Юридичним департаментом ДПАУ щодо місячного інформування про результати розгляду судами різних інстанцій актуальних та резонансних справ за участю органів ДПС проведено узагальнення стану супроводження справ у судах та повідомляється таке.

За період з 01.08.2006 р. по 01.09.2006 р. судами різних інстанцій за участю органів ДПС розглянуто 640 актуальних та резонансних справ на загальну суму 6,13 млрд. грн. (таблиця додається).

1) Суди I інстанції:

- на користь платників податків винесено 67 рішень на суму 1,03 млрд. грн. (без урахування справи за позовом нематеріального характеру, про визнання угоди недійсною: N 02/57-92 за позовом Луцької ОДПІ Волинської області до ТОВ та ПП про визнання угод недійсними на суму 1029,38 млн. грн. (частково винесено 13 рішень на загальну суму 42,36 млн. грн.)) <...>;

- на користь органів ДПС винесено 59 рішень на суму 562,39 млн. грн. (частково винесено 15 рішень на загальну суму 218,50 млн. грн.) <...>;

- провадження зупинено по 44 справах на суму 348,73 млн. грн.;

- по 262 справам на суму 2,08 млрд. грн. розгляд перенесено (відкладено або оголошено перерву).

2) Суди апеляційної інстанції:

- на користь платників податків винесено 42 рішення на суму 153,69 млн. грн. (без урахування справ за позовом нематеріального характеру: справа N 10/171 "НА" за позовом ДПІ у м. Житомирі до ТОВ та ЗАТ про визнання угоди недійсною на суму 501,41 тис. грн. та справи N 8/296 пд-ад за позовом Алчевської ОДПІ Луганської області до ПП про визнання недійсним господарського зобов'язання на суму 3003,69 тис. грн.) (частково винесено 4 рішення на загальну суму 4,87 млн. грн.);

- на користь органів ДПС винесено 34 рішення на суму 90,33 млн. грн. (без урахування справи за позовом нематеріального характеру, про визнання угоди недійсною: справа N 23/67 за позовом прокурора м. Кривий Ріг в інтересах держави в особі СДПІ по роботі з ГМК у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області до Державного спеціалізованого будівельно-монтажного тресту та ТОВ про визнання угоди недійсною на суму 1110,48 тис. грн.) (частково винесено 2 рішення на загальну суму 5,13 млн. грн.) <...>;

- провадження зупинено по 6 справам на загальну суму 28,44 млн. грн.;

- по 43 справам на суму 208,87 млн. грн. розгляд перенесено (відкладено або оголошено перерву).

3) Вищий господарський суд України:

- на користь платників податків прийнято 1 рішення на суму 3,74 млн. грн. (розпочата процедура касаційного оскарження);

- на користь органів ДПС рішення не приймались.

4) Вищий адміністративний суд України:

- на користь платників податків прийнято 21 рішення на суму 102,30 млн. грн. <...>;

- на користь органів ДПС прийнято 3 рішення на суму 96,19 млн. грн. <...>;

- 9 справ на суму 21,71 млн. грн. направлено на новий розгляд до суду першої інстанції;

- по 10 справах на суму 96,39 млн. грн. розгляд перенесено (відкладено або оголошено перерву).

5) Верховний Суд України:

- на користь платників податків та органів ДПС рішення не приймались;

- 1 справу на суму 1,54 млн. грн. направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аналіз судових рішень, що надійшли від підпорядкованих ОДПС по актуальних і резонансних справах, прийнятих судами в серпні 2006 року та таких, що набрали законної сили, свідчить, що основними причинами програшу справ працівниками ОДПС є такі:

1. Неузгодженість роз'яснень ДПА України з одного й того ж проблемного питання, внаслідок чого суд, вирішуючи спір, приймає рішення на користь платників, керуючись пп. 4.4.1 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (конфлікт інтересів).

2. Різна позиція судів щодо оформлення податкових накладних як підстави для зменшення податкового кредиту.

3. Недоведеність ОДПС умислу, суперечного інтересам держави і суспільства, під час розгляду справ про визнання угод недійсними.

4. Правомірність припинення зобов'язань по договору шляхом заліку однорідних вимог.

5. Неправомірне донарахування ОДПС у зв'язку з неправомірним визначенням терміну дії договору про спільну інвестиційну діяльність.

6. Неякісне оформлення результатів проведення перевірок.

7. Рішенням районного суду визнано неправомірними дії керівника ОДПС щодо проведення перевірки, що слугувало підставою для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі такої перевірки.

Серед основних підстав вирішення справна користь ОДПС можна визначити такі:

1. Донарахування, пов'язані з реалізацією платником податків товарів на умовах товарного кредиту.

2. Віднесення до складу валових витрат сум, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами (платником не вжито заходів щодо поновлення втрачених документів).

3. Віднесення до складу валових витрат витрат за договорами, які не пов'язані з господарською діяльністю.

