Відповідно до частини четвертої статті 28 Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин", пунктів 1, 2, 5, 57, 63 Всеохоплюючої стратегії імплементації Глави IV (Санітарні та фітосанітарні заходи) Розділу IV "Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею" Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 228-р, пунктів 221, 232, 370 Плану заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2017 року № 1106, пункту 8 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 124, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Вимоги до передзабійного та післязабійного огляду тварин, у тому числі забитих за межами бійні, що додаються.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 07 червня 2002 року № 28 "Про затвердження Правил передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м’яса та м’ясних продуктів", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 червня 2002 року за № 524/6812.

3. Департаменту державної політики у сфері санітарних та фітосанітарних заходів забезпечити в установленому законодавством порядку подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та вводиться в дію через дванадцять місяців з дня введення в дію Закону України від 04 лютого 2021 року № 1206-IX "Про ветеринарну медицину".

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра аграрної політики та продовольства України згідно з розподілом обов’язків.

1. Ці Вимоги поширюються на відносини, пов’язані зі здійсненням передзабійного та післязабійного огляду тварин, у тому числі забитих за межами бійні.

2. Ці Вимоги є обов’язковими для:

операторів ринку харчових продуктів (далі - оператори ринку);

державних ветеринарних інспекторів, помічників державних ветеринарних інспекторів та уповноважених осіб, яким відповідно до вимог законодавства про державний контроль надано повноваження щодо здійснення передзабійного та післязабійного огляду тварин.

Ці вимоги не поширюються на продукцію полювання, призначену для особистого споживання.

3. У цих Вимогах терміни вживаються у таких значеннях:

1) бикові - тварини підродини бикових, включаючи роди Bubalus та Bison;

2) бійня - потужність, яку використовують для забою та обробки туш тварин, м’ясо яких призначене для споживання людиною;

3) бійня з низьким обсягом забою - бійня, на якій забій тварин здійснюють у певний час робочого дня або протягом усього робочого дня, але не кожного робочого дня протягом тижня;

4) великі дикі тварини - дикі наземні ссавці, інші ніж дрібні дикі тварини;

5) ВРХ - велика рогата худоба;

6) герметичний контейнер - контейнер, сконструйований у спосіб, що забезпечує запобігання проникненню небезпечних факторів;

7) господарство походження - господарство, в якому тварин востаннє вирощували;

8) дезінфекція - заходи, спрямовані на знищення патогенних та умовно патогенних мікроорганізмів з метою недопущення ризику поширення інфекційних хвороб людей та тварин;

9) дикі тварини, вирощені на фермі,- безкільові (страусоподібні) (Ratitae) та наземні ссавці, які не є свійськими копитними тваринами, які утримуються напіввільних умовах;

10) дрібні дикі тварини - перната дичина та дикі зайцеподібні;

11) зайцеподібні - кролі, зайці та інші гризуни;

12) зграя - птахи з однаковим ветеринарно-санітарним статусом, які утримуються в одному приміщенні або в одному відгородженому місці та складають одну епідеміологічну одиницю; для свійської птиці це визначення включає свійську птицю, яка знаходиться у одному приміщенні зі спільним повітряним простором;

13) м’ясні продукти - перероблені продукти, отримані в результаті переробки м’яса або в результаті подальшої переробки таких перероблених продуктів, поверхня зрізу яких свідчить, що продукт більше не має характеристик свіжого м’яса;

14) м’ясо - їстівні частини, включаючи кров, забитих свійських копитних тварин, свійської птиці, зайцеподібних, великих та дрібних диких тварин, а також диких тварин, вирощених на фермі;

15) молоді свійські бикові - свійські бикові, молодші восьми місяців, а також свійські бикові, молодші 20 місяців та вирощені (без доступу до пасовищ протягом усього життя) на території (країна, зона, регіон або компартмент), яка є вільною від (благополучною щодо) туберкульозу;

16) навчена особа - особа, яка здійснює поводження з дикими тваринами, добутими у процесі полювання, вимоги до якої встановлені Гігієнічними вимогами до виробництва та обігу харчових продуктів тваринного походження, затвердженими наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 20 жовтня 2022 року № 813, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 15 листопада 2022 року за № 1409/38745;

17) нутрощі - органи грудної, черевної та тазової порожнин, а також трахея та стравохід, а у птахів - воло;

18) потужність з переробки диких тварин - потужність, на якій диких тварин, добутих у процесі полювання, та їх м’ясо, готують для введення в обіг;

19) потужність з переробки диких тварин з низьким обсягом виробництва - потужність з переробки диких тварин, на якій диких тварин, добутих у процесі полювання, та їх м’ясо, готують для введення в обіг у певний час робочого дня або протягом усього робочого дня, але не кожного робочого дня протягом тижня;

20) потужність з розбирання та обвалювання м’яса - потужність, яку використовують для розбирання та/або обвалювання м’яса;

21) промислова переробка - переробка на м’ясні продукти, яку здійснюють на потужності з виробництва м’ясних продуктів відповідно до законодавства;

22) свіже м’ясо - м’ясо, для збереження якого не використовувалися жодні інші процеси, крім охолодження, заморожування або швидкого заморожування, включаючи м’ясо у вакуумній упаковці або запаковане в контрольованому середовищі;

23) свійська птиця (далі - птиця) - птахи, вирощені в господарстві, включаючи птахів, що не вважаються свійськими, але вирощуються як свійські тварини, за винятком безкільових (страусоподібних) (Ratitae);

24) свійські копитні тварини - свійські бикові, свійські свині, свійські вівці та кози, а також свійські непарнокопитні;

25) субпродукт - свіже м’ясо, включаючи з нутрощами та кров’ю, крім м’яса туші;

26) туша - тіло забитої тварини до, під час та після знімання шкіри, скобління, видалення нутрощів (потрошіння), відокремлювання голови, ніг та хвоста;

27) умовна голова - стандартизована одиниця вимірювання, яку використовують для групування тварин різних видів та вікових категорій з метою порівняння.

Інші терміни вживаються в значеннях, наведених у Законах України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин" (далі - Закон), "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", від 04 лютого 2021 року № 1206-IX "Про ветеринарну медицину". Терміни "корми" та "хутрові тварини" вжито у значеннях, наведених у Законі України "Про безпечність та гігієну кормів", термін "господарство" - у значенні, наведеному в Законі України "Про ідентифікацію та реєстрацію тварин", термін "ризиковий матеріал" - у значенні, наведеному в Законі України "Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною", термін "продукція полювання" - у значенні, наведеному в Законі України "Про мисливське господарство та полювання".

4. Передзабійний огляд здійснюють відповідно до вимог, встановлених розділом II цих Вимог.

5. Післязабійний огляд здійснюють відповідно до загальних вимог, встановлених главою 1розділу III цих Вимог, та спеціальних вимог для відповідних видів тварин, встановлених главами 2-12розділу III цих Вимог.

6. Передзабійний та післязабійний огляд тварин, у тому числі забитих за межами бійні, здійснюють з урахуванням вимог Законів України "Про захист тварин від жорстокого поводження" та "Про Червону книгу України".

7. У разі наявності підозри або виявлення інфекційних, інвазійних та незаразних хвороб тварин застосуванню підлягають заходи, визначені розділами IV-VIII цих Вимог.

8. Якщо розділами IV-VIII цих Вимог встановлено, що м’ясо та інші продукти забою тварин повинні піддаватись поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження, зазначене поводження застосовується у разі, якщо інше не встановлено законодавством про ветеринарну медицину та благополуччя тварин.

9. Порядок проведення обробок та переробок м’яса та інших продуктів забою, призначених для споживання людиною, встановлений розділом IX цих Вимог.

10. Лабораторні та інші дослідження (випробування) м’яса та інших продуктів забою проводять з урахуванням вимог, встановлених розділом X цих Вимог.

11. У разі забою тварин, підданих радіаційному ураженню, застосуванню підлягають заходи, визначені розділом XI цих Вимог.

1. Передзабійному огляду, що його проводять на бійні, підлягають усі тварини, призначені для забою, за виключенням випадків, визначених пунктом 2 цієї глави.

2. Дозволяється проводити передзабійний огляд щодо репрезентативної кількості птахів з кожної зграї та репрезентативної кількості зайцеподібних з кожного господарства походження.

3. Державний ветеринарний інспектор здійснює передзабійний огляд птиці протягом 12 годин, а інших тварин - протягом 24 годин після їх прибуття на бійню (крім визначених у встановленому законодавством порядку боєнь, на яких не вимагається присутність державного ветеринарного інспектора).

Державний ветеринарний інспектор має право у будь-який час провести повторний передзабійний огляд тварини.

