Відповідно до Закону України "Про охорону праці"

1. Затвердити Правила охорони праці для підприємств по виробництву кабельної продукції (далі - Правила), що додаються.

2. Начальникові Управління організації державного нагляду в металургії, машинобудуванні, енергетиці, будівництві та котлонагляду Іванченку В.І. в установленому порядку забезпечити подання цього наказу на Державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Управлінню нормативно-правового та юридичного забезпечення (Прохоров В.В.) після державної реєстрації наказ включити до Державного реєстру нормативно-правових актів з охорони праці та розмістити його на веб-сайті Держгірпромнагляду.

4. Заступнику начальника відділу персоналу, діловодства та спецроботи Кравцю В.Ю. забезпечити опублікування наказу в засобах масової інформації.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Держгірпромнагляду Дєньгіна А.П.

1. Ці Правила поширюються на всіх суб'єктів господарювання, які виробляють кабельну продукцію, а також що проектуються, будуються та реконструюються.

2. Інструкції з охорони праці повинні розроблятися та переглядатися згідно з Положенням про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 29.01.98 N 9, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.04.98 за N 226/2666 (НПАОП 0.00-4.15-98).

3. Роботодавець повинен забезпечувати працівників спецодягом, спецвзуттям та засобами індивідуального захисту згідно з:

Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 29.10.96 N 170, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.11.96 за N 667/1692 (НПАОП 0.00-4.26-96);

Типовими галузевими нормами безплатної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту робітникам і службовцям електротехнічного виробництва, затвердженими постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань від 24.06.80 N 180/П-7 (із змінами) (НПАОП 31.0-3.20-80);

Типовими галузевими нормами безкоштовної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту робітникам і службовцям наскрізних професій і посад усіх галузей народного господарства та окремих виробництв, затвердженими постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань, Президії Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 12.02.81 N 47/П-2 (із змінами) (НПАОП 0.00-3.03-81), та колективним договором.

1. Вимоги до персоналу

1. Особи, які заново приймаються на роботу, повинні проходити медичний огляд згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 N 246 "Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за N 846/14113.

2. Працівники та посадові особи при прийнятті на роботу та в процесі роботи повинні проходити навчання і інструктаж згідно з Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 N 15, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511 (далі - НПАОП 0.00-4.12-05).

3. Організація розслідування і ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 N 1112 "Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві".

4. Не дозволяється допуск до роботи осіб:

у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння;

що не пройшли у встановленому порядку медичного огляду, навчання, перевірки знань з питань охорони праці та інструктажу.

2. Вимоги до території підприємства. Зберігання та складування матеріалів, напівфабрикатів та готової продукції

1. Територія підприємства та будівлі, які розташовані на ній, повинні відповідати вимогам:

Санітарних норм проектування промислових підприємств, затверджених Державним комітетом Ради Міністрів СРСР у справах будівництва 05.11.71 (СН 245-71);

Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.96 N 173, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.07.96 за N 379/1404 (ДСП-173);

Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 N 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-2004).

2. Територія підприємства повинна триматися в чистоті та мати зелені насадження на її вільних ділянках.

У місцях виконання робіт, руху людей і транспорту повинно здійснюватися систематичне прибирання сміття та відходів виробництва.

У зимовий період ці місця повинні очищатися від снігу та льоду і посипатися піском, а в літній період - виконуватися полив цих місць водою.

Сміття, відходи виробництва і тверді побутові відходи повинні збиратися у спеціальну тару для кожного виду окремо, яка закривається та розміщується у спеціально відведених місцях.

Ящики повинні своєчасно очищатися від сміття, а сміття спалюватися або вивозитися з території підприємства.

3. Для відведення атмосферних опадів територія підприємства повинна бути забезпечена належними стоками та зливною каналізацією.

4. На території підприємства вивішуються схеми руху транспорту і встановлюються дорожні знаки руху транспорту та пішоходів.

5. Дороги і тротуари повинні триматися у справному стані. Ями та інші заглиблення, які влаштовані для технічних потреб, повинні бути щільно та міцно закриті.

6. Дороги і проходи на території підприємства повинні відповідати виробничим вимогам та протипожежним нормам. Ширина доріг повинна визначатися в залежності від транспортних засобів, які використовуються, вантажів, що переміщаються, та інтенсивності руху. Проїзна частина дороги повинна мати тверде покриття з асфальту, бетону або вимощена камінням.

7. Для проходу працівників територією підприємства повинні бути облаштовані тротуари з твердим покриттям.

Відстань між тротуаром та найближчою залізничною колією повинна бути не менше 3 метрів.

8. З початком темноти або поганої видимості місця руху працівників та транспорту повинні бути забезпечені штучним освітленням згідно з ДБН В.2.5-28-2006 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення", затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 15.05.2006 N 168 (далі - ДБН В.2.5-28-2006), а також світловими попереджувальними сигналами.

9. Матеріали, напівфабрикати, кабельні вироби та інші вантажі на території підприємства, у виробничих та складських приміщеннях повинні розвантажуватися, укладатися та зберігатися на спеціально підготовлених площадках, стелажах правильними рядами, штабелями, пачками.

10. Зберігати готову кабельну продукцію, матеріали, напівфабрикати слід з урахуванням допустимого навантаження на 1 кв.м площі підлоги або перекриття будівлі, площадки на території та ін.

11. Розміщення складів, комор інструментів та допоміжних матеріалів повинно відповідати напрямку виробничого потоку і сприяти скороченню внутрішньоцехових транспортувань.

Площі комор та складських приміщень повинні відповідати запасу матеріалів і готових виробів, який забезпечує нормальний технологічний процес виробництва.

12. Залізничні колії на території підприємства повинні розташовуватися згідно з вимогами ГОСТ 9238-83 "Габариты приближения строений и подвижного состава железных дорог колеи 1520 (1524) мм".

13. У місцях перехрещення залізничної колії дорогами та тротуарами повинні бути переїзди, які охороняються або обладнуються сигналізацією та забезпечують безпечний рух пішоходів і транспорту.

14. Експлуатація автомобільних доріг повинна здійснюватися згідно з ДСТУ 3587-97 "Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану".

15. Вантажно-розвантажувальні роботи повинні здійснюватися згідно з ГОСТ 12.3.009-76 "Система стандартов безопасности труда. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности".

16. Зберігання та відпуск прекурсорів повинні відповідати вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 N 58 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за обігом наркотичних (психотропних) лікарських засобів".

3. Вимоги до приміщень виробничих та допоміжних цехів

1. Приміщення цехів повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.02-85* изд. 1991 г. "Производственные здания" (далі - СНиП 2.09.02-85* ) та цим Правилам.

2. Підлога виробничих приміщень залежно від технологічного процесу повинна відповідати вимогам СНиП 2.03.13-88 "Полы".

3. Безпечність будинків, споруд та приміщень забезпечується дотриманням чинних нормативних документів під час проектування, будівництва та експлуатації відповідно до ГОСТ 12.1.004-91 "Система стандартов безопасности труда. Пожарная безопасность. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.1.004-91), ГОСТ 12.1.010-76 "Система стандартов безопасности труда. Взрывобезопасность. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.1.010-76), СНиП 2.09.02-85*, СНиП 2.11.01-85* "Складские здания", ДБН В.1.1.7-2002 "Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва", затвердженими наказом Держбуду України від 03.12.2002 N 88 (із змінами), СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование (Опалення, вентиляція та кондиціонування)" (далі - СНиП 2.04.05-91).

4. Виробничі процеси повинні відповідати вимогам НАПБ А.01.001-2004, ГОСТ 12.1.004-91, ГОСТ 12.1.010-76. Технологічне обладнання, комунікації, ємності повинні бути заземлені та захищені від статичної електрики за ГОСТ 12.1.018-93 "Система стандартов безопасности труда. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.1.018-93), ГОСТ 12.4.124-83 "Система стандартов безопасности труда. Средства защиты от статического электричества. Общие технические требования" (далі - ГОСТ 12.4.124-83), Правилами захисту від статичної електрики, затвердженими наказом Держнаглядохоронпраці України від 22.04.97 N 103 (НПАОП 0.00-1.29-97), Правилами будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок, затвердженими наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.06.2001 N 272 (далі - НПАОП 40.1-1.32-01).

5. Для всіх будівель та приміщень виробничого, складського призначення і лабораторій повинна бути визначена категорія щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки згідно з вимогами ОНТП 24-86 "Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности", затверджених Міністерством внутрішніх справ СРСР 27.02.86 (НАПБ Б.07.005-86), а також клас зони - за НПАОП 40.1-1.32-01.

