Чорногорію або в Україну, на отримання статусу вказаних матеріалів як таких, що походять з держав Сторін відповідно до умов, викладених у Розділі II, не впливають процедури з обробки або переробки, проведені за межами Чорногорії або України, за умов, якщо:

(a) вказані матеріали повністю отримані у Чорногорії або в Україні або перед їхнім вивезенням були піддані операціям з обробки або переробки, які виходять за межі операцій, зазначених у Статті 7;

та

(b) митним органам переконливо доведено, що:

i) реімпортовані товари отримані шляхом операцій з обробки або переробки експортованих матеріалів;

та

ii) загальна додана вартість, отримана поза меж Чорногорії або України шляхом застосування положень цієї статті не перевищує 10 відсотків ціни франко-завод загального кінцевого продукту, щодо якого вимагається отримання статусу продукту походженням з держави Сторони.

4. З метою виконання пункту 3, умови отримання статусу походження з держави Сторони, викладені у Розділі II, на застосовуються до операцій з обробки або переробки, проведених за межами України або Чорногорії. Але коли правило, яке міститься у переліку Доповнення II, що встановлює максимальну вартість всіх матеріалів, що не походять з України або Чорногорії, які включаються до складу, застосовується при визначенні статусу походження кінцевого продукту, то загальна вартість матеріалів, що не походять з України або зі Чорногорії, включених до складу продукту на території заінтересованої сторони, що збільшена на загальну додану вартість, отриману поза меж України або Чорногорії шляхом застосування положень цієї статті, не перевищує встановленого відсотка.

5. З метою застосування положень пунктів 3 та 4, термін "загальна додана вартість" означає всі витрати, що виникають за межами України або Чорногорії, включаючи вартість матеріалів, включених до складу за межами України або Чорногорії.

6. Положення пунктів 3 та 4 не застосовуються до продуктів, які не відповідають вимогам, викладеним у переліку Доповнення II, або які можуть розглядатися як такі, що мають достатній рівень обробки або переробки тільки за умови застосування положень пункту 2 статті 6.

7. Положення пунктів 3 та 4 не застосовуються до продуктів, класифікованих у Групах Гармонізованої Системи з 50 до 63.

8. Операції з обробки або переробки будь-якого характеру, на які поширюється дія положень цієї статті, та які проведені за межами Чорногорії або України, проводяться згідно з режимом переробки за межами митної території або подібним режимом.

1. Преференційний режим, передбачений Угодою, застосовується виключно до продуктів, які задовольняють вимогам цього Додатку, що транспортуються безпосередньо між Чорногорією та Україною. В той же час, продукти, що складають одну цілісну товарну партію, можуть транспортуватися через інші території, з використанням, за необхідності, перевантаження або із застосуванням тимчасового складування на таких територіях, за умови, що у країні транзиту або складування вони залишаються під наглядом митних органів та не піддаються іншим операціям, окрім вивантаження, перевантаження або операціям, покликаним зберегти їх у справному стані.

Продукти, що походять з України або із Чорногорії, можуть транспортуватися трубопровідним транспортом по території іншій, аніж територія України або Чорногорії.

2. Свідчення виконання умов, встановлених у пункті 1, надаються митним органам країни імпорту шляхом представлення:

(a) єдиного транспортного документа, який поширюється на проїзд з території країни експорту через країну транзиту; або

(b) сертифікату, виданого митними органами країни транзиту:

(i) який містить детальний опис продуктів;

(ii) який вказує дати вивантаження та перевантаження продуктів, та, за необхідності, назви суден або інших використаних видів транспорту;

та

(iii) який засвідчує умови, за яких продукти перебували на території країни транзиту; або

(c) за неспроможності надати вищенаведене, будь-які підтверджуючі документи.

