Постанова суду № 320/1771/19 від 29.02.2024 про визнання протиправним та скасування рішення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 320/1771/19

адміністративне провадження № К/990/30386/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року (суддя: Лапій С.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року (судді: Оксененко О.М., Мельничук В.П., Чаку Є.В.) у справі за адміністративним позовом приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців, третя особа: Державне підприємство "Національні інформаційні системи",

про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи і рішень судів попередніх інстанцій

У квітні 2019 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1. (далі - приватний виконавець, позивач, ОСОБА_1 ) звернулась з позовом до Дисциплінарної комісії приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія) та Міністерства юстиції України, у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії, оформлене протоколом засідання від 15 березня 2019 року №8, щодо застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на шість місяців;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 29 березня 2019 року №1015/5 про зупинення її діяльності як приватного виконавця, який виданий на підставі рішення Дисциплінарної комісії, оформленого протоколом засідання від 15 березня 2019 року №8, щодо застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на шість місяців.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала, що відповідачі під час перевірки і розгляду питання про притягнення її до дисциплінарної відповідальності не провели об?єктивного і всебічного аналізу її діяльності, як приватного виконавця, та діяли щодо неї упереджено. На думку позивачки, оскаржувані рішення є невмотивованими, оскільки в них не визначено, за яке саме порушення на позивачку накладено дисциплінарне стягнення, які норми закону були нею порушені, не надано оцінки ступеню її вини, тяжкості наслідків і розміру заподіяної шкоди, не враховано відсутності раніше накладених дисциплінарних стягнень та не аргументовано неможливості застосування менш суворого заходу впливу. Крім того, вважала, що при наданні оцінки її процесуальним виконавчим діям щодо примусового виконання рішення суду Дисциплінарна комісія перевищила свої повноваження.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року, позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом №8 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 15 березня 2019 року, щодо застосування до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 6 місяців.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1015/5 від 29 березня 2019 року про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1, виданий на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформленого протоколом №8 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 15 березня 2019 року щодо застосування до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 6 місяців.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року за результатами розгляду касаційних скарг Міністерства юстиції України та заступника Міністра юстиції України з питань виконавчої служби/Голови Дисциплінарної комісії приватних виконавців скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому підставою направлення справи на новий розгляд за висновками Верховного Суду стало те, що суди попередніх інстанцій не дали правову оцінку діям (бездіяльності) приватного виконавця ОСОБА_1., які стали підставою для ініціювання щодо неї дисциплінарного провадження, та не перевірили, чи становили такі дії (бездіяльність) склад дисциплінарного проступку, визначеного відповідачами як неналежне виконання приватним виконавцем своїх обов`язків.

Також Верховний Суд вказав, що суду першої інстанції слід установити, зважаючи на наявні в матеріалах справи копії судових рішень, предметом спору в яких є дії приватного виконавця ОСОБА_1. в окремих виконавчих провадженнях, чи були описані у довідці і поданні дії позивачки щодо передачі на реалізації нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, предметом судового розгляду та чи збігається надана судом правова оцінка цих дій з позицією відповідачів у відповідному питанні.

Крім того, у вказаній постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року зазначено, що є не достатньо обґрунтованою позиція судів попередніх інстанцій щодо порушення відповідачами принципу безсторонності при прийнятті рішення, враховуючи те, що письмові пояснення ОСОБА_1 на довідку про результати перевірки відображені в описовій частині подання, а з протоколу засідання Дисциплінарної комісії від 15 березня 2019 року вбачається, що позивачка була присутня на цьому засіданні та надавала пояснення з ключових питань перевірки.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів" від 02 червня 2016 року № 1403-VIII (надалі - Закон № 1403-VIII), виходив з того, що під час розгляду справи не встановлено протиправності оскаржуваних рішення та наказу, що свідчить про відсутність правових підстав для його задоволення. При цьому, дисциплінарною комісією дотримано імперативні норми чинного законодавства щодо вмотивованості та дослідження всіх обставин справи при прийнятті рішення, а також дотримано баланс між обставинами вчинення проступку, ступеню вини приватного виконавця, тяжкістю вчиненого проступку, наявністю наслідків та факт застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року і тому застосовано не найсуворіший вид дисциплінарного стягнення.

Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність оскарженого рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, а отже, як наслідок, про правомірність наказу Міністерства юстиції України, яким уведено в дію рішення комісії.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1., посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Мотивуючи касаційну скаргу скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосовано норми, що регулюють питання мотивації та обґрунтування рішення суб`єкта владних повноважень (протоколу Дисциплінарної комісії приватних виконавців), зокрема, частини 7 статті 34 Закону № 1403-VIII, без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10 січня 2020 року у справі №2040/6763/18.

Також позивач вказує про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21 січня 2021 року у справі №140/2740/19 щодо застосування частини 2 статті 38 та частини 8 статті 39 Закону № 1403-VIII, що регулюють право приватного виконавця бути присутнім на засіданні Дисциплінарної комісії.

Крім того, скаржник зазначає про невірне застосування судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях статті 18 Закону України "Про охорону дитинства" щодо питань, які пов`язані зі зверненням стягнення на майно боржника та його реалізацією без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26 жовтня 2021 року у справі №755/12052/19, від 15 травня 2019 року у справі №678/301/12, від 02 жовтня 2019 року у справі №754/15589/14-ц,від 27 листопада 2019 року у справі №666/288/16-ц.

У касаційній скарзі також міститься посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження.

При цьому скаржник вказує на пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 353 КАС України, та в обґрунтування зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 03 березня 2016 року у справі №760/22144/15-ц, докази, надані суду першої інстанції в додаткових поясненнях від 22 грудня 2021 року, від 22 листопада 2021 року, та письмові пояснення.

Скаржниця також вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій було відхилено клопотання про виклик свідків - членів Дисциплінарної комісії приватних виконавців, що приймали рішення на засіданні.

Крім того позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Позиція інших учасників справи

Від відповідача - Міністерства юстиції України, надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому заявник просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) визнано поважними причини пропуску приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року у справі №320/1771/19 та поновлено цей строк.

Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року у справі № 320/1771/19.

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2024 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Як установлено судами попередніх інстанцій, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 03 січня 2019 року №23/7 робочою групою, утвореною вказаним наказом, з 21 по 25 січня 2019 року проведена планова перевірка діяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1. за період роботи з 17 серпня 2017 року по 18 січня 2019 року.

За результатами перевірки робочою групою складено довідку від 25 січня 2019 року, у якій зазначено про порушення приватним виконавцем ОСОБА_1 вимог законодавства, які регулюють питання організації діяльності приватного виконавця та порядок примусового виконання рішень.

У резолютивній частині довідки діяльність приватного виконавця ОСОБА_1. оцінена як "незадовільна" та вказано позивачці на необхідність забезпечення неухильного дотримання положень нормативно-правових актів, які регулюють порядок примусового виконання рішень, особливу увагу звернувши на відповідність вчинення виконавчих дій вимогам законодавства, облік коштів на депозитних рахунках та рахунках авансових внесків, а також ведення діловодства.

Також судами попередніх інстанцій установлено, що листом від 01 лютого 2019 року № 171 ОСОБА_1 подала до Міністерства юстиції України письмові заперечення на довідку про результати планової перевірки.

Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 26 лютого 2019 року Дисциплінарній комісії внесено подання про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у зв?язку з виявленими плановою перевіркою порушеннями вимог законодавства у її діяльності, які свідчать про неналежне виконання приватним виконавцем своїх обов?язків.

Розглянувши вказане подання та заслухавши пояснення ОСОБА_1 з питань, що стали підставою для його внесення, Дисциплінарна комісія на своєму засіданні 15 березня 2019 року прийняла рішення про задоволення подання Міністерства юстиції України та застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на шість місяців (протокол засідання від 15 березня 2019 року №8).

Наказом Міністерства юстиції України від 29 березня 2019 року №1015/5 введено в дію рішення Дисциплінарної комісії та зупинено діяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1. строком на шість місяців.