4. Передзабійний огляд повинен включати перевірку наявності щодо тварин будь-яких ознак:

1) загроз для їх здоров’я та/або благополуччя;

2) стану, нетипових характеристик (аномалій) або хвороб, через які м’ясо визнається не придатним для споживання людиною або які можуть негативно вплинути на здоров’я тварин. Зокрема, державний ветеринарний інспектор здійснює безпосередній нагляд за поводженням із тваринами в рамках заходів з ліквідації та контролю туберкульозу, бруцельозу, сальмонельозу та інших зоонозів, а також хвороб тварин, що підлягають повідомленню відповідно до вимог законодавства про ветеринарну медицину та благополуччя тварин;

3) використання заборонених законодавством речовин;

4) використання ветеринарних препаратів, що не відповідає вимогам законодавства про ветеринарну медицину та благополуччя тварин;

5) наявності залишків забруднюючих та інших речовин в кількостях, що перевищують встановлені законодавством максимальні межі (рівні).

5. Передзабійний огляд повинен включати перевірку дотримання оператором ринку вимог щодо забезпечення чистоти шкіри та шерсті тварин, що підлягають забою.

Тварини, стан шкіри або шерсті яких загрожує забрудненням м’яса під час забою, забиваються лише після очищення їх шкіри та шерсті у спосіб, що забезпечує уникнення будь-якого ризику зазначеного забруднення, крім випадків, коли відповідне м’ясо не призначається для споживання людиною.

6. В рамках передзабійного огляду державний ветеринарний інспектор здійснює клінічний огляд усіх тварин, відібраних, у разі необхідності, для зазначених цілей оператором ринку або помічником державного ветеринарного інспектора для проведення ретельнішого передзабійного огляду.

1. Передзабійний огляд, що його проводять в господарстві походження, повинен включати фізичний огляд тварин, що підлягають забою, з метою встановлення (перевірки):

1) наявності ознак:

хвороб або станів, що можуть передаватись тваринам або людям через поводження з м’ясом зазначених тварин або через його споживання;

підозрілої (нетипової) поведінки (індивідуального або колективного характеру), яка свідчить про наявність хвороб, зазначених в абзаці другому цього підпункту;

загальної нетипової поведінки, нетипових характеристик (аномалій) або хвороб, через які м’ясо визнається не придатним для споживання людиною;

2) перевищення встановлених законодавством максимальних меж залишків (рівнів) забруднюючих та інших речовин;

3) використання заборонених законодавством речовин;

4) дотримання вимог законодавства про благополуччя тварин під час їх транспортування та забою, стану забрудненості шкіри та шерсті тварин.

2. Тварини, стан шкіри або шерсті яких загрожує забрудненням м’яса під час забою, забиваються відповідно до вимог, встановлених абзацом другим пункту 5 глави 1 цього розділу.

1. Державний ветеринарний інспектор здійснює післязабійний огляд туш та субпродуктів, які супроводжують такі туші:

1) безпосередньо після забою;

2) якнайшвидше (без необґрунтованих та невиправданих затримок) після доставлення туш та субпродуктів на потужність з переробки диких тварин або у випадках, визначених пунктом 4 глави 10 цього розділу, на потужність з розбирання та обвалювання м’яса.

2. Вимоги пункту 1 цієї глави не застосовуються до нутрощів та частин туш великих диких тварин, які відповідно до Гігієнічних вимог до виробництва та обігу харчових продуктів тваринного походження, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 20 жовтня 2022 року № 813, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15 листопада 2022 року за № 1409/38745, дозволяється не транспортувати на потужність з переробки диких тварин.

3. Якщо на момент забою тварин або обробки туш державний ветеринарний інспектор або помічник державного ветеринарного інспектора не присутні на бійні або на потужності з переробки диких тварин - дозволяється здійснення післязабійного огляду не пізніше 24 годин після забою тварин або доставлення туш та субпродуктів на потужність з переробки диких тварин у разі виконання таких вимог:

1) тварини забиті на бійні з низьким обсягом забою або поводження з тваринами здійснено на потужності з переробки диких тварин з низьким обсягом виробництва, на яких протягом року здійснюється поводження/забивається не більше:

1 000 умовних голів;

150 000 голів птиці, зайцеподібних та дрібних диких тварин;

2) бійня/потужність з переробки диких тварин забезпечені достатньою кількістю приміщень для зберігання свіжого м’яса та субпродуктів;

3) післязабійний огляд здійснюється державним ветеринарним інспектором.

4. Для обчислення умовного поголів’я відповідно до абзацу другого підпункту 1 пункту 3 цієї глави, використовують такі коефіцієнти перерахунку:

1) для бикових, жива маса яких перевищує 300 кг,- коефіцієнт перерахунку в умовне поголів’я повинен становити 1,0; для інших бикових - 0,5;

2) для коней - коефіцієнт перерахунку в умовне поголів’я повинен становити 1,0;

3) для свиней, жива маса яких перевищує 100 кг,- коефіцієнт перерахунку в умовне поголів’я повинен становити 0,2; для інших свиней - 0,15;

4) для овець та кіз - коефіцієнт перерахунку в умовне поголів’я повинен становити 0,05;

5) для ягнят, козенят та поросят, жива маса яких не перевищує 15 кг,- коефіцієнт перерахунку в умовне поголів’я повинен становити 0,05;

6) для тварин родини оленеві (Cervidae), жива маса яких не перевищує 100 кг,- коефіцієнт перерахунку в умовне поголів’я повинен становити 0,05;

7) для інших великих диких тварин - коефіцієнт перерахунку в умовне поголів’я повинен становити 0,2.

5. Швидкість лінії забою та кількість осіб, що здійснюють післязабійний огляд, повинні бути такими, що забезпечують виконання вимог цього розділу.

6. Державний ветеринарний інспектор здійснює післязабійний огляд усіх зовнішніх поверхонь туші та нутрощів з цієї туші, звертаючи особливу увагу на виявлення ознак інфекційних захворювань. У разі виявлення невідповідності або появи обґрунтованої підозри щодо невідповідності державний ветеринарний інспектор здійснює заходи, зокрема розрізання, пальпацію та/або лабораторні дослідження (випробування) з метою встановлення (перевірки):

1) остаточного діагнозу;

2) наявності інфекційних захворювань;

3) перевищення встановлених законодавством максимальних меж залишків (рівнів) забруднюючих та інших речовин;

4) відповідності мікробіологічним критеріям;

5) наявності інших факторів, через які м’ясо визнається не придатним для споживання людиною або підлягає використанню з відповідними обмеженнями.

7. Під час здійснення післязабійного огляду необхідно вживати запобіжні заходи, які забезпечують зведення до мінімуму забруднення свіжого м’яса під час використання таких процедур як пальпація або розрізання.

Оператор ринку забезпечує наявність на потужності достатньої кількості технічних засобів для ідентифікації нутрощів у спосіб, що дає можливість встановити тушу, до якої вони належали до забою, та достатнього простору для післязабійного огляду субпродуктів. Після підтвердження безпечності туші та придатності до споживання людиною, в тому числі продуктів забою, ідентифікація нутрощів щодо приналежності до туші є необов’язковою.

8. Туші та субпродукти підлягають додатковим процедурам післязабійного огляду, зазначеним в пункті 2 глави 4, пункті 2 глави 5, пункті 3 глави 6, пункті 3 глави 7, пункті 2 глави 8 та пункті 2 глави 9 цього розділу, за умови, якщо державним ветеринарним інспектором встановлено можливі ризики для здоров’я людини, здоров’я та благополуччя тварин на підставі:

1) перевірки інформації про харчовий ланцюг;

2) результатів передзабійного та/або післязабійного огляду;

3) перевірки дотримання вимог законодавства про благополуччя тварин під час їх транспортування та забою;

4) додаткових епідеміологічних даних та/або інших даних щодо господарства походження тварин.

9. Якщо в результаті передзабійного та післязабійного огляду встановлено відсутність причин, через які м’ясо визнається не придатним для споживання людиною, на туші свійських копитних тварин, диких ссавців, вирощених на фермі, відмінних від зайцеподібних, та великих диких тварин, а також на напівтуші, четвертини та шматки, що отримані шляхом розроблення напівтуш на три шматки, наноситься позначка придатності. Нанесення позначки придатності здійснюється на бійні або на потужності з переробки диких тварин, якщо інше не передбачено законом. Обіг зазначених туш тварин та їх частин без нанесеної на них позначки придатності забороняється, якщо інше не передбачено законодавством.

1. До проведення післязабійного огляду допускаються туші свійських непарнокопитних, бикових, старших восьми місяців та свійських свиней, старших п’яти тижнів, що розділені уздовж на половини вниз по хребту.

2. Державний ветеринарний інспектор має право визначити будь-які туші та голови, які допускаються до проведення післязабійного огляду виключно розділеними по довжині.

Державний ветеринарний інспектор має право допускати до післязабійного огляду туші свійських непарнокопитних, бикових, старших восьми місяців та свійських свиней, старших п’яти тижнів, що не розділені на половини, з урахуванням одного або більше таких факторів: звички харчування, досягнення науково-технічного прогресу, вимоги конкретних ветеринарно-санітарних заходів.

3. На бійнях з низьким обсягом забою та потужностях з переробки диких тварин з низьким обсягом виробництва, що на них здійснюється поводження з менш ніж 1 000 умовними головами на рік, державний ветеринарний інспектор має право допускати до післязабійного огляду туші дорослих непарнокопитних, дорослих бикових та дорослих великих диких тварин, розділені на четвертини.

