1. Ця Інструкція розроблена з метою реалізації Законів України "Про міліцію", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про реабілітацію інвалідів в Україні", "Про курорти", "Про Національну гвардію України", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114, Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2014 року № 401.

2. Ця Інструкція установлює організацію:

1) медичної реабілітації згідно з рішенням військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) чи висновком лікарсько-консультативної комісії (далі - ЛКК) на безкоштовній основі:

осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, працівників органів внутрішніх справ, військовослужбовців та працівників Національної гвардії України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, незалежно від встановлення їм інвалідності;

осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців Національної гвардії України після стаціонарного та/або амбулаторного лікування для продовження лікування;

2) санаторно-курортного лікування осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та членів їх сімей, працівників органів внутрішніх справ та членів їх сімей, військовослужбовців Національної гвардії України та членів їх сімей;

осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців Національної гвардії України, звільнених зі служби за віком, хворобою або вислугою років, які отримують пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - пенсіонери МВС), та членів їх сімей.

1. Медична реабілітація та санаторно-курортне лікування забезпечує послідовність попереднього лікування у госпіталях, лікарнях і поліклініках. Висновок про їх необхідність з вибором медичного реабілітаційного центру (далі - МРЦ) МВС, Лікарні відновного лікування (далі - ЛВЛ) МВС, медичного реабілітаційного центру, медичного центру (далі - МРЦ, МЦ) Національної гвардії України або санаторію робиться медично-відбірковими комісіями (далі - МВК) відділів (служб) медичного забезпечення головних управлінь, управлінь МВС (далі - ГУМВС, УМВС) в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, Центральної поліклініки МВС, Управління медичного забезпечення та реабілітації (далі - УМЗР) МВС, військово-медичного управління Головного управління, управлінь оперативно-териториальних об’єднань, з’єднань, військових частин та підрозділів, навчальних військових частин (центрів), баз, установ та закладів Національної гвардії України (далі - МВК Національної гвардії України).

2. До складу МВК УМЗР МВС України входять:

1) заступник начальника УМЗР МВС - голова комісії;

2) начальник відділу медичної реабілітації та відновного лікування УМЗР МВС - заступник голови комісії;

3) головний спеціаліст - лікар відділу медичної реабілітації та відновного лікування УМЗР МВС.

3. До складу МВК Центральної поліклініки МВС, відділів (служб) медичного забезпечення ГУМВС, УМВС входять:

1) начальник поліклініки - голова комісії Центральної поліклініки;

2) начальник відділів (служб) медичного забезпечення ГУМВС, УМВС - голова комісії відділів (служб) медичного забезпечення;

3) лікар-терапевт, лікарі - спеціалісти вузького профілю.

4. Підставою для розгляду МВК питання про направлення на медичну реабілітацію або санаторно-курортне лікування є рішення ВЛК чи висновок ЛКК про необхідність проведення медичної реабілітації або довідка для одержання путівки на санаторно-курортне лікування за формою № 070/о, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14 лютого 2012 року №110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - довідка за формою № 070/о).

5. Результатом розгляду МВК медичної документації є видача хворому рішення про направлення на медичну реабілітацію (додаток 1) або санаторно-курортної путівки.

6. Якість відбору хворих на медичну реабілітацію та санаторно-курортне лікування контролюється:

1) головою МВК Центральної поліклініки МВС або МВК відділів (служб) медичного забезпечення ГУМВС, УМВС, головою МВК Національної гвардії України;

2) лікарем поліклініки (госпіталю або госпіталю з поліклінікою), якщо він своєчасно не сповістив голову комісії про зміни, що сталися у стані здоров’я хворого, які перешкоджають направленню на медичну реабілітацію, санаторно-курортне лікування.

1. Медичні показання для направлення на медичну реабілітацію та санаторно-курортне лікування встановлюються на підставі об’єктивного стану хворого, аналізу даних диспансерного нагляду, результатів попереднього лікування, даних лабораторних, інструментальних, рентгенологічних та функціональних обстежень та визначаються:

1) ВЛК або ЛКК - для направлення на медичну реабілітацію після попереднього стаціонарного та/або амбулаторного лікування з наданням відповідного рішення ВЛК чи висновку ЛКК;

2) лікарем поліклініки за місцем медичного обслуговування - для направлення на санаторно-курортне лікування з наданням довідки за формою № 070/о.

2. Лікарі, які направляють хворого на медичну реабілітацію та санаторно-курортне лікування, організовують усі медичні (діагностичні) обстеження залежно від характеру і стадії захворювання, а також за наявності певних показань забезпечують консультацію хворого у відповідних спеціалістів.

