Програма діяльності Кабінету Міністрів України

"Український прорив: для людей, а не політиків"

Програма побудована на принципах утвердження об'єднувальної національної ідеї, патріотизму, чесності та відкритості політичних процесів, професіоналізму та ефективності у прийнятті рішень і ґрунтується на положеннях Програми Президента України Віктора Ющенка "10 кроків назустріч людям" та виборчих програм блоків політичних партій, що утворили Коаліцію демократичних сил у Верховній Раді України VI скликання.

Програма містить конкретні шляхи та механізм проведення соціально-економічних і політичних реформ, реалізації культурних і міжнародних ініціатив держави та є планом дій коаліційного Уряду на період здійснення його повноважень.

I. ЛЮДИНА ТА ЇЇ РОЗВИТОК

Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством. Цей принцип, визначений Конституцією України ( 254к/96-ВР ), має стати основним під час визначення стратегії гуманітарного розвитку України.

Гармонійний розвиток людини можливий за умови формування громадянського суспільства, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, свободи віросповідання, свободи слова, задоволення культурно-духовних потреб, високоякісної освіти та науки, сучасної медицини, безпечного довкілля, реалізації права на працю та гарантій соціального захисту.

1.1. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

Державна підтримка розвитку громадянського суспільства має передбачати:

налагодження плідного діалогу між владою, неурядовими організаціями та громадянами;

створення сприятливих умов для діяльності інститутів громадянського суспільства;

вчасне і публічне реагування органів державної влади на ініціативи і звернення громадськості;

приведення законодавства про неурядові організації у відповідність з європейськими стандартами.

Для реалізації зазначених пріоритетів Уряд зобов'язується вдосконалити нормативно-правову базу з питань діяльності громадських організацій, що передбачає розроблення таких проектів законодавчих актів:

Про внесення змін до Закону України "Про об'єднання громадян" ( 2460-12 ) (спрощення та здешевлення процедур створення і реєстрації громадських організацій);

Про відкритість та прозорість діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування (нова редакція);

Про соціальні послуги (нова редакція; регламентація механізму та умов надання послуг неприбутковими організаціями);

Про неприбуткові організації;

Про громадський контроль за діяльністю органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

Про внесення змін до Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" ( 531/97-ВР ) (спрощення та здешевлення процедур реєстрації благодійних організацій, визначення особливостей правового статусу благодійних фондів, ендавментів та установ, волонтерів, спонсорів і меценатів).

Важливими чинниками формування громадянського суспільства є забезпечення свободи слова та незалежності засобів масової інформації. З цією метою Уряд зобов'язується забезпечити:

розвиток і захист національного інформаційного простору;

створення нормативно-правової бази з питань проведення реформи національної інформаційної сфери, демонополізації та роздержавлення засобів масової інформації; прозорість відносин, пов'язаних з питанням власності у зазначеній сфері; формування національної системи суспільного мовлення як однієї з форм забезпечення демократії в Україні;

активізацію процесів інтеграції України до світового, зокрема європейського інформаційного простору;

належний соціальний захист журналістів на практиці;

сприяння самоорганізації журналістського середовища;

удосконалення законодавства, що регулює договірні відносини між власниками засобів масової інформації та трудовими колективами, стосовно формування та здійснення редакційної політики, а також оприлюднення відомостей про власників таких засобів;

впровадження цифрового мовлення;

приведення законодавства в інформаційній сфері у відповідність із стандартами Ради Європи, зокрема розроблення проектів законів України щодо забезпечення права кожного на доступ до інформації, обмеження впливу органів державної влади і органів місцевого самоврядування на засоби масової інформації, про соціальний захист журналістів, про ратифікацію Європейської конвенції про транскордонне телебачення ( 994_444 ), розбудови суспільного телебачення і радіомовлення.

1.2. ВИСОКОЯКІСНА ТА СУЧАСНА ОСВІТА

Діти дошкільного віку мають бути охоплені різними формами дошкільної освіти. Ми стимулюватимемо створення нових дитячих садків, у тому числі приватних. Дошкільна освіта забезпечить кожній дитині володіння українською мовою і вивчення народних традицій.

Держава забезпечує рівний доступ до високоякісної загальної середньої освіти, що передбачає:

випереджальне підвищення заробітної плати працівників освіти;

надання цільової підтримки сільським школам, виконання у повному обсязі державних програм "Вчитель" ( 379-2002-п ), "Шкільний автобус" ( 31-2003-п ) та інших державних цільових програм;

оптимізацію мережі загальноосвітніх навчальних закладів;

забезпечення до 2010 року оснащення комп'ютерною технікою всіх загальноосвітніх навчальних закладів та їх підключення до високошвидкісного Інтернету за широкополосною технологією;

розроблення сучасних навчальних програм та їх українознавче наповнення;

оновлення навчально-методичного забезпечення навчальних закладів;

створення умов для здобуття дітьми з обмеженими фізичними та розумовими можливостями загальної середньої освіти, розроблення навчальних програм для дітей, які на сьогодні з різних причин не навчаються;

включення до навчальних програм такої складової, як формування усвідомлення проблем дітей із фізичними обмеженнями та соціальної інклюзивності;

удосконалення об'єктивної системи оцінювання знань школярів за допомогою незалежних центрів тестування.

Реформування системи професійно-технічної освіти з метою забезпечення економіки держави кваліфікованими кадрами передбачає:

формування та розміщення державного замовлення відповідно до потреб економіки та регіональних ринків праці;

залучення роботодавців до участі у навчальному процесі;

удосконалення змісту навчання відповідно до вимог сучасного виробництва;

державну підтримку освіти за гірничими спеціальностями;

інформатизацію та комп'ютеризацію професійно-технічних навчальних закладів, їх підключення до Інтернету.

Реформування системи вищої освіти відбувається шляхом:

формування державного замовлення відповідно до потреб суспільства та забезпечення його фінансування з державного бюджету;

розширення автономії вищих навчальних закладів та демократизації їх внутрішнього життя, в тому числі шляхом підвищення ролі вчених та наукових рад, студентського самоврядування, обмеження періоду перебування особи на посаді ректора (не більш як два строки підряд);

адаптації системи української вищої школи до європейських стандартів і вимог Болонського процесу із збереженням кращих досягнень національної освіти, забезпечення сумісності навчальних планів і програм вищих навчальних закладів як у межах України, так і з іншими країнами Європи;

створення умов для міжнародного обміну студентами та викладачами;

посилення державного контролю за якістю освітнього процесу, позбавлення ліцензій вищих навчальних закладів, у яких зазначений процес не відповідає встановленим стандартам;

забезпечення реалізації пріоритетного права на здобуття вищої освіти за рахунок коштів державного бюджету обдарованими дітьми із малозабезпечених сімей;

удосконалення законодавства щодо фінансування видатків, пов'язаних із здобуттям освіти.

Держава забезпечує доступність здобуття високоякісної позашкільної освіти шляхом:

збереження та розвитку мережі позашкільних навчальних закладів, зокрема в районних центрах, селах і селищах;

формування системи виявлення, добору обдарованої молоді та надання їй соціально-педагогічної підтримки.

Окремим напрямом освітньої та інформаційної політики має стати подолання вузькорегіональних підходів до розв'язання загальнодержавних проблем, формування і поширення на всій території країни єдиної системи оцінювання та бачення стратегічних напрямів розвитку держави та суспільства. Важливим завданням є, зокрема, уніфікація підручників з гуманітарних дисциплін та програм їх викладання в усіх освітніх закладах.

Необхідно забезпечити впровадження системи екологічної освіти для всіх вікових та професійних категорій населення.

З метою виконання зазначених завдань Уряд зобов'язується, зокрема, розробити законопроекти про внесення змін до Законів України "Про освіту" ( 1060-12 ), "Про дошкільну освіту" ( 2628-14 ), "Про позашкільну освіту" ( 1841-14 ), "Про професійно-технічну освіту" ( 103/98-ВР ) і "Про вищу освіту" ( 2984-14 ), проект Закону України "Про післядипломну освіту", запровадити зовнішнє незалежне оцінювання якості знань усіх випускників загальноосвітніх навчальних закладів (замість випускних іспитів у таких закладах і вступних випробувань до вищих навчальних закладів), а також учнів професійно-технічних навчальних закладів, студентів вищих навчальних закладів I-II рівня акредитації.

1.3. ЕФЕКТИВНА НАУКА

З метою підвищення ролі науки в розвитку сучасного суспільства Уряд зобов'язується забезпечити:

перетворення провідних університетів на сучасні наукові центри (зокрема шляхом утворення нових компактних наукових підрозділів та інститутів з широким залученням студентів до проведення наукових досліджень);

зближення академічної та університетської науки шляхом утворення спільних наукових та освітніх підрозділів відповідно до державної цільової програми;

оптимізацію співвідношення обсягів державного фінансування фундаментальних і прикладних наукових досліджень та вдосконалення механізму такого фінансування на основі державних пріоритетів і висновків наукової та науково-технічної експертизи;

перехід до фінансування науково-технологічних розробок переважно за результатами проведення відкритого конкурсу та забезпечення фінансування відповідно до вимог Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" ( 1977-12 );

збільшення обсягу фінансування наукових досліджень відповідно до європейських стандартів;

неперервність зв'язку в ланцюгу: фундаментальні дослідження - прикладні дослідження - науково-технологічні розробки - інноваційне виробництво;

самоврядність наукових установ та підрозділів, підвищення ролі вчених рад, перехід до реальної виборності керівників наукових установ та обмеження часу їх перебування на посаді (не більш як два строки підряд), формування партнерської моделі взаємовідносин між державою і науковим середовищем;

подальшу інтеграцію вітчизняних наукових установ у міжнародний науковий процес шляхом активного залучення України до виконання міжнародних наукових програм (зокрема програм Європейського Союзу), спрощення механізму залучення вчених до участі у виконанні зазначених програм та усунення бюрократичних перешкод, посилення інформаційного забезпечення національних наукових центрів;

підвищення соціального статусу наукового працівника;

запровадження системи грантової підтримки для талановитої молоді на проведення наукових досліджень;

впровадження реального механізму захисту прав інтелектуальної власності;

розроблення проектів Законів України "Про наукові асоціації та товариства", "Про автономні (наукові) університети", а також про внесення змін до Законів України "Про наукову і науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ), "Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків" ( 991-14 );

створення умов для активізації наукової та науково-технічної діяльності у приватному секторі економіки;

концентрацію ресурсів для реалізації пріоритетів наукового, науково-технічного та інноваційного розвитку.

1.4. КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК СУСПІЛЬСТВА

Розвиток національного мовно-культурного простору - запорука суспільної злагоди та порозуміння громадян України. Основою має стати курс на примирення та єднання української нації, відродження духовних цінностей Українського народу, захист і примноження його культурних здобутків. Досягнення зазначених цілей - один з основних обов'язків держави.

З метою створення цілісного національного мовно-культурного простору, що ґрунтується на утвердженні української мови в усіх сферах суспільного життя, та забезпечення наявності національного культурного продукту на вітчизняному ринку в належному обсязі Уряд зобов'язується:

розробити проект Закону України "Про культуру", передбачивши визначення правових засад діяльності у сфері культури, механізм регулювання суспільних відносин, пов'язаних із створенням, використанням, поширенням і збереженням культурних цінностей;

розробити проекти Концепції державної мовної політики і нової редакції Закону України "Про мови" ( 8312-11 ) відповідно до конституційного положення про забезпечення повноцінного функціонування державної мови на всій території України і в усіх сферах суспільного життя, передбачивши водночас вільний розвиток російської та інших мов національних меншин;

розробити проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" для приведення його у відповідність з метою та об'єктом регулювання, визначеними Хартією;

забезпечити подальший розвиток телеканалу "Культура" та включення його до "соціального пакета" кабельних телесистем.

