Відповідно до статті 12 Закону України "Про ветеринарну медицину", Положення про Державний департамент ветеринарної медицини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2001 року N 641 "Деякі питання Державного департаменту ветеринарної медицини" та з метою забезпечення епізоотичного благополуччя у птахогосподарствах України

1. Затвердити Ветеринарно-санітарні правила для птахівничих господарств і вимоги до їх проектування (додаються).

2. Директору науково-виробничого центру ветеринарної медицини птахівництва України Демиденку В.М. подати на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України цей наказ та в 10-денний термін після реєстрації забезпечити його тиражування та надсилання установам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

3. Головним державним інспекторам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя довести зазначені "Ветеринарно-санітарні правила для птахівничих господарств і вимоги до їх проектування" до відома установ системи ветеринарної медицини України та забезпечити контроль за їх виконанням.

4. У зв'язку з прийняттям цього наказу вважати такими, що не застосовуються на території України, "Ветеринарно-санитарные правила для птицеводческих хозяйств (ферм) и требования при их проектировании", затверджені Міністерством сільського господарства СРСР 22 вересня 1981 року.

5. Скасувати наказ N 39 від 19.04.2001 "Про затвердження Ветеринарно-санітарних правил для птахівничих господарств і вимог до їх проектування".

6. Контроль за виконанням наказу покласти на Кучерявенка О.О. - заступника Головного державного інспектора ветмедицини України.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про ветеринарну медицину", Положення про Державний департамент ветеринарної медицини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2001 року N 641 "Деякі питання Державного департаменту ветеринарної медицини", Положення про державний ветеринарний нагляд та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання щодо забою тварин, переробки, зберігання, транспортування й реалізації продукції тваринного походження, затвердженого наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 01.09.2000 N 45, зареєстрованого у Мін'юсті 31.10.2000 за N 760/4981, Ветеринарних вимог щодо імпорту в Україну вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, затверджених наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 20.10.99 N 39 та зареєстрованих у Мін'юсті 11.11.99 за N 777/4070, та з метою забезпечення епізоотичного благополуччя у птахогосподарствах України розроблені Ветеринарно-санітарні правила для птахівницьких господарств і вимоги до їх проектування (далі - Правила і вимоги).

Ці Правила і вимоги є обов'язкові до виконання керівниками, спеціалістами племінних та товарних птахогосподарств, птахоферм різних форм власності, підприємств з виробництва яєць та м'яса птиці, інкубаторно-птахівничих станцій.

Контроль за дотриманням цих Правил і вимог здійснюється фахівцями державної служби ветеринарної медицини та санітарно-епідеміологічної служби.

У цих Правилах застосовуються такі основні терміни і визначення:

Безпека м'яса, яєць - відповідність їх ветеринарним і санітарним правилам та нормативам.

Ветеринарні правила і нормативи (далі - ветеринарні правила) - нормативно-правові акти, які встановлюють ветеринарні, ветеринарно-санітарні та зоогігієнічні вимоги (у тому числі ветеринарно-санітарні нормативи безпеки), невиконання яких створює загрозу виникнення і розповсюдження хвороб тварин (у тому числі спільних для тварин і людей) та харчових отруєнь (уражень).

Ветеринарне та епізоотичне благополуччя - оптимальні умови для життя птиці, що запобігають захворюваності та шкідливому впливові факторів довкілля на здоров'я, продуктивність, забезпечують профілактику хвороб, у тому числі спільних для тварин і людей.

Ветеринарно-санітарні заходи - заходи, спрямовані на профілактику та ліквідацію хвороб сільськогосподарської птиці.

Ветеринарно-санітарні об'єкти - ветеринарний блок, ветеринарна лабораторія, ветеринарна аптека, санпропускники, дезблоки та інші об'єкти.

Ветеринарно-санітарний пропускник - комплексна споруда, яка має такі відділення (блоки): санітарне (прохідну з дезкилимами, гардеробну з сушильною шафою, душові установки, пральню, приміщення для дезінфекції спецодягу та спецвзуття) та дезінфекційне (приміщення, необхідне обладнання або спеціальні установки для дезінфекції транспортних засобів і тари).

Ветеринарне свідоцтво - разовий документ, виданий лікарем ветеринарної медицини державної установи для підтвердження стану здоров'я тварин і птиці і факту проведення вакцинації та діагностичних досліджень, якості та безпеки продукції тваринного походження, інших підконтрольних службі ветеринарної медицини об'єктів і місцевості їх походження (відповідно до діючих вимог).

Ветеринарно-санітарні розриви (розриви) - мінімальна відстань між пташниками або між пташником та іншими спорудами.

Ветеринарні документи - документи, видані спеціалістами ветеринарної медицини державних установ про стан здоров'я тварин, птиці, якість та безпеку продукції тваринного походження, інших, підконтрольних службі ветеринарної медицини, об'єктів.

