Постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року N 1799-12 з 1 березня 1992 року введений в дію Арбітражний процесуальний Кодекс України (далі АПК).

З цієї дати на території України не застосовуються Правила розгляду господарських спорів державними арбітражами.

З метою забезпечення однакового застосування АПК Президія Вищого Арбітражного Суду України вважає за необхідне дати такі роз'яснення.

1. Учасники арбітражного процесу

1.1. До складу учасників арбітражного процесу входять сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених АПК, зокрема, судові експерти, перекладачі, посадові особи чи інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 18 АПК).

1.2. З усіх учасників арбітражного процесу лише сторони, треті особи і прокурор, який бере участь у процесі, наділені правом заявити відвід судді за наявності підстав та в порядку, зазначених у статті 20 АПК, у тому числі у випадках, коли суддя бере участь у перевірці в порядку нагляду рішення, ухвали, прийнятих ним або його участю, а також у новому розгляді справи в разі скасування рішення, ухвали, прийнятих ним чи його участю.

Оскільки відповідно до статті 20 Закону України "Про арбітражний суд" Голова Вищого арбітражного суду України, його заступники, голови арбітражних судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також їх заступники мають статус судді, сторони або прокурор можуть заявити відвід голові відповідного арбітражного суду чи його заступнику лише у разі прийняття ними справи до свого провадження у першій інстанції. У цих випадках питання про відвід заступника голови вирішується головою відповідного арбітражного суду, а щодо відводу голови арбітражного суду - президією Вищого арбітражного суду України в триденний строк з дня надходження заяви про відвід (частина п'ята статті 20 АПК).

Арбітражний процесуальний кодекс України не надає стороні або прокурору права заявляти відвід голові арбітражного суду чи його заступнику у разі здійснення ними перевірки рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду і не передбачає можливості перевірки в порядку нагляду ухвали голови арбітражного суду (його заступника) чи рішення президії Вищого арбітражного суду України з питань відводу.

1.3. Арбітражний суд за клопотанням сторони або за своєю ініціативою має право до прийняття рішення залучити до участі у справі іншого відповідача.

Задоволення такого клопотання може мати місце тільки за умови вжиття щодо іншого відповідача заходів доарбітражного врегулювання спору. Якщо залучення до участі у справі іншого відповідача здійснюється з ініціативи арбітражного суду, то додержання такого порядку, у тому числі стосовно органів транспорту, зв'язку тощо, необов'язкове.

Це правило стосується і таких дій арбітражного суду, як заміна за згодою позивача первісного відповідача належним відповідачем.

Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається спочатку (стаття 24 АПК).

Ухвали про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача не можуть бути перевірені у порядку нагляду (стаття 111 АПК).

Стаття 24 АПК не зобов'язує арбітражний суд задовольняти клопотання сторони про залучення до участі у справі іншого відповідача. Проте відхилення такого клопотання і задоволення позову за рахунок неналежного відповідача можуть бути підставою для скасування рішення згідно з пунктом 3 статті 107 АПК.

1.4. Згідно зі статтею 25 АПК у разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням арбітражного суду правовідношенні внаслідок реорганізації юридичної особи, арбітражний суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником.

Проте слід мати на увазі, що у справах про визнання боржника банкрутом процесуальне правонаступництво боржника неможливе. У разі його ліквідації або реорганізації до порушення справи про банкрутство кредиторові слід відмовити у прийнятті заяви про визнання такого боржника банкрутом (пункт 3 статті 62 АПК), а якщо ліквідація або реорганізація підприємства боржника відбулася після порушення провадження у справі, його слід припинити на підставі пункту 6 статі 80 АПК.

1.5. В процесі розгляду арбітражним судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. З метою захисту свого права така юридична особа може звернутися до арбітражного суду, який розглядає справу, з заявою про вступ у справу як третя особа з самостійною вимогою. Вступ цієї особи у справу можливий за умови вжиття нею заходів доарбітражного врегулювання спору і на будь-якій стадії провадження справи в арбітражному суді, але до прийняття ним рішення. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу виноситься ухвала.

Вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її заяви, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи арбітражного суду (стаття 26 АПК).

1.6. Арбітражний процесуальний кодекс передбачає можливість участі в арбітражному процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, але рішення арбітражного суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 АПК). Така третя особа виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини.

Відповідно до статті 27 АПК така третя особа може бути притягнута до участі у справі за її заявою, а також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи арбітражного суду. Виходячи з того, що ця особа не заявляє самостійної вимоги на предмет спору, її вступ у справу або притягнення її до участі у справі провадиться незалежно від вжиття нею заходів доарбітражного врегулювання спору зі сторонами.

Допущення або притягнення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, до участі у справі вирішується ухвалою до прийняття арбітражним судом рішення з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи.

На підставі статті 111 АПК ухвали про залучення до участі у справі третіх осіб або їх вступ у справу перевірці у порядку нагляду не підлягають.

1.7. У відповідності з частиною п'ятою статті 28 АПК громадяни можуть вести свої справи в арбітражному суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Особу громадянина-підприємця можуть засвідчувати документ про реєстрацію його як суб'єкта підприємницької діяльності та паспорт або інший відповідний документ.

1.8. У відповідності зі статтею 30 АПК в арбітражному процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних чи інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

Арбітражний суд вправі викликати зазначених осіб як у процесі попередньої підготовки справи до розгляду (пункт 8 статті 65 АПК), так і під час її розгляду (пункт 1 частини першої та частина третя статті 77 АПК).

У разі нез'явлення посадових чи інших осіб за викликом арбітражного суду до відповідальності, встановленої статтею 119 АПК, може притягатись підприємство, установа, організація, державний або інший орган, а не конкретна фізична особа.