1. На продукти походженням з України або Чорногорії, відіслані на виставку у країну іншу, аніж Україна або Чорногорія, та продані там після виставки, при їхньому ввезенні в Україну або Чорногорію поширюються положення Угоди, за умови, що для задовольняння митних органів доведено, що:

(a) експортер відправив такі продукти із Чорногорії або з України до країни проведення виставки та демонстрував їх на виставці;

(b) продукти були продані експортером, або експортер розпорядився ними іншим чином на користь особи в Україні або у Чорногорії;

(c) під час виставки або безпосередньо після виставки продукти було відправлено у тому стані, у якому їх було відіслано на виставку;

та

(d) з часу відвантаження продуктів на виставку, їх не було використано з жодною іншою метою, окрім демонстрація на виставці.

2. Відповідно до положень Розділу V, має бути видане або оформлене підтвердження походження, та подане митним органам країни імпорту звичайним способом. Таке підтвердження має містити назву та адресу проведення виставки. За необхідності, можуть вимагатися додаткові документальні свідчення умов, за яких продукти було розміщено на виставці.

3. Пункт 1 застосовується до будь-яких торговельних, промислових, сільсько-господарських або професійних виставок, ярмарок та подібних відкритих заходів або показів, які організовано не для приватних цілей в магазинах або офісах з метою продажу іноземних продуктів, та протягом яких продукти залишаються під митним контролем.

1. Матеріали, що не походять з України або із Чорногорії, використані у виробництві продуктів, що походять з України або із Чорногорії, щодо яких видано або оформлено підтвердження походження відповідно до положень Розділу V, не підлягають в Україні та у Чорногорії будь-якому зменшенню або звільненню від сплати мит.

2. Заборона, що міститься у пункті 1, застосовується до будь-яких правил щодо відшкодування сплачених сум або звільнень від сплати мит та інших платежів, які мають еквівалентний ефект, частково або повністю, що стягуються в Україні або у Чорногорії з матеріалів, використаних у виробництві, якщо таке відшкодування або звільнення від сплати застосовуються безпосередньо або за своєю дією при експорті продуктів, отриманих з вказаних матеріалів, коли вони не утримуються для внутрішнього використання в Україні або в Чорногорії.

3. Експортер продукту, на який поширюється дія підтвердження походження, готовий у будь-який час на запит митних органів надати всі відповідні документи, що свідчать про відсутність отримання повернення мит, сплачених з матеріалів, що не походять з Україні або Чорногорії, використаних при виробництві вказаних продуктів, та про те, що всі мита та платежі, що мають еквівалентний ефект, які стягуються з таких матеріалів, сплачено.

4. Положення пунктів з 1 до 3 також застосовуються до пакування в межах значення пункту 2 статті 8, до комплектуючих, запасних частин та інструментів в межах значення статті 9 та до продуктів в наборі в межах значення статті 10, якщо такі предмети не походять з України або із Чорногорії.

5. Положення пунктів з 1 до 4 застосовуються виключно до матеріалів того ж характеру, як і ті, на які поширюється дія Угоди. Більше того, вони не виключають застосування системи експортного відшкодування на сільськогосподарські продукти, що застосовується при експорті відповідно до положень Угоди.

1. На продукти, що походять із Чорногорії, при їх імпорті до України, та продукти, що походять з України, при їх імпорті до Чорногорії, поширюються положення цієї Угоди, при наданні:

(a) сертифікату походження EUR.1, зразок якого наведено у Доповненні III;

або

(b) у випадку, зазначеному у пункті 1 статті 22, декларації, надалі названої "декларацією про походження", яка наводиться експортером у рахунку-фактурі, оповіщенні про поставку або іншого комерційного документа, який описує такі товари настільки детально, наскільки це є необхідно для їхньої ідентифікації; текст декларації про походження наведений у Доповненні IV.

2. Незважаючи на положення пункту 1, для поширення дії Угоди на продукти, що походять з держав Сторін в межах значення цього Додатку, у випадках, зазначених у статті 27, не є необхідним подання будь-яких вищезазначених документів.

