Статус Конвенції див.

Сторони цієї Конвенції,

враховуючи взаємозв'язок між різними видами економічної діяльності та їхніми екологічними наслідками,

підтверджуючи необхідність забезпечення екологічно обгрунтованого та сталого розвитку,

маючи твердий намір розвивати міжнародне співробітництво в галузі оцінки впливу на навколишнє середовище, зокрема у транскордонному контексті,

беручи до уваги необхідність та важливе значення розробки попереджуючої політики та відвернення, зменшення і моніторингу значних шкідливих видів впливу на навколишнє середовище в цілому, та, зокрема, у транкскордонному контексті,

посилаючись на відповідні положення Статуту Організації Об'єднаних Націй, Декларації Стокгольмської конференції з проблем оточуючого людину середовища, Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ) та Підсумкових документів Мадридської і Віденської зустрічей представників держав-учасниць НБСЄ,

високо оцінюючи заходи, які здійснюються державами з метою забезпечення проведення оцінки впливу на навколишнє середовище на основі їхніх національних правових та адміністративних положень та національної політики,

розуміючи необхідність приділення пильної уваги екологічним факторам на ранньому етапі процесу прийняття рішень, застосовуючи оцінку впливу на навколишнє середовище на усіх належних адміністративних рівнях як необхідного інструмента підвищення якості інформації, яка надається директивним органам, з тим щоб вони могли приймати екологічно обгрунтовані рішення, які особливо враховували б необхідність зведення до мінімуму значної шкідливої дії, зокрема у транскордонному контексті,

беручи до уваги зусилля міжнародних організацій, спрямовані на заохочення використання оцінки впливу на навколишнє середовище як на національному, так і на міжнародному рівнях, та враховуючи роботу в галузі оцінки впливу на навколишнє середовище, яка проводиться під егідою Європейської економічної комісії Організації Об'єднаних Націй, зокрема результати роботи Семінару з оцінки впливу на навколишнє середовище (вересень 1987 року, Варшава, Польща), а також відзначаючи цілі та принципи оцінки,

впливу на навколишнє середовище, які були прийняті Радою керуючих Програми Організації Об'єднаних Націй з навколишнього середовища, та Міністерську декларацію про сталий розвиток (травень 1990 року, Берген, Норвегія),

домовились про наступне:

Для цілей цієї Конвенції:

i) "Сторони", якщо у тексті не зазначено іншого, означає Договірні Сторони цієї Конвенції;

ii) "Сторона походження" означає Договірну(і) Сторону(и) цієї Конвенції, під юрисдикцією якої(их) передбачається виконувати заплановану діяльність;

iii) "зачеплена Сторона" означає Договірну(і) Сторону(и) цієї Конвенції, яка(і) може (можуть) бути зачеплена(і) транскордонним впливом запланованої діяльності;

iv) "заінтересовані Сторони" розуміються як Сторона походження та зачеплена Сторона, які беруть участь у застосуванні методів оцінки впливу на навколишнє середовище відповідно до цієї Конвенції;

v) "запланована діяльність" розуміється як будь-яка діяльність чи будь-яка суттєва зміна у тій чи іншій діяльності, яка вимагає прийняття рішення компетентним органом відповідно до вживаної національної процедури;

vi) "оцінка впливу на навколишнє середовище" означає національну процедуру оцінки можливого впливу запланованої діяльності на навколишнє середовище;

vii) "вплив" означає будь-які наслідки запланованої діяльності для навколишнього середовища, включаючи здоров'я і безпеку людей, флору, фауну, грунт, повітря, воду, клімат, ландшафт, історичні пам'ятки та інші матеріальні об'єкти, чи взаємозв'язок між цими факторами; він охоплює також наслідки для культурної спадщини чи соціально- економічних умов, які є результатом зміни цих факторів;

viii) "транскордонний вплив" означає будь-який вплив, не тільки глобального характеру, у районі, який знаходиться під юрисдикцією тієї чи іншої Сторони, викликаний запланованою діяльністю, фізичне джерело якої розташоване повністю чи частково у межах району, який підпадає під юрисдикцію іншої Сторони;

ix) "компетентний орган" означає національний орган чи органи, що призначаються Стороною як відповідальні за виконання функцій, які охоплюються цією Конвенцією, та/або орган чи органи, на які Сторона покладає повноваження по прийняттю рішень, що мають відношення до запланованої діяльності;

x) "громадськість" означає одну або декілька фізичних або юридичних осіб.