1.9. Статтею 31 АПК передбачена участь в арбітражному процесі судового експерта, права, обов'язки і відповідальність якого визначаються цим Кодексом та Законом України "Про судову експертизу".

Відмова судового експерта від дачі висновку з підстав, зазначених у частині четвертій статті 31 АПК, не може тягти за собою наслідків, передбачених статтею 119 АПК.

У разі прийняття такої відмови суддею, останній фіксує її в ухвалі про призначення іншого судового експерта.

Сторони чи прокурор, який бере участь у процесі, мають право заявити відвід судовому експерту з підстав та у порядку, передбачених частинами п'ятою і шостою цієї ж статті.

Питання про відвід судового експерта вирішується суддею, який виносить з цього приводу ухвалу. У відповідності зі статтею 111 АПК така ухвала не підлягає перевірці у порядку нагляду.

2. Докази

2.1. У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 АПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами докази є недостатніми, арбітражний суд за клопотанням сторін або прокурора може витребувати їх від підприємств, посадових осіб та організацій, незалежно від їх участі у справі.

Про витребування доказів від сторони, а також від інших підприємств, установ, організацій, державних органів арбітражний суд зазначає в ухвалі про порушення провадження у справі (статті 64 та 65 АПК) або в ухвалі про відкладення розгляду справи (стаття 77 АПК).

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 АПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись арбітражним судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами АПК. Якщо подані копії документів викликають сумніви, арбітражний суд має право витребувати оригінали цих документів.

2.2. Сторони вільні у наданні арбітражному суду своїх доказів і доведенні їх переконливості (стаття 71 АПК). Проте вирішуючи питання щодо доказів арбітражні суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Так, чинним законодавством, що регулює відносини за договором перевозки вантажу, встановлений перелік документів-доказів, які є підставою для покладення на перевізника відповідальності за втрату, псування, пошкодження або недостачу вантажу. Отже ніякі інші документи не можуть підтверджувати обставини, що є підставою для покладення на перевізника відповідальності за незбереження вантажу.

2.3. Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням арбітражного суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони.

Таке ж значення для арбітражного суду має вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Що ж до рішення суду з цивільної справи, яке набрало законної сили, то встановлені ним факти, що мають значення для вирішення спору, не підлягають доведенню перед арбітражним судом.

Не доводяться в арбітражному суді факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, але таке припущення може бути спростоване в загальному порядку.

3. Подання позову, порушення провадження у справі і вирішення спору

3.1. Відповідно до статей 1 і 2 АПК арбітражний суд порушує справи за позовними заявами заінтересованих підприємств і організацій, у тому числі громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, державних та інших органів, що звертаються до арбітражного суду у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також прокурорів чи їх заступників, які звертаються до арбітражного суду в інтересах держави. У встановлених законодавчими актами України випадках справу може бути порушено за заявою громадянина, який не є суб'єктом підприємницької діяльності. Арбітражний процесуальний кодекс України не надає органу управління права подавати до арбітражного суду позов в інтересах підпорядкованих йому підприємств і організацій, а також не наділяє арбітражний суд правом порушувати справу з власної ініціативи.

3.2. Питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, який має право відмовити у її прийнятті у випадках, передбачених статтею 62 АПК. Так, на підставі пункту 1 статті 62 АПК суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо спір непідвідомчий арбітражному суду, зокрема коли його вирішення чинним законодавством віднесено до компетенції іншого органу.

Перелік підстав відмови у прийнятті позовної заяви, встановлений статтею 62 АПК, є вичерпним. Так, АПК не передбачає права судді на таку відмову за мотивом, що позов поданий до підприємства або організації, які згідно з чинним законодавством не можуть бути відповідачами з такого спору. Якщо ці обставини виявлені в процесі розгляду справи, позов задоволенню не підлягає.

3.3. Недодержання вимог статей 54 і 57 АПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 АПК. Так, позовна заява підлягає поверненню без розгляду, якщо позивачем не вказано повне найменування сторін та їх поштових адрес, або позовну заяву підписано не уповноваженою належним чином особою, або прокурор не зазначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах.

Підставою для повернення позовної заяви є також відсутність викладу обставин, на яких грунтується позовна вимога, та незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини. Арбітражний суд повертає позовну заяву, що не містить обгрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми, або такий розрахунок не додано до заяви.

У вирішенні питання про наслідки порушення позивачем вимог статті 57 слід виходити з того, що підставою для повернення позовної заяви є тільки відсутність доказів сплати державного мита у встановлених порядку і розмірі, відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, а також вжиття заходів доарбітражного врегулювання спору.

Якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 АПК. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.

Що ж до доказів доарбітражного врегулювання спорів, які виникають у процесі укладання, зміни та розірвання договорів, слід виходити з того, що такими доказами є договір, проект договору, лист, який містить відповідну вимогу, протокол розбіжностей і документи, що підтверджують дату його одержання, відомості про пропозиції однієї сторони і розгляд їх у встановленому порядку, відповідь другої сторони, якщо її одержано.

Про повернення позовної заяви і доданих до неї документів виноситься ухвала, яка може бути перевірена у порядку нагляду (частина друга статті 63 АПК).

3.4. Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. Якщо позивач порушив правила поєднання вимог або поєднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 статті 63 АПК).

Арбітражний суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, якщо позов поданий одночасно до залізниці та вантажовідправника (вантажоодержувача) і в цій позовній заяві об'єднані вимоги, що грунтуються на комерційному акті, з вимогами, які обгрунтовані іншими документами.

3.5. Відповідно до статті 69 АПК арбітражний суд має вирішити спір у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Тільки у виняткових випадках голова арбітражного суду чи його заступник мають право продовжити строк вирішення спору, але не більше, як на один місяць, про що виноситься ухвала, яка не підлягає перевірці у порядку нагляду (стаття 111 АПК).