Міністерство освіти і науки України надсилає для практичного використання інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення шкільних дисциплін у новому 2003/04 навчальному році.

Просимо довести їх до відома вчителів загальноосвітніх навчальних закладів.

Організаційна та навчально-виховна робота в 1 - 4 класах має бути спрямована на формування у молодших школярів вміння вчитися, на інтелектуальний, моральний, соціальний та фізичний розвиток кожної особистості відповідно до вимог, зазначених у Державному стандарті початкової загальної освіти.

Робочі навчальні плани для 1, 2, 3 класів загальноосвітніх навчальних закладів складаються на основі Типових навчальних планів початкової школи з українською мовою навчання та мовами навчання національних меншин (наказ Міносвіти і науки України від 28.02.2001 р. N 96, опублікованих в "Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України" N 6 за 2001 рік та в журналі "Початкова школа" N 4 за 2001 р.), для 4 класу - на основі Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів на 2001/02 - 2004/05 навчальні роки (наказ Міносвіти і науки від 25.04.2001 р. N 342, "Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України", N 9, 2001 р.). Крім того, при складанні робочого навчального плану може використовуватися варіант Типового навчального плану для початкової школи з українською мовою навчання, затвердженого листом МОН від 10.05.2002 р. N 1/9-235, а для шкіл з навчанням мовами національних меншин - варіантом плану (4-річна початкова школа) (лист МОН від 27.06.2002 р. N 1/9-315.

Типові навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів реалізуються в режимі 5-денного навчального тижня, спеціалізовані школи (класи) з поглибленим вивченням окремих предметів можуть працювати і за 6-денним робочим тижнем.

Зазначаємо, що повноцінність загальної середньої освіти забезпечується реалізацією як інваріантної так і варіативної складових навчального плану, які обов'язково фінансуються з відповідних бюджетів.

У загальноосвітніх навчальних закладах та спеціалізованих школах з українською мовою навчання мови національних меншин можуть вивчатися за рахунок часу варіативної складової.

Вивчення предметів "Музика" (1 год.) та "Образотворче мистецтво" (1 год.) проводиться за відповідними програмами та підручниками. На інтегрований курс "Мистецтво" відводиться 2 години (години музики та образотворчого мистецтва), вивчення якого здійснюється за однойменною програмою.

Реалізація завдань освітньої галузі "Основи здоров'я і фізична культура" здійснюється за рахунок годин відповідного навчального предмета. На інтегрований курс "Основи здоров'я і фізична культура" відводиться 3 години. "Основи здоров'я" та "Основи безпеки життєдіяльності" відповідно до навчальних програм можуть вивчатися і окремо за рахунок годин інваріантної та варіативної складових навчального плану.

За рішенням педагогічної ради загальноосвітнього навчального закладу визначаються предмети варіативної складової та години на їх вивчення в межах сумарного гранично допустимого навантаження. Доцільно у спеціалізованих школах збільшити кількість годин на вивчення навчального предмета "Я і Україна", трудового навчання, художньої праці та інших предметів за рахунок варіативної складової, а у спеціалізованих школах з навчанням мовами національних меншин - ще і на вивчення державної мови.

Додаткові години на освітні послуги визначаються за рішенням батьків та педагогічної ради закладу відповідно до чинного законодавства.

Для складання робочого навчального плану загальноосвітній навчальний заклад може використати зведені таблиці Типових навчальних планів для початкової школи (додатки 1, 2 - для загальноосвітніх навчальних закладів з українською та іншими мовами навчання; додатки 3, 4 - для спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземної мови (з українською та іншими мовами навчання)).

Примітка. Іноземна мова вивчається за рахунок варіативної складової за визначеною кількістю годин (2 клас - 1 год., 3 - 4 класи - по 2 год.).

Робочі навчальні плани у початкових класах спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов та предметів художньо-естетичного циклу розробляються на основі Типових навчальних планів спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов та предметів художньо-естетичного циклу (наказ Міністерства освіти і науки України від 16.07.2001 р. N 516). Оскільки з 2003/04 навчального року функціонує лише 4-річна початкова школа, тому розподіл навчальних годин для 3-річної школи не береться до уваги.

Структура 2003/04 навчального року встановлюється загальноосвітнім навчальним закладом відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України "Про затвердження Типових навчальних планів для організації профільного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах" від 20.05.2003 р. N 306.

Зокрема: навчальний рік у загальноосвітніх навчальних закладах розпочинається 1 вересня святом Дня знань і закінчується в 1 - 4 класах, включаючи проведення навчальних екскурсій та підсумкового оцінювання, 31 травня.

Навчальні заняття організовуються за семестровою системою: I семестр - з 1 вересня по 27 грудня, II семестр - з 12 січня по 31 травня.

Тривалість навчального року - 35 тижнів.

Протягом навчального року для учнів проводяться канікули орієнтовно: осінні - з 3 по 9 листопада, зимові - з 29 грудня по 11 січня, весняні - з 15 по 21 березня та протягом 2 днів у травні (термін визначає навчальний заклад).

Для учнів початкових класів з 27 по 31 травня організовуються навчальні екскурсії в природу, на виробництво, заняття на навчально-дослідних ділянках, суспільно-корисна праця (тривалістю не більше 3 годин на день).

З урахуванням регіональних особливостей, кліматичних умов, специфіки роботи навчального закладу за погодженням з відповідними місцевими органами управління освітою можуть змінюватися структура навчального року, графік учнівських канікул, в т. ч. впровадження додаткових тижневих канікул для учнів 1 класу, організація та проведення навчальної практики. Зауважимо, що при цьому необхідно залишити незмінною загальну кількість навчальних годин, що обумовлюється виконанням навчальних програм.

Гранична наповнюваність класів встановлюється відповідно до Закону України "Про загальну середню освіту" (ст. 14, п. 1). Зауважимо, що наповнюваність класів більше 30 осіб є недоцільною. За рішенням місцевих органів виконавчої влади допускається зменшення наповнюваності учнів в класах початкової школи.

Поділ класів на групи при вивченні окремих предметів та наповнюваність груп подовженого дня здійснюється відповідно до нормативів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 20.02.2002 р. N 128. Зокрема, відповідно до п. 2 додатка 2 даного наказу, при вивченні державної мови (незалежно від мови навчання) та інших мов (включаючи іноземну мову), які не є мовами навчання, а вивчаються як предмет, поділ на групи здійснюється у класі, кількість учнів якого перевищує 27. Отже такий поділ здійснюється, починаючи з 1 класу з предмета українська мова, складовим якого є мова й читання.

За відповідним рішенням органів місцевої виконавчої влади допускається поділ класів на групи при меншій кількості учнів. При поглибленому вивченні іноземної мови з 1 класу клас ділиться на групи, по 8 - 10 осіб у кожній (але не більше трьох груп).

Наповнюваність групи подовженого дня не повинна перевищувати 30 (наказом МОН від 20.02.2002 р. N 128, додаток 1, п. 7).

Мінімальна наповнюваність групи при вивченні курсу за вибором становить у загальноосвітніх навчальних закладах міської місцевості - 8 чол., сільської - 4 чол.

Прийом та зарахування дітей до першого класу загальноосвітніх навчальних закладів здійснюється відповідно до правил прийому дітей (наказ Міністерства освіти і науки України від 06.05.2001 р. N 365). Наголошуємо про неприпустимість проведення тестування, співбесід, вступних випробувань з метою перевірки знань дітей з навчальних предметів.

Конкурсний відбір дітей (учнів) до спеціалізованої школи здійснюється згідно з Інструкцією про порядок конкурсного прийому дітей (учнів, вихованців) до гімназій, ліцеїв, колегіумів, спеціалізованих шкіл (шкіл-інтернатів), затверджених Міністерством освіти і науки України.

Навчально-виховна робота у 1 класі організовується відповідно до рекомендацій, зазначених у листі Міністерства освіти і науки "Про організацію навчально-виховного процесу в 1 класі" від 24.07.2001 р. N 1/9-266. Звертаємо увагу на деякі зміни і доповнення до цього листа. Зокрема, з метою полегшення процесу адаптації учнів до умов шкільного навчання протягом перших двох тижнів навчання рекомендується обмежувати навчальний процес проведенням трьох уроків в класній кімнаті. Один із чотирьох уроків протягом дня бажано проводити поза межами класної кімнати, в тому числі і на свіжому повітрі.

Для забезпечення оптимальних умов для навчання учнів 1 класу їх навчання може здійснюватися на базі дошкільного навчального закладу (лист Міністерства освіти і науки України від 18.06.2001 року N 1/9-231).

Особлива увага та контроль з боку адміністрації школи та органів управління освітою мають спрямовуватись на дотримання режимних моментів та виконання вимог щодо тривалості уроків у класах початкової школи. Нагадуємо, що Законом України "Про загальну середню освіту" (ст. 16, п. 5) встановлено таку тривалість уроків: у 1 класі - 35 хвилин, у 2 - 4 класах - 40 хвилин. Роз'яснення положень цієї статті Закону подано в листі Міністерства освіти "Про тривалість уроків у початковій школі" від 27.10.99 р. N 1/9-419. Контроль і відповідальність за їх дотримання несе адміністрація загальноосвітнього навчального закладу.

Роз'яснення щодо обліку та проведення додаткових годин на індивідуальні та групові заняття подано в листі Міністерства освіти і науки України від 24.07.2001 р. N 1/9-267.

Навчальні досягнення учнів початкових класів з предметів інваріантної складової оцінюються відповідно до Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи (спільний наказ Міністерства освіти і науки України та Академії педагогічних наук України від 12.07.2002 р. N 401/52), надрукованих у журналі "Початкова школа" N 8 за 2002 р., та Методичних рекомендацій щодо контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи (К., Початкова школа, 2002 р.). Особливу увагу слід звернути на дотримання вимог інструктивно-методичних листів Міністерства освіти і науки України "Про методику здійснення контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи" від 21.10.2002 р. N 1/9-468 та "Про дотримання вимог нормативно-правових документів з оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи" від 18.04.2003 р. N 1/9-192.

Оцінюються за 12-бальною шкалою навчальні досягнення учнів з предметів інваріантної складової (незалежно від кількості годин, відведених на їх вивчення з інваріантної та варіативної складової). Предмети варіативної складової оцінюються вербально.

Оцінювати навчальні досягнення в балах та задавати домашні завдання учням 1 класу не дозволяється. Не допускається перевантаження учнів початкової школи на уроках та домашніми роботами з усіх навчальних предметів, особливо з іноземної мови. Основні завдання, мета, обсяг та характер домашніх завдань подано у листі Міносвіти і науки України "Про обсяг і характер домашніх завдань для учнів початкової школи" від 29.12.2001 р. N 1/9-468.

Звертаємо увагу керівників органів управління освітою, загальноосвітніх навчальних закладів, вчителів про недопустимість перенесення загальних вимог з питань проведення державної підсумкової атестації та тематичного оцінювання з основної та старшої школи на початкову.