4. Непідтвердження належним чином оформленими документами факту придбання товару.

5. Несплата в ціні товару продавцю суми податку на додану вартість.

1. Неузгодженість роз'яснень ДПА України з одного й того ж проблемного питання, внаслідок чого суд, вирішуючи спір, приймає рішення на користь платників, керуючись пп. 4.4.1 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (конфлікт інтересів)

Аналіз судових рішень свідчить, що спірним є питання правомірності нарахування амортизаційних відрахувань на орендовані основні фонди в податковому обліку платника податків, що за висновком ОДПС є порушенням пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, ВАСУ постановою від 02.08.2006 р. по справі за позовом ЗАТ до ДПІ у м. Лисичанську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення на суму 4,06 млн. грн. підтвердив рішення судів попередніх інстанцій, прийняті на користь платника. Приймаючи таке рішення ВАСУ, зокрема, зазначив, що чинним законодавством не врегульовано порядок відображення в податковому обліку господарських операцій з передачі в оренду цілісних майнових комплексів. Окрім цього, з даного питання ДПА України було видано три окремих роз'яснення, які суперечать одне одному та є чинними на сьогодні: лист ДПАУ від 06.05.2000 р. N 2385/6/15-1116, від 21.05.2004 р. N 4058/6/15-1116 та N 22060/7/15-1117. За таких обставин суд дійшов висновку, що не може бути притягнутим до відповідальності платник, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення(за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення було змінено або скасовано чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

Дана інформація надана службовими записками від 05.09.2006 р. N 10-3018/3889 та від 05.09.2006 р. N 10-3018/3890 Департаментам податку на прибуток та інших податків і зборів (обов'язкових платежів), контрольно-перевірочної роботи.

2. Різна позиція судів щодо оформлення податкових накладних як підстави для зменшення податкового кредиту

Вирішуючи частину справ на користь платника податків, суди не приймають доводи про те, що не дозволяється включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, що не підтверджені податковими накладними у зв'язку з відсутністю обов'язкових реквізитів, а суди "не вважають" це підставою для зменшення платнику податків сум податкового кредиту, особливо коли такі недоліки стосуються даних покупця, який є позивачем. Така оцінка доказів має негативний вплив щодо подальшого відшкодування значних сум ПДВ з бюджету.

Так, Запорізький апеляційний господарський суд постановою від 04.08.2006 р., задовольняючи апеляційну скаргу ТОВ по справі N 23/57/06-АП за позовом ТОВ до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування на 1008221 грн., зазначив,що недоліки в заповненні податкових накладних щодо покупця (позивача) можуть бути лише підставою для ідентифікації контрагентів позивача, підтвердження факту здійснення господарських операцій, сплати ПДВ. Актом перевірки не визначено відсутність якихось обов'язків, реквізити у податкових накладних щодо продавців позивача, таким чином, немає необхідності їх ідентифікувати. Також актом не встановлена недостовірність фактичності здійснення господарських операцій позивачем з контрагентами. Отже, недотримання позивачем порядку, встановленого пп. 7.2.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту.

При цьому суд не досліджує вимоги пп. 7.2.6 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, що діяла до внесення змін Законом України від 25.03.2006 р. N 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" та після внесення змін, відповідно до якої у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

ДПІ у Шевченківському р-ні м. Запоріжжя на вищевказану постанову подана касаційна скарга від 22.08.2006 р. N 18656/10/10-031.

Разом з тим ВАСУ постановою від 18.07.2006 р., підтверджуючи рішення місцевого та апеляційного судів, прийняті на користь ОДПС по справі N 34-23/93-06-2208А за позовом ТОВ до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень про донарахування ПДВ на суму 168,3 тис. грн., зазначив таке. Посилання скаржника на те, що Законом не передбачено наслідків у вигляді неможливості віднесення до складу податкового кредиту тих сум ПДВ, щодо яких платником податку порушено порядок виписування податкової накладної, у разі не звернення покупця до податкового органу із відповідною заявою не приймаються судом до уваги, оскільки в даному випадку йдеться про недотримання позивачем порядку віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, а не про безпідставне віднесення таких сум до податкового кредиту. Доводи скаржника щодо необґрунтованості висновків суду першої інстанції про необхідність наявності на податкових накладних прізвища, ім'я, по батькові отримувача та його посади, а також про обов'язок позивача зазначити при підписанні акта перевірки у разі незгоди з таким актом про надання відповідних заперечень є правомірними, оскільки чинне законодавство не містить таких вимог. Втім, ці доводи не впливають на вирішення спору по справі, оскільки не зумовлюють неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

3. Недоведеність ОДПС умислу, суперечного інтересам держави і суспільства, під час розгляду справ про визнання угод недійсними

