Відповідно до Закону України "Про охорону праці"

1. Затвердити Правила безпеки в газовому господарстві коксохімічних підприємств і виробництв (далі - Правила), що додаються.

2. З уведенням у дію цих Правил уважати такими, що не поширюються на коксохімічні підприємства та виробництва на території України Правила безпеки в газовому господарстві підприємств чорної металургії (ПБГЧМ-86), затверджені постановою Держгіртехнагляду СРСР від 18.03.86 N 5 і наказом Міністерства чорної металургії СРСР від 08.05.86 N 611 (НПАОП 27.1-1.10-86).

3. Наказ увести в дію з 1 червня 2007 року.

4. Начальнику управління організації державного нагляду в металургії, машинобудуванні, енергетиці, будівництві та котлонагляду Іванченку В.І. в установленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

5. Начальнику управління правового та юридичного забезпечення Прохорову В.В. у встановленому порядку внести наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з охорони праці.

6. Головному редактору журналу "Охорона праці" Яковенку М.Г. опублікувати наказ у черговому номері журналу.

7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника голови Держгірпромнагляду Дєньгіна А.П.

1. Загальні положення

1.1. Ці Правила безпеки в газовому господарстві коксохімічних підприємств і виробництв (далі - Правила) поширюються на проектування, будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, ремонт, експлуатацію об'єктів газового господарства коксохімічних підприємств і виробництв, пов'язаних із виробництвом, транспортуванням, підготовкою, очищенням власного коксового та пекококсового газу, прийняттям очищеного доменного газу з доменних цехів металургійного виробництва, природного газу, зріджених вуглеводневих газів (далі - ЗВГ), що використовуються як паливо на коксохімічних підприємствах і виробництвах із робочим тиском: коксового (пекококсового) та доменного газу до 0,1 МПа (1 кгс/кв. см); природного газу до 1,2 МПа (12 кгс/кв.см); ЗВГ до 1,6 МПа (16 кгс/кв.см).

До коксового газу, що використовується як технологічний газ у технології виробництва хімічних продуктів, установлюються вимоги за цими Правилами.

Вимоги та положення цих Правил є обов'язковими для юридичних і фізичних осіб, які здійснюють проектування, будівництво та експлуатацію об'єктів газового господарства незалежно від форм власності та видів діяльності.

1.2. До об'єктів газового господарства належать: міжцехові, цехові газопроводи та газопроводи, що знаходяться всередині приміщень з розташованими на них пристроями та арматурою; газообладнання печей, котлів і інших агрегатів, що споживають газ як паливо; машинні зали з установленими в них нагнітачами коксового газу; газопідвищувальні станції; газозмішувальні установки; газорегулювальні пункти; цехи та об'єкти з охолодження, очищення коксового газу, уловлювання та виділення з коксового газу хімічних продуктів коксування; опалювальні системи коксових батарей, пекококсових печей, установок сухого гасіння коксу (далі - УСГК), гаражів розморожування вугілля, трубчастих печей, сушильних установок; установки для підігріву вугільної шихти; газопостачання лабораторій; газоскидні пристрої; газопроводи пекококсового газу та установки з його очищення на Авдіївському та Запорізькому коксохімічних підприємствах.

1.3. Дія цих Правил не поширюється на:

газові установки та газопроводи, що переробляють і транспортують газ, що не використовується як паливо;

газові установки та газопроводи з надлишковим тиском природних горючих газів більше 1,2 МПа (12 кгс/кв. см), а також із надлишковим тиском ЗВГ більше 1,6 МПа (16 кгс/кв.см);

газонаповнювальні пункти та станції;

газифіковані комунально-побутові об'єкти, розташовані на території підприємства (виробництва).

1.4. На зазначені у пункті 1.3 об'єкти газового господарства поширюються Правила безпеки в газовому господарстві підприємств чорної металургії (ПБГЧМ - 86), затверджені постановою Держгіртехнагляду СРСР 18.03.86 N 5 і наказом Міністерства чорної металургії СРСР від 08.05.86 N 611 (далі - НПАОП 27.1-1.10-86).

1.5. Порядок і строки приведення діючих коксохімічних підприємств і виробництв у відповідність з вимогами цих Правил визначаються в кожному конкретному випадку роботодавцями по узгодженню з територіальними органами Державного нагляду за охороною праці.

Якщо в умовах діючого виробництва окремі вимоги Правил не можуть бути виконані без значної їх перебудови, то доцільність, порядок і строки приведення діючих об'єктів газового господарства у відповідність з вимогами цих Правил визначаються в кожному конкретному випадку суб'єктами господарської діяльності (роботодавцями) та генеральною проектною організацією з узгодження з територіальними органами Державного нагляду за охороною праці.

1.6. Складання та затвердження інструкцій, умови їх перегляду, організація навчання персоналу з експлуатації об'єктів газового господарства підприємства, перевірка знань і підвищення кваліфікації працюючих повинні здійснюватися відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України 26.01.2005 N 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511 (далі - НПАОП 0.00-4.12-05).

1.7. У цехах, що переробляють або використовують горючі гази, розпорядженням по цеху повинна бути призначена особа з числа інженерно-технічних працівників, відповідальна за безпечну експлуатацію газового господарства цеху.

Особи, відповідальні за безпечну експлуатацію газового господарства окремих цехів, повинні мати стаж роботи в газовому господарстві не менше ніж три роки.

1.8. На кожному коксохімічному підприємстві (виробництві) в цехах повинні бути складені та затверджені роботодавцем такі документи:

перелік об'єктів, газопроводів, трубопроводів, що відносяться до газового господарства, з зазначенням номерів об'єктів, ділянок з датами уведення в експлуатацію;

перелік газонебезпечних місць і робіт по об'єктах газового господарства з розбивкою на групи;

схеми газопроводів з зазначенням споживачів, запірної арматури, що вимикає, конденсатовідвідників, газових апаратів;

паспорти об'єктів газового господарства;

інструкції з питань охорони праці.

1.9. Газонебезпечні роботи на об'єктах газового господарства повинні виконуватися відповідно до вимог розділу 12.11 цих Правил.

1.10. До зварювальних робіт на об'єктах газового господарства допускаються зварники, газорізальники, атестовані відповідно до вимог Правил атестації зварників, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України 19.04.96 N 61, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 31.05.96 за N 262/1287 (далі - НПАОП 0.00-1.16-96), і вимогами статті 17 Закону України "Про охорону праці".

1.11. Працівники, які приймаються на роботу з експлуатації та обслуговування об'єктів газового господарства, повинні проходити попередній медичний огляд, а працюючі - періодичний огляд згідно з порядком, установленим статтею 17 Закону України "Про охорону праці".

1.12. При проектуванні, будівництві та експлуатації газового господарства коксохімічних підприємств і виробництв необхідно враховувати вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 N 1788.

1.13. Для проведення газонебезпечних робіт не дозволяється залучення осіб, які не досягли 18 років, та вагітних жінок.

1.14. У роботі з цими Правилами використовуються дані щодо граничнодопустимих концентрацій шкідливих речовин (далі - ГДК) у повітрі робочої зони та у повітрі населених місць, найбільш характерних для коксохімічного виробництва, з указівкою класів небезпеки, визначених відповідно до Правил технічної експлуатації коксохімічних підприємств, затверджених наказом Мінпромполітики України 05.07.2002 N 305.

2. Терміни та визначення понять, що застосовуються в цих Правилах

3. Позначення та скорочення

АУП - автоматичні установки пожежегасіння;

АУПС - автоматичні установки пожежної сигналізації;

ВСН - ведомственные строительные нормы;

ГДК - граничнодопустима концентрація;

ГКС - газокомпресорна станція;

ГПС - газопідвищувальна станція;

ГРП - газорегулювальний пункт;

ГРС - газорятувальна служба;

ГРУ - газорегулювальна установка;

ГСП - газоскидний пристрій;

ДБН - державні будівельні норми;

ДГРД - добровільна газорятувальна дружина;

ДПГГ - диспетчерський пункт газового господарства;

ДСП - державні санітарні правила;

ЗВГ - зріджений вуглеводневий газ;

ЗВТ - засоби вимірювальної техніки;

ЛЕП - лінія електропередачі;

МЗ - машинний зал;

НАПБ - нормативно-правовий акт з питань пожежної безпеки;

НКМВ - нижня концентраційна межа вибуховості;

НКМП - нижня концентраційна межа поширення полум'я;

НПАОП - нормативно-правовий акт з охорони праці;

ОНТП - общесоюзные нормы технологического проектирования;

ОРД - отраслевая рабочая документация;

СНиП - строительные нормы и правила;

ССБТ - система стандартов безопасного труда;

ТЕС - теплоелектростанція;

ТЕЦ - теплоелектроцентраль;

ТУ - технічні умови;

УСГК - установка сухого гасіння коксу.

4. Загальні вимоги безпеки при роботі з горючими газами, газопроводами і газовими установками

4.1. Циркулюючі гази, що використовуються як паливо на коксохімічних підприємствах і виробництвах (коксовий, доменний, природний, зріджений вуглеводневий газ (далі - ЗВГ)), повинні відповідати вимогам технічних умов, затверджених у встановленому порядку.

Вміст пилу в доменному газі після його очищення не повинен перевищувати 4 мг/куб. м.

Вимоги технічних умов установлюються тільки на очищений коксовий газ.

4.2. Експлуатація газопроводів і газової апаратури повинна здійснюватися під надлишковим тиском газу не менше, ніж 500 Па, за винятком газозбірників коксових і пекококсових печей, що працюють з мінімальним тиском газу відповідно до вимог технологічного процесу, а також за винятком газопроводів і газової апаратури з транспортування коксового газу та хімічних продуктів від газозбірників до нагнітачів машинного залу, що працюють під розрідженням.

4.3. Тиск (розрідження) газу для розрахунків треба приймати за паспортною характеристикою машини (компресора, нагнітача), що забезпечує транспортування газу.

4.4. Газопроводи та газові установки повинні розташовуватися на відкритих майданчиках з забезпеченням вільного їх провітрювання. Розташування газопроводів і установок у закритих приміщеннях дозволяється лише в тих випадках, коли це обумовлено умовами технологічного процесу.

4.5. Газопроводи на території підприємства (виробництва) повинні бути надземними. У цехах на ділянках підведення газу до окремих печей, установок і агрегатів дозволяється прокладання газопроводів у каналах з дотриманням вимог підпункту 5.5.14 цих Правил.

4.6. З'єднання деталей газопроводів між собою повинне здійснюватися зварюванням. Фланцеві з'єднання дозволяються тільки в місцях установлення заглушок, приєднання газопроводів до фланцевого обладнання, арматури та апаратів, а на окремих ділянках газопроводів - у випадках, коли це необхідно за умовами монтажу або експлуатації.

Монтажні стики труб для газопроводів з робочим тиском до 0,1 МПа (1 кгс/кв. см), діаметром 1000 мм і більше повинні виконуватися зварюванням за допомогою бандажів.

Роз'ємні з'єднання газопроводів повинні виконуватися за допомогою фланців. Застосовування нарізних з'єднань дозволяється для приєднання ЗВТ, а також арматури та обладнання, що виготовляються тільки з нарізними з'єднаннями.

4.7. Віднесення газопроводів до міжцехових і цехових вирішується при проектуванні шляхом встановлення межі проектування (підпункт п. 13.1.1 щодо розмежування ділянок газопроводів при експлуатації).

4.8. Газові апарати в місцях, де потрібно забезпечити доступ усередину та в нижні їх частини для провітрювання, повинні бути обладнані люками.

Газопроводи доменного газу діаметром 300 мм і більше повинні бути обладнані люками безпосередньо за засувками по ходу газу, а на закільцьованих газопроводах люки треба влаштовувати по обидва боки засувки.

Замкнена ділянка газопроводу доменного газу діаметром 1200 мм і більше та довжиною більше 25 м повинна мати не менше ніж два люки (на початку та в кінці ділянки).

Діаметр люка в просвіті повинен дорівнювати діаметру газопроводу при його діаметрі до 600 мм і 600 мм - при діаметрі газопроводу 600 мм і більше.

Необхідність улаштування люків на газопроводах коксового газу встановлюється проектною організацією з узгодженням з роботодавцями.

