Сторони цього Протоколу,

відповідно до своїх завдань, які випливають з Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат (далі – Карпатська конвенція) (м. Київ, 2003 р.), з впровадження комплексної політики та співробітництва в галузі захисту і сталого розвитку Карпат;

на виконання своїх зобов'язань за статтею 8 Карпатської конвенції ;

усвідомлюючи, що екосистеми і ландшафти Карпат є особливо вразливими;

визнаючи, що ефективно діюча транспортна система є вирішальною для якості життя населення та сприяє економічному зростанню і створенню робочих місць;

усвідомлюючи, що розвиток транспортної інфраструктури та зростаюча інтенсивність транспортного руху може призвести до фрагментації природного середовища і мати серйозні наслідки для екосистем;

будучи переконаними, що місцеве населення має бути здатним визначати свій власний соціальний, культурний і економічний розвиток та брати участь у його реалізації в рамках існуючої інституційної структури;

усвідомлюючи, що більш екологічно безпечні транспортні системи і транснаціональна сумісність та дієвість різних транспортних засобів не беруться до уваги достатньо мірою

усвідомлюючи, що таким чином необхідно оптимізувати такі транспортні системи, шляхом істотного зміцнення транспортної мережі як усередині, так і через Карпати, з урахуванням конкретних екологічних потреб Карпатського регіону;

визнаючи, що розвиток транспорту може істотно вплинути на регіональний та просторовий розвиток;

визнаючи, що кінцеві витрати суспільства на транспорт, в тому числі стосовно екологічних, соціальних і економічних витрат, не враховуються повною мірою, не відображаються на ціноутворенні та прийнятті рішень;

беручи до уваги, що всі сторони цього Протоколу є сторонами Конвенції про біологічне різноманіття (м. Ріо-де-Жанейро, 1992 р.), Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (м. Берн, 1979 р.), Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення головним чином як середовище існування водоплавних птахів (м. Рамсар, 1971 р.) та Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (м. Париж, 1972 р.).

посилаючись, зокрема, на декларацію Ріо-де-Жанейро (м. Ріо-де-Жанейро, 1992 р.), Йоганнесбурзьку декларацію з питань сталого розвитку та План виконання Світового саміту з питань сталого розвитку (м. Йоганнесбург, 2002 р.), заключний документ конференції Ріо +20 "Майбутнє, якого ми прагнемо" (Ріо-де-Жанейро, 2012 р.);

посилаючись на інші відповідні конвенції та угоди, зокрема Конвенцію про збереження мігруючих видів диких тварин (Бонн, 1979 р.), Європейську ландшафтну конвенцію (м. Флоренція, 2000 р.), Конвенцію про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті (м. Еспо, 1991 р.) та Конвенцію про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (м. Орхус, 1998 р.), Конвенцію про міжнародну цивільну авіацію та відповідні додатки (м. Чикаго, 1944 р.);

визнаючи досвід, отриманий в рамках Конвенції про захист Альп (м. Зальцбург, 1991 р.) і Транспортного протоколу та узгодженої політики сталого транспорту;

беручи до уваги законодавчу і політичну основу Європейського Союзу в галузі транспорту та навколишнього середовища;

підкреслюючи роль транспорту і відповідної інфраструктури Карпат в рамках стратегій ЄС стосовно регіону Балтійського моря та Дунайського регіону з метою забезпечення узгодженого розвитку обох макрорегіонів, у тому числі й інфраструктурних зв'язків між ними;

враховуючи Транс'європейську мережу автомагістралей (ТЕМ) та Транс'європейську залізничну мережу (TER) ЄЕК ООН, а також розвиток Транс'європейської транспортної мережі ЄС (TEN-T);

з метою забезпечення ефективного виконання чинних юридичних документів, та беручи за основу інші міжнародні програми;

домовилися про таке:

1. Відповідно до статті 8 Карпатської конвенції , мета Протоколу про сталий транспорт (далі – Протокол) полягає у посиленні та сприянні співробітництву Сторін для розвитку сталого вантажного і пасажирського транспорту та відповідної транспортної інфраструктури в Карпатах на користь теперішнього і майбутніх поколінь з метою сприяння сталому розвитку регіону при цьому уникаючи, зменшуючи та, за необхідності, пом'якшуючи і компенсуючи негативні екологічні та соціально-економічні наслідки розвитку транспорту і відповідної інфраструктури.

