Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" від 15.12.92 N 8-92; до Указу Президента України "Про забезпечення управління майном, що перебуває у загальнодержавній власності, у процесі його приватизації" від 19.06.95 N 459/95; до Положення про порядок відчуження засобів виробництва, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 07.08.95 N 1020, зареєстрованого Мін'юстом України від 22.08.95 N 311/847, на органи державної виконавчої влади (міністерства за галузевим принципом) покладено здійснення контролю за ефективністю використання і збереження державного майна, закріпленого за підвідомчими цим міністерствам підприємствами.

З метою запровадження в Міністерстві єдиного системного підходу до порядку вирішення питань, пов'язаних з обліком, звітністю та відчуженням основних фондів підприємств,

1. Запровадити в Мінпромполітики України єдиний системний підхід до порядку вирішення питань стосовно обліку, звітності за основними фондами; питань, пов'язаних з відчуженням (реалізацією, ліквідацією, передачею), консервацією, передачею під заставу та відображення руху основних фондів в балансах підприємств (організацій, установ), що відносяться до сфери управління Міністерства.

2. Покласти на начальника Головного управління методології бухгалтерського обліку, звітності та аналізу (ГУ 5-2 Суботовську Л.Г.) відповідальність за методологічне забезпечення відображення руху основних фондів як на підприємствах (організаціях, установах), так в цілому по Міністерству. При потребі узгоджувати вищезазначені питання в Мінфіні, Мінекономіки, Мінстаті, ФДМУ, Кабінеті Міністрів України та інших органах.

3. ГУ 5-2 (Суботовській Л.Г.) розробити та узгодити в установленому порядку до 25 грудня 1997 року у відповідності до чинного законодавства України наступні методичні матеріали Мінпромполітики України:

3.1. "Про порядок погодження Мінпромполітики України питань, пов'язаних з відчуженням (реалізацією, ліквідацією, передачею) основних фондів".

3.2. "Методичні матеріали Мінпромполітики України щодо особливостей реалізації основних фондів, що вміщують дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння".

3.3. "Про порядок надання Мінпромполітики України дозволу на заставу державного майна" (спільно з ГЕУ 5-1).

3.4. "Про підготовку та розгляд матеріалів стосовно консервації основних фондів підприємств, підпорядкованих Мінпромполітики України".

3.5. "Про порядок прийому-передачі майна та засобів виробництва підприємств при реструктуризації, реорганізації та переходу в іншу форму підпорядкування та власності" (стосовно реструктуризації та інших форм власності - спільно з ГУ 6-2).

3.6. "Про порядок визначення нормативу власних обігових коштів підприємств, що належать до сфери управління Мінпромполітики України".

4. Керівникам підприємств, організацій і установ, що належать до сфери управління Міністерства, начальникам галузевих, функціональних управлінь та відповідальним працівникам Міністерства взяти до керівництва та забезпечити виконання вимог методичних матеріалів Мінпромполітики України, передбачених в п. 3 цього наказу.

5. Установити наступний порядок розгляду та вирішення вищезазначених питань:

5.1. "Погодження..." або "Рішення..." Мінпромполітики України надається на підставі листа, поданого підприємством (організацією, установою) до галузевого управління на ім'я заступника Міністра за напрямом. В листі та додатках до нього обгрунтовувати надання "Погодження..." або прийняття "Рішення..." Міністерством.

5.2. Лист підприємства та додатки до нього реєструються в канцелярії та направляються на розгляд заступнику Міністра за напрямом. Покласти на начальників галузевих управлінь відповідальність за організаційні питання підготовки відповідного "Погодження..." або "Рішення..."; спільно з функціональними управліннями (ГЕУ 5-1, ГУ 5-2 та іншими) компетентне їх обгрунтування, при потребі, із управлінням правового забезпечення, ФДМУ, Мін'юстом, Кабінетом Міністрів України та іншими міністерствами.

5.3. Узгоджене "Рішення..." ("Погодження...") підписується начальником галузевого управління, начальниками функціональних управлінь (ГЕУ 5-1, ГУ 5-2), управлінням правового забезпечення, заступником Міністра за напрямом.

5.4. Затверджується "Рішення..." ("Погодження...") першим заступником Міністра.

5.5. Документи, оформлені у вищезазначеному порядку, реєструються в канцелярії Мінпромполітики України. Копія документів залишається в канцелярії, оригінал передається (під розпис) або надсилається підприємству (організації, установі).

6. Дія цього наказу розповсюджується:

6.1. на підприємства, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави згідно додатка N 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.97 N 911;

6.2. на підприємства державної власності;

6.3. на підприємства, що засновані на державній власності, де є частка державного майна;

6.4. на концерни, компанії, відкриті та закриті акціонерні товариства, об'єднання, підприємства та колективи інших форм власності, які знаходяться в сфері управління Міністерства промислової політики, якщо їх діяльність впливає на:

- формування промислової політики України;

- збереження та розвиток наукового і виробничого потенціалу Мінпромполітики;

- унікальні технології та устаткування, що мають особливе та пріоритетне значення як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку;

- та які постійно звітують Міністерству в обсязі звітності та вимог Мінекономіки, Мінфіну, Мінстату України.

6.5. Для переліку підприємств п. 6.4 дія п. 3 та п. 5 цього наказу мають рекомендаційний та методологічний характер. "Погодження..." ("Рішення...") Міністерства надається за ініціативним запитом Державної податкової адміністрації України, Фонду державного майна України, органів місцевого самоврядування, регіональних органів державної адміністрації, контрольних органів, прокуратури та Служби безпеки України.

7. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Прядка В.В.

1.1. З метою забезпечення ефективного використання і збереження майна, що є у загальнодержавній власності, відповідно до статті 116 Конституції України та норм чинного законодавства, а саме: Законів України "Про підприємства в Україні", "Про власність", "Про оренду державного майна", "Про приватизацію державного майна", "Про заставу", та на виконання Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" від 31.12.92 N 8-92, постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.96 N 678 "Про порядок передачі державного майна", наказу Фонду державного майна України від 07.08.95 N 1020 "Про затвердження Положення про порядок відчуження засобів виробництва, що є державною власністю", зареєстрованого Міністерством юстиції України від 22.08.95 за N 311/847, та у відповідності до Положення про Міністерство промислової політики України розроблені ці Методичні матеріали на виконання п. 3.1 наказу Мінпромполітики України від 16.12.97 N 332.

1.2. Дія цих Методичних матеріалів поширюється на державні підприємства, підприємства, засновані на державній власності, де є частка державного майна, і які входять до сфери управління Мінпромполітики України.

