Відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 14 Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів" , Закону України "Про приєднання України до Європейської угоди про міжнародне перевезення небезпечних вантажів внутрішніми водними шляхами (ВОПНВ)" , Плану імплементації Директиви 2008/68/ЄС Європейського Парламенту та Ради про внутрішні перевезення небезпечних вантажів, схваленого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 1159, абзацу двадцять другого підпункту 37 пункту 4 Положення про Міністерство інфраструктури України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 року № 460, з метою забезпечення безпеки перевезення небезпечних вантажів внутрішніми водними шляхами України

1. Затвердити Правила перевезення небезпечних вантажів внутрішніми водними шляхами України, що додаються.

2. Суб’єктам господарювання, що використовують судна для перевезення небезпечних вантажів внутрішніми водними шляхами України, протягом 5 років з дати набрання чинності цим наказом привести судна у відповідність із вимогами Європейської угоди про міжнародне перевезення небезпечних вантажів внутрішніми водними шляхами (ВОПНВ).

3. Управлінню безпеки на транспорті та технічного регулювання забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Ю.Ф. Лавренюка.

1. Ці Правила визначають основні вимоги до забезпечення безпеки перевезення небезпечних вантажів внутрішніми водними шляхами України з урахуванням особливостей завантаження, перевезення, розвантаження, оброблення небезпечних вантажів, суден для перевезення небезпечних вантажів та їх обладнання, належної підготовки екіпажів суден та відповідної документації і базуються на положеннях Правил, що додаються до Європейської угоди про міжнародні перевезення небезпечних вантажів внутрішніми водними шляхами (далі - Правила ВОПНВ).

2. Терміни у цих Правилах вживаються у таких значеннях:

вантажна одиниця - будь-яке паковання, незапакований виріб чи будь-який транспортний пакет;

вантажна транспортна одиниця - будь-який контейнер, багатоелементний газовий контейнер, цистерна, транспортний засіб чи поєднання транспортних засобів, завантажених небезпечним вантажем;

портовий оператор (стивідорна компанія) - суб’єкт господарювання, що здійснює у порту або за його межами вантажні операції, приймання та зберігання вантажів, обслуговування транспортних засобів, а також інші пов’язані з цим види господарської діяльності;

річковий порт (термінал) - суб’єкт господарювання, який на законних підставах використовує об’єкти інфраструктури внутрішнього водного транспорту для стоянки і обслуговування суден на річкових водних шляхах, обслуговування пасажирів, здійснення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов’язаних з цим видів господарської діяльності.

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про перевезення небезпечних вантажів" , Правилах ВОПНВ та ДСТУ 4500-1:2008 "Вантажі небезпечні. Терміни та визначення понять".

3. Міжнародні перевезення небезпечних вантажів внутрішніми водними шляхами України здійснюють відповідно до Правил ВОПНВ та інших міжнародних договорів України у сфері перевезення небезпечних вантажів.

4. Небезпечні вантажі перевозять внутрішніми водними шляхами України тільки у разі, якщо їх допущено до перевезення згідно з вимогами Правил ВОПНВ і цих Правил та виконано всі вимоги щодо перевезення таких вантажів.

5. Вимоги цих Правил є обов’язковими для всіх суб’єктів господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які є учасниками перевезення небезпечних вантажів внутрішніми водними шляхами України.

6. Діяльність суб’єктів господарювання, пов’язана з перевезенням, відправленням, одержанням небезпечних вантажів, вантажними та іншими операціями з небезпечними вантажами, повинна здійснюватись з урахуванням вимог Положення про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 20 листопада 2003 року № 904, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2003 року за № 1193/8514.

7. Суб’єкти перевезення небезпечних вантажів зобов’язані відповідно до виду та ступеня небезпеки вжити заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, а в разі виникнення аварії - заходів, що дають змогу максимально обмежити важкі наслідки такої аварії.

8. Дія цих Правил не поширюється на:

перевезення небезпечних вантажів військовими суднами, військово-допоміжними суднами або суднами, що експлуатуються виключно для урядових та некомерційних цілей;

термінові перевезення небезпечних вантажів, що здійснюються з метою рятування людей або захисту навколишнього природного середовища, за умови, що вжито всіх належних заходів для забезпечення безпеки таких перевезень і про їх здійснення повідомлено компетентний орган з перевезення небезпечних вантажів - Міністерство інфраструктури України;

перевезення машин або механізмів, не зазначених у Правилах ВОПНВ, що містять небезпечні вантажі у внутрішньому або експлуатаційному устаткованні цих машин або механізмів;

випадки, перелічені в підпункті 1.1.3 глави 1.1 Правил ВОПНВ .