1. Сертифікат походження EUR.1 оформлюється митними органами країни експорту за заявкою, що подається експортером у письмовій формі, або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

2. З цією метою експортер або його уповноважений представник заповнюють сертифікат походження EUR.1 та форму заявки, зразок якої наведено у Доповненні III. Такі форми заповнюються однією із тих мов, якою оформлено Угоду або англійською та у відповідності з положеннями національного законодавства країни експорту. Якщо ці форми заповнюються від руки, вони повинні бути заповнені ручкою друкованими літерами. Опис продукту надається у графі, зарезервованій з цією метою, без залишення вільних рядків. Якщо графа не заповнена повністю, під останнім рядком опису проставляється горизонтальна лінія, вільне місце перекреслюється.

3. Експортер, що подає заяву про оформлення сертифікату походження EUR.1, готовий у будь-який час за запитом митних органів країни експорту, в якій видано сертифікат походження EUR.1, надати всі відповідні документи, що засвідчують походження відповідних продуктів з держав Сторін, а також виконання інших вимог цього Додатку.

4. Сертифікат походження EUR.1 оформлюється митними органами Чорногорії або України, якщо відповідні продукти можуть розглядатися як продукти походженням із Чорногорії або з України та задовольняють іншим вимогам цього Додатку.

5. Митні органи повинні вживати усіх заходів, необхідних для підтвердження походження продуктів та виконання інших вимог цього Додатку. З цією метою вони мають право вимагати будь-яких доказів та проводити будь-які інспекції за рахунок експортера або будь-які інші перевірки, які вважатимуться доцільними. Вони також забезпечують належне заповнення форм, зазначених у пункті 2. Зокрема, вони перевіряють, що місце, зарезервоване для опису продуктів, заповнене у такий спосіб, який виключає будь-які можливості для внесення неправомірних доповнень.

6. Дата оформлення сертифікату походження EUR.1 зазначається у графі 11 сертифікату.

7. Сертифікат походження EUR.1 оформлюється митними органами та видається експортерові як тільки відбувається або забезпечується фактичне вивезення.

1. Незважаючи на положення пункту 7 статті 17, сертифікат походження EUR.1 може бути оформлений виключно після вивезення продуктів, до яких він відноситься, за таких умов:

(a) він не був оформлений під час вивезення з причин допущення помилок або ненавмисних похибок або особливих обставин;

або

(b) для задовольняння митних органів продемонстровано, що сертифікат походження EUR.1 був оформлений, але не був прийнятий з технічних причин.

2. З метою імплементації пункту 1, в своїй заяві експортер повинен вказати місце та дату вивезення продуктів, до яких відноситься сертифікат походження EUR.1, та вказати причини для такого запиту.

3. Митні органи можуть оформити сертифікат походження EUR.1 після здійснення перевезення виключно після перевірки відповідності інформації, наданої експортером у своїй заяві, інформації, що міститься у відповідній справі.

4. Сертифікат походження EUR.1, оформлений після перевезення, має супроводжуватися нижченаведеним написом, виконаним англійською мовою:

'ISSUED RETROSPECTIVELY'

5. Напис, зазначений у пункті 4, наводиться у графі "Remarks" ("Примітки") сертифікату походження EUR.1.

1. У випадку крадіжки, втрати або знищення сертифікату походження EUR.1, експортер може звернутися до митних органів, які оформили такий сертифікат, з проханням про оформлення його дублікату на основі експортних документів, що знаходяться в їхньому розпорядженні.

2. Дублікат, виданий таким шляхом, має супроводжуватися нижченаведеним написом, виконаним англійською мовою:

'DUPLICATE'

3. Напис, зазначений у пункті 2, наводиться у графі "Remarks" ("Примітки") сертифікату походження EUR.1.

4. Дублікат. Який має містити дату оформлення оригінального сертифікату походження EUR.1, набуває чинності з такої дати.

