Відповідно до Закону України "Про охорону праці"

1. Затвердити Правила охорони праці у метизному виробництві (далі - Правила), що додаються.

2. З набранням чинності наказом уважати такими, що не застосовуються на території України, "Правила безопасности в метизном производстве", затверджені Мінчорметом СРСР 18.04.78, та ОСТ 14.67-80 "ССБТ. Изготовление гвоздей из проволоки. Требования безопасности", затверджений наказом Мінчормету СРСР від 29.12.80 N 1230.

3. Начальнику управління організації державного нагляду в металургії, енергетиці, будівництві та котлонагляду Іванченку В.І. в установленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

4. Начальнику управління нормативно-правового та юридичного забезпечення Прохорову В.В. уключити цей наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з охорони праці.

5. Заступнику начальника відділу персоналу, діловодства та спецроботи Кравцю В.Ю. забезпечити опублікування наказу в засобах масової інформації.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на в.о. першого заступника Голови Держгірпромнагляду Дєньгіна А.П.

1. Галузь застосування

Ці Правила визначають вимоги безпеки для підприємств та організацій під час проектування, будівництва, монтажу (демонтажу), розроблення машин та обладнання, експлуатації об'єктів, ремонту, реконструкції та виготовлення метизів.

Дія цих Правил поширюється на всіх суб'єктів господарювання, які виконують роботи щодо проектування, виготовлення, реконструкції, монтажу, ремонту, технічного діагностування та експлуатації під час виготовлення метизів.

2. Терміни та визначення понять

Терміни та визначення, що вживаються у цих Правилах, мають такі значення:

батан - один із основних механізмів металоткацького верстата, який використовується для переміщення (прибою) утокового дроту до верхньої частини сітки і подавання утокового стрижня в сітку;

бердо - один із основних робочих органів металоткацького верстата у вигляді гребінки з вузькими металевими пластинами, які закріплені обома кінцями в металевих планках;

баддя - пристрій, який використовується для підіймання (опускання) вантажу;

волока - інструмент для обробки пруткового металу волочінням за рахунок протягування його через пристрій у вигляді подібного до лійки каналу;

вагранка - піч шахтного типу для розплавлення чавуну в ливарних відділеннях;

випал - нагрівання та витримування металовиробів при високій температурі для отримання необхідної міцності;

галтель - деталь, що має перехідне закруглення від однієї поверхні до іншої;

дресирування - один із технологічних процесів під час виготовлення тонких стрічок і листів зі сталі - холодна прокатка з малим обтисненням гарячекатаних смуг після їх протравлення;

ендогаз - виготовляється у спеціальних установках, наприклад ЕН-60, і використовується для ендотермічного контролю атмосфери. Атмосфера із ендогазу захищає середньо- та високовуглецеві сталі від окислення та втрати вуглецю під час нагрівання виробів в печах термічного загартування;

зів - проміжок між дротами основи, який утворюється у металоткацькому верстаті під час підіймання однієї групи дротів та опускання другої для проходження через цей отвір утокового дроту;

каретка - вузол машини чи механізму, який, як правило, рухається по напрямній; у металоткацькому верстаті каретка є частиною механізму для утворення зіва під час виготовлення сітки;

кантувач - механізм для перевертання (кантування) заготовок, деталей, виробів під час їх обробки, огляду, упаковування;

метизи - стандартизовані металеві вироби загального призначення різноманітної номенклатури;

метизні вироби - до метизних виробів умовно віднесені стрічки холодного прокату, дріт і вироби із нього (наприклад, сталеві канати і цвяхи), кріпильні вироби - шплінти, шурупи, болти, гайки, заклепки;

метизне виробництво - сукупність технологічних операцій під час виготовлення метизів, як правило, на підприємствах масового виробництва;

напрямні - пристрої, які використовуються для забезпечення прямолінійного чи криволінійного руху заготовки, яку обробляють;

навой - котушка великих розмірів, на яку намотується дріт основи перед виготовленням сіток на металоткацькому верстаті;

ножиці - пристрій для різання стрічок, листів, дроту, прутків тощо;

натяжний ролик - додаткове колесо (шків, зірочка), що закріплено на елементах механізму, що може незалежно обертатися та переміщатися в системах із гнучким зв'язком керування подавання дроту;

основа - в металоткацькому виробництві дроти, які розташовані паралельно один до одного вздовж сітки;

облой - надмір металу на відливці або штампованій деталі;

обтиск - операція листового штампування, під час якої краям заготовок надають заданої форми;

піч випалювальна - піч для випалювання металевих виробів;

проводка - жолоб або інший пристрій, який забезпечує потрібний напрямок руху металу під час його прокатки, входу у валки або виходу з них зокрема;

плашкотримач - пристосування для закріплення плашки;

прибій утоку - переміщення утокового дроту до верхньої частини сітки після введення його у зів (проміжок між дротами основи);

пасивування - переведення поверхневого шару металу, який оброблюють, з хімічно активного у пасивний стан для набуття ним корозійної стійкості за рахунок створення оксидної плівки під дією окислювача (пасиватора);

продільна станція - станція для продівання у визначеній послідовності дротів основи через галева ремізних рам у бердо;

револьверна головка - пристрій у вигляді барабана або диска для закріплення на них декількох деталей, які обробляються;

ремізка - деталь металоткацького стана, що складається з двох металевих планок, між якими натягнуто дроти з вічками (галевами), або пластина з отворами чи щілинами для протягування через них дротів основи;

сухар - деталь машини, в більшості випадків призматичної або циліндричної форми, що закладається у відповідне заглиблення для фіксування інших деталей та унеможливлює їх зминання і знос;

травлення металу - хімічне оброблення, звичайно розчинами кислот (сірчана, соляна та інші), з метою очищення металевих напівфабрикатів від іржі та окалини;

уток - поперечні дроти сітки, які, як правило, розташовані перпендикулярно до поздовжніх дротів основи і які переплітаються з ними;

циклони - апарати для очищення повітря (газів) від твердих частин у зависі;

шлеперний механізм - механізм прокатного стана, який дає змогу переміщувати прокатаний метал у поперечному напрямку до основного напрямку руху оброблювальних виробів;

шпарубний механізм - пристосування металоткацького верстата для поперечного натягування сітки з метою забезпечення збереження її ширини під час навивання на приймальний барабан;

шнек - гвинтовий конвеєр.

3. Загальні вимоги

3.1. Організаційні заходи забезпечення безпечних умов праці

3.1.1. На підприємства метизного виробництва поширюються чинні нормативно-правові акти в металургійній промисловості.

3.1.2. Згідно зі статтею 5 Закону України "Про охорону праці" усі працівники повинні бути поінформовані роботодавцем, під розписку, про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де вони будуть працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їхнього впливу на здоров'я та про права працівників на пільги та компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

3.1.3. До небезпечних і шкідливих факторів під час виробництва метизів (далі - металевих виробів) належать: рухомі частини виробничого устаткування; заготовки і вироби, що транспортуються; машини і механізми, що рухаються; підвищені рівні запиленості, загазованості, вібрації та шуму; електричний струм; гострі крайки, задирки на поверхні заготовок, інструментів і устаткування; пряма і відбита промениста енергія під час електрозварювання і випробовування готових електродів і порошкового дроту; підвищена температура поверхонь устаткування і матеріалів; вибухопожежонебезпечні та хімічні шкідливі речовини.

3.1.4. У приміщеннях, де розміщено обладнання для виробництва металевих виробів, мікрокліматичні умови та освітлення повинні відповідати вимогам Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою Головного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42 (далі - ДСН 3.3.6.042-99), і ГОСТ 12.2.003-91 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности".

3.1.5. У цехах та на дільницях фасованого лиття, молото-пресових, деревообробних, термічних; холодної обробки металів, чищення та різання абразивним інструментом; електрозварювальних робіт, газополуменевої обробки металу організація робіт повинна виконуватись відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

3.1.6. Рівні вібрації та шуму, що впливають на працівників, повинні відповідати вимогам Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37 (далі - ДСН 3.3.6.037-99), Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 39 (далі - ДСН 3.3.6.039-99), ГОСТ 12.1.012-2004 "ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования", ГОСТ 12.1.003-83 "ССБТ. Шум. Общие требования безопасности".

3.1.7. Ергономічні вимоги до робочих місць під час виконання робіт сидячи повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.032-78 "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования", а під час виконання робіт стоячи - ГОСТ 12.2.033-78 "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования".

3.1.8. Вміст шкідливих речовин, величини променистого і конвекційного тепла, метеорологічні параметри повітря на робочих місцях виробничих приміщень не повинні перевищувати значень, зазначених у ДСН 3.3.6.042-99 та ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны".

3.1.9. Організація розслідування і ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій здійснюється згідно з вимогами Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 N 1112 (далі - НПАОП 0.00-6.02-04).