1. Небезпечні вантажі перед початком перевезення мають бути класифіковані та віднесені до одного з класів (підкласів). При цьому визначають додаткову небезпеку, а для речовин класів 3, 4.1 (крім самореактивних речовин), 4.2, 4.3, 5.1, 6.1, 8 та 9 - групу паковання. Для вибухових речовин та вибухових виробів класу 1 додатково визначають групу сумісності.

Класифікацію небезпечного вантажу наводять у нормативному документі на продукцію або паспорті безпеки речовини та в транспортному документі.

2. Відповідно до конкретних найменувань та властивостей для речовин або виробів згідно з переліком небезпечних вантажів, наведеним у таблиці А глави 3.2 Правил ВОПНВ , визначають номер ООН, клас (підклас), вид додаткової небезпеки, групу паковання або групу сумісності.

Якщо найменування виробів або речовин не зазначені у переліку небезпечних вантажів, наведеному в таблиці А глави 3.2 Правил ВОПНВ, їх клас (підклас), вид додаткової небезпеки, групу паковання або групу сумісності визначають за результатами класифікаційних випробувань.

Ідентифікацію вантажів (визначення номера ООН і транспортної назви) здійснюють згідно з вимогами частини 2 Правил ВОПНВ.

Номер ООН, клас (підклас), вид додаткової небезпеки, група паковання або група сумісності для небезпечних вантажів класу 1 та не зазначених конкретно за найменуванням у переліку небезпечних вантажів класу 3, десенсибілізованих вибухових речовин та самореактивних речовин класу 4.1, органічних пероксидів класу 5.2 та інфекційних речовин класу 6.2 затверджуються компетентним органом з перевезення небезпечних вантажів, а для інших небезпечних вантажів визначаються виробником продукції.

3. Вироби або речовини запаковують відповідно до інструкцій з пакування, наведених у частині 4 Правил ВОПНВ .

Паковання, не зазначені у вищевказаних інструкціях, допускається використовувати для внутрішніх перевезень за згодою компетентного органу з перевезення небезпечних вантажів за умови відповідності вимогам стандартів.

4. Небезпечні вантажі упаковують у тару, включаючи контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів, та великогабаритну тару, яка має бути міцною, щоб витримати удари та навантаження, що виникають під час перевезення, у тому числі в разі перевантаження, а також будь-якого переміщення з піддона або вилучення з транспортного пакета з метою подальшої ручної або механізованої обробки. Тара, включаючи контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів та великогабаритну тару, має бути такої конструкції та зачинятися так, щоб запобігати будь-якому витоку вмісту, що може виникнути за звичайних умов перевезення в результаті вібрації, зміни температури, вологості або тиску повітря, вантажу. На зовнішній поверхні паковання не має бути залишків небезпечних речовин.

5. Різні небезпечні вантажі або небезпечні вантажі разом з іншими вантажами допускається пакувати сумісно в комбіновану тару, якщо сумісне пакування допускається Правилами ВОПНВ.

6. Тара, у тому числі контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів та великогабаритна тара, яку використовують для небезпечних вантажів, має відповідати вимогам Правил ВОПНВ.

7. Кожна одиниця тари, у тому числі контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів та великогабаритна тара, за винятком внутрішньої тари в комбінованій тарі, має відповідати типу конструкції, випробуваному та затвердженому згідно з вимогами, викладеними в главі 6.1 Правил ВОПНВ та частині 6 Міжнародного кодексу морського перевезення небезпечних вантажів (далі - МКМПНВ), і мати належне марковання.

8. Тара, яку перед наповненням та пред’явленням до перевезення перевіряє відправник небезпечного вантажу (далі - відправник), не повинна мати слідів корозії, забруднення та інших ушкоджень. Тару, призначену для багаторазового використання, на якій з’явилися ознаки зменшення міцності, не допускається використовувати для перевезення або необхідно відновити так, щоб вона була здатна витримати випробування за типом конструкції. При цьому тара має бути з належним маркованням відповідно до підпунктів 5.2.1.1, 5.2.1.2 глави 5.2 Правил ВОПНВ .

