Відповідно до вимог Законів України "Про перевезення небезпечних вантажів" , "Про автомобільний транспорт" , "Про приєднання України до Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ)" , а також з метою забезпечення безпеки перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом

1. Затвердити Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів (далі - Правила) (додаються).

2. Визначити єдиним загальнодержавним центром, що здійснює керівництво в галузі спеціальної підготовки водіїв автотранспортних засобів, які перевозять небезпечні вантажі, Департамент Державтоінспекції МВС України.

3. Начальникові Державтоінспекції МВС України полковнику міліції Георгієнку Г.В.:

3.1. До 1 жовтня 2004 року визначити базові навчально-методичні центри, де організувати навчання викладацького складу регіональних центрів та перепідготовку працівників Державтоінспекції, на яких покладено обов'язки з контролю за перевезенням небезпечних вантажів.

3.2. Розробити та затвердити за погодженням з Міністерством транспорту України навчально-тематичний план і програми курсів спеціальної підготовки водіїв автотранспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, з урахуванням затверджених Правил.

3.3. Забезпечити видання Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів і через засоби масової інформації довести їх вимоги до суб'єктів перевезень небезпечних вантажів.

4. Начальникам ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, УМВС України в областях, місті Севастополі організувати вивчення вимог цього наказу в підпорядкованих підрозділах Державтоінспекції та забезпечити дієвий контроль за його виконанням.

5. Вважати таким, що не застосовується, наказ МВС СРСР від 23.09.1985 № 181 "Про затвердження Інструкції про забезпечення безпеки перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом".

6. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра генерал-майора міліції Присяжнюка А.Й. та Департамент Державтоінспекції (Георгієнко Г.В.) МВС України.

1.1. Ці Правила визначають порядок та основні вимоги до забезпечення безпеки дорожнього перевезення небезпечних вантажів на всій території України.

1.2. Вимоги цих Правил є обов’язковими для суб’єктів господарювання незалежно від форм власності, які є учасниками перевезень небезпечних вантажів автомобільним транспортом.

1.3. Міжнародні дорожні перевезення небезпечних вантажів здійснюються відповідно до Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (далі - ДОПНВ) та інших міжнародних договорів України.

1.4. Небезпечні вантажі дозволено перевозити автомобільним транспортом тільки у випадках, якщо вони згідно з вимогами ДОПНВ і цих Правил допущені до перевезення та коли всі вимоги щодо перевезення таких вантажів виконані.

1.5. Суб'єкти перевезень небезпечних вантажів зобов'язані вжити відповідних виду та ступеню небезпеки заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, а в разі аварії, що відбулася, - заходів, що дозволяють максимально обмежити важкі наслідки цієї аварії.

1.6. У цих Правилах терміни вживаються в таких значеннях:

вантаж навалочний - будь-який вантаж, переважно однорідний за складом, що не є рідиною або газом і складається із суміші часток, гранул або будь-яких великих шматків речовини, який завантажується без застосування будь-яких видів тари в транспортний засіб чи контейнер;

вантажі підвищеної небезпеки - небезпечні вантажі, що можуть бути використані не за призначенням, а в терористичних цілях та відповідно призвести до серйозних наслідків, таких як масова загибель людей або великі руйнування. Перелік вантажів підвищеної небезпеки визначається згідно з ДОПНВ;

вантажна одиниця - будь-яке пакування, незапакований виріб чи будь-який транспортний пакет;

вантажник - юридична або фізична особа, що здійснює навантаження: небезпечних вантажів у транспортний засіб чи великий контейнер, контейнера, контейнера для масових вантажів, багатоелементного газового контейнера, контейнера-цистерни, переносної цистерни на транспортний засіб;

відповідальний за наповнення - юридична або фізична особа, що завантажує небезпечний вантаж у цистерну (автоцистерну, знімну цистерну, переносну цистерну або контейнер-цистерну) та (або) транспортний засіб, великий чи малий контейнер для перевезення небезпечних вантажів навалом (насипом), а також у транспортний засіб-батарею або багатоелементний газовий контейнер;

відправник небезпечного вантажу - зазначена в перевізних документах юридична або фізична особа, яка підготовлює та подає цей вантаж до перевезення;

змішувально-зарядна машина (MEMU) - машина або транспортний засіб з установленою на ньому машиною для виготовлення вибухових речовин з небезпечних вантажів, що не є вибуховими, та їх заряджання;

контейнер для масових вантажів - система утримання (уключаючи будь-який вкладень або покриття), призначена для перевезення твердих речовин, що знаходяться у безпосередньому контакті із системою утримання (призначений для багаторазового використання та має постійне призначення; спеціально сконструйований для полегшення перевезення вантажів одним або кількома видами транспорту без проміжного перевантаження вантажів; обладнаний пристроями, що полегшують виконання вантажних операцій з ним; має об'єм не менше ніж 1 м-3). Це визначення не охоплює тару, контейнер середньої вантажопідйомності для масових вантажів, крупногабаритну тару та цистерни;

номінальна місткість посудини - номінальний об'єм небезпечної речовини, що міститься в посудині, виражений у літрах. Для балонів із стисненими газами номінальною місткістю є їх місткість при заповненні водою;

одержувач небезпечного вантажу - зазначена в перевізних документах юридична або фізична особа, яка одержує небезпечний вантаж від перевізника;

опалювальний пристрій - пристрій, в якому безпосередньо використовується рідке чи газоподібне паливо і не вживається тепло, що відходить від двигуна транспортного засобу;

оператор контейнера-цистерни (переносної цистерни) - юридична або фізична особа, на ім'я якої зареєстрований контейнер-цистерна (переносна цистерна);

пакувальник - юридична або фізична особа, що заповнює небезпечними вантажами тару, уключаючи крупногабаритну тару і контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів, а також у разі потреби готує пакування для перевезення;

перевізник небезпечного вантажу - юридична або фізична особа, яка здійснює перевезення небезпечного вантажу;

повне завантаження - будь-який вантаж одного вантажовідправника, при перевезенні якого транспортний засіб чи великий контейнер завантажується тільки цим вантажем і всі операції із завантаження чи розвантаження якого здійснюються відповідно до інструкцій вантажовідправника або вантажоодержувача;

погодження дорожнього перевезення - узгодження з Державною автомобільною інспекцією МВС України (далі - Державтоінспекція МВС України) руху транспортних засобів конкретними вулицями та дорогами, яке обумовлює недопущення проїзду через комерційні або житлові райони, екологічно чутливі райони, промислові зони з небезпечними об'єктами або дорогами транспортних засобів, що становлять серйозну фізичну небезпеку для учасників руху; вимоги щодо руху та стоянки під час несприятливих погодних умов, землетрусів, аварій, страйків, громадських безпорядків або військових дій; обмеження руху транспортних засобів у певні дні тижня або року;

розвантажник - юридична або фізична особа, що здійснює вивантаження небезпечних вантажів з транспортного засобу чи великого контейнера; знімає контейнер, контейнер для масових вантажів, багатоелементний газовий контейнер, контейнер-цистерну, переносну цистерну з транспортного засобу; вивантаження небезпечних вантажів із цистерни (автоцистерни, знімної цистерни, переносної цистерни або контейнера-цистерни) та (або) транспортного засобу, великого чи малого контейнера для перевезення небезпечних вантажів навалом (насипом), контейнера для масових вантажів, а також із транспортного засобу-батареї, змішувально-зарядної машини або багатоелементного газового контейнера;

тара комбінована - транспортна тара, що містить одну чи декілька одиниць внутрішньої тари з продукцією та за необхідності проміжну тару і допоміжні пакувальні засоби;

тара неочищена - тара, що містить залишки небезпечних вантажів;

транспортна одиниця - автотранспортний засіб, до якого не причеплено причіп, або автотранспортний засіб та зчеплений з ним причіп;

транспортний засіб АТ - транспортний засіб, крім транспортних засобів FL чи ОХ, призначений для перевезення небезпечних вантажів у контейнерах-цистернах чи переносних цистернах або багатоелементних газових контейнерах індивідуальною місткістю понад 3 м-3, а також у вбудованих цистернах чи знімних цистернах місткістю понад 1 м-3, а також транспортний засіб-батарея місткістю понад 1 м-3, крім транспортних засобів-батарей типу FL;

транспортний засіб EX/II або EX/III - транспортний засіб, призначений для перевезення вибухових речовин та виробів;

транспортний засіб FL - транспортний засіб, призначений для перевезення рідин з температурою спалаху не вище 60-° С у контейнерах-цистернах чи переносних цистернах або багатоелементних газових контейнерах індивідуальною місткістю понад 3 м-3, у вбудованих чи знімних цистернах місткістю понад 1 м-3; транспортний засіб, призначений для перевезення легкозаймистих газів у контейнерах-цистернах чи переносних цистернах або багатоелементних газових контейнерах індивідуальною місткістю понад 3 м-3, у вбудованих чи знімних цистернах місткістю понад 1 м-3; транспортний засіб-батарея загальною місткістю понад 1 м-3, призначений для перевезення легкозаймистих газів;

транспортний засіб MEMU - те саме, що й змішувально-зарядна машина;

транспортний засіб ОХ - транспортний засіб, призначений для перевезення стабілізованого пероксиду водню чи стабілізованого водного розчину пероксиду водню з масовою часткою пероксиду водню більше ніж 60 % (клас небезпеки 5.1 № ООН 2015) у контейнерах-цистернах чи переносних цистернах індивідуальною місткістю понад 3 м-3, а також у вбудованих цистернах чи знімних цистернах місткістю понад 1м-3.

Інші терміни в цих Правилах вживаються у значеннях, наведених у ДСТУ 4500-1:2008 "Вантажі небезпечні. Терміни та визначення понять", затвердженому наказом Держспоживстандарту України від 16 квітня 2008 року № 125 (далі - ДСТУ 4500-1:2008).