4.9. Установлення вибухових клапанів на газових апаратах і газопроводах не дозволяється.

4.10. Зовнішні поверхні корпусів газових апаратів і газопроводів, у тому числі газопроводів, що підлягають теплоізоляції, після закінчення монтажу та випробування повинні бути двічі пофарбовані оливною фарбою, лаками або іншими покриттями, що витримують температурні зміни та вплив атмосферних опадів.

Фарбування газопроводів повинно виконуватися відповідно до стандарту "Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки", затвердженого Держстандартом СРСР 12.12.68 протоколом N 156 (далі - ГОСТ 14202-69), та Технічних умов на виготовлення, монтаж, випробування, захист від корозії, фарбування газопроводів коксового та доменного газів тиском 0,035 МПа (0,35 кгс/кв. см) (далі - ТУ - 85811).

Окремі елементи (опорні поверхні, підп'ятники, сідла, хомути та інше), фарбування яких після монтажу не може бути виконане, повинні бути пофарбовані до монтажу.

Газопроводи та газові установки, включаючи опори та опорні конструкції, майданчики та сходи, розташовані в місцях з можливим забрудненням корозійноактивними газами або парами, повинні бути захищені спеціальним антикорозійним покриттям або виготовлені з корозійностійких матеріалів.

4.11. Будівлі та газові установки повинні бути обладнані блискавкозахистом відповідно до вимог "Инструкции по устройству молниезащиты зданий и сооружений", затвердженої Міненерго СРСР 12.10.87 (далі - РД 34.21.122-87).

4.12. Всі газові машини та апарати повинні бути заземлені незалежно від місця їх розташування. Газопроводи повинні заземлюватися при введенні в будівлі цехів і при виведенні з них, як правило, на контури заземлення цехових електроустановок.

Зовнішні газопроводи повинні заземлюватися через кожні 250 м.

Опір розтіканню струму заземлювача повинен бути не більше ніж 10 Ом.

У місцях установлення фланцевих з'єднань повинні бути влаштовані постійні струмопровідні перемички.

4.13. Продувні свічки повинні встановлюватися в кінці газопроводу поблизу заглушки та безпосередньо перед засувками по ходу газу, за винятком засувок на відведеннях газу, якщо довжина відведення до засувки менше 3 м, а також у верхніх точках газопроводів і газових установок. При кільцевій системі газопроводів свічки повинні встановлюватися по обидва боки засувки.

4.14. Перетин продувної свічки повинен вибиратися з розрахунку забезпечення п'ятикратного зміну об'єму, що продувається, не більше ніж за 30 хвилин.

Діаметр продувних свічок повинен бути не менше ніж 40 мм.

Продувні свічки повинні бути виведені вище рівня покрівлі в місці виходу свічки або вище обслуговувального майданчика газопроводу не менше ніж на 2,5 м для природного газу та 4,0 м - для коксового та доменного газів. При цьому, якщо відстань від гребня даху або ліхтаря до свічки менше ніж 20 м, свічка газопроводів коксового та доменного газів повинна бути виведена на 4 м вище гребня даху або ліхтаря.

Вихідний отвір продувних свічок на газопроводах повинен бути на висоті не менше ніж 10 м від рівня землі.

4.15. Не дозволяється поєднувати продувні свічки різних газів, а також окремих ділянок газопроводів, роз'єднаних запірною трубопровідною арматурою.

Конструкція верхньої частини продувної свічки повинна виключати можливість попадання в неї атмосферних опадів і забезпечувати спрямування струменів газу вбік від найближчих робочих місць.

На свічці за засувкою (по ходу газу) повинен бути встановлений штуцер з краном, призначений для відбору проб повітря або газу при продуванні газопроводу, а також для перевірки щільності засувки свічки.

4.16. Устя продувних свічок повинні розміщуватися не ближче ніж 30 м по горизонталі від повітрязаборів систем вентиляції будівель і споруд. При відстані менше ніж 30 м отвори свічок повинні бути вище повітрозабору не менше ніж на 8 м.

4.17. На газопроводах і газових апаратах повинна застосовуватися арматура, що вимикає, для газового середовища класу герметичності не нижче ніж "В" відповідно до вимог стандарту "Арматура трубопроводная запорная. Нормы герметичности затворов", затвердженого Держстандартом СРСР 28.10.77 протоколом N 2720 (далі - ГОСТ 9544-75).

Установлення бронзових кранів або засувок із бронзовими кільцями на газопроводах коксового газу не дозволяється.

4.18. На газопроводах і апаратах повинні встановлюватися засувки з висувним шпинделем.

Пробки кранів повинні мати риску, що визначає положення пробки крана, а рукоятки кранів - мати обмежники повороту. Самозмащувальні крани повинні мати стрілку, що показує відкривання крана.

4.19. При виборі матеріалу запірної арматури треба враховувати умови експлуатації її по тиску газу та температурі згідно з даними, наведеними в табл. 1.

Таблиця 1.

На газопроводах повинна бути встановлена сталева фланцева трубопровідна арматура.

При наявності в діючих каталогах заводів-виготовлювачів сталевої арматури необхідних параметрів застосовування чавунної арматури не дозволяється.

Чавунну арматуру з умовним проходом більше ніж 200 мм, незалежно від наявності паспорта, маркування та строку зберігання, перед установленням треба піддати ревізії та гідравлічному випробуванню на міцність і щільність. Дані випробувань з сталевої арматури приймати за паспортами заводів-виготовлювачів, а при відсутності паспортів випробування на міцність і щільність робити на місці монтажу. Протікання арматури регламентується ГОСТ 9544-75.

4.20. Засувки з електроприводом повинні встановлюватися при діаметрі газопроводу 400 мм і більше. Електропривод також повинен установлюватися на засувках меншого діаметра при розташуванні їх на висоті більше 10 м або в незручних для обслуговування місцях, а також при наявності автоматизації. Усі засувки повинні мати ручне керування, а засувки з електроприводом, крім того, місцеве керування із землі або майданчика (незалежно від наявності дистанційного керування).

Дозволяється встановлення засувок тільки з ручним приводом у місцях їх рідкого використання.

Уся електрифікована трубопровідна арматура повинна бути заземлена.

4.21. Установлення на газопроводах і апаратах гідравлічних затворів як пристрою, що вимикає, не дозволяється.

Зазначена заборона не поширюється на постійно діючі гідрозатвори скруберів, електрофільтрів, конденсатовідвідників і тому подібних апаратів, передбачених проектною документацією.

4.22. Для повного відключення окремих ділянок газопроводів, агрегатів, що використовують газ, і газових апаратів від діючих газопроводів після дискових засувок (по ходу газу) повинні встановлюватися сталеві болтові заглушки.

4.23. Листи заглушок діаметром до 2,0 м, що перекривають газопровід, повинні виготовлятися із цілого листа. Для заглушок з діаметром більше 2,0 м дозволяється застосовувати листи, зварені з двох частин, з відповідною їх обробкою та випробуванням на щільність швів.

4.24. Листи заглушок, що перекривають газопровід, повинні бути розраховані на відповідний тиск газу з урахуванням діаметра газопроводу, при мінімальній товщині листів не менше ніж 4 мм.

Заглушки повинні мати хвостовики, що виступають за межі фланців. На хвостовиках повинне бути вибите клеймо з буквою "З", з вказівкою величин тиску газу та діаметра газопроводу.

4.25. Трубопровідна арматура повинна бути легко доступна для управління, огляду та ремонту.

4.26. До місць установлення регулювальної арматури та арматури, що вимикає, на газопроводах повинне бути передбачене підведення пари. Уводи пари в газопроводи повинні виконуватися відповідно до вимог пункту 4.35 цих Правил.

4.27. Для обслуговування засувок, дросельних пристроїв, вимірювальних діафрагм, хвильових і сальникових компенсаторів і іншої арматури та обладнання, що розташовані на висоті 2,2 м і більше, повинні бути влаштовані стаціонарні майданчики та сходи до них. Зазначена висота обчислюється від рівня землі, настилів, перекриттів тощо до верхнього положення деталі, що обслуговується. Настили для майданчиків і сходів повинні виконуватися з рифленої сталі. Застосовування настилів з просічної сталі не дозволяється.

4.28. Майданчики для обслуговування арматури, встановленої на газопроводі діаметром 300 мм і більше, повинні влаштовуватися по обидва боки газопроводу, а при діаметрі газопроводу менше 300 мм дозволяється влаштовувати майданчики з одного боку.

4.29. Улаштування майданчиків і їх огороджень для обслуговування газопроводів повинне відповідати вимогам стандарту "Лестницы маршевые, площадки и ограждения стальные. Технические условия", затвердженого наказом N 71 Держстандарту СРСР від 28.04.78 (далі - ГОСТ 23120-78). При цьому ширина майданчиків повинна бути не менше ніж 1 м від частин обладнання, що виступають, а висота огородження - 1,2 м.

4.30. Для об'єктів газового господарства, що споруджуються заново, та тих, що реконструюються, сходи до майданчиків постійного обслуговування обладнання повинні мати кут нахилу 45 град., а до майданчиків періодичного обслуговування обладнання - 60 град.

Улаштування сходів до обслуговувальних майданчиків повинне відповідати вимогам ГОСТ 23120-78.

4.31. Для доступу до майданчиків для постійного обслуговування обладнання довжиною від 6 м до 12 м повинні передбачатися двоє сходів, розташованих в протилежних кінцях майданчика, з яких одні сходи повинні бути маршові. При довжині майданчика більше 12 м всі сходи повинні бути маршовими.

Для доступу до майданчиків для періодичного обслуговування обладнання, що розташовані в будівлях цехів, дозволяється улаштування вертикальних сходів висотою не більше ніж 3 м.

На міжцехових газопроводах і відведеннях до цехів при спорудженні багатоярусних майданчиків дозволяється влаштування вертикальних сходів між майданчиками, при цьому висота сходів повинна бути не більше ніж 3 м.

4.32. При неможливості компенсації температурних деформацій газопроводів за рахунок їх самокомпенсації повинні встановлюватися П-подібні або хвилясті компенсатори.

Установлення сальникових компенсаторів дозволяється тільки на міжцехових газопроводах коксового газу низького тиску - до 0,1 МПа (1,0 кгс/кв. см).

У лінзових і дискових компенсаторах, що встановлюються на горизонтальних ділянках газопроводів осушеного газу, в кожну хвилю повинен бути врізаний короткий штуцер з пробкою, а на газопроводах вологого газу кожна хвиля повинна бути оснащена двома штуцерами, призначеними для заливання та спускання антраценового масла.

П-подібні компенсатори повинні виготовлятися гнутими з безшовних труб діаметром до 500 мм або звареними із труб заводського виготовлення з перевіркою зварених швів фізичними методами контролю, або з застосовуванням відводів, що круто загнуті. На газопроводах, що споруджують вперше, компенсатори повинні встановлюватися без фланців (приварюватися).

4.33. На креслениках компенсатора повинні бути дані вказівки щодо величини попереднього розтягання (або стискання) компенсатора. Попереднє розтягання (або стискання) компенсаторів повинне робитися безпосередньо перед їх установленням з урахуванням температури навколишнього повітря, що повинно бути зафіксоване в акті на їх установлення.

4.34. Міжцехові газопроводи доменного, коксового газів по всій довжині через кожні 150 м - 200 м, а також у місцях установлення конденсатовідвідників повинні бути обладнані пристроями для введення пари. Розрахунковий тиск пари, що подається в газопроводи, не повинен перевищувати 1,2 МПа (12 кгс/кв. см).

4.35. Уводи пари в газопроводи періодичної дії повинні бути виконані у вигляді коротких штуцерів із запірною арматурою на паро- та газопроводі. Установлення клапана на штуцері газопроводу не дозволяється. На час пропарювання штуцери повинні з'єднуватися гнучким шлангом або металевою трубою. По закінченні пропарювання шланг або труба повинні від'єднуватися, а на штуцері газопроводу після засувки або крана повинна встановлюватися заглушка.

4.36. Місця розташування арматури та приладів у темний час доби повинні мати штучне освітлення.