Позивач, уважаючи рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 15 березня 2019 року, оформлене протоколом №8, та наказ Міністерства юстиції України № 1015/5 від 29 березня 2019 року протиправними, звернулась з цим позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02 червня 2016 року № 1403-VIII (далі - Закон № 1403-VIII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з статтею 16 Закону №1403-VIII приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності.

Державне регулювання діяльності приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України, до повноважень якого стаття 17 Закону №1403-VIII, зокрема, відносить: здійснення контролю за діяльністю приватних виконавців та визначення порядку здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця; введення в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення; зупинення та припинення права на здійснення діяльності приватного виконавця.

За приписами частини першої статті 34 Закону №1403-VIII контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 22 жовтня 2018 року №3284/5 затверджений Порядок проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців (далі - Порядок), який визначає механізм здійснення Міністерством юстиції України перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, зокрема стану додержання Конституції України, вимог законів України, указів Президента України та постанов Верховної Ради України, ухвалених відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства юстиції України, доручень Міністра юстиції України, та організації роботи щодо їх виконання, дотримання державними і приватними виконавцями порядку та строків вчинення виконавчих дій, виконання правил діловодства.

Згідно з пунктом 6 розділу III Порядку до плану проведення планової перевірки діяльності приватного виконавця вносяться питання, що стосуються організації діяльності приватного виконавця, дотримання приватним виконавцем вимог законодавства під час вчинення виконавчих дій та виконання ним правил ведення діловодства.

Про результати планової перевірки складається довідка (пункт 16 розділу III Порядку).

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 38 Закону №1403-VIII підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, яким, зокрема, визначено невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків.

У силу частини сьомої статті 34 Закону №1403-VIII у разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до статті 39 Закону №1403-VIII Дисциплінарна комісія приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія) утворюється при Міністерстві юстиції України для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків (частина перша); рішення Дисциплінарної комісії приймаються на її засіданні, за умови присутності не менше п`яти членів комісії, шляхом голосування простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів комісії. У разі рівного розподілу голосів рішення вважається неприйнятим (частина восьма); рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени комісії (частина дев?ята).

Згідно з частиною четвертою статті 40 Закону №1403-VIII Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, може прийняти, зокрема, рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

У разі, якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року (частина п?ята статті 40 Закону №1403-VIII).

Частиною першою статті 41 Закону №1403-VIII встановлено, що за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) догана; 3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців; 4) припинення діяльності приватного виконавця.

Рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України (частина друга статті 41 Закону №1403-VIII).

З аналізу наведених норм чинного законодавства України випливає, що Міністерство юстиції України в порядку контролю за діяльністю приватних виконавців здійснює планові і позапланові перевірки їх діяльності та у випадку виявлення ознак дисциплінарного проступку ініціює питання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, яке розглядається Дисциплінарною комісією з прийняттям відповідного рішення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вже зазначалося вище, постановою Верховного Суду від 28 квітня 2021 року за результатами розгляду касаційних скарг Міністерства юстиції України та заступника Міністра юстиції України з питань виконавчої служби/Голови Дисциплінарної комісії приватних виконавців скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Також Верховний Суд вказав, що суду першої інстанції слід установити, зважаючи на наявні в матеріалах справи копії судових рішень, предметом спору в яких є дії приватного виконавця ОСОБА_1 в окремих виконавчих провадженнях, чи були описані у довідці і поданні дії позивачки щодо передачі на реалізації нерухомого майна, право власності на яке, або право користування яким мають діти, предметом судового розгляду та чи збігається надана судом правова оцінка цих дій з позицією відповідачів у відповідному питанні.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що суди першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи дослідили питання щодо розгляду Дисциплінарною комісією подання Міністерства про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивачки.

Так пунктом 25 Положення про Дисциплінарну комісію передбачено, що розгляд подання Мін`юсту про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності на засіданні Дисциплінарної комісії починається із заслуховування доповіді члена Дисциплінарної комісії, який попередньо за дорученням голови Дисциплінарної комісії вивчав таке подання, після чого заслуховуються присутні на засіданні члени Дисциплінарної комісії, приватний виконавець та інші запрошені на засідання особи, а також вивчаються та аналізуються необхідні документи.

