З А К О Н У К Р А Ї Н И
( Закон втратив чинність на підставі Закону N 1414-IX від 27.04.2021 )
Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 16, ст.167 )
( Вводиться в дію Постановою ВР
N 2999-XII від 05.02.93, ВВР, 1993, N 16, ст.168 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3928-XII від 04.02.94, ВВР, 1994, N 23, ст.160
N 126/95-ВР від 06.04.95, ВВР, 1995, N 16, ст.111
N 96/96-ВР від 22.03.96, ВВР, 1996, N 16, ст. 71
N 655-XIV від 13.05.99, ВВР, 1999, N 26, ст.220
N 696-XIV від 21.05.99, ВВР, 1999, N 31, ст.247 )
( В редакції Закону
N 1613-III від 23.03.2000, ВВР, 2000, N 27, ст.211 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3109-III від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 32, ст.232
N 294-IV від 28.11.2002, ВВР, 2003, N 4, ст. 33
N 380-IV від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 10-11, ст.86
N 429-IV від 16.01.2003, ВВР, 2003, N 10-11, ст.87
N 581-IV від 20.02.2003, ВВР, 2003, N 24, ст.158
N 1344-IV від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 17-18, ст.250
N 1659-IV від 23.03.2004, ВВР, 2004, N 29, ст.370
N 2203-IV від 18.11.2004, ВВР, 2005, N 4, ст.99
N 2353-IV від 18.01.2005, ВВР, 2005, N 10, ст.191
N 2429-IV від 01.03.2005, ВВР, 2005, N 13, ст. 233
N 3142-IV від 29.11.2005, ВВР, 2006, N 8, ст.91
N 3483-IV від 23.02.2006, ВВР, 2006, N 32, ст.271
N 271-V від 19.10.2006, ВВР, 2006, N 50, ст.501
N 876-VI від 15.01.2009, ВВР, 2009, N 23, ст.283
N 1276-VI від 16.04.2009, ВВР, 2009, N 38, ст.535
N 2856-VI від 23.12.2010, ВВР, 2011, N 29, ст.272
N 5067-VI від 05.07.2012, ВВР, 2013, N 24, ст.243
N 5462-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, N 6-7, ст.80
N 76-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, N 6, ст.40 -
щодо набрання чинності норм зазначеного Закону
див. "Прикінцеві положення" N 1774-VIII від 06.12.2016, ВВР, 2017, N 2, ст.25
N 2581-VIII від 02.10.2018, ВВР, 2018, N 46, ст.371
N 2745-VIII від 06.06.2019, ВВР, 2019, N 30, ст.119 )
Цей Закон визначає загальні засади створення організаційних, соціально-економічних, політико-правових умов соціального становлення та розвитку молодих громадян України в інтересах особистості, суспільства та держави, основні напрями реалізації державної молодіжної політики в Україні щодо соціального становлення та розвитку молоді.
Стаття 1. Визначення термінівУ цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
молодь, молоді громадяни - громадяни України віком від 14 до 35 років;
( Абзац другий із змінами, внесеними згідно із Законом N 1659-IV від 23.03.2004 )
неповнолітні - громадяни віком до 18 років;
соціальне становлення молоді - процес різнобічного включення молоді в життєдіяльність суспільства як системи, сприйняття її як елементу цієї системи;
перше робоче місце - місце роботи молодих громадян після закінчення будь-якого закладу освіти або припинення навчання в ньому, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової служби або альтернативної (невійськової) служби;
( Абзац п’ятий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2745-VIII від 06.06.2019 )
молодіжні центри праці - спеціалізовані державні установи, які створюються з метою вирішення питань працевлаштування молоді, забезпечення її зайнятості у вільний від навчання час, сприяння розвитку молодіжних ініціатив у трудовій сфері, перенавчання та підвищення кваліфікації молоді;
молода сім'я - подружжя, в якому вік чоловіка та дружини не перевищує 35 років, або неповна сім'я, в якій мати (батько) віком до 35 років;
( Абзац сьомий із змінами, внесеними згідно із Законом N 1659-IV від 23.03.2004 )
центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді - спеціальні заклади, що надають соціальні послуги сім'ям, дітям та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги;
( Абзац восьмий статті 1 в редакції Законів N 3109-III від 07.03.2002, N 2353-IV від 18.01.2005 )
молодіжні громадські організації - об'єднання громадян віком від 14 до 35 років, метою яких є здійснення і захист своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших спільних інтересів;
( Абзац дев'ятий статті 1 із змінами, внесеними згідно з Законом N 271-V від 19.10.2006 )
молодіжні трудові загони - тимчасові формування, створені з метою забезпечення вторинної зайнятості молоді у вільний від навчання час.
( Статтю 1 доповнено абзацом десятим згідно із Законом N 3142-IV від 29.11.2005 )
Стаття 2. Принципи соціального становлення та розвитку молодіСоціальне становлення та розвиток молоді базуються на таких основних принципах:
повага до загальнолюдських цінностей, прав людини і народів, історичних, культурних, національних особливостей України, її природи;
безпосередня участь молоді у формуванні та реалізації політики та програм, що стосуються суспільства взагалі та молоді зокрема;
врахування потреб молоді, співвіднесення їх реалізації з економічними можливостями держави;
доступність для кожного молодого громадянина соціальних послуг і рівність правових гарантій;
відповідальність держави за створення умов щодо саморозвитку і самореалізації молоді;
єдність зусиль держави, всіх верств суспільства, політичних і громадських організацій, підприємств, установ, організацій та громадян у справі соціального становлення та розвитку молоді;
відповідальність кожного молодого громадянина перед суспільством і державою за додержання Конституції України, законодавства України.
