Відповідно до Закону України "Про охорону праці", Положення про Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 N 1640,

1. Затвердити Правила охорони праці для працівників морських рибних портів (далі - Правила), що додаються.

2. Наказ увести в дію з 01.04.2007 року.

3. З набранням чинності наказу вважати такими, що не застосовуються на території України, Правила з техніки безпеки в рибних портах, затверджені Президією ЦК профспілки робітників харчової промисловості, протокол від 25.12.68 N 17.

4. Відділу організації державного нагляду в АПК та соціально-культурній сфері (Ткачов В.С.) у п'ятиденний термін забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

5. Управлінню нормативно-правового та юридичного забезпечення (Калиновська І.Г.) внести Правила до Державного реєстру нормативно-правових актів з охорони праці та розмістити їх на веб-сторінці Держгірпромнагляду.

6. Начальникам територіальних управлінь Держгірпромнагляду вжити заходів щодо вивчення вимог Правил державними інспекторами та забезпечити систематичний контроль за дотриманням вимог Правил.

7. Головному редактору журналу "Охорона праці" Яковенку М.Г. опублікувати наказ у черговому номері журналу.

8. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Держгірпромнагляду Долматова О.І.

1.1 Ці Правила поширюються на морські рибні порти, приписні портпункти, а також на всіх суб'єктів рибогосподарської діяльності, незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в експлуатації яких знаходяться причали і пірси, що використовуються для будь-яких вантажних операцій, у тому числі для забезпечення суден матеріально-технічним постачанням і продовольством.

1.2 Для перевантаження і зберігання вантажів, а також виконання інших операцій порт повинен оснащуватися:

підіймально-транспортним обладнанням для проведення вантажних операцій як поблизу берега, так і на плаву;

складськими будівлями, навісами, майданчиками та ємностями-складами для штучних вантажів, рефрижераторними складами (холодильниками), складами навалювальних вантажів, рідких вантажів тощо;

адміністративними та побутовими будівлями;

системами електропостачання для живлення портового електроустаткування й освітлення під час проведення робіт у порту з настанням темноти чи за недостатньої видимості, системами автоматизації виробничих процесів, пожежної сигналізації та зв'язку;

системами теплопостачання, водопостачання та каналізації;

пристроями й обладнанням для захисту середовища від забруднення;

портовим і службово-допоміжним флотом;

будівельно-ремонтними підрозділами й обладнанням для ремонту портових споруджень і пристроїв.

1.3 Під час виконання робіт, що не є специфічними для рибних портів, слід керуватися відповідними нормативними актами з охорони праці.

1.4 Відповідно до статті 15 Закону України "Про охорону праці" (із змінами) та вимог Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15.11.2004 N 255, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2004 за N 1526/10125 (НПАОП 0.00-4.21-04), в морських рибних портах створюється служба охорони праці.

Служба охорони праці порту підпорядковується безпосередньо роботодавцю.

1.5 Згідно зі статтею 5 Закону України "Про охорону праці" під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я.

1.6 У морських рибних портах мають бути розроблені інструкції з охорони праці згідно з Положенням про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженим наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 29.01.98 N 9, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.04.98 за N 226/2666 (НПАОП 0.00-4.15-98).

1.7 Працівники морських рибних портів на роботах з шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, що пов'язані із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, повинні забезпечуватися спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту згідно з Нормами безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам рибного господарства, затвердженими наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 11.04.2006 N 214, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 21.04.2006 за N 473/12347 (НПАОП 05.0-3.03-06).

1.8 Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві повинні здійснюватися згідно з Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 N 1112 (із змінами).

У цих Правилах наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

акваторія - ділянка водної поверхні у визначених межах;

балясина - рейка, що служить сходинкою штормтрапа;

бімси люкові - знімні балки, що служать опорами знімних кришок люків;

внутрішні суднові ходи - суднові ходи, що з'єднують окремі райони порту;

екіпаж судна - особовий склад судна, який забезпечує керування, рух, живучість і безпеку експлуатації судна;

зовнішній рейд - частина акваторії, що знаходиться за межами огороджувальних споруд;

каболка - нитка, звита з волокон прядива;

кнехти - тумби, прикріплені до палуби судна і призначені для кріплення швартовного каната;

колективний рятувальний засіб - засіб, здатний забезпечити збереження життя людей, які терплять лихо, з моменту залишення ними судна;

кранець - пристрій (дерев'яний, гумовий, пневматичний або зшитий з парусини мішок, набитий ворсою й обплетений каболкою), що служить для пом'якшення ударів під час підходу (відходу) судна;

лінь - прядив'яний трос діаметром до 25 мм;

лючини - міцні дерев'яні знімні щити, що служать для закриття люків;

морські та внутрішні водні шляхи - природні і штучні водні простори і водотоки, що використовуються з метою здійснення судноплавства;

нотіс - повідомлення щодо готовності судна до вантажних операцій;

огон - петля на кінці троса;

пайол - настил у трюмі судна або в машинно-котельному відділенні;

підхідний канал - зовнішній судновий хід;

портові ГТС (далі - ГТС) - гідротехнічні споруди, що використовуються для забезпечення перевезень вантажів і пасажирів, побудови, ремонту й обслуговування суден;

Регістр судноплавства України - національне класифікаційне товариство, що здійснює технічний нагляд і проводить класифікацію морських і річкових торгівельних суден. Належить до сфери управління Міністерства транспорту України;

рибопромисловий флот - судна флоту, що беруть участь у добуванні, обробці, прийманні та транспортуванні риби й інших водних живих ресурсів;

службово-допоміжний флот рибного господарства - судна флоту, що безпосередньо не беруть участі в добуванні, обробці, прийманні та транспортуванні риби й інших водних живих ресурсів під час промислу;

твіндек - міжпалубний простір у внутрішній частині корпуса судна;

утори - заглибина у дерев'яній посудині, вантажі тощо;

храпці - стропи для підйому бочок;

швартов - рослинний або сталевий трос, заведений під час швартування судна;

шкентель - сталевий кінець м'якого троса з огоном на кінці;

шкерт - тонкий короткий кінець троса;

шлаг - оберт троса навколо кнехта або турачки.

3.1 Під час виконання робіт на береговій частині, акваторії та суднах на працівників морських рибних портів можуть діяти такі небезпечні та шкідливі виробничі фактори, вплив яких на працівника за певних умов може викликати професійне захворювання, тимчасове або стійке зниження працездатності, підвищити частоту соматичних та інфекційних захворювань:

3.1.1 Фізичні:

машини і механізми, що рухаються;

рухомі частини виробничого обладнання;

підвищена небезпека перевантажувальних робіт;

слизькість підлоги, суднової палуби та робочих місць;

хитавиця судна під час виконання суднових робіт;

обрив натягнутих під навантаженням канатів, тросів і ланцюгів;

імовірність падіння з висоти, у трюм і за борт суден;

великі глибини води та можливість утоплення людей;

підвищена запиленість повітря робочої зони;

пожежо- та вибухонебезпечність палива й інших застосовуваних нафтопродуктів;

підвищена або знижена вологість повітря;

підвищена або знижена температура повітря робочої зони, поверхні обладнання, трубопроводів;

несприятливі гідрометеорологічні умови - туман, гроза, злива, шторм тощо;

підвищений рівень шуму та вібрації на робочих місцях;

підвищена або знижена рухомість повітря;

надмірна швидкість наростання тиску, підвищений парціальний тиск кисню, підвищений парціальний тиск азоту, підвищена концентрація вуглекислого газу, вуглеводнів, окисів вуглецю та окису азоту під час виконання водолазних робіт;

підвищений рівень сонячної радіації;

підвищена напруга в електричній мережі, замикання якої може пройти через тіло людини;

електромагнітне випромінювання;

відсутність або недостатність природного освітлення;

недостатня освітленість робочої зони.

3.1.2 Хімічні:

підвищена загазованість повітря робочої зони;

токсичність, шкідливість і подразнювальна дія мийних, дезінфекційних засобів та інших небезпечних рідин і речовин;

за характером впливу на організм людини - токсичні, дратівні, сенсибілізувальні;

за шляхом проникнення в організм людини - через органи дихання, шкірні покриви і слизові оболонки.

3.1.3 Біологічні:

патогенні мікроорганізми і продукти їх життєдіяльності.

3.1.4 Психофізіологічні:

фізичні перевантаження (статичні та динамічні);

нервово-психічні перевантаження (робота на висоті, монотонність праці, емоційні перевантаження тощо).

4.1 Працівники морських рибних портів, уключаючи членів екіпажів суден і плавзасобів портового та службово-допоміжного флоту, повинні знати і виконувати вимоги чинних нормативно-правових актів з питань охорони праці, безпеки мореплавства, правил поводження з машинами, механізмами, транспортними засобами, устаткуванням та іншими засобами виробництва; вміти користуватися засобами індивідуального і колективного захисту, індивідуальними і колективними рятувальними засобами, а також засобами гасіння пожеж; вміти надавати першу допомогу постраждалому в разі виробничих травм, порізів, опіків, отруєнь тощо; додержуватися зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

4.2 Під час прийняття на роботу та в процесі роботи в морських рибних портах працівники повинні проходити за рахунок роботодавця навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці згідно з Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженим наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05).

4.3 Під час прийняття на роботу неповнолітніх та жінок необхідно дотримуватися нормативно-правових актів, зокрема Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94 N 46, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.07.94 за N 176/385, Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.93 N 256, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.03.94 за N 51/260, вимог Граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.03.96 N 59, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16.04.96 за N 183/1208, та Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10.12.93 N 241, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22.12.93 за N 194.

4.4 Посадові особи дільниці (служби) зобов'язані вжити заходів щодо усунення всіх порушень правил охорони праці, виявлених до початку чи під час виконання робіт. Якщо усунення порушень неможливе і вони загрожують життю та здоров'ю людей, роботи повинні бути припинені, а люди виведені в безпечне місце.

5.1 Територія, акваторія, споруди, будівлі, приміщення, технологічні процеси, устаткування в морських рибних портах повинні відповідати вимогам:

Санитарных правил организации технологических процессов и гигиенических требований к производственному оборудованию, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР, 1973, N 1042, Орієнтовно безпечних рівнів впливу (ОБУВ) шкідливих речовин у повітрі робочої зони, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України, 1993, N 5203, Гигиенической классификации труда, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР, 1986, N 4137, Санитарных правил и норм охраны прибрежных вод морей от загрязнения в местах водопользования населения, затверджених головним державним санітарним лікарем СРСР 06.06.88 (СанПиН 4631-89), Державних санітарних норм і правил при виконанні робіт у невимкнених електроустановках напругою до 750 кВ включно, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 09.07.97 N 198 (ДСН 198-97), Державних санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37 (ДСН 3.3.6.037-99), Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 39 (ДСН 3.3.6.039-99).

5.2 Температура, відносна вологість, швидкість руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень повинні відповідати вимогам Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою головного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42 (ДСН 3.3.6.042-99), та ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны", затвердженого і введеного в дію постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 29.09.88 N 3388.

5.3 Акваторія порту повинна утримуватися в належному санітарному стані. У межах акваторії не дозволяється викидати у воду та на лід шлак, сміття, харчові відходи, тару, макулатуру та будь-які інші предмети, а також викачувати нафту, масло та води з домішкою нафтових, масляних і жирових відходів.

