Статус Конвенції див.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана у Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 1 червня 1977 року на свою шістдесят третю сесію,

зазначаючи положення відповідних міжнародних конвенцій та рекомендацій, зокрема: Рекомендації 1953 року щодо охорони здоров'я працівників; Рекомендації 1959 року щодо служб охорони здоров'я на підприємстві; Конвенції та Рекомендації 1960 року про захист від радіації; Конвенції та Рекомендації 1963 року про забезпечення машин захисними пристроями; Конвенції 1964 року про види допомоги у випадках виробничого травматизму; Конвенції та Рекомендації 1964 року про гігієну в торгівлі та установах; Конвенції та Рекомендації 1971 року про бензол; Конвенції та Рекомендації 1974 року про професійні ракові захворювання,

ухваливши прийняти ряд пропозицій з питання про виробниче середовище: забруднення повітря, шум та вібрація, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот сімдесят сьомого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1977 року про виробниче середовище (забруднення повітря, шум та вібрація):

1. Ця Конвенція застосовується до всіх галузей економічної діяльності.

2. Член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, може після консультації із зацікавленими представницькими організаціями роботодавців і працівників, де такі є, вилучити зі сфери застосування цієї Конвенції деякі галузі економічної діяльності, відносно яких її застосування викликає особливі проблеми, які мають суттєве значення.

3. Кожний член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, у першій доповіді про застосування Конвенції, поданій відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації праці, перелічує галузі, котрі могли бути вилучені відповідно до параграфа 2 цієї статті, із зазначенням причин такого вилучення, а в наступних доповідях повідомляє про стан свого законодавства і своєї практики відносно вилучених галузей, а також про те, якою мірою Конвенцію впроваджено в дію або впровадження її передбачається відносно таких галузей.

1. Кожний член Організації може, після консультації з представницькими організаціями роботодавців і працівників, де такі є, брати зобов'язання, передбачені цією Конвенцією, окремо стосовно:

a) забруднення повітря;

b) шуму;

c) вібрації.

2. Член Організації, який не бере на себе зобов'язань цієї Конвенції відносно однієї або більше категорій ризику, повідомляє про це у своєму документі про ратифікацію та обгрунтовує це у першій доповіді про застосування цієї Конвенції, поданій згідно зі статтею 22 Статуту МОП; він зазначає у наступних доповідях про стан свого законодавств та своєї практики відносно вилученої категорії або категорій ризику, а також про те, якою мірою Конвенція впроваджується в дію або впровадження її передбачається відносно кожної такої категорії ризику.

3. Кожний член Організації, який при ратифікації не взяв зобов'язань, передбачених цією Конвенцією, щодо всіх категорій ризику, надалі, коли він вважатиме, що обставини дають таку змогу, інформує Генерального директора Міжнародного бюро праці про те, що він бере зобов'язання, передбачені цією Конвенцією, відносно однієї або кількох раніше вилучених категорій.

Відповідно до мети цієї Конвенції:

a) поняття "забруднення повітря" охоплює будь-яке забруднення повітря речовинами, незалежно від їхнього фізичного стану, які є шкідливими для здоров'я або небезпечними в іншому плані;

b) поняття "шум" охоплює будь-який звук, котрий може спричинити втрату слуху чи бути шкідливим для здоров'я або небезпечним в іншому плані;

c) поняття "вібрація" охоплює будь-яку вібрацію, яка передається людському тілу твердими тілами і яка є шкідливою для здоров'я чи небезпечною в іншому плані.

1. Національне законодавство приписує, що треба вживати заходів, спрямованих на обмеження чи запобігання професійним ризикам, спричиненим забрудненням повітря, шумом та вібрацією на робочих місцях, а також на захист від цих ризиків.

2. Положення щодо практичного застосування таких приписаних заходів можуть впроваджуватися шляхом технічних норм, зведень практичних правил або шляхом інших відповідних методів.

1. Застосовуючи положення цієї Конвенції, компетентний орган влади діє за консультацією з найбільш представницькими заінтересованими організаціями роботодавців і працівників.

2. Представники роботодавців і працівників залучаються до розроблення положень відносно практичного застосування заходів, приписаних відповідно до статті 4.

3. Передбачається якомога тісніше співробітництво на всіх рівнях між роботодавцями і працівниками у застосуванні заходів, приписаних відповідно до цієї Конвенції.

4. Представникам роботодавців і працівників підприємства надається можливість супроводжувати інспекторів під час здійснення ними контролю за застосуванням заходів, приписаних відповідно до цієї Конвенції, якщо, на думку інспекторів, у світлі загальних інструкцій компетентного органу влади, це не завдасть шкоди ефективності їхнього контролю.

1. Роботодавці несуть відповідальність за застосування приписаних заходів.

2. Якщо кілька роботодавців одночасно здійснюють діяльність на одному робочому місці, вони зобов'язані співпрацювати з метою застосування приписаних заходів, не завдаючи шкоди відповідальності кожного роботодавця за здоров'я та безпеку своїх працівників. У відповідних обставинах компетентний орган влади приписує загальні процедури для здійснення такої співпраці.

1. Працівники зобов'язані дотримуватися правил техніки безпеки, спрямованих на профілактику та обмеження професійних ризиків, спричинюваних забрудненням повітря, шумом і вібрацією на робочих місцях, а також на захист від них.

2. Працівники або їхні представники мають право давати пропозиції, діставати інформацію та професійну підготовку і звертатися до відповідних органів для забезпечення захисту від професійних ризиків, спричинюваних забрудненням повітря, шумом та вібрацією на робочих місцях.

1. Компетентний орган влади встановлює категорії, котрі дають змогу визначати небезпечність шкідливого впливу забруднення повітря, шуму та вібрації на робочих місцях і, у разі потреби, вказує на основі цих критеріїв допустимі рівні впливу.

2. У розробленні таких критеріїв і встановленні допустимих рівнів впливу компетентний орган влади бере до уваги думку технічно компетентних осіб, призначених найбільш представницькими заінтересованими організаціями роботодавців і працівників.