3. При направленні на медичну реабілітацію та санаторно-курортне лікування обов’язковими обстеженнями є:

клінічний аналіз крові і сечі;

рівень цукру в крові;

електрокардіографічне обстеження;

рентгенологічне обстеження органів грудної порожнини (флюорографія), якщо з часу останнього обстеження минуло більше двох років.

4. Додатковими обстеженнями при направленні на медичну реабілітацію та санаторно-курортне лікування є:

1) при захворюванні органів травлення:

фіброгастродуоденоскопія;

ультразвукове дослідження органів, якщо з часу останнього обстеження минуло більше 6 місяців;

2) при захворюваннях опорно-рухового апарату:

рентгенологічне обстеження суглобів;

рентгенологічне обстеження хребта тощо (залежно від локалізації);

3) при захворюваннях спинного мозку та хребта - витяг з історії хвороби стаціонарного лікування або останньої медичної реабілітації чи санаторно-курортного лікування;

4) при направленні на медичну реабілітацію або санаторно-курортне лікування жінок з приводу будь-якого захворювання - висновок гінеколога (акушера-гінеколога);

5) при направленні на медичну реабілітацію або санаторно-курортне лікування чоловіків після 40 років - консультація уролога.

У необхідних випадках для уточнення діагнозу проводяться додаткові лабораторні та інші обстеження шкіри, крові, ротової порожнини та інших органів з висновками відповідних спеціалістів.

5. При вирішенні питання щодо вибору профілю лікувально-профілактичного, санаторно-курортного закладу МВС чи Національної гвардії України, санаторію враховуються основні лікувальні фактори курорту, лікувальні можливості, контрастність клімато-географічних умов і особливості бальнеологічного, грязьового та інших видів лікування, характер основного захворювання, наявність супутніх захворювань у хворого, умови поїздки, відстань, кількість дорожніх пересадок.

6. При видачі хворому рішення про направлення на медичну реабілітацію або санаторно-курортної путівки враховуються протипоказання для направлення хворих на медичну реабілітацію та санаторно-курортне лікування, визначені переліком протипоказань для направлення на медичну реабілітацію та санаторно-курортне лікування (додаток 2).

7. Санаторно-курортне лікування осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців Національної гвардії України проводиться в період відпустки.

8. На весь строк медичної реабілітації хворі з числа осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців Національної гвардії України за рішенням ВЛК в установленому порядку звільняються від виконання службових обов’язків у зв’язку з хворобою, а іншим працюючим особам видається листок непрацездатності.

1. Розподіл санаторно-курортних путівок у МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України, санаторії здійснюється УМЗР МВС пропорційно до кількості осіб, які перебувають на обліку в Центральній поліклініці МВС, відділів (служб) медичного забезпечення ГУМВС, УМВС та надсилаються до відділів (служб) медичного забезпечення ГУМВС, УМВС не пізніше ніж за 40 днів до початку кварталу.

2. Санаторно-курортні путівки поділу не підлягають і не можуть бути передані іншій особі.

3. За невикористання отриманих санаторно-курортних путівок у МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України начальники відділів (служб) медичного забезпечення ГУМВС, УМВС один раз на рік звітують перед УМЗР МВС.

4. Санаторно-курортні путівки, придбані самостійно, відшкодуванню за рахунок МВС не підлягають.

1. Відбір кандидатів на медичну реабілітацію до МРЦ (ЛВЛ) МВС здійснюється на підставі рішень ВЛК або висновків ЛКК Центрального госпіталю МВС, госпіталю ГУМВС в місті Києві, лікарень з поліклінікою ГУМВС, УМВС в областях, військових госпіталів, Центральної поліклініки МВС.

2. Обґрунтування, обсяги та строки медичної реабілітації визначаються в рішенні ВЛК та висновку ЛКК лікувально-профілактичного закладу, звідки направляється хворий, після його обов’язкового стаціонарного або амбулаторного лікування.

3. Після отримання рішення ВЛК або висновку ЛКК особа, зазначена в підпункті 1 пункту 2 розділу І цієї Інструкції, письмово звертається до МВК УМЗР МВС, Центральної поліклініки МВС, відділів (служб) медичного забезпечення ГУМВС, УМВС за місцем медичного обслуговування та подає такі документи:

заяву / рапорт про надання медичної реабілітації/санаторно-курортного лікування (додаток 3);

рішення ВЛК або висновок ЛКК;

копію паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;

копію службового посвідчення.