3.1.10. Усі діючі підприємства з виготовлення метизів повинні мати затверджені роботодавцем інструкції:

технологічні;

з охорони праці для працівників кожної професії;

з ремонту та очищення устаткування.

3.1.11. У кожному структурному підрозділі підприємства повинен бути затверджений роботодавцем перелік чинних інструкцій з охорони праці.

3.1.12. Інструкції з охорони праці повинні відповідати вимогам Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 29.01.98 N 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.04.98 за N 226/2666 (НПАОП 0.00-4.15-98), Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 21.12.93 N 132, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.02.94 за N 20/229 (НПАОП 0.00-6.03-93).

3.1.13. Технологічні інструкції для працівників повинні мати вимоги, що забезпечують безпечне ведення технологічних процесів згідно з ГОСТ 3.1120-83 "ЕСТД. Общие правила отражения и оформления требований безопасности труда в технологической документации".

3.1.14. Відповідно до статті 17 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний організовувати проведення попереднього (під час працевлаштування) і періодичного (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці.

3.1.15. Усі працівники під час улаштування на роботу та періодично протягом трудової діяльності повинні проходити медичні огляди згідно з Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 N 246, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за N 846/14113.

3.1.16. Для забезпечення в цехах металевих виробів безпечних умов праці та виробничої санітарії необхідно дотримуватись виконання вимог Державних санітарних норм і правил при виконанні робіт в невимкнених електроустановках напругою до 750 кВ включно, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.07.97 N 198, Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.12.2002 N 476, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.03.2003 за N 203/7524 (далі - ДСанПіН 3.3.6.096-02), та ГОСТ 12.1.002-84 "ССБТ. Электрические поля промышленной частоты. Допустимые уровни напряженности и требования к проведению контроля на рабочих местах".

3.1.17. Працівники, які зайняті проектуванням, виготовленням, монтажем, налагодженням, ремонтом, реконструкцією, діагностуванням та експлуатацією об'єктів для виробництва виробів з металу (металевих виробів), повинні проходити навчання, перевірку знань та інструктаж з питань охорони праці відповідно до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05).

3.1.18. Працівники, які експлуатують та обслуговують вантажопідіймальні крани, котли та посудини, що працюють під тиском, і об'єкти газового господарства підприємств виробів з металу, повинні дотримуватись вимог Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007 N 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09.07.2007 за N 784/14051 (НПАОП 0.00-1.01-07), Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики України від 08.09.98 N 177, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07.10.98 за N 636/3076 (НПАОП 0.00-1.11-98), та інших чинних нормативно-правових актів.

3.1.19. Працівники, які експлуатують та обслуговують електромережі та електроустаткування, повинні дотримуватись вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09.01.98 N 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за N 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98).

3.1.20. Відповідно до Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94 N 46, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.07.94 за N 176/385, неповнолітнім не дозволяється працювати на будь-яких роботах.

3.1.21. Роботодавець зобов'язаний забезпечити усіх працівників цехів з виробництва метизів спеціальним одягом, спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту і запобіжними пристроями відповідно до Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам металургійної промисловості, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.08.2008 N 187 зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за N 918/15609 (далі - НПАОП 27.0-3.01-08).

3.1.22. Порядок видачі, зберігання, користування спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, а також порядок догляду за ними повинен відповідати вимогам Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24.03.2008 N 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2008 за N 446/15137 (НПАОП 0.00-4.01-08).

3.1.23. Контроль вмісту у повітрі робочої зони шкідливих і вибухонебезпечних речовин повинен здійснюватися працівниками санітарної лабораторії за графіком, затвердженим роботодавцем відповідно до ГОСТ 12.1.005-88.

3.1.24. Захист працівників від дії електростатичних полів у приміщеннях повинен забезпечуватись відповідно до вимог ГОСТ 12.1.045-84 "ССБТ. Электростатические поля. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля" (далі - ГОСТ 12.1.045-84) та інших чинних нормативно-правових актів.

3.1.25. Під час підготовки та ведення технологічних процесів, пов'язаних із застосуванням шкідливих речовин, необхідно дотримуватися вимог безпеки відповідно до ГОСТ 12.1.007-76 "ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности".

3.2. Вимоги під час проектування та будівництва. Вимоги до території підприємств і цехів

3.2.1. Проектування, будівництво і реконструкція об'єктів підприємств з виробництва виробів із металу, їх устаткування, розробка нових технологій та засобів виробництва проводяться відповідно до чинних нормативно-правових актів та вимог цих Правил.

3.2.2. Технічне переоснащення підприємств з виготовлення металевих виробів здійснюється відповідно до Методики проведення державної експертизи (перевірки) проектної документації на будівництво (реконструкцію, технічне переоснащення) виробничих об'єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 30.09.94 N 95, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.02.95 за N 44/580 (НПАОП 0.00-7.03-94).

3.2.3. Уведення в експлуатацію нових або після реконструкції підприємств з виготовлення металевих виробів і цехів необхідно проводити відповідно до чинних нормативно-правових актів.

3.2.4. Перед початком будівництва, монтажу (демонтажу), капітальних ремонтів, реконструкції основного технологічного обладнання, будівель та споруд складається проект виконання робіт (далі - ПВР) відповідно до вимог СНиП III-4-80* изд. 1991 г. "Техника безопасности в строительстве".

3.2.5. Проектні організації виконують авторський нагляд за реалізацією проектних рішень під час будівництва та експлуатації підприємств і об'єктів, запроектованих ними, відповідно до ДБН А.2.2-4-2003 "Проектування. Положення про авторський нагляд за будівництвом будинків і споруд".

3.2.6. У цехах, які будуються та під час їх реконструкції, відділення для травлення металу необхідно розташовувати в окремому приміщенні цеху, яке повинно бути обладнано примусовою припливно-витяжною вентиляцією.

3.2.7. Підлога травильного відділення повинна бути з кислотостійких матеріалів і мати ухил та утримуватися у справному стані. На ній не повинно бути вибоїв і ям, а для стікання розчинів повинні бути влаштовані жолоби, які перекриваються решітками.

3.2.8. Стіни та стеля травильного відділення повинні бути пофарбовані кислотостійкою фарбою світлого тону.

3.2.9. Під час виконання робіт на одній дільниці одночасно кількома організаціями складається графік робіт (сумісний) забезпечення безпечної роботи, який затверджується уповноваженим роботодавцем працівником.

3.2.10. У небезпечних зонах цехів повинні бути розміщені знаки безпеки, виконані згідно з вимогами ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности" (далі - ГОСТ 12.4.026-76), знаки застереження, а також написи та плакати про безпечні способи ведення робіт.

3.2.11. Ремонтно-механічні відділення (дільниці) повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.

3.2.12. На підприємствах, де технологічний процес супроводжується виділенням шкідливих речовин у навколишнє середовище, необхідно передбачити санітарно-захисні зони відповідно до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.96 N 173, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.07.96 за N 379/1404 (далі - ДСП 173-96).

3.2.13. Приміщення дротових і канатних цехів, залізничного та машинобудівного кріплення, каліброваного металу та великих сіток повинні бути одноповерховими з багатьма прогонами.

3.2.14. Обладнання для виробництва мікрострічки, мікродроту, мікросітки, пружин для годинників, дрібного кріплення, інструментів, запасних частин (верстатне відділення), найтоншого волочіння, дільниці з виробництва електродів (вагова, роздріблювальна, правильно-відрізна, рідкого скла) з урахуванням маси, габаритів, вібрації та пожежо - і вибухонебезпечності можна розміщувати у багатоповерхових будівлях.

3.2.15. Відділення з важким технологічним устаткуванням з найбільш шкідливими технологічними процесами (термічне, видалення окалин тощо) необхідно розташовувати в одноповерхових приміщеннях, у двоповерхових - відділення для допоміжного устаткування та відділення покриттів.

3.2.16. В одноповерхових цехах необхідно розміщати машини та верстати з підвищеними динамічними навантаженнями на опірні конструкції та відділення для санітарно-побутових, санітарно-технічних, електротехнічних та інших допоміжних приміщень, а також для внутрішньо-цехових інженерних комунікацій.

3.2.17. Термічні відділення та відділення катанки повинні бути обладнані мостовими кранами. В інших приміщеннях необхідно використовувати переважно конвеєрний транспорт, тельферні підіймачі та електротранспорт.

3.2.18. Дрібноштучну та малогабаритну продукцію розміщують в ящиках на складах зі стелажами, а зовні складів - на рампах.

3.2.19. У травильних відділеннях, у місцях проходів для працівників, розміщують трапи для забезпечення горизонтальності поверхні переходів.

3.2.20. Території підприємств з виробництва металевих виробів оснащують відповідними знаками безпеки відповідно до ГОСТ 12.4.026-76.