9. Паковання, які не допускаються інструкціями з пакування, не використовуються для перевезення небезпечних вантажів, за винятком випадків, якщо це допускається на підставі тимчасового відступу за рішенням компетентного органу з перевезення небезпечних вантажів за умови їх відповідності вимогам нормативних документів щодо пакування небезпечних вантажів.

Небезпечні вантажі у пакованнях, які за своїми розмірами та властивостями можуть бути сформовані в транспортні пакети, відправник має надавати у транспортних пакетах.

10. Під час формування транспортних пакетів виконують такі вимоги:

пакети та засоби пакетування повинні відповідати вимогам нормативних документів на продукцію, бути в установленому порядку випробувані та допущені до експлуатації. Формування небезпечних вантажів у пакети здійснює відправник відповідно до вимог ГОСТ 26663-85 "Пакеты транспортные. Формирование с применением средств пакетирования. Общие технические требования" та вимог нормативного документа на продукцію. Пакети повинні зберігати цілісність, а засоби пакетування повинні забезпечувати збереження пакетів протягом перевезення під впливом інерційних навантажень із прискоренням 3g;

засоби кріплення вантажу в пакети повинні мати контрольні знаки відправника й унеможливлювати вилучення окремих вантажних місць із пакета без порушення кріплення та контрольних знаків;

піддони усіх типів повинні витримувати навантаження під час штабелювання у чотири яруси з повною вантажопідйомністю та забезпечувати при цьому схоронність тари;

пакетування небезпечних вантажів безпосередньо в споживчій тарі (металеві банки місткістю не більше 5 літрів) допускається тільки для в’язких небезпечних вантажів класу 3 (фарб, лаків) у ящичні та стоячні піддони за умови, що відправник здійснив необхідні випробовування, для підтвердження їх міцності у разі штабелювання в чотири яруси та під час динамічних навантажень, що виникають у процесі перевезення. Результати випробовування мають бути надані перевізнику. Приймання вказаних вантажів до вантажних операцій у порту, їх відправлення здійснюються тільки за наявності у відправника погодження одержувача небезпечного вантажу (далі - одержувач) і порту призначення;

не допускається укладати в один пакет небезпечні вантажі, що є несумісними відповідно до вимог розділу 7 МКМПНВ, та небезпечних вантажів, що небезпечно реагують між собою і не мають однакових засобів пожежогасіння.

11. Небезпечні вантажі у транспортних пакетах транспортують без переоформлення пакета від відправника до одержувача.

12. Пошкоджені паковання та паковання, що мають дефекти, а також небезпечні вантажі, що просочились чи розсипались, перевозяться в аварійній тарі, випробуваній та маркованій згідно з вимогами підпункту 5.2.1.3 глави 5.2 Правил ВОПНВ . Аварійна тара використовується тільки у випадках, якщо пошкодження паковання сталось під час перевезення.

13. Відправник забезпечує правильну класифікацію, марковання небезпечного вантажу, маркування та придатність власної тари до перевезення небезпечного вантажу відповідно до вимог підпункту 1.4.2.1 глави 1.4 Правил ВОПНВ .

1. На кожну вантажну одиницю з небезпечними вантажами наноситься номер ООН, що відповідає її вмісту. Перед цим номером проставляють літери "UN". Якщо виріб не має упаковки, марковання наносять на сам виріб або на його опору, транспортно-завантажувальне обладнання чи пристрій для його зберігання та запускання.

2. На кожну вантажну одиницю з небезпечними вантажами класу 1 додатково наносять транспортну назву відповідно до вимог таблиці А глави 3.2 Правил ВОПНВ . На паковання, що містять бризантні вибухові речовини, наносять комерційну назву таких речовин.

3. Аварійну тару додатково маркують словом "АВАРІЙНА".

4. На контейнерах середньої вантажопідйомності для масових вантажів місткістю понад 450 літрів та на великогабаритній тарі марковання наносять на дві протилежні бічні стінки.

5. Марковання на вантажній одиниці:

чітко видиме та розбірливе;

здатне витримати вплив будь-яких погодних умов без істотного зниження якості.