4. МВК УМЗР МВС на підставі розгляду документів заявника, наданих МВК Центральної поліклініки МВС, відділів (служб) медичного забезпечення ГУМВС, УМВС, протягом 7 днів видає рішення про направлення на медичну реабілітацію, із зазначенням МРЦ (ЛВЛ) МВС, строку лікування та діагнозу.

5. Після прибуття хворого на медичну реабілітацію в МРЦ (ЛВЛ) МВС складається індивідуальний план медичної реабілітації.

6. Після закінчення курсу медичної реабілітації МРЦ (ЛВЛ) МВС видає хворому виписку з історії хвороби для надання її лікуючому лікарю.

1. Видача санаторно-курортних путівок особам, визначеним підпунктом 2 пункту 2 розділу І цієї Інструкції, на санаторно-курортне лікування в МРЦ (ЛВЛ) МВС, (МРЦ) МЦ Національної гвардії України та санаторії здійснюється:

1) УМЗР МВС - особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей, працівникам органів внутрішніх справ та членам їх сімей, військовослужбовцям Національної гвардії України та членам їх сімей, пенсіонерам МВС та членам їх сімей, які перебувають на обліку в Центральному апараті МВС;

2) відділами (службами) медичного забезпечення ГУМВС, УМВС - особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей, працівникам органів внутрішніх справ та членам їх сімей, військовослужбовцям Національної гвардії України та членам їх сімей, пенсіонерам МВС та членам їх сімей за місцем медичного обслуговування або пенсійного обліку.

2. Санаторно-курортні путівки видаються строком на 10 або 21 день, але не більше 21 дня на одну особу протягом календарного року, крім санаторно-курортних путівок до медичних реабілітаційних центрів "Кремінці", "Затока", та спеціалізованих санаторіїв для лікування хворих з травмами та ушкодженнями спинного мозку та хребта.

3. Для одержання санаторно-курортної путівки на санаторно-курортне лікування особи, визначені підпунктом 2 пункту 2 розділу І цієї Інструкції, подають до Центральної поліклініки МВС або відділів (служб) медичного забезпечення ГУМВС, УМВС за місцем медичного обслуговування такі документи:

заяву / рапорт про надання медичної реабілітації / санаторно-курортного лікування (додаток 3);

довідку за формою № 070/о;

копію паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;

копію службового посвідчення або копію пенсійного посвідчення;

копію свідоцтва про шлюб;

копію свідоцтва про народження дитини - при отриманні путівки на дитину;

копії документів, що засвідчують право на пільги;

копію посвідчення багатодітної сім’ї - багатодітним сім’ям;

довідку органів пенсійного фонду про отримання пенсії згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ;

довідку управління праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації про забезпечення санаторно-курортним лікуванням у поточному році - постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС.

4. Днем звернення до відділів (служб) медичного забезпечення ГУМВС, УМВС, УМЗР МВС та Центральної поліклініки МВС вважається дата надходження документів, зазначених у пункті 3 цього розділу, що реєструються у журналі обліку для відповідної пільгової категорії.

5. Санаторно-курортні путівки на лікування у МРЦ (ЛВЛ) МВС та (МРЦ) МЦ Національної гвардії України та санаторії видаються не пізніше ніж за 10 днів до початку строку лікування.

6. Санаторно-курортні путівки підлягають обліку в спеціальному прибутково-витратному журналі.

7. Після отримання санаторно-курортної путівки особи, визначені підпунктом 2 пункту 2 розділу І цієї Інструкції, звертаються до лікуючого лікаря для отримання санаторно-курортної карти за формою № 072/о, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28 липня 2014 року № 527, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 серпня 2014 року за № 959/25736 (далі - санаторно-курортна карта).

Дітям видається санаторно-курортна карта для дітей віком від 0-17 років включно за формою № 076/о, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 травня 2013 року № 435, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 990/23522 (далі - санаторно-курортна карта для дітей).

1. Особи, які прибули до МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України, повинні мати такі документи:

1) для дорослих:

рішення про направлення на медичну реабілітацію або санаторно-курортну путівку;

санаторно-курортну карту;

паспорт або документ, який засвідчує особу (оригінал);

службове посвідчення (оригінал) або пенсійне посвідчення (оригінал);

документи, які засвідчують право на пільги (оригінали);

2) для дітей:

санаторно-курортну путівку;

санаторно-курортну карту для дітей з обов’язковим медичним висновком лікаря-педіатра про відсутність контакту дитини з інфекційними хворими за місцем проживання та відміткою про щеплення;

свідоцтво про народження (оригінал).