6. Виробничі і складські приміщення слід обладнувати первинними засобами пожежогасіння згідно з Типовими нормами належності вогнегасників, затвердженими наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи України від 02.04.2004 N 151, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 29.04.2004 за N 554/9153 (НАПБ Б.03.001-2004), а експлуатація вогнегасників має відбуватись згідно з Правилами експлуатації вогнегасників, затвердженими наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи України від 02.04.2004 N 152, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 29.04.2004 за N 555/9154 (НАПБ Б.01.008-2004).

7. Виробничі і складські приміщення слід обладнувати автоматичними установками пожежогасіння і пожежної сигналізації відповідно до вимог Переліку однотипних за призначенням об'єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації, затвердженому наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 22.08.2005 N 161, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 05.09.2005 за N 990/11270 (НАПБ Б.06.004-2005).

8. На підприємстві повинен бути встановлений порядок (система) оповіщення людей про пожежу, з яким необхідно ознайомити всіх працівників.

9. У приміщеннях на видних місцях біля телефонів слід вивішувати таблички із зазначенням номера телефону для виклику пожежної охорони.

10. Всі канали та заглиблення повинні бути щільно та міцно закриті. Підлога повинна утримуватися в чистоті та не мати пошкоджень.

Приміщення з холодною підлогою в місцях постійного перебування працівників повинні мати теплоізолювальний настил.

11. Проїзди та проходи всередині цехів повинні мати чітко позначені габарити, які окреслені білими лініями або іншими знаками завширшки не менше 100 мм. Захаращувати проїзди та проходи не дозволяється.

12. Дверні прорізи для цехових транспортувань повинні відповідати габаритам транспортних засобів, які використовуються, та забезпечувати вільний прохід завширшки не менше 0,7 м по обидва боки від цих габаритів.

13. Стіни приміщення повинні бути зручними для очищення. У міру забруднення стін, але не рідше одного разу на рік, повинна виконуватися їх побілка з внутрішнього боку, а стіни, які облицьовані плиткою, повинні промиватися у міру їх забруднення.

4. Вимоги до природного освітлення

1. Природне освітлення виробничих та допоміжних приміщень повинно відповідати вимогам ДБН В.2.5-28-2006.

2. Вікна, які повернуті на сонячний бік, повинні бути обладнані пристосуванням для захисту від прямих сонячних променів (піддашшя, шторки або побілка шибок у літню пору).

3. Вікна та світлові фонарі повинні очищатися від пилу та бруду не рідше двох разів на рік, а в приміщеннях із значним виділенням диму, пилу та кіптяви не рідше чотирьох разів на рік. Для зручності та безпеки очищення стекол підходи до них повинні бути забезпечені спеціальним пристосуванням, яке полегшує доступ до стекол зсередини та зовні цеху (постійні або переносні ходи та драбини, пересувні візки та ін.). Під час очищення стекол повинні бути вжиті заходи захисту працівників від уламків скла, що падають.

4. Кріплення стекол у рамах повинно бути виконано способом, який унеможливлює їх випадіння.

5. Вікна та інші світлові прорізи не дозволяється захаращувати виробами, інструментом та іншими речами.

5. Вимоги до штучного освітлення

1. Штучне освітлення виробничих цехів та дільниць повинно відповідати вимогам ДБН В.2.5-28-2006.

2. Люмінесцентні лампи та лампи розжарювання для загального та місцевого освітлення повинні бути обладнані відбивачами або розсіювачами. Використання відкритих ламп без відбивачів не дозволяється.

3. На кранових фермах або кранбалках повинні бути встановлені світильники додаткового освітлення робочих місць, які затемнюються краном або кранбалкою під час їх руху.

4. Місцеве освітлення робочих поверхонь повинно бути облаштовано так, щоб світильники мали можливість забезпечувати необхідний напрямок світла. Світильник місцевого освітлення повинен бути конструктивно пов'язаний з робочим місцем так, щоб виключати необхідність переміщення його під час руху мостових кранів. Світильники місцевого освітлення в цехах та світильники загального освітлення, які підвішені нижче 2,5 м від підлоги, повинні мати напругу не вище 42 В. Допускається застосування світильників загального освітлення напругою 220 В, які підвішені нижче 2,5 м від підлоги, якщо їх конструкція виключає можливість доступу до лампи без спеціальних пристосувань.

5. Ручні переносні світильники в приміщеннях підвищеної небезпеки повинні мати напругу не вище 42 В, а в приміщеннях особливо небезпечних - не вище 12 В.

6. Живлення світильників напругою 12-42 В повинно здійснюватися від трансформаторів з роздільними обмотками первинної та вторинної напруги; один з виводів вторинної обмотки повинен заземлятися.

Використання автотрансформаторів не дозволяється.

7. Ремонт і спостереження за справністю стану електропроводки та арматури освітлюваних мереж, їх заміна та чищення повинні виконуватися працівниками, які пройшли навчання, перевірку знань Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 09.01.98 N 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за N 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98), та мають групу з електробезпеки не нижче III.

8. Для підтримки постійної освітленості повинно бути організовано систематичне, не рідше двох разів на місяць, очищення арматури світильників і ламп від пилу та бруду, а в приміщеннях із значним виділенням пилу, диму та кіптяви - не рідше чотирьох разів на місяць згідно з графіком.

6. Вимоги до опалення та вентиляції

1. Виробничі та допоміжні приміщення повинні бути обладнані вентиляцією та опаленням згідно з СНиП 2.04.05-91, які забезпечують умови мікроклімату та стан повітряного середовища, відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005-88 "Система стандартов безопасности труда. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" (далі - ГОСТ 12.1.005-88 ) та Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42 (далі - ДСН 3.3.6.042-99).

2. У всіх приміщеннях на видних місцях на відстані 15-20 м від воріт та дверей повинні бути встановлені термометри.

3. Ворота, вхідні двері та інші прорізи в зовнішніх капітальних стінах, які призначені для проходу працівників, повинні мати хвіртки. Відкриття та закриття важких та великих воріт повинно бути механізовано.

4. Рами вікон, кватирки, фрамуги, світлові фонарі, двері та тамбури до них, обладнання теплових завіс повинні перебувати в справному стані.

5. Відкриття фрамуг вікон, стулок фонарів та їх регулювання повинні виконуватися за допомогою пристосувань, керованих з підлоги, або бути механізованим.

6. Вентиляційні установки повинні відповідати проекту та вимогам ГОСТ 12.4.021-75 "Система стандартов безопасности труда. Системы вентиляционные. Общие требования".

7. Дільниці цехів, на яких згідно з технологічним процесом з'являються пил, газ, пар та виділення токсичних речовин, повинні бути розташовані в ізольованих від загального приміщення відділеннях, обладнаних загальною та місцевою вентиляцією.

8. У разі зміни технологічного процесу, а також перестановки устаткування діючі на ділянці вентиляційні установки повинні бути приведені у відповідність до нових умов.

9. Приміщення для зберігання та видачі шкідливих, легкозаймистих та вогненебезпечних речовин повинні бути обладнані ефективною вентиляцією для видалення парів та газів.

10. Усі вентиляційні системи повинні відповідати вимогам Санітарно-гігієнічного контролю систем вентиляції виробничих приміщень, затверджених наказом головного державного санітарного лікаря СРСР від 05.09.87 N 4425-87.

11. Кожна вентиляційна установка або система повинна мати паспорт, інструкцію з експлуатації і журнал для запису дефектів, несправностей устаткування та даних про ремонт, який виконується.

12. Строк пуску, тривалість експлуатації, термін зупинки та очищення вентиляційних установок повинні установлюватися відповідно до інструкцій, які розробляються на підприємстві. Зміна регулювання вентиляційної установки, її елементів та приєднання додаткового устаткування допускаються тільки з дозволу особи, відповідальної за роботу вентиляційних установок на підприємстві.

Усі зміни, які введені у вентиляційну установку, повинні бути внесені в її проект, паспорт та інструкцію з експлуатації.

13. Ремонт, обслуговування та спостереження за справним станом та ефективністю роботи вентиляційних установок повинні виконуватися працівниками, які пройшли навчання, перевірку знань та інструктаж.

14. Обладнання механічної та природної вентиляції повинно бути в справному стані.

Очищення вентиляційних систем повинно виконуватися згідно з затвердженим роботодавцем графіком. Вентиляційні установки повинні підлягати планово-попереджувальному, поточному та середньому ремонту згідно з "Положением об организационной структуре вентиляционных бюро предприятий электротехнической промышленности СССР", затвердженим Міністерством електротехнічної промисловості СРСР 15.12.71.