1.3. Для отримання дозволу на відчуження (реалізацію, ліквідацію, передачу) майна підприємства, організації, установи (надалі - підприємства) звертаються до галузевих управлінь Мінпромполітики України листом на ім'я заступника Міністра за напрямом; лист обов'язково реєструється в канцелярії Міністерства.

1.4. Дозвіл на відчуження майна надається шляхом погодження дозволу на відчуження майна заступником Міністра за напрямом, начальником галузевого управління, начальником Головного управління методології бухгалтерського обліку, звітності та аналізу, начальником управління правового забезпечення та затверджується першим заступником Міністра у відповідності з пунктом 5 наказу Мінпромполітики України від 16.12.97 N 332.

2. Загальні положення

2.1. Відповідно до постанови КМУ від 26.04.95 N 307 до основних фондів відносяться такі виробничі засоби, що мають первісну вартість, еквівалентну, але не менше 15 неоподатковуваних мінімумів (15 х 17 грн. = 255 грн.).

Майно та інші засоби праці, що мають первісну вартість, меншу 255 грн., відносяться до малоцінних та швидкозношувальних предметів, інших товарно-матеріальних цінностей.

2.2. Облік та звітність про наявність на підприємстві основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та швидкозношувальних предметів ведеться у відповідності до Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 N 250, з врахуванням Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 N 88, зареєстрованого Мін'юстом України від 05.06.95 N 168/704.

2.3. Бухгалтерські операції (проводки) прийому, переміщення, ліквідації, реалізації, відчуження, передачі майна здійснюються згідно з Інструкцією з бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів, затвердженою наказом Мінфіну України від 24.07.97 N 159, зареєстрованою в Мін'юсті України 14.08.97 N 310/2114, з врахуванням Інструкції, затвердженої наказом Мінфіну від 11.02.98 N 30. Одиницею обліку основних засобів є окремий інвентарний об'єкт. Облік інвентарних об'єктів ведеться із застосуванням типових форм первісного обліку, затверджених Міністерством статистики України від 29.12.95 N 352, що введені в дію з 1 січня 1996 року.

2.4. Відчуження (реалізацію, ліквідацію, передачу) проводити згідно з Положенням про порядок відчуження засобів виробництва, що є державною власністю, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 07.08.95 N 1020, зареєстровано в Мін'юсті 22.08.95 N 311/847.

У відповідності до Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.92 N 8-92 (п. 5) забороняється підприємствам, що є у загальнодержавній власності, передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим підприємствам, організаціям і установам, а також громадянам.

Порядок передачі державного майна повинен здійснюватись у відповідності до Положення про порядок передачі державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.96 N 678.

2.5. На виконання п. 10 Положення про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.97 N 1183, на підприємстві утворюється комісія на чолі з керівником підприємства, яка розглядає питання доцільності та необхідності проведення інвентаризації завантаження та використання наявних основних фондів для виявлення тих, які тривалий час не використовуються у виробництві, з метою їх відчуження та консервації в порядку згідно чинного законодавства. В разі недоцільності їх консервації або використання в сьогоденні, попередні періоди та в майбутньому (обладнання морально застаріло, має значний фізичний знос, утримання його потребує значних коштів та негативно впливає на собівартість та ціноутворення), в такому разі комісія на підприємстві приймає рішення щодо відчуження таких основних фондів.

2.6. Для підготовки обгрунтованих матеріалів щодо відчуження (реалізації, ліквідації, передачі) основних фондів на підприємстві комісія перш за все аналізує порядок обліку, звітності та стан використання основних фондів на підприємстві.

3. Порядок обліку та звітності

3.1. Відповідальність за стан обліку, звітності, зберігання, відчуження основних фондів на підприємстві покладається на керівника. За методологічне забезпечення порядку обліку, звітності, контроль за збереженням основних засобів, майна та матеріальних цінностей покладається на бухгалтерію підприємства.

3.2. Документи та документообіг при обліку основних засобів на підприємстві необхідно вести згідно з типовими формами первинного обліку, затвердженими Мінстатом України від 29.12.95 N 352, що передбачає:

- акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ф. N 03-1);

- акт прийому-здачі відремонтованих, реконструйованих об'єктів (ф. N 03-2);

- акт списання основних засобів (ф. N 03-3);

- акт списання автотранспортних засобів (ф. N 03-4).

3.3. Аналітичний облік основних засобів здійснюється по кожному інвентарному об'єкту в інвентарній карточці (ф. N 03-6), де вказується номер об'єкта. Заповнення карточки здійснюється у відповідності з актом (ф. N 03-1). Надалі карточку реєструють в опису інвентарних карток (ф. N 03-7), де їй надають відповідний номер.

По підсумкових даних інвентарних карток в кінці місяця заповнюють картки руху основних фондів (ф. N 03-8), окремо по кожній класифікаційній групі.

3.4. Дані інвентарних карток використовуються при розрахунку амортизації основних засобів (ф. N 03-14), при складанні інвентаризаційних відомостей та оборотних відомостей (ф. N М-44).

3.5. Щомісячно, до складання балансу, підсумкові дані оборотних відомостей звіряють з Головною книгою по рахунку 01 "Основні засоби". Це дозволяє прослідкувати взаємозв'язок синтетичного та аналітичного обліку, а при наявності розходжень виявити помилки та уникнути їх.

В разі спрощеного ведення аналітичного обліку основних засобів використовується в якості його регістрів інвентаризаційний опис.

3.6. Інвентаризація на підприємстві проводиться згідно з інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Мінфіну України від 11.08.94 N 69.

На дату проведення інвентаризації в опис вносяться всі об'єкти відповідно до їх класифікації та інвентарними номерами і заповнюють всі графи. Опис складають у двох екземплярах. Перший екземпляр опису знаходиться в бухгалтерії, він служить регістром аналітичного обліку. При цьому не ведуть ф. N 03-6; ф. N 03-7; ф. N 03-8 та оборотну відомість ф. N М-44.

Другий екземпляр інвентаризаційного опису знаходиться по місцю, де зберігаються (використовуються) основні засоби, майно та матеріальні цінності, замість ф. N 03-9.

В цьому разі облік руху основних засобів за кожен місяць протягом року здійснюється в карточці (ф. N 281). Протягом всього міжінвентаризаційного періоду інформацію про рух об'єктів із карток переносять в перший та другий екземпляри інвентаризаційних описів. Це проводить тільки бухгалтерія.

