Рішенням Конституційного Суду України від 16 травня 2007 р. N 1-рп/2007, оприлюдненим 23 травня 2007 р., визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 5 ст. 20 Закону України "Про судоустрій України", відповідно до якого голова суду, заступник голови суду призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом України.

У зв'язку з цим склалася ситуація, за якої ч. 5 ст. 20 Закону України "Про судоустрій України" (у частині, конституційність якої не поставлена під сумнів Конституційним Судом України) встановлено лише порядок і суб'єктів ініціювання питання про призначення та звільнення голови суду, його заступника, внесення подання та надання рекомендації щодо їх призначення та звільнення і прямо не передбачено суб'єкта, який призначає суддів на посади голови, заступника голови суду та звільняє з таких посад (крім адміністративних посад у Верховному Суді України). Згідно з цією нормою закону питання щодо призначення судді на посаду голови, заступника голови суду, а також звільнення його з цієї посади мають вирішувати Рада суддів України, Голова Верховного Суду України, рада суддів спеціалізованого суду, голова вищого спеціалізованого суду.

Конституцією та чинними законами України Президент України, Верховна Рада України, Вища рада юстиції, інші органи державної влади та їх посадові особи не наділені повноваженнями щодо призначення судді на адміністративну посаду та звільнення його з такої посади.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказаним Рішенням Конституційного Суду України також рекомендовано Верховній Раді України в законодавчому порядку невідкладно врегулювати питання про призначення судді на посаду голови, заступника голови суду та звільнення його з цієї посади. Однак станом на 31 травня 2007 р. цього зроблено не було.

Разом з тим 1 червня 2007 р. закінчувалися повноваження більше ніж 300 голів і заступників голів судів загальної юрисдикції. Зволікання з призначенням суддів на вакантні посади до законодавчого врегулювання цього питання могло призвести до дестабілізації судової системи, ускладнень в організаційному керівництві діяльністю судів, а отже, - до зниження рівня захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина, погіршення стану правосуддя в державі.

З огляду на це Рада суддів України 31 травня 2007 р. прийняла рішення N 50 "Щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції та звільнення з цих посад", яким вирішила до врегулювання вказаного питання в законодавчому порядку призначати суддів на посади голів, заступників голів судів загальної юрисдикції та звільняти з таких посад (крім адміністративних посад у Верховному Суді України).

Постановляючи своє рішення, Рада суддів України виходила з того, що вона як вищий у період між з'їздами суддів України орган суддівського самоврядування за згаданих обставин є єдиним повноважним суб'єктом здійснення функцій призначення та звільнення суддів з адміністративних посад у судах. Правовою основою такого висновку став системний аналіз чинного законодавства України (ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 2 ст. 130 Конституції України, ч. 1 ст. 14, ст. 17, ч. 5 ст. 20 (у частині, конституційність якої не поставлена під сумнів Конституційним Судом України), п. 10 ч. 1 ст. 28, п. 9 ч. 1 ст. 41, п. 6 ч. 1 ст. 50, статті 102, 103, п. 4 ч. 5 ст. 116 Закону України "Про судоустрій України", рішень Конституційного Суду України (від 16 жовтня 2001 р. N 14-рп/2001, від 7 квітня 2004 р. N 9-рп/2004 і від 16 травня 2007 р. N 1-рп/2007, а також положень міжнародно-правових актів з питань судоустрою (рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 13 жовтня 1994 р. N (94) 12 "Незалежність, дієвість та роль суддів", Європейська хартія про Закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 р., "Основні принципи незалежності судових органів", схвалені резолюціями від 29 листопада 1985 р. N 40/32 і від 13 грудня 1985 р. N 40/146 Генеральної Асамблеї ООН).

Рада суддів України також врахувала, що Конституційний Суд України, постановляючи Рішення від 16 травня 2007 р.,, взяв до уваги висновок експертів Ради Європи від 19 грудня 2002 р. щодо Закону України "Про судоустрій України" стосовно підбору суддів на адміністративні посади та положення Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України від 10 травня 2006 р. N 361/2006, в якій передбачається запровадити порядок, за яким адміністративні посади в судах займатимуть судді, призначені органами суддівського самоврядування.

З'їзд суддів України відзначає, що рішення Ради суддів України від 31 травня 2007 р. N 50 було широко обговорено суддями України і підтримано ними. Про це свідчать численні рішення рад суддів областей, конференцій суддів відповідних судів, зборів суддів місцевих та апеляційних судів з цього питання.

Виходячи з викладеного, з'їзд суддів України вважає рішення Ради суддів України від 31 травня 2007 р. N 50 таким, що базується на положеннях Конституції та законів України, правових принципах організації діяльності судів, здійснення суддівського самоврядування та відповідає світовим і європейським стандартам судоустрою. У ньому максимально повно відображено порядок призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад, передбачений Законом України "Про судоустрій України" (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 16 травня 2007 р..