1.7. Положення Правил не поширюється на:

а) термінові перевезення небезпечних вантажів, які здійснюються з метою рятування людей або захисту навколишнього середовища, за умови, що вжито всіх належних заходів до забезпечення повної безпеки таких перевезень і про здійснення таких перевезень повідомлено Державтоінспекцію МВС України;

б) перевезення машин або механізмів, не зазначених у переліку небезпечних вантажів наведеного в таблиці А глави 3.2 додатка А ДОПНВ, які містять небезпечні вантажі у внутрішньому або експлуатаційному устаткуванні цих машин або механізмів;

в) гази, які містяться в паливних баках транспортного засобу, що здійснює перевезення, і призначені для забезпечення тяги або для функціонування будь-якого устаткування транспортного засобу (наприклад холодильного);

г) гази, що містяться в обладнанні, яке використовується для експлуатації транспортного засобу (наприклад, у вогнегасниках), та запасних частинах. Ці Правила не поширюються на шини, навіть якщо вони перевозяться як вантаж;

ґ) окиснювальні гази та задушливі гази, які перевозяться в посудинах чи резервуарах за умови, що тиск газу в посудині чи резервуарі при температурі 20° C не перевищує 200 кПа (2 бар) та що під час перевезення газ цілком перебуває в газоподібному стані. Сюди включаються будь-які види посудин та резервуарів, що, наприклад, є частиною машин та приладів;

д) гази, що містяться в харчових продуктах (за винятком продуктів харчування, віднесених до № ООН 1950) чи напоях;

е) рідке паливо, яке міститься в паливних баках транспортного засобу, що здійснює перевезення, і призначене для забезпечення тяги або для функціонування будь-якого обладнання транспортного засобу. Загальна місткість вбудованих паливних баків не повинна перевищувати 1500 л на одну транспортну одиницю, а місткість бака, встановленого на причепі, не повинна перевищувати 500 л. У переносних паливних ємностях (наприклад каністрах) можна перевозити не більше 60 л палива на одну транспортну одиницю. Ці обмеження не поширюються на транспортні засоби рятувальних служб;

є) перевезення речовин, які упаковані в обмежених та звільнених кількостях, за умови виконання вимог до їх пакування та марковання, викладених відповідно в главах 3.4 та 3.5 додатка А до ДОПНВ. На перевезення небезпечних вантажів, які упаковані в обмежених кількостях, поширюються вимоги пункту 11.6 розділу 11 та пункту 12.23 розділу 12 цих Правил;

ж) гази, що містяться у м’ячах для різних видів спорту;

з) гази (крім газів класу 7), що містяться в електричних лампочках, за умови, що в разі їх розриву ефект розкидання обмежується пакуванням;

и) літієві батареї, установлені на транспортному засобі, що здійснює перевезення, і призначені для забезпечення тяги або для функціонування будь-якого обладнання транспортного засобу;

і) літієві батареї, що містяться в обладнанні, призначеному для використання під час перевезення, та забезпечують його функціонування (наприклад, у переносному комп’ютері);

ї) інші вантажі, які не підпадають під дію ДОПНВ.

1.8. До перевезення небезпечних вантажів в пакуваннях без перевищення максимальних кількостей на транспортну одиницю, що вказані в додатку 1 до цих Правил, застосовуються вимоги таких розділів Правил:

роздiл 2 "Підготовка небезпечного вантажу до перевезення";

роздiл 3 "Марковання та знаки небезпеки на вантажних одиницях";

роздiл 4 "Способи перевезення небезпечних вантажів", пункти 4.3.8 та 4.3.9;

роздiл 5 "Загальні вимоги до транспортних одиниць та їх обладнання", підпункт а) пункту 5.2 (незалежно від дати реєстрації транспортних засобів);

роздiл 7 "Підготовка водіїв та інших осіб, обов'язки яких пов'язані з автомобільними перевезеннями небезпечних вантажів", підрозділ 7.2;

роздiл 9 "Перевізні документи", підпункти "а" та "д" пункту 9.1, пункт 9.2;

роздiл 11 "Завантаження, розвантаження та оброблення небезпечних вантажів", крім пунктів 11.19-11.22;

роздiл 13 "Вимоги до екіпажу транспортного засобу, що здійснює перевезення небезпечних вантажів", пункт 13.6;

роздiл 14 "Нагляд за транспортними засобами, що перевозять небезпечні вантажі";

роздiл 15 "Обов'язки учасників перевезень у сфері забезпечення безпеки дорожнього перевезення небезпечних вантажів";

роздiл 16 "Контроль за дорожнім перевезенням небезпечних вантажів".

2.1. Небезпечні вантажі перед початком перевезення повинні бути класифіковані та віднесені до одного з класів (підкласів) небезпеки. При цьому визначається додаткова небезпека, а для речовин класів небезпеки 3, 4.1 (крім самореактивних речовин), 4.2, 4.3, 5.1, 6.1, 8 та 9 ще й група пакування. Для вибухових речовин та вибухових виробів класу 1 додатково визначається група сумісності.

Класифікація небезпечного вантажу наводиться в нормативному документі на продукцію або в паспорті безпеки речовини та в транспортному документі.

2.2. Відповідно до конкретних найменувань та властивостей для речовин або виробів згідно з переліку небезпечних вантажів наведеного в таблиці А глави 3.2 додатка А ДОПНВ визначається номер ООН, клас (підклас) небезпеки, вид додаткової небезпеки група пакування та/або група сумісності.

Якщо вироби або речовина не зазначені конкретно за найменуванням у переліку небезпечних вантажів наведеного в таблиці А глави 3.2 додатка А ДОПНВ, їх клас (підклас) небезпеки, вид додаткової небезпеки, група пакування та/або група сумісності визначаються за результатами класифікаційних випробувань та, якщо доречно, таблицею пріоритету небезпек. Ідентифікація вантажів (визначення номера ООН та транспортної назви) здійснюється згідно з вимогами частини 2 додатка А до ДОПНВ.

Ці показники для небезпечних вантажів класу 1 та не зазначених конкретно за найменуванням у переліку небезпечних вантажів десенсибілізованих вибухових речовин класу 3 та класу 4.1, самореактивних вантажів класу 4.1, органічних пероксидів класу 5.2 та інфекційних речовин класу 6.2 визначаються компетентним органом, а для інших небезпечних вантажів - виробником продукції.

2.3. Вироби або речовини запаковуються згідно з інструкціями з пакування, наданими в підрозділах 4.1.4.1 - 4.1.4.3 додатка А до ДОПНВ, з урахуванням загальних та спеціальних вимог, якщо не передбачається інший спосіб перевезення. Види і типи тари, крупногабаритної тари чи контейнерів середньої вантажопідйомності для масових вантажів, використання яких не дозволено інструкціями з пакування, не повинні використовуватись для перевезення тієї чи іншої речовини або виробу, за винятком випадків, коли це дозволено на підставі тимчасового відступу, погодженого країнами - учасницями ДОПНВ, відповідно до розділу 1.5.1 додатка А до ДОПНВ.

Пакування, що не зазначені у вищевказаних інструкціях, можуть використовуватись для внутрішніх перевезень за згодою компетентних органів за умови відповідності вимогам стандартів.

2.4. Небезпечні вантажі упаковуються в тару, включаючи контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів, та крупногабаритну тару, яка має бути досить міцною, щоб витримати удари та навантаження, які виникають під час перевезення, у тому числі при перевантаженнях, а також при будь-якому переміщенні з піддону або вилученні з транспортного пакета з метою подальшої ручної або механізованої обробки. Тара, включаючи контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів та крупногабаритну тару, повинна мати таку конструкцію та зачинятися таким чином, щоб запобігати будь-якому витоку вмісту, що може виникнути за звичайних умов перевезення в результаті вібрації, зміни температури, вологості або тиску. На зовнішній поверхні упаковок не повинно бути залишків небезпечних речовин.

2.5. Різні небезпечні вантажі або небезпечні вантажі разом з іншими вантажами можуть упаковуватися сумісно в комбіновану тару, якщо сумісне упаковування дозволяється відповідно до положень ДОПНВ та за умови виконання пункту 4.1.10 додатка А до ДОПНВ або підпункту 1.1.4.2.1 b) додатка А до ДОПНВ, якщо дорожнє перевезення здійснюється до морського або повітряного чи після них.

2.6. Тара, у тому числі контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів та крупногабаритна тара, що використовується для небезпечних вантажів, повинна відповідати вимогам ДОПНВ (стандартів).

2.7. Кожна одиниця тари, у тому числі контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів та крупногабаритна тара, за винятком внутрішньої тари в комбінованій тарі, повинна відповідати типу конструкції, випробуваному та затвердженому згідно з вимогами, викладеними в главах 6.1-6.6 додатка А до ДОПНВ, і мати належне маркування.

2.8. Тара перед наповненням та пред'явленням до перевезення перевіряється вантажовідправником і не повинна мати слідів корозії, забруднення та інших ушкоджень. Тара, призначена для багаторазового використання, з появою ознак зменшення міцності не повинна використовуватись для перевезень або має бути відновлена таким чином, щоб бути здатною витримати іспити за типом конструкції. При цьому вона повинна мати належне маркування відповідно до підпунктів 6.1.3.3 - 6.1.3.4 додатка А до ДОПНВ.

2.9. Ушкоджені пакування та пакування, що мають дефекти, а також небезпечні вантажі, що просочились чи розсипались, можуть перевозитись в аварійній тарі, випробуваній та маркованій згідно з вимогами пункту 6.1.5.1.11 додатка А до ДОПНВ. Аварійна тара може використовуватись тільки в тому разі, якщо ушкодження упаковок сталося під час перевезення.