3.7. Щомісячно, до складання балансу, звіряється рівнозначність підсумків карточки і Головної книги по рахунку 01 "Основні засоби". На дату слідуючої інвентаризації складають новий опис в двох екземплярах та проводять інвентаризацію фактичної наявності. Надалі аналітичний облік основних засобів проводиться в вищевизначеному порядку.

3.8. Підприємство представляє за підсумками року до Мінпромполітики України річний звіт про фінансово-майновий стан (ф. N 3), звіт про наявність та рух основних фондів (ф. N 11-оф), звіт про введення в дію об'єктів основних фондів (ф. N 2-кб), відомість результатів інвентаризації, звіт про наявність законсервованих основних фондів, інші довідки та розшифровки про рух та стан обліку основних фондів.

3.9. Підприємства усіх форм власності, що вирішують питання відчуження основних фондів (технологічне обладнання) в Мінпромполітики України, повинні 1 (один) раз на квартал надавати Міністерству до управління 4-4 інформацію про незадіяне у виробництві металообробне, деревообробне, ковальсько-пресове та термічне устаткування для занесення до єдиної бази даних Мінпромполітики України (наказ від 06.02.97 N 29).

4. Порядок відчуження засобів виробництва

а) Дія цього порядку поширюється на окремі інвентарні об'єкти (групу інвентарних об'єктів), які є засобами виробництва і віднесені до основних фондів.

б) Дія цього порядку не поширюється на цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні підрозділи та незавершене капітальне будівництво, відчуження яких відбувається шляхом приватизації.

в) Будівлі та споруди, які є окремими інвентарними об'єктами, та інші основні фонди, що відчужуються шляхом:

4.1. Ліквідації (списання);

4.2. реалізації (продажу);

4.3. передачі з балансу на баланс у відповідності з Положенням про порядок передачі державного майна, затвердженим постановою КМУ від 26.06.96 N 678.

4.1. Ліквідація (списання) основних фондів

4.1.1. Відповідно до пункту 4 Положення про порядок відчуження засобів виробництва, що є державною власністю, затвердженого наказом ФДМУ від 07.08.95 N 1020, зареєстрованого Мін'юстом України від 22.08.95 N 311/847, у випадках повного зносу основних фондів підприємства самостійно приймають рішення про ліквідацію (списання) таких основних фондів.

В таких випадках ліквідація (списання) проводиться за рішенням комісії, яка утворена на підприємстві згідно наказу керівника. В склад комісії обов'язково повинні входити головний бухгалтер, матеріально відповідальні особи та керівники головних служб підприємства.

4.1.2. При ліквідації (списанні) необхідно звернути увагу на основні фонди, що вміщують дорогоцінні метали, та обов'язково враховувати Положення про порядок приймання і переробки відходів і лому дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, а також про порядок розрахунків із здавачами за прийняті від них дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння у вигляді відходів та лому, затверджене наказом Мінфіну, Мінекономіки, НБУ від 23.06.94 N 54/11/161/91/15, зареєстроване Мін'юстом України від 08.07.94 N 158/367.

4.1.3. Що стосується ліквідації (списання) транспортних засобів у випадках повного зносу, в такому разі необхідно звертатися до Мінпромполітики України з листом на ім'я заступника Міністра за напрямом та вказати по кожному транспортному засобу: NN, найменування, кількість, рік випуску, рік вводу в експлуатацію, початкову вартість, залишкову вартість, N двигуна, шасі, обов'язково додається технічний паспорт (оригінал) на кожний транспортний засіб.

Державний реєстр державного рухомого засобу, підпорядкований регіональній державній автоінспекції, вимагає в таких випадках рішення органу державного управління майном - міністерства за галузевим принципом - Мінпромполітики України.

4.1.4. При ліквідації (списанні) основних фондів у випадках неповного зносу основних фондів підприємству необхідно звертатися до Мінпромполітики України з листом на адресу заступника Міністра за напрямом та обгрунтуванням необхідності ліквідації (списання) основних фондів, що мають залишкову вартість.

В додатках до листа по основних фондах, що мають залишкову вартість, вказати: NN, найменування, кількість, рік випуску, рік вводу в експлуатацію, початкову вартість, залишкову вартість. Надати форму 1 "Баланс підприємства" та форму 2 "Звіт про фінансові результати".

В Мінпромполітики України такі питання розглядаються у відповідності до вимог наказу від 16.12.97 N 332 (п. 5).

"Погодження..." Мінпромполітики України можливе тільки за умов ліквідації (списання) основних фондів, що мають залишкову вартість за рахунок прибутку підприємств, що залишається в розпорядженні підприємств. Для цього підприємства разом з листом надають до Міністерства ф. 1 "Баланс" та ф. 2 "Звіт про фінансові результати" (II розділ - "Використання прибутку") за останній звітний період.

4.1.5. В випадках, коли у підприємства немає прибутку, що залишається в його розпорядженні, підприємство може прийняти рішення про прискорену амортизацію таких фондів, що надалі будуть запропоновані для списання. Такі рішення підприємство (платник податку) може прийняти тільки у випадках, передбачених підпунктом 8.6.2 пункту 8.6 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 N 283/97-ВР.

4.1.6. Після ліквідації (списання) фондів оприбутковуються ті їх частини (деталі, вузли), які можуть бути використані при капітальних, середніх та інших ремонтах аналогічних засобів виробництва. Все непридатне для експлуатації необхідно здавати в металобрухт (окремо чорний, кольоровий) по квитанції; кошти за металобрухт оприбутковуються.

4.1.7. Основні фонди, що списані, не підлягають реалізації, не можуть бути реалізовані як вторинна сировина (брухт) після їх ліквідації.

4.2. Реалізація (продаж) основних фондів

4.2.1. Відповідно до пунктів 6, 7, 8 Положення про порядок відчуження засобів виробництва, що є державною власністю, затвердженого наказом ФДМУ від 07.08.95 N 1020, рішення про відчуження шляхом реалізації (продажу) приймається безпосередньо підприємством. При цьому дозвіл на реалізацію (продаж) дає орган державного управління, уповноважений управляти майном.

У випадках, обумовлених п. 6 наказу Мінпромполітики України від 16.12.97 N 332, такий дозвіл надає Міністерство промислової політики України.

Без дозволу Мінпромполітики України забороняється здійснювати реалізацію (продаж) основних фондів підприємств державної власності та основних фондів підприємств, що засновані на державній власності, де є частка державного майна; а також підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави згідно додатка N 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.97 N 911.