1. Сторони на індивідуальній чи колективній основі вживають всіх належних і ефективних заходів по запобіганню значному шкідливому транскордонному впливу як результату запланованої діяльності, а також по його зменшенню та контролю за ним.

2. Кожна Сторона вживає необхідних законодавчих, адміністративних або інших заходів для здійснення положень цієї Конвенції, включаючи, стосовно запланованих видів діяльності, перелічених у Додатку I, які можуть чинити значний шкідливий транскордонний вплив, установлення процедури оцінки впливу на навколишнє середовище, яка дає можливість для участі громадськості, та підготовку документації з оцінки впливу на навколишнє середовище, наведеної у Додатку II.

3. Сторона походження забезпечує, щоб оцінка впливу на навколишнє середовище згідно з цією Конвенцією проводилась до прийняття рішення про санкціонування або здійснення запланованого виду діяльності, внесеного до Додатка I, який може призводити до значного шкідливого транскордонного впливу.

4. Сторона походження відповідно до положень цієї Конвенції забезпечує оповіщення зачеплених Сторін про запланований вид діяльності, наведений у Додатку I, який може призводити до значного шкідливого транскордонного впливу.

5. Заінтересовані Сторони проводять з ініціативи будь-якої з таких Сторін консультації відносно можливості того, що який-небудь вид або види запланованої діяльності, які не наведені у Додатку I, будуть призводити до значного шкідливого транскордонного впливу, і чи не слід тому до нього або до них відноситись так, якби вони були наведені у Додатку I. Якщо ці Сторони досягнуть позитивної домовленості, то до цього виду чи видів діяльності застосовується зазначений режим. Загальні принципи для визначення критеріїв, які допомагають встановити значний шкідливий вплив, викладаються у Додатку III.

6. Сторона походження відповідно до положень цієї Конвенції надає громадськості у районах, які, ймовірно, будуть зачеплені, можливість брати участь у відповідних процедурах оцінки впливу запланованої діяльності на навколишнє середовище і забезпечує, щоб ця можливість, яка надається громадськості зачепленої Сторони, була рівноцінна можливості, яка надається громадськості Сторони походження.

7. Відповідно до положень цієї Конвенції оцінки впливу на навколишнє середовище, як мінімальна вимога, проводитимуться на рівні проектів запланованої діяльності. При можливості, Сторони також намагатимуться застосовувати принципи оцінки впливу на навколишнє середовище до політики, планів та програм.

8. Положення цієї Конвенції не порушують право конкретних Сторін застосовувати національні закони, приписи, адміністративні положення або вживану правову практику, які захищають інформацію, надання якої могло б завдати шкоди виробничій або комерційній таємниці або національній безпеці.

9. Положення цієї Конвенції не порушують право конкретних Сторін застосовувати, при необхідності за двосторонньою або багатосторонньою згодою, більш суворі міри, ніж ті, які містяться в цій Конвенції.

10. Положення цієї Конвенції не стосуються будь-яких зобов'язань Сторін відповідно до міжнародного права щодо діяльності, яка призводить або може призводити до транскордонного впливу.

1. Щодо запланованого виду діяльності, наведеного у Додатку I, який може призводити до значного шкідливого транскордонного впливу, Сторона походження з метою забезпечення проведення відповідних і ефективних консультацій відповідно до статті 5 оповіщає будь-яку Сторону, котра, на її думку, може бути зачепленою Стороною, як можна скоріше та не пізніше, ніж вона проінформує громадськість власної країни, про заплановану діяльність.

2. Це оповіщення, зокрема, містить:

a) інформацію про заплановану діяльність, включаючи будь-яку наявну інформацію про її можливий транскордонний вплив;

b) інформацію про характер можливого рішення; та

c) зазначення розумного терміну, протягом якого відповідно до пункту 3 цієї статті вимагається дати відповідь з врахуванням характеру запланованої діяльності;

та може містити інформацію, зазначену у пункті 5 цієї статті.

