Відповідно до статті 7 Закону України "Про ветеринарну медицину", Положення про Державний департамент ветеринарної медицини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2001 року N 641 "Деякі питання Державного департаменту ветеринарної медицини", та з метою забезпечення епізоотичного благополуччя у птахогосподарствах України

1. Затвердити Інструкцію про заходи з профілактики та ліквідації захворювання птиці сальмонельозами (додається).

2. Директору Державного центру ветеринарної медицини птахівництва - Демиденку В.М. подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та в 10-денний термін забезпечити його тиражування та надсилання установам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

3. Головним державним інспекторам ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі довести зазначену Інструкцію до відома установ системи ветеринарної медицини України та забезпечити контроль за її виконанням.

4. У зв'язку з прийняттям цього наказу вважати такою, що не застосовується на території України, "Инструкцию о мероприятиях по профилактике и ликвидации заболевания кур и индеек пуллорозом-тифом", затверджену Головним управлінням ветеринарії Міністерства сільського господарства СРСР від 13 березня 1985 року (зі змінами та доповненнями).

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на Кучерявенка О.О. - заступника Голови Державного департаменту ветеринарної медицини.

1.1. Ця Інструкція встановлює ветеринарно-санітарні заходи у випадках спалаху захворювання птиці на сальмонельоз у господарствах різної форми власності, порядок проведення профілактичних заходів для недопущення захворювання птиці на сальмонельоз у господарствах різної форми власності і є обов'язковою для виконання птахопідприємствами, незалежно від форми власності і відомчої підпорядкованості, громадянами, у тому числі суб'єктами підприємницької діяльності без утворення юридичної особи, діяльність яких здійснюється у сфері птахівництва.

1.2. Сальмонельоз - інфекційне захворювання тварин, птиці та людини. Хвороба характеризується ураженням шлунково-кишкового тракту і септицемією, а при підгострому та хронічному перебігу - пневмонією та артритами.

Сальмонели належать до родини ентеробактерій (Enterobacteriaceae) роду сальмонел (Salmonella), який об'єднує близько 2500 сероварів, що розділені за набором соматичних ("О") антигенів на 50 серогруп.

Сальмонельози птиці можна розділити на три групи: пулороз-тиф, сальмонельоз (партиф) і аризоноз.

Пулороз-тиф спричиняють високо хазяїн-адаптовані сальмонели сероварів S.pullorum і S.gallinarum. На відміну від інших сероварів сальмонел вони нерухливі, що обумовлено наявністю тільки соматичних, тобто О-антигенів; джгутикові антигени (Н-антигени) у них відсутні. На пулороз-тиф хворіють кури, індики, а також качки, фазани, цесарки, перепели, дикі птахи (горобці, голуби). У молодняку до 2-тижневого віку спостерігають понадгострий (блискавичний) перебіг без клінічного прояву або гострий (септичний) із симптомами гастроентериту. У дорослої птиці перебіг хвороби хронічний, рідше підгострий чи гострий. Птиця, що перехворіла пулорозом-тифом, залишається довічно сальмонелоносієм. Збудник передається потомству через яйце. Для здоров'я людини зазначені серовари сальмонел не становлять серйозної загрози.

Сальмонельоз (паратиф) спричиняється рухомими сероварами сальмонел (крім S.arizonae). Найбільш чутливі кури, індики, водоплавна птиця. Серед збудників сальмонельозу у курей останнім часом переважає S.enteritidis, у качок - S.typhimurium. Виділяють також: S.dublin, S.heidelberg, S.anatum, S.london та інші серовари. Паратифоїдні інфекції призводять до захворювання птиці до 2-3- тижневого віку за умови дії стрес-факторів; у старшої і дорослої птиці, як правило, відбувається безсимптомна колонізація кишкового тракту, яка може стати причиною обсіювання шкаралупи яєць і тушки при розбиранні. Паратифоїдні сальмонели можуть передаватися іншим видам тварин і становлять загрозу для здоров'я людини, оскільки часто є причиною харчових токсикоінфекцій.

Аризоноз зумовлюється рухомими сероварами сальмонел підвиду S.arizonae і завдає значні економічні збитки індиківництву. Захворювання за клінікою не відрізняється від сальмонельозу. Збудник не належить до хазяїн-адаптованих сальмонел і здатний уражувати курей, качок, тварин багатьох видів і людину.

1.3. Діагноз на сальмонельоз установлюють з урахуванням клінічних ознак, патолого-анатомічних змін, епізоотологічних та серологічних даних, але остаточними є результати бактеріологічного дослідження. У господарствах, неблагополучних щодо пулорозу-тифу, для виявлення бацилоносіїв достатніми є результати серологічного дослідження.

Основні збудники сальмонельозу тварин відносяться до серогруп В, С і Д.

Бактеріологічне дослідження на сальмонельоз проводять згідно з методичними вказівками "Лабораторной диагностики сальмонеллезов человека и животных, обнаружение сальмонелл в кормах, продуктах питання и объектах внешней среды" та Настановою з бактеріологічної діагностики сальмонельозів тварин.