15. Вентиляційні установки, регулювальна та запірна апаратура систем опалення повинні бути встановлені у місцях, доступних для обслуговування.

16. Вентиляційні камери повинні бути забезпечені природним або штучним освітленням.

Доступ до них дозволяється тільки особам, відповідальним за дію вентиляційних установок.

7. Вимоги до санітарно-побутового обслуговування працівників

1. Склад санітарно-побутових приміщень для різних видів виробництва повинен відповідати вимогам СНиП 2.09.04-87 "Административные и бытовые здания (Адміністративні та побутові будівлі)".

Використання санітарно-побутових приміщень не за призначенням не дозволяється.

2. У цехах у визначеному органами санітарно-епідеміологічного нагляду місці повинні розміщуватись санітарні ноші та аптечки, які вкомплектовані медикаментами.

Спостереження за вмістом аптечки доручається спеціально призначеній особі за розпорядженням роботодавця.

3. Цехи повинні бути забезпечені питною водою, яка відповідає вимогам ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством". Усі елементи питної системи повинні бути в справному стані, які забезпечують доброякісність води та безперервність дії системи.

Для користування питною водою повинні бути фонтанчики, які з'єднані з водопровідною мережею, або бачки. Питні бачки повинні мати щільні кришки та замикатися на замок, закриватися футлярами та бути обладнані зливними відрами.

4 Працівники гарячих цехів і дільниць (прокат, нагрівання, відпал металів, виробництво емальпроводів та ін.) повинні бути забезпечені газованою підсоленою водою, чистою питною водою та іншими напоями для профілактики перегрівань згідно з рекомендаціями "Профилактика перегревания у работающих в условиях нагревающего микроклимата", затвердженими наказом заступника головного державного санітарного лікаря СРСР від 05.03.90 р. N 5172-90.

5. Сатураторні установки повинні періодично випробовуватися гідравлічним тиском, а внутрішня поверхня бачка покриватися сполуками, які дозволені відповідними санітарними органами.

6. Працівники, які обслуговують сатураторні установки, повинні мати посвідчення на право їх обслуговування.

7. Працівники, які обслуговують санітарно-побутові приміщення і сатураторні установки, повинні проходити періодичні медичні огляди згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 N 246 "Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за N 846/14113.

8. Домашній та робочий одяг повинен зберігатися в різних шафах у спеціально відведених місцях (гардеробних).

Розвішувати та зберігати одяг та спецодяг у приміщеннях цеху не дозволяється.

9. Душові приміщення повинні безперебійно забезпечуватися водою та милом. Труби гарячого водопостачання повинні бути ізольовані для запобігання опікам. Умивальники, які призначені для обслуговування працівників, що виконують роботи зі скловолокном, емальлаками, нітролаками та ін., повинні безперебійно забезпечуватися гарячою водою, а біля умивальників постійно повинно бути мило.

10. При роботі з легкозаймистими та горючими рідинами працівники повинні забезпечуватися відповідними захисними пастами (мазями), а також змивними, дезінфекційними, пом'якшувальними шкіру засобами.

11. Для приймання їжі повинні бути спеціальні приміщення, які забезпечені окропом.

Приймання їжі на робочих місцях не дозволяється.

12. Видача молока працівникам, які виконують роботу з шкідливими умовами праці, повинна здійснюватися в їдальнях заводу або в спеціально обладнаних роздавальних пунктах.

8. Вимоги безпечного застосування внутрішньозаводського, цехового транспорту та підіймального устаткування

1. Цехи залежно від їх розташування та величини вантажних потоків виробів і матеріалів (їх характеру, розміру, ваги) повинні мати необхідні під'їзні колії, цехове підіймально-транспортне устаткування та відповідні проїзди.

2. До роботи з підіймальним устаткуванням допускаються особи не молодші 18 років, які пройшли медичний огляд, навчання відповідно до НПАОП 0.00-4.12-05.

3. Транспортування кабельних виробів, напівфабрикатів, матеріалів, відходів та інше повинно бути механізованим.

4. Підіймально-транспортне устаткування, допоміжне пристосування і інструмент для стропальних та такелажних робіт повинні відповідати вимогам:

Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Держгірпромнагляду України від 18.06.2007 N 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09.07.2007 за N 784/14051 (НПАОП 0.00-1.01-07);

Типової інструкції з безпечного ведення робіт для кранівників (машиністів) стрілових самохідних (автомобільних, гусеничних, залізничних, пневмоколісних) кранів, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці України від 25.09.95 N 135, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.10.95 за N 371/907 (НПАОП 0.00-5.03-95);

Типової інструкції з безпечного ведення робіт для стропальників (зачіплювачів), які обслуговують вантажопідіймальні крани, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці України від 25.09.95 N 135, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.10.95 за N 372/908 (НПАОП 0.00-5.04-95);

Типової інструкції з безпечного ведення робіт для кранівників (машиністів) баштових кранів, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці України від 14.11.95 N 175, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 27.11.95 за N 425/961 (НПАОП 0.00-5.05-95);

Типової інструкції для осіб, відповідальних за безпечне проведення робіт з переміщення вантажів кранами, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці України від 20.10.94 N 107, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 13.03.95 за N 60/596 (НПАОП 0.00-5.06-94);

Типової інструкції для осіб, відповідальних за утримання вантажопідіймальних кранів в справному стані, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці України від 20.10.94 N 107, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 13.03.95 за N 59/595 (НПАОП 0.00-5.07-94);

Типової інструкції з безпечного ведення робіт для кранівників (машиністів) кранів мостового типу (мостових, козлових, напівкозлових), затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці України від 20.03.96 N 45, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 26.03.96 за N 143/1168 (НПАОП 0.00-5.18-96);

Типової інструкції з безпечного ведення робіт для кранівників (машиністів) портальних кранів, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці України від 29.01.96 N 13, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 12.02.96 за N 63/1088 (НПАОП 0.00-5.19-96);

Типової інструкції для інженерно-технічних працівників, які здійснюють нагляд за утриманням та безпечною експлуатацією вантажопідіймальних кранів, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці України від 20.10.94 N 107, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 13.03.95 за N 58/594 (НПАОП 0.00-5.20-94).

5. Підіймально-транспортне устаткування, вантажозахоплювальні пристосування, інструмент і тара для стропальних та такелажних робіт повинні проходити технічний огляд і мати клейма, марки, таблички та бирки з указанням вантажопідйомності, інвентарного номера та дати наступного проведення технічного огляду.

Технічний огляд повинен здійснюватися згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 687 "Про затвердження Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки".

6. Підвісне транспортне устаткування (монорейки, конвеєри) повинне розташовуватися поза зоною робочих місць, але, коли за умовами виробництва таке розташування необхідно, ці місця знизу повинні мати суцільне огородження.

Улаштування транспортних пристосувань над проходами допускається в супроводі вантажів працівником, який пройшов навчання і перевірку знань відповідно до НПАОП 0.00-4.12-05.

Переміщувати вантажі над людьми, проходити під піднятим вантажем не дозволяється.

7. Вантажні люки та шахти, шахти вантажних підйомників, галереї та зовнішні площадки під ними повинні мати надійні огородження та освітлення під час роботи.

Керування вхідними дверима та люками вантажних шахт і шахтних підйомників повинно бути зблоковано так, щоб під час руху вантажу всі двері та люки залишалися зачиненими.

8. Усі частини підіймально-транспортного устаткування повинні бути в справному та безпечному стані для працівників. Перед початком роботи підіймально-транспортне устаткування повинно бути ретельно оглянуте та перевірене на холостому ходу. Перевищення вантажопідйомності підіймально-транспортних засобів, пристосувань, інструмента і тари, підйом людей чи вантажів, для яких вантажопідіймальні засоби не призначені, виконання робіт при несправності підіймально-транспортних засобів, пристосувань, інструмента і тари для стропальних і такелажних робіт не дозволяється.

9. Під час підйому барабанів за допомогою вантажозахоплювальних пристроїв повинно бути забезпечено надійне кріплення осі у барабані.

10. Транспортування бухт і залізних котушок з мідним дротом, дерев'яних котушок з дротом з емалевою ізоляцією та іншою кабельною продукцією повинно виконуватися на електрокарах та інших транспортних засобах з бортами.

Використання транспортних засобів з двигунами внутрішнього згоряння в виробничих приміщеннях не дозволяється.

11. Під час ручного транспортування барабанів з кабельною продукцією повинно бути забезпечено:

перекочування барабанів від себе по стрілці;

перекочування барабанів тільки з закріпленими кінцями намотаних на них напівфабрикатів або готових кабельних виробів;

кантування барабанів за допомогою поворотних кругів або спеціального пристосування (підбійки, водило та ін.).