Коли продукти, що походять з держав Сторін, розміщуються під контролем митних органів в Україні або у Чорногорії, з метою переміщення усіх або деяких з таких продуктів в рамках Чорногорії або України, можливою є заміна оригінального підтвердження походження на один або більше сертифікатів походження EUR.1. Сертификат(и) походження EUR.1, що оформлюються для заміни, оформлюються митним органом, під контроль яких розміщено продукти.

1. Якщо виникають значні витрати або матеріальні складнощі з утримання окремих запасів матеріалів, що походять з держав Сторін, та матеріалів, що не походять з держав Сторін, які є ідентичними та взаємозамінними, митні органи у відповідь на письмове прохання зацікавлених сторін можуть дозволити використати метод так званого "відокремлення для обліку" для управління такими запасами.

2. Використання цього методу повинно забезпечити, що протягом певного звітного періоду кількість отриманих продуктів, які можуть розглядатися такими, що походять з держав Сторін, є такою ж самою, як і кількість, яка може бути отримана у разі фізичного відокремлення запасів.

3. Митні органи можуть надати такий дозвіл при виконанні умов, які вони вважають прийнятними.

4. Облік за таким методом та його застосування відбувається на основі загальних принципів бухгалтерського обліку, застосованих у країні виробництва продукту.

5. Особа, яка користується таким полегшенням процедури, може, у разі необхідності, видати або звернутись за свідоцтвом про походження для такої кількості продуктів, яка може вважатись як така, що має походження з держав Сторін. На запит митних органів така особа має надати підтвердження того, як поводились з цією кількістю продуктів.

6. Митні органи повинні здійснювати нагляд над використанням повноважень та можуть відкликати їх у будь-який час, коли особа, яка користується полегшенням процедури, не використовувала б неналежним чином ці повноваження або не спромоглась би виконати будь-яку іншу умову, викладену у цьому Додатку.

1. Декларація про походження, зазначена у підпункті (b) пункту 1 статті 16, може оформлюватися:

(a) схваленим експортером відповідно до значення, наведеного у статті 23,

або

(b) будь-яким експортером на будь-яку партію товарів, що складається з одного або більше одиниць упаковки, що містять продукти походженням з держав Сторін, загальна вартість яких не перевищує 6000 євро.

2. Декларація про походження може оформлюватись якщо відповідні продукти можуть розглядатися як продукти походженням з України або зі Чорногорії та задовольняють інші вимоги цього Додатку.

3. Експортер, що оформлює декларацію про походження, готовий у будь-який час за запитом митних органів країни експорту надати усі відповідні документи, що засвідчують статус відповідних продуктів як таких, що походять з держав Сторін, а також виконання інших вимог цього Додатку.

4. Декларація про походження оформлюється експортером шляхом внесення тексту, проставлення відбитку штампу або друкування на рахунку-фактурі, оповіщенні про доставку або інших комерційних документах, декларації, текст якої наведено у Доповненні IV, використовуючи одну з мовних версій, наведених у цьому Доповненні та відповідно до положень національного законодавства країни експорту. Якщо декларацію оформлено рукописним текстом, вона має бути оформлена ручкою та друкованими літерами.

5. Декларація про походження містить оригінальний підпис експортера, проставлений вручну. В той же час, від схваленого експортера в межах значення статті 23 не вимагається підписувати такі декларації за умови, що він надає митним органам країни експорту письмове зобов'язання про те, що він приймає на себе повну відповідальність за будь-яку декларацію про походження, яка ідентифікує його таким же чином, якби її було підписано ним від руки.

6. Декларація про походження може бути оформлена експортером коли продукти, яких вона стосується, експортовані, або після вивезення, за умови, що її збережено у країні імпорту у період не довше двох років після ввезення продуктів, яких вона стосується.

