Міністерство освіти і науки України надсилає для практичного використання інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення шкільних дисциплін у новому 2002/03 навчальному році. Просимо довести їх до відома вчителів загальноосвітніх навчальних закладів.

У 2002/03 навчальному році навчально-виховний процес у початкових класах здійснюватиметься за робочими навчальними планами закладу, складеними на основі Типових навчальних планів початкової школи з українською мовою та з навчанням мовами національних меншин (лист МОН України від 10.05.2002 N 1/9-235

Організація навчально-виховного процесу у початкових класах спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов та предметів художньо-естетичного циклу здійснюється за робочими навчальними планами, розробленими на основі Типових навчальних планів спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов та предметів художньо-естетичного циклу (наказ МОН України від 16.07.2001 N 516 з обов'язковим внесенням корективів щодо загальної кількості годин у 2 класі відповідно до наказу МОН України від 28.02.2001 N 96. Розподіл навчальних годин у 1 і 2 класах 3-річної початкової школи не береться до уваги.

Звертаємо увагу на те, що інваріантна та варіативна складові навчального плану обов'язково фінансуються з відповідних бюджетів. У загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів, підпорядкувань і форм власності з українською мовою навчання та з навчанням мовами національних меншин з 2 класу розпочинається обов'язкове вивчення однієї з іноземних мов. У школах з навчанням мовами національних меншин вивчення іноземної мови з 2 класу здійснюється за рахунок варіативної складової навчального плану. Кількість годин на її вивчення така сама, як і в школах з українською мовою навчання. Години на вивчення іноземної мови у 3, 4(3) класах, подані в дужках (додаток 1), переводяться у варіативну частину. Тобто можна їх використати на збільшення обсягу часу предметів інваріантної складової, вивчення курсів за вибором, проведення індивідуальних та групових занять.

Предмет "Я і Україна" вивчається у 1, 2 класах; у 3, 4(3) - природознавство (довкілля).

У 1 та 2 класах вивчення предмета "Основи здоров'я і фізична культура" здійснюється за програмою інтегрованого курсу (3 год) або за програмами окремих курсів "Основи здоров'я" (0,5 год - 1 год) та "Основи здоров'я і фізична культура" (2,5 год - 2 год). У З, 4(3) класах години на зазначений предмет використовуються на вивчення "Основи безпеки життєдіяльності" (0,5 год - 1 год) та на проведення уроків з фізичної культури (2,5 год - 2 год).

На виконання Закону України "Про фізичну культуру і спорт" та Указу Президента України від 09.10.2001 N 941/2001 "Про додаткові заходи щодо забезпечення розвитку освіти в Україні" за рахунок варіативної складової навчального плану, позакласних занять чи додатково залучених коштів місцеві органи управління освітою та загальноосвітній навчальний заклад мають здійснити заходи щодо створення умов для введення третьої години занять з фізичної культури або доповнити тижневе навантаження з фізичної культури у класі до 3 годин.

Передбачені навчальним планом години на індивідуальні та групові заняття використовуються вчителем для корекції навчальних досягнень учнів, для формування та розвитку творчого потенціалу учнів. Облік таких занять здійснюється відповідно до листа МОН України від 24.07.2001 N 1/9-267 "Роз'яснення щодо обліку та проведення додаткових годин на індивідуальні та групові заняття". Навчально-виховна робота у 1, 2 класах здійснюється за новими навчальними програмами (видавництво "Початкова школа", 2001 р., журнал "Початкова школа" 2001 N 7, 8, 9, 10), розробленими відповідно до вимог Державного стандарту початкової загальної освіти. У 3, 4(3) класах - за програмами середньої загальноосвітньої школи, 1-3 (1-4) класи, (видавництво "Бліц", 1997 р.).

Відповідними навчальними програмами визначені мета, завдання, особливості вивчення предметів та результати навчальної діяльності учнів у кожному класі.

Зміст нових програм для 1, 2 класів реалізує завдання пізнання навколишнього світу, його закономірностей, національного виховання молодших школярів, розвитку комунікативних умінь, навичок мовленнєвої діяльності, мислення, інтелекту. Він скерований на розвиток творчих здібностей, практичного спрямування навчальної діяльності учнів; спонукає дітей до аналізу та узагальнення пропонованого матеріалу, формування вміння вчитися, робити висновки тощо. Характерною особливістю цих програм є їх варіативність. З предмета "Я і Україна" розроблено та рекомендовано МОН України 4 програми, математики - 2, трудового навчання - 2, з "Художньої праці" - 1, мистецтва (музика та образотворче мистецтво) - 4, російської мови для шкіл з російською мовою навчання - 2. Вчителю надається право обирати програму за умови наявності її навчально-методичного забезпечення. Якщо навчання у паралельних класах здійснюється за програмами "Трудове навчання" і "Художня праця", то у робочому навчальному плані зазначаються предмети Трудове навчання (Художня праця), у розкладі уроків, класному журналі, щоденниках учнів записується відповідна назва предмета "Трудове навчання" або "Художня праця".

