Відповідно до вимог Закону України "Про охорону праці" та Положення про Міністерство надзвичайних ситуацій України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 402,

1. Затвердити Правила охорони праці під час дроблення і сортування, збагачення корисних копалин і огрудкування руд та концентратів, що додаються.

2. З набранням чинності цим наказом уважати такими, що не застосовуються на території України, Єдині правила безпеки при дрібненні, сортуванні, збагаченні корисних копалин і огрудкуванні руд та концентратів, затверджені Держгіртехнаглядом СРСР 09 серпня 1977 року.

3. Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки України (Хохотва О.І.):

3.1. Забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

3.2. У встановленому порядку внести зміни до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на Голову Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України Хохотву О.І.

1.1. Ці Правила поширюються на підприємства, установи, організації (далі - підприємства) незалежно від форм власності та виду діяльності, що займаються проектуванням, виготовленням, монтажем, налагодженням, ремонтом, обстеженням, технічним діагностуванням і експлуатацією устаткування на дробильних, дробильно-сортувальних, збагачувальних, агломераційних фабриках та фабриках огрудкування (далі - фабрики).

1.2. Ці Правила встановлюють вимоги з охорони праці до обслуговуючого персоналу, допуску його до роботи, наявності необхідних інструкцій з охорони праці та пожежної безпеки та основні вимоги з питань охорони праці до технологічного процесу, виробничих приміщень та майданчиків на відкритому повітрі, вихідних матеріалів та сировини, виробничого обладнання та його розміщення, організації робочих місць, способів зберігання та транспортування вихідних матеріалів, готової продукції, застосування індивідуальних та колективних засобів захисту.

Правила є обов'язковими для всіх суб’єктів господарювання, які використовують найману працю, що пов'язана з проектуванням, реконструкцією, виготовленням, монтажем, налагодженням, ремонтом, обстеженням та експлуатацією устаткування під час виконання процесів дроблення, сортування, збагачення корисних копалин і огрудкування руд та концентратів на дільницях, у відділеннях і цехах фабрик.

1.3. Ці Правила не поширюються на підприємства урановидобувної та уранопереробної промисловості.

2.1. У цих Правилах терміни вживаються у значеннях, що визначені Законом України "Про охорону праці", державним стандартом "Охорона праці. Терміни та визначення основних понять" (ДСТУ 2293-99), будівельними нормами та правилами "Отопление, вентиляция и кондиционирование" (СниП 2.04.05-91), міждержавним стандартом "Система технічного обслуговування і ремонту техніки" (ГОСТ 18322-78).

2.2. Інші терміни вживаються в таких значеннях:

агломерація - термічний процес окускування дрібних матеріалів (руди, рудних концентратів тощо), які є складовими металургійної шихти, шлаком, їх спікання з метою надання форми та властивостей (хімічного складу, структури), що необхідно для плавлення;

дроблення - процес руйнування кусків твердого матеріалу для зменшення їх розмірів;

сортування (класифікація) - розділення дрібних матеріалів на окремі класи крупності з використанням різниці часток, що розділюються, у розмірах, формі та за іншими характеристиками.

ГДК - граничнодопустима концентрація;

ГОСТ - міждержавний стандарт;

ДБН - державні будівельні норми;

ДСанПіН - державні санітарні правила і норми;

ДСН - державні санітарні норми;

ДСТУ - державний стандарт України;

КВПіА - контрольно-вимірювальні прилади і апарати;

НАПБ - нормативний акт з пожежної безпеки України;

НПАОП - нормативно-правовий акт з охорони праці;

НРБ - Норми радіаційної безпеки;

ПОР - проект організації робіт;

ПТЕЕС - Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів;

ПУЭ - Правила устройства электроустановок;

РСТ УССР - республіканський стандарт;

ССБТ - Система стандартов безопасности труда.

4.1. Прийняття в експлуатацію збудованих та реконструйованих фабрик і цехів необхідно здійснювати згідно з Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461.

На цих об’єктах повинні бути виконані всі передбачені проектною документацією роботи, змонтоване і випробуване обладнання, а також створено безпечні умови для роботи виробничого персоналу та перебування людей.

4.2. Будівлі, споруди, транспортні, енергетичні та інші інженерні комунікації на території фабрик повинні відповідати проектній документації, затвердженій у визначеному порядку, а також Санітарним правилам для підприємств з добування та збагачення рудних, нерудних розсипних корисних копалин, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я СРСР від 28 червня 1985 року № 3905.

Експлуатація об’єктів, що не відповідають проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, не дозволяється.

4.3. На фабриках необхідно обстежувати будівлі, споруди та інженерні мережі відповідно до Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27 листопада 1997 року № 32/288, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 липня 1998 року за № 424/2864, Правил обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27 листопада 1997 року № 32/288, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06 липня 1998 року за № 423/2863, Правил обстежень, оцінки технічного стану, паспортизації та проведення планово-запобіжних ремонтів газопроводів і споруд на них, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09 червня 1998 року № 124, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 листопада 1998 року за № 723/3163.

4.4. Машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, які впроваджують на фабриках, повинні мати сертифікат відповідності, якщо їх внесено до Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01 лютого 2005 року № 28, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 травня 2005 року за № 466/10746.

4.5. Прийняття в експлуатацію машин, механізмів і устаткування підвищеної небезпеки, впровадження нових технологій повинні здійснюватися відповідно до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1107.

4.6. Вносити зміни в конструкцію діючого основного устаткування, технологічні схеми, процеси, а також у їх параметри без погодження з проектною організацією або заводом-виробником, з органами державного нагляду за охороною праці, установами санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я України не дозволяється.

4.7. На фабриках повинно бути організовано розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232.

4.8. Порядок проведення навчання, інструктажів, перевірки знань з охорони праці та пожежної безпеки, а також допуск персоналу до самостійної роботи визначаються Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженим наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05), та Типовим положенням про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженим наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильскої катастрофи від 29 вересня 2003 року № 368, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 грудня 2003 року за № 1148/8469 (НАПБ Б.02.005-2003).

Працівники та посадові особи, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою, визначених у Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженому наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 232/10512 (далі - НПАОП 0.00-2.01-05), а також роботах, визначених у Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 23 вересня 1994 року № 263/121, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25 січня 1995 року за № 18/554, повинні проходити щорічне спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці, а з пожежної безпеки - відповідно до вимог Переліку посад, при призначенні на які особи зобов'язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки, та порядок їх організації, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29 вересня 2003 року № 368, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2003 року за № 1147/8468 (НАПБ Б.06.001-2003).

Допуск до роботи працівників, які не пройшли навчання і перевірку знань з охорони праці та пожежної безпеки, не дозволяється.

4.9. Роботодавець зобов’язаний організувати проведення попереднього та періодичного медичних оглядів працівників, які зайняті на важких роботах, роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також щорічного огляду осіб віком до 21 року.

Перелік працівників, які підлягають медичному огляду, визначається відповідно до Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 року № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за № 846/14113.

4.10. Не дозволяється застосовувати працю жінок на роботах, зазначених у Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 року № 256, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 березня 1994 року за № 51/260.

Підіймання та переміщення вантажів вручну жінками дозволяються в межах Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10 грудня 1993 року № 241, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22 грудня 1993 року за № 194.

4.11. Не дозволяється застосовувати працю неповнолітніх на роботах, зазначених у Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31 березня 1994 року № 46, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28 липня 1994 року за № 176/385.

Підіймання та переміщення важких речей неповнолітніми дозволяються в межах Граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 березня 1996 року № 59, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16 квітня 1996 року за № 183/1208.

4.12. Роботодавець зобов’язаний створити на робочих місцях у кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

У кожному цеху фабрики роботодавець повинен мати затверджені переліки газонебезпечних місць і газонебезпечних робіт, а також робіт підвищеної небезпеки згідно з НПАОП 0.00-2.01-05.

4.13. Роботи підвищеної небезпеки необхідно проводити за нарядом-допуском визначеної форми. Ці роботи необхідно виконувати бригадою не менше ніж з двох працівників, а в апаратах, лежаках, газоходах та інших подібних місцях - бригадою не менше ніж з трьох працівників. До місця роботи бригаду повинна супроводжувати посадова особа, відповідальна за виконання робіт підвищеної небезпеки, або відповідальна особа підрядної організації. На місці роботи необхідно вивішувати табличку "Працювати тут!".

У наряді-допуску, виданому на проведення робіт підвищеної небезпеки, повинен бути зазначений повний обсяг організаційних та технічних заходів, вжиття яких забезпечить безпечне проведення робіт у конкретних умовах.

Перелік посад керівників та фахівців, які мають право видавати наряди-допуски, затверджується роботодавцем.

4.14. Організація робіт підрядної організації повинна відповідати вимогам пункту 8 розділу ІІІ Правил охорони праці під час ремонту устаткування на підприємствах чорної металургії, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 20 серпня 2008 року № 183, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16 вересня 2008 року за № 863/15554 (далі - НПАОП 27.1-1.06-08).

4.15. На кожній фабриці та в її цехах повинні бути складені плани ліквідації аварій згідно з Положенням щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, затвердженим наказом Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики України від 17 червня 1999 року № 112, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30 червня 1999 року за № 424/3717 (НПАОП 0.00-4.33-99).

Не дозволяється допуск до роботи працівників і посадових осіб, не ознайомлених з планом ліквідації аварій.

4.16. Роботодавець зобов’язаний забезпечити всіх працівників цехів фабрики спецодягом, спецвзуттям, засобами індивідуального захисту та запобіжними пристроями відповідно до Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам гірничодобувної промисловості, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21 серпня 2008 року № 184, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 вересня 2008 року за № 832/15523 (далі - НПАОП 0.00-3.10-08).