Збереження та актуалізація національної культурної спадщини повинні передбачати створення належної нормативно-правової бази та відповідне матеріально-технічне забезпечення. Для досягнення зазначеної мети Уряд зобов'язується:

розробити проекти Законів України "Про внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини", "Про збереження архітектурної та містобудівної спадщини" і "Про перелік об'єктів архітектурної спадщини, які не підлягають приватизації";

здійснити комплекс заходів з удосконалення та розвитку існуючої системи національних виставкових центрів і галерей;

здійснити заходи щодо будівництва першої черги культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький арсенал";

забезпечити:

збільшення щонайменше удвічі обсягу видатків розвитку в бюджетному фінансуванні музеїв, бібліотек та заповідників, забезпечивши їх технічну модернізацію і поповнення фондів;

розвиток мереж бібліотек та музеїв відповідно до європейських стандартів. З цією метою розробити проекти Законів України "Про внесення змін до Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу" і "Про внесення змін до Закону України "Про музеї та музейну справу", "Про архівну справу";

створити Державний реєстр національного культурного надбання та Державний реєстр нерухомих пам'яток України;

виконати державні цільові програми розвитку архівної справи, підготовки, виготовлення та поширення друкованої, електронної, аудіовізуальної інформації про національні культурні цінності українською та іншими мовами;

розробити та реалізувати Державну програму популяризації національної культурної спадщини серед учнівської та студентської молоді, Державну програму збереження та використання замків України, Державну програму реставрації та розвитку національних історико-культурних заповідників;

сприяти залученню благодійної допомоги, меценатських та спонсорських коштів шляхом надання податкових пільг через розроблення проектів Законів України "Про культуру", "Про меценатство" та внесення відповідних змін до податкового законодавства і Бюджетного кодексу України ( 2542-14 );

забезпечити подальший розвиток національних

історико-культурних заповідників "Софія Київська", "Гетьманська

столиця", "Херсонес Таврійський", "Чигирин", "Хортиця" як

пріоритетів у сфері охорони культурної спадщини.

З метою створення належних умов для функціонування провідних національних закладів у сфері театрального, циркового та музичного мистецтва, підготовки кваліфікованих кадрів для театру, кіно, телебачення та циркового мистецтва Уряд вживатиме заходів до:

закінчення робіт з реконструкції приміщень Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької у м. Львові;

закінчення будівництва навчального корпусу Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого;

зміцнення матеріально-технічної бази обласних

театрально-видовищних та концертних закладів і підприємств

(театрів, філармоній, концертних залів) разом з місцевими органами

виконавчої влади;

проведення ремонту приміщень державних циркових підприємств, зміцнення їх матеріально-технічної бази.

Державний захист національної культурної індустрії повинен спрямовуватися насамперед на підтримку вітчизняного книговидання, кінематографу та анімації. Для досягнення зазначеної мети Уряд зобов'язується:

сприяти формуванню попиту на національний культурний продукт;

створити систему стимулювання виробництва і розповсюдження національного культурного продукту у сфері кінематографу, книговидання, аудіо- та відеорекордингу, мас-медійних, ігрових і мультимедійних програм, а також концертно-видовищної та виставкової діяльності, індустрії туризму, розваг, дозвілля і моди, а також систему державних грантів видавництвам для фінансової підтримки україномовних проектів;

забезпечити виконання Указу Президента України від 21 березня 2006 р. N 243 ( 243/2006 ) "Про деякі заходи з розвитку книговидавничої справи в Україні";

забезпечити відновлення мережі книгорозповсюдження, у тому числі відкриття книгарень у кожному місті та районному центрі;

розробити проект Закону України "Про внесення змін до деяких законів України в частині створення умов для розвитку вітчизняного кінематографу";

створити умови для розвитку вітчизняного кіновиробництва.

Розбудова партнерських відносин держави та релігійних організацій має на меті сприяння суспільно важливій діяльності релігійних інституцій, убезпечення українського суспільства від розпалювання міжконфесійної ворожнечі. Для досягнення цієї мети Уряд зобов'язується:

упровадити ефективний правовий механізм регламентації суспільно-релігійних та державно-церковних відносин;

розробити проект нової редакції Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" ( 987-12 );

удосконалити порядок повернення релігійним громадам церковного майна.

Інтеграція української культури у світові культурні процеси полегшить доступ українців до надбань світової культури та дасть можливість гідно представляти національну культуру на міжнародному рівні. Для досягнення цієї мети Уряд зобов'язується:

створити систему державної підтримки для видавництв, які реалізують проекти з перекладу творів, що належать до світової літературної та наукової класики, на українську мову;

забезпечити участь у програмах двостороннього культурного співробітництва з іноземними державами, культурних програмах, що виконуються міжнародними організаціями;

сприяти участі українських митців у провідних світових мистецьких форумах та організації міжнародних культурних заходів в Україні;

забезпечити діяльність українських культурно-інформаційних центрів у складі закордонних дипломатичних представництв;

розвивати співпрацю з українськими громадами і організаціями (товариствами українців) за кордоном.

Уряд підтримуватиме формування державної політики у сфері культури за такими напрямами:

розроблення та затвердження Концепції державної політики у сфері культури на 2008-2012 роки, забезпечення розроблення проектів відповідних регіональних програм;

розроблення і впровадження державних соціальних стандартів з надання населенню послуг у сфері культури, що гарантуються державою, а також їх фінансового забезпечення в розрахунку на одного жителя;

створення умов, зокрема шляхом бюджетного фінансування, для здійснення функцій закладами, установами та організаціями культури щодо розроблення, підтримання і виконання цільових культурно-мистецьких програм та проектів, а саме:

формування та здійснення видатків державного і місцевих бюджетів у сфері культури переважно на основі програмно-цільового методу;

застосування процедури проведення відкритого конкурсу на визначення виконавців державних культурно-мистецьких програм і проектів;

збільшення питомої частки бюджету розвитку в загальних видатках бюджетів на культуру та мистецтво;

упровадження механізму бюджетних дотацій для реалізації культурно-мистецьких проектів закладами, установами та організаціями культури, що залучили кошти у рамках благодійної допомоги, кошти спонсорів та меценатів для реалізації таких проектів (механізм доповнювальних грантів);

надання державної підтримки у залученні коштів благодійної допомоги, коштів спонсорів та меценатів для реалізації проектів у сфері культури та мистецтва, в тому числі шляхом податкового, митного та інших видів регулювання, із створенням системи державного визнання і відзначення благодійників, меценатів та спонсорів.

З метою ефективного використання унікального культурного потенціалу України, піднесення її іміджу в світі Уряд сприятиме розвитку туристично-курортної сфери, створенню конкурентоспроможного вітчизняного туристичного продукту.

ВІДНОВЛЕННЯ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ

НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ'ЯТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

З метою забезпечення консолідації та розвитку українського суспільства, підвищення рівня його історичної свідомості та культури, утвердження власної ідентичності, відновлення та збереження національної пам'яті Уряд зобов'язується:

вжити заходів до поширення інформації про причини та наслідки Голодомору 1932-1933 років, увічнення пам'яті його жертв;

забезпечити діяльність Українського інституту національної пам'яті;

розробити проект Загальнодержавної національно-культурної програми дослідження Голодомору 1932-1933 років в Україні та увічнення пам'яті його жертв на період до 2012 року, забезпечити її виконання;

вжити заходів до спорудження у м. Києві Меморіалу пам'яті жертв голодоморів в Україні;

забезпечити виконання Плану заходів на 2007-2008 роки у зв'язку із 75-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні;

забезпечити спорудження Меморіального комплексу пам'яті жертв Батуринської трагедії;

розробити проект Закону України "Про правовий статус етнічних українців, примусово виселених з території Польщі у 1944-1946, 1948 та 1951 роках";

здійснити заходи з ушанування пам'яті видатних діячів українського визвольного руху XX століття.

1.5. ВИСОКОЯКІСНА І ДОСТУПНА ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я

Пріоритетами у діяльності органів виконавчої влади на всіх рівнях мають стати забезпечення високоякісної і доступної медичної допомоги з орієнтацією системи охорони здоров'я на попередження захворювань, безпечного і сприятливого для здоров'я середовища життєдіяльності людини (умов праці, проживання, навчання, відпочинку, харчування), здоровий спосіб життя населення і покращення демографічної ситуації.

Уряд бере на себе зобов'язання щодо:

належного фінансування галузі з визначенням механізму соціального захисту медичних працівників;

структурної реорганізації системи медичного забезпечення з першочерговим розвитком первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної (сімейної) лікарської практики;

розроблення законопроекту стосовно запровадження

загальнообов'язкового державного медичного страхування із

забезпеченням належної якості гарантованих державою безоплатних

медичних послуг;

заохочення громадян до добровільного страхування здоров'я;

зниження рівня дитячої та материнської смертності;

розроблення та затвердження Державної програми "Здорова дитина" на 2008-2012 роки;

удосконалення системи профілактичного медичного огляду на засадах цільової диспансеризації населення;

розвитку сільської медицини шляхом запровадження програми "Сільський лікар", яка передбачатиме створення/відновлення сільських амбулаторій і фельдшерсько-акушерських пунктів та їх оснащення медичною технікою;

забезпечення у повному обсязі закладів охорони здоров'я в сільській місцевості відповідними автотранспортними засобами;

створення нормативно-правової бази з питань діяльності інституту сімейного лікаря із забезпеченням протягом п'яти років обслуговування кожної родини сімейним лікарем;

запровадження дієвого механізму здійснення державного контролю за виробництвом, імпортом, реалізацією та рекламою фармацевтичної продукції, а також за якістю лікарських засобів і виробів медичного призначення у процесі їх виробництва та ввезення на територію України, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної фармацевтичної продукції;

розроблення та затвердження Програми боротьби з розповсюдженням фальсифікованих лікарських засобів на 2009-2012 роки;

запровадження ефективних економічних механізмів європейського зразка для зниження рівня споживання алкогольних напоїв і тютюнових виробів, обмеження подальшого поширення азартних ігор;

переходу до розподілу коштів за принципом оплати наданих послуг, а не за принципом утримання медичних закладів;

підвищення ефективності використання ресурсів системи охорони здоров'я;

ліквідації перешкод у розвитку конкуренції між постачальниками послуг з охорони здоров'я незалежно від форми власності, а також запровадження принципу контрактних відносин між замовником послуг (державою) та їх постачальниками (закладами охорони здоров'я різних форм власності);

проведення раціональної фармацевтичної політики;

розроблення Концепції управління якістю медичної допомоги, що надається населенню, на 2008-2012 роки;

утворення:

в місцевих органах виконавчої влади відділів (управлінь) охорони здоров'я та формування громадських рад з питань охорони здоров'я;

національних центрів (Національного онкологічного центру, Національного центру охорони здоров'я матері та дитини, Національного центру боротьби з ВІЛ-інфекцією/СНІДом та наркоманією, Національного центру боротьби з туберкульозом, Національного центру кардіології і кардіохірургії, зокрема дитячої), які відповідатимуть за розроблення та супроводження відповідних національних програм;