3. Зачеплена Сторона дає відповідь Стороні походження протягом терміну, наведеного в оповіщенні, підтверджуючи одержання оповіщення, та зазначає, чи має вона намір брати участь у процедурі оцінки впливу на навколишнє середовище.

4. Якщо зачеплена Сторона повідомляє, що вона не має наміру брати участь у процедурі оцінки впливу на навколишнє середовище, або якщо вона не дає відповідь протягом терміну, зазначеного в оповіщенні, то положення пунктів 5, 6, 7 та 8 цієї статті та положення статей 4-7 не застосовуються. За таких обставин не обмежується право Сторони походження визначати необхідність проведення оцінки впливу на навколишнє середовище на підставі свого національного законодавства та практики.

5. Після одержання відповіді від зачепленої Сторони з повідомленням про її намір брати участь у процедурі оцінки впливу на навколишнє середовище Сторона походження у тому випадку, коли вона ще цього не зробила, надає зачепленій Стороні:

a) відповідну інформацію, яка стосується процедури оцінки впливу на навколишнє середовище, включаючи зазначення термінів подання зауважень; та

b) відповідну інформацію про заплановану діяльність та її можливий значний шкідливий транскордонний вплив;

6. На прохання Сторони походження зачеплена Сторона надає їй розумно доступну інформацію про навколишнє середовище, яке може бути потенційно зачепленим і яке знаходиться під юрисдикцією зачепленої Сторони, якщо ця інформація необхідна для підготовки документації з оцінки впливу на навколишнє середовище. Ця інформація надається негайно та, при можливості, через спільний орган, якщо такий існує.

7. Якщо будь-яка Сторона вважає, що вона буде зачеплена у результаті значного шкідливого транскордонного впливу запланованої діяльності, переліченої у Додатку I, та якщо не надходило ніякого оповіщення відповідно до пункту 1 цієї статті, то на прохання зачепленої Сторони заінтересовані Сторони проводять обмін достатньою інформацією з метою обговорення питання про можливість виникнення значного шкідливого транскордонного впливу. Якщо ці Сторони погоджуються, що значний шкідливий транскордонний вплив, судячи з усього, буде мати місце, то відповідно застосовуються положення цієї Конвенції. Якщо ці Сторони не можуть дійти згоди щодо того, що значний шкідливий транскордонний вплив, судячи з усього, буде мати місце, будь-яка така Сторона може винести це питання на розгляд комісії по запиту відповідно до положень Додатка IV з метою з'ясування її думки про ймовірність значного шкідливого транскордонного впливу, якщо Сторони не домовились про інший спосіб урегулювання цього питання.

8. Заінтересовані Сторони забезпечують, щоб громадськість зачепленої Сторони у районах, які, судячи з усього, будуть зачеплені, мала інформацію та можливості для надання зауважень або заперечень до запланованої діяльності та щоб ці зауваження або заперечення були повідомлені компетентному органу Сторони походження або безпосередньо, або, коли це необхідно, через Сторону походження.

1. Документація з оцінки впливу на навколишнє середовище, яка має бути надана компетентному органу Сторони походження, містить, як мінімум, інформацію, яка наведена у Додатку II.

2. Сторона походження надає зачепленій Стороні відповідним чином через спільний орган, якщо такий існує, документацію з оцінки впливу на навколишнє середовище. Заінтересовані Сторони забезпечують розповсюдження цієї документації серед органів та громадськості зачепленої Сторони у районах, які, судячи з усього, підлягатимуть впливу, а також надання зауважень компетентному органу Сторони походження або безпосередньо, або, коли це необхідно, через Сторону походження, у розумні терміни до прийняття остаточного рішення стосовно запланованої діяльності.

Сторона походження після завершення підготовки документації з оцінки впливу на навколишнє середовище та без необгрунтованої затримки проводить консультації з відповідною зачепленою Стороною стосовно, зокрема, потенційного транскордонного впливу запланованої діяльності та заходів щодо зменшення або усунення її впливу. Консультації можуть стосуватися:

a) можливих альтернатив запланованої діяльності, включаючи альтернативу незастосування ніяких дій, та вжиття можливих заходів щодо зменшення значного шкідливого транскордонного впливу запланованої діяльності та моніторингу наслідків здійснення таких заходів за рахунок Сторони походження;

b) інших форм можливої взаємної допомоги щодо зменшення будь-якого значного шкідливого транскордонного впливу запланованої діяльності; та

c) будь-яких інших відповідних питань, які мають відношення до запланованої діяльності.