12. Ручне транспортування розчинників, мастики та інших їдких речовин повинно виконуватися не менше ніж двома працівниками за допомогою нош із спеціальним місцем для ємності або на візку.

13. Місця навантаження, зберігання і використання розчинників, мастики та інших їдких речовин у виробництві повинні бути забезпечені засобами нейтралізації та медичного захисту.

14. Під час транспортування, навантаження та вивантаження сипучих матеріалів повинні бути вжиті заходи, які зменшують виділення пилу.

9. Вимоги безпеки до робочих місць, устаткування та огороджень

1. Устаткування повинно відповідати таким вимогам:

1.1. Устаткування, що експлуатується, повинно бути в справному стані та відповідати вимогам Санітарних правил організації технологічних процесів та гігієнічних вимог до виробничого обладнання, затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР у 1973 році, ГОСТ 12.2.003-91 "Система стандартов безопасности труда. Оборудование производственное. Общие требования безопасности", ГОСТ 12.2.049-80 "Система стандартов безопасности труда. Оборудование производственное. Общие эргономические требования", ГОСТ 12.2.061-81 "Система стандартов безопасности труда. Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам" (далі - ГОСТ 12.2.061-81), ГОСТ 12.2.064-81 "Система стандартов безопасности труда. Органы управления производственным оборудованием. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.064-81) та цим Правилам.

Устаткування (верстати, механізми, преси та ін.) повинно бути встановлено на міцних фундаментах, ретельно вивірено та закріплено. У разі встановлення верстатів на міжповерхових перекриттях та галереях конструкції останніх повинні бути розраховані на вплив динамічних навантажень.

1.2. Розміщення устаткування у цехах повинно відповідати характеру виробництва і технологічному процесу та забезпечувати нешкідливі та безпечні умови праці.

1.3. Устаткування, яке встановлюється, та устаткування після капітального ремонту повинно бути прийнято в експлуатацію за актом, забезпечуватися відповідною технічною документацією та допускатися до експлуатації тільки з дозволу роботодавця та спеціаліста з охорони праці.

1.4. Робочі місця повинні бути обладнані стелажами та інструментальними шафами для зберігання пристосувань, інструментів, перевірних шаблонів, прокладок, штампів тощо. Інструмент, пристосування, шаблони та ін. повинні бути вкладені за типами та розмірами і мати позначення або бути підписані.

Розмір стелажів повинен відповідати найбільшим габаритам виробів, які на них укладаються.

Вироби, які укладаються на стелажі, не повинні мати кінців, що виступають або звішуються.

1.5. Верстати, столи і стелажі повинні бути міцними, стійкими, зручною для роботи висотою та надійно закріплені на підлозі. Поверхні верстатів, стелажів та столів повинні бути гладкими, не мати вибоїн, задирок, тріщин та інших дефектів.

1.6. На стелажах і столах, призначених для укладки виробів і матеріалів, повинні бути чітко нанесені дані про граничнодопустиме для них навантаження.

1.7. Деталі, які надходять на обробку, повинні укладатися на верстати окремо від інструмента. Складування матеріалів та деталей повинно виконуватися на спеціальні місця. Захаращувати проходи та перешкоджати вільному обслуговуванню верстатів, столів, механізмів не дозволяється.

1.8. Устаткування повинно бути пофарбоване відповідно до вимог ДСТУ ISO 6309:2007 "Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір".

1.9. Відстань між виробничим устаткуванням, ширина проходів і проїздів повинні встановлюватися згідно з чинними нормами.

1.10. Розміщення верстатів, механізмів, столів та інше під час транспортування матеріалів і деталей, що оброблюються, не повинно створювати кругових зворотних та перехресних рухів. Устаткування повинно бути розміщене з урахуванням ваги та габаритів деталей, що обробляються, характеру роботи і типу устаткування та забезпечувати прямоточність руху та безпеку робіт.

1.11. Планування проходів між рядами устаткування має відповідати нормам технологічного проектування.

Ширина головного проходу повинна враховувати рух транспорту в один бік чи в обидва боки проходу і встановлюватися в залежності від того, яке з цих рухів матиме місце.

Захаращувати проходи не дозволяється.

Проходи повинні бути позначені на підлозі приміщення чіткими лініями за допомогою фарби або іншими покажчиками.

1.12. Робочі місця повинні розміщуватися поза лінією руху вантажу, який транспортується вантажопідіймальними засобами.

У робочих місцях повинні бути передбачені площі для передачі матеріалів, напівфабрикатів та складування для обробки. Ці площі повинні бути позначені фарбою за габаритами.

Складування деталей повинно виконуватися тільки на відведених площадках. Листові деталі необхідно складати пачками з прокладками, а сортові - у "замок".

1.13. Устаткування, під час роботи якого виділяється пил (переробка пластмас, гумове виробництво та ін.), повинно розташовуватися в окремому приміщенні, яке ізольоване від інших приміщень цеху глухими пило- та шумонепроникними перегородками. У цих приміщеннях повинна бути передбачена загальна припливна та місцева витяжна вентиляція.

1.14. Уживати заходів щодо зниження шумових характеристик діючого устаткування і доведення їх до граничнодопустимого рівня відповідно до вимог ГОСТ 12.1.003-83 "Система стандартов безопасности труда. Шум. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.1.003-83) та Державних санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37 (далі - ДСН 3.3.6.037-99).

1.15. Перед початком робіт усередині резервуарів, котлів, цистерн та інших замкнених об'ємів, а також у колодязях роботодавець повинен забезпечити попереднє вентилювання цих об'єктів та впевнитися у відсутності в них шкідливих газів.

Працівник під час роботи в замкнених об'ємах або колодязі повинен бути забезпечений запобіжним поясом і мотузкою достатньої міцності та довжини, вільний кінець якої повинен бути в іншого працівника, який перебуває зовні об'єму або на поверхні колодязя.

У разі термінової потреби виконання робіт в замкнених об'ємах або колодязях працівники повинні бути забезпечені шланговими протигазами або іншими засобами індивідуального захисту з поданням свіжого повітря.

2. Організація робочого місця повинна відповідати таким вимогам:

2.1. Організація робочого місця повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.2.032-78 "Система стандартов безопасности труда. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования" та ГОСТ 12.2.033-78 "Система стандартов безопасности труда. Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования".

2.2. Перед початком роботи роботодавець зобов'язаний перевірити устаткування, допоміжні пристрої, робочі місця та переконатися в їх повній справності та безпеці.

Помічені несправності роботодавець повинен негайно усунути.

2.3. Працівники зобов'язані перевіряти стан устаткування, допоміжних пристроїв та ін. перед початком роботи, при здачі зміни та стежити за їх станом протягом робочої зміни.

2.4. Працівники зобов'язані виконувати тільки ту роботу, яка їм доручена.

2.5. Матеріал, який подається на обробку, повинен відповідати вимогам технологічного процесу.

Очищення матеріалу перед поданням його на робоче місце повинно виконуватися на спеціально відведеній дільниці.

2.6. Дерев'яні рейки, щити, шаблони, каркаси й інші вироби, які використовуються у виробництві, повинні бути гладкими та рівноструганими, не мати головок та кінців цвяхів або інших кріпильних матеріалів та деталей, які виступають на поверхню. Кінці цвяхів повинні бути загнуті врівень з дерев'яними конструкціями.

2.7. Проходи між штабелями матеріалів повинні бути не менше 0,8 м. Висота укладки в штабелі повинна визначатися в залежності від типу матеріалів, стійкості складених предметів, зручності обслуговування, допустимого навантаження на одиницю площі та повинна виключати можливість руйнування штабеля.

Для запобігання руйнуванню штабеля, падінню та зісковзуванню з нього матеріалів повинні використовуватися спеціальні пристосування у вигляді сіток, підкладок, прокладок, упорів.

2.8. Для укладання на робочих місцях та транспортування по цеху дрібних однотипних виробів, деталей, заготовок, а також відходів повинна застосовуватися відповідна тара.

2.9. Захаращувати приміщення цеху, проходи і робочі місця готовою продукцією, матеріалами, деталями і відходами не дозволяється.

2.10. Відходи листового і сортового матеріалу повинні зберігатися в ящиках, засіках або на стелажах.

Захаращувати устаткування, столи, механізми предметами, які не використовуються у процесі виробництва, не дозволяється.

3. Приводи повинні відповідати таким вимогам:

3.1. Усе устаткування та механізми в цехах повинні мати індивідуальні приводи.