Стаття 3. Законодавство про сприяння соціальному становленню та розвитку молодіЗаконодавство України про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України про Загальнодержавну програму підтримки молоді на відповідні роки та інших нормативно-правових актів.
( Частина перша статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2203-IV від 18.11.2004 )
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору.
Стаття 4. Компетенція органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування у сфері соціального становлення та розвитку молодіКоординуючу роль щодо проведення державної політики у сфері соціального становлення та розвитку молоді здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері молоді, фізичної культури та спорту.
( Частина перша статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5462-VI від 16.10.2012 )
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади утворюють у своєму складі відповідні органи з реалізації державної молодіжної політики.
центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері молоді, фізичної культури та спорту, разом з іншими органами виконавчої влади розробляє, а Кабінет Міністрів України затверджує соціальні норми та нормативи щодо соціального становлення та розвитку молоді, додержання і виконання яких є обов'язковими для органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, а також підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, фізичних осіб, які використовують найману працю.
( Частина третя статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3483-IV від 23.02.2006, N 5462-VI від
16.10.2012 )
Стаття 5. Фінансування заходів щодо соціального становлення та розвитку молодіФінансування заходів щодо соціального становлення та розвитку молоді здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством.
Верховна Рада України при затвердженні Державного бюджету України передбачає в ньому кошти на соціальне становлення та розвиток молоді. Розпорядником цих коштів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері молоді, фізичної культури та спорту.
( Частина друга статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5462-VI від 16.10.2012 )
Органи місцевого самоврядування при затвердженні місцевих бюджетів передбачають видатки на здійснення заходів щодо соціального становлення та розвитку молоді.
У державному та місцевих бюджетах згідно з законодавством передбачаються цільові кошти на реалізацію молодіжних і дитячих програм, які сприяють соціальному становленню та розвитку молоді.
Стаття 6. Центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молодіЗ метою підтримки соціального становлення та розвитку молоді утворюються центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та їх спеціалізовані формування.
( Стаття 6 в редакції Законів N 3109-III від
07.03.2002, N 2353-IV від 18.01.2005 )
Стаття 7. Праця молодіДержава гарантує працездатній молоді рівне з іншими громадянами право на працю. Особливості праці неповнолітніх встановлюються законодавством.
Держава забезпечує працездатній молоді надання першого робочого місця на строк не менше двох років після закінчення або припинення навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої і вищої освіти, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби. Дворічний строк першого робочого місця обчислюється з урахуванням часу роботи молодого громадянина до призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу.
( Частина друга статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2745-VIII від 06.06.2019 )
Молоді громадяни, які звернулися до державної служби зайнятості в пошуках роботи, одержують безплатну інформацію та професійну консультацію з метою вибору виду діяльності, професії, місця роботи, а також, у разі необхідності, проходять професійну підготовку і перепідготовку.
Держава сприяє створенню молодіжних центрів праці, а також молодіжних громадських організацій (агентства, біржі, бюро та інші) для забезпечення працевлаштування молоді, реалізації програм професійного навчання молоді та вдосконалення її професійної майстерності. Типове положення про молодіжні центри праці затверджується Кабінетом Міністрів України.
( Частина четверта статті 7 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 294-IV від 28.11.2002, N 429-IVвід 16.01.2003 )
Квота для працевлаштування молоді встановлюється підприємствам, установам та організаціям в межах, встановлених Законом України "Про зайнятість населення". Працевлаштування молоді з інвалідністю здійснюється в межах нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, визначених згідно із Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".
( Частина п'ята статті 7 в редакції Законів N 2429-IVвід 01.03.2005, N 3483-IV від 23.02.2006; із змінами,
внесеними згідно із Законами N 5067-VI від 05.07.2012,
N 2581-VIII від 02.10.2018 )
У разі відмови в прийомі на роботу молодих громадян у межах встановленої квоти з підприємств, установ та організацій стягується штраф у розмірі, встановленому частиною другою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".
( Частина шоста статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 429-IV від 16.01.2003; в редакції Закону N 5067-VI від 05.07.2012 )
( Частину сьому статті 7 виключено на підставі Закону N 5067-VI від 05.07.2012 )
Держава забезпечує умови для вторинної зайнятості молоді.
( Частина восьма статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2856-VI від 23.12.2010 )
Молодіжні центри праці, що діють відповідно до Типового положення, а також громадські молодіжні організації (агентства, біржі, бюро та інші) за наявності в них відповідного дозволу, виданого державною службою зайнятості, сприяють працевлаштуванню молоді, у тому числі учнів, студентів, аспірантів у позанавчальний час, надають послуги, пов'язані з профорієнтацією та підготовкою до роботи за новою професією.
Державна служба зайнятості надає місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, молодіжним центрам праці, центрам соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді доступ до інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), у тому числі призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю.
( Частина десята статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3109-III від 07.03.2002, N 2353-IV від
18.01.2005, N 3483-IV від 23.02.2006, N 5067-VI від 05.07.2012, N 2581-VIII від
02.10.2018 )
Держава сприяє діяльності молодіжних трудових загонів. Засновниками молодіжних трудових загонів можуть виступати органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, молодіжні громадські організації, заклади загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, молодіжні центри праці. Типове положення про молодіжні трудові загони затверджується Кабінетом Міністрів України.