3.2.21. Земляні роботи біля підземних комунікацій на території підприємств з виробництва металевих виробів дозволяється проводити лише після розробки та погодження з організаціями, що експлуатують ці комунікації, заходів з безпечних умов праці.

3.2.22. Виробничі, допоміжні будівлі та приміщення підприємств металевих виробів повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.02-85* изд. 1991 г. "Производственные здания", СНиП 2.09.03-85 "Сооружения промышленных предприятий" (далі - СНиП 2.09.03-85), СНиП 2.09.04-87 "Административные и бытовые здания" (далі - СНиП 2.09.04-87), НАПБ А.01-001-04, ДПН В.1.1-7-02 "Пожежна безпека об'єктів будівництва", а також ДБН В.1.1-5-2000 "Захист від небезпечних геологічних процесів. Будинки і споруди на підроблюваних територіях і просідаючих ґрунтах".

3.2.23. На підприємствах необхідно проводити обстеження будівель і споруд на їх відповідність вимогам чинних нормативно-правових актів, перевірку несучої здатності та міцносних характеристик конструкцій з оцінкою їхнього технічного стану та висновками про їхню подальшу експлуатацію відповідно до Правил обстеження, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27.11.97 N 32/288, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.07.98 за N 423/2863 (НПАОП 45.2-1.01-98).

3.2.24. Підлога в приміщеннях, де в технологічних процесах використовують рідини, повинна бути вологонепроникною, мати неслизьке покриття з ухилом до трапа або зумпфа та задовольняти такі вимоги:

у приміщеннях, де застосовуються агресивні речовини, - стійка до їхнього впливу;

у цехах електролізу - неелектропровідна та теплостійка;

на робочих майданчиках верстатів і в розливних прогонах цехів, де заповнюють ємності рідинами, - міцна, виконана із стійких до спрацювання матеріалів, без вибоїн і виступів;

у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах приміщень - безіскрова.

3.2.25. Отвори (технологічні, монтажні) та канали в підлозі, а також приямки необхідно огороджувати поручнями заввишки не менше ніж 1 м з додатковою штабою на висоті 0,5 м і з суцільною обшивкою знизу заввишки 0,14 м або вони повинні бути перекритими по всій поверхні.

3.2.26. Отвори для в'їзду в будівлі транспортних засобів повинні бути обладнані воротами із світловою і звуковою сигналізацією, зблокованою з механізмом відчинення і зачинення воріт, та оснащені знаками безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76.

3.2.27. Звукову та світлову сигналізацію для сповіщення працівників необхідно передбачати як для тих, хто працює у приміщеннях, так і для тих, хто працює зовні, а також для працівників, які можуть з'явитися в зоні руху транспортних засобів.

3.2.28. На воротах з механічним відчиненням необхідно мати напис "Відчиняти ворота тільки із зачиненою хвірткою".

3.2.29. Будівлі та споруди повинні бути захищені від блискавки відповідно до НПАОП 40.1-1.21-98 та інших чинних нормативно-правових актів.

3.2.30. Огляд і перевірка стану блискавковідводів проводяться перед кожним грозовим сезоном.

3.2.31. Захист установок від статичної електрики виконується відповідно до чинних нормативно-правових актів.

3.3. Вимоги до машин, обладнання та інструменту

3.3.1. Впровадження у виробництво зразків нових машин, механізмів і устаткування та інших засобів виготовлення металевих виробів, нових технологій підвищеної небезпеки виконується в установленому порядку відповідно до вимог чинного законодавства.

3.3.2. Відповідно до вимог статті 21 Закону України "Про охорону праці"машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, які впроваджують на підприємствах з виробництва металевих виробів, повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці.

3.3.3. Устаткування в цехах металевих виробів фарбується відповідно до ГОСТ 12.4.026-76 та інших чинних нормативно-правових актів.

3.3.4. Машини, механізми, транспортні засоби і технології, що закуповуються в інших країнах, повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.

3.3.5. Перед початком роботи перевіряється безпечність роботи на устаткуванні: наявність і цілісність огорож, надійність пускових та гальмівних пристроїв; наявність заземлення та цілісність електроізоляції; дії сигналізації, пуску і зупинки та автоблокування.

3.3.6. Отвори чи вікна в станинах верстатів і машин, через які самі працівники або їхній одяг можуть потрапити в рухомі деталі машин, повинні бути закриті відповідно до вимог "ОСТ 48.264-86. Ограждения подвижных частей оборудования. Общие технические требования".

3.3.7. Після закінчення ремонтних робіт працівники повинні бути виведені із зони виконання робіт, а на машини, агрегати або механізми повинні бути встановлені на належні їм місця огородження та відновлені запобіжні пристрої.

3.3.8. Усі технологічні лінії, поточні системи, механізми, якими керують дистанційно з пультів і апаратних, обладнують звуковою та світловою сигналізацією.

3.3.9. Для безпечної експлуатації устаткування й агрегатів, а також сумісної роботи експлуатаційного і ремонтного персоналу необхідно застосовувати ключ-бирку або бирку, якщо використання ключа-бирки неможливе.

3.3.10. У разі виявлення несправностей або недоліків, які можуть становити небезпеку під час експлуатації устаткування, робота на ньому повинна бути негайно припинена.

3.3.11. Перед пуском устаткування, вузли якого або весь агрегат у процесі роботи переміщуються, необхідно подавати звукові та світлові сигнали тривалістю не менше ніж 10 с, при цьому рівень звукового сигналу повинен перевищувати рівень звуку машин та обладнання не менше ніж на 2-3 дБА.

3.3.12. Увімкнення устаткування, що розташоване поза зоною видимості з пульта керування, а також у разі змішаного керування (ручного та автоматизованого), проводиться тільки після одержання відповідних сигналів через двосторонню систему сигналізації від працівників, що підтверджують безпеку його роботи на закріплених за ними дільницях. При цьому після першого сигналу необхідно витримати паузу не більше ніж 30 с та подати другий сигнал тривалістю 30 с. Пускові пристрої механізмів і устаткування необхідно конструювати так, щоб повністю забезпечити дотримання зазначеної паузи.

3.3.13. Перелік пускових пристроїв механізмів, обладнаних ключем-биркою, а також звуковою та світловою сигналізацією, складається відповідальним працівником структурного підрозділу відповідно до вимог "ОСТ 14.55-79. Бирочная система на предприятиях черной металлургии. Основные положения. Порядок применения" (НПАОП 27.5-6.01-79).

3.3.14. На все технологічне устаткування, у якому використовується газ (печі та котли), необхідно розробляти та затверджувати у визначеному порядку екологічні та теплотехнічні карти.

3.3.15. Під час застосування механізованого інструменту та пристроїв необхідно дотримуватися вимог безпеки, які викладено у експлуатаційній документації заводу-виготовлювача.

3.3.16. Експлуатувати інструмент і пристрої необхідно відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

3.3.17. Під час експлуатації обладнання з використанням великої кількості мастила необхідно мати засоби для його збирання і подальшого використання або утилізації, а також пристрої для видалення парів мастила.

3.3.18. Система змащування механізмів повинна унеможливлювати витікання мастила крізь нещільності або мати пристрій для його збирання. У всіх вузлах устаткування, а також у вузлах, які змащують декілька разів за зміну, та у разі великої їх кількості необхідно використовувати централізовану подачу мастила.

3.3.19. Змащувати машини та механізми необхідно під час їх повної зупинки. Змащення можливе на ходу за наявності спеціальних пристосувань, що забезпечують безпечне виконання цієї операції.

3.3.20. Змащувати рухомі частини вручну, а також прибирати в зонах рухомих частин під час роботи машин і механізмів не дозволяється.

3.3.21. Легкозаймисті та горючі рідини, мастильні та обтиральні матеріали, інші хімічні речовини, які застосовуються у технологічних процесах і під час обслуговування машин і механізмів, необхідно зберігати у спеціальній захисній тарі у визначених місцях.

3.3.22. Періодичний огляд і ремонт верстатів, споруд, пристроїв, машин та механізмів підвищеної небезпеки необхідно проводити відповідно до Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 687 (НПАОП 0.00-6.18-04).

3.3.23. Кнопки або педалі, що розміщуються на підлозі, повинні мати огородження у вигляді ковпака з вирізом для ніг. Електропускові кнопки конструктивно не повинні виступати з гнізда чи коробки панелі керування.

3.3.24. Виробництво стисненого повітря для забезпечення роботи обладнання з пневматичним приводом повинно відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів. Допускається використання пересувних компресорних установок.

3.3.25. Технологічні процеси підприємств з виробництва металевих виробів повинні унеможливлювати шкідливу дію їх на навколишнє середовище: атмосферне повітря, водні та інші природні об'єкти.