відновлення роботи Українського центру здоров'я;

формування мережі регіональних центрів боротьби з туберкульозом, забезпечення належного функціонування системи санаторно-реабілітаційних закладів з використанням природних властивостей Криму, карпатських лісів, інших регіонів України;

відкриття Всеукраїнського центру охорони здоров'я матері та дитини (Дитячої лікарні майбутнього);

розроблення єдиної програми підготовки фахівців з питань профілактики наркоманії та ВІЛ/СНІДу, затвердження національних показників моніторингу та оцінки профілактики наркоманії і ВІЛ/СНІДу;

розроблення проекту Загальнодержавної програми боротьби з ВІЛ-інфекцією/СНІДом на 2009-2013 роки;

розроблення і виконання плану заходів з профілактики серед населення захворювань, пов'язаних з йодним дефіцитом;

залучення інвестицій у сферу охорони здоров'я та сприяння створенню умов для розширення приватної медичної практики;

удосконалення механізму організації роботи Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом гармонізації вітчизняного законодавства із законодавством ЄС відповідно до вимог СОТ;

проведення ефективної кадрової політики і визначення обґрунтованої потреби держави в підготовці спеціалістів відповідно до європейських стандартів;

формування мережі університетських клінік, що сприятиме підвищенню рівня практичної підготовки лікарів (провізорів), покращенню якості надання медичної допомоги населенню;

проведення аналізу стану виконання Міжгалузевої комплексної програми "Здоров'я нації" на 2002-2011 роки ( 14-2002-п ) для її вдосконалення, моніторингу та оцінки результатів на основі чітких індикаторів;

запровадження державного замовлення на проведення наукових досліджень у сфері охорони здоров'я для визначення основних чинників впливу на здоров'я населення.

З метою забезпечення реформування системи охорони здоров'я Уряд бере на себе зобов'язання:

привести законодавство України з питань охорони здоров'я у відповідність із законодавством ЄС;

розробити проекти законів щодо внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я ( 2801-12 ), Бюджетного кодексу України ( 2542-14 );

розробити проекти Законів України:

Про організацію медичної допомоги та заклади охорони здоров'я;

Про колегію лікарів України;

Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування;

Про ратифікацію Конвенції 102 Міжнародної Організації Праці про мінімальні норми соціального забезпечення ( 993_011 );

Про ратифікацію Конвенції 130 Міжнародної Організації Праці про медичну допомогу та допомогу у випадку хвороби ( 993_184 );

Про ратифікацію Європейського кодексу соціального забезпечення ( 994_329 );

Про вироби медичного призначення;

Про програму розвитку первинної медико-санітарної допомоги;

розробити проекти законів щодо визначення механізму захисту прав пацієнтів, зокрема права на інформацію про методи їх лікування;

забезпечити подальший розвиток державної служби медицини катастроф та підвищити рівень її готовності до ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій;

сприяти збереженню та відновленню здоров'я громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

забезпечити здійснення заходів з профілактики травматизму невиробничого характеру.

1.6. ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА І СПОРТ

У сфері фізичної культури і спорту Уряд бере на себе зобов'язання:

виконати Державну програму розвитку фізичної культури і спорту на 2007-2011 роки ( 1594-2006-п );

забезпечити доступність всіх верств населення до занять масовим спортом шляхом розвитку інфраструктури і організації фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи за місцем навчання, роботи, проживання та відпочинку громадян;

удосконалити систему дитячо-юнацького та резервного спорту, забезпечити належний рівень її матеріально-технічного забезпечення;

підвищити ефективність добору та централізованої підготовки спортсменів національних збірних команд відповідно до міжнародних стандартів, сформувати мережу національних, регіональних та інших центрів олімпійської підготовки, сприяти розвиткові олімпійського руху;

створювати належні умови для фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів, розвитку паралімпійського та дефлімпійського руху;

забезпечити розвиток мережі спортивних шкіл і клубів;

надавати всебічну допомогу всеукраїнським громадським організаціям фізкультурно-спортивного спрямування;

розробити та забезпечити неухильне дотримання нормативів забезпеченості населення спортивними спорудами;

розробити типові проекти спортивних комплексів, фітнес-центрів, плавальних басейнів, льодових та інших спортивних майданчиків; організувати виробництво модульних спортивних споруд для занять масовим спортом;

запровадити механізм надання на конкурсних засадах за рахунок коштів державного бюджету грантів для проведення науково-дослідних робіт з актуальних питань розвитку фізичної культури і спорту;

збільшити обсяг видатків з бюджетів усіх рівнів та позабюджетного фінансування у сфері фізичної культури і спорту;

розробити проект нової редакції Закону України "Про фізичну культуру і спорт" ( 3808-12 );

забезпечити підготовку та участь спортсменів України в Олімпійських, Паралімпійських і Дефлімпійських іграх, Всесвітніх універсіадах, чемпіонатах світу та Європи;

забезпечити підготовку та проведення в Україні на належному рівні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу шляхом створення необхідних правових, соціальних, економічних та організаційних умов, зокрема за рахунок залучення інвестицій у будівництво об'єктів спортивної, транспортної та соціальної інфраструктури, підготовки фахівців з питань організації та проведення міжнародних спортивних заходів, формування у суспільстві духу національної єдності та позитивного ставлення до чемпіонату як до події національного значення.

1.7. ЧИСТЕ ТА БЕЗПЕЧНЕ ДОВКІЛЛЯ

На сьогодні необхідно вдосконалити національнуе кологічну політику з метою забезпечення сталого розвитку, гармонізації економіки та довкілля, що дозволить ефективно реалізувати захист конституційного права громадян на безпечне навколишнє середовище. Для цього Уряд зобов'язується:

удосконалити контроль за дотриманням екологічних нормативів та посилити відповідальність за їх порушення;

гармонізувати вітчизняні технічні та екологічні стандарти з міжнародними, зокрема європейськими, стандартами і нормами, запровадити екологічне маркування вітчизняних товарів і товарів, які ввозяться на територію України;

розробити проект Загальнодержавної програми поводження з небезпечними відходами;

сформувати національну та регіональну систему екологічного страхування і систему екологічного менеджменту та аудиту з метою акумулювання коштів для екологічної санації території;

підвищити рівень захисту населення від наслідків природних і техногенних аварій та катастроф шляхом удосконалення механізму функціонування єдиної державної системи запобігання виникненню надзвичайних ситуацій і реагування на них, для чого:

забезпечити технічне переоснащення органів та підрозділів цивільного захисту;

утворити державну диспетчерську службу екстреної допомоги населенню європейського зразка за єдиним телефонним номером - 112;

запровадити державну експертизу стану техногенної безпеки об'єктів соціального та виробничого призначення;

створити автоматизовану систему контролю за станом техногенної безпеки потенційно небезпечних об'єктів та об'єктів підвищеної небезпеки;

забезпечити підготовку пропозицій щодо внесення змін до Загальнодержавної програми "Питна вода" ( 2455-15 ), звернувши, зокрема, особливу увагу на поетапне приведення стандартів якості питної води у відповідність з вимогами ЄС;

залучити громадськість до проведення перевірки ефективності здійснення заходів щодо розвитку системи екологічної безпеки;

розробити Загальнодержавну програму зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему;

здійснювати системні заходи з метою зняття Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему, у тому числі забезпечити проектування і будівництво нового безпечного конфайнмента об'єкта "Укриття" та сховища відпрацьованого ядерного палива (СВЯП-2) Чорнобильської АЕС у строки, передбачені відповідними контрактами на спорудження цих об'єктів;

забезпечити виконання Загальнодержавної програми подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006-2010 роки ( 3522-15 );

активізувати роботу з реалізації політики у сфері збереження і захисту природної спадщини, започаткувати процес відновлення природних ландшафтів;

забезпечити розроблення та впровадження новітніх наукових, екологічно безпечних технологій виробництва (ресурсо- та енергозберігаючих, маловідходних і безвідходних);

зупинити нищення парків та скверів у містах;

сформувати єдину систему контролю за дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, виключивши дублювання функцій контролю різними органами виконавчої влади;

удосконалити систему інтегрованого екологічного управління шляхом урахування екологічної складової у програмах розвитку різних секторів економіки;

створити нормативно-правову базу для ефективного застосування механізмів Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату ( 995_801 ).

Уряд дбатиме про забезпечення на належному рівні промислової безпеки, державного нагляду та експертної діяльностіу сфері виробництва, для чого:

проводитиме ефективний державний нагляд за станом промислової безпеки, охорони праці та безпечного поводження з вибуховими матеріалами, державний гірничий нагляд;

посилить заходи із запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям на виробництві, зниження рівня ризику їх виникнення, зокрема шляхом розроблення та виконання загальнодержавної, галузевих і регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

запровадить новітні методи управління охороною праці та економічного стимулювання суб'єктів господарювання до створення належних умов праці.

1.8. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ

Змістом соціальної політики повинна стати докорінна зміна системи соціального захисту населення, спрямована на безумовну реалізацію гарантованих Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України прав людини у цій сфері. Соціальні стандарти повинні відповідати потребам гідного життя людини та гарантуватися державою для кожного громадянина незалежно від місця його проживання.

Необхідно забезпечити вдосконалення Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, і поступовий перехід до адресного надання пільг у грошовій формі. Перелік категорій отримувачів пільг за професійною ознакою повинен бути скорочений за умови, що цей процес супроводжуватиметься адекватним підвищенням доходів населення.

Соціальна політика держави повинна бути чесною. Слід припинити практику розроблення проектів законів, які встановлюють пільги чи соціальні виплати, не забезпечені можливостями державного бюджету.

Система соціального страхування повинна бути реформована, зокрема шляхом прийняття Закону України "Про систему збору та обліку єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", перерозподілу в подальшому єдиного соціального внеску між роботодавцями та найманими працівниками, поступове зниження навантаження на фонд оплати праці, зменшення кількості фондів соціального страхування, відмови від витрачання коштів для здійснення виплат нестрахового характеру.

