Відповідно до статей 7, 15 та 56 Закону України "Про Національний банк України", статей 44 та 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність", з метою підвищення ефективності управління банками України проблемними активами Правління Національного банку України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Затвердити Положення про організацію процесу управління проблемними активами в банках України (далі - Положення), що додається.

2. Банкам України:

1) привести свою діяльність у відповідність до вимог Положення згідно зграфіком, що додається;

2) протягом 15 календарних днів після встановленого в графіку терміну виконання чергового етапу надавати Національному банку України інформацію про виконання;

3) до 15 липня 2021 року розробити/доопрацювати та запровадити процеси управління непрацюючими активами з урахуванням вимог законів України щодо реструктуризації зобов?язань громадян України за кредитами в іноземній валюті.

3. Департаменту методології (Наталія Іваненко) після офіційного опублікування довести до відома банків України інформацію про прийняття цієї постанови.

4. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на першого заступника Голови Національного банку України Катерину Рожкову.

5. Постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її офіційного опублікування.

1. Це Положення розроблено відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність" та спрямоване на забезпечення ефективного управління банками України проблемними активами, скорочення рівня та обсягу таких активів у банках і банківській системі України.

2. Це Положення встановлює мінімальні вимоги до банків України (далі - банк) щодо організації процесу управління проблемними активами.

3. Підходи, визначені цим Положенням, ґрунтуються на Керівних принципах для банків щодо непрацюючих кредитів Європейського центрального банку, опублікованого 20 березня 2017 року, Настановах Європейського органу банківського нагляду щодо управління непрацюючими та реструктуризованими експозиціями (EBA/GL/2018/06, 31 жовтня 2018 року).

4. У цьому Положенні терміни та скорочення уживаються в такому значенні:

1) активна банківська операція (далі - актив) - термін уживається в значенні, визначеному в Положенні про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 30 червня 2016 року № 351 (зі змінами) (далі - Положення № 351);

2) аудитор - аудиторська фірма, що включена до розділу Реєстру аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності, що ведеться відповідно до Закону України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність" щодо суб’єктів аудиторської діяльності, які мають право проводити обов’язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес, та з якою банк згідно з вимогами Положення про порядок подання банком до Національного банку України аудиторського звіту за результатами щорічної перевірки фінансової звітності, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 серпня 2018 року № 90 (зі змінами), уклав договір про надання аудиторських послуг;

3) аутсорсер - термін уживається в значенні, визначеному в Положенні про організацію системи управління ризиками в банках України та банківських групах, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 11 червня 2018 року № 64 (зі змінами) (далі - Положення № 64);

4) аутсорсинг - термін уживається в значенні, визначеному в Положенні № 64;

5) борг за активом - термін уживається в значенні, визначеному в Положенні № 351;

6) відповідальна особа за роботу з непрацюючими активами - уповноважена особа банку, яка забезпечує виконання функцій з управління непрацюючими активами, визначених цим Положенням;

7) врегулювання заборгованості - визначення та запровадження банком заходів, спрямованих на скорочення рівня та обсягу потенційно проблемних та непрацюючих активів шляхом застосування банком окремо або в поєднанні інструментів врегулювання, уключаючи:

інструменти фінансової реструктуризації заборгованості боржника/ контрагента;

інструменти операційної реструктуризації активів боржника/контрагента;

позасудове врегулювання заборгованості, уключаючи добровільне погашення боржником/контрагентом заборгованості, добровільну реалізацію заставленого майна, фінансовий лізинг;

продаж боргу/відступлення права вимоги до боржника/контрагента;

конвертацію (переведення) частини або всієї суми заборгованості боржника/контрагента перед банком у капітал боржника/контрагента (акції, частка в статутному капіталі);

примусове стягнення заборгованості боржника/контрагента через юридичні процедури, уключаючи врегулювання заборгованості у судовому порядку, під час виконавчого провадження, у процедурі банкрутства, інші примусові заходи врегулювання;

набуття у власність банку заставленого та іншого майна боржника/контрагента, майнового поручителя в рахунок погашення заборгованості боржника/контрагента;

списання/часткове списання знецінених фінансових активів за рахунок оціночних резервів під очікувані кредитні збитки (далі - списання заборгованості) відповідно до законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України (далі - Національний банк) та міжнародних стандартів фінансової звітності;

7-1) головний ризик-менеджер - уживається в значенні, визначеному в Положенні № 64;

8) група пов’язаних контрагентів - уживається в значенні, визначеному в Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року № 368, зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 26 вересня 2001 року за № 841/6032 (зі змінами);

9) група юридичних осіб під спільним контролем (далі - група під спільним контролем) - термін уживається в значенні, визначеному в Положенні № 351;

10) заборгованість боржника/контрагента - сума невиконаних боржником/контрагентом на відповідну дату грошових зобов’язань перед банком, уключаючи суми несплачених комісій, пені, штрафів;

11) клас боржника/контрагента - клас боржника/контрагента, що визначений банком згідно з вимогами Положення № 351;

12) неопераційні активи боржника/контрагента - нематеріальні активи, довгострокові, поточні та інші фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, гудвіл, інша поточна дебіторська заборгованість;

13) непрацюючі активи - активи, клас боржників/контрагентів за якими з урахуванням вимог пунктів 24-26 розділу II Положення № 351 визначений банком як 10, 2 та 5 (крім активів, віднесених до потенційно проблемних згідно з вимогами цього Положення);

14) підрозділ роботи з непрацюючими активами - один або декілька структурних підрозділів банку, що забезпечують виконання функцій з управління непрацюючими активами, визначених цим Положенням;

15) План рахунків - План рахунків бухгалтерського обліку банків України, затверджений постановою Правління Національного банку України від 11 вересня 2017 року № 89 (зі змінами);

16) потенційно проблемні активи - активи, що мають ознаки потенційної проблемності, визначені цим Положенням, та активи, що є непрацюючими на підставі підпунктів 1, 8, 17, 21 пункту 165 та підпункту 10 пункту 166 розділу XVIII Положення № 351, якщо банк на підставі судження довів, що немає потреби вживати заходів врегулювання заборгованості боржника/контрагента підрозділом роботи з непрацюючими активами/відповідальною особою за роботу з непрацюючими активами (далі - підрозділ НПА);

17) проблемні активи - сукупний обсяг потенційно проблемних активів, непрацюючих активів, стягнутого майна;

18) процедура фінансової реструктуризації - термін уживається в значенні, визначеному в Положенні № 351;

19) реструктуризація - термін уживається в значенні, визначеному в Положенні № 351;

20) система раннього реагування - сукупність процедур та інструментів раннього виявлення потенційно проблемних активів та адекватного реагування на виявлені ознаки потенційної проблемності боржника/контрагента;

21) стягнуте майно - майно, що перейшло у власність банку на підставі реалізації прав заставодержателя відповідно до умов договору застави/іпотеки або в інший спосіб відповідно до законодавства України в рахунок погашення заборгованості боржника/контрагента, крім майна, яке використовується банком для власних потреб та забезпечення технологічного здійснення банківських функцій;

22) судження банку - задокументоване обґрунтоване рішення управлінського персоналу/колегіального органу, яке ґрунтується на:

комплексному та об’єктивному аналізі всієї інформації, що впливає на обґрунтованість, реалістичність та ефективність заходів, що вживаються банком під час управління проблемними активами;

власному досвіді банку, що ґрунтується на наявних у банку надійних, безперервних, повних та цілісних статистичних даних (далі - власний досвід банку);

22-1) торгова книга - уживається в значенні, визначеному в Положенні № 64;

23) фінансова дебіторська заборгованість - уживається в значенні, визначеному в Положенні № 351.