Ветеринарно-санітарна експертиза (ветсанекспертиза, ВСЕ) - комплекс діагностичних і спеціальних досліджень, які проводяться спеціалістами ветеринарної медицини державних установ щодо визначення якості та безпеки продукції тваринного, а на ринках, - і рослинного походження, що призначається для харчування людей, годівлі птиці і подальшої переробки.

Вимушений забій - забій хворої та підозрілої у захворюванні птиці за вказівкою і під контролем спеціалістів ветеринарної медицини з метою недопущення їх загибелі або економічної недоцільності лікування.

Виробнича територія - територія з приміщеннями для отримання певного виду птахопродукції.

Дезбар'єр - спеціально обладнана з бетонованим заглибленням споруда, яка заповнюється дезінфекційним розчином (по змозі, з підігрівом, у зимовий час).

Дезінвазія - заходи, спрямовані на знищення яєць, личинок та збудників інвазійних захворювань при знезараженні приміщень.

Дезінфекція - сукупність заходів, спрямованих на знищення патогенних та умовно патогенних мікроорганізмів у приміщеннях та навколишньому середовищі.

Державний ветеринарний контроль - діяльність органів державної ветеринарної медицини з виконання ветеринарних вимог при виробництві, переробці, зберіганні, транспортуванні тварин та сировини і продуктів тваринного походження, а також додержанні правил утилізації загиблих тварин.

Державний ветеринарний нагляд - інспектування державними інспекторами ветеринарної медицини додержання ветеринарно-санітарних вимог, установлених законодавством.

Дрібне господарство - господарство, у якому утримується: дорослої птиці - до 100 голів (страусів до 15 голів), великої рогатої худоби - до 10 голів, свиней - до 15 голів, овець, кіз - до 15 голів, кролів - до 150 голів.

Домінуючі вітри - переважальні напрямки вітрів протягом року.

Добовий молодняк - кінцевий продукт технології інкубації.

Діагностичні дослідження - проведення відповідних заходів для прижиттєвого виявлення хворої чи підозрілої у захворюванні птиці.

Знищення - спалювання або поховання у біотермічних ямах трупів птиці, ветеринарних конфіскатів і відходів інкубації.

Зона - включає декілька підзон, віддалених одна від одної на відстань 200-500 м. Окремі майданчики підзони, віддалені на відстань понад 500 м, уважаються самостійними зонами.

Інкубаторій (інкубаторно-птахівнича станція) - суб'єкт підприємницької діяльності будь-якої форми власності, що здійснює виробництво, інкубацію яєць та реалізацію виведеного добового молодняку.

Інкубаційні яйця - яйця, призначені для виведення добового молодняку (курчат, індиченят, каченят, гусенят і т.ін.).

Карантинування птиці - заходи щодо запобігання занесенню заразних захворювань, що передбачають ізольоване утримання та проведення діагностичних досліджень птиці, яку завозять у господарство.

Майданчик - група пташників, віддалених один від одного на протипожежну відстань, у яких розміщується тільки одновікова птиця.

Мале сільськогосподарське підприємство - виробничий об'єкт сільськогосподарського призначення для вирощування, зберігання та переробки окремих видів сільськогосподарської продукції, а також для утримання обмеженої кількості сільськогосподарських тварин та птиці.

Ферми, які входять до складу сільськогосподарських підприємств та селянських (фермерських) господарств, уважаються малими, якщо вони мають обмежену кількість поголів'я: птахоферми - до 700 голів птиці; великої рогатої худоби - до 200 голів із приплодом; свиноферми - до 200 голів з приплодом; вівцеферми - до 400 голів з приплодом; кролеферми - до 400 голів.

Партія птиці - будь-яка кількість птиці одного суб'єкта господарювання, одного виду, що одночасно доставляється одним видом транспорту і супроводжується одним ветеринарним документом.

Підзона - включає декілька майданчиків, віддалених один від одного на відстань 100-200 м у залежності від виду птиці.

Племінний птахозавод - сільськогосподарське підприємство (господарство), що має стадо високопродуктивної племінної птиці однієї породи і застосовує її чистопородне розведення.

Племрепродуктор - сільськогосподарське підприємство, яке спеціалізується на виробництві племінної продукції для одержання батьківських форм гібридів або гібридної птиці певного кросу.

Профілактичні перерви - проміжок часу між черговими партіями птиці, протягом якого приміщення вільне від птиці.

Птахопродукція - добовий молодняк, ремонтний молодняк, м'ясо птиці, інкубаційні та харчові яйця, пух та пір'я.

Птахофабрика - підприємство з виробництва яєць або м'яса птиці.