5.4 У морських рибних портах повинні бути допоміжні та побутові приміщення відповідно до вимог СНиП 2.09.04-87 "Административные и бытовые здания", затверджених постановою Державного будівельного комітету СРСР від 30.12.87 N 313 (із змінами та доповненнями). Вимоги безпеки до будівель, споруд і приміщень, а також вимоги до санітарно-побутового забезпечення плавскладу та працівників порту наведені в розділах 8 та 24 цих Правил.

5.5 Під час прийняття на роботу та впродовж роботи працівники повинні підлягати медичним оглядам. Вимоги до медичних оглядів наведені в розділі 25 цих Правил.

5.6 У всіх виробничих, побутових і допоміжних приміщеннях слід підтримувати чистоту.

6.1 Основними елементами портової акваторії є:

підхідний канал або зовнішній судновий хід;

зовнішній рейд, що перебуває за межами огороджувальних споруд;

вхідний рейд - частина внутрішньої акваторії, що прилягає до воріт порту;

операційна акваторія, на якій здійснюється стоянка суден і допоміжних плавучих засобів під перевантажувальними роботами і маневри під час підходу та відходу суден біля причалів;

внутрішні суднові ходи, що з'єднують окремі райони;

внутрішні рейди різного призначення.

6.2 Для забезпечення зручності входу та виходу, розвороту і маневрування суден у разі підходу їх до причалів, безпечної і зручної стоянки біля причалів під час перевантажувальних, бункерувальних та інших операцій порт повинен мати акваторію достатніх розмірів і форми.

6.3 Акваторія повинна бути, по змозі, захищена від вітру, а також за рахунок будівництва зовнішніх і внутрішніх рейдових огороджувальних споруджень та раціональної компоновки порту захищена від хвилювання.

6.4 На акваторії порту повинні передбачатися місця для відстою портового та службово-допоміжного флоту.

6.5 Зовнішній рейд повинен використовуватися для відстою суден, перевантажувальних операцій на плаву, бункерування суден, постачання прісною водою, продовольством тощо.

6.6 Внутрішній рейд і портові басейни повинні мати природний або штучний захист від хвилювань, течій, відкладення наносів та інших факторів, що ускладнюють виконання вантажно-розвантажувальних робіт або маневрування суден на акваторії порту, для чого повинні бути збудовані морські огороджувальні споруди - хвилеломи та моли.

6.7 Акваторії портів, судноплавні канали та прибережні райони моря повинні мати нормативні глибини води й облаштування навігаційним обладнанням відповідно до вимог чинних норм і правил.

6.8 Для підтримки глибин акваторії та каналів необхідно проводити днопоглиблення за допомогою відповідних суден технічного флоту.

6.9 Не допускається порушення глибин, особливо поблизу причальних, огороджувальних та інших портових гідротехнічних споруд, що може призвести до розмиву ґрунту фундаментів споруд струменями води, які утворюються під дією гвинтів суден.

6.10 По підхідному каналу та акваторії повинна бути забезпечена безпека руху суден.

6.11 На підхідних каналах допускається, як правило, односторонній рух суден зі швидкістю не більше 6 вузлів за годину.

6.12 З метою унеможливлення посадки на мілину в разі відхилення судна від траси підхідного каналу та на мілководді акваторії повинні використовуватися знаки судноплавної обстановки.

6.13 На межах безпечних глибин повинні встановлюватися плавучі буї, а на березі - нерухомі створні знаки, що орієнтують напрямок осі каналу.

6.14 Знаки судноплавної обстановки повинні освітлюватися з настанням темноти чи за недостатньої видимості.

7.1 Сухопутну територію морських рибних портів (далі - територію) необхідно влаштовувати згідно з вимогами Закону України "Про пожежну безпеку", СНиП II-89-80 "Генеральные планы промышленных предприятий", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 30.12.80 N 213 (із змінами та доповненнями), СНиП 2.06.01-86 "Гидротехнические сооружения. Основные положения проектирования", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 28.05.86 N 71 (із змінами та доповненнями), СНиП 2.06.04-82* "Нагрузки и воздействия на гидротехнические сооружения (волновые, ледовые и от судов)", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 15.06.82 N 161 (вид. 1986 р., із змінами та доповненнями), СНиП 2.09.03-85 "Сооружения промышленных предприятий", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 29.12.85 N 263 (із змінами та доповненнями), та СНиП 2.11.01-85* "Складские здания", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 30.12.85 N 280 (вид. 1991 р., із змінами та доповненнями).

7.2 На території порту повинні бути обладнані упоряджені причали, площадки, складські, службові та допоміжні будівлі, санітарно-побутові пристрої, що повинні відповідати чинним нормам і правилам.

7.3 Причали повинні розташовуватися на підвищених місцях і бути захищені від паводків, вітрових нагонів води.

7.4 Причали повинні бути забезпечені необхідними рятувальними засобами на воді: рятувальними кругами з линями довжиною 27,5 метрів і баграми, встановленими через 150 метрів, а з морського боку повинні бути обладнані рятувальними пристроями у вигляді стаціонарних сходів або скоб-трапів, установлених з інтервалом 30-35 метрів.

7.5 Крім причалів для вантажно-розвантажувальних операцій, в портах повинні бути спеціальні причали для ремонту суден, причали для бункерування тощо. За неможливості сполучити бункерування та інше постачання суден з вантажно-розвантажувальними операціями, необхідно для цієї мети мати спеціальні нафтові причали, огороджені плавучими бонами.

7.6 На території біля причального фронту повинно розташовуватися вантажно-розвантажувальне обладнання, склади, оперативні майданчики та під'їзні колії. Оперативні майданчики повинні мати дорожнє покриття.

7.7 Розташування будівель і споруд, складських і робочих майданчиків на території морських рибних портів повинно забезпечувати можливість організації вантажопотоків без перетинання напрямків або зустрічного руху.

7.8 До причалів повинні підводитися мережі водопостачання, електропостачання та лінії зв'язку.

7.9 Для відводу поверхневих вод на території причалів повинні прокладатися каналізаційні мережі.

7.10 Територія порту повинна утримуватися в належному порядку і чистоті, бути обгородженою та охоронятися.

7.11 У зимовий період усі проїзди та проходи, що примикають до виробничих, адміністративних і санітарно-побутових приміщень порту, необхідно очищати від снігу, а у випадку зледеніння - посипати піском.

7.12 На територію порту повинно бути не менше двох в'їздів, один з яких - запасний.

7.13 Ворота в'їзду на територію повинні відкриватися всередину території та бути обладнані так, щоб вони не могли довільно закриватися (відкриватися).

7.14 Ворота в'їзду, що відчиняються за допомогою електроприводу, повинні мати пристосування для відкривання їх вручну.

7.15 На залізничних коліях біля під'їзду до воріт порту, дільниці тощо повинні бути розміщені пристрої дорожнього загородження з автоматичною сигналізацією, що приводиться в дію на відстані, яка забезпечує своєчасне відкриття та закриття воріт.

7.16 Дорожні загородження (перевідні затворні бруси), що встановлюються біля воріт порту, в разі заборонного положення не повинні допускати можливості проходу маневрового состава.

7.17 На портових коліях повинні бути встановлені граничні стовпчики біля хрестовин стрілочних переводів і вказівні стовпчики місця зупинки під час під'їзду до воріт порту, розміщені на відстані 10 м від загороджувального пристрою.

7.18 Колійні знаки повинні бути стандартного типу та розміщуватися з правого боку на відстані не ближче 2 м від головки рейки з зовнішнього боку.

7.19 Територія кожного причалу повинна бути достатньою для розміщення на ній вантажів і проведення вантажних операцій згідно зі специфікою вантажів, що переробляються, та для устрою на ній подовжнього проїзду шириною не менше 6,25 м і під'їзду такої ж ширини від головного шляху портового району.

На території кожного причалу, критих і відкритих площ повинні бути передбачені та розмічені проходи і проїзди між штабелями вантажів відповідно до затвердженої адміністрацією порту схеми розміщення вантажів на складі.

7.20 Необхідно передбачати безпечні проходи та проїзди між штабелями складованих на причалі вантажів. Швартовні пристрої, розташовані на причалі, повинні бути вільними від вантажу.

7.21 Ширина вільних проходів, що залишаються уздовж краю причалу, повинна бути не менше 1 м.

7.22 Усі люки колодязів для подачі води і пари на судна, каналізаційні та інші люки, що знаходяться на території порту, повинні бути закриті справними, міцними кришками з ручками або спеціальними прорізами для їхнього відкривання.

7.23 На території порту не допускається наявність необгороджених відкритих люків, котлованів, траншей тощо. У темний час доби огородження небезпечних місць повинні освітлюватися.

7.24 Без дозволу адміністрації порту знімати, змінювати або переміщати огородження або інші пристрої, що забезпечують безпеку робіт, не дозволяється.

7.25 Шляхи, проїзди та проходи до будівель, споруд, пожежних джерел води, підступи до зовнішніх стаціонарних пожежних драбин, пожежного інвентарю й обладнання, засобів пожежогасіння, зв'язку та до електроустановок повинні бути завжди вільними.

7.26 На території порту на видних місцях повинні бути встановлені табло з вказівкою номерів телефонів аварійно-рятувальних служб, зазначенням порядку виклику пожежної охорони, знаками місць розміщення первинних засобів пожежогасіння, схематичним планом руху транспортних засобів, у якому вказано розташування будівель, водойм, гідрантів, пірсів та градирень, дозволені та заборонені напрямки поворотів, зупинки, виїзди, з'їзди тощо.

7.27 На період закриття доріг у відповідних місцях повинні бути встановлені покажчики напрямку об'їзду або влаштовані переїзди через ділянки, що ремонтуються.

7.28 Не дозволяється стоянка транспорту в наскрізних проїздах будівель, на відстані менше 10 м від в'їзних воріт на територію, менше 5 м від пожежних гідрантів, забірних пристроїв джерел води, пожежного обладнання та інвентарю, на поворотних майданчиках тупикових проїздів. У зазначених місцях повинні встановлюватися відповідні заборонні знаки.

7.29 Місця переходу та переїзду через внутрішні портові автомобільні та залізничні шляхи повинні бути позначені спеціальними покажчиками, оснащені необхідними попереджувальними знаками.

7.30 Шляхи на території порту, причали, вантажні майданчики та підлоги складів повинні бути з твердим, рівним, неслизьким покриттям і мати необхідний ухил для стоку води.

7.31 У разі розміщення поблизу будівель і споруд залізничних колій, останні повинні бути не ближче 6 м від осі колії до виходів з будівель і споруд. За неможливості виконання цієї вимоги біля виходів повинні бути встановлені запобіжні огородження та сигнали, що попереджують людей про рух залізничного транспорту.

7.32 По боках головних проїздів порту повинні бути влаштовані тротуари для пішоходів шириною не менше 1,5 м, що піднімаються над поверхнею шляхів більше ніж на 10 см і мають ухили для забезпечування стоку води.

7.33 Ширина проїздів у разі одностороннього руху транспорту повинна бути не менше 3,5 м, а в разі двостороннього - не менше 6,25 м.

7.34 Проїзди та проходи повинні бути вільними для руху та безпечними.

7.35 Для безпечного руху людей по території порту шляхи для проходу людей повинні влаштовуватися так, щоб уникати перетинання їх з проїзними шляхами.

7.36 На всіх місцях перетинання і крутих поворотів повинні бути вивішені попереджувальні знаки.

7.37 У небезпечних місцях варто встановлювати добре освітлювані в темний час доби попереджувальні плакати, що не дозволяють перехід.

У місцях з великим рухом на час небезпеки необхідно встановлювати спеціальні пости.

7.38 Шляхи для транспорту на території порту повинні влаштовуватися відповідно до норм і технічних умов проектування автомобільних шляхів і протипожежних норм будівельного проектування.