З метою поліпшення соціального захисту дітей, розв'язання проблем дитячої бездоглядності і безпритульності, створення умов для здорового розвитку дітей, реалізації їх прав та досягнення конкретних результатів у зазначеній сфері Уряд бере на себе зобов'язання:

посилити відповідальність органів виконавчої влади за надання адресної допомоги сім'ям з дітьми, кризове становище яких зумовлює влаштування дітей до відповідного закладу;

розробити законопроект щодо внесення змін до Сімейного кодексу України ( 2947-14 ) в частині захисту права дитини на виховання у сім'ї, забезпечення реалізації її права знати своїх батьків та бути ними доглянутою, захисту права дитини на виховання у біологічній сім'ї (профілактика відмови батьків від новонародженої дитини);

сприяти прийняттю Закону України "Про приєднання України до Конвенції про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення";

активізувати перевірку діяльності дитячих закладів незалежно від підпорядкування та форми власності (зокрема медичних, лікувальних, позашкільних, дошкільних, соціального захисту, культури та мистецтв, оздоровчих) з метою визначення їх спроможності виконувати функції з обслуговування дітей;

забезпечити доступність закладів соціальної інфраструктури, культури, освіти та спеціальних закладів, які надають соціальні послуги дітям-інвалідам;

розробити систему надання соціальної та матеріальної підтримки сім'ям, які всиновлюють дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

збільшити до двох розмірів прожиткового мінімуму обсяг виплат сім'ям, які виховують дітей, що перебувають під опікою, і до чотирьох розмірів прожиткового мінімумів - сім'ям, які виховують дітей-інвалідів, що перебувають під опікою;

підвищити рівень надання державної підтримки для забезпечення розвитку сімейних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

розробити законопроект щодо визначення механізму реалізації батьками-вихователями дитячих будинків сімейного типу права на відпустку та пенсійне забезпечення;

передбачити під час підготовки проектів Закону про Державний бюджет України на відповідний рік видатки з утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа незалежно від форми влаштування таких дітей в обсязі не менше двократного розміру прожиткового мінімуму за принципом "гроші ходять за дитиною";

забезпечити розроблення Програми реформування системи інтернатних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, передбачивши створення нового типу закладів для таких дітей, наближених до сімейних форм виховання та з навчанням у загальноосвітніх школах (протягом трьох років реорганізувати третину існуючих шкіл-інтернатів та дитячих будинків у заклади нового типу; за рахунок розвитку прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, повернення дітей до біологічних сімей, які пройшли процес соціальної реабілітації, суттєво зменшити потребу дітей в інтернатному вихованні);

запровадити позачергове надання соціального житла сім'ям та одиноким батькам, які мають п'ятьох і більше дітей, а також у разі народження одночасно трьох і більше дітей;

запровадити пільгові умови вступу та звільнення від оплати за навчання у державних вищих навчальних закладах дітей із сімей, які мають п'ятьох і більше дітей;

сприяти розвитку дитячих будинків сімейного типу та забороні продажу дошкільних закладів;

забезпечити соціальний патронат випускників інтернатних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з метою їх соціальної адаптації;

реорганізувати притулки для неповнолітніх у центри соціально-психологічної реабілітації дітей, передбачивши фінансування таких центрів з державного бюджету.

Одним з пріоритетів сімейної та демографічної політики має стати подолання демографічної кризи, досягнення сталого демографічного розвитку, докорінна якісна зміна ціннісних орієнтирів, створення умов для утвердження в суспільстві духовно і фізично здорової, матеріально забезпеченої, соціально благополучної сім'ї.

З цією метою Уряд бере на себе зобов'язання забезпечити:

реалізацію Стратегії демографічного розвитку ( 879-2006-п ) та запровадження механізму проведення соціально-демографічної експертизи проектів програм економічного і соціального розвитку України;

підвищення розміру допомоги при народженні першої дитини до 12240 гривень; законодавче запровадження допомоги при народженні другої дитини - 25000, третьої і наступних - 50000 гривень;

збільшення розміру допомоги на дітей багатодітним сім'ям до 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідного віку;

соціальний та правовий захист материнства і батьківства;

запровадження механізму підвищення престижу сім'ї у суспільстві, в тому числі надання економічної підтримки сім'ї з використанням засобів податкової та кредитної політики;

щорічне збільшення видатків державного бюджету на фінансування житлового будівництва для молодих сімей (першочергово багатодітних), а також обсягу кредитів, що надаються молодим сім'ям для будівництва або придбання житла;

розроблення механізму залучення позабюджетних коштів (додатково до бюджетного фінансування) для забезпечення насамперед багатодітних сімей житлом;

ініціювання внесення змін до Закону України "Про відпустки" ( 504/96-ВР ) щодо запровадження додаткової оплачуваної відпустки чоловікові у зв'язку з народженням дружиною дитини з метою забезпечення одночасної та рівної участі матері та батька у догляді та вихованні дитини у її перший місяць життя;

запровадження у системі соціальної допомоги механізму, що передбачає сприяння у використанні членами малозабезпечених сімей можливостей для підвищення рівня власного добробуту і надання їм грошової допомоги лише у разі відсутності таких можливостей;

надання державної підтримки сім'ям, які усиновили дитину незалежно від її віку, шляхом запровадження:

виплати одноразової допомоги;

надання одному з батьків оплачуваної тримісячної відпустки для догляду за дитиною з дня набрання чинності рішенням суду про всиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;

раннє виявлення сімей з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, ведення їх обліку та соціального супроводження;

розроблення та поширення соціальної реклами, спрямованої на інформування дітей, сімей та молоді про соціальні проблеми, причини їх виникнення, наслідки та шляхи розв'язання.

З метою запобігання насильству в сім'ї та протидії торгівлі людьми Уряд зобов'язується:

удосконалити систему запобігання насильству в сім'ї, зокрема в частині посилення санкцій щодо осіб, які вчинили насильство, та підвищення ефективності надання допомоги особам, які потерпають від насильства;

розробити законопроекти щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань запобігання і протидії торгівлі людьми, захисту і допомоги жертвам торгівлі людьми та їх реабілітації, запобігання насильству в сім'ї (посилення санкцій щодо осіб, які вчинили насильство, та визначення служби у справах дітей уповноваженим органом з питань запобігання насильству щодо дітей);

постійно вживати заходів до викорінення торгівлі дітьми, їх сексуальної експлуатації, дитячої порнографії;

створити та забезпечити належні умови для діяльності Всеукраїнської служби надання невідкладної допомоги дитині.

З метою утвердження в суспільстві гендерної рівності Уряд зобов'язується:

удосконалити інституціональний механізм забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, утворення Національного гендерного ресурсного центру та розширення мережі гендерних ресурсних центрів у регіонах;

забезпечити включення гендерної складової до Національної стратегії розвитку, державної, регіональних та галузевих програм соціально-економічного розвитку;

З метою створення умов для оздоровлення дітей та сімейного відпочинку Уряд зобов'язується:

розробити проект Державної програми оздоровлення та відпочинку дітей, молоді та сімей з дітьми;

сприяти прийняттю Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей";

установити вимоги до діяльності дитячих оздоровчих закладів;

відновити дитячі оздоровчі бази (державні та комунальні дитячі оздоровчі заклади);

закріпити у бюджетах усіх рівнів витрати, пов'язані з оздоровленням дітей, що належать до соціально вразливих категорій.

Основними завданнями державної молодіжної політики є створення необхідних умов для здобуття професійної освіти, зміцнення правових та матеріальних гарантій молоді, надання їй допомоги у реалізації творчих можливостей та ініціатив, залучення молоді до активної участі у соціальному, економічному та гуманітарному розвитку держави.

З цією метою Уряд зобов'язується:

створити сучасну інформаційну базу для професійної орієнтації населення з метою забезпечення ринку праці висококваліфікованими кадрами робітничих професій;

розробити та впровадити механізм стимулювання роботодавців до створення нових робочих місць та надання першого робочого місця випускникам вищих і професійно-технічних навчальних закладів;

забезпечити розвиток мережі закладів

культурно-просвітницького спрямування для сільської молоді;

дотримуватися вимог Європейської хартії щодо участі молоді в муніципальному та регіональному житті;

підвищити розмір стипендії для сиріт, які є студентами вищих чи учнями професійно-технічних навчальних закладів, до двох розмірів прожиткового мінімуму;

упровадити загальнонаціональну систему пільг для студентів, зокрема на проїзд всіма видами міського та міжміського транспорту протягом усього року;

розробити проект Доктрини молодіжної політики;

розробити законопроект щодо внесення змін до Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" ( 2998-12 ) (щодо визначення та встановлення вікових меж молоді з 18 до 26 років, що зумовлено загальноєвропейськими підходами);

розробити законопроект щодо молодіжного житлового будівництва та сформувати нормативно-правову базу з питань створення Фонду соціального житла для молоді.

Основним напрямом реформ у соціальній сфері є трансформація політики у сфері зайнятості та ринку праці, що забезпечить не лише істотне підвищення рівня життя населення, а і формування середнього класу, соціальної структури відповідно до європейських стандартів. Для розв'язання поставлених завдань Уряд зобов'язується забезпечити:

розроблення та виконання Державної програми зайнятості, що сприятиме створенню щороку 1 млн. робочих місць, передбачатиме прогнозування ринку праці, випереджальне створення нових робочих місць у галузях, що розвиваються, державне замовлення на підготовку фахівців вищими та кваліфікованих робітників професійно-технічними навчальними закладами, проведення відповідної професійної перепідготовки, заохочення децентралізованого фінансування підвищення кваліфікації працівників;

запровадження конкурсних засад добору державних і приватних закладів, що проводять професійне навчання;

розроблення механізму стимулювання підприємців до створення нових робочих місць та гарантування надання першого робочого місця випускникам навчальних закладів, підготовленим за державним замовленням;

розроблення проектів нормативно-правових актів з питань методичного забезпечення гнучких форм зайнятості та оплати праці залежно від економічних можливостей роботодавця та бажання працівника;

вжиття заходів до підвищення мобільності робочої сили шляхом поширення інформації про стан регіональних ринків праці, впровадження додаткових стимулів до створення робочих місць у депресивних регіонах, розвитку вахтових методів тимчасового працевлаштування (в тому числі разом з Російською Федерацією та іншими країнами - членами СНД), відновлення мережі робітничих гуртожитків тощо;

запровадження оплачуваних громадських робіт

загальнодержавного значення, що фінансуються за рахунок коштів

державного бюджету та централізованих позабюджетних фондів, Фонду

загальнообов'язкового державного соціального страхування на

випадок безробіття;

створення умов для започаткування "власної справи" та стимулювання інвестицій у самозайнятість і створення робочих місць, формування середнього класу;

запровадження з метою підвищення розміру заробітної плати працівникам бюджетної сфери Єдиної тарифної сітки в бюджетній сфері в повному обсязі, отримання гідної оплати праці працівниками з однаковими кваліфікацією та навантаженням;

підвищення протягом 2008 року мінімальної заробітної плати до 600, середньої - до 2100 гривень, установлення з 2009 року мінімальної заробітної плати на рівні не нижче прожиткового мінімуму;

запровадження 20-відсоткової надбавки до заробітної плати працівникам сільських закладів освіти, охорони здоров'я та культури;

розроблення законопроекту щодо запровадження регульованого мінімуму погодинної заробітної плати як соціальної гарантії;

запровадження диференційованих розмірів мінімальної заробітної плати для різних категорій працівників за видами економічної діяльності;

розроблення проектів Трудового кодексу України, Законів України "Про соціальний діалог в Україні", "Про зайнятість населення" ( 803-12 ) (нова редакція);

захист на державному рівні інтересів громадян України, які працюють за межами країни, шляхом укладення міжурядових угод.

Потребує реформування система соціальних стандартів та надання пільг окремим категоріям громадян. З метою впорядкування надання соціальних послуг та пільг, налагодження єдиної системи ведення обліку громадян, які мають право на пільги, адресності державної соціальної допомоги Уряд бере на себе зобов'язання:

завершити розроблення комплексу державних соціальних стандартів, передбачених Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" ( 2017-14 ) і Державним класифікатором соціальних стандартів і нормативів ( v0293203-02 );

впровадити програми поетапної заміни пільг, що виконують функцію соціальної підтримки вразливих верств населення, адресною допомогою;

здійснити перегляд пільг, надання яких є необґрунтоване, та за його результатами вжити заходів до їх скасування;

нормативно-методично забезпечити диверсифікацію

постачальників соціальних послуг шляхом:

встановлення мінімальних стандартів надання соціальних послуг;

переходу до формування замовлення на соціально-побутові, психологічні, соціально-медичні, соціально-економічні та інші соціальні послуги на контрактній основі на підставі конкурсу;

автономізації закладів соціального спрямування шляхом їх перетворення з бюджетних установ на комунальні підприємства зі статусом неприбуткових організацій;

запровадження методики формування замовлення на послугу соціальної сфери на контрактній основі;

переходу від централізованого регламентування видатків місцевих бюджетів на виконання власних повноважень до встановлення мінімальних стандартів надання соціальних послуг;

розроблення законопроекту щодо внесення змін до Закону України "Про соціальні послуги" ( 966-15 ) в частині розширення визначення "соціальної послуги", залучення до надання соціальних послуг неприбуткових організацій, впровадження механізмів формування угод між замовниками і постачальниками послуг соціальної сфери.