Ремонтний молодняк - молодняк птиці, призначений для відтворення батьківського стада.

Свійська птиця - деякі види птахів (кури, індики, качки, гуси, цесарки, перепели та голуби), що розводяться людиною для одержання від них продукції (яєць, м'яса, пуху, пір'я), а також з декоративною та спортивною метою. Птиця поділяється на сухопутну: кури, індики, цесарки, перепели, голуби та водоплавну: гуси, качки.

Селекційна птиця - птиця, призначена для відтворення прабатьківського стада з додержанням технологічних та ветеринарно-санітарних вимог.

Схема (програма) вакцинопрофілактики - строки і періодичність проведення профілактичних щеплень птиці, спрямованих на недопущення виникнення захворювання протягом усього періоду утримання.

Молодняк птиці - птиця віком від народження до досягнення статевої зрілості.

Утилізація - переробка трупів птиці, відходів інкубації і ветеринарних конфіскатів на знезаражені технічні й кормові продукти.

Харчові яйця - яйця, одержані від птиці і призначені для споживання, виготовлення яєчного порошку (меланжу) або використовуються у кондитерський та хлібопекарській промисловості.

Щільність посадки птиці - кількість голів птиці, розміщеної на 1 кв. м площі підлоги або клітки в залежності від виду і віку птиці.

3.1. Спеціалізовані птахівничі господарства працюють у режимі підприємств закритого типу. Категорично забороняється вхід сторонніх осіб у виробничі зони, а також в'їзд будь-якого виду транспорту, не пов'язаного з обслуговуванням господарства.

Обслуговувальному персоналу дозволяється вхід на територію птахівничого господарства тільки через ветеринарно-санітарний пропускник, а в'їзд транспорту - через постійно діюче дезінфекційно-промивальне приміщення (дезбар'єр).

Усі інші входи у виробничі зони птахівничого господарства (ферми) повинні бути постійно закриті.

3.2. Перед входом на територію виробничої зони всі працівники зобов'язані у ветеринарно-санітарному пропускнику зняти і залишити в гардеробній (у шафі, закріпленій за кожним працівником виробничої зони) одяг, взуття і одягнути чистий спецодяг і взути спецвзуття. Кожен працівник повинен бути забезпечений не менше ніж двома комплектами спецодягу і спецвзуття (або спецодягом і спецвзуттям одноразового використання). Після закінчення роботи спецодяг зняти, одягнути свій одяг і взутися. Прання спецодягу і чистка спецвзуття повинні проводитись у спеціально виділених приміщеннях або централізовано на спеціалізованих підприємствах. Виходити в спецодязі і спецвзутті, а також виносити їх за межі птахівничої зони категорично забороняється. До і після роботи працівники господарства повинні приймати душ.

Примітка. Повторне використання одноразового одягу забороняється. Утилізація одноразового одягу повинна проводитись згідно з вимогами Закону України "Про відходи".

3.3. Відвідування птахівничого господарства сторонніми особами допускається тільки з дозволу головного лікаря ветеринарної медицини господарства. Ці особи зобов'язані пройти санітарну обробку у ветеринарно-санітарному пропускнику, одягнути спецодяг і взути спецвзуття. З цією метою в санпропускнику зберігається спеціальний резерв одягу (халатів) і взуття.

Усім особам, крім обслуговувального персоналу, що заходять на територію виробничої зони, категорично забороняється заходити у виробничі приміщення, контактувати з птицею і кормами.

Паління у цехах господарства і на території заборонено і здійснюється тільки у спеціально відведених місцях. Приймання їжі проводиться у спеціально відведених місцях (кімнатах), або в адміністративно-господарських приміщеннях обладнується їдальня (пункт харчування тощо) з дотриманням відповідних чинних будівельних і санітарних норм.

3.4. При вході в пташники, інкубаторій, забійні і кормові цехи, склади та інші приміщення для дезінфекції взуття обладнують дезінфекційні ванни (спеціально зацементовані ями) або ящики на всю ширину проходу довжиною 1,6 м, які регулярно заповнюють дезінфекційними розчинами, або спеціальні дезкилими.

3.5. У кожному птахівничому приміщенні, кормоцеху, кормоскладі, зерносховищі та інших об'єктах вікна, двері, вентиляційні отвори обладнують рамами з сіткою для запобігання залітанню диких птахів, появи бродячих тварин. Необхідно також вести постійну боротьбу з мишоподібними гризунами та шкідливими комахами (згідно з діючими інструкціями та настановами).

3.6. Для запобігання занесенню збудників інфекції на територію птахофабрик (ферм) і господарств різних форм власності робітникам та службовцям цих господарств забороняється придбання птиці в інших господарствах і на ринку для особистого користування.