2. Дорослі та діти без санаторно-курортних путівок у МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України та санаторії не приймаються.

3. Хворі приймаються в МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України і виписуються звідти в строки відповідно до графіків заїзду.

4. Особам, які захворіли під час перебування у МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України, строк лікування продовжується начальником закладу на підставі висновку ЛКК з наданням листка непрацездатності через лікувально-профілактичну установу МВС або заклад охорони здоров’я за місцем дислокації МРЦ (ЛВЛ) МВС в установленому законодавством порядку.

5. У разі прибуття хворого до МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України із запізненням через хворобу, підтверджену листком непрацездатності або довідкою про хворобу, а також через затримку в дорозі, підтверджену відповідними документами, тривалість перебування у МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України відновлюється начальником цих закладів.

6. У разі гострого захворювання у МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України, яке виключає госпіталізацію хворого через неможливість його транспортування (інфаркт міокарда, крововилив у мозок тощо), він переводиться на госпітальний режим до переведення в лікарняний заклад.

7. У разі короткочасних переведень хворих з МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України до лікарняних закладів, тимчасового вибуття за викликом керівництва МВС, ГУМВС, УМВС або у зв’язку з сімейними обставинами з подальшим поверненням до МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України начальником закладу відновлюються не використані дні перебування.

8. Дострокові від’їзди з МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України дозволяються:

1) за викликом керівництва МВС, ГУМВС, УМВС України, Національної гвардії України (у разі службової необхідності, підтвердженої документально);

2) за сімейними обставинами (тяжке захворювання або смерть близьких осіб, які підтверджені відповідними документами);

3) при переведенні до лікарняного закладу;

4) у зв’язку із стихійним лихом, надзвичайною ситуацією за місцем дислокації МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України або проживання хворого.

9. Після закінчення лікування хворому видаються витяг з історії хвороби для пред’явлення лікарю-терапевту і санаторно-курортна книжка з даними про проведені у МРЦ(ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України обстеження і лікування, його ефективність, а також рекомендації щодо режиму роботи, харчування та відпочинку.

1. Якщо перебування у МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України викликає погіршення стану здоров’я хворого, то лікування у цьому закладі є для нього протипоказаним. Строк виявлення протипоказань для перебування хворого у МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України не повинен перевищувати 5 діб з часу його прибуття.

2. При виявленні протипоказань лікар МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України керується переліком протипоказань для направлення на медичну реабілітацію та санаторно-курортне лікування.

3. Висновок про протипоказання для медичної реабілітації та санаторно-курортного лікування хворого в МРЦ (ЛВЛ) МВС України, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України складається ЛКК, яка створена в цих установах, у складі голови комісії - заступника начальника МРЦ з медичних питань та двох членів комісії (начальника відділення, ординатора).

ЛКК призначається начальником МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України.

4. ЛКК визначає:

1) наявність протипоказань для медичної реабілітації або санаторно-курортного лікування в МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України;

2) можливість кліматичного, медикаментозного та іншого лікування хворого на курорті;

3) необхідність транспортування та переведення хворого в інший заклад охорони здоров’я;

4) необхідність виділення супровідника для хворого, який підлягає транспортуванню та переведенню до іншого закладу охорони здоров’я.

5. У разі виявлення у хворого протипоказань ЛКК складає акт у трьох примірниках, один з яких зберігається в історії хвороби, другий надсилається за місцем видачі санаторно-курортної путівки, а третій надсилається до УМЗР МВС для проведення перевірки.

6. Переведення хворих, яким протипоказана медична реабілітація або санаторно-курортне лікування, та забезпечення супровідником до інших закладів охорони здоров’я покладаються на начальників відділів (служб) медичного забезпечення ГУМВС, УМВС.

7. Дані про хворих, яким протипоказана медична реабілітація або санаторно-курортне лікування, фіксуються у МРЦ (ЛВЛ) МВС України, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України в спеціальному журналі та надсилаються до УМЗР МВС.

1. Усі хвороби у стадії запалення та в період загострення.

2. Захворювання, які потребують лікування в умовах стаціонару або спеціального лікування.

3. Інфекційні, паразитарні захворювання та контакт з інфекційними захворюваннями до закінчення терміну ізоляції.

4. Усі заразні та паразитарні хвороби очей і шкіри, злоякісні анемії, злоякісні новоутворення для кліматичних курортів, кахексія, амілоідоз внутрішніх органів, усі форми туберкульозу.

5. Судомні напади та їх еквіваленти (у тому числі синкопальні), епілепсія.