Реформування системи пенсійного забезпечення покликане забезпечити гідне життя людям похилого віку, посилити оптимізм і впевненість у завтрашньому дні осіб, які працюють. З цією метою необхідно:

забезпечити розмір мінімальної пенсії на рівні не менше ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб;

стабілізувати солідарну пенсійну систему, зокрема шляхом подальшої детінізації заробітної плати;

ліквідувати спеціальні пенсії та уніфікувати принципи нарахування трудових пенсій, з цією метою розробити проект єдиного пенсійного закону, яким встановлюватимуться єдині правила призначення та перерахунку пенсій;

ліквідувати пільгові пенсії народним депутатам України і членам Уряду;

ліквідувати пенсійну "зрівнялівку" - забезпечити диференціацію розмірів пенсій, зокрема шляхом застосування вищого коефіцієнта страхового стажу, збільшити пенсії в середньому на 35 відсотків;

підвищити оперативність та якість обслуговування пенсіонерів шляхом впровадження сучасних інформаційних технологій;

запровадити та розвивати накопичувальну пенсійну систему шляхом нормативно-методичного забезпечення переходу до паралельних систем загальнообов'язкового та добровільного пенсійного страхування на основі персоніфікованих пенсійних внесків;

удосконалити законодавство щодо пенсійного забезпечення окремих категорій осіб шляхом створення та запровадження обов'язкової професійної пенсійної системи, яка визначатиме умови та порядок обов'язкового пенсійного забезпечення окремих категорій осіб, зайнятих на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, або тих, що працюють на посадах і за професіями, зайнятість на яких дає право на призначення пенсії на пільгових умовах чи за вислугу років;

урегулювати питання щодо пенсійного забезпечення батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу, які здійснюють виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

збільшити розмір пенсії за особливі заслуги перед Україною матерям, які народили п'ятеро і більше дітей та виховали їх до досягнення шестирічного віку.

Держава зобов'язана забезпечити соціальну справедливість для кожного. Статус ветеранів війни повинен бути наданий усім, хто воював за свободу і незалежність України, зокрема бійцям Української повстанської армії. Належний соціальний захист повинен отримати кожен, хто внаслідок дій тоталітарного режиму СРСР був підданий незаконним переслідуванням чи незаконно обмежений у своїх правах. Для розв'язання цих завдань буде підготовлено пропозиції про внесення змін до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ) та "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" ( 962-12 ).

Держава зобов'язана гарантувати повноцінний спосіб життя для осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями. З цією метою Уряд забезпечить:

державну підтримку реабілітаційним та інтернатним установам для інвалідів і дітей-інвалідів;

гарантований доступ осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями до ринку праці та навчання професій, які користуються попитом на ринку праці. Формування державного замовлення для підприємств, де працюють особи з обмеженими фізичними та розумовими можливостями;

надання інвалідам соціального житла;

підписання, ратифікацію та започаткування реалізації Конвенції про права інвалідів ( 995_g71 );

задоволення у повному обсязі потреби в технічних засобах реабілітації громадян, які цього потребують;

створення безперешкодного доступу людей з інвалідністю до об'єктів соціальної інфраструктури.

Держава зобов'язана забезпечити реалізацію прав і свобод людини. З метою запобігання соціальному виключенню, стигматизації та дискримінації окремих категорій осіб Уряд бере на себе зобов'язання створити систему реінтеграції бездомних громадян та соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, шляхом розвитку мережі закладів відповідного спрямування з наближенням соціальної роботи до європейських стандартів.

удосконалити законодавство щодо пенсійного забезпечення окремих категорій осіб шляхом створення та запровадження обов'язкової професійної пенсійної системи, яка визначатиме умови та порядок обов'язкового пенсійного забезпечення окремих категорій осіб, зайнятих на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, або тих, що працюють на посадах і за професіями, зайнятість на яких дає право на призначення пенсії на пільгових умовах чи за вислугу років;

урегулювати питання щодо пенсійного забезпечення батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу, які здійснюють виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

збільшити розмір пенсії за особливі заслуги перед Україною матерям, які народили п'ятеро і більше дітей та виховали їх до досягнення шестирічного віку.

Держава зобов'язана забезпечити соціальну справедливість для кожного. Статус ветеранів війни повинен бути наданий усім, хто воював за свободу і незалежність України, зокрема бійцям Української повстанської армії. Належний соціальний захист повинен отримати кожен, хто внаслідок дій тоталітарного режиму СРСР був підданий незаконним переслідуванням чи незаконно обмежений у своїх правах. Для розв'язання цих завдань буде підготовлено пропозиції про внесення змін до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ) та "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" ( 962-12 ).

Держава зобов'язана гарантувати повноцінний спосіб життя для осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями. З цією метою Уряд забезпечить:

державну підтримку реабілітаційним та інтернатним установам для інвалідів і дітей-інвалідів;

гарантований доступ осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями до ринку праці та навчання професій, які користуються попитом на ринку праці. Формування державного замовлення для підприємств, де працюють особи з обмеженими фізичними та розумовими можливостями;

надання інвалідам соціального житла;

підписання, ратифікацію та започаткування реалізації Конвенції про права інвалідів ( 995_g71 );

задоволення у повному обсязі потреби в технічних засобах реабілітації громадян, які цього потребують;

створення безперешкодного доступу людей з інвалідністю до об'єктів соціальної інфраструктури.

Держава зобов'язана забезпечити реалізацію прав і свобод людини. З метою запобігання соціальному виключенню, стигматизації та дискримінації окремих категорій осіб Уряд бере на себе зобов'язання створити систему реінтеграції бездомних громадян та соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, шляхом розвитку мережі закладів відповідного спрямування з наближенням соціальної роботи до європейських стандартів.

Уряд поверне впродовж двох років громадянам України знецінені вклади, поміщені в установи Ощадного банку СРСР.

1.9. НОВА ЖИТЛОВА ПОЛІТИКА

ТА ЖИТЛОВЕ БУДІВНИЦТВО

Україна потребує нових підходів до формування житлової політики, метою якої повинне стати забезпечення населення доступним, високоякісним і комфортним житлом. Реформування системи житлово-комунального обслуговування (тепло-, водопостачання, водовідведення тощо) орієнтуватиметься на потреби людини та здійснюватиметься на основі новітніх науково-технічних досягнень, що забезпечить високий рівень стандартів житла для всіх громадян та його належне обслуговування. З цією метою Уряд зобов'язується:

ліквідувати монополію комунальних житлово-експлуатаційних організацій та сприяти залученню приватного бізнесу для надання послуг з обслуговування житла;

стимулювати утворення об'єднань співвласників

багатоквартирних будинків та забезпечити їх ефективну діяльність;

розробити Концепцію забезпечення громадян з низьким рівнем доходів соціальним житлом;

провести інвентаризацію, енергоаудит та енергопаспортизацію основних фондів житлово-комунального господарства, визначити ступінь зносу, залишкову балансову вартість, обсяги фінансування, необхідні для їх відновлення та переоснащення;

розробити план заходів щодо відновлення основних фондів житла;

створити умови для введення в експлуатацію енергоефективного обладнання та впровадження енергозберігаючих технологій у житлових будинках і на об'єктах комунального господарства;

забезпечити проведення моніторингу аварійних об'єктів житла і комунального господарства, розробити програму виконання ремонтних робіт і створити фонд відселення;

забезпечити встановлення приладів обліку і регулювання споживання житлово-комунальних послуг та їх сервісне обслуговування;

реформувати систему роботи Державної іпотечної установи та забезпечити довгострокове кредитування придбання житла з вартістю кредитів на європейському рівні;

розробити та розпочати виконання державної програми відновлення та заміни застарілого житлового фонду на основі залучення інвестиційних ресурсів;

забезпечити розвиток житлового фонду соціального призначення;

створити систему контролю за якістю надання послуг споживачам;

розробити законопроекти про особливості приватизації та надання у концесію об'єктів централізованого тепло-, водопостачання та водовідведення;

Уряд сприятиме розвитку будівельного комплексу, спроможного у повному обсязі реалізувати інвестиційні наміри забудовників та держави, зокрема щодо будівництва житла, доступного для широких верств населення.

Завданням Кабінету Міністрів є:

зменшення кількості та спрощення наявних

дозвільно-погоджувальних процедур, запровадження продажу на

конкурентних засадах земельних ділянок для будівництва;

розроблення проекту Містобудівного кодексу України (2009 рік);

підготовка проекту Закону України "Про нормування у будівництві";

розроблення місцевих правил забудови, насамперед історичних населених місць, та визначення меж і режиму використання історичних ареалів населених місць;

розроблення проекту Загальнодержавної соціально-економічної програми забезпечення населення житлом на 2009-2016 роки;

забезпечення реконструкції житлових будинків перших масових серій з проведенням комплексної забудови територій.

II. СУЧАСНА ЄВРОПЕЙСЬКА ДЕРЖАВА

2.1. ЕФЕКТИВНА ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА

Запровадження європейських стандартів демократії та формування в Україні ефективної політичної системи потребує ухвалення нової редакції Конституції України, що розроблятиметься відповідно до Указу Президента України від 27 грудня 2007 р. N 1294 ( 1294/2007 ), стратегічними пріоритетами якої, на думку Кабінету Міністрів України, повинні бути:

оптимізація розподілу повноважень між Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України і Президентом України з метою створення дієвого балансу стримувань і противаг;

чітке законодавче визначення статусу і механізму формування Кабінету Міністрів України та засад його діяльності, прав та обов'язків Прем'єр-міністра України, інших членів Уряду, законодавче врегулювання процедури здійснення ними повноважень;

розвиток парламентаризму і його інституціональних основ: партійної системи та удосконалення пропорційної системи виборів до Верховної Ради України і місцевих рад, законодавче врегулювання статусу парламентської більшості (коаліції депутатських фракцій) та парламентської опозиції;

скасування недоторканності народних депутатів України шляхом обмеження їх "імунітету" до форм парламентської діяльності;

чітке розмежування у структурі публічної адміністрації політичної діяльності та професійної державної (публічної) служби.