1. Митні органи країни експорту можуть уповноважити будь-якого експортера, надалі названого "схваленим експортером", який здійснює часті відвантаження продуктів за цією Угодою, оформлювати декларацію про походження безвідносно до вартості продуктів, яких вона стосується. Експортер, що бажає бути таким чином уповноваженим, має запропонувати для задовольняння митних органів будь-які гарантії, необхідні для підтвердження походження продуктів з держав Сторін, а також для виконання інших вимог цього Додатку.

2. Митні органи можуть надати статус схваленого експортера при виконанні певних умов, яких вони вважають доцільними.

3. Митні органи надають схваленому експортерові номер митного уповноваження, який зазначається на декларації про походження.

4. Митні органи проводять моніторинг використання уповноваження схваленим експортером.

5. Митні органи можуть в будь-який час відкликати уповноваження. Уповноваження може бути відкликане тоді, коли схвалений експортер більше неспроможний запропонувати гарантії, зазначені у пункті 1, більше не виконує умов, зазначених у пункті 2, або іншим чином неналежно використовує наданий йому дозвіл.

1. Термін дії підтвердження походження становить шість місяців з дати оформлення у країні експорту; протягом зазначеного періоду воно має бути подане митним органам країни імпорту.

2. Підтвердження походження, подані митним органам країни імпорту після кінцевої дати представлення, зазначеної у пункті 1, можуть бути прийняті з метою застосування преференційного режиму, у разі, якщо неспроможність подати такі документи до кінцевої дати була викликана винятковими обставинами.

3. В інших випадках простроченого представлення, митні органи країни імпорту можуть прийняти підтвердження походження тоді, коли продукти було представлено до вказаної кінцевої дати.

Підтвердження походження подається митним органам країни імпорту у відповідності з процедурами, що застосовуються у такій країні. Вказані органи можуть вимагати здійснення перекладу підтвердження походження; вони можуть також вимагати, щоб до імпортної декларації додавалося твердження імпортера про те, що з цією метою продукти відповідають умовам, необхідним для імплементації Угоди.

Якщо, на прохання імпортера та при виконанні умов, встановлених митними органами країни-імпортера, розібрані або незібрані товари, які у межах значень Загального правила 2 (а) Гармонізованої системи входять до Розділів XVI та XVII або товарних груп 7308 та 9406 Гармонізованої системи, імпортуються партіями, митним органам має бути подане єдине підтвердження походження при імпорті першої партії.

1. Продукти, надіслані у формі невеликих пакунків від одних приватних осіб іншим приватним особам, або такі, що формують частину особистого багажу подорожуючої особи, вважаються такими, що походять з держав Сторін без необхідності подання підтвердження походження, за умови, що такі продукти не імпортуються в ході торгівлі та про них заявлено, що вони відповідають вимогам цього Додатку і якщо достовірність такої заяви не викликає сумнівів. У випадку пересилання продуктів поштою, таку декларацію може бути оформлено на бланку митної декларації CN22/CN23 або на аркуші паперу, доданого до цього документа.

2. Ввезення продуктів, яке не є регулярним та складається виключно з продуктів для особистого споживання отримувача або подорожуючої особи або їхніх родин, не розглядається як імпорт в ході торгівлі якщо з характеру та кількості продуктів очевидно, що таке ввезення не має комерційних цілей.

3. Більше того, загальна вартість таких продуктів не перевищує 500 євро для невеликих пакунків або 1200 євро для продуктів, що складають частину багажу подорожуючої особи.

Документи, зазначені у пункті 3 статті 17 та пункті 3 статті 22, використовувані для підтвердження того, що продукти, на які поширюється сертифікат походження EUR.1 або декларація про походження, можуть розглядатися як продукти походженням із Чорногорії або з України та задовольняють інші вимоги цього Додатку, можуть, серед іншого, включати такі документи:

(a) прямі свідчення процесів, виконуваних експортером або постачальником для отримання певних товарів, що містяться, наприклад, в його рахунках або внутрішньому обліку;

(b) документи, які підтверджують походження використаних матеріалів з держав Сторін, видано або оформлено у Чорногорії або в Україні, де такі документи використовуються у відповідності з національним законодавством;

