Офіційний переклад Директиви здійснено Державним Департаментом з питань адаптації законодавства Міністерства юстиції України.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ТА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства та, зокрема, перше та третє речення частини 2 його статті 47,

Беручи до уваги пропозицію Комісії,

Беручи до уваги висновок Економічно-соціального комітету(1),

Беручи до уваги висновок Європейського центрального банку(2),

Діючи відповідно до процедури, встановленої статтею 251 Договору(3),

(1) OB C 234, 22.09.2005, с. 8.

(2) OB C 52, 02.03.2005, с. 37.

(3) Висновок Європейського Парламенту від 28 вересня 2005 року (не опублікований на цей момент в OB) та Рішення Ради від 7 червня 2006 року.

Оскільки:

(1) До Директиви 2000/12/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 березня 2000 року про започаткування та здійснення діяльності кредитних установ(4) були неодноразово внесені значні зміни. Наразі, коли вносяться нові зміни до вищезгаданої Директиви, бажано, щоб для внесення ясності в основні питання вона була перепрацьована та виправлена.

(4) OB L 126, 26.5.2000, с. 1. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 2006/29/ЄС (OB L 70, 9.3.2006, с. 50).

(2) Для полегшення процесу започаткування та подальшого здійснення діяльності кредитних установ необхідно усунути найбільш обструкційні відмінності між законами держав-членів у частині правил, яких дотримуються ці установи.

(3) Ця Директива є основним інструментом для досягнення на внутрішньому ринку свободи започаткування та свободи надання фінансових послуг у сфері кредитних установ.

(4) Повідомлення Комісії від 11 травня 1999 року "Імплементація концепції для фінансових ринків: план дій" з переліком цілей, які необхідно досягти для заповнення внутрішнього ринку фінансовими послугами.

Лісабонська Європейська Рада, яка відбулася 23 та 24 березня 2000 року, встановила мету імплементації плану дій до 2005 року. Перегляд та зміна положень щодо власних коштів є ключовим елементом плану дій.

(5) Заходи для координування кредитних установ повинні, для захисту заощаджень та для створення рівних умов конкуренції між цими установами, застосовуватися до усіх кредитних установ. Однак належний підхід повинен застосовуватися до об'єктивних відмінностей у їх статутах та відповідних цілях, як встановлено національними законами.

(6) Діапазон таких заходів повинен бути якнайширшим, охоплюючи усі установи, діяльність яких полягає у отриманні коштів, що підлягають відшкодуванню державою, або у формі депозитів чи інших форм, як наприклад безперервний випуск облігацій або інших подібних цінних паперів, або полягає у наданні кредитів за їх власних рахунок. Повинні бути передбачені винятки щодо певних кредитних установ, до яких ця Директива не може бути застосована. Положення цієї Директиви не повинні перешкоджати застосуванню національних законів, які передбачають спеціальні додаткові дозволи, які санкціонують здійснення кредитними установами специфічних видів діяльності або взяття зобов'язань по спеціальних видах операцій.

(7) Доцільним вважається здійснення лише основної гармонізації, необхідної та достатньої для забезпечення взаємного визнання ліцензування та систем пруденційного нагляду, забезпечуючи можливість надання єдиної ліцензії, визнаної на усій території Співтовариства, та застосування принципу пруденційного нагляду держави-члена походження. Таким чином, вимога, щоб програма заходів була створена, повинна розглядатися виключно як фактор, яких дозволяє компетентним органам приймати рішення на основі більш точної інформації, використовуючи об'єктивні критерії. Тим не менш, повинен забезпечуватися критерій гнучкості відносно вимог до правової форми кредитних установ щодо захисту банківських назв.

(8) Оскільки завдання цієї Директиви, а саме запровадження правил щодо започаткування та подальшого здійснення діяльності кредитних установ, а також пруденційного нагляду, не можуть бути досягнуті в достатній мірі державами-членами та можуть таким чином, за причини масштабу та наслідків запропонованої діяльності, бути найліпшим чином досягнуті на рівні Співтовариства, Співтовариство може ухвалити заходи, у відповідності з принципом субсидіарності, як встановлено у статті 5 Договору. У відповідності до принципу пропорційності, як встановлено у згаданій статті, ця Директива не виходить за межі, необхідні для досягнення цих завдань.

(9) Еквівалентні фінансові вимоги для кредитних установ є необхідними для забезпечення однакових заходів безпеки для власників заощаджень та справедливі умови конкуренції між подібними групами кредитних установ. Впродовж подальшого узгодження повинні бути сформульовані структурні коефіцієнти, які можуть отримуватися в рамках співробітництва між національними органами влади для дослідження, у відповідності до стандартних методів, стану кредитних установ одного виду. Ця процедура повинна сприяти здійсненню послідовного наближення систем коефіцієнтів, встановлених державами-членами та які ними застосовуються. Однак необхідно розрізнювати коефіцієнти, які спрямовані на забезпечення кредитними установами надійного менеджменту, та коефіцієнти, встановлені для цілей економічної та грошової політики.

(10) Принципи взаємного визнання та нагляд держави-члена походження вимагають, щоб компетентні органи держав-членів не надавали або відзивали ліцензію, якщо такі фактори, як зміст програм дій, географічний розподіл дій або дії, які наразі здійснюються, чітко вказують на те, що кредитна установа зробила вибір на користь законодавства однієї держави-члена з метою запобігання використання більш суворих чинних стандартів іншої держави-члена, на території якої вона здійснює або має наміри здійснювати більшу частину своєї діяльності. У випадках, якщо не існує таких чітких показників, проте більша частина сумарних активів установ у межах банківської групи розміщена на території іншої держави-члена, компетентні органи якої відповідають за здійснення нагляду на консолідованій основі у контексті статей 125 та 126, відповідальність за здійснення нагляду на консолідованій основі повинна змінюватися за згоди вказаних компетентних органів. Кредитна установа, що є юридичної особою, повинна отримувати ліцензію від держави-члена, на території якої вона має свій зареєстрований офіс. Кредитна установа, що не є юридичною особою, повинна мати свій головний офіс у державі-члені, на території якої вона отримала ліцензію на здійснення діяльності. Крім того, держави-члени повинні вимагати, щоб головний офіс кредитної установи завжди був розташований на території її держави-члена походження та щоб вона фактично здійснювала там діяльність.

(11) Компетентні органи не повинні надавати ліцензію або подовжувати ліцензію кредитній установі у випадках, якщо існує ймовірність, що вони неефективно виконують свої наглядові функції через тісні зв'язки між такою установою та іншими фізичними та юридичними особами. Кредитні установи, яким вже було надано ліцензію, повинні також відповідати вимогам компетентних органів у цьому відношенні.

(12) Посилання на ефективне виконання своїх наглядових функцій контролюючими установами охоплює нагляд на консолідованій основі, який повинен здійснюватися щодо кредитної установи у випадках, коли положення законодавства Співтовариства це передбачають. У таких випадках органи влади, до яких подаються заяви на отримання ліцензії, повинні мати змогу ідентифікувати органи, у компетенції яких знаходиться здійснення нагляду на консолідованій основі за діяльністю такої кредитної установи.

(13) Ця Директива дає змогу державам-членам та/або компетентним органам застосовувати вимоги до капіталу на індивідуальній або консолідованій основі та не застосовувати вимоги до капіталу на індивідуальній основі, якщо вони вважають це доцільним. Індивідуальний, консолідований та транскордонний консолідований нагляд є корисним інструментом наглядового контролю за діяльністю кредитних установ. Ця Директива дає змогу компетентним органам підтримувати транскордонні установи шляхом полегшення співробітництва між ними. Зокрема, компетентні органи повинні продовжувати застосування статей 42, 131 та 141 для координування їх діяльності та інформаційних запитів.

(14) Кредитні установи, які отримали ліцензію на здійснення діяльності на території їх держав-членів походження, повинні мати право здійснювати на усій території Співтовариства будь-який вид або усі види діяльності, перелік яких надано у додатку I, шляхом заснування філій або надання послуг.

(15) Держави-члени можуть також встановлювати більш жорсткі правила, ніж ті, що встановлені у першому пункті частини 1 статті 9, частини 2 статті 9 та статтях 12, з 19 по 21, з 44 по 52, 75 та з 120 по 122 для кредитних установ, які отримали ліцензію від компетентних органів. Держави-члени можуть також вимагати, щоб була дотримана стаття 123 на індивідуальній або іншій основі, та щоб субконсолідація, описана у частині 2 статті 73, застосовувалася до інших рівнів в межах групи.

(16) Вважається доцільним поширити обопільне визнання на види діяльності, перелік яких надано у додатку I, якщо вони здійснюються фінансовими установами, які є дочірніми компаніями кредитних установ, за умови, якщо такі дочірні компанії охоплюються дією консолідованого нагляду з боку їх материнських установ та дотримуються певних суворих вимог.

(17) Держава-член походження кредитної установи повинна мати змогу, у зв'язку з виконанням права заснування та свободи надання послуг, вимагати відповідності з специфічними положеннями її національних законів або регламентних актів щодо частини установ, які не були легалізовані як кредитні установи на території їх держав-членів походження та у відповідності до видів діяльності, перелік яких викладено у Додатку I, за умови, якщо, з одного боку, такі положення є порівняно подібними до законодавства Співтовариства та спрямовані на захист загального блага, а з іншого боку, такі установи або такі види діяльності не підпадають під дію еквівалентних правил згідно цього законодавства або регламентних актів їх держав-членів походження.

(18) Держави-члени повинні забезпечити, щоб не існувало перепон для здійснення діяльності, щодо якої досягнуто взаємне визнання у таких самий спосіб, як це відбувається на території держави-члена походження, допоки це визнання не суперечить правовим нормам, які захищають загальне благо на території держави-члена походження.

(19) Правила, які скеровують діяльність філій кредитних установ, які мають свій головний офіс поза межами Співтовариства, повинні бути однаковими на усій території Співтовариства. Важливим є забезпечення того, щоб такі правила не були більш сприятливими ніж ті, які застосовують до філій установ з іншої держави-члена. Співтовариство повинне мати змогу укладати угоди з третіми країнами, які передбачають застосування правил, що повинні таким самим чином застосовуватися до таких філій на всій території Співтовариства. Філії кредитних установ, легалізовані на території третіх країн, не повинні користуватися правами щодо свободи надання послуг згідно другого пункту статті 49 Договору або свободи заснування на території держав-членів, окрім тих держав, на території яких вони засновані.

(20) Повинна досягатись домовленість, на основі обопільності, між Співтовариством та третіми країнами з метою надання можливості практичного здійснення консолідованого нагляду на найбільш можливій географічній зоні.

(21) Відповідальність за контролювання фінансової стійкості кредитної установи та, зокрема, її платоспроможності, повинна покладатися на її державу-члена походження. Компетентні органи держави-члена перебування повинні відповідати за нагляд за ліквідністю філії та грошовою політикою.

Контроль ринкового ризику повинен бути об'єктом тісної співпраці між компетентними органами держав-членів походження та держав-членів перебування.

(22) Належне функціонування внутрішнього банківського ринку потребує не лише застосування правових норм, а також тісної та регулярної співпраці та в значній мірі посиленого наближення та узагальнення регуляторних та наглядових практичних методик між компетентними органами держав-членів. З цією метою, зокрема, розгляд проблем щодо окремих кредитних установ та обопільний обмін інформацією повинен здійснюватися у межах роботи Комітету європейських органів банківського нагляду, встановленого Рішенням Комісії 2004/5/ЄС(1). Така процедура обміну інформацією в жодному випадку не повинна замінювати двосторонню співпрацю. Без шкоди їх власним контрольним повноваженням, компетентні органи держав-членів перебування повинні мати змогу, у екстрених випадках та за їх власною ініціативою або за ініціативи компетентних органів держави-члена походження, проводити перевірку того, що діяльність кредитної установи, створеної на території їх держав-членів, здійснюється згідно відповідних законів та принципів належних адміністративних та облікових процедур, а також відповідного внутрішнього контролю.

(1) OB L 3, 7.1.2004, с. 28.

(23) Доцільним вважається налагодження обміну інформацією між компетентними органами та органами або установами, які з огляду на свої функції сприяють посиленню стабільності фінансової системи. Для захисту конфіденційної сутності наданої інформації, перелік адрес повинен зберігатися за дотримання жорстких обмежень.

(24) Певні дії, наприклад шахрайство або незаконні дії, пов'язані зі службовою інформацією, які ймовірно можуть негативно вплинути на стабільність, включаючи цілісність фінансової системи, навіть якщо до цього причетні установи, які не є кредитними.

(25) У випадках, якщо обумовлено, що інформація може бути розголошена лише за спеціальної згоди з боку компетентних органів, вони повинні мати змогу, за доцільності, надавати свою згоду у відповідності до жорстких умов.

(26) Обмін інформацією між, з одного боку, компетентними органами та, з іншого боку, центральними банками та іншими структурами з подібною функцією у межах їх спроможності у якості керівних грошово-кредитних установ та, за доцільності, з іншими державними органами влади, які відповідають за здійснення контролю за платіжною системою, також повинен підлягати вимозі щодо надання дозволу.

(27) Для потреб покращення пруденційного нагляду за діяльністю кредитних установ та захисту клієнтів кредитних установ, аудитори повинні взяти на себе зобов'язання за належне звітування перед компетентними органами за будь-яких обставин впродовж виконання їх завдань, коли вони отримують інформацію про певні факти, які розглядаються як такі, що мають серйозний вплив на фінансове становище або адміністративну або облікову організацію кредитної установи. З цієї ж причини держави-члени повинні також забезпечувати, щоб таке зобов'язання застосовувалося за будь-яких обставин у випадку, коли такі факти виявляються аудитором під час виконання його функцій в компанії, яка має тісні зв'язки з кредитною установою. Зобов'язання аудиторів полягає в тому, щоб за необхідності повідомляти компетентним органам про певні факти та рішення щодо кредитної установи, які вони виявляють під час виконання їх функцій в нефінансовій установі, не змінюючи саму сутність їх функцій в цій установі чи способу, у який вони повинні виконувати такі функції в такій установі.

(28) Ця Директива встановлює, що для окремих статей власних коштів кваліфікаційні критерії повинні визначатися без шкоди можливості держав-членів застосовувати більш суворі положення.

(29) Відповідно до сутності статей, які становлять власні кошти, ця Директива розрізняє, з одного боку, статті, які становлять первинні власні кошти та, з іншого боку, статті, які містять додаткові власні кошти.

(30) Для відображення того факту, що статті, які становлять додаткові власні кошти, не є однакової сутності з тими, які становлять первинні власні кошти, обсяг перших, включених до власних коштів, не повинен перевищувати первинні власні кошти. Крім того, обсяг певних статей включених додаткових власних коштів не повинен перевищувати однієї другої первинних власних коштів.

(31) Для запобігання виникненню порушень правил конкуренції, державні кредитні установи не повинні включати до своїх власних коштів гарантії, надані їх державами-членами або місцевими органами влади.

(32) У будь-який момент здійснення нагляду, коли необхідним вважається визначення обсягу консолідованих власних коштів групи кредитних установ, калькуляція повинна здійснюватися відповідно до цієї Директиви.

(33) Точна облікова методологія, яка має використовуватися для калькуляції власних коштів, їх відповідності ризику, який впливає на кредитну установу, та для оцінювання концентрації ризиків, повинна враховувати положення Директиви Ради 86/635/ЄЕС від 8 грудня 1986 року про річні звіти та консолідовані звіти банків та інших фінансових установ(1), яка запроваджує певні адаптації положень Сьомої Директиви Ради 83/349/ЄЕС від 13 червня 1983 року про консолідовані звіти(2) або Регламенту (ЄС) N 1606/2002 Європейського Парламенту та Ради від 19 липня 2002 року про застосування міжнародних стандартів обліку(3), які регулюють облік кредитних установ згідно національного законодавства.

(1) OJ L 372, 31.12.86, с. 1. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 2003/51/ЄС Європейського Парламенту та Ради (OB L 178, 17.7.2003, с. 16).

(2) OB L 193, 18.7.1983, с. 1. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 2003/51/ЕС.

(3) OB L 243, 11.9.2002, с. 1.

(34) Мінімальні вимоги до капіталу відіграють центральну роль у здійсненні нагляду за діяльністю кредитних установ та у взаємному визнанні наглядових методик. У цьому відношенні положення про мінімальні вимоги до капіталу повинні розглядатися у сполученні з іншими специфічними інструментами, які також гармонізують фундаментальні методи нагляду за діяльністю кредитних установ.

(35) Для запобігання виникненню порушень правил конкуренції та для посилення банківської системи на внутрішньому ринку, доцільним вважається встановлення загальних мінімальних вимог до капіталу.

(36) Для потреб забезпечення відповідної платоспроможності, важливо встановити мінімальні вимоги до капіталу, які зважують активи та позабалансові статті за ступенем ризику.

(37) Щодо цього, 26 червня 2004 року Базельський Комітет з питань банківського нагляду ухвалив рамкову угоду щодо міжнародного наближення оцінювання капіталу та вимог до капіталу. Положення цієї Директиви щодо мінімальних вимог до капіталу кредитних установ та положення щодо мінімального капіталу Директиви 2006/49/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 14 червня 2006 року про достатність капіталу інвестиційних компаній та кредитних установ(4) формують еквівалент по відношенню до положень Базельської рамкової угоди.

(4) OB L 177, 30.06.2006, с. 201.

(38) Основним вважається врахування розмаїття кредитних установ на території Співтовариства шляхом надання альтернативних підходів до калькуляції мінімальних вимог до капіталу для кредитного ризику, який включає в себе різноманітні рівні чутливості до ризику та вимагає різних рівнів складності. Використання внутрішніх рейтингів та власних методів оцінювання кредитними установами індивідуальних параметрів кредитного ризику являє собою значне покращення у сфері чутливості до ризику та пруденційної цілісності правил кредитних установ. Повинні впроваджуватися відповідні стимули для кредитних установ для того, щоб вони рухалися у напрямі впровадження більш сенситивних до ризиків підходів. У ході опрацювання оцінок, необхідних для застосування підходів до кредитного ризику цієї Директиви, кредитні установи повинні привести свої потреби щодо обробки інформації у відповідність з інтересами щодо захисту законних даних свої клієнтів, які регулюються чинним законодавством Співтовариства щодо захисту інформації, покращуючи оцінювання кредитного ризику та процеси управління кредитними установами для надання методів визначення регуляторних вимог до власних коштів кредитних установ, які відображають рівень складності індивідуальних процесів кредитних установ. Обробка інформації повинна здійснюватися відповідно до правил про передачу особистої інформації, встановлених Директивою 95/46/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 жовтня 1995 року про захист фізичних осіб стосовно обробки персональної інформації та безперешкодного руху такої інформації(1). У цьому відношенні обробка інформації у зв'язку з нараженням та управління ризиками щодо користувачів повинна розглядатися як така, що включає розвиток та оцінювання управління кредитним ризиком та системи вимірювання ризику. Це використовується не лише для виконання законного інтересу кредитних установ, але й для потреб цієї Директиви для використання більш досконалих методів оцінювання ризиків та управління ними і також їх використання для потреб регуляторних власних коштів.

(1) OB L 281, 23.11.95, с. 31. Директива зі змінами, внесеними Регламентом (ЄС) N 1882/2003 (OB L 284, 31.10.2003, с. 1).

(39) Стосовно використання зовнішніх оцінювань та власних оцінювань установ або внутрішніх рейтингів, необхідно враховувати той факт, що наразі лише останні приведені в регулятивний порядок юридичною особою - самою фінансовою установою, - які підпадають під дію процесу ліцензування Співтовариства. У випадку зовнішніх рейтингів, їх використання базується на основі даних, про які відомо, що вони були надані від визнаних рейтингових агентств, які на території Співтовариства наразі не підпадають під дію процесу ліцензування. З огляду на важливість зовнішніх рейтингів у зв'язку з калькуляцією вимог до капіталу відповідно до цієї Директиви, відповідне майбутнє ліцензування та процес нагляду щодо рейтингових агентств повинен бути об'єктом розгляду.

(40) Мінімальні вимоги до капіталу повинні бути пропорційними ризикам, на які вони спрямовані. Зокрема, зменшення рівнів ризику, які утворюються в результаті наявності значної кількості відносно незначних впливів, повинне відображатися у вимогах.

(41) Положення цієї Директиви враховують принцип пропорційності, беручи до уваги, зокрема, розмаїття операцій по обсягу та масштабу та діапазон діяльності кредитних установ. Дотримання принципу пропорційності також означає, що найбільш прості рейтингові процедури, навіть у межах Підходу оцінювання кредитного ризику на основі внутрішніх рейтингів (IRB-підхід), визнані для роздрібних ризиків.

(42) Еволюційна сутність цієї Директиви дозволяє кредитним установам робити вибір з-поміж трьох підходів перемінної складності. Для надання можливості особливо малим кредитним установам обрати більш чутливий до ризиків IRB-підхід, компетентні органи повинні імплементувати положення пунктів (a) та (b) частини 1 статті 89 у будь-якому випадку, коли це необхідно. Згадані положення повинні тлумачитись таким чином, щоб класи ризиків, зазначені у пунктах (a) та (b) частини 1 статті 89, включали усі ризики, які прямо або опосередковано класифіковані у парі з ними по усій цій Директиві. Зазвичай компетентні органи не повинні диференціювати ці три підходи стосовно процесу наглядового огляду, тобто кредитні установи, які здійснюють діяльність відповідно до Стандартизованого підходу, не повинні виключно з цієї причини підлягати нагляду на менш жорсткій основі.

(43) Більш широке визнання повинне застосовуватися до методик зменшення кредитного ризику у межах правил, розроблених для забезпечення того, щоб на платоспроможність не впливало неналежне визнання. Поточне звичайне банківське забезпечення відповідних держав-членів для зменшення кредитних ризиків повинне за будь-якої можливості визнаватися у Стандартизованому підході, а також у інших підходах.

(44) Для забезпечення того, щоб ризики та зменшення ризиків, які виникають в результаті операцій з сек'юритизації та інвестиційних операцій установи, відбивалися у мінімальних вимогах до капіталу, необхідно включати правила, передбачені для дослідження таких операцій та інвестицій, які були б пруденційно надійними та чутливими до ризиків.

(45) Операційний ризик є суттєвим ризиком, з яким стикаються кредитні установи та який потребує покриття власними коштами. Вкрай важливим є врахування розмаїття кредитних установ на території Співтовариства шляхом надання альтернативних підходів до калькуляції вимог до операційного ризику, які включають різні рівні чутливості до ризику та вимагають різних рівнів складності. Повинні впроваджуватися відповідні стимули для кредитних установ для того, щоб вони рухалися у напрямі впровадження більш сенситивних до ризиків підходів. З огляду на початковий стан методики оцінювання та управління оперативним ризиком, правила повинні бути піддані огляду та вдосконалені за необхідності, включаючи питання щодо нагляду за різними галузями бізнесу та визнання методик зменшення ризику. У цьому відношенні особливу увагу необхідно приділити врахуванню страхування у простих підходах для калькуляції вимог до капіталу для операційного ризику.

(46) Для забезпечення адекватної платоспроможності кредитних установ у межах групи, необхідно, щоб мінімальні вимоги до капіталу застосовувалися на основі консолідованого фінансового стану групи. Для забезпечення того, щоб власні кошти належним чином розподілялися у межах групи та були доступними за захисту збережень, у разі необхідності мінімальні вимоги до капіталу повинні застосовуватися до окремих кредитних установ у межах групи, допоки ця мета не буде ефективно досягнута у інший спосіб.

(47) Ключові правила моніторингу великих ризиків кредитних установ повинні бути гармонізовані. Держави-члени повинні мати здатність ухвалювати більш жорсткі положення ніж ті, які передбачені цією Директивою.

(48) Моніторинг та контроль ризиків кредитної установи повинні бути складовою частиною нагляду за її діяльністю. Таким чином, надмірна концентрація ризиків, які впливають на одного клієнта або групу клієнтів, можуть призвести до неприйнятного ризику збитків. Така ситуація може вважатися шкідливою для платоспроможності кредитної установи.

(49) Оскільки кредитні установи на внутрішньому ринку залучені до прямої конкуренції між собою, вимоги до моніторингу повинні бути однаковими по всій території Співтовариства.

(50) У той час, коли вважається доцільним заснувати визначення ризиків для потреб обмежень великих ризикових уражуваностей на ті, що передбачені для потреб мінімальних вимог до власних фондів для кредитного ризику, не вважається доцільним посилатися на принцип щодо зважувань та ступенів ризику. Такі зважування та ступені ризику були розроблені для встановлення загальної вимоги до платоспроможності для покриття кредитного ризику кредитних установ. Для обмеження максимальних збитків, яких може зазнати кредитна установа через будь-якого окремого клієнта або групу сполучених клієнтів, доцільним вважається ухвалення правил для визначення великих ризикових уражуваностей, які враховують номінальну вартість ризику без застосування зважувань та ступенів ризику.

(51) Коли це вважається бажаним, впродовж подальшого огляду положень щодо великих ризикових уражуваностей, для того, щоб дозволити визнання наслідків зменшення кредитного ризику у спосіб, подібний до того, який дозволено для цілей мінімальної вимоги до капіталу для обмеження вимог до калькуляції, правила щодо зменшення кредитного ризику були розроблені у контексті загального диверсифікованого кредитного ризику, який виникає в результаті ризикових уражуваностей з боку великої кількості контрагентів. Відповідним чином, визнання наслідків таких методик у цілях обмежень великих ризикових уражуваностей, призначених для обмеження максимальних збитків, які можуть зазнаватися через будь-якого окремого клієнта або групи пов'язаних клієнтів, повинне піддаватися пруденційним заходом безпеки.

(52) У разі, якщо кредитна установа зазнає ризикової уражуваності з боку своєї власної материнської компанії або з боку інших дочірніх компаній своєї материнської компанії, у цьому випадку необхідне застосування спеціальних застережливих заходів. Управління ризиковими уражуваностями, яким піддаються кредитні установи, повинне здійснюватися у повністю автономний спосіб відповідно до принципів обґрунтованого банківського управління, не беручи до уваги інші міркування. У випадках, якщо вплив, який вчиняється особами прямо або опосередковано, на утримання кваліфікованої участі у кредитній установі ймовірно завдає шкоди належному та обґрунтованому управлінню згаданою установою, компетентні органи повинні вжити заходів для запобігання та усунення наслідків такої ситуації. У сфері великих ризикових уражуваностей повинні встановлюватися спеціальні стандарти, включаючи більш жорсткі обмеження щодо ризикових уражуваностей, яким піддає свою власну групу кредитна установа. Такі стандарти не обов'язково, проте можуть бути застосовані у разі, коли материнська компанія є фінансовою холдинговою компанією або кредитною установою, або у разі, якщо інші дочірні компанії є також кредитними або фінансовими установами або компаніями, які надають допоміжні послуги, за умови, якщо усі такі компанії охоплюються наглядовими заходами кредитної установи на консолідованій основі.

(53) Кредитні установи повинні гарантувати, що вони мають внутрішній капітал, який, беручи до уваги ризики, яким вони піддаються або можуть піддаватися, буде адекватним по кількості, якості та розподілу. Відповідним чином, кредитні установи повинні мати у розпорядженні стратегії та процеси для оцінювання та підтримання адекватності їх внутрішнього капіталу.