Сторони узгоджують на початковому етапі таких консультацій питання про їх тривалість у прийнятних часових межах. Будь-які такі консультації можуть проводитися через відповідний спільний орган там, де такий існує.

1. Сторони забезпечують, щоб в остаточному рішенні про заплановану діяльність були належним чином враховані результати оцінки впливу на навколишнє середовище, включаючи документацію з оцінки впливу на навколишнє середовище, а також зауваження до цієї документації, які одержані відповідно до пункту 8 статті 3 та пункту 2 статті 4, та підсумки консультацій, зазначених у статті 5.

2. Сторона походження повідомляє зачепленій Стороні остаточне рішення щодо запланованої діяльності разом з причинами та міркуваннями, на яких воно базується.

3. Якщо додаткова інформація про значний транскордонний вплив запланованої діяльності, яка була відсутньою на час прийняття рішення щодо цієї діяльності і яка була б здатна суттєвим чином вплинути на це рішення, стає відомою заінтересованій Стороні до початку здійснення такої діяльності, то ця Сторона негайно інформує іншу заінтересовану Сторону або заінтересовані Сторони. Якщо одна із заінтересованих Сторін просить про це, то проводяться консультації з питання про необхідність перегляду цього рішення.

1. З урахуванням ймовірного значного шкідливого транскордонного впливу діяльності, стосовно якої відповідно до цієї Конвенції здійснюється оцінка впливу на навколишнє середовище, заінтересовані Сторони на прохання будь-якої з таких Сторін визначають, чи буде проводитись післяпроектний аналіз, і якщо буде проводитись, то в якій мірі. Будь-який післяпроектний аналіз, що проводиться, містить, зокрема, спостереження за цією діяльністю та визначення будь-якого шкідливого транскордонного впливу. Такі спостереження та визначення можуть проводитись для досягнення цілей, наведених у Додатку V.

2. Якщо в результаті проведення післяпроектного аналізу Сторона походження або зачеплена Сторона мають достатні підстави вважати, що значний шкідливий транскордонний вплив має місце або виявлені фактори, які можуть призвести до такого впливу, вона негайно інформує про це іншу Сторону. Заінтересовані Сторони потім проводять консультації щодо заходів, які ще необхідно вжити з метою зменшення або усунення впливу.

Сторони можуть продовжувати виконувати чинні угоди або укладати нові двосторонні або багатосторонні угоди або інші домовленості з метою додержання своїх зобов'язань відповідно до цієї Конвенції. Такі угоди або інші домовленості можуть бути засновані на елементах, які наведені у Додатку VI.

Сторони приділяють особливу увагу розробці або більш активному виконанню конкретних дослідницьких програм, спрямованих на:

a) удосконалення існуючих методів якісної та кількісної оцінки наслідків запланованих видів діяльності;

b) більш глибоке з'ясування причинно-наслідкових зв'язків та їхньої ролі у комплексному раціональному природокористуванні;

c) проведення аналізу та моніторингу ефективності виконання рішень щодо запланованих видів діяльності з метою зведення до мінімуму або запобіганню впливу;

d) розробку методів заохочення новітніх підходів до пошуку екологічно обгрунтованих альтернатив запланованим видам діяльності, структурам виробництва та споживання;

e) розробку методології застосування принципів оцінки впливу на навколишнє середовище на макроекономічному рівні.

Сторони обмінюються результатами виконання наведених вище програм.

Додатки до цієї Конвенції є невід'ємною частиною Конвенції.

1. Сторони проводять наради приурочені по можливості до щорічних сесій Старших радників урядів держав ЄЕК з проблем навколишнього середовища та водних ресурсів. Перша нарада Сторін проводиться не пізніше ніж через один рік з часу набуття чинності цією Конвенцією. Надалі необхідність проведення нарад та їхні терміни визначаються нарадою Сторін або відповідно до поданого письмового прохання будь-якої Сторони за умови, що протягом шести місяців з часу повідомлення секретаріатом Сторін про це прохання воно буде підтримане не менш ніж третиною Сторін.