1. Післязабійний огляд свійських бикових, свійських овець та кіз, свійських непарнокопитних, а також свійських свиней здійснюють відповідно до вимог глав 1, 2, 4-9 цього розділу.

2. Післязабійний огляд тварин, вимушено забитих за межами бійні, здійснюють відповідно до вимог глав 1, 2 цього розділу.

1. Післязабійний огляд туш та субпродуктів молодих свійських бикових повинен включати візуальний огляд:

1) голови, глотки та гортані; заглоткових лімфатичних вузлів (Lnn. retropharyngiales) (разом з проведенням пальпації); ротової порожнини та зіва (fauces). Післязабійний огляд може включати проведення додаткових процедур, якщо їх проведення здійснюється відповідно до законодавства про ветеринарну медицину та благополуччя тварин в рамках плану моніторингу хвороб, зокрема туберкульозу;

2) легень (разом з проведенням пальпації), трахеї та стравоходу; бронхіальних та середостінних лімфатичних вузлів (Lnn. bifurcations, eparteriales та mediastinales) (разом з проведенням пальпації);

3) перикарда та серця;

4) діафрагми;

5) печінки, лімфатичних вузлів печінки та підшлункової залози (Lnn. portales);

6) шлунково-кишкового тракту, брижі, шлункових та брижових лімфатичних вузлів (Lnn. gastrici, mesenterici, craniales та caudales);

7) селезінки;

8) нирок;

9) плеври та очеревини;

10) пупкової ділянки та суглобів.

2. Якщо на підставі наявності одного або більше факторів, зазначених в пункті 8 глави 1 цього розділу, встановлено можливі ризики для здоров’я людини, здоров’я та благополуччя тварин,- післязабійний огляд туш та субпродуктів молодих свійських бикових повинен включати проведення таких процедур:

1) розрізання заглоткових лімфатичних вузлів (Lnn. retropharyngiales); пальпацію язика;

2) розрізання бронхіальних та середостінних лімфатичних вузлів (Lnn. bifurcations, eparteriales та mediastinales); поздовжній розтин трахеї та основних гілок бронхів; легені розрізають в області їх задньої третини, перпендикулярно головним вісям (такі розрізи не вимагаються щодо легень, які не призначені для споживання людиною);

3) поздовжній розріз серця у спосіб, що розкриває шлуночок та прорізає (міжшлуночкову) перегородку;

4) розрізання шлункових та брижових лімфатичних вузлів (Lnn. gastrici, mesenterici, craniales та caudales);

5) пальпацію селезінки та, у разі необхідності, її розрізання;

6) розрізання нирок та ниркових лімфатичних вузлів (Lnn. renales);

7) пальпацію пупкової ділянки та суглобів; розрізання пупкової ділянки, розкриття суглобів та огляд синовіальної рідини.

1. Післязабійний огляд туш та субпродуктів свійських бикових, інших ніж молоді свійські бикові, повинен включати:

1) візуальний огляд голови, глотки та гортані; розрізання та огляд заглоткових лімфатичних вузлів (Lnn. retropharyngiales); огляд зовнішніх жувальних м’язів, в яких необхідно зробити два розрізи паралельно до нижньощелепної кістки (mandibula) та внутрішніх жувальних м’язів (внутрішніх крилоподібних м’язів), які розрізають уздовж однієї площини. Язик необхідно вивільнити з метою забезпечення ретельного візуального огляду ротової порожнини та зіва (fauces);

2) огляд трахеї та стравоходу; візуальний огляд та пальпацію легень; розрізання та огляд бронхіальних та середостінних лімфатичних вузлів (Lnn. bifurcations, eparteriales та mediastinales);

3) візуальний огляд перикарда та серця; поздовжній розріз серця у спосіб, що розкриває шлуночок та прорізає (міжшлуночкову) перегородку;

4) візуальний огляд діафрагми, печінки, лімфатичних вузлів печінки та підшлункової залози (Lnn. portales), шлунково-кишкового тракту, брижі;

5) візуальний огляд та пальпацію шлункових та брижових лімфатичних вузлів (Lnn. gastrici, mesenterici, craniales та caudales);

6) візуальний огляд селезінки, нирок, плеври, очеревини, статевих органів (крім статевого члена, якщо його на момент здійснення післязабійного огляду видалено), вимені та його лімфатичних вузлів (Lnn. supramammarii).

2. Якщо на підставі наявності одного або більше факторів, зазначених в пункті 8 глави 1 цього розділу, встановлено можливі ризики для здоров’я людини, здоров’я та благополуччя тварин,- післязабійний огляд туш та субпродуктів свійських бикових, інших ніж молоді свійські бикові, повинен включати проведення таких процедур:

1) розрізання та огляд підщелепних та привушних лімфатичних вузлів (Lnn. mandibulares та parotidei); пальпацію язика та зіва (fauces);

2) розрізання бронхіальних та середостінних лімфатичних вузлів (Lnn. bifurcations, eparteriales та mediastinales); поздовжній розтин трахеї та основних гілок бронхів; легені розрізають в області їх задньої третини, перпендикулярно головним вісям (такі розрізи не вимагаються щодо легень, які не призначені для споживання людиною);

3) пальпацію печінки, лімфатичних вузлів печінки та підшлункової залози (Lnn. portales); розрізання вісцеральної поверхні печінки та біля основи хвостатої частки для огляду жовчних протоків;

4) розрізання шлункових та брижових лімфатичних вузлів (Lnn. gastrici, mesenterici, craniales та caudales);

5) пальпацію селезінки та, у разі необхідності, її розрізання;

6) розрізання нирок та ниркових лімфатичних вузлів (Lnn. renales);

7) для корів: пальпацію та розрізання вимені та його лімфатичних вузлів (Lnn. supramammarii). Кожну половину вимені відкривають за допомогою довгого, глибокого розрізу до молочного пазуху (sinus lactiferes) та лімфатичних вузлів вимені (Lnn. supramammarii), крім випадків, коли вим’я не призначене для споживання людиною.

1. Вимоги цієї глави застосовуються до туш та субпродуктів таких свійських овець та кіз: свійські вівці, в яких не прорізалися постійні різці; свійські вівці, молодші 12 місяців; свійські кози, молодші шести місяців.

2. Післязабійний огляд туш та субпродуктів, зазначених в пункті 1 цієї глави, повинен включати візуальний огляд:

1) голови (включаючи глотку, гортань, ротову порожнину, язик, привушні (Lnn. parotidei) та заглоткові (Lnn. retropharyngiales) лімфатичні вузли). Зазначена вимога не застосовується до голів (включаючи язик та мізки), не призначених для споживання людиною;

2) легень, трахеї, стравоходу, бронхіальних та середостінних лімфатичних вузлів (Lnn. bifurcationes, eparteriales та mediastinales);

3) перикарда та серця;

4) діафрагми;

5) печінки, лімфатичних вузлів печінки та підшлункової залози (Lnn. portales);

6) шлунково-кишкового тракту, брижі, шлункових та брижових лімфатичних вузлів (Lnn. gastrici, mesenterici, craniales та caudales);

7) селезінки;

8) нирок;

9) плеври та очеревини;

10) пупкової ділянки та суглобів.

3. Якщо на підставі наявності одного або більше факторів, зазначених у пункті 8 глави 1 цього розділу, встановлено можливі ризики для здоров’я людини, здоров’я та благополуччя тварин,- післязабійний огляд туш та субпродуктів, зазначених в пункті 1 цієї глави, повинен включати проведення таких процедур:

1) пальпацію глотки, гортані, ротової порожнини, язика та привушних лімфатичних вузлів (Lnn. parotidei). Якщо інше не встановлено законодавством про ветеринарну медицину та благополуччя тварин, вимоги цього підпункту не застосовуються до голів (включаючи язик та мізки), не призначених для споживання людиною;

2) пальпацію легень; розрізання легень, трахеї, стравоходу, бронхіальних та середостінних лімфатичних вузлів (Lnn. bifurcationes, eparteriales та mediastinales);

3) розрізання серця;

4) пальпацію печінки та її лімфатичних вузлів; розрізання вісцеральної поверхні печінки для огляду жовчних протоків;

5) пальпацію селезінки та, у разі необхідності, її розрізання;

6) розрізання нирок та ниркових лімфатичних вузлів (Lnn. renales);

7) пальпацію пупкової ділянки та суглобів; розрізання пупкової ділянки, розкриття суглобів та огляд синовіальної рідини.

1. Вимоги цієї глави застосовуються до туш та субпродуктів свійських овець та кіз, інших ніж ті, що зазначені в пункті 1 глави 6 цього розділу.

2. Післязабійний огляд туш та субпродуктів, зазначених в пункті 1 цієї глави, повинен включати:

1) візуальний огляд голови, включаючи глотку та гортань, ротову порожнину, язик та привушні лімфатичні вузли (Lnn. parotidei); пальпацію заглоткових лімфатичних вузлів (Lnn. retropharyngiales).