(54) Компетентні органи несуть відповідальність за дотримання вимог щодо того, що кредитні установи мають належну організацію та адекватні власні кошти, беручи до уваги ризики, яким вони піддаються або можуть піддаватися.

(55) Для ефективного функціонування внутрішнього банківського ринку, Комітет європейських органів банківського нагляду повинен робити свій внесок у послідовне застосування цієї Директиви та наближення наглядових методик на усій території Співтовариства, а також направляти щорічні звіти до установ Співтовариства щодо досягнутого прогресу.

(55) Для ефективного функціонування внутрішнього банківського ринку, Комітет європейських органів банківського нагляду повинен робити свій внесок у послідовне застосування цієї Директиви та наближення наглядових методик на усій території Співтовариства, а також направляти щорічні звіти до установ Співтовариства щодо досягнутого прогресу.

(56) З цієї ж причини та для забезпечення того, щоб кредитні установи Співтовариства, які активно працюють на території окремих держав-членів, не були диспропорційне обтяжені у результаті постійних зобов'язань з боку компетентних органів окремої держави-члена щодо ліцензування та нагляду, вкрай важливим є значна активізація співпраці між компетентними органами. У цьому контексті роль консолідуючого наглядового органу повинна бути зміцнена. Комітет європейських органів банківського нагляду повинен підтримувати та активізувати таку співпрацю.

(57) Нагляд за діяльністю кредитних установ на консолідованій основі має на меті, зокрема, захист інтересів депозитаріїв кредитних установ та забезпечення стабільності фінансової системи.

(58) Для досягнення ефективності нагляд на консолідованій основі повинен застосовуватися до усіх банківських груп, включаючи ті материнські компанії таких груп, які не є кредитними установами. Компетентні органи повинні мати необхідні правові інструменти, які дозволили б їм здійснювати такий нагляд.

(59) У випадку з групою з диверсифікованими видами діяльності, коли материнські компанії контролюють принаймні одну дочірню компанію кредитної установи, компетентні органи повинні мати змогу оцінювати фінансове становище кредитної установи у складі такої групи. Компетентні органи повинні принаймні мати у своєму розпорядження засоби для отримання від усіх компаній у межах групи інформації, необхідної для виконання їх функцій. Співпраця між органами влади, відповідальними за нагляд за різними фінансовими секторами, повинна запроваджуватися у випадку з групами компаній, які здійснюють фінансову діяльність у різних сферах. У процесі наступної координації держави-члени повинні мати змогу встановлювати відповідні методи консолідації досягнень мети цієї Директиви.

(60) Держави-члени повинні мати змогу відкликати або тимчасово припиняти банківську ліцензію у випадку, якщо структури групи вважаються такими, що здійснюють банківську діяльність неналежним чином, зокрема, по тій причині, що такі структури не можуть піддаватися ефективним наглядовим заходам. У зв'язку з цим, компетентні органи повинні мати необхідну компетенцію для забезпечення обґрунтованого та належного управління кредитними установами.

(61) Для того, щоб внутрішній банківський ринок функціонував з поступовою ефективністю, а громадянам Співтовариства надавалися адекватні рівні прозорості, необхідно, щоб компетентні органи оприлюднювали таким шляхом, який дозволив би обгрунтовано порівнювати спосіб, у який впроваджується ця Директива.

(62) Для покращення ринкової дисципліни та стимулювання кредитних установ для покращення їх ринкової стратегії, контролю ризиків та внутрішньої організації управління, кредитними установами повинне забезпечуватися належне інформування громадськості.

(63) Дослідження проблем, пов'язаних з питаннями, які охоплюються цією Директивою, а також іншими Директивами щодо діяльності кредитних установ, передбачає співпрацю між компетентними органами та Комісією, зокрема тоді, коли воно проводиться з метою досягти більш тісної співпраці.

(64) Заходи, необхідні для імплементації цієї Директиви, повинні ухвалюватися відповідно до Рішення Ради 1999/468/ЄС від 28 червня 1999 року, що встановлює процедури виконання імплементаційних повноважень, покладених на Комісію(1).

(1) OB L 184, 17.07.99, с. 23.

(65) У своїй резолюції від 5 лютого 2002 року про імплементацію законодавства щодо фінансових послуг(2), Парламентом було запропоновано, щоб Парламент та Рада мали рівні повноваження щодо нагляду за способом, у який Комісія здійснює свою виконавчу роль, для відображення законодавчих повноважень Парламенту згідно Статті 251 Договору. В офіційній заяві, яка була виголошена перед Парламентом у той же день його Президентом, Комісія підтримала таку пропозицію. 11 грудня 2002 року Комісія запропонувала поправки до Рішення 1999/468/ЄС та 22 квітня 2004 року подала пропозицію з внесеними поправками. Парламент вважає, що ця пропозиція не зберігає його виключних законодавчих прав. На думку Парламенту, Парламент та Рада повинні мати змогу оцінювати надання імплементаційних повноважень Комісії у визначений період. Таким чином, вважається доцільним обмежити період, впродовж якого Комісія може ухвалювати імплементаційні заходи.

(2) OB C 284 E, 21.11.2002, с. 115.

(66) Парламенту повинен надаватися тримісячний період з моменту першого представлення проекту поправок та імплементаційних заходів з метою надання йому можливості розглянути їх та винести своє рішення. Однак, у термінових та належним чином обґрунтованих випадках, необхідно передбачити можливість скорочення цього періоду. Якщо впродовж цього періоду Парламент ухвалює резолюцію, Комісія повинна повторно розглянути проект поправок та заходів.

(67) Для запобігання дестабілізуючих ситуацій на ринку та для забезпечення тривалості загальних обсягів власних коштів, доцільним вважається формування спеціальних перехідних угод.

(68) З огляду на чутливість до ризиків правил про мінімальні вимоги до капіталу, бажано періодично проводити аналіз того, чи впливають вони значним чином на економічний цикл. Комісія, враховуючи внесок Європейського центрального банку, повинна звітувати щодо таких аспектів перед Європейським Парламентом та Комісією.

(69) Заходи, необхідні для нагляду за ризиками ліквідності, також повинні бути гармонізовані.

(70) Ця Директива дотримується фундаментальних прав та принципів, визнаних, зокрема, Хартією Європейського Співтовариства з прав людини основними принципами законодавства Співтовариства.

(71) Зобов'язання щодо інкорпорування цієї Директиви в національне законодавство повинне обмежуватися тими положеннями, які репрезентують самостійну зміну у порівнянні з більш ранніми директивами. Зобов'язання щодо інкорпорування положень, які залишаються незмінними, є чинним згідно більш ранніх директив.

(72) Ця Директива не повинна перешкоджати виконанню зобов'язань держав-членів щодо часових обмежень на інкорпорування у національне законодавство Директив, встановлених у частині B додатка XIII,

УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

1. Ця Директива встановлює правила щодо заснування та здійснення діяльності кредитних установ, а також правила здійснення пруденційного нагляду на ними.

2. Стаття 39 та секція 1 глави 4 розділу V застосовуються до фінансових холдингових компаній та холдингових компаній зі змішаними видами діяльності, які мають свої головні офіси на території Співтовариства.

3. Установи, які вилучені на постійній основі зі сфери застосування у відповідності до статті 2, за виключенням центральних банків держав-членів, повинні розглядатися як фінансові установи для потреб статті 39 та секції 1 глави 4 розділу V.

Ця Директива не повинна застосовуватися до наступних інституцій:

- центральні банки держав-членів,

- поштові жиро-інститути,

- у Бельгії, "Institut de Reescompte et de Garantie/Gerdiscontering- en Waarborginstituut",

- у Данії, "Dansk Eksportfinansieringsfond", "Danmarks Skibskreditfond", "Dansk Landbmgs Realkreditfond" та "KommuneKredit",

- у Німеччині, "Kreditanstalt fur Wiederaufbau", компанії, які визнані згідно "Wohnungsgemeinnutzigkeitsgesetz" як органи Державної житлової політики, та які в основному не залучені у проведення банківських транзакцій, та компанії, визнані згідно згаданого закону як неприбуткові житлові компанії,

- у Греції, (Tamio Parakatathikon kai Danion),

- у Іспанії, "bistituto de Credito Oficial",

- у Франції "Caisse des depots et consignations",

- в Ірландії, кредитні спілки та об'єднання взаємодопомоги,

- в Італії, "Cassa depositi e prestiti"

- у Латвії, "krajaizdevu sabiedribas", компанії, які визнані згідно "krajaizdevu sabiedribu likums" як кооперативні компанії, які надають фінансові послуги виключно свої членам,

- у Литві, "kredito unijos", окрім "Centrine kredito unija",

- в Угорщині, "Magyar Fejiesztesi Bank Rt." та "Magyar Export-Import Bank Rt.",

- в Нідерландах, "Nederlandse Investeringsbank voor Ontwikkelingslanden NV", "NV Noordelijke Ontwikkelingsmaatschappij", "NV Industriebank Limburgs Instituut voor Ontwikkeling en Financiering" та "Overijsselse Ontwiddelingsmaatschappij NV",

- в Австрії, компанії, визнані як житлові асоціації в державних інтересах, та "Osterreichische Kontrollbank AG",

- у Польщі, "Spoldzielcze Kasy Oszczednosciowo - Kreditowe" та "Bank Gospodarstwa Krajowego",

- у Португалії, "Caixas Economicas", існуючі на 1 січня 1986 року за виключенням тих, які були інкорпоровані як компанії з обмеженої відповідальність та "Caixa Economica Montepio Geral",

- у Фінляндії, "Teollisen yhteistyon rahasto Oy/Fonden for industriellt samarbete AB" та "Pinnvera Oyj/Finnvera Abp",

- у Швеції, "Svenska Skeppshypotekskassan",

- в Об'єднаному Королівстві, the National Savings Bank, the Commonwealth Development Finance Company Ltd, the Agricultural Mortgage Corporation Ltd, the Scottish Agricultural Securities Corporation Ltd, Королівські Агенти для закордонних урядів та адміністрацій, кредитні спілки та муніципальні банки.

1. Одна або кілька кредитних установ, розташованих на території однієї держави-члена, та які приєднані на постійній основі, на 15 грудня 1977 року, до центрального органу, який здійснює нагляд за їх діяльністю та який засновано на території однієї держави-члена, можуть бути вилучені з вимог статті 7 та частини 1 статті 11 якщо, не пізніше ніж на 15 грудня 1979 року, національне законодавство обумовлює наступне:

(a) зобов'язання центрального органу та дочірніх установ є спільними, а певна заборгованість та зобов'язання його дочірніх установ є у повному обсязі забезпеченими центральним органом;

(b) платоспроможність та ліквідність центрального органу та усіх дочірніх установ піддається спільному моніторингу на основі консолідованих звітів, а також

(c) керівництво центрального органу вповноважене видавати інструкції керівництву дочірніх установ.

Кредитні установи, що діють на місцевому рівні та приєднані у якості дочірніх установ після 15 грудня 1997 року до центрального органу у розумінні першого пункту, можуть отримувати зиск з умов, встановлених щодо цього, якщо вони є належними доповненнями до мережі, яка належить згаданому центральному органу.

У випадку кредитних установ, окрім тих, що були засновані у зонах, нещодавно відновлених з моря, або утворились у результаті розділення або об'єднання існуючих установ, залежних або підзвітних центральному органу. Комісія, відповідно до процедури, зазначеної у частині 2 статті 151, може встановити додаткові правила щодо застосування другого пункту, включаючи скасування винятків, передбачених у першому пункті, коли це випливає з висновку, що приєднання нових установ, які отримують зиск від заходів, встановлених у другому пункті, могло б негативно впливати на конкуренцію.

2. Кредитна установа, зазначена у першому пункті частини 1, також може бути виключена з положень статей 9 та 10, а також секцій 2, 3, 4, 5 та 6 глави 2 розділу V та глави 3 за умови, якщо без шкоди застосуванню згаданих положень до центрального органу, сукупність, яка складається з центрального органу та його дочірніх установ, підпадатиме під дію згаданих положень на консолідованій основі.

У разі такого виключення, статті 16, 23, 24, 25, частини з 1 по 3 статті 26 та статті з 28 по 37 повинні застосовуватися до сукупності, яка складається з центрального органу та його дочірніх установ.

Для потреб цієї Директиви повинні застосовуватися наступні визначення:

(1) "кредитна установа" означає:

(a) компанія, діяльність якої полягає в отриманні депозитів або інших коштів, які підлягають сплаті, від населення та надання кредитів за свій власний рахунок; або

(b) установи-емітенти електронних грошей у розумінні Директиви 2000/46/ЄС(1);

(1) Директива 2000/46/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 18 вересня 2000 року про започаткування та здійснення діяльності установ-емітентів електронних грошей та пруденційний нагляд за цією діяльністю (OB L 275, 27.10.2000, с. 39).

(2) "ліцензія" означає інструмент, виданий у будь-якій формі органами влади, за допомогою якого кредитній установі надається право здійснювати комерційну діяльність;

(3) "філія" означає місце здійснення комерційної діяльності, яке формує юридичне залежну частину кредитної установи та безпосередньо проводить усі або певні транзакції, які властиві комерційній діяльності кредитних установ;

(4) "компетентні органи" означає національні органи влади, вповноважені законом або регламентом здійснювати нагляд за діяльністю кредитних установ;

(5) "фінансова установа" означає компанію, за виключенням кредитної установи, основним видом діяльності якої є прийняття внесків та здійснення одного або кількох видів діяльності, перелік яких надано у підпунктах з 2 по 12 додатка I.

(6) "установи", для потреб секцій 2 та 3 глави 2 розділу V, означає установи, як зазначено у пункті (с) частини 1 статті 3 Директиви 2006/49/ЄС;

(7) "держава-член походження" означає державу-члена, на території якої кредитній установі було видано ліцензію відповідно до статей з 6 по 9 та з 11 по 14;

(8) "держава-член перебування" означає державу-члена, на території якої кредитна установа має філію або надає послуги;

(9) "контроль" означає відносини між материнською компанією та дочірньою компанією, як зазначено у статті 1 Директиви 83/349/ЄЕС, або подібні відносини між будь-якою фізичною або юридичною особою та компанією;

(10) "участь" для потреб підпунктів (o) та (p) статті 57, статей з 71 по 73 та глави 4 розділу V означає участь у розумінні першого речення статті 17 Четвертої Директиви Ради 78/660/ЄЕС від 25 липня 1978 року про річні звіти окремих видів компаній(2), або володіння, пряме або опосередковане, 20% або більше прав голосів або капіталу компанії;

(2) OB L 222, 14.8.78, с. 11. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 2003/51/ЄС.

(11) "кваліфікаційне володіння" означає пряме або опосередковане володіння компанією, яке становить 10% або більше капіталу чи прав голосів або яке уможливлює здійснення значного впливу на управління такою компанією;

(12) "материнська компанія" означає:

(a) материнську компанію, яку зазначено у статтях 1 та 2 Директиви 83/349/ЄЕС; або

(b) для потреб статей з 71 по 73, секції 5 глави 2 розділу V та глави 4, материнську компанію у розумінні частини 1 статті 1 Директиви 83/349/ЄЕС та будь-яку компанію, яка, за висновком компетентних органів, здійснює домінуючий вплив на іншу компанію;

(13) "дочірня компанія" означає:

(a) дочірню компанію, як зазначено у статтях 1 та 2 Директиви 83/349/ЄЕС; або

(b) для потреб статей з 71 по 73, секції 5 глави 2 розділу V та глави 4, дочірню компанію у розумінні частини 1 статті 1 Директиви 83/349/ЄЕС та будь-яку компанію, на яку, за висновком компетентних органів, здійснюється домінуючий вплив з боку материнської компанії;

Усі дочірні фірми дочірніх компаній також вважаються дочірніми фірмами компанії, яка є їх первинною материнською компанією.

(14) "материнська кредитна установа на території держави-члена" означає кредитну установу, яка має кредитну установу або фінансову установу у якості дочірньої компанії або яка володіє участю у такій установі, та яка сама по собі не є дочірньою компанією іншої кредитної установи, якій видано ліцензію на території тієї ж держави-члена, або фінансової холдингової компанії, заснованої на території тієї ж держави-члена;

(15) "материнська фінансова холдингова компанія на території держави-члена" означає фінансову холдингову компанію, яка не є сама по собі дочірньою компанією кредитної установи, якій надано ліцензію на території тієї ж держави-члена, або фінансової холдингової компанії, заснованої на території тієї ж держави-члена;

(16) "материнська кредитна установа ЄС" означає материнську кредитну установу на території держави-члена, яка не є дочірньою компанією іншої кредитної установи, якій надано ліцензію на здійснення діяльності на території будь-якої держави-члена або фінансової холдингової компанії, заснованої на території будь-якої держави-члена;

(17) "материнська фінансова холдингова компанія ЄС" означає материнську фінансову холдингову компанію на території держави-члена, яка не є дочірньою компанією іншої кредитної установи, якій надано ліцензію на здійснення діяльності на території будь-якої держави-члена або фінансової холдингової компанії, заснованої на території будь-якої держави-члена;

(18) "державні організації" означає некомерційні адміністративні органи, які несуть відповідальність перед центральними урядами, регіональними урядами та місцевими органами влади або органами влади, які з огляду на компетентні органи виконують такі ж зобов'язання, як і регіональні та місцеві органи влади або некомерційні компанії, що знаходяться у власності центральних урядів, які мають точно визначені гарантійні розпорядження та можуть включати самостійні органи, які регулюються законом та знаходяться під державним наглядом;

(19) "фінансова холдингова компанія" означає фінансову установу, дочірні компанії якої є виключно або переважно кредитними установами або фінансовими установами, а принаймні одна з таких дочірніх компаній є кредитною установою та яка не є змішаною фінансовою холдинговою компанією у розумінні частини 15 статті 2 Директиви 2002/87/ЄС(1);

(1) Директива 2002/87/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 грудня 2002 року про додатковий нагляд за діяльністю кредитних установ, страхових компаній та інвестиційних фірм, об'єднаних у фінансовий конгломерат (OB L 35, 11.2.2003, с. 1). Директива з поправками, внесеними Директивою 2005/1/ЄС.

(20) "холдингова компанія зі змішаною діяльністю" означає материнську компанію, іншу ніж фінансова холдингова компанія або кредитна установа, або змішана фінансова холдингова компанія у розумінні частини 15 статті 2 Директиви 2002/87/ЄС, дочірні компанії якої мають у складі принаймні одну кредитну установу;

(21) "компанії з надання допоміжних послуг" означає компанію, основним видом діяльності якої є володіння або управління майном, надання послуг у сфері управління обробкою інформації, або будь-який подібний вид діяльності, який є допоміжним щодо основного виду діяльності однієї або кількох кредитних установ;

(22) "операційний ризик" означає ризик втрат, який виникає в результаті неналежних або невдалих внутрішніх процесів, помилок персоналу або систем, або в результаті зовнішніх подій, а також включає юридичний ризик;

(23) "центральні банки" включають Європейський центральний банк, якщо не вказано інше;

(24) "ризик розводнення" означає ризик, що сума, яка може бути отримана, буде зменшена через готівкові або неготівкові кредити на користь дебітора.

(25) "вірогідність дефолту" означає вірогідність дефолту контрагента впродовж одного року;

(26) "збиток", для потреб секції 3 глави 2 розділу V, означає економічний збиток, включаючи наслідки значного дисконту, матеріальні прямі та непрямі витрати, пов'язані з акумулюванням інструменту;

(27) "рівень можливих збитків у випадку дефолту" (LGD) означає долю збитків по ризиковій уражуваності у випадку дефолту контрагента по відношенню до несплаченої суми за дефолту;

(28) "конвертаційний коефіцієнт" означає коефіцієнт наразі невикористаної суми зобов'язання, яка буде використана та буде несплаченою за дефолту по відношенню до наразі невикористаної суми зобов'язання, розмір зобов'язання визначається належним обмеженням, допоки неналежний ліміт буде високим;

(29) "очікувані збитки" (EL), для потреб секції 3 глави 2 розділу V, означає коефіцієнт суми, яка очікується до втрати по ризиковому впливу від потенційного дефолту контрагента або розводнення впродовж одного року до суми, несплаченої за дефолту;

(30) "зменшення кредитного ризику" означає методику, яка використовується кредитною установою для зменшення кредитного ризику, пов'язаного з ризиковим впливом або впливами, які кредитна установа продовжує утримувати;

(31) "забезпечений кредитний захист" означає методику зменшення кредитного ризику, якщо зменшення кредитного ризику по ризиковій уражуваності кредитної установи випливає з права кредитної установи - у разі дефолту контрагента або при виникненні інших специфічних кредитних подій, пов'язаних з контрагентом - ліквідовувати або отримувати трансфер чи асигнування, або утримувати певні активи або суми, або зменшувати суму ризикового впливу, або змінювати його, суму різниці між сумою ризикового впливу та сумою вимоги до кредитної установи;

(32) "незабезпечений кредитний захист" означає методику зменшення кредитного ризику, якщо зменшення кредитного ризику по ризиковому впливу кредитної установи виникає з боку компанії з третьої країни для сплати суми у випадку дефолту позичальника або при виникненні інших специфічних кредитних подій;

(33) "операція зворотної купівлі" означає будь-яку операцію, яка регулюється угодою, що відноситься до визначення "угоди РЕПО" або "зворотної угоди РЕПО", як зазначено у пункті (т) частини 1 статті 3 Директиви 2006/49/ЄС;

(34) "операція позики або кредитування під цінні папери або товари" означає будь-яку операцію, що відноситься до визначення "кредитування під цінні папери або товари" або "позичання під цінні папери або товари", як зазначено у пункті (п) частини 1 статті 3 Директиви 2006/49/ЄС;

(35) "інструмент на основі асимільованої грошової маси" означає сертифікат депозиту або інший подібний інструмент, виданий кредитною установою, яка надає позику;

(36) "сек'юритизація" означає транзакцію або схему, у відповідності до якої кредитний ризик, пов'язаний з ризиковою уражуваністю або пулом ризикових уражуваностей, розподіляється на транші, маючи наступні характеристики:

(a) платежі по транзакції або схемі залежать від характеристик ризикової уражуваності або пулу ризикових уражуваностей;

(b) субординація траншів визначає розподіл втрат впродовж терміну дії транзакції або схеми;

(37) "традиційна сек'юритизація" означає сек'юритизацію, яка залучає економічний трансфер ризикових уражуваностей, які піддаються сек'юритизації для спеціальної мети сек'юритизації установи, яка випускає цінні папери. Це досягається шляхом трансферу володіння сек'юритизованими ризиковими уражуваностями від кредитної установи-ініціатора або шляхом субучасті. Випущені цінні папери не являють собою платіжні зобов'язання кредитної установи-ініціатора;

(38) "синтетична сек'юритизація" означає сек'юритизацію, коли розподіл на транші досягається шляхом використання кредитних деривативів або гарантій, а пул ризикових уражуваностей не вилучається з балансу кредитної установи-ініціатора;

(39) "транш" означає контрактно встановлений сегмент кредитного ризику, пов'язаного з ризиковою уражуваністю або кількома ризиковими уражуваностями, коли позиція по сегменту передбачає ризик кредитного збитку, більший або менший, ніж позиція на таку ж суму по кожному іншому такому сегменту, без урахування кредитного захисту, наданого третіми сторонами безпосередньо власникам позицій по сегменту або по іншим сегментам;

(40) "позиція сек'юритизації" означає ризикову уражуваність щодо сек'юритизації;

(41) "ініціатор" означає одне з наступного:

(a) установа, яка або самостійно або через суміжні установи, прямо або опосередковано, була залучена до первинної угоди, яка утворила зобов'язання або потенційні зобов'язання дебітора або потенційного дебітора, які зумовили сек'юритизацію ризикової уражуваності;

(b) установа, яка купує ризикові уражуваності у третьої сторони на свій баланс та потім сек'юритизує їх;

(42) "спонсор" означає кредитну установу, за виключенням кредитної установи-ініціатора, яка встановлює та управляє програмою комерційних паперів, забезпечених активами або іншою схемою сек'юритизації, за допомогою якої купуються ризикові уражуваності в установ третьої сторони;

(43) "посилення кредиту" означає контрактну угоду, у відповідності з якою кредитна якість позиції по сек'юритизації покращується у зв'язку з тим, якою вона могла б бути, якщо посилення не було передбачено, включаючи посилення, яке було забезпечене більш малими траншами по сек'юритизації або іншими типами кредитного захисту;

(44) "спеціальна установа з сек'юритизації" (SSPE) означає корпорацію-траст або іншу установу, окрім кредитної установи, створену для здійснення сек'юритизації, діяльність якої обмежена діяльністю, необхідною виключно для виконання цього завдання, структуру якого спрямовано на ізолювання зобов'язань SSPE від зобов'язань кредитної установи-ініціатора та власників бенефіціарних інтересів, по яких вони мають право заставляти або обмінювати такі інтереси без обмежень;

(45) "група сполучених клієнтів" означає:

(a) дві або більше фізичних або юридичних осіб, які, якщо інше не вказано, утворюють єдиний ризик з тієї причини, що одна з них, прямо або опосередковано, контролює іншу або інших; або

(b) дві або більше фізичних або юридичних осіб, між якими не існує контролюючих взаємовідносин, як встановлено у підпункті (а), проте які повинні розглядатися як такі, що формують єдиний ризик з тієї причини, що вони сполучені таким чином, що якщо одна з них мала б фінансові проблеми інша або усі особи могли б надати допомогу з відшкодування;

(46) "тісні зв'язки" означає ситуацію, за якої дві або більше фізичні або юридичні особи сполучаються в один з наступних способів:

(a) участь у формі володіння, прямого або у формі контролю, 20% або більше прав голосу, або капіталу компанії;

(b) контроль; або (c) факт, що обидві або усі особи є перманентно сполученими в одну або ту ж саму третю особу шляхом контрольних взаємовідносин;

(47) "офіційні біржі" означає біржі, які визнані такими компетентними органами та які відповідають наступним умовам:

(a) вони функціонують на регулярній основі;

(b) вони мають правила, створені або ухвалені відповідними органами влади країни перебування біржі, які визначають умови функціонування біржі, умови доступу на біржу, а також умови, які повинні задовольнятися контрактом до моменту його ефективної реалізацій на біржі; та

(c) вони мають кліринговий механізм, відповідно до якого контракти, перелік яких надано у додатку Р/, підлягають дії щоденних додаткових резервних зобов'язань по кредитним інструментам, які за висновком компетентних органів забезпечують належний захист.

Держави-члени забороняють особам або компаніям, які не є кредитними установами, здійснювати діяльність у сфері отримання депозитів або інших коштів, що підлягають сплаті, від населення.

Перша частина не застосовується до отримання депозитів або інших коштів, що підлягають сплаті державою-членом або регіональними чи місцевими органами влади держави-члена, або міжнародними органами, членами яких є одна або кілька держав-членів, або у випадках, чітко передбачених національним законодавством або законодавством Співтовариства, за умови, якщо така діяльність підлягає дії регламентів або контрольних заходів, спрямованих на захист депозитаріїв та інвесторів, або застосовується до цих випадків.