7.39 Під'їзні та внутрішні дороги морських рибних портів повинні задовольняти вимоги ДБН В.2.3-4-2000 "Споруди транспорту. Автомобільні дороги", затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 07.04.2000 N 66, та СНиП 2.05.07-91 "Промышленный транспорт", затверджених постановою Державного комітету СРСР з будівництва та інвестицій від 28.11.91 N 18.

7.40 Рух на території порту регулюється встановленими дорожніми знаками, що освітлюються в темний час доби. На перехрестях з інтенсивним рухом установлюються світлофори.

7.41 Швидкість руху автотранспорту на території порту встановлюється відповідним наказом по порту.

7.42 Місця перетинання шляхів і тротуарів із залізничними коліями повинні мати типовий настил і під'їзди, обгороджені стовпчиками або поручнями.

На підходах до переїздів повинні бути попереджувальні знаки.

7.43 Перехрещення проїздів для автотранспорту з залізничними коліями в одному рівні повинно влаштовуватись на горизонтальному відрізку шляху довжиною не менше 5 м в обидва боки від крайньої рейки, а підходи автопроїздів до перехрестя упродовж 50 м повинні мати тверде покриття та повздовжній ухил відповідно до вимог ДБН В.2.3-4-2000.

7.44 Для причалів, що споруджуються та реконструюються, крайня рейка для портальних кранів повинна знаходитися на відстані не менше 4 м від крайки причалу.

7.45 Рейки підкранових і залізничних колій у портах повинні бути, як правило, покладені так, щоб їхні голівки не виступали вище рівня покриття території.

7.46 Швидкість руху залізничних поїздів, локомотивів, маневрового складу територією порту повинна бути встановлена відповідним наказом по порту.

7.47 Не дозволяється проходити між вагонами, а також ходити по залізничних коліях і переходити їх поза встановленими переїздами.

7.48 До початку проведення вантажних операцій робочі місця та проходи повинні бути очищені від снігу, льоду, олії, нафти тощо і, за необхідності, посипані піском.

7.49 На території порту для стоянки транспорту повинні бути відведені спеціальні місця осторонь від шляхів, по яких транспортують вантажі, а також осторонь від маневрових залізничних колій. Не дозволяється використовувати для цієї мети проїзди.

7.50 Вантажі, що укладаються на причалі, слід розташовувати не ближче 2 м від зовнішньої грані головки крайньої рейки залізничної колії в разі висоти складування до 1,2 м, а якщо висота складування вантажу понад 1,2 м - не ближче 2,5 м.

7.51 Відстань між вантажем і конструкціями порталів підіймальних кранів, що виступають, повинна бути не менше 1,5 м.

7.52 Уся територія порту повинна мати в темний час доби штучне освітлення, яке забезпечує швидке знаходження пожежних драбин, пожежного обладнання, входів до будівель і споруд.

7.53 З настанням темноти чи за недостатньої видимості місця руху людей і транспорту проведення робіт повинні бути забезпечені штучним освітленням відповідно до норм, а також світловими попереджувальними сигналами.

7.54 Освітлення трюмів і палуб повинно забезпечуватися суднами.

7.55 Приміщення, трюми і склади, де проводяться вантажні та складські роботи, повинні бути забезпечені відповідною вентиляцією.

7.56 Причали, пірси, естакади, рампи тощо, що обслуговуються машинами внутрішнього портового колісного транспорту, повинні бути обладнані по краях міцними колесовідбійними брусами, що мають висоту 300 мм, ширину 200 мм і можуть бути знімними.

7.57 Колесовідбійний брус повинен постійно знаходитися в справності і систематично очищуватися від сміття, льоду і снігу. Усі пошкодження, отримані в процесі експлуатації, повинні негайно усуватися.

7.58 На причалах з асфальтобетонним покриттям не дозволяється складування жирів і олій в ушкодженій або несправній тарі.

7.59 Для перевантаження горючих рідин наливом повинні бути обладнані спеціальні окремі причали. Не дозволяється доступ на ці причали осіб, які не беруть участі в роботі.

7.60 Для газації суден начальником порту виділяється причал, віддалений від інших причалів, житлових, виробничих приміщень і залізничних колій на відстані не менше 50 м. Цей причал повинен бути обгороджений, мати один вхід і освітлюватися в нічний час.

7.61 На причалі для газації на відстані 30 м від судна повинно бути приміщення для розміщення вахтової служби судна і чергового загону газації, обладнане місцями для відпочинку, а також телефонним зв'язком з диспетчером порту та портовою санепідемстанцією.

7.62 Біля трапа судна, що підлягає газації, повинен бути встановлений попереджувальний щит з написом "Вхід заборонений. Небезпечно для життя". У нічний час щит повинен бути освітлений.

7.63 Для освітлення приміщень судна на час газації повинна бути забезпечена подача електроенергії від берегових установок або від іншого судна.

7.64 На території порту в безпосередній близькості від місця проведення вантажно-розвантажувальних робіт (не далі 100 м) повинна знаходитися кип'ячена питна вода. У разі температури повітря +25 град.С і вище вода повинна бути охолодженою та газованою. У разі температури повітря +10 град.С і нижче питна вода повинна знаходитися в опалюваних приміщеннях або підігріватися.

7.65 На всіх дільницях проведення вантажно-розвантажувальних робіт повинні знаходитися аптечки для надання першої медичної допомоги, кількість, комплектацію та місця розташування яких визначає завідувач пункту охорони здоров'я спільно зі службою охорони праці.

Аптечки повинні постійно поповнюватися.

7.66 На території підприємства не дозволяється влаштовувати звалища горючих відходів.

7.67 Персонал з прибирання території повинен бути проінструктований щодо способів прибирання.

7.68 Засоби прибирального реманенту, дезінфекційні матеріали та апаратура повинні зберігатись у спеціально відведених приміщеннях чи шафах, що закриваються.

7.69 Територія порту повинна бути обладнана урнами (попільницями) з негорючих матеріалів.

8.1 Виробничі будівлі та приміщення

8.1.1 Об'ємно-планувальні та конструктивні рішення виробничих будівель та споруд морських рибних портів повинні прийматись з урахуванням вимог СНиП 2.09.02-85* "Производственные здания", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 30.12.85 N 287 (вид. 1991 р., із змінами та доповненнями), СНиП 2.09.04-87 та ДБН В.1.1-7- 2002 "Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва", затверджених наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 03.12.2002 N 88.

8.1.2 Виробничі будівлі і споруди необхідно оглядати два рази на рік (навесні та восени) з метою визначення їх подальшої експлуатації відповідно до вимог Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України і Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27.11.97 N 32/288, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.98 за N 424/2864 (із змінами).

8.1.3 У приміщеннях висота від підлоги до низу виступних конструкцій перекриття (покриття) повинна бути не менше 2,2 м, висота до низу виступних частин комунікацій та обладнання в місцях регулярного проходу людей і на шляхах евакуації - не менше 2 м, а в місцях нерегулярного проходу людей - не менше 1,8 м.

8.1.4 Усі приміщення повинні мати достатню кількість входів, виходів і сходів, виконаних згідно з будівельними і протипожежними нормами. Двері або ворота для проходу людей і для потоку вантажів повинні бути окремими.

8.1.5 Внутрішні двері повинні відкриватися в бік ближніх загальних виходів, двері яких відкриваються назовні.

8.1.6 Виходи з приміщень, розташованих поблизу залізничних колій, повинні бути влаштовані паралельно колії. Якщо виходи з приміщень улаштовані в напрямку до залізничних колій, то повинні бути встановлені бар'єри, що їх обгороджують.

8.1.7 Бар'єри повинні встановлюватися ще й у місцях виходу на залізничні колії з-за будівель і споруд, які перешкоджають нормальній видимості рухомого складу, що наближається.

8.1.8 Прорізи для в'їзду поїздів у будівлі повинні бути обладнані сигналізацією. Для закріплення стулок воріт у відкритому та закритому положеннях повинні бути спеціальні пристрої.

8.1.9 Підлоги в усіх приміщеннях повинні бути гладкими, рівними, без щілин та вибоїн, мати зручну для очищення та прибирання поверхню.

8.1.10 Типи покриття підлог виробничих приміщень повинні прийматися залежно від виду та інтенсивності механічних, рідинних та теплових впливів з урахуванням вимог до улаштування підлог СНиП 2.03.13-88 "Полы", затверджених постановою Державного будівельного комітету СРСР від 16.05.88 N 82.

8.1.11 Вхід сторонніх осіб у виробничі приміщення і склади допускається лише з дозволу посадових осіб.

8.1.12 Виробничі приміщення повинні бути обладнані спеціальними місцями для куріння.

8.1.13 Кількість та розміри евакуаційних виходів з будівель і приміщень, їх конструктивні та планувальні рішення, умови освітленості, забезпечення незадимленості, протяжність шляхів евакуації повинні відповідати вимогам ДБН В.1.1-7-2002.

8.1.14 На шляхах евакуації двері повинні відчинятися в напрямку виходу з будівель, приміщень.

8.1.15 Евакуаційні шляхи та виходи повинні бути вільними, нічим не захаращуватися і в разі виникнення пожежі забезпечувати безпеку під час евакуації всіх людей, які перебувають у приміщеннях будівель та споруд.

8.1.16 Вхід до горищ, технічних поверхів, вентиляційних камер, електрощитових, підвалів повинен бути закритий на замок.

8.1.17 Не дозволяється використовувати горища, технічні поверхи і приміщення під виробничі дільниці для зберігання устаткування, меблів та інших предметів.

8.2 Допоміжні будівлі та приміщення

8.2.1 Склад і параметри допоміжних будівель і приміщень у морських рибних портах визначаються згідно з вимогами СНиП 2.09.04-87.

8.2.2 З метою утримання в належному технічному і безпечному для роботи стані такелажу та вантажно-розвантажувального інвентарю в кожному рибному порту повинна бути майстерня з ремонту та випробування такелажу, вантажно-розвантажувального інвентарю та пристосувань.

8.2.3 За умови розташування допоміжних приміщень у відокремлених будівлях зв'язок із виробничими будівлями необхідно здійснювати через опалювані переходи, а з неопалюваними виробництвами - відкритою територією.

8.2.4 В окремих випадках, якщо це не суперечить санітарно-гігієнічним, технологічним і протипожежним вимогам, допускається розміщувати допоміжні приміщення у виробничих будівлях з урахуванням вимог СНиП 2.09.02-85*.

8.2.5 У допоміжних будівлях і приміщеннях необхідно передбачати системи вентиляції, опалення й освітлення згідно з відповідними нормами.

8.2.6 Підлога в побутових приміщеннях має бути вологостійкою та мати неслизьку поверхню.

9.1 Природне освітлення

9.1.1 Природне освітлення виробничих та допоміжних приміщень морських рибних портів повинно задовольняти вимоги, передбачені ДБН В.2.5-28:2006 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення", затвердженими наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 15.05.2006 N 168.

9.1.2 У всіх виробничих, підсобних та допоміжних приміщеннях з постійними робочими місцями, що використовуються понад 50% робочого часу зміни, крім штучного, повинно обов'язково бути та максимально використовуватися природне освітлення.

9.1.3 Світлові отвори не повинні загороджуватися виробничим обладнанням, спорудами тощо як усередині, так і ззовні будівель.

9.1.4 У виробничих приміщеннях з переважно однотипним устаткуванням або з однаковим розташуванням у просторі робочих поверхонь освітленість нормується на робочих поверхнях з урахуванням обов'язкового та регулярного очищення скла світлових отворів для приміщень зі значним виділенням пилу, диму та кіптяви не рідше 4 разів на рік, для решти приміщень - не рідше 2 разів на рік.