2.10. Відповідальність за правильну класифікацію, маркування небезпечного вантажу, маркування та придатність власної тари до перевезення небезпечного вантажу несе вантажовідправник.

3.1. На кожну вантажну одиницю з небезпечними вантажами повинен наноситись номер ООН, який відповідає її вмісту. Перед цим номером проставляються літери "UN". На незапакований виріб марковання наноситься на сам виріб або на його опору, транспортно-завантажувальне обладнання чи пристрій для його зберігання та запускання.

3.2. На кожну вантажну одиницю з небезпечними вантажами 1-го класу додатково наноситься транспортна назва. Ця назва повинна відповідати вимогам розділу 3.1.2 додатка А до ДОПНВ. На пакування, що містять бризантні вибухові речовини, наноситься їх комерційна назва.

3.3. Аварійна тара додатково маркується словом "АВАРІЙНА".

3.4. На контейнерах середньої вантажопідйомності для масових вантажів місткістю понад 450 л та крупногабаритній тарі маркування повинно наноситись на дві протилежні бічні стінки.

3.5. Марковання на вантажній одиниці повинно бути:

а) чітко видимими та розбірливими;

б) здатними витримати вплив будь-яких погодних умов без істотного зменшення їх якості.

3.6. Крім зазначеного в цьому розділі марковання, на вантажні одиниці та тару наноситься марковання згідно з ГОСТ 14192-77, попереджувальне марковання згідно з вимогами ДСТУ ГОСТ 31340:2009 та інше марковання - згідно з вимогами нормативно-технічного документа на продукцію.

3.7. У разі перевезення небезпечних вантажів на вантажні одиниці повинні наноситись знаки небезпеки, вказані для цих вантажів у переліку небезпечних вантажів наведеного в таблиці А глави 3.2 додатка А ДОПНВ.

3.8. Знаки небезпеки повинні за кольором, символами та загальною формою відповідати зразкам, наведеним у додатку 2 до цих Правил.

3.9. Усі знаки небезпеки на вантажних одиницях:

а) повинні розміщуватися з одного боку, а на вантажних одиницях з вантажами 1-го класу - поруч з транспортною назвою;

б) повинні бути чіткими, видимими і витримувати вплив погодних умов без істотного зниження їх якості на період транспортування вантажу та не повинні закриватися іншим маркованням;

в) якщо вимагається нанесення кількох знаків небезпеки, вони повинні бути розміщені поруч один біля одного;

г) повинні розміщуватись на контрастному фоні або мати переривчастий чи суцільний зовнішній контур.

3.10. Якщо вантажна одиниця має неправильну геометричну форму або малі розміри, які не дозволяють належним чином розмістити на ньому знаки небезпеки, дозволяється їх наносити за допомогою надійно закріпленого ярлика або в інший спосіб.

3.11. На контейнерах середньої вантажопідйомності для масових вантажів місткістю понад 450 л та крупногабаритній тарі знаки небезпеки повинні прикріплюватись на двох протилежних стінках.

3.12. Маніпуляційний знак "Верх" наноситься на протилежних боках вантажних одиниць, що містять рідини чи охолоджені скраплені гази в ємностях з невидимими зовні затворами або вентиляційними отворами, а також на протилежних боках ємностей (без зовнішньої тари), обладнаних вентиляційними отворами.

3.13. Якщо у вантажній одиниці знаходяться два небезпечних вантажі або більше, вона позначається відповідними знаками небезпеки та маркованням для кожного з вантажів. Знак додаткової небезпеки не наноситься у випадках, коли знак основної небезпеки вже вказує на цю небезпечну властивість вантажу.

3.14. Неочищена тара з-під небезпечного вантажу повинна бути маркована і позначена знаками небезпеки так само, як і в наповненому стані.

3.15. Транспортні пакети маркуються додатково словами "ТРАНСПОРТНИЙ ПАКЕТ".

3.16. Допускається не наносити марковання, знаки небезпеки, попереджувальні знаки та маніпуляційні знаки "Верх" на транспортний пакет, коли знаки та марковання, нанесені на пакування чи вироби, що знаходяться в цьому транспортному пакеті, добре видимі зовні.

Якщо для різних пакувань чи виробів потрібно лише одне марковання або один знак небезпеки, їх досить нанести один раз.

3.17. На пакування, що містять вантажі, які є небезпечними для довкілля, наноситься попереджувальний знак згідно з додатком 3 до цих Правил. Цей попереджувальний знак розміщується поруч з маркованням. Попереджувальний знак для вантажів, що є небезпечними для довкілля, не наноситься на вантажні одиниці, що містять (в одиночній або внутрішній тарі) не більше:

5 л рідин, що є небезпечними для довкілля;

5 кг (маса нетто) твердих речовин, що є небезпечними для довкілля.

3.18. Знаки небезпеки та попереджувальні знаки для вантажів, що є небезпечними для довкілля, повинні мати форму квадрата, повернутого на 45° С, з мінімальними розмірами 100 х 100 мм. Маніпуляційний знак "Верх" повинен мати форму прямокутника розміром 148 х 210 мм. Розміри знаків небезпеки, попереджувальних знаків та маніпуляційних знаків "Верх" залежно від розмірів вантажних одиниць можуть бути зменшені за умови їх чіткої видимості.

3.19. У випадках дорожнього перевезення небезпечного вантажу перед наступним морським, залізничним або повітряним перевезенням чи після них вантажні одиниці можуть бути марковані та позначені знаками небезпеки згідно з вимогами нормативних документів, які регламентують перевезення небезпечних вантажів цими видами транспорту.

4.1. Залежно від роду, найменування, транспортної небезпеки та ступеня небезпеки небезпечні вантажі можуть надаватись до перевезення:

вантажними одиницями (окремими або сформованими у транспортні пакети) у транспортних засобах та контейнерах;

наливом та насипом у цистернах;

навалом (насипом) у транспортних засобах та контейнерах.

Для перевезення небезпечних вантажів потрібно обов'язкове визначення дозволеного способу перевезення.

4.2. Якщо великий контейнер відповідає вимогам, що застосовуються до кузовів транспортних засобів, передбачених у цій частині та в частині 6 цих Правил для конкретних вантажів, то до вантажної платформи транспортного засобу, на який завантажено такий контейнер, зазначені вимоги можуть не застосовуватись.

4.3. Перевезення в пакуваннях

4.3.1. В пакуваннях, контейнерах середньої вантажопідйомності для масових вантажів і крупногабаритній тарі можуть перевозитись тільки ті речовини та вироби, для яких такий спосіб перевезення допускається положеннями ДОПНВ.

4.3.2. Пакування можуть завантажуватись (якщо не передбачено інше) у:

а) закриті транспортні засоби чи закриті контейнери;

б) накриті транспортні засоби чи накриті контейнери;

в) відкриті транспортні засоби чи відкриті контейнери.

4.3.3. У закритих або накритих транспортних засобах чи контейнерах перевозяться пакування з тарою, виготовленою з чутливих до вологи матеріалів, а також пакування, що містять такі небезпечні вантажі:

а) самореактивні речовини (клас небезпеки 4.1);

б) речовини, здатні до самозаймання (клас небезпеки 4.2);

в) речовини, що виділяють легкозаймисті гази при стиканні з водою (клас 4.3);

г) органічні пероксиди (клас небезпеки 5.2);

4.3.4. Пакування та незапаковані вироби, що містять вибухові речовини та вибухові вироби 1-го класу, повинні перевозитись тільки в транспортних засобах EX/II та EX/III. Причепи (за винятком напівпричепів), які відповідають вимогам, що висуваються до транспортних засобів EX/II або EX/III, можуть буксируватися автотранспортними засобами, що не відповідають цим вимогам. Вибір типу транспортного засобу залежить від кількості вантажу, що перевозиться, яка обмежується з розрахунку на одну транспортну одиницю відповідно до положень пункту 4.3.6 цих Правил.

4.3.5. При перевезенні сипких та порошкоподібних речовин, піротехнічних засобів 1-го класу небезпеки, які мають класифікаційні коди 1.1A, 1.1C, 1.1D, 1.1G, 1.3C та 1.3G, а також піротехнічних засобів у контейнері його підлога повинна мати неметалеву поверхню або покриття.

4.3.6. Загальна маса нетто вибухової речовини (для вибухових виробів загальна маса нетто вибухової речовини, що міститься у всіх виробах), що перевозиться на одній транспортній одиниці, не повинна перевищувати зазначених у таблиці 1 цих Правил показників.

В разі сумісного завантаження в одну транспортну одиницю речовин і виробів різних підкласів 1-го класу, весь вантаж розглядається як вантаж, що належить до найбільш небезпечного підкласу (в такому порядку: 1.1, 1.5, 1.2, 1.3, 1.6, 1.4). При цьому маса нетто вибухових речовин групи сумісності S не враховується.

При перевезенні речовин підкласу 1.5D разом з речовинами або виробами підкласу 1.2, весь вантаж розглядається як вантаж підкласу 1.1.

4.3.7. На змішувально-зарядних машинах дозволяється перевозити тільки ті вибухові речовини та вироби класу 1, які призначені для виробництва вибухових матеріалів цими машинами та ініціювання вироблених ними вибухових матеріалів, у розмірі потреби. Перевезення вибухових речовин та виробів у змішувально-зарядних машинах дозволяється за таких умов:

а) перевезення пакувань та виробів з небезпечними вантажами 1-го класу дозволено компетентним органом;

б) пакування з вибуховими речовинами та виробами 1-го класу завантажені окремо від інших небезпечних вантажів у спеціальне відділення, яке відповідає вимогам підпункту 6.8.9 пункту 6.8 розділу 6 цих Правил та конструкція якого затверджена компетентним органом;

в) кількість вибухових речовин групи сумісності D не перевищує 200 кг;

г) загальна кількість детонаторів та/або їх зборок не перевищує 400 од.

