У порядку інформації доводяться до відома відповіді Вищого арбітражного суду України на запити щодо застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства.

1. На питання, пов'язані з орендою державного та комунального майна, Вищий арбітражний суд України відповів таке.

1.1. Чи може бути визнаний недійсним договір оренди, якщо Фонд державного майна України чи його регіональне відділення дали дозвіл на укладення цього договору після оформлення договірних відносин?

Якщо Фонд державного майна України чи його регіональне відділення дали дозвіл на укладення договору оренди після його оформлення сторонами, у арбітражного суду немає правових підстав визнавати такий договір недійсним тільки з цієї причини. Якщо судом будуть виявлені інші порушення чинного законодавства, що є підставами для визнання договору оренди недійсним чи не укладеним, арбітражний суд повинен оцінювати їх у сукупності та приймати рішення за результатами такої оцінки (глава III Цивільного кодексу України).

1.2. Чи вправі орендодавець - господарське товариство порушувати питання про виселення з орендованого приміщення підприємця у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди, якщо цьому підприємцю належить частина майна орендодавця?

Відповідно до пункту 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції від 23.12.97) договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його укладено.

Оскільки строк дії договору оренди, укладеного господарським товариством та підприємцем, закінчився, орендодавець вправі порушувати питання про повернення йому об'єкта оренди (пункт 1 статті 27 названого вище Закону) за умов дотримання ним вимог частини другої статті 17 цього ж Закону.

Що ж до прав учасників господарського товариства, то вони визначені статтею 10 Закону України "Про господарські товариства".

2. Як визначається розмір суми позову про стягнення плати за користування електроенергією у разі виявлення у споживача пошкоджень приладів обліку електроенергії?

Відповідно до пункту 8.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.96 N 28 (зареєстровано в Мін'юсті України 02.08.96 за N 417/1442), розрахунки зі споживачами електроенергії здійснюються або за роздрібними цінами, затвердженими НКРЕ, або за договірною ціною.

Згідно з пунктами 8.16 та 8.17 названих вище Правил у разі виявлення у споживача пошкоджень приладів обліку електроенергії енергопостачальна організація здійснює перерахунок за користування електроенергією за час з дня останньої перевірки, але не більше як у межах строку позовної давності, а у випадках, передбачених абзацом другим пункту 8.17 - з дня відкриття споживачеві особистого рахунку і теж у межах строків позовної давності.

Отже, розмір суми позову визначається залежно від кількості спожитої електроенергії, помноженої на ціну.

Порядок оплати нарахованої енергопостачальною організацією електроенергії визначений пунктом 8.19 цих же Правил.

3. Як проводяться розрахунки з населенням за водокористування при виході з ладу засобів побудинкового обліку води?

Відповідно до пункту 20 Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.97 N 1497, обсяг використаної води може обраховуватися як виходячи з середньомісячної витрати за два попередніх місяці, так і за нормативами, затвердженими місцевими органами державної виконавчої влади. Проте слід мати на увазі, що згідно з пунктом 19 цих же Правил справляння плати за нормами за наявності в будинку засобів побудинкового чи поквартирного обліку не допускається за винятком випадків, передбачених пунктами 13 і 18 цих Правил.

4. За яких умов державна інспекція по контролю за цінами може застосовувати санкції, передбачені Законом України "Про ціни і ціноутворення", до підприємств, що необгрунтовано одержали виручку за паркування автомобілів на стоянці?

Пункт 1 статті 23 Закону України "Про підприємства в Україні" надає підприємству право реалізовувати виготовлену продукцію за цінами і тарифами, які встановлюються ним самостійно або на договірній основі.

За змістом пункту 5 статті 24 цього ж Закону підприємство, крім виготовлення продукції, вправі також виконувати роботи або надавати послуги.

Таким чином, слід дійти висновку, що виконані роботи, надані послуги можуть оплачуватися в порядку, передбаченому пунктом 1 статті 23 згаданого Закону.

Отже, підприємство може самостійно встановлювати вартість паркування автомобілів на стоянці.

Якщо актом перевірки державної інспекції по контролю за цінами на підставі статті 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" встановлено необгрунтованість одержання підприємством спірної суми виручки, спір підлягає вирішенню з урахуванням цієї обставини.

Слід також мати на увазі, що відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" (зі змінами, внесеними Законом України від 18.11.97) стягнення зазначених у цій нормі сум здійснюється у судовому порядку.

5. Чи вправі сторони за договором змінювати строки розрахунків, встановлені статтею 4 Указу Президента України від 16.03.95 N 227/95 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України"?

Статтею 4 названого Указу встановлено термін, протягом якого підприємства торгівлі зобов'язані перерахувати вартість одержаної сільськогосподарської продукції товаровиробникам агропромислового комплексу. Цей Указ не надає сторонам за договором права на їх розсуд змінювати строк розрахунків за продукцію, визначений статтею 4 зазначеного вище Указу. Тому встановлення підприємствами торгівлі і сільськогосподарськими товаровиробниками в договорах інших строків перерахування вартості продукції її виробнику повинно тягти за собою наслідки, передбачені статтею 48 Цивільного кодексу України. До того ж згідно з пунктом 1 статті 83 АПК України арбітражний суд не позбавлений права визнати такий договір недійсним у частині строку розрахунку за одержану продукцію.

6. Хто має бути відповідачем у справах про компенсацію сільськогосподарським товаровиробникам втрат, зумовлених інфляцією, за продукцію, реалізовану у 1994 році за державним контрактом?

Відповідно до частини третьої пункту 5 Порядку компенсації сільськогосподарським товаровиробникам втрат, зумовлених інфляцією, за продукцію, реалізовану у 1994 році за державним контрактом, затвердженого 09.02.95 Першим віце-прем'єр-міністром України за погодженням з першим заступником Голови Національного банку України, грошові кошти товаровиробникам повинні перераховувати заготівельні та переробні підприємства і організації в міру надходження коштів на рахунки цих підприємств і організацій від виробничих об'єднань елеваторної і зернопереробної промисловості. Отже, слід дійти висновку, що відповідачами у названих справах повинні бути заготівельні і переробні підприємства.