У зв'язку з численними запитами органів державної податкової служби і суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють зовнішньоекономічні операції, та відповідно до підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"

1. Затвердити Узагальнююче податкове роз'яснення щодо застосування норм статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" за порушення встановленого порядку розрахунків за договорами купівлі-продажу в зовнішньоекономічній сфері, що передбачають розрахунки коштами, у зв'язку з припиненням зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (додається).

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України (далі - Кодексу) відносини по зовнішній торгівлі та інших видах зовнішньоекономічної діяльності визначаються спеціальним законодавством України, яке регулює зовнішню торгівлю та інші види зовнішньоекономічної діяльності.

До спеціального законодавства належать: Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Інструкція про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затверджена постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року N 136 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.05.99 за N 338/3631 тощо.

Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон) встановлює порядок та механізм розрахунків при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності експортно-імпортних операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Стаття 4 Закону визначає, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Враховуючи викладене, спеціальним Законом установлена обов'язковість надходження виручки (грошова форма розрахунків) за експортовану продукцію в законодавчо установлений термін та відповідальність у разі її ненадходження.

При цьому зазначаємо, що статтею 2 Кодексу визначено, що до майнових відносин, основаних на адміністративному підпорядкуванні однієї сторони іншій, а також до податкових і бюджетних відносин цей Кодекс не застосовується.

З огляду на це, на відносини, що виникають внаслідок застосування податковими органами пені до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за порушення термінів надходження валютної виручки на їх валютні рахунки в уповноважених банках, цивільне законодавство не поширюється.

Такий підхід викладено в наступних листах та рішеннях:

- лист ВАСУ від 21.06.99 N 01-8/292: "За змістом ч. 3 ст. 2 ЦК України відносини, що виникають внаслідок застосування податковими органами майнової відповідальності до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за порушення строків зарахування виручки в іноземній валюті ... не регулюються цивільним законодавством";