3.4. Вимоги до транспорту та під час навантажувально-розвантажувальних робіт

3.4.1. Робота на несправних авто- та електронавантажувачах, авто- та електрокарах, а також використання їх для перевезення та піднімання працівників не допускається.

3.4.2. Під час роботи на навантажувачах необхідно:

проводити обслуговування або ремонт навантажувача тільки при опущених вантажозахоплювальних пристроях з вантажем;

дрібноштучний вантаж на піддонах треба піднімати не вище захисного огородження, що запобігає падінню вантажу на робоче місце;

забезпечити під час підняття вантажу проміжок між захватами та днищем (підлогою);

не перевозити на електронавантажувачах легкозаймисті рідини, а також кислоти, якщо акумуляторна батарея розташована під вантажною платформою.

3.4.3. Працівники, які обслуговують залізничний транспорт і виконують маневрові роботи, повинні дотримуватись вимог чинних нормативно-правових актів.

3.4.4. Вантажно-розвантажувальні роботи необхідно виконувати з дотриманням вимог чинних нормативно-правових актів.

3.4.5. Працівники, які обслуговують вагони з люками або піввагони, під час їх завантаження кранами повинні перебувати за межами вагонів або піввагонів. Вантажно-розвантажувальні роботи необхідно виконувати під керівництвом відповідального працівника, призначеного адміністрацією підприємства.

3.4.6. У разі виникнення небезпечних ситуацій відповідальний за виконання вантажно-розвантажувальних робіт повинен негайно вжити запобіжних заходів, а якщо це неможливо, припинити роботи до усунення небезпеки.

3.4.7. Працівники, які виконують вантажно-розвантажувальні роботи на складах, естакадах та бункерах, повинні дотримуватись вимог чинних нормативно-правових актів.

3.4.8. Транспортувати вантажі по території підприємства необхідно з дотриманням вимог ГОСТ 12.3.020-80 "ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности" та інших чинних нормативно-правових актів.

Вантажно-розвантажувальні майданчики повинні відповідати таким вимогам:

під'їзні колії до майданчиків необхідно утримувати в справному стані, взимку очищувати від льоду та снігу та посипати піском або шлаком;

у місцях перетину під'їзних колій з канавами, траншеями та залізничними коліями необхідно улаштовувати настили та містки для переїздів;

поверхня вантажно-розвантажувального майданчика повинна бути рівною, без вибоїн;

освітленість вантажно-розвантажувальних майданчиків повинна бути такою, щоб були забезпечені нормальні умови виконання робіт;

склади, розташовані в підвальних і напівпідвальних приміщеннях, повинні бути обладнані люками та підйомниками для спуску та підняття вантажів.

3.4.9. Вхідні матеріали та виготовлена продукція в цехах повинні бути розміщені з урахуванням вантажних потоків і максимальної механізації вантажно-підіймальних операцій.

3.4.10. Під час складування вантажів необхідно дотримуватись таких вимог:

вантаж необхідно укладати на відстані не менше ніж 0,8 м від стін;

для підходу до вантажу між штабелями повинні бути проходи завширшки не менше ніж 1 м;

біля залізничних колій необхідно дотримуватися габаритів наближення згідно з ГОСТ 9238-83 "Габариты приближения строений и подвижного состава железных дорог колеи 1520 (1524) мм".

3.4.11. Для транспортування в цех і з цеху, а також для подавання до робочих місць важких і громіздких деталей, заготовок, барабанів, шпуль тощо повинні бути відповідні підіймально-транспортні засоби.

3.4.12. У діючих цехах дозволяється застосовувати на підлозі рейкові візки з канатною тягою з дотриманням таких вимог:

головки рейок для пересування візка не повинні бути вище ніж рівень підлоги;

тяговий канат і привід повинні бути розташовані не вище рівня підлоги;

усі блочки, для спрямування руху канату, повинні бути заглиблені та надійно закріплені;

швидкість руху рейкових візків, керованих з поста, повинна бути не більше ніж 3 км/год;

рейкові візки повинні бути обладнані звуковою сигналізацією та дистанційними постами керування через кожні 20 м шляху;

керування рухом візка повинно здійснюватись однокнопковим пультом з зупинкою візка під час відпускання кнопки;

рейковий шлях повинен бути обладнаний тупиковими упорами та кінцевими вимикачами.

3.4.13. Акумуляторні електровізки, що рухаються по рейковій колії, повинні вмикатися ключем-биркою. Швидкість руху електровізків не повинна перевищувати 3 км/год. За умови кабельного електропостачання візка кабель необхідно розміщувати у траншеї. Експлуатація рейкових візків допускається за умови забезпечення видимості шляху працівником, який обслуговує рейковий транспорт.

3.4.14. Платформи візків, призначені для перевезення прутків металу, барабанів з канатами, котушок й інших вантажів, необхідно обладнувати бортами та стояками, що забезпечують стійке положення вантажу й запобігають його падінню.

Вантажі, що укладаються на платформи візків, не повинні виступати за їхні бокові габарити.

3.4.15. У приміщеннях, що не обладнані припливно-витяжною вентиляцією, транспортні засоби з двигунами внутрішнього згоряння використовуються тільки за наявності спеціальних фільтрів для поглинання оксиду вуглецю.

3.4.16. Вздовж усієї внутрішньоцехової колії необхідно дотримуватися безпечної відстані габариту між бортом платформ візка та встановленим поряд з рейковим полотном устаткуванням. Ця відстань повинна бути не менше ніж 0,6 м.

3.4.17. До керування авто-, електронавантажувачами, авто- й електрокарами допускаються працівники віком не молодше вісімнадцяти років, які пройшли медичне обстеження, навчання та мають посвідчення на право керування транспортом.

3.4.18. На кожному підприємстві повинні бути розроблені схеми мереж автомобільних шляхів і залізничних колій з позначенням місць розташування дорожніх знаків та стоянок автотранспорту. На автомобільних шляхах і залізничних коліях підприємства повинні бути встановлені відповідні дорожні знаки.

3.4.19. Експлуатація залізничного та внутрішньозаводського транспорту повинна здійснюватися відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

3.5. Вимоги під час виконання ремонтних робіт

3.5.1. Під час ремонту моталок дротових станів приймальні трубки необхідно заглушати для запобігання потраплянню в них дроту.

3.5.2. Ремонт обладнання гідравлічних пресів дозволяється тільки за відсутності тиску в системі.

3.5.3. Застосування биркової системи чи бирки повинно відповідати таким вимогам:

без ключа-бирки як елемента електричної схеми агрегати, машини, механізми не можуть бути увімкненими;

приймання-передача ключа-бирки або бирки для увімкнення обладнання повинні запроваджуватись тільки у разі кільказмінного режиму роботи;

після одержання бирки працівник, що керує виконанням ремонтних робіт, повинен перевірити правильність видачі ключа-бирки (бирки) на те обладнання, яке повинно ремонтуватися, та чи вжито необхідних заходів безпеки обслуговування або ремонту устаткування.

3.5.4. Перед запуском агрегату чи машини необхідно перевіряти відповідність бирки даному механізму, готовність його до пуску та безпечність робочого місця.

3.5.5. При необхідності встановлення пускових пристроїв, водорозбірної арматури та інших пристроїв у місцях розташування мостових кранів їх монтаж виконують нижче підкранових балок.

3.5.6. Працівники, які виконують роботи у закритих і відкритих ємностях, колодязях, камерах, каналах і тунелях, повинні бути забезпечені спецодягом, засобами захисту органів дихання та захисними касками відповідно до вимог НПАОП 27.0-3.01-08.

3.5.7. Виконання ремонтних робіт на дільницях, де можливе виділення газу, повинно здійснюватися за нарядом-допуском з дотриманням вимог "Положения о применении нарядов-допусков при производстве работ повышенной опасности на предприятиях и в организациях Министерства металлургии СССР", затвердженого Міністерством металургії СРСР 20.06.90 (далі - НПАОП 27.0-4.02-90).

3.5.8. Огляд і очищення каналізаційних мереж і колодязів виконуються за нарядом-допуском відповідно до вимог Правил безпеки в газовому господарстві коксохімічних підприємств і виробництв, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.03.2007 N 61, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 28.04.2007 за N 441/13708 (далі - НПАОП 27.1-1.10-07). Пересування вздовж колодязів і каналізаційних мереж виконується за розробленими схемами пішохідного руху та графіком, затвердженим роботодавцем.

3.5.9. Експлуатація зовнішніх мереж і споруд водопроводів та каналізації здійснюється згідно з ГОСТ 14202-69 "Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки" та інших чинних нормативно-правових актів.