Держави-члени вимагають від кредитних установ отримання ліцензії до початку здійснення діяльності. Без шкоди статтям з 7 по 12 вони встановлюють вимоги щодо надання ліцензування та повідомляють про них Комісії.

Держави-члени вимагають, щоб заявка на отримання ліцензії супроводжувалася програмою діяльності, яка встановлюватиме, з-поміж іншого, види передбачуваної комерційної діяльності та структурну організацію кредитної установи.

Держави-члени не вимагають, щоб подання заявки на отримання ліцензії переглядалось на основі економічних потреб ринку.

1. Без шкоди іншим загальним умовам, встановленим національним законодавством, компетентні органи не надають ліцензію у разі, якщо кредитні установи не володіють окремими власними коштами або у випадках, коли початковий капітал є меншим ніж 5 мільйонів євро.

"Початковий капітал" передбачає капітал та резерви, як зазначено у пунктах (a) та (b) статті 57.

Держави-члени можуть прийняти рішення, що кредитні установи, які не виконують вимог щодо окремих власних коштів та які проводили діяльність на 15 грудня 1979 року, можуть продовжувати свою діяльність. Вони можуть звільнити такі кредитні установи від виконання таких вимог, які містяться у першому пункті першої частини статті 11.

2. Держави-члени можуть, згідно наступних умов, надавати ліцензію окремим категоріям кредитних установ, початковий капітал яких є меншим, ніж той, який визначено у частині 1:

(a) початковий капітал є не меншим ніж 1 мільйон євро;

(b) відповідні держави-члени повідомляють Комісії про причини здійснення такого вибору; та

(c) назва кредитної установи, яка не має мінімального капіталу, визначеного у частині 1, відмічається з цією метою у переліку, зазначеному у статті 14.

1. Власні кошти кредитної установи не можуть бути меншими, ніж сума початкового капіталу, яка вимагається згідно статті 9 на момент надання їй ліцензії.

2. Держави-члени можуть прийняти рішення про те, що кредитні установи, які вже здійснювали діяльність на 1 січня 1993 року, власні фонди яких не досягають рівнів, визначених для початкового капіталу у статті 9, можуть продовжувати здійснення своєї діяльності. У такому випадку їх власні кошти не можуть бути нижчими, ніж найвищий рівень, досягнутий починаючи з 22 грудня 1989 року.

3. Якщо контроль за діяльністю кредитної установи, що відноситься до категорії, зазначеної у частині 2, здійснюється фізичною або юридичною особою, а не особою, яка контролювала діяльність установи раніше, власні кошти такої кредитної установи дорівнюють рівню, визначеному для початкового капіталу у статті 9.

4. За певних специфічних обставин та за згоди компетентних органів, у випадку, якщо існує злиття двох або більше кредитних установ, які відносяться до категорії, зазначеної у частині 2, власні кошти кредитної установи, які виникли в результаті злиття, не можуть бути нижчими, ніж загальні власні кошти об'єднаних кредитних установ на час злиття, допоки відповідні рівні, визначені у статті 9, не будуть досягнуті.

5. Якщо, у випадках, зазначених у частинах 1, 2 та 4, власні кошти повинні бути зменшені, компетентні органи можуть у разі, якщо це обумовлено обставинами, надати кредитним установам обмежений період, за який вони повинні виправити ситуацію або зупинити свою діяльність.

1. Компетентні органи надають ліцензію кредитним установам виключно у випадках, якщо наявні принаймні дві особи, які ефективно керують діяльністю кредитної установи.

Вони не надають ліцензію, якщо такі особи не мають достатньо надійної репутації або достатнього досвіду для виконання таких обов'язків.

2. Кожна держава-член вимагає, щоб:

(a) будь-яка кредитна установа, яка є юридичною особою та яка, згідно її національного законодавства, має зареєстрований офіс, мала свій головний офіс на території тієї ж держави-члена, де розташований її зареєстрований офіс; та

(b) будь-яка інша кредитна установа мала свій головний офіс на території держави-члена, яка надала ліцензію, та на території якої вона здійснює свою діяльність.

1. Компетентні органи не надають ліцензію на здійснення діяльності кредитними установами, допоки вони не будуть поінформовані щодо ідентичності тримачів акцій або членів, напряму або опосередковано, фізичних або юридичних осіб, які володіють кваліфікаційними пакетами акцій, або щодо обсягів таких пакетів акцій.

При визначенні кваліфікаційного пакету акцій у контексті цієї статті, права голосу, зазначені у статті 92 Директиви 2001/34/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 28 травня 2001 року про допуск цінних паперів до офіційного лістингу на офіційній фондовій біржі та про інформацію про такі цінні папери, яка підлягає опублікуванню(1), будуть враховані.

(1) B L 184, 06.07.2001, с. 1. Директива з останніми поправками, внесеними Директивою 2005/1/ЄС.

2. Компетентні органи не надають ліцензію, якщо за врахування потреби забезпечення прозорого та цілеспрямованого керівництва кредитною установою вони не задоволені відповідністю вимог щодо тримачів акцій та членів.

3. У випадку, коли існують тісні зв'язки між кредитною установою та іншими фізичними та юридичними особами, компетентні органи надають ліцензію, якщо такі зв'язки не перешкоджають ефективному виконанню їх наглядових функцій.

Компетентні органи також не надають ліцензію, якщо закони, підзаконні та адміністративні положення третьої країни, яка здійснює керівництво однією або кількома фізичними або юридичними особами, з якими кредитна установа має тісні зв'язки, або проблеми посилення цих законів, регламентів або адміністративних положень, перешкоджають виконанню їх наглядових функцій.

Компетентні органи вимагають від кредитних установ надання інформації, яку потребують перші для моніторингу відповідності умовам, зазначеним у цій частині, на постійній основі.

Повинні надаватися обґрунтовані причини, яке б рішення про відмову щодо надання ліцензії не було прийняте, а аплікант повинен отримати інформацію про це у шестимісячний термін після отримання заявки або, якщо остання не буде повністю оброблена, у шестимісячний термін після направлення аплікантом інформації, необхідної для ухвалення рішення. У будь-якому випадку рішення ухвалюється у дванадцятимісячний термін після отримання заявки.

Про надання будь-якої ліцензії необхідно інформувати Комісію.

Назва кожної кредитної установи, якій було надано ліцензію, вноситься до переліку. Комісія публікує такий перелік у Офіційному віснику Європейського Союзу та постійно оновлює.

1. Компетентний орган, до надання ліцензії кредитній установі, консультує компетентні органи іншої залученої держави-члена у наступних випадках:

(a) відповідна кредитна установа є дочірньою компанією кредитної установи, якій надано ліцензію на території іншої держави-члена;

(b) відповідна кредитна установа є дочірньою компанією материнської компанії кредитної установи, якій надано ліцензію на території іншої держави-члена; або

(c) відповідна кредитна установа контролюється тією ж особою, фізичною або юридичною, яка контролює кредитну установу, якій надано ліцензію на території іншої держави-члена.

2. Компетентний орган, до надання ліцензії кредитній установі, консультує компетентні органи іншої залученої держави-члена, які відповідають за нагляд за діяльністю страхових компаній або інвестиційних фірм, у наступних випадках:

(a) відповідна кредитна установа є дочірньою компанією страхової компанії або інвестиційної фірми, якій надано ліцензію на території іншої держави-члена;

(b) відповідна кредитна установа є дочірньою філією материнської компанії страхової установи або інвестиційної фірми, якій надано ліцензію на території іншої держави-члена; або

(c) відповідна кредитна установа контролюється тією ж особою, фізичною або юридичною, яка контролює страхову компанію або інвестиційну фірму, якій надано ліцензію на території іншої держави-члена.

3. Відповідні компетентні органи, зазначені у частинах 1 та 2, зокрема, надають консультації один одному, оцінюючи відповідність тримачів акцій, репутації та досвіду директорів, залучених в управління іншої установи тієї ж групи. Вони обмінюються інформацією щодо відповідності тримачів акцій, репутації та досвіду директорів, яка є важливою для надання ліцензії, а також для наступного оцінювання відповідності операційним умовам.

Держави-члени перебування не вимагають ліцензії або донорського капіталу від філій кредитних установ, яким надано ліцензію на території інших держав-членів. Започаткування філій та нагляд за їх діяльністю здійснюється відповідно з статтями 22, 25, частинами з 1 по 3 статті 26, статтями з 29 по 37 та 40.

1. Компетентні органи можуть відізвати ліцензію, надану кредитній установі лише у випадках, якщо така установа:

(a) не використовує ліцензію впродовж 12 місяців, чітко відмовляється від ліцензії або припинила свою діяльність більше ніж на шість місяців, якщо відповідна держава-член не передбачила закінчення терміну дії ліцензії у таких випадках;

(b) отримала ліцензію за допомогою підроблених звітів або будь-яких інших незаконних засобів;

(c) більше не дотримується умов, згідно яких була надана ліцензія;

(d) більше не володіє достатніми власним коштами або не може більше вважатися такою, що здатна виконувати свої зобов'язання по відношенню до своїх кредиторів, та, зокрема, більше не забезпечує безпеки активів, які були їй надані; або

(e) підпадає під дію одного з випадків, коли національне законодавство передбачає відкликання ліцензії.

2. Повинні надаватися обґрунтовані причини відкликання ліцензії та причини, які необхідні щодо інформування. Про будь-які випадки відкликання ліцензій необхідно інформувати Комісію.

Для потреб здійснення їх діяльності, кредитні установи можуть, незалежно від будь-яких положень держави-члена перебування щодо використання слів "банк", "ощадний банк" або інших банківських назв, використовувати на усій території Співтовариства ту ж саму назву, яку вони використовують на території держави-члена, на якій розташований їх головний офіс. У випадку виникнення загрози плутанини з назвами, держава-член перебування може, для потреб пояснення, вимагати, щоб назва супроводжувалася певними пояснювальними додатками.

1. Держави-члени вимагають від будь-якої фізичної або юридичної особи, яка висуває пропозицію щодо володіння, прямо або опосередковано, кваліфікаційним пакетом акцій кредитної установи, спершу поінформувати компетентні органи про обсяг володіння. Така особа таким же чином інформує компетентні органи, якщо вона пропонує збільшити свій кваліфікаційний пакет акцій у такий спосіб, коли частка прав голосів або капіталу, яким вона володіє, дорівнюватиме або перевищуватиме 20%, 33% або 50%, або у такий спосіб, коли кредитна установа стане її дочірньою компанією.

Без шкоди частині 2, компетентні органи мають максимально три місяці з моменту нотифікації, передбаченої першим та другим пунктами, для відхилення такого плану, якщо з огляду на потребу забезпечення надійного та доцільного управління кредитною установою вони не задоволені відповідністю відповідної особи. Якщо вони не відхилять план, вони можуть зафіксувати максимальний період для його імплементації.

2. Якщо особою, яка пропонує придбати пакет акцій, зазначений у частині 1, є кредитна установа, страхова компанія або інвестиційна фірма, яким надано ліцензію на території іншої держави-члена, або материнська компанія кредитної установи, страхової компанії або інвестиційної фірми, якій надано ліцензію на території іншої держави-члена, або фізична або юридична особа, яка контролює кредитну установу, страхову компанію або інвестиційну фірму, яким надано ліцензію на території іншої держави-члена, та якщо у результаті такого придбання, кредитна установа, щодо пакету акцій якої покупцем пропонується володіння, може стати дочірньою компанією або підпадати під контроль покупця, оцінювання придбання повинно підпорядковуватися попереднім консультаціям, передбачених статтею 15.

Держави-члени вимагають від будь-якої фізичної або юридичної особи, яка висуває пропозицію щодо розпоряджання, прямо або опосередковано, кваліфікаційним пакетом акцій кредитної установи, спершу поінформувати компетентні органи про обсяг володіння. Така особа таким же чином інформує компетентні органи, якщо вона пропонує збільшити свій кваліфікаційний пакет акцій у такий спосіб, коли частка прав голосу або капіталу, яким вона володіє, дорівнюватиме або перевищуватиме 20%, 33% або 50%, або у такий спосіб, коли кредитна установа стане її дочірньою компанією.

1. Кредитні установи, отримавши інформацію про будь-які придбання або розпоряджання частками акцій їх капіталу, які призводять до перевищення або зменшення пакетів акцій порівняно з одним з вищевказаних показників, зазначених у частині 1 статті 19 та статті 20, інформують компетентні органи про такі придбання або розпоряджання.

Вони також інформують один раз на рік компетентні органи щодо імен тримачів акцій або членів, які володіють кваліфікаційними пакетами акцій та розмірів таких пакетів акції, як вказано, наприклад, в інформації, отриманої на щорічних загальних зборах тримачів акцій та членів, або як результат погодження регламентів щодо компаній, перелік яких розміщено на фондових біржах.

2. Держави-члени вимагають, щоб у разі виникнення впливу з боку осіб, зазначених у частині 1 статті 10, ймовірно завдає шкоди надійному та доцільному управлінню установою, компетентні органи вживали необхідних заходів для врегулювання цієї ситуації. Такі заходи можуть складатися із заборон, санкцій проти директорів та менеджерів, або нагляду за виконанням прав голосів, які передбачені акціями, якими володіють тримачі цих акцій або відповідні члени.

Подібні заходи застосовуються до фізичних або юридичних осіб, які не виконують зобов'язання щодо надання попередньої інформації, як встановлено у частині 1 статті 19.

Якщо пакет акцій буде придбано, незважаючи на спротив компетентних органів, держави-члени, не враховуючи будь-які інші ухвалені санкції, забезпечують виконання припинення відповідних прав голосу, або встановлюються недійсність голосування, або можливість їх анулювання.

3. Визначаючи кваліфікований пакет акцій або інші рівні володіння, зазначені у цій статті, права голосу, зазначені у статті 92 Директиви 2001/34/ЄС, враховуються.

1. Компетентні органи країни-члена перебування вимагають від будь-якої кредитної установи наявності структури надійного управління, яка включає прозору організаційну структуру з належним чином визначеними, прозорими та послідовними сферами компетенції, ефективними процесами ідентифікації, управління, моніторингу та звітування щодо ризиків, які впливають або могли б на неї впливати, та відповідні механізми внутрішнього контролю, включаючи надійні адміністративні та облікові процедури.

2. Структура, процеси та механізми, зазначені у частині 1, є всебічними та пропорційними сутності, ступеню розвитку та складності діяльності кредитної установи. Враховуються технічні критерії, встановлені у Додатку V.

Держави-члени забезпечують те, щоб види діяльності, перелік яких надано у Додатку I, могли здійснюватися на їх територіях відповідно до статей 25, частини з 1 по 3 статті 26, частини 1 та 2 статті 28 та статей з 29 по 37 шляхом започаткування філії або шляхом надання послуг будь-якою кредитною установою, якій надано ліцензію і щодо якої здійснюється нагляд з боку компетентних органів іншої держави-члена, за умови якщо така діяльність охоплюється дією ліцензії.

1. Держави-члени забезпечують те, щоб види діяльності, перелік яких надано у Додатку I, могли здійснюватися на їх територіях відповідно до статей 25, частини з 1 по 3 статті 26, частини 1 та 2 статті 28 та статей з 29 по 37 шляхом започаткування філії або шляхом надання послуг будь-якою фінансовою установою з іншої держави-члена, яка може бути дочірньою компанією кредитної установи або дочірньою компанією у спільній власності двох або кількох кредитних установ, меморандум та статті асоціації яких дозволяють здійснювати такі види діяльності та які відповідають кожній з наступних умов:

(a) материнська компанія або установи ліцензуються як кредитні установи на території держави-члена на основі закону, яким регламентується діяльність фінансової установи;

(b) відповідна діяльність здійснюється на території тієї ж держави-члена;

(c) материнська компанія або установи володіють 90% або більше прав голосів, які приєднані до акцій капіталу фінансової установи;

(d) материнська компанія або установи задовольняють вимоги компетентних органів щодо пруденційного управління фінансовою установою та декларують, за згоди відповідних компетентних органів держави-країни походження, що вони спільно та окремо забезпечують зобов'язання, взяті кредитною установою; та

(e) фінансові установи ефективно інкорпоруються, зокрема, щодо відповідних видів діяльності, до консолідованого нагляду за діяльністю материнської компанії, або кожної з материнських компаній, відповідно до секції 1 глави 4 розділу V, зокрема для потреб мінімальних вимог до власних коштів, встановлених у статті 75, щодо контролю за довгими ризиковими уражуваностями для потреб обмеження пакетів акцій, передбачених статтями з 120 по 122.

Відповідність цим умовам перевіряється компетентними органами держави-члена походження, які надають фінансовій установі сертифікат відповідності, які є частиною нотифікації, зазначеної у статтях 25 та 28.

Компетентні органи держави-члена походження забезпечують нагляд на діяльність фінансової установи відповідно до частини 1 статті 10, статей з 19 по 22, статті 40, статей з 42 по 52 та статті 54.

2. Якщо фінансова установа, зазначена у першому пункті частини 1, припинить виконання будь-якої з відповідних умов, держава-член походження інформує компетентні органи держави-члена перебування, а діяльність, яка здійснюється такою фінансовою установою на території держави-члена перебування, підпадає під дію законодавства держави-члена перебування.

3. Частина 1 та 2 застосовуються, за внесення усіх необхідних змін, до дочірніх компаній фінансових установ, як зазначено у першому пункті частини 1.

1. Кредитна установа, яка бажає започаткувати філію на території іншої держави-члена, інформує компетентні органи держави-члена походження.

2. Держави-члени вимагають від кредитної установи, яка бажає започаткувати філію на території іншої держави-члена, надання наступної інформації при здійсненні інформування, зазначеного у частині 1:

(a) держава-член, на території якої вона планує започаткувати філію;

(b) програма діяльності, яка встановлює з-поміж іншого види передбаченої діяльності та структурну організацію філії;

(c) адреса на території держави-члена, з якої можуть бути отримані документи; та

(d) імена тих, хто буде нести відповідальність за управління філією.

3. Якщо компетентні органи держави-члена походження матимуть причину сумніватися у адекватності адміністративної структури або щодо фінансового стану кредитної установи, вони у тримісячний термін після отримання інформації, зазначеної у частині 2, повідомляють цю інформацію компетентним органам держави-члена перебування та інформують відповідним чином кредитну установу.

Компетентні органи держави-члена походження також повідомлять про обсяг власних коштів та суму вимог до капіталу, згідно статті 75, кредитної установи.

Як відступ від другого пункту, у випадку, зазначеному у статті 24, компетентні органи держави-члена походження повідомляють про обсяг власних коштів фінансової установи та суму консолідованих власних коштів та консолідованих вимог до капіталу, згідно статті 75, кредитної установи, яка є її материнською компанією.

4. У разі, якщо компетентні органи держави-члена походження відмовляються повідомити інформацію, зазначену у частині 2, компетентним органам держави-члена перебування, вони надають інформацію про причини їх відмови відповідній кредитній установі у тримісячний термін після отримання усієї інформації.

Така відмова або неможливість надання відповіді передбачають право подання позову до суду на території держави-члена походження.

1. До початку здійснення діяльності філією кредитної установи, компетентні органи держави-члена перебування у двомісячний термін після отримання інформації, зазначеної у статті 25, проводять підготовку для здійснення нагляду за діяльністю кредитної установи відповідно до секції 5 та за необхідності вказують умови, за яких, заради спільного блага, така діяльність проводитиметься на території держави-члена перебування.

2. При отриманні повідомлення від компетентних органів держави-члена перебування, або у випадку закінчення періоду, передбаченого у частині 1, без отримання будь-якого повідомлення від компетентних органів, філія може бути започаткована та може розпочинати свою діяльність.

3. У разі зміни будь-яких даних, які були направлені на підставі підпунктів (b), (c) або (d) частини 2 статті 25, кредитна установа повинна направити письмове повідомлення про відповідну зміну на адресу компетентних органів держав-членів перебування та походження принаймні за один місяць до здійснення такої зміни для надання можливості компетентним органам держави-члена походження прийняти рішення відповідно до статті 25 та компетентним органами держави-члена перебування прийняти рішення щодо змін на підставі частини 1 цієї статті.

4. Філії, які розпочали свої діяльність, відповідно до чинних положень їх держав-членів перебування до 1 січня 1993 року, вважаються такими, що вже підпали під дію процедури, встановленої у статті 25 та частинах 1 та 2 цієї статті. Їх діяльність регулюється з 1 січня 1993 року частиною 3 цієї статті та статтями 23 та 43, а також секціями 2 та 5.

Будь-яка кількість місцезнаходжень компанії, започаткованих на території тієї ж держави-члена кредитною установа з штаб-квартирою на території іншої держави-члена, вважається однією філією.

1. Будь-яка кредитна установа, яка бажає скористатись свободою надання послуг шляхом здійснення свої діяльності на території іншої держави-члена в перший раз, інформує компетентні органи держави-члена походження про види діяльності згідно переліку додатка III, які вона має наміри здійснювати.

2. Компетентні органи держави-члена походження у місячний термін після отримання нотифікації, передбаченої частиною 1, направляють таку нотифікацію компетентним органам країни-члена перебування.

3. Ця стаття не повинна перешкоджати правам, набутим кредитними установами, які надавали послуги до 1 січня 1993 року.

Держави-члени перебування можуть, для статистичних потреб, вимагати, щоб усі кредитні установи, які мають філії на їх територіях, звітували на періодичній основі про свою діяльності на території цих держав-членів перебування перед компетентними органами згаданих держав-членів перебування.

У ході виконання зобов'язань, покладених на них статтею 41, держав-члени перебування можуть вимагати, щоб філії кредитних установ з інших держав-членів надавали таку ж інформацію, надання якої вимагається від національних кредитних установ для цих потреб.

1. У разі, якщо компетентні органи держави-члена перебування встановлять, що кредитна установа, яка має філію або надає послуги на її території, не дотримується правових положень, ухвалених у цій державі, на підставі положень цієї Директиви, яка передбачає повноваження компетентних органів держави-члена перебування, такі органи влади вимагають від відповідної кредитної установи врегулювання такої ситуації.

2. Якщо відповідна кредитна установа не зможе вжити необхідних заходів, компетентні органи держави-члена перебування інформують компетентні органи держави-члена походження відповідним чином.

Компетентні органи держави-члена походження якомога раніше вживають відповідних заходів для забезпечення того, щоб відповідна кредитна установа врегулювала неналежну ситуацію. Про сутність таких заходів необхідно інформувати компетентні органи держави-члена перебування.

3. Якщо, незважаючи на вжиті заходи з боку держави-члена походження або з тієї причини, що такі заходи виявляються неадекватними, або їх здійснення не є можливим на території відповідної держави-члена, кредитна установа продовжуватиме порушувати чинні правові норми, зазначені у частині 1, на території держави-члена перебування, ця держава-член може, після інформування компетентних органів держави-члена походження, вжити необхідних заходів для попередження або накладання стягнення за подальші порушення та у разі необхідності запобігти тому, щоб кредитна установа продовжувала здійснювати подальші операції на її території.

Статті 29 та 30 не повинні негативно впливати на повноваження держави-члена перебування щодо вжиття необхідних заходів для запобігання або покарання за незаконні дії, вчинені на їх території, які суперечать правовим нормам, які вони ухвалили для спільного блага. Це включає можливість запобігання ініціюванню здійснення кредитними установами-порушниками подальших операцій на їх території.

Будь-які заходи, вжиті на підставі частин 2 та 3 статті 30 або статті 31, які передбачають накладання стягнень або обмеження щодо використання свободи надання послуг, належним чином обґрунтовуються та направляються відповідній кредитній установі. Кожен такий захід підлягає праву на подання позову до судів на території держави-члена, де був вжитий такий захід.

До виконання процедури, передбаченої статтею 30, компетентні органи держави-члена перебування можуть, у виключних ситуаціях, вжити будь-яких запобіжних заходів, необхідних для захисту інтересів депозитаріїв, інвесторів та інших осіб, яким надаються послуги. Комісії та компетентні органи інших відповідних держав-членів отримують інформацію про такі заходи якомога раніше.

Комісія може, після проведення консультацій з компетентними органами відповідної держави-члена, ухвалити рішення про те, що відповідна держава-член повинна покращити або скасувати такі заходи.

Держави-члени перебування можуть здійснювати повноваження, які на них покладені згідно цієї Директиви, шляхом ужиття відповідних заходів для запобігання або покарання за порушення, вчинені на їх території. Це включає можливість запобігання ініціюванню здійснення кредитними установами-порушниками подальших операцій на їх території.

У випадку відкликання ліцензії, компетентні органи держави-члена перебування отримують інформацію та вживають відповідних заходів для того, щоб запобігти продовженню подальшої діяльності відповідних кредитних установ на їх території та для захисту інтересів депозитаріїв.

Держави-члени повинні інформувати Комісію про кількість та тип випадків відмови у наданні ліцензії на підставі статей 25 та частин з 1 по 3 статті 26, або за яких було вжито заходів відповідно до частини 3 статті 30.

Ця секція не перешкоджає кредитним установам з головними офісами на території інших держав-членів рекламувати їх послуги за допомогою усіх доступних комунікаційних засобів на території держави-члена перебування згідно будь-яких правил, які регулюють форму та зміст такої реклами, ухвалених для спільного блага.

1. Держави-члени не застосовують до філії кредитних установ, які мають свої головні офіси поза межами Співтовариства, при запровадженні або здійсненні їх діяльності, положення, застосування яких може призвести до створення більш сприятливого режиму, ніж той, який дозволяється для філій кредитних установ, які мають свої головні офіси на території Співтовариства.

2. Компетентні органи інформують Комісію та Європейський банківський комітет про усі ліцензії для філії, надані кредитним установам, які мають свої головні офіси поза межами Співтовариства.

3. Без шкоди частині 1, Співтовариство може за допомогою угод, укладених з однією або кількома третіми країнами, погодитися застосовувати положення, які надають філіям кредитної установи, яка має свій головний офіс поза межами Співтовариства, ідентичний режим по усій території Співтовариства.

1. Комісія може подати пропозиції до Ради або на запит держави-члена, або за своєї ініціативи, для обговорення угод з однією або кількома третіми країнами щодо засобів здійснення нагляду на консолідованій основі за діяльністю наступних установ: (a) кредитних установ, материнські компанії яких мають свої головні офіси на території третьої країни; або

(b) кредитних установ, які розташовані на території третіх країн, материнські компанії яких, будучи кредитними установами або фінансовими холдинговими компаніями, мають свої головні офіси на території Співтовариства.

2. Угоди, зазначені у частині 1, зокрема спрямовані на забезпечення того, щоб:

(a) компетентні органи держав-членів мали змогу отримувати інформацію, необхідну для нагляду, на основі їх консолідованих фінансових станів, за діяльністю кредитних установ або фінансових холдингових компаній, які розташовані на території Співтовариства та які мають у якості дочірніх компаній кредитні установи або фінансові установи, розташовані поза межами Співтовариства, або які володіють участю у таких установах; та

(b) компетентні органи третіх країн мали змогу отримувати інформацію, необхідну для здійснення наглядну за діяльністю материнських компаній, головні офіси яких розташовані на їх території, та які мають у якості дочірніх компаній кредитні або фінансові установи, розташовані на території однієї або кількох держав-членів, або які володіють участю у таких установах.