6. Крім зазначеного в цьому розділі марковання на вантажні одиниці та тару наносять марковання відповідно до ГОСТ 14192-96 "Маркировка грузов", попереджувальне марковання відповідно до ДСТУ ГОСТ 31340:2009 "Попереджувальне марковання хімічної продукції. Загальні вимоги" та інше марковання відповідно до законодавства України.

7. У разі перевезення небезпечних вантажів на вантажні одиниці наносять знаки небезпеки згідно з переліком небезпечних вантажів, наведеним у таблиці А глави 3.2 Правил ВОПНВ .

8. Знаки небезпеки за кольором, символами та загальною формою мають відповідати зразкам, наведеним у підпункті 5.2.2.2.2 глави 5.2 Правил ВОПНВ .

Усі знаки небезпеки на вантажних одиницях мають відповідати вимогам підпункту 5.2.2 глави 5.2 Правил ВОПНВ .

1. Великотоннажні контейнери допускаються до експлуатації конструктивно придатними для перевезення та відповідно до вимог Міжнародної конвенції про безпечні контейнери. Придатність контейнера для перевезення небезпечних вантажів визначає відправник або особа, що здійснює завантаження контейнера.

2. Під час завантаження контейнера слід дотримуватись таких вимог:

1) перед початком завантаження контейнера складається схема розміщення вантажу. Під час розміщення небезпечного вантажу враховуються його властивості, попереджувальне марковання, нанесене згідно з ДСТУ 4500-5:2005 "Вантажі небезпечні. Марковання", а також маніпуляційні знаки, нанесені згідно з ГОСТ 14192-96 "Маркировка грузов";

2) особи, які завантажують контейнер, повинні бути ознайомлені з властивостями вантажу, видами небезпеки та всіма ризиками, що виникають у разі аварійної ситуації, заходами безпеки, що вживаються під час завантаження, а також діями у разі виникнення аварійної ситуації. Завантаження контейнера небезпечними вантажами здійснюють тільки особи, які пройшли спеціальне навчання у сфері перевезення небезпечних вантажів та мають відповідний сертифікат;

3) завантаження і кріплення небезпечного вантажу в контейнері здійснюють згідно з вимогами міжнародних та національних документів з питань укладення вантажів у вантажно-транспортні одиниці;

4) після розміщення вантажу повинен залишитися вільний простір між вантажем і дверима контейнера завширшки від 30 мм до 50 мм, двері контейнера повинні вільно відчинятися і зачинятися;

5) партії небезпечних вантажів, які становлять лише частину вантажів, що завантажують у контейнер, розміщують поблизу дверей таким чином, щоб, відчинивши двері контейнера, можна було побачити марковання, що характеризує транспортну небезпеку вантажу;

6) сепараційний, прокладний матеріали і матеріал для кріплення не мають вступати в реакцію з небезпечними вантажами;

7) відправник або особа, що завантажує контейнер, забезпечує, щоб небезпечні вантажі, які укладають у контейнер, були сумісними та дозволялися до перевезення тими видами транспорту, які застосовують у транспортному ланцюзі. Сумісність небезпечних вантажів визначають відповідно до вимог, установлених у частині 7 міжнародних договорів України у сфері перевезення небезпечних вантажів;

8) не допускається укладати в контейнер вантажні одиниці з пошкодженнями, забруднені залишками небезпечного вантажу або які витікають (розсипаються). Паковання з небезпечними вантажами, що перебували під дощем, снігом, кригою, мають бути очищені та просушені перед завантаженням;

9) не допускається завантаження в один контейнер небезпечних вантажів, що не мають однакових засобів пожежогасіння;

10) небезпечні вантажі не завантажуються в один контейнер з поштою, багажем, продуктами харчування, хлібофуражними продуктами, парфумерно-косметичними товарами, одягом та речами домашнього побуту;

11) піддони, забруднені небезпечними вантажами, повертаються відправнику для їх знешкодження відповідними методами;

12) паковання, що містять рідкі небезпечні вантажі або небезпечні вантажі класу 8, укладають у нижній ярус. Якщо такі вантажі розміщують у кілька ярусів, між ярусами використовують сепарацію з дощок або фанери завтовшки не менше 20 мм.