9.1.5 Для очищення скла вікон та ліхтарів повинні застосовуватись улаштування або пристосування (колиски, пересувні вишки тощо), що забезпечують безпеку цих робіт.

9.2 Штучне освітлення

9.2.1 Приміщення та робочі місця в морських рибних портах повинні бути забезпечені штучним освітленням, достатнім для безпечного виконання робіт, перебування та переміщення людей.

9.2.2 Штучне освітлення виробничих, службових і допоміжних приміщень, а також місць роботи на відкритому просторі території порту повинно задовольняти вимоги ДБН В.2.5-28:2006 і розділу 6 "Електричне освітлення" Правил улаштування електроустановок, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 09.03.2006.

9.2.3 Освітленість на робочих місцях у портах, місць роботи на відкритому просторі територій портів повинна відповідати нормам штучного освітлення, розробленим згідно з ДБН В.2.5-28:2006.

9.2.4 Аварійне освітлення варто влаштовувати у приміщеннях і на відкритих просторах у тих випадках, коли воно необхідне для продовження роботи або для евакуації людей у разі раптового відключення робочого освітлення.

9.2.5 У приміщеннях з підвищеною небезпекою застосовується напруга живлення світильників з лампами розжарювання не вище 42 В, а в особливо небезпечних - 12 В.

9.2.6 Не дозволяється використання електросилових мереж для живлення загального робочого, аварійного та евакуаційного освітлення.

9.2.7 Живлення світильників робочого та аварійного освітлення у виробничих і допоміжних приміщеннях, а також на територіях, що освітлюються, повинно бути від різних незалежних джерел.

9.2.8 У разі раптового відключення робочого освітлення світильники аварійного та евакуаційного освітлення повинні включатися автоматично.

9.2.9 У виробничих приміщеннях очищення світильників повинно проводитися не рідше двох разів на місяць, а в приміщеннях із значними виділеннями пилу, диму і кіптю - не рідше чотирьох разів на місяць.

9.2.10 Для очищення освітлювальної арматури, а також для заміни перегорілих електроламп повинні використовуватися пристрої або пристосування, що забезпечують безпеку цих робіт.

Під час виконання робіт з очищення акваторії, проведення буксирних робіт, робіт з бункерування суден рідким паливом, перевезення людей по воді, доставки на судна та зняття з них лоцманів тощо слід керуватися нормативними актами для працівників суден портового і службово-допоміжного флоту.

10.1 Вимоги безпеки під час швартовних операцій

10.1.1 До початку швартовних операцій необхідно перевірити наявність і справність відбійних пристроїв, готовність швартовних тумб і чистоту причалу, забезпеченість швартовної бригади необхідним інвентарем і пристосуваннями (рятувальні жилети, захисні каски, багри, рятувальні круги), а також забезпечити розміщення портальних кранів за схемою, що забезпечує безпечне проведення швартовних робіт і цілісність берегових механізмів і суден, що швартуються.

10.1.2 Швартовні тумби на причалі повинні бути пофарбовані та пронумеровані, на них повинний вказуватися номер причалу.

10.1.3 Майданчики біля швартовних тумб і кнехтів повинні бути вільними від сторонніх предметів, неслизькими та достатніми для забезпечення безпечного проведення робіт.

10.1.4 Перед проведенням швартовних операцій командний склад, який керує роботами, і члени екіпажу повинні зайняти місця згідно з судновим розкладом з швартовних операцій у спеціальному одязі, спеціальному взутті, захисних касках та рятувальних жилетах.

10.1.5 Особам, які не зайняті швартовними роботами, під час здійснення цієї операції не дозволяється перебувати в районі виконання швартовних робіт.

10.1.6 Швартовні роботи повинні виконуватися тільки в разі надійного захисту судна за допомогою кранців.

10.1.7 Застосовувати кранці з коротким кінцем, що вимагає витягування рук за борт, не дозволяється.

10.1.8 Усі вантажні стріли та інші предмети й обладнання, що виступають за борт, перед початком швартовних операцій мають бути завалені на палубу та розкріплені.

10.1.9 Ілюмінатори та лацпорти під час швартовних операцій повинні бути задраєні.

10.1.10 Під час підготовки до швартовної операції швартовні кінці завчасно розносяться по палубі та приводяться до готовності кидальні кінці, кранці, стопори.

10.1.11 Механізми, що працюють, повинні знаходитися під наглядом осіб, які виконують роботи, пов'язані з проведенням швартовних операцій. Між містком і швартовними бригадами має бути налагоджений надійний телефонний або радіозв'язок.

10.1.12 Перед подачею кидального кінця обов'язково повинен бути попереджувальний сигнал "Бережися".

Грузило кидального кінця повинно мати м'яке обплітання.

10.1.13 Для подачі попереджувального сигналу під час використання лінєметального пристрою повинні застосовуватися суднові звукопідсилювальні засоби (електромегафон, суднова трансляція тощо).

10.1.14 Підбирати швартовний канат дозволяється тільки після підтвердження з місця, куди його подано, про те, що канат закріплений і чистий.

10.1.15 У разі завезення швартовного каната шлюпкою або моторним катером на них повинна бути набрана для вільного попускання достатня кількість шлагів каната. Ходовий кінець завезеного каната повинен бути закріплений у шлюпці так, щоб його можна було швидко віддати.

10.1.16 Між швартовним катером та судном повинен підтримуватися телефонний або радіозв'язок.

10.1.17 Швартовні троси із суден повинні прийматися на швартовний катер тільки за допомогою провідника.

10.1.18 Під час прийняття швартовного троса знаходження швартовного катера в районі якірних клюзів суден не дозволяється.

10.1.19 Під час завезення швартовного кінця перебувати в кормовій частині катера не дозволяється.

10.1.20 Завезений швартовний трос повинний подаватися на причал або швартовну бочку тільки за допомогою провідника. Всі дії із приймання швартовного троса зі швартовного катера повинні виконуватися матросами за командою капітана швартовного катера.

10.1.21 Управляти швартовними катерами під час виконання швартовних робіт повинні особи командного складу, що мають диплом судноводія.

10.1.22 Проводити роботи швартовними катерами в разі вітру силою 7,5-9,8 м/с і хвилюванні моря понад 1,25 м не дозволяється.

10.1.23 Огони сталевих тросів у місцях пробивань повинні бути надійно обплетені.

10.1.24 Під час роботи зі сталевими швартовними тросами повинен застосовуватися ланцюговий стопор, що складається з відрізка ланцюга з короткими ланками довжиною 2-4 м, калібру близько 10 мм. Один кінець ланцюга має кріпитися на палубі за рим або кнехт. До ходового кінця ланцюгового стопора повинен бути прикріплений надійний рослинний канат довжиною не менше 1,5 м. Ланцюг повинен накладатися стопорним вузлом і наступними 3-4 шлагами за напрямком тяги.

10.1.25 Під час роботи з рослинними та капроновими канатами повинні застосовуватися стопори з рослинного каната. Застосовувати ланцюгові стопори для стопоріння рослинних і синтетичних канатів не дозволяється.

10.1.26 Міцність і надійність стопорів необхідно перевіряти зовнішнім оглядом до початку швартовних операцій.

10.1.27 У разі використання капронових канатів необхідно перевірити якість і наявність сертифікатів кожного з них. Використання канатів без сертифікатів не дозволяється.

10.1.28 Перед використанням капронового каната як швартовного кінця необхідно зробити його розкручування з метою звільнення від підвищеного закручування.

10.1.29 Під час закладення огона кінець капронового каната пропускається у шматок парусинового шланга довжиною, що дорівнює довжині огона. У разі його відсутності огон обшивається парусиною.

10.1.30 Під час вибирання капронового каната через барабан швартовного механізму для запобігання прослизання варто накладати не менше п'яти шлагів. Вибирання каната необхідно робити рівномірно.

10.1.31 Під час швартовних операцій на кнехти накладаються не менше восьми шлагів капронового каната, при цьому верхні шлаги кріпляться схватками з рослинного шкерта.

10.1.32 Під час проведення швартовних операцій не дозволяється:

попускати або вибирати швартовні канати без команди особи, яка керує швартовними операціями;

одній людині одночасно керувати швартовним механізмом і вибирати з турачки цього механізму канат;

накладати додаткові шлаги каната на барабан швартовного механізму під час його обертання;

затримувати руками або ногами канат, що швидко попускається;

перебувати поблизу та на лінії напрямку каната, що вибирається або попускається, а також стояти біля кіпових планок і роульсів;

підбирати завезений шлюпкою швартовний канат до визволення та відходу від нього шлюпки в безпечне місце;

вибирати або попускати швартовний канат під час знаходження на швартовній бочці людини;

переходити людям із судна на причал і зворотно або з судна на судно до закінчення швартування;

застосовувати сталеві троси для швартування танкерів, що перевозять рідке паливо;

тримати руки на планширі фальшборту, а також опускати руки та перегинатися через фальшборт;

протягувати швартовні кінці через клюзи без застосування спеціальних гаків;

попускати швартовні канати безпосередньо з бухт і з в'юшок;

накладати одночасно на кнехт огон і шлаги швартовного каната.

10.1.33 Під час вибирання та попускання канатів необхідно:

стежити за навантаженням механізму та вчасно змінювати режим роботи, не допускаючи перевантаження;

стежити за натягом канатів і вчасно регулювати швидкість їх вибирання та попускання, не допускаючи утворення кілочок (петель) тощо.

10.1.34 Після закінчення швартовних операцій усі зайві канати повинні бути прибрані, а швартовні механізми виключені.

10.1.35 На шлаги канатів, закріплених за кнехти, повинні бути накладені схватки з рослинного шкерта.

10.1.36 Після закінчення всіх швартовних робіт особа з числа командного складу, яка відповідає за їх виконання, повинна залишити свою дільницю останньою, при цьому вона повинна переконатися у правильності виконання операції та відсутності людей біля небезпечних місць.

10.2 Вимоги безпеки до судноплавних та портових гідротехнічних споруд

10.2.1 Судноплавні та портові гідротехнічні споруди повинні утримуватися в належному технічному стані.

10.2.2 Адміністрацією морських рибних портів здійснюється нагляд за технічним станом гідротехнічних споруд, контроль за зміною їх технічного стану та забезпечення придатності до безаварійної експлуатації протягом терміну служби, що включає:

своєчасне виявлення дефектів і умов, які сприяють їх появі;

перевірку відповідності показників технічного стану ГТС встановленим вимогам;

оцінку технічного стану і визначення фізичного зносу ГТС;

реєстрацію й облік результатів перевірок технічного стану ГТС;

перевірку відповідності фактичного режиму експлуатації передбаченому проектом або встановленому в процесі експлуатації тощо.

11.1 Під час виконання водолазних робіт у морських рибних портах повинні виконуватися вимоги Єдиних правил безпеки праці на водолазних роботах, затверджених Міністерством рибного господарства СРСР, 1981 (НПАОП 45.24-1.06-81), Єдиних правил безпеки на водолазних роботах (РД 31.84.01-90). Частина 1. Правила водолазної служби. Частина 2. Медичне забезпечення водолазів, затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР, 1990 (НПАОП 45.24-1.07-90), а також вимоги цих Правил.

11.2 Водолазні роботи в морських рибних портах повинні виконуватися за наявності необхідної водолазної техніки та водолазного персоналу, допущеного до проведення і забезпечення водолазних робіт у встановленому порядку.