4.37. Дозволяється розміщення приміщень і установок категорії Д під газопроводами коксового та доменного газів, а також усіх інших приміщень, що обслуговують ці газопроводи

4.38. У місцях, де за умовами монтажу або експлуатації може виникнути необхідність розтиснення фланців газопроводу для встановлення або заміни засувок, заглушок, вимірювальних діафрагм тощо, на газопроводах повинні встановлюватися спеціальні упори для домкратів.

4.39. При проектуванні газопроводів не дозволяється їх прокладання з тупиковими ділянками, особливо на газопроводах, що знаходяться під розрідженням.

4.40. Газопроводи коксового, доменного та природного газів низького тиску в місцях близького взаємного розташування повинні бути з'єднані короткими перемичками з засувками, що забезпечують подачу газу з одного газопроводу в інший при аварійному падінні тиску в одному з них.

Засувки повинні мати електропривод з дистанційним керуванням.

5. Вимоги безпеки при прокладанні міжцехових і цехових газопроводів

5.1. Загальні вимоги

5.1.1. Прокладання газопроводів територією коксохімічних підприємств і виробництв повинне здійснюватися, як правило, надземним способом (на колонах) і відповідати вимогам будівельних норм "Генеральные планы промышленных предприятий", затверджених постановою Держстандарту СРСР 30.12.80 N 213 (далі - СНиП II-89-80). Дозволяється прокладання газопроводів по стінах і дахах виробничих будівель I і II ступенів вогнестійкості категорії Д, а також категорії Г, якщо в них горючі гази, рідини та тверді речовини спалюються або утилізуються як паливо.

Не дозволяється прокладання газопроводів по стінах і дахах будівель категорії Г, якщо в них циркулюють негорючі речовини та матеріали в гарячому, розпеченому або розплавленому стані та при їх обробці має місце виділення променистого тепла, іскор і полум'я.

Під віконними прорізами будівель передбачати фланцеві або нарізні з'єднання на газопроводах не дозволяється.

5.1.2. По стінах і дахах будівель категорії А дозволяється прокладання тільки тих газопроводів, що мають відношення до виробництв, розміщених у цих будівлях.

5.1.3. При прокладанні газопроводів, що споруджуються вперше та реконструюються, по стінах будівель відстань у просвіті між утворювальною газопроводу та стіною повинна відповідати розмірам, наведеним у табл. 2.

Таблиця 2.

При встановленні на газопроводах хвилястих компенсаторів відстань у просвіті між хвилею компенсатора та стіною повинна бути не менше ніж 300 мм.

5.1.4. Газопроводи, прокладені по зовнішніх стінах будівель, якщо є потреба, повинні бути захищені від стікаючої з покрівлі води для запобігання їх зледеніння.

5.1.5. Газопроводи, що прокладають по стінах будівель, не повинні перетинати віконні та дверні прорізи.

5.1.6. Опорні конструкції газопроводів (колони) повинні бути виконані з металу або залізобетону.

5.1.7. Зварювання всіх елементів металевих опор, а також деталей, що приварюють до стінок газопроводів (наприклад, ребер жорсткості), повинне виконуватися суцільними звареними швами.

5.1.8. Газопроводи повинні щільно укладатися на сідла. При цьому поперечні зварені стики газопроводів з урахуванням їх температурних деформацій повинні знаходитися від краю опор на відстані 500 мм і більше, а поздовжні шви повинні розташовуватися вище опори та з видимої сторони. У місцях виконання складних вузлів, обумовлених перепадами висот, наявністю арматури на газопроводах, дозволяється скорочувати зазначену відстань до 200 мм.

5.1.9. Дозволяється приварювання кронштейнів до газопроводів низького та середнього тиску для кріплення опор супутніх трубопроводів і обслуговувальних майданчиків. При цьому приварювання повинне здійснюватися або до кільцевих ребер жорсткості, або до стінок газопроводів товщиною не менше ніж 6 мм. Огородження майданчиків не повинне безпосередньо опиратися на газопроводи.

5.1.10. Дозволяється спільне прокладання на одних опорах або естакадах газопроводів горючих газів з трубопроводами інших газів, води, пари, конденсату, смоли та масел, а також кисню при дотриманні таких вимог:

додаткові трубопроводи на діючих газопроводах дозволяється прокладати лише з дозволу генеральної проектної організації та роботодавця;

у кожному окремому випадку при прокладанні супутнього трубопроводу по існуючих газопроводах повинен бути зроблений перевірочний розрахунок міцності та стійкості газопроводу та його опорних конструкцій з урахуванням додаткового навантаження та фактичного стану металоконструкцій газопроводу;

при прокладанні газопроводів разом з трубопроводами корозійноактивних рідин останні повинні розташовуватися нижче або з боків газопроводів на відстані не менше ніж 500 мм від них.

При наявності на трубопроводах корозійноактивних рідин фланцевих з'єднань обов'язкове улаштування захисних козирків, що запобігають попаданню корозійних рідин на газопроводи та їх опорні конструкції.

Не дозволяється розміщення фланцевих з'єднань і запірної арматури трубопроводів корозійноактивних рідин у межах просторових колон, а також над сходами та майданчиками;

супутні трубопроводи повинні розміщуватися на відстані не менше 300 мм від місця розташування на газопроводах люків, свічок, засувок і інших елементів;

дренажі супутніх трубопроводів повинні бути відведені на відстань, що виключає попадання дренажного продукту на газопроводи, опорні конструкції та їх елементи, на арматуру газопроводів і конденсатовідвідників;

кожен газопровід відносно супутніх трубопроводів повинен мати для доступу один вільний бік;

на газопроводах, де передбачений обгороджений прохід для персоналу, супутні трубопроводи повинні прокладатися поза цим проходом.

5.1.11. При прокладанні киснепроводів разом із газопроводами, крім вимог пункту 5.1.10, повинні дотримуватися такі вимоги:

не дозволяється прокладання на естакадах міжцехових газопроводів (крім відводів до окремих цехів) більше двох киснепроводів при тиску кисню більше від 0,01 МПа (0,1 кгс/кв. см) до 1,6 МПа (16 кгс/кв. см) незалежно від їхніх діаметрів;

при спільному прокладанні газопроводів і киснепроводів трубопровідна арматура та фланцеві з'єднання газопроводів і киснепроводів повинні бути зміщені в плані відносно один одного на відстань не менше ніж 1 м.

5.1.12. Дозволяється прокладання по газопроводу електроліній напругою до 380 В, призначених для обслуговування газового господарства (кабелі диспетчеризації, сигналізації, освітлення та живлення електроприводів засувок газопроводів), за умови, що електропроводка буде виконана броньованим кабелем або в сталевих трубах.

5.1.13. Дозволяється прокладання трубопроводів горючих газів разом з кабельними галереями (естакадами) на загальних будівельних конструкціях при дотриманні таких вимог:

кабельна галерея (естакада) повинна розташовуватися нижче газопроводів. Відстань у просвіті між утворювальними газопроводів, конструкцією галереї або крайнім кабелем естакади повинна бути не менше ніж 1 м. Повинні передбачатися самостійні сходи та майданчики для обслуговування кабелів і засобів пожежогасіння;

кабельні муфти повинні розміщуватися на відстані не менше ніж 3 м від місць установлення трубопровідної арматури, люків і сальникових компенсаторів;

основні несучі будівельні конструкції кабельної галереї та газопроводів повинні бути з залізобетону з межею вогнестійкості не менше REI 45 або у сталі з межею вогнестійкості не менше REI 15.

5.1.14. Кабельні галереї (естакади) можуть перетинати естакади трубопроводів горючих газів як зверху, так і знизу незалежно від відносної до повітря густини горючих газів, що транспортуються, при дотриманні таких вимог:

відстань між утворювальною газопроводів і конструкціями, що обгороджують галереї (естакади), у просвіті повинна бути не менше ніж 0,5 м при проходженні галереї (естакади) під газопроводами та не менше ніж 2 м при проходженні галереї (естакади) над газопроводами;

на ділянці перетинання естакад газопроводів і кабельних галерей (естакад) муфти на кабелях повинні розміщуватися не ближче ніж 3 м від утворювальної газопроводу;

спорудження спільної опори для кабельної галереї (естакади) та газопроводів у місці їх перетинання не дозволяється.

5.1.15. При паралельному прокладанні кабельних галерей (естакад) і газопроводів по самостійних трасах відстань від зовнішніх конструкцій кабельних галерей (естакад), що обгороджують галереї, до утворювальних газопроводів повинна прийматися не менше ніж 8 м.

5.1.16. Газопроводи, що споруджують вперше, повинні прокладатися з ухилом не менше:

0,005 для насичених вологою доменного, коксового газів;

0,003 для вологого природного газу;

0,001 для осушених газів.

Ухил газопроводу прямого коксового газу від газозбірника коксової батареї до газового сепаратора рекомендується виконувати максимально можливим (до 0,05), виходячи з умов фактичного планування території підприємства.

5.1.17. Для відведення конденсату з усіх низьких точок газопроводів вологих газів і перед основними великими цехами-споживачами повинні встановлюватися конденсатовідвідники.

5.2. Прокладання міжцехових газопроводів при будівництві та ремонтах

5.2.1. Міжцехові газопроводи повинні прокладатися згідно з вимогами СНиП II-89-80.

5.2.2. Прокладання газопроводів по пішохідних і конвеєрних галереях не дозволяється.

5.2.3. Прокладання газопроводів по залізничних мостах і естакадах не дозволяється.

5.2.4. Всі зварені шви газопроводів повинні перевірятися фізичними методами контролю. Щільність монтажних стиків повинна бути перевірена гасом.

5.2.5. Мінімальні відстані по горизонталі в просвіті від надземних газопроводів, прокладених по окремих опорах, до будівель або споруд на території підприємства повинні бути не менше ніж величини, зазначені в табл. 3.

Таблиця 3.

Примітки:

1. Якщо висота опори газопроводу перевищує висоту опори лінії електропередачі, відстань між газопроводом і лінією електропередачі треба приймати не менше ніж висота опори газопроводу.

2. Відстань від проводів повітряних ліній електропередачі до газопроводу та його виступаючих конструкцій повинна прийматися по горизонталі при найбільшому відхиленні проводів.

5.2.6. У стислих умовах дозволяється сполучення в плані трас надземних газопроводів з трасами підземних комунікацій з пропусканням їх у тілі фундаментів опор газопроводів, причому труби водопроводів, каналізації та теплофікації необхідно поміщати в футляри, що виступають на 2,5 м по обидва боки від обріза фундаменту, а низ фундаменту повинен бути нижче утворювальної зазначених труб не менше ніж на 1 м.

Дозволяється також установлення опор газопроводів на тунелі різного призначення за умови розміщення вентиляційних шахт тунелів на відстані 10 м у просвіті по горизонталі від утворювальної крайнього газопроводу, а припливних вентиляційних шахт до встановлення конденсатовідвідників - не менше ніж 20 м по горизонталі.

5.2.7. При перетинанні надземних газопроводів із зовнішніми лініями електропередачі (ЛЕП) газопроводи повинні проходити нижче цих ліній.

Мінімальні відстані L у метрах по вертикалі у просвіті від надземних газопроводів (з теплоізоляцією) до проводів зовнішніх ЛЕП при найбільшій стрілі прогину при їх перетинанні треба приймати залежно від напруги U у відповідності з табл. 4.

Таблиця 4.

При визначенні відстаней між проводами зовнішніх ліній електропередачі та газопроводами огородження, що влаштовують над ними (у вигляді ґрат, майданчиків тощо), повинні розглядатися як частини газопроводу, від якого обчислюються ці відстані.

5.2.8. Над зовнішнім газопроводом у місцях перетинання з зовнішніми ЛЕП повинне влаштовуватися суцільне або сітчасте огородження для захисту від падіння на нього електропроводів. Огородження повинне виступати з обох боків перетинання за крайні проводи повітряних ЛЕП на відстань, зазначену у підпункті 5.2.7.

Огородження над газопроводами, що мають обгороджений прохід, повинні влаштовуватися на висоті не менше ніж 2,2 м від рівня проходу.

Огородження не повинні безпосередньо спиратися на газопровід, повинні бути ізольовані від газопроводу та заземлені. Величина перехідного опору заземлення не повинна перевищувати 10 Ом.