Експрес-метод індикації сальмонел у кормах і продуктах птахівництва на основі імуноферментного аналізу (далі - ІФА)

Для поставлення діагнозу використовують специфічні гамаглобуліни, що виділені із гіперімунних сироваток до групоспецифічних 04 і 09 антигенів сальмонел, та імунопероксидазні кон'югати. Проби комбікормів перед дослідженням обробляють з подальшою концентрацією корпускулярних антигенів сальмонел з метою виділення розчинних О-антигенів із бактеріальних клітин. Метод ІФА дозволяє протягом 8-10 годин дати висновок про наявність антигенів сальмонел у кормах і м'ясі.

Латексна антигенна тест-система для діагностики пулорозу і S.enteritidis - інфекції у курей

Препарат являє собою 0,5%-ну суспензію полістирольного латексу розміром часток 0,804 мкм, сенсибілізованих полісахаридною фракцією ЛПС із клітин S.pullorum.

1.4. Для проведення серологічного моніторингу і ретроперспективної діагностики сальмонельозу птиці застосовують ІФА; при цьому використовують "Набір для виявлення антитіл до бактерій роду сальмонел у сироватці крові птиці імуноферментним методом" або іншу тест-систему відповідної якості.

Серологічне дослідження птиці на пулороз-тиф проводять у крово-крапельній реакції непрямої гемаглютинації (ККРНГА) з еритроцитарним діагностикумом чи в крово-крапельній реакції аглютинації (ККРА) з кольоровим діагностикумом на склі і при необхідності ставлять розгорнуту реакцію непрямої гемаглютинації (РНГА) або розгорнуту реакцію аглютинації у пробірках (ПРА). Діагностичним титром в РНГА із сироваткою крові вважають титр 1:40 і вище, а в ПРА - титри 1:80 і вище . За 10 днів до серологічного дослідження припиняють давання лікарських препаратів і за 2-4 дні виключають з раціону птиці риб'ячий і технічний жири.

S.gallinarum-pullorum і S.enteritidis мають однакові соматичні антигени, тому інфіковану тим чи іншим сероваром птицю можна виявити на склі з пулорним еритроцитарним чи полівалентним антигеном.

2.1. Для попередження захворювання птиці сальмонельозом керівники і спеціалісти птахівничих господарств, незалежно від форм власності, зобов'язані суворо виконувати заходи, передбачені Ветеринарно-санітарними правилами для птахівничих господарств і вимогами до їх проектування (далі - Ветеринарно-санітарні правила), затвердженими наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 3 липня 2001 р. N 53 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 5 липня 2001р. за N 565/5756.

При цьому необхідно забезпечити:

увіз інкубаційних яєць тільки з господарств, благополучних щодо сальмонельозів та інших інфекційних захворювань, і їх інкубацію в окремому інкубаторії в умовах надійної ізоляції від інкубаційних яєць, одержаних у даному господарстві;

вирощування ремонтного молодняку ізольовано від дорослої птиці;

дотримання термінів міжциклових профілактичних перерв перед посадкою кожної наступної партії птиці, якісну підготовку приміщень до посадки наступної партії птиці, високу санітарну культуру в пташниках, інкубаторії та інших виробничих приміщеннях;

у племінному господарстві (племзавод, репродуктори I і II порядку) ремонтний молодняк курчат досліджують на пулороз-тиф у ККРНГА у 50-55-денному віці і додатково у віці 90-120 днів, індичат, гусенят - 45-50-денному, каченят - 40-45-денному віці, доросле поголів'я - при досягненні 40-45% яйцезнесення, надалі - один раз у квартал;

у племінному господарстві яйця, призначені для інкубації, дезінфікують парами формальдегіду не пізніше 1,5 години після знесення і перед відправкою в інкубаторій, в інкубаторії - одразу ж після їх надходження, після сортування, через 6 годин після вміщення в інкубаційну шафу, після переміщення у вивідний інкубатор або іншими деззасобами, дозволеними в Україні, згідно з настановами щодо їх застосування.

У вивідних інкубаторах у період виводу постійно дезінфікують повітряний простір парами формаліну (для цього на підлогу вивідної шафи ставлять ванночку (кювету) розміром 20 х 30 см, в яку наливають формалін із умістом 20-30% формальдегіду шаром 8-10 см, і залишають цей розчин до кінця виводу) або іншими деззасобами, дозволеними в Україні, згідно з настановами щодо їх застосування.

2.2. Вибірку курчат яєчних і м'ясних кросів проводять одночасно через 504 (512), а індичат легких і важких кросів - відповідно через 650 (672), каченят - через 612-620, гусенят - через 696-710 годин після виходу інкубатора на режим інкубації.

Перед вибіркою молодняку з метою попередження поширення сальмонельозу видаляють протягом пух з лотків і підлоги вивідних шаф. Відразу після вибірки молодняку відходи інкубації збирають у герметичну металеву тару (бочки) із кришкою і негайно відправляють на утилізацію (спалювання), а вивідні шафи і лотки дезінфікують "по брудному", миють 0,5% -ним розчином кальцинованої соди або іншими дозволеними в Україні мийними засобами згідно з настановами щодо їх застосування, потім повторно дезінфікують вологим методом "по чистому" і парами формальдегіду або іншими дозволеними в Україні деззасобами згідно з настановами щодо їх застосування. Після виводу партії молодняку проводять вологе прибирання і дезінфекцію у вивідному залі. Перерва у вивідних залах між черговими партіями виведеного молодняку повинна складати не менше 3 днів.