Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

скликана в м. Женева Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та яка зібралася 4 червня 1952 року на свою тридцять п'яту сесію,

прийнявши рішення стосовно ухвалення низки пропозицій щодо мінімальних норм соціального забезпечення, які включені до п'ятого пункту порядку денного сесії,

визначивши, що ці пропозиції мають набути форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять восьмого дня червня місяця тисяча дев'ятсот п'ятдесят другого року таку Конвенцію, на яку можна посилатися як на Конвенцію 1952 року про мінімальні норми соціального забезпечення:

1. У цій Конвенції:

a) термін "встановлений" означає визначений національним законодавством або такий, що випливає з нього;

b) термін "проживання" означає звичайне проживання на території держави-члена, термін "житель" означає особу, яка звичайно проживає на території держави-члена;

c) термін "дружина" означає дружину, яка перебуває на утриманні свого чоловіка;

d) термін "вдова" означає жінку, яка перебувала на утриманні свого чоловіка на момент його смерті;

e) термін "дитина" означає дитину, яка не досягла віку закінчення шкільної освіти або не досягла 15-річного віку, як це може бути встановлено;

f) термін "стаж" означає або період сплати внесків, або період зайнятості, або період проживання, а також будь-яке поєднання цих періодів, як це може бути встановлено.

2. У статтях 10, 34 і 49 термін "допомога" означає допомогу, яка надається безпосередньо у формі догляду або опосередковано у формі відшкодування витрат, понесених відповідною особою.

Кожна держава-член, щодо якої ця Конвенція є чинною:

a) повинна дотримуватися:

i) Розділу I;

ii) не менше ніж трьох з Розділів II, III, IV, V, VI, VII, VIII, IX та X, у тому числі щонайменше одного з Розділів IV, V, VI, IX та X;

iii) відповідних положень Розділів XI, XII і XIII, та

iv) Розділу XIV; і

b) повинна визначити у своїй ратифікаційній грамоті ті Розділи від II до X, щодо яких вона бере на себе зобов'язання за Конвенцією.

1. Будь-яка держава-член, економіка та медичні установи якої ще не досягли достатнього рівня розвитку, може, в тому випадку й доти, доки компетентний орган державної влади вважає це необхідним, за допомогою заяви, що додається до ратифікаційної грамоти, скористатися тимчасовими вилученнями, передбаченими у таких статтях: 9 d); 12 (2); 15 d); 18 (2); 21 (c); 27 (d); 33 (b); 34 (3); 41 (d); 48 (c); 55 (d) та 61 (d).

2. Кожна держава-член, яка зробила заяву згідно з пунктом 1 цієї статті, включає до своєї щорічної доповіді про застосування цієї Конвенції, яка подається згідно зі статтею 22 Статуту Міжнародної організації праці , заяву щодо кожного вилучення, яким вона скористалася, про те:

a) що причина для збереження такого вилучення продовжує існувати; або

b) що вона відмовляється від використання свого права на таке вилучення починаючи із заявленої дати.

1. Кожна держава-член, яка ратифікувала цю Конвенцію, може згодом повідомити Генеральному директору Міжнародного бюро праці, що вона бере на себе зобов'язання за Конвенцією стосовно одного чи більше Розділів від II до X, які не були раніше зазначені в її ратифікаційній грамоті.

2. Зобов'язання, зазначені в пункті 1 цієї статті, вважаються невід'ємною частиною ратифікації й такими, що мають силу ратифікації з дати повідомлення.

У випадках, коли з метою дотримання будь-якого з Розділів від II до X цієї Конвенції, які включаються до ратифікації, від держави-члена вимагається надати захист визначеним категоріям осіб, які становлять не менше визначеного відсотка працюючих або жителів, то перш ніж узяти на себе зобов'язання стосовно дотримання такого Розділу, держава-член повинна пересвідчитися, що відповідного відсотка досягнуто.

З метою дотримання Розділів II, ІІІ, IV, V, VIII (наскільки це стосується медичної допомоги), IX або X цієї Конвенції держава-член може брати до уваги захист за допомогою страхування, яке, хоча і не є згідно з національним законодавством обов'язковим для осіб, які підлягають захисту, але:

a) контролюється державними органами або перебуває під спільним управлінням роботодавців і працівників відповідно до визначених стандартів;

b) охоплює значну частину осіб, заробіток яких не перевищує заробітку кваліфікованого для фізичної роботи робітника чоловічої статі, та

c) задовольняє, у сукупності з іншими видами захисту, де це необхідно, відповідні положення Конвенції.