Так, постановою Луганського апеляційного господарського суду від 07.08.2006 р. по справі N 8/296 пд-ад за позовом Алчевської ОДПІ Луганської області до ПП про визнання недійсним господарського зобов'язання на суму 3 млн. грн. відмовлено в задоволенні позову ОДПС. Мотивуючи своє рішення, суд зазначив, що встановлений Шевченківським районним судом м. Києва факт реєстрації засновником підприємства без наміру здійснення підприємницької діяльності не може розглядатися як безумовна підстава для визнання недійсними всіх угод, укладених цим підприємством. Видавши суб'єкту підприємницької діяльності свідоцтво про державну реєстрацію, довідку про взяття на податковий облік і свідоцтво платника податку на додану вартість, держава через свої органи легалізувала діяльність підприємства, тобто взяла на себе певну відповідальність за факт надання підприємству статусу суб'єкта господарювання. Сам по собі факт визнання недійсними установчих документів суб'єкта підприємницької діяльності не є підставою для визнання недійсними вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання угод, оскільки таке не передбачено законом і порушує основні засади цивільного законодавства, зокрема, доведеність вини, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, свободу підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, справедливість, добросовісність та розумність. За таких обставин, враховуючи відсутність факту завдання спірною угодою шкоди інтересам держави та виходячи з принципу верховенства права, загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення господарського суду у даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

4. Правомірність припинення зобов'язань по договору шляхом заліку однорідних вимог

Аналіз судових рішень, пов'язаних із нарахуванням платнику податків пені за порушення вимог Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", свідчить про наявність практики вирішення судами справ на користь платника податків.

Суд, зокрема, вважає, що припинення дебіторської та кредиторської заборгованості між резидентом та нерезидентом шляхом зустрічної однорідної вимоги не суперечить діючому законодавству України.

Прикладом є ухвала ВАСУ по справі N К-1269/06 за позовом ЗАТ до ДПІ у Подільському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення на суму майже 5,2 млн. грн. (акт ОДПС від 11.10.2004 р.). Аналогічна позиція суду по справах: справа N К-10883/06д (49/157 за позовом ПП до ДПІ у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним рішення на суму 8,7 тис. грн. - ухвала ВАСУ від 10.05.2006 р.; справа N 27/125 за позовом ВАТ до СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення на загальну суму 623,5 млн. грн., яким визначено суми пені за порушення в сфері ЗЕД).

Незважаючи на сталу практику розгляду таких справ судами, ДПА України до серпня 2006 року мала протилежну позицію з цього питання, що була викладена Узагальнюючими податковими роз'ясненнями щодо застосування норм статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", затвердженими наказом ДПА України від 30.12.2003 р. N 641, та Методичними рекомендаціями щодо застосування в контрольно-перевірочній роботі законодавчих актів, якими регулюється порядок здійснення експортно-імпортних операцій у зовнішньоекономічній сфері (лист ДПАУ від 06.01.2005 р. N 223/7/23-5317). Такий антагонізм правових позицій спричиняв програш органами ДПС справ у судах по зазначеній категорії справ.

Наказом ДПА України від 03.08.2006 р. N 450 "Про затвердження Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо застосування норм статті 4 Закону України від 23.09.94 р. N 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" у разі припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог" змінено позицію ОДПС з даного питання. Встановлено перелік вимог, за обов'язкової наявності яких можливе припинення дебіторської та кредиторської заборгованості між суб'єктами при проведенні розрахунків за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за певних умов. Цим же наказом визнаний таким, що втратив чинність, наказ ДПА України від 30.12.2003 р. N 641 "Про затвердження Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо застосування норм статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" за порушення встановленого порядку розрахунків за договорами купівлі-продажу в зовнішньоекономічній сфері, що передбачають розрахунки коштами, у зв'язку з припиненням зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог".

5. Неправомірне донарахування ОДПС у зв'язку з неправомірним визначенням терміну дії договору про спільну інвестиційну діяльність

Прикладом є справа N 32/568-11/389 за позовом ТОВ до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення на суму майже 1,4 млн. грн. Київський апеляційний господарський суд підтвердив позицію місцевого господарського суду, яким визнано неправомірним донарахування платнику податку на прибуток пені та штрафних санкцій у сумі 1337700 грн. та, зокрема, зазначив, що ОДПС неправильно визначено термін дії договору про спільну інвестиційну діяльність. Оскільки дія договору не закінчена, спірні суми інвестицій не можуть бути віднесені до безповоротної фінансової допомоги. Крім того, відповідно до частини другої ст. 19 Закону України "Про режим іноземного інвестування" іноземні інвестиції не можуть бути безоплатно націоналізовані або реквізовані. (Податкові повідомлення-рішення візувались працівниками юридичного відділу ДПІ у Печерському районі м. Києва, супроводження справи в суді здійснювалось працівниками юридичного відділу, ДПА у м. Києві, працівником відділу контрольно-перевірочної роботи). ДПІ у Печерському районі м. Києва готується касаційна скарга.