(c) документи, що засвідчують обробку або переробку матеріалів у Чорногорії або в Україні, видано або оформлено у Чорногорії або в Україні, де такі документи використовуються у відповідності з національним законодавством;

(d) сертифікат походження EUR.1 або декларація про походження, що підтверджують походження використовуваних матеріалів з України або зі Чорногорії, видано або оформлено у Чорногорії або в Україні відповідно до цього Додатку, відповідно до правил походження, ідентичних правилам цього Додатку;

(e) відповідне свідчення щодо обробки або переробки, що мали місце поза територією Чорногорії або України відповідно до положень статті 12, за умови підтвердження задоволення вимог цієї Статті.

1. Експортер, який подає заявку на отримання сертифікату походження EUR.1, зберігає принаймні протягом трьох років документи, зазначені у пункті 3 статті 17.

2. Експортер, який складає декларацію про походження, зберігає принаймні протягом трьох років її копію, а також документи, зазначені у пункті 3 статті 22.

3. Митні органи країни експорту, які видають сертифікат походження EUR.1 зберігають принаймні протягом трьох років заявку, зазначену у пункті 2 статті 17.

4. Митні органи країни імпорту зберігають принаймні протягом трьох років сертифікати походження EUR.1 та декларації про походження, які їм подаються.

1. Виявлення незначних розбіжностей між відомостями, зазначеними у підтвердженні походження, та тими, що містяться у документах, поданих до митниці з метою проведення формальностей для здійснення імпорту продукції ipso facto не спричинять анулювання підтвердження походження, у разі, якщо належним чином встановлено, що цей документ відповідає представленій продукції.

2. Очевидні формальні помилки, такі як друкарські помилки, допущені в підтвердженні походження, не спричиняють відхилення цього документа, у разі, якщо ці помилки не є такими, що викликають підозри щодо правдивості відомостей, наведених у цьому документі.

1. З метою застосування положень підпункту (b) пункту 1 статті 22 та пункту 3 статті 27 у випадках, коли рахунок-фактуру на продукцію виставлено в іншій валюті, аніж євро, суми в національній валюті Чорногорії та України, що дорівнюють сумі, вираженій в євро, щороку фіксуватимуться кожною із заінтересованих країн.

2. На товарні партії поширюється дія підпункту (b) пункту 1 статті 22 або пункту 3 статті 27 шляхом посилання на валюту, в якій виписано рахунок-фактуру, відповідно суми, зафіксованої Сторонами.

3. Суми, що використовуватимуться в окремій національній валюті, дорівнюють сумі, вираженій в євро станом на перший робочий день жовтня. Суми повідомляються Сторонами одна одній до 15 жовтня та використовуються з 1 січня наступного року. Комісія Європейських Співтовариств повідомляє усі заінтересовані країни про відповідні суми.

4. Країна може округлити в сторону збільшення або зменшення суму, отриману в результаті конвертації суми, вираженої в євро, в свою національну валюту. Округлена сума не може відрізнятися від суми, яка утворилася при конвертації, більше ніж на 5 відсотків. Країна може залишити без змін еквівалент суми в євро, виражений у своїй національній валюті, у разі, якщо на момент річного перегляду, про який йдеться у пункті 3, конвертація цієї суми до будь-якого округлення призводить до збільшення національного еквіваленту менше ніж на 15 відсотків. Еквівалент в національній валюті може залишитися незмінним, якщо конвертація призведе до зниження вартості еквівалента.

5. Суми, що виражені в євро, переглядаються Комітетом з вільної торгівлі на запит Чорногорії або України. При здійсненні цього перегляду Комітет з вільної торгівлі визначатиме доцільність збереження дії обмежень в незмінних цінах, про які йдеться. З цією метою він може вирішити модифікувати суми, виражені в євро.