Кожна держава-член, для якої цей Розділ Конвенції є чинним, гарантує захищеним особам, коли їхній стан потребує медичного обслуговування профілактичного або лікувального характеру, надання допомоги згідно з наведеними нижче статтями цього Розділу.

Охоплювані ризики включають будь-який хворобливий стан, незалежно від його причини, а також вагітність, пологи та їх наслідки.

Захищені особи включають:

a) встановлені категорії працюючих, які становлять не менше ніж 50 відсотків усіх працюючих, а також їхніх дружин і дітей, або

b) встановлені категорії економічно активного населення, які становлять не менше ніж 20 відсотків усіх жителів, а також їхніх дружин і дітей, або

c) встановлені категорії жителів, які становлять не менше ніж 50 відсотків усіх жителів, або

d) у випадках, коли діє заява, зроблена за статтею 3, встановлені категорії працюючих, які становлять не менше ніж 50 відсотків усіх працюючих на промислових підприємствах, що мають 20 чи більше працівників, а також їхніх дружин і дітей.

1. Допомога охоплює щонайменше:

a) у випадку хворобливого стану:

i) обслуговування лікарем загальної практики, включаючи візити додому;

ii) обслуговування спеціалізованим лікарем стаціонарних або амбулаторних хворих у лікарнях та таке саме обслуговування, яке може надаватися поза лікарнями;

iii) надання основних фармацевтичних засобів, які приписав лікар або інший кваліфікований практик, і

iv) госпіталізацію в разі необхідності, і

b) у випадку вагітності й пологів та їх наслідків:

i) обслуговування до, під час та після пологів, що надається або лікарем, або кваліфікованою акушеркою, та

ii) госпіталізацію в разі необхідності.

2. Бенефіціарій або його годувальник можуть бути залучені до часткової участі в оплаті вартості медичного обслуговування бенефіціарія у випадку його хворобливого стану; правила такої участі визначаються таким чином, щоб вона не виявилась непосильною.

3. Допомога, передбачена цією статтею, надається з метою збереження, відновлення та поліпшення здоров'я захищеної особи, її працездатності й здатності самостійно задовольняти власні потреби.

4. Установи або урядові відомства, відповідальні за надання допомоги, заохочують захищених осіб способами, які можуть вважатися доцільними, користуватися службами загальної охорони здоров'я, що надаються їм у розпорядження державними органами або іншими службами, які визнані такими органами.

Допомога, зазначена у статті 10, повинна гарантуватися в разі настання охоплюваного ризику щонайменше тій захищеній особі, яка набула або годувальник якої набув такий стаж, що може бути визнаним необхідним для запобігання зловживанням.

1. Допомога, зазначена у статті 10, повинна надаватися протягом усієї тривалості охоплюваного ризику, за винятком того, що вона може бути обмежена 26 тижнями для кожного випадку хворобливого стану; однак медичне обслуговування не повинно призупинятися доти, доки виплачується допомога у зв'язку з хворобою, а для визначених захворювань, визнаних такими, що вимагають тривалого лікування, повинні бути прийняті положення про продовження зазначеного вище обмеження.

2. У випадках, коли діє заява, зроблена за статтею 3, тривалість надання допомоги може обмежуватися 13 тижнями для кожного випадку.

Кожна держава-член, щодо якої цей Розділ Конвенції є чинним, гарантує захищеним особам надання допомоги у зв'язку з хворобою відповідно до наведених нижче статей цього Розділу.

Охоплюваний ризик включає спричинену хворобливим станом непрацездатність, яка зумовлює призупинення заробітку, як це визначається національним законодавством.

Захищені особи включають:

a) встановлені категорії працюючих, які становлять не менше ніж 50 відсотків усіх працюючих, або

b) встановлені категорії економічно активного населення, які становлять не менше ніж 20 відсотків усіх жителів, або

c) всіх жителів, кошти яких під час охоплюваного ризику не перевищують меж, встановлених таким чином, щоб дотримувалися вимоги статті 67 ; або

d) у випадках, коли діє заява, зроблена за статтею 3, встановлені категорії працюючих, які становлять не менше ніж 50 відсотків усіх працюючих на промислових підприємствах, які мають 20 чи більше працівників.

