У порядку інформації доводиться до відома опрацьована на підставі узагальнення судової практики позиція Вищого господарського суду України з деяких питань, пов'язаних із застосуванням у вирішенні спорів норм Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон).

1. Чи має покупець право відносити суму податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі податкової накладної, у якій не зазначено її порядкового номеру і адреси юридичної особи?

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 цієї статті визначено, що податкова накладна повинна містити, зокрема, порядковий номер і місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.

Відсутність цих реквізитів позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі такої накладної, оскільки вона не відповідає вимогам Закону (з цього приводу див.пункт 1 оглядового листа Вищого господарського суду України від 23.11.2001 N 01-8/1271).

Водночас слід мати на увазі, що згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону у разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до податкового органу за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

2. Чи правомірне включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку на додану вартість, підтверджених податковою накладною, що видана не зареєстрованою у податковому органі особою?

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у передбаченому Законом порядку.

Отже податкові накладні, що видані не зареєстрованою у податковому органі особою, не надають покупцеві права віднести відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

3. Чи застосовуються штрафні санкції за завищення суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, якщо податковий кредит платником належним чином не підтверджено?

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у цьому підпункті документами, платник податку несе відповідальність у вигляді встановлених законодавством фінансових санкцій, нарахованих на цю суму податкового кредиту.

Включення до податкової декларації суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, без належного підтвердження є завищенням такого відшкодування і відповідно заниженням податкового зобов'язання платника податку.

Оскільки у таких випадках відповідно до підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, до платника податку застосовуються штрафні санкції, передбачені підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 цього Закону.

4. Чи пов'язано відшкодування податку на додану вартість з обов'язковістю проведення податковими органами зустрічних перевірок?

Стаття 7 Закону визначає порядок обчислення і сплати податку на додану вартість, і підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 цієї статті встановлено, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону у разі коли за результатами звітного періоду сума податку на додану вартість, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Згідно з пунктом 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 N 166 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 18.04.2001 N 170), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у декларації. Дані, наведені у декларації, мають відповідати даним бухгалтерського обліку платника та даним книг податкового обліку.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби здійснюють, зокрема, перевірку бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій.

Згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 25.03.98 N 139 "Про посилення контролю за проведенням установленого порядку відшкодування податку на додану вартість" відшкодування податку на додану вартість у сумі більше 10000 гривень проводиться після документальної перевірки платника та зустрічних перевірок його основних постачальників, за наявності дозволу на відшкодування вищестоящого податкового органу.

З огляду на викладене обов'язковість проведення зустрічних перевірок визначається податковими органами самостійно. Проте призначення податковим органом проведення такої перевірки не може подовжити визначений Законом місячний термін відшкодування з державного бюджету України податку на додану вартість (з цього приводу див. пункт 4 оглядового листа Вищого арбітражного суду України від 07.02.2000 N 01-8/48).

5. З якого моменту обчислюється встановлений Законом місячний строк на відшкодування податку на додану вартість?

Згідно з абзацом першим підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Отже за загальним правилом перебіг строку відшкодування податку на додану вартість розпочинається з першого числа місяця, наступного після подачі платником податку декларації відповідно до вимог підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Слід мати на увазі, що згідно з абзацом шостим підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону для підприємств гірничо-металургійного комплексу, які брали участь в економічному експерименті, що проводився з 1 липня 1999 року до 1 січня 2002 року, у разі, коли за результатами звітного періоду сума податку на додану вартість, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за будь-якими операціями з купівлі-продажу товарів (робіт, послуг), мала від'ємне значення, така сума підлягала відшкодуванню з Державного бюджету України платнику податку протягом місяця, що наступав після подання податкової декларації. Таким чином для підприємств гірничо-металургійного комплексу, що були включені до Переліку підприємств, які брали участь в економічному експерименті, затвердженому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань промислової політики, перебіг строку відшкодування податку на додану вартість за податковими періодами з 1 липня 1999 року до 1 січня 2002 року розпочинався з дня, наступного після подання декларації платником податку.

6. Чи відшкодовуються разом з податком на додану вартість відсотки за бюджетною заборгованістю?

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону суми, що не відшкодовані платнику податку протягом місяця, наступного після подачі декларації, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Порядок відшкодування податку на додану вартість затверджено наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.97 N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 N 200/86). Відповідно до пунктів 6.3 - 6.5 цього Порядку податкові органи в особовому рахунку платника податку за прострочення терміну відшкодування податку на додану вартість нараховують проценти (на рівні 120 відсотків річних від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення), які за заявою платника податку можуть бути перераховані на його розрахунковий рахунок або направлені на погашення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.