2. Для досягнення вищевказаних цілей, Сторони будуть співробітничати, зокрема, щодо:

a) політики планування та розвитку сталого транспорту і транспортної інфраструктури, які враховують особливості гірського середовища;

b) розробки політики сталого розвитку мультимодальних перевезень, які забезпечують соціально-економічні переваги мобільності та доступу до міських, сільських, віддалених і туристичних районів Карпат;

c) зменшення негативного впливу на здоров'я людини та покращення безпеки пересування на транспорті;

d) уникнення фрагментації природних і напівприродних середовищ існування, яка виникає внаслідок використання усіх видів транспорту та відповідної інфраструктури, а також збереження і покращення екологічних взаємозв'язків на місцевому, національному та регіональному рівнях;

e) розробки і просування екологічно безпечних моделей та систем транспорту, зокрема на екологічно вразливих територіях;

f) об'єднання планування сталого транспорту і управління транспортним рухом в Карпатах, уникаючи перевищення пропускної спроможності через Карпати, по можливості;

g) забезпечення інфраструктурної функціональності транспортної мережі;

h) покращення або підтримка транспортної інфраструктури стосовно ефективності, безпеки, забезпечення безпеки пасажирської та вантажної мобільності і викидів парникових газів.

1. Цей Протокол застосовується до країн Карпатського регіону (далі – Карпати), як визначено Конференцією Сторін.

2. Кожна Сторона може поширити застосування цього Протоколу на додаткові частини своєї національної території, заявивши про це Депозитарію.

Для цілей цього Протоколу:

a) "Конференція Сторін" означає Конференцію Сторін Карпатської конвенції;

b) "збереження" означає низку заходів, які необхідні для підтримання природного середовища проживання та збереження популяції видів дикої фауни та флори у сприятливому для збереження статусі;

c) "екологічний зв'язок" означає поєднання або зв'язок екологічних елементів ландшафту (напівприродних та природних середовищ існування або буферних зон, біологічних коридорів) між собою, з точки зору людини, виду, популяції або об'єднань цих істот, для всієї або частини їх стадії розвитку, у даний час або протягом періоду наданого для покращення доступності місць та ресурсів для фауни і флори;

d) "екологічно чистий транспорт" означає транспорт, який обмежує рівень викидів та відходів, беручи до уваги здатність планети їх поглинати, використовує відновлювані ресурси на рівні або нижче швидкості їх вироблення, обмежує інші впливи на ландшафти та екосистеми, включаючи фрагментацію середовища існування, і використовує невідновлювані ресурси на рівні або нижче швидкості розробки відновлюваних замінників, в той же час зменшуючи вплив на використання землі та відтворення шуму;

e) "цільові показники якості навколишнього середовища" означає цілі, які характеризують стан навколишнього середовища, який повинен бути досягнутий, з урахуванням впливу на екосистеми;

f) "зовнішні витрати" виникають у випадку, коли користувач транспорту або не покриває всі витрати (включаючи витрати на навколишнє середовище, перенаселення та витрати внаслідок аварій), пов'язані з його/її транспортною діяльністю або не отримує повної вигоди від неї;

g) "відповідність" означає здатність різних видів транспорту безперешкодно взаємодіяти в межах національних транспортних систем;

h) "ландшафтна різноманітність" означає мінливість ландшафтів;

i) "мультимодальні перевезення" означає перевезення вантажів або пасажирів, чи обох разом, використовуючи два або більше видів транспорту;

j) "природне середовище існування" означає територію суходолу чи акваторію, які вирізняються своїми географічними, абіотичними та біотичними факторами, де організм або популяція виникли природно;

k) "спостерігач" означає спостерігача, визначеного п. 5 статті 14 Карпатської конвенції ;

l) "Сторони" означає Сторони цього Протоколу;

m) "зацікавлена громадськість" означає громадськість, яка підпадає під вплив або ймовірно потрапить під вплив, або зацікавлена у прийнятті рішень, пов'язаних з навколишнім середовищем; для цілей цього визначення неурядові організації, які сприяють захисту навколишнього середовища та відповідають будь-яким вимогам національного законодавства мають бути зацікавленими;

n) "захищена територія" означає географічно визначену територію, яка визначається та управляється з метою досягнення специфічних цілей збереження;

o) "напівприродне середовище існування" означає середовище існування, яке було змінено та підтримується людською діяльністю, але все ще заселене видами, які зустрічаються в природі на цій території;

p) "вразлива територія" означає територію, яка є особливо незахищеною у зв'язку з її власними характеристиками (зумовлено такими факторами, як щільність населення, топографія, біотопи на цій території) та піддається значному впливу навколишнього середовище;

q) "допоміжний орган" означає допоміжний орган, створений згідно з п. 2 (е) статті 14 Карпатської конвенції , який може включати тематичні робочі групи чи комітети;

r) "транс'європейські мережі" означає транспортну інфраструктуру, яка має стратегічно важливе значення для Європи, що визначена ЄЕК ООН як Транс'європейська мережа автомагістралей (TEM) та Транс'європейська залізнична мережа (TER), або визначена ЄС як Транс'європейська транспортна мережа (TEN-T);

s) "транспортна інфраструктура" означає всі дороги та стаціонарні установки, які необхідні для кругообігу, безпеки та захисту навколишнього середовища від усіх видів транспорту.