Пакування з вибуховими речовинами та виробами 1-го класу повинні завантажуватись в змішувально-зарядну машину тільки після завантаження інших небезпечних вантажів та безпосередньо перед перевезенням.

У разі сумісного завантаження вибухових речовин 1-го класу та речовин класу 5.1 (№ ООН 1942 або 3375), якщо таке завантаження дозволено, весь вантаж розглядається як вантаж бризантних вибухових речовин з метою розділення, розміщення вантажів та визначення максимальних допустимих кількостей.

4.3.8. Закриті транспортні засоби та контейнери, в яких перевозяться пакування, що містять стиснені або зріджені гази чи розчинений під тиском ацетилен, обладнуються вентиляцією.

4.3.9. Органічні пероксиди та самореактивні речовини, які вимагають регулювання температури, повинні перевозитись без перевищення контрольної температури, включаючи завантаження, розвантаження, а також будь-які проміжні зупинки. Методи регулювання температури зазначені в спеціальному положенні V8 глави 7.2 додатка А до ДОПНВ.

4.3.10. Кількість самореактивних речовин класу 4.1 або органічних пероксидів класу 5.2 типів B, C, D, E або F, що перевозиться на одній транспортній одиниці, не повинна перевищувати 20000 кг.

4.4. Перевезення небезпечних речовин або виробів навалом (насипом):

4.4.1. Небезпечні речовини або вироби перевозяться навалом (насипом) у транспортних засобах та/або контейнерах, якщо це передбачено положеннями ДОПНВ. Неочищена порожня тара також може перевозитись навалом.

4.4.2. Речовини, які можуть ставати рідкими при температурах, що можуть виникати під час перевезення, не допускаються до перевезення навалом (насипом).

4.4.3. Контейнери та кузови транспортних засобів повинні мати конструкцію, яка запобігає висипанню небезпечних вантажів. Вони повинні закриватися таким чином, щоб не виникало небезпеки проникнення їх умісту назовні за нормальних умов перевезення, які включають у себе вплив вібрації, повітряного потоку, зміну температури, вологості або тиску.

4.4.4. Завантаження транспортних засобів з пошкодженими кузовами або пошкоджених контейнерів забороняється.

4.4.5. Для запобігання пошкодженню контейнера чи транспортного засобу, перевантаженню транспортного засобу або проникненню речовини назовні, що можуть виникнути внаслідок переміщення навалочного вантажу, він повинен рівномірно розподілятися по контейнеру чи кузову транспортного засобу.

4.4.6. Установлені на контейнерах та кузовах транспортних засобів вентиляційні пристрої повинні утримуватись у чистому та справному стані.

4.4.7. Навалочні вантажі не повинні вступати в небезпечну реакцію з матеріалом контейнера, кузова транспортного засобу, прокладками, обладнанням, уключаючи кришки і покриття, що контактують із вмістом, для уникнення істотного зменшення їх міцності. Контейнери та кузови транспортних засобів повинні бути сконструйовані або обладнані таким чином, щоб вантажі не проникали в щілини між елементами дерев’яної підлоги або не контактували з тими частинами контейнера чи транспортного засобу, на які вони можуть впливати.

4.4.8. Перед завантаженням та транспортуванням внутрішні та зовнішні поверхні контейнера або транспортного засобу оглядаються та очищуються від залишків вантажів, які:

призводять до виникнення небезпечної реакції з речовиною, що буде завантажуватись;

пошкоджують конструкційну цілісність контейнера або кузова транспортного засобу;

знижують здатність контейнера або кузова транспортного засобу до утримання вантажу.

4.4.9. Під час перевезення не допускаються залишки небезпечних вантажів на зовнішній поверхні контейнера або кузова транспортного засобу.

4.4.10. Порожні не очищені від залишків небезпечного вантажу контейнери та транспортні засоби допускаються до перевезення на тих самих умовах, що і в наповненому стані.

4.4.11. До конструкції контейнерів та кузовів транспортних засобів, у яких допущено перевезення навалочних небезпечних вантажів та виробів, що містять небезпечні речовини, застосовуються додаткові вимоги глави 7.3 додатка А до ДОПНВ, передбачені для небезпечних вантажів, які будуть у них завантажуватись.

4.5. Перевезення в цистернах

4.5.1. Небезпечні речовини можуть перевозитись у вбудованих цистернах (автоцистернах), знімних цистернах, транспортних засобах-батареях, переносних цистернах, контейнерах-цистернах та багатоелементних газових контейнерах лише у тому разі, якщо це передбачається положеннями ДОПНВ.

4.5.2. Цистерни повинні завантажуватися тільки тими небезпечними вантажами, до перевезення яких вони допущені і які при контакті з матеріалами корпусу цистерни, прокладок та обладнання не можуть вступати з ними в небезпечну реакцію, утворювати небезпечні продукти або значно знижувати міцність матеріалу.

4.5.3. Хімічно нестійкі речовини допускаються до перевезення тільки тоді, коли вжито всіх необхідних заходів до запобігання їх небезпечному розкладанню, перетворенню чи полімеризації під час перевезення.

4.5.4. Ступінь наповнення рідинами вбудованих цистерн, переносних цистерн, контейнерів-цистерн, знімних цистерн не повинен перевищувати граничних значень, викладених у главах 4.2-4.4 додатка А до ДОПНВ.

4.5.5. Якщо корпуси цистерн, призначених для перевезення рідин, не поділені за допомогою перегородок чи хвилезаспокоювачів на відсіки максимальною місткістю 7500 л, вони мають наповнюватись або понад 80% або менше ніж 20% їх ємності.

4.5.6. У разі завантаження речовини в нагрітому стані температура зовнішньої поверхні цистерни, за винятком отворів та їхніх запірних пристроїв чи теплоізоляції, під час перевезення не повинна перевищувати 70° C.

4.5.7. Переносні цистерни, контейнери-цистерни, багатоелементні газові контейнери повинні завантажуватись на транспортний засіб таким чином, щоб бути захищеними обладнанням транспортного засобу або власним обладнанням від бокових чи поздовжніх ударів та від перекидання. Якщо конструкція зазначених цистерн, включаючи сервісне обладнання, може витримати удари і є стійкою до перекидання, то в подібному захисті немає потреби.

4.5.8. Не допускаються залишки небезпечних вантажів на зовнішній поверхні завантажених та порожніх цистерн.

4.5.9. З'єднувальні трубопроводи між зв'язаними корпусами цистерн транспортної одиниці та гнучкі шланги для наповнення і спорожнення, які не з'єднані з корпусом постійним кріпленням, під час перевезення повинні бути порожніми.

4.5.10. Речовини, здатні вступити в небезпечну реакцію одна з одною, не повинні перевозитись у суміжних відсіках цистерн, за винятком випадків, коли між цими відсіками є перегородка, товщина якої не менша за товщину стінок самої цистерни. Небезпечними реакціями вважаються:

а) займання та (або) виділення значної кількості тепла;

б) виділення легкозаймистих, задушливих, токсичних та (або) окиснювальних газів;

в) утворення корозійних речовин;

г) утворення нестійких речовин;

ґ) небезпечне підвищення тиску.

4.5.11. Речовини, здатні вступити в небезпечну реакцію одна з одною, можуть перевозитись у відсіках однієї й тієї ж цистерни, якщо ці відсіки розмежовуються незаповненим простором чи порожнім відсіком.

4.5.12. Всі елементи транспортного засобу-батареї або багатоелементного газового контейнера при перевезенні повинні містити тільки один і той же газ.

4.5.13. Порожні неочищені цистерни допускаються до перевезення на тих же умовах, що і в наповненому стані.

4.5.14. Корпуси цистерн, елементи транспортних засобів-батарей та багатоелементних газових контейнерів, призначені для перевезення небезпечних вантажів та їх обладнання, повинні періодично перевірятися. Періодичність перевірок та перелік операцій, що виконуються під час перевірок, зазначені в таблиці 2 цих Правил. Крім цього, періодичність та перелік можуть визначатись ДНАОП 0.00-1.07 - 94 "Правила будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском" (затверджені наказом Держнаглядохоронпраці України від 18.10.94 № 104).

__________

-1 Внутрішній огляд переносних цистерн, призначених для перевезення тільки однієї речовини, може не проводитись або замінятись іншими випробуваннями чи процедурами перевірки, визначеними компетентним органом або уповноваженою організацією.

-2 За погодженням з компетентним органом гідравлічне випробування під тиском корпусів цистерн, призначених для перевезення порошкоподібних і гранульованих речовин, може не проводитись або замінятись випробуваннями на герметичність. Для цистерн з вакуумною ізоляцією випробування та перевірка внутрішнього стану можуть замінятись випробуваннями на герметичність та вимір вакууму.

-3 На вимогу компетентного органу між періодичними перевірками додатково може проводитись випробування на герметичність.

-4 Елементи і трубопроводи повинні піддаватися випробуванням з періодичністю, встановленою інструкцією з упакування Р200, наведеною в пункті 4.1.4.1 додатка А до ДОПНВ, чи іншими нормативними документами.

4.5.15. Забороняється наповнювати вбудовані цистерни, знімні цистерни, контейнери-цистерни, переносні цистерни, транспортні засоби-батареї та багатоелементні газові контейнери, а також надавати їх для перевезення після закінчення терміну дії останньої періодичної перевірки. Але цистерни, що були наповнені до закінчення цього терміну, можуть перевозитись у строк не більше трьох місяців після закінчення терміну дії цього останнього періодичного випробування.

Порожні неочищені вбудовані цистерни, знімні цистерни, транспортні засоби-батареї, переносні цистерни, контейнери-цистерни та багатоелементні газові контейнери можуть перевозитись після закінчення терміну їх чергового випробування тільки для проходження перевірок у строк не більше трьох місяців після його закінчення.