4.2.2. Для одержання дозволу на відчуження державного майна підприємству необхідно подати згідно п. 8 Положення від 07.08.95 N 1020 до Міністерства такі документи:

- обгрунтований лист підприємства (при необхідності ТЕО);

- акт оцінки основних фондів;

- акт технічного стану основних фондів;

- акт інвентаризації;

- незалежну експертну оцінку ринкової вартості основних фондів, що підлягають реалізації (продажу);

- опрацьовану кон'юнктуру ринку або обгрунтування, що умови реалізації за конкретним контрактом (договором) більш доцільні та вигідні, ніж через біржу (аукціон);

- протокол рішення спільного засідання керівництва та уповноважених представників трудового колективу;

- погодження обласної (місцевої) адміністрації при реалізації нерухомого майна цілісних майнових комплексів.

4.2.3. Порядок погодження в Мінпромполітики України питань, пов'язаних з відчуженням основних фондів підприємств, визначений п. 5 наказу Мінпромполітики України від 16.12.97 N 332.

4.2.4. В разі необхідності отримання підприємством "Погодження..." Мінпромполітики України при відчуженні основних засобів, що вміщують дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, обов'язково враховувати "Методичні матеріали Мінпромполітики України щодо особливостей реалізації основних фондів, що вміщують дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння".

4.2.5. При реалізації (продажу) транспортних засобів надаються документи з врахуванням п. 4.1.3 цих Методичних матеріалів.

4.2.6. Межовий рівень вартості засобів виробництва, які відчужуються з дозволу Мінпромполітики України, - це основні фонди вартістю до суми, еквівалентної 100 розмірам установленого чинним законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів на місяць, діючого на момент продажу. Станом на 01.01.98 це 17 грн. х 100 = 1700 грн.

4.2.7. При відчуженні основних фондів вартістю понад суму, еквівалентну 100 розмірам установленого чинним законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів на місяць, діючого на момент продажу; в цьому разі крім "Погодження..." Мінпромполітики України обов'язково необхідний і дозвіл Фонду державного майна України (або його регіонального відділення).

4.2.8. У відповідності з п. 9 Положення від 07.08.95 N 1020 Фонд державного майна України та Мінпромполітики України затверджують перелік інвентарних об'єктів, які підлягають відчуженню, а в разі відчуження шляхом продажу додатково визначають посередника, який буде здійснювати оцінку і продаж відповідного майна. Підприємство після отримання дозволу на відчуження шляхом продажу укладає договір з посередником.

4.2.9. У відповідності з п. 10 Положення від 07.08.95 N 1020 реалізація (продаж) основних фондів (у тому числі повністю зношених) здійснюється на аукціоні (через біржу):

а) Основні фонди, що мають залишкову вартість, реалізуються за ринковою ціною, але не нижче залишкової вартості. В разі реалізації за цінами нижче залишкової вартості різниця відноситься за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

б) Основні фонди, що не мають залишкової вартості і не можуть бути використані на підприємстві, за рішенням комісії та керівника підприємства реалізуються по ринкових цінах на такі (аналогічні) основні фонди через біржу (аукціон). Це стосується також списаних основних фондів, якщо вони не передані на металобрухт, і які доцільно реалізувати.

При цьому обов'язково враховувати, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.10.93 N 863 при реалізації основних фондів, що вміщують дорогоцінні метали, необхідно здійснювати перерахунок їх вартості за відпускними цінами на ці метали на день їх реалізації.

У вищезазначених випадках дозвіл на реалізацію необхідно погоджувати з Міністерством.

4.2.10. Одержані внаслідок продажу зазначеного майна кошти (за вирахуванням плати за послуги та суми податків) направляються на інвестиції підприємства і є державною власністю.

4.2.11. Відповідальність за використанням коштів, одержаних від продажу, покладається на керівника підприємства та галузеві управління. Контроль покладається на контрольно-ревізійне управління (У 0-8) та ГУ 5-2 Мінпромполітики України.

4.3. Передача основних фондів

Питання передачі з балансу на баланс у відповідності з Положенням про порядок передачі державного майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.96 N 678, обумовлені в Методичних матеріалах Мінпромполітики України "Про порядок прийому-передачі майна та засобів виробництва підприємств при реструктуризації, реорганізації та переходу в іншу форму підпорядкування та власності".

1.1. Ці Методичні матеріали розроблені на виконання вказівок Кабінету Міністрів України від 05.07.96 р. N 9730/51 по вирішенню питань, порушених листом Мінфіну України від 20.06.96 р. N 08-01-201/504; з врахуванням вимог діючих офіційних документів з питань, пов'язаних з обігом дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, визначених листом Мінфіну України від 24.04.97 N 08-310/327, та на виконання пункту 3.2 наказу Мінпромполітики України від 16.12.97 N 332.

1.2. Для підприємств, організацій, установ (надалі - підприємства) державної власності та підприємств, що засновані на державній власності, де є частка державного майна, що відносяться до сфери управління Мінпромполітики України, є обов'язковим виконання вимог Інструкції про порядок одержання, витрачання, обліку, зберігання та транспортування дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння на підприємствах, в об'єднаннях, установах і організаціях, затвердженої Мінфіном України 29.12.92 р., введеної в дію листом Мінфіну від 05.02.93 р. N 08-402/30.

1.3. Відповідальність за стан обліку, зберігання, витрачання дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння на підприємстві покладається на його керівника; за стан методології обліку та звітності - на головного бухгалтера.

1.4. Порядок одержання, витрачання, обліку, збереження та транспортування дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння розповсюджується на всі форми виробничої та господарської діяльності (основної та допоміжної):

- використання в технологічних процесах як матеріалів або як елементів технологічної оснастки, устаткування та пристроїв (як стандартного, так і нестандартного виготовлення);

- використання основних засобів, обчислювальної техніки, пристроїв і т. д. (в т. ч. і спеціальних) з вмістом (в окремих вузлах, деталях та інструментах) дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння.

Вищезазначений порядок враховує постанову Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 1993 року N 863 "Про вдосконалення обліку та використання відходів і лому дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння" (додаток N 2).

1.5. Згідно листа Міністерства фінансів України від 24.04.97 N 08-310/327 необхідно також обов'язково враховувати перелік діючих на сьогодні офіційних документів з питань, пов'язаних з обігом дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння; такі як листи: Міністерства фінансів від 03.01.94 N 08-310/1, від 21.01.94 N 08-310/54 та від 22.03.94 N 08-310/229 про порядок переоцінки дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, інструментів виробничо-технічного призначення із застосуванням природних алмазів, а також спільний лист Міністерства економіки і Міністерства фінансів України від 31.05.93 N 37-20/248 та від 31.05.93 N 07-104 "Про порядок проведення дооцінки залишків товарно-матеріальних цінностей" (додаток N 3).

