17.05.2009 набрало чинності Положення про кредитну підтримку Національним банком України банків України в разі реальної загрози стабільності їх роботи, затверджене постановою Правління Національного банку України від 30.04.2009 N 262, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 06.05.2009 за N 408/16424 (далі - Положення).

Положенням регламентовано порядок надання кредиту банку в разі реальної загрози стабільності його роботи та порядок пролонгації раніше наданих кредитів, відстрочення погашення нарахованих процентів та зміни процентної ставки за кредитами, наданими відповідно до Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.09.2006 N 378, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.10.2006 за N 1120/12994 (зі змінами), Тимчасового положення про надання Національним банком України кредитів для підтримки ліквідності банків у разі реальної загрози стабільності банківської системи, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 25.12.2008 N 459, постанови Правління Національного банку України від 11.10.2008 N 319 "Про додаткові заходи щодо діяльності банків" (зі змінами), які втратили чинність.

З наданої територіальними управліннями Національного банку України (далі - Національний банк) інформації, отриманої у зв'язку з оформленням стабілізаційних кредитів та кредитів рефінансування в період з жовтня 2008 до травня 2009 року, виявлено порушення банками вимог законодавства України під час видачі кредитів своїм позичальникам, що свідчить про ігнорування банками вимог законодавства, низький професіоналізм працівників, відсутність контролю за своїми структурними підрозділами (відділеннями, філіями), що може призвести до визнання недійсними кредитних договорів та договорів забезпечення.

Зазначене вище свідчить про застосування фіктивних показників під час розрахунку банками резервів під кредитні ризики та здійснення класифікації кредитного портфеля, передбачених Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 N 279, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.09.2000 за N 474/4695, що призводить до навмисного заниження розміру сформованого резерву під кредитні ризики.

Звертаємо увагу банків на те, що неправильне визначення ними категорії кредитних операцій є порушенням вищезазначеного нормативного-правового акта Національного банку, яке може спричинити проведення інспекційних (позапланових) перевірок та застосування до банків заходів впливу, передбачених Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 N 369, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.09.2001 за N 845/6036.

Наводимо типові порушення під час оформлення кредитних справ, кредитних договорів та договорів застави (іпотеки), виявлені Національним банком унаслідок перевірки наданих банками документів, та заходи з їх усунення відповідно до вимог законодавства України:

1. У пакеті документів, наданих банком, відсутні копії статутних та реєстраційних документів позичальника, майнового поручителя, документи, що підтверджують повноваження осіб, які підписували кредитні договори, договір застави (іпотеки), договори про страхування.

Під час здійснення кредитування банкам доцільно витребувати в позичальника (поручителя):

а) для встановлення правосуб'єктності юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності:

установчі документи (статут, установчий договір), положення про філію та представництво юридичної особи, зі змінами на дату звернення до банку;

свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта господарювання;

довідку про внесення підприємства до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

рішення Фонду державного майна України про завершення приватизації (для відкритих акціонерних товариств, що підлягали приватизації);

дозвіл державного органу приватизації на отримання державним підприємством (рішення про приватизацію якого прийняте) кредиту в сумі, що перевищує середньорічний розмір отриманих ним кредитів за останні три роки з урахуванням рівня інфляції (стаття 12 Закону України "Про приватизацію державного майна") ;

б) для підтвердження повноважень на укладення договорів:

документи, що підтверджують повноваження керівника позичальника або іншої особи на укладання, підписання договорів та розпорядження майном (майновими правами):

рішення засновника або відповідного органу управління про обрання або наймання керівника;

наказ про призначення директора та головного бухгалтера;

трудовий договір (контракт) з керівником;

рішення органів управління про погодження на укладання договорів;

довіреність;

рішення загальних зборів учасників товариства, прийняте більшістю не менше як у 3/4 голосів у разі відчуження майна господарського товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності майна (стаття 98 Цивільного кодексу України) .

2. У забезпечення банком пропонуються майнові права за кредитним договором, який було видано у формі мультивалютної кредитної лінії.

Положенням не встановлено будь-яких обмежень стосовно прийняття в забезпечення майнових прав за кредитами, наданими в іноземній валюті.

Ураховуючи поточну ситуацію на грошово-кредитному ринку, на період до встановлення належного рівня ліквідності банківської системи, з огляду на всі ризики, що можуть виникнути під час прийняття застави у вигляді майнових прав за кредитами суб'єктів господарювання у формі кредитних ліній, Національний банк може приймати в забезпечення майнові права за кредитами, наданими суб'єктам господарювання у формі невідновлювальної кредитної лінії.

3. Під забезпечення кредиту для підтримки ліквідності банком надано майнові права, що виникли в банку в результаті укладення кредитних договорів між ним та суб'єктом господарювання, забезпеченням за якими було рухоме майно.

Відповідно до вимог пунктів 2.1 та 2.4 розділу 2 Положення Національний банк надає кредит під забезпечення майновими правами, якщо:

кредит банку, що наданий суб'єкту господарювання, забезпечений іпотекою, яка не обтяжена іншими зобов'язаннями і щодо якої немає спорів, заставою ощадними (депозитними) сертифікатами іншого банку, державними цінними паперами, заставою майнових прав на депозит у національній чи іноземній валюті, банківських металах або іншим високоліквідним забезпеченням;

класифікація кредиту повинна бути "стандартна," "під контролем" та "субстандартна" відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.

4. Строк дії кредитного договору між банком і суб'єктом господарювання, майнові права за яким запропоновано Національному банку в забезпечення, закінчується раніше, ніж строк, на який банк мав намір отримати кредит рефінансування.