1. Коли захист поширюється на категорії працюючих або категорії економічно активного населення, допомога надається у вигляді періодичних виплат, що нараховуються таким чином, щоб виконувалися вимоги або статті 65, або статті 66.

2. Коли захист поширюється на всіх жителів, кошти яких під час охоплюваного ризику не перевищують встановлених меж, допомога надається у вигляді періодичних виплат, що нараховуються таким чином, щоб дотримувалися вимоги статті 67.

Допомога, зазначена у статті 16, гарантується в разі настання охоплюваного ризику щонайменше тій захищеній особі, яка набула стаж, що може бути визнаним необхідним для запобігання зловживанням.

1. Допомога, зазначена у статті 16, надається протягом усієї тривалості охоплюваного ризику за винятком того, що вона може бути обмежена 26 тижнями для кожного випадку захворювання і не виплачуватися за перші три дні призупинення заробітку.

2. Коли діє заява, зроблена за статтею 3, тривалість допомоги може обмежуватися:

a) таким періодом, щоб загальна кількість днів, за які надається допомога у зв'язку з хворобою в цьому році, перевищувала би щонайменше в десять разів середню чисельність захищених осіб у цьому році, або

b) 13 тижнями для кожного випадку захворювання з можливістю невиплати допомоги за перші три дні призупинення заробітку.

Кожна держава-член, щодо якої цей Розділ Конвенції є чинним, гарантує захищеним особам надання допомоги по безробіттю відповідно до наведених нижче статей цього Розділу.

Охоплюваний ризик включає призупинення заробітку, як це визначається національним законодавством, спричинене неможливістю для захищеної особи, яка здатна і готова працювати, отримати роботу, що їй підходить.

Захищені особи включають:

a) встановлені категорії працюючих, які становлять не менше ніж 50 відсотків усіх працюючих, або

b) усіх жителів, кошти яких під час охоплюваного ризику не перевищують меж, встановлених таким чином, щоб дотримувалися вимоги статті 67 , або

c) у випадках, коли діє заява, зроблена за статтею 3, встановлені категорії працюючих, які становлять не менше ніж 50 відсотків усіх працюючих на промислових підприємствах, які мають 20 чи більше працівників.

1. Коли захист поширюється на категорії працюючих, допомога надається у вигляді періодичних виплат, які нараховуються таким чином, щоб дотримувалися або вимоги статті 65, або вимоги статті 66.

2. Коли захист поширюється на всіх жителів, кошти яких під час охоплюваного ризику не перевищують встановлених меж, допомога повинна надаватися у вигляді періодичних виплат, нарахованих таким чином, щоб дотримувалися вимоги статті 67.

Допомога, зазначена у статті 22, гарантується у разі настання охоплюваного ризику щонайменше тій захищеній особі, яка набула стаж, що може бути визнаним необхідним для запобігання зловживанням.

1. Допомога, зазначена у статті 22, надається протягом усієї тривалості охоплюваного ризику, за винятком того, що вона може бути обмежена:

a) коли захисту підлягають категорії працюючих, - 13 тижнями в рамках 12-місячного періоду; або

b) коли захисту підлягають всі жителі, кошти яких під час охоплюваного ризику не перевищують встановлених меж, - 26 тижнями в рамках 12-місячного періоду.

2. Коли національним законодавством передбачається, що тривалість виплати допомоги залежить від тривалості періоду сплати внесків та/або від допомоги, отриманої раніше протягом встановленого періоду, положення підпункту а) пункту 1 вважаються виконаними, якщо середня тривалість виплати допомоги не є меншою ніж 13 тижнів у рамках 12-місячного періоду.

3. Допомога може не виплачуватися за період очікування протягом перших 7 днів у кожному випадку призупинення заробітку, причому дні безробіття до і після тимчасового працевлаштування на строк, який не перевищує встановленого періоду, зараховуються як частина одного і того самого випадку призупинення заробітку.

4. У випадку сезонних працівників тривалість виплати допомоги та періоду очікування може бути адаптована до умов їхньої зайнятості.

Кожна держава-член, щодо якої цей Розділ Конвенції є чинним, гарантує захищеним особам допомогу по старості відповідно до наведених нижче статей цього Розділу.

