Відповідно до статті 7 Закону України "Про ветеринарну медицину", Положення про Державний комітет ветеринарної медицини України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 N 1075, та з метою забезпечення епізоотичного благополуччя в птахогосподарствах України

1. Затвердити Інструкцію з профілактики та ліквідації сальмонельозу птиці (далі - Інструкція), що додається.

2. Державному центру ветеринарної медицини птахівництва подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та забезпечити його тиражування та надсилання установам ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

3. Начальникам головних управлінь ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя довести цю Інструкцію до відома територіальних органів управління Державного комітету ветеринарної медицини України та забезпечити контроль за її виконанням.

4. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Державного департаменту ветеринарної медицини Мінагрополітики України від 05.02.2003 N 7 "Щодо затвердження Інструкції про заходи з профілактики та ліквідації захворювання птиці сальмонельозами", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.02.2003 за N 142/7463.

5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Голови Державного комітету ветеринарної медицини України Горжеєва В.М.

1.1. Ця Інструкція встановлює порядок проведення профілактичних заходів спеціалістами ветеринарної медицини щодо недопущення захворювання птиці сальмонельозом, порядок проведення ветеринарно-санітарних заходів у випадках спалаху хвороби птиці на сальмонельоз у господарствах різних форм власності, порядок внутрішньогосподарського використання або подальшої реалізації одержаних яєць, м'яса та м'ясопродуктів від забою птиці та іншої продукції птахівництва при виявленні сальмонельозної інфекції та є обов'язковою для виконання у всіх господарствах незалежно від форм власності і відомчого підпорядкування, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, громадянами, спеціалістами ветеринарної медицини, діяльність яких здійснюється у сфері птахівництва.

1.2. Сальмонельоз - інфекційне захворювання тварин, птиці та людини. Хвороба характеризується ураженням шлунково-кишкового тракту і септицемією, а при підгострому та хронічному перебігу - пневмонією та артритами, ураженням яєчників у дорослої птиці.

Збудник хвороби належить до родини ентеробактерій (Enterobacteriaceae) роду сальмонел (Salmonella), який об'єднує понад 2500 сероварів, що розділені за набором соматичних ("О") антигенів на 53 серогрупи.

1.3. Інфекції домашньої птиці, які спричиняють сальмонели, згруповують у три групи:

1) сальмонела - адаптована інфекція. До цієї групи відносять хазяїн - адаптовані серотипи S.Gallinarum, що викликає тиф птиці та S.Pullorum, яка є збудником пулорозу молодняку птиці. Перебіг цих хвороб (пулороз, тиф) проходить з характерними клінічними ознаками, патолого-анатомічними змінами тощо;

2) сальмонела - частково адаптована інфекція (S.Enteritidis, S.Typhimurium, S.Arizonae). Ця група включає хвороби птиці, збудники яких часто виділяються від курей (S.Enteritidis), водоплавної птиці (S.Typhimurium), індиків (S.Arizonae). Клінічні прояви хвороби зустрічаються в основному у молодняку до 10-25-денного віку та в патології дорослої птиці - субклінічно;

3) сальмонела - неадаптована інфекція (S.Infantis, S.Virchow, S.Hadar та ряд інших, які виділяються від птиці та з продукції птахівництва). Бактерії цієї групи не викликають характерних клінічних проявів хвороби у птиці. Однак така птиця інфікує іншу птицю, продукти птахівництва (продукти забою, яйця тощо). Інвентар, навколишнє середовище є резервуаром сальмонельозної інфекції та потенційним джерелом харчових токсикоінфекцій людей.

1.4. Сальмонельозна інфекція уражає усі види домашньої, синантропної та дикої птиці (кури, індики, качки, фазани, цесарки, перепели, горобці, голуби, шпаки тощо).

1.5. У птиці реєструють первинні, вторинні сальмонельози та латентне бактеріоносійство.

1.6. Первинні сальмонельози спричиняються адаптованими сероварами сальмонел до птиці.

1.7. Вторинні сальмонельози ускладнюють основне захворювання або виникають на фоні зниження природної резистентності організму птиці. При цьому клінічний прояв сальмонельозів слабо виражений.

1.8. При латентному бактеріоносійстві сальмонели перебувають в організмі птиці без клінічних проявів інфекції.