У початковій школі важливо зберегти моральне та фізичне здоров'я молодших школярів. Тому у навчальному процесі варто використовувати шкільні зошити, стандарти яких визначені нормативними документами, зазначеними у листі Міносвіти і науки України "Про використання шкільних зошитів у навчальному процесі" від 03.07.2002 р. N 1/9-320.

Організація навчання у початкових класах може здійснюватися в загальноосвітньому навчальному закладі або навчально-виховному комплексі "дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад", а в 1 класі - ще на базі дошкільного навчального закладу.

Організація навчального процесу та виконання режимних моментів здійснюється відповідно до Державних санітарних правил і норм улаштування, устаткування загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу (2001 р.).

Планування та організація вивчення навчальних предметів.

Планування роботи в 1 та 2-х класах загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання з предметів: українська мова (мова та читання), російська мова, математика, Я і Україна (Навколишній світ. Довкілля. Я і світ), музика, образотворче мистецтво, інтегрований курс "Мистецтво", трудове навчання, художня праця, основи здоров'я і фізична культура проводиться відповідно до кількості годин, зазначених у робочих навчальних планах, за програмами "Програми для середньої загальноосвітньої школи, 1 - 2 класи" (К., видавництво "Початкова школа", 2001 р.) та за відповідними підручниками з предметів.

У 3 класах - за програмами "Програми для середньої загальноосвітньої школи, 3 - 4 класи" (К., видавництво "Початкова школа", 2003 р.). У 4 класах - за програмами "Програми середньої загальноосвітньої школи 1 - 4 (1 - 3) класи" (К., видавництво "Бліц", 1997 рік) для шкіл з українською мовою навчання.

У 1 та 2 класах загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням російською мовою планування з предметів: математика, Я і Україна (Навколишній світ. Довкілля. Я і світ), основи здоров'я і фізична культура, трудове навчання, художня праця, мистецтво (інтегрований курс), музика, образотворче мистецтво здійснюється відповідно до кількості годин, зазначених у робочих навчальних планах та за програмами "Программы для средней общеобразовательной школы, 1 - 2 классы" (К., видавництво "Початкова школа", 2001 р.); у 3 класах - за програмами "Програми для середньої загальноосвітньої школи, 3 - 4 класи" (К., видавництво "Початкова школа", 2003 р.) та з предметів українська мова як державна (мова й читання), російська мова, класне та позакласне читання проводиться відповідно до кількості годин та за програмами "Программы для средней общеобразовательной школы, 3 - 4 классы" (К., видавництво "Початкова школа", 2003 р.). У 4 класах - за програмами "Программы средней общеобразовательной школы 1 - 4 (1 - 3) классы" (К., видавництво "Бліц", 1997 р.) для шкіл з навчанням мовами національних меншин.

Основні цілі та завдання вивчення навчальних предметів в кожному класі визначено відповідними навчальними програмами.

Орієнтовні зразки календарно-тематичного планування з кожного предмета для кожного класу подаються у фахових журналах, газетах. Враховуючи особливості класу та власний методичний досвід, вчитель вносить корективи до них або складає власний календарно-тематичний план за програмами та підручниками.

Реалізація змісту навчальних програм здійснюється за відповідними підручниками та посібниками. У 2003/2004 навчальному році 1, 2 продовжують, а 3 класи почнуть працювати за новими підручниками та навчальними посібниками, зміст яких оновлено та удосконалено відповідно до програм, рекомендованих Міністерством освіти і науки України.

Використовувати у навчальному процесі потрібно лише ті підручники та навчальні посібники, які подано в Переліку навчальних програм, підручників та навчальних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання в 2003/2004 навчальному році.

У зазначеному Переліку подано назви основних та додаткових навчальних книг, назви варіативних програм та підручників. Вчителі матимуть можливість добирати варіативні підручники та навчальні посібники з читання, української та російської мов, мов національних меншин, іноземної мови, математики, "Я і Україна", музики, трудового навчання тощо.

Вивчення курсу української мови в початковій школі забезпечує загальноосвітній розвиток учнів, їхню загальну мовленнєву культуру, сприяє формуванню та розвитку загальнонавчальних умінь, опануванню різними видами мовленнєвої діяльності, мовними уміннями та знаннями, є засобом засвоєння шкільної програми з інших предметів.

Виконання основних завдань курсу з української мови здійснюється на уроках мови та читання.

У 1 класі вивчається єдиний курс (у загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою навчання - 8 год. на тиждень, у спеціалізованих школах з українською мовою навчання - 7 годин на тиждень) з навчання грамоти, розвитку мовлення за букварем. Для навчання письма вчитель повинен використовувати лише ті зразки написання букв українського та російського алфавітів, цифр, що затверджені Міністерством освіти і науки України для використання в школах України. Зошити з друкованою основою, якими користуються учні, повинні мати відповідний гриф Міністерства освіти і науки України.

У 2 - 3 класах вивчення української мови (у загальноосвітніх та спеціалізованих школах - 7 годин на тиждень) забезпечується курсами мови й читання; на мову відводиться в I семестрі 4 години, в II - 3 години, на читання відповідно - 3 та 4 години.

На уроках читання формуються уміння і навички, які є важливим засобом розвитку і самовираження особистості учня. Вони мають загальнонавчальний характер, читацькі навички є засобом засвоєння програмового матеріалу у початкових і наступних класах загальноосвітньої школи.

У 1 - 2 класах основна увага зосереджується на інтенсивному формуванні якостей читання вголос. Паралельно з цим в учнів формуються уміння слухати, сприймати, розуміти та володіти зв'язним усним й писемним мовленням. З другого півріччя 2 класу застосовується методика навчання читати мовчки.

У 3 класах продовжується розвиток правильного, свідомого, виразного читання вголос; продовжується формування та розвиток уміння вибирати та застосовувати під час читання мовленнєві засоби виразності, продуктивні способи читання мовчки не лише на уроках читання, а й на уроках мови, математики, природознавства, громадянської освіти, довкілля, трудового навчання, художньої праці, образотворчого мистецтва, музики тощо. Розширюється коло читання за жанрами та персоналіями.

Позакласне читання є невід'ємною складовою курсу читання.

У 1 класі на роботу з дитячою книжкою рекомендується відводити до 20 хвилин уроку з навчання грамоти (1 раз на тиждень). Якщо учні класу мають достатній рівень розвитку навички читання, учитель може проводити заняття упродовж усього уроку, узгодивши по можливості літературний матеріал з темою уроку за букварем.

У 2 - 4 класах уроки позакласного читання проводяться один раз на два тижні (17 годин на рік). Вчитель виділяє час на такі заняття із загальної кількості годин, відведених на уроки читання.

Вивчення української мови як державної розпочинається з 1 класу усним курсом, завдання якого сформувати початкові уміння мовленнєвої діяльності (усне мовлення).

Протягом другого року навчання української мови (2 клас) здійснюється за інтегрованим підручником, основна мета якого - допомогти учням удосконалювати уміння усного мовлення і формувати уміння писемного: учні мають засвоїти букви української мови, навчитися читати і писати українською.

У 3 класі навчання української мови й читання відбувається за окремими підручниками "Українська мова" (Мова і мовлення. Правопис) та "Українська мова" (Читання і розвиток мовлення). Відповідно до навчального плану на уроки мови та читання відводиться по 2 години (всього 4 години на тиждень).

Специфічні особливості цих уроків розкриті в "Пояснювальній записці" до Програми з української мови як державної (3 - 4 кл.).

Навчання російської мови та інших мов меншин у школах з українською мовою навчання може здійснюватися, починаючи з 2 класу.

Навчальні програми розроблено з розрахунку: у 2 класі - 1 година на тиждень протягом навчального року; у 3 - 4 класах - 2 години на тиждень протягом року.

У разі, коли школа на вивчення російської мови відводить меншу кількість годин, рекомендується спланувати навчальний матеріал таким чином, щоб основна увага приділялась розвитку уміння:

слухати, розуміти усне висловлювання (при цьому слід добирати для слухання класичні твори дитячої літератури);

говорити (ініціювати, підтримувати діалог, складати невелике зв'язне висловлювання).

Навчання читання слід розпочинати лише тоді, коли в учнів певною мірою сформовані навички усного мовлення. Основну увагу необхідно приділяти засвоєнню букв, що відрізняють російську графічну систему від української, а також розуміння прочитаного. При необхідності можливе скорочення роботи, спрямованої на розвиток орфоепічних навичок при читання.

Відповідним чином відбирається матеріал підручника, що підлягає опрацюванню.

На вивчення предмета "Я і Україна" у 1, 2 класах виділено по 1 годині на тиждень. Навчання здійснюється за відповідними програмами та підручниками. У загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою навчання в 3 класі вивчення курсу здійснюється за навчальними програмами з природознавства (1 год.) та "Громадянська освіта" (1 год.) або за програмою "Я і Україна" (Довкілля) - 2 год. чи за програмою "Я і Україна" (Я і світ) - 2 год.

У школах з навчанням мовами національних меншин реалізація завдань курсу "Я і Україна" у 3 класі здійснюється відповідно до двох навчальних програм (природознавство, громадянська освіта) або за навчальними програмами "Я і Україна" (Довкілля), або "Я і Україна" (Я і світ) - 1 година на тиждень. Рекомендується вивчення соціальної та природничої складових курсу через тиждень (по 1 год. на тиждень). Для використання чинних програм і підручників необхідно вивчення матеріалу проводити ущільнено, орієнтуючись на вимоги до основних навчальних досягнень учнів на кінець навчального року. У 4 класі навчання здійснюється за програмами "Природознавство" або "Довкілля".

Зміст освітньої галузі "Технології" реалізується у програмах з двох навчальних предметів: "Художня праця", "Трудове навчання", які є самостійними курсами і викладаються за вибором вчителів.

Реалізація основних цілей та завдань програми з художньої праці здійснюється методом художніх проектів, які синтезують словесні, ілюстративні методи та методи практичних робіт.

Ведення ділової документації, записи в класних журналах, особових справах здійснюються відповідно до визначених вимог. Контроль та відповідальність за їх ведення несе адміністрація загальноосвітнього навчального закладу.

В умовах становлення в Україні громадянського суспільства, правової соціальної демократичної держави вивчення дисциплін суспільно-гуманітарного циклу є досить важливим чинником у формуванні в учнів суспільно значущих компетенцій.

На виконання статей 15 і 16 Закону України "Про загальну середню освіту" та положень Концепції загальної середньої освіти в 2003/04 навчальному році старша школа переводиться на профільне навчання. В залежності від профільності кількість годин на вивчення курсів в різних класах варіюється. При цьому історія України та всесвітня історія, незалежно від профільності, й надалі викладатимуться як самостійні курси.