З цією метою Уряд:

підготує пропозиції до нової редакції Конституції України, передбачивши:

удосконалення процедурного механізму стримування та противаг між органами державної влади;

заміну інституту депутатської недоторканності інститутом парламентського "імунітету";

удосконалення процедурних норм і процесуальних гарантій захисту прав та свобод людини і громадянина;

внесе пропозиції щодо удосконалення Регламенту Верховної Ради України ( 3547-15 ), передбачивши в ньому, зокрема, окремий розділ про порядок формування парламентської опозиції, її права та обов'язки;

підготує проекти Законів України "Про центральні органи виконавчої влади" і "Про державну службу" ( 3723-12 ) (нова редакція);

підготує проект Закону України "Про нормативно-правові акти", передбачивши в ньому зокрема порядок набрання чинності нормативно-правовими актами та їх офіційного оприлюднення;

підготує проект Закону України "Про всеукраїнський референдум", передбачивши в ньому виключний перелік питань, які підлягають вирішенню на державному рівні;

підготує проект Закону України "Про місцеві референдуми", передбачивши в ньому обмеження переліку питань, що виносяться на розгляд, лише компетенцією органів місцевого самоврядування;

підготує законопроект щодо внесення змін до Закону України "Про політичні партії в Україні" ( 2365-14 ) та проект виборчого кодексу, передбачивши:

розведення в часі виборів до Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування;

удосконалення пропорційної системи виборів, зокрема стосовно місцевих виборів;

запровадження механізму обрання сільських, селищних та міських голів на основі абсолютної більшості голосів (у два тури);

запровадження норми щодо конфедерації партій за європейським зразком;

запровадження Єдиного державного реєстру виборців.

2.2. РЕФОРМА ПУБЛІЧНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

Основною метою реформи публічної адміністрації є поетапне створення її нової моделі, впровадження якої забезпечить становлення України як правової європейської держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності та демократії.

Уряд розуміє, що демократизація публічної адміністрації є передумовою інтеграції України до європейських і світових економічних та політичних структур, зокрема до Європейського Союзу. Влада повинна стати близькою до потреб і запитів кожного громадянина, а пріоритетом державної політики має бути забезпечення реалізації прав і свобод людини.

РЕФОРМУВАННЯ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ

ТА ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

Одне з основних завдань реформування системи органів виконавчої влади полягає в забезпеченні конституційного статусу Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади, що спрямовує і координує роботу міністерств та інших органів виконавчої влади, шляхом внесення змін до Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( 514-16 ) з метою врегулювання таких питань:

визначення принципу колегіальності діяльності Уряду та механізму прийняття ним рішень;

необхідності утворення урядових комітетів, перелік яких визначає Кабінет Міністрів України, для попереднього розгляду проектів актів законодавства, інших документів, що вносяться на розгляд Уряду;

визначення статусу членів Кабінету Міністрів України як політиків;

формування державної політики, визначення курсу реалізації внутрішньої та зовнішньої політики держави;

забезпечення реалізації програмних цілей та завдань Коаліції;

розроблення проектів законодавчих та інших

нормативно-правових актів на виконання Конституції ( 254к/96-ВР )

та законів України, актів Президента України;

удосконалення механізму скріплення підписом Прем'єр-міністра України і міністрів актів Президента України у передбачених Конституцією України ( 254к/96-ВР ) випадках;

забезпечення ефективного управління державними фінансами та державним майном і здійснення контролю за їх використанням;

спрямування і координації діяльності органів виконавчої влади.

Реформування міністерств та інших центральних органів виконавчої влади спрямоване на:

удосконалення системи центральних органів виконавчої влади шляхом перегляду їх статусу та кількісного складу, уточнення функцій центральних органів виконавчої влади;

забезпечення провідної ролі міністерств як головних суб'єктів формування політики у відповідних сферах державного управління;

підвищення ролі міністрів як політиків;

мінімізацію втручання держави в суспільні процеси, особливо в діяльність суб'єктів господарювання, крім суб'єктів, діяльність яких пов'язана з ядерною, радіаційною, промисловою та екологічною безпекою, національною безпекою, поводженням з наркотичними засобами, психотропними речовинами та прекурсорами;

зміну природи, змісту та форми впливу центральних органів виконавчої влади на суспільні процеси, забезпечення переходу від адміністративно-розпорядчих методів управління до надання послуг громадянам та юридичним особам у відповідних сферах на всіх рівнях управлінської діяльності;

розмежування політичних та адміністративних посад в системі органів виконавчої влади.

Реформування системи центральних органів виконавчої влади передбачає істотне посилення контролю громадськості за діяльністю органів державної влади, підвищення політичної відповідальності шляхом забезпечення секторального підходу до управління процесами суспільно-політичного життя, а також оптимізацію структури центральних органів виконавчої влади шляхом їх ліквідації або перетворення в урядові органи.

Необхідно забезпечити розмежування повноважень Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади та органів, що здійснюють регуляторні та контрольні функції; реорганізувати Держкомпідприємництво в Національну комісію з питань регуляторної політики для узгодження регуляторних та дозвільних актів. Зазначені органи повинні провадити діяльність виключно на підставі відповідних законів і забезпечувати баланс інтересів юридичних і фізичних осіб та держави.

Реформування дасть змогу забезпечити баланс інтересів споживачів, суб'єктів господарювання та держави в процесі прийняття рішень регуляторними органами.

У зв'язку з викладеним Уряд зобов'язується:

передбачити у проектах нової редакції Конституції України та Законів України "Про центральні органи виконавчої влади" та "Про державну службу" ( 3723-12 ) (нова редакція) норми щодо:

надання посадам міністра та його заступників статусу політичних посад, на які не поширюється дія законодавства про державну службу;

утворення інституту державних секретарів як вищих адміністративних посад у Секретаріаті Кабінету Міністрів України та у міністерствах, призначення на які здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до законодавства про державну службу;

визначення завдань і повноважень центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом;

обмеження та чіткого визначення переліку категорій регуляторних актів, визначення порядку їх введення в дію;

розробити законопроект з питань гарантування доступу громадськості до інформації про діяльність Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади та визначення порядку доступу до такої інформації;

ініціювати утворення парламентсько-урядової комісії з питань адміністративної реформи, визначивши її завданнями аналіз роботи кожного міністерства та підготовку відповідних висновків згідно з викладеними вище принципами.

РЕФОРМУВАННЯ МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ

ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

Метою реформування місцевих органів виконавчої влади є сприяння розвиткові місцевого самоврядування на основі чіткого функціонального розмежування повноважень зазначених органів та органів виконавчої влади.

У результаті проведення реформи публічної адміністрації на підставі нової редакції Конституції України повноваження обласних та районних державних адміністрацій повинні бути обмежені виконанням таких функцій:

здійснення контролю за дотриманням органами місцевого самоврядування Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів України, постанов Верховної Ради України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади, а також за забезпеченням такими органами захисту прав і свобод громадян;

координація діяльності територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Представництво центральних органів виконавчої влади на місцевому рівні здійснюється шляхом утворення та забезпечення функціонування відповідних територіальних органів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади. Рішення про їх утворення приймає Кабінет Міністрів України.

АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ

ТА МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ

Адміністративно-територіальна реформа спрямована на посилення ролі місцевого самоврядування та забезпечення спроможності його органів проводити ефективну політику в інтересах людини, надаючи їй високоякісні доступні послуги. Новий адміністративно-територіальний поділ повинен врахувати принципи економічної доцільності та соціальної необхідності, що дасть змогу забезпечити соціально-економічний баланс територій.

Реформа ґрунтується на принципах децентралізації і субсидіарності та проводиться відповідно до загальноприйнятих європейських принципів, визначених Європейською хартією місцевого самоврядування ( 994_036 ), згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України.

Важливим елементом адміністративно-територіальної реформи є чітке розмежування повноважень між органами місцевого самоврядування різного рівня за принципом субсидіарності з метою недопущення подвійного підпорядкування та дублювання функцій і завдань.

Уряд зобов'язується провести реформу

адміністративно-територіального устрою за такими параметрами.

До системи адміністративно-територіального устрою входять адміністративно-територіальні одиниці - цілісні частини території держави, кожна з яких за певних географічних, демографічних, соціально-економічних та історичних умов є територіальною основою для організації та провадження діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, та які поділені на три рівні - регіон, район, громада.

Під час проведення адміністративно-територіальної реформи необхідно розподіляти повноваження також між органами місцевого самоврядування кожної адміністративно-територіальної одиниці шляхом прийняття відповідних законів, а також окремих статутів для кожної громади.

Реформування публічної адміністрації передбачає підготовку та схвалення концепції і плану заходів щодо проведення реформи публічної адміністрації з відповідним фінансовим забезпеченням.

Уряд зобов'язується:

врахувати зазначені положення в проекті нової редакції Конституції України;

після прийняття Конституції України у новій редакції необхідно розробити проекти таких Законів України:

Про територіальний устрій України;

Про місцеві державні адміністрації (нова редакція);

Про місцеве самоврядування громади;

Про місцеве самоврядування району;

Про місцеве самоврядування області;

Про службу в органах місцевого самоврядування (нова редакція);

Про адміністративні послуги;

Про основні засади державної регіональної політики;

удосконалити бюджетну та податкову системи з метою підвищення ролі та статусу інститутів місцевого самоврядування, для чого, зокрема, розробити проекти таких Законів України:

Про внесення змін до Бюджетного кодексу України;

Про місцеві податки та збори;

затвердити державні соціальні стандарти, на підставі яких провести відповідні розрахунки з визначення потреб громад та рівня фінансового забезпечення їх місцевих бюджетів;

провести функціональне обстеження центральних органів виконавчої влади, за результатами якого оптимізувати структуру і функції таких органів;

провести планування меж адміністративно-територіальних одиниць відповідно до новосформованої системи адміністративно-територіального устрою.

2.3. СПРАВЕДЛИВЕ, НЕУПЕРЕДЖЕНЕ ТА ДОСТУПНЕ СУДОЧИНСТВО

Мета - створити умови для утвердження верховенства права та забезпечення реалізації права кожного громадянина на швидкий і справедливий судовий розгляд справ у незалежному та неупередженому суді. Для побудови ефективної системи правосуддя необхідно розробити узгоджену концепцію розвитку судочинства і створити належні умови для надання високоякісної правової допомоги. Реформування судової системи потребує утвердження незалежності судової гілки влади та вжиття ефективних заходів для:

забезпечення доступності правосуддя;

удосконалення судочинства, створення законодавчих гарантій реалізації права особи на справедливий судовий розгляд справ протягом розумного строку відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року ( 995_004 );

удосконалення процедури формування корпусу професійних суддів;

підвищення ефективності суддівського самоврядування;

гарантованого та належного бюджетного фінансування судової влади;

забезпечення неухильного виконання рішень судів;

забезпечення розвитку інституту третейських судів та процедури медіації (примирення).