3.2. Конструкція контрприводів повинна забезпечувати їх повну надійність. Під валами контрприводів повинні бути встановлені пристосування (хомути) для утримання контрприводів на випадок обриву та поломки кронштейна або вала.

3.3. У передачах з використанням натяжних роликів повинні бути встановлені амортизатори для гасіння ударів від перевантажень, раптової зупинки верстата або механізму.

3.4. Обслуговування приводів ремонтним персоналом повинно виконуватися при повній зупинці рухомих частин.

4. Огородження повинні відповідати таким вимогам:

4.1. Усі відкриті частини машин, механізмів і устаткування та частини, які рухаються, повинні бути огороджені згідно з ГОСТ 12.2.062-81 "Система стандартов безопасности труда. Оборудование производственное. Ограждения защитные".

4.2. Огородження машин, механізмів і устаткування повинно бути пофарбоване однаковим кольором з устаткуванням. Місця, які повинні закриватися, фарбуються червоним кольором, видимим при знятому огородженні.

4.3. Усі передачі (ремінні, канатні, ланцюжні, шарнірні, тросові, валикові, зубчасті тощо) повинні бути закриті і мати міцні та зручні в експлуатації запобіжні огородження. Пристрої доступу до цих передач (кришки, дверцята, стулки та ін.) повинні бути зручними для обслуговування та відкриватися, а не зніматися (якщо це дозволяється конструкцією устаткування).

4.4. Гайки, болти, шпонки та інші елементи частин устаткування і механізмів, які виступають та обертаються і знаходяться на висоті 2,5 м від підлоги та нижче, повинні бути надійно огороджені.

Стан огороджень повинен кожного дня перевірятися роботодавцем та працівниками, що виконують ремонт устаткування.

4.5. Контрвантажі, які розташовані по поверхні устаткування, повинні бути опущені в отвір підлоги і рухатися нижче її поверхні.

4.6. Предмети, які оброблюються, рухаються та виступають за габарити устаткування, повинні бути огороджені та мати надійні стійкі пристосування для їх підтримки.

4.7. Устаткування великих габаритів, яке потребує обслуговування на висоті 1,3 м та більше від підлоги, повинно мати спеціальні площадки з поруччям для зручності обслуговування та сходи з поруччям для доступу на площадки.

5. Пуск та зупинка устаткування та механізмів повинні відповідати таким вимогам:

5.1. Пристосування для пуску та зупинки устаткування і механізмів повинні бути розташовані так, щоб була можливість користуватися пристосуванням безпосередньо з робочого місця та було унеможливлене довільне включення устаткування і механізмів. Органи управління повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.064-81.

5.2. Пристосування для зміни числа обертів та переміни ходу устаткування або механізму повинні бути міцними, надійними в дії та безпечними в експлуатації. Пересування ременя по ступенях шківів дозволяється тільки із застосуванням відповідних пристосувань (переводок) та при повній зупинці устаткування або механізму.

5.3. Пускові пристосування повинні забезпечувати швидкість і плавність включення та відключення устаткування і зручність користування. Наявність декількох місць пуску не дозволяється, за винятком великого устаткування, для управління яким повинна розроблятися спеціальна інструкція.

У разі, коли устаткування обслуговується бригадою працівників, розпорядження про пуск повинно віддаватися тільки спеціально призначеною особою. Велике та довгомірне устаткування повинно забезпечувати можливість зупинки з декількох місць.

5.4. У разі кнопкового включення та відключення устаткування і механізмів кнопки включення повинні бути заглиблені на 3-5 мм за габарити панелі пускової коробки.

Контакти кнопок повинні бути захищені від потрапляння пилу та стружки, а також від впливу емульсії, масла та іншої рідини, яка використовується в роботі.

Кнопки зупинки повинні бути червоного кольору, мати напис "СТОП" і виступати над панеллю на 3 мм.

Кнопки аварійної зупинки повинні бути червоного кольору, мати грибоподібну форму та виступати над панеллю.

5.5. Пускові деталі устаткування повинні мати надійні огородження або запобіжні пристрої, які унеможливлюють ненавмисне включення устаткування з випадкових причин (падіння предмета або випадкове натискання). Огородження пускової педалі повинно бути міцним, не мати гострих крайок та не заважати руху ноги. Площадка пускової педалі повинна бути прямою, неслизькою, з рифленою поверхнею, чистою та мати заокруглення спочатку та підпірку для ноги вкінці. Ширина педалі повинна бути не менше 8 см, а довжина педалі від підпірки 110-130 мм. Висота педалі над рівнем підлоги (перед включенням) не повинна перевищувати 120 мм, а опускання її (після включення) - 60 мм. Зусилля під час натискання на педаль, яке необхідне для пуску устаткування, не повинно перевищувати:

під час виконання робіт сидячи 2,7 кг;

під час виконання робіт стоячи 3,5 кг.

5.6. У разі наявності гідравлічних передач трубопроводи та їх з'єднання, запобіжні клапани, манометри, дросельні клапани та клапани для вимірювання напрямку потоку рідини повинні бути в справному стані та бути перевіреними відповідними органами стандартизації, метрології та сертифікації. Важелі та маховики повинні бути встановлені в зручних для робітників місцях та обладнані відповідними покажчиками.

5.7. Для устаткування та механізмів, які зазнають ударних навантажень, у залежності від технічних умов та конструктивних можливостей допускається використання фрикційних муфт, які дають змогу швидко вимикати устаткування або механізми.

6. Установка та зняття деталей, що оброблюються повинні відповідати таким вимогам:

6.1. На устаткуванні, яке використовується для обробки деталей вагою понад 20 кг, повинні бути передбачені вантажозахоплювальні пристосування.

6.2. До управління вантажопідіймальними засобами з підлоги або зі стаціонарного пульта допускаються працівники, які пройшли навчання, перевірку знань відповідно до НПАОП 0.00-4.12-05.

6.3. Усі додаткові до устаткування пристосування (кондуктори, оправлення тощо) повинні бути справними та відповідати вимогам ГОСТ 12.2.029-88 "Система стандартов безопасности труда. Приспособления станочные. Требования безопасности".

7. Прибирання, змазування та ремонт устаткування і механізмів повинні відповідати таким вимогам:

7.1. Прибирання стружки, обрізків, пилу та бруду з устаткування, механізмів та з небезпечної зони біля них повинно виконуватися тільки працівниками цього устаткування за допомогою гачків, щіток, зміток та ін.

7.2. Змазування частин устаткування або механізмів повинно виконуватися ретельно та систематично згідно з установленим режимом при відключеному устаткуванні. Система змазування повинна мати пристрої для запобігання розбризкуванню та розлиттю масла. Усі пристрої, які входять до складу системи змазування, повинні триматися в справному стані та бути безпечними для обслуговування.

7.3. Для догляду за устаткуванням працівникам повинен видаватися обтиральний матеріал у достатній кількості, який має здатність поглинати рідину.

7.4. Ремонт, налагодження певних видів устаткування і механізмів повинні виконувати працівники, які пройшли навчання та інструктаж з охорони праці.

7.5. Використання конструкцій перекриття, колон будівель і устаткування цеху для закріплення на них підіймальних пристосувань під час виконання ремонтних та монтажних робіт без письмового дозволу роботодавця на використання вказаних конструкцій не дозволяється.

7.6. Ремонт устаткування і механізмів під час їх роботи не дозволяється.

7.7. Перед початком ремонту устаткування пускові механізми повинні бути відключені.

Усі приводні ремені повинні бути зняті з робочих шківів. Під пускові педалі повинні бути встановлені прокладки. Устаткування повинно бути приведено в положення, при якому унеможливлюється довільний рух устаткування від випадкового зсуву пускових пристосувань. Біля пускових пристосувань та рубильників повинні бути встановлені плакати з указанням на те, що устаткування та механізми перебувають у ремонті і пуск їх забороняється.

Частини устаткування, які знімаються під час ремонту, повинні бути розташовані на завчасно обраному місці, міцно та надійно закріплені з використанням прокладок.

Круглі деталі слід укладати з використанням упорів. Ставити зняті частини устаткування біля устаткування, яке працює, не дозволяється. Між знятими частинами та біля устаткування, яке ремонтується, повинні бути передбачені проходи і робочі площадки, які необхідні для виконання ремонтних робіт.

7.8. Для зняття та установки важких деталей повинні застосовуватися підйомні пристрої відповідної вантажопідйомності або встановлюватися міцні підставки із самогальмівними талями належної вантажопідйомності.

Зняття та установка важких деталей повинні виконуватися під керівництвом особи, призначеної роботодавцем.