Завантаження контейнера небезпечними вантажами класу 8, що надаються у скляних, керамічних ємностях, дозволяється тільки в один ярус, якщо не застосовуються спеціальні стелажі, що забезпечують надійність кріплення паковань у контейнері;

13) паковання, що містять вибухові речовини і вироби, займисті гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху нижче ніж плюс 23 °С , а також із сірковуглецем відсепаровуються від металевих поверхонь контейнера. Матеріал для сепарації не повинен викликати іскроутворення;

14) сипкі та порошкоподібні речовини, піротехнічні засоби класу 1, які мають класифікаційні коди 1.1A, 1.1C, 1.1D, 1.1G, 1.3C та 1.3G, а також піротехнічні засоби перевозять у контейнерах з підлогою з неметалевою поверхнею або покриттям;

15) у закритих контейнерах надаються до перевезення паковання, виготовлені з чутливих до вологи матеріалів, а також паковання, що містять:

самореактивні речовини (клас 4.1);

речовини, здатні до самозаймання (клас 4.2);

речовини, що виділяють легкозаймисті гази при взаємодії з водою (клас 4.3);

органічні пероксиди (клас 5.2);

16) завантаження контейнера допускається до рівня, що не перевищує його вантажопідйомності.

Відхилення центра маси завантаженого вантажу від геометричного центра контейнера по довжині не має перевищувати для 20-футового контейнера 600 мм, для 40-футового - 1200 мм.

Контейнер, маса брутто якого перевищує максимально допустиму масу більше ніж на 1,6 % або який завантажений із перевищенням поздовжнього відхилення центра маси вантажу, до вантажних операцій і перевезення не допускається;

17) відправник або особа, що завантажує контейнер, повинні додати специфікацію або рахунок-фактуру на вантаж, у яких зазначаються кількість місць, перелік предметів у кожному місці та інформація про небезпечний вантаж, завірені власною печаткою і підписом. Після завантаження контейнер пломбується і складається свідоцтво про завантаження контейнера/транспортного засобу відповідно до пункту 4.5 глави 4 Положення про порядок підготовки та подання інформації про вантаж для його безпечного морського перевезення , затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14 грудня 1998 року № 497, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 1998 року за № 848/3288, та пункту 9.1 розділу 9 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів , затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 липня 2004 року № 822, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 серпня 2004 року за № 1040/9639 (далі - Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів).

3. Перевезення небезпечних вантажів навалом/насипом або наливом у переносних цистернах допускається лише у разі, якщо:

такий спосіб перевезення допускається для цього вантажу відповідно до глави 3.2 частини 3 МКМПНВ;

корпуси й обладнання переносних цистерн відповідають вимогам частини 6 МКМПНВ та нормативним документам на їх виготовлення, випробовування та маркування;

корпуси цистерн та їх обладнання пройшли відповідну перевірку і мають сертифікат відповідності згідно з Порядком перевірки цистерн для перевезення небезпечних вантажів, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 12 травня 2015 року № 166/550, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 червня 2015 року за № 663/27108;

завантажені тільки тими небезпечними вантажами, до перевезення яких вони допущені та які у разі контакту з матеріалами їх корпусу, прокладок та обладнання не можуть вступати з ними в небезпечну реакцію, утворювати небезпечні продукти або значно знижувати міцність матеріалу;

ступінь наповнення рідинами переносних цистерн не перевищує граничних значень, установлених у главах 4.2-4.4 МКМПНВ.

4. Великогабаритні й масивні вироби, що не можуть бути запаковані, надають до перевезення у разі виконання таких умов:

великогабаритні й масивні вироби повинні бути достатньо міцними, щоб витримати удари та навантаження під час перевезення, в тому числі перевантаження з транспортних засобів на транспортні засоби або з транспортних засобів до місць зберігання небезпечних вантажів, а також будь-яке переміщення з піддона для подальшої ручної або механізованої обробки;

усі запірні пристрої й отвори герметизуються таким чином, щоб не відбувалася втрата вмісту небезпечних вантажів за звичайних умов перевезення внаслідок вібрації або змін температури, вологості або тиску. Жодні залишки небезпечної речовини не повинні налипати на зовнішню поверхню великогабаритних і масивних виробів;

частини великогабаритних і масивних виробів, що торкаються небезпечних вантажів, не мають пошкоджуватися під дією цих небезпечних вантажів і створювати небезпечні ефекти (каталітичну реакцію або реакції) з небезпечними вантажами;

великогабаритні й масивні вироби, що містять рідини, мають укладатися й закріплюватися таким чином, щоб під час перевезення не відбувалося витоку з виробу або його залишкової деформації;

великогабаритні й масивні вироби мають бути установлені на опори або поміщені в риштовання, інші транспортно-завантажувальні пристосування, у транспортний засіб, контейнер, щоб за звичайних умов перевезення вони не могли переміщатися.