На поглиблене вивчення предметів, введення спецкурсів та предметів за вибором, факультативні, індивідуальні та групові заняття у класах суспільно-гуманітарного профілю відводиться в 10 і 11 класах відповідно по 7 годин. Для класів суспільно-гуманітарного профілю чинними є програми з історії України (журнал "Історія в школах України", N 4, 2003), всесвітньої історії (журнал "Історія в школах України", N 2, 2002).

Для класів універсального, філологічного, художньо-естетичного профілю чинними є навчальні програми, опубліковані в пресі та видрукувані окремими брошурами в 2001 році (Київ, "Шкільний світ", 2001 р.).

Для класів фізико-математичного, природничого, технологічного, спортивного профілів буде видрукувано програми з історії України та всесвітньої історії в журналі "Історія в школах України", N 5 за 2003 рік. Програми для всіх профілів будуть також видані окремою брошурою видавництвом "Прем'єр" (Запоріжжя, 2003 р.).

По можливості курси історії України і всесвітньої історії варто синхронізувати. Перенесення вивчення окремих тем, періодів з одного класу в інший небажано.

Тематичне оцінювання, передбачене програмою, є основною формою оцінювання, а поточне оцінювання - справою кожного конкретного вчителя, який приймає рішення про його доцільність чи недоцільність. Тематичне оцінювання може проводитись як усний залік, письмова робота, конференція, дискусія тощо. Обласні, районні та міські методичні кабінети (центри) не вповноважені регламентувати конкретні дати і форми проведення тематичного оцінювання.

Варто приділити особливу увагу вивченню тем, присвячених Великій Вітчизняній війні. Планувати проведення уроків мужності, тематичних вечорів, виховних заходів за участю ветеранів Великої Вітчизняної війни.

Традиційно вивчення історії було сконцентровано на передачі знань і історичних фактів. Нині варто акцентувати увагу на здобуття учнями історичних знань, оволодіння методами історичних досліджень, навчати їх інтерпретувати історичні джерела і виявляти різницю між різними точками зору.

Існує чимало ефективних методів з інтеграції досвіду учнів у процесі вивчення історії. Учнів слід заохочувати займатись (залежно від рівня підготовки та умов) індивідуальними та груповими дослідженнями, щоб стимулювати їх допитливість та ініціативу у збиранні інформації. Учні можуть збирати дані з історії власних родин, які дозволяють проілюструвати різні аспекти історії останнього століття в даному регіоні, створити умови для діалогу та відкритого толерантного порівняння поглядів.

Чинними з основ правознавства і надалі є програми за ред. Усенка І.Б. та Котюка І.І. (Київ, "Шкільний світ", 2001 р.), а для класів з поглибленим вивченням основ правознавства - Програми "Правознавство для ліцеїв, гімназій, класів з поглибленим вивченням правознавства" (ав. Котюк І.І., журнал "Історія в школах України", N 5, 2002, ав. Усенко І.Б., "Конституція України і основи правознавства в школі: книга для вчителя. К., 1999"). При вивченні основ правознавства варто звертати увагу на процеси, що постійно відбуваються в політичному житті країни, зокрема на хід та результати політичної реформи, зміни, що вже відбулися та заплановані у правовій системі та у кожному нормативному акті.

При розгляді таких галузей права як цивільне, господарське, сімейне необхідно брати до уваги те, що хоча нові кодекси у цих галузях права вже прийняті, але вони наберуть чинності з 1 січня 2004 року, що зобов'язує з одного боку орієнтувати учнів на чинні норми у сфері цих відносин, а з іншого - на ті зміни, які в них мають відбутися.

З метою формування мотивації до пізнання цих процесів доцільно пов'язувати їх вивчення з тими подіями, які відбуваються у країні в цілому та у конкретних регіонах і мають практичне значення для людини.

Згідно з Типовими навчальними планами для профільного навчання в класах суспільно-гуманітарного профілю курс "Основи філософії" вивчається в 10 (2 години) і 11 (2 години) класах. Програма буде надрукована в журналі "Історія в школах України".

Для інших профілів і надалі рекомендуємо на вибір дві програми: "Людина і суспільство" (за ред. Р. Арцишевського) та "Людина і світ" (за ред. В. Приятельчука). Курс має повне навчально-методичне забезпечення і використовувати години, відведені на нього, на інші предмети є неприпустимим.

Курси "Практичне право" (8 клас), "Ми - громадяни" (9, 10 класи) та "Громадянська освіта" (9 - 11 класи) і надалі вивчатимуться за рахунок годин варіативної складової Типового навчального плану. Ці предмети покликані дати юному громадянину знання, вміння, ціннісні орієнтації, необхідні для відповідальної та компетентної участі в житті суспільства в умовах демократії, навички практичного застосування набутих знань в найтиповіших життєвих ситуаціях.

В 2003/04 навчальному році планується проведення I Всеукраїнського учнівського турніру з основ правознавства у м. Харкові.

У процесі навчання в загальноосвітніх навчальних закладах України може використовуватись лише література, що має відповідний гриф Міністерства освіти і науки України.

Суттєву допомогу для підготовки до уроків з соціально-гуманітарних дисциплін учителям надає журнал "Історія в школах України", засновником якого є Міносвіти і науки України.

Необхідність посилення виховного впливу навчання мови зумовлено не лише міркуваннями національної і загальноцивілізаційної потреби збереження і розвитку культурних надбань українського народу, але й є об'єктивною потребою піднесення духовного рівня молоді, запрагматизованість якої є гальмом суспільного розвитку.

Визначений освітній зміст, зокрема культурологічна змістова лінія чинної програми, дозволяє реалізувати цю потребу з допомогою підручників нового типу, в яких реалізована ідея навчання мови на текстовій основі, що дає змогу оптимально поєднувати навчання і різнобічне виховання. Саме такий підручник рідної мови для 5 класу, виданий видавництвом "Абрис" у 2000 році і апробований упродовж двох років в різних регіонах України, уже другий рік чекає на видання масовим накладом. Аналогічний підручник для 6 класу підготовлено до апробації видавництвом "Генеза". Такі ж підручники для 7 і 8 класів готуються до видання.

Культурологічна змістова лінія містить великий простір також для здійснення творчих задумів педагогів, які можуть широко використовувати з виховною метою літературу рідного краю, розкривати з допомогою художнього слова, музики й живопису красу рідної землі, ставити за взірець вірних синів і дочок України, які своїм життям довели беззавітну відданість Вітчизні. А краса взаємин українців, відображена в нормах етикету, у звичаях і традиціях, сповнених взаємоповаги, взаємопідтримки, добросусідства, доброчинності, великодушності, мудрості, доброзичливості і душевної щедрості!

Істотний, ще не використаний належною мірою виховний потенціал є в аналізі мови творів художньої літератури та фольклору і заучуванні найяскравіших фрагментів цих творів, а також крилатих висловів, прислів'їв і приказок, які можна багаторазово використовувати для самодиктантів, взаємодиктантів, для цитування під час написання творчих робіт, для використання в усних виступах і доповідях, у діалогах, для організації роздумів над проблемами, тією чи іншою мірою в них відображеними тощо.

Є й інші резерви виховного впливу на учнів, які поки що використовуються не повною мірою. До них передусім належать:

виховний вплив особистості вчителя;

формування світоглядних переконань, що базуються на засадах синергетичної філософії і загальнолюдських цінностях;

залучення учнів до активної участі у підготовці і проведенні уроку;

підготовка і проведення позакласних і позашкільних виховних заходів та ін.

Відомо, що чим яскравіша особистість учителя, тим потужніший виховний вплив вона справляє на учнів і не лише на учнів. Головне - мати ідеал і прагнути бути на нього схожим, бути весь час у дорозі, у духовному пошуку усе життя, любити учнів як прекрасний, неповторний його прояв. Лише за цієї умови людина не мертвіє, уникає долі репродуктора загальновідомих завчених істин, залишається живою, притягальною і цікавою для учнів, може повести їх за собою.

Потужний виховний вплив справляє навчання і тоді, коли в ньому учень бере активну участь, особливо тоді, коли готується до уроку як співдоповідач, рецензент, учасник інсценізації певного навчально-виховного сюжету, уривку художнього твору чи як учасник дискусії з певної морально-етичної, суспільно-політичної, естетичної, житейської чи навчальної проблем, розв'язання яких вимагає мобілізації усього життєвого досвіду учня, його світоглядних переконань, формує відвертість, щирість, бажання встановити істину.

Часто незабутні враження залишаються в учнів від вдало проведених позакласних і позашкільних заходів, знову ж за умови, якщо вони беруть активну участь у їх підготовці і проведенні, таких як участь у сценаріях, присвячених дню рідної мови, вечорах в честь відзначення ювілеїв українських письменників тощо.

Реалізація виховної мети на уроках рідної мови дуже тісно пов'язана із здійсненням ще одного важливого пріоритету - досягненням розвивальної мети і формуванням в учнів творчого потенціалу. Цей зв'язок має глибинні корені, бо досягнення виховної мети здійснюється за умови досягнення особистістю високого рівня інтелектуального і духовного розвитку і навпаки: високий рівень розумового розвитку неминуче приводить до усвідомлення учнем істини, що кожна справжня людина шанує рідну мову і культуру, що їхній розвиток є прогресивною тенденцією еволюції земної цивілізації, обов'язком висхідного поступу кожної особистості і зневажати їх ганебно.

Одним із пріоритетів навчання мови є посилення емоційно-ціннісного компонента і в змісті мовної освіти (це відображено, зокрема, у культурологічній змістовій лінії), і в методах навчальної діяльності, які мають виключати диктат учителя, а передбачати педагогіку співробітництва двох суб'єктів пізнавального процесу, що має характеризуватися толерантністю, теплотою, сердечністю стосунків, так властивих нашому народу, і в оцінюванні результатів навчальної діяльності школярів, у яких мають ураховуватися і високо цінуватися прояви емоційної діяльності душі дитини, що знаходять відображення у таких категоріях, як патріотизм, потяг до прекрасного, душевність, людяність, вірність заповітам предків, любов до природи тощо і які виявляються не лише на словах, але й підкріплюються відповідними вчинками.

Учні мають засвоїти, що на них лежить глибока відповідальність за збереження і подальший розвиток української мови і культури як перед нашим народом, так і перед іншими націями світу. Щоб не заслужити слави "славних прадідів великих правнуків поганих", вони мають просвітлювати серце й розум святою любов'ю до материзни, усвідомленням рідномовного обов'язку.

Уже зазначалося, що оволодіння учнями говорінням і письмом значною мірою залежить від рівня опанування ними вмінь слухання й читання.