Уряд визнає, що вдосконалення судочинства в Україні потребує:

у частині доступності правосуддя та вдосконалення його процесуальних засад:

удосконалення системи судів, подолання їх багатоланковості, в тому числі реорганізації господарських судів у спеціалізовані суди з розгляду комерційних спорів;

завершення створення повноцінної системи адміністративного судочинства;

запровадження інституту суду присяжних;

запровадження інституту виборних мирових суддів;

оптимізації процедур апеляційного перегляду та касаційного оскарження з метою забезпечення сталості судових рішень судів першої інстанції;

зменшення навантаження на суддів, оптимізації кількості судів та чисельності суддів, підвищення ролі у зазначених питаннях органів суддівського самоврядування;

забезпечення захисту права особи на досудове провадження, розгляд справи судовим органом або виконавче провадження протягом розумного строку;

надання безоплатної правової допомоги для забезпечення реалізації права на захист від обвинувачення, а також соціально незахищеним категоріям громадян та звільнення їх від сплати судового збору;

підвищення рівня поінформованості учасників судового процесу та громадян про організацію та діяльність судів, розміщення на порталі "Судова влада України" в Єдиному державному реєстрі судових рішень усіх судових рішень, що набрали законної сили;

продовження процесу кодифікації цивільно-правового

законодавства шляхом інкорпорації Господарського кодексу України

( 436-15 ) та окремих норм Земельного кодексу України ( 2768-14 )

в Цивільний кодекс України ( 435-15 );

розроблення проектів Кодексу комерційного судочинства України та нової редакції Кримінального процесуального кодексу України та Закону України "Про адміністративні процедури";

трансформації наказового провадження у функцію нотаріату;

створення та впровадження системи ювенальної юстиції;

у частині вдосконалення процедури формування корпусу професійних суддів та дисциплінарної відповідальності суддів:

удосконалення механізму переатестації усіх суддів і перевірки відповідності їх доходів і витрат майновому стану, здійснення позачергової переатестації суддів у 2008 році відповідно до закону;

забезпечення прозорої процедури призначення на конкурсних засадах та обрання суддів з перевіркою рівня знання законодавства шляхом складання кваліфікаційного іспиту у формі тестування;

прийняття Вищою кваліфікаційною комісією суддів рішення про рекомендацію суддів на посади за результатами іспиту, а також співбесіди, психологічного тестування, медичного обстеження та інших відомостей про кандидата;

запровадження відбору на конкурсних засадах суддів, що претендують на зайняття посади в суді вищого рівня;

запровадження спеціальної підготовки кандидатів на посади суддів, що призначаються вперше, в Академії суддів України;

застосування положень про обрання (призначення) на адміністративні посади голів та заступників голів місцевих судів органами суддівського самоврядування, обмеження повноважень голів зазначених судів та розширення повноважень органів суддівського самоврядування;

вивчення питання доцільності переходу до обрання суддів місцевих судів громадою;

розширення законом переліку підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, з встановленням, зокрема, відповідальності суддів за порушення строків розгляду справи, систематичне чи грубе порушення суддівської етики, умисне та грубе порушення норм матеріального або процесуального права, порушення таємниці нарадчої кімнати тощо;

удосконалення системи дисциплінарної відповідальності суддів, у тому числі шляхом запровадження інституту дисциплінарних інспекторів, що діятимуть на постійній основі;

у частині належного бюджетного фінансування судової влади та забезпечення виконання рішень судів:

запровадження стандартів фінансового забезпечення судів, зокрема виходячи з розрахунків необхідних капітальних видатків;

перегляду системи оплати праці суддів, їх соціального та матеріально-побутового забезпечення;

припинення практики нагородження суддів за виконання ними службових обов'язків;

удосконалення системи і порядку виконання судових рішень з метою забезпечення невідворотності їх виконання.

Виконання зазначених завдань потребує внесення відповідних змін до Законів України, які регламентують діяльність судів та суддів, зокрема "Про статус суддів" ( 2862-12 ), "Про судоустрій України" ( 3018-14 ), "Про адвокатуру" ( 2887-12 ), "Про нотаріат" ( 3425-12 ), "Про Вищу раду юстиції" ( 22/98-ВР ), "Про судову експертизу" ( 4038-12 ) та розроблення проекту Закону України "Про державну судову адміністрацію".

Проведення реформи суміжних з правосуддям інститутів, зокрема прокуратури, адвокатури, системи виконання судових рішень, нотаріату, а також приведення діяльності правоохоронних органів у відповідність з європейськими стандартами з посиленням функції громадського контролю, скасування функцій загального нагляду прокуратури, введення прокуратури в систему органів юстиції.

Попереднє (досудове) розслідування кримінальних справ повинно бути відокремлене від діяльності та повноважень прокуратури. Пріоритетом у діяльності правоохоронних органів буде не безпека можновладців, а безпека кожного громадянина.

Виходячи з таких позицій Уряд зобов'язується:

розробити з урахуванням положень нової редакції Конституції України проект нової редакції Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 );

визначити Мін'юст спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань державної реєстрації прав на нерухоме майно;

розробити проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень";

запровадити в системі органів юстиції єдиний реєстр фізичних осіб (у тому числі громадян України);

утворити спеціальний орган з розслідування особливо важливих справ, у тому числі з питань корупції, передавши йому функції розслідування кримінальних справ, що на даний час належать прокуратурі та СБУ, за певними категоріями підслідності. Функції за іншими категоріями підслідності передати органам внутрішніх справ з одночасним переглядом категорій підслідності, які сьогодні належать до компетенції МВС. З цією метою Уряд зобов'язується розробити проект Закону України про спеціальний орган з розслідування особливо важливих справ, законопроекти щодо внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ), Законів України "Про міліцію" ( 565-12 ), "Про Службу безпеки України" ( 2229-12 ), "Про оперативно-розшукову діяльність" ( 2135-12 );

підвищити відповідальність за порушення законодавства з безпеки дорожнього руху та розробити правовий механізм невідворотності покарання за порушення Правил дорожнього руху ( 1306-2001-п, 306а-2001-п ).

2.4. ПРОТИДІЯ КОРУПЦІЇ

Корупція є основною загрозою соціально-економічному розвитку суспільства. Вона не лише основна причина бідності країни, але і перешкода для її подолання. Корупція може загрожувати існуванню нації, оскільки корупційні дії та їх наслідки можуть позначитися на житті наступних поколінь.

На високий рівень корупції в Україні впливають такі фактори:

непрозорість діяльності і непідзвітність органів державної влади;

відсутність політичної волі щодо боротьби з корупцією, неучасть у цій боротьбі правоохоронних структур і органів національної безпеки держави;

надзвичайна розгалуженість дозвільно-регуляторної системи;

надмірний вплив окремих олігархічних груп на прийняття державних рішень і кадрові призначення;

низький рівень забезпечення захисту прав власності;

недотримання законодавства у сфері боротьби з корупцією, Кримінального кодексу України ( 2341-14 ), а також недосконалість законодавства з цих питань у цілому;

недосконалість системи судів;

відсутність системності в роботі з виявлення корупції в органах державної влади;

відсутність публічного контролю за доходами та видатками вищих посадових осіб держави.

Робота Уряду у цій сфері буде спрямована на забезпечення максимальної прозорості діяльності органів державної влади. Політичний діяч, державний службовець, який працює в органах державної влади, повинен розуміти, що його діяльність і певною мірою приватне життя стануть публічними. Для цього необхідно здійснити такі політичні, економічні, правові, соціальні, ідеологічні, правоохоронні та міжнародні заходи:

формування політичної волі усіх гілок влади щодо боротьби з корупцією;

посилення кримінальної відповідальності за хабарництво;

надання парламентській опозиції контрольних функцій за дохідною та видатковою частиною бюджетів;

проведення антикорупційної експертизи актів законодавства та з метою ліквідації підґрунтя для корупції скасування або внесення до них змін;

реалізація рекомендацій Групи країн по боротьбі з корупцією Ради Європи (GRECO);

перегляд (з метою скасування) платних послуг, що надаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування (включаючи реєстрацію, сертифікацію, експертизу, видачу дозволів і довідок, надання повноважень);

створення електронної системи інформування населення (місцевих громад) про місцеві бюджети (кошти, об'єкти, відповідальні за виконання, дата виконання);

проведення загальної стандартизації та уніфікації законодавства з урахуванням досвіду розвинених держав та країн, що досягли успіху в боротьбі з організованою злочинністю і корупцією. Ратифікація міжнародних антикорупційних актів та приведення у відповідність з ними законодавства з питань протидії корупції;

утворення спеціальної моніторингової комісії із залученням до її роботи експертів та представників громадських організацій для аналізу всіх проектів законів та інших нормативно-правових актів на предмет виникнення корупційних ризиків у разі набрання ними чинності;

забезпечення оприлюднення інформації про використані кошти державного та місцевих бюджетів;

запровадження проведення аукціонів з продажу державного майна і землі, відкритих тендерів під час державних закупівель;

запровадження механізму конкурсного добору на посади керівників національних акціонерних компаній, державних підприємств та акціонерних товариств, контрольний пакет акцій у статутному фонді яких належить державі;

посилення механізму захисту суб'єктів господарювання від неправомірного втручання у їх діяльність правоохоронних, податкових та контролюючих органів;

удосконалення системи добору, навчання та професійної підготовки кадрів правоохоронних органів з питань боротьби з корупцією;

підвищення рівня соціального захисту, матеріального і житлового забезпечення працівників правоохоронних органів та суддів; забезпечення особистої безпеки таких осіб та членів їх сімей;

створення при органах державної влади, у тому числі при правоохоронних органах, вищих і загальноосвітніх навчальних закладах телефонної "гарячої лінії" з метою надання громадянам можливості телефонувати та інформувати про факти корупції, тиску та вимагання;

створення умов для здійснення громадського контролю за діяльністю органів державної влади, зокрема утворення громадських рад при всіх органах державної влади незалежно від їх доступу до фінансових ресурсів і обсягів витрачання коштів;

викорінення проявів корупції, фінансових правопорушень та інших зловживань під час здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти;

посилення персональної відповідальності членів тендерних комітетів за допущені порушення та зловживання у сфері державних закупівель, аж до звільнення їх з державної служби.

Уряд зобов'язується проводити рішучу боротьбу з корупцією. Це передбачає здійснення таких правових заходів:

відокремлення бізнесу від влади;

сприяння прийняттю "антикорупційного пакета" законів України, внесеного до Верховної Ради України Президентом України, зокрема таких:

Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо відповідальності за корупційні правопорушення);

Про засади запобігання та протидії корупції;

Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень;

розроблення проектів Законів України "Про декларування доходів фізичними особами", "Про державний контроль в Україні", "Про державний фінансовий контроль за декларуванням доходів і їх витрачанням особами, уповноваженими на виконання функцій держави, членами їх сімей та близькими родичами" та інших з метою викорінення проявів корупції в діяльності органів виконавчої влади та їх посадових осіб.

Необхідно також подолати ознаки корупційних діянь, які породжують тіньову економіку, що негативно позначається на надходженні коштів до бюджету, інвестиційному кліматі держави, стані виконання соціальних ініціатив та на рівні соціального захисту найманих працівників.

Для цього передбачається:

знизити податкове навантаження на підприємства і населення з одночасним підвищенням відповідальність за несплату податків;

ліквідувати складні і непрозорі схеми оподаткування, непотрібні і неефективні адміністративні та регулятивні функції держави, що спричиняють ухилення від оподаткування; припинити надмірне втручання влади у справи бізнесу, забезпечити функціонування дієвої системи відшкодування матеріальних і моральних збитків, завданих суб'єктам господарювання внаслідок некомпетентності окремих працівників органів державної влади.

Протидія корупції потребує не тільки зусиль держави, а і суспільної ініціативи, що передбачає:

забезпечення здійснення ефективного фінансового контролю, зокрема шляхом запровадження обов'язкового проведення незалежного аудиту фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, інших форм розкриття інформації про їх діяльність;

ініціювання програм правової освіти з питань подолання корупції;

збільшення обсягів розміщення відповідної реклами в засобах масової інформації;

проведення та опублікування результатів щорічних соціологічних опитувань щодо наявності корупції в державі.

З цією метою Уряд зобов'язується:

розробити проекти та забезпечити реалізацію Національної стратегії та плану дій щодо протидії корупції;

розробити проект Кодексу поведінки державних службовців та забезпечити дотримання його вимог посадовими особами органів виконавчої влади та державними службовцями;

забезпечити ефективну взаємодію правоохоронних органів, органів, що здійснюють державний нагляд, контроль та координацію у сфері державних закупівель, Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель та Тендерної палати України з питань виявлення зловживань під час здійснення процедур закупівель.