Пристрої на газопроводах, що вимикають, а також конденсатовідвідники газопроводів повинні встановлюватися не ближче ніж 10 м у просвіті від крайніх проводів повітряних ЛЕП.

5.2.9. При перетинанні газопроводів мінімальні відстані по вертикалі від міжцехових газопроводів повинні бути:

до нижньої частини вагонетки підвісної дороги (з урахуванням провисання троса) не менше ніж 3 м;

до верхнього проводу живильної мережі електрифікованої залізниці, трамвайного або тролейбусного шляху не менше ніж 1,5 м.

При проходженні газопроводу під естакадою повинні бути зроблені спеціальні пристрої, що виключають можливість падіння вантажів з естакади на газопровід.

У місцях перетинання трубопроводів з газопроводами, що мають проходи, повинні влаштовуватися перехідні мости з поручнями, а ізоляція трубопроводів у цих місцях повинна захищатися металевими кожухами.

5.2.10. У місцях перетинання заново споруджуваних міжцехових газопроводів із залізничними коліями та автомобільними шляхами, де можливий систематичний рух залізничних і автомобільних кранів, на відстані 20 м по обидва боки від місця перетинання залізниці та автошляхів повинні встановлюватися габаритні ворота з попереджувальною сигналізацією.

Конструкція габаритних воріт повинна бути розрахована на можливість руйнування їх минаючими кранами при випадковому негабаритному положенні стріли крана. Якщо спорудження габаритних воріт не може бути здійснене в місцевих умовах, висота прокладання газопроводу повинна бути збільшена до 10 м від нижньої утворювальної до головки рейки або полотна автошляху.

На існуючих перетинаннях міжцехових газопроводів з залізницею та автошляхами, де габаритні ворота з якихось причин не можуть бути споруджені, повинна бути влаштована світлова сигналізація, вивішені попереджувальні плакати та обмежена швидкість руху кранів.

5.2.11. На заново споруджуваних газопроводах діаметром 1,2 м і більше, що використовуються як несучі конструкції для прокладання інших трубопроводів, кабелів і імпульсних проводок, що вимагають постійного обслуговування, повинні влаштовуватися проходи по всій довжині, обгороджені поручнями висотою 1,2 м із суцільною відбортовкою їх у нижній частині висотою 140 мм. Зазор між газопроводом і нижньою крайкою відбортування повинен бути в межах 20 мм.

При паралельному прокладанні декількох газопроводів прохід улаштовується на одному з них.

5.2.12. Прокладання газопроводів природного газу на території коксохімічних підприємств повинне здійснюватися відповідно до вимог будівельних норм Газопостачання, затверджених наказом Держбуду України від 23.04.2001 N 101 (далі - ДБН В.2.5-20-2001), і тільки надземним способом.

5.2.13. Висоту прокладання надземних газопроводів треба приймати відповідно до вимог СНиП II-89-80.

Якщо висота прокладання газопроводів у окремих місцях обумовлена технологічними вимогами та не забезпечує габарит проїзду транспортних засобів, у проектній документації по прокладанню таких газопроводів повинні передбачатися технічні рішення, що виключають ушкодження газопроводів.

5.2.14. Газопроводи, що проходять під конвеєрними галереями, повинні бути захищені конструкціями, що обгороджують їх, на випадок пожежі та обвалення галерей.

5.2.15. Газопроводи повинні бути заземлені та ізольовані від металевих і інших струмопровідних конструкцій будівель і споруд.

5.2.16. Відстані між опорами надземних газопроводів треба визначати відповідно до вимог будівельних норм "Расчет на прочность стальных трубопроводов", затверджених постановою Держбуду СРСР 07.04.86 N 41 (далі - СНиП 2.04.12-86), а також норм технологічного проектування та індивідуальних розрахунків.

5.2.17. Проходи газопроводів крізь стіни повинні виконуватися у футлярах. Внутрішні діаметри футлярів треба приймати більше зовнішніх діаметрів газопроводів коксового та доменного газів не менше ніж на 200 мм. Величина зазору для газопроводів природного газу не регламентується та установлюється в проектній документації.

Закладення футляра в стіні повинно враховувати осідання будівлі в процесі експлуатації.

Зазори футлярів повинні ущільнюватися мінеральною ватою.

Улаштування зварених швів на газопроводах у межах установлення футлярів не дозволяється.

Не дозволяється прокладання експлуатаційних кабелів у міжтрубному просторі футляра та газопроводу.

Проходження газопроводів крізь стіни повинне бути під прямим кутом.

Кінці футляра повинні виступати за стіну не менше ніж на 30 мм.

5.2.18. При проектуванні систем газопостачання на підроблюваних територіях та просідаючих ґрунтах необхідно керуватися вимогами будівельних норм Будинки та споруди на підроблюваних територіях і просідаючих ґрунтах, затверджених наказом Держбуду України 30.12.99 N 314 (далі - ДБН В.1.1-5-2000).

Проектування прокладання газопроводів повинне здійснюватися з урахуванням гірничо-геологічного обґрунтування на ділянках залягання кам'яного вугілля

5.2.19. Для міжцехових газопроводів, що споруджують заново, з тиском газу до 1,2 МПа мінімальні відстані в просвіті між газопроводами та іншими трубопроводами (уключаючи ізоляцію) при їх спільному прокладанні повинні бути не менше ніж величини, зазначені в табл. 5.

Таблиця 5.

Примітка. При перетинанні газопроводів із іншими трубопроводами відстань між ними дозволяється скорочувати не більше ніж у 2 рази (крім - з киснепроводами).

5.3. Відведення конденсату з газопроводів

5.3.1. Конденсатовідвідники для зовнішніх газопроводів, що споруджуються заново, повинні встановлюватися на відкритих майданчиках з відповідним утепленням.

Дозволяється встановлення конденсатовідвідників у відособлених приміщеннях.

5.3.2. Відстань між найближчими конденсатовідвідниками газопроводів коксового та доменного газу повинна бути не більше ніж 300 м.

Діаметр водоспускальних труб повинен бути не менше 80 мм.

Зовнішні ділянки водоспускальних труб конденсатовідвідників по всій довжині повинні утеплюватися в загальній тепловій ізоляції із трубопроводами пари або гарячої води.

5.3.3. На водоспускальній трубі на відстані не більше ніж 200 мм від нижньої утворювальної газопроводу повинні встановлюватися фланцевий пробковий кран або фланцева засувка. Такі самі пристрої, що вимикають, повинні встановлюватися на водоспускальній трубі вище зливальної лінії конденсатовідвідників на відстані не більше ніж 0,5 м від неї. Для можливості пропарювання водоспускальної труби на ній між двома пристроями, що відключають, повинен установлюватися штуцер з краном і заглушкою.

5.3.4. Відведення конденсату з міжцехових газопроводів повинно здійснюватися тільки в окремі конденсатовідвідники, передбачені для даного газопроводу.

У машинних залах нагнітачів коксового газу, як виняток, дозволяється відведення конденсату з газопроводів усмоктування та нагнітання в один конденсатовідвідник.

5.3.5. Конструкція конденсатовідвідника повинна внеможливлювати попадання газів у приміщення та каналізаційні комунікації.

Дозволяється введення водоспускальних труб усередину конденсатовідвідників через кришку за умови виконання цих труб з нержавіючої сталі.

5.3.6. Мінімальна висота водяного затвора конденсатовідвідників газопроводів, що працюють під надлишковим тиском, повинна бути на 500 мм більше розрахункового тиску газу, але не менше ніж 2000 мм. У разі потреби для збільшення висоти водяного затвора дозволяється встановлювати конденсатовідвідник, що складається з послідовно встановлених посудин у кількості не більше трьох.

Для газопроводів, що працюють під розрідженням, мінімальна висота водяного затвора повинна бути на 500 мм більше розрахункового розрідження, при цьому місткість посудини конденсатовідвідника повинна бути не менше, ніж розрахункова місткість зливальної лінії водяного затвора.

5.3.7. Конденсатовідвідник повинен бути забезпечений витяжною трубою, виведеною вище обслуговувальних майданчиків газопроводу або супутніх трубопроводів на 5 м. Установлювати на витяжній трубі арматуру, що вимикає, не дозволяється.

Дозволяється підключати витяжні труби конденсатовідвідників до комунікації системи герметизації або встановлювати клапани, що герметизують.

Не дозволяється здійснювати обігрів конденсатовідвідників узимку шляхом уведення гострої пари або конденсату пари всередину посудини, за винятком аварійних ситуацій.

5.3.8. Скидання стічних вод з конденсатовідвідників повинно здійснюватися з розривом струменя між зливальною трубою від конденсатовідвідника та приймальною лійкою на відведенні в каналізацію, за винятком конденсатовідвідників у тунелях і в приміщеннях під кінцевими та проміжними майданчиками коксових печей. На відведенні в каналізацію після приймальної лійки повинен улаштовуватися водяний засув висотою не менше ніж 200 мм. На ділянках, де каналізаційна мережа відсутня та її виконання недоцільне, дозволяється влаштування перекачувальних насосних станцій зі збірниками конденсату газу.

5.3.9. Стічні води повинні скидатися від конденсатовідвідників газопроводів:

доменного газу - в оборотні цикли відповідних газоочисток або в виробничу каналізацію;

коксового газу та його сумішей - у виробничу каналізацію.

Не дозволяється скидання стічних вод від конденсатовідвідників в інші види каналізації (зливову, шламову, господарсько-фекальну).

5.3.10. Існуючі конденсатовідвідники, установлені в відособлених приміщеннях і заново запроектовані, повинні відповідати таким вимогам:

двері приміщень конденсатовідвідників повинні відкриватися назовні;

опалення приміщень повинне здійснюватися парою або гарячою водою з підведенням теплоносія зовні;

у приміщеннях конденсатовідвідників газопроводів доменного та коксового газів повинна бути природна вентиляція, що забезпечує трикратний повітрообмін за 1 годину;

при розташуванні зливальних труб конденсатовідвідників у приміщенні вони повинні бути виконані у вигляді U-подібного затвора висотою не менше ніж 1500 мм.

5.3.11. За наявності стислих умов, зазначених у підпункті 5.5.4, допускаються різні конструктивні рішення конденсатовідвідників за умови дотримання вимог цих Правил.

5.4. Розміщення на міжцехових газопроводах пристроїв, що вимикають

5.4.1. На міжцехових газопроводах повинні встановлюватися пристрої, що вимикають:

на вводі газопроводу на територію підприємства;

на вводах до цехів і їх відділень;

для відключення окремих ділянок закільцьованих міжцехових газопроводів;

на відгалуженнях від основних міжцехових газопроводів до груп цехів.

5.4.2. У місцях міжцехових газопроводів, де передбачені відгалуження до об'єктів, повинні бути встановлені засувки з заглушками та патрубки, що приєднують. У торцях газопроводів повинні встановлюватися фланці з заглушками та патрубками, що приєднують.

5.5. Прокладання цехових газопроводів

5.5.1. Газопостачання споживачів, що знаходяться в одній будівлі, повинне здійснюватися через цеховий колектор.

Приєднання окремих агрегатів цеху, що споживають газ (печей, котлів тощо), до міжцехових газопроводів самостійними вводами не дозволяється.

5.5.2. Цехові газові колектори повинні прокладатися зовні будівель по дахах і стінах або на нарізних опорах.

5.5.3. Уздовж колектора в разі потреби повинні бути влаштовані містки з негорючих матеріалів для проходу людей, а в місцях обслуговування арматури - майданчики та сходи.

5.5.4. При прокладанні цехових колекторів по стінах будівель відстань від нижньої утворювальної газопроводу до рівня землі (підлоги) повинна бути не менше ніж 3 м.

Дозволяється в разі потреби прокладання цехового колектора нижче 3 м, якщо це вимагається технологічними вимогами.

5.5.5. При проходженні газопроводів крізь стіни будівлі вони повинні виконуватися у футлярах. Зазор між газопроводом і футляром у торцях повинен ущільнюватися мінеральною ватою.

5.5.6. Прокладання газопроводів через приміщення, де ці гази не використовуються, не дозволяється.

Для кожної коксової батареї повинне передбачатися самостійне зовнішнє підведення опалювального газу з установленням зовні засувки та після неї кільця для можливості встановлення заглушки.