1.6. Відчуження (реалізацію, ліквідацію, передачу) засобів виробництва, що вміщують дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, проводити згідно Положення про порядок відчуження засобів виробництва, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України N 1020 від 07.08.95 р., з урахуванням вимог Мінфіну України (лист від 05.07.95 р. N 08-102/469 (додаток N 5), а також лист від 17.01.97 N 08-01-101/24), згідно з наказом Мінпромполітики України від 16.12.97 N 332 (п. 3.1), тільки з дозволу Мінпромполітики України після узгодження з Мінфіном України.

1.6.1. Реалізація (продаж) основних фондів з вмістом дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння в межах одного міністерства вирішується в Мінпромполітики України за умови, якщо підприємство, яке реалізує, та підприємство, яке придбаває такі основні фонди, в подальшому здійснюють належний облік і звітність перед органами статистики та Мінфіну у відповідності з вимогами документів, що зазначені в цих Методичних матеріалах.

1.6.2. Щодо реалізації (продажу) або передачі основних засобів, що містять дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, підприємствам, що підпорядковані іншим міністерствам та відомствам, то для вирішення цих питань Мінпромполітики України направляє до Головного управління дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння Міністерства фінансів України:

- лист Мінпромполітики України, що продає чи передає основні засоби, з прикладанням листа підпорядкованого підприємства з обгрунтуванням здійснюваних операцій за підписами керівника та головного бухгалтера;

- лист міністерства, відомства, що придбаває зазначені засоби, з прикладенням листа підпорядкованого підприємства з поясненням мети здійснюваних операцій та чи володіють вони методикою обліку дорогоцінних металів і за підписами керівника і головного бухгалтера;

- до листів додається Акт стану основних фондів, що підлягають реалізації (передачі), в якому вказується: NN, найменування основних фондів, кількість, інвентарний N, рік випуску, рік вводу в експлуатацію, початкова вартість, залишкова вартість, ринкова вартість, наявність дорогоцінних металів, причина реалізації.

Акт підписується членами комісії підприємства (серед членів комісії обов'язково - головний бухгалтер), затверджується керівником підприємства та скріплюється печаткою підприємства. На Акті проставляється, додатком до якого листа відноситься цей Акт.

До Мінфіну України за погодженням звертається Мінпромполітики України. Після отримання відповіді приймається рішення у відповідності з пунктом 5 наказу Мінпромполітики України від 16.12.97 N 332.

1.6.3. Реалізація (продаж) основних фондів, що вміщують дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, дозволяється по ринковій вартості таких основних фондів за ціною, що склалася на біржі (аукціоні), але не нижче, ніж залишкова вартість основних фондів. При цьому необхідно обов'язково враховувати, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.10.93 N 863 при реалізації основних фондів, що вміщують дорогоцінні метали, необхідно здійснювати перерахунок їх вартості за відпускними цінами на ці метали на день їх реалізації.

1.6.4. Передача основних фондів в межах одного міністерства або відомств іншого підпорядкування можлива тільки згідно з Положенням про порядок передачі державного майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.96 N 678.

1.6.5. При списанні засобів, що вміщують дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, вилучення, оприбуткування - облік та здача у вигляді відходів та лому здійснюється у відповідності до Положення про порядок приймання і переробки відходів і лому дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, а також про порядок розрахунків із здавальниками за прийняті від них дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння у вигляді відходів і лому N 54/11/161//91/15 від 23.06.94 р. (додаток N 4) Мінфіну, Мінекономіки, Національного банку України, Держкомріддорогмету, зареєстрованого Мін'юстом України від 08.07.94 р. N 158/367.

1.7. Збитки, завдані підприємству, установі, організації працівниками, які виконують операції, пов'язані із закупівлею, продажем, обміном, перевезенням, доставкою, пересиланням, зберіганням, сортуванням, пакуванням, обробкою або використанням в процесі виробництва дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, основних засобів (устаткування, пристроїв), відходів та брухту, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, а також валютні операції, і які є винними у розкраданні, знищенні (псуванні), недостачі або наднормативних їх затратах (крім витрат, що сталися у зв'язку з непередбаченими порушеннями технологічного процесу), якщо вони допущені внаслідок недбалості у роботі, порушення спеціальних правил, інструкцій, визначаються згідно Закону України "Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей" N 217/95-ВР від 06.06.95 р.

1.8. Необхідно враховувати, що у всіх вищезазначених випадках Мінпромполітики України є фондотримачем дорогоцінних металів. Підприємство обов'язково не менше двох разів на рік зобов'язане проводити інвентаризацію дорогоцінних металів, звітувати перед Мінпромполітики України.

1.9. Слід зазначити, що Мінфін України згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 10.04.92 р. N 187 і від 18.10.93 р. N 863 здійснює контроль за обігом дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння на підприємствах (установах, організаціях) усіх форм власності, спільно з Національним банком України та Державною скарбницею формує Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України.

1.10. Основні положення, якими сьогодні регулюються правові основи державного контролю за видобутком, виробництвом, обігом, обліком і зберіганням дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів, виконанням операцій з зазначеними цінностями, визначені Декретом Кабінету Міністрів України від 17.05.93 р. N 53-93 "Про державний пробірний нагляд".

1.11. При зміні форм власності (приватизації, корпоратизації і т. д.) всі підприємства (організації, установи) зобов'язані забезпечити виконання п. 23 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.95 р. N 36, яким встановлено порядок щодо особливостей приватизації майна підприємств, що мають на балансі дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, та листом Міністерства фінансів України від 28.04.94 р. N 08-310/322.

Згідно листа Міністерства фінансів України від 24.04.97 N 08-310/327 та наказу Міністерства фінансів від 14.10.96 N 220/1 на сьогодні діє Положення про порядок оцінки вартості дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння під час приватизації (додаток N 6).

1.12. Підприємства (організації, установи) іншої форми власності, що не забезпечили виконання наказу Мінфіну від 14.10.96 N 220/1 та п. 23 Методики, зобов'язані укладати з фондотримачем - Мінпромполітики України договори про передачу у повне господарське ведення дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, що застосовуються в технологічних процесах, та виробничих засобах з вмістом дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, що використовується у виробничій та господарській діяльності.