Календарно-тематичне планування з навчальних предметів здійснюється учителем відповідно до програм та підручників, рекомендованих МОН України, за якими працюватимуть учні. У календарно-тематичному плані з навчання грамоти рекомендуємо передбачити щотижневу 20-хвилинну роботу з дитячою книгою, з читання - 1 годину на 2 тижні на організацію позакласного читання.

Навчальна робота у 2 класі здійснюватиметься за підручниками 2002 р. видання: "Рідна мова" (авт. Білецька М. А., Вашуленко М. С.), "Читанка" (авт. Савченко О. Я.), "Русский язык" (авт. Гудзик І. П., Рурська В. В.), "Русский язик" (авт. Коченгіна М. В.), "Математика" (авт. Богданович М. В.), "Русский язык" для шкіл з російською мовою навчання (авт. Малихіна О. В.), "Чтение" для шкіл з російською мовою навчання (авт. Джежелей О. В.), "Українська мова" для шкіл з російською мовою навчання (авт. Хорошковська О. Н.), "Математика" (авт. Кочина Л. П., Листопад Н. П.), "Я і Україна" (авт. Бібік Н. М., Коваль Н. С.), "Довкілля" (авт. Ільченко В. Р., Гуз К. Ж., Водолазька Т. В., Ільченко О. Г.), "Художня праця" (авт. Тименко В. П.), "Трудове навчання" (авт. Веремійчик І. М.). Важливим засобом для ефективної реалізації завдань при вивченні предметів є навчально-методичні комплекти, які доцільно використовувати вчителю у навчальній роботі.

Вибір програмно-підручникового забезпечення здійснюється вчителем з Переліку програм, підручників та навчальних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання в загальноосвітніх навчальних закладах з українською та іншими мовами навчання у 2002/03 навчальному році.

Рекомендовані навчально-наочні матеріали для використаняя вчителем на уроках визначаються Переліком навчально-наочних посібників та лабораторного обладнання, рекомендованого Міністерством освіти і науки України двя використання у загальноосвітніх навчальних закладах (2002 р.).

При визначенні форм, обсягу, змісту та характеру домашніх завдань необхідно дотримуватися рекомендацій, зазначених у листі МОН України від 29.12.2001 N 1/9-468 "Про обсяг і характер домашніх завдань для учнів початкової школи".

Оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюється відповідно до "Системи контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи" (видавництво "Початкова школа", 2002 р.).

Державний стандарт початкової загальної освіти окреслив вимоги щодо освіченості випускників початкової школи з усіх освітніх галузей. Результати навчальної діяльності учнів 4(3) класів з базових навчальних предметів (мови, читання, математики) відображаються через державну підсумкову атестацію. Відповідно до Положення про державну підсумкову атестацію учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти (наказ МОН України від 14.12.2000 N 588 проведення державної підсумкової атестації у початковій школі істотно відрізняється від основної та старшої школи. Оцінки за державну підсумкову атестацію з державної мови (українська мова і читання) та математики виставляються за результатами річного оцінювання. Нагадуємо, що річне оцінювання здійснюється на основі семестрових оцінок з урахуванням результатів підсумкової письмової роботи (з мови та математики) та перевірних робіт з читання. Види перевірних робіт визначаються відповідно до календарного планування.

При організації у 1 класі навчально-виховної роботи слід керуватися листом МОН України від 24.07.2001 N 1/9-266 "Про організацію навчально-виховного процесу у 1 класі" та листом від 18.06.2001 "Про організацію навчання учнів 1 класу на базі дошкільного навчального закладу".

2002/03 навчальний рік починається 1 вересня - святом Дня знань і закінчується, включаючи проведення навчальних екскурсій, підсумкове оцінювання навчальних досягнень учнів, 31 травня. Навчальні заняття розпочинаються 2 вересня і організовуються за семестровою системою: I семестр - з 2 вересня по 27 грудня, II семестр - з 13 січня по 31 травня.

Протягом навчального року для учнів проводяться канікули орієнтовно: осінні - з 28 по 3 листопада, зимові - з 28 грудня по 12 січня, весняні - з 24 по 30 березня.