4.5.16. У разі виявлення будь-якого небезпечного дефекту цистерна вилучається з експлуатації і знову допускається до неї лише після усунення цього дефекту і проходження випробувань.

4.5.17. Якщо в результаті ремонту, зміни конструкції чи дорожньо-транспортної пригоди виникають сумніви щодо цілісності корпусу цистерни та працездатності її обладнання, проводиться позачергова спеціальна перевірка. 4.5.18. Випробування та перевірки здійснюються експертом уповноваженого компетентного органу. За результатами видаються відповідні свідоцтва з обов'язковим переліком речовин, що можуть бути допущені до перевезення в цій цистерні.

4.6. Винятки

4.6.1. У разі якщо вантаж внаслідок його хімічних, фізичних та біологічних властивостей не може бути допущений до перевезення жодним з вищезазначених способів або вимоги цих Правил не можуть бути виконані, Державтоінспекцією МВС України у конкретному випадку допускається відхилення від вимог цих Правил за умови надання висновку уповноваженого органу у галузі екології про можливість такого перевезення. У цьому висновку обов'язково вказуються необхідні заходи щодо забезпечення безпеки перевезення. У разі необхідності надається висновок інших компетентних органів.

4.6.2. Допуск до перевезення небезпечного вантажу з відхиленням від вимог цих Правил видається в письмовій формі.

5.1. Транспортна одиниця, завантажена небезпечними вантажами, не повинна включати більше одного причепа або напівпричепа.

5.2. На транспортних одиницях, що перевозять небезпечні вантажі, мають бути такі засоби пожежегасіння:

а) на кожній транспортній одиниці має бути не менш як один переносний вогнегасник для гасіння пожеж класів А, В і С ємністю 2 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншої вогнегасної суміші), придатного для гасіння пожежі в двигуні або в кабіні транспортного засобу;

б) на транспортних одиницях, дозволена максимальна маса яких з вантажем становить понад 7,5 т, - один або більше переносних вогнегасників для гасіння пожеж класів A, B і C сукупною ємністю 12 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншої вогнегасної суміші), принаймні один із яких має мінімальну ємність 6 кг;

в) на транспортних одиницях, дозволена максимальна маса яких з вантажем становить понад 3,5 т, але не більше 7,5 т, - один або більше переносних вогнегасників для гасіння пожеж класів A, B і C сукупною ємністю 8 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншої вогнегасної суміші) і принаймні один із яких має мінімальну ємність 6 кг;

г) на транспортних одиницях, дозволена максимальна маса яких з вантажем становить 3,5 т або менше, - один або більше переносних вогнегасників для гасіння пожеж класів A, B і C сукупною ємністю 4 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншої вогнегасної суміші).

Значення ємності вогнегасника(ів), необхідного(их) відповідно до підпункту 5.2а цих Правил, може бути відняте від значення мінімальної сукупної ємності вогнегасників, необхідних відповідно до підпунктів б), в) чи г).

5.3. Конструкція вогнегасників повинна запобігати виділенню токсичних газів вогнегасних речовин, що в них містяться, як у звичайних умовах перевезення, так і під впливом температури, що виникає при пожежі.

5.4. Переносні вогнегасники повинні бути опломбовані, мати маркування про відповідність стандарту та напис, що вказує дату (місяць, рік) закінчення терміну придатності.

5.5. Вогнегасники повинні встановлюватися на транспортних одиницях у легко доступних місцях, а також бути захищеними від впливу погодних умов з метою збереження їх експлуатаційної надійності.

5.6. Кожна транспортна одиниця, що здійснює перевезення небезпечних вантажів, в обов’язковому порядку укомплектовується таким обладнанням:

а) незалежно від номерів зразків знаків небезпеки, зазначених для них у Переліку небезпечних вантажів, наведеному в таблиці А глави 3.2 додатка А до ДОПНВ:

не менш як одним противідкотним упором на кожний транспортний засіб, який має відповідати максимальній масі транспортного засобу та діаметру його коліс;

не менш як двома попереджувальними знаками (пристроями) з власною опорою (конусами із світловідбивною поверхнею, або миготливими ліхтарями жовтого кольору з автономним живленням, або знаками аварійної зупинки). Транспортна одиниця може комплектуватися будь-якою комбінацією із зазначених попереджувальних знаків (пристроїв);

жилетами оранжевого кольору із світловідбивними елементами для кожного члена екіпажу;

захисними рукавичками для кожного члена екіпажу;

переносними ліхтарями для кожного члена екіпажу. Ліхтарі не повинні мати відкритих металевих поверхонь, здатних призвести до іскроутворення;

засобами захисту очей (наприклад, захисними окулярами) для кожного члена екіпажу;

б) під час перевезення всіх небезпечних вантажів, крім небезпечних вантажів, для яких у Переліку небезпечних вантажів, наведеному в таблиці А глави 3.2 додатка А до ДОПНВ, зазначені номери зразків знаків небезпеки 1, 1.4, 1.5, 1.6, 2.1, 2.2 або 2.3, - додатково рідиною для промивання очей;

в) під час перевезення небезпечних вантажів, для яких у Переліку небезпечних вантажів, наведеному в таблиці А глави 3.2 додатка А до ДОПНВ, зазначені номери зразків знаків небезпеки 2.3 або 6.1, - додатково засобами захисту органів дихання, необхідними для аварійного покидання транспортного засобу, для кожного члена екіпажу транспортного засобу (наприклад, панорамна маска з комбінованим протигазоаерозольним фільтром типу A1B1E1K1-P1 або A2B2E2K2-P2 згідно з європейським стандартом EN 14387);

г) під час перевезення рідких та твердих небезпечних вантажів, для яких у Переліку небезпечних вантажів, наведеному в таблиці А глави 3.2 додатка А до ДОПНВ, зазначені номери зразків знаків небезпеки 3, 4.1, 4.3, 8 або 9, - додатково:

лопатою;

покриттям для каналізаційних колекторів;

ємністю для залишків небезпечних вантажів.

6.1. Базові транспортні засоби EX/II, EX/III, FL, OX та AT, допущені до перевезення небезпечних вантажів, повинні відповідати вимогам ДСТУ UN/ECE R 105-00-2002 "Єдині технічні приписи щодо офіційного затвердження транспортних засобів, призначених для перевезення небезпечних вантажів, стосовно конструктивних особливостей".

6.2. Додаткові вимоги до транспортних засобів EX/II та EX/III, призначених для перевезення вантажних одиниць з небезпечними вантажами 1-го класу:

6.2.1. Матеріали, що використовуються в конструкції кузовів транспортних засобів.

У конструкції кузовів забороняється використовувати матеріали, здатні утворювати небезпечні сполуки з вибуховими речовинами, що перевозяться.

6.2.2. Опалювальні пристрої:

а) на транспортних засобах можуть встановлюватись тільки опалювальні пристрої, призначені для обігріву кабіни водія або двигуна. Забороняється встановлювати опалювальні пристрої, призначені для обігріву вантажного відділення транспортного засобу;

б) опалювальні пристрої мають відповідати таким вимогам:

міжнародних Правил № 122 ЄЕК "Правила, що стосуються офіційного затвердження типу системи опалення та транспортного засобу щодо його системи опалення" з дотриманням зазначених у них строків застосування;

пристрої та їх система випуску відпрацьованих газів мають конструюватись, розміщуватись, захищатись чи закриватись у такий спосіб, щоб уникнути будь-якої небезпеки перегріву та займання вантажу. Ця вимога вважається виконаною, якщо паливний резервуар і система випуску відпрацьованих газів цих пристроїв задовольняють вимоги, установлені для паливних баків і систем випуску відпрацьованих газів транспортних засобів;

пристрої повинні вмикатися тільки вручну;

вимикач може бути встановлений за межами кабіни водія в легкодоступному місці;

пристрої можуть вимикатись із зовнішнього боку вантажного відділення;

теплообмінник за звичайних умов експлуатації може мати цикл роботи в режимі інерції понад 40-° С;

в) використання опалювальних пристроїв, що працюють на газоподібному паливі, забороняється;

г) не дозволяється встановлювати опалювальні пристрої в кузовах транспортних засобів. Паливні баки, джерела живлення, повітрозбірники та вихлопні труби, що використовуються для функціонування опалювального пристрою, не повинні встановлюватись у вантажному відділенні.

6.2.3. Транспортні засоби EX/II.

Транспортні засоби EX/II проектуються та виготовляються так, щоб захистити вибухові речовини та вироби від зовнішньої небезпеки та впливу кліматичних умов. Транспортні засоби повинні бути закритого або накритого типів. Матеріал покриття не повинен промокати, має бути міцним до розриву, важкозаймистим і під час перевезення натягнутим таким чином, щоб перекривати борти з усіх боків. Вантажне відділення закритих транспортних засобів не повинно мати вікон, а всі отвори повинні мати щільні двері або кришки, що закриваються. Між кабіною водія та вантажним відділенням має бути суцільна стінка.

6.2.4. Транспортні засоби EX/III.

Транспортні засоби EX/III проектуються та виготовляються так, щоб захистити вибухові речовини та вироби від зовнішньої небезпеки та впливу кліматичних умов. Транспортні засоби повинні бути закритого типу. Між кабіною водія та вантажним відділенням має бути суцільна стінка. Поверхні, що стикаються з вантажем, виготовляються суцільними. Усі з’єднання мають бути герметизовані. Усі двері, кришки обладнуються запірними пристроями та конструюються у такий спосіб, щоб забезпечити їх закриття з перекриванням один одного та отворів. Кузови можуть обладнуватись пристроями для закріплення вантажу.

Кузови мають виготовлятись із жароміцних та вогнестійких матеріалів завтовшки не менше 10 мм. Якщо кузов виготовлений із металу, вся його внутрішня поверхня покривається матеріалами, що відповідають зазначеним вимогам.