3. Без шкоди частині 1 та 2 статті 300 Договору, Комісія, за сприяння Європейського банківського комітету, переглядає результати переговорів, зазначених у частині 1, та отриману ситуацію.

1. Пруденційний нагляд за діяльністю кредитної установи, включаючи нагляд за діяльністю, яку вона здійснює відповідно до статей 23 та 24, знаходиться у межах відповідальності компетентних органів держави-члена походження, без шкоди тим положенням цієї Директиви, які надають повноваження компетентним органам держави-члена перебування.

2. Частина 1 не перешкоджає нагляду на консолідованій основі відповідно до цієї Директиви.

Держави-члени перебування, в ході подальшого узгодження, беруть на себе відповідальність у співробітництві з компетентними органами держави-члена походження за здійснення нагляду за ліквідністю філії кредитних установ.

Без шкоди заходам, які вважаються необхідними для зміцнення європейської валютно-кредитної системи, держави-члени перебування беруть на себе повні зобов'язання за заходи, які матимуть своїм результатом імплементацію їх валютно-кредитної політики.

Такі заходи не можуть передбачати дискримінаційного або обмежувального режиму, що ґрунтується на тому, що кредитній установі була надана ліцензія на території іншої держави-члена.

Компетентні органи відповідних держав-членів тісно співпрацюють у сфері здійснення нагляду за діяльністю кредитних установ, які працюють, зокрема через свою філію, на території однієї або кількох держав-членів, окрім території тієї держави-члена, де розташовані їх головні офіси. Вони повинні забезпечувати один одного усією інформацією щодо управління та володіння такими кредитними установами, що ймовірно полегшить нагляд за ними та огляд умов для надання їм ліцензій, та всю інформацію, яка б полегшила моніторинг діяльності таких установ, зокрема щодо ліквідності, платоспроможності, депозитних гарантій, обмеження ризикових уражуваностей по довгих позиціях, адміністративні та облікові процедури, внутрішні механізми контролю.

1. Держави-члени перебування повинні забезпечувати, якщо кредитні установи отримали ліцензію на території іншої держави-члена на здійснення діяльності через філію, щоб компетентні органи держави-члени походження, після першого інформування компетентних органів держави-члена перебування, могли самостійно здійснювати або за посередництва осіб, які вони призначають з цією метою, оперативну перевірку інформації, зазначеної у статті 42.

2. Компетентні органи держави-члена походження також можуть, для потреб перевірки філій, отримувати право регресу для однієї з інших процедур, встановлених у статті 141.

3. Частини 1 та 2 не повинні перешкоджати праву компетентних органів держави-члена перебування здійснювати, при виконанні своїх зобов'язань згідно цієї Директиви, оперативні перевірки філій, заснованих на їх території.

1. Держави-члени забезпечують, що усі особи, які працюють або працювали для потреб компетентних органів, а також аудитори або експерти, які діють від імені компетентних органів, зв'язувалися зобов'язаннями щодо професійної таємниці.

Конфіденційна інформація, яку вони можуть отримати впродовж виконання їх обов'язків, не може ні за яких обставин розголошуватися будь-якій особі або органу влади, за виключенням випадків зі зведеними даними або зведеною формою, таким чином, щоб окремі кредитні установи не могли бути ідентифіковані без шкоди випадкам, охоплених кримінальним правом.

Однак у випадках, коли кредитна установа оголосила про банкрутство або знаходиться у процесі примусової ліквідації, конфіденційна інформація, яка не стосується третіх сторін, які намагаються врятувати таку кредитну установу, може бути розголошена під час цивільного або комерційного провадження.

2. Частина 1 не перешкоджає компетентним органам різних держав-членів обмінюватися інформацією відповідно до цієї Директиви та інших Директив, які застосовуються до кредитних установ. Така інформація підлягає дії умов професійної таємниці, вказаних у частині 1.

Компетентні органи, які отримують конфіденційну інформацію згідно статті 44, можуть використовувати її виключно впродовж здійснення їх обов'язків та виключно для наступних потреб:

(a) для перевірки того, що умови, які регулюють започаткування діяльності кредитних установ, дотримано та для полегшення моніторингу, на неконсолідованій або консолідованій основі, здійснення такої діяльності, особливо це стосується моніторингу ліквідності, платоспроможності, ризикових уражуваностей по довгих позиціях, адміністративних та облікових процедур, внутрішніх механізмів контролю;

(b) для накладання штрафів;

(c) при адміністративній апеляції проти рішення компетентного органу; або

(d) при судовому провадженні, ініційованого на підставі статті 55, або для спеціальних положень, передбачених для цієї мети в інших Директивах, ухвалених у сфері кредитних установ.

Держави-члени можуть укладати угоди про співпрацю, передбачені для обміну інформацією, з компетентними органами третіх країн або з органами або установами третіх країн, як визначено у статті 48 та частині 1 статті 48, виключно, якщо розголошена інформація підлягає дії гарантій щодо професійної таємниці, які будуть принаймні еквівалентними тим, які зазначені у частині 1 статті 44. Такий обмін інформацією передбачено для потреб виконання наглядового завдання зазначеними органами влади та структурами.

У разі, якщо інформація походить від іншої держави-члена, вона не може розкриватись без укладання спеціальної угоди компетентного органу, який розкрив таку інформацію, за необхідності, виключно для потреб, для яких компетентним органом було надано таку угоду.

Частина 1 статті 44 та стаття 45 не повинні перешкоджати обміну інформацією в межах держави-члена у випаду, якщо на території однієї держави-члена існують два або кілька компетентних органів, або між державами-членами, або між компетентними органами та наступними суб'єктами права:

(a) органами влади, яким доручено виконання державного обов'язку щодо нагляду за діяльністю інших фінансових організацій або страхових компаній, та органами влади, які відповідають за нагляд за фінансовими ринками;

(b) органи, залучені до процесу ліквідації або банкрутства кредитних установ та до інших подібних процедур; та

(c) особами, які відповідають за проведення обов'язкових аудиторських перевірок рахунків кредитних установ та інших фінансових установ.

впродовж здійснення їх наглядових функцій.

Частина 1 статті 44 та стаття 45 не повинні перешкоджати розкриттю перед органами, які адмініструють програми забезпечення вкладів, інформації, необхідної для виконання їх функцій.

В обох випадках отримана інформація підлягає дії умов професійної таємниці, визначених у частині 1 статті 44.

1. Незважаючи на статті з 44 по 46, держави-члени можуть надавати дозвіл на обмін інформацією між компетентними органами та наступними структурами:

(a) органами влади, відповідальними за огляд діяльності структур, залучених до процесу ліквідації або банкротства кредитних установ або до інших подібних процедур; та

(b) органами влади, відповідальними за огляд діяльності осіб, до обов'язків яких входить здійснення обов'язкових аудиторських перевірок рахунків страхових компаній, кредитних установ, інвестиційних фірм та інших фінансових установ.

У таких випадках держави-члени вимагають дотримання принаймні наступних умов:

(a) інформація повинна бути для потреб здійснення наглядового завдання, зазначеного у першому пункті,

(b) інформація, отримана у цьому контексті, підлягає дії умов професійної таємниці, визначених у частині 1 статті 44; та

(c) у разі, коли інформація надходить з іншої держави-члена, вона не може бути розкрита без погоджувальної угоди з боку компетентних органів, які її розкрили, та за необхідності виключно для потреб, з якими такі органи надали цю угоду.

Держави-члени інформують Комісію та інші держави-члени про назви органів влади, які можуть отримувати інформацію на підставі цієї частини.

2. Незважаючи на статті з 44 по 46, держави-члени можуть, з метою посилення стабільності, включаючи інтегративність фінансової системи, надавати дозвіл на обмін інформацією між компетентними органами та органами та установами, відповідальними згідно законодавства за виявлення та дослідження порушень закону про компанії.

У таких випадках держави-члени вимагають дотримання принаймні наступних умов:

(a) інформація, передбачена для потреб виконання завдання, зазначеного у першому пункті;

(b) інформація, отримана у цьому контексті, підлягає дії умов професійної таємниці, визначених у частині 1 статті 44; та

(c) у разі, коли інформація надходить з іншої держави-члена, вона не може бути розкрита без погоджувальної угоди з боку компетентних органів, які її розкрили, та за необхідності виключно для потреб, з якими такі органи надали цю угоду.

У випадку, коли на території держави-члена органи влади або установи, зазначені у першому пункті, здійснюють свої завдання з виявлення та дослідженням за допомогою, з огляду на їх спеціальну компетенцію, осіб, призначених для цих потреб, та які не зайняті у державному секторі, можливостей обміну інформацією, передбаченого першим пунктом, можуть бути поширені на таких осіб згідно умов, визначених у другому пункті.

Для імплементації третього пункту, органи влади або установи, зазначені у першому пункті, повинні інформувати компетентні органи, які розкрили інформацію, про імена та точні обов'язки осіб, яким таку інформацію було направлено.

Держави-члени інформують Комісію та інші держави-члени про назви органів влади або установ, які можуть отримувати інформацію на підставі цієї статті.

Комісія формує звіт щодо застосування положень цієї статті.

Ця секція не повинна перешкоджати компетентним органам передавати інформацію наступним установам для потреб виконання їх завдань:

(a) центральним банкам та іншим структурам з подібною функцією у їх якості як кредитно-валютних органів влади; та

(b) у разі необхідності, іншим державним органам влади, відповідальним за нагляд за платіжними системами.

Ця секція не повинна перешкоджати таким органам влади та структурам повідомляти компетентним органам таку інформацію, оскільки вони можуть потребувати отримання такої інформації для потреб статті 45.

Інформація, отримана у цьому контексті, повинна підлягати дії умов професійної таємниці, визначеним у частині 1 статті 44.

Незважаючи на частину 1 статті 44 та статтю 45, держави-члени можуть, на підставі положень, встановлених законодавством, надавати дозвіл на розкриття певної інформації іншим департаментам їх центральних урядових адміністрацій, відповідальних за законодавчу базу нагляду за діяльністю кредитних установ, фінансових установ, інвестиційних служб та страхових компаній та інспекторам, які діють від імені таких департаментів.

Однак такі розкриття можуть здійснюватися виключно у випадках, коли це необхідно з причин пруденційного контролю.

Держави-члени забезпечують, щоб інформація, отримана згідно частини 2 статті 44 та статті 47, та інформація, отримана шляхом оперативної перевірки, зазначеної у частинах 1 та 2 статті 43, не могла бути розкрита у випадках, зазначених у статті 50, за виключенням випадків, коли надається чітко визначена згода з боку компетентних органів, які розкрили інформацію, або компетентних органів держави-члена, на території якої була проведена оперативна перевірка.

Ця секція не повинна перешкоджати компетентним органам держави-члена повідомляти інформацію, зазначену у статтях з 44 по 46, кліринговій палаті або іншому подібному органу, визнаному згідно національного законодавства, для забезпечення клірингових та розрахункових послуг для одного з їх національних ринків, якщо вони вважають за необхідне повідомити інформацію для забезпечення належного функціонування таких органів у зв'язку з дефолтами або потенційними дефолтами учасників ринку. Інформація, отримана у цьому контексті, повинна підлягати дії умовам професійної таємниці, визначеним у частині 1 статті 44.

Однак держави-члени забезпечують, щоб така інформація, отримана згідно частини 2 статті 44, не могла бути розкрита за обставин, зазначених у цій статті без чітко визначеної згоди з боку компетентних органів, які її розкрили.

1. Держави-члени забезпечують принаймні, щоб будь-яка особа, якій надано дозвіл у розумінні Директиви 84/253/ЄЕС(1) та яка виконує у кредитній установі функцію, описану у статті 51 Директиви 78/660/ЄЕС, статті 73 Директиви 83/349/ЄЕС або статті 31 Директиви 85/611/ЄЕС(2), або будь-яку іншу передбачену функцію, зобов'язувалася подавати звіти належним чином до компетентних органів щодо будь-якого факту або рішення щодо такої кредитної установи, про які їй стало відомо у процесі виконання такої функції, які можуть:

(1) Восьма Директива Ради 84/253/ЄЕС від 10 квітня 1984 року про затвердження осіб, відповідальних за здійснення обов'язкових аудиторських перевірок бухгалтерських документів (OB L 126, 12.05.84, с. 20).

(2) Директива Ради 85/611/ЄЕС від 20 грудня 1985 року про гармонізацію законів, підзаконних та адміністративних положень щодо компаній зі спільного інвестування у цінні папери, що знаходяться в обороті (UCITS) (OB L 375, 31.12.85, с. 3). Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 2005/1/ЄС.

(a) полягати у суттєвому порушенні законів, підзаконних або адміністративних положень, які встановлюють умови, що регулюють ліцензування або які безпосередньо регулюють здійснення діяльності кредитних установ;

(b) впливати на постійне функціонування кредитних установ; або

(c) призвести до відмови щодо сертифікації рахунків або до вираження застереження.

Держави-члени забезпечують принаймні, щоб така особа зобов'язувалася подавати звіти належним чином до компетентних органів щодо будь-якого факту або рішення щодо такої кредитної установи, про які їй стало відомо у процесі здійснення функції, описаної у першому пункті, в установі, яка має тісні зв'язки, які утворились в результаті контролюючих взаємин з кредитною установою, в якій вона здійснює свої функції.

2. Сумлінне розкриття перед компетентними органами особами, яким надано дозвіл у розумінні Директиви 84/253/ЄЕС, будь-якого факту або рішення, зазначеного у частині 1, не повинне порушувати будь-яке обмеження щодо розкриття інформації, накладене контрактом або будь-яким правовим, підзаконним або адміністративним положенням, та не залучати будь-яких осіб на підставі будь-якого зобов'язання.

Без шкоди процедурам відкликання ліцензій та положенням кримінального законодавства, держави-члени забезпечують, щоб їх відповідні компетентні органи мали змогу, у порівнянні з кредитними установами, або з тими, що ефективно контролюють діяльність кредитних установ, які порушують закони, регламенти та адміністративні положення щодо нагляду або здійснення їх діяльності, ухвалювати або накладати штрафи або заходи, спрямовані зокрема на ліквідацію відповідних порушень або наслідків таких порушень.

Держави-члени забезпечують, щоб рішення, ухвалені у зв'язку з дотриманням кредитними установами законів, підзаконних та адміністративних актів, ухвалених відповідно до цієї Директиви, підпадали під дію права звертатися до суду. Це ж саме застосовується у випадках, коли рішення не приймається у шестимісячний термін після його подання, у зв'язку з заявкою на отримання ліцензії, яка містить всю інформацію, необхідно згідно чинних положень.

Якщо держава-член встановлює законом, підзаконною або адміністративною дією положення про імплементацію законодавства Співтовариства про пруденційний нагляд за діяльністю кредитної установи, яка використовує термін або посилається на концепцію власних коштів, вона повинна привести такий термін або концепцію до відповідності визначенню, зазначеному у статтях з 57 по 61 та статей з 63 по 66.

Відповідно до обмежень, встановлених статтею 66, неконсолідовані власні кошти кредитних установ містять наступні статті:

(a) капітал у розумінні статті 22 Директиви 86/635/ЄСЕ, наскільки він був повністю сплачений, плюс премії по акціях, проте без урахування кумулятивних привілейованих акцій;

(b) резерви у розумінні статті 23 Директиви 86/635/ЄСЕ, а також прибутки та збитки, перенесені на наступну сторінку у результаті застосування підсумкового прибутку або збитку;

(c) кошти для загальних банківських ризиків у розумінні статті 38 Директиви 86/635/ЄСЕ;

(d) резерви з переоцінки у розумінні статті 33 Директиви 78/660/ЄЕС;

(e) корегування вартості у розумінні частини 2 статті 37 Директиви 86/635/ЄСЕ;

(f) інші пункти у розумінні статті 63;

(g) зобов'язання членів кредитних установ, створених як кооперативи, та об'єднані в окремі зобов'язання позичальників певних установ, організованих у формі фондів, як зазначено у частині 1 статті 64; та

(h) фіксовані кумулятивні преференційні акції або субординований позиковий капітал, як зазначено у частині 3 статті 64.

Наступні статті повинні відраховуватися відповідно до статті 66:

(i) власні акції за остаточною вартістю основного капіталу, якими володіє кредитна установа;

(j) нематеріальні активи у розумінні частини 9 статті 4 ("Активи") Директиви 86/635/ЄСЕ;

(k) матеріальні збитки за поточний фінансовий рік;

(l) активи у інших кредитних або фінансових установах на суму не більше ніж 10% від їх капіталу;

(m) субординовані претензії та інструменти, зазначені у статті 63 та частині 3 статті 64, якими володіє кредитна установа щодо кредитних та фінансових установ, активи в яких перевищують 10% від капіталу для кожного випадку;

(n) активи в інших кредитних та фінансових установах на суму до 10% від їх капіталу, субординовані претензії та інструменти, зазначені у статті 63 та частині 3 статті 64, якими володіє кредитна установа щодо кредитних та фінансових установ, крім тих, що зазначені у підпунктах (l) та (m) щодо загального обсягу таких активів, субординованих претензій та інструментів, які перевищують 10% від власних коштів такої кредитної установи, обчисленої до відрахування статей підпунктів з (l) по (p);

(o) участь у розумінні частини 10 статті 4, якою володіє кредитна установа в:

(i) страхованих компаніях у розумінні статті 6 Директиви 73/239/ЄЕС(1), статті 4 Директиви 2002/83/ЄС(2) та пункту (b) статті 1 Директиви 98/78/ЄС(3),

(ii) компаніях з перестрахування у розумінні пункту (c) статті 1 Директиви 98/78/ЄС,

або

(iii)страхових холдингових компаніях у розумінні пункту (i) статті 1 Директиви 98/78/ЄС;

(1) Перша Директива Ради 73/239/ЄЕС від 24 липня 1973 року про узгодження законів, регламентів та адміністративних положень щодо започаткування та здійснення діяльності з прямого страхування, іншого, ніж страхування життя (OB L 228, 16.08.73, с. 3). Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 2005/1/ЄС.

(2) Директива 2002/83/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 5 листопада 2002 року про страхування життя (OB L 345, 19.12.2002, с. 1). Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 2005/1/ЄС.

(3) Директива 98/78/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 27 жовтня 1998 року про додатковий нагляд за діяльністю страхових компаній у складі страхової групи (OB L 330, 05.12.98, с. 1). Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 2005/1/ЄС.

(p) кожен з наступних пунктів, якими володіє кредитна установа по відношенню до установ, визначених у підпункті (o), у яких вона володіє участю:

(i) інструменти, зазначені у частині 3 статті 16 Директиви 73/239/ЄЕС; та

(ii) інструменти, зазначені у частині 3 статті 27 Директиви 2002/83/ЄС;

(q) для кредитних установ, які обчислюють суми ризикової уражуваності, зважені по ризику згідно підсекції 2 секції 3, негативні суми, які виникають в результаті обчислення згідно підпункту 36 частини 1 додатка VII, та очікувані суми збитків, обчислені відповідно до підпунктів 32 та 33 частини 1 додатка VII; та

(r) сума ризикової уражуваності позицій сек'юритизації, які отримують показник ризику на рівні 1250% згідно частини 4 Додатка IX, обчислені у спосіб, визначений у вищезгаданій частині.

Для потреб підпункту (b), держави-члени можуть дозволяти включення проміжних прибутків до формального рішення, яке було прийнято виключно, якщо ці прибутки були перевірені особами, відповідальними за аудит рахунків та якщо доведено для потреб компетентних органів, що сума таких прибутків була оцінена відповідно до принципів, встановлених у Директиві 86/635/ЄЕС, та з неї вирахувані будь-який передбачений податок або дивіденд.

У випадку кредитної установи, яка є ініціатором сек'юритизації, чистий прибуток, який виникає в результаті сек'юритизації майбутнього прибутку з сек'юритизованих активів та забезпечує посилення кредиту для позицій по сек'юритизації, виключається зі статті, визначеної у підпункті (b).

У якості альтернативи вирахуванню статей, зазначених у підпунктах (o) та (p) статті 57, держави-члени можуть дозволити їх кредитним установам застосовувати, за внесення необхідних змін, методи 1, 2 та 3 додатка I до Директиви 2002/87/ЄС. Метод 1 (бухгалтерська консолідація) може застосовуватися лише, якщо компетентний орган впевнений у рівні інтегрованого управління та внутрішнього контролю щодо установ, які могли б бути включені до консолідації. Обраний метод з часом застосовується на постійній основі.

Держави-члени можуть забезпечувати, щоб для калькуляції власних коштів на автономній основі кредитні установи, що підпадають під дію нагляду на консолідованій основі відповідно до секції 1 глави 4 або додаткового нагляду згідно до Директиви 2002/87/ЄС, не потребували вирахування статей, зазначених у підпунктах з (l) по (p) статті 57, які утримуються у кредитних установах, фінансових установах, страхових компаніях або у компаніях з перестрахування, які включено до консолідації або додаткового нагляду.

Це положення застосовується до усіх пруденційних правил, які було гармонізовано актами Співтовариства.

Концепція власних коштів, як визначено у підпунктах з (a) по (h) статті 57, об'єднує максимальну кількість статей та сум. Використання таких статей та фіксування більш низьких граничних величин, а також відрахування статей, окрім тих, які перелічені у підпунктах з (i) по (r) статті 57, залишається на розсуд держав-членів.

Статті, перелічені у підпунктах з (a) по (e) статті 57, є доступними для кредитної установи для необмеженого та негайного використання для покриття ризиків або збитків, які тільки такі виникнуть. З підсумку вираховується будь-який податок на момент його обчислення або належним чином упорядковується, якщо такі податкові виплати зменшуватимуть суму до рівня, до якого ці статті можуть застосовуватися для покриття ризиків або збитків.

Держави-члени можуть подавати звіти до Комісії щодо досягнутого прогресу у процесі конвергенції відносно загального визначення власних коштів. На основі цих звітів Комісія за необхідності до 1 січня 2009 року ухвалює пропозицію до Європейського Парламенту та до Ради щодо внесення поправок до цієї секції.

1. Концепція власних коштів, яка використовується державою-членом, може включати інші статті за умови, якщо, яким би не були правові та бухгалтерські вказівки, вони мають наступні характеристики:

(a) вони знаходяться у вільному доступі для кредитних установ для покриття стандартних банківських ризиків у разі, якщо річний прибуток або капітальні збитки не були ще визначені;

(b) їх наявність розкрита у внутрішніх бухгалтерських документах;

(c) їх сума визначена керівництвом кредитної установи, перевірена незалежними аудиторами, доведена до відома компетентних органів та розміщена для здійснення нагляду компетентних органів.

2. Цінні папери з невизначеним терміном дії та інші інструменти, які відповідають наступним умовам, також можуть визнаватися у якості інших статей:

(a) вони не можуть бути відшкодовані за ініціативи пред'явника або без попереднього погодження з боку компетентних органів;

(b) боргова угода передбачає, що кредитна установа має вибір щодо відстрочки сплати відсотків по боргу;

(c) претензії кредитора до кредитної установи повністю підпорядковуються претензіям усіх несубординованих кредиторів;

(d) документи, що регулюють випуск цінних паперів, передбачають, що борг та несплачені відсотки є такими, що абсорбують втрати, залишаючи кредитну установу у стані готовності для продовження торгівлі; та

(e) враховуються лише повністю сплачені рахунки.

До цих цінних паперів та інших інструментів можуть додаватися кумулятивні преференційні акції, окрім тих, які зазначені у підпункті (h) статті 57.

3. Для кредитних установ, які підраховують суми ризикової уражуваності, зважені по ризику, згідно підсекції 2 секції 3, позитивні суми, які виникають в результаті обчислення у підпункті 36 частини 1 додатка VII, можуть, до 0.6% від сум ризикової уражуваності, зважених по ризику, обчислені згідно підсекції 2, визначатися в якості інших статей. Для цих кредитних установ корегування вартості та положення, включені до обчислення, зазначеного у підпункті 36 частини 1 додатка VII, та корегування вартості та положення щодо ризикових уражуваностей, зазначених у підпункті (e) статті 57, не включають до власних коштів, окрім випадків відповідно до цієї частини. Для цих потреб, суми ризикової уражуваності, зважені по ризику, не включають ті, які обчислені по відношенню до позицій сек'юритизації, які мають показник ризику на рівні 1250%.

1. Зобов'язання членів кредитних установ, створених як кооперативи, зазначені у підпункті (g) статті 57, містять незапитаний капітал таких кооперативів та правові зобов'язання членів таких кооперативів для здійснення додаткових платежів, які не підлягають відшкодуванню, якщо кредитна установа зазнає збитку, у випадку чого повинна бути можливість вимагати ці платежі без затримки.

Спільні або певні зобов'язання позичальників у випадку кредитних установ, які організовані як фонди, розглядаються у такий самий спосіб, що і попередні статті.

Усі такі статті можуть включатися до власних коштів, наскільки вони враховані як власні кошти установ цієї категорії згідно національного законодавства.

2. Держави-члени не включають до власних коштів державних кредитних установ гарантії, які вони або їх місцеві органи влади поширюють на такі установи.

3. Держави-члени або компетентні органи можуть включати фіксовані кумулятивні преференційні акції, зазначені у підпункті (h) статті 57, та субординований позиковий капітал, зазначений у положенні про власні кошти, якщо існуватимуть обов'язкові угоди, згідно яких, у разі банкрутства або ліквідації кредитної установи, вони безпосередньо класифікуються за претензіями з боку усіх інших кредиторів та не повинні повторно сплачуватися, допоки усі інші борги, невиплачені вчасно, не будуть сплачені.

Субординований позиковий капітал відповідає наступним критеріям:

(a) лише повністю сплачені кошти можуть враховуватися;

(b) залучені позики мають первісний термін погашення принаймні п'ять років, після якого вони можуть бути погашені;

(c) межі, за яких вони можуть класифікуватися як власні кошти, поступово зменшуються впродовж принаймні останніх п'яти років до моменту погашення; та

(d) угода позики не включає будь-якої статті, яка передбачає, що за спеціальних обставин, окрім ліквідації кредитної установи, борг може стати таким, що підлягає погашенню, до узгодженої дати погашення.

Для потреб підпункту (b) другого пункту, якщо термін погашення боргу не буде зафіксовано, залучені позики підлягають сплаті за умови надання п'ятирічного повідомлення, допоки позики не будуть більше вважатися власними фондами або допоки компетентними органами не буде вимагатися попередня згода для більш раннього погашення. Компетентні органи можуть надати дозвіл щодо більш раннього погашення таких позик за умови, якщо вимога буде зроблена за ініціативи емітента або це не буде негативно впливати на платоспроможність кредитної установи.

4. Кредитні установи не включають до власних коштів об'єктивних вартісних резервів, пов'язаних з прибутком або збитком по хеджуваннях грошових потоків фінансових інструментів, зважених по амортизованій вартості, або будь-які прибутки або збитки по їх зобов'язаннях, оцінених за справедливою вартістю, які виникають завдяки змінам у фінансовому стані кредитної установи.