Вимоги абзацу першого цього підпункту не застосовуються до голів (включаючи язик та мізки), не призначених для споживання людиною;

2) візуальний огляд легень, трахеї та стравоходу; пальпацію легень, бронхіальних та середостінних лімфатичних вузлів (Lnn. bifurcationes, eparteriales та mediastinales);

3) візуальний огляд перикарда, серця та діафрагми;

4) візуальний огляд печінки, лімфатичних вузлів печінки та підшлункової залози (Lnn. portales); пальпацію печінки та її лімфатичних вузлів; розрізання вісцеральної поверхні печінки для огляду жовчних протоків;

5) візуальний огляд:

шлунково-кишкового тракту, брижі, шлункових та брижових лімфатичних вузлів (Lnn. gastrici, mesenterici, craniales та caudales);

селезінки;

нирок;

плеври та очеревини;

статевих органів (крім статевого члена, якщо його на момент здійснення післязабійного огляду видалено);

вимені та його лімфатичних вузлів (Lnn. supramammarii).

3. Якщо на підставі наявності одного або більше факторів, зазначених у пункті 8 глави 1 цього розділу, встановлено можливі ризики для здоров’я людини, здоров’я та благополуччя тварин,- післязабійний огляд туш та субпродуктів, зазначених в пункті 1 цієї глави, повинен включати проведення таких процедур:

1) пальпацію глотки, гортані, ротової порожнини, язика та привушних лімфатичних вузлів (Lnn. parotidei); якщо інше не встановлено законодавством про ветеринарну медицину та благополуччя тварин, вимоги цього підпункту не застосовуються до голів (включаючи язик та мізки), не призначених для споживання людиною;

2) розрізання легень, трахеї, стравоходу, бронхіальних та середостінних лімфатичних вузлів (Lnn. bifurcationes, eparteriales та mediastinales);

3) розрізання серця;

4) пальпацію селезінки та, у разі необхідності, її розрізання;

5) розрізання нирок та ниркових лімфатичних вузлів (Lnn. renales).

1. Післязабійний огляд туш та субпродуктів свійських непарнокопитних повинен включати:

1) візуальний огляд:

голови, язика, та, після вивільнення язика, глотки та гортані; язик необхідно вивільнити з метою забезпечення можливості ретельного візуального огляду ротової порожнини та зіва (fauces);

легень, трахеї, стравоходу, бронхіальних та середостінних лімфатичних вузлів (Lnn. bifurcationes, eparteriales та mediastinales);

перикарда та серця;

діафрагми;

печінки, лімфатичних вузлів печінки та підшлункової залози (Lnn. portales);

шлунково-кишкового тракту, брижі, шлункових та брижових лімфатичних вузлів (Lnn. gastrici, mesenterici, craniales та caudales);

селезінки;

нирок;

плеври та очеревини;

статевих органів жеребців (крім статевого члена, якщо його на момент здійснення післязабійного огляду видалено) та кобил;

вимені та його лімфатичних вузлів (Lnn. supramammarii);

пупкової ділянки та суглобів молодих тварин;

2) огляду м’язів та лімфатичних вузлів (Lnn. subrhomboidei) плечей під лопатковим хрящем після послаблення кріплення одного плеча (для коней сірої масті) для перевірки на меланоз та меланоми. Нирки повинні бути оголені.

2. Якщо на підставі наявності одного або більше факторів, зазначених в пункті 8 глави 1 цього розділу, встановлено можливі ризики для здоров’я людини, здоров’я та благополуччя тварин,- післязабійний огляд туш та субпродуктів свійських непарнокопитних повинен включати проведення таких процедур:

1) пальпацію та розрізання заглоткових, підщелепних та привушних лімфатичних вузлів (Lnn. retropharyngiales, mandibulares та parotidei); пальпацію язика;

2) пальпацію легень; пальпацію та розрізання бронхіальних та середостінних лімфатичних вузлів (Lnn. bifurcations, eparteriales та mediastinales). Поздовжній розтин трахеї та основних гілок бронхів, легені розрізають в області їх задньої третини, перпендикулярно головним вісям (такі розрізи не вимагаються щодо легень, які не призначені для споживання людиною);

3) поздовжній розріз серця у спосіб, що розкриває шлуночок та прорізає (міжшлуночкову) перегородку;

4) пальпацію та розрізання: печінки, лімфатичних вузлів печінки та підшлункової залози (Lnn. portales);

5) розрізання шлункових та брижових лімфатичних вузлів (Lnn. gastrici, mesenterici, craniales та caudales);

6) пальпацію селезінки та, у разі необхідності, її розрізання;

7) пальпацію та розрізання нирок, розрізання ниркових лімфатичних вузлів (Lnn. renales);

8) розрізання надвименних лімфатичних вузлів;

9) пальпацію пупкової ділянки та суглобів молодих тварин; у разі необхідності - розрізання пупкової ділянки, розкриття суглобів та огляд синовіальної рідини;

10) для коней сірої масті: наскрізний розріз усієї нирки.

1. Післязабійний огляд туш та субпродуктів свійських свиней повинен включати візуальний огляд:

1) голови, глотки та гортані;

2) ротової порожнини, зіва (fauces) та язика;

3) легень, трахеї та стравоходу;

4) перикарда та серця;

5) діафрагми;

6) печінки, лімфатичних вузлів печінки та підшлункової залози (Lnn. portales); шлунково-кишкового тракту, брижі, шлункових та брижових лімфатичних вузлів (Lnn. gastrici, mesenterici, craniales та caudales);

7) селезінки, нирок, плеври та очеревини;

8) статевих органів (крім статевого члена, якщо його на момент здійснення післязабійного огляду видалено);

9) вимені та його лімфатичних вузлів (Lnn. supramammarii);

10) пупкової ділянки та суглобів молодих тварин.

2. Якщо на підставі наявності одного або більше факторів, зазначених в пункті 8 глави 1 цього розділу, встановлено можливі ризики для здоров’я людини, здоров’я та благополуччя тварин,- післязабійний огляд туш та субпродуктів свійських свиней повинен включати проведення таких процедур:

1) розрізання та огляд підщелепних лімфатичних вузлів (Lnn. Mandibulares);

2) пальпацію легень, бронхіальних та середостінних лімфатичних вузлів (Lnn. bifurcations, eparteriales та mediastinales). Поздовжній розтин трахеї та основних гілок бронхів, легені розрізають в області їх задньої третини, перпендикулярно головним вісям (такі розрізи не вимагаються щодо легень, які не призначені для споживання людиною);

3) поздовжній розріз серця у спосіб, що розкриває шлуночок та прорізає (міжшлуночкову) перегородку;

4) пальпацію печінки та її лімфатичних вузлів;

5) пальпацію та, за необхідності, розрізання шлункових та брижових лімфатичних вузлів (Lnn. gastrici, mesenterici, craniales та caudales);

6) пальпацію селезінки та, у разі необхідності, її розрізання;

7) розрізання нирок та ниркових лімфатичних вузлів (Lnn. renales);

8) розрізання надвименних лімфатичних вузлів;

9) пальпацію пупкової ділянки та суглобів молодих тварин; у разі необхідності - розрізання пупкової ділянки та розкриття суглобів.

1. Післязабійному огляду підлягає уся забита птиця/усі забиті свійські зайцеподібні.

Післязабійному огляду може піддаватись лише репрезентативна кількість птиці/свійських зайцеподібних у разі виконання умов, визначених пунктом 3 цієї глави.

2. Післязабійний огляд птиці/свійських зайцеподібних може здійснюватися з залученням працівників бійні, у разі виконання умов, визначених Законом. Державний ветеринарний інспектор або помічник державного ветеринарного інспектора повинні особисто здійснювати:

1) щоденний огляд нутрощів та порожнин тіла репрезентативної кількості птиці з кожної зграї/свійських зайцеподібних (забитих в один й той самий день) з кожного господарства походження;

2) детальний огляд довільної вибірки частин птиці/свійських зайцеподібних або цілих туш птиці/свійських зайцеподібних, які за результатами післязабійного огляду визнані не придатними для споживання людиною. Детальний огляд проводять щодо птиці з кожної зграї та свійських зайцеподібних (забитих в один й той самий день) з кожного господарства походження;

3) будь-які подальші необхідні процедури у разі обґрунтованої підозри про наявність підстав, через які м’ясо птиці/свійських зайцеподібних може бути визнаним не придатним для споживання людиною.