Зауважимо, що слухання (аудіювання) в школі (мовлення вчителя, висловлювання однокласників у процесі навчальної діяльності і поза класом, під час участі у різних формах позакласної і позашкільної роботи) є одним із важливих шляхів засвоєння усної інформації. Проте нерідко школярі затрудняються повторити щойно сказане вчителем на уроці, хоча слухали розповідь досить уважно. Спеціальне дослідження проблеми формування в учнів аудіативних умінь і навичок виявило такі закономірності: сприймання учнями усного повідомлення вчителя, різних аудіотекстів є ефективним, якщо в процесі формування умінь сприймати усну інформацію звертається увага на мотивацію слухання, чітке визначення мети сприймання інформації (одержати нові знання, виконувати певні дії, отримувати естетичну насолоду від почутого, реагувати певним чином на запитання, прохання тощо), якщо навчання слухання - систематичне і цілеспрямоване, має вихід на міжпредметні зв'язки, тобто враховується досвід сприймання усного мовлення на уроках з інших предметів.

Починаючи з 5 класу, школярі ознайомлюються практично з основними видами мовленнєвої діяльності, розширюють знання про слухання (аудіювання) як один із способів пізнання навколишнього світу. Учні мають усвідомити, що слухати усну інформацію означає не лише сприймати певні звуки, слова, речення, а й аналізувати (структурувати їх зміст, виділяючи в ньому головне і другорядне, зіставляючи з уже відомим), а відтак розуміти почуте, концентруючи на ньому свою увагу і волю. Метою слухання зазвичай є потреба дізнатися про щось нове, дістати естетичну насолоду, реагувати певним чином на запитання, прохання тощо.

Оскільки в процесі слухання відбувається в основному одноразова подача інформації, учні повинні бути досить уважними, вміти швидко актуалізувати весь свій попередній мовленнєвий та інформаційний досвід, концентрувати увагу на змісті почутого висловлювання при мінімальному контролі за його мовною формою, мати короткочасну і розвинену довготривалу пам'ять, здатність результативно працювати у визначених часових межах. У "Критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів з української (рідної) мови" визначено для кожного класу обсяг і тривалість звучання текстів, що належать до різних стилів, вибраних учителем для контролю за рівнем сформованості аудіативних умінь і навичок. Проте для навчання слухання (аудіювання) можна брати невеликі за обсягом і тривалістю звучання аудіотексти, а для перевірки в учнів здатності їх сприймати і розуміти варто теж використовувати тести з невеликою кількістю запитань.

Звичайно, смислове сприймання мовлення залежить і від того, наскільки мовець зрозуміло, ясно висловлюється, від темпу, гучності мовлення, від уміння виділяти головне, встановлювати контакт з аудиторією, перебудовувати на ходу зміст, структуру та інші характеристики висловлювання.

З іншого боку, значною мірою успішність смислового сприймання усного мовлення залежить від підготовленості слухачів до сприймання, від того, якими опорними знаннями вони володіють, як вони вміють слухати тощо, а також від того, який текст їм доводиться сприймати.

Нагадуємо основні критерії добору текстів для слухового сприймання, яких слід додержувати під час формування в учнів слухацьких умінь:

зміст тексту має відповідати виховній і навчальній меті, бути по можливості динамічним, мати фабулу; він може містити до 4 % незнайомих учням слів, що передбачає з'ясування їх семантики різними способами, у т. ч. й за контекстом;

обов'язково слід ураховувати чіткість вираження основної думки, ідеї, що сприяє кращому сприйманню повідомлення (логічно-смислової структури тексту), труднощі мовного оформлення - фонетичні, лексичні, граматичні, стилістичні;

насиченість тексту інформацією має відповідати віковим особливостям учнів (надмірна інформативність ускладнює сприймання);

важливим є правильний вибір теми тексту з погляду інтересів школярів певного віку і життєвої потреби;

звучання тексту не повинне перевищувати зазначені в "Критеріях" показники, інакше ефективність слухання знижуватиметься.

Неодмінною умовою власне мовленнєвого і загального розвитку учнів є вдосконалення їхніх читацьких умінь. Саме тому серед навчальних досягнень учнів 5 - 11-их класів з української мови читанню як одному з видів мовленнєвої діяльності відводиться неабияка роль.

Одним із важливих етапів у роботі з формування у школярів уміння читати є ознайомлення їх з різними видами читання, вироблення відповідних комунікативно-мовленнєвих умінь. Так, у процесі читання розв'язуються різні комунікативні завдання, установка на те, з якою метою читається текст: де, коли, для чого буде використана здобута інформація. Відповідно до цих комунікативних завдань реалізуються й різні види читання. Здебільшого виділяються три види читання: ознайомлювальне, вивчальне і вибіркове. Зокрема, під час ознайомлювального читання передусім звертається увага на заголовки, зміст, анотацію, малюнки, окремі фрагменти тексту і з'ясовується його тема, основні ідеї, адресат. Вивчальне читання здійснюється без поспіху, з метою глибокого проникнення в зміст тексту, усвідомлення взаємозв'язку, послідовності всіх його композиційних частин, максимально повного охоплення нової інформації. У разі вибіркового читання потрібну інформацію учні відшуковують, гортаючи видання, читаючи заголовки, зміст тощо, як і під час ознайомлювального, але коли її вже знайдено, то її вивчають докладно, зосереджено, як під час вивчального читання. Оволодіння різними видами читання забезпечить істотно вищу ефективність роботи з книжкою, результативність пізнавальної діяльності школярів у цілому.

Для вироблення вмінь відбирати смислову інформацію з прочитаних навчальних текстів доцільно використовувати комплекс вправ з мовленнєвою спрямованістю, серед яких виділяються такі формулювання: визначте тему тексту; виділіть у тексті головне і другорядне; поділіть текст на закінчені змістові відрізки; знайдіть у тексті ключові речення; доберіть заголовки до виділених смислових відрізків; поставте запитання до окремих висловлювань; визначте основну думку кожного висловлювання; у кожному мікровисловлюванні виділіть речення, яке максимально передає його зміст; виділіть основні композиційні частини тексту; сформулюйте запитання до кожного смислового відрізка; складіть план і оформіть його питальними (розповідними, називними) реченнями та ін.

Серед прийомів роботи над сприйманням змісту навчальних текстів, якими частіше користуються вчителі-словесники, є аналіз тексту. Провідним моментом процесу аналізу тексту, що визначає його розуміння, є виділення в ньому опорних пунктів які узагальнюють зміст окремих, різноманітних за обсягом частин тексту, що являють собою закінчені "смислові періоди".

Аналіз тексту розпочинається з виділення його теми, що розпадається на низку підтем, кожна з яких в свою чергу може мати свої мікротоми і т. ін., тобто текстова ієрархія визначається темою. Тому необхідно передусім навчити учнів виділяти тему всього тексту, ділити її на закінчені смислові відрізки. У кожній закінченій частині тексту (висловлюванні) школярі визначають підтему, формулюють його основну думку, виділяють основне і другорядне, з'ясовують смислові зв'язки. Ця робота пов'язана із складанням плану, її потрібно проводити при повторному читанні, коли зміст тексту в цілому вже сприйнято. Добір заголовків до виділених частин тексту, запис плану і перечитування його є етапом синтезу. Формування вміння складати план забезпечує певною мірою реалізацію діяльнісної змістової лінії чинної програми з рідної мови, а саме: вчить проводити аналіз і синтез, абстрагувати й узагальнювати, конкретизувати, відділяти головне від другорядного тощо. Навички складання плану вимагають уміння акумулювати в декількох словах основний зміст повідомлення в цілому.

Комунікативною змістовою лінією чинної програми передбачено створення власних усних і письмових висловлювань як монологічного, так і діалогічного характеру. Це завдання залишається найголовнішим у курсі рідної мови. Критерії оцінювання цих висловлювань у принципі ті самі. Зокрема критерії й нормативи оцінювання змісту торкаються чотирьох рівнів і в цілому характеризують такі сторони переказів і творів:

відповідність роботи темі, наявність і розкриття основної думки висловлювання;

повнота розкриття теми;

правильність фактичного матеріалу;

послідовність і логічність викладу;

правильність композиційного оформлення роботи;

різноманітність словника і граматичної будови мовлення;

виразність і доречність мовлення.

Особливої ваги набувають самостійність, оригінальність висловлених думок, їх обгрунтованість, уміння спростовувати хибні тези. З утвердженням демократії в нашій країні ці якості мовлення цінуватимуться дедалі більше, саме вони заслуговують найвищих балів.

Мовне оформлення (грамотність) оцінюється за кількістю допущених учнем помилок - орфографічних, пунктуаційних, граматичних, лексичних і стилістичних.

Нижче наводимо класифікацію мовних помилок.

Перевірка знань з мови здійснюється у формі тестування чи диктанту, що кількісно розподіляються порівну. Вибір форми контролю за рівнем навчальних досягнень учнів залежить також від специфіки навчального матеріалу.

При оцінюванні диктанту виправляються, але не враховуються такі орфографічні і пунктуаційні помилки:

1) на правила, які не включені до шкільної програми;

2) на ще не вивчені правила;

3) у словах з написаннями, що не перевіряються, над якими не проводилась спеціальна робота;

4) у передачі так званої авторської пунктуації.

Виправляються, але не враховуються помилки, що спотворюють звуковий склад слова, наприклад "оперігати" (замість оберігати), "докша" (замість дошка).

При оцінюванні диктантів важливо також враховувати характер помилки. Серед помилок слід виділяти не грубі, тобто такі, які не мають істотного значення для характеристики грамотності. При підрахуванні помилок дві не грубі вважають за одну. Одна негруба помилка не враховується.

До негрубих відносять такі помилки:

1) у винятках з усіх правил;

2) у написанні великої букви в складних власних найменуваннях;

3) у випадках написання разом і окремо префіксів у прислівниках, утворених від іменників з прийменниками;

4) у випадках, коли замість одного знаку поставлений інший;

5) у випадках, що вимагають розрізнення не і ні (у сполученнях не хто інший, як....; не що інше, як...; ніхто інший не...; ніщо інше не...);

6) у пропуску одного із сполучуваних розділових знаків або в порушенні їх послідовності;

7) в заміні українських букв російськими.

За наявності в контрольному диктанті більше трьох поправок (виправлення неправильного написання на правильне) оцінка знижується на один бал.

Оскільки за перекази і твори виставляється одна оцінка, то в цілому запис матиме такий, наприклад, вигляд:

Це означає, що в змісті (З) учень припустився недоліків за двома показниками, а в мовному оформленні (МО) - 4 орфографічних і пунктуаційних сумарно; 3 лексичних і граматичних сумарно; стилістичної, що дає змогу виставити за зміст 10 балів, а за мовне оформлення (грамотність) - 8 балів. Суму цих балів ділять на 2, і якщо частка не є цілим числом, то її округлюють у бік більшого числа: (10 + 8) : 2 = 9.

Особливої уваги потребує навчання школярів вести діалог-бесіду не лише на теми, визначені програмою, а й на будь-яку актуальну тему, що її висуває життя. Для цього необхідно цілеспрямовано формувати такі вміння:

а) добирати основну інформацію в процесі читання; б) формулювати власну думку з певної проблеми; в) обстоювати, аргументувати власні погляди; г) ставити проблемні запитання; ґ) володіти технікою уточнюючих запитань, доповнень; д) швидко переходити з теми на тему; е) додержувати норм українського мовленнєвого етикету тощо.

