1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Наказ


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
Н А К А З
08.05.2009 N 312
( Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я N 590 від 28.02.2020 )
Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги хворим на дерматовенерологічні захворювання
( Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства охорони здоров'я N 866 від 08.10.2013 N 762 від 20.11.2015 N 670 від 04.07.2016 )
На виконання доручення Президента України від 06.03.2003 р. N 1-1/252 (абзац другий, стор. 1), доручення Прем'єр-міністра України від 12.03.2003 р. N 14494 (п. 2),
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити:
1.1. Введення до протоколів надання медичної допомоги хворим на дерматози, що додається.
1.2. Введення до протоколів надання медичної допомоги хворим на інфекції, що передаються статевим шляхом, що додається.
1.3. Протокол надання медичної допомоги вагітним, хворим на сифіліс, що додається.
1.4. Протокол надання медичної допомоги хворим на алопеції, що додається.
1.5. Протокол надання медичної допомоги хворим на анафілактичний шок, що додається.
( Підпункт 1.6 пункту 1 виключено на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я N 762 від 20.11.2015 )
( Підпункт 1.6 пункту 1 виключено на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я N 670 від 04.07.2016 )
1.6. Протокол надання медичної допомоги хворим на багатоформну ексудативну еритему, що додається.
1.7. Протокол надання медичної допомоги хворим на бородавки, що додається.
1.8. Протокол надання медичної допомоги хворим на висівкоподібний лишай, що додається.
1.9 Протокол надання медичної допомоги хворим на вітиліго, що додається.
1.10. Протокол надання медичної допомоги хворим на вузлувату еритему, що додається.
1.11. Протокол надання медичної допомоги хворим на вульгарні вугрі, що додається.
1.12. Протокол надання медичної допомоги хворим на герпесвірусну інфекцію, що додається.
1.13. Протокол надання медичної допомоги хворим на герпетиформний дерматит Дюринга, що додається.
1.14. Протокол надання медичної допомоги хворим на гонорею, що додається.
1.15. Протокол надання медичної допомоги хворим на дерматофії кистей та стоп, що додається.
1.16. Протокол надання медичної допомоги хворим на дерматофії тулуба, що додається.
1.17. Протокол надання медичної допомоги хворим на дерматофітії нігтів, що додається.
1.18. Протокол надання медичної допомоги хворим на дерматофітію пахову, що додається.
1.19. Протокол надання медичної допомоги хворим на екзему, що додається.
( Підпункт 1.22 пункту 1 виключено на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я N 866 від 08.10.2013 )
1.20. Протокол надання медичної допомоги хворим на кандидоз, що додається.
1.21. Протокол надання медичної допомоги хворим на кропив'янку, що додається.
1.22. Протокол надання медичної допомоги хворим на мікози (мікроспорію), що додається.
1.23. Протокол надання медичної допомоги хворим на мікози (трихофітію), що додається.
1.24. Протокол надання медичної допомоги хворим на обмежену склеродермію, що додається.
1.25. Протокол надання медичної допомоги хворим на пітіріаз рожевий, що додається.
1.26. Протокол надання медичної допомоги хворим на пруриго, що додається.
( Підпункт 1.30 пункту 1 виключено на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я N 762 від 20.11.2015 )
1.27. Протокол надання медичної допомоги хворим на сечостатевий мікоплазмоз, що додається.
1.28. Протокол надання медичної допомоги хворим на сечостатевий трихомоніаз, що додається.
1.29. Протокол надання медичної допомоги хворим на сечостатевий хламідіоз, що додається.
1.30. Протокол надання медичної допомоги хворим на синдроми Стівенса-Джонсона та Лайєла, що додається.
1.31. Протокол надання медичної допомоги хворим на сифіліс, що додається.
1.32. Протокол надання медичної допомоги хворим на уроджений іхтіоз, що додається.
1.33. Протокол надання медичної допомоги хворим на фотодерматози, що додається.
1.34. Протокол надання медичної допомоги хворим на хворобу Дар'є, що додається.
1.35. Протокол надання медичної допомоги хворим на хворобу, спричинену лікарськими засобами, що додається.
1.36. Протокол надання медичної допомоги хворим на червоний вовчак, що додається.
1.37. Протокол надання медичної допомоги хворим на червоний плескатий лишай, що додається.
1.38. Графічне та схематичне представлення протоколів, що додається
2. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь (головних управлінь) охорони здоров'я обласних, у м.м. Києві та Севастополі міських державних адміністрацій забезпечити впровадження клінічних протоколів, затверджених п. 1 цього наказу, у підпорядкованих лікувально-профілактичних закладах.
3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра В.В. Лазоришинця.
Міністр В.М.Князевич
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312
ВВЕДЕННЯ ДО ПРОТОКОЛІВ
надання медичної допомоги хворим на дерматози
I Галузь застосування протоколів
Тип лікувально-профілактичного закладу - спеціалізовані лікувально-профілактичні заклади шкірно-венерологічні диспансери та шкірно-венерологічні кабінети. Рівень надання допомоги - районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах, обласні диспансери, клініка Інституту дерматології та венерології АМН України та клініки вищих навчальних закладів. Амбулаторно-поліклінічні заклади, що мають шкірно-венерологічні кабінети. Профіль відділення - шкірно-венерологічне. Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.
II Нормативні посилання
1. Наказ МОЗ України N 507 від 28.12.02 року "Про затвердження нормативів надання медичної допомоги та показників якості медичної допомоги"
2. Наказ МОЗ України N 127 від 02.04.02 р. "Про організаційні заходи по впровадженню сучасних технологій діагностики та лікування алергічних захворювань"
3. Наказ МОЗ України N 422 від 19.11.02 р. "Про подальший розвиток клінічної імунології в Україні"
4. Наказ МОЗ України N 286 від 07.06.04 р. "Про удосконалення дерматовенерологічної допомоги населенню України"
5. Наказ МОЗ України N 122 від 09.03.04 р. "Про подальший розвиток алергології в Україні"
III Позначення і скорочення
ВІЛ - вірус імунодефіциту людини
ПЛР - полімеразно-ланцюгова реакція
LE-клітини - клітини Lupus erythematodes
АД - атопічний дерматит
АлТ - аланінтрансаміназа
АсТ - аспартаттрансаміназа
РВ - реакція Вассермана
РМП - реакція мікропреципітації
РІФ - реакція імунофлуоресценції
СФТ - селективна фототерапія
СРБ - Ц-реактивний білок
КСР - комплекс серореакцій
АТ - антитіла
ФХТ - фотохіміотерапія
IV Загальні положення
Протоколи надання медичної допомоги хворим на дерматози створені з метою забезпечення громадян України якісною медичною допомогою хвороби шкіри.
Протоколи створені для вирішення наступних задач:
- Встановлення єдиних вимог до профілактичних, діагностичних, лікувальних заходів для хворих на дерматози;
- Уніфікації і оптимізації медичної допомоги хворим дерматозами;
- Забезпечення оптимальних обсягів, доступності і якості медичної допомоги, яка надається хворому в медичному закладі в межах державних гарантій забезпечення громадян медичною допомогою;
- Вимоги даних протоколів застосовують для дорослих. Лікування дітей в даних протоколах не розглядається.
У даних протоколах використано шкалу переконливості доказів даних:
А) докази переконливі: є вагомі докази положенню, що пропонується;
В) відносна переконливість доказів: є достатня кількість доказів для підтвердження даного положення;
С) достатніх доказів немає: існуючих доказів недостатньо для надання рекомендацій, але рекомендації можуть надаватись з урахуванням певних обставин;
Д) не існує достатньо доказів для того, щоб рекомендувати застосування даного методу або лікарського засобу.
Докази поділяються на декілька рівнів:
А) докази, які отримані в проспективних рандомізованих дослідженнях;
В) докази, які отримані в великих проспективних, але не рандомізованих дослідженнях;
С) докази, які отримані в ретроспективних не рандомізованих дослідженнях на значній кількості хворих;
Д) докази, які отримані на окремих хворих.
V Ведення протоколів надання медичної допомоги хворим на дерматози
Ведення протоколів надання медичної допомоги хворим на дерматози здійснюється Інститутом дерматології та венерології АМН України. Система ведення протоколів передбачає взаємодію Інституту дерматології та венерології АМН України з усіма зацікавленими організаціями.
VI Загальні питання
6.1. Визначення поняття
Захворюваність дерматозами на сьогодні є актуальною медико-соціальною проблемою не тільки в Україні, а й в усьому світі. Зареєстровано всього захворювань шкіри і підшкірної клітковини серед населення України в 2005 році 4866,3 на 100 тис. населення, у тому числі інфекцій шкіри та підшкірної клітковини - 1499,2; контактним дерматитом - 749,4; атопічним дерматитом - 174,4; псоріазом - 186,5. Захворюваність дерматофітозами населення в 2005 році в Україні була 34,2 на 100 тис. населення, мікозами стоп - 101,7; коростою - 68,9. Захворюваність шкірними хворобами завжди була найбільш високою, що пов'язується із значною забрудненістю повітря, води, грунту, харчових продуктів. За останні 5-ть років збільшилась захворюваність алергодерматозами на - 14%, встановлено, що в областях з найбільшим викидом в атмосферу забруднюючих речовин спостерігалась найбільша захворюваність алергодерматозами.
6.2 Медико-соціальна значимість розробки даних протоколів
Методи діагностики, лікування та профілактики інфекційних дерматозів, перш за все направлені на переривання процесу передачі інфекції та ліквідацію її джерел шляхом виявлення епідеміологічно найбільш небезпечних хворих. Поглиблюються знання про епідеміологію неінфекційних захворювань шкіри. Тому в багатьох країнах світу розробляються нові та обновляються існуючі протоколи діагностики, профілактики та лікування дерматозів з урахуванням соціально-економічних умов держави та міжнародного досвіду.
6.3. Мета розробки протоколів і їх основні завдання: поліпшення якості надання медичної допомоги дерматологічним хворим, забезпечення доступності допомоги. Впровадження нових методів діагностики і лікування в клінічну практику.
Термін дії клінічних протоколів - 5 років. В подальшому потрібно здійснювати їх перегляд.
6.4. Обстеження хворих дерматологічної групи
Перелік обстежень та вартість одного обстеження (грн.), які застосовуються для діагностики дерматозів
------------------------------------------------------------------
|Обов'язкові обстеження*|Вартість|Додаткові обстеження**|Вартість|
|-----------------------+--------+----------------------+--------|
|Аналіз крові загальний | 14 |Дослідження на кліща | 10 |
|-----------------------+--------+----------------------+--------|
|Аналіз сечі загальний | 10 |Дослідження на клітини| 25 |
| | |Тцанка | |
|-----------------------+--------+----------------------+--------|
|РМП з кардіоліпіновим | 10 |Гістологічні | 18 |
|антигеном | |дослідження | |
|-----------------------+--------+----------------------+--------|
|Аналіз крові на цукор | |Бактеріологічні | 23 |
| | |дослідження на | |
| | |мікробну флору та | |
| | |чутливість до | |
| | |антибіотиків | |
|-----------------------+--------+----------------------+--------|
|Аналіз сечі за добу | 6 |LE-клітини | 25 |
|-----------------------+--------+----------------------+--------|
|Зішкряб лусочок шкіри | 12 |Імунологічні | 30 |
| | |дослідження | |
|-----------------------+--------+----------------------+--------|
|Зішкряб з нігтів | 12 |Підбір препаратів in | 60 |
| | |vitro (циклоферон, | |
| | |імуноглобулін та ін.) | |
|-----------------------+--------+----------------------+--------|
|Сеча по Зімницькому | 6 |Дослідження крові на | 24 |
| | |згортання | |
|-----------------------+--------+----------------------+--------|
|Сеча на жовчні пігменти| 3 |Ревматоїдний фактор | 15 |
|-----------------------+--------+----------------------+--------|
|Дослідження калу на | 5 |Антистрептолізин-о | 10 |
|скриту кров | | | |
|-----------------------+--------+----------------------+--------|
|Кал на стронгілоідоз | 15 |Антитіла до ДНК | 15 |
|-----------------------+--------+----------------------+--------|
|Мікроскопія калу на | 10 |Визначення кількості | 10 |
|гельмінти | |еозинофілів (у пухирі | |
| | |чи на слизових | |
| | |оболонках) | |
|-----------------------+--------+----------------------+--------|
|Аналіз волосся з місць | 11 |Рентгенографія | 30 |
|ураження | |суглобів | |
|-----------------------+--------+----------------------+--------|
|Забір крові | 2 | | |
|одноразовим шприцом | | | |
|-----------------------+--------+----------------------+--------|
|IgA (ІФА) | 2,5 | | |
------------------------------------------------------------------
Примітки:
* Обов'язкові обстеження проводять у шкірно-венерологічних установах 2 і 3 рівня.
** Додаткові обстеження проводять у шкірно-венерологічних закладах 3 рівня.
Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги

М.П.Жданова
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312
ВВЕДЕННЯ ДО ПРОТОКОЛІВ
надання медичної допомоги хворим на інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ)
I. Галузь застосування протоколів
Галузь застосування даних протоколів - шкірно-венерологічні диспансери.
Рівень надання допомоги - районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах, обласні лікарні та диспансери, клініка Інституту дерматології та венерології АМН України та клініки вищих навчальних закладів.
Профіль - шкірно-венерологічне відділення.
II Нормативні посилання
1. Конституція України, ч. I, ст. 3
2. Наказ МОЗ України N 507 від 28.12.02 року "Про затвердження нормативів надання медичної допомоги та показників якості медичної допомоги".
3. Наказ МОЗ України N 286 від 07.06.04 р. "Про удосконалення дерматовенерологічної допомоги населенню України"
4. Європейський посібник з лікування захворювань, що передаються статевим шляхом. Опубліковано в жірналі: International Journal of STD&AIDS, Volume 12, Supplement 3, October 2001
5. Наказ МОЗ України N 120 від 25.05.2000 р. "Про удосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД".
6. Наказ МОЗ України N 204 від 29.12.92 р. "Про організацію лабораторної діагностики сифілісу в Україні".
7. Основи законодаства України про охорону здоров'я від 19.11.1992 р. N 2801-XII, ст. 6, ст. 8, ст. 34, ст. 39, ст. 43, ст. 44.
8. Наказ МОЗ України N 385 від 01.08.05 р. "Про інфекційний аспект донорської крові та її компонентів".
III Позначення і скорочення
ІПСШ - інфекції, що передаються статевим шляхом
ВІЛ - вірус імунодефіциту людини
СНІД - синдром набутого імунодефіциту
ВААРТ - високоактивна антиретровірусна терапія
ПЛР - полімеразно-ланцюгова реакція
СМР - спинномозкова рідина
КСР - комплекс серореакції
РІФ - реакція імунофлуоресценції
РІТ - реакція імобілізації трепонем
ІФА - імуноферментний аналіз
АЛТ - аланінтрансаміназа
АСТ - аспартаттрансаміназа
ЛДГ - лактатдегідрогеназа
РАЛ - реакція агломерації лімфоцитів
ЗЗМТ - запальні захворювання органів малого таза
ПІФ - пряма імунофлуоресценція
МАНК - метод ампліфікації нуклеїнових кислот
ВПГ - вірус простого герпесу
ВПЛ - вірус папіломи людини
ВЕН - внутрішньоепітеліальна неоплазія
ГК - генітальні канділоми
IV Загальні положення
Протоколи надання медичної допомоги хворим на ІПСШ створені з метою забезпечення громадян України якісною медичною допомогою при цих захворюваннях.
Протоколи створені для вирішення наступних задач:
- Встановлення єдиних вимог до профілактичних, діагностичних, лікувальних заходів для хворих на ІПСШ.
- Уніфікації і оптимізації медичної допомоги хворим на ІПСШ.
- Забезпечення оптимальних обсягів, доступності і якості медичної допомоги, яка надається хворому в медичному закладі в межах державних гарантій забезпечення громадян медичною допомогою.
- Вимоги даних протоколів застосовують для дорослих.
В даних протоколах використано шкалу переконливості доказів даних:
А) докази переконливі: є вагомі докази положенню, що пропонується;
В) відносна переконливість доказів: є достатня кількість доказів для підтвердження даного положення;
Докази поділяються на декілька рівнів:
А) докази, які отримані в проспективних рандомізованих дослідженнях;
В) докази, які отримані в великих проспективних, але не рандомізованих дослідженнях;
V Ведення протоколів надання медичної допомоги хворим на ІПСШ
Ведення протоколів надання медичної допомоги хворим на ІПСШ здійснюється МОЗ України та Інститутом дерматології та венерології АМН України.
Система ведення протоколів передбачає взаємодію Інституту дерматології та венерології АМН України з усіма зацікавленими організаціями.
VI Загальні питання
6.1. Визначення поняття
Інфекційні хвороби, що передаються від людини до людини переважно статевим шляхом, зустрічаються часто і на сьогодні являються актуальною медико-соціальною проблемою не тільки в Україні, а й в усьому світі, бо захворюваність цими інфекціями продовжує зростати. Нараховують більше 20 збудників ІПСШ, що характеризуються високою контагіозністю, значним розповсюдженням серед сексуально активних груп населення і вимагають застосування особливих заходів громадської профілактики. В групу ІПСШ входять: сифіліс, гонорея, трихомоніаз, м'який шанкер, лімфогранульоматоз паховий, донованоз, урогенітальний хламідіоз, мікоплазмоз, вірусні ураження, кандидоз та ін.
6.2. Медико-соціальна значимість розробки даних протоколів
Методи діагностики, лікування та профілактики ІПСШ перш за все направлені на переривання процесу передачі інфекції та ліквідацію її джерел шляхом виявлення епідеміологічно найбільш небезпечних хворих. Тому в багатьох країнах світу розроблюються нові та обновлюються існуючі протоколи діагностики, профілактики та лікування ІПСШ з урахуванням соціально-економічних умов держави та міжнародного досвіду.
6.3. Мета розробки протоколів і їх основні завдання: поліпшення якості надання медичної допомоги хворим на ІПСШ, забезпечення доступності допомоги. Впровадження нових методів діагностики і лікування в клінічну практику.
6.4. Обстеження хворих на ІПСШ
Діагностична тактика при підозрі на наявність ІПСШ та ВІЛ-інфекції полягає в тестуванні хворих на ІПСШ та ВІЛ. Подальший серологічний моніторинг дозволяє своєчасно виявити ВІЛ-позитивний статус. Алгоритм ведення таких пацієнтів повинен включати: дотестове консультування; тестування (або лабораторно-серологічний моніторинг) на ІПСШ/ВІЛ; післятестове консультування; корекцію програми лікування.
Обстеження та вартість одного обстеження (грн.), які застосовуються для діагностики ІПСШ надані в нижченаведеній таблиці.
Перелік обстежень та вартість одного обстеження (грн.), які застосовуються для діагностики ІПСШ
------------------------------------------------------------------
|Обов'язкові обстеження*|Вартість|Додаткові обстеження**|Вартість|
|-----------------------+--------+----------------------+--------|
|Аналіз крові загальний | 14 |Дослідження ліквору | 25 |
|-----------------------+--------+----------------------+--------|
|Аналіз сечі загальний | 10 |Метод | 12 |
| | |Романовского-Гімза | |
|-----------------------+--------+----------------------+--------|
|РМП з кардіоліпіновим | 10 |Гістологічні | 18 |
|антигеном | |дослідження | |
|-----------------------+--------+----------------------+--------|
|Аналіз крові на цукор | 8 |Бактеріологічні | 23 |
| | |дослідження на | |
| | |мікробну флору та | |
| | |Чутливість до | |
| | |антибіотиків | |
|-----------------------+--------+----------------------+--------|
|Кров на RW | 26 |Дослідження ПІФ на | 12 |
| | |хламідії | |
|-----------------------+--------+----------------------+--------|
|РІФ кількісний | 36 |Мікробіологічна | 30 |
| | |діагностика гонореї | |
|-----------------------+--------+----------------------+--------|
|РІТ | 38 |Мікробіологічна | 45 |
| | |діагностика гонореї та| |
| | |трихомоніазу | |
|-----------------------+--------+----------------------+--------|
|ІФА | 21 |Дослідження вірусу | 20 |
| | |герпесу | |
|-----------------------+--------+----------------------+--------|
|Забір урогенітального | 4 |Імунологічні | 60 |
|Мазка та зішкряба | |дослідження | |
|(1 раз. зонд + | | | |
|транспортна пробірка) | | | |
|-----------------------+--------+----------------------+--------|
|Дослідження на бліду | 8 |Визначення | 20 |
|спірохету | |антиспермальних | |
| | |антитіл | |
|-----------------------+--------+----------------------+--------|
|Мікроскопія калу на | 10 |Дослідження крові на | 24 |
|наявність гельмінтів | |згортання | |
|-----------------------+--------+----------------------+--------|
|Сеча по Зимніцькому | 6 |РНІФ з ембріонами | 42 |
|-----------------------+--------+----------------------+--------|
|Дослідження сечі на | 21 |Посів крові і | 17 |
|дріжджі | |спинномозкової рідини | |
|-----------------------+--------+----------------------+--------|
|Забір крові | 2 |Дослідження на | 15 |
|одноразовим шприцом | |гарднерели | |
|-----------------------+--------+----------------------+--------|
|Дослідження на | 18 |Дослідження на | 18 |
|уреаплазму на | |уреаплазму (в рідині) | |
|твердому середовищі | | | |
|-----------------------+--------+----------------------+--------|
|Мікробіологічне | 12 |Визначення ПЛР ДНК | По 25 |
|дослідження на | |збудників інфекції: | кожна |
|трихомоніаз | |вірус герпеса 1,2 | |
| | |папіломовірус | |
| | |(загальн.) хламідії | |
| | |мікоплазма гомініс | |
| | |мікоплазма геніталіум | |
| | |нейсерія гонореї | |
| | |трихомонас вагіналіс | |
| | |гепатиту В, С | |
| | |мікобактерії | |
| | |туберкульозу | |
|-----------------------+--------+----------------------+--------|
|Дослідження на СНІД | 20 | | |
|методом ІФА, імунний | | | |
|блот та ін. | | | |
------------------------------------------------------------------
Примітки:
* Обов'язкові обстеження проводять у шкірно-венерологічних установах 2 і 3 рівня.
** Додаткові обстеження проводять у шкірно-венерологічних закладах 3 рівня.
Термін дії клінічних протоколів 5 років. В подальшому необхідно здійснювати їх перегляд.
Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги

М.П.Жданова
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312
ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги вагітним, хворим на сифіліс
Код МКХ-10 (A51-A53.9)
Загальна частина
Пеніциліни є єдиним адекватним засобом лікування вагітних, хворих на сифіліс. Альтернативою можуть бути тільки макроліди, застосування яких виправдане непереносимістю пеніцилінів (кларитроміцин, спіраміцин), які мають високу біодоступність і добре проникають крізь плацентарний бар'єр.
Медична допомога хворим надається в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: шкірно-венерологічних диспансерах (районні, міські, обласні), клініці інституту дерматології та венерології АМН України, в клініках вищих навчальних закладів. Профіль відділення - дерматовенерологічний, акушерсько-гінекологічний. Профіль спеціаліста - дерматовенеролог, акушер-гінеколог.
Лікувальна програма
Основні методики
Методики лікування сифілісу у вагітних залежать від форми захворювання і строку вагітності. Превентивне і специфічне лікування жінок у першій половині вагітності (до 19-20 тижнів) проводиться методами, аналогічними тим, що застосовуються при лікуванні сифілісу у невагітних.
Лікування проводяться в умовах стаціонару. Лікування жінок у другій половині вагітності засновано на комбінації водорозчиненого пеніциліну G натрієва сіль, який уводиться вунутрішньовенно та бензатінпеніциліну, який уводиться вунутрішньом'язово. При всіх формах сифілісу через 12 годин після останньої внутрішньовенної ін'єкції одноразово уводиться бензатинпеніцилін внутрішньом'язово.
Схеми специфічного лікування різних форм сифілісу у жінок в другій половині вагітності. Тривалість лікування залежить від строку інфікування. При всіх ранніх формах сифілісу (строк зараження не більше 1 року) лікування проводиться одним курсом. При пізньому і прихованому сифілісі з невстановленим строком зараження, а також при злоякісному перебігу захворювання, лікування проводиться двома курсами. Другий курс проводиться через 3-4 тижня після першого.
Тривалість лікування: 15-28 діб.
Очікувані результати лікування: одужання.
Критерії якості лікування: клінічне та бактеріологічне одужання.
Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги: профілактичне лікування вагітних проводиться в строки 22 тижнів вагітності.
Клініко-серологічний контроль хворих після лікування сифілісу: клінічне обстеження і постановка комплексу серологічних реакцій, реакції імобілізації трепонем (РІТ), реакції імунофлуоресценції (РІФ), імуноферментного аналізу (ІФА). Періодичність та обсяг серологічного обстеження залежить від форми сифілісу та динаміки негативації. По закінченні клініко-серологічного нагляду всі хворі незалежно від форми сифілісу підлягають обстеженню терапевта, невропатолога, окуліста, отоларинголога.
Можливі побічні дії та ускладнення
При вживанні препаратів пеніцилінового ряду можливі кропив'янка, гарячка, артралгії, ангіоневротичний набряк, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, анафілактичний шок, стоматит, глосит, суперінфекція. За умов швидкого вшутрішньовенного введення препаратів у дозі вище за 10000000 МО можна спостерігати гемолітичну анемію, тромбоцитопенію, лейкопенію або нефропатію з альбумінурією та гематурією. Окремі випадки олігурії або анурії звичайно минають через 48 годин після припинення лікування; діурез може бути відновлений застосуванням 10% розчину манітолу.
При вживанні макролідів можливі нудота, блювання, біль у животі, метеорізм, діарея, рідко-алергійні реакції, нейтропенія, транзиторне підвищення активності трансаміназ.
Вимоги до дієтичних призначень і обмежень
Харчовий раціон вагітним хворим на сифіліс складають з урахуванням особливостей загального стану організму, його реактивності, характеру ураження органу, ускладнення з боку інших органів. Взагалі призначається дієта N 15.
Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації
Особливих вимог до режиму праці та відпочинку, реабілітації немає. Особи, що належать до декретованого контингенту, на період лікування не допускаються до роботи по епідеміологічним показанням.
Ступінь наукової доказовості запропонованих медичних заходів - А.
Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги

М.П.Жданова
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312
ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на алопеції
Код МКХ-10: L63 - ГНІЗДОВА АЛОПЕЦІЯ
Код МКХ-10: L63.0 - ТОТАЛЬНА АЛОПЕЦІЯ
Код МКХ-10: L63.1 - УНІВЕРСАЛЬНА АЛОПЕЦІЯ
Код МКХ-10: L63.2 - ГНІЗДОВА АЛОПЕЦІЯ (СТРІЧКОПОДІБНА ФОРМА)
Ознаки та критерії діагностики
Гніздова алопеція - захворювання з колоподібним, нерубцевим випадінням волосся на волосяній частині голови, обличчі та інших ділянках гладкої шкіри.
Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. Тотальна та універсальна форми алопеції та форми алопеції, що дають прогресування захворювання на фоні лікування підлягають госпіталізації. Інші форми лікують в умовах поліклініки.
Діагностична програма:
Лабораторні дослідження
клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);
аналіз сечі (2 рази);
біохімічні дослідження функції печінки (загальний білірубін, АсТ, АлТ, загальний білок, глюкоза, холестерин, лужна фосфатаза);
серологічне дослідження (РВ, РМП);
аналіз крові на вміст кортизолу (при плануванні застосування системних кортикостероїдів до лікування і через 3 тижні після закінчення терапії);
аналіз крові на вміст статевих гормонів (естрадіол, тестостерон, ФСГ, ЛГ);
аналіз крові на вміст гормонів щитовидної залози (Т3, Т4, ТТГ).
Інструментальні дослідження
флюорографічне дослідження;
оглядова рентгенографія черепа або томографія;
реовазоенцефалограма;
ультразвукове дослідження щитовидної залози (за показанням);
мікроскопія волосся, що епільовані з крайової зони осередка (до лікування);
мікроскопічне дослідження патологічного матеріалу на гриби - зішкряби зі шкіри (до лікування).
Консультації суміжних спеціалістів (за показанням)
ендокринолог;
невропатолог;
отоларинголог;
гінеколог;
терапевт.
Лікувальна програма:
1. Усунення спалахів хронічної інфекції.
2. Корекція виявленої супутньої патології.
Системна терапія
- засоби, що покращують мікроциркуляцію (пентоксифілін, ксантинолу нікотинат, тиклопідин, нікотинова кислота).
- седативні засоби (валеріана, 3% розчин натрію броміду, пустирник, півонія).
За необхідності призначають антистресорні адаптогени (гліцин), у тяжких випадках - транквілізатори (гідазепам).
- вітаміни та мікроелементи (кальцію пантотенат, тіамін, нікотинова кислота).
- біогенні стимулятори (алое, метилурацил, екстракт плаценти, натрію нуклеїнат).
- засоби, що покращують мозковий кровообіг (за показанням) (цинаризин, вінпоцетин).
- анаболічні гормони (за показанням) (ретаболіл, феноболіл).
- фітотерапія (відвари хвощу, череди, деревію, споришу, кропиви).
- фізіотерапевтичні заходи (електросон, фонофорез, дарсонваль, кріомасаж, ПУВА-терапія).
Зовнішня терапія
- внутрішньошкірно введення кортикостероїдних препаратів у осередки ураження (бетаметазон, триамцинолон).
- подразнюючі засоби (настоянка стручкового перцю, сок цибулі, часнику, настоянка коріння лопуха, хрону, втирання кортикостероїдних препаратів для зовнішнього використання).
Тривалість лікування
Лікування легких форм гніздової алопеції проводиться протягом 2-4 місяців амбулаторно. Лікування стаціонарно проводять хворим з тотальною та універсальною алопецією протягом 30-45 днів з подальшим амбулаторним лікуванням до 6 місяців.
Очікувані результати лікування
Відновлення росту волосся (з початку пушкових, надалі - остистих).
Критерії якості лікування
Пожвавлення фолікулярного апарату, припинення випадіння волосся, зростання волосся.
Можливі побічні дії та ускладнення
У разі внутрішньошкірного введення кортикостероїдних препаратів у осередки ураження можлива поява ділянок атрофії у місцях введення засобу. Можлива індивідуальна непереносимість препаратів.
Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги
За відсутності ефекту лікування змінюють системну та зовнішню терапію. Посилення терапії супутньої патології. Можлива трансплантація волосся. Пацієнти підлягають диспансерному нагляду за місцем проживання. Повторення курсу лікування 2-3 рази на рік. Необхідний контроль стану спалахів хронічної інфекції та інтеркурентних захворювань. Після проведення курсу стаціонарного лікування хворим доцільно призначати адаптогени і загальнозміцнюючі засоби, зовнішню терапію з використанням фізіотерапевтичних процедур.
Вимоги до дієтичних призначень і обмежень
Без обмежень. Їжа повинна бути збагачена вітамінами та мікроелементами.
Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації
Протипоказана праця, що пов'язана з контактом з агресивними хімічними речовинами, радіоактивними речовинами, а також психоемоційними перевантаженнями. Режим відпочинку без обмежень. Систематичне диспансерне обстеження суміжними спеціалістами за показанням: невропатолог, ендокринолог, гінеколог, гастроентеролог, отоларинголог, стоматолог. Алопеція не впливає на загальний стан, але створює косметичну проблему, тому такі хворі підлягають психологічній реабілітації.
Ступінь наукової доказовості - А.
Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги

М.П.Жданова
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312
ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на анафілактичний шок
Код МКХ-10:
T78.2 - анафілактичний шок неуточнений
T78.0 - анафілактичний шок на харчові продукти
T80.5 - анафілактичний шок на введення сироватки
T88.6 - анафілактичний шок на адекватно призначений медикаментозний препарат
Ознаки та критерії діагностики захворювання.
Анафілактичний шок - системна генералізована реакція негайного типу на повторне введення алергену у зв'язку з масивним IgE опосередкованим виділенням медіаторів. Анафілактичний шок - це гострий стан, який супроводжується небезпечними для життя клінічними проявами з порушенням гемодинаміки, що приводить до недостатності кровообігу та гіпоксії усіх важливих для життя органів.
Найчастіше причинами анафілактичного шоку є медикаментозна, харчова та інсектна алергія.
Умови, у яких повинна надаватись медична допомога.
Лікувально-профілактична допомога здійснюється в спеціалізованих закладах - шкірно-венерологічних диспансерах (районних і міжрайонних, міських, обласних диспансерах), клініках науково-дослідних інститутів і вищих навчальних закладів, в амбулаторно-поліклінічних закладах, що мають шкірно-венерологічні кабінети.
Профіль відділення - дерматологічний.
Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.
Діагностична програма.
Основні клінічні прояви типової форми анафілактичного шоку:
- порушення гемодінамики;
- порушення дихання;
- порушення діяльності шлунково-кишкового тракту;
- шкірний висип.
При гемодинамічному варіанті на перший план виходять симптоми порушення: діяльності серцево-судинної системи; при асфіктичному варіанті - діяльності дихальної системи; при церебральному варіанті - діяльності центральної нервової системи; при абдомінальному варіанті - симптоми подразнення очеревини.
Лікувальна програма
Хворі з анафілактичним шоком підлягають обов'язковій госпіталізації.
- Припинити вплив етіологічних факторів - алергенів і видалити з організму залишки цих алергенів;
- Накласти при можливості джгут вище місця введення медикаменту чи обколоти місце введення препарату 0,1% розчином адреналіну або норадреналіну в дозі 0,3-0,5 мл із 4-5 мл фізіологічного розчину;
- Провести венепункцію/венесекцію та почати внутрішньовенне введення препаратів:
- в/в крапельно: дофамін з поступовим зниженням, тривалість введення визначається гемодинамічними показниками;
- глюкокортикостероїдні препарати (гідрокортизон, преднізолон, дексаметазон);
- антигістамінні препарати (клемастин) при систолічному артеріальному тиску вище 90 мм рт.ст.;
- плазмозамісні препарати в/в крапельно або струменево;
- амінофілін (еуфілін) 2,4% розчину в/в на фізіологічному розчині - при виникненні бронхообструктивного синдрому.
- Ввести пресорні аміни (0,1% розчин адреналіну підшкірно з інтервалами 5-10 хв);
- Оксигенація;
- Корекція кислотно-лужного стану;
- Терапія гострої дихальної недостатності, переведення на штучну вентиляцію легенів та транспортування хворого до реанімації;
- Симптоматична терапія.
При неефективності терапії продовжити лікування у відділенні реанімації та інтенсивної терапії.
Тривалість лікування
Становить від 1 до 10 діб у стаціонарі.
Очікувані результати лікування
Покращення загального стану хворого.
Критерії якості лікування
Відсутність рецидивів. Повне одужання і відновлення працездатності.
Можливі побічні дії та ускладнення
Набряк легенів, серцево-судинна недостатність, летальний кінець.
Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги
Проводиться 2 рази на рік диспансерізація. В процесі диспансерізації виявляють етіологічний фактор захворювання за допомогою специфічних імунологічних та біофізичних тестів; усувають, по можливості, фактори ризику, що сприяють розвитку сенсибілізації; проводять санацію вогнищ фокальної інфекції; призначають протирецидивні курси. Протирецидивне лікування для кожного хворого призначається строго індивідуально з включенням переважно немедикаментозних методів (голкорефлексотерапія, психотерапія, електросон та ін.), ентеросорбентів, імуномодуляторів (під контролем імунограми), препаратів антиоксидантного ряду (вітаміни C, A, E).
Вимоги до дієтичних призначень і обмежень
Дотримання гіпоалергічної дієти. При супутьому порушенні шлунково-кишкового тракту доцільні дієти N 2, 3, 5, при супутньому захворюванні нирок - дієта N 7, при супутньому цукровому діабеті - дієта N 9, при серцево-судинній недостатності - дієта N 10.
Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації
Реабілітація направлена на попередження сенсібілізації до алергенів, їх елімінацію та лікування захворювань, на фоні яких вона розвинулась, санацію вогнищ фокальної хронічної інфекції.
Ступінь наукової доказовості - Б.
Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги

М.П.Жданова
( Протокол надання медичної допомоги хворим на артропатичний псоріаз виключено на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я N 762 від 20.11.2015 )
( Протокол надання медичної допомоги хворим на атопічний дерматит виключено на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я N 670 від 04.07.2016 )
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312
ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на багатоформну ексудативну еритему
Код МКХ-10: L51 - Багатоформна ексудативна еритема
Ознаки та критерії діагностики захворювання.
Багатоформна ексудативна еритема - гостре захворювання, для якого характерні поліморфні висипки на шкірі і слизових оболонках, циклічність перебігу і схильність до рецидивів, переважно навесні і восени.
Умови, у яких повинна надаватись медична допомога.
Лікувально-профілактична допомога здійснюється в спеціалізованих закладах - шкірно-венерологічних диспансерах (районних і міжрайонних, міських, обласних диспансерах), клініках науково-дослідних інститутів і вищих навчальних закладів, в амбулаторно-поліклінічних закладах, що мають шкірно-венерологічні кабінети.
Профіль відділення - дерматологічний.
Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.
Діагностична програма.
Лабораторні дослідження:
- загальний аналіз крові;
- загальний аналіз сечі;
- IgE загальний та IgE специфічний;
- у хворих з підозрою на медикаментозну алергію - специфічні імунологічні тести з медикаментами.
Консультації суміжних спеціалістів:
- оториноларинголог;
- стоматолог;
- гінеколог;
- уролог;
- алерголог.
Лікувальна програма:
- при виявленні вогнищ локальної інфекції обов'язкове їх лікування;
- дезинтоксикаційна терапія (полівідон, натрію хлорид, калію хлорид, кальцію хлорид, магнію хлорид, натрію гідрокарбонат);
- десенсибілізуюча терапія (розчин натрію тіосульфату 30%, розчин кальцію глюконата 10%, розчин магнію сульфату 25%);
- глюкокортикоїдні препарати (при важкій формі - преднізолон, дексаметазон, тріамцинолон, бетаметазон);
Зовнішня терапія: розкриття великих пухирів з наступною обробкою аніліновими барвниками (фукорцином або метилтіонінію хлоридом тощо).
Хворі підлягають стаціонарному лікуванню в гострій стадії захворювання або при загостренні захворювання.
Тривалість лікування.
15-20 днів у стаціонарі.
Очікувані результати лікування.
Повне одужання, ремісія захворювання - нормалізація загального стану, зникнення елементів висипки.
Критерії якості лікування.
Відсутність рецидивів.
Можливі побічні дії та ускладнення.
Алергічні реакції на лікарські засоби, розвиток анафілактичного шоку.
Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги.
Проводиться диспансерізація 2 рази на рік.
Вимоги до дієтичних призначень і обмежень.
Дотримання дієти N 15, при виявленні сенсибілізації до медикаментів - гіпоалергічна дієта.
Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації.
Реабілітація направлена на санацію вогнищ фокальної інфекції, виключення контакту з алергенами.
Ступінь наукової доказовості - Б.
Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги

М.П.Жданова
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312
ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на бородавки
Код МКХ-10: A.63.0 Бородавки (венеричні) анальної ділянки та статевих органів (ГК-гостроконечні кондиломи)
Загальна частина
Кондиломи являють собою доброякісні аногенітальні бородавки, викликані вірусом папіломи людини (ВПЛ), причому генотипи 6 і 11 вірусу виявляються більш ніж у 90% випадків. Пацієнти з видимими бородавками можуть бути одночасно інфіковані ВПЛ високого ступеня онкогенного ризику типів 16 і 18, що є джерелом субклінічних уражень, що асоціюються з внутрішньоепітеліальною неоплазією (ВЕН) і аногенітальним раком.
Медична допомога хворим надається в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: шкірно-венерологічних кабінетах багатопрофільної поліклініки, шкірно-венерологічних диспансерах (районні, міські, обласні), клініці інституту дерматології та венерології АМН України, в клініках вищих навчальних закладів. Профіль відділення - дерматовенерологічний. Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.
Діагностична програма
Клінічна діагностика
Кондиломи з'являються на ділянках, травмованих під час статевого контакту і можуть бути поодинокими, однак звичайно виявляють від 5 до 15 і більш вогнищ діаметром від 1 до 10 мм. Елементи можуть зливатися у великі бляшки.
Існують три основних типи кондилом:
Гострі бородавки
Переважно локалізуються на епітелії слизових, включаючи слизову препуциальній порожнині, зовнішнього отвору сечівника, малих статевих губ, входу в піхву, шийці матки, ануса й анального каналу, але можуть також спостерігатися й у паховій області, промежині й анальній області. Ці пальцеобразні випинання мають сильно васкуляризовані ділянки, що дають типовий крапково-плямистий і/чи петлеподібний малюнок за винятком тих випадків, коли судини сховані через виражену кератинізацію.
Бородавки у вигляді папул
Найчастіше локалізовані на кератинізованому епітелії (зовнішній листок крайньої плоті, тіло статевого члену, мошонка, латеральна ділянка вульви, лобок, промежина і періанальна область). Характерними для таких бородавок є гіперкератоз і пігментація.
Ураження у вигляді плям виявляються на слизових у виді незначної зміни кольору (сірувато-білі, рожево-червоні чи червоно-коричневі плями).
Проба з оцтовою кислотою
Після обробки 5%-ним розчином оцтової кислоти поразки, викликані ВПЛ, на кілька хвилин стають сірувато-білими.
Гістологічне дослідження
Біопсія рекомендується для диференціальної діагностики при атипових проявах і у всіх випадках, коли доброякісна природа папульозних чи плямистих уражень викликає сумнів.
Лікувальна програма
Недоліком сучасних терапевтичних методик є те, що ні однієї з них не вдається цілком вилікувати бородавки, зберегти тривалу ремісію й усунути вірус. Частота рецидивів, включаючи появу нових вогнищ складає 20-30%.
Терапія ВПЛ зводиться до симптоматичного лікування і спрямована на вилучення дільниць зміненого епітелію. Застосовують таки методи:
електрокоагуляцію, рідкий азот, лазер;
хімічні речовини: азотну, трьохлороцетну та інші органічні кислоти,
цитотоксичні препарати: подофілін, подофілотоксин
імунотерапія - як специфічна (вакцини), так і неспецифічна (інтерферони). Часто застосовують комбіноване лікування.
Тривалість лікування:
амбулаторно та в стаціонарі - 1-10 діб.
Очікувані результати лікування:
клінічне одужання.
Критерії якості лікування
Скорочення кількості рецидивів захворювання, клінічне одужання.
Можливі побічні дії та ускладнення
Частота рецидивів, включаючи появу нових вогнищ, часто складає 20-30%. Крім того, усі наявні способи лікування викликають місцеві реакції на шкірі, включаючи свербіж, печіння, ерозії і біль. Побічні ефекти звичайно виникають лише під час першого курсу лікування. Рідким, але серйозним ускладненням після лікування множинних бородавок крайньої плоті є затруднення натягування крайньої плоті на голівку статевого члена через болючі ерозії і набряк. Необхідно пацієнтам звертатися до лікаря, якщо таке ускладнення виникне. Лікування складається з щоденного промивання крайньої плоті фізіологічним розчином і нанесення під неї кортикостероїдного крему до поліпшення стану. Шкірні реакції на подофілотоксин звичайно розвиваються на третій день лікування. У більшості випадків вони спонтанно дозволяються протягом декількох днів після відміни препаратів.
Для нейтралізації трьохлороцетної кислоти при надлишковому нанесенні чи випадковому попаданні на здорову шкіру необхідно використовувати бікарбонат натрію.
Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги
При проведенні консультації необхідно звернути увагу на причини захворювання, проінформувати про очікувані результати і можливі ускладнення лікування. При необхідності проводять додаткову терапію.
Вимоги до дієтичних призначень і обмежень
Дієта N 15
Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації
Особливих вимог до режиму праці та відпочинку, реабілітації немає.
Ступінь наукової доказовості запропонованих медичних заходів - А.
Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги

М.П.Жданова
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312
ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на висівкоподібний лишай
Код МКХ-10: B36.0 - ВИСІВКОПОДІБНИЙ ЛИШАЙ
Ознаки та критерії діагностики
Різнокольоровий пітиріаз - поверхневе захворювання шкіри, зумовлене дріжджоподібними грибами Malassezia furfur (Pityrosporum orbiculare). Характеризується появою на шкірі шиї, груді плям від рожево-коричневого до буруватого відтінку, що висівкоподібно лущаться зі схильністю до злиття.
Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог.
Діагностична програма:
Лабораторні дослідження:
клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);
аналіз сечі (2 рази);
біохімічні дослідження функції печінки (у разі використання системних антимікотиків 1 раз на 10 днів);
мікроскопічне дослідження патологічного матеріалу на гриби - зішкряби зі шкіри гриби (при необхідності).
Інструментальні дослідження:
люмінесцентне дослідження (золотисто-жовте світіння осередків ураження при опроміненні люмінесцентною лампою);
Лікувальна програма:
- Дієта N 15. При вживанні системних антимікотиків - дієта N 5.
Системна терапія.
Рекомендується проводити при хронічних рецидивуючих розповсюджених формах захворювання:
- системні антимікотики (флюконазол, кетоконазол, ітраконазол, тербінафін).
Зовнішнє лікування:
- обробка осередків ураження (25% крем бензилбензоату, 3-5% сірчана або дігтярна мазі, 5% саліциловий спирт, 5% саліцилова мазь, спрей тербінафін 1-2 рази протягом 7-10 днів або антифунгальними мазями, що містять клотримазол, міконазол, кетоконазол, біфоназол.
Тривалість лікування
У стаціонарі або амбулаторно - 3-4 тижні.
Очікувані результати лікування
Клінічне та мікологічне одужання.
Критерії якості лікування
Розв'язання клінічних проявів, негативний результат мікроскопічного дослідження на гриби.
Можливі побічні дії та ускладнення
Можлива індивідуальна непереносимість призначених засобів. У разі використання системних антимікотиків можливі ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту, зокрема гепато-біліарної системи.
Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги
За відсутності ефекту лікування змінюють зовнішню антимікотичну терапію.
Вимоги до дієтичних призначень і обмежень
Дієта N 5 використовуються у стаціонарних умовах та при використанні системних антимікотиків амбулаторно. У подальшому обмежується вживання рафінованих вуглеводів та жирів.
Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації
У період лікування протипоказано перебування на пляжах, у басейнах та лазнях, а також праця, що пов'язана із забрудненням шкіри і потребує щоденного відвідування душу. Режим відпочинку без обмежень. Реабілітація включає як загальні, так і індивідуальні заходи. До загальних заходів належить:
- дезинфекція у громадських місцях (басейни, бані, сауни, спортивні заклади, промислові підприємства тощо). Дезинфекція проводиться хлорвмісними дезинфектантами;
- санітарно-просвітницька робота.
До індивідуальних заходів відносять:
- гігієнічний догляд за шкірою;
- кип'ятіння білизни, рушників з наступним прасуванням;
- наявність власного рушника;
- не рекомендується носити чужу білизну.
- лікування вегето-судинних розладів та підвищеної пітливості;
- використання мила із сіркою і шампунів з кетоконазолом, водно-сольові чи водно-оцтові обтирання, застосування спиртового розчину, що містить саліцилову кислоту.
Ступінь наукової доказовості - А.
Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги

М.П.Жданова
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312
ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на вітиліго
Код МКХ-10: L80 - ВІТИЛІГО
Ознаки та критерії діагностики
Вітиліго - хронічне захворювання, що виявляється депігментованими плямистими висипами на шкірі з чіткими контурами, облямованими зонами гіперпігментації різної вираженості.
Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. Для уточнення діагнозу, при великій розповсюдженості патологічного процесу, при проведенні селективної фототерапії хворих госпіталізують в стаціонар. Інші хворі лікуються в умовах поліклініки.
Діагностична програма:
Лабораторні дослідження:
Обов'язкові:
- загальний аналіз крові;
- загальний аналіз сечі.
Рекомендовані:
- біохімічний аналіз крові (загальний білок, лужна фосфатаза, білірубін, холестерин, трансамінази, глюкоза);
- діастаза сечі;
- бактеріологічне дослідження кишкової флори.
Інструментальні дослідження:
УЗД органів черевної порожнини (за показаннями).
Консультації суміжних спеціалістів:
- психоневролог;
- гастроентеролог;
- отоларинголог.
Лікувальна програма:
Визначення осередків хронічної інфекції та супутньої патології. При можливості їх лікування.
- Дієта N 15.
- седативні та вегетотропні препарати (натрію бромід, настоянка або таблетки валеріани, настоянка півонії).
- транквілізатори (при порушеннях сну, наявності невротичних розладів) (гідазепам, адаптол).
- вітамінні препарати та засоби, що покращують тканинний обмін (ліпоєва кислота, метіонін, фолієва кислота, ретинолу ацетат, сульфат міді, окис цинку, комплексні вітамінні препарати з поєднанням мікроелементів).
- ферментні препарати (препарати, що покращують травлення (за показаннями)).
- фізіотерапія (електрофорез з міддю, селективна фототерапія, низькоінтенсивна лазерна терапія, ПУВА-терапія).
Зовнішнє лікування
Використовується маскуюча декоративна косметика.
Тривалість лікування
30-45 днів.
Очікувані результати лікування
Поява осередків репігментації, повне відновлення пігментації.
Критерії якості лікування
Припинення розповсюдженості патологічного процесу, зменшення осередків депігментованих плям.
Можливі побічні дії та ускладнення
Можлива індивідуальна непереносимість застосованих препаратів.
Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги
Систематичні повторні курси терапії.
Вимоги до дієтичних призначень і обмежень
Без обмежень.
Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації
Режим праці та відпочинку без обмежень. Не рекомендується підвищена інсоляція. Успіхові у лікуванні вітиліго може сприяти виявлення та лікування супутньої патології внутрішніх органів. Психологічна реабілітація.
Ступінь наукової доказовості - Б.
Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги

М.П.Жданова
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312
ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на вузлувату еритему
Код МКХ-10: L52 - ВУЗЛУВАТА ЕРИТЕМА
Ознаки та критерії діагностики
Глибокий алергічний васкуліт, що проявляється болючими щільними гострозапальними вузлами величиною 1-3 см, що розташовуються переважно на гомілках, регресують без нагноєння та рубцювання, зі зміною кольору шкіри від червоного до буро-жовтого.
Виділяють гостру та хронічну форми вузлуватої еритеми.
Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. З метою уточнення діагнозу, при розповсюдженому процесі та виражених гострозапальних проявах захворювання лікування проводиться у стаціонарі.
Діагностична програма:
Лабораторні дослідження:
- загальний аналіз крові;
- загальний аналіз сечі;
- біохімічний аналіз крові (загальний білок, глюкоза, загальний білірубін, холестерин, сечовина);
- гістологічне дослідження біоптату шкіри (для уточнення діагнозу);
- рентгенографія органів грудної клітини.
Консультації суміжних спеціалістів:
- терапевт;
- ревматолог;
- отоларинголог;
- гінеколог.
Лікувальна програма:
Визначення осередків хронічної інфекції та супутньої патології. При можливості провести їх санацію.
- Дієта N 5.
- антибіотики (препарати пеніцилінового ряду - бензилпеніцилін, амоксицилін; препарати цефалоспоринового ряду - цефазолін, цефотокситин, цефтриаксон).
- нестероїдні протизапальні засоби (парацетамол, індометацин, піроксикам, диклофенак, напроксен, німесулід).
- глюкокортикоїдні засоби для системного використання (при високій активності патологічного процесу) (преднізолон, дексаметазон, триамцинолон).
- засоби, що покращують периферичний кровообіг (ксантинолу нікотинат, пентоксифілін).
Зовнішня терапія.
Змазування осередків ураження мазями та гелями, що містять нестероїдні протизапальні засоби, і примочування 10% іхтіолу.
Фізіотерапія:
- еритемні дози ультрафіолетового опромінення;
- фонофорез на осередки ураження з використанням кортикостероїдних та нестероїдних протизапальних засобів зовнішньої дії.
Тривалість лікування
27-35 днів.
Очікувані результати лікування
Клінічне одужання або покращення.
Критерії якості лікування
Припинення виникнення нових осередків, зменшення або відсутність гострозапальних проявів дерматозу, покращення клінічного та біохімічного аналізу крові.
Можливі побічні дії та ускладнення
Можливі індивідуальна непереносимість застосованих препаратів. У разі використання нестероїдних протизапальних засобів можливе ураження шлунково-кишкового тракту внаслідок ульцерогенної дії препаратів, токсико-алергічні ефекти, пригнічення кровотворення. У разі використання системних глюкокортикоїдів - притаманні їм побічні ефекти (синдром Іценка-Кушинга, порушення вуглеводного обміну, артеріальна гіпертензія тощо).
Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги
Прийом нестероїдних протизапальних препаратів при вираженому больовому синдромі в осередках ураження. Проведення загальнозміцнюючої терапії з метою профілактики гострих респіраторно-вірусних захворювань. Використання зовнішніх засобів, що містять нестероїдні протизапальні речовини.
Вимоги до дієтичних призначень і обмежень
Виключення з раціону гострих, пряних, екстрактивних блюд (дієта N 5).
Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації
Праця у теплому приміщенні, не пов'язана з тривалою ходою і стоянням. Санація осередків хронічної інфекції. Обов'язкове обстеження на туберкульоз. Лікування супутніх хвороб. Уникнення вживання ліків, що провокують хворобу, переохолодження.
Ступінь наукової доказовості - А.
Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги

М.П.Жданова
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312
ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на вульгарні вугрі
Код МКХ-10: L70 - ВУЛЬГАРНІ ВУГРІ
Ознаки та критерії діагностики
Вульгарні вугрі - це хронічне рецидивуюче захворювання волосяних фолікулів і сальних залоз.
У розвитку вугрів мають значення 4 чинники:
1. Ретенційний фолікулярний гіперкератоз.
2. Надмірне утворення секрету сальних залоз зі зміною хімічного складу шкірного сала.
3. Вплив Propionbacterium acnes.
4. Розвиток запальної реакції.
Залежно від локалізації та розповсюдженості процесу, взаємодії згаданих чинників на шкірі формуються комедони, папули, пустули, кісти.
Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. Тяжкі форми акне: нодолокистозна, конглобатна, некротична, acne fulminans підлягають стаціонарному лікуванню.
Діагностична програма:
Лабораторні дослідження:
клінічний аналіз крові;
клінічний сечі;
біохімічний аналіз крові (загальний білірубін, тригліцериди, АсТ, АлТ, холестерин, лужна фосфатаза, креатинін, глюкоза);
флюорографічне дослідження;
зішкряб на Demodex;
серологічне дослідження (КСР).
Рекомендовані лабораторні дослідження:
дослідження гормонального стану в жінок при клінічних ознаках гіперандрогенемії;
виділення і ідентифікація мікробної флори шкіри з визначенням чутливості до антибіотиків;
бактеріологічне дослідження кишкової флори.
Рекомендовані інструментальні дослідження (за показанням):
УЗД органів малого тазу;
УЗД печінки, жовчного міхура, жовчовивідних шляхів при змінах у біохімічному аналізі крові.
Рекомендовані консультації суміжних спеціалістів (за показанням):
ендокринолог;
гінеколог;
гастроентеролог;
психоневролог.
Лікувальна програма:
- Дієта печінково-діабетичного типу (стіл N 5, 9 за Певзнером).
Легка форма акне. Клінічні прояви: незапальні акне-елементи, одиничні (до 5) папулопустули.
Системні препарати призначають при комедональній формі акне 3-4 ступеня тяжкості (кількість комедонів більше 25).
- ретиноїди (ізотретіонін).
Зовнішня терапія
- протизапальні засоби (азелаїнова кислота (20% крем)), фузидова кислота + гідрокортизон при папульозній формі акне, фузидова кислота + бетаметазон, цинку гіалуронат при папульозній формі акне.
- антибактеріальні препарати (бензоїлпероксид, еритроміцин-цинковий комплекс, фузидова кислота, левоміцетин-гель на осередки ураження до клінічного розв'язання запальних елементів.
- засоби, що нормалізують процеси кератинізації (адапален виказує комедонолітичну та відлущуючу дію, використовується на всю уражену поверхню до досягнення клінічного ефекту, третиноїн, альфа-гідроксильні кислоти (70% гліколієва кислота)) мають виражену комедонолітичну дію, прискорюють розв'язання папуло-пустульозних акне елементів, усувають післязапальні гіперпігментації. Ці кислоти використовують для проведення поверхневого пілінгу.
Акне середнього ступеня тяжкості. Клінічні ознаки: комедони, численні папуло-пустульозні елементи, поодинокі (до 5) інфільтративні акне елементи.
- ретиноїди (ізотретіонін).
- антибактеріальні препарати широкого спектра дії
Призначають при численних (більше 20), дисемінованих папуло-пустульозних акне елементів.
Після курсу антибіотикотерапії рекомендують бактеріологічне дослідження кишкової флори з призначенням при необхідності коригуючої терапії (бактеріофаги, еубіотики, ферменти та ін.).
- антиандрогенні препарати (ципротерону ацетат + етинілестрадіол, дієногест + етинілестрадіол, дроспіринон + етинілестрадіол).
Призначают тільки жінкам при клінічних ознаках гіперандрогенемії після консультації ендокринолога та гінеколога.
Зовнішня терапія
- антибактеріальні препарати (еритроміцин-цинковий комплекс, кліндаміцин, метронідазол, левоміцетин гель).
Тривалість використання - до повного клінічного розв'язання запальних акне елементів. Більш тривале використання одного антибіотику призводить до розвитку резистентності мікрофлори.
Препарати з протизапальною дією та засоби, що нормалізують процеси кератинізації, використовують комплексно або замість зовнішніх антибактеріальних препаратів.
Тяжка форма акне. Клінічні прояви: інфільтративні, кистозні акне елементи, папуло-пустульозна форма акне зі схильністю до рубцеутворення.
Системна терапія:
- ретиноїди (ізотретіноїн). Перед призначенням препарату та протягом усього лікування обов'язковий щомісячний контроль біохімічних показників крові (білірубін, АсТ, АлТ, тригліцериди, холестерин). Жінок репродуктивного віку попереджують про тератогенну дію ізотретіоніну протягом усього часу прийому і 1 місяць після закінчення лікування.
- антибіотикотерапія
При лікуванні тяжкої форми конглобатних вугрів до призначення ізотретіоніну доцільно використання антибіотиків:
- цефалоспорини у стандартному віковому дозуванні.
Додаткові методи лікування
За показанням у комплексній терапії акне використовують:
- при підвищенні рівня трансаміназ, тригліцеридів та холестерину - гепатопротектори, есенціальні фосфоліпіди, тіотріазолін.
- препарати, що нормалізують роботу сальних залоз (цинку окис, цинку сульфат).
- при тяжких формах акне - автогемотерапія.
Фізіотерапія
- електрофорез із розчином іхтіолу.
- кріотерапія (кріомасаж).
- Д'арсонваль-терапія.
Лікування вторинних післязапальних змін шкіри (гіперпігментацій, атрофій і рубців)
Рекомендовані методики:
- мікрокристалічну дермабразію. Обов'язкові умови: повне купірування запальних процесів у шкірі, захист шкіри від інсоляції під час проведення лікування і місяць після;
- поверхневі хімічні пілінги альфа-гідроксильними кислотами (гліколевою кислотою). Наявність запальних акне елементів не є протипоказанням до проведення лікування.
Пацієнтами із вторинними післязапальними змінами
не рекомендують проводити глибокі шліфування шкіри (CO -лазер,
2
ербійовий лазер, дермабразія), оскільки вони нерідко призводять до
рецидиву акне.
Тривалість лікування
Залежно від ступеня тяжкості становить 25-30 днів.
Очікувані результати лікування
Клінічна ремісія або покращення залежно від ступеня тяжкості.
Критерії якості лікування
Повне клінічне розв'язання запальних акне, зменшення кількості комедонів та сальності шкіри і можлива корекція постеруптивних змін. Досягнення стійкої ремісії.
Можливі побічні дії та ускладнення
Можлива індивідуальна непереносимість застосованих препаратів.
Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги
Пацієнти підлягають диспансерному нагляду в шкірно-венерологічному диспансері за місцем мешкання. Доцільне проведення підтримуючого протирецидивного лікування (зовнішні протизапальні препарати та засоби, що нормалізують процеси кератинізації). При лікуванні ізотретіоніном стійка ремісія починається через 4-6 місяців від початку лікування. У разі виникнення рецидивів (тяжкі форми акне, недостатня кумулятивна доза препарату, при гіперандрогенемії у жінок) необхідно проводити повторний курс ізотретіоніну в дозі не меншій 50% від початкової.
Вимоги до дієтичних призначень і обмежень
При тяжких торпідних формах рекомендується дієти N 5, 9 постійно. Іншим хворим - дієта з обмеженим вживанням екстрактивних блюд і рафінованих вуглеводів.
Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації
При тяжких формах хвороби протипоказана робота, що пов'язана з контактом з пилом, підвищеною інсоляцією, забрудненням, переохолодженням і психоемоційним перевантаженням. Під час огляду звертається увага на регулярність обстеження суміжними спеціалістами: отоларингологом, стоматологом, гастроентерологом, гінекологом, ендокринологом 1 раз на рік. Усунення чинників, що провокують погіршення стану (хронічні осередки інфекції, гострі респіраторно-вірусні інфекції); психологічна реабілітація.
Ступінь наукової доказовості - А.
Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги

М.П.Жданова
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312
ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на герпесвірусну інфекцію
Коди МКХ-10:
A.60 Аногенітальні герпесвірусні інфекції,
A.60.0 герпесвірусна інфекція генітальна та урогенітальна,
A.60.1 герпес анальної та прямої кишки,
A.60.9 герпес анальної ділянки та статевих органів, неуточнений
Загальна частина
Генітальний герпес може викликатися або вірусом ВПГ-1, або ВПГ-2. Герпетична інфекція виявляється або симптоматичним (клінічно вираженим) захворюванням на місці проникнення вірусу (тобто навколо геніталій), або протікає як безсимптомне захворювання. Після інфікування вірус переходить у латентний стан у місцевому чуттєвому ганглії і періодично реактивується, викликаючи симптоматичні (клінічно виражені) вогнища.
Медична допомога хворим надається в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: шкірно-венерологічних кабінетах багатопрофільної поліклініки, шкірно-венерологічних диспансерах (районні, міські, обласні), клініці інституту дерматології та венерології АМН України, в клініках вищих навчальних закладів. Профіль відділення - дерматовенерологічний. Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.
Діагностична програма
Клінічна діагностика
Класично генітальний герпес може бути розпізнаний за наявністю типових папульозних висипань, що розвиваються в пухирці і виразки, і асоціюються з місцевим лімфаденітом, а у випадку рецидивуючих вогнищ - з продромальними симптомами.
Лабораторна діагностика
Виявлення генітального герпесу у вогнищах уражень
------------------------------------------------------------------
|Культура вірусу | Визначення| Антиген | Нуклеїнова |
| | антигену |(наприклад,| кислота |
| |(імунофлуо-| ІФА) | (напр. ПЛР) |
| | ресценція | | |
| | мазків) | | |
| |тест Тцанка| | |
|-----------------------+-----------+-----------+----------------|
|Джерело |Мазок/ |Мазок/ |Мазок/ |Мазок/ |
| |зішкребок|біопсия |зішкребок |зішкребок |
| | |тканини | | |
|-------------+---------+-----------+-----------+----------------|
|Чутливість |Висока, |Низька |80% |Найвища |
| |> 90% | | | |
| |з вогнищ | | | |
|-------------+---------+-----------+-----------+----------------|
|Специфічність|Висока |Висока |Висока |Контроль за |
| | | | |контамінаційним |
| | | | |зараженням |
------------------------------------------------------------------
Лікувальна програма
Для початку терапії досить тільки клінічної підозри.
Антивірусні препарати
Ацикловір, валацикловір
Місцеве лікування
Ацикловір крем. Крем не слід наносити на слизові оболонки порожнини роту, ока, піхви.
Лікування вагітної жінки повинне бути співвіднесене з її клінічним станом і часто вимагає прийому ацикловіру в стандартних дозах або перорально, або внутрішньовенно.
Госпіталізація може знадобитися при:
затримці сечі
менінгітному симптомі
важких конституційних симптомах
несприятливих соціальних обставинах
Тривалість лікування в стаціонарі - 5-15 діб. Для закріплення терапевтичного ефекту у хворих з частими рецидивами захворювання проводять тривале лікування ацикловіром (3-18 місяців) амбулаторно.
Очікувані результати лікування - зменшення частоти рецидивів, клінічне одужання.
Критерії якості лікування
Нявність рецидивів захворювання, клінічне одужання.
Можливі побічні дії та ускладнення
Головна біль, нудота при внутрішньому прийомі
Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги
Пацієнтів спостерігають до зникнення проявів захворювання і до того моменту, коли пацієнту більш не потрібно консультативна допомога. Наступний контроль може знадобитися для виключення інших причин генітальних виразок, що можуть супроводжувати захворювання. Пацієнтам варто запропонувати повторно відвідати клініку, якщо виникне проблема рецидивів.
Вимоги до дієтичних призначень і обмежень
Дієта N 15
Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації
Особливих вимог до режиму праці та відпочинку, реабілітації немає.
Ступінь наукової доказовості запропонованих медичних заходів - А.
Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги

М.П.Жданова
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312
ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на герпетиформний дерматит Дюринга
Код МКХ-10: L13.0 - ГЕРПЕТИФОРМНИЙ ДЕРМАТИТ ДЮРИНГА
Ознаки та критерії діагностики
Герпетиформний дерматит Дюринга - це хронічне рецидивуюче захворювання, що проявляється характерним герпетиформним групуванням та істинним поліморфізмом елементів і супроводжується печією та свербежем.
Характерним є такі клінічні ознаки:
- уртикоподібні еритемні елементи, схильні до злиття та групування, що утворюють різні фігури;
- напружені везикули на набряклій еритемній основі, що теж мають схильність до групування;
- бульозні елементи, частіше у людей похилого віку діаметром від 0,5 до 2 см, напружені;
- еозинофілія в рідині бульозних елементів та крові;
- підвищена чутливість до калію йодиду;
- негативний симптом Нікольського, відсутність акантолітичних клітин;
- наявність фіксованих імуноглобулінів А в дермо-епідермальній зоні або в сосочковому шарі дермі.
Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. Уточнення діагнозу, тяжкі прояви дерматозу (свербіж, значні висипи, лімфопатії) підлягають госпіталізації.
Діагностична програма:
Лабораторні дослідження:
Обов'язкові:
клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);
аналіз сечі (2 рази);
біохімічне дослідження крові (АлТ, АсТ, сечова кислота, сечовина, глюкоза, холестерин, тригліцериди, загальний білірубін, загальний білок, креатинін, коагулограма) (за необхідності дослідження повторюють);
дослідження вмісту пухирів на еозинофіли;
серологічне дослідження (РМП, РВ);
флюорографічне дослідження;
визначення антитіл імуноглобулінів класів A і G до гліадину.
Рекомендовані:
імуногістохімічний аналіз шкіри (пряма РІФ);
гістологічне дослідження біоптату шкіри;
дослідження мікрофлори кишечнику.
Інструментальні методи дослідження:
Ультразвукове дослідження внутрішніх органів, рентгеноскопічне дослідження органів шлунково-кишкового тракту.
Консультації спеціалістів:
терапевт, гастроентеролог, онколог.
Лікувальна програма:
Дотримання безглютенової, гіпохлоридної дієти, виключення продуктів, що містять солі йоду та інших галоїдів.
- препарати сульфонового ряду (діафенілсульфон: ДДС, дапсон, авлосульфон, димоцифон, діуцифон).
- препарати з групи специфічних антидотів (комплексони) (димеракоптопропансульфонат натрію, тіосульфат натрію 30%, метіонін, етамід).
- глюкокортикоїдні засоби для системного застосування (за вибором, призначають при недостатній ефективності лікування сульфоновими препаратами або при їх відсутності) (преднізолон, дексаметазон, триамцинолон).
- у резистентних випадках показано колхіцин або сульфопірин.
- анаболічні стероїди (ретаболіл, фенаболіл).
- вітаміни (групи B, A, E, C, ліпоєва кислота).
- седативні засоби (гліцисед, таблетки валеріани, 3% розчин натрію броміду).
- за необхідності призначають транквілізатори (гідазепам, адаптол).
- дезинтоксикаційні засоби (неогемодез, реосорбілакт).
Зовнішнє лікування
- розтин великих пухирів з подальшою обробкою аніліновими барвниками (піоктанін або фукорцин або метиленовий синій);
- гелі, креми, що містять кортикостероїди в комбінації з антимікробними речовинами;
- аерозолі чи розчини, що містять кортикостероїди.
Тривалість лікування
Становить від 20 до 30 днів.
Очікувані результати лікування
Клінічна ремісія або покращення.
Критерії якості лікування
Регрес клінічних ознак захворювання: припинення появи нових висипань, зменшення або зникнення свербежу, розв'язання висипу.
Можливі побічні дії та ускладнення
Можливі індивідуальна непереносимість застосованих препаратів. У разі використання системних глюкокортикоїдів - притаманні їм побічні ефекти (синдром Іценка-Кушинга, порушення вуглеводного обміну, артеріальна гіпертензія тощо). При використанні препаратів сульфонового ряду можливі токсико-алергічні реакції, порушення кровотворення та органів зору.
Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги
Безглютенова дієта. Після досягнення ремісії поліклінічне лікування та нагляд районного дерматовенеролога. Під час огляду звертається увага на регулярність обстеження суміжними спеціалістами: отоларингологом, стоматологом, гінекологом тощо за показаннями.
Вимоги до дієтичних призначень і обмежень
Дотримання безглютенової, гіпохлоридної дієти, виключення продуктів, що містять солі йоду та інших галоїдів.
Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації
Не рекомендована праця, що пов'язана з тертям шкіри, переохолодженням, психоемоційним перевантаженням. Усунення чинників, що провокують погіршення стану (хронічні осередки інфекції, гіперінсоляція, гострі респіраторно-вірусні інфекції). Санаторно-курортне лікування в умовах помірного клімату.
Ступінь наукової доказовості - А.
Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги

М.П.Жданова
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312
ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на гонорею
Код МКХ-10: A54. ГОНОКОКОВА ІНФЕКЦІЯ
Загальна частина
Інфекція, викликана Neisseria gonorrhoeae, переважно вражає слизовий епітелій уретри, ендоцервікса, прямої кишки, глотки та кон'юнктиви. Може мати місце поширення інфекції через слизову оболонку з ураженням додатка яєчка і передміхурової залози в чоловіків та ендометрія й органів малого таза в жінок. Від інфікованих слизових оболонок може відбутися також гематогенне поширення інфекції, але воно не є типовим.
Медична допомога хворим надається в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: шкірно-венерологічних кабінетах багатопрофільної поліклініки, шкірно-венерологічних диспансерах (районні, міські, обласні), клініці інституту дерматології та венерології АМН України, в клініках вищих навчальних закладів. Профіль відділення - дерматовенерологічний. Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.
Діагностична програма
Клінічна діагностика:
Чоловіки
Симптоми й ознаки уретриту, що характеризуються виділеннями з уретри і печією при сечовипусканні; ректальна інфекція може викликати анальні виділення чи перианальні болі; гострий орхоепідидиміт спостерігається звичайно в чоловіків старше 40 років; може мати місце безсимптомна інфекція: уретри, прямої кишки, глотки.
Дисемінована інфекція викликає підвищення температури, петехії чи пустульозну висипку на шкірі, асиметричну артралгію, септичний артрит, тендосиновііт. Дуже рідко спостерігаються менінгіт чи ендокардит.
Жінки
Зміни характеру піхвових виділень і ознаки цервіцита (слизово-гнійні ендоцервікальні виділення, контактна кровотеча); гострий біль у нижній частині живота і болісність при пальпації; типова безсимптомна інфекція: шийки матки, прямої кишки, глотки; дисемінована інфекція викликає підвищення температури, петехії чи пустульозну висипку на шкірі, асиметричну артралгію, септичний артрит, тендосиновііт. Дуже рідко спостерігаються менінгіт, ендокардит.
Лабораторна діагностика
Діагноз встановлюється при виявленні N. gonorrhoeae в матеріалах з геніталій, прямої кишки, глотки чи ока. Швидкий діагностичний тест (мікроскопія пофарбованих по Граму/метиленовим синім мазків з уретри, шийки матки чи прямої кишки) полегшує негайну постановку діагнозу в більшості симптоматичних випадків шляхом візуалізації диплококів у лейкоцитах.
Одержання культури, амплифікаційні тести для визначення антигену (ампліфікація нуклеїнових кислот) повинні проводитися зі всіма пробами. Вони мають високу чутливість і забезпечують підтвердження діагнозу. Одержання культури дозволяє провести тестування на чутливість. У безсимптомних пацієнтів амплифікаційні тести на нуклеїнові кислоти можуть бути більш чутливими, ніж метод одержання культури.
Лікувальна програма
Показання для призначення лікування: визначення за допомогою мікроскопії внутрішньоклітинних грамнегативних диплококів у мазках, отриманих з урогенітальних виділень; позитивний результат посіву чи тесту на ампліфікацію антигену на N. gonorrhoeae при будь-якій локалізації уражень;
за епідеміологічними показниками, якщо в недавнього статевого партнера визначена гонококова інфекція; при наявності гнійних виділень з уретри в чоловіків чи слизово-гнійного цервіцита в жінок, якщо проведення швидких діагностичних тестів не представляється можливим, а також після збору мазків для лабораторних досліджень. При таких обставинах показане комбіноване лікування гонококової і хламідійної інфекцій.
Лікування хворих на гонорею:
Медичну допомогу хворим надають в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: шкірно-венерологічних кабінетах багатопрофільної поліклініки, шкірно-венерологічних диспансерах (районні, міські, обласні), клініці інституту дерматології та венерології АМН України, в клініках вищих навчальних закладів. Профіль відділення - дерматовенерологічний. Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.
Антибіотики: пеніцилінового ряду, макроліди, тетрацикліни, цефалоспоріни.
Лікування вагітних:
Проводиться в любому терміні гестації за схемами ускладненої гонореї. Препаратами вибору є препарати пеніцилінового ряду, макроліди, цефалоспоріни.
Тривалість лікування: 3-7 діб амбулаторно, 3-10 діб стаціонарно
Очікувані результати лікування:
клінічне та мікробіологічне одужання.
Критерії якості лікування
Клінічне та мікробіологічне одужання.
Можливі побічні дії та ускладнення
При вживанні макролідів (азитроміцину, кларитроміцину, джозаміцину) - можливі нудота, блювання, біль у животі, метеорізм, діарея, рідко-алергійні реакції, нейтропенія, транзіторне підвіщення активності трансаміназ; тетрациклінів (доксицикліну гідрохлорид, доксицикліну моногідрат) - нудота, блювання, анорексія, глосит, езофагіт, алергійні реакції, фотосенсибілізація, нейтропенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, розвиток кишкового дисбактеріозу; фторхінолонів (офлоксацину, ципрофлоксацину) - нудота, біль у животі, головна біль, фотосенсибілізація, кристалурія; пеніцилінів можливі кропив'янка, гарячка, артралгії, ангіоневротичний набряк, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, анафілактичний шок, стоматит, глосит, суперінфекція. За умов швидкого вшутрішньовенного введення препаратів у дозі вище за 10000000 МО можна спостерігати гемолітичну анемію, тромбоцитопенію, лейкопенію або нефропатію з альбумінурією та гематурією. Окремі випадки олігурії або анурії звичайно минають через 48 годин після припинення лікування; діурез може бути відновлений застосуванням 10% розчину манітолу; цефалоспорінів алергійні реакції, нудота, блювання, анорексія, діарея, розвиток кишкового дисбактеріозу, нейтропенія, лейкопенія.
Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги
Статевих партнерів варто лікувати від гонореї, переважно після тестування на інфекції, набуті статевим шляхом. В лікування варто включити: партнерів із симптоматичною гонореєю; всіх статевих партнерів за останні 14 днів чи останнього статевого партнера, якщо інтервал після останнього статевого контакту склав більше 14 днів; у безсимптомних випадках всіх статевих партнерів за попередні 90 днів. Клініко-лабраторний контроль після лікування гонореї проводиться через 7-10 днів після закінчення лікування. Якщо існує можливість, то при цьому призначається не тільки бактеріоскопічне, а також й бактеріологічне обстеження або обстеження методом імуноферментного аналізу на антигени гонококу і полімерна ланцюгова реакція (ПЛР). Повторний контроль проводиться через 1 місяць після першого, після чого хворий знімається з диспансерного обліку.
Вимоги до дієтичних призначень і обмежень
Харчовий раціон вагітним хворим на сифіліс складають з урахуванням особливостей загального стану організму, його реактивності, характеру ураження органу, ускладнення з боку інших органів. Дієта N 15.
Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації
Особливих вимог до режиму праці та відпочинку, реабілітації немає.
Ступінь наукової доказовості запропонованих медичних заходів - А.
Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги

М.П.Жданова
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312
ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на дерматофії кистей та стоп
Код МКХ-10: B35.2 - ДЕРМАТОФІТІЯ КИСТЕЙ
B35.3 - ДЕРМАТОФІТІЯ СТОП
Ознаки та критерії діагностики
Дерматомікоз шкіри кистей і стоп - грибкове захворювання, спричинене грибами дерматофітами (Trichophyton, Epidermophyton). Характеризується поліморфізмом елементів: свербіжні висипання, що лущаться, на нерізко гіперемованій і злегка інфільтрованій шкірі кистей (стоп); також ексудативні дисгідротичні, ериматозно-сквамозні елементи, іноді виражений гіперкетоз.
Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог.
Діагностична програма:
Лабораторні дослідження:
клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);
аналіз сечі (2 рази);
біохімічні дослідження функції печінки (при застосуванні системних препаратів 1 раз на 10 днів);
мікроскопічне дослідження патологічного матеріалу на гриби - зішкряби з шкіри гриби (встановлення діагнозу та контроль вилікуванності);
культуральне дослідження (1 раз, при необхідності повторно).
Лікувальна програма:
- Дієта N 15. При дисгідротичних та екзематизованих формах - дієта N 9. При вживанні системних антимікотиків - дієта N 5.
При гострих запальних проявах рекомендуються ванночки, розчини калію перманганату 1:10000, відвар дубової кори, відвар ромашки, примочування з борною кислотою (0,5%), резорцином (2%), таніном (2%), нітратом срібла (0,25-0,5%).
Після ліквідації гострозапальних явищ на уражену шкіру наносяться анілінові барвники, спиртовий розчин йоду 2%, а також зовнішні протигрибкові зовнішні засоби, що містять кетоконазол, тербінафін, оксиконазол, міконазол, комбінований препарат, що містить кетоконазол та саліцилову кислоту, похідні хлорнітрофенолу, ундециленової кислоти.
При сквамозно-гіперкератотичних формах попередньо проводиться відшарування епідермісу із застосуванням кератолітичних засобів: саліцилово-бензойний пластир, 2-5% саліцилова мазь та крем, що містить сечовину.
При екзематизації і мокнутті використовують мазь, що містить міконазол, мірамістин, комбіновану мазь, що містить триамцинолону ацетонид та мірамістин, примочування з дезинфікуючими і в'яжучими складами (танін, борна кислота, нітрат срібла).
При приєднанні піококової флори застосовуються препарати, до складу яких входять антибактеріальні засоби, комбіновані мазі, що містять кортикостероїди та антибактеріальні засоби.
При ускладнених формах також призначають внутрішньо антигістамінні, десенсибілізуючі препарати, антибактеріальні препарати (у разі приєднання вторинної бактеріальної флори), імуномодулятори, ангіопротектори, вітаміни.
Тривалість лікування
Амбулаторно - 3-4 тижні, у стаціонарі (ускладнені форми) - 18-21 день.
Очікувані результати лікування
Клінічне та мікологічне одужання.
Критерії якості лікування
Розв'язання клінічних проявів, негативний результат мікроскопічного дослідження на гриби.
Можливі побічні дії та ускладнення
Можлива індивідуальна непереносимість призначених засобів. У разі системної терапії у окремих хворих можливе ураження гепато-біліарної системи.
Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги
За відсутності ефекту лікування змінюють зовнішню антимікотичну терапію, а при подальшій відсутності ефекту призначають системну антимікотичну терапію, призначають системну терапію: тербінафін 250 мг 1 раз на добу протягом 2-6 тижнів або ітраконазол 100 мг 1 раз на добу протягом 15 днів.
Вимоги до дієтичних призначень і обмежень
Дієта N 15, при необхідності вживання системних протигрибкових засобів - дієта N 5. При ускладненні піодермією та екзематизацією - дієта N 9.
Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації
Режим праці та відпочинку без обмежень. Реабілітація включає як загальні, так і індивідуальні заходи. До загальних заходів належить:
- при відвідуванні басейнів, лазень з метою профілактики застосування зовнішніх антифунгальних засобів;
- дезинфекція у громадських місцях (басейни, бані, сауни, спортивні заклади, промислові підприємства тощо). Дезинфекція проводиться хлорвмісними дезинфектантами;
- санітарно-просвітницька робота.
До індивідуальних заходів відносять:
- кип'ятіння шкарпеток, рушників з наступним прасуванням;
- обробка взуття 25% розчином формаліну (у взуття поміщають ватний тампон, змочений у розчині формаліну, а потім саме взуття герметично упаковують у целофановий пакет на 24 години);
- не рекомендується користуватися чужим взуттям;
- наявність власного рушника для ніг;
- боротьба з підвищеною пітливістю кистей та стоп.
З метою підвищення резистентності організму вживання загальнозміцнюючих препаратів.
Ступінь наукової доказовості - А, Б.
Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги

М.П.Жданова
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312
ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на дерматофії тулуба
Код МКХ-10: B35.4 - ДЕРМАТОФІТІЯ ТУЛУБА
Ознаки та критерії діагностики
Дерматофітія тулуба - грибкове ураження шкіри тулуба, зумовлене дерматофітами (Trichophyton rubrum). Характеризується наявністю на шкірі тулуба великих осередків ураження зі схильністю до злиття з фестончатими обрисами. По периферії осередків ураження гіперемований валик, що складається з вузликів, пухирців і корочок.
Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог.
Діагностична програма:
Лабораторні дослідження:
клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);
аналіз сечі (2 рази);
біохімічні дослідження функції печінки;
мікроскопічне дослідження патологічного матеріалу на гриби - зішкряби зі шкіри гриби (встановлення діагнозу та контроль вилікуванності);
культуральне дослідження (1 раз, при необхідності повторно).
Лікувальна програма:
- Дієта N 15. При вживанні системних протигрибкових препаратів - дієта N 5.
Зовнішнє лікування.
Застосовують зовнішні протигрибкові зовнішні засоби, що містять кетоконазол, тербінафін, оксиконазол, міконазол, комбінований препарат, що містить кетоконазол та саліцилову кислоту, похідні хлорнітрофенолу, ундециленової кислоти.
При розповсюджених ураженнях шкіри призначають системні протигрибкові препарати (тербінафін, ітраконазол, кетоконазол).
Тривалість лікування
Від 1-2 до 3-5 тижнів.
Очікувані результати лікування
Клінічне та мікологічне одужання.
Критерії якості лікування
Розв'язання клінічних проявів, негативний результат мікроскопічного дослідження на гриби.
Можливі побічні дії та ускладнення
Можлива індивідуальна непереносимість призначених засобів. У разі системної терапії у окремих хворих можливе ураження гепато-біліарної системи.
Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги
За відсутності ефекту лікування змінюють системну та зовнішню антимікотичну терапію.
Вимоги до дієтичних призначень і обмежень
Дієта N 15, при необхідності вживання системних протигрибкових засобів - дієта N 5. При ускладненні піодермією та екзематизацією - дієта N 9.
Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації
Режим праці та відпочинку без обмежень. Реабілітація включає як загальні, так і індивідуальні заходи. До загальних заходів належить:
- дезинфекція у громадських місцях (басейни, бані, сауни, спортивні заклади, промислові підприємства тощо). Дезинфекція проводиться хлорвмісними дезинфектантами;
- санітарно-просвітницька робота.
До індивідуальних заходів відносять:
- гігієнічний догляд за шкірою;
- кип'ятіння білизни, рушників з наступним прасуванням;
- наявність власного рушника;
З метою підвищення резистентності організму вживання загальнозміцнюючих препаратів.
Ступінь наукової доказовості - А.
Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги

М.П.Жданова
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312
ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на дерматофітію нігтів
Код МКХ-10: B35.1 Дерматофітія нігтів (Оніхомікоз)
Код МКХ-10: B37.2 Кандидоз нігтів.
Ознаки та критерії діагностики
Оніхомікоз - грибкове ураження нігтів стоп і кистей, зумовлене дерматофітами, грибами роду Candida, плісневими грибами. Характеризується змінами від кольору нігтьових пластин, появою білих плям до тотального ураження нігтьових пластин з вираженим гіперкератозом і навіть до повного руйнування нігтьової пластини залежно від форми (дистально-латеральної, поверхневої білої, проксимальної піднігтьової, тотальної дистрофічної).
Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог.
Діагностична програма:
Лабораторні дослідження:
клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);
аналіз сечі (2 рази);
біохімічні дослідження функції печінки (1 раз на 10 днів);
мікроскопічне дослідження патологічного матеріалу на гриби - зрізів нігтів гриби (встановлення діагнозу та контроль вилікуванності);
культуральне дослідження (1 раз, при необхідності повторно).
Лікувальна програма:
Місцева терапія показана:
- при ураженні менше 30% нігтьової пластинки,
- за відсутності чи малої вираженості гіперкератозу,
- при наявності протипоказань до системної терапії.
Проводиться попереднє видалення нігтьових пластинок за допомогою оніхолітичних засобів:
- оніхопласт (50 г),
- уреапласт,
- набір для лікування нігтів, що містить 1% біфоназолу і 40% сечовини.
Після видалення нігтьової пластини використовують:
- лаки з антимікотичною дією (циклопірокс, аморолфін) 2-3 флакони;
- протигрибкові зовнішні засоби, що містять кетоконазол, тербінафін, оксиконазол, міконазол, комбінований препарат, що містить кетоконазол та саліцилову кислоту, похідні хлорнітрофенолу, ундециленової кислоти.
Системна терапія показана:
- при ураженні більше 50% нігтьової пластинки,
- при ураженні більше 2-3 нігтьових пластин,
- вираженій зміні нігтьової пластинки (гіперкератоз, оніхолізис),
- ураженні матриксу,
- при тривалості захворюваності понад 5 років.
Системна терапія:
- системні антимікотики (тербінафін, ітраконазол, кетоконазол). Ламізил - 3-4 уп.
При кандидозному ураженні нігтів системні антигрибкові засоби, що містять флуконазол.
З метою підвищення ефективності лікування системними препаратами шляхом скорочення строків лікування, а також для профілактики рецидивів захворювання застосовується комбінована терапія, що включає призначення системних препаратів, відшарування нігтьових пластин та застосування зовнішніх антимікотичних засобів.
Тривалість лікування
У стаціонарі - 12-14 днів, амбулаторно - 12-18 тижнів і більше залежно від ступеня тяжкості оніхомікозу.
Очікувані результати лікування
Клінічне та мікологічне одужання.
Критерії якості лікування
Розв'язання клінічних проявів, негативний результат мікроскопічного дослідження на гриби.
Можливі побічні дії та ускладнення
Можлива індивідуальна непереносимість призначених засобів. У разі системної терапії у окремих хворих можливе ураження гепато-біліарної системи.
Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги
При кандидозах рекомендується санація осередків хронічної інфекції.
За відсутності ефекту лікування проводять повторний курс з використанням іншого антимікотика, а також застосовуються препарати ангіопротектори (ксантинолу нікотинат, пентоксифілін), гепатопротектори (тіотриазолін, ессенціалє, гепабене), імуномодулятори.
Вимоги до дієтичних призначень і обмежень
Дієта N 15, при необхідності вживання системних протигрибкових засобів - дієта N 5.
Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації
Режим праці та відпочинку без обмежень. Реабілітація включає як загальні, так і індивідуальні заходи. До загальних заходів належить:
- при відвідуванні басейнів, лазень з метою профілактики застосування зовнішніх антифунгальних засобів;
- дезинфекція у громадських місцях (басейни, бані, сауни, спортивні заклади, промислові підприємства, косметологічні заклади тощо). Дезинфекція проводиться хлорвмісними дезинфектантами;
- санітарно-просвітницька робота.
До індивідуальних заходів відносять:
- кип'ятіння шкарпеток, рушників з наступним прасуванням;
- обробка взуття 25% розчином формаліну (у взуття поміщають ватний тампон, змочений у розчині формаліну, а потім саме взуття герметично упаковують у целофановий пакет на 24 години);
- не рекомендується користуватися чужим взуттям;
- наявність власного рушника для ніг;
- боротьба з підвищеною пітливістю кистей та стоп.
Через 6 місяців після закінчення системної терапії мікологічний контроль нігтів. При необхідності з метою підвищення резистентності організму вживання загальнозміцнюючих препаратів.
Ступінь наукової доказовості - А, Б.
Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги

М.П.Жданова
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312
ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на дерматофітію пахову
Код МКХ-10: B35.6 - ДЕРМАТОФІТІЯ ПАХОВА
Ознаки та критерії діагностики
Дерматофітія пахова - грибкове ураження гладкої шкіри пахово-стегенних складок, міжпальцьових складок стоп, рідко нігтів, зумовлене Epidermophyton floccosum. Характеризується наявністю в пахово-стегенних складках плям запального характеру, чітко обмежених, котрі зливаються між собою, з периферичним валиком, що складається з пухирців і дрібних лусочок.
Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог.
Діагностична програма:
Лабораторні дослідження:
клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);
аналіз сечі (2 рази);
біохімічні дослідження функції печінки;
мікроскопічне дослідження патологічного матеріалу на гриби - зішкряби зі шкіри гриби (встановлення діагнозу та контроль вилікуванності);
культуральне дослідження (1 раз, при необхідності повторно).
Лікувальна програма:
- Дієта N 15. При екзематизованих формах - дієта N 9.
Системна терапія.
При проявах екзематизації призначаються:
- антигістамінні препарати,
- гіпосенсибілізуючі засоби.
Зовнішня терапія.
- на осередки ураження примочування (0,25% розчин нітрату срібла, фурацилін 1:5000, перманганат калію 1:10000),
- анілінові барвники (1-2% розчин йоду),
- зовнішні протигрибкові зовнішні засоби, що містять кетоконазол, тербінафін, оксиконазол, міконазол, комбінований препарат, що містить кетоконазол та саліцилову кислоту, похідні хлорнітрофенолу, ундециленової кислоти.
Тривалість лікування
10-12 днів.
Очікувані результати лікування
Клінічне та мікологічне одужання.
Критерії якості лікування
Розв'язання клінічних проявів, негативний результат мікроскопічного дослідження на гриби.
Можливі побічні дії та ускладнення
Можлива індивідуальна непереносимість призначених засобів. У разі системної терапії у окремих хворих можливе ураження гепато-біліарної системи.
Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги
За відсутності ефекту лікування змінюють зовнішню антимікотичну терапію, призначають системну терапію: тербінафін 250 мг 1 раз на добу протягом 2-6 тижнів або ітраконазол 100 мг 1 раз на добу протягом 15 днів.
Вимоги до дієтичних призначень і обмежень
Дієта N 15, при необхідності вживання системних протигрибкових засобів - дієта N 5. При ускладненні піодермією та екзематизацією - дієта N 9.
Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації
Режим праці та відпочинку без обмежень. Реабілітація включає як загальні, так і індивідуальні заходи. До загальних заходів належить:
- дезинфекція у громадських місцях (басейни, бані, сауни, спортивні заклади, промислові підприємства тощо). Дезинфекція проводиться хлорвмісними дезинфектантами;
- санітарно-просвітницька робота.
До індивідуальних заходів відносять:
- гігієнічний догляд за шкірою;
- кип'ятіння білизни, рушників з наступним прасуванням;
- наявність власного рушника;
З метою підвищення резистентності організму вживання загальнозміцнюючих препаратів.
Ступінь наукової доказовості - А.
Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги

М.П.Жданова
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312
ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на екзему
Код МКХ-10: L24 - ГОСТРА ЕКЗЕМА
Код МКХ-10: L30 - ЕКЗЕМА ХРОНІЧНА В СТАДІЇ ЗАГОСТРЕННЯ
Ознаки та критерії діагностики
Екзема - хронічне рецидивуюче запальне поліетіологічне захворювання шкіри з вираженим поліморфізмом елементів висипань.
За перебігом поділяють на гостру чи підгостру, за клінічною картиною - істинну та мікробну.
Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. Хворі з тяжким перебігом дерматозу; завзятим перебігом дерматозу з частими рецидивами, розповсюдженим характером висипань підлягають госпіталізації не менше ніж 2 рази на рік. Інші хворі лікуються в поліклініці.
Діагностична програма:
Обов'язкові лабораторні дослідження:
клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);
аналіз сечі (2 рази);
біохімічне дослідження крові (АлТ, АсТ, глюкоза, тригліцериди, загальний білірубін, загальний білок) (за необхідності дослідження повторюють);
серологічне дослідження (РМП, РВ);
флюорографічне дослідження;
кал на яйця глистів.
Рекомендовані лабораторні дослідження:
імунологічні дослідження крові;
копрологічне дослідження.
Інструментальні методи дослідження:
Ультразвукове дослідження (за показанням).
Обов'язкові консультації спеціалістів:
гастроентеролог.
Рекомендовані консультації спеціалістів (за показаннями):
алерголог,
терапевт,
психоневролог,
ендокринолог.
Лікувальна програма:
- Дієта N 5, 9.
Через різноманіття патогенетичних факторів лікування повинне бути комплексним, з урахуванням виду і стадії екземи.
Корекція нервових, нейроендокринних порушень, санація осередків хронічної інфекції, обмеження контакту з водою. Гіпоалергенна дієта (виключення облігатних харчових алергенів, екстрактивних речовин, гостроподразнюючих блюд, алкоголю, обмеження повареної солі, вуглеводів). Елімінаційні дієти більш ефективні при виявлення продуктів, що провокують виникнення алергійного процесу. Якщо такі не виявлені, то призначають дієту з виключенням продуктів, що мають сенсибілізуючі властивості і викликають, за даними анамнезу, розвиток хвороби або її загострення. Виключають з раціону цитрусові, горіхи, рибу і рибні продукти, птаха, шоколад, каву, копчені вироби, оцет, гірчицю, майонез та інші спеції, хрін, редис, редьку, томати, баклажани, гриби, яйця, молоко, полуницю, диню, ананас, здобне тісто, мед.
- дезинтоксикаційні засоби (реополіглюкін, реосорбілакт, полівідон + натрію хлорид + калію хлорид + кальцію хлорид + магнію хлорид + натрію гідрокарбонат, неогемодез, натрію хлорид, ізотонічний 0,9% розчин.
- гіпосенсибілізуючі засоби (30% натрію тіосульфат, 10% кальцію хлорид, 25% магнію сульфат, 10% кальцію глюконат).
- антигістамінні засоби (хлоропірамін, дифенгідрамін, клемастин, мебгідролін, лоратадин, дезлоратадин, ебастин, фексофенадин).
За вибором препарати I, II та III покоління (для препаратів I покоління зміна засобу через 10 днів), при необхідності після 2-3-тижневі інтервали лікування зазначеними препаратами повторюють.
При виражених клінічних проявах захворювання, свербежу шкіри, порушеннях сну, наявності скарг невротичного характеру рекомендують ін'єкційні форми антигістамінних препаратів на вибір.
- глюкокортикоїдні засоби для системного застосування (преднізолон, дексаметазон, бетаметазон, триамцинолон).
- психотропні препарати при порушеннях сну, наявності невротичних розладів.
- транквілізатори (гідазепам, адаптол, діазепам, оксазепам, нітразепам).
- вегетотропні засоби (фенобарбітал + ерготамін + сума алкалоїдів беладони).
- седативні засоби (3% натрію бромід, екстракт валеріани, настоянка півонії ухильної).
- адаптогени (гліцисед).
- ферментні препарати (при виявленні ферментативної недостатності підшлункової залози):
- препарати панкреатину (креон, мезим-форте).
- комбіновані препарати, що містять панкреатин, холеву кислоту, пепсин, амінокислоти (панзинорм форте, фестал, ензистал).
При схильності до запорів рекомендують препарати, що містять компоненти жовчі. При наявності нестійкого стільця застосовують препарати, що не містять компонентів жовчі.
- стимулятори функції кори надниркових залоз (на вибір) (амонію гліциризинат, метиламідетилімідазолдикарбонат, гліцирам).
- імуномодулюючі препарати (тактивін, лікопід, циклоферон, амиксин).
Показання до застосування: виявлені зміни при імунологічному дослідженні крові і наявність клінічних ознак вторинного імунодефіцитного стану: часті ГРВІ, вірусні і грибкові інфекції, рецидивуюча піодермія, наявність осередків хронічної інфекції, резистентних до адекватної терапії.
Тестування препаратів in vitro із застосуванням хемілюмінесцентного методу дозволяє проводити індивідуальний підбір імунотропних препаратів.
- вітаміни і полівітаміни (групи B, A, E, C)
- сорбенти (ентеросгель, активоване вугілля, силікс).
- фізіотерапія (низькоінтенсивне лазерне опромінення гелій-неоновим лазером, місцево, селективна фототерапія, ПУВА-терапія з прийомом фотосенсибілізаторів усередину.
Для нормалізації функціонального стану ЦНС застосовують електросонтерапію на апаратах "Електросон" різних модифікацій - "ЕС-2", "ЕС-3", "ЕС-4" (при відсутності гострозапальних проявів на обличчі) за очнично-сосцевидною методикою.
Зовнішнє лікування:
При гострій стадії екземи - фукорцин, піоктанін, примочування з 2% розчином борної кислоти, 0,25% розчину срібла нітрату, ванночки з 0,01-0,1% розчином калію перманганату.
При виразних проявах (гостра та підгостра стадії) - топічні кортикостероїди на гідрофільних основах, що містять мометазону фуроат, бетаметазону валерат, цетилпіридинію хлорид.
Після припинення мокнуття, вираженій сухості шкіри - препарати на зволожуючій основі, що містять флуоцинолону ацетонід, цетилпіридинію хлорид.
При ускладненні інфекцією (грибкової, бактеріальної, грибково-бактеріальної) - комбіновані кортикостероїдні лікарські засоби, що містять триамцинолону ацетонід, мірамістин, бетаметазону валерат, гараміцин, бетаметазону дипропіонат, клотримазол, гентаміцин; при менш виражених клінічних проявах - комбіновані препарати на синтетичних гідрофільних основах, що мають високу антимікробну активність і містять мірамістин, стрептоцид, нітазол, офлоксацин, новокаїн, кетоконазол.
При хронічних проявах захворювання (виразна інфільтрація та ліхеніфікація) - препарати на гідрофобних основах, що містять преднізолон, сечовину, бетаметазону валерат, саліцилову кислоту.
При ураженні шкіри обличчя - креми, що містять мометазону фуроат, метилпреднізолону ацепонат, гідрокортизону-17-бутират. При необхідності борно-цинко-нафталанова паста, 2-5% дьогтярно-нафталанова мазь, або 3-5% мазь дьоготь + сірка.
Зазначені засоби можливо використовувати за допомогою фонофорезу чи під оклюзійну пов'язку.
Тривалість лікування
Від 20 до 30 днів.
Очікувані результати лікування
Клінічна ремісія.
Критерії якості лікування
Поліпшення загального стану хворого, зменшення шкірних змін, зникнення суб'єктивних відчуттів.

................
Перейти до повного тексту