4.17. Порядок видачі, зберігання, користування спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту, а також догляд за ними повинен відповідати вимогам Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24 березня 2008 року № 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 року за № 446/15137 (НПАОП 0.00-4.01-08).

4.18. Освітлення цехів та приміщень фабрик, складів реагентів та інших приміщень повинно відповідати вимогам ДБН В.2.5-28-2006 "Інженерне обладнання споруд, зовнішніх мереж. Природне і штучне освітлення".

4.19. У приміщенні нарядних, на робочих місцях, біля агрегатів, у небезпечних зонах повинні бути зроблені написи про безпечні способи ведення робіт і застережні заходи, вивішені знаки безпеки згідно з Технічним регламентом знаків безпеки і захисту здоров'я працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2009 року № 1262.

4.20. Для обслуговування запірної, регулювальної арматури, а також опалювальних і вентиляційних пристроїв і приводів, розташованих на висоті два та більше метрів від підлоги, повинні бути обладнані спеціальні стаціонарні майданчики. Застосовувати для цього приставні драбини не дозволяється.

Якщо проектом передбачено дистанційне керування зазначеною арматурою, обладнувати стаціонарні майданчики не потрібно.

4.21. Сходи та майданчики повинні відповідати вимогам ДСТУ Б В.2.6-52:2008 "Конструкції будинків і споруд. Сходи маршеві, площадки та огорожі сталеві. Технічні умови".

4.22. Трубопроводи в приміщеннях фабрик необхідно прокладати відкрито. Прокладати трубопроводи для кислот, лугів і реагентів над робочими майданчиками, проходами, робочими місцями не дозволяється.

4.23. Запірну та регулювальну арматуру трубопроводів необхідно встановлювати в доступних і безпечних для обслуговування місцях або обладнувати дистанційним керуванням. Необхідність застосування арматури з дистанційним керуванням або ручним приводом визначається умовами технологічного процесу та забезпеченням безпечності роботи.

5.1. Експлуатацію вантажопідіймальних кранів на фабриках гірничо-збагачувальних комбінатів необхідно проводити відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18 червня 2007 року № 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09 липня 2007 року за № 784/14051 (далі - НПАОП 0.00-1.01-07).

5.2. Улаштування та експлуатація ліфтів повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 01 вересня 2008 року № 190, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2008 року за № 937/15628 (НПАОП 0.00-1.02-08).

5.3. Виготовлення, монтаж, ремонт, експлуатація та огляд посудин і балонів, що працюють під тиском, повинні відповідати вимогам Правил охорони праці в металургійній промисловості, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 22 грудня 2008 року № 289, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29 січня 2009 року за № 87/16103 (далі - НПАОП 27.0-1.01-08).

5.4. Експлуатацію трубопроводів з рідинами та газами необхідно проводити відповідно до вимог НПАОП 27.0-1.01-08.

5.5. Улаштування та експлуатація стаціонарних поршневих і ротаційних компресорів, повітропроводів і газопроводів повинні відповідати вимогам НПАОП 27.0-1.01-08.

5.6. Експлуатація газового господарства фабрик повинна проводитися відповідно до вимог Правил охорони праці у газовому господарстві підприємств чорної металургії, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 29 грудня 2009 року № 218, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за № 104/17399 (далі - НПАОП 27.1-1.09-09).

5.7. Усі відкриті рухомі частини устаткування, що доступні випадковому дотику, повинні бути огороджені. Огородження може бути суцільним, сітчастим (з розміром чарунок не більше ніж 20х20 мм) або у вигляді поручнів на відстані до рухомих чи обертових частин устаткування не менше ніж 1,0 м. Місця встановлення цих огороджень, наявність у них хвірток або отворів, знімних ділянок, блокувань обов’язково позначаються на кресленнях розробника устаткування.

5.8. Зубчасті, пасові та ланцюгові передачі, а також муфти незалежно від висоти їх розташування та швидкості обертання повинні мати суцільне огородження кожухами, що знімаються за допомогою спеціального інструменту.

5.9. Для виконання ремонтних і регулювальних робіт, а також для спостереження за технологічним процесом і роботою механізмів в огородженнях дозволяється робити вікна та люки, які повинні закриватися, щоб унеможливити випадкове падіння в них працівників, та які повинні бути зблоковані з пусковим пристроєм устаткування, машин і механізмів.

5.10. Перед початком роботи на устаткуванні необхідно перевірити безпечність роботи на ньому: наявність та цілісність огорож, надійність пускових і гальмівних пристроїв, заземлення, справність захисних кожухів, ізоляції, сигналізації пуску та зупинки, автоблокування.

Усі технологічні лінії, потокові системи, механізми, якими керують дистанційно з пультів і щитових, обладнуються звуковою та світловою сигналізацією. У разі виявлення несправностей або недоліків у забезпеченні безпечної експлуатації устаткування робота на ньому негайно припиняється.

Пуск виробничого устаткування дозволяється проводити тільки працівникам, які його обслуговують та здійснюють нагляд за ним.

5.11. Пуск з пульта керування ланцюга виробничого устаткування, розташованого поза зоною видимості, повинен здійснюватися лише після підтвердження працівниками окремого устаткування безпеки його пуску.

При цьому після першого звукового сигналу необхідно витримати паузу не менше ніж 30 с. Перед самим пуском устаткування необхідно подавати другий звуковий сигнал тривалістю 30 с. Блокування пускових пристроїв механізмів і устаткування повинно бути таким, щоб повністю забезпечити дотримання зазначеної часової витримки. Робота найбільш важливого виробничого устаткування повинна контролюватися за допомогою телекомунікаційних систем.

Перед пуском устаткування, вузли якого або весь агрегат у процесі роботи переміщується, повинні подаватися звукові та світлові сигнали тривалістю не менше ніж 10 с.

Пускові пристрої механізмів обладнуються ключем-биркою.

5.12. У цехах фабрик і на робочих місцях вивішуються інструкції про порядок пуску, експлуатації та зупинки устаткування, які затверджуються роботодавцем.

5.13. Прийняття в експлуатацію устаткування після ремонту здійснюється персоналом виробничого цеху фабрики та оформлюється актом, який складається після випробування устаткування. Акт випробування окремого механічного обладнання затверджується відповідальним або уповноваженим роботодавцем працівником, а агрегатів - роботодавцем.

Якщо обсяг ремонтних робіт великий, виконуються проміжні приймання устаткування зі складанням відповідних актів (по мірі виконання окремих робіт), на підставі яких складається акт на загальний обсяг ремонтних робіт.

Експлуатація устаткування без складання акта приймання після його ремонту не дозволяється.

Запуск устаткування в роботу після ремонту необхідно проводити з дотриманням вимог биркової системи тільки після перевірки відсутності у небезпечній зоні працівників, а також сторонніх предметів і під наглядом посадової особи, відповідальної за проведення робіт.

На фабриках складається і затверджується роботодавцем перелік устаткування, ремонт якого проводиться із застосуванням биркової системи або нарядів-допусків.

5.14. Ремонт рухомих частин устаткування та огорож під час роботи машин, ручне прибирання просипу, а також ручне змащування без пристроїв (шприців тощо) не дозволяються.

5.15. Під час припинення подачі електроенергії або зупинки устаткування за будь-якої причини всі електродвигуни устаткування, самозапуск яких недопустимий, повинні мати пристрої для автоматичного вимикання.

5.16. На кожному пункті обслуговування одного або кількох агрегатів повинна бути книга прийому та здачі змін, правильність заповнення якої повинна періодично перевірятися відповідальними посадовими особами дільниці (цеху).

5.17. Експлуатація устаткування повинна проводитися з дотриманням технологічних режимів та параметрів, визначених паспортами, технологічними картами або інструкціями.

1.1. Перед корпусом прийому руди встановлюється світлофор технологічної сигналізації, що дозволяє або не дозволяє в’їзд залізничних потягів або інших транспортних засобів (автосамоскидів, скіпів, вагонеток канатної дороги тощо) на майданчик приймальних бункерів.

За необхідності розвантаження може здійснюватися за дозвільним сигналом світлофорів, зблокованим зі шлагбаумом, встановленим перед бункером. Керування технологічною сигналізацією виконує відповідальний працівник згідно з технологічною інструкцією.

Робочі майданчики приймальних і розвантажувальних пристроїв і бункерів обладнуються звуковою та світловою сигналізацією, призначеною для сповіщення обслуговуючого персоналу про прибуття транспортних засобів на майданчики бункерів. Сигнали повинні подаватися за 1,5-2,0 хв. до моменту прибуття залізничних потягів і до початку роботи скіпових підйомників і канатних доріг.

1.2. На робочих майданчиках приймальних пристроїв на рівні головок рейок залізничних колій повинні бути передбачені проходи для обслуговування потягів. Між рейками повинні бути укладені настили на рівні головок рейок.

1.3. Габарити залізничних колій і верхня будова колії повинні бути очищені від руди та сторонніх предметів.

1.4. Під час ремонтних робіт у приймальному бункері колії, що ведуть до приймальних пристроїв, повинні бути закриті шлагбаумами або іншим способом з відповідним записом у журналі чергового по станції. До початку ремонтних робіт потяги повинні бути виведені з району приймальних пристроїв.

Якщо приймальних бункерів два або більше, для проведення ремонтних робіт в одному з них повинні бути розроблені, залежно від місцевих умов, заходи безпеки, включені в наряд-допуск і ПОР, затверджені відповідальною посадовою особою фабрики.

Під час ремонту колій або під’їзної автодороги в межах приймальних бункерів (воронок) передбачаються заходи з унеможливлення падіння працівників у приймальні бункери (воронки).