1. Охоплюваним ризиком є перевищення встановленого віку.

2. Встановлений вік не повинен перевищувати 65 років або такої вищої вікової межі, яка може бути визначена компетентними органами державної влади з належним урахуванням працездатності осіб похилого віку в цій країні.

3. Національне законодавство може призупиняти надання допомоги, якщо особа, яка має на неї право, займається будь-якою встановленою оплачуваною діяльністю, а також зменшувати допомогу, яка базується на системі внесків, - коли заробіток бенефіціарія перевищує встановлену суму, а за системою, яка не базується на внесках, - коли заробіток бенефіціарія або його інші кошти чи сукупність таких коштів і заробітку разом перевищують встановлену суму.

Захищені особи включають:

a) встановлені категорії працюючих, які становлять не менше ніж 50 відсотків усіх працюючих, або

b) встановлені категорії економічно активного населення, які становлять не менше ніж 20 відсотків усіх жителів, або

c) усіх жителів, кошти яких під час охоплюваного ризику не перевищують меж, встановлених таким чином, щоб дотримувалися вимоги статті 67 , або

d) у випадках, коли діє заява, зроблена за статтею 3, встановлені категорії працюючих, які становлять не менше ніж 50 відсотків усіх працюючих на промислових підприємствах, які мають 20 чи більше працівників.

Допомога надається у вигляді періодичних виплат, обчислюваних таким чином, щоб:

a) у випадку, коли захисту підлягають категорії працюючих чи категорії економічно активного населення, дотримувались або вимоги статті 65, або вимоги статті 66;

b) у випадку, коли захисту підлягають всі жителі, кошти яких під час охоплюваного ризику не перевищують встановлених меж, дотримувались вимоги статті 67.

1. Допомога, зазначена у статті 28, гарантується в разі настання охоплюваного ризику щонайменше:

a) захищеній особі, яка набула до настання охоплюваного ризику відповідно до встановлених правил стаж, який може передбачати 30 років сплати внесків або зайнятості чи 20 років проживання, або

b) захищеній особі, яка набула встановлений стаж сплати внесків і за яку в період її працездатного віку було сплачено встановлене середньорічне число внесків, коли, в принципі, підлягає захисту все економічно активне населення.

2. Коли допомога, згадана в пункті 1, обумовлюється мінімальним стажем сплати внесків або зайнятості, скорочена допомога гарантується щонайменше:

a) захищеній особі, яка до настання охоплюваного ризику набула відповідно до встановлених правил 15-річний стаж сплати внесків або зайнятості; або

b) захищеній особі, яка набула встановлений стаж сплати внесків і за яку в період її працездатного віку було сплачено половину середньорічного числа внесків, встановленого відповідно до підпункту b) пункту 1 цієї статті, коли в принципі підлягає захисту все економічно активне населення.

3. Вимоги пункту 1 цієї статті вважаються дотриманими, якщо допомога, обчислювана відповідно до положень Розділу XI, але на 10 відсотків менша від розміру, зазначеного в додатку до Розділу XI для відповідного типового бенефіціарія, надається щонайменше тій захищеній особі, яка відповідно до встановлених правил набула 10-річний стаж сплати внесків або зайнятості або 5-річний стаж проживання.

4. Відсотковий рівень, зазначений в додатку до Розділу XI, може бути пропорційно зменшений, коли стаж, необхідний для отримання скороченої у відсотковому рівні допомоги, перевищує 10 років сплати внесків або зайнятості, але є меншим ніж 30 років; якщо такий стаж перевищує 15 років, виплачується скорочена допомога відповідно до пункту 2 цієї статті.

5. У разі, коли виплата допомоги, згаданої в пунктах 1, 3 або 4 цієї статті, обумовлена мінімальним стажем сплати внесків або зайнятості, скорочена допомога виплачується у встановлених умовах захищеній особі, яка лише через свій похилий вік під час набрання чинності положеннями щодо застосування цього Розділу Конвенції не змогла виконати умов, визначених відповідно до пункту 2 цієї статті, за винятком випадків, коли після досягнення віку, який перевищує звичайний вік, такій особі гарантується допомога відповідно до пунктів 1, 3 або 4 цієї статті.

Допомога, зазначена у статтях 28 і 29, надається протягом всієї тривалості охоплюваного ризику.