1. У разі, якщо калькуляція повинна бути здійснена на консолідованій основі, консолідовані суми, пов'язані з статтями, переліченими згідно статті 57, використовуються відповідно до правил, встановлених у секції 1 глави 4. Крім того, наступне може, у разі якщо вони є кредитними ("негативними") статтями, відноситись до консолідованих резервів для обчислення власних коштів:

(a) будь-які доходи по міноритарних пакетах акцій у розумінні статті 21 Директиви 83/349/ЄЕС у разі використання методу глобального інтегрування;

(b) перша консолідаційна різниця у розумінні статей 19, 30 та 31 Директиви 83/349/ЄЕС;

(c) курсова різниця, включена до консолідованих резервів відповідно до частини 6 статті 39 Директиви 83/349/ЄЕС; та

(d) будь-яка різниця, яка виникає в результаті включення певних відсотків володіння відповідно до методу, описаного у статті 33 Директиви 83/349/ЄЕС.

2. У випадку, якщо статті, зазначені у підпунктах з (a) по (d) частини 1 є дебетовими ("позитивними") статтями, вони можуть вираховуватися при обчисленні консолідованих власних коштів.

1. Статті, зазначені у підпунктах з (d) по (h) статті 57, підпадають під дію наступних обмежень:

(a) загальний обсяг статей підпунктів з (d) по (h) не може перевищувати максимум 100% від статей підпунктів (a) плюс (b) та (c) мінус підпункти з (i) по (k); та

(b) загальний обсяг статей підпунктів з (g) по (h) не може перевищувати максимум 50% від статей підпунктів (a) плюс (b) та (c) мінус підпункти з (i) по (k).

2. Загальний обсяг статей підпунктів з (l) по (r) статті 57 повинен наполовину відраховуватися від загального обсягу статей з (a) по (c) мінус статті з (i) по (k) та наполовину від загального обсягу статей з (d) по (h) статті 57, після застосування обмежень, встановлених у частині 1 цієї статті. До суми, якщо половина загального обсягу статей з (l) по (r) перевищує загальний обсяг статей з (a) по (c) мінус статті з (i) по (k) статті 57. Статті підпункту (r) статті 57 не вираховуються, якщо вони були включені до обчислення сум ризикової уражуваності, зважених за ризиком, для потреб статті 75, як визначено у частині 4 додатка IX.

3. Для потреб секцій 5 та 6, положення, встановлені у цій секції, повинні тлумачитися без урахування статей, зазначених у підпунктах (q) та (r) статті 57 та частини 3 статті 63.

4. Компетентні органи можуть дозволити кредитним установам перевищити ліміти, встановлені у частині 1 тимчасово або за виключних обставин.

Відповідність умовам, встановленим у цій секції, доводиться перед компетентними органами.

1. Кредитні установи виконують зобов'язання, встановлені статтями 22 та 75 та секцією 5, на індивідуальній основі.

2. Кожна кредитна установа, яка не є дочірньою компанією на території держави-члена, якщо їй надано ліцензію та щодо якої здійснюється нагляд, та не є материнською компанією, та кожна кредитна установа, яка не включена до консолідації на підставі статті 73, виконує зобов'язання, встановлені статтями 120 та 123, на індивідуальній основі.

3. Кожна кредитна установа, яка не є дочірньою або материнською компанією, та кожна кредитна установа, яка не включена до консолідації на підставі статті 73, виконує зобов'язання, встановлені главою 5, на індивідуальній основі.

1. Держави-члени можуть зробити вибір на користь того, щоб не застосовувати частину 1 статті 68 до будь-якої дочірньої компанії кредитної установи у разі, якщо і дочірня компанія, і кредитна установа є об'єктами ліцензування та нагляду з боку відповідної держави-члена, а дочірня компанія включена до процесу нагляду на консолідованій основі за кредитною установою, яка є материнською компанією, та усі наступні умови дотримано, для забезпечення того, щоб власні кошти розподілялися адекватним чином серед материнською компанією та дочірніми установами:

(a) не існує нагальної або передбачуваної матеріальної практичної або правової перепони для належного трансферу власних фондів або відшкодування по зобов'язаннях з боку її материнської установи;

(b) материнська компанія задовольняє вимоги компетентних органів щодо пруденційного управління дочірньою компанією та задекларувала, за згоди компетентних органів, що вона забезпечує зобов'язання, взяті дочірньою компанією, або ризики у дочірній компанії наявні по незначному відсотку;

(c) оцінювання ризику, дослідження та процедури контролю материнської компанії охоплюють дочірню компанію; та

(d) материнська компанія володіє більш ніж 50% прав голосів, приєднаних до часток у капіталі дочірньої компанії, та/або має право призначати або звільнювати більшість членів керівництва дочірньої компанії, описаної у статті 11.

2. Держави члени можуть обрати варіант, передбачений частиною 1, у разі, якщо материнська компанія є фінансовою холдинговою компанією, створеною на території тієї ж держави-члена як кредитна установа, за умови, якщо вона піддається такому ж нагляду, що здійснюється щодо кредитних установ, та зокрема піддається дії стандартів, встановлених у частині 1 статті 71.

3. Держави-члени можуть зробити вибір на користь того, щоб не застосовувати частину 1 статті 68 до будь-якої материнської кредитної установи на території держави-члена у випадку, якщо така кредитна установа є об'єктом ліцензування та нагляду з боку відповідної держави-члена, та вона включена до процесу нагляду на консолідованій основі за кредитною установою, яка є материнською компанією, та усі наступні умови дотримано, для забезпечення того, щоб власні кошти розподілялися адекватним чином серед материнською компанією та дочірніми установами:

(a) не існує нагальної або передбачуваної матеріальної практичної або правової перепони для належного трансферу власних фондів або відшкодування по зобов'язаннях для материнської кредитної установи на території держави-члена;

(b) оцінювання ризику, дослідження та процедури контролю, необхідні для консолідованого нагляду, охоплюють материнську кредитну установу на території держави-члена.

Компетентний орган, який використовує цю частину, повинен поінформувати компетентні органи усіх інших держав-членів.

4. Без шкоди всезагальності статті 144, компетентний орган держав-членів, який здійснює розділення, встановлене у частині 3, оприлюднює у спосіб, вказаний у статті 144:

(a) критерії, які він застосовує для визначення того, чи не існує нагальної або передбачуваної суттєвої практичної або юридичної перепони для належного трансферу власних фондів або відшкодування по зобов'язаннях;

(b) кількість материнських кредитних установ, які отримують зиск від здійснення розділення, встановленого у частині 3, та кількість материнських кредитних установ, які мають у складі дочірні компанії на території третьої країни;

(c) на агрегованій основі для держави-члена:

(i) загальний обсяг власних коштів на консолідованій основі материнської кредитної установи на території держави-члена, яка отримує зиск від здійснення розділення, встановленого у частині 3, та які мають частку у дочірніх компаніях на території третьої країни;

(ii) відсоток загальних власних коштів, необхідних згідно статті 75, на консолідованій основі материнських кредитних установ на території держави-члена, які отримують зиск від здійснення розділення, встановленого у частині 3, представленого власними коштами, які містять частку у дочірніх компаніях на території третьої країни; та

(iii) відсоток загальних мінімальних власних коштів, необхідних згідно статті 75, на консолідованій основі материнських кредитних установ на території держави-члена, які отримують зиск від здійснення розділення, встановленого у частині 3, представленого власними коштами, які містять частку у дочірніх компаніях на території третьої країни.

1. Згідно частин з 2 по 4 цієї статті, компетентні органи можуть надавати дозвіл в індивідуальному порядку материнським кредитним установам на інкорпорування при обчисленні їх вимог, згідно частини 1 статті 68, дочірніх компаній, які дотримуються вимог, встановлених у підпунктах (c) та (d) частини 1 статті 69, та чиї матеріальні ризикові уражуваності та матеріальні зобов'язання відносяться до такої материнської кредитної установи.

2. Режим, описаний у частині 1, дозволяється виключно у випадках, коли материнська кредитна установа демонструє у повному обсязі перед компетентними органами обставини та заходи, включаючи правові заходи, завдяки яким не існуватиме суттєвої практичної або юридичної перепони, та виникнення якої не передбачається, для належного трансферу власних коштів або для відшкодування по зобов'язаннях, коли наступить термін погашення платежу з боку дочірньої компанії на користь її материнської компанії.

3. У разі, якщо компетентний орган здійснює розділення, встановлене у частині 1, він регулярно та принаймні один раз на рік інформує компетентні органи усіх інших держав-членів про використання частини 1 та обставини та заходи, зазначені у частині 2. У разі, якщо дочірня компанія знаходиться на території третьої країни, компетентні органи також надають таку ж інформацію компетентним органам цієї третьої країни.

4. Без шкоди всезагальності статті 144, компетентний орган держав-членів, який здійснює розділення, встановлене у частині 3, оприлюднює у спосіб, вказаний у статті 144:

(a) критерії, які він застосовує для визначення того, чи не існує нагальної або передбачуваної матеріальної практичної або правової перепони для належного трансферу власних фондів або відшкодування по зобов'язаннях;

(b) кількість материнських кредитних установ, які отримують зиск від здійснення розділення, встановленого у частині 3, та кількість материнських кредитних установ, які мають у складі дочірні компанії на території третьої країни;

(c) на агрегованій основі для держави-члена:

(i) загальний обсяг власних коштів на консолідованій основі материнської кредитної установи на території держави-члена, яка отримує зиск від здійснення розділення, встановленого у частині 1, та які мають частку у дочірніх компаніях на території третьої країни;

(ii) відсоток загальних власних коштів, необхідних згідно статті 75, на консолідованій основі материнських кредитних установ на території держави-члена, які отримують зиск від здійснення розділення, встановленого у частині 3, представленого власними коштами, які містять частку у дочірніх компаніях на території третьої країни; та

(iii) відсоток загальних мінімальних власних коштів, необхідних згідно статті 75, на консолідованій основі материнських кредитних установ на території держави-члена, які отримують зиск від здійснення розділення, встановленого у частині 1, представленого власними коштами, які містять частку у дочірніх компаніях на території третьої країни.

1. Без шкоди статтям з 68 по 70, материнські кредитні установи на території держави члена дотримуються, в обсязі та у спосіб, передбачені статтею 133, зобов'язань, встановлених у статтях 75, 120, 123 та секції 5, на основі їх консолідованого фінансового стану.

2. Без шкоди статтям з 68 по 70, кредитні установи, підконтрольні материнській фінансовій холдинговій компанії на території держави-члена дотримуються, в обсязі та у спосіб, передбачені статтею 133, зобов'язань, встановлених у статтях 75, 120, 123 та секції 5, на основі консолідованого фінансового стану цієї фінансової холдингової компанії.

У разі, якщо більше ніж одна кредитна установа є підконтрольною материнській фінансовій холдинговій компанії на території держави-члена, перший пункт повинен застосовуватися лише до кредитної установи, до якої застосовується нагляд на консолідованій основі відповідно до статей 125 та 126.

1. Материнські кредитні установи ЄС дотримуються зобов'язань, встановлених у главі 5, на основі їх консолідованого фінансового стану.

Великі дочірні компанії материнської кредитної установи ЄС розкривають інформацію, визначену у підпункті 5 частини 1 додатка XII, на індивідуальній основі або на субконсолідованій основі.

2. Кредитні установи, підконтрольні фінансовій холдинговій компанії ЄС, дотримуються зобов'язань, встановлених у главі 5, на основі консолідованого фінансового стану такої фінансової холдингової компанії.

Великі дочірні компанії материнських фінансових холдингових компаній ЄС розкривають інформацію, визначену у підпункті 5 частини 1 додатка XII, на індивідуальній основі або на субконсолідованій основі.

3. Компетентні органи, відповідальні за здійснення нагляду на консолідованій основі на підставі статей 125 та 126, можуть прийняти рішення не застосовувати у повному обсязі або частково частини 1 та 4 до кредитних установ, які включені до подібних заходів з розкриття, передбачених на консолідованій основі для материнської компанії, заснованої на території третьої країни.

1. Держави-члени або компетентні органи, відповідальні за здійснення нагляду на консолідованій основі відповідно до статей 125 та 126, можуть прийняти рішення у наступних випадках про те, що кредитна установа, фінансова установа або компанія з надання допоміжних послуг, яка є дочірньою, або частка якої знаходиться у власності, не потребує включення до консолідації:

(a) у разі, якщо відповідна компанія знаходиться на території третьої країни, де існують правові перешкоди для трансферу необхідної інформації;

(b) у разі, якщо за висновком компетентних органів відповідна компанія є незначною лише стосовно цілей моніторингу кредитних установ та у будь-якому випадку, коли підсумок балансу відповідної компанії є меншим, ніж найнижчий з наступних двох сум:

(i) 10 мільйонів євро; або

(ii) 1% від підсумку балансу материнської компанії або

компанії, яка володіє участю;

(c) у разі, якщо за висновком компетентних органів, відповідальних за здійснення нагляду на консолідованій основі, консолідація фінансового стану відповідної компанії могла б бути невідповідною або помилковою щодо потреб нагляду за діяльністю кредитних установ.

Якщо у випадках, зазначених у підпункті (b) першого пункту, деякі компанії відповідають вищезазначеним критеріям, встановленим у цьому відношенні, вони включаються до консолідації у разі, якщо вони колективно становлять значний інтерес у спеціальних цілях.

2. Компетентні органи вимагають від дочірніх кредитних установ застосування вимог, встановлених у статтях 75, 120 та 123, а також у секції 5, на субконсолідованій основі, якщо такі кредитні установи або материнська компанія, до складу якої входить фінансова холдингова компанія, мають у своєму складі кредитну установу або фінансову установу, або компанію з управління активами, як визначено у частині 5 статті 2 Директиви 2002/87/ЄС, у якості дочірньої компанії на території третьої країни, або володіють участю у такій компанії.

3. Компетентні органи вимагають від материнських компаній та дочірніх компаній, які підлягають дії цієї Директиви, дотримання зобов'язань, встановлених у статті 22, на консолідованій або субконсолідованій основі для забезпечення того, щоб їх заходи, процеси та механізми були відповідними та щільно інтегрованими, а також щоб будь-які дані та інформація, що відповідає потребам нагляду, могли бути вироблені.

1. Якщо інше не передбачено, здійснюється оцінювання активів та позабалансових статей відповідно до облікової концепції, під дію якої підпадає кредитна установа згідно Регламенту (ЄС) N 1606/2002 та Директиви 86/635/ЄЕС.

2. Незважаючи на вимоги, встановлені у статтях з 68 по 72, обчислення для перевірки відповідності кредитних установ зобов'язанням, встановленим у статті 75, проводяться не менше ніж два рази на рік.

Кредитні установи повинні повідомляти про результати та будь-яку необхідну складову інформацію компетентним органам.

Без шкоди статті 136, держави-члени вимагають від кредитних установ надання власних коштів, які завжди більші або дорівнюють сумі наступних вимог до капіталу:

(a) для кредитного ризику та ризику розводнення по відношенню до усіх видів діяльності, які вони здійснюють, за виключенням діяльності, яка входить до їх торгової книги, та неліквідних активів, якщо вони вирахувані з суми власних коштів згідно пункту (d) частини 3 статті 13 Директиви 2006/49/ЄС, 8% від загального обсягу їх сум ризикових уражуваностей, зважених по ризику, обчислених відповідно до секції 3;

(b) відносно їх діяльності по торговій книзі, для позиційного ризику, розрахунків та ризиків протилежної сторони, наскільки ліміти, встановлені у статтях з 111 по 117, дозволені бути перевищеними, для ризикових уражуваностей по довгих позиціях, які перевищують такі ліміти, вимоги до капіталу, визначені відповідно до статті 18 Директиви 2006/49/ЄС; та

(c) відносно усіх видів їх діяльності для валютного ризику та товарного ризику, вимоги до капіталу, визначені відповідно до статті 18 Директиви 2006/49/ЄС;

(d) відносно усіх видів їх діяльності, для операційного ризику, вимоги до капіталу, визначені відповідно до секції 4.

Кредитні установи застосовують Стандартизований підхід, передбачений статтями з 78 по 83 та, якщо надано дозвіл компетентними органами відповідно до статті 84, Підхід на основі внутрішніх рейтингів, передбачений статтями з 84 по 89, для обчислення їх сум ризикових уражуваностей, зважених по ризику, для потреб частини (a) статті 75.

"Ризикова уражуваність" для потреб цієї секції означає актив або позабалансову статтю.

1. Згідно частини 2, вартість ризикової уражуваності номінальної вартості активів є її балансовою вартістю, а вартість ризикової уражуваності балансової статті, перелік яких зазначено у додатку II, є наступним відсотком її вартості: 100%, якщо це стаття за повного ризику, 50%, якщо це є середньоризикова стаття, 20%, якщо це стаття з середнім/низьким ризиком; 0%, якщо це стаття з низьким ризиком. Позабалансові статті, зазначені у першому реченні цієї частини, відносяться до ризикових категорій, як зазначено у додатку II. У випадку кредитної установи, яка використовує Всебічний метод фінансової застави згідно частини 3 додатка VIII, у разі, якщо ризикова уражуваність приймає форму цінних паперів або товарів, проданих, відкладених або наданих у позику згідно операції зворотної купівлі або згідно операцій займу цінних паперів або товарів, або операції маржинального кредитування, вартість ризикової уражуваності зростає шляхом корегування волатильності щодо таких цінних паперів або товарів, як передбачено підпунктами з 34 по 59 частини 3 додатка VIII.

2. Вартість ризикової уражуваності деривативного інструменту, перелік яких надано у додатку IV, визначається відповідно до додатка III, з наслідками контрактів по новації та контрактів взаємозаліку, врахованих для потреб цих методів відповідно до додатка III. Вартість ризикової уражуваності операцій зворотної купівлі, операцій позики та кредитування під цінні папери та товари, операцій розрахунків по довгих позиціях та операції маржинального кредитування, може визначатися також відповідно до додатка III або додатка VIII.

3. У разі, якщо ризикова уражуваність підлягає дії фондованого кредитного захисту, вартість ризикової уражуваності, яка застосовується до цієї статті, може бути змінена відповідно до підсекції 3.

4. Незважаючи на частину 2, вартість ризикової уражуваності заборгованості по кредитних уражуваностях ризику, як визначено компетентними органами, з центральним контрагентом визначається відповідно до підпункту 6 частини 2 додатка III, за умови, що уражуваності по кредитному ризику контрагента центрального контрагента з усіма учасниками в його заходах будуть повністю забезпечені на щоденній основі.

1. Кожна ризикова уражуваність повинна призначатися для одного з наступних класів ризикових уражуваностей:

(a) вимоги або можливі майбутні вимоги до центральних урядів або центральних банків;

(b) вимоги або можливі майбутні вимоги до регіональних урядів або місцевих органів влади;

(c) вимоги або можливі майбутні вимоги до адміністративних органів або некомерційних установ;

(d) вимоги або можливі майбутні вимоги до багатосторонніх банків розвитку;

(e) вимоги або можливі майбутні вимоги до міжнародних організацій;

(f) вимоги або можливі майбутні вимоги до установ;

(g) вимоги або можливі майбутні вимоги до корпорацій;

(h) роздрібні вимоги або можливі майбутні роздрібні вимоги;

(i) вимоги або можливі майбутні вимоги, забезпечені нерухомістю;

(j) прострочені статті;

(k) статті, які належать до регуляторних категорій високого ризику;

(l) вимоги у формі забезпечених облігацій;

(m) позиції сек'юритизації;

(n) короткострокові вимоги до установ або корпорації;

(o) вимоги у формі колективних інвестиційних компаній ("CIU"); або

(p) інші статті.

2. Для включення до класу роздрібної ризикової уражуваності, зазначеної у підпункті (h) частини 1, ризикова уражуваність відповідає наступним умовам:

(a) ризикова уражуваність відноситься до окремої особи або осіб, або до малої або середньої бізнесової установи;

(b) ризикова уражуваність становить одну з багатьох ризикових уражуваностей з подібними характеристиками за умови, що ризики, пов'язані з таким кредитуванням, значним чином зменшувалися;

(c) загальна сума заборгованості кредитній установі або материнським компаніям та її дочірнім компаніям, включаючи будь-яку прострочену ризикову уражуваність, з боку клієнта-боржника або групи сполучених клієнтів, проте виключаючи вимоги або можливі майбутні вимоги, забезпечені резиденційною нерухомістю, не перевищує, до відома кредитної установи, 1 мільйон євро. Кредитна установа вживає доцільних заходів для отримання такої інформації.

Цінні папери не можуть бути віднесені до класу роздрібних ризикових уражуваностей.

(3) Існуюча вартість роздрібних мінімальних лізингових платежів може бути включена до класу роздрібних ризикових уражуваностей.

1. Для обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених по ризику, показники ризику застосовуються до усіх ризикових уражуваностей, якщо вони вираховуються з власних коштів, згідно положень частини 1 додатка VI. Застосування показників ризику Грунтуються на класі ризикових уражуваностей, до якого відноситься певна ризикова уражуваність, та, у розмірі, визначеному у частині 1 додатка VI, його кредитної якості. Кредитна якість може визначатися шляхом віднесення до кредитних оцінювань зовнішніх установ з кредитного оцінювання ("ECAI") відповідно до положень статей з 81 по 83 або кредитних оцінювань Агентств експортних кредитів, як описано у частині 1 додатка VI.

2. Для потреб застосування показників ризику, як зазначено у частині 1, вартість ризикової уражуваності помножується на показники ризику, визначених або отриманих відповідно до цієї підсекції.

3. Для потреби обчислення сум уражуваності, зважених за ризиком, для уражуваностей щодо установ, держави-члени вирішують питання, чи ухвалювати метод на основі кредитної якості центрального уряду, під юрисдикцією якого працює установа, чи метод на основі кредитної якості установи контрагента відповідно до додатка VI.

4. Незважаючи на статтю 1, у разі, якщо уражуваність є об'єктом кредитного захисту, показник ризику, який застосовується до цієї статті, може бути змінений відповідно до підсекції 3.

5. Суми ризикових уражуваностей, зважені за ризиком, для сек'юритизованих ризикових уражуваностей, обчислюються відповідно до підсекції 4.

6. Уражуваностям, обчислення сум уражуваностей, зважених за ризиком, щодо яких не передбачено іншим чином згідно цієї підсекції, присвоюється показник ризику в 100%.

7. За виключенням уражуваностей, які ініціюють зобов'язання у формі статей, зазначених у частинах з (a) по (h) статті 57, компетентні органи можуть вилучати з вимог частини 1 цієї статті уражуваності кредитної установи на контрагента, який є її материнською компанією, її дочірньою компанією, дочірньої компанією її материнської компанії або компанією, яка пов'язана відносинами у розумінні частини 1 статті 12 Директиви 83/349/ЄЕС, за умови дотримання наступних умов:

(a) контрагент є установою або фінансовою холдинговою компанією, фінансовою установою, компанією з управління активами або компанією з надання допоміжних послуг згідно відповідних пруденційних вимог;

(b) контрагент включений до тієї ж консолідації, що і кредитна установа на повній основі;

(c) контрагент підлягає тому оцінюванню ризику, дослідженню та процедурі контролю, що й кредитна установа;

(d) контрагент створений на території тієї ж країни-члена, що й кредитна установа;

(e) не існує нагальної або передбачуваної матеріальної практичної або правової перепони для належного трансферу власних фондів або відшкодування по зобов'язаннях з боку контрагента кредитній установі.

У такому випадку повинен призначатися показник ризику на рівні 0%.

8. За виключенням уражуваностей, які ініціюють зобов'язання у формі статей, зазначених у частинах з (a) по (h) статті 57, компетентні органи можуть вилучати з вимог частини 1 цієї статті уражуваності на контрагентів, які є членами тієї інституційної схеми захисту, що і кредитна установа, яка надає позику, за умови дотримання наступних умов:

(a) вимоги, встановлені у підпунктах (a), (d) та (e) частини 7;

(b) кредитна установа та контрагент увійшли до контрактної угоди або угоди по обов'язковому зобов'язанню, яка захищає такі установи та, зокрема, забезпечує їх ліквідність та платоспроможність для запобігання банкрутству у випадку, коли вона стає необхідною (зазначено нижче як інституційна схема захисту);

(c) заходи забезпечують те, щоб інституційна схема захисту була здатна надати захист, необхідний згідно її зобов'язанню від фондів, які вже для неї доступні;

(d) інституційна схема захисту має належні та уніфіковано передбачені схеми системи для моніторингу та класифікації ризику (які забезпечують повний огляд ризикових ситуацій усіх індивідуальних членів та інституційної схеми захисту в цілому) з відповідними можливостями впливу; такі системи належним чином відслідковують невраховані уражуваності відповідно до підпункту 44 частини 4 додатка VII;

(e) інституційна схема захисту здійснює власне дослідження ризиків, про яке повідомляється індивідуальним членам;

(f) інституційна схема захисту розробляє та публікує один раз на рік консолідований звіт, який містить баланс, рахунок прибутків та збитків, ситуаційний звіт та звіт щодо ризиків, щодо інституційної схеми захисту в цілому, та звіт, який містить зведений баланс, зведений рахунок прибутків та збитків, ситуаційний звіт та звіт щодо ризиків, щодо інституційної схеми захисту в цілому;

(g) члени інституційної схеми захисту повинні заздалегідь надавати повідомлення принаймні за 24 місяці, якщо вони бажають завершити заходи;

(h) багатостороннє використання елементів, обраних для обчислення власних коштів ("багатосторонній гіринг"), а також будь-яке неналежне створення власних коштів між членами інституційної схеми захисту буде анульоване;

(i) інституційна схема захисту ґрунтується на широкому членстві кредитних установ предомінантно однорідного профайлу бізнесової діяльності; та

(j) адекватність систем, зазначених у підпункті (d), ухвалюється та моніториться з регулярними інтервалами відповідними компетентними органами.

У такому випадку повинен призначатися показник ризику на рівні 0%.

1. Зовнішнє кредитне оцінювання може використовуватися для визначення показника ризику ризикової уражуваності відповідно до статті 80 лише якщо ECAI, яка забезпечує це, була визнана такою, що придатна для таких потреб компетентними органами ("визнана ECAI" для потреб цієї підсекції).

2. Компетентні органи визнають ECAI такою, що придатна для потреб статті 80 лише якщо вони задоволені тим, що її методологія оцінювання відповідає вимогам об'єктивності, незалежності, безперервного огляду та прозорості, а також тим, що отримані кредитні оцінювання відповідають вимогам достовірності та прозорості. Для цих потреб компетентний орган враховує технічні критерії, встановлені у частині 2 додатка VI.

3. Якщо ECAI було визнано придатною компетентними органами держави-члена, компетентні органи інших держав-членів можуть визнати таку ECAI придатною без проведення їх власного процесу оцінювання.

4. Компетентні органи оприлюднюють пояснення процесу визнання та перелік придатних ECAI.

1. Компетентні органи визначають, враховуючи технічні критерії, встановлені у частині 2 додатка VI, з якими заходами кредитної якості, встановленими у частині 1 згаданого додатка, відповідні кредитні оцінювання придатної ECAI повинні асоціюватися. Такі визначення будуть об'єктивними та послідовними.