1.9. S.Pullorum викликає гостре системне захворювання молодняку птиці (пулороз), смертність при якому спостерігається в межах 5-100% у перші 2-3 тижні життя пташенят. У молодняку, хворого на пулороз, до 2-тижневого віку спостерігають надгострий (блискавичний) перебіг без клінічного прояву або гострий (септичний) із симптомами гастроентериту. У дорослої птиці перебіг хвороби хронічний, рідше підгострий чи гострий.

S.Gallinarum викликає гостру або хронічно-септичну хворобу птиці (тиф), яка уражає переважно дорослу птицю, особливо курей та індичок. Смертність досягає 10-93%.

Частина птиці, яка перехворіла на пулороз - тиф, залишається довічно сальмонелоносієм.

На відміну від інших сальмонел, S.Gallinarum та S.Pullorum нерухливі, що обумовлено наявністю тільки соматичних, тобто O-антигенів, джгутикові антигени (H-антигени) у них відсутні.

1.10. Сальмонельоз індичат зумовлюється рухливими сероварами сальмонел підвиду S.Arizonae, при цьому смертність індичат може досягати 45-60%. Збудник здатний уражати курей, качок та ряд інших видів птиці, а також людину. Захворювання за клінічними ознаками не відрізняється від інших сальмонельозів.

1.11. Сальмонельоз птиці (паратиф) спричиняється рухливими сероварами сальмонел.

Найчутливіші кури, індики, водоплавна птиця. Серед збудників сальмонельозу у курей найчастіше виділяється S.Enteritidis, у качок, гусей, голубів - S.Typhimurium. Виділяють також S.Infantis, S.Virchow, S.Hadar та інші серовари. Паратифозні інфекції призводять до захворювання птиці до 2-3-тижневого віку за умови дії стрес-факторів; у старшої і дорослої птиці відбувається безсимптомна колонізація кишкового тракту, яка може стати причиною обсіменіння сальмонелами шкаралупи яєць і тушок при патранні. Паратифоїдні сальмонели становлять загрозу для здоров'я людини, оскільки часто є причиною харчових токсикоінфекцій.

1.12. Джерелом інфекції є хвора птиця та птиця, яка перехворіла, забруднені сальмонелами корми, особливо тваринного походження, вода. Крім того, можливе розповсюдження збудника через інфікований інвентар, гризунів, синантропну та дику птицю тощо. Важливою ланкою у епізоотичному ланцюгу є інкубаторій, у якому не проведені належним чином ветеринарно-санітарні заходи після закінчення технологічного циклу інкубації. Збудник передається нащадкам через яйце (трансоваріальний шлях).

1.13. Сальмонели - дрібні палички із закругленими кінцями, зрідка овальної форми, іноді у вигляді стрепто- і кокобактерій, рухливі (за винятком S.Gallinarum, S.Pullorum), мають перитрихіально розташовані джгутики, спор і капсул не утворюють. Фарбуються аніліновими барвниками, грамнегативні, ростуть на звичайних поживних середовищах за температури 35-37 град.C (в межах від 7 до 45 град.C), pH - 7,2-7,6. Бактерії роду Salmonella мають каталазну активність.

1.14. Біохімічні та серологічні ознаки сальмонел широко варіюють як у представників різних підвидів, так і в межах одного серовару. Бактерії роду Salmonella не ферментують лактозу, сахарозу, саліцин, адоніт, але ферментують більшість вуглеводів (арабінозу, глюкозу, дульцит, інозит, ксилозу, мальтозу, маніт, рамнозу, сорбіт, трегалозу). Для S.Typhimurium характерна ферментація рамнози та інозиту, S.Enteritidis ферментують арабінозу, рамнозу, дульцит.

1.15. Сальмонели, як правило, виділяють сірководень і не утворюють індол, дають позитивну реакцію з метиловим червоним і негативну - Фогеса-Проскауера (не утворюють ацетоїну), утилізують цитрат і ацетат. Неспроможні декарбоксилювати глютамінову кислоту, але розщеплюють L- та DL-амінокислоти (лізин, орнітин, аргінін). Не ферментують сечовину, розріджують желатин, здатні відновлювати солі азотної кислоти (нітрати) до солей азотистої кислоти (нітрити).

1.16. Сальмонели мають три основні антигенні комплекси: O-антиген (соматичний), H-антиген (джгутиковий), Vi-антиген.

1.17. Бактерії роду сальмонел здатні утворювати термостійкі токсичні речовини - ендотоксини, які являють собою глюцидо-ліпоїдно-поліпептидний комплекс. За певних умов токсини можуть накопичуватися у харчових продуктах.

1.18. Сальмонели стійкі до впливу фізичних та хімічних факторів. У пташниках сальмонели виживають до 3- 4 місяців, у посліді - до 120 днів, в кормах та підстилці при температурі 25 град.С вони залишаються життєздатними протягом 16-18 місяців, у відкритих водоймищах - від трьох до 90 днів, у морській воді - від 5 до 27 днів, у водопровідній воді - від 1-2 місяців до року, в стічних водах - до одного місяця. В яйцях сальмонели залишаються життєздатними 13 місяців, у яєчному порошку - від 3 до 9 місяців, у замороженому м'ясі - від 6 до 13 місяців, у ґрунті - від 1 до 9 місяців.

При кип'ятінні сальмонели гинуть миттєво, при температурі 80 град.С деякі штами сальмонел зберігають життєздатність близько 15 хвилин. При біотермічному знезараженні посліду сальмонели інактивуються через 3 тижні, 1% розчин фенолу вбиває сальмонел за 3 хв.

1.19. Інфікування птиці збудником сальмонельозу може відбуватися аліментарним шляхом, а також аерогенним та трансоваріальним.

1.20. Характер патолого-анатомічних уражень залежить від віку птиці та тяжкості захворювання. При блискавичному перебігу хвороби макроскопічні зміни в тканинах спостерігаються рідко.

1.21. У ембріонів, загиблих від сальмонельозу, виявляють запалення жовткової та хоріон-алантоїсної оболонок, збільшення печінки з сіро-білими вузликами некрозу чи переродження. У загиблого молодняку 5-9-денного віку при патолого-анатомічному розтині спостерігають збільшення печінки, селезінки, катаральне запалення легень, слизової оболонки кишечника, фібринозне запалення слизової оболонки сліпих відростків товстого кишечника, паренхіматозні органи кровонаповнені; у курчат - жовчний міхур значно збільшений, печінка вохряно-жовтого кольору, в черевній порожнині - залишки невикористаного жовтка.

1.22. При загибелі молодняку птиці при гострому та підгострому перебігу хвороби під час патолого-анатомічного розтину виявляють множинні вогнища некрозу в печінці, селезінці, серозний чи серозно-фібринозний перикардит, переродження печінки, застійні явища та запалення легенів. Слизова кишечника запалена. У дорослої птиці уражаються яєчники, в печінці, селезінці - осередки некрозу. Запалення та розрив оболонок уражених фолікулів яєчників часто є причиною розвитку перитоніту та запалення яйцепроводу.

2.1. Попередній діагноз ставлять на основі епізоотологічних даних, клінічних проявів симптомів хвороби та патолого-анатомічних змін, а заключний діагноз - за результатами бактеріологічних, біохімічних, серологічних (РНГА, ПРА), біологічних досліджень, а також методом імуноферментного аналізу (далі - ІФА) та додатково полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР).

2.2. Для виділення збудника хвороби використовують патологічний матеріал загиблої та хворої птиці, кров, ексудат із суглобів, жовтковий і хоріон-алантоїсний матеріал, мазки-відбитки внутрішніх органів, патматеріал ембріонів-задохликів, посліду, зразки кормів (особливо тваринного походження), змиви з годівниць, інкубаційних та вивідних шаф, обладнання, кліток тощо.

2.3. Для діагностики сальмонельозу до лабораторії направляють:

від 3 до 5 голів живої і загиблої птиці (з кожного виробничого приміщення), завмерлі ембріони (до 30 штук) - для посмертного бактеріологічного дослідження;

послід та кров - для прижиттєвої діагностики сальмонельозу;

зразки комбікорму або кормів тваринного походження, якими годують птицю, екологічні зразки (змиви з об'єктів зовнішнього середовища, шкаралупу яєць після виведення молодняку, пух, підстилковий матеріал) - для виявлення джерела збудника сальмонельозу.

2.4. Для бактеріологічних досліджень відбирають серце, печінку з жовчним міхуром, селезінку, трубчасту кістку, зіскреби (скарифікат) зі слизової оболонки кишечника, а також у разі виявлення гострої чи хронічної форми захворювання додатково від курей відбирають фолікули яєчника, ділянки тонких кишок і сліпі відростки кишок. Патологічний матеріал для дослідження треба відбирати не пізніше 12 годин після загибелі птиці.