Одним із можливих і досить цінних способів формування вмінь вести бесіду є розігрування діалогів на основі змісту вивчених літературних творів.

Кількість ситуацій для використання тут, практично невичерпна, оскільки учням можна пропонувати розігрувати діалоги не лише в ролях персонажів одного твору і визначеного автором сюжету, а й інших творів, можливих, хоч і не здійснених сюжетних варіантів, а також діалоги героїв літературних і учнівських творів. Це сприятиме розвиткові уяви, творчих здібностей школярів, посиленню інтересу як до мови, так і до літератури, а також відіграватиме істотну виховну роль.

Недостатньо використовуються можливості позакласних заходів (заняття в гуртках, літературних, зокрема, драматичних студіях, організація вечорів, випуск стінгазет, передачі шкільного радіо) для підвищення зацікавленості рідним словом. Найбільш доступним, масовим, захоплюючим, а тому і найбільш дієвим заходом є інсценізації літературних творів. Безумовно, щоб слово стало ділом, потрібний ентузіазм, піднесеність над сірістю буднів, бачення внутрішнім зором неминущих цінностей, ідеалізм. І той, хто володіє цими щасливими якостями (а вони дають щастя вищого рівня), є вчителем від Бога, а не знедоленим заробітчанином.

Як показує шкільна практика, значна частина вчителів стикається із труднощами, пов'язаними з оформленням класного журналу, виведенням підсумкового бала тощо.

Передусім зауважимо, що тематично оцінюються лише мовні знання та вміння, орієнтовна кількість контрольних робіт подана у таблиці (див. "Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів 5 - 11 класів з української мови", вміщеній у додатку до "Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Рідна мова. 5 - 11 класи". К.: Шкільний світ, 2001. - с. 92). Наприклад, у 5-му класі у I і II семестрах по 6 контрольних робіт (тести або диктанти залежно від специфіки навчального матеріалу).

Так, у класному журналі записується число, потім робиться запис "За тему", поряд пишеться "ПО" (повторне оцінювання), де виводиться підсумкова оцінка як кращий показник. Крім того, у цю колонку ставиться також бал учневі, який з певних причин був відсутній під час контрольної роботи, але виконав її в інший час. Оскільки на перевірку мовних знань та вмінь відводиться спеціальний урок (точніше 15 - 20 хв. уроку), то решта уроку використовується на виконання контрольних завдань (тест) з аудіювання або читання мовчки (по одній роботі на семестр).

У цьому навчальному році залишається "Орієнтовне календарне планування уроків та тематичного контролю за рівнем навчальних досягнень учнів 5 - 11 класів з української мови". У ньому передбачено конкретні уроки, на яких проводяться контрольні роботи з мови і слухання (аудіювання) або з мови і читання мовчки (по 15 - 20 хв.). Як правило, коли пропонується диктант як форма тематичного контролю, то він проводиться протягом уроку. Наводимо приклад, коли проводиться перевірка навчальних досягнень учнів з мови та аудіювання. Запис у класному журналі передбачається такий: число, під ним - "За тему", поряд у колонці - "ПО" (повторне оцінювання), далі колонка "Слухання (аудіювання)" (без числа) і поряд "ПО", а справа у журналі записується: число, "Контрольна робота (тест). Тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів із синтаксису". Далі: "Слухання (аудіювання) художнього тексту". Такий запис передбачається і тоді, коли перевіряються (поруч з мовою) і читацькі вміння й навички: "Читання наукового тексту мовчки".

Зауважимо, що оцінювання говоріння (діалог, усний переказ і усний твір) та читання вголос здійснюється індивідуально шляхом накопичення оцінок протягом семестру або року, для цього не відводиться окремих уроків. Передбачається, щоб кожен учень, наприклад, 5-го класу протягом семестру одержав одну оцінку за усний переказ (незалежно від того, яким буде переказ - чи тексту-опису, чи тексту-розповіді і т. ін., чи відтворення лінгвістичного матеріалу), основне при цьому оцінюється вміння говорити.

Отже, за I семестр, наприклад, у 5-му класі підсумковий бал виводиться на основі досягнень учнів у таких аспектах: мова (6 контрольних) + усний переказ (1) + слухання (аудіювання) (1) + читання мовчки (1) + за зошити (2).

Позаяк діалог, усний твір оцінюється протягом року, то колонку для цих форм контролю можна вже завести на початку року і вже в I семестрі оцінювати навчальні досягнення тих учнів, уміння яких відповідає високому і достатньому рівням. До кінця навчального року кожен учень має одержати бал. Тоді ці форми контролю ввійдуть у підсумковий бал за II семестр. Наводимо приклад такого підсумку в 5-му класі: мова (6 контрольних на теми) + усний переказ (1) + слухання (аудіювання) (1) + читання мовчки (1) + за зошити (2) + діалог (1) + читання вголос (1).

Зауважимо, що комунікативна змістова лінія повинна чітко виконуватися і проводитися поточне оцінювання виконаних навчальних творчих робіт, результати яких певною мірою повинні враховуватися під час виведення підсумкової оцінки за семестр: поточні оцінки з мови теж впливають на тематичне оцінювання мовних знань та вмінь, що знаходить відображення у колонці "ПО" (повторне оцінювання).

Для виконання класних і контрольних робіт учні повинні мати: 2 робочі зошити з мови, в яких записуються навчальні перекази, твори, тести з аудіювання і читання; 1 зошит для контрольних робіт (тести, диктанти, перекази, твори) з української мови і літератури; 1 робочий зошит з літератури.

У новому навчальному році вводиться профільне навчання. Для шкіл з поглибленим вивченням української мови пропонуються, зокрема, такі видання:

програма: В.І.Тихоша "Українська мова". Програма для шкіл з поглибленим вивченням української мови;

підручник: В.І.Тихоша, С.О.Караман "Рідна мова". Підручник для 8 класу гімназій, ліцеїв та шкіл з поглибленим вивченням української мови. - К.: "Освіта", - 2000 р. - 239 с.

З кожним роком розширюються можливості використання комп'ютерних технологій. Зокрема вже нині на уроках мови можна успішно використовувати для підвищення грамотності й розвитку мовленнєвої культури програми "Рута", "Плай", "Master", за допомогою яких можна знаходити й виправляти помилки, перекладати з іноземних мов на українську, активно збагачуючи словниковий запас учнів, опрацьовуючи мовні норми, шліфуючи стиль тощо.

Істотні резерви підвищення рівня навчання рідної мови криються в переході на прогресивнішу, демократичнішу технологію навчання, яка передбачає вивчення тем за іншою, структурою уроку, відмінною від традиційної, від якої методисти в переважній більшості країн світу давно відмовились. Запровадження нової технології зумовлює перехід на тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів, що викликає необхідність розподіляти процес вивчення кожної з тем на три етапи: 1) мотиваційний, коли вчитель пояснює, задля чого вивчається певна тема, зокрема, які знання мають бути засвоєні та які вміння й навички сформовані, які здібності розвиватимуться; 2) операційно-пізнавальний - основний у часовому вимірі етап, під час якого досягаються поставлені навчальні, розвивальні й виховні цілі; 3) контрольно-оцінний, яким завершується вивчення теми й здобуваються об'єктивні дані про якість її засвоєння кожним учнем. Гуманізм і демократизм цієї технології полягає передусім у тому, що вона знімає загрозу оцінювання на кожному уроці, яка, мов дамоклів меч, нависає над учнями, коли вони ще не готові до контролю. Це дає змогу переорієнтувати інтерес учнів з другорядного - оцінки (для більшості вона виконує каральну функцію, а для меншості - заохочувальну і є основним стимулом навчання) на головне - предмет навчання і, з одного боку, показати, що цей предмет гідний того, аби не боятися його, а ним цікавитися, що процес пізнання навчального предмета є захоплюючий, радісний, а з другого - виробляти відповідальність учня за результати свого пізнання, об'єктивний контроль за якими є справедливим і незначним фрагментом у процесі учіння. Таким чином, ця технологія дає можливість набагато раціональніше використовувати дорогоцінний час, витрачаючи його левову частку не на контроль, а на пізнання, яке перестає бути вимушеним під загрозою покарання оцінкою, а стає радісним, бо людина від природи наділена пізнавальним інтересом. Ця технологія перетворює двох антиподів - учителя й учня, - один з яких є повноправним господарем на уроці, а другий безправним об'єктом навчання, на партнерів, друзів на шляху пізнання.

Оскільки в "Критеріях оцінювання..." для шкіл з російською мовою навчання не визначено кількість контрольних робіт з мови і чотирьох видів мовленнєвої діяльності для проведення контролю за навчальними досягненнями учнів, зважаючи на численні прохання учителів, пропонуємо нижче таблицю, в якій передбачено: а) під однією зірочкою (*) види діяльності, перевірка яких здійснюється індивідуально протягом семестру чи протягом року; для них не відводиться окремих уроків; б) під двома зірочками (**) перевірку знань з мови, що здійснюється залежно від специфіки навчального матеріалу.

Отже, у 2003/04 навчальному році підвищення ефективності навчально-виховного процесу з української мови залежить від урахування комплексу чинників, що мають на нього істотний вплив. І провідне значення серед них має особистісний фактор вчителя-словесника: з вузького спеціаліста, носія певного кола знань і вмінь він має постати перед своїми учнями в іпостасі неповторної індивідуальності, носія національної духовності, особи широких інтересів, глибоких знань, людини мудрої і завжди молодої душею, що мимоволі захоплює і веде за собою. До цього нас зобов'язує Слово, обов'язок перед народом і Вітчизною!

Шкільні курси української та зарубіжної літератур - важливі складові вітчизняної літературної освіти. У межах освітньої галузі "Мови та літератури" вони є окремими курсами, покликаними вирішувати специфічні завдання.

Актуальність та суспільна ефективність вказаних дисциплін визначається тим, що на рівні шкільної освіти вони реалізують стратегічні загальнодержавні завдання розвитку національної культурної свідомості громадян України та інтеграції нашої держави в світовий культурний простір. У своїй взаємодії ці курси сприяють наближенню змісту вітчизняної освіти до європейських параметрів. Зазначені предмети надають потужній імпульс для формування особистості, укоріненої в національній культурній традиції, збагаченої духовно-естетичними надбаннями різних народів світу, відкритої для діалогу з представниками інших культур. Отже, їхнє викладання має бути взаємопов'язаним: при вивченні творів української літератури потрібно залучати контекст літератури зарубіжної та навпаки, до вивчення творів зарубіжної літератури вчитель має долучати матеріал курсу української літератури. З огляду на це, на уроках української та зарубіжної літератури має бути підсилений компонент відповідних міжпредметних зв'язків. Шкільні предмети "Українська література", "Зарубіжна література" мають реалізовувати комплекс рівноцінних функцій: естетичну, пізнавальну та виховну.