Відповідальність за виконанням цих вимог покладається на керівника підприємства, начальника Головного управління структурної перебудови та реформування власності (ГУ 6-2), начальників галузевих управлінь Мінпромполітики України, представника Мінпромполітики України в спостережних радах у відповідності з Указом Президента України "Про забезпечення управління майном, що перебуває у загальнодержавній власності, у процесі його приватизації" N 459/95 від 19.06.95 р. та уповноважених осіб Мінпромполітики України по управлінню акціями підприємств недержавної форми власності на виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку управління акціями, паями, частками господарських товариств, які перебувають у загальнодержавній власності" від 28.12.95 р. N 1056.

1.1. Ці Методичні матеріали розроблені на виконання п. 3.3 наказу Мінпромполітики України від 16.12.97 N 332 відповідно до Закону України "Про заставу" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р.), Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про заставу" від 21.10.97 р., враховуючи Положення про порядок надання Фондом державного майна України дозволу на заставу державного майна, затверджене наказом ФДМУ від 04.06.96 N 618, зареєстроване Мін'юстом України 10.07.96 N 346/1371.

1.2. Предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі приватизації.

1.3. Дія цих Методичних матеріалів поширюється на державні підприємства, підприємства, засновані на державній власності, де є частка державного майна, і які входять до сфери управління Мінпромполітики України.

1.4. Для отримання дозволу на заставу майна підприємства звертаються до галузевих управлінь Мінпромполітики України листом на ім'я заступника Міністра за напрямом; реєструється в канцелярії Міністерства.

1.5. Дозвіл на заставу майна надається шляхом погодження дозволу на заставу майна заступником Міністра за напрямом, начальником галузевого управління, начальником Головного управління методології бухгалтерського обліку, звітності та аналізу; начальником управління правового забезпечення та затверджується першим заступником Міністра у відповідності з пунктом 5 наказу Мінпромполітики України від 17.12.97 N 332.

2.1. Для отримання дозволу на заставу майна підприємства повинні подати Мінпромполітики України, його галузевим управлінням через канцелярію міністерства такі документи:

2.1.1. Лист-звернення від підприємства, яке укладає договір про заставу (за підписом керівника та головного бухгалтера підприємства).

2.1.2. Рішення відповідного органу на виділення кредиту згідно з п. 4 статті 12 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств".

2.1.3. Протокол рішення спільного засідання керівництва та уповноважених представників трудового колективу або комісії по приватизації (спостережної ради для акціонерних товариств), або рішення представника органу приватизації, уповноваженого управляти часткою державного майна (якщо в спостережній раді такий представник відсутній), про можливість забезпечення позики заставою.

2.1.4. Копії установчих документів.

2.1.5. Перелік майна, яке віддається під заставу, що містить:

- опис майна відповідно до додатка 1 зразкового договору застави (додаток до цих Методичних матеріалів);

- звіт про експертну оцінку або письмове обгрунтування ринкової вартості майна, яке віддається під заставу.

2.1.6. Довідку про те, що майно, яке віддається під заставу, входить до статутного фонду підприємства.

2.1.7. Виписку з книги застав про застави, що забезпечують непогашені кредитні договори.

2.1.8. Бухгалтерську звітність за станом на останню звітну дату.

2.1.9. Перелік дебіторської та кредиторської заборгованостей з зазначенням сум та строків виплати.

2.1.10. Бізнес-план, якщо він забезпечується кредитом (іншим зобов'язанням), що отримується на термін, більший ніж півроку, або фінансово-економічне обгрунтування в разі отримання кредиту (іншого зобов'язання) на менший термін. Ці документи повинні містити такі обов'язкові розділи:

- обгрунтування необхідності отримання кредиту;

- цільове призначення кредиту, шляхи його використання та строки повернення;

- джерела погашення кредиту та заходи для його погашення у вказані в кредитному договорі строки.

2.1.11. Договори, що забезпечуються заставою.

2.1.12. Проект договору застави, складений з урахуванням вимог, визначених у зразковому договорі застави (додаток до цих Методичних матеріалів).

2.2. На підставі отриманих документів в Мінпромполітики України приймається рішення стосовно надання дозволу на заставу майна шляхом погодження проекту дозволу про заставу майна відповідно до п. 1.4 цих Методичних матеріалів. Підприємству-заставнику повертається погоджений екземпляр дозволу на заставу чи надається обгрунтована відмова.

2.3. Якщо для розгляду на засіданні кредитної ради потенційного кредитора потрібен висновок Мінпромполітики України щодо можливості забезпечення підприємством своїх зобов'язань майном під заставу, то такий висновок надається на підставі документів, вказаних у пункті 2.1 цих Методичних матеріалів. У такому разі потенційний кредитор має бути повідомлений про те, що остаточне погодження проекту договору застави буде здійснено Мінпромполітики тільки після прийняття позитивного рішення щодо кредитування.

2.4. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, транспортні засоби, космічні об'єкти, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна здійснюється за місцезнаходженням нерухомого майна, договору застави транспортних засобів та космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих засобів та об'єктів.

Предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.

2.5. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та у порядку, передбачених Законом.

Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця у Державному реєстрі застав рухомого майна (далі - Державний реєстр), ведення якого покладається на держателя Державного реєстру застав рухомого майна у відповідності до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про заставу" від 21.10.97.

2.6. Заставодавець веде реєстрацію застав в Книзі запису застав, на яку поширюються вимоги про застосування бланків суворої звітності, вищезазначеного пункту 2.1.7 та чинного законодавства.

3.1. Надання дозволу на заставу майна, що укладаються для забезпечення кредитів, які надаються під гарантії або інші зобов'язання Уряду, здійснюється виключно центральним апаратом Мінпромполітики України.

3.2. Для отримання відповідного дозволу потенційні заставники мають подати до Міністерства документи згідно з переліком, визначеним у п. 2.1 цих Методичних матеріалів.

3.3. Для забезпечення зобов'язань Уряду майно під заставу передається за ринковою вартістю, визначеною шляхом проведення експертної оцінки. Звіт про експертну оцінку подається до Мінпромполітики України разом з іншими документами для прийняття рішення щодо можливості здійснення застави.

У відповідності до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.95 N 655 установлюється, що вартість предметів застави повинна покривати суму основного боргу та відсотків за користування іноземним кредитом, витрати на його обслуговування і страхування, а також на здійснення забезпечення заставою вимог.

Оцінка вартості майна, що є предметом застави, здійснюється незалежним експертом, що має ліцензію та зареєстрований у Фонді державного майна України, а вартості майнових прав та цінних паперів за участю Міністерства фінансів України.