1.5. Поблизу приймальних пристроїв (бункерів) передбачаються місця для безпечного перебування людей під час наближення, проходження потяга. Перебування працівників з боку розвантаження приймального бункера не дозволяється.

Розвантаження вагонів і самоскидів повинне розпочинатися тільки після подачі сигналу приймальника руди.

1.6. Під час очищення залізничних колій, приймальних пристроїв місце проведення робіт огороджується сигналами зупинки на відстані не менше гальмівного шляху, а черговий по станції попереджається про роботи, що виконуються.

Очищати колії під час розвантаження вагонів, що стоять на колії, не дозволяється.

1.7. Якщо розвантажувальні люки відкриті, завантаження приймальних бункерів не дозволяється. Під час розвантаження бункерів перебувати обслуговуючому персоналу напроти люків не дозволяється.

1.8. Для усунення склепінь, завалів або зависань матеріалів та сировини у бункерах необхідно застосовувати відповідні засоби та пристрої (електровібратори, пневматичні пристрої, гідрозмив тощо).

Дозволяється ручне шурування сировини крізь шурувальні люки або через ґрати. Біля шурувальних люків повинні бути майданчики. Спуск працівників у бункери для шурування або усунення склепінь, зависань сировини не дозволяється.

У виняткових випадках за письмовим дозволом відповідальної посадової особи очищення бункера від сировини та усунення зависань можуть проводитися вручну досвідченими працівниками за нарядом-допуском з дотриманням заходів безпеки.

1.9. Проміжні бункери, якщо вони не заповнюються саморозвантажувальними візками, повинні бути обладнані настилами. У разі застосування саморозвантажувальних візків або реверсивних конвеєрів завантажувальні отвори повинні перекриватися ґратами з чарунками розміром не більше ніж 200x200 мм або вони повинні мати огородження, які унеможливлюють падіння працівників. Такі огородження або ґрати необхідно встановлювати і на бункерах перевантаження конвеєрного транспорту.

1.10. Огляд або ремонтні роботи у приймальних бункерах зі спуском працівників повинні виконуватися за нарядом-допуском або ПОР, у якому зазначено заходи безпеки, які повинні безумовно виконуватися, зокрема:

бункер, його конструкція, надбункерні майданчики та залізничні колії на цій дільниці повинні бути повністю очищені від сировини та провітрені. Крім цього, необхідно обов’язково контролювати стан повітряного середовища усередині бункера;

працівники повинні обов’язково проходити інструктаж згідно з розробленою відповідальними фахівцями фабрики (цеху) інструкцією з безпечного ведення робіт у бункерах. Відповідальні посадові особи повинні здійснювати нагляд за виконанням зазначених робіт;

на робочих майданчиках приймальних та транспортних пристроїв між бункерами та біля механізмів бункерних затворів повинні бути попереджувальні знаки про роботи у бункері;

перед спуском працівників у бункер необхідно, зважаючи на вимоги биркової системи, зупинити завантажувальні та розвантажувальні живильники, вимкнути їх та вивісити плакати "Не вмикати! Працюють люди!", а також розібрати електричні схеми та знеструмити приводи попереднього та наступного технологічного обладнання;

для запобігання падінню предметів у бункер, де проводяться роботи, влаштовуються надійні перекриття, які унеможливлюють травмування працівників, що працюють у бункері;

під час роботи у бункері бригада повинна складатися не менше ніж з трьох працівників, двоє з яких повинні перебувати у надбункерній частині;

ремонтні роботи працівники повинні виконувати у запобіжних поясах, карабіни яких прикріплені до міцної опори. У разі неможливості прикріплення карабіна до металоконструкції його необхідно прикріпити до спеціально натягнутого троса або заякорити в стіні;

не дозволяється закріплювати фал запобіжного пояса до рейок залізничної колії, рам човникових конвеєрів та розвантажувальних візків, а також до іншого обладнання;

за умови виникнення небезпеки для працівників необхідно негайно вивести їх з бункера;

для освітлення всередині бункера необхідно застосовувати лампи напругою не вище ніж 12 В.

2.1. Пуск, експлуатація та обслуговування дробарок повинні проводитися відповідно до технологічних інструкцій, затверджених роботодавцем.

2.2. Робочий майданчик оператора, який спостерігає за подачею руди у дробарку та її роботою, повинен мати металеве ґратчасте огородження для запобігання потраплянню на майданчик шматків матеріалу, викинутих з дробарки.

За наявності пульта керування його приміщення повинно бути засклене склом, що не б’ється, з огородженням його зовні металевими ґратами з вічками не більше ніж 15x15 см.

2.3. Під час застрягання у дробарці великих шматків руди вони вилучаються з дробарки підйомними засобами з пристроями для їх утримання. Застряглі у дробарці шматки руди витягати вручну і дробити молотками або кувалдами не дозволяється.

Різання металу, який потрапив до дробарки, необхідно здійснювати під наглядом відповідальної посадової особи за нарядом-допуском.

2.4. Перед спуском працівників у дробарку для очищення її від сировини або від сторонніх предметів, що потрапили до неї, а також для огляду та ремонту необхідно вимкнути електродвигуни дробарки, запобіжники витягти та вжити інших заходів безпеки. На пускових пристроях вивішується плакат "Не вмикати! Працюють люди!". Роботи проводяться за нарядом-допуском та під постійним наглядом відповідальної посадової особи.

2.5. Перед спуском працівників у дробарку необхідно надійно закріпити рухомі частини механізмів, а також відкриті кришки корпусів (кожухів) дробарки у положенні, що унеможливлює самовільний її рух. Працівники, які спускаються у дробарку, повинні обов’язково застосовувати запобіжні пояси, а над навантажувальними отворами дробарок повинні бути улаштовані тимчасові настили для захисту працівників від випадкового падіння сторонніх предметів.

2.6. У разі аварійної зупинки дробарок під "завалом" розвантажувати та запускати їх необхідно відповідно до розроблених на підприємстві інструкцій.

2.7. Завантажувальні та розвантажувальні отвори дробарок повинні бути герметизовані укриттями, що приєднані до аспіраційних установок, а де можливо - відповідно до технологічного процесу повинні застосовуватися гідрознепилюючі пристрої.

2.8. Пускові пристрої дробарок повинні бути зблоковані з пусковими пристроями живильників. Блокування повинно унеможливлювати подачу матеріалу у непрацюючі дробарки під час випадкових зупинок.

2.9. Перекриття та майданчики, на яких розташовуються вібраційні грохоти, повинні бути вібростійкі (здатні гасити вібрацію, що виникає під час роботи обладнання).

2.10. На грохотах та дробарках необхідно встановлювати захисні пристрої, які запобігають випадковому викиду шматків матеріалу, зокрема:

для грохотів - захисні пристрої на весь переріз завантажувальних та розвантажувальних бункерів;

для конусних дробарок - глухі знімні огородження, крім дробарок крупного дроблення I стадії, що працюють "під завалом";

для щокових дробарок - бокові глухі огородження висотою не менше ніж 1,0 м з козирками.

2.11. Шурування у випускних отворах живильників, що подають руду на грохот, у завантажувальних та розвантажувальних воронках, якщо живильники та грохоти працюють, можливе тільки за наявності шурувальних пристроїв та обладнання.

2.12. Спускати працівників у розвантажувальні воронки грохотів для їх очищення дозволяється тільки з дотриманням вимог пунктів 2.4, 2.5 цієї глави. Відповідно до вимог биркової системи повинні бути вимкнені електродвигуни грохотів, вилучена бирка, на пускових пристроях вивішено попереджувальні плакати "Не вмикати! Працюють люди!".

2.13. Розчищати лотки електровіброживильників під час їх роботи, ставати на борти живильника, доторкатися до них, а також очищати зазори віброприводів не дозволяється.

2.14. Відцентрові, кулачкові, горизонтальні та вертикальні молоткові дробарки повинні мати блокування, яке унеможливлює запуск дробарки, якщо кришка її корпусу відкрита. Відчинення та зачинення корпусу відцентрових, кулачкових та горизонтальних молоткових дробарок кришками вагою більше ніж 30 кг необхідно здійснювати за допомогою підіймально-транспортних засобів.

2.15. Дроблення руди, під час якого утворюється вибухонебезпечний пил, необхідно проводити з виконанням заходів, що унеможливлюють вибухи пилу.

2.16. Стрічкові конвеєри, що забезпечують рудою дробарки середнього та дрібного дроблення, для запобігання потраплянню металу до них повинні бути обладнані металошукачами, магнітними витягачами або шайбами.

Знімати метал зі стрічки конвеєра та магнітного витягача, не виведеного з робочої зони, дозволяється тільки після зупинки конвеєра та вимкнення магнітної системи.

3.1. Пускове обладнання млинів та класифікаторів у разі місцевого керування повинно бути розташоване так, щоб працівник, який вмикає млин та класифікатор, мав змогу наглядати за його роботою.

3.2. Пускові пристрої млинів повинні бути зблоковані з пусковими пристроями конвеєрів для унеможливлення подачі руди у млини, що не працюють, у разі випадкових зупинок.

3.3. Зупинення млина для внутрішнього огляду, очищення та ремонту, а також його пуск необхідно здійснювати відповідно до інструкції, затвердженої роботодавцем, під наглядом відповідальної посадової особи за нарядом-допуском.

3.4. Відкручувати гайки кришки люка або послаблювати їх, коли млин перебуває люком вниз, а також закріплювати болти кожуха завиткового живильника під час роботи млина не дозволяється.

3.5. Місце завантаження куль у контейнери повинно бути огороджено та вивішено плакат "Небезпечно!". Під час завантаження куль у контейнер та його підйому працівники повинні перебувати на безпечній відстані від контейнера. Контейнери завантажують кулями до рівня на 100 мм нижче бортів.