11.3 Усі водолазні роботи, крім рятувальних, повинні виконуватися за нарядами-допусками.

11.4 Складні підводно-технічні, вибухові, суднопідіймальні та інші види робіт з використанням праці водолазів повинні проводитися за проектами, у яких повинні бути передбачені заходи щодо забезпечення безпеки праці водолазів.

11.5 Допуск осіб до проведення та забезпечення водолазних робіт повинен здійснюватися тільки після підтвердження водолазною кваліфікаційною комісією (далі - ВКК) їх кваліфікації, а водолазів, крім того, після перевірки водолазною медичною комісією (далі - ВМК) стану здоров'я.

11.6 Щорічно наказом адміністрації порту:

на підставі висновку ВКК і ВМК повинен бути визначений список працівників, допущених до водолазних спусків, із зазначенням виду водолазного спорядження та характеру робіт, керівництва водолазними роботами та спусками, обслуговування конкретних видів водолазної техніки та медичного забезпечення водолазних робіт і спусків, глибин занурення, встановлених працівникам, які допущені до водолазних спусків.

11.7 Перед початком водолазних робіт наказом (розпорядженням) адміністрації порту повинні бути визначені керівник водолазних робіт, керівник (керівники) водолазних спусків, склад водолазної групи, працівники, які забезпечують водолазні роботи та здійснюють їх медичне забезпечення, передбачено матеріально-технічне забезпечення водолазних робіт.

11.8 До початку водолазних робіт на судні або об'єкті порту керівник робіт повинен організувати постійне спостереження за гідрометеорологічними умовами в районі робіт, розробити заходи щодо забезпечення безпеки праці водолазів, погоджені з капітаном судна або адміністрацією порту, на об'єктах якого проводяться водолазні роботи, з якими під час проведення робіт повинен бути встановлений постійний зв'язок.

11.9 Керівник водолазних робіт повинен ознайомити водолазний склад з проектом (планом) і нарядом-завданням на виконання водолазних робіт.

11.10 Про початок водолазних робіт керівник водолазних робіт повинен сповістити органи портового нагляду та виробництва, розташовані в районі робіт, виробнича діяльність яких може вплинути на безпеку праці водолазів.

11.11 Водолазні спуски з борту спеціальних суден повинні проводитися за умови хвилювання не більше зазначеного у формулярі даного судна.

Спуски з борту інших суден і плавзасобів, а також берегових об'єктів повинні проводитися у разі хвилювання біля місця робіт не більше 0,75 м.

12.1 Загальні положення

12.1.1 Виробничі процеси в морських рибних портах повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.002-75* "ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности", затвердженого постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 25.04.75 N 1064 (вид. 1991 р., із змінами та доповненнями).

12.1.2 Режими виробничих процесів повинні забезпечувати:

безвідмовну дію технологічного устаткування та засобів захисту працівників протягом термінів, що визначаються нормативно-технічною документацією;

систему контролю й управління технологічним процесом, що забезпечує захист працюючих й аварійне вимкнення виробничого устаткування;

погодженість операцій технологічних процесів, що унеможливлюють виникнення небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

можливість використання необхідних засобів індивідуального і колективного захисту від впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

унеможливлення виникнення вибухо- і пожежонебезпеки;

своєчасне одержання інформації щодо виникнення небезпечних і шкідливих виробничих факторів на окремих технологічних операціях;

режим праці та відпочинку з метою запобігання психофізіологічним шкідливим виробничим факторам та зниження тяжкості праці.

12.1.3 У приміщеннях із можливим виділенням у робочу зону шкідливих і вибухопожежонебезпечних парів, газів і пилу має бути організований систематичний контроль за їх концентрацією в повітрі робочої зони за допомогою газоаналізаторів та інших контрольно-вимірювальних приладів.

12.2 Вимоги безпеки під час експлуатації нафтобаз порту

12.2.1 Територія, приміщення, насосні, причали

12.2.1.1 Територія і приміщення нафтобази рибного порту повинні задовольняти вимоги ВБН В.2.2-58.1-94 "Проектування складів нафти і нафтопродуктів з тиском насичених парів не вище 93,3 кПа", затверджених наказом Державного комітету України по нафті і газу від 18.03.94 N 133 (із змінами та доповненнями).

12.2.1.2 Виробничі та підсобні приміщення, установки, споруди, причали і склади нафтобаз повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння та пожежним інвентарем відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки.

12.2.1.3 У якості місцевого освітлення, у тому числі аварійного, нафтобази, нафтосховищ, естакад і причалів повинні застосовуватися стаціонарні та переносні прожектори і світильники у вибухобезпечному виконанні.

12.2.1.4 На території нафтобази в місцях, заборонених для проїзду автомашин, тракторів, мотоциклів й іншого транспорту, повинні бути вивішені попереджувальні написи. Рух транспорту без іскрогасників по дорогах і проїздах нафтобази не дозволяється.

12.2.1.5 У разі виявлення загазованості повітря робота повинна бути негайно припинена, а працівники виведені з небезпечної зони до усунення причини появи газу та ретельного провітрювання приміщень.

12.2.1.6 Приміщення, де виконується регенерація масел, повинно бути обладнано вентиляційними установками.

12.2.1.7 Працювати з легкозаймистими нафтопродуктами в синтетичному одязі, що може викликати іскроутворення, не дозволяється.

12.2.1.8 На всій території нафтобази курити не дозволяється. Для куріння передбачаються кімнати, які обладнуються в окремих ізольованих приміщеннях, що віддалені від пожежо- і вибухонебезпечних об'єктів.

12.2.2 Відбирання проб нафтопродуктів

12.2.2.1 Відбирання проб нафтопродуктів необхідно робити стоячи з навітряного боку (спиною до вітру), щоб уникнути вдихання шкідливих парів і газів. У разі відбору проб з верхніх люків резервуарів заходити за межі огородження верху резервуара або за огородження перехідного трапа не дозволяється.

12.2.2.2 З метою уникнення отруєння шкідливими парами і газами, що виділяються, під час відбирання проб нафтопродукту не дозволяється низько нахилятися до горловини вимірного люка, кришка якого після відбирання проби повинна бути закрита. Закривати кришку слід обережно, не допускаючи падіння й удару її об горловину.

12.2.2.3 Використання скляного та відкритого посуду для перенесення горючих нафтопродуктів не дозволяється.

12.2.3 Наливання і зливання нафтопродуктів

12.2.3.1 Наливання в резервуари легкозаймистих нафтопродуктів струменем, що вільно падає, не дозволяється. Накачування в резервуари повинно проводитися обов'язково під рівень наявної в резервуарі рідини.

12.2.3.2 Під час зливання і наливання нафтопродуктів першого і другого розрядів корпус цистерн, а також металевий наконечник шланга повинні бути заземлені.

12.2.3.3 Зливання і наливання нафтопродуктів першого і другого розрядів під час грози не дозволяється*.

* Примітка. До першого розряду нафтопродуктів відносяться бензин, лігроїн, бензол, сира нафта; до другого - гас, дизельне паливо (легке), масла (легкі); до третього - дизельне паливо (важке), мазут, мастила.

12.2.4 Паливна лабораторія

12.2.4.1 Установка газогенераторів для лабораторних потреб дозволяється тільки в ізольованому приміщенні, що відділене від робочих приміщень брандмауерами і має окремий вихід назовні.

12.2.4.2 Приміщення лабораторії повинно бути обладнане загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією та місцевими витяжками з витяжних шаф.

12.2.4.3 Приміщення, де проводяться роботи з особливо шкідливими й отруйними речовинами, а також у газогенераторному відділенні, повинні мати самостійні припливно-витяжні вентиляційні установки.

12.2.4.4 Усі роботи, пов'язані з виділенням шкідливих отруйних вогненебезпечних парів і газів, повинні проводитися тільки у витяжних шафах з відсмоктуванням з нижньої та верхньої зон закритого простору.

12.2.4.5 Витяжні шафи для роботи з особливо шкідливими речовинами повинні мати самостійні вентиляційні установки.

12.2.5 Збереження нафтопродуктів у тарних складах

12.2.5.1 Збереження легкозаймистих нафтопродуктів у тарних складах допускається тільки в металевій тарі.

12.2.5.2 Підлога тарних складів повинна бути з негорючих матеріалів, що не вбирають нафтопродукти.

12.2.5.3 Спільне збереження в тарних сховищах легкозаймистих і горючих рідин у тарі допускається за умови, якщо:

приміщення, у яких зберігаються легкозаймисті та горючі рідини, розділені між собою стінами без прорізів;

легкозаймистих або горючих рідин не більше 50 куб.м.

12.2.5.4 Тарні сховища нафтопродуктів повинні бути обладнані загальнообмінною природною вентиляцією. Ці приміщення не повинні опалюватися.

12.2.5.5 Збереження нафтопродуктів у тарі на відкритих майданчиках допускається тільки для горючих рідин, що мають температуру спалаху парів вище 45 град.С. По периметру майданчика повинні бути улаштовані кювети з нафтовловлювачами для відводу стічних вод.

13.1 Виробниче устаткування й обладнання морських рибних портів повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003-91 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности", затвердженого та введеного в дію постановою Державного комітету СРСР з управління якістю продукції та стандартів від 06.06.91 N 807, ГОСТ 12.2.049-80 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие эргономические требования", затвердженого та введеного в дію постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 17.07.80 N 3679, ГОСТ 12.2.064-81 "ССБТ. Органы управления производственным оборудованием. Общие требования безопасности", затвердженого та введеного в дію постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 11.11.81 N 4884, СНиП 3.05.05-84 "Технологическое оборудование и технологические трубопроводы", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 07.05.84 N 72, Правил улаштування електроустановок, затверджених Міністерством енергетики та електрифікації СРСР 06.07.84 (видання шосте, з переробками та доповненнями наступних років) (далі - ПУЕ), експлуатаційної документації заводів-виготовлювачів і цих Правил.

13.2 Трубопроводи пари та гарячої води повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 08.09.98 N 177, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07.10.98 за N 636/3076 (із змінами та доповненнями) (НПАОП 0.00-1.11-98).

13.3 Усі теплові апарати, паропроводи, устаткування, що випромінює тепло, повинні мати ефективну та надійну теплову ізоляцію згідно з вимогами СНиП 2.04.14-88 "Тепловая изоляция оборудования и трубопроводов", затверджених постановою Державного будівельного комітету СРСР від 09.08.88 N 155. Температура зовнішніх поверхонь устаткування, що випромінює тепло, не повинна перевищувати 45 град.С.

13.4 Усі машини та апарати, що працюють під тиском понад 0,07 МПа (0,7 кгс/кв.см), за конструкцією, матеріалами, розрахунком міцності, оформленням реєстрації, проведенням періодичних оглядів і випробувань повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 18.10.94 N 104 (із змінами та доповненнями) (НПАОП 0.00-1.07-94).

13.5 Холодильні установки повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації аміачних холодильних установок, затверджених Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з питань продовольства 27.09.90, і Правил будови і безпечної експлуатації фреонових холодильних установок, затверджених Державним агропромисловим комітетом СРСР 27.02.88 (НПАОП 0.00-1.51-88).

13.6 Котельні установки повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.05.94 N 51 (із змінами та доповненнями) (НПАОП 0.00.1.08-94), Правил будови і безпечної експлуатації парових котлів з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/кв.см), водогрійних котлів і водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 115 град.С, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 23.07.96 N 125, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.11.96 за N 655/1680 (із змінами та доповненнями) (НПАОП 0.00-1.26-96).