Кожна держава-член, щодо якої цей Розділ Конвенції є чинним, гарантує захищеним особам надання допомоги у випадку трудового каліцтва або професійного захворювання відповідно до наведених нижче статей цього Розділу.

Охоплювані ризики включають такі, якщо вони спричинені нещасним випадком або встановленим захворюванням, що настало внаслідок зайнятості:

a) хворобливий стан;

b) непрацездатність, зумовлену таким станом, яка спричиняє призупинення заробітку, як це визначається національним законодавством;

c) повну втрату здатності заробляти або її часткову втрату понад встановленого ступеня, коли вона може набути постійного характеру, або відповідну втрату функціональної повноцінності, та

d) втрату засобів до існування вдовою або дитиною внаслідок смерті годувальника; у випадку вдови право на допомогу може обумовлюватися її визнанням згідно з національним законодавством нездатною утримувати себе самостійно.

Захищені особи включають:

a) встановлені категорії працюючих, які становлять не менше ніж 50 відсотків усіх працюючих, а стосовно допомоги в разі смерті годувальника - також їхніх дружин і дітей, або

b) у випадках, коли діє заява, зроблена за статтею 3, встановлені категорії працюючих, які становлять не менше ніж 50 відсотків усіх працюючих на промислових підприємствах, які мають 20 чи більше працівників, а стосовно допомоги в разі смерті годувальника - також їхніх дружин і дітей.

1. У випадку хворобливого стану допомога повинна надаватися у вигляді медичного обслуговування, зазначеного в пунктах 2 і 3 цієї статті.

2. Медичне обслуговування включатиме:

a) обслуговування лікарем загальної практики та спеціалізованим лікарем стаціонарних або амбулаторних хворих, включаючи візити додому;

b) стоматологічне обслуговування;

c) обслуговування медичними сестрами вдома чи в лікарнях або інших лікувальних закладах;

d) утримання в лікарнях, будинках для одужуючих, санаторіях або інших лікувальних закладах;

e) забезпечення стоматологічними, фармацевтичними та іншими медичними чи хірургічними засобами, включаючи протезні пристрої, підтримувані в справному стані, й окуляри; та

f) обслуговування, здійснюване під наглядом лікаря або дантиста, працівниками іншої професії, яку в законному порядку визнано суміжною з медичною.

3. У випадках, коли діє заява, зроблена за статтею 3, медичне обслуговування включає щонайменше:

a) обслуговування лікарем загальної практики, включаючи візити додому;

b) обслуговування спеціалізованим лікарем стаціонарних та амбулаторних хворих у лікарнях та обслуговування, яке може надаватися таким лікарем поза лікарнями;

c) забезпечення основними фармацевтичними засобами, які приписав лікар або інший кваліфікований практик, і

d) госпіталізацію, в разі необхідності.

4. Медичне обслуговування, передбачене попередніми пунктами, надається з метою збереження, відновлення та поліпшення здоров'я захищеної особи, її працездатності й здатності самостійно задовольняти власні потреби.

1. Установи або урядові відомства, які управляють медичним обслуговуванням, повинні співпрацювати, де це доцільно, із загальними службами професійної реабілітації з метою повернення осіб з обмеженими можливостями на прийнятну для них роботу.

2. Національне законодавство може вповноважити такі установи або відомства вживати заходів щодо професійної реабілітації осіб з обмеженими можливостями.

1. Стосовно непрацездатності, повної втрати здатності до заробітку, коли вона може набути постійного характеру, або відповідної втрати функціональної повноцінності, а також у разі смерті годувальника допомога надається у вигляді періодичних виплат, обчислюваних таким чином, щоб дотримувалися вимоги або статті 65, або статті 66.

2. У разі часткової втрати здатності до заробітку, яка може набути постійного характеру, або відповідної втрати функціональної повноцінності належна допомога надається у вигляді періодичних виплат, визначених у відповідній пропорції до допомоги, що має виплачуватися в разі повної втрати здатності до заробітку або відповідної втрати функціональної повноцінності.

3. Періодична виплата може бути замінена виплатою одноразової фіксованої допомоги:

a) якщо ступінь втрати працездатності невеликий, або

b) якщо компетентний орган державної влади отримає гарантію того, що одноразова допомога буде належним чином використана.