Інші терміни, які вживаються в цьому Положенні, використовуються в значеннях, визначених законами України та нормативно-правовими актами Національного банку.

5. Банк під час відображення в бухгалтерського обліку операцій, пов’язаних із проблемними активами згідно з вимогами цього Положення, забезпечує дотримання вимог нормативно-правових актів Національного банку з бухгалтерського обліку.

6. Банк організовує процес управління проблемними активами з дотриманням таких принципів:

1) економічна доцільність;

2) пріоритетність;

3) своєчасність;

4) структурованість;

5) адекватність;

6) усебічність та комплексність;

7) ефективність;

8) моніторинг.

7. Принцип економічної доцільності встановлює, що визначені банком заходи з управління проблемними активами є економічно та, якщо можливо, статистично обґрунтованими, а розрахунки банку з урахуванням власного досвіду свідчать, що їх реалізація забезпечуватиме отримання банком економічної вигоди, вищої, ніж витрати, що можуть бути понесені під час управління проблемними активами.

8. Принцип пріоритетності передбачає, що банк під час прийняття рішення щодо вибору варіанта врегулювання заборгованості боржника/контрагента, заходів, спрямованих на реалізацію стягнутого майна, надає перевагу варіанту/заходам, що забезпечують найбільшу чисту теперішню вартість очікуваних грошових потоків від активу (далі - ЧТВ).

9. Принцип своєчасності передбачає, що банк виявляє на ранній стадії активи з ознаками потенційної проблемності, уживає своєчасних та адекватних заходів, спрямованих на зменшення розміру збитків банку від проблемних активів.

10. Принцип структурованості передбачає чіткий розподіл функцій, обов’язків і повноважень під час управління проблемними активами між задіяними структурними підрозділами та працівниками банку, установлення належного взаємозв’язку між ними, визначення відповідальних осіб за належне забезпечення взаємодії між підрозділами банку на всіх організаційних рівнях із застосуванням моделі трьох ліній захисту.

11. Принцип адекватності встановлює, що організований банком процес управління проблемними активами відповідає рівню, обсягу, структурі проблемних активів банку, динаміці їх змін, забезпечує пріоритетне спрямування банком фінансових, часових та людських ресурсів на активи з найбільшою вартістю/найбільшою експозицію під ризиком та найбільшим розміром кредитного ризику.

12. Принцип усебічності та комплексності передбачає, що процес управління проблемними активами є комплексною системою взаємопов’язаних процесів, які охоплюють повний життєвий цикл проблемного активу та інтегровані із системою корпоративного управління та системою управління ризиками банку.

13. Принцип ефективності встановлює, що банк забезпечує скорочення рівня (у відсотках до відповідного обсягу активів) та обсягу проблемних активів (в абсолютних значеннях) з досягненням оптимального балансу між часом та обсягом повернення заборгованості за такими активами/обсягом надходжень від продажу/відступлення права вимоги за такими активами відповідно до затвердженої банком стратегії управління проблемними активами.

14. Принцип моніторингу передбачає постійний контроль банком за досягненням цілей та виконанням завдань, що встановлені стратегією управління проблемними активами та оперативним планом, ефективністю дій підрозділів та працівників банку, ефективністю застосованих банком інструментів врегулювання заборгованості та продажу стягнутого майна.

15. Банк здійснює управління проблемними активами за такими видами активних банківських операцій (крім інструментів, утримуваних банком у торговій книзі), включаючи нараховані за всіма цими операціями доходи (далі - вид активу):

1) кредитні операції (кредити, надані юридичним особам, включаючи банки, фізичним особам, включаючи фізичних осіб - суб’єктів господарювання, які обліковуються за балансовими рахунками Плану рахунків, фінансові зобов’язання за наданими гарантіями, поручительствами, акредитивами, акцептами, зобов’язаннями з кредитування, що надані клієнтам та банкам, які обліковуються за позабалансовими рахунками Плану рахунків);

2) кошти на вимогу в інших банках;

3) фінансова дебіторська заборгованість (крім дебіторської заборгованості за розрахунками з працівниками банку);

4) боргові цінні папери.

Банк у разі врегулювання заборгованості боржника/контрагента за зазначеними видами активів формує судження щодо застосування/незастосування інструментів врегулювання, передбачених цим Положенням, до заборгованості боржника/контрагента за іншими видами активів, не визначених у підпунктах 1-4 пункту 15 розділу II цього Положення.

Банк застосовує заходи врегулювання, передбачені цим Положенням, до списаної за рахунок резервів заборгованості за цими видами активів, що обліковується на позабалансових рахунках Плану рахунків.

16. Банк є таким, що має значний рівень проблемних активів, якщо в нього хоча б один із таких показників перевищує п’ять відсотків:

1) співвідношення загальної суми боргу за кредитами, наданими юридичним та фізичним особам, які класифіковані як непрацюючі активи, до загальної суми боргу за кредитами, наданими юридичним та фізичним особам;

2) співвідношення балансової вартості стягнутого майна до загальної суми боргу за кредитами, наданими юридичним та фізичним особам, та балансової вартості стягнутого майна.

Банк здійснює розрахунок показників за операціями, що обліковуються за активними балансовими рахунками Плану рахунків.

17. Банк не є таким, що має значний рівень проблемних активів відповідно до підпункту 1 пункту 16 розділу II цього Положення, якщо в нього одночасно співвідношення загальної суми боргу за кредитами, наданими юридичним та фізичним особам, до загальної суми боргу за активними операціями банку (за винятком активів, за якими PD дорівнює "0" згідно з вимогами Положення № 351) не перевищує 10 відсотків.

18. Банк розробляє внутрішньобанківські документи з питань управління проблемними активами, які документально закріплюють процес управління проблемними активами, ураховують мінімальні вимоги до процесу управління проблемними активами, визначені в цьому Положенні.

Мінімальний перелік таких документів наведено в додатку 1 до цього Положення.

19. Внутрішньобанківські документи з питань управління проблемними активами мають відповідати стратегії управління проблемними активами та оперативному плану банку, бути послідовними та достатньо деталізованими.

20. Уповноважені Національним банком особи під час здійснення банківського нагляду згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку здійснюють оцінку ефективності дій банку щодо скорочення рівня та обсягу проблемних активів, відповідності організованого банком процесу управління проблемними активами вимогам цього Положення.

21. Банк організовує процес управління проблемними активами, який охоплює всі організаційні рівні банку, визначає чіткий розподіл функцій, обов’язків і повноважень між усіма його суб’єктами, а також їх відповідальність згідно з таким розподілом, забезпечує порядок їх взаємодії та звітування.

22. Суб’єктами процесу управління проблемними активами в банку є:

1) рада банку;

2) комітет ради банку з управління ризиками (у разі його створення);

3) правління банку;

4) комітет правління з питань управління непрацюючими активами (далі - комітет НПА) (у разі його створення);

5) інші колегіальні органи банку;

6) бізнес-підрозділи та підрозділи підтримки, уключаючи підрозділ НПА;

7) підрозділ з управління ризиками;

8) підрозділ контролю за дотриманням норм (комплаєнс);

9) підрозділ внутрішнього аудиту.

23. Банк визначає підпорядкованість, обов’язки, права та відповідальність працівників банку, залучених до процесу управління проблемними активами, у посадових інструкціях.