Сучасний етап розвитку шкільної реформи вносить певні корективи й до процесу викладання курсів української та зарубіжної літератур.

Йдеться, по-перше, про наближення методики аналізу художніх творів на уроці до принципів особистісно орієнтованої педагогіки, що інтенсивно стверджуються в українській школі упродовж останніх років. У царині викладання української та зарубіжної літератур ця настанова визначає такі аспекти роботи, як залучення школяра до фундаментальних цінностей культури у взаємодії їхніх національних, культурно-історичних та загальнолюдських значень; розширення духовного досвіду учня; сприяння розвиткові його індивідуальності, критичного мислення та культури самопрезентації.

По-друге, у зв'язку із завданням підготовки нової української генерації до повноцінного функціонування у полікультурному просторі слід широко використовувати можливості курсів української та зарубіжної літератур щодо виховання в учнів толерантності й поваги до різних національних традицій, закарбованих у творах світового красного письменства.

По-третє, процес викладання курсів української та зарубіжної літератур у школі має вдосконалюватися відповідно до пріоритетів і вимог, зазначених у Державному стандарті. З огляду на це особливу увагу слід звернути на роботу із культурологічним навантаженням курсів, яке згідно із Стандартом, утворює окрему змістову лінію курсу.

По-четверте, у викладанні української та зарубіжної літератур бажано враховувати завдання профілізації школи, яка є значним чинником сучасної шкільної реформи. У листі Міністерства освіти і науки України "Про застосування Закону України "Про загальну середню освіту" щодо розширення мережі та організації навчально-виховного процесу у гімназіях, ліцеях, колегіумах" (N 1/9-472 від 28.10.2002) зазначається: "В умовах переходу до профільної старшої школи необхідно стимулювати процес створення зазначених навчальних закладів та профільних класів у кожному районі області...". Отже, у 2003/04 н. р. здійснюватиметься поступова апробація профільної диференціації процесу викладання курсів української та зарубіжної літератур. Основу такої диференціації складатиме загальна структура профільної школи, згідно з якою виокремлюються наступні напрями:

1) гуманітарний напрям, що охоплює філологічний, суспільно-гуманітарний, юридичний, художньо-естетичний профілі (3 - 4 год./тиждень);

2) загальноосвітній напрям (2 год./тиждень);

3) природно-математичний і технологічний напрям (1 год./тиждень).

Профільна гуманітарна освіта повинна розширювати обрії літературної освіти, навчати поглибленому аналізу художнього твору, стимулювати учнів до побудови власних інтерпретацій. Більшу увагу тут приділятиметься вивченню поетики художнього тексту, літературознавчому інструментарію, культурологічному контексту. Додатковим завданням філологічного профілю має бути випереджальна професійна орієнтація школярів. Теоретико- та історико-літературний матеріал курсів української і зарубіжної літератур у профільних школах природно-математичного та технологічного напряму має бути переструктурований з огляду на суттєве скорочення годин та відповідну корекцію параметрів літературної освіти.

Для реалізації змісту шкільних курсів української та зарубіжної літератур вчитель може використовувати підручники й посібники, вміщені у Переліку навчальної літератури для використання у 2003/04 навчальному році у загальноосвітніх навчальних закладах України. Вся навчальна література, що внесена до Переліку, має відповідний гриф Міністерства освіти і науки України, який визначає вид, призначення і статус навчальної книги як основної або як додаткової та дає дозвіл на її використання у навчально-виховному процесі. Більшість видань, зазначених у Переліку, успішно пройшли апробацію в навчальних закладах України і за її результатами схвалені для використання як масові.

Про викладання курсу української літератури.

У загальному річищі гуманізації національної освіти українська література відіграє особливу роль. Адже вона сприяє розв'язанню пріоритетного завдання української школи - вихованню національно свідомої особистості, громадянина Української держави, для якого природним є прагнення розмовляти рідною мовою, відчувати спорідненість із національною історією, бажання знати й розуміти вітчизняну літературу, мистецтво та культуру. У межах шкільного курсу "Українська література" це завдання можна вирішити лише за умов подолання "національного соціологізму" та використання сучасного естетико-теоретичного апарата. Слід виходити з того, що кожен художній твір, запропонований до текстуального вивчення, не лише відображає певну історичну дійсність і людину в ньому, її внутрішній світ у часопросторовому контексті, а й естетичними засобами виховує українську людину, вільну, розкріпачену в своєму самовираженні, духовно розвинуту. Через переживання прекрасного, що виникає при опануванні художнього твору, дитина відкриває нову якість власного буття, певною мірою дотичну до "вічних цінностей", витворених людством упродовж усієї його історії. Українська література у процесі її вивчення у школі має постати на світовій карті як унікальне явище. Найперше завдання сьогоднішнього курсу української літератури - розкрити цю унікальність, повернути втрачений престиж національної літератури, плекати її майбутнього читача.

У 2003/04 н. р. Міністерство освіти і науки України пропонує вивчати шкільний курс української літератури у загальноосвітніх навчальних закладах за програмою Н. Й. Волошиної та О. М. Бандури (К.: "Шкільний світ", 2001) та програмою, укладеною авторським колективом під керівництвом М. Г. Жулинського та загальною редакцією Р. В. Мовчан (К.: "Генеза", 2002). У школах з профільним навчанням (гуманітарного, філологічного напрямку) рекомендуємо програму для шкіл (класів) з поглибленим вивченням української літератури авторів Семенюка Г. Ф. та Цимбалюка В. І. (К.: "Генеза", 2003).

Про викладання курсу зарубіжної літератури.

Мета предмета "Зарубіжна література" полягає у тому, щоб прилучити школярів до скарбниці світової літератури, а через неї - до фундаментальних цінностей культури у взаємодії їхніх конкретно-історичних та загальнолюдських значень; формувати гуманістичний світогляд учня, розширювати видноколо його культурно-пізнавальних інтересів, збагачувати особистість духовними надбаннями людства; виховувати громадян України, здатних до діалогу з представниками інших національних традицій.

Залучаючи учнів до найвищих досягнень різних національних літератур, курс "Зарубіжна література" відкриває панораму найважливіших здобутків духовної культури людства, вияскравлюють особливості літературного розвитку національних меншин України. Даний курс відчутною мірою обумовлює своєрідність української школи, а його міжнародне визначення слугує одним із показників продуктивності процесу сучасних перетворень у вітчизняній освіті. Крім того, відкриваючи світовий контекст української літературної традиції, він розширює обрії володіння рідною мовою. Викладання курсу здійснюється українською мовою. Окремі теми, пов'язані із вивченням творів, написаних мовою, котру учні вивчають як іноземну, можуть викладатися мовою оригіналу.

Користуватися, як і в попередні роки, дозволяється однією з нині чинних програм: 1998 р. (за ред. Д. С. Наливайка, керівник авторського колективу Ю. І. Ковбасенко; термін її дії цього року продовжено), 2001 р. (за ред. Д. В. Задонського, К. О. Шахової, Є. В. Волощук, керівник авторського колективу Б. Б. Шалагінов).

Перелік навчально-методичної літератури для використання у 2003/04 навчальному році складається з основних (19 позицій) та додаткових (23 позиції) видань. Із 19 основних підручників 14 розроблено до програми за 2001 р. (за ред. Д. В. Затонського та ін.), 5 - до програми 1998 р. (за ред. Д. С. Наливайка). Втім, позаяк обидві програми мають багато спільного, у навчально-виховному процесі можна використовувати будь-які з названих основних та додаткових навчальних видань.

Головною метою реформування освіти в Україні - є виховання свідомого громадянина з активною життєвою позицією, готового до трудової діяльності і творчого мислення, самовдосконалення, із сформованими потребами до взаємин з людьми різних національностей і культур.

Враховуючи, що одним з найголовніших засобів самовираження особистості є мова, в якій акумулюються відносини між людьми, їхня духовність та мудрість, одним з пріоритетних напрямів у роботі сучасної школи має надаватися вивченню мов і літератур. При цьому важливо виходити з того, що вивчення мов в загальноосвітніх навчальних закладах України покликано, з одного боку, гарантувати відповідний рівень володіння українською мовою, з іншого - сприяти збереженню, розвитку мови, культури відповідної національної меншини.

При вивченні цих дисциплін потрібно створювати такі умови, щоб учень мав змогу сам, занурившись у багатогранну дійсність, розмірковувати про найрізноманітніші життєві проблеми та розв'язувати їх засобами мови, що вивчається.

Цей особистісний підхід передбачає переосмислення статусу вчителя, його ролі у навчально-виховному процесі. Головним завданням стає не передача готових знань, а створення максимально сприятливих умов для самореалізації й мовного самовияву кожного учня, формування полікультурної особистості.

Кількість годин, відведених на вивчення української та рідних мов і літератур у загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин, у 2003/04 навчальному році залишилася, як і в попередні роки (див. наказ МОН України від 25.04.2001 року N 342).

У загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою навчання - по 2 години на тиждень у кожному класі (за рахунок варіативної складової навчального плану).

В основу сучасної методики викладання мов покладений комунікативний підхід, що передбачає різнобічний мовленнєвий розвиток учнів. Це дає можливість, насамперед, готувати гуманних, освічених людей, які на належному рівні зможуть практично користуватися мовою в найрізноманітніших життєвих ситуаціях.

Вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин - обов'язковий навчальний предмет.

Порядок вивчення української мови визначається її статусом, відповідним розширенням сфер функціонування та особливою роллю в соціалізації особистості.

Перелік навчально-методичної літератури буде опублікований в "Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України", N 15 - 16, 2003.

Для вечірніх загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою навчання розроблені відповідні методичні рекомендації до існуючих програм з російської мови і літератури (див. журнал "Русская словесность в школах Украины"; 2002. - N 4), в яких подано орієнтовний розподіл годин та навчального матеріалу.

Для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин рекомендовані програми для 1 - 4 класів, які створені відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти, та програми для 5 - 11 класів, поновлених та перевиданих на перехідний період.

Відповідно до новостворених програм йде розробка нових підручників та посібників. Так, підготовлено до друку навчальний комплект з румунської мови та читання, до складу якого входять програма, підручники з мови та читання для 1 - 4 класів (авт. С. Г. Криган). Подібний навчальний комплект розробляється з угорської мови, готовий до друку "Буквар" (авт. Д. Товт); хрестоматії з літератури для 5, 6 класів загальноосвітніх навчальних закладів з угорською мовою навчання (авт. А. Баркач).

Вивчення курсу літератур в загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин здійснюватиметься за інтегрованими програмами.

Ці програми створюють можливість для розвитку в учнів вміння аналізувати художній твір, реалізувати комунікативно-діяльнісний підхід до роботи з художніми текстами, знати та розуміти необхідні поняття з теорії літератури. Принцип інтегрування надає можливість до зіставлення різних напрямів, методів, стилів, національних особливостей літератур.

Водночас у навчальному плані загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин передбачена можливість викладання рідної та зарубіжної літератури окремо за рішенням місцевих виконавчих органів влади.