3. Державний ветеринарний інспектор має право прийняти рішення про проведення післязабійного огляду репрезентативної кількості птиці з кожної зграї/свійських зайцеподібних (забитих в один й той самий день) з кожного господарства походження у разі виконання таких вимог:

1) оператором ринку впроваджено процедури, що забезпечують ефективне виявлення та відокремлення птиці/свійських зайцеподібних з ознаками нетипових характеристик (аномалій), забруднень або дефектів. Ефективність зазначених процедур повинна бути підтверджена державним ветеринарним інспектором;

2) історія здійснення заходів державного контролю щодо бійні підтверджує відповідність таким встановленим законодавством вимогам:

гігієнічним вимогам до виробництва та обігу харчових продуктів;

вимогам щодо: мікробіологічних критеріїв для встановлення показників безпечності харчових продуктів; нанесення позначки придатності; розроблення, запровадження та використання постійно діючих процедур, які базуються на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках;

3) за результатами перевірки інформації про харчовий ланцюг та післязабійного огляду щодо птиці/свійських зайцеподібних не зафіксовано нетипових характеристик (аномалій), які можуть негативно вплинути на здоров’я людини та/або тварин та які не потребуватимуть вживання державним ветеринарним інспектором заходів, у разі встановлення невідповідності, визначених статтями 34-36 Закону.

4. Післязабійний огляд забитої в господарстві походження птиці, потрошіння якої здійснюється з затримкою, проводять на потужності з розбирання та обвалювання м’яса, на яку зазначену птицю доставлено безпосередньо з господарства походження.

1. Післязабійний огляд диких тварин, вирощених на фермі, здійснюють відповідно до таких вимог:

1) післязабійний огляд диких тварин родини оленеві (Cervidae), вирощених на фермі, маса яких не перевищує 100 кг (крім диких північних оленів, вирощених на фермі), здійснюють відповідно до вимог глави 7 цього розділу;

2) післязабійний огляд диких північних оленів, вирощених на фермі, здійснюють відповідно до вимог глави 6 цього розділу; язик зазначених тварин дозволяється використати для споживання людиною без проведення процедур щодо перевірки голови;

3) післязабійний огляд диких тварин родини свиневих (Suidae), вирощених на фермі, здійснюють відповідно до вимог глави 9 цього розділу;

4) післязабійний огляд диких копитних тварин, вирощених на фермі, інших ніж ті, що зазначені в підпунктах 1-3 цього пункту, здійснюють відповідно до вимог глави 5 цього розділу;

5) післязабійний огляд безкільових (страусоподібних) (Ratitae), вирощених на фермі, здійснюють відповідно до вимог абзацу першого пункту 1 та пункту 2 глави 10 цього розділу.

2. Якщо дикі тварини, вирощені на фермі, забиті за межами бійні, державний ветеринарний інспектор бійні повинен перевірити документи, які супроводжують зазначених тварин.

1. Післязабійний огляд диких тварин повинен включати здійснення державним ветеринарним інспектором таких процедур:

1) візуальний огляд туш, їх порожнин, та, у разі необхідності, органів з метою:

виявлення нетипових характеристик (аномалій), які не спричинені полюванням. Для зазначених цілей державний ветеринарний інспектор повинен зокрема використовувати інформацію, надану навченою особою, щодо поведінки диких тварин перед добуванням на полюванні;

перевірки того, чи смерть тварин наступила з причин інших, ніж добування на полюванні;

2) перевірку наявності нетипових органолептичних характеристик (аномалій);

3) пальпацію та розрізання органів (у разі необхідності);

4) у разі наявності обґрунтованої підозри - відбір зразків для цілей встановлення факту перевищення встановлених законодавством максимальних меж залишків (рівнів) забруднюючих та інших речовин, присутність яких не спричинена процесом полювання на них.

Якщо на основі обґрунтованої підозри, зазначеної в абзаці першому цього підпункту, державним ветеринарним інспектором проводяться додаткові заходи щодо перевірки таких диких тварин, проведення післязабійного огляду інших диких тварин, добутих в рамках одного й того ж полювання, або частин туш диких тварин, щодо яких також існує обґрунтована підозра наявності невідповідностей, зазначених в абзаці першому цього підпункту, дозволяється здійснювати лише після завершення зазначених додаткових заходів;

5) перевірку наявності наведених ознак, через які м’ясо може вважатись таким, що становить ризик для здоров’я людини та/або тварин:

нетипова поведінка або розлад загального стану живих диких тварин перед їх добуванням на полюванні (відповідно до інформації, наданої мисливцями);

наявність пухлин або абсцесів генералізованого характеру, що вражають нутрощі або м’язи;

артрит, орхіт, патологічні зміни в печінці або селезінці, запалення кишечника або пупкової ділянки;

наявність сторонніх предметів (крім матеріалу в диких тваринах, що використовується для полювання на них) в порожнинах тіла, шлунку, кишечнику або сечі, та знебарвлення плеври або очеревини (за наявності відповідних нутрощів);

наявність паразитів;

накопичення значної кількості газів у шлунково-кишковому тракті зі знебарвленням нутрощів (за наявності зазначених нутрощів);

значні відхилення щодо кольору, консистенції або запаху м’язової тканини чи органів;

старі відкриті переломи;

виснаження та/або набряк генералізованого або локального характеру;

свіжі плевритні або перитоніальні зрощення;

інші видимі суттєві зміни (зокрема, процес розкладання).

2. Державний ветеринарний інспектор має право прийняти рішення про розділення хребетного стовпа та голови диких тварин уздовж.

3. Післязабійний огляд дрібних диких тварин, невипотрошених безпосередньо після забою, здійснюється державним ветеринарним інспектором щодо репрезентативної кількості зазначених тварин, добутих в рамках одного й того ж полювання.

Якщо за результатами післязабійного огляду, зазначеного в абзаці першому цього пункту, встановлено наявність хвороб, які можуть передаватись людині, або будь-яких ознак, наведених в підпункті 5 пункту 1 цієї глави, державний ветеринарний інспектор здійснює додаткові процедури перевірки щодо партії дрібних диких тварин з метою встановлення того, чи зазначена партія повинна бути визнаною непридатною для споживання людиною або чи існує необхідність проведення післязабійного огляду кожної окремої туші.

4. У разі необхідності встановлення остаточного діагнозу, державний ветеринарний інспектор має право проводити будь-які додаткові процедури з розділення (розроблення) туш та їх огляду.

Якщо за результатами процедур, здійснених відповідно до пункту 1 цієї глави та абзацу першого цього пункту, остаточний діагноз не може бути встановлено, державний ветеринарний інспектор повинен забезпечити відбір зразків, їх маркування та відправлення їх до уповноваженої лабораторії.

5. Державний ветеринарний інспектор визнає м’ясо диких тварин не придатним для споживання людиною, якщо за результатами післязабійного огляду щодо зазначеного м’яса встановлено будь-які з ознак, наведених в підпункті 5 пункту 1 цієї глави, а також у разі наявності інших підстав, визначених законодавством про державний контроль.

1. Державний ветеринарний інспектор зобов’язаний перевірити процедури, пов’язані з видаленням (вилученням) ризикового матеріалу, а також за потреби перевірити його маркування.

2. Державний ветеринарний інспектор зобов’язаний перевірити процедури, що запобігають забрудненню м’яса ризиковим матеріалом під час забою (включаючи оглушення) тварин.

3. Усі частини туш тварин, сприйнятливих до ТГЕ, щодо яких лабораторні дослідження (випробування) та ТГЕ проведені з позитивними/неоднозначними результатами підлягають поводженню, визначеному законодавством про ветеринарну медицину та благополуччя тварин.

1. Державний ветеринарний інспектор має право прийняти рішення щодо не розрізання жувальних м’язів свійських бикових відповідно до підпункту 1 пункту 1 глави 5 розділу III цих Вимог, у разі виконання щонайменше однієї з таких вимог:

1) проведено серологічне дослідження (випробування) щодо цистицеркозу;

2) свійські бикові вирощені в господарстві походження, яке є вільним від (благополучним щодо) цистицеркозу;

3) за результатами моніторингу хвороб тварин, що підлягають повідомленню, зоонозів та інших хвороб тварин встановлено, що з точністю 95 відсотків рівень захворюваності на цистицеркоз вихідної популяції (або чітко визначеної субпопуляції) становить нижче одного на мільйон, або протягом останніх п’яти років (чи двох років у разі проведення аналізу ризиків компетентним органом) не було зафіксовано жодного випадку цистицеркозу серед усіх забитих тварин.

2. М’ясо, заражене цистицерками, повинно бути визнаним не придатним для споживання людиною.

Якщо тварини не повністю заражені цистицерками - частини туш, що не заражені цистицерками, дозволяється визнавати придатними для споживання людиною після їх низькотемпературної обробки (обробки холодом) методом заморожування до температури -10°C або нижче впродовж щонайменше 10 днів.

1. Туші тварин родини свиневих (Suidae), непарнокопитних та інших видів тварин, сприйнятливих до трихінельозу, підлягають дослідженням (випробуванням) на трихінельоз відповідно до вимог, встановлених законодавством про ветеринарну медицину та благополуччя тварин.

2. М’ясо, заражене трихінелами, визнають не придатним для споживання людиною.

1. Якщо забиті непарнокопитні походять з території країни або зони, які відповідно до вимог законодавства або, у разі його відсутності, вимог Міжнародного епізоотичного бюро (Всесвітньої організації охорони здоров’я тварин) не вважаються вільними від сапу, післязабійний огляд зазначених непарнокопитних повинен включати перевірку (встановлення) ознак сапу за допомогою огляду слизової оболонки трахеї, гортані, носової порожнини та пазух, а також їх гілок (відгалужень), після відокремлення голови у серединній площині та видалення носової перегородки.