7.9. Після закінчення ремонту або наладки устаткування всі зняті під час ремонту огородження та пристосування повинні бути міцно закріплені. Випробування зі знятими огородженнями допускається тільки з дозволу роботодавця.

10. Вимоги до інструмента

1. Роботодавець повинен забезпечити працівника справним, якісним інструментом для виконання роботи.

2. Під час виконання робіт слід дотримуватися вимог Інструкції з охорони праці під час виконання монтажних робіт інструментами і пристроями, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 N 254, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 20.07.2001 за N 616/5807.

3. Виготовлення, ремонт, заточка інструмента повинні виконуватися переважно в централізованому порядку.

4. Для зберігання і перенесення інструмента кожному працівнику повинні видаватися справні легкі ручні переносні ящики або сумки.

5. Молотки, кувалди повинні мати поверхню бойка злегка опуклу, гладку, незбиту, без задирок, вибоїв, ум'ятин, тріщин і бути щільно заклинені металевими зайорженими клинами на рукоятках овального перетину із сухого дерева твердих і грузлих порід (клен, дуб, горобина, в'яз). Ручка молотка має бути прямою, з незначним стовщенням до її вільного кінця. Поверхня ручки має бути гладкою, рівно зачищеною, без тріщин, задирок і сучків.

6. Напилки, стамески, долота, викрутки, шила і інший ручний інструмент із загостреним неробочим кінцем мають бути міцно закріплені в гладко і рівно зачищеній рукоятці. Рукоятки повинні мати довжину відповідно до розмірів інструмента, але не менше 150 мм, і мають бути стягнуті металевими кільцями, щоб уникнути розколювання. Працювати напилками та іншими подібними інструментами без рукояток або з несправними рукоятками не дозволяється.

7. Ударні інструменти (зубила, крейцмеселі, борідки, пробійники, керни тощо) не повинні мати скошених чи збитих потилиць із задирками, ум'ятин, вибоїв і тріщин.

8. Гайкові ключі мають відповідати розмірам гайок і голівок болтів і не повинні мати тріщин і задирок. Губки ключів мають бути рівнобіжні. Подовження ключа шляхом нарощування його контрключами, трубами тощо не дозволяється.

9. Розсувні ключі не повинні мати люфт у рухливих частинах. Грані гайок і кріпильних болтів і їх різьба мають бути неспрацьованими.

10. Верстатні лещата повинні бути в повній справності, рухома частина не мати прокручування різьби, міцно захоплювати виріб, що затискається, і мати на губках неспрацьовану насічку.

11. Відстань між верстатними лещатами повинна бути не менше 1 м. Ширина верстата повинна бути не менше 0,75 м.

Для захисту працівників від осколків, що відлітають, повинні бути встановлені дрібні металеві сітки заввишки не менше 1 м. Під час двобічної роботи на верстаті сітка встановлюється усередині, а при однобічній - з боку, повернутого до робочих місць, проходів та вікон.

12. Гострогубці і плоскогубці не повинні мати надщерблених рукояток. Губки гострогубців мають бути гострими і ненадщербленими, а плоскогубців - зі справною насічкою.

13. Сокира повинна мати гладке лезо, міцно та щільно насаджена на березове топорище і закріплена м'яким сталевим зайорженим клином. Поверхня топорища повинна бути гладкою, рівно зачищеною, без тріщин, задирок, сучків і надломів.

14. Зенкери, свердла, викрутки і інший вставний інструмент мають бути правильно заточені і не мати тріщин, вибоїв, задирок і інших дефектів. Хвостовики цього інструмента не повинні мати нерівностей, скосів, тріщин і інших ушкоджень, мають бути щільно пригнані і правильно центровані.

15. Пилки (ножівки, поперечні, лучкові тощо) повинні бути правильно розведені і гостро заточені. Ручки пилок повинні бути міцно закріплені, гладко і рівно зачищені. Лучкові пилки повинні мати міцний остов та правильний натяг полотна.

16. Стругальний інструмент (рубанки, фуганки, шерхебелі та ін.) повинен мати гладкі, рівно зачищені колодки та рукоятки. Задній кінець колодки, який приходиться під руку, у верхній своїй частині має бути закруглений. Різальні частини строгального інструмента повинні бути правильно заточені, міцно та щільно припасовані до дерев'яних колодок і не мати дефектів.

17. Пневматичний інструмент повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.2.010-75 "Система стандартов безопасности труда. Машины ручные пневматические. Общие требования безопасности" та цим Правилам.

18. Пневматичні машинки повинні мати сітки у футорках. Молотки повинні мати упорні кільця або інші пристосування, які не допускають вильоту бойка. Клапани на рукоятках пневматичних машинок повинні легко та швидко відкриватися і закриватися, бути щільно припасовані і не пропускати повітря у закритому положенні. Хвостовики інструментів пневматичних машинок мають бути щільно припасовані та правильно центровані.

19. Увесь пневматичний інструмент повинен бути паспортизований. Штуцери та ніпелі з прогумового матеріалу повинні мати паспорт заводу-постачальника із зазначенням тиску, для якого їх можна використовувати. Кріплення шлангів до інструмента і трубопроводів має бути виконано способами, що унеможливлюють зрив шланга, за допомогою спеціальних штуцерів або ніпелів.

20. Штуцери і ніпелі шлангів повинні мати справні грані і різьбу, що забезпечують надійне та щільне приєднання шлангів.

З'єднання виконувати накручуванням на повне число витків різьби. Гумові шланги закріплювати на штуцери за допомогою спеціальних стягувальних хомутів. З'єднувати шланги між собою за допомогою зайоржених ніпелів із закріпленням хомутом. Ключі-насадки мають бути надійно закріплені спеціальними штифтами і кільцями. Не дозволяється їх кріплення шплінтами і дротом.

Взаємодія всіх частин, регулювання та перевірка справності пневматичної машинки мають бути випробувані в дії стисненим повітрям до видачі машинки в роботу.

Після закінчення роботи або зміни пневматичні машинки повинні здаватися для перевірки.

До виконання робіт допускаються особи, які пройшли навчання та перевірку знань при роботі з пневмоінструментом.

21. Бензинові та гасові лампи повинні видаватися випробуваними та справними. Видавати лампи без запобіжного клапана з пропусканням повітря або пального не дозволяється.

Після закінчення роботи лампа негайно гаситься та здається у комору без пального.

22. Розпалювання лампи повинно виконуватися на металевій або кам'яній підлозі. Полум'я повинно направлятися на вогнетривкий предмет.

До виконання робіт допускаються особи, які пройшли навчання та перевірку знань при роботі з бензиновими та гасовими лампами.

23. Під час використання абразивного інструмента необхідно виконувати вимоги ГОСТ 12.3.028-82 "Система стандартов безопасности труда. Процессы обработки абразивным и эльборовым инструментом. Требования безопасности" та Правил і норм безпечної роботи з абразивним інструментом, затверджених ЦК профспілки робітників машинобудування від 18.09.64 (НПАОП 28.52-1.22-64).

11. Вимоги електробезпеки

1. Усі електроустановки повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.21-98 та Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 06.10.97 N 257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.01.98 за N 11/2451 (із змінами) (далі - НПАОП 40.1-1.01-97).

2. Усі доступні струмопровідні частини електроустаткування повинні мати огородження.

3. На електродвигунах і механізмах, яким надається рух, повинні бути нанесені стрілки, що вказують напрямок руху механізму і електродвигуна. На пусковому пристрої повинен бути позначений агрегат, до якого пусковий пристрій належить.

4. Плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані із зазначенням номінального струму вставки.

Використовувати некалібровані плавкі вставки без маркування величин номінального електроструму не дозволяється.

5. Щитки та рубильники повинні встановлюватися в глухих металевих кожухах, які зачинені на замок, та мати запис про робочу напругу.

6. Електропривод повинен негайно відключатися від мережі в випадках:

появи диму або вогню з електродвигуна або пускорегулювальної апаратури;

нещасного випадку з працівником, який потребує негайної зупинки електродвигуна;

вібрації понад допустимі норми, яка загрожує цілісності електродвигуна;

поломки приводного механізму;

суттєвого зниження числа обертів, яке супроводжується швидким нагрівом електродвигуна.

7. Використання відкритих рубильників, які мають кожухи з прорізом для руху ручки, не дозволяється.

8. Усе електроустаткування, а також устаткування і механізми, які можуть опинитися під напругою (корпус електродвигуна, захисні кожухи рубильників та реостатів, металева броня кабеля та ін.), повинні мати надійне заземлення.

Заземлення повинно бути видимим.