3.6. Вимоги під час опалення, вентиляції та забезпечення пожежної безпеки, водопостачання, газопостачання, освітлення та каналізації

3.6.1. Вентилятори, димососи, повітродувки, рівні шуму яких перевищують допустимі, необхідно розміщувати у звукоізолюючих камерах або у звукоізолюючих кожухах (укриттях), обладнувати глушниками шуму з боку всмоктування і нагнітання повітря, а також забезпечити засобами віброізоляції, щоб запобігти передачі вібрації на фундаменти, перекриття та магістральні трубопроводи.

3.6.2. Під час використання природного, штучного, змішаних і зріджених вуглеводневих газів для палива необхідно дотримуватись вимог чинних нормативно-правових актів.

3.6.3. Резервуари, технологічне устаткування, трубопроводи, зливні, наливні пристрої та інше устаткування, що пов'язані з прийманням, переробкою і транспортуванням діелектричних рідин, пари, газів і сипких речовин, необхідно обладнувати засобами захисту від статичної електрики відповідно до вимог ГОСТ 12.1.045-84 та чинних нормативно-правових актів.

3.6.4. Для забезпечення чистоти повітря робочої зони виробничих цехів (дільниць) у межах, визначених санітарними нормами, технологічне устаткування і агрегати повинні бути обладнані ефективними пристроями газопилопоглинання і газоочищення. Для забезпечення ефективного очищення парів сірчаної кислоти, які створюються над ваннами травлення, застосовуються спеціальні фільтри (ФВГ-Т-3,2 тощо).

3.6.5. Системи опалення будівель і споруд підприємств з виробництва виробів з металу повинні відповідати вимогам ДСП 173-96 та СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование" (далі - СниП 2.04.05-91).

3.6.6. У виробничих приміщеннях, що належать до категорій А, Б та В з пожежної безпеки, необхідно застосовувати газове, водяне та парове опалення з припливною вентиляцією згідно з вимогами СНиП 2.04.05-91.

3.6.7. Зони розташовування отворів у виробничих будівлях для розміщення воріт та дверей повинні бути обладнані повітряними та повітротепловими завісами згідно з вимогами СНиП 2.04.05-91.

3.6.8. Пожежна безпека будівель і споруд, а також обладнання, у яких воно розміщено, повинні відповідати вимогам Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 N 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (НАПБ А.01.001-2004), та ГОСТ 12.1.004-91 "Пожарная безопасность. Общие требования".

3.6.9. Цехові маслопідвали повинні бути обладнані засобами дистанційної сигналізації та автоматичного пожежогасіння відповідно до Переліку однотипних за призначенням об'єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 22.08.2005 N 161, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.09.2005 за N 990/11270 (НАПБ Б.06.004-2005).

3.6.10. Відповідно до вимог СНиП 2.09.04-87 у неопалювальних виробничих і складських приміщеннях повинні бути приміщення для обігріву. Працівники, які працюють у таких приміщеннях, повинні бути забезпечені теплим спецодягом.

3.6.11. Площу приміщення для обігріву необхідно визначати з розрахунку 1 кв.м на одного працівника в найбільш численній зміні, але загальна площа не повинна бути меншою ніж 12 кв.м.

3.6.12. Відстань від неопалювальних робочих місць, що розміщені у будівлях, до приміщень для обігріву працівників повинна бути не більшою ніж 75 м, а від робочих місць на майданчику підприємства - не більшою ніж 150 м.

3.6.13. Повітря у робочій зоні в цехах з виробництва металевих виробів повинно відповідати вимогам ДСН 3.3.6.042-99.

3.6.14. Пуск, налагодження та експлуатація вентиляційних систем повинні проводитися відповідно до вимог ГОСТ 12.4.021-75 "ССБТ. Системы вентиляционные. Общие требования".

3.6.15. У конструкції вентиляторів, незалежно від висоти їхнього розташовування, повинні бути передбачені огородження, які запобігають доступу в зону обертання лопаток. Огородження повинно бути ґратчастим або сітчастим з розміром чарунок не більше ніж 0,02х0,02 м.

3.6.16. Майданчики для закріплення вентиляторів не допускається обладнувати під крановими тролеями чи поблизу них.

3.6.17. У виробничих приміщеннях, де під час виробничого процесу можливе виділення пожежонебезпечних або токсичних речовин, припливно-витяжна вентиляція повинна працювати постійно та забезпечувати зниження вмісту шкідливих речовин у цих приміщеннях нижче граничнодопустимих концентрацій відповідно до ГОСТ 12.1.005-88.

3.6.18. У виробничих приміщеннях та на складах, де можлива наявність вибухонебезпечних, а також шкідливих та небезпечних речовин, необхідно контролювати стан повітряного середовища автоматичними газоаналізаторами, зблокованими зі світловою та звуковою сигналізацією. Вона повинна спрацьовувати у разі перевищення концентрації горючих газів або пари та легкозаймистих речовин у повітрі робочої зони понад 20% нижньої границі концентрації займання, а для шкідливих та вибухонебезпечних газів, пари і аерозолю - у разі перевищення їх граничнодопустимих концентрацій відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005-88.

3.6.19. На дільницях, де на працівників можливий вплив інтенсивного інфрачервоного випромінювання під час виконання робіт поблизу топок, завантаження та розвантаження печей тощо, повинні застосовуватись установки місцевого охолодження та екрани відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів та інші пристрої для захисту від теплових випромінювань.

3.6.20. Улаштування систем водопостачання та каналізації підприємств з виробництва металевих виробів повинно відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85 "Внутренний водопровод и канализация зданий", СНиП 2.04.02-84 "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения" та СНиП 2.09.03-85.

3.6.21. Вибір систем водопостачання та якість води для господарсько-питних потреб і душових пристроїв повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів, а також вимогам ГОСТ 2761-84 "Источники централизованного хозяйственно-питьевого водоснабжения. Гигиенические, технические требования и правила выбора".

3.6.22. У цехах з підвищеною температурою роботодавець повинен забезпечувати працівників питною водою з розрахунку 4-5 літрів на зміну для одного працівника, а також іншими видами напоїв для профілактики зневоднення організму відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

3.6.23. Для користування питною водою у приміщеннях цехів повинні бути влаштовані фонтанчики. За відсутності господарсько-питного водопостачання встановлюють зачохлені бачки для пиття з фонтануючими насадками. Якість питної води повинна відповідати вимогам ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством".

3.6.24. Природне і штучне освітлення підприємств з виробництва металевих виробів повинно відповідати вимогам ДБН В.2.5-28-2006 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення", ГОСТ 12.1.046-85 "ССБТ. Строительство. Нормы освещения строительных площадок". Джерела живлення аварійного освітлення повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.

3.6.25. Необхідно, щоб усі виробничі приміщення підприємств виготовлення металевих виробів мали безпосереднє природне освітлення.

За відсутності природного освітлення штучне освітлення необхідно застосовувати:

у приміщеннях, де працівники перебувають безперервно;

у затемнених місцях галерей;

у вбиральнях, умивальних, душових і гардеробних.

3.6.26. Для переносного електричного освітлення необхідно застосовувати світильники з напругою не вище ніж 42 В.

3.6.27. Під час роботи всередині металевих ємностей, печей, котлів, колодязів напруга в освітлювальній мережі не повинна перевищувати 12 В. У місцях, де в повітрі є вибухонебезпечні гази, пара та пил, для переносного освітлення необхідно застосовувати світильники у вибухозахищеному виконанні з напругою не вище ніж 12 В.

3.6.28. Світильники, які обслуговуються з переносних драбин, необхідно підвішувати не вище ніж 4,5 м над рівнем підлоги. Не дозволяється розташовувати світильники над устаткуванням і стрічками конвеєрів. У разі, якщо обслуговування світильників з драбин утруднене, необхідно облаштовувати спеціальні майданчики. На підприємствах, що будуються та реконструюються, для обслуговування світильників, які розташовують над кранами або кранами-балками, необхідно передбачати спеціальні майданчики, які не повинні перешкоджати руху, обслуговуванню та ремонту кранів і повинні відповідати вимогам ГОСТ 23120-78 "ССБТ. Лестницы маршевые, площадки и ограждения стальные. Технические условия".

1. Вимоги під час вироблення дроту та каліброваного металу

1.1. Устаткування, що використовується для виробництва дроту, повинно відповідати вимогам цих Правил та інших чинних нормативно-правових актів.

1.2. На волочильних станах кожен барабан з індивідуальним приводом повинен мати заправну швидкість перед захватом заготовки у межах до 30% максимальної робочої швидкості для даного типу станів.

На волочильних станах для тонкого і найтоншого дроту захват дроту забезпечується разовим увімкненням електродвигуна на першій швидкості.

1.3. Волочильні стани повинні бути обладнані пультами керування.

1.4. За необхідності допускається експлуатація станів для волочіння тонкого і найтоншого дротів без пультів керування.

Для аварійного вимкнення волочильні стани повинні бути обладнані кнопками чи педаллю з позначенням "Головний стоп". Одна з кнопок повинна знаходитися біля першого барабана, а інша - біля розмотувального пристрою.