Прокладання газопроводів у приміщеннях дозволяється тільки за технологічними вимогами. При цьому в приміщеннях повинен забезпечуватися повітрообмін не менше ніж трикратний на годину.

5.5.7. Газопроводи в приміщеннях повинні прокладатися в місцях, зручних для обслуговування, огляду та ремонту.

Перетинання газопроводами вентиляційних шахт, повітроводів і димоходів, а також розташування газопроводів у замкнутих, погано вентильованих просторах і в підвальних приміщеннях не дозволяється.

5.5.8. Прокладання цехових колекторів усіх горючих газів під основними робочими майданчиками цехів, крім колекторів коксового та доменного газів для обігрівання коксових батарей, не дозволяється.

До окремих агрегатів дозволяється підведення газу під основними робочими майданчиками, до яких за технологічними умовами неможливо здійснити підведення газу іншим способом, при цьому повинні виконуватися такі вимоги:

на газопроводі не повинно бути фланцевих з'єднань, арматури та інших можливих джерел просочування газу, крім необхідних за умовами технології конструктивних рішень, пов'язаних з улаштуванням бічних відводів газу від колекторів, установленням регуляторів, витратомірів та інших засобів вимірювальної техніки;

усі зварені шви газопроводу повинні бути перевірені фізичними методами контролю.

До основних робочих майданчиків належать майданчики, на яких постійно перебуває експлуатаційний персонал.

5.5.9. Дозволяється кріплення газопроводів до каркасів печей, котлів та інших агрегатів за умови перевірки міцності каркасів розрахунком. Газопроводи не повинні прокладатися в місцях, де вони можуть бути під впливом гарячих продуктів згоряння або корозійноактивних рідин.

Для заново споруджуваних цехових газопроводів мінімальні відстані в просвіті між газопроводами та іншими трубопроводами при їх спільному прокладанні та перетинанні повинні бути не менше ніж величини, зазначені в табл. 6:

Таблиця 6.

Відстань від імпульсних газових проводок до газопроводів не регламентується.

5.5.10. При перетинанні або місцевому зближенні цехових газопроводів з киснепроводами та іншими трубопроводами дозволяється скорочувати розрив до 100 мм у просвіті.

5.5.11. Відстань від місць обслуговування газопроводів до неізольованих електропроводів повинна бути не менше ніж 3,0 м.

5.5.12. При прокладанні газопроводів у зоні прямого теплового впливу повинен бути передбачений тепловий захист, що внеможливлює небезпечний перегрів газопроводів.

5.5.13. Повороти газопроводів діаметром до 100 мм повинні бути гнутими або штампованими. Повороти газопроводів діаметром більше 100 мм можуть бути звареними або крутозагнутими.

5.5.14. На ділянках підводу газу до печей та інших агрегатів газопроводи коксового та природного газу, а також їх сумішей з доменним газом дозволяється прокладати в каналах при дотриманні вимог:

канали повинні бути непрохідними, мінімальної довжини та перекриті міцним знімним негорючим настилом;

проміжок у просвіті до стінок і дна каналу для газопроводів діаметром більше 300 мм повинен бути не менше ніж 400 мм, а для газопроводів діаметром 300 мм і менше - не менше діаметра газопроводу;

газопроводи, прокладені в каналах, не повинні мати запірної арматури (за винятком арматури для відведення конденсату з газопроводу), а також фланцевих і нарізних сполучень. Кількість зварених швів на таких газопроводах повинна бути мінімальною;

у каналах разом із газопроводами дозволяється прокладання повітропроводів до агрегатів, що споживають газ, і трубопроводів інертних газів за умови монтажу цих трубопроводів на зварюванні та без арматури;

канали з прокладеними в них газопроводами не повинні перетинати інші канали. У разі потреби перетинання каналів повинні бути зроблені герметизовані перемички, а газопровід укладений в футляр. Кінці футляра повинні бути виведені за межі перемички на 300 мм в обидва боки;

канали повинні мати душник для природної вентиляції;

повинне бути внеможливлене попадання в канали води та агресивних рідин.

5.6. Відведення конденсату з цехових газопроводів

5.6.1. Відведення конденсату з цехових газопроводів треба робити через конденсатовідвідники. Відведення іншим способом не дозволяється.

5.6.2. Конструкція конденсатовідвідників, установлених у будівлях цехів, повинна відповідати вимогам розділу 5.3 цих Правил.

5.7. Розміщення арматури, що вимикає, на цехових газопроводах

5.7.1. Арматура на цехових газопроводах повинна встановлюватися:

на всіх уводах газу в цехи (відділення);

на газопроводі безпосередньо біля газоспоживаючого агрегату;

на газопроводі перед кожним пальником.

5.7.2. На підводі газу до агрегатів, де через недостатню герметичність запірної арматури можливе утворення вибухопожежонебезпечної суміші, повинні встановлюватися дві дискові засувки зі свічкою між ними.

6. Вимоги безпеки до газового обладнання печей, котлів та інших агрегатів

6.1. При проектуванні газового обладнання котелень або при переведенні на газове паливо існуючих котелень, крім вимог цих норм, треба керуватися вимогами Правил будови і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України 26.05.94 N 51 (далі - НПАОП 0.00-1.08-94), та Правил будови і безпечної експлуатації парових котлів з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/кв. см), водогрійних котлів і водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 115 град. С, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України 23.07.96 N 125 (далі - НПАОП 0.00-1.26-96).

6.2. Усі агрегати, що використовують газ, повинні бути надземними, крім випадків, що обумовлюються технологічними вимогами.

6.3. Усе обладнання та агрегати повинні бути обладнані автоматикою безпеки, що забезпечує припинення надходження газу при:

вимиканні електроенергії;

неприпустимому зменшенні розрідження у вихідному патрубку зонта (для печей з відведенням продуктів згоряння під зонт);

неприпустимому зниженні тиску повітря (для агрегатів, обладнаних пальниками з примусовою подачею повітря);

неприпустимому зменшенні розрідження в топці (для агрегатів, обладнаних димосмоками або інжекційними пальниками);

загасанні полум'я робочих пальників або групи пальників, об'єднаних у блок;

неприпустимому відхиленні тиску газу від заданого тиску в пальниках.

6.4. У котельнях, що споруджуються заново, що працюють на газовому паливі, треба передбачати контроль довибухових концентрацій газу (20% НКМВ) з виведенням сигналу на колективну попереджувальну сигналізацію та вмиканням аварійно-витяжної вентиляції.

6.5. Не дозволяється встановлювати пальники інфрачервоного випромінювання у виробничих приміщеннях категорій А, Б, В по вибухопожежній та пожежній небезпеці, а також у складських і підвальних приміщеннях.

6.6. У котелень ТЕС, що переводяться на газове паливо, повинні передбачатися первинні засоби пожежогасіння згідно з вимогами Правил експлуатації вогнегасників, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02.04.2004 N 152 і зареєстрованих в Мін'юсті України 29.04.2004 за N 555/9154 (далі - НАПБ Б.01.008-2004).

6.7. На котлоагрегатах, що працюють на газовому паливі, та на їх димоходах необхідно передбачати вибухові клапани:

для парових котлів з тиском пари не більше ніж 0,07 МПа (0,7 кгс/кв. см) і водогрійних котлів з температурою води не більше 115 град. С вибухові клапани треба передбачати відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.26-96;

для парових котлів з тиском пари більше 0,07 МПа (0,7 кгс/кв. см) і водогрійних котлів із температурою води більше ніж 115 град. С вибухові клапани треба передбачати відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.08-94.

6.8. Необхідність установлення вибухових клапанів на промислових установках, що використовують газ, та їх димоходах, а також місця встановлення вибухових клапанів і їх кількість необхідно визначати відповідно до норм технологічного проектування, а при відсутності зазначених норм - визначати проектною організацією.

6.9. Вибухові та запобіжні клапани необхідно передбачати у верхній частині топки та димоходу, а також в інших місцях, де можливе скупчення газу.

При неможливості встановлення вибухових клапанів у місцях, безпечних для обслуговувального персоналу, повинні бути передбачені захисні пристрої на випадок спрацювання клапана.

6.10. Автоматика та ЗВТ котлів, що переводяться на газ, повинні відповідати вимогам будівельних норм "Котельные установки", затверджених наказом Держбуду СРСР 31.12.76 N 229 (далі - СНиП II-35-76), та забезпечувати такі виміри:

тиск газу біля пальників після останнього (по ходу газу) пристрою, що вимикає;

тиск повітря перед пальниками (для пальників із примусовою подачею повітря);

тиск повітря в повітроводі біля пальників після останнього шибера або дросельної заслінки та в разі потреби біля вентиляторів;

розрідження в топці та в разі потреби в димоході до шибера;

розрідження або протитиск у топці.

6.11. Робочі та чергові пальники повинні бути обладнані сигналізаторами загасання полум'я.

На газопроводах, що підводять газ до пальників, повинні бути встановлені запобіжно-запірні клапани, що спрацьовують при зниженні тиску газу нижче рівня, що дозволяється.

6.12. На всіх агрегатах повинні встановлюватися газові пальники, виготовлені за проектом проектної організації, що відповідають чинним стандартам.

Пальники при введенні в експлуатацію повинні бути випробувані для перевірки їх основних показників (продуктивності, оптимальних тисків газу та повітря, коефіцієнта інжекції, меж регулювання, повноти згоряння газу тощо).

6.13. Пальники повинні стабільно працювати без відриву полум'я та проскакування його всередину пальника в межах необхідного регулювання теплового навантаження агрегата.

6.14. Для розпалювання газових пальників і спостереження за їх роботою в топкових дверцях, у фронтальних плитах або інших ділянках печі, доступних для обслуговування, повинні влаштовуватися отвори з кришками. Повинне бути внеможливлене мимовільне відкривання кришок.

6.15. Відстань від частин газових пальників, що виступають, або їх арматури у відкритому положенні до стін або інших частин будівлі, а також до споруд і обладнання повинна бути не менше ніж 1 м.

6.17. При розміщенні агрегатів (печей) поза будівлями запірні органи на опалювальних газопроводах повинні бути розташовані не ближче ніж 10 м від агрегата (печі).

6.18. Агрегати з температурою в робочому просторі нижче ніж 800 град. С повинні бути оснащені засобами контролю факела кожного пальника з винесенням світлозвукового сигналу при згасанні пальників на щит теплотехнічного контролю.

6.19. На підводі газу до кожного агрегата з дуттьовими пальниками повинні встановлюватися автоматичні швидкодійні клапани, що відключають агрегат при падінні тиску газу або повітря нижче встановлених меж.

Вибір типу швидкодійного клапана здійснює організація, що проектує систему автоматики печі.

Застосовування засувок з електропроводом, дроселів і інших пристроїв як швидкодійний клапан, що відсікає, не дозволяється.

Швидкодійні клапани, що відсікають, повинні бути зблоковані із сигналізаторами падіння тиску газу та повітря, що встановлені на підводі газу і повітря до агрегата, та мати ручне керування їх відкриття.

Газове обладнання котлів повинне бути оснащене спеціальними засобами автоматики безпеки. Для агрегатів, обладнаних інжекційними пальниками, установлення швидкодійних клапанів, що відсікають, не вимагається, на них повинні бути встановлені сигналізатори падіння тиску.

Сигналізатори падіння тиску повинні бути звукові та світлові. Місце відбору імпульсу для сигналізатора падіння тиску визначається проектом.

6.20. Повітряний колектор агрегата, що споживає газ, повинен бути обладнаний:

сигналізатором падіння тиску повітря;

приладом для виміру тиску;

тупиковою продувальною свічкою;

пристроями, що відключають, встановлюються перед кожним пальником або групою пальників.

6.22. Відведення продуктів згоряння газу від агрегатів, що споживають газ (печей, котлів), необхідно робити за спеціально спорудженою системою (димохід - димар).

6.23. На димопроводах повинні бути передбачені люки для їх чищення з кришками, що щільно закриваються.

6.24. Для регулювання тиску (розрідження) у топках або робочому просторі агрегатів, що споживають газ, на димоходах від кожного агрегата до загального димопроводу повинні бути встановлені регулювальні клапани. Керування регулювальними клапанами повинне бути винесене на робоче місце оператора, який обслуговує агрегат. Положення регулювального клапана повинне фіксуватися покажчиками.