2. М’ясо, отримане з непарнокопитних, заражених сапом, визнають не придатним для споживання людиною.

3. Усі туші, підозрілі в обсіменінні збудниками сапу під час технологічного процесу, піддають проварюванню, а нутрощі з таких туш піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

4. Туші, зазначені в пункті 3 цієї глави, які неможливо проварити, піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

1. Тварин, щодо яких лабораторні дослідження (випробування) на туберкульоз проведені з позитивними або неоднозначними результатами або щодо яких існують інші дані, які свідчать про можливе зараження тварин туберкульозом, забивають окремо від інших тварин.

2. Під час забою, зазначеного в пункті 1 цієї глави, повинні вживатись запобіжні заходи щодо недопущення ризику зараження (забруднення) інших туш, ліній забою та персоналу, присутнього на бійні.

3. Усе м’ясо тварин, щодо яких під час післязабійного огляду було виявлено локалізовані туберкульозні ураження в кількох органах або кількох частинах туші, повинно бути визнаним непридатним для споживання людиною.

Якщо туберкульозне ураження виявлено у лімфатичних вузлах лише одного органу або однієї частини туші, лише уражений орган або уражена частина туші (разом з відповідними лімфатичними вузлами) повинні бути визнані непридатними для споживання людиною.

1. Тварин, щодо яких лабораторні дослідження (випробування) на бруцельоз проведені з позитивними або неоднозначними результатами або щодо яких існують інші дані, які свідчать про можливе зараження тварин бруцельозом, забивають окремо від інших тварин.

Під час забою, зазначеного в абзаці першому цього пункту, повинні вживатись запобіжні заходи щодо недопущення ризику зараження (забруднення) інших туш, ліній забою та персоналу, присутнього на бійні.

2. М’ясо тварин, щодо яких під час післязабійного огляду було виявлено патолого-анатомічні ознаки бруцельозу, повинно бути визнаним не придатним для споживання людиною.

Незалежно від того, чи було виявлено патолого-анатомічні ознаки бруцельозу, якщо лабораторні дослідження (випробування) щодо бруцельозу проведені з позитивними або неоднозначними результатами - вим’я, статеві органи та кров повинні бути визнані не придатними для споживання людиною.

1. Для знищення (інактивації) вірусів ящура, лихоманки долини Ріфт, заразного вузликового дерматиту ВРХ, контагіозної плевропневмонії ВРХ (перипневмонії), віспи овець та кіз, чуми дрібних жуйних, контагіозної плевропневмонії кіз, класичної чуми свиней, африканської чуми свиней та африканської чуми коней - м’ясо та кишкові оболонки піддають відповідним видам обробок, наведеним в додатку 1 до цих Вимог.

Вимоги абзацу першого цього пункту застосовуються виключно у випадку, якщо законодавством про ветеринарну медицину та благополуччя тварин дозволений забій хворих тварин або тварин, щодо захворювання яких існує підозра, а також дозволено подальшу обробку м’яса та/або кишкових оболонок, отриманих зі зазначених тварин.

2. М’ясо піддають видам обробок, наведеним в таблиці 1 додатка 1 до цих Вимог.

3. Кишкові оболонки піддають видам обробок, наведеним в таблиці 2 додатка 1 до цих Вимог.

1. М’ясо та інші продукти забою тварин, хворих на блутанг (катаральну лихоманку овець), та тварин, щодо захворювання яких на блутанг (катаральну лихоманку овець) існує підозра, піддають поводженню, визначеному Інструкцією щодо профілактики та боротьби з блутангом (катаральною лихоманкою овець), затвердженою наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 03 грудня 2020 року № 2533, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 21 грудня 2020 року за № 1266/35549.

2. М’ясо тварин, хворих на везикулярний стоматит, та тварин, щодо захворювання яких на везикулярний стоматит існує підзора, визнають придатним для споживання людиною після його термічної обробки за температури не нижче 58°C протягом 30 хв. Шкури дезінфікують.

3. М’ясо тварин, хворих на везикулярну хворобу свиней, та тварин, щодо захворювання яких на везикулярну хворобу свиней існує підозра, піддають поводженню, визначеному Інструкцією з профілактики та боротьби з везикулярною хворобою свиней, затвердженою наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 21 березня 2019 року № 148, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 02 травня 2019 року за № 452/33423.

1. У разі встановлення ознак сказу тушу та нутрощі знищують в порядку, визначеному законодавством про ветеринарну медицину та благополуччя тварин.

2. Тушу та інші продукти забою тварин, покусаних хворими на сказ тваринами, знищують в порядку, визначеному законодавством про ветеринарну медицину та благополуччя тварин.

3. У разі забою клінічно здорових тварин, що походять з неблагополучної щодо сказу групи тварин, туші та інші продукти забою піддають промисловій переробці.

4. Якщо інше не встановлено законодавством про ветеринарну медицину та благополуччя тварин, туші, кров, шкури та всі інші продукти забою тварин, хворих на чуму ВРХ, та тварин, щодо захворювання яких на чуму ВРХ існує підозра, видаляють шляхом спалення.

У разі забою тварин, що перехворіли на чуму ВРХ, отримані від зазначених тварин м’ясо та субпродукти після мікробіологічного дослідження (випробування) піддають промисловій переробці. Шкури дезінфікують.

1. У разі наявності доброякісної форми контагіозного пустульозного дерматиту овець і кіз (контагіозної ектими) тушу та нутрощі після видалення (зачищення) патологічно змінених, набряклих тканин піддають промисловій переробці.

При зливній, геморагічній та гангренозній формах контагіозного пустульозного дерматиту овець і кіз (контагіозної ектими) тушу разом з нутрощами піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження. Шкури дезінфікують.

2. Туші та нутрощі ВРХ, свиней та коней при доброякісній формі віспи та загоєнні пустул після видалення (зачищення) патологічно змінених, набряклих тканин піддають промисловій переробці.

Туші та продукти забою при зливній, геморагічній та гангренозній формах віспи піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження. Шкури дезінфікують.

1. У разі наявності підозри щодо зараження тварин сибіркою подальший забій тварин припиняють.

2. Від підозрілої туші відбирають шматочок селезінки, змінені ділянки тканини, уражені лімфатичні вузли, трубчасту кістку з мозком та надсилають їх до уповноваженої лабораторії для проведення мікроскопічного, бактеріологічного та імунологічного дослідження (випробування). До одержання результатів зазначених досліджень (випробувань) тушу та всі продукти забою ізолюють у відокремлене місце під контролем компетентного органу.

3. У разі виявлення збудника сибірки з допомогою мікроскопії тушу з органами та шкурою, не очікуючи результатів бактеріологічного дослідження (випробування), видаляють шляхом спалення.

У разі необхідності, усі знеособлені продукти (ноги, вуха, вим’я, кров тощо), отримані від забою інших тварин, змішані з продуктами забою тварини, хворої на сибірку, видаляють шляхом спалення.

Шкури, отримані зі здорових тварин, що контактували зі шкурою, отриманою з тварини, хворої на сибірку, дезінфікують відповідно до вимог законодавства про ветеринарну медицину та благополуччя тварин.

Після видалення туші та інших продуктів забою тварин, заражених сибіркою, у забійному цеху проводять дезінфекцію відповідно до вимог законодавства про ветеринарну медицину та благополуччя тварин.

У разі виявлення на конвеєрі туші з ознаками сибірки кількість туш, ймовірно заражених сибіркою під час технологічного процесу, визначається державним ветеринарним інспектором.

4. Туші та продукти забою, щодо яких існує підозра зараження бацилами сибірки під час технологічного процесу, негайно (без необґрунтованих та невиправданих затримок) піддають проварюванню, але не пізніше 6 годин з моменту забою, у відкритих котлах протягом 3 годин з початку закипання, а в закритих котлах за тиску пари 0,5 МПа - протягом 2,5 години.

За неможливості здійснити проварювання в зазначений в абзаці першому цього пункту час такі туші повинні бути ізольовані в приміщеннях з температурою не вище 10°C, а потім направлені для проведення проварювання, зазначеного в абзаці першому цього пункту, але не пізніше 48 годин з моменту забою. У випадку невиконання зазначених вимог туші та інші продукти забою повинні бути видалені шляхом спалення.

5. У разі проведення мікроскопічного дослідження (випробування) з негативними результатами всі продукти забою, щодо яких існує підозра зараження сибіркою, залишають в ізоляції до отримання результатів бактеріологічного дослідження (випробування).

6. Якщо за результатами бактеріологічних досліджень (випробувань) підтверджено діагноз на сибірку туші та інші продукти забою, щодо яких існує підозра зараження бацилами сибірки, видаляють шляхом спалення.