2. У разі, якщо компетентні органи держави-члена здійснили визначення згідно частини 1, компетентні органи інших держав-членів можуть визнати таке визначення без проведення їх власного процесу визначення.

1. Використання кредитних оцінювань ECAI для обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, кредитної установи є послідовним та у відповідності до частини 3 додатка VI. Кредитні оцінювання не використовуються вибірково.

2. Кредитні установи використовують замовлені кредитні оцінювання. Однак, за дозволу відповідних компетентних органів, вони можуть використовувати оцінювання, надані за власної ініціативи.

1. Відповідно до цієї підсекції, компетентні органи можуть дозволити кредитним установам обчислювати їх суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, використовуючи підхід на основі внутрішніх рейтингів ("IRB-підхід"). Кожна кредитна установа подає обґрунтований запит на отримання дозволу.

2. Дозвіл надається лише якщо компетентний орган задоволений тим, що системи кредитної установи для управління та створення рейтингу уражуваностей по кредитному ризику є надійними та впровадженими комплексно, та також, зокрема, тим, що вони відповідають наступним стандартам відповідно до частини 4 додатка VII:

(a) рейтингові системи кредитної установи забезпечують обґрунтоване оцінювання дебітора та характеристики транзакцій, обґрунтовану диференціацію ризику, точні та послідовні кількісні оцінки ризику;

(b) внутрішні рейтинги та оцінки збитку, які використовуються при обчисленні вимог до капіталу, асоційовані системи та процеси відіграють важливу роль в управлінні ризиками та процесі прийняття рішень та ухвалення кредиту, внутрішнього розподілу капіталу та у процесі виконання корпоративних функцій управління кредитної установи;

(c) кредитна установа має відділ контролю кредитних ризиків, який відповідає за її рейтингові системи та є незалежним та вільним від небажаного впливу;

(d) кредитна установа збирає та зберігає всю необхідну інформацію для забезпечення ефективної підтримки її процесів вимірювання кредитного ризику та управління;

(e) кредитна установа документально обґрунтовує свої рейтингові системи та їх розробку, а також оцінює свої рейтингові системи;

У випадку, якщо материнська кредитна установа ЄС та її дочірні компанії або материнська фінансова холдингова компанія та її дочірні компанії використовують IRB-підхід на уніфікованій основі, компетентні органи можуть дозволити дотримання мінімальних вимог частин 4 додатка VII материнською установою або її дочірніми компаніями на спільній основі.

3. Кредитна установа, яка подає заявку на використання IRB-підходу, демонструє, що вона використовує для відповідних IRB класів ризикових уражуваностей рейтингові системи, які повністю відповідають мінімальним вимогам, встановленим у частині 4 додатка VII для внутрішнього вимірювання ризику та для управлінських потреб, впродовж принаймні трьох років до подання заявки на використання IRB-підходу.

4. Кредитна установа, яка подає заявку на використання власних оцінок LGD та/або конвертаційних коефіцієнтів, демонструє, що вона оцінює та застосовує власні оцінки LGD та/або конвертаційних коефіцієнтів у спосіб, який повністю відповідав мінімальним вимогам щодо використання власних оцінок таких параметрів, встановлених у частині 4 додатка VII, впродовж принаймні трьох років до подання заявки на використання власних оцінок LGD та/або конвертаційних коефіцієнтів.

5. Якщо кредитна установа перестає відповідати вимогам, встановленим у цій підсекції, вона подає до компетентних органів план тимчасового повернення до відповідності або демонструє, що вплив невідповідності є незначним.

6. У разі, якщо материнська кредитна установа ЄС та її дочірні компанії або материнська фінансова холдингова компанія та її дочірні компанії мають намір використовувати IRB-підхід, компетентні органи різних юридичних осіб тісно співробітничають, як передбачено статтями з 129 по 132.

1. Без шкоди статті 89, кредитні установи та будь-які материнські компанії та їх дочірні компанії впроваджують IRB-підхід для усіх ризикових уражуваностей.

За ухвали компетентних органів, імплементація може здійснюватися послідовно по різних класах ризикових уражуваностей, зазначених у статті 86, в межах такого ж бізнесового утворення, по усіх різних бізнесових утвореннях, або для використання власних оцінок LGD та/або конвертаційних коефіцієнтів для обчислення показників ризику для ризикових уражуваностей на корпорації, установи, центральні уряди та центральні банки.

У випадку класу роздрібних ризикових уражуваностей, зазначеного у статті 86, імплементація може здійснюватися по різних класах ризикових уражуваностей, яким відповідають різні корегування, зазначені у підпунктах з 10 по 13 частини 1 додатка VII.

2. Імплементація, як зазначено у частині 1, здійснюється в межах обґрунтованого періоду часу, який узгоджується з компетентними органами. Імплементація проводиться згідно жорстких умов, визначених компетентними органами. Ці умови розробляються для забезпечення того, що гнучкість згідно частини 1 не використовувалася вибірково з метою досягнення зменшених мінімальних вимог до капіталу відносно таких класів ризикових уражуваностей та бізнесових утворень, які ще не було включено до IRB-підходу або під час використання власних оцінок LGD та/або конвертаційних коефіцієнтів.

3. Кредитні установи, які використовують IRB-підхід для будь-якого класу ризикових уражуваностей, одночасно використовують IRB-підхід для класу ризикових уражуваностей щодо власного капіталу.

4. Згідно частинам з 1 по 3 цієї статті та статті 89, кредитні установи, які отримали дозвіл згідно статті 85 на використання IRB-підходу, не повертаються до використання підсекції 1 для обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, за виключенням випадків, коли це здійснюється для демонстрації обґрунтованого використання та за умови отримання згоди від компетентних органів.

5. Згідно частинам 1 по 2 цієї статті та статті 89, кредитні установи, які отримали дозвіл згідно частини 9 статті 87 на використання власних оцінок LGD та/або конвертаційних коефіцієнтів, не повертаються до використання показників LGD та конвертаційних коефіцієнтів, зазначених у частині 8 статті 87, за виключенням випадків, коли це здійснюється для демонстрації обґрунтованого використання та за умови отримання згоди від компетентних органів.

1. Кожна ризикова уражуваність призначається стосовно одного з наступних класів ризикових уражуваностей:

(a) вимоги або можливі майбутні вимоги до центральних урядів та центральних банків;

(b) вимоги або можливі майбутні вимоги до установ;

(c) вимоги або можливі майбутні вимоги до корпорацій;

(d) роздрібні вимоги або можливі майбутні роздрібні вимоги;

(e) акціонерні вимоги;

(f) позиції сек'юритизації; або

(g) інші активи, які не стосуються зобов'язань по кредиту.

2. Наступні ризикові уражуваності розглядаються як ризикові уражуваності з боку центральних урядів та центральних банків:

(a) ризикові уражуваності з боку регіональних урядів, місцевих органів влади або установ державного сектору, які розглядаються як ризикові уражуваності з боку центральних урядів згідно підсекції 1; та

(b) ризикові уражуваності з боку багатосторонніх банків розвитку та міжнародних організацій, які зумовлюють показник ризику на рівні 0% згідно підсекції 1.

3. Наступні ризикові уражуваності розглядаються як ризикові уражуваності з боку установ:

(a) ризикові уражуваності з боку регіональних урядів та місцевих органів влади, які не розглядаються як ризикові уражуваності з боку центральних урядів згідно підсекції 1;

(b) ризикові уражуваності з боку установ державного сектору, які розглядаються як ризикові уражуваності з боку установ згідно підсекції 1; та

(c) ризикові уражуваності з боку багатосторонніх банків розвитку, які не зумовлюються показником ризику на рівні 0% згідно підсекції 1.

4. Для включення до класу роздрібної ризикової уражуваності, зазначеної у підпункті (d) частини 1, ризикові уражуваності відповідають наступним умовам:

(a) вони повинні відбуватися з боку окремої особи або осіб, або від малих або середніх установ, за умовою для останнього випадку, що загальна сума, яку заборгував кредитній установі або материнським компаніям та її дочірнім компаніям, включаючи будь-яку прострочену ризикову уражуваність, з боку клієнта-боржника або групи сполучених клієнтів, проте виключаючи вимоги або можливі майбутні вимоги, забезпечені житловою нерухомістю, не перевищує, до відома кредитної установи, 1 мільйон євро;

(b) вони розглядаються кредитною установою при управлінні ризиками на постійній основі та у подібний спосіб;

(c) вони не управляються на індивідуальному рівні як ризикові уражуваності у класі корпоративних ризикових уражуваностей; та

(d) кожна з них представляє одну з багатьох ризикових уражуваностей, які піддаються управлінню. Наявна вартість роздрібних мінімальних лізингових платежів включається до класу роздрібних ризикових уражуваностей.

5. Наступні ризикові уражуваності відносяться до класу акціонерних ризикових уражуваностей:

(a) неборгові ризикові уражуваності, які переносять субординовану залишкову вимогу по активах або прибутку емітента; та

(b) боргові ризикові уражуваності, економічна сутність яких є подібною до тих ризикових уражуваностей, що визначені у підпункті (а).

6. В межах класу корпоративних кредитних уражуваностей, кредитні установи окремо ідентифікуються як спеціальні позикові ризикові уражуваності з наступними характеристиками:

(a) ризикова уражуваність з боку установи, яка була створена безпосередньо для фінансування та/або оперування фізичними активами;

(b) контрактні заходи надають кредитору значний рівень контролю над активами та прибутком, який вони генерують; та

(c) первинним джерелом сплати по зобов'язанню є прибуток, який генерується активами, які фінансуються, а не незалежною спроможністю більшої комерційної установи.

7. Будь-яке кредитне зобов'язання, що не віднесено до класів ризикових уражуваностей, зазначених у підпунктах (a), (b) та з (d) по (f) частини 1, призначаються до класу ризикових уражуваностей, зазначеного у підпункті (с) згаданої частини.

8. Клас ризикових уражуваностей, зазначений у підпункті (g) частини 1, включає остаточну вартість лізингових характеристик, якщо вони не включені до лізингової ризикової уражуваності, як визначено у пункті 4 частини 3 додатка VII.

9. Методологія, використана кредитною установою для віднесення ризикових уражуваностей до різних класів ризикових уражуваностей, є відповідною та послідовною за часом.

1. Суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, для ризикових уражуваностей, які належать до одного з класів ризикових уражуваностей, зазначених у підпунктах з (a) по (e) та (g) частини 1 статті 86 обчислюються, якщо вони вираховуються з власних коштів, відповідно до підпунктів з 1 по 27 частини 1 додатка VII.

2. Суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, для ризику розводнення для придбаних рахунків дебіторів обчислюються відповідно до підпункту 28 частини 1 додатка VII. У разі, якщо кредитна установа має повний регрес відносно придбаних рахунків дебіторів для ризику дефолту та для ризику розводнення, для продавця придбаних рахунків дебіторів, не повинні застосовуватися положення статей 87 та 88 стосовно придбаних рахунків дебітора.

3. Обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, для ризику розводнення та кредитного ризику ґрунтується на відповідних параметрах, пов'язаних з відповідною ризиковою уражуваністю. Вони повинні включати можливість дефолту (PD), LGD, термін погашення (М) та вартість ризикової уражуваності. PD та LGD можуть розглядатися окремо або в сукупності відповідно до частини 2 додатка VII.

4. Незважаючи на частину 3, обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, для кредитного ризику для усіх ризикових уражуваностей, які належать до класу ризикових уражуваностей, зазначеного у підпункті (e) частин 1 статті 86, здійснюється відповідно до підпунктів з 17 по 26 частини 1 додатка VII за умови згоди компетентних органів. Компетентні органи дозволяють кредитній установі використовувати підхід, зазначений у підпунктах 25 та 26 частини 1 додатка VII, лише якщо кредитна установа дотримується мінімальних вимог, встановлених у підпунктах з 115 по 123 частини 4 додатка VII.

5. Незважаючи на частину 3, обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, для кредитного ризику для спеціальних позикових ризикових уражуваностей, може здійснюватися відповідно до підпункту 6 частини 1 додатка VII. Компетентні органи публікують настанови про те, яким чином кредитні установи повинні відносити показники ризику до спеціальних позикових ризикових уражуваностей згідно підпункту 6 частини 1 додатка VII, та ухвалюють методології віднесення кредитних установ.

6. Для ризикових уражуваностей, які належать до класу ризикових уражуваностей, зазначеного у підпунктах з (a) по (d) частини 1 статті 86, кредитні установи надають свої власні оцінки PD відповідно до статті 84 та частини 4 додатка VII.

7. Для ризикових уражуваностей, які належать до класу ризикових уражуваностей, зазначеного у підпункті (d) частини 1 статті 86, кредитні установи надають свої власні оцінки LGD та конвертаційних коефіцієнтів відповідно до статті 84 та частини 4 додатка VII.

8. Для ризикових уражуваностей, які належать до класу ризикових уражуваностей, зазначеного у підпунктах з (a) по (c) частини 1 статті 86, кредитні установи застосовують величини LGD, встановлені у підпункті 8 частини 2 додатка VII, та конвертаційні коефіцієнти, встановлені у підпункті 9 з (a) по (d) частини 3 додатка VII.

9. Незважаючи на частину 8, для усіх ризикових уражуваностей, які належать до класу ризикових уражуваностей, зазначеного у підпунктах з (a) по (c) частини 1 статті 86, компетентні установи можуть дозволяти кредитним установам використовувати власні оцінки LGD та конвертаційних коефіцієнтів відповідно до статті 84 та частини 4 додатка VII.

10. Суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, для сек'юритизованих ризикових уражуваностей та для ризикових уражуваностей, які належать до класу ризикових уражуваностей, зазначеного у підпункті (f) частини 1 статті 86, обчислюються відповідно до підсекції 4.

11. У разі, якщо ризикові уражуваності у формі колективної інвестиційної установи (CIU) відповідають критеріям, встановленим у підпунктах 77 та 78 частини 1 додатка VI, а кредитні установи знають про усі ризикові уражуваності, які лежать в основі, CIU, кредитна установа повинна переглянути такі ризикові уражуваності, які лежать в основі, для обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, та сум очікуваних збитків відповідно до методів, встановлених у цій підсекції.

У разі, якщо кредитна установа не виконує умов щодо використання методів, встановлених у цій підсекції, суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, та суми очікуваних збитків обчислюються відповідно до наступних підходів:

(a) для ризикових уражуваностей, які належать до класу ризикових уражуваностей, зазначеного у підпункті (e) частини 1 статті 86, підхід, встановлений у підпунктах з 19 по 21 частини 1 додатка VII. Якщо для цих потреб кредитна установа не здатна диференціювати ризикові уражуваності по приватних акціях, біржових та інших акціонерних ризикових уражуваностях, вона розглядає відповідні ризикові уражуваності як інші акціонерні уражуваності;

(b) для усіх інших базових ризикових уражуваностей, підхід, встановлений згідно підсекції 1, згідно наступних модифікацій:

(i) ризикові уражуваності відносяться до відповідного класу ризикових уражуваностей та зумовлюють оцінку ризику заходу кредитної якості безпосередньо над заходом кредитної якості, який міг би бути зазвичай віднесений до ризикової уражуваності; та

(ii) ризикові уражуваності, віднесені до більш високих заходів кредитної якості, до яких показник ризику на рівні 150% міг би бути зазвичай приєднаний, віднесені до показника ризику на рівні 200%.

12. У разі, якщо ризикові уражуваності у формі CIU не відповідають критеріям, встановленим у підпунктах 77 та 78 частини 1 додатка VI, а кредитна установа не знає про усі базові ризикові уражуваності CIU, кредитна установа повинна переглянути такі базові ризикові уражуваності та обчислити суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, та сум очікуваних збитків відповідно до підходу, встановленого у підпунктах з 10 по 21 частини 1 додатка VII. Якщо, для цих потреб, кредитна установа не здатна диференціювати ризикові уражуваності по приватних акціях, біржові та інші акціонерні уражуваності, вона розглядає відповідну ризикову уражуваність як інші акціонерні уражуваності. Для цих потреб, акціонерні ризикові уражуваності не відносяться до одного з класів (ризикові уражуваності по приватних акціях, біржові та інші акціонерні уражуваності), встановлених у підпункті 19 частині 1 додатка VII, та невідомі ризикові уражуваності відносяться до іншого акціонерного класу.

Альтернативно до методу, описаного вище, кредитні установи можуть самі обчислювати або можуть розраховувати на третю сторону з метою обчислення, або звітувати про середні суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, на основі базових ризикових уражуваностей CIU, за умови, якщо адекватно забезпечені правильність обчислення та звіт:

(a) для ризикових уражуваностей, які належать до класу ризикових уражуваностей, зазначеного у підпункті (e) частини 1 статті 86, підхід, встановлений у підпунктах з 19 по 21 частини 1 додатка VII. Якщо, для цих потреб, кредитна установа не здатна диференціювати ризикові уражуваності по приватних акціях, біржові та інші акціонерні уражуваності, вона розглядає відповідні ризикові уражуваності, як інші акціонерні уражуваності; або

(b) для усіх інших базових ризикових уражуваностей, підхід, встановлений згідно підсекції 1, згідно наступних модифікацій

(i) ризикові уражуваності відносяться до відповідного класу ризикових уражуваностей та зумовлюють оцінку ризику заходу кредитної якості безпосередньо над заходом кредитної якості, який міг би бути зазвичай віднесений до ризикової уражуваності; та

(ii) ризикові уражуваності, віднесені до більш високих заходів кредитної якості, до яких показник ризику на рівні 150% міг би бути зазвичай приєднаний, віднесені до показника ризику на рівні 200%.

1. Очікувані суми збитків для ризикових уражуваностей, які належать до класів ризикових уражуваностей, зазначених у підпунктах з (a) по (e) частини 1 статті 86, підхід, обчислюються відповідно до методів, встановлених у підпунктах з 29 по 35 частини 1 додатка VII.

2. Обчислення очікуваних сум збитків відповідно до підпунктів з 29 по 35 частини 1 додатка VII, грунтуються на тих самих вхідних показниках PD, LGD та вартості ризикової уражуваності для кожної ризикової уражуваності, яка використовується для обчислення сум ризикової уражуваності, зважених за ризиком, згідно статті 87. Для непогашених ризикових уражуваностей, у разі якщо кредитні установи використовують свої власні оцінки LGD, очікуваний збиток (EL) становить найкращу оцінку EL (elbe) кредитної установи для непогашеної ризикової уражуваності, відповідно до підпункту 80 частини 4 додатка VII.

3. Суми очікуваного збитку для сек'юритизованих ризикових уражуваностей обчислюються відповідно до підсекції 4.

4. Суми очікуваного збитку для ризикових уражуваностей, які належать до класу ризикових уражуваностей, зазначеного у підпункті (g) частини 1 статті 86, дорівнюють нулю.

5. Суми очікуваного збитку для ризику розводнення придбаної дебіторської заборгованості, обчислюються відповідно до методів, встановлених у підпункті 35 частини 1 додатка VII.

6. Суми очікуваного збитку для ризикових уражуваностей, зазначених у частинах 11 та 12 статті 87, обчислюються відповідно до методів, встановлених у підпунктах з 29 по 35 частини 1 додатка VEL

1. За умови ухвали від компетентних органів, кредитні установи, яким надано дозвіл використовувати IRB-підхід при обчисленні сум ризикової уражуваності, зважених за ризиком, та сум очікуваних збитків для одного або кількох класів ризикованих уражуваностей, можуть застосовувати підсекцію 1 для наступного:

(a) класу ризикових уражуваностей, зазначеного у підпункті (a) частини 1 статті 86, у разі, якщо кількість матеріальних зустрічних сторін є обмеженою та було б дуже обтяжливе для кредитної установи впроваджувати рейтингову систему для цих зустрічних сторін;

(b) класу ризикових уражуваностей, зазначеного у підпункті (b) частини 1 статті 86, у разі, якщо кількість матеріальних зустрічних сторін є обмеженою та було б дуже обтяжливе для кредитної установи впроваджувати рейтингову систему для цих зустрічних сторін;

(c) ризикові уражуваності в незначних бізнесових утвореннях, а також класи ризикових уражуваностей, які є нематеріальними щодо величини та профілю ризику, який сприймається;

(d) ризикові уражуваності з боку центральних урядів країни-члена походження та з боку їх регіональних урядів, місцевих органів влади та адміністративних органів, за умови якщо:

(i) не існує відмінності по ризику між ризиковими уражуваностями з боку такого центрального уряду та інших ризикових уражуваностей з огляду на спеціальні державні заходи; та

(ii) ризиковим уражуваностям з боку центрального уряду призначається 0% показника ризику згідно підсекції 1;

(e) ризикові уражуваності кредитної установи з боку контрагента, який є її материнською компанією, її дочірньою компанією або дочірньою компанією її материнської компанії, за умови якщо зустрічна сторона є установою або фінансовою холдинговою компанією, фінансовою компанією, компанією з управління активами або компанією з надання допоміжних послуг, відповідно до належних пруденційних вимог, або компанією, пов'язаною взаємовідносинами у розумінні частини 1 статті 12 Директиви 83/349/ЄЕС, та ризикові уражуваності між кредитними установами, які дотримуються вимог, встановлених у частині 8 статті 80.

(f) акціонерні ризикові уражуваності з боку установ, кредитні зобов'язання яких кваліфікуються для показника ризику 0% згідно підсекції 1 (включаючи установи, які фінансуються державою, де може застосовуватися показник ризику на рівні 0%);

(g) акціонерні ризикові уражуваності, завдані згідно законодавчих програм для сприяння спеціальних секторів економіки, які передбачають значні субсидії для інвестування для кредитної установи, та залучають певну форму урядового нагляду та обмеження щодо акціонерних інвестицій. Це виключення обмежене до сукупних 10% від первісних власних фондів плюс додаткових власних фондів;

(h) ризикові уражуваності, визначені у підпункті 40 частини 1 додатка VI, які відповідають умовам, визначеним у ньому; або

(i) державні або перестраховані державою гарантії на підставі підпункту 19 частини 2 додатка VIII.

Ця частина не перешкоджає компетентним органам інших держав-членів дозволяти застосування правил підсекції 1 для акціонерних ризикових уражуваностей, які були дозволені для цього режими на території інших держав-членів.

2. Для потреб частини 1, клас кредитної установи вважається суттєвим, якщо їх сукупна вартість, виключаючи акціонерні ризикові уражуваності, завдані згідно законодавчих програм, зазначених у підпункті (g) частини 1, перевищує (у середньому за попередній рік) 10% від власних коштів кредитної установи. Якщо кількість таких акціонерних ризикових уражуваностей є меншою ніж 10 окремих пакетів акцій, така гранична величина повинна дорівнювати 5% від власних коштів кредитної установи.

Для потреб цієї підсекції, "кредитна установа, що надає позику" означає кредитну установу, яка має відповідну ризикову уражуваність, яка виникає в результаті позики або ні.

Кредитна установа, яка використовує Стандартизований підхід згідно статей з 78 по 83 або використовує IRB-підхід згідно статей з 84 по 89, проте не використовує свої власні оцінки LGD та конверсійні коефіцієнти згідно статей 87 та 88, може визнавати зменшення кредитного ризику відповідно до цієї підсекції при обчисленні сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, для потреб підпункту (a) статті 75 або визнавати важливими суми очікуваних збитків для потреб обчислення, зазначеного у підпункті (q) статті 57 або частини 3 статті 63.

1. Методика, використана для забезпечення кредитного захисту разом у вжитими заходами та діями, а також впровадженими процедурами та курсами з боку кредитної установи, яка надає позику, є такою, яка матиме наслідком заходи з кредитного захисту, які будуть ефективними з правової точки зору та які можуть бути забезпечені правовою санкцією у всіх відповідних судових органах. 2. Кредитна установа, яка надає позику, вживає усіх відповідних заходів для забезпечення ефективності заходу з кредитного захисту та для направлення зусиль на пов'язані ризики.

3. У випадку з забезпеченим кредитним захистом, для того, щоб вони були придатні для визнання, активи є достатньо ліквідними та їх вартість з часом буде достатньо стабільною для забезпечення відповідного рівня надійності щодо досягнутого кредитного захисту, беручи до уваги підхід, використаний для обчислення сум ризикової уражуваності, зважених за ризиком, та щодо ступеня дозволеного визнання. Придатність обмежується активами, встановленими у частині 1 додатка VIII.

4. У випадку з забезпеченим кредитним захистом, кредитна установа, що надає позику, має право ліквідовувати заборгованість або утримувати, на регулярній основі, активи, за допомогою яких реалізується захист у випадку дефолту, неплатоспроможності або банкрутства дебітора - або іншої кредитної події, встановленої у операційній документації - та у разі необхідності кастодіана, який володіє заставою. Ступінь кореляції між вартістю активів забезпечення для захисту та кредитною якістю дебітора не є надмірною.

5. У випадку з нефондованим кредитним захистом, для того, щоб бути придатною для визнання, сторона, яка його надає компанії, є достатньо надійною, а угода про захист - ефективною з правової точки зору та забезпеченою правовою санкцією у всіх відповідних судових органах, для забезпечення відповідного рівня надійності щодо досягнутого кредитного захисту, беручи до уваги підхід, використаний для обчислення сум ризикової уражуваності, зважених за ризиком, та щодо ступеня дозволеного визнання. Придатність обмежується активами, встановленими у частині 1 додатка V13I.

6. Виконуються мінімальні вимоги, встановлені у частині 2 додатка VIII.

1. У разі, якщо вимоги статті 92 дотримані, обчислення сум ризикованої уражуваності, зваженої за ризиком, та, за доцільності, суми очікуваних збитків може змінюватися відповідно до частин з 3 по 6 додатка VIII.

2. Будь-яка ризикова уражуваність, відносно якої отримується зменшення кредитного ризику, не зумовлює більшої суми ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, або суми очікуваних збитків, ніж інша ідентична ризикова уражуваність, відносно якої немає зменшення кредитного ризику.

3. У випадку, якщо сума ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, вже враховує суму кредитного захисту згідно статей з 78 по 83 або статей з 84 по 89, за доцільності, обчислення кредитного захисту не визнається надалі згідно цієї підсекції.

У випадку, якщо кредитна установа використовує Стандартизований підхід, встановлений у статтях з 78 по 83, для обчислення суми ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, для класу ризикової уражуваності, до якої будуть віднесені сек'юритизовані ризикові уражуваності згідно статті 79, вона обчислює суму ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, для позиції сек'юритизації відповідно до підпунктів з 1 по 36 частини 4 додатка IX.

У всіх інших випадках вона обчислює суму ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, відповідно до підпунктів з 1 по 5 та з 37 по 76 частини 4 додатка IX.

1. У разі, якщо значний кредитний ризик, асоційований з сек'юритизованими ризиковими уражуваностями, був переведений з кредитної установи-емітента відповідно до умов частини 2 додатка IX, така кредитна установа може:

(a) у випадку традиційної сек'юритизації, виключити зі своєї калькуляції суми ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, та, за доцільності, суми очікуваних збитків, ризикові уражуваності, які вона сек'юритизувала; та

(b) у випадку синтетичної сек'юритизації, обчислювати суми ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, та, за доцільності, суми очікуваних збитків, відносно сек'юритизованих ризикових уражуваностей відповідно до частини 2 додатка IX.