9. Машини ручні електричні повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.013.0-91 "Система стандартов безопасности труда. Машины ручные электрические. Общие требования безопасности и методы испытаний" (далі - ГОСТ 12.2.013.0-91), а також стандартам та технічним умовам на конкретні види машин.

10. Металеві частини переносних електричних печей та електроінструмент класу I повинні бути заземлені згідно з ГОСТ 12.2.013.0-91. Електропроводка та арматура силових та освітлювальних мереж повинні бути надійно ізольовані та захищені від впливу високої температури, механічних ушкоджень та хімічного впливу.

11. Роботи з ремонту устаткування та механізмів повинні виконуватися тільки після відключення від мережі електроживлення з обов'язковим вивішенням у місцях відключення попереджувальних плакатів.

Відключення і підключення електропроводів повинно виконуватися черговим електриком.

12. Перевірка справності електроінструмента до видачі його в роботу повинна виконуватися згідно з ГОСТ 12.2.013-0-91 та вимогами стандартів або технічними умовами на конкретні види машин.

13. Напруга переносного електроінструмента повинна бути:

не вище 220 В у приміщеннях без підвищеної небезпеки;

не вище 42 В у приміщеннях підвищеної небезпеки;

не вище 12 В у приміщеннях особливо небезпечних та поза приміщень.

Виконувати роботи електроінструментом напругою 220 В слід з обов'язковим використанням електрозахисних засобів (коврики, калоші, рукавички та ін.).

14. Штепсельні з'єднання, які призначені для підключення ручного електроінструмента, повинні бути з недоступними струмоведучими частинами. Штепсельні з'єднання (розетки, вилки), які використовуються на напругу до 42 В, за конструктивним виконанням та кольором повинні відрізнятися від звичайних штепсельних з'єднань на напругу 220 В та унеможливлювати включення вилок до 42 В у штепсельні розетки 220 В.

15. Для безпечного виконання робіт в умовах недостатньої освітленості конструкція переносних ручних світильників повинна відповідати таким вимогам:

корпуси та рукоятки ручних світильників повинні бути виконані з теплостійких і вологостійких ізолювальних матеріалів великої механічної міцності;

їх струмоведучі частини повинні бути закриті міцним захисним покриттям від випадкового дотику;

дріт у місцях з'єднання не повинен мати надмірного натягу;

увід дроту повинен бути влаштований так, щоб унеможливлювати його злам у місцях уводу;

металеві захисні сітки, рефлектори, гачки або дужки для підвішування повинні кріпитися на ізолювальних частинах ручних світильників;

конструкція патрона повинна унеможливлювати дотик до струмоведучих частин під час заміни ламп.

16. Переносні ручні світильники та ручний інструмент для електромонтажних робіт повинні проходити перевірку на справність 2 рази на рік.

17. Ручний інструмент, який використовується для електромонтажних робіт (викрутки, плоскогубці, кусачки та ін.), повинен мати ізольовані рукоятки.

18. Працівник, який здійснює технологічне обслуговування електроустаткування та працює з електроінструментом, повинен дотримуватися вимог Інструкції з охорони праці під час виконання монтажних робіт інструментами і пристроями.

На робочих місцях параметри електромагнітних полів повинні відповідати вимогам Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.12.2002 N 476, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.03.2003 за N 203/7524 (далі - ДСН 3.3.096-2002).

19. Електричні випробування дроту та кабелів повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.019-80 "Система стандартов безопасности труда. Испытания и измерения электрические. Общие требования безопасности" (далі- ГОСТ 12.3.019-80).

12. Вимоги до контрольно-вимірювальних приладів

1. Контрольно-вимірювальні прилади, які використовуються для контролю параметрів технологічних процесів при виробництві кабельної продукції, повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.019-80, ГОСТ 12.1.006-84 "Система стандартов безопасности труда. Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля", НПАОП 40.1-1.21-98 та ДСН 3.3.096-2002.

2. Контрольно-вимірювальні прилади повинні бути перевіреними відповідними органами стандартизації, метрології та сертифікації.

3. На шкалі контрольно-вимірювальних приладів повинна бути забезпечена чітка видимість поділок.

1. Вимоги безпеки в прокатно-волочильному виробництві

1. Прокатування мідних і алюмінієвих зливків повинно відповідати таким вимогам:

1.1. З метою забезпечення належних аерацій будівель у покрівлях прокатних цехів повинні бути улаштовані витяжні фонарі. Приплив повітря забезпечується природною або механічною вентиляцією.

1.2. Настил підлоги прокатних цехів у місцях руху металу виконується з металевих плит з щільними стиками. У місцях перебування працівників металеві плити повинні бути рифленими.

1.3. Температура нагрітих поверхонь устаткування та огороджень на робочих місцях не повинна перевищувати 43 град.С згідно з ДСТУ EN 563-2001 "Безпечність машин. Температури поверхонь, доступних для дотику. Ергономічні дані для встановлення граничних значень температури гарячих поверхонь" (далі - ДСТУ EN 563-2001). У разі відсутності можливості виконання цієї вимоги бічні поверхні устаткування повинні огороджуватися спеціальними екранами, які охолоджуються зсередини проточною водою.

1.4. Завантажувальні вікна нагрівальних печей повинні зачинятися дверцятами, футерованими вогнетривкими матеріалами або залізоазбестовими захисними екранами. Металеві дверцята повинні мати водяне охолодження. Можуть використовуватися водяні завіси.

1.5. На всі фіксовані робочі місця біля нагрівальних печей повинно подаватися зосереджено чисте кондиціоноване повітря за допомогою повітряного душування, а біля завантажувальних та вихідних вікон повинні улаштовуватися витяжні зонти згідно з вимогами ДСН 3.3.6.042-99 та ДСН 3.3.1.038-99 "Підприємства чорної металургії. Державні санітарні правила", затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 38 (далі - ДСН 3.3.1.038-99).

Температура нагрітих поверхонь обладнання не повинна перевищувати 43 град.С згідно з ДСТУ EN 563-2001.

1.6. Під час роботи нагрівальних печей на газовому паливі слід дотримуватися вимог Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 01.10.97 N 254, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.05.98 за N 318/2758 (далі - НПАОП 0.00-1.20-98).

1.7. Подача мідних і алюмінієвих зливків до нагрівальних печей, навантаження зливків на електрокари, автонавантажувачі, електронавантажувачі та ін. та їх розвантаження повинні бути механізованими. Під час подачі зливків металу в піч за допомогою штовхателю повинно бути забезпечено правильне та точне їх укладання перед входом у піч.

1.8. Відстань між нагрівальною піччю та обтискувальною кліттю повинна бути не менше 4 м.

1.9. Під час переходу з нагріву в печі зливків одного металу на нагрів зливків іншого металу піч необхідно очистити від окалини та металевого пилу.

Очищення слід виконувати в захисних окулярах.

1.10. До форсунок подачі палива повинен бути зручний доступ для обслуговування та ремонту.

1.11. Перед запалюванням форсунок та подачею палива слід спочатку відкрити димовий шибер і ретельно провітрити піч.

1.12. Розпалювання нагрівальної печі повинно виконуватися працівником в захисних окулярах з світлофільтрами або захисних щитках за допомогою факела на ручці довжиною не менше одного метра з захисним щитком.

1.13. Розпалювання полуменевої печі повинно виконуватися відповідно до вимог технологічної інструкції.

1.14. Припинення роботи форсунок повинно забезпечуватися шляхом перекриття подачі палива, а потім припинення подачі повітря або пару.

1.15. В випадках припинення подачі мазуту у топку слід перекрити вентиль мазутопроводу. Відкривати вентиль слід після усунення причин припинення подачі мазуту.

1.16. Натискні витратні баки з паливом повинні розміщуватися зовні будівель або в ізольованих приміщеннях. Допускається розташування витратних баків ємністю не більш 5 куб.м в одному приміщенні з печами за умовами встановлення їх на металевих площадках на відстані не менше 3 м від печей.

1.17. Витратні баки з нафтою та мазутом повинні мати підігрів паром або гарячою водою до температури, яка установлена для даної марки нафти (мазуту). Для контролю температури та рівня палива у баках повинні бути установлені необхідні прилади.

1.18. Пульт керування прокатним станом повинен бути розташований на висоті не менше 2 м та має забезпечувати повний огляд місця роботи.

Робоче місце навантаження та вивантаження зливків металу із нагрівальної печі та пульт керування прокатним станом повинні бути зв'язані двобічною сигналізацією.

1.19. Зливки, що подаються на обтискувальну кліть, повинні бути нагріті до температури, яка встановлюється технологічною інструкцією (картою технологічного процесу).