6.2.5. Вантажне відділення та двигун.

Двигун транспортного засобу повинен знаходитись попереду вантажного відділення. Розміщення двигуна під вантажним відділенням допускається за умови, що тепло при його роботі не створює небезпеки для вантажу та не нагріває внутрішню поверхню вантажного відділення вище 80-° С.

6.2.6. Вантажне відділення та інші елементи конструкції транспортних засобів.

Конструкція транспортних засобів EX/II та EX/III повинна забезпечувати захист внутрішньої поверхні вантажного відділення від нагріву вище 80-° С.

6.2.7. Електрообладнання.

Номінальна напруга не повинна перевищувати 24 В.

Електрообладнання, розміщене у вантажному відділенні транспортних засобів EX/II, має бути захищеним від механічного впливу. Освітлювальні пристрої, встановлені у вантажному відділенні цих транспортних засобів, повинні розміщуватись у стельовій частині і мають бути закритими. Не дозволяється наявність незахищених дротів та ламп розжарювання.

Електрообладнання, розміщене у вантажному відділені, повинно бути пилонепроникним (зі ступенем захисту IP54 або рівноцінним йому). У разі перевезення небезпечних вантажів 1-го класу небезпеки групи сумісності J воно повинно мати ступінь захисту не менше IP65 (наприклад, вибухонебезпечна оболонка ЕЕхd).

6.3. Додаткові вимоги, що стосуються конструкції кузовів транспортних засобів, призначених для перевезення вантажних одиниць з небезпечними вантажами (окрім транспортних засобів EX/II та EX/III).

6.3.1. Опалювальні пристрої, призначені для обігріву вантажного відділення транспортних засобів, мають відповідати таким вимогам:

вимикач може бути встановлений за межами кабіни водія в легкодоступному місці;

пристрої можуть вимикатись із зовнішнього боку вантажного відділення;

теплообмінник за звичайних умов експлуатації може мати цикл роботи в режимі інерції понад 40-° С.

6.3.2. На транспортних засобах, призначених для перевезення небезпечних вантажів, для яких застосовуються знаки небезпеки зразків 1, 1.4, 1.5, 1.6, 3, 4.1, 4.3, 5.1 або 5.2, паливні баки, джерела живлення, повітрозбірники та вихлопні труби, що використовуються для функціонування опалювального пристрою, не повинні встановлюватись у вантажному відділенні. Забороняється перекривати вантажем отвір для випуску нагрітого повітря. Опалювальні пристрої, установлені у вантажних відділеннях, повинні мати таку конструкцію, яка б унеможливлювала займання вантажу та його нагрів вище температури 50-° С.

6.4. Додаткові вимоги, що стосуються конструкції кузовів транспортних засобів, призначених для перевезення навалочних небезпечних вантажів:

6.4.1. Опалювальні пристрої, призначені для обігріву вантажного відділення транспортних засобів, мають відповідати таким вимогам:

вимикач може бути встановлений за межами кабіни водія в легкодоступному місці;

пристрої можуть вимикатись із зовнішнього боку вантажного відділення;

теплообмінник за звичайних умов експлуатації може мати цикл роботи в режимі інерції понад 40-° С.

6.4.2. На транспортних засобах, призначених для перевезення небезпечних вантажів, для яких застосовуються знаки небезпеки зразків 4.1, 4.3 або 5.1, паливні баки, джерела живлення, повітрозбірники та вихлопні труби, що використовуються для функціонування опалювального пристрою, не повинні встановлюватись у вантажному відділенні. Забороняється перекривати вантажем отвір для випуску нагрітого повітря. Опалювальні пристрої, встановлені у вантажних відділеннях, повинні мати таку конструкцію, яка б унеможливлювала займання вантажу та його нагрів вище температури 50-° С.

6.4.3. Кузови транспортних засобів мають задовольняти відповідні вимоги глави 7.3 додатка А до ДОПНВ, передбаченим для небезпечних вантажів, які будуть у них завантажуватись.

6.5. Додаткові вимоги до транспортних засобів, призначених для перевезення речовин, що вимагають регулювання температури.

Ізотермічні транспортні засоби, транспортні засоби-льодовики та транспортні засоби-холодильники, призначені для перевезення речовин, що вимагають регулювання температури, повинні відповідати таким вимогам:

конструкція та обладнання повинні забезпечувати підтримання температури у вантажному відділенні не вище контрольної температури, приписаної для речовини, що перевозиться. Загальний коефіцієнт теплопередачі не повинен перевищувати 0,4 Вт/м-2К;

пари речовин чи холодоагенту не повинні проникати в кабіну водія;

кабіна водія обладнується пристроєм, який дозволяє водію постійно контролювати температуру у вантажному відділенні;

якщо при перевезенні небезпечного вантажу у вантажному відділенні може зрости тиск, воно має обладнуватись вентиляційними отворами чи клапанами, які не повинні створювати перешкоди для охолодження;

для експлуатації холодильного обладнання повинні використовуватись тільки спеціальні незаймисті холодоагенти;

конструкція холодильної установки транспортного засобу-холодильника повинна передбачати можливість його функціонування в автономному режимі незалежно від роботи двигуна транспортного засобу.

6.6. Додаткові вимоги до транспортних засобів, призначених для перевезення вантажів підвищеної небезпеки.

Транспортні засоби, що перевозять небезпечні вантажі, які є вантажами підвищеної небезпеки, мають обладнуватися системами телеметрії або іншими пристроями, що дозволяють відстежувати переміщення цих вантажів.

6.7. Додаткові вимоги, що стосуються автоцистерн, транспортних засобів-батарей, а також транспортних засобів, що використовуються для перевезення небезпечних вантажів у знімних цистернах, контейнерах-цистернах, переносних цистернах або багатоелементних газових контейнерах (транспортні засоби типів EX/III, FL, OX та AT).

6.7.1. Вимоги, що стосуються цистерн.

Вбудовані цистерни, знімні цистерни, контейнери-цистерни, переносні цистерни, елементи транспортних засобів-батарей, багатоелементні газові контейнери мають задовольняти відповідні вимоги частини 6 додатка А до ДОПНВ та вимоги інших нормативних документів.

6.7.2. Кріплення.

Кріплення цистерн до транспортного засобу повинні бути такими, щоб витримувати статичні та динамічні навантаження, що виникають при звичайних умовах перевезення. Для автоцистерн, транспортних засобів-батарей і транспортних засобів, які перевозять знімні цистерни, навантаження розраховуються згідно з вимогами ДОПНВ.

6.7.3. Заземлення транспортних засобів типу FL.

Металеві цистерни, цистерни, виготовлені з армованих волокном пластмас, автоцистерни типу FL та елементи транспортних засобів-батарей типу FL повинні з’єднуватись із шасі транспортного засобу не менш як одним електричним кабелем. Необхідно уникати будь-якого контакту, що здатний викликати електрохімічну корозію.

6.7.4. Стійкість автоцистерн до перекидання:

а) ширина опори на ґрунт, яка визначається відстанню між зовнішніми точками контакту з ґрунтом правої і лівої шин однієї осі, має становити не менше 90 % від висоти центру ваги завантаженої автоцистерни. Для завантаженого напівпричепа навантаження на осі не повинно перевищувати 60 % повної ваги тягача з завантаженим напівпричепом;

б) автоцистерни місткістю понад 3 м-3, які реєструються вперше, призначені для перевезення небезпечних рідин або небезпечних вантажів у розплавленому стані та випробувані під тиском менш ніж 4 кгс/см-2, повинні відповідати вимогам ДСТУ UN/ECE R 111-00: 2002 "Єдині технічні приписи щодо офіційного затвердження автоцистерн категорій N і О стосовно стійкості до перекидання" (міжнародних Правил № 111 ЄЕК) відносно поперечної стійкості.

6.7.5. Захист автоцистерн, транспортних засобів-батарей, транспортних засобів, які перевозять знімні цистерни.

Зазначені транспортні засоби обладнуються ззаду по всій ширині цистерни захисним бампером. Відстань між задньою стінкою цистерни або арматурою (кран, клапан, вимірювальні прилади тощо), що стикається з небезпечною речовиною та задньою частиною бампера, повинна становити не менше 100 мм.

Вимога щодо обладнання транспортного засобу захисним бампером не поширюється на транспортні засоби з цистерною-самоскидом та транспортні засоби з вакуумними цистернами, які розвантажуються через задню стінку, а задня арматура корпусу таких цистерн обладнана засобами, що забезпечують той самий захист, що й бампер.

6.7.6. Опалювальні пристрої:

а) опалювальні пристрої повинні відповідати таким вимогам:

міжнародних Правил № 122 ЄЕК "Правила, що стосуються офіційного затвердження типу системи опалення та транспортного засобу щодо його системи опалення" з дотриманням зазначених у них строків застосування;

пристрої та їх системи випуску відпрацьованих газів мають конструюватись, розміщуватись, захищатись чи закриватись у такий спосіб, щоб уникнути будь-якої небезпеки перегріву та займання вантажу. Ця вимога вважається виконаною, якщо паливний резервуар і система випуску відпрацьованих газів цих пристроїв задовольняють вимоги, установлені для паливних баків і систем випуску відпрацьованих газів транспортних засобів;

пристрої повинні вмикатися тільки вручну;

вимикач може бути встановлений за межами кабіни водія в легкодоступному місці;

пристрої можуть вимикатись із зовнішнього боку вантажного відділення;

теплообмінник за звичайних умов експлуатації може мати цикл роботи в режимі інерції понад 40-° С;

б) опалювальні пристрої, встановлені на транспортних засобах типу FL, повинні відключатись:

вручну - з кабіни водія;

після вимкнення двигуна транспортного засобу (у цьому разі опалювальний пристрій може бути знову ввімкнений вручну водієм);

після приведення в дію на транспортному засобі насоса для завантаження (розвантаження) небезпечних вантажів;

в) допускається робота опалювальних пристроїв, встановлених на транспортних засобах типу FL, у режимі інерції після їх відключення. Після вимкнення двигуна або ввімкнення насоса подача повітря в камеру згоряння повинна бути припинена за допомогою відповідних засобів після циклу роботи в режимі інерції протягом не більше 40° С. Дозволяється використовувати лише ті опалювальні пристрої, теплообмінник яких витримує скорочений цикл роботи в режимі інерції протягом 40° С при звичайних умовах їх експлуатації;

г) на транспортних засобах, призначених до перевезення небезпечних вантажів, для яких застосовуються знаки небезпеки зразків 1.5, 3, 4.1, 4.3, 5.1 або 5.2, паливні баки, джерела живлення, повітрозбірники та вихлопні труби, що використовуються для функціонування опалювального пристрою, повинні мати таку конструкцію, яка б унеможливлювала займання вантажу та його нагрів вище 50° С.

6.7.7. Електрообладнання:

а) будь-які додаткові елементи електрообладнання транспортних засобів типу FL та їх модифікацій повинні відповідати вимогам, які залежно від речовин, що будуть перевозитися, застосовуються до електричного обладнання відповідної групи і відповідного діапазону температур;

б) електрообладнання транспортних засобів типу FL, розміщене у вибухонебезпечних зонах, розраховується на експлуатацію в таких зонах та має відповідний ступінь захисту.

6.8. Додаткові вимоги до змішувально-зарядних машин.

6.8.1. Вимоги, що стосуються базових транспортних засобів.

Змішувально-зарядні машини мають встановлюватися на базові транспортні засоби типу EX/III.

6.8.2. Вимоги, що стосуються цистерн, контейнерів для масових вантажів.

Цистерни, контейнери для масових вантажів, встановлені на змішувально-зарядних машинах, мають задовольняти відповідні вимоги глави 6.12 додатка А до ДОПНВ та вимоги інших нормативних документів.

6.8.3. Заземлення змішувально-зарядних машин.

Цистерни, контейнери для масових вантажів, спеціальні відділення для вибухових речовин та виробів 1-го класу, виготовлені з металу або армованих волокном пластмас, повинні з’єднуватись із шасі транспортного засобу не менш як одним електричним кабелем. Необхідно уникати будь-якого контакту, що здатний викликати електрохімічну корозію.

6.8.4. Стійкість змішувально-зарядних машин.

Ширина опори на ґрунт, яка визначається відстанню між зовнішніми точками контакту з ґрунтом правої і лівої шин однієї осі, має становити не менше 90 % від висоти центру ваги завантаженої автоцистерни. Для завантаженого напівпричепа навантаження на осі не повинно перевищувати 60 % повної ваги тягача із завантаженим напівпричепом.

6.8.5. Захист змішувально-зарядних машин ззаду.

Зазначені транспортні засоби повинні обладнуватись ззаду по всій ширині цистерни захисним бампером. Відстань між задньою стінкою цистерни або арматурою, що стикається з небезпечною речовиною, та задньою частиною бампера повинна становити не менше 100 мм.

Вимога щодо обладнання транспортного засобу захисним бампером не поширюється на транспортні засоби з цистерною-самоскидом, які розвантажуються через задню стінку, а задня арматура корпусу таких цистерн обладнана засобами, що забезпечують той самий захист, що й бампер. Ця вимога не поширюється на змішувально-зарядні машини, якщо цистерни, встановлені на них, захищені від ударів ззаду іншим обладнанням (наприклад, механізмами, трубопроводами тощо), що не містить небезпечні вантажі.

6.8.6. Опалювальні пристрої:

а) опалювальні пристрої повинні відповідати таким вимогам:

міжнародних Правил № 122 ЄЕК "Правила, що стосуються офіційного затвердження типу системи опалення та транспортного засобу щодо його системи опалення" з дотриманням зазначених у них строків застосування;

пристрої та їх системи випуску відпрацьованих газів мають конструюватись, розміщуватись, захищатись чи закриватись у такий спосіб, щоб унеможливити небезпеку перегріву та займання вантажу. Ця вимога вважається виконаною, якщо паливні резервуари і системи випуску відпрацьованих газів цих пристроїв задовольняють вимоги, установлені для паливних баків і систем випуску відпрацьованих газів транспортних засобів;

пристрої повинні вмикатися тільки вручну;

вимикач може бути встановлений за межами кабіни водія в легкодоступному місці;

пристрої можуть вимикатись із зовнішнього боку вантажного відділення;

теплообмінник за звичайних умов експлуатації може мати цикл роботи в режимі інерції понад 40-° С;

б) використання опалювальних пристроїв, що працюють на газоподібному паливі, забороняється;

в) паливні баки, джерела живлення, повітрозбірники та вихлопні труби, що використовуються для функціонування опалювального пристрою, не повинні встановлюватись у вантажному відділенні із цистернами. Забороняється перекривати отвір для випуску нагрітого повітря. Опалювальні пристрої, встановлені у вантажних відділеннях, повинні мати таку конструкцію, яка б унеможливлювала займання вантажу та його нагрів вище температури 50° С.

6.8.7. Додаткові вимоги щодо запобігання небезпеці виникнення пожежі.

Змішувально-зарядні машини обладнуються автоматичним стаціонарним пристроєм для гасіння пожежі у двигуні.

Вантаж, що перевозиться на змішувально-зарядній машині, захищається від тепла, яке може виділитись у разі загоряння коліс, металевими теплозахисними екранами.

6.8.8. Захист обладнання змішувально-зарядних машин.

Технологічне обладнання та спеціальні відділення змішувально-зарядних машин повинні мати запірні пристрої.

6.8.9. Спеціальні відділення для вибухових речовин та виробів 1-го класу.

Спеціальні відділення для вибухових речовин та виробів 1-го класу повинні мати таку конструкцію, яка забезпечить ефективне відокремлення детонаторів та їх зборок від вибухових речовин або виробів групи сумісності D і при цьому унеможливить передачу детонації від детонаторів та їх зборок речовинам та виробам групи сумісності D. Цього можна досягати шляхом використання ізольованих відділень або розміщенням одного із цих двох типів вибухових речовин і виробів у спеціальну систему утримання. Конструкція спеціальних відділень та систем утримання повинна затверджуватись компетентним органом.

Якщо відділення виготовлено з металу, то вся його внутрішня поверхня має покриватись жароміцними та вогнестійкими матеріалами.

Спеціальні відділення розташовуються таким чином, щоб бути захищеними від ударів та пошкоджень під час руху транспортного засобу, а також від впливу інших небезпечних вантажів, що перевозяться, та джерел займання (наприклад, вихлопних труб).

6.9. Перевірка придатності транспортних засобів до перевезення небезпечних вантажів.

6.9.1. На всі транспортні засоби, придатні до перевезення небезпечних вантажів, Державтоінспекцією МВС України оформлюється свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів (додаток 4) (далі - свідоцтво). Свідоцтво виконується на стандартному форматі А4 (210 x 297 мм), має білий колір з рожевою діагональною смужкою.

6.9.2. Свідоцтво видається або продовжується відповідним підрозділом Державтоінспекції МВС України за результатами перевірки відповідності конструкції та спеціального обладнання транспортного засобу вимогам цих Правил.

6.9.3. Для отримання свідоцтва власник транспортного засобу або уповноважена ним особа подає до підрозділу Державтоінспекції МВС України укомплектовані відповідно до призначення транспортні засоби, а також такі документи:

а) заявку на кожний транспортний засіб (зазначаються марка, номерний знак транспортного засобу, № ООН, у разі необхідності транспортна назва та (або) група пакування, клас(и) або найменування групи вантажів, для перевезення яких буде використовуватися транспортний засіб);

б) інформацію щодо ДОПНВ-свідоцтва про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі (номер, ким видано, дата видачі, строк дії);

в) інформацію щодо свідоцтва про підготовку уповноваженого з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів (номер, ким видано, дата видачі, строк дії);

г) на кожний транспортний засіб додатково:

копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу;

копію ліцензійної картки на транспортний засіб (у разі надання послуг з перевезення небезпечних вантажів автотранспортом);

копію протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, виданого суб’єктом проведення обов’язкового технічного контролю транспортних засобів, який внесений до реєстру Державтоінспекції МВС України, або міжнародного сертифіката технічного огляду, виданого відповідно до вимог Директиви 96/96/ЕС і Припису № 1 ЄЕК ООН;

копію поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

квитанцію про сплату за бланк свідоцтва та послугу з оформлення свідоцтва про допуск транспортних засобів до перевезення небезпечних вантажів.

6.9.4. Працівники Державтоінспекції МВС України не мають права вимагати від власника транспортного засобу або уповноваженої ним особи надання інших документів, крім передбачених підпунктом 6.9.3 цього пункту.

6.9.5. Перевірка відповідності конструкції транспортних засобів та спеціального обладнання проводиться шляхом візуального огляду. Під час перевірки доукомплектованих транспортних засобів перевіряються тільки ті елементи конструкції, які були додані або модифіковані.

6.9.6. За результатами перевірки працівник Державтоінспекції МВС України видає (продовжує) власникові транспортного засобу або уповноваженій ним особі засвідчене особистим підписом та печаткою підрозділу Державтоінспекції МВС України свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів. Свідоцтво видається (продовжується) не пізніше десяти робочих днів після реєстрації заяви.

6.9.7. Підставами для відмови у видачі (продовженні) свідоцтва є:

подання власником транспортного засобу або його уповноваженим представником неповного транспортного пакета документів, визначених підпунктом 6.9.3 цього пункту;

виявлення в документах, поданих власником транспортного засобу або його уповноваженим представником, недостовірних відомостей (невідповідність транспортного засобу даним, що вказані у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу; невідповідність конструкції та/або спеціального обладнання транспортного засобу вимогам цих Правил).

6.9.8. У разі виявлення порушення вимог, встановлених до конструкції та/або комплектації транспортного засобу предметами спеціального обладнання, транспортний засіб після усунення виявлених недоліків може повторно подаватись на перевірку до підрозділу Державтоінспекції МВС України.

Під час проведення повторної перевірки інспектуються елементи конструкції транспортного засобу та (або) предмети спеціального обладнання, що не відповідали встановленим вимогам або були відсутніми під час проведення попередньої перевірки.

6.9.9. Свідоцтво видається на строк, який не повинен перевищувати строку дії протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, виданого суб’єктом здійснення обов’язкового технічного контролю.

6.9.10. Відомості про всі видані та продовжені свідоцтва вносяться до журналу та до автоматизованої інформаційно-пошукової системи Державтоінспекції МВС України.

6.9.11. У разі пошкодження або втрати свідоцтва протягом строку його дії Державтоінспекція МВС України за зверненням власника транспортного засобу або його уповноваженого представника видає нове свідоцтво на підставі інформації, що міститься в автоматизованій інформаційно-пошуковій системі Державтоінспекції МВС України.

7.1. Підготовка водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі

7.1.1. Водії транспортних засобів, що здійснюють перевезення небезпечних вантажів, проходять базовий курс спеціальної підготовки, який повинен в обов'язковому порядку охоплювати щонайменше такі теми:

а) основні нормативні документи, що регламентують перевезення небезпечних вантажів;

б) загальні види небезпеки;

в) шкідливий вплив небезпечних речовин на навколишнє середовище;

г) превентивні заходи та заходи безпеки при різних видах небезпеки;

ґ) дії в разі аварій та пригод (надання першої медичної допомоги, забезпечення безпеки інших учасників дорожнього руху, використання захисного спорядження тощо);

д) маркування, знаки небезпеки (знаки-табло небезпеки) та інформаційні таблиці небезпечного вантажу (таблички оранжевого кольору);

е) вимоги до екіпажу транспортного засобу, що перевозить небезпечні вантажі;

є) призначення та використання технічного обладнання транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі;

ж) заборони на сумісне завантаження та заходи безпеки, пов'язані з сумісним завантаженням;

з) спеціальні вимоги до сумісного перевезення небезпечних вантажів та продуктів харчування, предметів споживання та кормів для тварин;

и) заходи безпеки при завантаженні та розвантаженні небезпечних вантажів;

і) загальна інформація стосовно цивільної відповідальності;

ї) особливості здійснення мультимодальних перевезень небезпечних вантажів;

й) обмеження на рух через тунелі, правила руху у тунелях, дії у разі аварії у тунелі (дорожньо-транспортної пригоди, пожежі тощо);

к) заходи безпеки.

7.1.2. Водії транспортних засобів (включаючи змішувально-зарядні машини), що здійснюють перевезення небезпечних вантажів у вбудованих чи знімних цистернах місткістю понад 1 м-3, водії транспортних засобів-батарей загальною місткістю понад 1 м-3 та водії транспортних засобів (включаючи змішувально-зарядні машини), що здійснюють перевезення небезпечних вантажів у контейнерах-цистернах, переносних цистернах та багатоелементних газових контейнерах індивідуальною місткістю понад 3 м-3, проходять, крім базового курсу, зазначеного в підпункті 7.1.1 цього пункту, спеціалізований курс підготовки з перевезення в цистернах, який має охоплювати в обов’язковому порядку такі теми:

а) вплив переміщення вантажу у цистерні на стійкість;

б) керованість транспортного засобу;

в) системи наповнення та спорожнювання цистерн;

г) додаткові перевізні документи під час перевезення небезпечних вантажів у цистернах;

ґ) маркування про проведення випробувань;

д) маркування цистерн знаками небезпеки (знаками-табло небезпеки) та інформаційними таблицями небезпечного вантажу (табличками оранжевого кольору).

7.1.3. Водії транспортних засобів, що здійснюють перевезення речовин та виробів 1-го класу (крім речовин та виробів підкласу 1.4 групи сумісності S), водії змішувально-зарядних машин, що перевозять змішані партії вантажів 1-го класу та речовин класу 5.1, проходять, крім базового курсу, зазначеного в підпункті 7.1.1 цього пункту, спеціалізований курс підготовки з перевезення речовин та виробів 1-го класу, який має в обов`язковому порядку охоплювати щонайменше такі теми:

а) види небезпеки небезпечних вантажів 1-го класу;

б) спеціальні вимоги до сумісного завантаження небезпечних вантажів 1-го класу;

в) маркування транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі 1-го класу, цистерн з вантажами цього класу знаками-табло небезпеки та інформаційними таблицями небезпечного вантажу (табличками оранжевого кольору).

7.1.4. Водії транспортних засобів, що здійснюють перевезення радіоактивних матеріалів 7-го класу небезпеки, проходять, крім основного курсу, зазначеного в пункті 7.1.1 цих Правил, спеціалізований курс підготовки з перевезення радіоактивних матеріалів 7-го класу небезпеки, який має в обов'язковому порядку охоплювати щонайменше такі теми:

а) види небезпеки радіоактивних матеріалів 7-го класу;

б) спеціальні вимоги до пакування, обробки, сумісного завантаження та укладання радіоактивних матеріалів;

в) маркування транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі 7-го класу, цистерн з вантажами цього класу знаками-табло небезпеки та інформаційними таблицями небезпечного вантажу (табличками оранжевого кольору);

г) спеціальні дії в разі аварій під час перевезення радіоактивних матеріалів.

7.1.5. Водію після закінчення спеціальної підготовки та вдалої здачі іспиту, що відповідає вимогам ДОПНВ, Державтоінспекцією МВС України видається свідоцтво про підготовку, що відповідає зразку, наведеному в додатку 5 до цих Правил.

7.1.6. Строк дії свідоцтва становить п’ять років. Строк дії свідоцтва продовжується на наступний п’ятирічний період, якщо власник свідоцтва протягом останнього року дії його свідоцтва пройшов курс перепідготовки та успішно склав іспит. На вимогу водія курс перепідготовки може бути замінений курсом первинного навчання.

7.1.7. Свідоцтво ДОПНВ про підготовку водія (ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі), видане компетентним органом іншої держави - учасниці ДОПНВ, визнається дійсним протягом зазначеного у ньому строку дії.

7.2. Підготовка інших осіб, обов'язки яких пов'язані з дорожнім перевезенням небезпечних вантажів

7.2.1. Особи, що займаються класифікацією, упакуванням небезпечних вантажів, нанесенням маркування чи знаків небезпеки на пакування, підготовкою транспортних документів на небезпечні вантажі, пред'явленням та прийняттям небезпечних вантажів до перевезення, наповненням та спорожнюванням цистерн, завантаженням упаковок, що містять небезпечні вантажі, у транспортні засоби або їх вивантаженням із транспортних засобів, завантаженням або вивантаженням контейнерів, перевантаженням небезпечних вантажів, а також особи, іншим чином безпосередньо пов'язані з перевезенням небезпечних вантажів, повинні пройти підготовку згідно з вимогами відповідних нормативних документів.

7.2.2. Після проходження підготовки особі видається відповідне свідоцтво. Перепідготовка персоналу, що бере участь у дорожньому перевезенні небезпечних вантажів, має проводитись у разі значних змін у нормативних документах.

8.1. Усі суб'єкти дорожнього перевезення небезпечних вантажів незалежно від форми власності повинні письмово призначити одного чи декількох уповноважених з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів (далі - уповноважений). У разі призначення кількох уповноважених їх обов'язки зазначаються письмово. Якщо власник підприємства або підприємець самостійно виконує функції уповноваженого, то в письмовому призначенні немає необхідності.

Уповноважений зобов'язаний вести записи про свою діяльність із зазначенням часу проведення контролю, прізвища, імені та по батькові підконтрольної особи і найменування підконтрольних технологічних операцій. Записи зберігаються протягом п'яти років.

8.2. Функції уповноваженого можуть виконуватись такими особами (за умови, що вони здатні виконувати обов'язки уповноваженого):

а) керівником підприємства;

б) працівником підприємства, що виконує інші обов'язки;

в) особою, яка не працює на цьому підприємстві;

г) підприємцем або власником підприємства.

8.3. У зв'язку з діяльністю підприємства, пов'язаною з перевезенням небезпечних вантажів, на уповноваженого покладаються такі функції:

а) контроль за виконанням вимог, що регулюють перевезення небезпечних вантажів;

б) негайне сповіщення про недоліки, які зменшують безпеку при перевезенні небезпечних вантажів, підприємця чи керівника підприємства;

в) у межах діяльності підприємства забезпечення безпеки перевезення небезпечних вантажів;

г) підготовка щорічного звіту з питань діяльності підприємства, пов'язаних із перевезенням небезпечних вантажів для адміністрації підприємства або, у разі необхідності, для Державтоінспекції МВС України та інших компетентних органів з перевезення небезпечних вантажів;

ґ) забезпечення ідентифікації небезпечних вантажів, що перевозяться;

д) перевірка при закупівлі транспортних засобів їх придатності до перевезення небезпечних вантажів;

е) контроль при виборі субпідрядників або інших учасників операцій, пов'язаних з перевезенням небезпечних вантажів, їх здатності виконувати свої функції;

є) перевірка придатності обладнання, що використовується для перевезення небезпечних вантажів чи для вантажно-розвантажувальних операцій;

ж) перевірка наявності у робітників, які займаються перевезенням небезпечних вантажів, їх завантаженням та розвантаженням, письмових інструкцій виконання операцій;

з) проведення перевірок наявності на транспортних засобах документації, додаткового обладнання та їх відповідності існуючим нормам;