3.6. Вмикання електромагніту електромагнітного крана дозволяється тільки електротехнічному персоналу, який має на це дозвіл і групу з електробезпеки не нижче III.

3.7. Під час використання кульових живильників, а також механізмів із завантаження стрижнів необхідно дотримувати інструкцій, що визначають порядок безпечної роботи.

3.8. Завантаження і розвантаження куль та стрижнів у млини та з млинів повинні бути механізованими.

3.9. Пуск, експлуатація та обслуговування подрібнювального обладнання повинні проводитися відповідно до інструкцій, затверджених роботодавцем.

3.10. Робочі майданчики для обслуговування класифікаторів повинні розташовуватися на рівні не менше ніж 0,6 м нижче борта ванни класифікатора. З боку, протилежного ванні класифікатора, майданчики повинні мати металеве огородження висотою 1 м.

3.11. На класифікаторах повинні бути містки (майданчики) з поручнями для безпечного обслуговування механізмів обертання та підйому спіралей або рейок, а також огородження елементів привода.

3.12. Під час експлуатації рейкового або чашоподібного класифікатора не дозволяється проводити огляд та змащування механізмів, стоячи на гребінних рамах.

3.13. Встановлювати зазор між валками валкової дробарки щупом під час виробництва меленої солі у процесі роботи не дозволяється.

3.14. Вмикати віброгрохот допускається тільки після повного очищення сита від переробленої сировини.

3.15. Якщо температура підшипників перевищує на 35°С температуру навколишнього середовища, експлуатація грохота не допускається.

4.1. Розташовувати дробарки для середнього дроблення сірчаних руд нижче нульової відмітки поверхні не дозволяється.

4.2. У відділенні молоткових дробарок працівники повинні користуватися ізолюючими протигазами для захисту від сірчаних газів, що утворюються під час "бахкання" у дробарках.

4.3. Для запобігання вибухам пилу сірчаної руди у робочому просторі молоткових дробарок внаслідок накопичення статичної електрики необхідно забезпечити:

постійну подачу відпрацьованої пари або дрібно розпиленої форсунками води у зону дроблення працюючих дробарок;

заземлення усього електротехнічного обладнання, трубопроводів, металевих повітроводів, рам конвеєрів, металевих конструкцій.

4.4. Для гасіння осередків займання сірки у руді або сірчаного пилу в опалювальних дробильних відділеннях і конвеєрних галереях (у разі сухого дроблення) повинні бути передбачені протипожежні водопроводи з пожежними кранами, у неопалювальних відділеннях та галереях - вогнегасники.

7.1. Допуск працівників усередину промивальних барабанів, апаратів збагачення у важких суспензіях та апаратів гравітаційного збагачення для огляду, ремонту та очищення внутрішньої поверхні апаратів від шламів і залишків сировини здійснюється після повної зупинки апарата та розбирання електричної схеми.

Під час проведення робіт усередині апаратів на пускових пристроях вивішується плакат "Не вмикати! Працюють люди!".

7.2. Під час роботи апарата гравітаційного збагачення торкатися до його рухомих і обертових частин, змащувати підшипники, діставати сторонні предмети з апарата не дозволяється.

7.3. Відбір проби митої руди та продуктів гравітаційного збагачення вручну дозволяється тільки у передбачених для цієї мети місцях апаратів та допоміжного обладнання.

Відбір проби продуктів збагачення вручну безпосередньо з рухомих механізмів не дозволяється.

7.4. Регулювання золотників, налагодження авторегуляторів та огляд механізмів безпоршневих відсаджувальних машин з пневматичним приводом без захисних окулярів не дозволяються.

7.5. Вікна у золотникових пристроях роторного типу для викидання повітря в атмосферу повинні бути закриті металевою сіткою.

7.6. Ремонт або заміна сит шиберного обладнання, очищення та ремонт внутрішнього корпусу відсаджувальної машини одночасно з ремонтом або очищенням башмака зневоднювального елеватора не дозволяється. Під час проведення зазначених робіт електрична схема елеваторів повинна бути розібрана та вивішено попереджувальний плакат.

7.7. Сколювання застиглого феросиліцію, іншої сировини і руди з металевих частин у апаратах, що застосовуються для збагачення у важких суспензіях, без захисних окулярів не дозволяється.

7.8. Жолоби, що підводять матеріали до апарата та відводять продукти збагачення з нахилом більше ніж 45°, повинні бути зверху закриті для запобігання викиду руди та пульпи.

7.9. Прокручувати вал вертикального протиструминного сепаратора вручну в разі зашламовки камери дозволяється тільки, якщо з помосту зупинено мотор-редуктор. Вмикати мотор-редуктор дозволяється тільки після виведення працівників з помосту.

1.1. Рідкі реагенти та розчини реагентів повинні подаватися насосами у проміжні бачки та живильники на витратних майданчиках по трубопроводах. Подавання ціанідів та сірчаного натрію безпосередньо у місця живлення процесу у сухому стані не дозволяється.

Переносити невелику кількість реагентів по флотаційному відділенню дозволяється тільки у закритих ємностях масою не більше ніж 10 кг.

1.2. Відбір проб реагентів необхідно здійснювати за допомогою механізованих пристроїв. Під час відбору проб реагентів вручну працівники повинні користуватися пробовідбірниками з ручкою довжиною не менше ніж 200 мм.

1.3. Бачки для витрачання ціанідів повинні знаходитися на реагентних майданчиках в ізольованому приміщенні, яке обладнане місцевою витяжною вентиляцією. Приміщення необхідно закривати на замок.

1.4. Введення ціанідів у місце їх подавання необхідно здійснювати так, щоб унеможливлювався вільний доступ працівників до їх розчину. Не дозволяється вимірювати кількість реагентів у місцях їх подавання.

1.5. Чани, проміжні та витратні бачки для реагентів і пов’язані з ними комунікації повинні мати аварійні ємності, в які потрібно повністю зливати реагенти самопливом.

Стічні води реагентних майданчиків повинні видалятися по окремому трубопроводу, минаючи дренажні пристрої флотаційного відділення.

Не допускається змішування кислот з розчинами ціанідів, ксантогенатів, флотореагентів, сірчаного натрію та гідросульфіду.

Не допускається змішування розчинів мідного, цинкового та залізного купоросів, хлористого цинку та хлористого кальцію з розчинами сірчаного натрію, гідросульфіду та ціаніду, щоб унеможливити виділення при цьому високотоксичних речовин - сірководню та синильної кислоти, а також нерозчинних осадів, які засмічують трубопроводи.

1.6. Розкручувати шпиндель блока імпелера флотаційної машини вручну в разі зашламування камер необхідно, якщо зупинено піногон з розбірного дерев’яного помосту. Вмикання двигуна дозволяється лише після виведення працівників з помосту.

Перевіряти стан пульпи в камері вручну не дозволяється.

1.7. Для аварійного розвантаження флотаційних машин і збирання змивних вод повинні бути передбачені зумпфи з насосами.

1.8. Під час заміни або прочищення аероліфтних трубок на пневматичних флотаційних машинах працівники повинні використовувати захисні окуляри.

1.9. Під час виробництва миш'яковистого ангідриду всі технологічні операції необхідно виконувати в герметичних системах з автоматичним керуванням технологічним процесом і використанням працівниками засобів індивідуального захисту.

2.1. Відповідно до вимог електробезпеки сепаратори належать до електроустановок напругою до 1000 В. Технічний персонал, який обслуговує сепаратори, повинен знати технологічні особливості сепарації залежно від типу сепаратора та виконувати вимоги Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики України від 09 січня 1998 року № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за № 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98).

2.2. Під час експлуатації електромагнітних і магнітних сепараторів не дозволяється:

працювати у разі недостатнього освітлення робочого місця;

торкатися до працюючої обертової частини сепаратора металевими деталями та предметами;

натискати, у разі пробуксовки, на паси та ланцюги руками або сторонніми предметами;

витягати з працюючого сепаратора сторонні предмети та користуватися несправним інструментом;

змащувати та регулювати сепаратор, якщо не вимкнено електродвигун привода.

2.3. Під час зупинки електромагнітного сепаратора напруга з його обмоток магнітної системи повинна зніматися.

Ремонт сепараторів повинен проводитися після повної їх зупинки та вимкнення електромагнітної системи від мережі постійного струму. Разом з тим електрична схема повинна бути розібрана.

2.4. У разі сухої магнітної та електромагнітної сепарації апаратура повинна бути розташована в герметичних кожухах з патрубками для з’єднання із системою витяжної вентиляції.

Експлуатувати сепаратори, якщо несправна або вимкнена вентиляція, не дозволяється.

2.5. Оглядові та шурувальні люки жолобів та сепараторів під час роботи повинні бути закриті.

Вибирати вручну шматки руди та інші предмети з лотків живильників не дозволяється.

2.6. Регулювати зазор і правильність ходу стрічки сепаратора підкладанням під неї сторонніх предметів не дозволяється.

2.7. Вхід у приміщення електросепараторів стороннім особам не дозволяється.

2.8. Корпус електричного сепаратора повинен бути пиловологонепроникним. За відсутності герметичності корпусу та всіх люків (оглядових отворів) у його обшивці пуск сепараторів у роботу не дозволяється.

2.9. Дверцята, що забезпечують доступ до внутрішніх частин сепаратора, повинні бути обладнані електричним блокуванням, яке унеможливлює їх відчинення під час роботи сепаратора.

2.10. Доторкатися до струмовідних частин сепаратора, вимкненого з мережі високої напруги, до їх розрядження та перевірки індикатором не дозволяється.