1. Сторони враховують цілі цього Протоколу у своїх інших політиках і стратегіях зокрема, але не обмежуючись просторовим плануванням та управлінням ресурсами, збереженням біологічного і ландшафтного різноманіття, управлінням водними ресурсами та водогосподарськими заходами у басейнах рік, сільським і лісовим господарством, туризмом, промисловістю та енергетикою.

2. Сторони співробітничають стосовно інтеграції принципів сталого розвитку транспорту і відповідної інфраструктури в інші політики, розроблені на глобальному, регіональному чи національному рівнях, які можуть принести користь і впливати на збереження та стале використання біологічного і ландшафтного різноманіття в Карпатах, включаючи виробництво, передачу та збереження енергії, а також туристичну і рекреаційну діяльність.

1. Сторони вживають заходів для сприяння, у межах існуючої інституційної спроможності, координації та співробітництва між установами, регіональними та місцевими органами влади, з тим щоб сприяти спільній відповідальності, зокрема, для розвитку і зміцнення синергії при виконанні політик, спрямованих на сприяння сталому розвитку транспорту та відповідної інфраструктури.

2. Сторони вживають заходів щодо сприяння залученню інших зацікавлених сторін, таких як спільноти і зацікавлена громадськість, у процес підготовки та виконання цих політик і заходів.

1. Сторони заохочують активне співробітництво між компетентними установами і організаціями на міжнародному рівні щодо сприяння сталому розвитку транспорту та транспортної інфраструктури в Карпатському регіоні.

2. Сторони сприяють співробітництву в Карпатському регіоні між регіональними і місцевими органами влади та іншими зацікавленими сторонами, такими як спільноти і зацікавлена громадськість, з метою пошуку рішень спільних проблем на найбільш відповідному рівні.

1. Кожна Сторона враховує загальні цілі та принципи, які містяться у статті 1 цього Протоколу при розробці та виконанні національних політик і стратегій;

2. При цьому, на всіх етапах кожна Сторона визначає та виконує цільові показники якості навколишнього середовища для створення сталої транспортної системи в Карпатському регіоні і вживає необхідних заходів для досягнення цих цілей.

1. Сторони мають враховувати потенціал альтернативних маршрутів при плануванні та розробці мереж транспортної інфраструктури, забезпечуючи при цьому функціональність і сумісність з транс'європейськими мережами на найбільш відповідному рівні.

2. Кожна Сторона вживає заходів для покращення доступності та оптимізації якості мереж транспортної інфраструктури на всіх рівнях.

3. Кожна Сторона при плануванні транспортної інфраструктури в якості пріоритету має розглядати уникнення і/або мінімізацію негативних соціально-економічних наслідків та впливу на навколишнє середовище.

4. Кожна Сторона враховує та адаптує мережі транспортної інфраструктури до особливих потреб гірського середовища і його мешканців беручи до уваги:

a) захист вразливих територій, зокрема, територій з багатим біорізноманіттям, екологічним взаємозв'язком чи територій, які мають міжнародне значення для захисту біорізноманіття та ландшафтів;

b) мінімізацію забруднення повітря і шуму;

c) потреби регіонів, які мають особливу важливість для туризму.

5. Кожна Сторона відповідно застосовує, за необхідності, стратегічні оцінки екології, оцінки впливу на навколишнє середовище, а також інші інструменти та оцінки.

1. Сторони визнають важливість вантажних і пасажирських перевезень автомобільним транспортом, особливо для доступу до віддалених районів та кінцевих пунктів призначення, а також для розвитку Карпатського регіону.

2. Сторони, усвідомлюючи специфічні негативні наслідки, спричинені автомобільним транспортом, такі як фрагментація ландшафтів і населених пунктів, смертність тварин на дорогах, землекористування, втрата природного та напівприродного середовища існування, викиди парникових газів, забруднювачі і шум, намагаються уникнути, мінімізувати та, за необхідності, протистояти цьому впливу.

3. Сторони вживають заходів щодо сприяння розвитку сталого автомобільного транспорту шляхом:

a) перевірки доріг на стійкість, належну якість і використання;

b) мінімізації обсягів перевезень, які перетинають вразливі райони;

c) сприяння екологічному взаємозв'язку шляхом використання інструментів просторового і транспортного планування та інших заходів;

d) полегшення доступу до альтернативних видів палива та енергії, шляхом виконання міжнародних стандартів для відповідної інфраструктури і надання інформації про розташування та сумісність паливної інфраструктури;

e) підтримки міського транспорту, у тому числі громадського пасажирського транспорту;

f) оптимізації взаємодії між транспортом для перевезень вантажу на довгі відстані та до кінцевої точки призначення з метою обмеження поодиноких поставок, у тому числі шляхом оптимізації планування та логістики;