24. Рада банку відповідає за створення та забезпечення функціонування в банку ефективного процесу управління проблемними активами та виконує щонайменше такі функції:

1) затверджує та щорічно, а за потреби і протягом року, переглядає стратегію управління проблемними активами та оперативний план реалізації стратегії управління проблемними активами (далі - оперативний план) та вносить зміни до них;

2) не рідше ніж один раз на три місяці відстежує результати, досягнуті за попередній період за всіма показниками, визначеними в стратегії управління проблемними активами та оперативному плані, аналізує причини відхилень від запланованих показників і за потреби затверджує додаткові заходи, необхідні для реалізації стратегії управління проблемними активами та виконання оперативного плану;

3) ухвалює рішення щодо врегулювання заборгованості боржників/контрагентів - пов’язаних із банком осіб у сумі, що перевищує один відсоток від регулятивного капіталу банку для боржника/контрагента - фізичної особи, три відсотка - для боржника/контрагента - юридичної особи;

4) визначає повноваження правління банку щодо прийняття рішень про врегулювання заборгованості боржників/контрагентів та управління стягнутим майном;

5) ухвалює рішення щодо врегулювання заборгованості боржників/контрагентів та управління стягнутим майном, що перевищують повноваження правління банку;

5-1) затверджує положення про списання заборгованості.

Рада банку з метою посилення контролю за процесом управління проблемними активами має право прийняти рішення щодо очолювання/підпорядкування підрозділу роботи з непрацюючими активами головним(ому) ризик-менеджером(у).

Рада банку приймає/переглядає таке рішення ґрунтуючись на результатах оцінки впливу додаткового навантаження на ефективність виконання головним ризик-менеджером покладених на нього функціональних обов’язків та забезпечення реалізації стратегії управління проблемними активами.

25. Банк, у якого рівень проблемних активів є значним, з метою підвищення ефективності управління проблемними активами, ухвалює обґрунтоване рішення щодо доцільності створення комітету НПА.

Комітет НПА очолює головний ризик-менеджер.

26. Банк створює постійно діючий підрозділ роботи з непрацюючими активами.

Банк визначає організаційну структуру підрозділу роботи з непрацюючими активами з урахуванням рівня, обсягу та структури непрацюючих активів, а також з урахуванням власного досвіду щодо управління такими активами.

Банк, у якого рівень проблемних активів є незначним, має право покладати функції щодо процесу управління непрацюючими активами, визначені цим Положенням, на відповідальну особу за роботу з непрацюючими активами.

27. Банк забезпечує належний статус підрозділу НПА шляхом:

1) організаційного та функціонального відокремлення підрозділу НПА від підрозділів, що здійснюють активні банківські операції;

2) звітування та підпорядкування підрозділу НПА керівнику банку, який не здійснює керівництво підрозділами, що здійснюють активні банківські операції;

3) забезпечення достатньої чисельності працівників підрозділу НПА і рівня їх кваліфікації, програмно-технологічних засобів для досягнення цілей і завдань, поставлених перед підрозділом НПА;

4) визначення винагороди працівників підрозділу НПА, що не залежить від результатів роботи підрозділів, які здійснюють активні банківські операції, та яка сприяє укомплектуванню цього підрозділу кваліфікованими працівниками відповідного профілю;

5) забезпечення доступу підрозділу НПА до інформації, необхідної для його ефективної роботи;

6) недопущення протягом не менше ніж одного року працівників підрозділу НПА до врегулювання заборгованості боржників/контрагентів, щодо яких вони брали участь у підготовці матеріалів/висновків для ухвалення рішень щодо проведення активних операцій з такими боржниками/контрагентами, перебуваючи на посадах у підрозділах, які здійснюють активні банківські операції.

Банк з метою підвищення ефективності управління проблемними активами залучає до процесу управління проблемними активами персонал, що має практичний досвід із питань оцінки майна та юридичних питань.

28. Банк має право прийняти рішення про очолювання/підпорядкування підрозділу роботи з непрацюючими активами головним(ому) ризик-менеджером(у) за таких умов:

1) організаційного та функціонального відокремлення підрозділу роботи з непрацюючими активами від підрозділів у складі підрозділу з управління ризиками, які здійснюють:

підготовку висновків щодо ризиків для ухвалення кредитних рішень;

кредитний моніторинг;

оцінку заставленого майна;

перевірку наявності та стану майна, отриманого в заставу;

оцінку кредитного ризику;

супроводження розрахунку резервів банку під очікувані кредитні збитки;

2) звітування підрозділом роботи з непрацюючими активами безпосередньо головному ризик-менеджеру.

29. Правління банку під час управління проблемними активами виконує такі функції:

1) забезпечує розроблення стратегії управління проблемними активами та оперативного плану, забезпечує впровадження стратегії управління проблемними активами та виконання оперативного плану;

2) затверджує заходи, спрямовані на реалізацію стратегії управління проблемними активами та виконання оперативного плану, та здійснює контроль за їх виконанням;

3) контролює підготовку та надання раді банку щоквартальної управлінської звітності щодо реалізації стратегії управління проблемними активами та виконання оперативного плану;

4) уносить на розгляд ради банку обґрунтовані пропозиції щодо необхідності внесення змін до стратегії управління проблемними активами та оперативного плану;

5) забезпечує підготовку та надання раді банку обґрунтованих пропозицій щодо необхідності запровадження додаткових заходів для досягнення цільових показників, визначених у стратегії управління проблемними активами, та виконання оперативного плану;

6) ухвалює рішення щодо врегулювання заборгованості боржників/контрагентів у межах повноважень, делегованих радою банку;

7) ухвалює рішення щодо управління стягнутим майном, уключаючи його продаж, у межах повноважень, делегованих радою банку;

8) затверджує стандартизовані рішення щодо управління непрацюючими та потенційно проблемними активами;

9) ухвалює рішення щодо створення комітету НПА, визначає та делегує комітету НПА повноваження з питань управління непрацюючими активами та стягнутим майном;

10) визначає та делегує колегіальним органам банку, уповноваженим ухвалювати кредитні рішення, повноваження з питань управління потенційно проблемними активами;

11) здійснює контроль за виконанням уповноваженими колегіальними органами банку делегованих правлінням банку повноважень;

12) забезпечує впровадження та функціонування системи раннього реагування в діяльність підрозділів, що здійснюють активні банківські операції;

13) затверджує перелік ключових показників ефективності для підрозділів та працівників, задіяних під час управління проблемними активами, здійснює контроль за ефективністю врегулювання заборгованості;

14) ухвалює рішення щодо передавання окремих процедур управління проблемними активами на аутсорсинг;

15) визначає підрозділ банку, що виконує функції з управління стягнутим майном;

16) затверджує заходи щодо створення та/або модернізації інформаційних систем банку щодо управління проблемними активами;

17) визначає характер, формат, обсяги та порядок обміну інформацією між підрозділами банку щодо управління проблемними активами, розглядає управлінську звітність про управління проблемними активами та за потреби невідкладно приймає рішення щодо вжиття оперативних коригуючих заходів для усунення недоліків, порушень та підвищення ефективності процесу управління проблемними активами;

18) забезпечує розроблення та затверджує положення/ порядки/регламенти/процедури/інструкції щодо управління проблемними активами згідно з додатком 1 до цього Положення та здійснює контроль за їх упровадженням, дотриманням та своєчасним оновленням (актуалізацією).

Правління банку має право виконувати інші функції з управління проблемними активами додатково до встановлених у пункті 29 розділу III цього Положення, які не суперечать вимогам цього Положення.