2. У разі застосування частини 1, кредитна установа-ініціатор обчислює суми ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, передбачені додатком IX для позицій, які вона може утримувати у процесі сек'юритизації.

У разі, якщо кредитна установа-ініціатор не здатна перевести значний кредитний ризик відповідно до частини 1, вона не повинна обчислювати суми ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, для позицій, які вона може мати у процесі відповідної сек'юритизації.

1. Для обчислення суми ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, позиції сек'юритизації, показники ризику відносяться до вартості ризикової уражуваності позиції відповідно до додатка IX, на основі кредитної якості позиції, яка може визначатися шляхом посилання на кредитне оцінювання ECAI або іншим чином, як встановлено у додатку IX.

2. У разі, якщо наявна ризикова уражуваність з боку різних траншів у процесі сек'юритизації, ризикова уражуваність з боку кожного траншу розглядається як окрема позиція сек'юритизації. Установи, що надають кредитний захист для позицій сек'юритизації, вважаються такими, що володіють позиціями у процесі сек'юритизації.

3. У разі, якщо позиція сек'юритизації підпадає під дію забезпеченого або незабезпеченого захисту, показник ризику, який повинен застосовуватися до такої позиції, може змінюватися відповідно до статей з 90 по 93, які тлумачаться у поєднанні з додатком IX.

4. Згідно підпункту (r) статті 57 та частини 2 статті 66, сума ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, включається до сукупності сум ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, кредитної установи для потреб частини (а) статті 75.

1. Кредитне оцінювання ECAI може використовуватися для визначення показника ризику позиції сек'юритизації відповідно до статті 96 лише якщо ECAI була визнана придатною компетентними органами для цієї потреби (далі "придатна ECAI").

2. Компетентні органи визнають ECAI придатною для потреб частини 1 лише якщо вони задоволені щодо її відповідності вимогам, встановленим у статті 81, враховуючи технічні критерії частини 2 додатка VI, та що вона має продемонстровану професійну спроможність у сфері сек'юритизації, яка може бути доведена потужним ринковим визнанням.

3. Якщо ECAI була визнана придатною компетентними органами держави-члена для потреб частини 1, компетентні органи інших держав-членів можуть визнати таку ECAI придатною для таких потреб без проведення своїх власних процесів оцінювання.

4. Для створення можливості щодо використання для потреб частини 1, кредитне оцінювання придатної ECAI дотримується принципів надійності та прозорості, як зазначено у частині 3 додатка IX.

1. Для потреб застосування показників ризику для позицій сек'юритизації, компетентні органи визначають, з якими заходами кредитної якості, встановленими у додатку IX, повинні бути асоційовані відповідні кредитні оцінювання придатної ECAI. Такі визначення є об'єктивними та послідовними.

2. У разі, якщо компетентні органи держави-члена здійснили визначення згідно частини 1, компетентні органи інших держав-членів можуть визнати таке визначення проведення свого власного процесу визначення.

Використання оцінювання ECAI для обчислення сум ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, кредитної установи згідно статті 96, є послідовним та у відповідності до частини 3 додатка IX. Кредитні оцінювання не використовуються вибірково.

1. У разі, якщо існує сек'юритизація відновлювальних ризикових уражуваностей згідно більш ранньої амортизації, кредитна установа-ініціатор обчислює, відповідно до додатка IX, додаткову суму ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, відносно ризику, на який впливають рівні кредитного ризику, може збільшуватися після проведення більш ранньої амортизації.

2. Для цих потреб, "відновлювальна ризикова уражуваність" є ризиковою уражуваністю, за допомогою якої дозволяється, щоб неоплачені баланси клієнтів змінювалися на основі їх власних рішень щодо отримання позик та сплати, до узгодженого ліміту, а більш рання амортизація є контрактною статтею, яка вимагає, щоб при появі визначених подій позиції клієнтів були погашені до попередньо заявленого терміну погашення емітованих цінних паперів.

1. Кредитна установа-ініціатор, яка відносно сек'юритизації застосовувала статтю 95 при обчисленні сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, або кредитна установа-спонсор не підтримують, з огляду на зменшення потенційних та наявних збитків інвесторів, сек'юритизацію їх контрактних зобов'язань.

2. Якщо кредитна установа-ініціатор або кредитна установа-спонсор не дотримуються частини 1 відносно сек'юритизації, компетентні органи вимагають цього на мінімальному рівні для утримання капіталу проти усіх сек'юритизованих ризикових уражуваностей так, якби вони не були сек'юритизовані. Кредитна установа оприлюднює факт, що вона забезпечила позаконтрактну підтримку або регуляторний капітальний ефект такої підтримки.

1. Компетентні органи вимагають від кредитних установ утримувати власні кошті проти операційного ризику відповідно до підходів, встановлених у статтях 103, 104 та 105.

2. Без шкоди частині 4, кредитні установи, які використовують підхід, встановлений у статті 104, не повертаються до використання підходів, встановлених у статті 103, за виключенням випадків, коли демонструється належний ефект та за умови ухвали з боку компетентних органів.

3. Без шкоди частині 4, кредитні установи, які використовують підхід, встановлений у статті 105, не повертаються до використання підходів, встановлених у статтях 103 або 104, за виключенням випадків, коли демонструється належний ефект та за умови ухвали з боку компетентних органів.

4. Компетентні органи можуть дозволити кредитній установі використовувати комбінацію підходів відповідно до частини 4 додатка X.

Вимога до капіталу для операційного ризику згідно підходу, що грунтується на основному показнику, дорівнюють певному коефіцієнту відповідного показника, відповідно до параметрів, встановлених у частині 1 додатка X.

1. Згідно Стандартизованому підходу, кредитні установи розділяють свою діяльність на певну кількість бізнес-спеціалізацій, встановлених у частині 4 додатка X.

2. Для кожної бізнес-спеціалізації, кредитні установи обчислюють вимогу до капіталу для операційного ризику як певний коефіцієнт відповідного індикатора відповідно до параметрів, встановлених у частині 2 додатка X.

3. Для певних бізнес-спеціалізацій компетентні органи можуть згідно певних умов дозволити кредитній установі використовувати альтернативний відповідний індикатор для визначення її вимоги до капіталу для операційного ризику, як встановлено у підпунктах з 5 по 11 частини 2 додатка X.

4. Вимога до капіталу для операційного ризику згідно Стандартизованого підходу дорівнює сумі вимог до капіталу для операційного ризику за усіма окремими бізнес-спеціалізаціями.

5. Параметри для Стандартизованого підходу встановлені у частині 2 додатка X.

6. Для отримання дозволу використовувати Стандартизований підхід, кредитні установи дотримуються критеріїв, встановлених у частині 2 додатка X.

1. Кредитні установи можуть використовувати підходи на основі розширених досліджень, які ґрунтуються на їх власних системах дослідження операційного ризику, за умови, якщо компетентні органи чітко ухвалюють використання відповідних моделей для обчислення вимог до власних коштів.

2. Кредитні установи задовольняють вимоги їх компетентних органів щодо дотримання кваліфікаційних критеріїв, встановлених у частині 3 додатка X.

3. У разі, якщо материнська кредитна установа ЄС або її дочірні компанії, дочірні компанії материнської фінансової холдингової компанії ЄС мають намір використовувати підхід на основі розширеного дослідження, компетентні органи різних юридичних осіб налагоджують тісне співробітництво, як передбачено статтями з 129 по 132. Заявка містить елементи, перелік яких надано у частині 3 додатка X.

4. У разі якщо материнська кредитна установа ЄС або її дочірні компанії, дочірні компанії материнської фінансової холдингової компанії ЄС використовують підхід на основі розширеного дослідження на уніфікованій основі, компетентні органи можуть дозволити, щоб кваліфікаційні критерії, встановлені у частині 3 додатка X, були дотримані спільно материнською компанією та її дочірніми компаніями.

1. "Ризикові уражуваності" для потреб цієї секції означають будь-який актив або позабалансову статтю, зазначену у підсекції 1 секції 3, без застосування показників ризику або передбачених ступенів ризику.

Ризикові уражуваності, які утворилися в результаті статей, зазначених у додатку IV, обчислюються відповідно до одного з методів, встановлених у додатку III. Для потреб цієї секції, підпункт 2 частини 2 додатка III також застосовується.

Усі елементи, повністю покриті власними коштами, можуть, за згоди компетентних органів, бути виключені з визначення ризикових уражуваностей, за умови, якщо такі власні кошти не включені до власних коштів кредитної установи для потреб статті 75 та до калькуляції інших моніторингових коефіцієнтів, передбачених цією Директивою та іншими актами Співтовариства.

2. Ризикові уражуваності не включать наступне:

(a) у разі валютних операцій, ризикові уражуваності, зазнані в ординарному процесі розрахунків впродовж 48 годин після здійснення платежу; або

(b) у разі операцій придбання або продажу цінних паперів, ризикові уражуваності, завдані за ординарного процесу розрахунків впродовж п'яти робочих днів після здійснення платежу або поставки цінних паперів, яка б операція не була проведена раніше.

Для потреб застосування цієї секції, термін "кредитна установа" охоплює наступне:

(a) кредитна установа, включаючи її філії на території третіх країн;

(b) будь-яка приватна або державна компанія, включаючи її філії, яка підпадає під визначення "кредитної установи" та має ліцензію на здійснення діяльності на території третьої країни.

Ризикова уражуваність кредитної установи з боку клієнта або групи сполучених клієнтів вважається ризиковою уражуваністю по довгій позиції, якщо її вартість дорівнює або перевищує 10% від її власних коштів.

Компетентні органи вимагають, що кожна кредитна установа мала надійні адміністративні та облікові процедури та адекватні механізми внутрішнього контролю для потреб визначення та врахування усіх ризикових уражуваностей по довгих позиціях та їх наступних змін, відповідно до цієї Директиви, та для моніторингу таких ризикових уражуваностей у світлі власних політик щодо ризикових уражуваностей кредитних установ.

1. Кредитна установа звітує про кожну ризикову уражуваність перед компетентними органами. Держави-члени забезпечують, щоб здійснювалися процедури звітності, на їх розсуд відповідно до одного з наступних двох методів:

(a) звітування про усі ризикові уражуваності по довгих позиціях проводиться принаймні один раз на рік у поєднанні зі звітуванням впродовж року про нові ризикові уражуваності по довгих позиціях та будь-які підвищення по існуючих ризикових уражуваностях по довгих позиціях принаймні на 20% відносно попередніх повідомлень; або

(b) звітування про усі ризикові уражуваності по довгих позиціях принаймні чотири рази на рік.

2. За виключенням випадку кредитної установи, що покладається на статтю 114, для визнання застави при обчисленні вартості ризикових уражуваностей для потреб частин 1, 2 та 3 статті 111, ризикові уражуваності, вилучені згідно підпунктів з (a) по (d) та з (f) по (h) частини 3 статті 113, не повідомляються, як встановлено у частині 1, а регулярність звітування, встановлена у підпункті (b) частини 1 цієї статті, може бути зменшена до двох разів на рік для ризикових уражуваностей, зазначених у підпунктах (e) та (i) частини 3 статті 113 та статей 115 та 116.

У разі, якщо кредитна установа виконує цю частину, вона здійснює облік причин, які набули розвитку принаймні за останній рік після події, яка зумовлює виникнення звільнення від зобов'язань, таким чином, щоб компетентні органи могли встановити, де це є обґрунтованим.

3. Держави-члени можуть вимагати від кредитних установ здійснювати аналіз їх ризикових уражуваностей з боку емітентів застави для можливих концентрацій та, у разі необхідності, вживати заходів або звітувати про будь-які важливі здобутки перед компетентними органами.

1. Кредитна установа не може зазнавати ризикованої уражуваності з боку клієнта або групи сполучених клієнтів на суму, яка перевищує 25% від її власних коштів.

2. У разі, якщо такий клієнт або група сполучених клієнтів є материнською компанією або дочірньою компанією кредитної установа та/або однією або кількома дочірніми компаніями такої материнської компанії, коефіцієнт, встановлених у частині 1, зменшується до 20%. Однак, держави-члени можуть виключати зазнані ризикові уражуваності з боку таких клієнтів з 20% ліміту, якщо вони забезпечують спеціальний моніторинг таких ризикових уражуваностей іншими засобами або за допомогою інших процедур. Вони інформують Комісію та Європейський банківський комітет про зміст таких заходів або процедур.

3. Кредитна установа не може зазнавати ризикових уражуваностей по довгих позиціях, які у сукупності перевищують 800% від її власних коштів.

4. Кредитна установа завжди дотримується лімітів, встановлених у частинах 1, 2 та 2 відносно їх ризикових уражуваностей. Якщо за виключного випадку ризикові уражуваності перевищують згадані ліміти, такий факт повідомляться без затримки компетентним органам, які можуть, за обґрунтованих обставин, дозволити кредитній установі обмежений період часу, впродовж якого кредитна установа повинна забезпечити дотримання таких лімітів.

1. Для потреб статей з 113 по 117, термін "гарантія" включає кредитні деривативи, визнані згідно статей з 90 по 93, окрім кредит-нот.

2. Згідно параграфа 3, у разі, якщо згідно статей з 113 по 117, визнання фондованого або нефондованого кредитного захисту може бути дозволене, це підлягає дії відповідності вимогам придатності та іншими мінімальним вимогам, встановленим згідно статей з 90 по 93 для потреб обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, згідно статей із 78 по 83.

3. У разі, якщо кредитна установа ґрунтується на частині 2 статті 114, визнання забезпеченого кредитного захисту підлягає дії відповідних вимог згідно статей з 84 по 89.

1. Держави-члени можуть накладати ліміти, більш жорсткі ніж ті, що встановлені у статті 111.

2. Держави-члени можуть повністю або частково виключити із застосування частин 1, 2 та 3 статті 111 ризикові уражуваності, зазнані кредитною установою з боку її материнської компанії, інших дочірніх компаній такої материнської компанії або з боку її власних дочірніх компаній, наскільки такі компанії охоплені наглядом на консолідованій основі, якому підлягає сама кредитна установа, відповідно до цієї Директиви та за еквівалентних чинних стандартів третіх країн.

3. Держави-члени можуть повністю або частково виключати наступні ризикові уражуваності із застосування статті 111:

(a) статті активу, які є вимогами до центральних урядів або центральних банків, яким, будучи незабезпеченими, міг би призначатися 0% показник ризику згідно статей із 78 по 83;

(b) статті активу, які є вимогами до міжнародних організацій або багатосторонніх банків розвитку, яким, будучи незабезпеченими, міг би призначатися 0% показник ризику згідно статей із 78 по 83;

(c) статті активу, які є вимогами, що несуть обґрунтовані гарантії центральних урядів, центральних банків, міжнародних організацій, багатосторонніх банків розвитку або установ державного сектору, у разі, якщо незабезпеченим вимогам до установи, яка надає гарантію, міг би призначатися 0 % показник ризику згідно статей із 78 по 83;

(d) інші ризикові уражуваності, які можуть бути віднесені до, або гарантовані, центральних урядів, центральних банків, міжнародних організацій, багатосторонніх банків розвитку або установ державного сектору, у разі, якщо незабезпеченим вимогам до установи, до якої відноситься або якою надані гарантії, міг би призначатися 0% показник ризику згідно статей із 78 по 83;

(e) статті активу, які є вимогами до або іншими ризиковими уражуваностями з боку центральних урядів або центральних банків, які не були згадані у підпункті (a), які деноміновані та, за необхідності, фондовані у національні валюти дебіторів;

(f) статті активу або інші ризикові уражуваності, на виконання вимог компетентних органів, забезпечені заставою у формі боргових цінних паперів, емітованих центральними урядами або центральними банками, міжнародними організаціями, багатосторонніми банками розвитку, регіональними урядами держав-членів, місцевими органами влади або установами державного сектору, цінні папери яких є вимогами до їх емітента, яким міг би призначатися 0% показник ризику згідно статей із 78 по 83;

(g) статті активу або інші ризикові уражуваності, на виконання вимог компетентних органів, забезпечені заставою у формі грошових депозитів, розміщених у кредитній установі, що надає позику, або у кредитній установі, яка є материнською компанією або дочірньою компанією кредитної установи, яка надає позику;

(h) статті активу або інші ризикові уражуваності, на виконання вимог компетентних органів, забезпечені заставою у формі депозитних сертифікатів, виданих кредитною установою, що надає позику, або кредитною установою, яка є материнською компанією або дочірньою компанією кредитної установи, та які належать одній з них;

(i) статті активу, які є вимогами до або іншими ризиковими уражуваностями з боку установ, з терміном погашення в один рік або менше, проте які не є власними коштам таких установ;

(j) статті активу, які є вимогами до або іншими ризиковими уражуваностями з боку установ, які не є кредитними установами, але які виконують умови, зазначені у підпункті 85 частини 1 додатка VI, з терміном погашення в один рік або менше та забезпечені відповідно до того ж підпункту;

(k) торгові векселя та інші подібні векселя з терміном погашення в один рік або менше, які підписані іншими кредитними установами;

(l) забезпечена облігація, які відносить до умов підпунктів з 68 по 70 частини 1 додатка VI;

(m) впродовж наступної координації, пакети акцій у страхових компаніях зазначених у частині 1 статті 122, до 40% від власних коштів кредитної компанії, яка купує такий пакет акцій;

(n) статті активу, які є вимогами до регіональних або центральних кредитних установ, з якими кредитна установа, що надає позику, пов'язана мережею відповідно до юридичних або статутних положень, та які відповідають, згідно цим положенням, за операції з клірингу грошових коштів в межах мережі;

(o) ризикові уражуваності, на виконання вимог компетентних органів, забезпечені заставою у формі цінних паперів, окрім тих, що зазначені у підпункті (f);

(p) позики, на виконання вимог компетентних органів, забезпечені заставними на житлову власність або акціями фінських компаній з житлового будівництва, діючи відповідно до акту про фінські компанії з житлового будівництва від 1991 року або наступного еквівалентного законодавства та лізингових транзацій, по яким лізингодавець утримує у повній власності житлову нерухомість, надану у лізинг поки лізингоотримувач не виконав його опції придбати, в усіх випадках до 50% від вартості відповідної житлової власності;

(q) наступні ризикові уражуваності, у разі, якщо б вони отримували 50% показник ризику згідно статей із 78 по 83, та лише до 50% від вартості відповідного майна;

(i) ризикові уражуваності, забезпечені заставними на офіси або інші комерційні будівлі, або акціями фінських компаній з житлового будівництва, діючи у відповідності до Акту про фінські компанії з житлового будівництва від 1991 року або наступного еквівалентного законодавства, відносно офісів або інших комерційних приміщень; та

(ii) ризикові уражуваності, пов'язані з операціями лізингу майна щодо офісів та інших комерційних приміщень;

для потреб підпункту (ii), до 31 грудня 2011 року компетентні органи кожної держави-члена можуть дозволити кредитній установі визнавати 100% вартості відповідного майна. Наприкінці цього періоду такий режим переглядається. Держави-члени інформують Комісію про використання ними цього преференційного режиму;

(r) 50% від позабалансових статей з середнім/низьким рівнем ризику, зазначених у додатку II;

(s) за згоди з боку компетентних органів, гарантії, окрім позикових гарантій, які мають юридичне або регуляторне підґрунтя та надані для їх членів за схемами взаємної гарантії, які мають статус кредитних установ, згідно зважуванню 20% їх рахунку; та

(t) позабалансові статті з низькими рівнем ризику, зазначені у додатку II, до меж, передбачених укладеною угодою з клієнтами або групою сполучених клієнтів, за яких ризикова уражуваність може бути зазнана лише якщо вона була встановлена такою, що не впливатиме на перевищення лімітів, які застосовуються згідно частин з 1 по 3 статті 111.

Грошові кошти, отримані по кредит-ноті, випущеній кредитною установою, а також позики та депозити контрагента на користь або у межах кредитної установи, які підлягають дії угоди про позабалансовий взаємозалік, визнаної згідно статей з 90 по 93, розглядаються як такі, що підпадають під дію підпункту (g).

Для потреб підпункту (o), цінні папери, які використовуються в якості застави, оцінюються за ринковою вартістю, мають вартість, яка перевищує забезпечені ризикові уражуваності, та знаходяться в обігу на фондовій біржі або можуть бути предметом ефективних переговорів або регулярно котируватися на ринку, де вони обертаються, під егідою визнаних професійних операторів, та враховуючи, задовольняючи вимоги компетентних органів держави-члена походження кредитної установи, встановлення об'єктивної ціни таким чином, щоб надлишкова вартість цінних паперів могла бути перевірена у будь-який час. Надлишкова вартість, щодо якої ставляться вимоги, дорівнює 100%. Однак, вона може дорівнювати 150% у випадку з акціями та 50% у випадку з борговими цінними паперами, емітованими установами, регіональними урядами держави-члена та місцевими органами влади, окрім тих, які зазначені у підпункті (f), та у випадку з борговими цінними паперами, емітованими багатосторонніми банками розвитку, окрім тих, яким призначено 0% показник ризику згідно статей із 78 по 83. У разі, якщо існує невідповідність між терміном погашення ризикової уражуваності та терміном погашення кредитного захисту, застава не визнається. Цінні папери, які використовуються у якості застави, не можуть бути власними коштами кредитних установ.

Для потреб підпункту (p), вартість майна обчислюється, задовольняючи вимоги компетентних органів, на основі жорстких стандартів оцінювання, встановлених законодавством, підзаконними та адміністративними положеннями. Оцінювання здійснюється принаймні один раз на рік. Для потреб підпункту (p), житлове майно означає житло, яке повинне займатися або здаватися в оренду дебітором.

Держави-члени інформують Комісію про будь-які звільнення, надані згідно підпункту (s), для забезпечення того, що це призводить до порушення вимог конкуренції.

Згідно частини 3, для потреб обчислення вартості ризикових уражуваностей для потреб частин з 1 по 3 статті 111, держави-члени можуть, відносно кредитних установ, які використовують Багатовекторний метод фінансової застави згідно статей з 90 по 93, у якості альтернативи використанню повних або часткових виключень, дозволених згідно підпунктів (f), (g), (h) та (o) частини 3 статті 113, дозволяти таким кредитним установам використовувати вартість, нижчу ніж вартість ризикової уражуваності, проте не нижчу ніж сукупність повністю скорегованих вартостей ризикової уражуваності їх ризикових уражуваностей з боку клієнта або групи сполучених клієнтів.

У разі, якщо кредитна установа застосовує цю частину, підпункти (f), (g), (h) та (o) частини 3 статті 113 не застосовуються до такої кредитної установи.

2. Згідно частини 3, кредитна установа, якій дозволено використовувати власні оцінки LGD та конвертаційні коефіцієнти для класу ризикової уражуваності згідно статей з 84 по 89, може отримати дозвіл, у разі це відповідає вимогам компетентних органів щодо оцінювання впливів фінансової застави на їх ризикові уражуваності окремо від інших аспектів щодо LGD, визнавати такі впливи при обчисленні вартості ризикових уражуваностей для потреб частин з 1 по 3 статті 111.

Компетентні органи задовольняються відповідністю оцінок, вироблених кредитною установою з метою використання для зменшення вартості ризикової уражуваності для потреб відповідності положенням статті 111.

У разі, якщо кредитній установі дозволено використовувати свої власні оцінки наслідків фінансової застави, вона повинна здійснювати це на основі, яка відповідатиме підходу, ухваленого для обчислення вимог до капіталу.

Кредитні установи, яким дозволено використовувати власні оцінки LGD та конвертаційні коефіцієнти для класу ризикової уражуваності згідно статей з 84 по 89, та яка не обчислює вартість їх ризикових уражуваностей, використовуючи метод, зазначений у першому пункті, може отримати дозвіл на використання підходу, встановленого у частині 1, або виключення, встановленого у пункті (o) частини 3 статті 113 для обчислення вартості ризикових уражуваностей. Кредитна установа використовує лише один з цих двох методів.

3. Кредитна установа, якій надано дозвіл на використання методів, описаних у частинах 1 та 2, для обчислення вартості ризикових уражуваностей для потреб частин з 1 по 3 статті 111, проводить періодичні стрес-тести щодо своїх концентрацій кредитного ризику, включаючи відносно реальної вартості будь-якої отриманої застави.

Ці періодичні стрес-тести досліджують ризики, що виникають в результаті потенційних змін ринкових умов, які могли б негативно вплинути на достатність власних коштів кредитних установ, та ризики, що виникають в результаті реалізації застави у стресових ситуаціях.

Кредитна установа задовольняє вимоги компетентних органів відносно того, що проведені стрес-тести є адекватними та відповідними для оцінювання таких ризиків.

У випадку, якщо такий стрес-тест показує більш низьку вартість отриманої застави, ніж вона могла б бути дозволена для урахування згідно частин 1 та 2, дозволена вартість застави, яка потребує визнання, при обчисленні вартості ризикових уражуваностей для потреб частин з 1 по 3 статті 111 зменшується відповідним чином.

Такі кредитні установи включають наступні статті до їх стратегії для концентраційного ризику:

(a) методи та процедури для дослідження ризиків, які виникають в результаті невідповідностей щодо терміну погашення між ризиковими уражуваностями та будь-яким кредитним захистом по таких ризиковим уражуваностям;

(b) методи та процедури у випадку, якщо стрес-тест відображає більш низьку можливу вартість продажу застави ніж та, яка була врахована згідно частин 1 та 2; та

(c) методи та процедури, пов'язані з ризиком концентрації, який виникає в результаті застосування методик зі зменшення кредитного ризику, та, зокрема, довгих непрямих кредитних ризикових уражуваностей, наприклад, з боку одного емітента цінних паперів, які були отримані у якості застави.

4. У разі, якщо наслідки застави визнаються згідно частин 1 або 2, держави-члени можуть розглядати будь-яку забезпечену частину ризикової уражуваності як таку, що відноситься до емітента застави, а не до клієнта.

1. Для потреб частин з 1 по 3 статті 111, держави-члени можуть призначати показник у 20% для статей активу, які є вимогами до регіональних урядів та місцевих органів влади держав-членів, у разі, якщо таким вимогам міг би бути призначений показник ризику на рівні 20% згідно статей із 78 по 83, та до інших ризикових уражуваностей чи які забезпечені такими урядами або органами влади вимоги, яким призначено показник ризику в 20% згідно статей із 78 по 83. Однак, держави-члени можуть зменшувати такий коефіцієнт до 0% відносно статей активів, які є вимогами до регіональних урядів та місцевих органів влади держав-членів, у разі, якщо таким вимогам міг би бути призначений показник ризику на рівні 0% згідно статей із 78 по 83, та до інших ризикових уражуваностей чи які забезпечені такими урядами або органами влади вимоги, яким призначено показник ризику в 0% згідно статей із 78 по 83.

2. Для потреб частин з 1 по 3 статті 111, держави-члени можуть призначити показник в 20% для статей активу, які є вимогами або іншими ризиковими уражуваностями до установ з терміном погашення більше ніж один, але не більше ніж 3 роки, та показник в 50% для статей активу, які є вимогами до установ з терміном погашення більше ніж три роки, за умови, якщо останні представлені борговими інструментами, які були емітовані установою, та якщо такі боргові інструменти є, за висновком компетентних органів, такими, що можуть бути предметом ефективної угоди на ринку, який складається з професійних операторів, та підлягають дії щоденного котирування на цьому ринку, або емісія яких була дозволена компетентним органом держави-члена походження установи-емітента. Ні в якому разі будь-які з цих статей не можуть бути власними коштами.