У зв'язку з профілізацією старшої школи можна використовувати регіональні програми з мови і літератури відповідного профілю, які мають бути затверджені на комісіях Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України.

Для загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою навчання для гуманітарного профілю розроблені програми з мови (авт. З. П. Барабанщикова), літератури (за ред. В. І. Сілант'євої); програма "Російська мова. Факультативний курс" (авт. Л. В. Давидюк), які будуть надруковані в наступних номерах журналу "Русская словесность в школах Украины".

Оцінювання учнівських робіт та відповідей учнів проводиться за основними Критеріями оцінювання навчальних досягнень з рідних мов і літератур учнів 5 - 11 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин (газета "Освіта України". - 2001. - N 6).

Відповідно до інструктивно-методичного листа МОН України від 07.03.2001 р. за N 1/9-97 у всіх класах, крім випускних, проводяться навчальна практика та навчальні екскурсії, після завершення яких здійснюється підсумкове оцінювання досягнень учнів.

Оцінювання різних видів роботи з мовленнєвої діяльності є обов'язковим поряд з оцінюванням знань про мову, мовні уміння, правописні навички. При цьому програмовий матеріал з мови поділяється на відповідні тематичні блоки за рішенням вчителя, так само, як і виставлення оцінок за індивідуальні види робіт протягом семестру (діалог, читання вголос, усний переказ, усний твір).

Враховуючи регіональні особливості викладання тієї чи іншої мови або літератури національних меншин і загальні вимоги основних Критеріїв, загальні вимоги щодо оформлення журналів при оцінюванні можуть бути розроблені обласними інститутами післядипломної педагогічної освіти і затверджені на рівні управлінь освіти і науки обласних державних адміністрацій.

Відповідно до Національної доктрини розвитку освіти, основними напрямами оновлення змісту шкільної освіти є: особистісна орієнтація системи освіти, пріоритет загальнолюдських і національних цінностей, забезпечення якості освіти на основі новітніх досягнень науки, культури і соціальної практики.

Сучасний стан міжнародних зв'язків України у різноманітних сферах життєдіяльності, вихід її у європейський та світові простори, нові політичні, соціально-економічні та культурні реалії вимагають певних трансформацій у галузі навчання іноземних мов, статус яких у нашій країні має тенденцію до постійного зростання. Це зумовлює необхідність певних уточнень функцій іноземної мови як шкільного предмета, визначення основних стратегічних напрямів, удосконалення цілей, змісту, методів, прийомів і засобів її навчання.

У Проекті Державного стандарту зазначено, що уся система шкільної освіти у галузі іноземних мов має формувати в учнів вміння іншомовного спілкування, що сприятиме інтеграції українського суспільства до світової спільноти.

Основною метою навчання іноземної мови у загальноосвітніх навчальних закладах є розвиток здібностей учнів використовувати іноземну мову як інструмент у діалозі культур і цивілізацій сучасного світу. Ця мета передбачає взаємопов'язаний комунікативний і соціокультурний розвиток учнів засобами іноземної мови для підготовки їх до міжкультурного спілкування у різноманітних сферах життєдіяльності.

Формування в учнів умінь і навичок іншомовного спілкування передбачає досягнення ними такого рівня комунікативної компетенції, який би був достатнім для здійснення спілкування у певних комунікативних сферах, тобто формування здатності та готовності спілкуватися у чотирьох його видах: розуміння (аудіювання, читання), говоріння, письмі.

Основою комунікативної компетенції є комунікативні вміння, сформовані на основі мовних знань і навичок, а також соціокультурні знання, навички і вміння. Учні повинні вміти продемонструвати:

здатність ефективно використовувати іноземну мову як при спілкуванні в реальних життєвих ситуаціях, так і задля набуття і поглиблення знань впродовж життя;

володіння мовленнєвими уміннями (аудіюванням, говорінням, читання письмом) на загальному базовому рівні;

знання основних синтаксичних, семантичних, граматичних та фонетичних закономірностей іноземної мови;

здатність орієнтуватись у соціокультурних аспектах країни, мову якої вивчають, використовувати вміння, набуті під час навчання, відповідно до комунікативної ситуації;

здатність використовувати навчальний досвід, набутий у середній школі, для подальшої самостійної роботи з метою самоудосконалення;

здатність використовувати аутентичний іншомовний матеріал з метою самоосвіти.

Пріоритетом сучасної системи навчання іноземних мов у загальноосвітніх навчальних закладах є її багатомовність, що полягає у різноманітності спектру мов, що вивчаються, і у рівноправності кожної мови окремо. Відтак необхідно активізувати вивчення інших іноземних мов, які поки що не є настільки використовуваними у практиці. Розглядаючи іноземну мову як засіб міжкультурного спілкування, у тому числі як засіб пізнання інших культур і народів, необхідно сприяти тому, щоб учнівська молодь виховувалась на кращих традиціях і здобутках полікультурної людської спільноти.

Важливим чинником, що сприяє ефективності навчання іноземної мови, є уміння вчителя моделювати навчальний процес відповідно до сучасних вимог педагогічної науки і практики, уміння гнучко адаптувати його до навчальних умов. Модель може бути успішно реалізованою, якщо вона якнайповніше відповідає конкретним умовам навчання. Тому дуже важливо, щоб учитель зумів адекватно співвідносити форми та способи діяльності, передбачені змістом моделі, з концептуальною позицією авторів підручників, які вони використовують як основні засоби навчання, і механізмами реалізації цієї моделі.

Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України "Про типові навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів на 2002/03 - 2004/05 навчальні роки" від 25.04.2001 р. N 342 іноземна мова у загальноосвітніх навчальних закладах передбачена на всіх ступенях навчання.

У початковій школі (2 - 4 класи) педагогічне спілкування, що базується на інструктивному, описовому, розповідному, пояснювальному і аргументативному мовленні вчителів і учнів, створює значні можливості для комунікативно-спрямованої навчальної діяльності.

Щодо іншомовного мовленнєвого розвитку, то учні на цій стадії навчання потребують швидкого накопичення комунікативного досвіду використання іноземної мови з акцентом на рецептивно-аудитивному рівні. Це пояснюється необхідністю забезпечення достатньої кількості мовленнєвих зразків для рецептивної, продуктивної, інтерактивної та медіальної комунікативно-спрямованої навчальної діяльності для формування слухо-вимовних, графічних, орфографічних навичок та засвоєння певного обсягу мовних знань і правил.

У початковій школі учні вивчають мову переважно в ігровій комунікативно-спрямованій навчальній діяльності, що базується на значній візуальній інформації та руховій активності.

Вікові можливості учнів 2 - 4 класів такі, що сприяють опануванню мови на максимально безперекладній основі за умов подачі нового матеріалу у контексті вербальних і невербальних опор.

У 2 - 4 класах загальноосвітнього напряму іноземна мова вивчається в обсязі 2 години на тиждень (у 2-му класі 1 година додатково може братися з варіативної складової навчального плану).

В основній школі (5 - 9 класи) на вивчення іноземної мови відводиться 3 години за рахунок інваріантної складової, а у старшій (10 - 11 класи) 2 години.

При профільному навчанні (10 - 11 класи), кількість годин, передбачених на навчальний предмет в інваріантній складовій навчального плану, може доповнюватися необхідною кількістю годин з варіативної складової.

Для профільного вивчення іноземної мови дозволяється використовувати регіональні та авторські програми для 10 - 11 класів (спецкурси), погоджені в установленому порядку.

Профільне навчання здійснюється відповідно до вимог профільних програм з предмета.

Поділ класів на групи здійснюється відповідно до нормативів, затверджених наказом Міносвіти і науки України від 20.02.2002 р. N 128. При поглибленому вивченні іноземної мови з 1-го класу клас ділиться на групи з 8 - 10 учнів у кожній (не більше 3 груп); при вивченні іноземної що не є мовою навчання, а вивчається як предмет, - клас чисельністю понад 27 учнів ділиться на 2 групи.

Учителі можуть користуватися чинними програмами, випущеними видавництвами "Шкільний світ" у 2001 році та "Перун" у 1996 і 1998 роках:

для середніх загальноосвітніх шкіл (2 - 12 кл.);

для середніх загальноосвітніх шкіл (5 - 11 кл.);

для спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземної мови (1 - 11 кл.);

для викладання спецкурсу у спеціалізованих школах програмами "Література Англії та США. Країнознавство. Науково-технічний переклад" (10 - 11 кл.).

У навчальних закладах України можна користуватися лише навчальною літературою з відповідним грифом Міністерства освіти і науки України.

Шкільний курс математики у 2003/04 навчальному році в загальноосвітніх навчальних закладах вивчатиметься за програмами, надрукованими видавництвом "Шкільний світ" у 2001 році, видавництвом "Навчальна книга" у 2002, 2003 рр. та у науково-методичному журналі "Математика в школі".

Розподіл годин на вивчення окремих розділів, кількість тематичних оцінювань, передбачених навчальними програмами для загальноосвітніх класів, методичні рекомендації щодо оцінювання навчальних досягнень учнів видруковано у "Інформаційному збірнику МОН", N 13 - 14, 2002 р., журналі "Математика в школі", N 4, 2002 р., N 6, 2003 р.

Відповідно до Типових навчальних планів для профільного навчання на III ступені загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України "Про затвердження типових навчальних планів для організації профільного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах" від 20.05.2003 р. N 306, на вивчення математики у загальноосвітніх навчальних закладах відводиться така кількість годин:

У класах фізико-математичного профілю на предмети математичного циклу передбачено додаткові години (позначені в дужках).

Кількість годин на вивчення математики може бути збільшена за рахунок варіативної частини навчального плану. Рішення про розподіл навчальних годин варіативної частини Типового навчального плану приймається адміністрацією навчального закладу.

Профільна диференціація навчання математики передбачає:

забезпечити соціальний загальнокультурний мінімум підготовки, що визначається вимогами суспільства і можливостями учнів певного віку;

задовольнити потреби профільної підготовки у розвитку пізнавальних і математичних видів діяльності учнів, що характерні для певного профілю;

формувати засобами математики фахові схильності учнів.

У профільній диференціації навчання математики можна виділити три етапи.

Перший етап (5 - 7 класи) - це етап формування профільних інтересів. На цьому етапі формується свідомий вибір учнями рівня навчальної діяльності; у процесі змагань, ігрової і навчальної діяльності формуються їх пізнавальні інтереси і мотиви пізнання. Доцільним є запровадження різноманітних форм позакласної роботи з предмета: гуртки, турніри, конкурси, олімпіади, вечори цікавої математики.

Другий етап (8 - 9 класи) - це етап становлення профільних інтересів. Тут реалізується різнорівневе вивчення курсу математики за відповідними програмами, організується самостійна робота учнів, що відповідає їхнім індивідуальним схильностям, проводиться цілеспрямована робота з фахової орієнтації учнів в системі позакласної роботи.