30. Підрозділ НПА виконує такі функції:

1) здійснює оцінку боржників/контрагентів, які супроводжує підрозділ НПА, з метою визначення та впровадження інструментів врегулювання їх заборгованості;

2) розробляє та вносить на затвердження правління банку/комітету НПА плани/умови реструктуризації, рішення щодо застосування інших інструментів врегулювання заборгованості боржників/контрагентів;

3) розробляє та вносить на затвердження правління банку/комітету НПА стандартизовані рішення щодо врегулювання заборгованості боржників/контрагентів згідно з вимогами цього Положення;

4) бере участь у підготовці змін до укладених договорів/нових договорів згідно з планами/умовами реструктуризації заборгованості боржників/контрагентів;

5) здійснює контроль за виконанням боржниками/контрагентами умов реструктуризації/інших заходів врегулювання заборгованості;

6) забезпечує координацію роботи з питань врегулювання заборгованості між структурними підрозділами банку;

7) бере участь у розробленні внутрішньобанківських документів із питань управління проблемними активами;

8) бере участь у заходах, що впроваджуються в межах системи раннього реагування;

9) розробляє критерії відбору аутсорсерів, які залучаються банком до процесу управління проблемними активами, розробляє порядок оцінки ефективності та якості виконанням аутсорсерами умов договору аутсорсингу, установлює вимоги до звітності аутсорсера щодо наданих послуг;

10) здійснює контроль за ефективністю та якістю виконання умов договору аутсорсингу аутсорсерами, які залучаються банком до процесу управління проблемними активами;

11) готує та надає звіти щодо врегулювання заборгованості боржників/контрагентів, реалізації стратегії управління проблемними активами та виконання оперативного плану раді/правлінню банку/комітету НПА, підрозділу з управління ризиками не рідше одного разу на квартал;

12) розробляє вимоги для розроблення та впровадження інформаційних систем, необхідних для виконання функцій підрозділу НПА.

31. Підрозділ з управління ризиками з метою забезпечення ефективності процесу управління проблемними активами виконує функції, визначені Положенням № 64, щодо:

1) участі в розробленні стратегії управління проблемними активами та оперативного плану;

2) контролю за реалізацією стратегії управління проблемними активами, виконанням оперативного плану підрозділом НПА;

3) оцінки кредитного ризику та розрахунку резерву під очікувані кредитні збитки;

4) розроблення, упровадження та моніторингу системи раннього реагування;

5) підготовки висновків для прийняття управлінських рішень щодо врегулювання заборгованості боржників/контрагентів.

32. Підрозділ контролю за дотриманням норм (комплаєнс) з метою забезпечення ефективності процесу управління проблемними активами виконує функції, визначені Положенням № 64, щодо забезпечення організації контролю за відповідністю процесу управління проблемними активами законодавству України та внутрішньобанківським документам.

33. Підрозділ з управління ризиками та підрозділ контролю за дотриманням норм (комплаєнс) для виконання своїх функцій під час управління проблемними активами повинні мати достатньо повноважень для раннього втручання в упровадження індивідуальних рішень щодо врегулювання заборгованості боржників/контрагентів та управління стягнутим майном.

34. Підрозділ внутрішнього аудиту оцінює ефективність процесу управління проблемними активами банку.

Підрозділ внутрішнього аудиту здійснює перевірку дотримання підрозділами банку внутрішньобанківських документів із питань управління проблемними активами, а також вимог цього Положення відповідно до річного плану проведення аудиторських перевірок (аудиту).

Банк з урахуванням принципу адекватності забезпечує проведення таких перевірок із періодичністю та в обсязі, що відповідає рівню та обсягу проблемних активів банку.

Банк, у якого рівень проблемних активів є значним, забезпечує проведення таких перевірок не рідше одного разу на рік.

35. Банк розробляє стратегію управління проблемними активами, реалізація якої забезпечуватиме:

1) скорочення рівня та обсягу непрацюючих активів;

2) скорочення рівня та обсягу стягнутого майна.

36. Банк визначає у стратегії управління проблемними активами цільові показники скорочення рівня та обсягу непрацюючих активів на валовій основі та за вирахуванням резервів.

Банк установлює у стратегії управління проблемними активами цільовий рівень для непрацюючих активів (за винятком активів, визнаних банком як непрацюючі станом на 01 січня першого року прогнозного періоду) у кожному році прогнозного періоду не вище ніж п’ять відсотків у цілому по банку, а також за кожним з основних портфелів його активів.

Банк, у якого рівень проблемних активів є незначним, розробляє стратегію управління проблемними активами, спрямовану на скорочення рівня та обсягу непрацюючих активів за кожним з основних його портфелів активів, в яких частка непрацюючих активів згідно з підпунктом 2 пункту 37 розділу IV цього Положення перевищує п’ять відсотків.

Банк, який не має портфелів активів із значним рівнем непрацюючих активів та не має значного рівня стягнутого майна, розробляє стратегію управління проблемними активами, спрямовану на недопущення зростання рівня та обсягу непрацюючих активів/стягнутого майна.

37. Банк з метою розроблення/перегляду стратегії управління проблемними активами, щороку станом на 01 січня поточного року за даними річної фінансової звітності банку, підтвердженої аудитором, визначає рівень проблемних активів банку та здійснює розрахунок:

1) показників, наведених у пункті 16 розділу II цього Положення;

2) частки непрацюючих активів у кожному з основних портфелів активів банку (за винятком активів, за якими PD та CCF дорівнює "0" згідно з вимогами Положення № 351).

38. Банк визначає в стратегії управління проблемними активами:

1) шляхи забезпечення досягнення цільових показників, зазначених у пункті 40 розділу IV цього Положення, у короткостроковому (до одного року) та середньостроковому (від одного до трьох років) прогнозному періоді з урахуванням оцінки операційного середовища, що впливає на спроможність банку досягати скорочення рівня та обсягу непрацюючих активів та стягнутого майна;

2) підходи, що забезпечують функціонування системи раннього реагування, яка спрямована на завчасне виявлення потенційно проблемних активів, упровадження своєчасних та дієвих коригуючих заходів для недопущення зростання в банку рівня та обсягу непрацюючих активів.

39. Банк під час оцінки операційного середовища здійснює аналіз:

1) достатності внутрішніх операційних можливостей банку, включаючи наявні та необхідні операційні ресурси, процеси та процедури управління проблемними активами, системи автоматизації процесів, достатність та кваліфікацію персоналу для ефективного управління проблемними активами, власний досвід застосування банком інструментарію врегулювання заборгованості в минулому;

2) зовнішніх факторів:

поточних та прогнозних макроекономічних показників у розрізі секторів економіки та їх прогнозованого впливу на якість основних портфелів активів банку через майбутні зміни в умовах діяльності боржників/контрагентів та здатності виконувати свої зобов’язання перед банком;

прогнозних очікувань зовнішніх зацікавлених сторін, експертного середовища (клієнтів, рейтингових агентств, інвесторів, аналітиків) щодо прийнятного з їх погляду рівня та обсягу непрацюючих активів, стягнутого майна в банківському секторі України та/або в банку/банках зі співставними обсягами та характером діяльності;

можливості продажу стягнутого майна банку з урахуванням поточних та перспективних ринкових умов;

впливу податкового регулювання, судової практики та практики виконавчого провадження на процес управління проблемними активами.

Банк відстежує та враховує тенденції щодо рівня та обсягу непрацюючих активів по банківський системі України, що публікується Національним банком;

3) впливу реалізації стратегії управління проблемними активами на дотримання банком пруденційних нормативів та достатність внутрішнього капіталу банку в прогнозному періоді.