2.11. Відчиняти дверцята обшивки сепаратора та проводити поточний ремонт обладнання дозволяється лише у присутності іншої особи. Винятком із цього є заміна запобіжників, протирання та підтягування контактів з боку апаратури низької напруги. У цьому випадку необхідно попередньо зняти напругу з цього апарата.

2.12. Робочі місця машиніста електросепаратора та оператора випрямних пристроїв повинні бути обладнані ізоляторами.

1.1. Реактори та вилуговувачі повинні бути обладнані технічними засобами контролю рівня заповнення їх розчинами, сигналізацією та блокуванням, що унеможливлює перевищення визначеного рівня.

У системах без приладів автоматики наповнення розчинами необхідно проводити так, щоб обов’язкова відстань між дзеркалом рідини та краєм ємності у реакторі була 0,3 - 0,5 м та у вилуговувачі 0,15 - 0,20 м.

1.2. Дозування компонентів розчинів (пульп) та їх змішування повинні бути автоматизовані, що запобігає бурхливій реакції з виділенням газів та викидами сумішей.

1.3. Під час роботи реактора кришки та всі фланцеві з’єднання реактора повинні бути щільно закриті та закріплені.

Перед пуском реактора у роботу необхідно вмикати місцеву витяжну та загальнообмінну вентиляцію. Пуск реактора та увімкнення системи вентиляції повинні бути зблоковані та мати сигналізацію.

1.4. Прочищати випускні штуцери реактора необхідно тільки під час повної зупинки мішалки, відсутності розчину (пульпи) у реакторі та після перекриття трубопроводів живлення.

Для аварійного зливання розчину з реактора передбачається окремий випуск з відповідними комунікаціями або ємностями.

2.1. До роботи на апаратах високого тиску допускаються працівники, які мають право на обслуговування цих апаратів. Усі апарати високого тиску повинні бути обладнані контрольно-вимірювальними приладами та запобіжними пристроями, що запобігають відхиленню режиму роботи апарата (тиск, температура тощо) від допустимих значень. Експлуатація апаратів високого тиску без контрольно-вимірювальних приладів не дозволяється.

2.2. Завантаження та розвантаження апаратів високого тиску повинні бути механізованими. Розвантаження їх вручну дозволяється лише працівникам в ізолювальних дихальних апаратах. Виконувати цю роботу повинні не менше двох працівників, які розвантажують продукт у магістральні трубопроводи, що відповідають цьому продукту, або в передбачені для цього ємності.

2.3. Усі виробничі приміщення, в атмосфері яких можлива поява шкідливих для здоров’я працівників газів, аерозолів та інших викидів, необхідно обладнати припливно-витяжною вентиляцією, оснастити відповідними приладами із системами звукової та світлової сигналізації про перевищення ГДК шкідливих речовин.

2.4. Поведінка працівників у разі перевищення концентрацій шкідливих речовин в атмосфері виробничих приміщень понад ГДК, у тому числі й у випадку аварійних викидів, повинна визначатися відповідною інструкцією, затвердженою роботодавцем.

Інструкцією повинно передбачатися негайне виведення працівників з приміщення у безпечну зону з відновленням роботи тільки після зниження концентрації шкідливих речовин на робочому місці до санітарних норм.

У всіх аварійних ситуаціях працівники цеху повинні використовувати засоби індивідуального захисту.

2.5. Роботи в апаратах високого тиску здійснюються також за інструкцією, затвердженою роботодавцем, яка повинна передбачати:

підготовку апарата до зупинки із вжиттям заходів, що унеможливлюють його помилковий пуск і подачу живлення до нього;

порядок дій працівників у разі аварійної зупинки апарата;

організацію ремонту, налагодження та обслуговування апарата;

порядок допуску працівників для роботи в захисному апараті та заходи безпеки;

контроль за безпекою та якістю робіт, що виконуються в апараті високого тиску;

порядок введення апарата в експлуатацію.

1.1. Радіальні згущувачі, пірамідальні і коритні відстійники необхідно огороджувати, якщо верхня кромка їх борту над рівнем робочого майданчика знаходиться на висоті менше ніж 1,0 м. Закриті зверху пірамідальні відстійники вздовж борту можна не огороджувати, але всі отвори, ремонтні люки та лази повинні бути перекриті металевими кришками.

1.2. У разі розташування радіального згущувача поза будівлею для запобігання доступу сторонніх людей на обслуговуючі майданчики вхід на них повинен бути надійно огороджений та обладнаний дверима, що зачиняються, а самі майданчики повинні бути виготовлені з матеріалу, що унеможливлює ковзання та накопичення на них пилу і шламу (протяжно-витяжна сітка, пруток тощо).

1.3. Ходіння по бортах радіальних згущувачів, пірамідальних і коритних відстійників не дозволяється.

1.4. Під час вимірювання густини пульпи та відбору проб не дозволяється ставати на кільцевий жолоб і заходити за огородження майданчика ферми.

Не дозволяється виводити вантажний кінець рухомої ферми згущувачів за кільцевий жолоб на обслуговуючі (прохідні) майданчики. На рухому ферму згущувача підійматися необхідно по драбині з поручнями.

Очищати кільцевий жолоб згущувача можна тільки після вимкнення привода рухомої ферми. Пересуватися по обслуговуючих майданчиках привода згущувача за наявності на них мокрої сировини та піни не дозволяється.

1.5. Конструкція пристроїв, що забезпечують рівномірне розподілення сировини за шириною зневоднюючих грохотів, повинна унеможливлювати викид сировини, що зневоднюється, та розбризкування пульпи.

1.6. Під час очищення лабіринтів від шламу грохот повинен бути зупинений, живлення грохота або дугового сита вимкнено. На пускових пристроях вивішується плакат "Не вмикати! Працюють люди!".

2.1. Підтягувати сектори та відновлювати обрив стяжного дроту на працюючих барабанних і дискових вакуум-фільтрах не дозволяється.

2.2. Барабанні фільтри, обладнані пристроями для змивання осаду, необхідно огороджувати для захисту обслуговуючого персоналу від бризок.

2.3. Під час обслуговування фільтрувальних апаратів для очищення рам і полотен від кеку необхідно користуватися спеціальними лопатками.

2.4. Під час роботи затискного пристрою фільтрпреса не дозволяється виправляти рами, плити та фільтрувальні серветки.

2.5. Перед розвантаженням фільтрпреса від кеку та під час його розбирання необхідно його продути стисненим повітрям до максимального видалення рідини. Роботу з розбирання та розвантаження повинні проводити одночасно не менше двох працівників.

2.6. Для запобігання розбризкуванню розчину під час продування фільтрпрес необхідно накривати тканиною.

2.7. Під час роботи фільтрувальних апаратів зі шкідливими виділеннями витяжна вентиляція повинна працювати безперервно. Нутч-фільтри повинні бути закриті кришками.

2.8. Листові фільтри з висувними рамами повинні бути обладнані стаціонарними майданчиками для змивання осаду.

2.9. Центрифуги повинні бути обладнані блокуваннями, що унеможливлюють їх роботу, якщо кришки відкриті, підвищена їх вібрація, перевантажено і не стабілізовано живлення.

Під час зупинки центрифуг з будь-якої з цих причин повинна подаватися світлозвукова сигналізація.

3.1. Робота на випарювальному апараті не дозволяється, якщо на ньому несправні запобіжні клапани, запірна арматура, манометри та оглядові стекла, а також вимкнута витяжна вентиляція.

Працювати на випарювальному апараті необхідно в захисних окулярах.

3.2. Люки випарювальних апаратів необхідно розташовувати так, щоб забезпечити наскрізне провітрювання, а вихлопні труби від запобіжних клапанів повинні бути виведені назовні будівлі.

3.3. Оглядати випарювальний апарат під час роботи дозволяється тільки через оглядове скло.

3.4. На кожному підприємстві повинен бути затверджений порядок виведення з роботи випарювальних апаратів, який передбачає надійне відключення від апарата живильних (парових і розчинних) магістралей, зниження тиску в апараті до атмосферного, а температури в ньому до 40°С. Будь-які роботи усередині апарата повинні проводитися в присутності особи технічного нагляду.

Виготовлення, монтаж, ремонт, експлуатація та огляд посудин і балонів, що працюють під тиском, повинні відповідати вимогам НПАОП 27.0-1.01-08.

3.5. Випарювальні апарати, на яких проводиться неавтоматизоване вимірювання рівнів, густини або відбір проб під час роботи, повинні надійно відключатися (за парою та розчином).

3.6. Для огляду зварювальних швів апаратів повинен бути передбачений пересувний пристрій.

1.1. Усі підприємства, що застосовують реагенти, повинні мати інструкції, затверджені роботодавцем, щодо безпечного їх зберігання та роботи з ними згідно з вимогами ГОСТ 12.1.007-76 "ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности".

1.2. Приміщення, в яких зберігають реагенти або працюють з ними, повинні бути обладнані вентиляцією, що запобігає перевищенню вмісту шкідливих речовин у повітрі цих приміщень понад ГДК. Повітря, що видаляється з реагентних приміщень, перед викидом в атмосферу необхідно очищати та нейтралізовувати.

1.3. У реагентному відділенні та складі реагентів передбачається звукова чи світлова сигналізація, що сповіщає про зупинку роботи вентиляторів.

Така сигналізація необов’язкова для складів реагентів нетоксичних і таких, що не виділяють вибухонебезпечні пари.

Під час зупинки вентиляційної установки або у разі збільшення вмісту шкідливих речовин у повітряному середовищі понад ГДК роботи у приміщенні негайно припиняються, а працівники виводяться на свіже повітря. Доступ у приміщення дозволяється тільки після відновлення роботи загальнообмінної вентиляції та зниження вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони до рівня ГДК.