1.5. Стани з виробництва дроту під час намотування його в мотки повинні бути забезпечені механізмами для знімання мотків та пристосуваннями для їх ув'язування.

1.6. Волочильні стани для зменшення нагрівання дроту повинні мати повітряне чи водяне охолодження барабанів.

1.7. Під час волочіння дроту необхідно використовувати дистанційне керування волочильним станом, вловлювачі дроту, а також нетоксичне мастило, зокрема мастила для сухого волочіння дроту.

1.8. Змащення і подавання прутка до верстата для волочіння дроту повинні бути механізованими.

1.9. Барабани волочильних станів повинні мати огородження, які запобігають викиду дроту під час його обриву чи переповнення барабана, а також викиданню кліщів у разі обриву дроту під час заправлення барабана.

1.10. Огородження барабанів повинно бути зблоковано з пусковим пристроєм стана для включення його на робочу швидкість. Робота стана на робочій швидкості повинна відбуватися тільки при закритих огородженнях на всіх барабанах.

1.11. Аварійне вимкнення барабанів, які не можуть бути обладнані захисними огородженнями, здійснюється бар'єрними вимикачами у вигляді штанг, розташованих з боку кожного барабана, і які розміщуються заввишки 0,7 - 0,8 м від підлоги.

1.12. Бар'єрні вимикачі повинні бути зблоковані з електрогальмівним пристроєм, і вимикання барабанів повинно здійснюватися працівником рухом бар'єра від себе в бік стана.

Стани тонкого та найтоншого волочіння і стани "Грюна" (крім станів магазинного типу) бар'єрними вимикачами можуть не обладнуватися.

1.13. Перший обтискний барабан волочильних станів повинен бути обладнаний електрогальмівним пристроєм, що забезпечує зупинку його не більше ніж через один оберт після вимкнення барабана, а інші повинні бути обладнані електрогальмівними пристроями для екстреного зупинення стана.

1.14. Барабани волочильного стана повинні бути обладнані автоматичним пристроєм для зупинення його під час обриву дроту чи виходу його кінця з волоки.

1.15. Робота на волочильних барабанах повинна виконуватися на відшліфованій галтелі з величиною зносу, що не перевищує меж, зазначених у технологічній інструкції та паспорті на галтель.

1.16. Обертові розмотувальні пристрої можуть застосовуватися тільки за умови, якщо лінійна швидкість сходу витків з пристроїв не буде перевищувати 2,5 м/с.

1.17. Конструкція та матеріали, що використовуються для виготовлення мильниць, повинні забезпечувати їх безпечну експлуатацію. Мильниці необхідно розташовувати на робочому столі на достатній відстані від барабана для того, щоб під час заправки дроту на барабан виключалася можливість защемлення кліщів між барабаном і мильницею.

1.18. Матеріал та кріплення мильниць повинні мати чотирикратний запас міцності, виходячи з максимальних розривних зусиль оброблювального дроту.

1.19. Положення напрямних роликів мильниць повинно забезпечувати правильність набігання і рядового розміщення дроту на барабані.

1.20. Між розмотувальним пристроєм нерухомого типу і мильницею першого барабана необхідно встановлювати петлеуловлювач для автоматичної зупинки барабана або стана у разі утворення петлі чи заплутування витків дроту.

1.21. Кліщі для захоплення дроту і подавання його на волочильний барабан повинні бути міцними та зручними в роботі.

1.22. Довжина ланцюга затягувальних кліщів повинна бути не більше величини двох діаметрів барабана.

1.23. Ланцюг із закріпленими на ньому гачком і кліщами повинен піддаватися випробовуванню на шестикратний запас міцності порівняно до максимального зусилля волочіння дроту на даному стані.

1.24. На волочильних (калібрувальних) верстатах:

різцеві головки для обточування прутків повинні мати огородження;

люки і огородження повинні мати блокувальні пристрої, що виключають роботу верстата, якщо огородження і люки відкриті;

повинні бути обладнані пневмозатискувачі штанг, автоматичні пристрої закривання зони дії різців (запобіжний ніж), механізм подачі прутків у зону дії різців та виведення їх із цієї зони.

1.25. На станах, які не мають захисних огороджень барабанів, дріт, що переходить у процесі волочіння з барабана на барабан, повинен подаватися через спеціальні захисні трубки.

1.26. Під час волочіння дроту зі швидкістю обертання розмотувального пристрою більшою ніж 1,5 м/с, а також під час розмотування дроту з велико- вагових мотків застосовуються розмотувальні пристрої нерухомого типу або розмотування здійснюється з котушок.

1.27. Розмотувальні нерухомі пристрої повинні бути надійно закріплені та оснащені напрямними пристроями для правильного збігання витків дроту.

1.28. Під час роботи стана з обертовими розмотувальними пристроями стани повинні бути забезпечені:

пристроєм автоматичної зупинки стана для запобігання обриву дроту під час його заплутування на розмотувальному пристрої;

гальмівним пристроєм для запобігання утворенню петель під час обертання розмотувального пристрою (для волочіння дроту діаметром більше ніж 0,006 м такий пристрій можна не обладнувати);

пристроями, що запобігають скиданню витків дроту з розмотувального пристрою.

1.29. Для станів з діаметром барабана 0,55 м і більше можна застосовувати запобіжні кільця без пристроїв блокування барабана для захисту працівника від ударів кінцем дроту.

1.30. Під час розмотування дроту з котушок необхідно дотримуватися таких вимог:

котушки повинні бути збалансованими, міцними та зберігати форму під час всього строку експлуатації;

котушки повинні легко обертатися на осі та мати гальмівний пристрій, що запобігає ослабленню дроту під час інерційного обертання;

для швидкої зупинки котушки під час обриву дроту чи зупинки барабана повинен бути автоматичний електрогальмівний пристрій, зблокований з пуском і зупиненням барабана, що запобігає падінню котушки та заплутуванню витків дроту на ній;

нерухомі змотувальні пристрої повинні мати пристосування для повільного сходження дроту.

1.31. Для зміни положення котушки масою більше ніж 500 кг необхідно застосовувати кантувачі.

1.32. Намотувальні апарати волочильних станів повинні бути обладнані захисними засобами проти вилітання приймальної котушки з апарата у випадку ослаблення кріплення в його центрах.

1.33. На розмотувальних волочильних станах намотувальний апарат повинен мати гальмівний пристрій, зблокований з пуском стану та огородженням, що унеможливлює розлітання кінців дроту під час його обриву чи виходу з чистого барабана.

1.34. Волочильні стани з вертикальним розмотуванням дроту зі стелажів повинні мати колони заввишки 3,5 - 4 м з петлеуловлювальними кільцями, що автоматично зупиняють перший барабан стана у разі утворення петлі з дроту.

1.35. Колони розміщують перед першим барабаном і обладнують сходами та площадкою для запобігання заплутуванню дроту.

1.36. Стелаж зазначених станів повинен бути обладнаний шлеперним механізмом, призначеним для підтягування мотків дроту під колону.

1.37. Стани, призначені для волочіння товстого та дроту середнього діаметра, повинні бути обладнані дистанційними пультами керування, ножицями і зварювальним апаратом, розташованим біля розмотувальних пристроїв.

1.38. Верстати для заточування дроту діаметром більше ніж 0,001 м повинні бути обладнані індивідуальними електроприводами. Обрізати дріт необхідно механічними ножицями.

1.39. Загострювальні верстати з різцевою головкою повинні бути обладнані:

механічними затискачами прутків перед їхньою подачею в зону різання;

автоматичним пристроєм закривання зони дії різців;

механізмом подачі прутків у зону дії різців.

1.40. Для зачищення зварного шва дроту на станах тонкого та найтоншого волочіння застосовуються абразивні круги діаметром не більше ніж 0,25 м, при цьому кутова швидкість не повинна перевищувати 15 м/с.

1.41. Під час установлення кругів на верстат необхідно дотримуватися вимог чинних в Україні нормативно-правових актів з охорони праці.

1.42. Для обслуговування волочильного стана повинні бути обладнані робочі місця та передбачені проходи. Розміри робочого місця повинні бути достатніми для безпечного та зручного обслуговування основного й допоміжного устаткування (наждакового та загострювального верстатів і зварювального апарата) з урахуванням розташування стелажів для металу, пультів керування, розмотувальних і намотувальних пристроїв і столів для скріплення котушок тощо.

1.43. Під час роботи на волочильному стані необхідно дотримуватися таких вимог:

працювати тільки на справному стані;

не залишати працюючий стан без нагляду;

не проводити огляд і змащення устаткування на ходу;

стан і робоче місце повинні бути достатньо освітлені;

огородження барабанів й електродвигунів повинні бути справними та зачиненими;

відпрацьовану мильну стружку збирати тільки під час зупинки стана;

не відкривати електрощити та не замінювати запобіжники;

регулювати пружини регуляторів швидкості на волочильних станах з протинатягом тільки під час призупинки стана;

використовувати засоби індивідуального захисту.