2. Сторони постійно контролюють хід виконання цієї Конвенції і для цього:

a) здійснюють огляд політики та методологічних підходів Сторін до оцінки впливу на навколишнє середовище з метою подальшого удосконалення процедур оцінки впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті;

b) обмінюються інформацією щодо досвіду, накопиченого в галузі укладання та виконання двосторонніх і багатосторонніх угод або інших домовленостей щодо використання оцінки впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті, Сторонами яких є одна або більше Сторін;

c) при необхідності звертаються до послуг компетентних міжнародних органів або наукових комітетів для вирішення методологічних або технічних питань, які виникають при досягненні цілей цієї Конвенції;

d) на своїй першій нараді розглядають та приймають консенсусом правила процедури своїх нарад;

e) розглядають і при необхідності приймають пропозиції про поправки до цієї Конвенції;

f) розглядають та вживають будь-яких додаткових заходів, які можуть стати необхідними для досягнення цілей цієї Конвенції.

1. Кожна Сторона цієї Конвенції має один голос.

2. Як виняток із загального правила, передбаченого в пункті 1 цієї статті, регіональні організації з економічної інтеграції здійснюють своє право голосу з питань, які входять до їхньої компетенції, мають кількість голосів, яка дорівнює кількості її держав-членів, які є Сторонами цієї Конвенції. Такі організації втрачають право голосу, якщо їхні держави-члени здійснюють своє право голосу, та навпаки.

Виконавчий секретар Європейської економічної комісії виконує наступні секретарські функції:

a) скликає та готує нараду Сторін;

b) передає Сторонам доповіді та іншу інформацію, одержану відповідно до положень цієї Конвенції; та

c) здійснює інші функції, які можуть бути передбачені в цій Конвенції або які можуть бути визначені Сторонами.

1. Будь-яка із Сторін може пропонувати поправки до цієї Конвенції.

2. Запропоновані поправки надаються у письмовому вигляді секретаріату, який направляє їх усім Сторонам. Запропоновані поправки обговорюються на черговій нараді Сторін за умови, що вони були направлені секретаріатом Сторонам щонайменше за дев'яносто днів до початку наради.

3. Сторони докладають усіх зусиль для досягнення згоди щодо прийняття будь-якої запропонованої поправки до цієї Конвенції шляхом консенсусу. Якщо всі засоби для досягнення консенсусу вичерпані, а згоди не досягнуто, то, як останній засіб, поправка приймається більшістю у три чверті голосів Сторін, які присутні на нараді та беруть участь у голосуванні.

4. Депозитарій доводить до відома усіх Сторін поправки до цієї Конвенції, які були прийняті відповідно до пункту 3 цієї статті, для ратифікації, схвалення або прийняття. Вони набувають чинності для Сторін, які їх ратифікували, схвалили або прийняли, на дев'яностий день після одержання депозитарієм повідомлення про їх ратифікацію, схвалення або прийняття щонайменше трьома чвертями Сторін. Надалі для будь-якої іншої Сторони поправки набувають чинності на дев'яностий день після здачі цією Стороною на зберігання документа про ратифікацію, схвалення або прийняття цих поправок.

5. Для цілей цієї статті під "Сторонами, які присутні та беруть участь голосуванні" розуміються Сторони, які присутні та голосують "за" або "проти".

6. Процедура голосування, яка викладена у пункті 3 цієї статті, не створює прецеденту для майбутніх угод, які можуть бути укладені у рамках Європейської економічної комісії.

1. При виникненні спору між двома або більше Сторонами щодо тлумачення або додержання цієї Конвенції вони намагаються врегулювати спір шляхом переговорів або будь-яким іншим способом на свій розсуд.

2. При підписанні, ратифікації, прийнятті, схваленні цієї Конвенції або приєднанні до неї або у будь-який інший час після цього Сторона може направити депозитарію письмову заяву про те, що стосовно спору, який не був розв'язаний відповідно до положень пункту 1 цієї статті, вона визнає один або обидва із наступних способів врегулювання спору як обов'язкові щодо будь-якої Сторони, яка взяла на себе таке саме зобов'язання: