У зв'язку з численними зверненнями банків щодо роз'яснення Національним банком окремих норм законодавства щодо ідентифікації юридичних осіб, які є клієнтами банку, Національний банк України повідомляє наступне.

Статтею 150 Конституції України та статтею 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" визначено, що офіційне тлумачення законів України належить до повноважень Конституційного Суду України.

Водночас, використовуючи закріплені у пункті I статті 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" повноваження Національного банку щодо адміністративного регулювання діяльності банків, вважаємо за необхідне висловити наступні рекомендації стосовно діяльності банків по ідентифікації клієнтів - юридичних осіб.

Нормами статей 5, 6 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" встановлено обов'язок суб'єкта первинного фінансового моніторингу (банку) ідентифікувати особу, яка здійснює фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, або відкриває рахунок (в тому числі депозитний). При цьому для ідентифікації юридичної особи банк на підставі наданих оригіналів або належним чином завірених копій документів має визначити: найменування, юридичну адресу, документи про підтвердження державної реєстрації (включаючи установчі документи, інформацію щодо посадових осіб та їх повноважень тощо), ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, реквізити банку, в якому відкрито рахунок, та номер банківського рахунку.

Частиною 3 статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон) на банки покладено обов'язок ідентифікувати:

клієнтів, що відкривають рахунки в банку;

клієнтів, які здійснюють операції, що підлягають фінансовому моніторингу;

клієнтів, що здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунку на суму, що перевищує еквівалент 50000 гривень;

осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів.

Крім того, частиною 6 цієї статті встановлено обов'язок банків ідентифікувати фізичних осіб, які є власниками юридичної особи - клієнта банку, мають прямий або опосередкований вплив на цю юридичну особу та отримують економічну вигоду від її діяльності. Водночас, якщо юридична особа є господарським товариством, банк має ідентифікувати фізичних осіб, які мають істотну участь у цій юридичній особі.

Виходячи з викладеного, вважаємо за необхідне зазначити наступне.

Банк зобов'язаний на підставі наданих оригіналів або належним чином завірених копій документів встановити наступні дані про клієнта - юридичну особу (резидента):

- найменування;

- юридичну адресу;

- посадових осіб (керівників) цієї юридичної особи та їх повноваження;

- ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України;

- реквізити банків, у яких відкрито поточні рахунки та номери цих рахунків.

Крім того, банк має володіти належним чином завіреними копіями установчих документів такого клієнта та документів, що підтверджують його державну реєстрацію.

Водночас, у разі якщо юридична особа - клієнт банку є господарським товариством, банк при ідентифікації такого клієнта має ідентифікувати:

керівників цієї юридичної особи та їх повноваження; фізичних осіб, які мають істотну участь (10 і більше % статутного фонду) у цій юридичній особі;

фізичних осіб, які мають прямий або опосередкований вплив на цю юридичну особу;

осіб, уповноважених діяти від імені цієї юридичної особи.

При цьому, відповідно до пункту 3.1 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 р. N 189 (далі - Положення), банк має забезпечити документальне фіксування інформації про клієнта. Надані клієнтом належним чином засвідчені копії документів, копії представлених ним оригіналів документів та інші документи, що є підставою для ідентифікації юридичної або фізичної особи, мають міститися у справі клієнта і зберігатися протягом термінів, визначених законодавством України (пункт 3.4 Положення).

Для проведення заходів з ідентифікації своїх клієнтів банки наділені широкими повноваженнями. Так, частиною 5 статті 64 Закону передбачено, що для ідентифікації клієнта - юридичної особи банк має право витребувати, а клієнт зобов'язаний надати документи і відомості, необхідні для з'ясування особи клієнта, суті його діяльності, фінансового стану.

Виходячи з цього, для виконання норм цієї статті банк має право вимагати у клієнта надання як документів, так і відомостей, необхідних для встановлення особи клієнта, визначення його суті діяльності і фінансового стану, ідентифікації фізичних осіб, які:

мають істотну участь у цій юридичній особі;

мають прямий або опосередкований вплив на цю юридичну особу та отримують економічну вигоду від її діяльності.

У разі ненадання клієнтом таких відомостей або умисного подання неправдивих відомостей банк зобов'язаний відмовити клієнту у обслуговуванні в порядку, передбаченому постановами Правління Національного банку України від 04.06.2003 р. N 225, 226, 227, 234. У разі ненадання клієнтом таких відомостей при відкритті ним рахунку у банку, рахунок йому не відкривається.

Водночас, для уникнення непорозумінь при відмові клієнту в обслуговуванні, у порядку, визначеному вказаними вище нормативно-правовими актами Національного банку України, рекомендуємо витребувати від клієнтів необхідну інформацію письмово із зазначення конкретної дати, починаючи з якої, у разі ненадання клієнтом відомостей, які витребовує банк, йому буде відмовлено в обслуговувані.