З метою підвищення ефективності здійснення фінансового моніторингу в банках із застосуванням підходу, заснованого на ризиках,

1. Затвердити Методичні рекомендації щодо основних ризиків, пов'язаних з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванням тероризму при здійсненні банківськими установами переказів грошових коштів, що додаються.

2. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Державного комітету фінансового моніторингу України Кірсанова В.М.

Ці Методичні рекомендації розроблені з метою надання допомоги суб'єктам первинного фінансового моніторингу - банкам (далі - банки) з питань визначення критеріїв ризику при проведенні клієнтами переказів коштів.

Ці Методичні рекомендації розроблено згідно з:

- Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" (далі - Закон);

- Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні";

- Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 N 189, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 20.05.2003 за N 381/7702 (далі - постанова НБУ N 189);

- Вимогами до організації фінансового моніторингу суб'єктами первинного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, затвердженими наказом Державного комітету фінансового моніторингу України від 24.04.2003 N 40, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.04.2003 за N 337/7658 (далі - Наказ ДКФМУ N 40);

- Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 N 492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за N 1172/8493;

- Положенням про порядок реєстрації договорів про членство або участь у міжнародних платіжних системах та узгодження правил систем переказу коштів, створених банками-резидентами, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 25.09.2007 N 348, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 15.10.2007 N 1173/14440;

- Положенням про відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валюті та в гривнях, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 26.03.98 N 118, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 10.04.98 за N 231/2671.

Також в цих Методичних рекомендаціях враховані вимоги, визначені в документах міжнародних організацій, зокрема:

- Належне ставлення банків до клієнтів ( стандарти Базельського комітету банківського нагляду) ;

- Сорок Рекомендацій та Дев'ять спеціальних рекомендацій по боротьбі з фінансуванням тероризму Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF);

- Директива Європейського Парламенту та Ради 2005/60/ЄС від 26 жовтня 2005 року "Про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання коштів та фінансування тероризму";

- Регламент Європейського Парламенту та Ради (ЄС) N 1718/2006 від 15 листопада 2006 року "Щодо інформації про платника, якою супроводжуються перекази грошових коштів";

- Переглянута Пояснювальна записка до Спеціальної Рекомендації VII: Електронні перекази (FATF);

- Посібник щодо застосування підходу, що ґрунтується на оцінці ризиків відмивання коштів та фінансування тероризму у сфері надання грошових послуг FATF/WGEI від 2 липня 2009 року.

У цих Методичних рекомендаціях терміни вживаються в таких значеннях:

бенефіціар (одержувач) - особа, яка є кінцевим одержувачем грошових переказів;

внутрішній переказ - будь-який електронний переказ, коли банки ініціатора та бенефіціара розташовані в одній країні;

електронний банківський документ - електронний документ, що використовується в банківській діяльності, формат, обов'язкові реквізити і засоби захисту якого відповідають вимогам законодавства;

ініціатор платежу (платник) - фізична або юридична особа, яка є власником будь-якого рахунка та дозволяє здійснювати переказ грошових коштів із зазначеного рахунка або, за відсутності рахунка, - фізична або юридична особа, яка надає розпорядження здійснити переказ грошових коштів;

клієнт - будь-яка особа, що звертається за одержанням послуг або яка укладає договір із суб'єктом первинного фінансового моніторингу (СПФМ);

критерій ризику - мірило оцінки ризику, яке базується на ознаках, покладених у класифікацію ризиків;

міжнародний переказ - будь-який електронний переказ, коли банки ініціатора та бенефіціара розташовані в різних країнах;

ознака ризику - показники, за якими можна визначити ризик;

оцінка ризику - показник рівня вірогідності відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму (дуже високий, високий, середній, низький);

переказ коштів (далі - переказ) - рух коштів з метою їх зарахування на рахунок бенефіціара або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та бенефіціар можуть бути однією і тією ж особою;

ризики - небезпека (загроза, уразливі місця) в діяльності банку бути використаним з метою відмивання злочинних доходів або фінансування тероризму;

уповноважений працівник банку - працівник банку, на якого відповідно до внутрішніх положень банку покладено обов'язок виконання відповідних процедур.

З метою об'єктивного підходу, що ґрунтується на оцінці ризиків, банку доцільно визначити критерії оцінки потенційних ризиків у сфері запобігання та протидії легалізації відмивання доходів і фінансуванню тероризму при здійсненні операцій з переказу грошових коштів, які банк, як суб'єкт первинного фінансового моніторингу, розробляє самостійно відповідно до вимог постанови НБУ N 189 та з урахуванням вимог наказу ДКФМУ N 40.

Рівень ризиків у сфері запобігання та протидії легалізації відмивання доходів і фінансуванню тероризму можна визначити, використовуючи різні категорії. Застосування категорій ризику формує стратегію управління ризиками, надаючи банкам можливість здійснювати нагляд та контроль за клієнтами. Найбільш поширені категорії ризику:

- ризики країн або територій - ознака щодо підвищеного ступеня ризику можливої загрози країн або територій;

- ризики клієнта - щодо ідентифікаційної інформації про клієнта;

- ризики банківського продукту (товари/послуги) - щодо можливості використання їх клієнтом з метою відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму.

Увага, приділена цим категоріям ризику (окремо чи в сукупності) при здійсненні загальної оцінки ризику відмивання коштів, може різнитися залежно від обставин. Таким чином, банки самостійно визначають, на які категорії ризику потрібно звертати більше уваги.