6.25. Для агрегатів, обладнаних штучною тягою (ежекторами або димосмоками), залежно від конкретних умов необхідно передбачати один з нижче наведених заходів на випадок аварійного відключення ежекторів або димосмоків:

установлення швидкодійного клапана, що відсікає, та сигналізатора падіння тиску повітря, що ежектується. Швидкодійний клапан, що відсікає, установлюється на підводі газу до агрегата або до колектора групи агрегатів, що обслуговуються одним вентилятором, і повинен автоматично закриватися при зупинці димосмока або ежектора.

Для агрегатів з дуттьовими пальниками повинні використовуватися швидкодійні клапани, що відсікають:

за наявності обвідного лежака до димаря - автоматичне відкриття димового клапана обводу при зупинці димосмока;

за наявності резервного димосмока - автоматичне вмикання резерву.

При цьому необхідно передбачати влаштування сигналізатора відсутності тяги димаря, зблокованого з пристроєм для автоматичного припинення подачі газу до агрегатів, що споживають газ.

6.26. Для постійного контролю тиску (розрідження) у топці або робочому просторі агрегата, що споживає газ, повинні встановлюватися відповідні прилади.

6.27. Відведення продуктів згоряння газу від агрегатів, що споживають газ і працюють на різних видах палива, у загальний димопровід дозволяється тоді, коли пуск агрегатів на газовому паливі здійснюється при непрацюючих агрегатах, що використовують інші види палива.

6.28. Топки та димопроводи агрегатів, що споживають газ і мають температуру в робочому просторі нижче 800 град. С, повинні бути обладнані вибуховими клапанами.

Оснащення вибуховими клапанами топок і димопроводів парових і водогрійних котлів також повинне відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.08-94.

Установлювати вибухові клапани на високотемпературних (800 град. С і вище) термічних і нагрівальних печах і коксових батареях непотрібно.

6.29. Переобладнання агрегатів для роботи їх на газовому паливі повинне виконуватися відповідно до проектної документації.

6.30. Вентиляція та освітлення будівель, у яких розташовані агрегати, що споживають газ, повинні відповідати вимогам будівельних норм і правил, що висуваються до виробництва, для якого ці будівлі призначені.

7. Вимоги безпеки до вибухопожежонебезпечних об'єктів газового господарства

7.1. Визначення категорій приміщень та будівель щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки необхідно робити відповідно до норм технологічного проектування "Визначення категорій приміщень та будівель щодо вибухопожежної і пожежної небезпеки", затверджених Міністерством внутрішніх справ України 27.02.86, узгоджених з Держбудом (далі - НАПБ Б.07.005-86).

7.2. Класифікація вибухонебезпечних зон у газових установках, розташованих усередині та поза приміщеннями, відносно електрообладнання, що установлено в цих зонах, повинна здійснюватися відповідно до вимог Правил будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок (ПУЕ), затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України 21.06.2001 N 272 (далі - НПАОП 40.1-1.32-01).

7.3. Установлюються такі вимоги до будівель і приміщень газового господарства, що належать до вибухопожежонебезпечної категорії А:

7.3.1. Будівлі та приміщення категорії А можуть бути нарізними або прибудованими до будівель цехів інших категорій відповідно до вимог будівельних норм "Производственные здания", затверджених постановою Держбуду СРСР 30.12.85 N 287 (далі - СНиП 2.09.02-85*), будівельних норм "Сооружения промышленных предприятий", затверджених постановою Держбуду СРСР 29.12.85 N 263 (далі - СНиП 2.09.03-85), та вимог нормативу "Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности", затвердженого Міністерством внутрішніх справ СРСР 27.02.86, узгодженого з Держбудом СРСР 20.12.85 N ДП 6141-1 (ОНТП 24-86) (далі - НАПБ Б.07.005-86).

7.3.2. Відстані від нарізних будівель і прибудов категорії А до інших будівель і споруд, що обчислюються безпосередньо від зовнішніх граней стін будівель категорії А, повинні бути незалежно від тиску циркулювальних газів не менше величин, зазначених у табл. 7:

Таблиця 7.

7.3.3. Прибудування приміщень категорії А дозволяється до будівель I і II ступеня вогнестійкості категорій Г і Д, де не використовуються горючі гази, а також категорії А тільки при використанні в них горючих газів.

Прибудування приміщень категорії А до суспільних та побутових приміщень не дозволяється.

7.3.4. При прибудуванні приміщень категорії А до будівель інших категорій необхідно дотримуватися таких вимог:

прибудування повинне виконуватися до будівель I і II ступеня вогнестійкості з боку глухих газонепроникних стін, що мають межу вогнестійкості не менше ніж REI 45;

приміщення, що прибудовують, повинні мати покриття, що не скидається, при цьому площа вікон повинна бути не менше ніж 0,05 кв. м/куб. м об'єму приміщення, що прибудовується;

у стіні, що відокремлює прибудоване приміщення від інших приміщень, дозволяється улаштування дверних прорізів, обладнаних тамбур-шлюзами;

відстань по горизонталі від бічних стін приміщень, що прибудовують, до дверних і віконних прорізів основної будівлі повинна бути не менше ніж 3 м.

7.3.5. До будівель категорії А дозволяється прибудовувати електропідстанції, що належать до них, відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.32-01.

7.3.6. Будівлі газового господарства категорії А повинні бути без горища I і II ступеня вогнестійкості.

У будівлях, де циркулюють гази з відносною густиною більше ніж 0,8 відносно до густини повітря, улаштування підвалів не дозволяється.

Не дозволяється розміщати приміщення категорії А в цокольних поверхах та підвалах.

7.3.7. У перекриттях двоповерхових будівель категорії А повинні передбачатися прорізи (відкриті або перекриті ґратчастим настилом). Площа зазначених прорізів у приміщеннях, де циркулюють гази з відносною густиною 0,8 і менше відносно до густини повітря, повинна становити не менше ніж 15%, а в приміщеннях з газами з відносною густиною більше 0,8 - не менше ніж 10% загальної площі приміщення кожного поверху, уключаючи площу, займану прорізами.

У виробництвах, де необхідно запобігти поширенню високо небезпечних речовин, улаштування прорізів у міжповерхових перекриттях не дозволяється, за винятком, коли їх улаштування визначається технологічними вимогами.

7.3.8. Об'ємно-планувальні рішення будівель категорії А повинні внеможливлювати утворення непровітрюваних, застійних зон (мішків).

7.3.9. У приміщеннях категорії А, де циркулюють горючі гази з відносною густиною більше 0,8 відносно до густини повітря, не дозволяється влаштування незасипаних траншей, приямків, підпільних каналів і тунелів.

Улаштування відкритих приямків і незасипаних каналів усередині приміщень категорії А дозволяється при циркуляції в них газів з відносною густиною 0,8 і менше відносно до густини повітря, коли канали та приямки неминучі за умовами технологічного процесу. У цьому випадку приямки та канали глибиною більше 0,5 м повинні бути забезпечені безперервно діючою припливною або припливно-витяжною вентиляцією.

7.3.10. Для скління вікон і світлових ліхтарів у приміщеннях категорії А повинне застосовуватися віконне скло. Застосовувати армоване скло, склоблоки та склопрофіліт не дозволяється.

7.3.11. У перекритті другого поверху машинного залу повинен бути виконаний монтажний проріз з огородженням по периметру висотою 1,2 м. Проріз повинен бути в зоні дії крана машинного залу.

7.3.12. Територія розміщення нарізних будівель і прибудованих приміщень категорії А повинна мати легке огородження висотою не менше ніж 1,25 м.

7.3.13. Об'єкти газового господарства, що споруджують заново в приміщеннях категорії А, та зовнішні установки повинні проектуватися з повною автоматизацією, дистанційним керуванням і контролем з диспетчерського пункту або з суміжного приміщення, що не має вибухонебезпечних зон для умов нормальної експлуатації без постійного обслуговувального персоналу.

7.3.14. Обладнання в приміщеннях категорії А повинне розміщуватися так, щоб забезпечувалися вільні проходи завширшки не менше ніж 1,0 м як між виступаючими частинами окремих апаратів, машин, комунікацій, так і між обладнанням і конструкціями будівлі (стінами, колонами).

7.3.15. Розміщувати в приміщеннях категорії А та на зовнішніх газових установках обладнання, що їх не стосується, не дозволяється.

7.3.16. Газові колектори з надлишковим тиском в обладнанні, що розташоване в приміщеннях категорії А, повинні прокладатися зовні будівель. Дозволяється розміщувати їх на негорючих дахах, дахах, що не скидаються, будівель I і II ступенів вогнестійкості категорій Г і Д.

7.3.17. Контроль вмісту горючих газів у повітрі приміщень категорії А повинен здійснюватися автоматичними газоаналізаторами відповідно до газового циркулюючого середовища. Крім світлового та звукового сигналу, автоматичний газоаналізатор повинен давати імпульс для автоматичного вмикання аварійної вентиляції при досягненні концентрації нетоксичних газів 20% від нижньої концентраційної межі поширення полум'я або при досягненні граничнодопустимої за санітарними нормами концентрації токсичних газів у повітрі приміщення.

Сигнальні лампи та звукові оповіщувачі повинні розміщуватися в щитових приміщеннях або на вході в приміщення категорії А та диспетчерському пункті газового господарства, а звукові, крім цього, у машинному залі. Згідно з НАПБ А.01.001-2004 за відсутності газоаналізаторів необхідно здійснювати періодичний лабораторний аналіз повітряного середовища.

Відповідно до вимог будівельних норм "Отопление, вентиляция и кондиционирование", затверджених постановою Держбуду СРСР 28.11.91 N 21 (далі - СНиП 2.04.05-91), у приміщеннях категорії А, Б системи вентиляції повинні забезпечувати витрати повітря, необхідні для підтримання у повітрі концентрації горючих газів, парів або пилу такою, що не перевищує 10% від нижньої концентраційної межі займання (або поширення полум'я) щодо газо-, паро-, пилоповітрянних сумішей.

Давачі газоаналізаторів і газоіндикаторів повинні розміщуватися в місцях найбільш ймовірного виділення або скупчення газів.

При відсутності автоматичних газоаналізаторів контроль загазованості приміщень повинен здійснюватися газорятівниками.

7.3.18. Вибухопожежонебезпечні об'єкти повинні бути обладнані автоматичними установками пожежогасіння відповідно до вимог Переліку однотипних за призначенням об'єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації, затвердженого Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи 22.08.2005 N 161, зареєстрованого в Мін'юсті України 05.09.2005 за N 990/11270 (далі - НАПБ Б.06.004-2005), та інших документів, в тому числі відомчих (галузевих) переліків, узгоджених з центральним органом державного пожежного нагляду. Проектування та монтаж автоматичних установок пожежогасіння (АУП) та автоматичних установок пожежної сигналізації (АУПС) проводять згідно з вимогами будівельних норм Пожежна автоматика будинків і споруд, затверджених наказом Держбуду України від 28.10.98 N 247 (далі - ДБН В.2.5-13-98), та інших нормативних актів.

Обов'язковою є наявність оповіщувачів пожежної сигналізації, розташованих на вході зовні приміщення.

7.3.19. Опалення та вентиляція приміщень об'єктів газового господарства повинні відповідати вимогам будівельних норм СНиП 2.04.05-91 та цим Правилам.

7.3.20. Системи загальнообмінної вентиляції приміщень категорії А, прибудованих до будівель категорій Г і Д, повинні бути відокремлені від загальнообмінних систем витяжної вентиляції цих будівель.

7.3.21. Умикання аварійних вентиляторів повинне забезпечуватися автоматично від газоаналізаторів при досягненні в приміщенні граничнодопустимої концентрації шкідливих хімічних речовин або 20% від нижньої концентраційної межі вибуховості горючих газів з вмиканням звукового та світлового сигналу.