2.5. Відбір зразків проводиться з кожного виробничого приміщення птахогосподарства, інкубатора, інкубаційного цеху тощо спеціалістами ветеринарної медицини під контролем представників державної служби ветеринарної медицини (офіційного лікаря ветеринарної медицини).

2.6. Відбір зразків біоматеріалу від птиці та продукції птахівництва повинен проводитися відповідно до вимог законодавства, зокрема Порядку відбору зразків продукції тваринного, рослинного і біотехнологічного походження для проведення досліджень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2002 N 833, та вимог нормативних актів. Відбір біоматеріалу необхідно здійснювати від птиці, що не підлягала обробці антибактеріальними препаратами.

2.7. При відборі зразків для дослідження на сальмонельоз слід враховувати вік та популяцію птиці, виробничі потужності, стадії виробництва та спеціалізацію.

Відібрані проби маркують та разом із супровідними документами терміново доставляють до державної лабораторії ветеринарної медицини для бактеріологічного дослідження на наявність збудника сальмонельозу.

2.8. Кількість та кратність відбору зразків з урахуванням популяцій птиці, стадії виробництва проводяться згідно з вимогами чинних нормативно-правових актів.

2.9. Бактеріологічне дослідження на сальмонельоз проводять згідно з чинними нормативними актами.

2.10. Виділені штами сальмонел підлягають серотипуванню.

Присутність O-, Vi- та H-антигенів сальмонел виявляють у реакції аглютинації на склі з відповідними полі- та моновалентними сальмонельозними сироватками.

У кожної виділеної культури сальмонел повинна бути встановлена антигенна формула та її серовар за схемою Кауфмана-Уайта.

2.11. Визначають чутливість у виділених культур сальмонел до антибактеріальних препаратів.

2.12. Для проведення серологічного моніторингу і ретроспективної діагностики сальмонельозу птиці застосовують ІФА.

3.1. Для профілактики захворювання птиці на сальмонельоз керівники та спеціалісти птахогосподарств незалежно від форм власності, а також власники домашньої птиці (фізичні та юридичні особи), які утримують птицю для подальшої реалізації, зобов'язані суворо виконувати вимоги, передбачені Ветеринарно-санітарними правилами для птахівницьких господарств і вимогами до їх проектування, затвердженими наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 03.07.2001 N 53, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05.07.2001 за N 565/5756, та іншими нормативно - правовими актами.

3.2. Керівники та спеціалісти птахогосподарств організовують захист господарства від занесення даної інфекції і її розповсюдження у господарстві та за його межами.

Для цього забезпечують:

завезення інкубаційних яєць тільки з господарств, благополучних щодо сальмонельозу та інших інфекційних захворювань;

проведення інкубації завезених яєць в окремому інкубаторії в умовах надійної ізоляції від інкубаційних яєць, одержаних у даному господарстві;

недопущення змішування в інкубаційних та вивідних інкубаторах яєць, доставлених з різних господарств;

дезінфекцію формальдегідом інкубаційних яєць перед закладкою в інкубатор відповідно до вимог Інструкції з проведення санітарної обробки - дезінфекції, дезінсекції та дератизації об'єктів птахівництва, затвердженої наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 20.06.2007 N 69, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.07.2007 за N 813/14080 (далі - Інструкція з проведення санітарної обробки - дезінфекції, дезінсекції та дератизації об'єктів птахівництва), або іншими ветеринарними препаратами, що зареєстровані в Україні відповідно до Положення про державну реєстрацію ветеринарних препаратів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 N 1349, згідно з настановами щодо їх застосування або з ДСТУ 4655:2006 "Яйця інкубаційні";

вирощування ремонтного молодняку ізольовано від дорослої птиці, суворе дотримання термінів міжциклових профілактичних перерв перед посадкою кожної наступної партії птиці, проведення якісної підготовки приміщень до посадки наступної партії птиці, підтримання високої санітарної культури в пташниках, інкубаторії та інших виробничих приміщеннях;

дезінфекцію яєць у племінному господарстві, призначених для інкубації, проводять парами формальдегіду не пізніше 1,5 години після знесення і перед відправкою в інкубаторій, в інкубаторії - одразу ж після їх надходження, сортування, через 6 годин після закладки в інкубаційну шафу, після перенесення у вивідний інкубатор або іншими деззасобами, дозволеними в Україні, згідно з настановами щодо їх застосування;