Рекомендується продавати робітникам та службовцям для утримання в особистому господарстві добовий і підрощений молодняк з поголів'я птиці господарства, де вони працюють.

3.7. Комплектування батьківського стада птицею здійснюють з одного джерела - племінного птахівничого господарства (ферми), благополучного щодо заразних хвороб птиці, шляхом придбання інкубаційних яєць або добового молодняку, що вирощують у господарстві ізольовано від молодняку промислового стада.

3.8. Комплектування промислових стад здійснюють шляхом відтворення власного батьківського поголів'я.

Господарствам дозволяється комплектувати промислові стада птиці шляхом завезення підрощеного молодняку зі спеціалізованих господарств, благополучних щодо заразних хвороб птиці.

3.9. Інкубаційні яйця і птиця приймаються господарством на підставі документів, що підтверджують благополуччя господарства-постачальника щодо інфекційних хвороб птиці, з указівкою дати дослідження птиці на туберкульоз, мікоплазмоз, пулороз, лейкоз та інші, а також дати вакцинації птиці проти хвороби Ньюкасла та інших хвороб згідно зі схемами вакцинопрофілактики.

3.10. Тару для перевезення птиці, яєць і м'яса маркують трафаретом господарства. Устаткування, інвентар, спецодяг, взуття та інші предмети маркують і закріплюють за кожним цехом, пташником, залом. Передавати зазначені предмети з одного цеху (пташника, залу) до іншого забороняється. Зворотну тару, що надходить у господарство, обов'язково піддають механічному очищенню, мийці, дезінфекції і тільки після цього завозять на виробничу територію господарства.

У племінних птахівничих господарствах при пакуванні інкубаційних яєць для реалізації категорично забороняється використання тари, яка була в ужитку (картонних коробок та прокладок).

3.11. Для обслуговування птиці закріплюють постійний персонал, який обов'язково пройшов медичне обстеження і відповідну зоотехнічну і ветеринарну підготовку.

3.12. З метою створення імунної зони навколо птахогосподарств птицю всіх категорій господарств (у радіусі не менше 5 км) щеплюють проти інфекційних хвороб та проводять інші обробки відповідно до плану протиепізоотичних заходів даного господарства.

3.13. Для кожного цеху (ферми) мають бути розроблені правила внутрішнього розпорядку і вивішені календарний план ветеринарно-санітарних заходів і денний розпорядок щодо догляду за птицею.

3.14. Територію птахівничих господарств постійно підтримують у чистоті. Біля кожного приміщення (пташника) обладнують відповідні ємкості для посліду, сміття, які спеціальним транспортом, закріпленим за даною зоною, щодня відвозять у цех переробки на пудрет або в послідосховища для біотермічного знезаражування. Вивезення посліду на поля без знезаражування забороняється.

3.15. Відпрацьовані і забруднені води з пташників і ветеринарно-санітарних об'єктів знезаражують на санітарно-очисній станції.

При відсутності системи каналізації обладнують цементовані колодязі-відстійники для збору відпрацьованих вод. У цих колодязях воду хлорують і вивозять у спеціально відведене місце (відповідно до діючих ветеринарних та ветеринарно-санітарних норм).

У системі напування птиці необхідно передбачати заходи щодо недопущення потрапляння технологічної води і води з поїлок у пташиний послід, збирання і відведення до каналізації води, що підтікає з поїлок.

3.16. У приміщеннях для птиці регулярно очищають сідала, планчасті і сітчасті підлоги, гнізда, піддони, клітки та ін. Годівниці, поїлки, устаткування і механізми для приготування і роздачі кормів регулярно очищають і при потребі дезінфікують.

3.17. Перед розміщенням чергової партії птиці передбачають міжциклові профілактичні перерви:

при утриманні всіх видів дорослої птиці і ремонтного молодняку понад 9-тижневий вік на підлозі - 4 тижні;

при утриманні в клітках дорослої птиці і ремонтного молодняку понад 9-тижневий вік - 4 тижні;

при утриманні на підлозі (на підстилці, сітчастих підлогах) і клітковому вирощуванні до 9 тижнів ремонтного молодняку і молодняку на м'ясо всіх видів птиці - 3 тижні після кожного циклу;

при вирощуванні каченят до 4-тижневого віку - після кожного циклу - 2 тижні й одну додаткову перерву на рік після останнього циклу - не менше 3 тижнів;

в інкубаторії між днем остаточної дезінфекції і першим закладанням яєць після перерви - не менше 10 днів протягом року. У вивідному залі (боксі) - не менше 3 днів між черговими партіями виведеного молодняку.

Дні профілактичної перерви обчислюються з моменту відправлення останньої партії птиці з приміщення до початку нового завантаження, при цьому птахівниче приміщення повинно бути вільним після закінчення всіх дезінфекцій - не менше 5 днів.