1.4. Під час роботи з реагентами необхідно вживати заходів щодо запобігання їх розбризкуванню, розпиленню та проливанню на ґрунт, підлогу, устаткування, тару та одяг.

Реагенти, що потрапили на підлогу або апаратуру, повинні бути зібрані, нейтралізовані та ретельно змиті водою.

У місцях зберігання, завантаження та розвантаження реагентів необхідно мати в достатній кількості засоби для знешкодження розлитих чи розсипаних реагентів.

1.5. У реагентних відділеннях обладнуються аварійні душові або ванни з подаванням холодної та гарячої води для швидкого видалення хімікатів з поверхні шкіри, а також фонтанчики для промивання очей. Зазначені пристрої необхідно використовувати тільки за прямим призначенням.

1.6. Стороннім особам заходити в приміщення, де зберігаються реагенти або працюють з ними, не дозволяється.

1.7. Працівники, які виконують ремонтні роботи, очищення вентиляційних систем і реагентопроводів, огляд, очищення та знешкодження ємностей у відділеннях реагентів, а також на складах, повинні бути проінструктовані керівником робіт, мати наряд-допуск із зазначенням обсягу робіт та заходів безпеки.

1.8. Не дозволяється розкидати відпрацьовані обтиральні матеріали, а також залишати їх усередині чанів і апаратів. Усі відпрацьовані обтиральні матеріали необхідно збирати та утилізовувати.

1.9. Зберігати особистий одяг і продукти харчування, а також палити та вживати їжу в приміщеннях з реагентами не дозволяється.

1.10. Зберігати, готувати розчини, транспортувати та використовувати флотореагенти необхідно відповідно до вимог карт технологічного режиму, розроблених для кожного флотореагенту та затверджених роботодавцем.

1.11. Хімічне очищення або знешкодження непридатних до використання залишків реагентів і стоків реагентного відділення необхідно здійснювати в приміщенні, відокремленому від інших приміщень технологічного циклу. Стороннім особам перебувати в цих приміщеннях не дозволяється.

1.12. Не допускається об’єднання стоків, під час взаємодії яких утворюються отруйні речовини (сірководень, ціанистий водень, миш'яковистий водень тощо) або нерозчинні осади, які засмічують трубопроводи.

2.1. Реагенти повинні зберігатися у закритих складських приміщеннях або під навісом. Допускається зберігання флотореагентів, масел, соляної кислоти, сульфогідрату натрію, гасу, оксану (Т-80) у металевих резервуарах і цистернах під навісом, що захищає їх від прямих сонячних променів і атмосферних опадів. Територія навісу повинна бути огороджена.

На відкритих огороджених складах допускається зберігання соляної кислоти у бутлях і силікат-глибах.

Суміжне зберігання на одному складі реагентів, що вступають у взаємодію, не дозволяється.

2.2. Не дозволяється зберігання на складах реагентів у пошкодженій тарі. Переупакування, приймання та видачу реагентів необхідно проводити на відведених для цього майданчиках. Працівники, зайняті на переупакуванні ціанідів, сірчистого натрію, повинні використовувати протигази, а на переупакуванні інших твердих реагентів - респіратори.

2.3. Ємності для зберігання рідких реагентів і пов’язані з ними комунікації повинні бути обладнані пристроями для повного видалення реагентів.

Трубопроводи для транспортування агресивних (кислоти, луги) і токсичних реагентів не повинні розміщуватися над робочими проходами та робочими місцями.

2.4. На складах реагентів необхідно мати:

звукову та світлову сигналізацію, що сповіщає про припинення роботи загальнообмінної та місцевої витяжної вентиляції. Така сигналізація необов’язкова для складів реагентів нетоксичних і тих, що не виділяють вибухонебезпечні пари;

прямий телефонний зв’язок з керівництвом фабрики, пожежною охороною і медичним пунктом або через оператора (диспетчера) фабрики;

рівнеміри на стаціонарних ємностях для зберігання рідких реагентів.

2.5. У приміщеннях для складів ксантогенатів, сірконатрію та ціанідів необхідно підтримувати температуру не вище 25°С. Сильнодіючі отруйні речовини необхідно зберігати в окремих приміщеннях.

2.6. Зберігати отруйні реагенти та негашене вапно разом з іншими реагентами не дозволяється. Для зберігання негашеного вапна повинно бути відведене неспалиме приміщення, що унеможливлює контактування вапна з водою.

2.7. Підлога, стіни та несучі конструкції складів реагентів і всі приміщення реагентного господарства повинні мати відповідний хімічний захист.

Стіни і стелі повинні бути опоряджені так, щоб на них не накопичувався пил і не сорбувалася пара та можна було очищати і мити їх поверхню. Підлога повинна мати дренажні лотки з достатнім уклоном для стоку та відводу води в зумпф, з підводом до останнього нейтралізуючих розчинів.

2.8. Перевозити і зберігати флотореагенти, сульфогідрат натрію, аміак та інші реагенти, що мають сильний запах, необхідно тільки в справних цистернах або металевих бочках з щільно закритими металевими пробками.

Рідкі, агресивні та високотоксичні реагенти по території підприємства необхідно перевозити тільки на обладнаному для цього транспорті та в тарі, що унеможливлює втрату хімікатів.

Солома, стружка і дерево тари, в якій зберігаються бутлі, повинні бути просочені розчином хлористого цинку або сірчанокислого натрію. Укупорка бутлів з рідкими реагентами повинна бути щільною, але не герметичною.

2.9. До складу реагентів дозволяється заходити тільки після попередньої безперебійної роботи витяжної вентиляції протягом 10 хв. Працювати в закритих складах реагентів під час зупинки вентилятора не дозволяється. Пускач вентилятора повинен знаходитися на зовнішній стіні біля дверей складу.

Ремонт вентилятора у разі його несправності повинні виконувати одночасно не менше ніж два працівники у протигазах.

2.10. Місце складування кожного реагенту повинно бути позначено написом з назвою реагенту, що зберігається.

Зберігати реагенти необхідно тільки за групами сумісності.

2.11. Кислоти, аміачну воду, сульфогідрат натрію та інші рідкі флотореагенти необхідно розвантажувати механізованим способом.

Після зливання з цистерн рідких реагентів необхідно обережно підняти шланг і решту їх видалити із шланга, після чого відокремити його та утилізувати.

Процеси відкриття ємностей з ціанідами, а також усі роботи, пов’язані з сильнодіючими отруйними речовинами, у тому числі приготування розчинів, повинні бути механізованими.

Під час зливання горючих реагентів із цистерн трубопроводи та цистерни повинні бути заземлені.

Перед перекачуванням рідких флотореагентів і хімікатів необхідно перевіряти надійність системи контролю рівня заповнення ємностей.

2.12. Зварювальні роботи на складі, а також поблизу складу вибухонебезпечних реагентів і у приміщенні насосних установок виконуються тільки за письмовим дозволом керівництва фабрики із зазначенням заходів безпеки. При цьому всі легкозаймисті хімічні речовини повинні бути попередньо видалені зі складу.

3.1. Реагентні відділення, в яких розчиняють рідкі та тверді хімічні продукти у воді або інших розчинниках, відстоюють і подають приготовлені розчини у витратні баки, повинні бути ізольовані від інших об’єктів (відділень) фабрики.

Температурний режим у відділеннях приготування реагентів та їх окремих приміщеннях необхідно визначати з урахуванням фізико-хімічних властивостей реагентів, що готуються у цих приміщеннях.

У разі застосування як реагентів або розчинників горючих і вогненебезпечних матеріалів (гасу, скипидару, вуглеводневих масел, смоли тощо) приміщення реагентного відділення повинно відповідати вимогам Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19 жовтня 2004 року № 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04 листопада 2004 року за № 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-2004).

3.2. У реагентних відділеннях, де можливі раптові виділення шкідливих газів, передбачається аварійна витяжна вентиляція, а також у визначеному місці повинен зберігатися запас протигазів, кількість яких повинна бути на 50 % більшою максимальної облікової кількості працівників, які працюють у зміні.

Біля апаратів для подавання та розмелювання сухих реагентів передбачаються місцеві пиловідсмоктуючі пристрої, а в приміщеннях - пристосування для сухого або мокрого прибирання пилу.

3.3. Чани, в яких готують розчини, та відстійники, а також поєднані з ними комунікації монтуються так, щоб у разі потреби можна було повністю видалити реагенти, які вони містять, в аварійні ємності, що розміщені у розчинних відділеннях.

У реагентних відділеннях передбачається автоматичний контроль заповнення чанів розчином, що обладнаний звуковою та світловою сигналізацією.

3.4. Апаратура для розчинення органічних та інших пожежо- і вибухонебезпечних речовин повинна бути у виконанні, що унеможливлює виникнення іскор.

Приміщення для приготування ціанистих розчинів повинно бути ізольованим від інших приміщень реагентного відділення та постійно зачиненим, а дренаж стічних вод і відходів з нього - відокремленим від дренажу з відділень інших реагентів.

Знешкоджувати ціанистовміщуючі промислові стоки з використанням хлоропродуктів та інших реагентів необхідно тільки в герметичному устаткуванні, що обладнане аспірацією, приладами контролю та дистанційним керуванням.

Працівники, які допущені до роботи у зазначеному відділенні, повинні бути навчені безпечним методам праці та мати відповідне посвідчення.

Вся апаратура та установки, призначені для відкривання банок з ціанідом, завантаження його в бункер і чани-розчинники, а також чани для розчинення і зберігання готових розчинів повинні бути ретельно ущільнені та мати місцеві відсмоктувачі, зблоковані з резервною вентиляційною установкою.

3.5. Чани та відстійники для кожного реагенту обладнуються переливними трубами і рівнемірами, а також повинні мати чіткі написи із зазначенням назви реагенту.