Одночасно з уключенням аварійної витяжної вентиляції повинно забезпечуватися відключення електроприводів насосів і компресорів та припинятися подача газу. Крім того, згідно з СНиП 2.04.05-91 вентиляційні системи, включаючи аварійну, у вибухонебезпечних приміщеннях повинні забезпечувати витрати повітря, необхідні для підтримання у повітрі концентрації горючих газів, парів або пилу такою, що не перевищує 10% від нижньої концентраційної межі займання (або поширення полум'я) щодо газо-, паро- та пилоповітряних сумішей.

7.3.22. Вибір та установка електрообладнання для вибухонебезпечних зон повинні виконуватися згідно з вимогами НПАОП 40.1-1.32-01 відповідно до класів вибухонебезпечних зон, категорій та груп вибухонебезпечних сумішей газів.

Електрообладнання вибухонебезпечних зон повинне відповідати вимогам державних стандартів на вибухозахищене електрообладнання.

7.3.23. Електропроводка силових та освітлювальних ліній в приміщеннях категорії А повинна виконуватися з дотриманням вимог будівельних норм "Системы автоматизации", затверджених постановою Держбуду СРСР 18.10.85 N 175 (далі - СНиП 3.05.07-85).

7.3.24. Засоби вимірювальної техніки, засоби сигналізації та зв'язку загального призначення, що застосовуються для контролю та керування обладнанням у приміщеннях категорії A, повинні розміщуватися в сусідньому відокремленому приміщенні, що не має імпульсних трубних проводок і вибухонебезпечних зон, при цьому розділювальна стіна повинна бути глухою, газонепроникною з межею вогнестійкості не менше ніж REI 45. У стіні дозволяється обладнувати отвори для введення кабелів і проводів у захисних трубах. Увідні отвори повинні бути газонепроникними, щільно забитими негорючими матеріалами.

У приміщеннях категорії А дозволяється встановлювання приладів та засобів автоматики загального призначення за умови розміщення їх у герметичних шафах, що продуваються повітрям під надлишковим тиском відповідно до вимоги НПАОП 40.1-1.32-01, що викидається в атмосферу.

7.3.25. У приміщеннях категорії А все технологічне, електричне, вентиляційне, опалювальне обладнання та металеві трубопроводи повинні бути заземлені шляхом з'єднання струмопровідними перемичками по всій довжині даної системи в безперервний електричний ланцюг і приєднання кожної системи не менше ніж у двох місцях до контурів заземлення електрообладнання та блискавкозахисту з дотриманням вимог НПАОП 40.1-1.32-01 і РД 34.21.122-87.

Уведення в приміщення щитів і пультів керування імпульсних трубних проводок всіх видів горючих газів незалежно від тиску не дозволяється.

7.3.26. На всіх об'єктах газового господарства категорії А з вибухопожежної небезпеки повинні виконуватися вимоги Правил пожежної безпеки для коксохімічних виробництв, затверджених наказом Мінпромполітики України 13.11.2001 N 166 (далі - НАПБ 01.039-2001).

7.3.27. На всіх ділянках газового господарства, де при аваріях можливе виділення горючих газів, наказом по підприємству повинні бути передбачені заходи, що внеможливлюють появу джерел іскроутворення.

На коксових батареях, що споруджуються та реконструюються, газопідігрівники до опалювальних газопроводів з фланцевими з'єднаннями повинні бути винесені назовні або на відкриті майданчики, що провітрюються (проміжні майданчики на рівні поду печей).

При цьому кожна батарея повинна бути забезпечена індивідуальним газопідігрівачем і окремою запірною арматурою на газопроводах, що підводять та розподіляють газ.

Ділянки підкантувальних приміщень діючих коксових батарей, де розташовані підігрівачі з запірною арматурою, повинні бути відгороджені від тунелів цегляною стіною з дверними отворами.

Для постійного провітрювання приміщень на відгороджених ділянках із машинного та коксового боків повинні бути встановлені металеві сітки.

Отвори в місцях проходження корпусів засувок з шпинделями в кантувальне приміщення повинні бути герметизовані.

На газопроводах коксового газу клинові дводискові засувки повинні встановлюватися на горизонтальних ділянках у положенні засувки приводом нагору.

Прорізи в перекриттях, у місцях проходження корпусів засувок та штоків у кантувальних приміщеннях повинні бути щільно герметизовані.

7.3.28. Зниження тиску газу та підтримання його на заданому рівні в системах газопостачання повинне здійснюватися:

у газорегулювальних пунктах (ГРП), що споруджують на території підприємств;

у газорегулювальних установках (ГРУ), що споруджують у приміщеннях, де розташовані агрегати, що споживають газ.

7.3.29. ГРП і ГРУ залежно від величини тиску газу на вході в них поділяються на:

ГРП і ГРУ середнього тиску з тиском газу від 0,1 МПа до 0,3 МПа (1 кгс/кв. см до 3 кгс/кв. см);

ГРП і ГРУ високого тиску з тиском газу від 0,3 МПа до 1,2 МПа (3 кгс/кв. см до 12 кгс/кв. см).

7.3.30. Вимоги до розміщення, улаштування та випробування ГРП та ГРУ наведені в підпунктах 7.3.30.1.-7.3.30.21.

7.3.30.1. ГРП залежно від призначення та технологічної потреби треба розміщувати:

у нарізних приміщеннях або в прибудовах до будівель, що відповідають вимогам підпунктів 7.3.1-7.3.13, при цьому частину обладнання ГРП (засувки, фільтри, скидні запобіжні клапани тощо) дозволяється розміщувати на обгороджених майданчиках поза приміщенням ГРП;

на дахах виробничих будівель I, II, III ступенів вогнестійкості, де розміщуються споживачі газу, при цьому межа вогнестійкості конструкції дахів повинна бути не менше ніж REI 45, утеплювач дахів виконаний з негорючих та важкогорючих матеріалів;

у шафах, установлених на стінах зовні будівель, де споживається газ, що мають ступінь вогнестійкості не нижче III, при цьому відстань від бічних стінок шаф до вікон, дверей та інших прорізів по горизонталі повинна бути не менше 1 м, а до проїзної частини шляхів - не менше ніж 3 м. Розміщення шафових ГРП під вікнами будівель не дозволяється. Шафи ГРП повинні бути з негорючих матеріалів і мати в верхній та нижній частинах отвори для вентиляції. Шафи повинні обігріватися гарячою водою або парою. Стінки шаф повинні бути теплоізольовані, а дверцята їх закриватися на замок;

у шафах, що установлюються поза будівлями на нарізних опорах з негорючих матеріалів, на опорах та майданчиках газопроводів;

на відкритих обгороджених майданчиках під піддашками, якщо в даних кліматичних умовах забезпечується нормальна робота обладнання.

7.3.30.2. Прибудування приміщень ГРП до адміністративних та санітарно-побутових приміщень, а також розміщення на стінах цих приміщень шафових ГРП не дозволяється.

7.3.30.3. Ширина основних проходів у приміщенні ГРП повинна бути не менше ніж 0,8 м. Другий вихід з приміщення регуляторів ГРП повинен передбачатися при довжині приміщення більше ніж 6 м.

7.3.30.4. Приміщення ГРП повинне мати природну, постійно діючу вентиляцію, що забезпечує не менше трикратного повітрообміну за 1 годину.

7.3.30.5. При ГРП повинне бути передбачене приміщення ЗВТ з окремим входом (виходом), відділене від приміщення регуляторів газонепроникною, глухою стіною з межею вогнестійкості не менше ніж REI 45.

У цьому приміщенні повинен установлюватися телефон прямого зв'язку з диспетчерським пунктом газового господарства підприємства.

7.3.30.6. ГРУ у відкритому або шафовому виконанні необхідно розміщувати безпосередньо в приміщеннях цехів і котелень, де розташовані агрегати, що споживають газ, незалежно від тиску газу на вході в ГРУ.

Приміщення, де розміщуються ГРУ, повинні належати до категорій Г і Д і бути не нижче ніж III ступінь вогнестійкості.

Не дозволяється розміщувати ГРУ у вбудованих приміщеннях, ізольованих від інших будівель цеху (наприклад, у пунктах керування, щитових приміщеннях тощо), а також під основними робочими майданчиками, у замкнутих заглиблених місцях та під сходовими маршами.

7.3.30.7. Дозволяється влаштування як однієї ГРУ для всіх цехових споживачів, так і декількох у кожної окремо розміщеної групи агрегатів, що споживають газ.

Подача газу від однієї ГРУ до агрегатів, що споживають газ, розташованих в інших приміщеннях будівлі, дозволяється за умови забезпечення в будь-який час доби вільного доступу обслуговувального персоналу в приміщення, де встановлені ГРУ та агрегати, що споживають газ.

7.3.30.8. ГРУ повинні розміщуватися в легко доступних для їх обслуговування місцях, де внеможливлюється їх механічне ушкодження, відсутні вібрація та теплові впливи. Ці місця повинні провітрюватися та освітлюватися. ГРУ повинні знаходитися на відстані не менше ніж 5 м від місця вивантаження, зберігання та транспортування гарячого продукту або бути відгороджені від нього негорючою перегородкою. Відкриті ГРУ повинні мати огородження з негорючих матеріалів.

7.3.30.9. Кожна лінія ГРП та ГРУ повинна мати фільтр, запобіжно-запірний клапан, регулятор тиску газу, свічки, пристрої, що вимикають, з високої та низької сторін, манометри для виміру тиску після регулятора та перепаду тиску на фільтрі.

Кожен вузол ГРП та ГРУ, що складається з паралельно включених ліній, повинен мати обвідний газопровід (байпас) з двома пристроями, що вимикають, та свічкою між ними, скидний запобіжний клапан на низькій стороні (кількість їх визначається проектом), а також манометри, що реєструють тиск на газових колекторах ГРП з високої та низької сторін. Перед скидними запобіжними клапанами пружинного типу дозволяється встановлювати арматуру, що вимикає, яка повинна бути опломбована у відкритому положенні.

У ГРП, що проектуються заново, байпас треба розміщувати зовні приміщення.

У шафових ГРП та ГРУ за наявності резервної лінії регулювання влаштування байпасу необов'язкове.

7.3.30.10. На кожній лінії регулювання повинні бути струмопровідні перемички в обхід усіх фланцевих з'єднань та арматури; імпульсний опір заземлювача розтіканню струму повинен бути не більше ніж 10 Ом.

7.3.30.11. Для цехів, що не допускають за умовами виробництва перерв у подачі газу, установлення запобіжно-запірних клапанів на ГРП та ГРУ не дозволяється.

7.3.30.12. Замість установлення фільтрів на кожній лінії ГРП дозволяється централізоване установлення фільтрів поза приміщенням ГРП при обов'язковій наявності резервного фільтра. У ГРП та ГРУ, видалених від попереднього ГРП цієї системи, що має фільтри, або від пункту очищення газу менше ніж на 1000 м, установлення фільтрів необов'язкове.

Вісцинові фільтри та сепаратори, що встановлюються перед ГРП або на пунктах очищення газу на вводах газопроводів на підприємства та працюють під тиском більше ніж 0,07 МПа (0,7 кгс/кв. см), повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України 18.10.94 N 104 (далі - НПАОП 0.00-1.07-94).

7.3.30.13. ГРП та ГРУ повинні мати сигналізацію про підвищення та зниження тиску газу понад установлені межі на низькій стороні з виведенням сигналів у диспетчерський пункт або приміщення чергового персоналу.

7.3.30.14. Скидні запобіжні клапани на ГРУ та ГРП, у тому числі вбудовані в регулятори тиску, повинні забезпечувати повне відкриття клапана та скидання надлишкової кількості газу через свічки при перевищенні розрахункового тиску більше ніж на 15%.

Діаметр свічки після запобіжного клапана повинен бути не менше діаметра вихідного патрубка клапана.

7.3.30.15. Фланцеві з'єднання відмикальних пристроїв кожної лінії ГРП до та після регулятора повинні мати з боку регулятора оброблені прокладні кільця, замість яких при вимиканні лінії на ремонт повинні встановлюватися листові заглушки.

7.3.30.16. Після регулятора тиску перед засувкою повинна встановлюватися продувна свіча для настроювання регулятора, яка розрахована на пропускання не менше ніж 15% газу від продуктивності регулятора.

7.3.30.17. На газопроводах, що підводять газ до ГРП, у тому числі до шафових, зовні приміщень (шаф) треба передбачати штуцери для періодичного спускання конденсату в спеціальні ємності.