13.7 Будова та експлуатація устаткування, що експлуатується з використанням газу, повинні відповідати вимогам Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 01.10.97 N 254, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.05.98 за N 318/2758 (НПАОП 0.00-1.20-98).

13.8 Компресорне устаткування повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.2.016-81 "ССБТ. Оборудование компрессорное. Общие требования безопасности", затвердженого та введеного в дію постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 11.11.81 N 4885 (із змінами та доповненнями), і вимогам Правил будови і безпечної експлуатації стаціонарних компресорних установок, повітропроводів і газопроводів, затверджених Державним комітетом з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і гірничого нагляду при Раді Міністрів СРСР 07.12.71 (НПАОП 0.00-1.13-71).

13.9 Вентиляційні системи устаткування повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.021-75 "ССБТ. Системы вентиляционные. Общие требования", затвердженого та введеного в дію постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 13.11.75 N 2849 (із змінами та доповненнями).

13.10 Гідроприводи та мастильні системи устаткування повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.086-83* "ССБТ. Гидроприводы объемные и системы смазочные. Общие требования безопасности к монтажу, испытаниям и эксплуатации", затвердженого та введеного в дію постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 05.01.83 N 1 (із змінами та доповненнями).

13.11 Технологічне устаткування, якщо того потребує технологічний процес, повинно бути забезпечене необхідними контрольно-вимірювальними приладами. Вимоги безпеки до влаштування та експлуатації контрольно-вимірювальних приладів і автоматичних пристроїв наведені в розділі 17 цих Правил.

13.12 Транспортне устаткування та всі апарати, що порошать, повинні закриватися у місцях виділення пилу щільними кожухами і мати вбудовані в устаткування аспіраційні та витяжні вентиляційні системи, що зблоковані з пусковими пристроями.

13.13 Обертові та рухомі частини устаткування, приводних механізмів, двигунів повинні бути надійно огороджені відповідно до ГОСТ 12.2.062-81* "ССБТ. Оборудование производственное. Ограждения защитные", затвердженого та введеного в дію постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 30.10.81 N 4772 (із змінами та доповненнями), або розташовані так, щоб унеможливлювати травмування обслуговувального персоналу.

Огородження і запобіжні пристосування не повинні зменшувати освітленість робочого місця, посилювати шум, створюваний рухомими частинами устаткування, та підвищувати його вібрацію.

13.14 Робочі місця повинні бути організовані з урахуванням вимог ГОСТ 12.2.061-81 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам", затвердженого та введеного в дію постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 11.11.81 N 4883.

13.15 Розміщення робочих місць має бути поза зоною пересування механізмів, руху вантажів і забезпечувати зручність спостереження за операціями, що виконуються, й управління ними.

13.16 Виробниче устаткування повинно відповідати вимогам безпеки під час монтажу (демонтажу), експлуатації, ремонту, транспортування. Експлуатація устаткування в несправному стані не дозволяється.

14.1 Загальні вимоги

14.1.1 У морських рибних портах установлення, монтаж, уведення в експлуатацію, робота, ремонт вантажопідіймального і транспортного устаткування та машин, їх складових частин, а також вантажозахоплювальних органів, пристроїв повинні здійснюватися згідно з вимогами Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.08.2002 N 409 (НПАОП 0.00-1.03-02), СНиП III-4-80* "Техника безопасности в строительстве", затверджених постановою Державного будівельного комітету СРСР від 09.06.80 N 82 (вид. 1989 р., із змінами та доповненнями) (НПАОП 45.2-7.02-80), ГОСТ 12.2.022- 80* "ССБТ. Конвейеры. Общие требования безопасности", затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 05.09.80 N 4576 (із змінами та доповненнями).

14.1.2 Підіймання або переміщення підіймально-транспортними машинами вантажів з вагою, що перевищує їх граничнодопустиму вантажопідйомність, не допускається.

14.1.3 Запобіжні огородження, зняті на час ремонту або контрольного огляду, повинні бути встановлені на місце до початку експлуатації.

Не дозволяється робота підіймально-транспортних машин без установлених на місце та закріплених огороджень і заземлень.

14.1.4 Під час роботи підіймально-транспортних машин не дозволяється проводити ремонт, огляд, регулювання і змащення механізмів.

14.1.5 На підіймально-транспортних машинах повинні бути позначені: реєстраційний номер, вантажопідйомність і дата наступного технічного огляду.

14.1.6 Крани змінної вантажопідйомності повинні мати покажчики вильотів і відповідних їм вантажопідйомностей.

14.1.7 Для живлення електричних ланцюгів дистанційного управління портових механізмів допускається напруга не вище 36 В. Корпуси приладів управління (кнопкових регістрів) повинні виготовлятися з ізолювального матеріалу. Проводи повинні бути захищені від механічних пошкоджень.

14.1.8 Під час дистанційного управління портовими механізмами частини їх, що можуть опинитися під напругою, повинні бути надійно заземлені або занулені.

14.1.9 Вантажопідіймальні суднові крани та лебідки з механічним або електричним приводом повинні забезпечувати плавне підіймання та спускання вантажу та бути обладнані:

гальмовим пристроєм замкнутого типу, що дозволяє зупиняти вантаж на будь-якій висоті;

пристроєм регулювання швидкості підіймання та опускання вантажу.

На суднових кранах, окрім того, повинно бути передбачено установку гальм біля поворотних механізмів.

14.1.10 На кожному судновому крані, лебідці та стрілі повинні бути нанесені ясні та чіткі написи щодо допустимого робочого навантаження. Усі блоки, гаки й інші відповідальні деталі вантажопідіймального пристрою повинні мати клеймо випробування з зазначенням допустимого безпечного робочого навантаження.

14.2 Крани берегові

14.2.1 Вантажопідіймальні крани повинні бути стійкими в робочому та неробочому станах з кожним положенням стріли, передбаченим режимом експлуатації.

14.2.2 Вантажопідіймальні машини, керовані з кабіни або з пульта управління, повинні бути обладнані звуковим сигнальним приладом, звук від якого добре чути в місцях підіймання та опускання вантажу.

14.2.3 Сходи, що ведуть до кабін кранів і на майданчики, повинні бути справними, міцно закріпленими та мати огородження (поручні).

14.2.4 На кінцях рейкового шляху вантажопідіймальних машин та їхніх візків повинні бути встановлені упори, розраховані на сприйняття удару та гальмування ходу вантажопідіймальної машини або її візка, що рухається з найбільшим робочим вантажем.

14.2.5 Портальні та баштові крани і перевантажувальні мости повинні бути обладнані анемометром, що автоматично включає сирену в разі досягнення швидкості вітру, за якої повинна бути припинена робота крана.

14.2.6 У разі швидкості вітру від 12,5 до 15,2 м/с і більше робота всіх кранів і суднових стріл повинна бути припинена, за винятком баштових кранів, робота яких повинна бути припинена в разі швидкості вітру від 9,9 до 12,4 м/с. Робота портальних кранів повинна бути припинена в разі швидкості вітру понад 15 м/с.

14.2.7 Швидкість вітру, в разі якої берегові крани повинні бути поставлені на захвати, встановлюється наказом по порту з урахуванням місцевих умов і конструкцій кранів.

14.2.8 Крани, електропостачання яких здійснюється за допомогою гнучкого кабелю, обладнуються кабельним барабаном для автоматичного намотування (змотування) кабелю під час переміщення крана. Ці пристрої повинні бути обладнані обмежниками, що попереджають обрив кабелю у разі повного його змотування.

14.2.9 Підкранові колії, покладені на дерев'яних шпалах і в залізобетонному покритті, повинні бути надійно заземлені, а місця стиків рейок повинні бути з'єднані між собою.

14.2.10 У кабіні крана повинен бути рубильник або автомат, що відключає напругу з тим, щоб усі налагоджувальні роботи на крані могли проводитися у разі вимкненої напруги.

14.2.11 Напруга мережі електроосвітлення й електроопалювальних приладів у кабінах кранів не повинна перевищувати 220 В.

14.2.12 Для ремонтних робіт повинні застосовуватися ручні переносні лампи напругою 12 В зі скляним ковпаком та захисною металевою сіткою.

14.2.13 У разі виявлення несправностей, що перешкоджають безпечній роботі крана, і в разі неможливості їх усунення самотужки машиніст крана, не приступаючи до роботи, повинен зробити відповідний запис у журналі приймання-здавання зміни та доповісти про це працівнику, відповідальному за справний стан і безпечну експлуатацію крана, або працівнику, якому він підлеглий.

14.2.14 Спуск залізничного крана під ухил або рух на підйом дозволяється тільки за допомогою локомотива.

14.2.15 Під час переміщення залізничного крана з вантажем і без нього стріла повинна бути встановлена вздовж дороги. Одночасне переміщення крана та поворот стріли не дозволяється.

14.2.16 Кран обов'язково повинен бути встановлений на додаткові опори, якщо це потрібно за його характеристикою.

14.2.17 Не дозволяється проводити роботи краном під лініями електропередач.

14.2.18 Вантаж, вантажний гак і ланцюгові стропи повинні переноситися краном на висоті не менше 1 м від зустрічних предметів і 2 м від надбудов судна.

14.2.19 Робоче місце машиніста крана повинно бути достатньо освітленим.

14.2.20 Під час підіймання та переміщення вантажів краном не допускається, щоб біля вантажу, що піднімається, або в зоні можливого опускання стріли перебували люди, а також під час роботи крана поблизу стіни, колони, штабеля вантажу, залізничного вагона тощо не допускається знаходження стропальника та інших працівників між вантажем і цими предметами. Під час проведення робіт необхідно переконатися у тому, що стріла або вантаж не зачеплять стіни, колони тощо.

14.3 Лебідки

14.3.1 Лебідки повинні встановлюватися на міцному фундаменті та надійно укріплятися, щоб уникнути зсуву під час роботи, або завантажуватися баластом для забезпечення їх стійкості під час дії подвійного робочого навантаження. Баласт повинен бути міцно закріплений на рамі лебідки.

14.3.2 Усі виступні обертові частини вантажної лебідки повинні бути обов'язково закриті огородженнями.

14.3.3 Для безпечної роботи лебідки повинні мати пристрої, що забезпечують негайну зупинку і регулювання для безпечного підіймання та спускання вантажу.

14.3.4 Лебідки з електричним приводом повинні бути обладнані гальмами, що автоматично спрацьовують у разі вимикання приводу.

14.3.5 Стаціонарно встановлені лебідки з електричним приводом у крайньому верхньому положенні повинні бути обладнані кінцевим вимикачем.

14.3.6 Лебідки з ручним приводом мають бути обладнані запобіжними рукоятками, конструкція яких допускає підіймання або опускання тільки шляхом безперервної дії на рукоятку, у цьому випадку швидкість опускання не повинна перевищувати 0,33 м/с.

14.3.7 Сигнал до початку роботи лебідки або зняття стропів подається сигнальником тільки тоді, коли перевірена якість стропування та укладання вантажу.

14.3.8 Не дозволяється піднімати вантаж, якщо стріли (суднові, стелінги тощо) належним чином не розкріплені відтягненнями.

14.3.9 Стропальнику не дозволяється відтягати вантаж, кантувати (розвертати навколо своєї осі) під час його підіймання, переміщення та опускання. Для розвертання довгомірних і громіздких вантажів під час їхнього переміщення або підіймання повинні застосовуватися спеціальні відтягнення (канати, гаки, багри) відповідної довжини. Робити ці операції руками не дозволяється.