З 27 по 31 травня організовуються навчальні екскурсії в природу, на виробництво, заняття на навчально-дослідних ділянках, суспільно-корисна праця (тривалістю не більше З годин на день). Загальноосвітній навчальний заклад за погодженням з відповідними органами управління освітою можуть змінювати структуру навчального року, графік канікул для учнів, порядок проведення навчальних екскурсій та навчальної практики в залежності від специфіки роботи закладу, його режиму, регіональних особливостей, кліматичних умов. Структура початкової (малокомплектної) школи, режим роботи, обладнання класної кімнати, особливості планування та організації навчальної діяльності учнів тощо визначено Методичними рекомендаціями щодо організації навчально-виховного процесу в початковій школі з малою кількістю учнів (лист МОН України від 23.10.2000 N 1/9-435).

Звертаємо увагу на персональну відповідальність учителів-класоводів за життя і здоров'я дітей під час навчально-виховного процесу. Для профілактики стомлюваності, порушення статури, зору учнів на всіх уроках необхідно проводити фізкультхвилинки та вправи для гімнастики очей. У 1 класі важливо урізноманітнювати методи і прийоми навчання, форми робіт, застосовувати ігрові та рольові види діяльності, широко використовувати унаочнення навчального процесу тощо.

Вчитель зобов'язаний створювати сприятливі умови для організації відпочинку та змістовного дозвілля учнів на перервах, забезпечувати ефективне проведення позакласної виховної роботи з ними, приділяючи основну увагу вихованню етичної поведінки кожного учня, координує роботу з батьками з питань навчання і виховання їхніх дітей. Безпосередній контроль і відповідальність за виконання обов'язків класного керівника здійснює заступник директора з навчально-виховної роботи загальноосвітнього навчального закладу.

Пріоритетне право на викладання предметів художньо-естетичного та оздоровчо-фізкультурного напрямів має вчитель-класовод. Для забезпечення повного тижневого навантаження вчителя слід використовувати поділ класу на групи при вивченні окремих предметів (наказ МОН України від 20.02.02 N 128 "Про затвердження Нормативів наповнюваності груп дошкільних навчальних закладів (ясел-садків) компенсуючого типу, класів спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів), груп продовженого дня і виховних груп загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів та Порядок поділу класів на групи при вивченні окремих предметів у загальноосвітніх навчальних закладах") та інших заходів, зокрема, за рахунок довантаження учителя початкових класів годинами вихователя групи продовженого дня. Встановлення тижневого навантаження учителя (менше ставки заробітної плати) можливе лише за його письмовою згодою.

При організації навчально-виховного процесу слід ураховувати вимоги Державних санітарних правил і норм устаткування, утримання загальноосвітніх навчально-виховних закладів та організації навчально-виховного процесу (ДСанПіН, 2001 р.) та Державних санітарних правил і норм улаштування і обладнання кабінетів комп'ютерної техніки в навчальних закладах та режиму праці учнів на персональних комп'ютерах (ДСанПіН, 2001 р.).

Основні завдання навчання рідної мови залишаються тими самими, що і в минулому році. Водночас плин життя, головні події минулого року змушують внести у ці завдання певні акценти. Зокрема посилюється необхідність більше уваги приділяти виховному спрямуванню мовної освіти, тому, з одного боку, не лише на уроках літератури, а й на уроках рідної мови необхідно піддавати пристрасній, аргументованій критиці національний нігілізм, а з другого, просвітлювати серце й розум юнацтва святою любов'ю до материзни, усвідомленням рідномовного обов'язку. Проте обмежуватися лише критикою і пропагандою не можна. Її слід обов'язково доповнювати спонуканням школярів до самостійних роздумів над проблемами, пов'язаними з мовою.

Окрім того в кожному кабінеті української мови мають бути оформлені стенди "Мовні обов'язки громадян" і "Культура мовлення". За основу змістового їх наповнення можна використати матеріали книжки В. Іванишина і Я. Радевича-Винницького "Мова і нація" (Дрогобич, 1992), фрагменти з якої ми наводимо нижче:

Мова - запорука існування народу. Захищаючи рідну мову, чи захищаєш свій народ, його гідність, його право на існування, право на майбутнє. Не ухиляйся від цієї боротьби!

Захист рідної мови - найприродніший і найпростіший, найлегший і водночас найнеобхідніший спосіб національного самоутвердження і діяльності в ім'я народу. Маєш нагоду бути борцем за свій народ - будь ним. Володіння рідною мовою - не заслуга, а обов'язок патріота.

Розмовляй рідною мовою - своєю і свого народу: скрізь, де її розуміють, з усіма, хто її розуміє. Не поступайся своїми мовними правами заради вигоди, привілеїв, лукавої похвали - це зрада свого народу.

Ставлення до рідної мови має бути таким, як до рідної матері: її люблять не за якісь принади чи вигоди, а за те, що вона - мати.

Сім'я - первинна клітина нації. Щоб вона не мертвіла і не відпала від національного організму, її має живити культ рідної мови. Тому розмовляй у сім'ї мовою своєї нації. Не вмієш - учись. Прищеплюй дітям ставлення до мови як до святині, найдорожчого скарбу.