Третій етап (10 - 11 класи) - це етап безпосередньої реалізації профільного навчання математики. Він забезпечується:

адекватним профілю змістом основного курсу математики у відповідності до базового навчального плану (базова профільна математична підготовка);

системою курсів за вибором (за рахунок варіативного компоненту), які складаються з невеликих за змістом навчальних модулей, враховують різноманіття інтересів і можливостей учнів даного профілю, які поглиблюють та розширюють основний курс математики у відповідності до профілю навчання (варіативна математична підготовка);

організацією самостійної творчої роботи учнів, системою індивідуальних завдань, спрямованих на розвинення професійних схильностей учнів, їхнього інтересу до застосувань математики (особистісно-орієнтована математична підготовка).

Така структура профільного навчання математики дозволяє найбільш повно врахувати індивідуальні особливості учнів за допомогою колективних форм навчання, забезпечити єдність рівневої і профільної диференціації навчання математики, врахувати різноманіття профілів навчання.

У класах філологічного, суспільно-гуманітарного, технологічного, спортивного, художньо-естетичного профілів вивчається інтегрований курс "Математика". Зауважимо, що предмет "Математика" в зазначених класах можна ділити на два предмети "Алгебра та початки аналізу" і "Геометрія". В такому випадку учням виставлятимуться бали за навчальні досягнення окремо з кожного предмета.

При вивченні математики за програмою інтегрованого курсу дещо знижено рівень строгості обгрунтування математичних тверджень у традиційному його розумінні. Значна частина з них вивчається без строгого доведення на основі використання конкретних прикладів, наочних ілюстрацій, життєвого досвіду учнів.

На наочно-інтуїтивній основі вводиться також переважна більшість аксіом, понять, формул. Акцент зміщено на формування в учнів уявлень про сутність математичного знання, його логічну структуру, категорії й методи математики, усвідомлення того, яке твердження підлягає доведенню, а яке не підлягає. Це, однак, не означає, що в цих класах слід взагалі відмовитися від доведення тверджень. Цього допустити ніяк не можна, зважаючи на незаперечну педагогічну цінність доведень для усвідомлення методів математики, розвитку мислення школярів, формування їхньої логічної культури.

З метою забезпечення наступності навчання й уникнення безвихідних ситуацій при зміні учнем обраного профілю навчання зміст програми узгоджено з базовим змістом середньої освіти з математики шляхом дотримання однакових змістовно-методичних ліній та єдності у трактуванні математичних понять.

Курс математики для 10 - 11 класів природничого профілю вивчатиметься за програмами, надрукованими видавництвом "Шкільний світ" у 2001 році (для загальноосвітніх навчальних закладів) із розрахунку 4 години на тиждень, або програмами, надрукованими видавництвом "Навчальна книга" у 2002, 2003 рр. (авт. Я.С.Бродський, О.Л.Павлов, А.К.Сліпенько, О.М.Афанасьєва) із розрахунку 5 годин на тиждень (в тому числі, алгебра та початки аналізу - 3 години, геометрія - 2 години на тиждень).

Курс математики, який призначений для профілів природничого напрямку, забезпечуючи гармонійний розвиток образного і логічного мислення, повинен особливу увагу приділити з'ясуванню ролі математики в сферах її застосувань. Насамперед це означає, що учні повинні опанувати простими навичками математичного моделювання. Досягти цього можна за рахунок зваженого компромісу між строгістю і доступністю викладення матеріалу, а також його прикладною спрямованістю.

Вивчення геометрії у 10 - 11 класах природничого напряму передбачається за традиційною схемою. Усі відмінності спрямовані на забезпечення прикладної спрямованості навчання, розвинення просторових уявлень. Цими обставинами визначається і розгляд видів геометричних тіл та їх властивостей. Встановлення спорідненості між циліндрами і призмами, конусами і пірамідами дозволяє, з одного боку, заощадити час, а з іншого - розширити види фігур, з якими учні знайомляться у курсі геометрії. Програма орієнтує вчителя на розгляд найважливіших засобів конструювання тіл, розгляд їх різноманітних властивостей, зокрема симетрії, перерізів.

У класах економічного профілю вивчення математики може відбуватися за "Програмою з математики для класів економічного профілю" авторів М. А. Вайнтрауба, О. С. Стрельченко, І. Г. Стрельченко (видавництво "Навчальна книга", Київ, 2002, 2003) із розрахунку 6 годин на тиждень (в тому числі, алгебра та початки аналізу - 4 години, геометрія - 2 години на тиждень).

Програма факультативного курсу "Економіка в задачах математики" доповнює програму для класів економічного профілю. Вона структурована відповідно до тем, що входять до основної програми і насичена задачами зі сфери підприємництва, фінансів та економіки.

У класах фізико-математичного профілю навчання може відбуватися за модифікованими програмами для загальноосвітніх класів, класів природничого профілю із розрахунку 6 годин на тиждень (в тому числі: алгебра і початки аналізу - 4 години, геометрія - 2 години на тиждень) або за програмою для 10 - 11 класів з поглибленим вивченням математики із розрахунку 8 годин на тиждень (в тому числі: алгебра і початки аналізу - 5 годин, геометрія - 3 години на тиждень).

Поглиблене вивчення математики здійснюється як в основній (8 - 9 класи), так і в старшій школі (10 - 11 профільні класи) і має відповідати віковим можливостям і потребам школярів.

Навчання в старшій школі у класі з поглибленим вивченням математики передбачає наявність стійкого усвідомленого інтересу до математики та схильності до вибору в майбутньому пов'язаної з нею професії.

Програма для класів з поглибленим вивченням математики розрахована на чотири роки, проте враховано, що деякі учні починають поглиблено вивчати математику з 10 класу. Тому в змісті програми для першого та другого етапів навчання є спільні питання. З цієї самої причини при плануванні навчального процесу доцільно передбачити повторення та систематизацію опорних знань та вмінь.

Текст програми структурований за темами курсу математики. Для кожної теми визначено орієнтовну кількість навчальних годин (із розрахунку 8 годин математики на тиждень).

Якщо навчальним планом школи передбачена більша кількість годин для поглибленого вивчення математики, то вчитель самостійно здійснює та обгрунтовує модифікацію даної програми та тематичне планування відповідно до вибраного підручника, з урахуванням підготовленості класу, інтересів учнів тощо.

Для учнів 8 - 11 (9 - 12) класів з поглибленим вивченням математики пропонується спеціальний курс "Прикладна математика" (авт. О. Б. Рудик, видавництво "Навчальна книга", Київ, 2002, 2003) завданнями якого є розвиток логічного мислення учнів та закріплення базових математичних понять на рівні практичного використання.

Для поступового впровадження нових організаційних форм роботи з учнями доцільно ширше використовувати варіативну складову навчального плану (курси за вибором, факультативи, спецкурси). Факультативне навчання математики має на меті поглиблювати знання учнів, здобуті при вивченні основного курсу, а також розвивати їх логічне мислення, допитливість і кмітливість.

Усі навчальні програми та програми факультативів і спецкурсів будуть надруковані у збірнику "Навчальні програми з математики для профільного навчання. Програми факультативів, спецкурсів, гуртків", видавництва "Навчальна книга", 2003 р.

У відповідності до Національної доктрини розвитку освіти, пріоритетом розвитку освіти є впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій в навчально-виховний процес.

Ефективність засвоєння знань учнями за умов широкого впровадження засобів сучасних інформаційних технологій навчання (СІТН) в значній мірі залежить від педагогічних програмних засобів (ППЗ), що дозволяють поєднати високі моделюючі та обчислювальні можливості при дослідженні різноманітних математичних об'єктів з унаочненням результатів на всіх етапах процесу навчання.

В рамках змісту шкільної математичної освіти та найбільш поширених методичних систем навчання математики реалізація ідей комп'ютерної підтримки процесу навчання відбувається звичайно шляхом здійснення міжпредметних зв'язків курсів математики та інформатики у формі інтегрованих уроків при вивченні таких, наприклад, тем: графічне розв'язування нерівностей і систем нерівностей; розв'язуванні лінійних і квадратних рівнянь, нерівностей та їх систем з однією та двома змінними, зокрема, графічним методом; дослідження властивостей функцій та побудова й читання їх графіків і побудова графіка функції y = Af(ax + b) + B за графіком функції y = f(x); дослідження статистичних вибірок; відсоткові розрахунки; наближене визначення коренів многочленів і розв'язування рівнянь та нерівностей вищих степенів; границя числових послідовностей та функцій; дослідження функцій на неперервність; дослідження тригонометричних та обернених тригонометричних функцій; графічне розв'язування тригонометричних рівнянь і нерівностей; наближене обчислення значень функції; опрацювання статистичних даних: побудова полігону частот, гістограм, обчислення відносних частот різних подій; визначення центра розсіювання відносних частот; обчислення визначених інтегралів; визначення площ криволінійних трапецій та об'ємів тіл обертання тощо.

Програмно-методичні матеріали вивчення курсу математики (календарне планування для загальноосвітніх та профільних класів, структурне забезпечення викладання курсу математики, завдання для підсумкового тематичного оцінювання з поелементним аналізом результатів оцінювання, інструктивно-методичні листи щодо вивчення курсу математики тощо) надруковані у збірнику "Математика. 5 - 11 класи. Програмно-методичні матеріали" (видавництво "Кімо", 2002, 2003 рр.), журналі "Математика в школі", інших педагогічних виданнях.

В сучасних умовах шкільний курс інформатики є одним з найбільш ефективних засобів інформатизації навчального процесу, впровадження і поширення технологій при вивченні інших навчальних дисциплін.

Вивчення інформатики передбачає опанування учнями знаннями, вміннями та навичками, необхідними для раціонального використання засобів сучасних інформаційних технологій при розв'язуванні задач, пов'язаних з опрацюванням інформації, її пошуком, систематизацією, зберіганням, поданням, передаванням. Знайомство із роллю нових інформаційних технологій у сучасному виробництві, науці, повсякденній практиці, з перспективами розвитку обчислювальної техніки допоможе учням у виборі майбутньої професії, у продовженні вивчення інформатики в будь-якій із форм неперервної освіти.

Відповідно до Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів на 2001/02 - 2004/05 навчальні роки (наказ Міністерства освіти і науки України "Про Типові навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів на 2001/02 - 2004/05 навчальні роки" від 25.04.2001 р. N 342 курс інформатики входить до інваріантної частини III ступеня загальноосвітніх навчальних закладів, тобто вивчається як самостійний курс в 10 - 11 класах. Вивчення інформатики рекомендується включити в навчальний план II ступеня освіти (7 - 9 класи) за рахунок годин варіативної частини. Пропедевтичний курс інформатики (початкова школа і 5 - 6 класи) може включатися в навчальний план за рахунок шкільного компоненту та при наявності відповідних умов (обладнаний відповідним чином комп'ютерний клас, наявність навчально-методичного забезпечення та кваліфікованих педагогічних кадрів).