40. Банк визначає в стратегії управління проблемними активами цільові показники в такому розрізі:

1) за часовими горизонтами, а саме: короткострокові - до одного року, середньострокові - від одного до трьох років;

2) за основними портфелями активів банку, сформованими за такими характеристиками:

вид активу: кредитні операції, кошти на вимогу в інших банках, фінансова дебіторська заборгованість, боргові цінні папери;

операційний сегмент: відповідає визначеним банком операційним сегментам, які розкриваються ним у фінансовій звітності згідно з міжнародними стандартами фінансової звітності;

банківський продукт: відповідає затвердженому банком переліку продуктів;

вид валюти: національна, іноземна.

Банк у межах визначених основних портфелів активів має право додатково визначати субпортфелі активів та встановлювати для них цільові показники;

3) за основними видами стягнутого майна, уключаючи нерухоме майно, що належить до житлового фонду, нерухоме майно, що належить до нежитлового фонду (крім земельних ділянок), земельні ділянки, рухоме майно, товари в обороті або в переробці, об’єкти у формі цілісного майнового комплексу, устаткування, біологічні активи.

Банк під час складання стратегії управління проблемними активами враховує ймовірне тимчасове збільшення обсягів стягнутого майна та пов’язані з цим витрати на утримання і продаж такого майна.

Банк визначає в стратегії управління проблемними активами обґрунтовано реалістичний та водночас обмежений строк для продажу стягнутого майна;

4) за заходами врегулювання заборгованості боржників/контрагентів:

реструктуризація, уключаючи окремо списання заборгованості і списання заборгованості у зв’язку з прощенням заборгованості;

процедура фінансової реструктуризації, уключаючи окремо списання заборгованості і списання заборгованості у зв’язку з прощенням заборгованості;

позасудове та судове врегулювання заборгованості боржника/контрагента в такому розрізі: погашення заборгованості боржника/контрагента внаслідок застосування юридичних процедур, позасудові заходи врегулювання заборгованості, продаж/відступлення права вимоги за заборгованістю боржника/контрагента, прийняття на баланс банку майна боржника/контрагента, майнового поручителя в рахунок задоволення вимог банку, конвертація (переведення) частини або всієї суми заборгованості боржника/контрагента перед банком у капітал боржника/контрагента, списання заборгованості боржника/контрагента за рахунок сформованих резервів під очікувані кредитні збитки, уключаючи списання у зв’язку з прощенням заборгованості.

Приклади показників, які можуть бути включені банком до стратегії управління проблемними активами, наведено в додатку 2 до цього Положення.

41. Банк забезпечує інтеграцію стратегії управління проблемними активами та системи управління ризиками банку. Банк забезпечує узгодженість показників стратегії управління проблемними активами із затвердженою банком декларацією схильності до ризиків.

42. Банк розробляє оперативний план, у якому визначає фінансові, організаційні і технологічні заходи, які банк планує впровадити для реалізації стратегії управління проблемними активами.

43. Оперативний план банку включає такі складові:

1) цільові показники стратегії управління проблемними активами у короткостроковому (до одного року) прогнозному періоді в щоквартальному розрізі, ключові показники ефективності управління проблемними активами банку, які вимірюють ефективність дій банку щодо досягнення цільових показників стратегії управління проблемними активами;

2) заходи щодо управління непрацюючими активами в розрізі основних портфелів активів банку;

3) заходи щодо продажу стягнутого майна в розрізі видів майна;

4) перелік та зміст управлінської звітності щодо управління проблемними активами, порядок та періодичність/терміни складання і надання, отримувачів цієї звітності;

5) зміни в організаційній структурі (за потреби) та/або у внутрішніх процесах банку для забезпечення ефективності процесу управління проблемними активами;

6) фінансове забезпечення процесу управління проблемними активами, уключаючи витрати на інформаційно-технологічну модернізацію та/або підтримку, залучення зовнішніх компаній для управління проблемними активами, оплату праці та мотиваційні програми (у разі впровадження) для персоналу, залученого до процесу управління проблемними активами з відповідним урахуванням таких витрат у бюджеті банку;

7) внутрішні та зовнішні комунікаційні заходи щодо управління проблемними активами (продаж банком портфеля непрацюючих активів, стягнутого майна, передачі стягнення заборгованості боржників/контрагентів на аутсорсинг).

Банк має право включати до оперативного плану підготовчі заходи для реалізації стратегічних цілей у середньостроковій перспективі, яких неможливо досягти в поточних ринкових умовах. Такими заходами може передбачатися підвищення якості та структурованості даних щодо проблемних активів банку для підготовки до майбутнього продажу активів у разі зміни ринкових умов та зростання попиту на такі активи з боку інвесторів.

44. Банк визначає та впроваджує систему ключових показників ефективності управління проблемними активами (далі - КПЕ), до якої належать:

1) КПЕ банку, передбачені в оперативному плані, у розрізі етапів життєвого циклу проблемного активу та з розподілом за основними портфелями непрацюючих активів/видами стягнутого майна.

Банк каскадує загальні КПЕ банку до рівня підрозділів та працівників, задіяних у процесі управління проблемними активами;

2) показники підрозділів банку, задіяних у процесі управління проблемними активами, уключаючи підрозділ НПА;

3) індивідуальні показники для працівників підрозділів банку, задіяних у процесі управління проблемними активами.

Банк розробляє систему КПЕ з урахуванням прикладів КПЕ, наведених у додатку 3 до цього Положення. Банк має право на підставі судження довести незастосовність для банку окремих із цих КПЕ та визначити інші КПЕ.

45. Банк, у якого рівень проблемних активів незначний, має право впроваджувати спрощену систему КПЕ, яка забезпечує оцінку ефективності процесу управління проблемними активами на рівні банку в цілому та підрозділів, задіяних у процесі управління проблемними активами.

46. Банк упроваджує:

1) заходи, спрямовані на реалізацію стратегії управління проблемними активами та виконання оперативного плану;

2) порядок контролю та звітування щодо реалізації стратегії управління проблемними активами і виконання оперативного плану.

47. Банк упроваджує процес управління проблемними активами, який охоплює всі етапи життєвого циклу проблемного активу, включаючи:

1) перший етап - раннє виявлення боржників/контрагентів з ознаками потенційної проблемності та боржників/контрагентів, що не мають наміру співпрацювати з банком щодо повернення заборгованості;

2) другий етап - реструктуризація/процедура фінансової реструктуризації заборгованості боржника/контрагента (далі - реструктуризація);

3) третій етап - ужиття заходів, спрямованих на припинення відносин із боржником/контрагентом, із застосуванням інструментів позасудового та/або судового повернення заборгованості;

4) четвертий етап - управління стягнутим майном.

48. Банк під час першого етапу:

1) виявляє боржників/контрагентів з ознаками потенційної проблемності, які мають прострочення погашення боргу до 90 календарних днів/без прострочення погашення боргу, а також боржників/контрагентів, які не мають наміру співпрацювати з банком щодо повернення заборгованості;

2) взаємодіє з боржником/контрагентом щодо погашення простроченої заборгованості, з’ясовує причини виникнення ознак потенційної проблемності/прострочення погашення боргу, з’ясовує дії боржника/контрагента, спрямовані на повернення до графіка погашення заборгованості згідно з умовами договору;

3) збирає додаткову інформацію, необхідну для оцінки боржника/контрагента (оцінки фінансового стану, платоспроможності з урахуванням сукупного боргового навантаження, повноти і якості кредитної справи, статусу забезпечення, ринкового середовища, що впливає або може мати вплив на подальшу діяльність та фінансовий стан боржника/контрагента), а також визначає та застосовує найприйнятніші заходи щодо зниження кредитного ризику для банку;

4) формує судження щодо доцільності застосування до боржника/контрагента з виявленими ознаками потенційної проблемності інструментів короткострокової реструктуризації, які не призводять до змін/суттєвих негативних змін у ЧТВ;

5) у разі прийняття рішення про застосування до боржника/контрагента інструментів короткострокової реструктуризації та відповідно до визначених банком критеріїв короткострокової реструктуризації пропонує та погоджує з боржником/контрагентом умови реструктуризації його заборгованості на основі індивідуальних або стандартизованих рішень, затверджує умови реструктуризації, вносить зміни до укладених договорів згідно з умовами реструктуризації заборгованості боржника/контрагента;

6) здійснює моніторинг виконання заходів щодо зниження кредитного ризику та/або виконання боржником/контрагентом умов реструктуризації.