3.18. У період профілактичної перерви (між виведенням птиці і розміщенням нової партії) приміщення з устаткуванням очищають, миють і дезінфікують. Поверхні всього дрібного інвентарю, кормових транспортерів і транспортерів для посліду мають попереджати поглинання шкідливих газів і агресивних середовищ. Вони повинні піддаватися легкому прибиранню і миттю. Електрообладнання, пульти управління, вентилятори та іншу апаратуру встановлюють так, щоб можна було періодично очищати їх від пилу, здійснювати вологу, аерозольну дезінфекцію приладів. Розташування технологічного обладнання повинне забезпечити умови для проведення ефективного механічного прибирання, очищення, миття і дезінфекції інвентарю. Стіни, двері, підлоги, перекриття і систему вентиляції ретельно очищають, миють, дезінфікують.

Витрата води на миття 1 кв. м оброблюваної поверхні становить не менше 10 літрів.

Дезінфекцію проводять згідно з вимогами чинних нормативно-правових актів ветмедицини щодо проведення ветеринарної дезінфекції, дезінвазії, дезінсекції і дератизації.

3.19. Заповнення кожного пташника або ізольованого залу проводять тільки одновіковою партією птиці. Допускається комплектування по залах, при цьому різниця у віці птиці, що перебуває в одному приміщенні, не повинна перевищувати 5 днів. Категорично забороняється підсаджувати додатково птицю замість загиблої або вибракуваної та в інших випадках.

3.20. У кожному пташнику, інкубаторії потрібно мати промарковану тару, що легко дезінфікується, для збору відходів інкубації, загиблої і вибракуваної на забій птиці.

Загиблу птицю, відходи інкубації і вибракуване поголів'я також маркують (номер пташника, номер партії, дату закладення яєць в інкубатор) і щоденно доставляють у відділення для розтину або санітарної бійні на спеціальному транспорті.

Розтин загиблої і ветеринарно-санітарна експертиза вимушено забитої птиці проводять у день загибелі або вимушеного забою, і результати, із зазначенням причин загибелі або забою, заносять у спеціальний журнал.

У сумнівних випадках відібраний патологічний матеріал або хвору птицю з пташника обов'язково направляють для дослідження в державну лабораторію ветеринарної медицини.

3.21. З метою дотримання особистої гігієни обслуговувальним персоналом у кожному птахівничому приміщенні необхідно мати вмивальник, аптечку і посудину з дезінфекційною рідиною, із зазначенням дати приготування.

3.22. Не дозволяється перетримувати молодняк у залах (клітках) довше строків, передбачених технологічними вимогами. У період вирощування молодняку (усіх видів птиці) не допускають його контакту з дорослою птицею.

3.23. При переведенні птиці у приміщення наступної технологічної вікової групи проводять ретельне сортування. Зоотехнічний брак направляють на забій.

3.24. При утриманні птиці на глибокій підстилці використовують тільки сухий підстилковий матеріал, який зберігають у закритих приміщеннях.

Як підстилковий матеріал використовують сфагновий торф, подрібнені стрижні качанів кукурудзи, суміш тирси і солом'яної різки, тирси із соняшниковою лузгою, дерев'яну стружку, тирсу та ін. Категорично забороняється використовувати цвілу, мерзлу, сиру і не перевірену лабораторією підстилку.

Підстилку вкладають на попередньо очищену і продезінфіковану підлогу. Спочатку її посипають шаром вапна-пушонки з розрахунку 0,5 кг на 1 кв.м, після чого настилають підстилковий матеріал шаром 10-15 см для молодняку і 15-20 см для дорослої птиці. Верхній шар підстилки регулярно рихлять і в міру потреби додають свіжу.

При зміні кожної партії птиці глибоку підстилку видаляють і проводять ретельне механічне очищення, дезінфекцію, дезінсекцію і дератизацію приміщень.

3.25. Колоніальні будиночки, сідала не рідше одного разу на тиждень очищають від посліду і дезінфікують.

Для збирання сміття встановлюють ящики з кришками. Пташиний послід регулярно відвозять спеціальним транспортом у послідосховище (склад).

3.26. У період вирощування систематично спостерігають за фізіологічним станом молодняку, за поїданням кормів, споживанням води, контролюють поведінку кожної партії, динаміку приросту ваги, стан пір'яного покриву. У разі відхилення від фізіологічних норм з'ясовують і усувають причини, що обумовили ці відхилення. При потребі проводять відповідні лабораторні дослідження.

3.27. Для профілактики заразних хвороб (хвороби Ньюкасла та інші), крім загальних ветеринарно-санітарних заходів, проводять вакцинацію птиці згідно із затвердженими схемами, з урахуванням епізоотичного стану господарства і навколишніх населених пунктів.

Власники птиці, керівники і фахівці ветеринарної медицини птахогосподарств (незалежно від форм власності), установ ветеринарної медицини, організацій проводять заходи щодо профілактики і ліквідації заразних хвороб птиці, відповідно до Закону України "Про ветеринарну медицину", нормативно-правових актів Міністерства аграрної політики України, Державного департаменту ветеринарної медицини України.

4.1. Будівництво спеціалізованих птахівничих господарств і ферм різних форм власності, призначених для виробництва племптахопродукції, яєць, пташиного м'яса та іншої птахопродукції проводиться за проектами, розробленими уповноваженими на це установами.

Органи державної ветеринарної медицини, відповідно до діючих ветеринарно-санітарних, санітарних і будівельних норм, мають право:

проводити експертизу проектів планування та будівництва тваринницьких ферм, будівель, підприємств із забою і переробки тварин і сировини тваринного походження; брати участь у діяльності робочих і державних комісій з прийняття в експлуатацію збудованих тваринницьких об'єктів; брати участь у розробленні проектів та відведенні земельних ділянок для всіх видів зазначеного будівництва.

4.2. Територія для розміщення птахівничих об'єктів вибирається на сухому місці. Вона повинна бути спланована, мати тверде покриття на проїзній частині і технологічних майданчиках, а також схили та пристрої для стікання відведених поверхневих вод.

4.3. Птахівничі господарства (ферми) необхідно відгороджувати від житлової забудови санітарно-захисними зонами відповідно до діючих санітарних норм.

Птахівниче господарство повинно бути огороджене відповідно до діючих норм проектування огороджень території і ділянок підприємств, будинків і споруджень.

По всьому периметру огорожі передбачають насадження висококронних дерев, які виконують функцію біологічних фільтрів і захисту від вітру.

Ветеринарно-санітарні розриви між птахівничими господарствами та іншими виробничими комплексами і окремими об'єктами повинні прийматися як визначено в табл. 1.

4. Розміри водоохоронних зон при розміщенні птахогосподарств на прибережних ділянках водойм та при відсутності безпосередніх зв'язків підприємств з ними слід приймати згідно з діючими санітарними нормами.

4.4. Товарні птахофабрики яєчного і м'ясного напрямків, птахофабрики без батьківського стада, інкубаторно-птахівничі підприємства і спеціалізовані птахівницькі господарства для вирощування ремонтного молодняку курей можна розміщувати в одній виробничій підзоні або в зоні з дотриманням вимог, зазначених у Правилах.

4.5. Товарні птахофабрики яєчного і м'ясного напрямків із замкнутим циклом потужністю не більше 300 тис. курей-несучок, 3 млн. бройлерів, 750 тис. каченят, 250 тис. індичат, 250 тис. гусенят у рік допускається проектувати на одному виробничому майданчику, розміщуючи в окремих зонах різні технологічні групи птахів, інкубаторій і забійний цех. Ветеринарно-санітарні розриви між зонами і підзонами мають бути не менше 500 м.

4.6. Товарні птахофабрики яєчного і м'ясного напрямків потужністю більше ніж 4.5 належить проектувати з урахуванням розміщення різних технологічних груп птиці, інкубаторію і забійного цеху, у територіально відособлених зонах із ветеринарно-санітарними розривами між зонами не менше 1000 м.

При цьому потрібно передбачати розподіл зон на підзони з розміщенням у них не більше (середнього поголів'я, у тис. гол.):

курей промислового стада 240

курей батьківського стада 100

ремонтного молодняку курей промислового стада 100

ремонтного молодняку курей батьківського стада 60

курчат, що вирощуються на м'ясо 250

качок, гусей, індиків батьківського стада і їхнього ремонтного молодняку 20 качок, що вирощуються на м'ясо 200

гусей і індиків, що вирощуються на м'ясо 100

Ветеринарно-санітарні розриви між підзонами повинні бути не менше 200 м.

4.7. Для птахівницьких господарств потужністю менше 600 тис. курей-несучок рекомендуються такі ветеринарно-санітарні розриви (табл. 2):

4.8. Усе підприємство в цілому і кожна зона зокрема повинні мати огорожу згідно з діючими будівельними нормами.

4.9. При плануванні мережі внутрішньогосподарських доріг не допускається перехрещування шляхів для вивезення птиці на забій, видалення пташиного посліду, відходів інкубації, трупів птиці і птиці санітарного браку з шляхами для підвезення кормів, харчових і інкубаційних яєць, молодняку птиці та інших.

4.10. Виробничі об'єднання та племінні птахогосподарства для всіх видів птиці проектуються згідно із завданнями щодо проектування, якими встановлюються технологічні вимоги і ветеринарно-санітарні розриви.

4.11. Слід передбачати комплектування кожного пташника партією одновікової птиці.

Багатоповерхові і зблоковані одноповерхові пташники допускається комплектувати позально тільки одновіковими партіями птиці, при цьому для всього пташника різниця у віці для молодняку не повинна перевищувати 5 днів, для дорослої птиці - 15 днів, різниця у віці в межах одного майданчика для різних груп птиці наведена в табл. 3.

4.12. Між приміщеннями птахівничого господарства витримуються протипожежні розриви, які можна збільшувати, якщо виникає потреба у зв'язку з технологічними і плановими вимогами (розміщення в розривах вигулів, рельєф ділянки, збереження природних вітрозахисних смуг та ін.).

4.13. Приміщення для ремонтного молодняку й інкубаторій розташовують із навітряного боку (ураховуючи напрямки домінуючих вітрів) щодо інших приміщень для птиці.

Промислове стадо птиці розміщують з підвітряного боку відносно батьківського стада.

4.14. Складські приміщення (для кормів, підстилки, яйцесклад), цех сортування та обробки яєць (з пунктом дезінфекції тари) розташовують по лінії огородження виробничої зони, щоб унеможливити заїзд транспорту ззовні у виробничу зону господарства і контакт із внутрішньогосподарським транспортом і зворотною тарою.

4.15. Склад пташиного посліду, місця його переробки й утилізації розміщуються з навітряного боку надходження повітря на відстані 1,5 - 3,0 км від основних виробничих майданчиків.

4.16. Адміністративно-господарські приміщення, ремонтні майстерні, гаражі, склади кормів, ветеринарні, зоотехнічні, виробничі лабораторії розташовують згідно з діючими ветеринарно-санітарними та санітарними нормами.

4.17. Для племінних і товарних птахогосподарств усіх напрямків передбачаються такі ветеринарно-санітарні об'єкти:

а) ветеринарний блок для спеціалістів;

б) ветеринарна виробнича лабораторія, (*) склад деззасобів;

(***) в) санітарний блок (прохідна, гардеробна із сушильними шафами, умивальні, душові, приміщення для дезінфекції одягу та ін.);

(***) г) дезінфекційний блок (дезінфекційно-промивальне приміщення зі складом деззасобів);

(***) |) пункт для дезінфекції тари для яєць;

(**) д) пункт для санітарного забою птиці;

е) дезбар'єри;

є) приміщення для розтину трупів з блоком утилізації;

ж) приміщення для перевантаження добового молодняку.

4.18. Ветеринарна виробнича лабораторія, забійно-санітарний пункт і дезінфекційний блок є загальногосподарськими ветеринарними об'єктами і розміщуються в адміністративно-господарській зоні.

Дезінфекційний блок для зворотної тари з-під м'яса і яєць проектується на самостійному майданчику і розміщується за межами виробничих зон.

Дезінфекційний блок для транспорту - на кордоні в'їзду до адміністративно-господарської зони або зони забою і переробки птиці.

Пункт для дезінфекції внутрішньогосподарської яєчної тари передбачається при яйцескладі, санітарний блок і дезбар'єри - при вході в кожну виробничу зону.

Спеціально обладнане приміщення для перевантажування добового молодняку, з відповідними температурними параметрами (t + 24 ... + 26 град. C), розміщується на кордоні в'їзду до адміністративно-господарської зони.

Забійно-санітарний пункт, як і цех забою, має бути в самостійній зоні з підвітряного боку відносно інших виробничих підрозділів підприємства. У складі птахофабрик обов'язково виділяють блок утилізації або інші об'єкти для утилізації чи переробки відходів власного виробництва і непланової сировини, а також спеціально обладнане приміщення для розтину птиці. Блок утилізації повинен забезпечувати механізоване приймання й переробку сировини, обробку зворотної тари й видачу кормового борошна. Його слід розміщувати з блоком забою птиці.

5.1. Приміщення й споруди для птиці, інкубаторій та інші виробничі об'єкти за габаритами і внутрішнім плануванням повинні відповідати вимогам технологічного процесу. Будівельні рішення цих об'єктів та інженерне устаткування мають забезпечувати відповідні параметри мікроклімату.

Температура і вологість повітря в середині виробничих приміщень для утримання різних груп птиці визначені в таблиці 4:

5.2. Швидкість руху повітря в приміщеннях для утримання птиці має бути такою (табл. 5):

5.3. Параметри температури і вологості повітря в основних виробничих приміщеннях інкубаторію і яйцескладу в холодний період року наведені в табл. 6.

5.4. Граничнодопустимі концентрації пилу, мікроорганізмів і шкідливих газів у повітрі приміщень для утримання птиці наведені в табл. 7.

5.5. Приміщення для утримання птиці мають бути обладнані системою забору та видалення повітря з автоматичним керуванням, що забезпечує підтримку заданих параметрів внутрішнього повітря, з перевищенням припливу над витяжкою повітря. Необхідність пристрою для опалення і продуктивність систем опалення і вентиляцій визначаються розрахунком у залежності від установлених параметрів повітря в середині приміщень, кількості тепла, виділеного птицею, вуглекислоти, водяних парів, виділення шкідливих газів з поверхні підстилки, а також у залежності від розрахункових параметрів зовнішнього повітря. Крім того, ураховується теплотехнічна характеристика загороджувальних конструкцій цих приміщень.

У пташниках, обладнаних механічною вентиляцією, на випадок припинення її роботи передбачають можливість здійснення природної вентиляції як аварійної.

5.6. Внутрішні поверхні приміщень (стіни, перегородки, стелі) у пташниках, інкубаторіях і складах для яєць повинні мати низьку пористість, бути рівними і гладкими, без щілин і тріщин, пофарбовані (побілені) у світлі тони вологостійкими фарбами. У цехах забою птахів, обробки тушок і утилізації відходів стіни до стелі облицьовують кахлями (відповідно до діючих будівельних норм).

Стіни в інкубаторіях і вивідних залах, мийних, приміщеннях для приготування кормів мають бути облицьовані або пофарбовані до стелі вологостійкими матеріалами, що допускає їхнє очищення, дезінфекцію та вологе прибирання.

Зовнішні поверхні приміщень також повинні легко піддаватись очищенню і дезінфекції.

5.7. Підлоги в птахівничих приміщеннях повинні бути з твердим покриттям, малотеплопровідними, стійкими проти впливу стічної рідини і дезінфекційних речовин, водонепроникними і придатними для механізованого прибирання глибокої підстилки. В інкубаторіях і яйцескладах підлоги покривають плиткою. Приміщення мають бути обладнані каналізацією для стоку води від миття технологічного устаткування і внутрішніх поверхонь пташників, інкубаторію, яйцескладу, забійних цехів (відповідно до діючих будівельних норм).

5.8. Внутрішня мінімальна висота виробничих приміщень від рівня "чистої" підлоги до низу виступних конструкцій покриття (перекриття) має бути: в приміщеннях для утримування птиці на підлозі - не менше 3 м, у залах для кліткового утримування птиці, інкубаторію, кормоцехах, лабораторіях, яйцескладах, у службових та інших виробничих приміщеннях - у залежності від габаритів устаткування, але не менше 3 м.

5.9. Перегородки між секціями в пташниках і огородження соляріїв повинні бути сітчастими відповідно до даних табл. 8.

Допустима місткість окремих секцій пташника на птахівничих підприємствах при утриманні на підлозі наведена в табл. 9.

Примітка: У пташниках для племінної птиці повинні передбачатися поздовжні коридори завширшки не менше 1,2 м.

Норма щільності посадки в пташниках при утриманні на глибокій підстилці, планчастих або сітчастих підлогах така (табл. 10):

5.10. У птахівничих господарствах, як правило, прийняте безвигульне утримування птиці. В окремих випадках при обладнанні вигулів ураховують такі фактори:

у племінних господарствах солярії для дорослих курей влаштовують з розрахунку 0,2 кв. м на голову, для індиків - до 0,4 кв. м, для ремонтного молодняку курей і індиків - 100% площі пташників, природні вигули для качок - з розрахунку 2 кв. м на голову;

при табірному утримуванні племінної птиці (у пересувних будиночках або під навісом) відводять пасовища з розрахунку на одну голову:

для курей і їхнього ремонтного молодняку - 5-7 кв. м;

для індиків і їхнього ремонтного молодняку - 25 кв. м;

солярії обгороджують сіткою і розділяють поперечними сітчастими перегородками на частини відповідно до секцій пташників, а солярії селекційних пташників, крім того, обгороджують сіткою і зверху;

у соляріях для качок (з зовнішнього боку) обладнують проточні поїлки;

у районах зі спекотним, сухим літом (Автономна Республіка Крим) у соляріях і на природних вигулах обладнують тіньові навіси, а для качок і молодняку - купальні канавки;

пташники для дорослих гусей і ремонтного молодняку повинні мати солярії і купальні канавки шириною зверху 100 см і глибиною 30 см;

солярії мають бути з твердим покриттям, площею не менше площі пташника.

Солярії захищаються з трьох боків сіткою і розділяються поперечними сітчастими перегородками на частини, що відповідають секціям пташника.

5.11. Для випуску птиці на вигули і в солярії в стінах пташників при утриманні на підлозі влаштовують лази. Число лазів та їхні розміри повинні бути такими (табл. 11):

5.12. Фронт годівлі та напування птиці приймається такий (табл. 12):