3.4. Остаточне погодження договорів застави майна здійснюється Мінпромполітики після прийняття Валютно-кредитною радою Кабінету Міністрів України позитивного рішення про надання гарантій або інших зобов'язань Уряду України іноземним кредиторам.

На підставі отриманих документів в Мінпромполітики України приймається рішення стосовно можливості передачі на заставу майна потенційним заставником.

Після отримання повного пакета документів підприємство-заставник має бути повідомлене про прийняте рішення.

3.5. Відповідно до прийнятого рішення Мінпромполітики України подає до Міністерства економіки України та банку-агента свої висновки про можливість застави майна позичальника на необхідну суму.

3.6. Договір застави майна підписується сторонами тільки при наявності погодження Мінпромполітики України відповідно до цих Методичних матеріалів (п. 1.3).

1. Предмет договору:

1.2. Вартість майна, що передається під заставу, встановлюється за домовленістю сторін, але не нижче вартості, визначеної за Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації.

1.3. Вартість майна, що передається під заставу, становить _____________ (цифрами та прописом), згідно з додатком N 1 до цього Договору.

2. Строк дії Договору визначається повним виконанням зобов'язань за кредитним договором N ________ від ____________.

3. Суть забезпеченою заставою вимоги. Заставодавець засвідчує, що на момент укладання договору застави:

3.1. На підставах, передбачених законодавством України, Заставодавець має право відчужувати майно, що передається під заставу.

3.2. На майно, що передається під заставу, може бути звернено стягнення, а до Заставодавця не можуть бути пред'явлені майнові позови, пов'язані з вилученням майна, на підставах, передбачених чинним законодавством України.

3.3. Майно, що передається під заставу, не підлягає вилученню і вільне від зобов'язань, крім тих, що передбачені Договором.

3.4. Майно не занесене і не підлягає занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання.

3.5. Також будь-які інші умови, відносно яких за заявкою однієї із сторін повинна бути досягнута угода, серед них, а саме:

4. На строк дії Договору майно залишається у володінні (користуванні) Заставодавця.

5. Заставодержатель має право:

5.1. Без будь-яких обмежень з боку Заставодавця перевіряти документально та фактично наявність, розмір, стан та умови зберігання майна.

5.2. Вимагати проведення поточного ремонту та капітального ремонту у встановлені відповідними нормативними актами строки.

5.3. Вимагати від Заставодавця вжиття заходів, необхідних для збереження майна.

5.4. Вимагати від Заставодавця надання без будь-яких обмежень Книги запису застав (надалі - Книга) для ознайомлення, а також постійного сповіщення про всі зроблені записи у Книзі з наданням їх виписок Заставодержателю не пізніше наступного дня після виготовлення кожного нового запису.

5.5. У випадку непогашення Заставодавцем у визначені у кредитному Договорі своєї заборгованості погашати її шляхом звернення стягнення на майно - предмет застави - способом і в порядку, визначеними Законом України "Про заставу".

5.6. В разі втрати майна вимагати від Заставодавця відновлення майна або заміни його іншим майном такої ж вартості, а якщо це не зроблено - дострокового виконання зобов'язання, що випливає з цього Договору.

6. Заставодавець має право:

6.1. Віддавати майно під заставу, в оренду, реалізувати його з переведенням на набувача боргу, передбаченого кредитним договором N ____ від ________, лише при наявності письмової згоди Заставодержателя.

6.2. Володіти і користуватися майном згідно з його призначенням.

7. Заставодавець зобов'язаний:

7.1. Вжити заходів, необхідних для збереження майна, включаючи проведення, в разі необхідності, поточного ремонту, а також капітального ремонту.

7.2. На період фактично дії Договору страхувати за свій рахунок предмет застави у повному обсязі на користь Заставодержателя.

8. Реалізація заставленого майна:

8.1. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться у порядку, визначеному Законом України "Про заставу".

8.2. Початкова ціна на майно, що реалізується в разі звернення стягнення, має бути не нижче вартості, визначеної цим Договором, або в разі виникнення умов, передбачених у п. 11.1 цього Договору, не нижче вартості, визначеної відповідно до названого пункту.

У випадку, коли вартість майна після переоцінки (відповідно до п. 11.1) буде нижчої вартості, визначеної цим Договором, початковою ціною є вартість, зазначена в даному Договорі.

9. Ризик випадкової загибелі майна або його випадкового зіпсування несе Заставодавець.

10. У разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, передбачених цим Договором, винна Сторона відшкодовує іншій Стороні всі завдані у зв'язку з цим збитки.

11. Додаткові умови:

11.1. У випадку, якщо за період дії цього Договору до моменту звернення стягнення проводились індексації вартості цього майна, то перед проведенням реалізації предмета застави повинна бути проведена його переоцінка з урахуванням вищезазначених індексацій.

11.2. В разі, якщо аукціон (публічні торги) оголошено таким, що не відбувся, майно Заставодержателю не передається. Подальша реалізації заставленого майна відбувається згідно з встановленим порядком.

11.3. Договір набуває чинності з моменту нотаріального посвідчення Договору.

11.4. Доповнення Договору та зміна окремих його положень здійснюється за письмово оформленою згодою сторін на умовах обов'язкового погодження з Мінпромполітики та Фондом державного майна України.

11.5. Зв'язок між Сторонами здійснюється у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів або телеграм.

11.6. З усіх питань, що не врегульовані Договором, Сторони мають керуватися чинним законодавством України.

12. Договір складається в ____ екземплярах, що мають однакову юридичну силу:

- Заставодержателю - 1 примірник;

- Заставодавцю - 1 примірник;

- Мінпромполітики - 1 примірник (та при необхідності один примірник Договору ФДМУ);

- Нотаріальній конторі - _______.

Найменування та опис майна (колонка 2) повинно містити в собі короткі відомості про це майно:

відносно структурних підрозділів - потужність по випуску продукції та загальна площа;

відносно будівель та споруд - загальна площа.

Колонка 3 повинна містити балансову вартість майна після індексації за станом на останню звітну дату.

Перелік майна підписується керівником підприємства та головним бухгалтером та скріплюється печаткою підприємства.

1.1. З метою забезпечення ефективного використання і збереження майна, що є у загальнодержавній власності відповідно до статті 116 Конституції України та норм чинного законодавства, а саме: Законів України "Про підприємства в Україні", "Про власність", та на виконання Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" від 15.12.92 N 8-92, постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.97 N 1183 "Про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств", робіт з реалізації положень Концепції державної промислової політики України (п. 27), наказів Мінпромполітики України від 16.12.97 N 330 та 332 (п. 3.4), розроблені ці Методичні матеріали.