1. Відправник або його представник завчасно надає капітану судна перевізні документи, оформлені відповідно до вимог глави 5.4 Правил ВОПНВ .

2. Перевізний документ на небезпечні вантажі (крім небезпечних вантажів класу 7), що надають у вантажних одиницях, вантажних транспортних одиницях стосовно кожної небезпечної речовини, матеріалу або виробу, що надають до перевезення, має містити таку інформацію:

номер ООН, якому передують літери "UN";

транспортна назва;

для речовин і виробів класу 1: класифікаційний код (клас, підклас та група сумісності). Якщо небезпечні вантажі класу 1 мають додаткові види небезпеки (класи 3-8), наведені в колонці 5 таблиці А глави 3.2 частини 3 Правил ВОПНВ , ці номери зразків знаків небезпеки вказують після класифікаційного коду в дужках;

для речовин і виробів інших класів: номери зразків знаків небезпеки, зазначені в графі 5 таблиці А глави 3.2 Правил ВОПНВ. Якщо зазначено кілька номерів зразків, то номери зразків, що йдуть за першим номером, наводять у дужках;

група паковання речовини (у разі її призначення);

кількість і опис вантажних одиниць;

загальна кількість небезпечного вантажу, що має окремий номер ООН, транспортна назва або група паковання (об’єм або маса брутто чи маса нетто для конкретного випадку);

назва й адреса відправника;

назва й адреса одержувача;

декларація відповідно до положень будь-якої спеціальної угоди;

інформація про страхування відповідальності під час перевезення небезпечних вантажів.

У разі надання вантажу, небезпечного для навколишнього природного середовища, додатково до зазначених у цьому пункті відомостей згідно з вимогами Будапештської конвенції про договір перевезення вантажів внутрішніми водними шляхами текст документа доповнюють словами "Небезпечний для навколишнього середовища" та вказують небезпечні властивості вантажу, притаманні йому ризики забруднення, а також запобіжні заходи, яких потрібно вжити.

Якщо транспортний ланцюг включає перевезення морем, у перевізному документі для речовин, що мають зразок знака небезпеки 3 у графі 5 таблиці А глави 3.2 Правил ВОПНВ, вказують температуру спалаху речовини у закритому тиглі (або відкритому тиглі).

3. На небезпечні вантажі класу 7 перевізні документи заповнюють згідно з вимогами пунктів 6.52-6.58 розділу 6 Правил ядерної та радіаційної безпеки при перевезенні радіоактивних матеріалів (ПБПРМ - 2006) , затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 30 серпня 2006 року № 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 18 вересня 2006 року за № 1056/12930.

4. Особа, що здійснює завантаження контейнера небезпечними вантажами, надає відправнику свідоцтво про завантаження контейнера/транспортного засобу.

5. Додаткову або спеціальну інформацію для небезпечних вантажів зазначають у перевізному документі відповідно до положень глави 5.4 Правил ВОПНВ .

6. Перевізні документи на навалочні небезпечні вантажі мають містити таку інформацію:

транспортне найменування небезпечного вантажу;

установлена група небезпечного вантажу (А і B, A, B або C);

клас ІМО небезпечного вантажу (у разі наявності);

номер ООН, до якого віднесено небезпечний вантаж. Перед чотиризначним номером ООН наводять літери "UN";

кількість небезпечного вантажу, що надають до перевезення;

питомий вантажний об’єм;

необхідність штивки небезпечного вантажу і процедури штивки (у разі потреби);

імовірність зміщення небезпечного вантажу, у тому числі кут природного укосу (у разі потреби);

інформація про необхідні сертифікати, що надають на небезпечний вантаж, згідно з додатком 1 до МКМПНВ;