Відповідно до вимог пункту 2.4 розділу 2 Положення Національний банк надає кредит під забезпечення майновими правами, якщо строк дії кредитного договору між банком і суб'єктом господарювання не менший, ніж строк погашення банком відповідної суми кредиту, який надається Національним банком.

5. У забезпечення банком запропоновано майнові права за кредитами, класифікація яких під час перевірки визначена нижчою, ніж "субстандартна".

Відповідно до вимог пункту 2.1 Положення Національний банк надає кредит під забезпечення майновими правами, що виникли в банку в результаті укладення кредитних договорів між ним і юридичними особами та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності за кредитами, які визначені як "стандартні," "під контролем" та "субстандартні".

6. Не представлені акти про перевірку заставленого майна.

Відповідно до вимог пункту 7.4 Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 N 279, ураховуючи зміни кон'юнктури ринку, банкам рекомендується щокварталу, а також у разі кожної пролонгації кредитного договору проводити перевірку стану заставленого майна та за потреби переглядати його вартість.

У разі нездійснення перевірки стану заставленого майна, а також відсутності документів, що засвідчують наявність і стан забезпечення, банк зобов'язаний сформувати резерв під кредитні ризики на всю суму основного боргу.

7. У забезпечення банком запропоновано майнові права за кредитними договорами, які забезпечуються нерухомим чи рухомим майном, що вже є забезпеченням виконання зобов'язань боржника за іншими кредитами, отриманими, як правило, у цьому самому банку.

Уважаємо, що Національний банк може розглядати майнові права за кредитами як забезпечення кредиту, наданого банку відповідно до вимог Положення, лише за умови, що вартості предмета застави (іпотеки) достатньо для задоволення вимог банку за всіма кредитними договорами, усі кредити боржника надаються в забезпечення, класифікація цих кредитів відповідає вимогам пункту 2.1 розділу 2 Положення, термін погашення кредитів відповідає вимогам абзацу 2 пункту 2.4 розділу 2 Положення.

8. Банком надано неактуальні звіти про оцінку майна, яке пропонувалося під забезпечення кредиту рефінансування (строк дії яких минув).

Відповідно до вимог Положення оцінка (або актуалізація звіту, висновку) повинна бути проведена не пізніше ніж за два місяці до дати подання банком заяви на отримання кредиту та відповідати вимогам Законів України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", "Про оцінку земель".

9. Не проведено страхування предмета застави.

Під час оформлення застави слід ураховувати вимоги статті 8 Закону України "Про страхування", якою визначено обов'язкові види страхування.

Також відповідно до вимог законодавства обов'язково підлягає страхуванню предмет закладу в обсязі його вартості за рахунок та в інтересах заставодавця та фінансові ризики неотримання, невчасного отримання та отримання не в повній сумі платежів за договором про іпотечний борг і платежів за іпотечними сертифікатами, а також в інших випадках, передбачених законодавством України.

З метою мінімізації ризиків, пов'язаних із втратою, пошкодженням, псуванням майна, наданого в заставу, доцільно здійснювати також страхування іншого майна, яке не підлягає обов'язковому страхуванню.

10. У договорах про страхування не визначено вигодонабувача.

Уважаємо за доцільне в договорах про страхування визначати вигодонабувачем під час настання страхового випадку банк, який надає кредит.

11. Договори про страхування містять певні обов'язки вигодонабувача, у той же час договір підписується лише страховиком та страхувальником.

Під час укладання договору про страхування, який передбачає наявність певних прав та обов'язків вигодонабувача, доцільно підписувати його представниками трьох сторін (страхувальника, страховика, вигодонабувача).

12. У кредитній справі відсутні документи, що підтверджують правомірність прийняття відповідного рішення щодо передавання майна в заставу (іпотеку), наявності (відсутності) обтяжень запропонованого забезпечення тощо.

Банкам під час здійснення кредитування доцільно витребувати в позичальника (поручителя) такі документи щодо забезпечення:

підтвердження відсутності податкової застави (витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна) або рішення податкового органу про звільнення з-під податкової застави активів заставодавця, запропонованих у заставу;

документ, що підтверджує виділення в натурі майна, яке перебуває в спільній власності (договір, рішення суду), та реєстрацію права власності на нього як на окремий об'єкт;

документи, що підтверджують наявність чи відсутність обтяження запропонованого предмета застави (іпотеки) іншими зобов'язаннями (договір оренди, лізингу тощо);

згоду уповноваженого органу, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, на передавання в заставу таким підприємством майна, що належить до основних фондів (стаття 74 Господарського кодексу України) ;

згоду співвласників майна, що перебуває в спільній сумісній власності, на передачу його в заставу (стаття 6 Закону України "Про заставу", стаття 6 Закону України "Про іпотеку", стаття 368 Цивільного кодексу України) ;

дозвіл органу опіки та піклування на укладання батьками або особами, які їх замінюють, угод, що підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації (статті 71, 72 Цивільного кодексу України, стаття 17 Закону України "Про охорону дитинства") ;

дозвіл органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном під час застави цілісного майнового комплексу державного підприємства, його структурних підрозділів, будівель і споруд (стаття 11 Закону України "Про заставу") ;

погодження державним органом приватизації передачі в заставу майна (майнових прав) з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства або відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі корпоратизації (стаття 11 Закону України "Про заставу") ;

погодження із засновником відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі корпоратизації, усі акції якого перебувають у державній власності, передавання в заставу належного йому майна (стаття 11 Закону України "Про заставу") .