3.6. Усі трубопроводи та ємності повинні бути пофарбовані відповідно до ГОСТу 14202-69 "Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки" та мати символічне зображення з пояснювальними написами на знаках безпеки.

3.7. Під час готування розчинів каустичної соди, хлористого кальцію, хлористого магнію, хлористого амонію розкриття барабанів, подрібнення великих шматків, завантаження їх у баки-розчинники повинні здійснюватися відповідно до вимог, зазначених в інструкціях, затверджених керівництвом фабрики.

3.8. Під час приготування розчинів флотореагентів дозволяється для місцевого освітлення користуватися переносними лампами з напругою не вище ніж 42 В.

3.9. Зберігання тари в робочих приміщеннях реагентного відділення не дозволяється. Порядок знешкодження та здавання тари на склад визначається інструкцією, затвердженою керівництвом фабрики.

Тару з-під ціанистих сполук необхідно знешкоджувати негайно і здавати на склад окремо від іншої тари.

12.1. Хвостосховища, шламосховища та інші гідротехнічні споруди, пов’язані з процесами дроблення, збагачення і огрудкування руд та концентратів, а також з процесами утилізації відходів (твердої та рідкої фази), повинні відповідати проектам, затвердженим у визначеному порядку.

12.2. Експлуатацію хвостосховища необхідно здійснювати з урахуванням вимог щодо:

охорони ґрунту та підземних вод від забруднення;

охорони прилеглих територій від затоплення під час прориву захисних дамб і підтоплення інфільтраційними водами через днища та греблю шламосховища.

12.3. Не дозволяється спускання води зі шламосховища у відкриті водойми без відповідного її очищення до санітарних норм.

Під час розробки технологічних схем з переробки вихідної сировини повинно виключатися з технології застосування токсичних речовин (реагентів) I і II класів небезпеки.

12.4. На гірничозбагачувальних комбінатах необхідно створювати одне хвостосховище і складати в нього всі рідкі відходи, які є, як для зменшення викидів пилу, так і для повторного вилучення з них у майбутньому корисних компонентів, а також використання знешламлених хвостів у вигляді піску в будівництві.

12.5. На ділянках намитого хвостосховища, у місцях під’їзду та підходів встановлюються попереджувальні знаки та плакати. Вздовж пульповодів, укладених на естакадах, мостах, галереях, для безпеки їх обслуговування необхідно улаштовувати проходи, які б відповідали вимогам проектної документації, затвердженої в установленому порядку. Водоприймальні колодязі колектора освітленої води необхідно обладновувати скобами для спуску та підйому працівників і відгороджувати їх від потрапляння сторонніх плаваючих предметів.

12.6. Тунелі, в яких прокладають трубопроводи для відведення освітлених вод із колекторів водосховищ, повинні бути обладнані вентиляцією, освітленням і електропроводкою для виконання зварювальних робіт.

12.7. Обслуговування пульпопроводів, що перебувають під тиском понад 8 атм., повинно бути з дотриманням заходів, що забезпечують безпечне ведення робіт. На трубопроводах, що перебувають під тиском, не дозволяється проводити зварювальні роботи, свердлити отвори тощо.

12.8. Огляд водоскидних споруд і проведення в них ремонту необхідно виконувати за нарядом-допуском. Про перебування працівників у колодязях, ємностях і колекторах сповіщається плакатами.

12.9. Для підходу до колодязів необхідно використовувати містки, параметри яких повинні відповідати вимогам проектної документації, затвердженої в установленому порядку. Плавучі засоби, що знаходяться на хвостосховищі, повинні бути справними, мати написи із зазначенням вантажопідйомності, а на борту - рятувальні засоби (рятувальні круги, прядив’яні канати та черпаки для вичерпування води).

12.10. Рівень води у відстійному ставку повинен бути нижче гребеня намивної дамби не менше ніж на 1,5 м.

12.11. Використовувати воду з хвостосховища для господарських потреб, пиття, а також для водопою тварин не дозволяється.

12.12. У приміщеннях насосних станцій обслуговування запірної та регулюючої арматури повинно бути безпечним, а арматура - справною. Всі обертові частини насосних агрегатів необхідно огороджувати; підлогу та драбини тримати у чистоті; розлите мастило збирати.

Для запобігання падінню працівників у зумпфи останні повинні бути огороджені або закриті суцільними настилами чи ґратами.

Для вільного доступу до всмоктувальних трубопроводів необхідно влаштовувати трапи.

12.13. На території хвостосховища повинні бути збудовані побутові приміщення для працівників, які обслуговують споруду хвостосховища.

12.14. У плані ліквідації аварій фабрики повинні бути передбачені заходи безпеки у разі можливого руйнування або розмиву дамби хвостосховища.

У разі зміни технології робіт, запасних виходів, шляхів пересування людей на хвостосховищі у план ліквідації аварій у триденний строк вносяться необхідні зміни та доводяться до всіх працівників під особистий підпис.

Не дозволяється допуск до роботи працівників і посадових осіб, не ознайомлених з планом ліквідації аварій щодо роботи, яка ними виконується.

12.15. Консервацію хвостосховища необхідно розпочинати після природного ущільнення у результаті фільтрації та випаровування рідкої фракції намитих матеріалів до кондицій, що дають змогу використовувати необхідну для земляних робіт техніку.

1.1. На кожній фабриці з урахуванням конструктивних особливостей її обладнання, виду палива, що застосовується, наявності несприятливих з питань безпеки факторів (пило-, газо- і тепловиділення) розробляються та затверджуються у визначеному порядку інструкції з технології ведення процесів агломерації та огрудкування.

У технологічних інструкціях з виробництва котунів (агломерату) зазначаються основні технологічні параметри роботи випалювальних (агломераційних) машин та іншого обладнання фабрики, безпечні способи їх регулювання та контролю, а також особливості експлуатації, у тому числі пуску і зупинення (планового та екстреного) під час роботи, включаються питання з охорони праці.

1.2. Улаштування та експлуатація газового господарства фабрик, у тому числі приймання газу на випалювальні (агломераційні) машини, у топки подрібнювальних установок, у сушильні та інші установки, які працюють на газу, а також порядок розпалювання і гасіння пальників повинні проводитися відповідно до вимог НПАОП 27.1-1.09-09.

1.3. Пару необхідно приймати відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики України від 08 вересня 1998 року № 177, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1998 року за № 636/3076 (НПАОП 0.00-1.11-98).

1.4. Улаштування і експлуатація установок на фабриках огрудкування, що працюють на рідкому паливі, у тому числі порядок приймання палива, розпалювання та гасіння пальників, повинні здійснюватися відповідно до вимог НПАОП 27.0-1.01-08.

1.5. Під час планових і екстрених зупинок випалювальних і агломераційних машин необхідно спочатку припинити подачу шихти, потім палива та повітря. Зупиняти тягодуттьові машини (ексгаустери, димососи, вентилятори) необхідно лише після повного згоряння палива на машині.

1.6. Горни випалювальних (агломераційних) машин повинні бути обладнані автоматичною відсічкою подачі палива на пальники під час зупинки тягодуттьових машин, а також під час падіння тиску газу і повітря нижче визначеного рівня.

1.7. Доступ до засувок усіх колекторів і пальників повинен бути зручним і безпечним. Керування засувками (шиберами), встановленими на колекторах відхідних і рекупераційних газів, повинно бути механізовано та електрифіковано і здійснюватися дистанційно з операторської. Крім того, передбачається можливість зручного ручного керування ними.

1.8. Усі основні робочі місця фабрик огрудкування повинні мати світло-звукову сигналізацію та прямий телефонний зв'язок з операторською (пультом керування).

1.9. Працівники, які обслуговують газове господарство фабрики, забезпечуються необхідною газозахисною апаратурою, яка зберігається у відведених для неї місцях поблизу робочих місць і систематично перевіряється з реєстрацією у спеціальному журналі.

1.10. Стінки й склепіння горнів випалювальних і агломераційних машин, а також газоповітряні колектори відхідних і рекупераційних газів, бункери для відбору пилу, що знаходяться всередині корпусів, повинні бути теплоізольовані із забезпеченням температури їх поверхні не вище ніж 45°С. Необхідно періодично очищати поверхню теплоізоляції від пилу. У разі неможливості дотримання температури 45°С нагріту поверхню необхідно огородити від випадкового дотику працівників.

1.11. Уздовж агломераційної машини повинно бути укриття, яке примикає до горна. За його відсутності необхідно встановлювати водоохолоджуючі штори на відстані, що забезпечує повне екранування розжареної поверхні шихти.

1.12. Зони робочих майданчиків агломераційних і випалювальних машин у місцях завантаження постелі і шихти (котунів) на візку, головна частина машин з торця та боків повинні мати огорожу, що унеможливлює доступ обслуговуючого персоналу в зону виходу візків на робочу гілку.

Також повинні бути огороджені приводи роликів роликоукладальника та місце дії механізмів завантаження котунів (хитний укладальник, роликовий грохот-живильник тощо).

Доступ до цих місць повинен забезпечуватися тільки після зупинення машин і обладнання відповідного блокування.

1.13. Конструкція випалювальної машини повинна забезпечувати ефективне ущільнення між горном і випалювальними візками, що унеможливлює в процесі випалювання котунів вибивання газів та інфрачервоного випромінювання у приміщення.

Отвори в перекритті для виходу візків на робочу гілку головної частини машини огороджуються металевими листами, що укладені впритул до візків.

1.14. Бункери вихідної сировини, шихти, звороту та постелі обладнуються аспіраційними установками, що запобігають пило-, паро- та газовиділенню.