1.44. Під час роботи працівника з роз'ємними котушками різних типів повинно бути обладнане місце для розбирання і збирання котушок та необхідно дотримуватися вимог розділу безпеки праці технологічної інструкції з експлуатації роз'ємних котушок.

1.45. Якщо подача штанг у волоку не механізована, тоді на стелажах повинні бути встановлені ролики для полегшення подавання штанг у волоку:

стелажі повинні бути обладнані запобіжними упорами;

нанесення мастила на штангу під час волочіння повинне бути механізоване.

1.46. Для калібрування металу діаметром від 0,01 м до 0,08 м повинні застосовуватися механізовані потокові лінії. Вони не повинні мати проміжок між окремим неогородженим устаткуванням.

1.47. Виробництво каліброваного металу повинно відповідати вимогам пунктів 1.5 - 1.43 глави 1 розділу II цих Правил.

1.48. Механізованими повинні бути такі операції:

транспортування мотків катанки та котушок;

встановлення та зняття з намотувальних пристроїв котушок та мотків;

різання дроту та контроль цілісності дроту та його параметрів під час його волочіння.

1.49. Під час використання дробометальних установок необхідно дотримуватися таких вимог:

двері дробометальних камер повинні бути щільно зачинені та зблоковані з пристроєм пуску потокової лінії;

видалення окалини та дробу з камер повинно бути механізовано.

1.50. Дробометальні установки для очищення штанг від окалини повинні бути обладнані:

системою витяжки пилу з дробометальних камер з очищенням повітря, що відсмоктується від окалини, зблокованою з пристроєм пуску дробометальної установки;

вхідними та вихідними затворами для подавання металу, що запобігають вилітанню дробу з камер, пиловидаленню та створенню підвищеного рівня шуму.

1.51. Стани для виготовлення легованої каліброваної сталі повинні відповідати таким вимогам:

вихрова головка з різцями повинна мати огородження, зблоковане з пристроєм пуску стана;

кріплення різців у вихровій головці повинне бути надійним;

вимірювання діаметра прутків сталі повинно бути автоматизовано;

вихрова головка повинна охолоджуватися.

1.52. Перед початком волочіння бунтового металу на станах з діаметром волочильного барабана 1 м необхідно закріпити затяжні кліщі на барабані. Затяжні кліщі не дозволяється знімати з барабана, вони залишаються на барабані до кінця волочіння металу.

1.53. Роликоправильні машини з боку подавання металу повинні мати щиток з прорізом і напрямний жолоб для запобігання потраплянню рук в рамку під час направлення прутків у потрібну канавку ролика.

1.54. Допоміжне устаткування повинно бути розташоване так, щоб з робочого місця під час роботи на ньому було добре видно волочильний стан і розмотувальний пристрій.

1.55. Для різання дроту застосовують ножиці або гострозубці. Під час різання високовуглецевого дроту середньої та більшої товщини використовують механізовані ножиці.

1.56. Під час проектування нових цехів повинні бути передбачені засоби механізації упаковування мотків дроту.

1.57. Ланцюгові волочильні стани повинні бути обладнані механізмами для подавання прутків у волоку. На діючих станах дозволяється використовувати пристрої для загострення штанг.

1.58. Ланцюгові волочильні стани повинні бути обладнані механізмами скидання металу в накопичувач (у приямок).

1.59. Стелажі волочильних ланцюгових станів повинні бути такої конструкції, яка виключає можливість падіння з них прутків, особливо коротких.

1.60. Під час проектування нових ланцюгових волочильних станів повинно бути передбачено плавне підвищення швидкості від моменту захоплення прутка до робочої швидкості його волочіння, а також повільне повернення візка в попереднє положення.

1.61. У конструкціях нових ланцюгових станів, загострювальних верстатів, правильних машин, прес-ножиць, шліфувальних і полірувальних верстатів для пруткового металу повинно бути передбачено механічне подавання прутків.

1.62. Для унеможливлення проходу працівників між правильною машиною і приймальним стелажем ця зона повинна бути огороджена. Ролики правильної машини також повинні бути огороджені.

1.63. Прес-ножиці для обрізання кінців штанг повинні мати запобіжні щитки, що запобігають викиду (відлітанню) кінців штанг, які обрізаються.

1.64. Шліфувальні та полірувальні верстати повинні відповідати таким вимогам:

шліфувальні та полірувальні круги повинні бути обладнані надійними захисними огородженнями;

застосовувати тільки наждачні круги, що пройшли випробування;

зона розташування бунта, що обертається на бунтошліфувальних верстатах, повинна мати огородження з пристроями блокування верстата.

1.65. Комбіновані лінії для виробництва каліброваного металу в прутках повинні бути забезпечені перехідними містками. Усі переходи на дільницях між устаткуванням повинні мати огородження, зблоковане з роботою лінії, що запобігає доступу працівників до небезпечної зони.

2. Вимоги під час виробництва канатів та металокорду

2.1. Конструкція намотувальних верстатів повинна забезпечувати:

надійне налагодження механізму укладання дроту залежно від діаметра та розміру котушки;

автоматичне зупинення і гальмування верстата при закінченні намотування дроту чи у випадку його обривання;

безпечну установку мотка на розмотувальний пристрій верстата, надійне кріплення котушки на шпинделі головки.

2.2. Намотувальні верстати з діаметром диска котушки до 0,15 м для намотування дроту з мотків необхідно встановлювати таким чином, щоб горизонтальна вісь котушки в намотувальному верстаті була розташована над рівнем підлоги робочої площадки заввишки 0,8 - 1 м.

2.3. Багатоголовочні намотувальні верстати повинні бути оснащені окремими перекладальними механізмами, що виключають непередбачений перехід паса з холостого на робочий шків. Перекладальний механізм не повинен перешкоджати зупиненню головки як з боку котушки, так і з боку розмотувального пристрою.

2.4. Розмотувальні пристрої для розміщення перемотувального дроту повинні відповідати розмірам мотків і забезпечувати розміщення усіх витків, без осідання їх, на підставці розмотувального пристрою.

2.5. Розміщення розмотувальних пристроїв на станинах загальних з намотувальними верстатами дозволяється тільки під час перемотування мотків малого розміру з діаметром дроту до 0,001 м.

2.6. Для перемотування мотків дроту діаметром більше ніж 0,001 м розмотувальні пристрої необхідно встановлювати на окремих міцних підставках.

2.7. Ширина котушок повинна відповідати розмірам кареток пасмоплетільних і канатоплетільних машин.

2.8. Осі отворів котушок і гальмівних шківів, що закріплені на дисках котушок, повинні збігатися, що забезпечує рівномірність гальмування котушок під час змотування з них дроту в пасмоплетільних і канатоплетільних машинах.

2.9. Для транспортування порожніх котушок і котушок з дротом повинні застосовуватися підіймально-транспортні механізми.

2.10. З'єднання кінців дроту виконується на електричних апаратах стикового зварювання, які повинні бути заземленими. Під час виконання електрозварювальних робіт необхідно дотримуватись вимог ГОСТ 12.3.003-86 "ССБТ. Работы электросварочные. Требования безопасности".

2.11. Звільнення котушок від залишку дроту виконується на верстатах, оснащених пристроями для установки котушок з дротом. Для перемотування дроту з котушок у мотки перемотувальний верстат повинен бути обладнаний барабаном, щільність намотування і формування мотка на якому повинні забезпечуватися за рахунок натягування дроту, що перемотується.

2.12. Пасмоплетільні та канатоплетільні машини повинні бути обладнані секційними огородженнями, зручними для експлуатації кареток (рам) машин. Частини огороджень, які відчиняються і розсуваються, повинні бути зблоковані з пусковим пристроєм машини.

2.13. На сигарних машинах з котушками діаметром до 0,315 м необхідно застосовувати пруткові, сітчасті чи перфоровані листові огородження, які відкриваються на кожній секції. Машини з котушками діаметром більше ніж 0,3 м на кожній секції повинні мати огородження з двох або декількох частин, що переміщуються чи відчиняються.

2.14. Огородження корзинових машин повинні бути встановлені на рівні осі ротора машини.

2.15. Пасмоплетільні та канатоплетільні машини повинні бути обладнані пристроєм автоматичного зупинення під час обриву дроту (пасма) або під час виходу їхніх кінців, а також засобами гальмування машини.

2.16. Шестерні у вертикальних пасмоплетільних машинах корзинового типу повинні бути надійно огороджені від можливого потрапляння в них кінців пасм.

