Вищий арбітражний суд України в порядку інформації надсилає огляд практики вирішення судовою колегією Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов спорів за участю органів державної податкової служби.

1. Відносини, що виникають внаслідок застосування податковими органами до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності пені за порушення строків зарахування виручки в іноземній валюті, не регулюються цивільним законодавством.

Закрите акціонерне товариство звернулося до арбітражного суду з позовом про визнання недійсним рішення державної податкової інспекції про стягнення пені за порушення термінів розрахунків з експортно-імпортних операцій.

Рішенням арбітражного суду вимоги позивача задоволено з посиланням на те, що пеня не є податком чи іншим обов'язковим платежем, тому у стягненні пені слід керуватись статтею 72 Цивільного кодексу України, яка передбачає скорочені строки позовної давності.

Постановою заступника голови арбітражного суду рішення залишено без зміни з тих же мотивів.

Розглянувши заяву державної податкової інспекції про перевірку постанови в порядку нагляду та перевіривши матеріали справи, судова колегія Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов встановила таке.

Під час здійснення розрахунків в іноземній валюті позивачем порушено терміни зарахування виручки і поставки продукції, передбачені статтями 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон).

Відповідно до статті 4 Закону порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Статтею 2 Цивільного кодексу України передбачено, що до податкових і бюджетних відносин цей Кодекс не застосовується. З огляду на викладене відносини, що виникають внаслідок застосування податковими органами пені до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за порушення строків зарахування валютної виручки в іноземній валюти, не регулюються цивільним законодавством.

За таких обставин судова колегія Вищого арбітражного суду по перегляду рішень, ухвал, постанов задовольнила заяву державної податкової інспекції, рішення та постанову арбітражного суду скасувала, у задоволенні позову відмовила.

2. Пеня за порушення 90-денного терміну надходження валютної виручки застосовується до резидента незалежно від причин, з яких цей термін порушено.

Підприємство звернулося до арбітражного суду з позовом про визнання недійсним рішення державної податкової інспекції про стягнення пені за затримку зарахування на рахунок валютних коштів.

Рішенням арбітражного суду у позові відмовлено, оскільки оплата за виконані позивачем роботи не надійшла в Україну у вигляді валютної виручки або товару. Голова арбітражного суду залишив рішення без зміни.

Підприємство звернулося до Вищого арбітражного суду України з заявою про перевірку постанови арбітражного суду в порядку нагляду, посилаючись на те, що кошти на рахунок підприємства не надійшли з вини нерезидента, який внаслідок економічної кризи не зміг сплатити обумовлені договором кошти в грошовому або товарному виразі.

Судова колегія Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов перевіривши матеріали справи та доводи заявника, відмовила в задоволенні заяви, постанову арбітражного суду залишила без зміни з таких підстав.

Рішення про застосування та стягнення пені прийнято державною податковою інспекцією за результатами перевірки, якою виявлено несвоєчасне повернення валютних коштів з-за кордону за відвантажену на експорт продукцію, чим порушено статтю 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон) та пункт 11 Указу Президента України "Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності".

Закон не ставить стягнення пені за порушення встановлених термінів зарахування виручки резидентів в іноземній валюті на їх валютні рахунки в уповноважених банках в залежність від причин, з яких ці терміни порушено. Підставою для застосування встановлених Законом санкцій є лише факт порушення терміну відповідного зарахування виручки в іноземній валюті.

Відповідно до статті 4 Закону порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

З огляду на викладене рішення та постанова арбітражного суду відповідають чинному законодавству України та фактичним обставинам справи.

3. Відсутність оформлених документів на земельну ділянку не звільняє власників та землекористувачів від сплати земельного податку.

Державне підприємство звернулося до арбітражного суду з позовом про визнання недійсним рішення державної податкової інспекції про застосування фінансових санкцій за несплату земельного податку.

Рішенням арбітражного суду у позові відмовлено з посиланням на те, що позивач є платником податку на землю. Постановою першого заступника голови арбітражного суду рішення залишено без зміни.

Підприємство у заяві про перевірку постанови в порядку нагляду просило скасувати постанову у зв'язку з відсутністю оформлених документів на земельну ділянку.

Розглянувши доводи заявника та перевіривши матеріали справи, судова колегія Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов встановила таке.

Згідно з наказом Міністра транспорту України та акту приймання-передачі позивачу передані виробничі приміщення. З моменту отримання зазначених приміщень підприємство не вносило плату за землю.

Відповідно до частини третьої статті 30 Земельного кодексу України при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Законом України "Про плату за землю" передбачено, що використання землі в Україні є платним.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про плату за землю" та статті 15 Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про плату за землю" від 19.09.96 N 378/96-ВР власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відсутність оформленого документа, що посвідчує право на земельну ділянку, не звільняє позивача від сплати земельного податку, оскільки право користування земельною ділянкою виникає відповідно до статті 30 Земельного кодексу України.

За таких обставин судовою колегією Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов відмовлено в задоволенні заяви, постанову арбітражного суду залишено без зміни.

4. Сума податку на додану вартість підлягає відшкодуванню на підставі податкової декларації за звітний період протягом місяця, наступного після подачі такої декларації.

До арбітражного суду звернулося підприємство з позовом про відшкодування державною податковою інспекцією суми податку на додану вартість.

Рішенням арбітражного суду позовні вимоги задоволено з посиланням на підпункти 7.7.1 та 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 N 168/97-ВР з наступними змінами (далі - Закон).

Постановою заступника голови арбітражного суду зазначене рішення залишено без зміни.

У заяві про перевірку постанови арбітражного суду державна податкова інспекція просила відмовити у задоволенні позовних вимог з посиланням на наказ Державної податкової адміністрації України від 25.03.98 N 139 "Про посилення контролю за проведенням установленого порядку відшкодування податку на додану вартість", яким визначено, що відшкодування податку на додану вартість в сумі більше 10 000 гривень проводиться після документальної перевірки платника та зустрічних перевірок його постачальників, за наявності дозволу на відшкодування вищестоящого податкового органу.

Перевіривши доводи заявника та матеріали справи, судова колегія Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов залишила без зміни постанову арбітражного суду з таких підстав.

Позивач заявив вимогу про відшкодування суми податку на додану вартість на підставі податкової декларації. Державна податкова інспекція за результатами перевірки підтвердила правомірність нарахування платником податку суми відшкодування з бюджету, але зазначила, що остаточне рішення про відшкодування суми податку на додану вартість із бюджету буде прийнято після отримання результатів зустрічних перевірок, що підтверджують сплату податку на додану вартість до бюджету постачальниками.