Встановлений законом порядок розгляду скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення є важливою гарантією забезпечення законності в діяльності органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, захисту прав громадян та посадових осіб, запобігання правопорушенням, ефективним засобом виховання поваги до закону прав і свобод, честі й гідності інших людей.

Вивчення судової практики свідчить, що суди України в основному правильно і своєчасно вирішують ці справи. Нерідко не додержуються положення закону про строки та порядок оскарження постанов. Разом з тим не завжди з достатньою повнотою перевіряється законність постанов, недостатньо виявляються причини та умови, що сприяли адміністративним правопорушенням.

Не у всіх необхідних випадках суди окремими ухвалами реагували на недоліки в роботі органів (посадових осіб) по розгляду справ про адміністративні правопорушення, доводили до відома відповідних трудових колективів, громадських організацій про неправомірну поведінку правопорушників.

З метою усунення зазначених недоліків, забезпечення правильного та однакового застосування законодавства про адміністративні правопорушення Пленум Верховного Суду України

1. Звернути увагу судів України на те, що правильним, своєчасним вирішенням скарг на постанови в справах про адміністративні правопорушення не тільки поновлюється порушене право, але й забезпечується зміцнення законності в діяльності органів (посадових осіб), які користуються правом накладення адміністративних стягнень, запобігання правопорушенням, виховання громадян та посадових осіб у дусі неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, свобод, честі й гідності інших людей, сумлінного виконання своїх обов'язків.

2. Відповідно до ст. 288 КпАП постанови про будь-яке адміністративне стягнення, накладене адміністративною комісією, виконкомом селищної чи сільської Ради, або про закриття справи можуть бути оскаржені за вибором особи, щодо якої винесено постанову, або потерпілого до виконкому відповідної Ради (виконком районної, міської, районної в місті Ради, якій підзвітний виконком селищної чи сільської Ради, що прийняв постанову) чи до районного (міського) народного суду, рішення якого є остаточним.

У тих випадках, коли стягнення застосовано іншим органом, постанова про це також може бути оскаржена за вибором заявника вищестоящому органу (посадовій особі) або до суду.

На постанову про одночасне накладення основного і додаткового адміністративного стягнення скарга за вибором особи, щодо якої воно винесено, або потерпілого подається у порядку, встановленому для оскарження основного або додаткового стягнення. При оскарженні цієї постанови лише в частині додаткового стягнення скарга може бути розглянута судом тільки після прийняття по ній рішення вищестоящим органом (посадовою особою).

У разі, коли постанова одночасно оскаржена особою, яка піддана адміністративному стягненню, і потерпілим до різних органів - вищестоящого та до суду, обидві скарги підлягають спільному розгляду в суді.

3. Судам слід мати на увазі, що скарга на постанову в справі про адміністративне правопорушення поряд з даними про заявника (особа, до якої застосовано стягнення, потерпілий) повинна містити й такі дані:

- найменування органу (посадової особи), дії якого оскаржуються;

- дата винесення постанови;

- викладення обставин, якими заявник обгрунтовує свої заперечення, та докази, що стверджують їх.

Якщо скарга не відповідає необхідним для її правильного вирішення вимогам, застосовуються правила, встановлені ст. 139 ЦПК.

4. Роз'яснити судам, що передбачений ст. 289 КпАП десятиденний строк оскарження постанови застосовується і в тому випадку, коли відповідно до ст. 288 цього Кодексу постанова про адміністративне правопорушення оскаржувалася до виконкому відповідної Ради або до вищестоящого органу (посадової особи). У цьому разі строк обчислюється з наступного дня після прийняття рішення по скарзі цим органом (посадовою особою).

Пропущення встановленого десятиденного строку оскарження постанови не може бути підставою для відмови у прийнятті скарги.

У зв'язку з тим, що зазначений строк є процесуальним, скарга і документи, подані після його закінчення, відповідно до ст. 85 ЦПК залишаються без розгляду, якщо суд не знайде підстав для поновлення строку.

Враховуючи, що право поновлення строку по скарзі, що підлягає судовому розгляду, належить судові, адресована йому скарга, незалежно від спливу десятиденного строку, протягом трьох днів направляється до суду органом (посадовою особою), що виніс постанову.

5. Оскільки в силу статей 291, 303 КпАП подання скарги у встановлений строк зупиняє стягнення штрафу і перебіг тримісячного строку виконання постанови, час розгляду справи народним судом, у тому числі й повторного після скасування рішення в порядку судового нагляду, до тримісячного строку не зараховується.

Це ж правило застосовується і в разі поновлення судом строку оскарження постанови про застосування адміністративного стягнення.

6. При перевірці додержання органом (посадовою особою) встановленого ст. 38 КпАП двомісячного строку застосування адміністративного стягнення судам слід мати на увазі, що при правопорушеннях, які тривають (самоправне зайняття жилого приміщення - ст. 151 КпАП, порушення або невиконання встановлених правил пожежної безпеки - ст. 175 КпАП, невиконання обов'язків по вихованню і навчанню дітей - ст. 184 КпАП та ін.), зазначений строк обчислюється з дня виявлення правопорушення.