14.3.10 Хитний вантаж потрібно зупиняти опусканням на причал (палубу тощо).

14.3.11 Під час перерв у роботі електричні пристрої електролебідок повинні бути виключені.

14.3.12 Під час проведення вантажних операцій лебідками не дозволяється піднімати, опускати та переміщати людей.

14.3.13 Лебідки після встановлення, перед уведенням в експлуатацію, а також періодично через кожні 12 місяців повинні підлягати повному технічному огляду.

14.3.14 Статичне випробування лебідок проводиться навантаженням, що перевищує їхнє тягове зусилля під час підіймання на 50%, а динамічне - на 10%.

14.4 Крани плавучі

14.4.1 Експлуатація плавучих кранів повинна здійснюватися згідно з вимогами Правил щодо обладнання морських суден Регістру судноплавства України, 2003.

14.4.2 У разі швидкості вітру від 5,3 до 7,4 м/с та вище повинні бути вжиті заходи з додаткового кріплення понтонів плавучих кранів до причальної стінки або суден, а під час стоянки кранів на рейді - віддані якорі. Швидкість вітру і хвилювання, під час яких плавучі крани слід додатково кріпити до причалу чи перевести на безпечну стоянку, встановлюються наказом по порту.

14.4.3 Не дозволяється проводити перевантажувальні роботи плавучим краном у разі запасу глибини під днищем менше 0,3 м.

14.4.4 Плавучі крани повинні мати вздовж борту понтона знімні леєрні огородження, установлені на висоті 1,0-1,2 м, що оберігають людей від падіння у воду.

14.4.5 Огородження частково можуть зніматися з дозволу кранмейстера під час швартування крана та проведення перевантажувальних робіт. У цьому випадку робота людей біля борту не дозволяється.

Леєри треба негайно встановити на місце, як тільки відпаде необхідність в їхньому знятті.

14.4.6 Кожен плавучий кран повинен мати не менше 2 знімних трапів: один для проходу людей, інший - для переміщення вантажів.

Трапи повинні мати леєрні огородження для безпечного проходу людей.

14.4.7 Виробничі та побутові приміщення на плавучих кранах повинні розміщуватися поза зоною перенесення вантажів.

14.4.8 Під час перевантаження великовагових поїздів плавучим краном із судна або причалу на понтон плавучого крана або плавзасобу та зворотно керувати роботою з переміщення вантажу до борта судна або крайки причалу повинен виконавець робіт, а потім кранмейстер.

14.4.9 Під час перевантаження вантажів із судна на берег за допомогою плавучого крана роботою повинні керувати сигнальники на судні та березі. Якщо машиніст крана не бачить прямих сигналів, то повинен бути поставлений проміжний сигнальник.

14.4.10 Вантаж на палубу плавучих кранів повинен опускатися плавно на заздалегідь покладені підкладки та розподіляти його на палубі необхідно рівномірно, щоб не створювати завищеного в порівнянні з припустимим крену понтона.

14.5 Ліфти

14.5.1 Будова й експлуатація ліфтів, скіпових і ліфтових підйомників повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 03.11.99 N 208 (із змінами та доповненнями) (НПАОП 0.00-1.02-99).

14.5.2 На всіх дверях шахти ліфта з зовнішнього боку повинні бути вивіски або написи, що вказують тип ліфта та його граничне робоче навантаження.

14.5.3 На дверях шахти вантажного ліфта повинен бути напис щодо заборони користування ним для переміщення людей, а на дверях першого поверху або біля них вивішена інструкція щодо порядку користування ліфтом.

14.5.4 Площадка перед дверима шахти і проходи, що ведуть до ліфта, повинні бути вільними та добре освітленими.

14.5.5 Після закінчення роботи ліфт повинен відключатися від живильної мережі, при цьому для ліфтів із суцільним огородженням шахти освітлення, встановлене в шахті, не повинно вимикатися.

14.6 Рибонасосні установки

14.6.1 Перед пуском установки необхідно перевірити наявність огороджень на сполучній муфті, затягування болтів на сполучній муфті та на відповідальних частинах насоса і двигуна; міцність з'єднань, що скріплюють усмоктувальний та нагнітальний шланги та напірну трубу з рибонасосом; заземлення електродвигуна й установки.

14.6.2 Під час роботи рибонасосних установок для запобігання перекиданню або самочинному зміщенню установки під дією власної ваги насоса, двигуна або всмоктувального шланга необхідно ретельно перевірити міцність її закріплення на причалі або судні.

14.6.3 Підіймання та опускання всмоктувального шланга рибонасосних установок, установлених на березі, треба виконувати лише за допомогою лебідок, кранів або блоків.

14.6.4 Опускання всмоктувального шланга рибонасосних установок у трюм судна слід проводити лише після попередження про це людей, які працюють у трюмі. У необхідних випадках виконавець робіт повинен видалити людей з трюму.

14.6.5 Установлення великих рибонасосних установок на суднах може бути виконано після відповідних розрахунків з остійності судна.

14.6.6 Робоче місце біля рибонасосної установки повинно утримуватися в чистоті, не захаращуватися бочками з бензином і маслом, рибопромисловим приладдям тощо.

14.6.7 Залишати без нагляду навіть на короткий час рибонасосну установку, що працює, не дозволяється.

14.7 Машини безперервного транспорту (конвеєри, транспортери, елеватори, рольганги, похилі й гвинтові спуски)

14.7.1 На конвеєрних лініях, що складаються з кількох послідовно встановлених й одночасно працюючих конвеєрів або з конвеєрів у сполученні з іншими машинами, приводи конвеєрів і всіх машин повинні бути зблоковані так, щоб у випадку раптової зупинки якої-небудь машини або конвеєра попередні машини або конвеєри автоматично відключалися, а наступні продовжували працювати до повного розвантаження.

Повинна бути передбачена можливість відключення кожного конвеєра.

14.7.2 Конвеєри малої довжини (до 10 м) у головній і хвостовій частинах повинні бути обладнані аварійними кнопками для зупинки.

Конвеєри великої довжини повинні бути додатково обладнані пристроями для зупинки конвеєра в аварійних ситуаціях з будь-якого іншого місця.

Через конвеєри довжиною понад 20 м, що розміщені на висоті не більше 1,2 м від рівня підлоги до низу найбільш виступних частин конвеєра, у необхідних місцях траси конвеєра повинні бути споруджені містки із суцільними й неслизькими настилами, обгородженими поручнями висотою не менше 1,0 м, для проходу людей й обслуговування конвеєрів.

Ширина містків повинна бути не менше 1,0 м.

14.7.3 У схемі управління конвеєрами повинно бути передбачено блокування, що виключає можливість повторного вмикання привода до ліквідації аварійної ситуації.

14.7.4 На ділянках траси конвеєрів, що перебувають поза зоною видимості оператора з пульта управління, повинна бути встановлена двостороння попереджувальна передпускова звукова або світлова сигналізація, що включається автоматично до вмикання приводу конвеєра.

У разі відсутності постійних робочих місць на трасі конвеєра передбачати подачу відповідного сигналу не потрібно.

14.7.5 Пуск машини безперервного транспорту повинен проводитися без вантажу на робочому органі (вхолосту) після загальної перевірки її технічного стану.

14.7.6 Не допускається падіння або розсипання вантажу з конвеєра або машини в місцях передачі вантажу, що транспортується, з одного конвеєра на інший або машину, для чого встановлюються захисно-огороджувальні пристрої.

14.7.7 Зупиняти машину безперервного транспорту необхідно тільки після того, як робочий орган буде повністю звільнений від вантажу. В екстрених випадках зупиняти машину треба негайно.

14.7.8 У разі виявлення несправностей машини безперервного транспорту працівник, який керує машиною, зобов'язаний припинити (або не починати) роботу і повідомити про це виконавця робіт (стивідора).

Робота машини безперервного транспорту може бути відновлена тільки після усунення несправностей.

14.7.9 Пускові пристрої машин безперервного транспорту повинні виключати можливість їх пуску під час ремонту.

Під час ремонтних робіт біля пускових пристроїв вивішуються написи: "Не включати - ремонт".

14.7.10 У місцях перетинання машинами безперервного транспорту залізничних колій повинні бути встановлені відповідні попереджувальні сигнали й огородження внизу конвеєра (суцільний настил або сітка) для унеможливлення падіння предметів і матеріалів, що транспортуються, на залізничну колію, рухомий склад або на робочих складальних бригад.

14.7.11 Електроживлення на пересувні транспортери, конвеєри й елеватори повинно подаватися тільки гнучким шланговим кабелем, захищеним у місцях можливого пошкодження.

Приєднання гнучкого шлангового кабелю до робочої електролінії потрібно виконувати за допомогою закритих і заземлених розподільних щитків (шаф) і сполучних пристроїв.

14.7.12 Переміщення пересувного транспортера, конвеєра, елеватора під напругою не дозволяється.

14.7.13 Місце розвантаження вантажів за допомогою пластинчастого транспортера повинно бути обладнане кожухом для захисту рук та одягу працівника від потрапляння до ланцюга транспортера.

14.7.14 Якщо транспортери розташовані нижче рівня землі (підлоги) у відкритих траншеях, то останні повинні бути обгороджені поруччям висотою не нижче 1 м.

14.7.15 Привод похилих транспортерів повинен мати гальмо, що діє автоматично проти зворотного руху стрічки.

14.7.16 Натяг стрічки транспортера повинен бути вивірений так, щоб унеможливлювалося сповзання та падіння вантажів.

Не дозволяється регулювати натяг стрічки під час роботи з вантажем.

14.7.17 Металеві листи, що закривають зверху ланцюговий транспортер, повинні бути завжди на своєму місці й відкривання їх допускається тільки у випадках, передбачених інструкцією з обслуговування таких транспортерів.

14.7.18 Ширина бортових настилів по довжині несучої частини ланцюгових транспортерів не повинна бути менше 400 мм.

14.7.19 У кінцевих пунктах ланцюгового транспортера влаштовуються пристосування, що автоматично зупиняють транспортер у разі підходу вантажу до кінця шляху.

14.7.20 Рейковий шлях підвісного транспортера повинен бути жорстким, не мати виступів і зазорів у місцях з'єднання рейок.

14.7.21 Підвісні гаки та захвати для кріплення вантажів, які переміщуються на підвісному транспортері, не повинні допускати зіскакування або перевертання вантажів.

14.7.22 У місцях набігання робочого органу транспортера на барабан (приводний, натяжний або що відхиляє) і в місцях об'єднання секцій транспортера необхідно встановлювати огородження.

14.7.23 Кут нахилу транспортерів повинен бути таким, щоб переміщуваний вантаж не скочувався назад.

14.7.24 У місцях розвантаження пластинчастого транспортера необхідно влаштовувати приймальні механізми або пристрої, що виключають травмування працівників ланцюгом.

14.7.25 У разі наявності приямка в місці завантаження конвеєра його необхідно закривати решітками.

14.7.26 Обслуговування зворотної гілки конвеєра, що проходить нижче рівня підлоги (землі), повинно здійснюватися через тунелі або траншеї з проходом шириною не менше 1 м. Відкриті траншеї повинні бути обнесені поручнями висотою не менше 1 м.

14.7.27 Якщо конвеєр має високо розташовані горизонтальні гілки, то для догляду за ним повинні бути влаштовані проходи шириною не менше 0,9 м з поручнями не нижче 1 м і суцільним зашиттям по низу висотою не менше 15 см. Доступ до гілок повинен здійснюватися за допомогою стаціонарних похилих сходів, обладнаних поручнями.