Допомога, визначена статтями 34 і 36, гарантується в разі настання охоплюваного ризику щонайменше тій підзахисній особі, яка працювала на території цієї держави-члена в момент нещасного випадку, якщо отримане ушкодження є наслідком нещасного випадку, або під час виникнення хвороби, якщо отримане ушкодження є наслідком хвороби; допомога у вигляді періодичних виплат у разі смерті годувальника надається його вдові та дітям.

Допомога, визначена статтями 34 і 36, надається протягом усієї тривалості охоплюваного ризику, проте у разі непрацездатності допомога може не виплачуватися за перші три дні в кожному випадку призупинення заробітку.

Кожна держава-член, щодо якої цей Розділ Конвенції є чинним, гарантує захищеним особам надання родинної допомоги згідно з наведеними нижче статтями цього Розділу.

Охоплюваним ризиком є утримання дітей, як це встановлено.

Захищені особи включають:

a) встановлені категорії працюючих, які становлять не менше ніж 50 відсотків усіх працюючих, або

b) встановлені категорії економічно активного населення, які становлять не менше ніж 20 відсотків усіх жителів, або

c) усіх жителів, кошти яких під час охоплюваного ризику не перевищують встановлених меж, або

d) у випадках, коли діє заява, зроблена за статтею 3, встановлені категорії працюючих, які становлять не менше ніж 50 відсотків усіх працюючих на промислових підприємствах, які мають 20 чи більше працівників.

Допомога включає:

a) періодичну виплату будь-якій захищеній особі, що досягнула встановленого стажу, або

b) надання дітям чи для дітей їжі, одягу, житла, умов для відпочинку чи допомоги на дому, або

c) сукупність видів допомоги, зазначених у пунктах a) і b).

Допомога, зазначена в статті 42, гарантується щонайменше тій захищеній особі, яка у рамках встановленого періоду досягла стажу, який може включати три місяці сплати внесків або зайнятості чи один рік проживання, як це може бути встановлено.

Загальна сума допомоги, наданої захищеним особам згідно зі статтею 42, повинна становити:

a) 3 відсотки заробітної плати звичайного дорослого робітника чоловічої статі, визначеної згідно з правилами, зазначеними у статті 66, помножені на загальну кількість дітей всіх захищених осіб, або

b) 1,5 відсотка зазначеної заробітної плати, помножені на загальну кількість дітей усіх жителів.

Коли допомога складається з періодичної виплати, вона повинна надаватися протягом усього охоплюваного ризику.

Кожна держава-член, щодо якої є чинним цей Розділ Конвенції, гарантує захищеним особам допомогу у зв'язку з вагітністю і пологами згідно з наведеними нижче статтями цього Розділу.

Охоплювані ризики включають вагітність і пологи, їхні наслідки, а також пов'язане із цим призупинення заробітку, як це визначається національним законодавством.

Захищені особи включають:

a) усіх жінок в установлених категоріях працюючих, що охоплюють не менше ніж 50 відсотків загальної кількості працюючих, а щодо медичного обслуговування у зв'язку з вагітністю і пологами - також дружин чоловіків у цих категоріях, або

b) усіх жінок в установлених категоріях економічно активного населення, що охоплюють не менше ніж 20 відсотків загальної кількості жителів, а щодо медичного обслуговування у зв'язку з вагітністю і пологами - також дружин чоловіків у цих категоріях, або

c) у випадках, коли діє заява, зроблена за статтею 3, усіх жінок в установлених категоріях працюючих, що охоплюють не менше ніж 50 відсотків загальної кількості працюючих на промислових підприємствах, які мають 20 чи більше працівників, а щодо медичного обслуговування у зв'язку з вагітністю і пологами - також дружин чоловіків у цих категоріях.

1. Під час вагітності, пологів та їхніх наслідків медична допомога у зв'язку з вагітністю і пологами надається у вигляді медичного обслуговування, зазначеного в пунктах 2 і 3 цієї статті.

2. Медичне обслуговування включає щонайменше:

a) обслуговування до, під час та після пологів, що надається або лікарем, або кваліфікованою акушеркою, і

b) госпіталізацію, у разі необхідності.

3. Медичне обслуговування, зазначене в пункті 2 цієї статті, надається для збереження, відновлення і поліпшення здоров'я захищеної жінки, а також її працездатності і здатності самостійно задовольняти особисті потреби.