7.3.30.18. На газопроводах, що підводять та відводять газ, до та після ГРП на відстані не ближче ніж 5 м та не далі ніж 100 м від приміщення регулятора повинні встановлюватися пристрої, що вимикають. Зазначені пристрої, що вимикають, можна не встановлювати, якщо вони передбачені на відводі від міжцехового газопроводу та на вводі в цех не далі ніж 100 м від приміщення регуляторів ГРП. Засувка не встановлюється також після ГРП, що постачає газ тільки одному цеху (об'єкту). Перед ГРП повинна встановлюватися засувка з електроприводом.

7.3.30.19. На газопроводі до ГРУ повинен установлюватися пристрій, що вимикає. Установлення пристрою, що вимикає, на газопроводі за ГРУ не потрібне.

7.3.30.20. Скидні свічки від запобіжних скидних клапанів повинні виводитися на висоту відповідно до вимог пункту 3.14 цих Правил.

7.3.30.21. Рівні звуку при експлуатації ГРП та ГРУ на постійних робочих місцях та на території підприємства не повинні перевищувати значень, передбачених вимогами Державних санітарних норм шуму, ультразвуку та інфразвуку, затверджених постановою Головного санітарного лікаря України 01.12.99 N 37 (далі - ДСН 3.3.6.037-99).

7.3.31. Згідно з підпунктом 5.1.37 НАПБ А.01.001-2004 у приміщеннях категорії А, Б, В за вибухопожежною та пожежною небезпекою повинне бути забезпечено дотримання вимог електричної іскробезпеки згідно з вимогами стандарту "Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования", затвердженого Міждержавною Радою по стандартизації 21.10.93 (далі - ГОСТ 12.1.018-93), та вимог Правил захисту від статичної електрики, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 22.04.97 N 103 (далі - НПАОП 0.00-1.29-97).

7.3.32. Згідно з підпунктом 7.7.15 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи 19.10.2004 N 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-2004), покриття підлог у приміщеннях категорії А, Б і покриття території у межах вибухонебезпечних зон класу 1 та 2 згідно з НПАОП 40.1-1.32-01 має виконуватися з негорючих і таких матеріалів, що при ударах не дають іскор.

7.3.33. Конструкція вікон, фрамуг, дверей, металевих майданчиків, містків і сходів у таких вибухопожежонебезпечних приміщеннях і вибухонебезпечних зонах згідно з НПАОП 40.1-1.32-01 мають унеможливлювати іскроутворення.

7.3.34. Над вибухонебезпечними зонами будь-якого класу (як у приміщеннях, так і в зовнішніх вибухонебезпечних установках) не допускається розміщувати електрообладнання (світильники, прожектори, з'єднувальні коробки тощо) без засобів вибухозахисту та прокладати електропроводи і кабелі над цими зонами способами, що не допускаються у вибухонебезпечних зонах відповідно до НПАОП 40.1-1.32-01.

7.3.35. На електродвигуни, світильники, інші електричні машини, апарати та обладнання, установлені у вибухонебезпечних або пожежонебезпечних зонах, повинні бути нанесені знаки, що вказують на їх ступінь захисту згідно з чинними стандартами.

7.3.36. У приміщеннях категорії А, Б, В за вибухопожежною та пожежною небезпекою повинні застосовуватись інструменти з кольорових металів або сплавів, що не утворюють іскор під час роботи.

7.3.37. У вибухонебезпечних виробничих і складських приміщеннях відповідно до вимог стандарту "Взрывобезопасность. Общие требования", затвердженому Держстандартом СРСР 28.06.76 N 1581 (далі - ГОСТ 12.1.010-76*) і НАПБ А.01.001-2004 забороняється застосування відкритого вогню.

7.3.38. Виробничі та складські приміщення необхідно обладнувати первинними засобами пожежогасіння, керуючись вимогами НАПБ Б.01.008-2004 і Правилами пожежної безпеки для коксохімічних виробництв, затверджених наказом Мінпромполітики України від 13.11.2003 N 166 (далі - НАПБ 01.039-2001).

7.3.39. На обладнанні, що становить небезпеку займання, відповідно до вимог підпункту 7.7.5 НАПБ А.01.001-2004 необхідно вивішувати знаки, що забороняють застосування відкритого вогню, а також знаки, що попереджують про наявність пожежонебезпечних речовин і відповідають вимогам стандарту "Цвета сигнальные. Знаки безопасности", затвердженого Держстандартом СРСР 24.05.76 N 1267 (далі - ГОСТ 12.4.026-76).

7.3.40. Електрообладнання повинне мати захист від струмів короткого замикання та перевантаження відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.32-01 та ПУЕ.

7.3.41. Шляхи евакуації з виробничих будівель і споруд повинні відповідати вимогам стандарту "Пожарная безопасность. Общие требования", затвердженого Держстандартом СРСР 14.06.91 N 875 (далі - ГОСТ 12.1.004-91), та СНиП 2.09.02-85*; а шляхи евакуації з галерей та естакад - вимогам СНиП 2.09.03-85.

8. Вимоги безпеки до машинних залів (МЗ), обладнаних відцентровими нагнітачами коксового газу, газопідвищувальних (ГПС) і газокомпресорних станцій (ГКС), що проектуються заново та побудовані

8.1. Планування території навколо машинного залу (далі - МЗ) та будівельні конструкції, що їх обгороджують, повинні внеможливлювати попадання води в заглиблені приміщення МЗ при аваріях на насосних оборотного водопостачання та первинних газових холодильниках, а також при підвищенні рівня ґрунтових вод. Проекти нових МЗ повинні внеможливлювати влаштування заглиблених приміщень.

8.2. Приміщення для розміщення нагнітачів коксового газу повинне мати двоє маршових сходів з виходом назовні, розташованих у протилежних кінцях приміщення.

8.3. З метою зменшення вібрації фундаментні опори під нагнітачі не повинні з'єднуватися з конструкціями будівель, а газопроводи та трубопроводи не повинні жорстко кріпитися до опор.

8.4. Пропарювання та продування нагнітачів повинно виконуватися парою низького тиску.

8.5. На газопроводах, що підводять і відводять газ до кожного нагнітача, повинні встановлюватися дискові засувки та при них пристрої для установлення заглушок з боку нагнітача.

8.6. У разі виникнення аварійних ситуацій поза машинним залом повинні передбачатися пости для відключення та зупинки нагнітачів коксового газу.

8.7. Для машинних залів, що проектуються заново, необхідно передбачати влаштування обгороджених прорізів у перекритті між першим і другим поверхами загальною площею не менше ніж 15% від загальної площі приміщень поверху.

8.8. Кількість резервних нагнітачів установлюється нормами технологічного проектування.

8.9. МЗ повинен забезпечуватися такими видами зв'язку:

загальнозаводським;

прямим телефонним зв'язком із коксовим цехом, газопідвищувальною та газорятувальною станціями та диспетчером підприємства.

8.10. ГПС та ГКС станції горючих газів повинні експлуатуватися з надлишковим тиском на лінії усмоктування.

Газопідвищувальні станції повинні обладнуватися відцентровими нагнітачами, а газокомпресорні - поршневими або відцентровими компресорами.

8.11. При спорудженні двоповерхових ГПС і ГКС із розташуванням на другому поверсі машин із електродвигунами, а на першому поверсі газопроводів і іншого обладнання, обидва поверхи повинні бути з'єднані не менше ніж двома маршовими сходами, розташованими в протилежних кінцях будівлі з безпосереднім виходом назовні.

8.12. ГПС і ГКС повинні розміщуватися в окремих будівлях. Дозволяється їх розміщення в прибудовах до будівель, якщо їх розміщення в нарізних будівлях є неможливим.

8.13. Будівельні рішення по ГПС і ГКС повинні бути аналогічними МЗ відповідно до пунктів 8.2, 8.3.

8.14. Ширина основного проходу вздовж приміщень і поміж машинами повинна бути не менше ніж 1,5 м і забезпечувати встановлення кришок кожухів, роторів і іншого обладнання.

8.15. ГПС і ГКС, що працюють без постійного обслуговуючого персоналу, повинні бути обладнані автоматичною пожежною сигналізацією.

8.16. МЗ, ГПС і ГКС повинні бути обладнані аварійною витяжною вентиляцією, а електродвигуни, що встановлюються в них, повинні відноситися до 1 категорії надійності електропостачання.

Керування основним обладнанням ГПС і ГКС повинне бути дистанційним. Крім того, на місцевому щиті повинні бути встановлені аварійні кнопки "Стоп" для ручної аварійної зупинки кожного електродвигуна.

8.17. Продування нагнітачів і компресорів, що працюють на коксовому газі, повинне виконуватися парою.

8.18. Місця можливих витоків газу повинні бути ущільнені.

8.19. На газопроводах ГПС і ГКС, що підводять і відводять газ, повинні бути встановлені засувки з електроприводом, що дозволяють при необхідності відключити всю станцію.

На газопроводах кожного газонагнітача або газокомпресора, що підводять і відводять газ, для їх відключення від колекторів повинні встановлюватися дискові засувки. При тиску газу вище 0,04 МПа (0,4 кгс/кв. см) повинні передбачатися пристрої для установлення заглушок. Заглушки повинні встановлюватися з боку газонагнітача або газокомпресора.

8.20. Для монтажу, демонтажу та ремонту газонагнітачів і газокомпресорів і їх електродвигунів у приміщеннях станцій повинні встановлюватися вантажопідйомні механізми. У заново споруджуваних ГПС і ГКС при кількості агрегатів більше двох повинні встановлюватися крани з електроприводом, що відповідають вимогам Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених Міністерством праці та соціальної політики України 20.08.2002 N 409 (далі - НПАОП 0.00-1.03-02).

8.21. Для відведення конденсату з нижньої частини корпусів газодувок і нагнітачів і з найбільш низьких місць газопроводів повинні бути встановлені конденсатовідвідники. Висота водяного затвора конденсатовідвідника повинна відповідати розрахунковому тиску газу плюс 5,0 кПа (500 мм.вод.ст.), але не менше ніж 20,0 кПа (2000 мм.вод.ст.).

8.22. Для запобігання зниженню тиску газу в колекторах, що підводять газ, нижче припустимої межі 0,5 кПа (50 мм.вод.ст.) на ГПС, що заново споруджуються або реконструюються, повинні здійснюватися такі рішення:

З'єднання колекторів ГПС, що підводять і відводять газ, обвідним газопроводом (байпасом) із установленим на ньому дросельним клапаном, що спрацьовує від автоматичного регулятора при зниженні тиску газу в газопроводі, що підводить газ, нижче 1,0 кПа (100 мм.вод.ст.) та перепускає частину газу з нагнітального колектора в усмоктувальний;

Улаштування світлозвукової сигналізації, що автоматично подає сигнали на робочі місця машиністів або на диспетчерський пункт газового господарства при зниженні тиску газу на лінії усмоктування менше 0,5 кПа (50 мм.вод.ст.);

При зниженні тиску газу нижче 0,5 кПа (50 мм.вод.ст.) повинне спрацьовувати автоблокування почергової зупинки нагнітачів із метою скорочення продуктивності станції при зменшенні надходження до неї газу. Крім того, для зупинки всіх нагнітачів одночасно на щиті ЗВТ ГПС і у диспетчерському пункті газового господарства повинен бути встановлений аварійний ключ.

8.23. При наявності централізованого змащення підшипників повинне бути передбачене блокування, що забезпечує зупинку електродвигунів машин при зниженні тиску масла в системі нижче встановленої паспортом припустимої межі.

У схемі блокування повинне передбачатися теплове реле контролю нагрівання підшипників, а також реле осьового зсуву.

8.24. На ГПС, що споруджуються заново, повинні застосовуватися газодувки та нагнітачі з фланцями з ущільнювальними канавками по поверхні рознімання.

8.25. При проектуванні, виготовленні, реконструкції та експлуатації поршневих компресорних установок необхідно дотримуватися вимог Правил будови і безпечної експлуатації стаціонарних компресорних установок, повітропроводів і газопроводів, затверджених Держгіртехнаглядом СРСР 07.12.71 (далі - НПАОП 0.00-1-13-71).