Допомагай кожному, хто хоче вивчити українську мову.

Ніколи не зупиняйся у вивченні рідної мови. "Усі головні європейські мови можна вивчити за шість років, свою ж рідну треба вчити ціле життя" (Вольтер).

У твоїй хаті завжди мають бути українські книжки, журнали, газети. Не забудь і про дитячі видання. Хай звучить у твоїй хаті українське слово з теле- і радіоприймачів. Підтримуй усі починання окремих осіб і громадськості, спрямовані на утвердження української мови.

Не будь байдужим до найменших виявів обмежень чи зневаги української мови.

Стався до інших мов так, як би ти хотів, щоб ставились до твоєї рідної мови.

Бережи своє ім'я та імена своїх близьких від лакейських деформацій за чужомовним зразком. Пестлива форма власних імен, особливо дитячих, не повинна виходити за межі української мови, національної традиції.

Пам'ятай: найкращі вчителі мови для дітей - це мати і батько.

Незнання рідної мови не звільняє тебе від обов'язку і не позбавляє права боротися за неї, за те, щоб твої діти і внуки мали можливість знати і користуватися мовою свого народу.

Вивчай інші мови. Це дасть можливість не тільки оволодіти ключами до скарбниць духовності інших народів, а й об'єктивно оцінити свою мову, її сильні та слабкі сторони. "Хто не знає чужих мов, той нічого не відає про свою власну" (Й.В.Гете). Якщо ти українець і живеш поза Україною, не дай використати себе для денаціоналізації народу, серед якого перебуваєш, а тим більше - для боротьби з його намаганням утвердитись на шляху самостійного розвитку.

Нашому поколінню випало складне і відповідальне завдання - відродження української мови, державності, нації. За нас цього ніхто не зробить. Це наш історичний обов'язок, виправдання нашого перебування на цьому світі. Не перекладаймо цього тягаря на плечі своїх нащадків, бо може бути запізно. Діймо. В ім'я нашого народу, в ім'я найвищих ідеалів людства - свободи і справедливості.

Культура мовлення - це система вимог, регламентацій стосовно вживання мови в мовленнєвій діяльності (усній і писемній).

Належна культура мовлення - це свідчення розвинутого інтелекту і високої загальної культури особистості. Одним із завдань культури мови є подолання мовних стереотипів: стереотипи мовлення - це стереотипи мислення.

Тільки через високу культуру мовлення проявляються невичерпні потенції мови, гармонія й функцій.

Культура мовлення має велике національне і соціальне значення: вона забезпечує високий рівень мовного спілкування, ефективне здійснення всіх функцій мови, ошляхетнює стосунки між людьми, сприяє підвищенню загальної культури особистості та суспільства в цілому. Через культуру мовлення відбувається культивування самої мови, її вдосконалення.

Проблема культури мовлення проявляється в таких основних аспектах: нормативність, адекватність, естетичність, поліфункціональність мовлення.

Нормативність - це дотримання правил усного і писемного мовлення: правильне наголошування, інтонування, слововживання, будова речень, діалогу, тексту тощо. Нормативність - це, так би мовити, "технічна" сторона мовлення, дотримання загальноприйнятих стандартів. Мова наша багата, їй властива розвинена синоніміка та варіантність на фонетичному, лексичному і граматичному рівнях. Наше завдання - розвинути в собі здатність оптимального вибору мовних засобів відповідно до предмета розмови, співрозмовника, мовленнєвої ситуації.

Умій слухати себе та інших з погляду нормативності. Будь вдячний тому, хто виправляє твої мовленнєві помилки. Свої ж зауваження, поради та рекомендації іншим роби тактовно, делікатно.

Нинішній низький рівень мовленнєвої культури в Україні - породження її колоніального становища.

Адекватність мовлення - це точність вираження думок, почуттів, волевиявлень засобами мови, ясність, зрозумілість вислову для адресата. Отже, адекватність мовлення стосується як повноти самовираження, так і забезпечення повноти сприймання. Пам'ятаймо, що для того, хто говорить, сказане ним завжди зрозуміле, але не завжди воно е таким для того, хто сприймає.

Естетичність мовлення - це реалізація естетичних уподобань мовця шляхом використання естетичних потенцій мови. Оптимально дібраний темп і звучність мовлення, уникнення нагромадження приголосних чи голосних, різноманітність синтаксичних конструкцій, доречність цитати чи фразеологізму, прислів'я чи приказки, тропів чи фігур, взагалі нестандартність мовлення - усі ці та інші резерви мови і засоби неструктурної естетики роблять мовлення естетично привабливим. І навпаки.