Члени Дисциплінарної комісії мають право: вивчати матеріали, подані на розгляд Дисциплінарної комісії; заявляти клопотання, висловлювати власну думку з питань, що розглядаються; брати участь у прийнятті рішення шляхом голосування; висловлювати окрему думку, оформлену в письмовому вигляді.

Судом встановлено, що на засіданні Дисциплінарної комісії позивачка була присутня та мала можливість надати свої пояснення з приводу перевірки її діяльності, а тому Дисциплінарною комісією при прийнятті рішення було дотримано принцип безсторонності.

Згідно з частиною 4 статті 40 Закону №1403-VIII Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень:

1) задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення;

2) відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця:

3) відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

Таким чином, Дисциплінарна комісія може відхилити подання, якщо встановить, що воно необґрунтоване та не має підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця.

У протилежному випадку Дисциплінарна комісія приймає рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 41 вказаного Закону.

Верховний Суд зауважує, що судами попередніх інстанцій встановлено дотримання Дисциплінарною комісією процедури ухвалення оскаржуваного рішення зважаючи на наступне.

Згідно з пунктом 18 Положення про Дисциплінарну комісію протокол засідання Дисциплінарної комісії має містити перелік присутніх на засіданні осіб, порядок денний, питання, що розглядались на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, прийняте Дисциплінарною комісією рішення. У разі прийняття Дисциплінарною комісією рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у протоколі засідання Дисциплінарної комісії зазначається вид дисциплінарного стягнення", який застосовано до приватного виконавця.

У разі прийняття Дисциплінарною комісією рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця у протоколі засідання Дисциплінарної комісії зазначається строк, на який зупинено діяльність приватного виконавця.

Так, рішення Дисциплінарної комісії за результатами розгляду подання оформлене протоколом та підписано усіма присутніми на засіданні членами комісії.

При цьому, протокол засідання Дисциплінарної комісії від 15 березня 2019 року № 8 містить типову структуру, зокрема, зазначено питання, що внесені на порядок денний, осіб, що брали участь в обговоренні питань, а також рішення, що було прийнято за результатами обговорення.

Верховний Суд, покликаючись на статті 38, 40, 41 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", дійшов висновку, що приватний виконавець може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, яким вважається невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків.

У контексті зазначеного, Верховний Суд зазначає наступне.

Так, накладення дисциплінарного стягнення на приватного виконавця здійснюється Дисциплінарною комісією, яка, в свою чергу, при визначенні виду дисциплінарного стягнення враховує обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07 липня 2021 року у справі №160/10658/20, від 10 січня 2020 року у справі № 2040/6763/19 та від 10 червня 2021 року у справі №420/11224/20.

При цьому, Дисциплінарна комісія, визначаючи вид стягнення та встановлюючи позивачці строк у 6 місяців зупинення діяльності, врахувала характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному рішенні про застосування заходу стягнення.

Так із оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є оскаржуване рішення відповідача, яким встановлено порушення позивачем: 1) вимог інструкції з організації примусового виконання рішень, 2)порядку стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, 3) вимог законодавства про використання авансового внеску, 4) вимог законодавства, які регулюють питання пов`язані зі зверненням стягнення майна боржника та його реалізацію, 5) правил ведення діловодства.

Отже, приватного виконавця ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення:

1) порядку ведення книг обліку депозитних сум та авансових внесків (виведення підсумків за залишками здійснюється не на перше число місяця та містяться незаповнені графи, чим порушено пункти 6, 7 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція № 512/5);

2) неналежне забезпечення вимог законодавства щодо внесення до автоматизованої системи виконавчого провадження відомостей про виконавче провадження (відсутні скановані копії виконавчих документів (виконавчі провадження НОМЕР_17, НОМЕР_18, НОМЕР_19, НОМЕР_20, НОМЕР_2, НОМЕР_21), заявок на реалізацію майна (виконавчі провадження НОМЕР_2, НОМЕР_22, НОМЕР_23, НОМЕР_24, НОМЕР_25, НОМЕР_26, НОМЕР_27), актів про реалізацію предмета іпотеки (виконавчі провадження НОМЕР_27, НОМЕР_23), відповіді на адвокатський запит від 30 жовтня 2018 року №2366), чим порушено абзац третій пункту 7 розділу II, пункт 2 розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року №2432/5;