49. Банк під час другого етапу:

1) розробляє найефективніші варіанти реструктуризації заборгованості боржника/контрагента, що ґрунтуються на комплексному та об’єктивному аналізі всієї інформації щодо:

фінансового стану боржника/контрагента, його платоспроможності з урахуванням зобов’язань боржника/контрагента перед іншими кредиторами;

готовності боржника/контрагента співпрацювати з банком та виконувати умови реструктуризації заборгованості;

2) визначає у співпраці з боржником/контрагентом найприйнятніший варіант реструктуризації його заборгованості на основі індивідуальних або стандартизованих рішень, затверджує план/умови реструктуризації, вносить зміни до укладених договорів/укладає нові договори згідно з планом/умовами реструктуризації заборгованості боржника/контрагента;

3) здійснює моніторинг виконання боржником/контрагентом плану/заходів реструктуризації.

Банк у разі прийняття рішення щодо недоцільності реструктуризації заборгованості боржника/контрагента має право, пропустивши другий етап, одразу перейти до третього етапу.

50. Банк під час третього етапу визначає та запроваджує судові та/або позасудові інструменти врегулювання заборгованості боржника/контрагента, спрямовані на повернення банку максимальної суми заборгованості у найкоротші можливі строки.

51. Банк під час четвертого етапу:

1) упроваджує заходи, спрямовані на ефективне управління стягнутим майном та підготовку до його продажу;

2) розробляє та затверджує план продажу стягнутого майна;

3) продає стягнуте майно відповідно до умов затвердженого плану продажу.

52. Банк з урахуванням рівня, обсягу та структури проблемних активів банку, динаміки їхніх змін визначає рівень деталізації заходів у межах кожного з етапів життєвого циклу проблемного активу.

53. Банк з метою належного врахування особливостей кожного етапу життєвого циклу проблемного активу розподіляє боржників/контрагентів на управлінські категорії (далі - категорії), які відповідають таким вимогам:

1) кожному з етапів життєвого циклу проблемного активу (за винятком четвертого етапу) відповідає щонайменше одна окрема категорія;

2) банк розробив та впровадив кількісні та якісні критерії, що забезпечують своєчасне віднесення боржників/контрагентів до відповідної категорії, а також їх переведення між такими категоріями.

Банк розробляє та впроваджує заходи з управління проблемними активами, якими враховано специфіку кожної категорії боржників/контрагентів.

Банк визначає підрозділ, який несе відповідальність за впровадження заходів щодо зниження кредитного ризику/врегулювання заборгованості боржників/контрагентів, що належать до відповідної категорії.

54. Банк з метою управління проблемними активами шляхом застосування стандартизованих рішень здійснює сегментацію боржників/контрагентів та визначає однорідні групи потенційно проблемних та непрацюючих активів у межах визначених категорій.

55. Банк здійснює сегментацію боржників/контрагентів, обираючи прийнятні критерії сегментації з такого переліку:

1) вид боржника/контрагента (юридична особа - підприємство/організація, банк, фізична особа - суб’єкт господарювання, фізична особа, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний кооператив);

2) результати оцінки фінансової та операційної життєздатності боржника/контрагента - юридичної особи, оцінка фінансової життєздатності боржника/контрагента - фізичної особи;

3) вид економічної діяльності боржника/контрагента (для юридичної особи);

4) вид продукту;

5) цільове призначення кредиту;

6) сума боргу, уключаючи прострочений борг боржника/контрагента;

7) кількість календарних днів прострочення погашення боргу;

8) розмір кредитного ризику за активом;

9) валюта боргу;

10) юридичні дії, вжиті з метою повернення заборгованості/статус судових процесів;

11) якість проведеної реструктуризації боргу боржника/контрагента;

12) рівень співпраці боржника/контрагента з банком;

13) вид, наявність, ліквідність, вартість забезпечення/застави;

14) рівень покриття боргу заставою.

Банк має право визначати додаткові критерії сегментації боржників/контрагентів.

56. Банк під час управління проблемними активами має право ухвалювати та застосовувати стандартизовані рішення щодо активів, за якими загальна сума боргу боржника/контрагента за цими активами не перевищує розміру індивідуальних вимог, установленого для відповідної групи фінансових активів згідно з вимогами розділу XI Положення № 351 (далі - стандартизовані рішення).

Банк установлює порядок перегляду стандартизованих рішень з управління проблемними активами, включаючи визначення не рідше одного разу на рік доцільності/недоцільності внесення до них змін.

57. Банк, керуючись принципом економічної доцільності, з урахуванням обсягів та структури проблемних активів, навантаження, кваліфікації працівників підрозділів банку, задіяних у процесі управління проблемними активами, має право прийняти рішення про передачу окремих процедур з управління проблемними активами на аутсорсинг.

Банк, який передав окрему процедуру з управління проблемними активами на аутсорсинг, залишається відповідальним за належне виконання аутсорсером переданої на аутсорсинг процедури згідно з вимогами цього Положення.

58. Банк передає окремі процедури з управління проблемними активами на аутсорсинг із дотриманням вимог глави 47 розділу VI Положення № 64 та за одночасного виконання таких умов:

1) банк визначив у внутрішньобанківських документах:

критерії прийнятності аутсорсера, уключаючи вимоги щодо досвіду практичної діяльності у відповідній сфері, відсутність фактів, які свідчать про негативну ділову репутацію аутсорсера;

процедуру відбору аутсорсера, уключаючи оцінку його спроможності забезпечити ефективне та у повному обсязі виконання умов договору аутсорсингу;

порядок контролю за діловою репутацією аутсорсера;

порядок оцінки ефективності та якості надання аутсорсером послуг;

порядок регулярного моніторингу та контролю банком за виконанням аутсорсером умов договору, уключаючи порядок отримання від аутсорсера регулярної звітності;

порядок дій банку на випадок розірвання договору з аутсорсером, виконання яких забезпечить безперервність та ефективність процесу управління проблемними активами банку;

процедуру контролю за достовірністю інформації про боржників/контрагентів, що передається аутсорсеру, та дотриманням норм законодавства, нормативно-правових актів щодо захисту персональних даних та інформації, яка становить банківську таємницю;

2) банк визначив у договорі з аутсорсером:

кількісні показники результативності та винагороду аутсорсера, які одночасно враховують ефективність та якість надання послуг;

право банку в односторонньому порядку достроково розірвати договір аутсорсингу, уключаючи випадки порушення аутсорсером умов договору;

формат і періодичність (щонайменше щоквартально) надання аутсорсером звітів банку щодо виконання умов договору;

3) банк визначив структурний підрозділ/відповідальних осіб (особу), який/які здійснюватиме/здійснюватимуть контроль за виконанням аутсорсером умов договору;

4) банк забезпечив достатню кількість та відповідну кваліфікацію працівників, які здійснюють контроль за виконанням аутсорсером умов договору.