4. Установи чи урядові відомства, що управляють медичною допомогою у зв'язку з вагітністю і пологами, заохочують захищених жінок такими способами, які можуть вважатися доцільними, користуватися службами загальної охорони здоров'я, що надаються їм державними органами або іншими службами, визнаними такими органами.

У разі призупинення заробітку у зв'язку з вагітністю, пологами та їхніми наслідками допомога надається у вигляді періодичної виплати, обчислюваних таким чином, щоб дотримувалися вимоги або статті 65, або статті 66. Розмір періодичної виплати може змінюватися протягом усієї тривалості охоплюваного ризику за умови, що середній розмір такої виплати буде відповідати цим вимогам.

Допомога, зазначена у статтях 49 і 50, гарантується в разі настання охоплюваного ризику щонайменше тій жінці в захищених категоріях, що досягла стажу, який може бути визнано необхідним для запобігання зловживанням; а допомога, зазначена у статті 49, гарантується також дружині того чоловіка в захищених категоріях, який також набув зазначений стаж.

Допомога, зазначена у статтях 49 і 50, надається протягом усієї тривалості охоплюваного ризику, проте періодична виплата може бути обмежена 12 тижнями або таким тривалішим періодом відсутності на роботі, який є не меншим, ніж такий, що вимагається чи допускається згідно з національним законодавством.

Кожна держава-член, щодо якої цей Розділ Конвенції є чинним, гарантує захищеним особам надання допомоги по інвалідності згідно із наведеними нижче статтями цього Розділу.

Охоплюваний ризик включає нездатність у встановленій мірі займатися будь-якою прибутковою діяльністю, коли ця нездатність може набути постійного характеру або зберігається після припинення виплати допомоги у разі хвороби.

Захищені особи включають:

a) встановлені категорії працюючих, які становлять не менше ніж 50 відсотків усіх працюючих, або

b) встановлені категорії економічно активного населення, які становлять не менше ніж 20 відсотків усіх жителів, або

c) усі жителі, кошти яких під час охоплюваного ризику не перевищують меж, встановлених таким чином, щоб дотримувалися вимоги статті 67 , або

d) у випадках, коли дія заява, зроблена за статтею 3, встановлені категорії працюючих, що охоплюють не менше ніж 50 відсотків загальної кількості працюючих на промислових підприємствах, які мають 20 чи більше працівників.

Допомога надається у вигляді періодичної виплати, яка обчислюється таким чином, щоб:

a) у випадку, коли захищеними є категорії працюючих або категорії економічно активного населення, дотримувалися вимоги або статті 65, або статті 66;

b) у випадку, коли захищеними є всі жителі, кошти яких під час охоплюваного ризику не перевищують встановлених меж, дотримувалися вимоги статті 67.

1. Допомога, зазначена у статті 56, гарантується у разі настання охоплюваного ризику щонайменше:

a) захищеній особі, яка до настання охоплюваного ризику набула відповідно до встановлених правил стаж, який може передбачати 15 років сплати внесків чи зайнятості або 10 років проживання, або

b) захищеній особі, яка набула встановлений трирічний стаж сплати внесків і за яку в період її працездатного віку було внесено установлену середньорічну кількість внесків, коли, в принципі, захищеним є все економічно активне населення.

2. Коли допомога, зазначена в пункті 1, обумовлена мінімальним стажем сплати внесків або зайнятості, скорочена допомога гарантується щонайменше:

a) захищеній особі, яка до настання охоплюваного ризику набула відповідно до встановлених правил 5-річний стаж сплати внесків або зайнятості, або

b) захищеній особі, яка набула встановлений трирічний стаж сплати внесків і за яку в період її працездатного віку було внесено половину середньорічної кількості внесків, встановленої згідно з підпунктом b) пункту 1 цієї статті, коли, в принципі, захищеним є все економічно активне населення.

3. Положення пункту 1 цієї статті вважаються виконаними, якщо допомога, обчислювана згідно з положеннями Розділу XI, але на 10 відсотків менша від розміру, зазначеного в додатку до Розділу XI для відповідного типового бенефіціарія, надається щонайменше тій захищеній особі, яка набула відповідно до встановлених правил 5-річний стаж сплати внесків, зайнятості або проживання.