2.17. Конструкція кареток сигарних машин повинна забезпечувати їхню стійкість із закріпленими в них котушками і не допускати обертання чи коливання (на кут більший ніж 30 град.) кареток під час обертання ротора машини.

2.18. Конструкція і міцність кареток, спосіб кріплення їх опорних хвостових частин, спосіб кріплення котушки до каретки повинні виключати можливість викидання котушки з пасмоплетільних і канатоплетільних машин.

2.19. Заряджання пасмоплетільних і канатоплетільних машин необхідно виконувати ланцюговими чи канатними стропами.

2.20. Для гальмування ротора корзинових машин необхідно застосовувати швидкодіючі гальма колодкового типу.

2.21. Простір між витяжним шківом і настилом приямка витяжного шківа повинен бути огороджений бортом заввишки не менше ніж 0,05 м.

2.22. Подавання мастила повинно здійснюватися насосом. Ванни з мастилом пасмоплетільних і канатоплетільних машин повинні бути оснащені терморегулятором, теплообмінником і пристроєм, що запобігає розбризкуванню мастила.

2.23. Кронштейн і пристрої для установки котушок з сердечником чи пасмом перед канатоплетільними і пасмоплетільними машинами повинні бути забезпечені керованим гальмівним пристроєм.

2.24. Контакти електроапарата для різання каната чи пасма повинні бути закриті щитком для запобігання викиданню іскор або оплавлених часток із зони різання.

2.25. Диски фрикційних пилок для різання канатів та їхні приводи повинні бути огороджені.

2.26. Робочі місця під час різання канатів фрикційними пилками повинні бути забезпечені протипожежними засобами.

2.27. Для ручного різання канатів дозволяється застосовувати ножиці важільного, гвинтового або гідравлічного типу з ручним приводом. Не можна використовувати для різання канатів зубило.

2.28. Спеціальний ніж для зрощування неметалевого осердя повинен мати зручну ручку із неметалевими боковими накладками довжиною не менше ніж 0,12 м. Полотно ножа повинно бути виготовлене із в'язких марок сталей товщиною 0,015 - 0,02 м і довжиною не більше ніж 0,08 м. Кінець ножа повинен бути тупим, овальної чи прямокутної форми.

2.29. Гострозубці повинні бути правильно загострені: частина, що ріже, не повинна мати вм'ятин і сколів.

2.30. Під час виготовлення плоских канатів повинні застосовуватися поворотні столи-візки, що рухаються.

2.31. Зняття залишків дроту і пасм з котушок необхідно виконувати в спеціально відведених місцях, але не в зоні роботи машини.

2.32. На пасмоплетільних і канатоплетільних машинах і намотувальних верстатах великої довжини по фронту обслуговування повинні бути встановлені дублюючі пости керування, віддалені один від одного не більше ніж на 6 м. Електросхема керування машин та намотувальних верстатів повинна виключати можливість керування ними одночасно з декількох постів.

2.33. Огородження конусної частини звивки каната або пасма повинно мати пристрій блокування з машиною, що виключає пуск і роботу машини, якщо огородження знято.

2.34. На ділянках переходу пасма чи каната на витяжний шків повинен бути захисний пристрій, що запобігає потраплянню пальців рук обслуговувального персоналу під пасмо чи канат під час перевірки якості звивки.

2.35. Для розміщення змінних деталей, обладнання й інструменту повинні бути обладнані спеціальні стелажі, шухляди чи тумбочки.

2.36. Контрольні та сигнальні пристрої, попереджувальні написи та таблички повинні бути розташовані в полі зору працівника.

2.37. Між пультом керування і фронтом машини (верстата) повинна бути відстань не менше ніж 0,8 м.

2.38. Відстань між намотувальними верстатами по фронту обслуговування залежно від конструкції верстатів повинна бути не менше ніж 1,2 м.

2.39. Відстань від конструкцій стін, що виступають, до котушок і розмотувальних пристроїв з боку обслуговування повинна бути не менше ніж 1,5 м, від колони до бокових сторін намотувальних верстатів - не менше ніж 0,8 м, з боку розмотувальних пристроїв і котушок - не менше ніж 1,2 м.

2.40. Відстань між канатними машинами з боку обслуговування кареток (ширина робочого місця) повинна бути не менше ніж 1,2 м. Відстань від колон цеху до машин з боку, протилежного робочому місцю, у разі необхідності, може бути зменшена до 1 м.

2.41. Під час проектування і реконструкції цехів біля намотувальних верстатів, пасмоплетільних і канатоплетільних машин необхідно передбачати площадки (майданчики) для ремонту, демонтажу та розміщення вузлів устаткування.

2.42. Пасмоплетільні та канатоплетільні машини повинні бути обладнані засобами зниження рівнів шуму.

2.43. Сигарні та корзинові машини повинні мати огородження. На сигарних машинах - у вигляді окремих секцій, а на корзинових і сигарних машинах великого діаметра - у вигляді розсувних стулок або стулок, що відчиняються.

2.44. Огородження машин повинно запобігати вильоту котушок під час роботи машин і бути зблоковано з пристроєм пуску машини.

2.45. Для автоматичної зупинки пасмоплетільних та канатоплетільних машин у разі обриву пасма вони повинні бути обладнані спеціальними контактними кільцями, встановленими між ротором і плашкотримачем.

2.46. На плетільних пристроях машин для виробництва металокорду, на рихтувально-канатоплетільних машинах необхідно встановлювати огородження, зблоковані з пристроєм пуску машини. На всіх шестернях повинно бути огородження, яке може бути зняте тільки при зупиненій машині під час ремонтних робіт.

2.47. Канатоплетільні та пасмоплетільні машини повинні бути обладнані швидкодіючими гальмами колодкового типу для екстреного зупинення обертання сигари.

2.48. Завантажувати канатні машини необхідно тельферами, встановленими біля кожної машини, чи за допомогою крана. Під час завантаження машин при діаметрі шпуль до 0,15 м необхідно використовувати ланцюгові стропи з шестикратним запасом міцності.

2.49. Під час завантажування пасмоплетільних і канатоплетільних машин працівники повинні знаходитись збоку від зони встановлення котушки, яка опускається в сигару.

2.50. Для запобігання розриву кареток пасмоплетільних машин вони повинні бути сталеві, литі чи зварні, але не чавунні.

2.51. Швидкохідні пасмоплетільні та канатоплетільні машини повинні бути обладнані автоматичним пристроєм, що вимикає машину у разі відхилення каретки понад встановлену межу, а також пристроєм, що вимикає машину під час перегрівання підшипників сигари.

2.52. Операції звивання дроту, заміни котушок, протягування, обрізання кінців, навантажування мотків дроту та котушок, сортування, нанесення захисного покриття на канати та їх пакування повинні бути механізовані.

2.53. Під час заповнення шпуль дротом необхідно стежити за тим, щоб діаметр намотаної бухти дроту був на 0,02 - 0,03 м меншим діаметра диска.

2.54. Зв'язувати дріт дозволяється, якщо його діаметр не більше ніж 0,005 м.

2.55. Доставка мастил, заповнення ними ванн та змащення канатів повинні бути механізованими.

2.56. Для зберігання і приготування мастила, що використовується в канатному виробництві, повинні бути обладнані спеціальні приміщення з ємностями для підігрівання мастила, а також камери для розігрівання його парою і зливання мастила в ємності.

2.57. Подавання бочок з канатним мастилом у камери розігрівання повинно бути механізовано.

2.58. Ємності повинні бути обладнані пристроями, що запобігають утворенню в них надлишкового тиску під час розігрівання мастила.

2.59. Прохідні ванни з мастилом для канатів повинні бути обладнані засобами контролю та автоматичного регулювання температури.

2.60. Конструкція канатоплетільних та пасмоплетільних машин та технології, що використовуються, повинні виключати значне забруднення мастилом канатного обладнання, спецодягу працівників та підлоги.

2.61. Канатне відділення повинно бути обладнано припливно-витяжною вентиляцією.

3. Вимоги під час виготовлення машинобудівних кріпильних виробів

3.1. Для ефективного поглинання парів сірчаної кислоти, які виділяються з ванн травлення, необхідно застосовувати спеціальні фільтри, наприклад ФВГ-Т-3,2.

3.2. Очищення повітря в кабінах машиніста кранів відділень травлення здійснюється за допомогою фільтра аерозольного типу (касети) з фільтрувальним матеріалом ФП з ультратонких полімерних волокон.

3.3. Виготовлення надміцного кріплення виконується з використанням ліній та автоматів, які забезпечені системою видалення парів масел та засобами зниження шуму.

3.4. Стоки травильних ванн та ванн вапнування скидаються в кислотний приямок, потім спрямовуються на станцію нейтралізації, де знежирюються вапняним молоком до РН 8,5 - 9,5, відстоюються з барботуванням стисненим повітрям протягом 4-6 годин.