2.5. СУЧАСНІ ЗБРОЙНІ СИЛИ

Метою реформування та розвитку Збройних Сил є підвищення рівня обороноздатності держави та відновлення у суспільстві поваги до захисника Вітчизни. Стратегічними пріоритетами реформування та розвитку Збройних Сил Уряд вважає:

підтримку Збройних Сил у стані постійної бойової та мобілізаційної готовності; наближення їх за складом, системою управління, комплектуванням, рівнем навчання, підготовки та оснащення озброєнням і військовою технікою до стандартів збройних сил держав - членів НАТО;

завершення повного переходу до формування Збройних Сил на контрактній основі в міру створення для цього відповідних організаційно-фінансових умов;

упровадження служби у військовому резерві;

створення якісно інших сучасних складових частин сектору безпеки, зокрема Воєнної організації держави, державних невійськових структур, оборонно-промислового комплексу, які мають забезпечувати адекватне реагування на загрози національній безпеці у воєнній сфері;

створення умов для формування, підготовки, ефективного використання особового складу Збройних Сил. Задоволення потреб кожної особистості, розвитку в неї стійкої мотивації до військової служби та можливості реалізації свого потенціалу під час її проходження;

оснащення Збройних Сил новітніми зразками і модернізацію наявних систем (комплексів) озброєння та військової техніки, удосконалення організації виконання державного оборонного замовлення і проведення наукових досліджень;

забезпечення інтеграції України до європейської та євроатлантичної систем колективної безпеки, взаємовигідна співпраця з міжнародними організаціями;

запровадження ефективного механізму демократичного цивільного контролю за станом реформування і розвитку Збройних Сил та перебудовою сектору безпеки в цілому;

посилення соціальних гарантій військовослужбовцям у сфері житлового та грошового забезпечення, а також адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку;

посилення військово-патріотичного виховання населення.

Для реалізації зазначених пріоритетів Уряд зобов'язується:

забезпечити мобілізацію ресурсів для створення боєздатних Збройних Сил, удосконалення оборонних технологій;

розробити законодавчі акти, спрямовані на забезпечення розвитку Збройних Сил та звільнення від виконання не властивих їм функцій;

здійснити в повному обсязі заходи щодо співробітництва з НАТО;

забезпечити державне фінансування Збройних Сил відповідно до Державної програми розвитку Збройних Сил України;

забезпечити створення, виробництво та закупівлю озброєння і військової техніки як основи переоснащення Збройних Сил, розвитку вітчизняного оборонного комплексу;

розробити проекти законодавчих актів, спрямованих на продовження участі України у військовому та військово-технічному співробітництві з іноземними державами;

усунути диспропорцію між грошовим забезпеченням військовослужбовців і заробітною платою державних службовців Збройних Сил та інших військових формувань, передбачити виділення відповідних коштів у державному бюджеті;

запровадити механізм кредитування житла для

військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань з

метою ліквідації черги на житло, передбачити виділення відповідних

коштів у державному бюджеті;

передбачити у проектах державного бюджету виділення коштів для створення фонду службового житла (для військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань);

забезпечити дотримання вимог екологічної безпеки під час закриття або зміни форми власності колишніх військових промислових підприємств і об'єктів та передачі військових об'єктів у господарське користування.

III. КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНА НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

Основними стратегічними орієнтирами економічної політики Уряд вважає:

економічне стимулювання створення конкурентоспроможних виробництву промисловості України, трансферу технологій та інноваційної діяльності;

забезпечення зростання доходів та збільшення частки оплати праці у структурі собівартості на основі зростання продуктивності праці;

забезпечення створення умов для реалізації людського потенціалу нації відповідно до європейських стандартів;

орієнтацію соціальної стратегії на примноження людського капіталу шляхом розвитку науки та освіти, культури, охорони здоров'я;

зміцнення інституту власності як основи ринкової системи господарства;

всебічну підтримку підприємництва як основної рушійної сили соціально-економічного розвитку;

розвиток конкуренції як основного чинника підвищення ефективності економіки;

побудову сучасної конкурентоспроможної економіки на основі інноваційної та інвестиційної діяльності, заохочення спрямування фінансових, технологічних та організаційних ресурсів на інноваційні цілі;

прийняття програми пріоритетних напрямів інноваційної політики держави строком на 10-15 років;

сприяння розвитку науки та впровадженню інновацій як основного елемента структурних перетворень і забезпечення конкурентоспроможності економіки на світовому ринку;

удосконалення нормативно-правової бази щодо державного сприяння захисту прав інтелектуальної власності суб'єктів господарювання України за кордоном;

застосування сучасних підходів до бюджетного планування та виконання бюджетів, використання стимулюючої ролі бюджетної і податкової політики;

забезпечення цінової стабільності та подальшої розбудови фінансового сектору економіки;

підвищення ефективності управління корпоративними правами держави та державними підприємствами;

встановлення оптимального співвідношення форм власності та організаційних моделей господарювання;

детінізацію економіки та легалізацію капіталів некримінального походження;

проведення на замовлення Кабінету Міністрів України фінансового аудиту за міжнародними стандартами всіх національних акціонерних компаній, державних підприємств та підприємств з контрольною часткою акцій держави;

впровадження визнаних у світі принципів розкриття інформації підприємствами і фінансовими установами щодо їх діяльності, зокрема з метою відстеження перехресних прав власності та інших зв'язків між ними;

залучення ресурсного потенціалу регіонів, забезпечення розвитку їх науково-технічного та інноваційного потенціалу, подолання депресивності територій, створення умов для формування в кожному регіоні високотехнологічного господарського комплексу, в тому числі на кластерній основі.

3.1. СОЦІАЛЬНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ ПРІОРИТЕТИ

АНТИІНФЛЯЦИЙНА ПОЛІТИКА ТА УДОСКОНАЛЕННЯ

ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ

Низький рівень інфляції є однією з ключових передумов макроекономічної стабільності. Стабільність та передбачуваність динаміки інфляції сприятиме не лише стабілізації купівельної спроможності населення, насамперед малозабезпечених громадян, а і зниженню відсоткових ставок та залученню інвестицій.

Ефективність антиінфляційної політики значною мірою залежить від узгодженості дій Кабінету Міністрів України та Національного банку України, виконавчої та законодавчої гілок влади і переорієнтації використання обмежувальних монетарних заходів на ринкові методи управління сукупними пропозицією і пропонуванням, пріоритетного подолання немонетарних чинників інфляції.

Завданнями Кабінету Міністрів України та Національного банку України є укладення Меморандуму між Кабінетом Міністрів України та Національним банком України щодо узгодження дій у сфері економічної, грошово-кредитної та валютної політики.

Завданнями Кабінету Міністрів України є:

запровадження активного моніторингу добросовісності конкуренції на внутрішньому ринку та оперативне запобігання проявам монопольної поведінки як українських товаровиробників, так і компаній-імпортерів;

розроблення та здійснення (з метою зменшення собівартості продукції шляхом скорочення числа посередницьких ланок та спрощення доступу виробників на вітчизняний ринок) комплексу заходів щодо поліпшення інфраструктурного забезпечення ринків, сприяння розвитку системи оптової торгівлі та товарних біржових ринків;

вжиття заходів до посилення державного та громадського контролю за якістю послуг житлово-комунального господарства, розроблення порядку диверсифікації надавачів таких послуг та забезпечення конкуренції у цій сфері;

запровадження (з метою забезпечення захисту від непередбачуваних цінових коливань) укладення довгострокових контрактів і формування державних товарних резервів для інтервенцій на проблемних ринках соціально значущих товарів (м'яса, цукру, зерна і нафтопродуктів).

Уряд зобов'язується забезпечити:

розроблення проекту нової редакції Закону України "Про ціни і ціноутворення" ( 507-12 ), в якому встановлюватимуться обмеження прямого втручання держави у ціноутворення, визначатимуться критерії та умови припустимого адміністративного регулювання ціноутворення на обмежений перелік соціально та економічно значущих товарів і послуг;

розроблення проектів законів про Державний бюджет України на відповідний рік з урахуванням наявних обмежень; недопущення прийняття законодавчих актів, відповідно до яких збільшується сума бюджетних видатків понад норму, передбачену Декларацією цілей та завдань бюджету на наступний бюджетний період.

Успіх проведення державної антиінфляційної політики безпосередньо пов'язаний з підвищенням ефективності управління грошовою пропозицією, коректним вибором цільових орієнтирів монетарної та курсової політики.

Уряд визнає, що завданнями Кабінету Міністрів України та Національного банку України є:

зменшення питомої ваги готівки у грошовій масі за рахунок поширення безготівкових розрахунків населення;

розвиток систем довгострокового інвестиційного кредитування із застосуванням механізмів інвестиційного кредитування, а також впровадження диференційованих регуляторних вимог до комерційних банків, які здійснюють таке кредитування;

стимулювання розвитку іпотечного кредитування шляхом удосконалення нормативної бази з його регулювання та спеціальних механізмів довгострокового рефінансування іпотечних кредитів;

удосконалення інструментів страхування валютних ризиків та валютного контролю з метою запобігання спекулятивним валютним атакам, посилення ринкових засад процесу курсоутворення, формування відповідного біржового ринку;

зв'язування надлишкової ліквідності шляхом випуску Національним банком України цінних паперів з привабливим рівнем прибутковості;

регулярне звітування та публічне роз'яснення Національним банком України рішень у сфері монетарної та валютної політики;

створення інформаційної бази для здійснення моніторингу та звітування про обсяг, строк та напрям валютних операцій, що проводяться суб'єктами валютно-фінансових відносин, насамперед фінансовими посередниками;

удосконалення державного регулювання діяльності бюро кредитних історій.

Уряд зобов'язується забезпечити розроблення проекту Закону України "Про інвестиційні банки".

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ

БЮДЖЕТНОЇ ПОЛІТИКИ

Бюджетна політика повинна бути узгоджена з цілями довгострокового економічного зростання. Необхідно запровадити сучасні підходи та принципи адміністрування державних видатків, що спрямовані на підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів та перетворення бюджетної політики на дієвий інструмент соціально-економічного розвитку в умовах ринкової економіки.

Завданнями Кабінету Міністрів України є:

практичне запровадження системи середньострокового бюджетного планування та розроблення бюджетних планів на середньострокову перспективу з чіткими фіскальними та видатковими орієнтирами, перехід в управлінні бюджетними видатками до бюджетування, орієнтованого на результати в рамках середньострокового бюджетного планування;

розроблення механізму та запровадження адресної соціальної допомоги на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі (строк - 2009 рік), а також запровадження адресної соціальної допомоги населенню у транспортній сфері (строк - 2011 рік);

розроблення та здійснення заходів щодо підвищення ефективності бюджетних інвестицій, зокрема складення середньострокових бюджетних програм з реалізації бюджетних інвестицій;

концентрація капітальних видатків бюджету на створенні інформаційно-комунікаційної, транспортної та комунальної інфраструктури як складових частин сприятливого інвестиційного та підприємницького середовища;

удосконалення процедур державних закупівель, в тому числі в частині уточнення критеріїв оцінки тендерних пропозицій, та застосування сучасних інформаційних технологій з метою підвищення рівня оперативності та об'єктивності державних закупівель;