імовірність водонасичення нижніх шарів штабеля;

властивості небезпечного вантажу (займистість, токсичність, корозійність, здатність до окиснення та інші небезпечні властивості);

здатність небезпечного вантажу до поглинання кисню;

здатність небезпечного вантажу до самонагрівання, а також необхідність штивки в процесі самонагрівання;

здатність небезпечного вантажу виділяти займисті гази у випадку взаємодії з водою (у разі наявності);

радіоактивні властивості небезпечного вантажу (у разі наявності);

здатність небезпечного вантажу до забруднення навколишнього природного середовища;

інша інформація, що стосується властивостей небезпечного вантажу та надається відповідно до вимог законодавства України.

7. Відправник готує та надає капітану судна письмові інструкції на випадок аварії або будь-якої іншої аварійної події. Форма і зміст письмових інструкцій повинні відповідати зразку, наведеному в пункті 5.4.3.4 глави 5.4 Правил ВОПНВ .

8. Якщо неможливо завантажити весь обсяг небезпечних вантажів на одне судно, складають окремі перевізні документи або копії єдиного документа в кількості, що відповідає кількості завантажених суден.

Крім того, на партії або частини партії вантажів, що є несумісними і не можуть разом завантажуватися на одне судно, виписують окремі перевізні документи.

9. Відправник разом із перевізним документом надає дозволи, сертифікати на небезпечний вантаж відповідно до Правил ВОПНВ, санітарних, карантинних та інших правил у встановленому законодавством порядку.

10. Суб’єкти перевезення небезпечних вантажів повинні зберігати протягом одного року копії перевізних документів та доданих до них документів. У разі використання електронних носіїв інформації суб’єкти господарювання повинні бути здатними надати перевізні документи у друкованому вигляді.

1. До вантажних операцій і короткострокового зберігання приймають тільки небезпечні вантажі, допущені до перевезення внутрішніми водними шляхами України відповідно до глави 3.2 Правил ВОПНВ і цих Правил.

Приймання небезпечного вантажу для короткострокового зберігання допускається у разі наявності відповідних місць зберігання небезпечних вантажів (склади, майданчики, причали), що забезпечують безпеку зберігання цих вантажів.

2. До здійснення вантажних операцій і короткострокового зберігання не приймаються небезпечні вантажі у разі:

невідповідності класифікації, ідентифікації, паковання, марковання, стану небезпечного вантажу та інформації, зазначеної у перевізних документах, вимогам цих Правил, Правил ВОПНВ та законодавству України;

ненадання відправником або неналежне оформлення ним перевізних та (у разі необхідності) дозвільних документів на небезпечний вантаж;

пошкодження або забруднення вантажних одиниць, вантажних транспортних одиниць залишками небезпечного вантажу.

3. Річковий порт (термінал) та суб’єкт господарювання, що здійснює вантажні операції з небезпечними вантажами та їх короткострокове зберігання, зобов’язані:

визначити номенклатуру небезпечних вантажів, що перевантажуються із короткостроковим зберіганням або без нього, і кількість такого вантажу, що може перебувати на території порту-термінала та на під’їзних коліях, з урахуванням оцінки впливу небезпечних вантажів на навколишнє природне середовище;

визначити порядок ввезення та вивезення небезпечних вантажів з порту-термінала, у тому числі не прийнятих до перевезення, а також небезпечних вантажів, що надійшли у пошкоджених або несправних вантажних одиницях;

розробити технологічні карти на вантажні операції з небезпечними вантажами;

визначити осіб, що здійснюють контроль за ввезенням, вивезенням, переміщенням, забезпеченням безпеки під час вантажних операцій та короткострокового зберігання небезпечних вантажів;

забезпечити здійснення вантажних операцій або складування небезпечних вантажів працівниками, які пройшли спеціальне навчання у сфері перевезення небезпечних вантажів;

розробити план локалізації та ліквідації аварійних ситуацій, а також порядок взаємодії суб’єктів перевезення небезпечних вантажів у разі їх виникнення;

забезпечити належний рівень охорони небезпечних вантажів;

визначити місця для зберігання небезпечних вантажів та порядок вивезення залишків небезпечних вантажів, що накопичуються під час вантажних операцій або аварійної ситуації.