14.7.28 У вертикальній частині конвеєра повинні бути пристрої, що унеможливлюють падіння стрічки конвеєра в разі її розриву.

14.7.29 Поблизу довгих відкритих і закритих (у тунелях, траншеях тощо) конвеєрних ліній через кожні 10 м повинні бути встановлені кнопки "Стоп" яскраво-червоних кольорів, а також розетки для підключення 12-вольтного освітлення під час ремонту та огляду.

14.7.30 Під час подавання вантажів на конвеєр спускними лотками або пересипними воронками вживаються заходи, що унеможливлюють падіння вантажів з конвеєра.

14.7.31 Елеватори для сипучих вантажів повинні бути закриті міцними кожухами, що не пропускають пил.

14.7.32 Елеватори повинні мати пристрої, що унеможливлюють падіння ланцюга або стрічки в разі її обриву.

14.7.33 До площадок елеватора повинні бути встановлені стаціонарні сходи. Оглядові вікна елеватора під час роботи повинні бути щільно закриті.

14.7.34 Пуск елеватора дозволяється тільки з одного місця за умови обов'язкової подачі про це сигналу.

14.7.35 Поблизу башмака та головки елеватора повинні бути кнопки "Стоп" яскраво-червоного кольору.

14.7.36 Башмак і головку елеватора потрібно зв'язувати між собою та з місцем пускового пристрою сигналізацією. У курних або сирих місцях сигналізувати можна за допомогою ручного дзвінка тощо.

14.7.37 Для обслуговування головки елеватора повинно бути влаштовано площадку з поручнями.

14.7.38 До пристосувань для регулювання натягу тягового органу (ланцюгів або стрічок) елеватора повинен бути забезпечений зручний доступ. Застосування вантажних натяжних пристроїв не дозволяється.

14.7.39 Вантаж, що переміщується рольгангом, повинен спиратися площею дотику не менше чим на три ролики, а його ширина не повинна бути більше ширини стола.

Рольганги на закругленнях у кінців повинні бути обладнані металевими бортами висотою не менше 6 см.

14.7.40 На лінії рольгангів, у місцях, де для працівників необхідні проходи, повинні бути влаштовані перехідні містки або розриви шириною не менше 600 мм, що закриваються в бік проти руху відкидними секціями рольгангів на завісах. Щоб полегшити відкривання, секції варто обладнувати противагами.

14.7.41 Для передавання важких вантажів з рольганга на робоче місце потрібно мати відповідні пристосування у вигляді різних підіймальних пристроїв, відкидних секцій рольганга тощо.

14.7.42 Під час переміщення вантажів вручну висота рольганга не повинна перевищувати 1100 мм, а вага переміщуваного вантажу не повинна бути більшою 0,5 т. Для супроводу вантажів повинні передбачатися проходи шириною від 900 до 1100 мм.

14.7.43 Проводити роботи, стоячи на полотні рольганга, не дозволяється.

14.7.44 Вантажі (діжки, бочки), що можуть скочуватися з рольганга під час руху, необхідно встановлювати на спеціальні настили чи укладати у спеціальну тару (піддони, полозки з бортами тощо), якщо ролики не мають спеціального двоконусного профілю.

14.7.45 На приводних рольгангах з кутом підйому до 4 град. безпеку переміщення вантажів необхідно досягати суцільним завантаженням його робочого полотна.

14.7.46 Використання рольганга в разі неповного комплекту роликів або несправності частини їх не дозволяється.

14.7.47 Похилі та гвинтові спуски повинні бути міцної конструкції, забезпечувати плавне, без ударів, пересування вантажів ковзанням та повинні мати висоту бортів, що виключає можливість падіння вантажів убік, але не менше 2/3 висоти найбільш часто переміщуваних вантажів.

14.7.48 Не дозволяється перебувати на приймально-розвантажувальній площадці похилих або гвинтових спусків.

14.7.49 У разі швидкості руху вантажу по похилих спусках понад 1 м/с повинні бути встановлені поглиначі швидкості (амортизатори, зустрічні ухили тощо).

14.7.50 Спускні лотки, що застосовуються для переміщення тарних, кускових і сипучих вантажів, повинні мати міцну конструкцію. Розміри лотків, міцність дощок і висота бортів повинні відповідати вазі та габариту вантажу, а кут нахилу - виду вантажу та стану поверхні лотка. Для вантажів, що сильно порошать, повинні застосовуватися закриті лотки.

14.8 Машини внутрішнього портового безрейкового транспорту

14.8.1 Загальні положення

14.8.1.1 Дозволяється випускати на лінію тільки справний транспорт після проходження технічного огляду згідно з Правилами проведення технічного огляду технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, затвердженими наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 10.09.2004 N 200 (НПАОП 0.00-1.37-04).

14.8.1.2 Внутрішній портовий безрейковий транспорт повинен працювати тільки на території з рівним і міцним покриттям, що забезпечує безпечну роботу транспорту з вантажем.

14.8.1.3 На час навантаження і розвантаження всіх видів транспорту за допомогою кранів та інших механізмів водії зобов'язані відходити від свого робочого місця і перебувати поза зоною переміщення вантажів до закінчення перевантажувальної операції.

14.8.1.4 Водії повинні зайняти своє місце та почати рух лише після того, як переконалися в правильності укладання вантажу, що виключає можливість його падіння під час транспортування.

14.8.1.5 Усі машини внутрішнього портового безрейкового транспорту повинні бути обладнані звуковими сигналами.

14.8.1.6 Рух машин на відстані ближче 1 м від крайки причалу або крайки рампи складу не дозволяється.

14.8.1.7 Робота машин на гусеничному ходу на причалах, пірсах та естакадах ближче 2 м від краю не допускається.

14.8.1.8 Машинами внутрішнього портового безрейкового транспорту не дозволяється перевозити людей, якщо машина для того не пристосована.

14.8.1.9 Машини внутрішнього портового безрейкового транспорту, що не задіяні в роботі, повинні знаходитися поза зоною руху транспорту та роботи кранів.

14.8.2 Авто- та електронавантажувачі

14.8.2.1 Випуск на лінію авто- та електронавантажувачів повинен здійснюватися тільки після перевірки їх технічної справності та відповідної відмітки в шляховому листку щодо справності навантажувача.

14.8.2.2 Під час роботи навантажувача вантажі, що піднімаються та перевозяться, не повинні перевищувати допустиму вантажопідйомність автонавантажувача та не повинні викликати його перевантаження за величиною вантажного моменту.

14.8.2.3 На всіх навантажувачах повинен бути прикріплений напис з вказівкою вантажопідйомності залежно від відстані між опорною (вертикальною частиною) захоплювальної вилки та центром ваги вантажу.

14.8.2.4 Автонавантажувачі, що працюють від двигуна внутрішнього згоряння, повинні бути обладнані глушниками та іскрогасниками.

14.8.2.5 Пускова апаратура електронавантажувачів, працюючих від акумуляторних батарей, повинна бути поміщена в щільні та міцні кожухи, що відкриваються тільки під час оглядів і ремонтів машин.

14.8.2.6 У зоні роботи навантажувачів не повинні проводитися інші перевантажувальні роботи, проходити шляхи ручного перенесення та перевезення вантажів.

14.8.2.7 Під час захоплювання вантажу потрібно виконувати такі вимоги:

вантаж повинен розміщуватися на захоплювальній вилці таким чином, щоб перекидний момент, що виникає, був мінімальним, причому вантаж повинен бути притиснутий до вертикальної частини захоплювальної вилки або огородження;

не дозволяється відривати примерзлий або затиснутий вантаж;

не дозволяється піднімати вантаж у разі відсутності під ним просвіту, необхідного для вільного проходу вилки;

не дозволяється укладати вантаж краном безпосередньо на захоплювальний пристрій навантажувачів;

не дозволяється ставати на вила або лист навантажувача до повного їхнього опускання на поверхню, а також перебувати на шляху руху навантажувача;

під час роботи з вилочним захоплюванням вантаж повинен розподілятися рівномірно на обидві лапи і може виходити вперед за межі вилки не більше третини довжини лап за умови, що центр ваги вантажу буде перебувати від вертикальної частини вилок не далі допустимого для даного типу навантажувача;

не дозволяється укладання вантажу на вилочному захваті вище рами або захисного пристрою, що унеможливлює падіння вантажу через раму;

великогабаритні вантажі дозволяється укладати вище захисного пристрою. У цьому випадку допускається перевозити за один раз не більше одного місця; під час руху машини в проїздах і укладанні вантажу повинен бути задіяний працівник для керівництва рухом машини шляхом подачі команд водієві.

14.8.2.8 Транспортувати вантажі можна в разі наступного положення робочих частин машини:

рама повинна бути відхилена назад до межі;

захоплювальний пристрій повинен забезпечувати перенесення вантажу на висоті, не меншій величини кліренсу автонавантажувача, але не більшій 500 мм для машин на пневматичних шинах і 250 мм для машин на вантажострічках;

захоплювальні вилки електронавантажувача повинні перебувати на висоті не більше 300 мм від землі (підлоги).

14.8.2.9 Під час роботи навантажувачів відрізок шляху попереду, що проглядається водіями, повинен бути не менше 8 м під час роботи на відкритих площадках і не менше 5 м у разі роботи на складах.

14.8.2.10 Під час роботи навантажувача зі стрілою застропований вантаж необхідно спочатку підняти, а потім переносити. Усі рухи навантажувачів повинні вироблятися плавно, без ривків, щоб уникнути розгойдування вантажу.

14.8.2.11 Переміщати навантажувачами дрібні вантажі потрібно на вантажних площадках, піддонах, металевих листах та інших пристосуваннях, надійно прикріплених до вил навантажувача. Без цих пристосувань можна транспортувати тільки вантажі, стійко укладені на вила.

14.8.2.12 Максимальний ухил, по якому дозволяється транспортування вантажів навантажувачем, повинен бути на 3 град. менше можливого кута нахилу рами навантажувача назад.

14.8.2.13 Штабелювання вантажів повинно здійснюватись згідно зі схемою їх укладання.

14.8.2.14 Під час штабелювання або навантаження вантаж повинен укладатися на прокладки або стелажі, що забезпечують вільний вихід вилки з-під вантажу.

14.8.2.15 Робота навантажувачів на рампах складів, естакадах і вантажних столах дозволяється тільки за наявності огороджень, що виключають падіння навантажувачів.

14.8.3 Механічні візки й тягачі

14.8.3.1 Механічні візки (акумуляторні, авто-, автоелектричні тощо) та тягачі (пневмоколісні трактори) повинні експлуатуватися водіями, що мають посвідчення на право керування ними.

14.8.3.2 Справність візків і тягачів необхідно перевіряти перед виїздом з гаража на початку зміни та в разі виявлення дефектів забороняти експлуатацію.

14.8.3.3 Важелі керування візком, а також площадка, на якій стоїть водій, повинні мати пристрої, що огороджують та не допускають пошкодження рук і ніг водія.

14.8.3.4 Рукоятки важелів керування повинні бути нетеплопровідними та неелектропровідними.

14.8.3.5 Електроприводні візки та електротягачі повинні бути обладнані щонайменше одним вимикачем струму, що спрацьовує автоматично в разі залишення водієм робочого місця.

14.8.3.6 Перед навантаженням і розвантаженням механічних візків або причепів, які зчеплені з тягачем, необхідно включити гальма, а у випадку знаходження на похилій площині - заблокувати ходові колеса.

14.8.3.7 Для недопущення наїзду однієї рухомої одиниці на іншу зчіпка причіпних візків між собою, а також між візком і тягачем повинна бути жорсткою.