1.20. Передача металу по переділам прокатного стана (обтискувальна, проміжна та оздоблювальна кліті) повинна виконуватися за допомогою жорстко закріпленого жолоба, який має гладку внутрішню поверхню без виступів. Місця з'єднання жолобів не повинні мати перекосів та зазорів більше 2 мм.

1.21. Робоче місце вальцювальника на оздоблювальній лінії лінійних прокатних станів повинно бути захищено надійною стійкою, гребінкою.

1.22. У разі затримки штаби металу у валках проміжної кліті або оздолблювальної лінії повинна бути забезпечена подача сигналу для припинення прокатки наступної заготовки.

1.23. Під час використання напрямних трубок для приймання катанки на намотувальні машини необхідно жорстко закріпляти трубки для унеможливлення виходу катанки з валків мимо трубки.

1.24. Намотувальні машини для приймання катанки повинні бути механізовані.

1.25. Горизонтальні намотувальні машини для приймання катанки повинні бути обладнані пристроєм для уловлювання кінця катанки.

1.26. Намотувальні машини для намотування сортового прокату в бухти повинні бути обладнані пристроєм плавного пуску і зупинки та швидкодіючими гальмами.

1.27. Робота ножиць для різання сортового прокату без огороджень не дозволяється.

1.28. Кліті прокатного стана повинні бути установлені так, щоб були відсутні зворотні та перехресні потоки металу.

1.29. Муфти, шпинделі та валки прокатних станів повинні мати суцільні огородження з отворами для проходження металу. Чистові кліті безперервних прокатних станів повинні мати огородження з висувними дверцятами та замками.

1.30. Змазування підшипників робочих клітей прокатного стана повинно бути автоматичним.

1.31. Поверхня прокатного поля повинна бути металевою та гладкою.

1.32. Під час роботи на прокатному полі, карманах та ін. не повинні бути захолоджені штаби та кінці металу.

1.33. Кармани повинні забезпечувати вільний прохід петлі штаби металу, яка прокочується.

1.34. Для безпечного переходу працівників через рольганги, конвеєри і транспортери в необхідних місцях повинні бути перехідні містки з рифленими поверхнями та поруччям.

У місцях переходу через гарячий метал містки повинні мати теплоізолювальний настил та бути огороджені з боків металевими суцільними або сітчатими щитками висотою не менше 1,8 м.

1.35. Конструкція перехідних містків прокатних станів і рольгангів повинна забезпечувати безпечний прохід під час роботи стана.

1.36. Біля робочих місць прокатчиків та вальцювальників повинні розміщуватися баки з проточною водою температурою не вище 43 град.С для охолодження інструмента.

1.37. Відстань між клітями прокатного стана при ручному обслуговуванні його повинна бути не менше 1 м.

1.38. Зміна валків на прокатному стані повинна бути механізована.

1.39. Прокатний стан повинен бути забезпечений двобічною сигналізацією з машинним відділенням. Сигнали про пуск стана повинні бути видними та чутними всім працівникам на прокатному стані та допоміжних дільницях.

1.40. Процес прокату металу повинен бути повністю механізований.

1.41. Пневматичні пристрої прокатних станів повинні мати глушники.

1.42. Прокатний стан повинен мати кнопку "СТОП" на всіх робочих місцях для аварійного відключення стана.

2. Травління мідної катанки та сортового металу повинно відповідати таким вимогам:

2.1. Травильні баки повинні бути облицьовані кислототривким матеріалом та встановлюватися в ізольованому приміщенні з припливно-витяжною вентиляцією. У приміщенні травління повинні бути засоби індивідуального захисту (чоботи гумові, фартух кислотозахисний, рукавички кислотозахисні, захисні окуляри). Металоконструкції повинні мати антикорозійне покриття. Висота борту травильного бака від підлоги повинна бути не менше 0,75 м.

2.2. Подача води та пару повинна здійснюватися зверху: води - через водопровідний кран, а пари - через вентиль з пристроєм для подачі пару безпосередньо у розчин або воду.

2.3. Заливка кислоти, навантаження та вивантаження металу у травильні баки повинні бути механізованими.

2.4. Чалочне пристосування для навантаження та вивантаження металу в баки повинно бути виготовлено з міді та періодично випробуватися.

2.5. Для промивки металу після травління повинно бути виділено місце зі стоком води.

2.6. Здобування мідного купоросу з відпрацьованої сірчаної кислоти під час травління міді повинно бути механізованим та розміщатися в окремому ізольованому приміщенні з припливно-витяжною вентиляцією.

3. Відпал мідного дроту, сортового металу, дроту для щіткотримачів, сплавів опору та ін. повинен відповідати таким вимогам:

3.1. Улаштування електроустаткування електричних печей повинно відповідати та експлуатуватися згідно з вимогами НПАОП 40.1-1.21-98 та НПАОП 40.1-1.01-97.

На робочому місці операторів необхідно дотримуватися вимог ДСН 3.3.6.096-2002.

3.2. Електричні печі повинні мати блокування для автоматичного зняття напруги з нагрівальних елементів під час відкриття дверцят печі.

3.3. На щитах і пультах керування електричних печей повинні бути встановлені сигнальні лампи для попередження про включення напруги на нагрівальні елементи печі та її відключення.

3.4. Печі з електричним обігрівом, з водяним розчином, для відпалу металу повинні мати вентиляцію для видалення утвореної пари.

3.5. Полуменеві печі повинні бути встановлені в окремих приміщеннях з припливно-витяжною вентиляцією.

3.6. Печі для відпалу повинні мати теплоізоляцію для утворення температури на поверхні не більше 43 град.С.

3.7. Запалювання форсунок повинно виконуватися у такому порядку: провентилювати піч, перед пуском рідкого пального слід пустити у форсунку пар або повітря; запалювання рідкого пального слід виконувати факелами з довгою ручкою, при цьому запалений факел вводити у топку до пуску пального; у випадку, коли пальне не загорілось або погасло, необхідно зупинити його приплив і знов пускати лише після ретельного провітрювання печі. На рукоятці факелу повинен бути захисний щиток. Працівник повинен користуватися захисними окулярами.

3.8. Подача металу до печей, їх завантаження та вивантаження повинні бути механізованими.

4. Волочіння дроту, шин, колекторів, прутків та ін. повинно відповідати таким вимогам:

4.1. Розмотувальний пристрій машин волочіння повинен бути зблокований з машиною для її відключення в разі заплутування дроту та мати пристосування для обмеження скидання витків катанки або дроту.

4.2. Машина грубого та середнього волочіння повинна бути обладнана пристроєм для зупинки машини в разі обриву дроту або виходу його кінця з останньої волоки.

4.3. Установлення заготовки для волочіння і протягування на машини та знімання готової продукції або напівфабрикатів повинні бути механізованими.

4.4. Усі машини волочіння повинні мати тільки одну кнопку "ПУСК" на основному робочому місці та декілька кнопок "СТОП" уздовж машини.

4.5. Машини грубого і середнього волочіння та барабан однократного волочіння крім кнопки "ПУСК" повинні бути обладнані педаллю для короткочасного відключення машини під час її заправлення.

4.6. Під час роботи на машинах волочіння працівник повинен бути забезпечений захисними окулярами та протишумними навушниками або "берушами".

4.7. Уключення машин волочіння повинно здійснюватися після протискання педалі на 40-60 мм.

Педаль повинна розміщуватись на висоті 60-80 мм від рівня підлоги та мати захисне огородження від випадкового її натягу. Робоча поверхня педалі повинна бути рифленою.

4.8. Волока на затягувальному апараті повинна бути надійно закріплена.

Приймальні барабани, шпулькові апарати та приймальні котушки на машинах волочіння повинні мати суцільні огородження з оглядовими отворами, які захищені прозорим небитким матеріалом.

Огородження повинні бути зблоковані з пусковим пристроєм машини.

4.9. Під час використання на машинах волочіння суміщеного відпалу пристрій для відпалу повинен мати безпечну напругу, захисне заземлення та відповідати вимогам ГОСТ 12.2.007.0-75 "Система стандартов безопасности труда. Изделия электротехнические. Общие требования безопасности".

До роботи на них допускаються особи, які пройшли навчання і перевірку знань згідно з НПАОП 0.00-4.12-05 та мають другу групу з електробезпеки.

4.10. Зварювальні контактні апарати повинні мати запобіжні екрани та бути заземлені. На робочому місці біля апарата повинен бути гумовий коврик.

4.11. Напруга, яка підводитися до електродів або затисків машин контактного зварювання, повинна бути не більше 42 В.