1.2. Дія цих Методичних матеріалів N 332-3.4 поширюється на підприємства, що визначені п. 6 наказу N 332 від 16.12.97.

1.3. Для отримання дозволу на консервацію основних виробничих фондів підприємства, організації, установи (надалі - підприємства) звертаються до міністерства листом на ім'я заступника Міністра за напрямом. Лист та додатки до нього обов'язково реєструються в канцелярії Міністерства.

1.4. Дозвіл на консервацію основних виробничих фондів підприємства надається шляхом погодження "Рішення про вивід з виробничого процесу та консервацію основних фондів підприємства" заступником Міністра за напрямом, начальником галузевого управління та членами комісій, створених відповідно пункту 4 або пункту 10 наказу N 330 від 16.12.97, та затверджується першим заступником Міністра згідно п. 5.4 та 5.5 наказу N 332 від 16.12.97.

2.1. Вивід з виробничого процесу та консервація основних виробничих фондів підприємства здійснюється у тому разі, якщо за техніко-економічним обгрунтуванням подальше використання їх у виробництві визнано тимчасово недоцільним.

2.2. Консервацію таких основних фондів проводити відповідно до Положення про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.97 N 1183.

Положення встановлюї єдиний порядок підготовки до консервації, проведення консервації та розконсервації основних фондів підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, підприємств державної власності та заснованих на державній власності, а також підприємств усіх форм власності.

2.3. Консервація основних фондів підприємств - це комплекс заходів, які спрямовані на довгострокове (більше одного року, але не більше як три роки) зберігання основних фондів за умов падіння обсягу виробництва, у разі тимчасового припинення (скорочення) виробничої та іншої господарської діяльності, зниження (нижче 0,25) коефіцієнта використання основних фондів, нераціонального використання енергомістких технологічних процесів (виробництв, об'єктів) тощо, але з можливістю подальшого відновлення функціонування основних фондів.

2.4. Джерелами фінансування витрат на консервацію основних фондів підприємств та їх розконсервацію можуть бути:

2.4.1. власні кошти підприємств;

2.4.2. кошти власників підприємств або інших юридичних осіб;

2.4.3. кредити;

2.4.4. кошти, передбачені для зазначених цілей у державному та місцевих бюджетах;

2.4.5. суми амортизаційних відрахувань, які нараховуються на основні фонди другої та третьої групи.

2.5. Консервація, утримання та розконсервація основних фондів підприємств здійснюється згідно з проектом консервації, який повинен бути затверджений органом, уповноваженим управляти його майном; та Мінпромполітики України - для підприємств, що відносяться до сфери управління Міністерства.

2.6. Підставою для консервації та розконсервації основних фондів підприємств є:

2.6.1. акт Кабінету Міністрів України - для підприємств, заснованих на державній власності;

2.6.2. рішення платника податку, погоджене комісіями, утвореними в Мінпромполітики України згідно п. 4 та п. 10 наказу по Міністерству N 330 від 16.12.97.

2.7. Консервація виробничих потужностей, що впливають на виконання оборонного замовлення чи мобілізаційного завдання, здійснюється за погодженням з відповідними підрозділами підприємства та Мінпромполітики України.

2.8. При консервації основні фонди приводяться у стан, що забезпечує безпеку населення, охорону навколишнього середовища, будівель та споруд, а також збереження технологічного обладнання.

2.9. Питання щодо зміни форми власності та підпорядкування законсервованих фондів вирішується тільки з дозволу Мінпромполітики України згідно чинного законодавства у відповідності з Положенням про порядок передачі державного майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.96 р. N 678, Положенням про порядок відчуження засобів виробництва, що є державною власністю, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 07.08.95 р. N 1020.

2.10. Облік законсервованих основних фондів та звітність про їх наявність на підприємстві ведеться у відповідності з Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 р. N 250.

2.11. Використання законсервованих основних фондів протягом установленого терміну консервації забороняється.

Дострокова їх розконсервація з метою провадження господарської діяльності або передача іншим суб'єктам господарської діяльності на договірних умовах, або їх відчуження здійснюється на підставі рішень тих органів, що визначені в п. 2.6 цих Методичних матеріалів.

3.1. Для підготовки обгрунтованих матеріалів щодо тимчасового виведення з виробничого процесу та консервації основних фондів на підприємстві створюється комісія на чолі з керівником підприємства (головного виконавчого органу), яка розглядає питання:

а) Доцільність та обгрунтування консервації основних фондів.

б) Порядок виводу з виробничого процесу та тимчасової консервації основних фондів, які тривалий час не використовуються у виробництві.

в) Створення економічно обгрунтованого оптимального технологічного резерву.

г) Зменшення нормативних відсотків амортизаційних відрахувань.

д) Тимчасове ненарахування амортизаційних відрахувань на ті основні фонди, що є у складі законсервованих виробничих потужностей.

На підприємстві "Рішення про тимчасове виведення основних фондів з виробничого процесу та їх консервацію" виноситься цією комісією і складається Акт про тимчасове виведення основних фондів з виробничого процесу та їх консервацію (за формою додаток N 1). На засіданні комісії перш за все розглядається техніко-економічне обгрунтування консервації основних фондів.

3.2. Техніко-економічне обгрунтування необхідності проведення консервації основних фондів підприємств включає:

3.2.1. найменування та місцезнаходження підприємства;

3.2.2. орган, уповноважений управляти майном (для підприємств, заснованих на державній формі власності), найменування власника (для інших підприємств);

3.2.3. акт технічного стану основних фондів на момент їх консервації;

3.2.4. дані про облік основних фондів підприємств з розподілом за групами:

N по порядку, найменування, кількість, інвентарний N, рік випуску, рік вводу в експлуатацію, початкова вартість, залишкова вартість, амортизаційні відрахування (за місяць, за рік), знос основних фондів, коефіцієнт використання, термін консервації.

Вищезазначені дані про облік основних фондів вносять в Перелік устаткування, що підлягає консервації у зв'язку з виробничою необхідністю, за формою згідно з додатком N 3. Перелік підписує керівник та головний бухгалтер підприємства, погоджується начальником галузевого управління, затверджується заступником Міністра за напрямом.

3.2.5. Проект консервації, затверджений і погоджений з галузевим управлінням та заступником Міністра за напрямом.