3) порядку стягнення основної винагороди (постановами приватного виконавця від 23 серпня 2018 року основна винагорода стягнута одночасно з відкриттям виконавчих проваджень НОМЕР_28 і НОМЕР_29, хоча чинна на той час редакція частини сьомої статті 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів передбачала здійснення лише розрахунку основної винагороди, і навпаки, у виконавчих провадженнях НОМЕР_23, НОМЕР_30, НОМЕР_26, НОМЕР_31, НОМЕР_32, НОМЕР_33, які відкриті після 28 серпня 2018 року, постанови про стягнення основної винагороди не виносилися одночасно з відкриттям виконавчих провадження, а складалися розрахунки цієї винагороди);

4) порядку стягнення витрат виконавчого провадження (у постановах про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у виконавчих провадженнях НОМЕР_34, НОМЕР_35, НОМЕР_36, НОМЕР_37, НОМЕР_28, НОМЕР_38, НОМЕР_39, НОМЕР_27, НОМЕР_23, НОМЕР_25, НОМЕР_30, НОМЕР_40, №НОМЕР_41, №НОМЕР_42, №НОМЕР_11, НОМЕР_43 не зазначено види та суми витрат виконавчого провадження, на прикладі виконавчого провадження НОМЕР_43 зазначено про стягнення приватним виконавцем з боржника необґрунтованих та можливо додаткових витрат);

5) не дотримання вимог законодавства щодо використання авансового внеску стягувача (неодноразові випадки компенсації приватним виконавцем витрат виконавчого провадження за рахунок невикористаного авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа; порушення строку повернення авансового внеску, що є порушенням частини третьої статті 37 Закону України Про виконавче провадження, пункту 3 розділу Інструкції № 512/5);

6) вимог законодавства, що регулює питання, пов`язані зі зверненням стягнення на майно боржника та його реалізацію (передано на реалізацію нерухоме майно, право власності на яке або право користування яким мають діти, без звернення до органів опіки і піклування за відповідним дозволом (виконавчі провадження НОМЕР_28, НОМЕР_38, НОМЕР_27, НОМЕР_44, НОМЕР_29, НОМЕР_22); не враховано повідомлення органу опіки та піклування про ненадання дозволу на реалізацію квартири, в якій зареєстровані діти (виконавче провадження НОМЕР_43); не перевірено інформацію про наявність зареєстрованих дітей (виконавче провадження НОМЕР_24) тощо, чим порушено пункт 28 розділу VIII Інструкції № 512/5 та абзац сьомий пункту 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2831/5);

7) окремих правил ведення діловодства, які були усунуті приватним виконавцем під час перевірки.

При цьому, указані порушення законодавства підтверджено Дисциплінарною комісією під час засідання, та оформлені протоколом.

Вказане дає підстави вважати, такі дії позивачки призвели до порушення прав стягувачів у зв`язку із неперерахуванням вчасно коштів (порушено пункти 6, 7 розділу VII Інструкції № 512/5), а також порушення прав боржників у зв`язку із не закінченням виконавчого провадження та відповідно, не застосування наслідків закінчення виконавчого провадження, порушення прав сторін виконавчого провадження, а саме, право на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження (порушено вимоги статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" 1404-VIII).

Загалом, перевіркою встановлено, що під час здійснення діяльності приватним виконавцем ОСОБА_1 порушуються вимоги законодавства, яке регулює питання організації діяльності приватного виконавця та порядок примусового виконання рішень.

Також під час проведення перевірки встановлено, що позивачем порушуються вимоги нормативно-правових актів, які регулюють питання, пов`язані зі зверненням стягнення на майно боржника та його реалізацією.

Слід зазначити, що основним законом, який регулює охорону дитинства, є Закон України "Про охорону дитинства", норми якого кореспондуються з нормами Конвенції "Про права дитини", схваленої резолюцією 44-сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР України від 27 лютого 1991 року, в якій встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

................

Перейти до повного тексту