4. Відсотковий рівень, зазначений у додатку до Розділу XI, може бути пропорційно зменшено в тому разі, коли стаж, необхідний для отримання скороченої пенсії, перевищує 5 років сплати внесків або зайнятості, але є меншим, ніж 15 років; скорочена пенсія виплачується згідно з пунктом 2 цієї статті.

Допомога, зазначена у статтях 56 і 57, надається протягом усієї тривалості охоплюваного ризику або до початку виплати допомоги по старості.

Кожна держава-член, щодо якої цей Розділ Конвенції є чинним, гарантує захищеним особам надання допомоги у зв'язку з втратою годувальника згідно з наведеними нижче статтями цього Розділу.

1. Охоплюваний ризик включає втрату засобів до існування вдовою або дитиною внаслідок смерті годувальника; право на допомогу може обумовлюватися визнанням вдовою, згідно з національним законодавством, нездатною утримувати себе самостійно.

2. Національне законодавство може призупиняти надання допомоги, якщо особа, яка має на неї право, займається будь-якою встановленою оплачуваною діяльністю, а також зменшувати допомогу, яка базується на системі внесків, - коли заробіток бенефіціарія перевищує встановлену суму, а за системою, яка не базується на внесках, - коли заробіток бенефіціарія або його інші кошти чи сукупність таких коштів і заробітку разом перевищують встановлену суму.

Захищені особи включають:

a) дружин та дітей годувальників у встановлених категоріях працюючих, які становлять не менше ніж 50 відсотків усіх працюючих, або

b) дружин та дітей годувальників у встановлених категоріях економічно активного населення, які становлять не менше, ніж 20 відсотків усіх жителів, або

c) усіх вдів та дітей зі статусом жителя, які втратили годувальника і кошти яких під час охоплюваного ризику не перевищують меж, встановлених таким чином, щоб дотримувалися вимоги статті 67, або

d) у випадках, коли діє заява, зроблена за статтею 3, дружин та дітей годувальників у встановлених категоріях працюючих, які становлять не менше, ніж 50 відсотків усіх працюючих на промислових підприємствах, які мають 20 чи більше працівників.

Допомога надається у вигляді періодичних виплат, обчислюваних таким чином, щоб:

a) у випадку, коли захищеними є категорії працюючих або категорії економічно активного населення, дотримувалися вимоги статті 65 або вимоги статті 66;

b) у випадку, коли захищеними є усі жителі, кошти яких під час охоплюваного ризику не перевищують установлених меж, дотримувалися вимоги статті 67.

1. Допомога, зазначена у статті 62, гарантується в разі настання охоплюваного ризику щонайменше:

a) захищеній особі, годувальник якої набув відповідно до встановлених правил стаж, який може передбачати 15 років сплати внесків чи зайнятості або 10 років проживання, або

b) захищеній особі, годувальник якої набув трирічний стаж сплати внесків і в період працездатного віку якого за нього було внесено встановлену середньорічну кількість внесків, коли, в принципі, захищеними є дружини та діти всього економічно активного населення.

2. Коли допомога, зазначена в пункті 1, обумовлюється мінімальним стажем сплати внесків або зайнятості, скорочена допомога гарантується щонайменше:

a) захищеній особі, годувальник якої набув відповідно до встановлених правил п'ятирічний стаж сплати внесків або зайнятості, або

b) захищеній особі, годувальник якої набув трирічного стажу сплати внесків і в період працездатного віку якого за нього було внесено половину середньорічної кількості внесків, встановленої згідно з підпунктом b) пункту 1 цієї статті, коли, в принципі, захищеними є дружини та діти всього економічно активного населення.

3. Вимоги пункту 1 цієї статті вважаються дотриманими, якщо допомога, обчислювана згідно з вимогами Розділу XI, але на 10 відсотків менша, ніж зазначено в додатку до Розділу XI для відповідного типового бенефіціарія, надається щонайменше тій захищеній особі, годувальник якої набув відповідно до встановлених правил п'ятирічний стаж сплати внесків або зайнятості чи проживання.

4. Відсотковий рівень, зазначений у додатку до Розділу XI, може бути пропорційно зменшений, коли стаж, необхідний для отримання скороченої у відсотковому рівні допомоги, перевищує 5 років сплати внесків або зайнятості, але є меншим, ніж 15 років; скорочена допомога виплачується згідно з пунктом 2 цієї статті.