Отвори бункерів повинні бути закриті ґратами з чарунками розміром 200x200 мм.

1.15. Використання гарячого звороту для підігріву шихти на діючих фабриках допускається тільки за умови забезпечення нормальних санітарно-гігієнічних умов праці відповідно до проекту, опрацьованого спеціалізованою організацією.

1.16. У разі зависання гарячого звороту або іншого гарячого матеріалу у бункерах його обвалення необхідно проводити стисненим повітрям. Ручне шурування завислого звороту допускається, якщо грохот не працює, зворот охолоджений, а також вжито додаткових заходів безпеки.

Влаштування шурувальних люків у бункерах гарячого звороту не допускається.

Використовувати воду для обвалення завислого у бункері звороту та інших гарячих матеріалів, а також їх охолодження не дозволяється. Воду можна використовувати тільки для охолодження конструкції бункера та грохота звороту лише після їх вивільнення від гарячих матеріалів і вжиття додаткових заходів безпеки.

1.17. Під час транспортування гарячого звороту стрічковими конвеєрами його необхідно подавати на шар шихти, попередньо укладеної на стрічку. Галереї цих конвеєрів повинні мати припливно-витяжну вентиляцію з обов’язковим підігрівом у холодну пору року повітря, що подається до галереї.

1.18. Вузол гарячого звороту повинен бути ізольований від інших приміщень і дільниць фабрики.

1.19. Охолоджувальні барабани для видалення пари і пилу та змішувальні барабани під час застосування гарячого звороту для підігріву шихти обладнуються з торців герметичними укриттями, приєднаними до системи витяжної вентиляції.

Дверцята люків для доступу працівників усередину барабанів для очищення і ремонту повинні мати блокування, що унеможливлює пуск барабана з відкритими дверцятами як з місцевого, так і дистанційного керування.

1.20. Очищати завантажувальні жолоби барабанів-змішувачів і барабанів-охолоджувачів під час перебування всередині барабана не дозволяється.

1.21. Розчищення жолоба під бункером осипу головної частини машин звороту дозволяється тільки зі змонтованих для цього майданчиків.

1.22. Для запобігання руйнуванню горна випалювальної машини, викидам полум’я та продуктів згоряння у приміщення в разі можливих порушень правил експлуатації машини на горні необхідно встановлювати вибухові клапани.

1.23. Ремонт кладки горна випалювальної і агломераційної машини необхідно проводити за нарядом-допуском при розібраних електричних схемах приводу машини та тягодуттьових засобів, а також після встановлення переносного вентилятора для подачі у горн холодного повітря. Під час роботи усередині горна необхідно використовувати світильники з напругою не вище ніж 12 В, що мають запобіжні сітки. Охолоджувати кладку горна водою не дозволяється.

1.24. Розвантажувальна частина випалювальної (агломераційної) машини, дробарка, грохот і жолоби повинні бути ізольовані кожухами (укриттями), підключеними до витяжної вентиляції.

1.25. Технологія виробництва котунів (агломерату) повинна забезпечувати зниження їх температури не менше ніж до 140°С, що визначається термоелектричним методом.

1.26. Відбір проб котунів (агломерату) необхідно здійснювати автоматичними пробовідбірниками в призначених для цього місцях, а у разі відсутності конвеєрної їх подачі - грейфером мостового крана із залізничних вагонів.

1.27. Для перевезення котунів (агломерату) необхідно використовувати вагони, які унеможливлюють просип.

1.28. Залізничні колії у місцях навантаження котунів (агломерату) із навантажувальних бункерів необхідно укривати шатром (зонтом) з відсмоктуванням і наступним очищенням запиленого повітря. Очищення цих колій повинно бути механізовано. Для спостереження за навантаженням котунів (агломерату) необхідно застосовувати телевізійні або інші автоматичні пристрої. Керування навантаженням необхідно здійснювати з ізольованого приміщення, в якому створено нормальні санітарно-гігієнічні умови праці.

1.29. Тягодуттьові установки випалювальних (агломераційних) машин повинні бути звукоізольовані або в місцях їх встановлення обладнуються звукоізольовані кабіни для обслуговуючого персоналу. Заводи-виробники повинні постачати ці установки з глушниками.

1.30. У корпусах випалювання (спікання), що реконструюються, розташування тягодуттьових установок необхідно передбачати в окремому корпусі або в ізольованому стінами приміщенні (прогоні), яке входить до складу корпусу випалювання (спікання).

1.31. Під час виробництва котунів із сірчистих руд для очищення технологічних газів необхідно застосовувати високоефективні сіркоуловлюючі установки.

1.32. Відкривати люки і оглядати стан колекторів відхідних і рекупера-ційних газів, пиловловлюючих установок і їх бункерів, якщо тягодуттьові установки працюють або не розібрано електричні схеми їх електродвигунів, не дозволяється.

Будь-які роботи у порожнинах цих установок повинні виконуватися не менше ніж двома працівниками. Перед цим електричні схеми приводів тягодуттьового обладнання повинні бути розібрані, порожнини провітрені з наступним аналізом складу повітря в них.

1.33. На фабриках, що мають загальний лежак і димову трубу для кількох випалювальних (агломераційних) машин, під час проведення ремонтних або інших робіт усередині порожнин колекторів відхідних і рекупераційних газів, їх пиловловлюючих установок і бункерів, а також заміни ротора ексгаустера (димососа, вентилятора) необхідно обов’язково перед засувкою з боку ексгаустера (димососа, вентилятора) встановлювати заглушку, що запобігає потраплянню відхідних газів працюючих машин у ці порожнини.

1.34. Під час роботи випалювальних (агломераційних) машин не дозволяється:

ставати на рейки робочої і холостої гілки машини, на випалювальні візки та на ролики спікальних візків;

очищати жолоби та грохоти або замінювати колосники грохота;

брати пробу з випалювальних візків або роликового укладальника без певних пристосувань;

перебувати на хвостовій гілці машини або під нею;

ходити по покрівлі горна та під охолоджувачем;

проникати у хвостовий або головний радіуси машини;

доторкатися голими руками до каркаса горна та пальників;

перебувати біля газопроводів з відкритим вогнем;

переходити через робочу гілку машини огрудкування по шару матеріалу.

2.1. На установки випалення вапняку, а також на сушильні установки поширюються вимоги безпеки та охорони праці, зазначені в розділі V цих Правил.

2.2. Для дотримання санітарно-гігієнічних умов праці застосування вапна у виробництві агломерату (котунів) допускається тільки за наявності технологічного проекту на його введення в аглошихту.

2.3. Використання води для гашення вапна допускається тільки за умови вжиття відповідних заходів безпеки.

2.4. Усі поверхні випалювальних печей і сушильних установок, які нагріваються до високої температури, повинні мати теплоізоляцію або бути огороджені, а робочі місця - обладнані повітряними душами.

2.5. Жолоби та труби, по яких матеріал подається у випалювальні печі та сушильні установки, повинні бути вкриті, ущільнені і перебувати під розрідженням. Місця з’єднань обертових барабанів з топками і розвантажувальними камерами також повинні бути герметизовані.

1.1. Залізничні колії та споруди, рухомий склад, зв'язок, сигналізація та блокування, що знаходяться у підпорядкуванні фабрики, а також організація руху поїздів і виконання вантажно-розвантажувальних робіт повинні відповідатим вимогам Правил технічної експлуатації залізничного транспорту промислових підприємств, затверджених наказом Міністерства промислової політики України від 15 лютого 2010 року № 70, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22 березня 2010 року за № 237/17532.

1.2. Маневрові роботи необхідно проводити відповідно до інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізничному транспорті, а в межах виробничих цехів і дільниць - згідно з інструкцією з обслуговування залізничних перевезень підприємства.

1.3. У діючих цехах за наявності негабаритних місць і неможливості їх усунення повинні бути передбачені сигналізація (світлова, звукова, світло-звукова) і плакати, що попереджують про негабаритні місця.

2.1. Автомобілі, мотоцикли, моторолери, автонавантажувачі, електро- та автокари тощо, що використовуються як засоби внутрішньозаводського та внутрішньоцехового транспорту, повинні бути обладнані гальмами, звуковою сигналізацією, освітлювальними пристроями та світловими сигналами, пристроями, що унеможливлюють використання транспортних засобів сторонніми особами.

2.2. Швидкість руху автомашин, автокар, електрокар та іншого безрейкового транспорту на території підприємства повинна визначатися роботодавцем і не повинна перевищувати при в'їзді у виробничі приміщення, всередині та на виїзді з них 5 км/год. Рух зазначеного транспорту на території підприємства та у виробничих приміщеннях необхідно регулювати відповідними знаками дорожнього руху.

2.3. Для постійних внутрішньоцехових перевезень необхідно використовувати електронавантажувачі або автомобілі та автонавантажувачі, обладнані поглиначами вихлопних газів.

У разі короткочасного заїзду до цеху транспортних засобів, що не обладнані поглиначами вихлопних газів, їх двигуни на час стоянки або проведення вантажно-розвантажувальних робіт повинні бути вимкнені, а транспортні засоби - загальмовані ручними гальмами.

2.4. У місцях в'їзду транспортних засобів на територію підприємства, цеху необхідно вивішувати схеми їх руху на вантажно-розвантажувальні майданчики. Місця розвантаження та навантаження повинні бути позначені на схемах.

2.5. Автовивантажувачі, бокові перекидачі обладнуються ключем-биркою, кінцевими вимикачами висоти піднімання кузова, упорами та запобіжними ланцюгами, що надійно утримують його у нахиленому стані.

2.6. Приміщення, де розміщено більше ніж 10 постів для обслуговування або для зберігання більше ніж 25 автомобілів, повинні мати не менше двох воріт.