1. Митні органи Чорногорії та України надають одне одному разом із зразками відбитків печаток, які використовують їхні уповноважені органи для видачі сертифікатів походження EUR.1, адреси митних органів, відповідальних за перевірку таких сертифікатів та декларацій про походження.

2. З метою забезпечення належного виконання цього Додатку, Чорногорія та Україна надають допомогу одне одному через відповідальні митні органи у перевірці автентичності сертифікатів походження EUR.1 або декларацій про походження та щодо правдивості інформації, яка наведена у цих документах.

1. Перевірки після митного оформлення для підтвердження походження здійснюється на випадковій основі або у випадках, коли митні органи країни імпорту мають ґрунтовні сумніви щодо автентичності таких документів, щодо походження продукції, про яку йдеться, або щодо виконання інших вимог цього Додатку.

2. З метою імплементації положень пункту 1 митні органи країни імпорту повертають сертифікат походження EUR.1 та рахунок-фактуру, у разі, якщо його було надано, декларацію про походження, або копії цих документів митним органам країни експорту із наданням, у разі необхідності, причин запиту. Будь-які отримані документи та інформація, яка припускає, що надана інформація про підтвердження походження є неправдивою, направляється разом із запитом на перевірку.

3. Перевірка здійснюється митними органами країни експорту. З цією метою вони мають право направити запит на отримання будь-яких доказів та здійснити будь-які перевірки рахунків експортера або будь-які інші перевірки, що вважаються необхідними.

4. Якщо митні органи країни імпорту вирішують призупинити надання преференційного режиму певній продукції під час очікування результатів перевірки, випуск продуктів для вільного використання пропонується імпортерам за умов застосування будь-яких застережних заходів, які вважатимуться необхідними.

5. Митні органи, які вимагали перевірки, інформуються про результати перевірки у якомога стислі терміни. Ці результати мають чітко визначати чи документи є автентичними та чи продукція, про яку йдеться, може вважатися такою, що походить із Чорногорії або України та задовольняє іншим вимогам цього Додатку.

6. У випадках ґрунтовних сумнівів, якщо протягом десяти місяців з дня запиту на перевірку не було надано відповіді або вона не містить достатньої інформації для визначення автентичності документів, про які йдеться, або дійсного походження товару, митні органи, що направляли запит, окрім виняткових обставин, відмовляють у наданні преференцій.

1. При виникненні суперечок щодо процедур перевірки, вказаних у Статті 33, які не можуть бути вирішені між митними органами, які направляють запит щодо перевірки, та митними органами, відповідальними за здійснення перевірки, або у разі порушення питання щодо трактування цього Додатку, вони направляються до Комітету з вільної торгівлі.

2. У всіх випадках врегулювання суперечок між імпортером та митними органами країни імпорту здійснюється відповідно до законодавства цієї країни.

Санкції накладаються на будь-яку особу, що оформлює документ, або віддає розпорядження щодо оформлення документа, який містить неправдиву інформацію з метою отримання преференційного режиму для продукції.

Продукти, що імпортуються із вільних зон кожної із Сторін, виключаються з преференційного режиму згідно з українсько-чорногорською Угодою про вільну торгівлю.

Сторони можуть прийняти рішення про внесення змін до цього Додатку шляхом взаємної згоди. Будь-які зміни до цього Додатку набувають чинності відповідно до положень Статті 29 Угоди про вільну торгівлю між Сторонами та складають невід'ємну частину Додатку.

Доповнення I - Чорногорія - Графік специфічних зобов'язань і список вилучень з режиму найбільшого сприяння, що мають відношення до статей 41 та 44

Доповнення II - Україна - Графік специфічних зобов'язань і список вилучень з режиму найбільшого сприяння, що мають відношення до статей 41 та 44-1

__________

1 Сторони домовились, що згідно цієї Угоди, у Додатку III, Україна зберігає свої зобов'язання в СОТ

Способи постачання: 1). Постачання через кордон 2). Споживання за кордоном 3). Комерційна присутність 4). Присутність фізичних осіб