Загальноприйнятого критерію, який визначає, чи становить певна країна або територія, в тому числі, в якій діє банківська установа, високий ризик, не існує. До факторів, які можуть визначати, що країна становить високі ризики у сфері запобігання та протидії легалізації відмивання доходів і фінансуванню тероризму, належать наступні:

- не дотримується загальноприйнятих стандартів у боротьбі з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом (заяви FATF);

- не виконує рекомендацій FATF;

- у якій відбуваються воєнні дії або в яких, за даними з надійних джерел, є недоліки в законодавчих та нормативно-правових актах у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;

- є офшорною територією (відповідно до законодавства України перелік офшорних зон визначений додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 N 77-р) ;

- має законодавство, яке не передбачає розкриття або надання інформації щодо фінансових операцій, у тому числі компетентним органам;

- має високий рівень корупції або інших видів злочинності, а саме є виробником, дилером або посередником у незаконному обороті наркотичних речовин, торгівлі людьми та контрабанді, систематичному шахрайстві та незаконному проведенні азартних ігор за інформацією з надійних джерел, таких, як FATF, Світовий банк, Егмонтська група підрозділів фінансових розвідок, а також відповідні національні державні органи та недержавні організації, що оприлюднюють таку інформацію та роблять її широко доступною;

- до якої ООН застосовує санкції чи накладає ембарго;

- на державному рівні підтримує терористичні (екстремістські) рухи або на території яких діють терористичні (екстремістські) рухи.

Слід зазначити, що в більшості випадків наведені фактори ризику щодо країн доцільно застосовувати для обох сторін переказу коштів.

Тобто така категорія ризику, як країна або територія у поєднанні з іншими факторами ризику надає необхідну інформацію для оцінювання ризиків відмивання коштів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму.

З метою здійснення загальної оцінки ризику банк, на підставі власних критеріїв, має класифікувати клієнтів за ступенем ризику. До категорій клієнтів, що здійснюють перекази, можуть відноситись:

а) клієнт, який здійснює операції за незвичних обставин, таких як:

переказ не має очевидного економічного сенсу або очевидної законної мети;

переказ має заплутаний або незвичний характер;

наявності мережі клієнтів, тобто коли визначені групи фізичних осіб проводять одноразові або багаторазові перекази поза місцем проживання або паралельні багаторазові перекази;

пропозиція заплатити комісійні більші, ніж звичайно;

б) політичні діячі та пов'язані з ними особи;

в) клієнт, який не підтримує ділові відносини особисто;

г) клієнт структурує свої перекази (дроблення суми для уникнення моніторингу);

д) клієнт не повністю знає або без бажання повідомляє деталі переказу (адресу/контактну інформацію тощо);

є) клієнт або сторона, залучена до проведення переказу, не має очевидних зв'язків із країною призначення;

ж) у банку виникає підозра, що клієнт діє від імені третьої сторони, але не повідомляє цієї інформації;

з) до операції залучені певні благодійні та інші неприбуткові організації, які не підпадають під моніторинг або нагляд;

і) клієнт має судимості;

й) клієнт надає неправдиві ідентифікаційні дані, про що свідчить окремий документ, або документи не відповідають/не належать особі клієнта;

к) клієнт надає різні ідентифікаційні дані (номер телефону або адресу) за різних обставин;

л) клієнт систематично отримує перекази, щодо яких є підозри, що вони містять доходи від злочинної діяльності, наприклад, посезонно або від осіб, вік та/або фізичний стан яких може свідчити про неможливість активної підприємницької діяльності;

м) клієнти включені до переліку осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності.

При визначенні підвищених ризиків, які можуть становити продукти або послуги, пов'язані з грошовими переказами, рекомендуємо банкам враховувати наступні:

- продукти або послуги, які можуть надати певну анонімність або можуть перетинати міжнародні кордони, такі, як он-лайн перекази коштів, перекази з використанням платіжних карток;

- продукти або послуги, що не мають операційного обмеження;

- продукти або послуги, що дозволяють обмін готівки на платіжні інструменти (грошові перекази, дорожні чеки, акції тощо).

Так, ступінь ризику, пов'язаного з фінансовою операцією щодо переказу грошових коштів, може варіюватись залежно від того, чи:

- здійснюється або отримується переказ;

- здійснюється внутрішньобанківський або міжбанківський переказ;

- здійснюється переказ клієнта через внутрішні або міжнародні платіжні системи;

- здійснюється або отримується переказ з використанням кореспондентського або карткового рахунка;

- здійснюється переказ з використанням власного рахунка, відкритого в банку, або без відкриття рахунка.

Загальна оцінка ризику має базуватись на аналізі всіх проведених клієнтом операцій. При цьому доцільно врахувати наведені нижче фактори, наявність яких має викликати мотивовану підозру уповноваженого працівника банку щодо наміру клієнта використати банківську установу з метою легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансування тероризму.

При здійсненні переказу грошових коштів рекомендуємо звертати увагу на:

а) поведінку клієнта у пункті відправлення переказу:

- операція необґрунтовано складна для заявленої мети;

- переказ здійснюється від імені третьої сторони;

- операція не відповідає фінансовому стану або роду діяльності, або не співпадає зі звичайною діяльністю клієнта;