59. Банк запроваджує інформаційні системи, які забезпечують ефективний процес управління проблемними активами на всіх етапах життєвого циклу проблемного активу.

60. Банк забезпечує таку функціональність інформаційної системи/інформаційних систем банку щодо управління проблемними активами:

1) накопичення, систематизацію, зберігання поточних та історичних даних у розрізі кожного проблемного активу та/або групи проблемних активів, уключаючи:

дані щодо поточної заборгованості, забезпечення, платежів боржника/контрагента в рахунок погашення заборгованості;

дані щодо компонентів кредитного ризику згідно з вимогами Положення № 351, класу, категорії боржника/контрагента;

інформацію/документи щодо прийнятих рішень та застосованих інструментів врегулювання заборгованості боржника/контрагента.

Банк зберігає в інформаційних системах безперервні дані щодо погашених, проданих, списаних непрацюючих активів щонайменше протягом п’яти років із дати припинення їх визнання на балансі;

2) автоматизацію супроводження процесу управління проблемними активами відповідно до вимог цього Положення, уключаючи:

інформаційно-технологічні рішення для автоматизованого управління у розрізі окремих портфелів проблемних активів (дистанційні канали та засоби стягнення простроченої заборгованості), за винятком випадку передачі банком такого процесу на аутсорсинг;

сегментацію боржників/контрагентів банку для потреб управління проблемними активами;

контроль коректності присвоєння боржникам/контрагентам категорії в системі (системах) банку;

підтримку автоматичного розрахунку кількісних індикаторів раннього попередження, які базуються на внутрішніх даних банку;

підтримку автоматичного контролю строку перебування боржників/контрагентів у списку спостереження;

підтримку прийняття рішень щодо врегулювання заборгованості боржників/контрагентів, уключаючи розрахунок ЧТВ у розрізі варіантів реструктуризації;

3) можливість формування звітів зі встановленою періодичністю за:

цільовими показниками стратегії управління проблемними активами банку;

КПЕ в розрізі основних портфелів непрацюючих активів, етапів життєвого циклу проблемного активу, підрозділів, працівників;

показниками якості та ефективності виконання процедур з управління проблемними активами, переданих банком на аутсорсинг;

категоріями боржників/контрагентів;

4) можливість модифікації налаштувань інформаційних систем для забезпечення внесення оперативних змін до структури звітів відповідно до управлінських потреб банку та в разі отримання запитів щодо надання даних/інформації щодо управління проблемними активами від Національного банку.

Банк самостійно визначає необхідну архітектуру та дизайн інформаційної системи/інформаційних систем банку щодо управління проблемними активами.

61. Банк, у якого рівень проблемних активів є значним, ухвалює рішення щодо доцільності впровадження мотиваційних програм для працівників, задіяних у процесі управління проблемними активами, уключаючи працівників підрозділу НПА.

Мотиваційні програми спрямовані на збалансування короткострокових та середньострокових цілей, визначених стратегією управління проблемними активами, та включають якісні й кількісні показники ефективності роботи працівників.

62. Банк визначає кількісні показники, що відображають результативність врегулювання заборгованості, які можуть уключати:

1) суму та відсоток стягнення заборгованості;

2) кількість кредитів із повним погашенням простроченої заборгованості;

3) відсоток кредитів, за якими погашено прострочену заборгованість після отримання нагадувань від банку;

4) кількість реструктуризованих кредитів, уключаючи кредити, за якими після реструктуризації немає фактів прострочення сплати боргу.

63. Банк визначає якісні показники, що відображають ефективність виконання працівниками своїх завдань, які можуть ураховувати якість та успішність ведення переговорів, проактивність, своєчасність та якість підготовки документів і пропозицій.

64. Програмами мотивації працівників підрозділу НПА можуть ураховуватися показники тривалості процесу врегулювання заборгованості (тривалості виконання працівником окремих заходів, наявних фактів та причин затримки у їх виконанні) з урахуванням особливостей врегулювання заборгованості за окремими активами.

65. Банк запроваджує систему раннього реагування, яка включає:

1) ідентифікацію боржників/контрагентів з ознаками потенційної проблемності та боржників/контрагентів, які не мають наміру співпрацювати з банком щодо повернення заборгованості;

2) віднесення боржника/контрагента до відповідного сегмента, визначення та запровадження відповідних заходів з метою недопущення зростання обсягів простроченої заборгованості боржника/контрагента перед банком, уключаючи застосування до боржника/контрагента інструментів врегулювання заборгованості;

3) моніторинг виконання та аналіз ефективності запроваджених банком заходів.

66. Банк забезпечує впровадження системи раннього реагування в діяльність підрозділів, що здійснюють активні банківські операції, та її інтеграцію із системою управління ризиками банку.

67. Банк розробляє комплексну систему індикаторів раннього попередження (далі - ІРП), спрямовану на завчасне виявлення у фінансовому стані, діяльності/поведінці боржників/контрагентів ознак потенційної проблемності та дій, що свідчать/можуть свідчити про наміри уникнути виконання зобов’язань перед банком.

68. Банк визначає кількісні та якісні ІРП в розрізі боржників/контрагентів - юридичних та фізичних осіб, які характеризують:

1) фінансову та операційну діяльність боржника/контрагента - юридичної особи, фінансовий стан боржника/контрагента - фізичної особи, уключаючи інформацію щодо обставин, які найближчим часом можуть призвести до виникнення у боржника/контрагента труднощів з обслуговуванням заборгованості;

2) забезпечення/заставу за кредитними операціями;

3) поведінкові характеристики боржника/контрагента, уключаючи наявну негативну інформацію про боржника/контрагента, отриману із зовнішніх джерел з урахуванням даних щодо кредитної історії боржника/контрагента;

4) зміни в економічному середовищі, уключаючи зміни в окремих секторах економіки, сегментах ринку, в яких боржники/контрагенти банку здійснюють діяльність, та/або зміни в яких можуть мати суттєвий вплив на діяльність боржників/контрагентів.

69. Банк забезпечує автоматичний розрахунок кількісних ІРП, які базуються на внутрішніх даних банку щонайменше щодо класу та кількості днів прострочення боржником/контрагентом погашення боргу.

Банк розраховує та контролює значення ІРП, які ґрунтуються на даних та інформації про боржника/контрагента, що отримується із зовнішніх джерел, з урахуванням об’єктивних обмежень щодо доступу банку до зовнішньої інформації з урахуванням вимог законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку.

70. Банк визначає перелік ІРП з урахуванням прикладів, наведених у додатку 4 до цього Положення, з дотриманням щонайменше таких критеріїв:

1) кількість днів прострочення погашення боргу перед банком боржника/контрагента становить більше 30 календарних днів (крім боржника/контрагента - пов’язаної з банком особи);

2) боржник/контрагент, що є пов’язаною з банком особою, допустив прострочення погашення боргу перед банком або порушив інші умови договору з банком;

3) клас боржника/контрагента 9 (для боржників - юридичних осіб, крім банків, бюджетних установ та юридичних осіб - боржників за кредитом під інвестиційний проект)/4 (для інших боржників/контрагентів);

4) щодо боржника/контрагента наявні ознаки високого кредитного ризику згідно з розділом XVII Положення № 351;

5) за інформацією з Кредитного реєстру:

клас боржника/контрагента в іншому банку 10 (для боржників - юридичних осіб, крім банків, бюджетних установ та юридичних осіб - боржників за кредитом під інвестиційний проект)/5 (для інших боржників/контрагентів, крім банків);

6) заборгованість боржника/контрагента за фінансовим активом віднесена банком до другої стадії зменшення корисності згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку з бухгалтерського обліку;

7) щодо боржника/контрагента наявні ознаки дефолту, визначені в пункті 166 розділу XVIII Положення № 351, за якими банк на підставі судження довів відсутність дефолту боржника/контрагента;

8) щодо боржника/контрагента наявні ознаки дефолту, визначені в підпунктах 1, 8, 17, 21 пункту 165 та підпункті 10 пункту 166 розділу XVIII Положення № 351, якщо банк на підставі судження довів, що немає необхідності у врегулюванні заборгованості боржника/контрагента підрозділом НПА;

9) реструктуризовані активи, за якими відсутні події дефолту/припинено визнання дефолту боржника/контрагента згідно з вимогами Положення № 351.