7. У випадках забою щеплених тварин до 14 днів після щеплення та за умови, що за результатами передзабійного огляду встановлено, що тварина перед забоєм була клінічно здорова, з нормальною температурою тіла, а лабораторні дослідження (випробування) матеріалу з цієї туші на сибірку проведені з негативними результатами - м’ясо та інші продукти забою піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

Шкури, щодо яких лабораторні дослідження (випробування) на сибірку проведені з позитивними результатами видаляють шляхом спалення.

1. Туші та субпродукти тварин, хворих на хворобу Ауєскі, та тварин, щодо захворювання яких на хворобу Ауєскі існує підозра, забороняється використовувати сирими (не переробленими). Голови зазначених тварин піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

2. М’ясо та субпродукти тварин, щодо захворювання яких на хворобу Ауєскі існує підозра, піддають мікробіологічним дослідженням (випробуванням). У випадках виявлення сальмонел тушу піддають проварюванню або переробляють на м’ясні хліби, консерви, а нутрощі піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

За відсутності сальмонел тушу, сало та нутрощі переробляють на варені, варено-копчені ковбаси, м’ясні хліби або консерви. Інші продукти забою (крім шкур, ріг та ратиць) піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

3. У разі наявності дистрофічних та інших патологічних зміни у мускулатурі тушу з субпродуктами піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження. Шкури, роги та ратиці дезінфікують.

1. У разі зараження лептоспірозом та наявності дистрофічних змін м’язів або жовтяничності, тушу та нутрощі піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

За відсутності дистрофічних змін та жовтяничності тушу та субпродукти піддають проварюванню, а заражені органи та кишечник - піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

2. У разі зараження тварин Ку-лихоманкою/хламідіозом тушу та органи без змін піддають проварюванню. Змінені органи, а також кров піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

У разі зараження тварин хламідіозом кишечник, стравохід, сечовий міхур (за відсутності у них патолого-анатомічних змін) використовують після обробки 0,5 відсотковим розчином формальдегіду протягом 30 хв. Кістки проварюють протягом 2,5 год.

3. Туші та інші продукти забою тварин, щодо яких лабораторні дослідження (випробування) на лептоспіроз, хламідіози, Ку-лихоманку проведені з позитивними результатами, та у яких відсутні клінічні ознаки або патолого-анатомічні зміни у м’язовій тканині та органах дозволяється використовувати без будь-яких обмежень.

Шкури, волос, роги та копита, отримані від забою тварин з клінічними ознаками лептоспірозу, хламідіозу або Ку-лихоманки, дезінфікують.

4. Якщо за результатами післязабійного огляду встановлено наявність змін, характерних для гідроперикардиту, тушу та органи піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

М’ясо та нутрощі, отримані від забої клінічно здорових тварин, проте щодо захворювання яких на гідроперикардит існує підозра, переробляють на варені ковбаси або консерви, а нутрощі піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження. Шкури дезінфікують.

1. У разі наявності патологічних змін у кишечнику, брижових лімфатичних вузлах (Lnn. gastrici, mesenterici, craniales та caudales), гортані, міжщелеповому просторі (набряки), характерних для паратуберкульозу, голову, змінені органи та кишечник із брижею піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження, а тушу та інші продукти забою - піддають промисловій переробці.

Виснажені туші, а також органи, за наявності у них зазначених уражень, спричинених паратуберкульозом, піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження. Шкури дезінфікують.

2. За будь-якої форми лейкозу у випадках ураження м’язів, лімфатичних вузлів туші, декількох паренхіматозних органів або при виявленні лейкозних розростань (бляшок) на серозних покривах, незалежно від вгодованості, тушу та інші продукти забою (крім шкур) піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

3. У разі ураження лейкозом окремих лімфатичних вузлів або органів, але за відсутності змін у скелетній мускулатурі, такі лімфатичні вузли та органи піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження, а туші та неуражені органи використовують залежно від результатів мікробіологічного дослідження (випробування). У разі виявлення сальмонел тушу та неуражені органи піддають проварюванню або переробляють на консерви, а за відсутності сальмонел - переробляють на ковбасні вироби.

4. За позитивного результату гематологічного дослідження (випробування) на лейкоз, але за відсутності патологічних змін, характерних для лейкозу, тушу та органи переробляють на варені ковбасні вироби, м’ясні хліби, консерви, а при позитивному результаті лише імунологічного дослідження (випробування) - продукти забою переробляють на варені ковбаси.

5. Шкури при шкіряній формі лейкозу обробляють/переробляють у спосіб, який забезпечує, що оброблений/перероблений продукт не становить ризику для життя та здоров’я людей та тварин, а при інших формах лейкозу - дезінфікують.

1. М’ясо, отримане від забою овець та кіз з ознаками інфекційного епідидиміту, а також овець та кіз, що реагують на інфекцію, переробляють на консерви, м’ясні хліби або піддають проварюванню.

2. Туші та інші продукти забою тварин, хворих на кампілобактеріоз ВРХ, переробляють на варені ковбаси, консерви або піддають проварюванню. Уражені органи та тканини піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження. Шкури дезінфікують.

1. За відсутності патологічних змін у туші та органах, характерних для дерматофільозу ВРХ, державний ветеринарний інспектор приймає рішення про використання продуктів забою за результатами дослідження (випробування) на наявність сальмонел.

2. У разі виявлення сальмонел нутрощі піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження, а тушу піддають проварюванню або переробляють на консерви та/або м’ясні хліби.

3. За відсутності сальмонел тушу та нутрощі переробляють на варені, варено-копчені ковбаси або піддають проварюванню.

4. Продукти забою, отримані від виснажених тварин, піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження. Шкури дезінфікують.

1. М’ясо та інші продукти забою тварин, хворих на інфекційний ринотрахеїт ВРХ, та тварин, щодо захворювання яких на інфекційний ринотрахеїт ВРХ існує підозра, забороняється використовувати сирими (не переробленими).

2. За відсутності у туші та нутрощах патолого-анатомічних змін, характерних для інфекційного ринотрахеїту ВРХ, м’ясо та субпродукти переробляють на варені та варено-копчені ковбасні вироби, м’ясні хліби та/або консерви.

3. За наявності у туші та нутрощах патолого-анатомічних змін, характерних для інфекційного ринотрахеїту ВРХ, проводять мікробіологічні дослідження (випробування).

У разі виявлення сальмонел:

1) нутрощі, у тому числі кишечник, піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження;

2) туші (виключно після зачищення змінених тканин) піддають проварюванню або переробляють на консерви та/або м’ясні хліби.

4. Голову, трахею, стравохід, сечовий міхур, кістки, отримані під час обвалювання, кров, патологічно змінені органи та тканини, роги та копита піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження. Шкури та волос дезінфікують.

5. Туші та неуражені органи тварин, хворих або підозрілих у захворюванні на злоякісну катаральну гарячку ВРХ, піддають проварюванню, а голови та уражені органи - поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження. Шкури дезінфікують.

1. Туші виснажених тварин разом з головами та нутрощами піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

2. Туші та нутрощі без патологічних змін, отримані від забою хворих та імунопозитивних до вірусів Вісни-маеді/аденоматозу овець і кіз, переробляють на варені, варено-копчені ковбасні вироби, м’ясні хліби та/або консерви.

Голову, кістки, легені та інші органи з патологічними змінами, а також шлунково-кишковий тракт видаляють шляхом спалення. Шкури та вовну дезінфікують.

1. Туші та неуражені нутрощі піддають проварюванню або переробляють на варені ковбаси, м’ясні хліби та/або консерви.

2. Патологічно змінені органи та тканини піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

3. Кишки піддають обробці та консервуванню солінням. Шкури та вовну дезінфікують.

1. У разі встановлення епізоотичного лімфангіту коней після забою туші з нутрощами та шкурою піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

2. Усі туші, підозрілі в обсіменінні збудниками епізоотичного лімфангіту коней під час технологічного процесу, піддають проварюванню, а нутрощі піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

3. Туші, зазначені в пункті 2 цієї глави, які неможливо проварити, піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

4. Туші та неуражені нутрощі тварин, хворих або підозрілих у захворюванні на енцефаломієліт коней (східний та західний), піддають проварюванню, а голови та уражені органи - поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження. Шкури дезінфікують.

1. Якщо за результатами післязабійного огляду встановлено наявність ознак венесуельського енцефаломієліту коней/японського енцефаліту всі продукти забою піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

2. У разі виявлення змін, характерних для вірусного артериїту коней/ інфекційного метриту коней/артриту-енцефаліту кіз тушу та інші продукти забою, а також усі знеособлені продукти забою піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

1. Тушу та інші продукти забою, отримані від тварин, хворих на інфекційну анемію коней, піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

2. Тварин, щодо яких не зафіксовано клінічних ознак інфекційної анемії коней, але таких, що мають при імунологічному дослідженні (випробуванні) позитивні або двічі з інтервалом у 7-20 днів неоднозначні результати, забивають. Туші піддають проварюванню або переробляють на м’ясні хліби та/або консерви.

Голову, кістки та нутрощі піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження. Шкури дезінфікують.

1. М’ясо та інші продукти забою тварин, хворих на грип коней/грип свиней, та тварин, щодо захворювання яких на грип коней/грип свиней існує підозра, забороняється використовувати сирими (не переробленими).

2. У разі відсутності змін у мускулатурі, тушу та органи піддають промисловій переробці (крім промислової переробки на м’ясні напівфабрикати та сирокопчені продукти).

3. Уражені нутрощі, кишки та кров піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

4. За наявності дистрофічних та інших змін у мускулатурі тушу та всі нутрощі піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження. Шкури дезінфікують.

5. У разі забою тварин, хворих або підозрілих у захворюванні на вірусну ринопневмонію коней, туші та всі нутрощі зазначених тварин піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження. Шкури дезінфікують.

1. При підозрі на інфекційний атрофічний риніт свиней під час післязабійного огляду голову розрубують уздовж на дві половини. Оглядають повітроносні шляхи: у разі виявлення запальних та некротичних процесів на слизових оболонках носової порожнини, атрофії раковин голову з язиком, трахею та легені піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

2. Тушу та інші нутрощі (печінку, нирки, селезінку тощо) за відсутності в них дистрофічних змін визнають придатними/не придатними для споживання людиною за результатами лабораторних досліджень (випробувань) на сальмонельоз.

1. М’ясо та інші продукти забою тварин, хворих на трансмісивний гастроентерит свиней, або тварин, щодо захворювання чи зараження яких на трансмісивний гастроентерит свиней існує підозра, піддають проварюванню або переробці на варені, варено-копчені ковбасні вироби та/або консерви.

М’ясо та субпродукти, отримані з тварин, що перехворіли на трансмісивний гастроентерит свиней, за відсутності патологічних змін дозволяється використовувати без будь-яких обмежень щодо трансмісивного гастроентериту свиней.

2. Кишечник, сечові міхури та стравоходи, отримані з тварин, хворих на трансмісивний гастроентерит свиней, піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

Кишки, сечові міхури та стравоходи, отримані з тварин, щодо захворювання чи зараження яких на трансмісивний гастроентерит свиней існує підозра, або з тварин, що перехворіли на трансмісивний гастроентерит свиней, дозволяється використовувати як оболонки у виробництві варених ковбасних виробів після їх попередньої обробки 0,5 відсотковим розчином формальдегіду протягом 1 години з наступним промиванням водою.

3. Кістки після витоплювання жиру, кров, ратиці піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

4. Шкури, отримані з тварин, хворих на трансмісивний гастроентерит свиней, або з тварин, щодо захворювання яких на трансмісивний гастроентерит свиней існує підозра, дезінфікують.

1. М’ясо та інші продукти забою піддають проварюванню або переробляють на варені, варено-копчені ковбаси та/або консерви.

2. За наявності дистрофічних змін у м’язах, характерних для ентеровірусного енцефаломієліту свиней (хвороби Тешена), тушу з усіма нутрощами піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

3. Якщо інше не встановлено законодавством про ветеринарну медицину та благополуччя тварин, кістки, кров, головний та спинний мозок, кишки, шлунки, сечові міхури, стравоходи, ратиці переробляють на сухі корми тваринного походження.

4. Шкури з тварин не знімають, а обпалюють або ошпарюють. Допускається зняття шкур із наступною їх дезінфекцією.

1. Туші та інші продукти забою свиней, хворих на репродуктивно-респіраторний синдром свиней, переробляють на варені ковбаси, консерви, м’ясні хліби або піддають проварюванню.

2. Виявлені при забої туші з крововиливами або дистрофічними змінами в м’язах та нутрощах піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

3. Якщо інше не встановлено законодавством про ветеринарну медицину та благополуччя тварин, кістки, кров, ноги, шлунки, кишки піддають переробці на кормове борошно або проварюванню та використанню як корм для птиці.

4. Статеві органи у всіх випадках піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження. Шкури та щетину дезінфікують.

1. Якщо за результатами післязабійного огляду зафіксовано наявність туляремії - усі продукти забою зі шкурою видаляють шляхом спалення.

2. Туші та інші продукти забою тварин, щодо яких існує підозра обсіменіння збудником туляремії під час технологічного процесу переробки, піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

1. У разі ураження поодинокими ларвоцистами, уражені органи зачищають.

Неуражені частини органів, тушу дозволяється використовувати без будь-яких обмежень щодо ехінококозу.

Уражені частини органів піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

2. У разі наявності інтенсивного ураження нутрощів (понад 1/3 частини органу), їх піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження. Тушу визнають придатною/не придатною для споживання людиною залежно від стану вгодованості. Якщо зафіксовано ознаки виснаження - тушу та нутрощі піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

1. Туші та нутрощі за відсутності жовтяничності та дистрофічних змін дозволяється використовувати без будь-яких обмежень щодо піроплазмідозів та анаплазмозів.

2. Якщо зафіксовано ознаки виснаження з наявністю драглистого набряку в місцях відкладання жиру або в міжм’язовій тканині, атрофії або дистрофічних змінах м’язів та ураженнях лімфатичних вузлів тушу та нутрощі піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

3. У випадку жовтяничності, що не зникає протягом 48 годин, тушу (незалежно від стану вгодованості) та нутрощі піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

4. Якщо жовтяничність зникає протягом 48 годин тушу та нутрощі визнають придатними/не придатними для споживання людиною залежно від результатів бактеріологічного дослідження (випробування) на наявність сальмонел.

1. Тушу та інші продукти забою тварин дозволяється використовувати без будь-яких обмежень щодо трихомонозу ВРХ. Статеві органи, уражені навколишні тканини та лімфатичні вузли піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

2. У разі гнійного запалення матки м’ясо визнають придатним/не придатним для споживання людиною за результатами мікробіологічного дослідження (випробування) м’яса, а нутрощі незалежно від результатів зазначеного дослідження (випробування) піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

1. М’ясо та інші продукти забою тварин з вираженими ознаками парувальної немочі (підсідалу) коней (набряки, виснаження, специфічні плями тощо) піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

2. М’ясо та субпродукти, отримані з тварин, що позитивно реагують, переробляють на варені ковбаси або на консерви. Усі продукти забою при виявленні дистрофічних змін у м’язовій тканині піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

3. Шкури дозволяється використовувати без будь-яких обмежень щодо парувальної немочі (підсідалу) коней.

1. Туші та інші продукти забою тварин, хворих на чуму верблюдів, у тому числі шкури, видаляють шляхом спалення.

2. Усі знеособлені продукти (ноги, вим’я, вуха, кров тощо), отримані від забою інших тварин, змішані з продуктами забою хворих тварин або тих, що знаходилися в контакті з ними, видаляють шляхом спалення.

3. У разі виявлення у лімфатичних вузлах туш туберкульозоподібних уражень, викликаних коринобактеріями, тушу й органи дозволяється використовувати без будь-яких обмежень щодо коринебактеріозу виключно після видалення усіх уражених лімфатичних вузлів.

1. Тушу та інші продукти забою за наявності ознак виснаження та численного ураження лімфатичних вузлів, у разі виявлення псевдотуберкульозного процесу в мускулатурі або ієрсиніозного ураження кишечника піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

2. За відсутності ознак виснаження та наявності ураження лише окремих нутрощів або лімфатичних вузлів їх піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження, а м’ясо туші переробляють на варені ковбаси. Шкури дезінфікують.

1. Туші та інші продукти забою тварин, хворих на лістеріоз, та тварин, щодо захворювання яких на лістеріоз існує підозра, забороняється використовувати сирими (не переробленими). М’ясо зазначених тварин та інші продукти забою піддають проварюванню або переробляють на консерви та/або м’ясні хліби.

Нутрощі, кишки та кров, а також голови тварин, хворих на лістеріоз, у всіх випадках піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження. Шкури дезінфікують.

2. М’ясо та інші продукти забою тварин, хворих на везикулярну екзантему свиней, переробляють на варені ковбаси та/або консерви.

За наявності дистрофічних змін уражені органи та тканини піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження. Шкури дезінфікують.

1. За відсутності патологічних змін у тушах та органах державний ветеринарний інспектор приймає рішення щодо використання продуктів забою за результатами мікробіологічного дослідження (випробування). У разі виявлення в м’ясі або нутрощах сальмонел нутрощі піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження, а туші піддають проварювання або переробляють на консерви та/або м’ясні хліби. За відсутності сальмонел туші та нутрощі переробляють на варені, варено-копчені ковбаси.

2. За наявності дистрофічних або інших патологічних змін у м’язовій тканині тушу та інші продукти забою піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження. Шкури дезінфікують.

1. У разі виявлення емфізематозного карбункулу/злоякісного набряку/брадзоту/інфекційної ентеротоксемії овець/анаеробної дизентерії ягнят та поросят/ботулізму/правця тушу з органами та шкурою видаляють шляхом спалення.