Банк під час визначення переліку ІРП має право на підставі судження довести незастосовність для банку окремих ІРП, наведених у додатку 4 до цього Положення, та визначити інші ІРП.

Банк не рідше одного разу на рік переглядає визначені ІРП для отримання обґрунтованої впевненості, що ІРП забезпечують своєчасне виявлення потенційно проблемних боржників/контрагентів.

71. Банк на підставі ІРП формує список спостереження та включає до цього списку боржників/контрагентів з ідентифікованими ознаками потенційної проблемності.

Банк включає боржника/контрагента до списку спостереження не пізніше семи робочих днів після дня ідентифікації банком ознаки потенційної проблемності.

Підрозділи, що здійснюють активні банківські операції, несуть відповідальність за роботу і взаємодію з боржниками/контрагентами, включеними до списку спостереження.

72. Банк не включає боржників/контрагентів, визнаних такими, що не співпрацюють із банком, до списку спостереження та забезпечує врегулювання їх заборгованості підрозділом НПА.

Банк під час визначення боржника/контрагента таким, що не співпрацює з банком, ураховує такі ознаки:

1) фіктивне банкрутство боржника/контрагента;

2) боржник/контрагент не надає банку відповіді в усній або письмовій формі на пропозиції банку стосовно проведення зустрічі або на запит щодо надання іншої інформації про свою діяльність;

3) боржник/контрагент перешкоджає банку в доступі до огляду заставленого майна;

4) боржник/контрагент свідомо не повідомляє та/або приховує від банку інформацію про зміну контактних даних та/або адреси фактичного проживання фізичної особи/фактичного місцезнаходження юридичної особи;

5) дії боржника/контрагента стосовно банку мають ознаки шахрайських;

6) боржник/контрагент не обслуговує борг за своїми зобов’язаннями, попри здатність частково погашати прострочений борг, та вимагає від банку прощення частини боргу та/або проведення реструктуризації на вигідних для себе умовах;

7) боржник/контрагент не йде на конструктивну співпрацю з банком, відхиляє всі пропозиції банку щодо реструктуризації заборгованості, які включають альтернативні варіанти врегулювання заборгованості.

73. Банк з урахуванням вимог цього Положення розробляє та впроваджує порядок управління списком спостереження, який щонайменше визначає:

1) умови та прийнятний строк перебування боржників/контрагентів у списку спостереження;

2) умови виключення боржників/контрагентів зі списку спостереження.

74. Банк забезпечує щомісячний розрахунок кількісних ІРП, контроль та оповіщення відповідальних працівників банку щодо перевищення граничних значень ІРП в інформаційних системах банку.

75. Банк щодо включеного до списку спостереження боржника/контрагента, який входить до групи юридичних осіб під спільним контролем та/або групи пов’язаних контрагентів, аналізує вплив його потенційної проблемності на фінансовий стан інших учасників групи.

Банк приймає рішення щодо включення/не включення до списку спостереження окремих або всіх учасників такої групи, виходячи з аналізу економічної та організаційної взаємозалежності між членами такої групи.

Банк уключає до списку спостереження всіх членів групи юридичних осіб під спільним контролем та/або групи пов’язаних контрагентів, якщо боржник/контрагент, який входить до такої групи, супроводжується підрозділом НПА.

76. Банк, ґрунтуючись на судженні, розробляє план заходів із моніторингу та зниження рівня кредитного ризику (далі - план заходів) щодо боржників/контрагентів, уключених до списку спостереження.

Банк під час розробки плану заходів має право використовувати стандартизовані рішення, уключаючи інформаційно-технічні засоби, що забезпечують автоматичну реалізацію превентивних заходів (розсилання смс-повідомлень, голосові повідомлення, дзвінки боржнику/контрагенту щодо простроченої заборгованості). Банк забезпечує постійний аналіз ефективності використання інформаційно-технічних засобів із метою їх своєчасного вдосконалення.

Банк установлює обґрунтовані строки виконання заходів, передбачених планом, та визначає осіб, відповідальних за їх виконання.

Банк розробляє план заходів з урахуванням усіх активних операцій щодо боржника/контрагента, включеного до списку спостереження.

76-1. Банк здійснює перегляд кредитів (credit review) боржників, включених до списку спостереження, не пізніше 90 календарних днів із дня включення боржника до цього списку та надалі щопівроку.

77. Банк розробляє та затверджує план заходів (за винятком стандартизованих рішень), який може включати всі або окремі заходи з такого переліку:

1) зміна періодичності проведення перегляду кредиту/кредитів (credit review) боржника на квартальну (для фізичних та юридичних осіб), аналіз останньої фінансової звітності боржника, визначення класу боржника;

2) визначення правової позиції банку щодо можливості стягнення заборгованості боржника/контрагента: збір необхідних документів залежно від характеру ІРП, перевірка юридичної сили кредитного договору, договорів застави, поруки, оцінка правових підстав для перегляду умов співпраці з боржником/контрагентом, перевірка чинності договорів страхування життя та відповідальності боржника, за якими вигодонабувачем є банк;

3) аналіз стану забезпечення/застави за кредитом/кредитами боржника: перевірка наявності і стану забезпечення, проведення позачергової переоцінки вартості застави та аналіз ринкових умов щодо можливості реалізації такої застави, перевірка чинності договорів страхування боржником застави;

4) перегляд умов співпраці з боржником/контрагентом (за наявності юридичних підстав), які застосовуються залежно від індивідуальної ситуації боржника/контрагента: заборона на додаткове кредитування боржника, виключення боржника з комерційних програм банку щодо продажу банківських продуктів, закриття невикористаних лімітів за відкличними кредитними лініями/закриття лімітів овердрафту, перегляд структури заборгованості (умов та графіка погашення, строків кредитування), вимога щодо надання боржником додаткового забезпечення/застави за кредитом.

78. Банк не рідше одного разу на місяць здійснює моніторинг строків виконання заходів, передбачених планом, та настання строку перебування боржників/контрагентів у списку спостереження, визначених у пункті 86 розділу VI цього Положення.

79. Банк не рідше одного разу на три місяці аналізує виконання плану заходів, уключаючи:

1) контроль повноти виконання плану (перевірка відповідності вжитих заходів затвердженим);

2) аналіз ефективності застосованих заходів, аналіз причин відхилень від запланованих заходів;

3) контроль якості даних (перевірка коректності присвоєння боржнику/контрагенту відповідної категорії з можливістю оперативного виправлення помилок, перевірка та наявність підстав зміни категорії боржника/контрагента);

4) вжиття адекватних дій у разі відхилень від виконання заходів, унесення змін до заходів/подовження строків виконання заходів, ескалація результатів для прийняття управлінських рішень.

80. Банк формує судження щодо доцільності застосування до боржників/контрагентів у списку спостереження інструментів короткострокової реструктуризації.