Як відступ від пункту (i) частини 3 статті 133 та частини 2 статті 115, держави-члени можуть призначати показник у 20% статтям активу, які є вимогами до установ або іншими ризиковими уражуваностями з боку установ, незалежно від їх терміну погашення.

1. У разі, якщо ризикова уражуваність з боку клієнта забезпечується третьою стороною або заставою у формі цінних паперів, емітованих третьою стороною, згідно умов, встановлених у пункті (o) частини 3 статті 113, держави-члени можуть:

(a) розглядати ризикову уражуваність як таку, що визнається гарантом, а не клієнтом;

(b) розглядати ризику уражуваність як таку, що визнається третьою стороною, а не клієнтом, якщо ризикова уражуваність, визначено у пункті (o) частини 3 статті 113, забезпечена заставою згідно умов, викладеній у згаданому пункті.

2. У разі, якщо держави-члени застосовують режим, передбачений у підпункті (a) частини 1:

(a) у разі, якщо гарантія деномінована у валюту, яка відрізняються від тієї, у якій ризикова уражуваність деномінована, сума ризикової уражуваності, яка вважається такою, що повинна бути покрита, буде обчислена відповідно до положень щодо режиму невідповідності валюти для нефондованого кредитного захисту у додатку VIII;

(b) невідповідність між терміном погашення ризикової уражуваності та терміном захисту розглядатиметься відповідно до положень про режим невідповідності терміну погашення у додатку VIII; та

(c) часткове покриття може визнаватися відповідно до режиму, встановленого у додатку VIII.

У разі, якщо відповідність кредитної установи на індивідуальній або субконсолідованій основі зобов'язанням, передбаченим цією секцією, не була застосована згідно частини 1 статті 69, або положення статті 70 застосовані у випадки материнських кредитних установ на території держави-члена, повинні вживатися заходи для забезпечення задовільного розподілу ризиків у межах групи.

До 31 грудня 2007 року Комісія повинна подати Європейському Парламенту та Раді звіт про функціонування цієї секції та будь-які відповідні пропозиції.

1. Будь-яка кредитна установа не може володіти кваліфікаційними пакетом акцій, обсяг якого перевищує 15% від її власних коштів, компанії, яка не є кредитною установою або фінансовою установою, або компанією, яка здійснює діяльність, яка є прямим поширенням банківських або суміжних послуг, допоміжних стосовно банківським, таких як лізинг, факторинг, управління інвестиційними трастами, управління послугами з обробки інформації або будь-яка подібна діяльність.

2. Сукупний обсяг кваліфікаційних пакетів акцій кредитних установ у компаніях, інших ніж кредитні установи, фінансові установи, або компанії, які здійснюють діяльність, що є прямим поширенням банківських або суміжних послуг, допоміжних стосовно банківських, таких як лізинг, факторинг, управління інвестиційними трастами, управління послугами з обробки інформації або будь-яка подібна діяльність, не може перевищувати 60% від її власних коштів.

3. Ліміти, встановлені у частинах 1 та 2. можуть бути перевищені лише за виняткових обставин. Однак, у таких випадках компетентні органи вимагають від кредитної установи збільшити свої власні кошти або вжити інші еквівалентні заходи.

Акції, які знаходяться у тимчасовій власності впродовж фінансової реорганізації, рятувальні операції, чи впродовж нормального функціонування андеррайтингу, чи з боку безпосередньо установи від імені інших, не повинні враховуватися як кваліфікаційні пакети акцій для потреб обчислення лімітів, встановлених у частинах 1 та 2 статті 120. Акції, які не є фінансовими фіксованими активами, як визначено у частині 2 статті 35 Директиви 86/635/ЄЕС, не включаються до обчислення.

1. Держави-члени не повинні застосовувати ліміти, встановлені у частинах 1 та 2 статті 120, до пакетів акцій страхових компаній, як визначено у Директивах 73/239/ЄЕС та 2002/83/ЄС, або компаніях з перестрахування, як визначено у Директиві 98/78/ЄС.

2. Держави-члени можуть забезпечувати, щоб компетентні органи не застосовували ліміти, встановлені у частинах 1 та 2 статті 120, якщо вони забезпечують, щоб 100% від сум, якими досягається перевищення таких лімітів кваліфікаційними пакетами акцій кредитної установи, покривалися власними коштами, та щоб останні не були включені до обчислення згідно статті 75. Якщо ліміти, вказані у частинах 1 та 2 статті 120, перевищено, сума, яка повинна бути покрита, буде більшою ніж суми перевищення.

Кредитні установи повинні мати внутрішні надійні ефективні та довершені стратегії та процеси для оцінювання та підтримки на безперервній основі сум, типів та розподілу внутрішнього капіталу, які вони вважаються адекватними для охоплення сутності та рівня ризиків, якими вони піддаються або можуть піддаватися.

Ці стратегії та процеси підлягають регулярному внутрішньому перегляду для забезпечення того, щоб вони залишались всеохоплюючими та пропорційними сутності, діапазону та складності діяльності відповідної кредитної установи.

1. Враховуючи технічні критерії, встановлені у додатку XI, компетентні органи переглядають заходи, стратегії процеси та механізми, впроваджені кредитними установами для дотримання положень цієї Директиви та для оцінювання ризиків, якими вони піддаються або можуть піддаватися.

2. Межі огляду та оцінювання, зазначені у частині 1, відповідають вимогам цієї Директиви.

3. На основі огляду та оцінювання, зазначених у частині 1, компетентні органи визначають, чи такі заходи, стратегії, процеси та механізми, впроваджені кредитними установами, а також власні фонди, якими вони володіють, забезпечують надійне управління ризиками та їх покриття.

4. Компетентні органи встановлюють періодичність та інтенсивність огляду та оцінювання, зазначених у частині 1, беручи до уваги розмір, систематичну важливість, сутність, діапазон та складність діяльності відповідної кредитної установи, а також враховуючи принцип пропорційності. Огляд та оцінювання вдосконалюються принаймні на щорічній основі.

5. Огляд та оцінювання, які здійснюються компетентними органами, включають ризикову уражуваність кредитних установ з боку відсоткового ризику, який виникає в результаті діяльності, що не включена до торгової книги. Вимагається вжиття заходів у разі установ, економічна вартість яких зменшується більше ніж на 20% від їх власних коштів в результаті раптової та неочікуваної зміни відсоткових ставок, величина яких може бути обмежена компетентними органами. Крім того, повинні вживатися однакові заходи по відношенню до усіх кредитних установ.

1. У разі, якщо материнська компанія є материнською кредитною установою на території держави-члена або материнською кредитною установою ЄС, компетентними органами, які надали їй ліцензію згідно статті 6, здійснюється нагляд на консолідованій основі.

2. У разі, якщо материнською компанією кредитної установи є материнська фінансова холдингова компанія на території держави-члена або материнська фінансова холдингова компанія ЄС, компетентними органами, які надали ліцензію такій кредитній установі згідно статті 6, здійснюється нагляд на консолідованій основі.

1. У разі, якщо кредитна установа, якій надано ліцензію на території двох або більше держав-членів, має у якості материнської таку ж материнську фінансову холдингову компанію на території держави-члена або таку ж материнську фінансову холдингову компанію ЄС, нагляд на консолідованій основі здійснюється компетентними органами кредитної установи, якій надано ліцензію на здійснення діяльності на території держави-члена, на якій була створена фінансова холдингова компанія.

У разі, якщо материнські компанії кредитних установ, яким надано ліцензію на території двох або більше держав-членів, мають у складі більше однієї фінансової холдингової компанії з головними офісами на території різних держав-членів, а кредитна установа є на території кожної з цих держав-членів, нагляд на консолідованій основі здійснюється компетентними органами кредитної установи з найбільшим обсягом балансу.

2. У разі, якщо більш ніж одна кредитна установа, якій надано дозвіл на території Співтовариства, має у якості своєї материнської компанії ту ж саму фінансову холдингову компанію та ні одній з цих кредитних установ не було надано ліцензію на території країни-члена, на якій було створено фінансову холдингову компанію, нагляд на консолідованій основі здійснюється компетентними органами, які надали ліцензію кредитній установі з найбільшим обсягом балансу, яка розглядається для потреб цієї директиви як кредитна установа, підконтрольна материнській фінансовій холдинговій компанії.

3. В окремих випадках компетентні органи можуть загальною угодою припинити дію критеріїв, зазначених у частинах 1 та 2, якщо їх застосування буде неналежним, враховуючи кредитні установи та відповідну важливість їх діяльності на території різних країн, та призначити інший компетентний орган для здійснення нагляду на консолідованій основі. У цих випадках, до ухвалення рішення, компетентні органи надають материнській кредитній установі ЄС або материнській фінансовій холдинговій компанії ЄС, або кредитній установі за найбільшим обсягом балансу можливість висловити своє ставлення до цього рішення.

4. Компетентні органи повинні поінформувати Комісію про будь-яку угоду, яка відноситься до частини 3.

1. Держави-члени ухвалюють будь-які заходи, необхідні для включення фінансових холдингових компаній до консолідованого нагляду. Без шкоди статті 135, консолідація фінансового стану фінансової холдингової компанії за будь-яких обставин не передбачає того, що компетентні органи повинні відігравати наглядову роль відносно фінансової холдингової компанії на індивідуальній основі.

2. У разі, якщо компетентні органи держави-члена не включають дочірню компанію кредитної установи до нагляду на консолідованій основі згідно одного з випадків, передбачених у підпунктах (b) та (c) частини 1 статті 73, компетентні органи держави-члена, на території якої розташована дочірня компанія кредитної установи, можуть направити запит до материнської компанії для отримання інформації, яка може полегшити їх нагляд за такою кредитною установою.

3. Держави-члени забезпечують, щоб їх компетентні органи, які відповідають за здійснення нагляду на консолідованій основі, мали можливість направити прохання дочірнім компаніям кредитної установи або фінансової холдингової компанії, які не включені до меж нагляду на консолідованій основі, щодо надання інформації, зазначеної у статті 137. У такому випадку застосовуються процедури передачі та перевірки інформації, встановлені у згаданій статті.

У разі, якщо держави-члени мають більше ніж один компетентний орган для пруденційного нагляду за діяльністю кредитних та фінансових установ, держави-члени вживають усіх необхідних заходів для організації координування співпраці між такими установами.

1. На додаток до зобов'язань, покладених положеннями цієї Директиви, компетентні органи, відповідальні за здійснення нагляду на консолідованій основі за діяльністю материнських кредитних установ ЄС та кредитних установ, підконтрольних материнським фінансовим холдинговим компаніям ЄС, виконують наступні функції:

(a) координування збору та розповсюдження відповідної та важливої інформації у поточному режимі та у надзвичайних ситуаціях; та

(b) планування та координування наглядових заходів у поточному режимі, а також у надзвичайних ситуаціях, включаючи заходи, передбачені у статті 124, у співпраці з залученими компетентними органами;

2. У випадках із заявами на отримання дозволів, зазначених у частині 1 статті 84, частині 9 статті 87, статті 105 та відповідно у частині 6 додатка III, які подаються материнською кредитною установою ЄС та її дочірніми компаніями, або спільно дочірніми компаніями материнської фінансової холдингової компанії ЄС, компетентні органи співпрацюють, надаючи консультації один одному, для прийняття рішення - надавати дозвіл або ні, та для визначення умов та процедур, якщо такі є, під які підпадатиме такий дозвіл.

Заявка, згадана у першому пункті, подається лише до компетентного органу, зазначеному у частині 1.

Компетентні органи докладають усіх зусиль для досягнення спільного рішення щодо заявки впродовж шести місяців. Це спільне рішення встановлюється у документі, який міститиме повністю обгрунтоване рішення, яке надається апліканту компетентними органами, згаданими у частині 1.

Період, зазначений у пункті 3, розпочинається з дати отримання компетентним органом, зазначеним у частині 1, повної заявки. Компетентний орган, зазначений у частині 1, направляє повну заявку до інших компетентних органів без затримки.

У разі відсутності спільного рішення між компетентними органами впродовж шести місяців, компетентний орган, зазначений у частині 1, ухвалює власне рішення щодо заявки. Рішення встановлюється у документі, який міститиме повністю обгрунтоване рішення та враховує висновки та застереження інших компетентних органів, виражених впродовж шестимісячного періоду. Рішення надається компетентним органам, зазначеним у частині 1, апліканту та іншими компетентним органам.

Рішення, зазначене у третьому та четвертому пунктах, визнаються визначальними та застосовуються компетентними органами відповідних держав-членів.

1. У разі виникнення надзвичайних ситуацій в межах банківської групи, яка потенційно наражає на небезпеку стабільність фінансової системи будь-якої держави-члена, на території якої члени групи отримали ліцензії, компетентний орган, відповідальний за здійснення нагляду на консолідованій основі, якомога оперативніше попереджає, згідно секції 2 глави 1, органи влади, зазначені у частині (a) статті 49 та статті 50. Це зобов'язання застосовується до усіх компетентних органів, визначених статтями 125 та 126 відносно окремої групи, та до компетентного органу, визначеного частиною 1 статті 129. За можливості, компетентний орган використовує існуючі визначені канали зв'язку.

2. Компетентний орган, відповідальний за нагляд на консолідованій основі, у разі, якщо він потребує інформацію, яка вже була надана іншому компетентному органу, контактує з цим органом влади за будь-якої можливості для запобігання дублювання звітності, яка направляється до різних органів влади, залучених до нагляду.

Для полегшення та встановлення ефективного нагляду, компетентний орган, відповідальний за нагляд на консолідованій основі, та інші компетентні органи здійснюють письмове координування та заходи із співпраці на місцях.

Згідно цих заходів, можуть бути доручені додаткові завдання компетентним органам, відповідальним за нагляд на консолідованій основі, та можуть визначатися процедури процесу прийняття рішень та співпраці з іншими компетентними органами.

Компетентні органи, відповідальні за надання ліцензій дочірній компанії материнської компанії, яка є кредитною установою, можуть шляхом двосторонньої угоди делегувати свої повноваження нагляду компетентним органам, які надали ліцензію та здійснюють нагляд за діяльністю материнської компанії таким чином, щоб вони брали на себе відповідальність за нагляд за діяльність дочірньої компанії відповідно до цієї Директиви. Комісія отримує оперативну інформацію про існування та зміст таких заходів. Вона направляє таку інформацію до компетентних органів інших держав-членів та до Європейського банківського комітету.

1. Компетентні органи тісно співпрацюють один з одним. Вони надають один одному будь-яку інформацію, яка вважається важливою або відповідною для здійснення наглядових функцій інших органів влади згідно цієї Директиви. У цьому сенсі, компетентні органи повідомляють на запит усю відповідну інформацію та повідомляють за власною ініціативою усю важливу інформацію.

Інформація, зазначена у першому пункті, відноситься до суттєвої, якщо вона могла б значним чином впливати на оцінювання фінансової надійності кредитної установи або фінансової установи на території іншої держави-члена.

Зокрема, компетентні органи, відповідальні за консолідований нагляд за діяльністю материнських кредитних установ ЄС або кредитних установ, підконтрольних материнським фінансовим холдинговим компаніям ЄС, надають компетентним органам інших держав-членів, які здійснюють нагляд за діяльністю дочірніх компаній згаданих материнських компаній, будь-яку відповідну інформацію. При визначенні меж відповідної інформації, важливість цих дочірніх компаній у межах фінансової системи таких держав-членів враховується.

Важлива інформація, зазначена у першому пункті, включає, зокрема, наступні статті:

(a) ідентифікація групової структури усіх найбільших кредитних установ у межах групи, а також компетентних органів кредитних установ у межах групи;

(b) процедури збору інформації від кредитних установ у межах групи та перевірка такої інформації;

(c) несприятливі події в межах кредитних установ або інших компаній групи, які могли б серйозним чином вплинути на кредитні установи; та

(d) основні санкції та виключні заходи, вжиті компетентними органами відповідно до цієї Директиви, включаючи накладення додаткового нарахування на капітал згідно статті 136 та накладення будь-якого обмеження на використання методів розширеного дослідження для обчислення вимог до власних коштів згідно статті 105.

2. Компетентні органи, відповідальні за нагляд за діяльністю кредитних установ, підконтрольних материнській кредитній установі ЄС, за будь-якої можливості контактують з компетентними органами, зазначеними у частині 1 статті 129, у разі, якщо вони потребують інформації відносно імплементації підходів та методологій, встановлених у цій Директиві, яка може вже бути доступною для компетентного органу.

3. Відповідні компетентні органи, до прийняття ними рішення, консультують один одного щодо наступних питань у разі, якщо ці рішення є важливими для наглядових функцій інших компетентних органів:

(a) зміни власника, організаційної або управлінської структури кредитних установ групи, які потребують погодження та дозволу з боку компетентних органів; та

(b) основні санкції та виключні заходи, вжиті компетентними органами відповідно до цієї Директиви, включаючи накладення додаткового нарахування на капітал згідно статті 136 та накладення будь-якого обмеження на використання методів розширеного дослідження для обчислення вимог до власних коштів згідно статті 105

Для потреб підпункту (b), компетентний орган, відповідальний за нагляд на консолідованій основі, завжди отримує консультації.

Однак, компетентний орган може ухвалити рішення не консультувати у термінових випадках та у разі, якщо таке консультування може наразити на ризик ефективність рішень. У такому випадку, компетентний орган оперативно інформує інші компетентні органи.

1. Компетентні органи, відповідальні за нагляд на консолідованій основі, для потреб нагляду вимагають повної консолідації від усіх кредитних установ та фінансових установ, які є дочірніми компаніями материнської компанії.

Однак, компетентні органи можуть вимагати лише пропорційної консолідації у разі, якщо за їх висновком відповідальність материнської компанії, яка утримує частку капіталу, обмежена такою часткою капіталу з огляду на відповідальність інших тримачів акцій або членів, платоспроможність яких є задовільною. Відповідальність інших тримачів акцій та членів є чітко встановленою, якщо необхідно шляхом формально укладених зобов'язань.

У разі, якщо компанії пов'язані взаємовідносинами у розумінні частини 1 статті 12 Директиви 83/349/ЄЕС, компетентні органи визначають, яка консолідація повинна бути проведена.

2. Компетентні органи, відповідальні за нагляд на консолідованій основі, вимагають пропорційної консолідації часток у кредитних установах та фінансових установах, які управляються компанією, яка включена до консолідації разом з одним або кількома компаніями, які не включені до консолідації у разі, якщо відповідальність таких компаній обмежена часткою капіталу, якою вони володіють.

3. У разі частки або капітальні зв'язки, окрім тих, які зазначені у частинах 1 та 2, компетентні органи визначають яка та яким чином повинна здійснюватися консолідація. Зокрема, вони можуть дозволити або вимагати використання акціонерного методу. Цей метод не повинен полягати у включенні відповідних компаній до нагляду на консолідованій основі.

1. Без шкоди статті 133, компетентні органи визначають яка та яким чином повинна здійснюватися консолідація у наступних випадках:

(a) у разі, якщо за висновком компетентного органу кредитна установа здійснює значний вплив на одну або кілька кредитних установ або фінансових установ, проте не володіючи часткою або іншими зв'язками капіталу у цих установах; та

(b) у разі, якщо дві або більше кредитних установ або фінансових установ знаходяться під єдиним керівництвом, окрім випадку відповідно до контракту або статей їх меморандуму, або статей асоціації.

Зокрема, компетентні органи можуть дозволити або вимагати використання методу, передбаченого у статті 12 Директиви 83/349/ЄЕС. Цей метод не повинен полягати у включенні відповідних компаній до нагляду на консолідованій основі.

2. У разі, якщо консолідований нагляд вимагається на підставі статей 125 та 126, компанії з надання додаткових послуг та компанії з управління активами, як визначено у Директиві 2002/87/ЄС, включаються до консолідацій у випадках та у відповідності до методів, встановлених у статті 133 та частині 1 цієї Статті.

Держави-члени вимагають, щоб особи, які ефективно керують діяльністю фінансової холдингової компанії, мали гарну репутацію та достатній досвід для виконання цих обов'язків.

1. Компетентні органи повинні вимагати від будь-якої кредитної установи, яка не задовольняє вимог цієї Директиви, вжити необхідних заходів або дій на початковому етапі для врегулювання такої ситуації.

Для цих потреб, заходи, доступні компетентним органам, включають наступне:

(a) зобов'язувати кредитні установи утримувати власні фонди, які перевищують мінімальний рівень, встановлений у статті 75;

(b) вимагати посилення заходів, процесів, механізмів та стратегій, впроваджених для дотримання статей 22 та 123;

(c) вимагати від кредитних установ застосовування спеціальної підготовчої політики або режиму дій щодо активів відносно вимог до власних коштів;

(d) обмеження або лімітування діяльності, операцій або мережі кредитних установ; та

(e) вимагати зменшення ризику, пов'язаного з діяльністю, продуктами та системами кредитних установ.

Ухвалення цих заходів підлягає дії секції 2 глави 1.

2. Спеціальні вимоги до власних фондів, які перевищують мінімальний рівень, встановлений у статті 75, накладаються компетентними органами принаймні на кредитні установи, які не задовольняють вимог, встановлених у статтях 22, 109 та 123, або відносно яких ухвалено негативне визначення у випадку, описаному в частині 3 статті 124, якщо спільне застосування інших заходів не здатне покращити заходи, процеси, механізми та стратегії у достатній мірі в межах відповідного часового періоду.

1. Впродовж подальшої координації консолідованих методів, держави-члени забезпечують, щоб, у випадку, якщо материнська компанія однієї або кількох кредитних установ є змішаною холдинговою компанією, компетентні органи, відповідальні за ліцензування та нагляд за діяльністю таких кредитних установ, шляхом проведення переговорів зі змішаною холдинговою компанією або її дочірніми компаніями напряму або через дочірні кредитні установи, вимагали від них надавати будь-яку інформацію, яка могла б бути придатною для потреб нагляду за діяльністю дочірніх кредитних установ.

2. Держави-члени забезпечують, щоб їх компетентні органи були здатні здійснювати, або щоб вони здійснювалися зовнішніми інспекторами, інспекцій на місцях для перевірки інформації, отриманої від змішаних холдингових компаній та їх дочірніх компаній. Якщо змішана холдингова компанія або одна з її дочірніх компаній є страховою компанією, процедура, встановлена у частині 1 статті 140, також може використовуватися. Якщо змішана холдингова компанія або одна з її дочірніх компаній розміщується на території держави-члена, окрім такої, на якій розташована дочірня кредитна установа, перевірка інформації на місцях проводиться відповідно до процедури, встановленої у статті 141.

1. Без шкоди секції 5 глави 2 держави-члени забезпечують, щоб, у випадку якщо материнська компанія однієї або кількох кредитних установ є змішаною холдинговою компанією, компетентні органи, відповідальні за нагляд за діяльністю цих кредитних установ, здійснювали загальний нагляд за транзакціями між кредитною установою та змішаною холдинговою компанію та їх дочірніх підприємств.

2. Компетентні органи вимагають від кредитних установ мати на місцях адекватні процеси управління ризиками та внутрішні механізми контролю, включаючи надійні звітні та облікові процедури, для належної ідентифікації, вимірювання, моніторингу та контролю транзакції з їх материнською змішаною холдинговою компанією та її дочірніми компаніями. Компетентні органи вимагають звітування з боку кредитної установи про будь-яку значну транзакцію з цими установами, окрім тієї, що зазначена у статті 110. Ці процедури та значні транзакції підпадають під дію огляду з боку компетентних органів.

У разі, якщо ці внутрішньогрупові транзакції становлять загрозу фінансовому стану кредитної установи, компетентні органи, відповідальні за нагляд установи, вживають відповідні заходи.

1. Держави-члени вживають усіх необхідних заходів для забезпечення того, що не існує юридичних перепон, які перешкоджають обміну, як між компаніями, включених до меж нагляду на консолідованій основі, змішаними холдинговими компаніями та їх дочірніми компаніями, так і між дочірніми компаніями такого типу, як вказано у частині 3 статті 127, будь-якою інформацією, яка могла б бути корисною для потреб нагляду відповідно до статей з 124 по 138 та цієї статті.

2. У разі, якщо материнська компанія або будь-яка з її дочірніх компаній, які є кредитними установами, які розташовано на території різних держав-членів, компетентні органи кожної країни-члена повідомляють один одному будь-яку іншу корисну інформацію, яка може дозволити або сприяти виконанню нагляду на консолідованій основі.

У разі, якщо компетентні органи держави-члена, в якій розташована материнська компанія, не виконують самостійно нагляд на консолідованій основі на підставі статей 125 та 126, вони можуть запрошуватися компетентними органами, відповідальними за здійснення такого нагляду, направити прохання на адресу материнської компанії про надання будь-якої інформації, яка могла б бути корисною для потреб нагляду на консолідованій основі, та передавати її до цих органів.

3. Держави-члени можуть дозволяти обмін між їхніми компетентними органами інформацією, зазначеною у частині 2, за умови, якщо, у випадку фінансових холдингових компаній, фінансових установ та компаній з надання додаткових послуг, збір або володіння інформацією у будь-якому разі не означає, що компетентні органи повинні виконувати наглядову роль відносно цих установ або компаній на індивідуальній основі.

Таким же чином держави-члени дозволяють своїм компетентним органам обмінюватися інформацією, зазначеною у статті 137, за умови, що збір та володіння інформацією у будь-якому разі не означає, що компетентні органи виконують наглядову роль відносно змішаної холдингової компанії та тих її дочірніх компанії, які не є кредитними установами, або відносно дочірніх компаній такого типу, який зазначено у частині 3 статті 127.

1. У разі, якщо кредитна установа, фінансова холдингова компанія або змішана холдингова компанія контролює одну або більше дочірніх компаній, які є страховими компаніями або іншими компаніями, що надають інвестиційні послуги, які підлягають ліцензуванню, компетентні органи, органи, яким доручено державну функцію з нагляду за діяльністю страхових компаній, або інші установи, які надають інвестиційні послуги, тісно співробітничають між собою. Без шкоди їх відповідним зобов'язанням, такі органи влади забезпечують один одного будь-якою інформацією, яка може полегшити виконання їх функцій та дозволити нагляд за діяльністю та загальним фінансовим станом підприємств, щодо яких вони здійснюють нагляд.

2. Інформація, отримана в межах дії нагляду на консолідованій основі, та, зокрема, будь-який обмін інформацією між компетентними органами, який передбачений цією Директивою, підлягає дії зобов'язання щодо дотримання професійної таємниці, визначеної секцією 2 глави 1.

3. Компетентні органи, відповідальні за нагляд на консолідованій основі, встановлюють переліки фінансових холдингових компаній, зазначених у частині 2 статті 71. Такі переліки надаються компетентним органам інших держав-членів та Комісії.

У разі, якщо компетентні органи однієї держави-члена в ході застосування цієї Директиви бажають у специфічних випадках перевірити інформацію щодо кредитної установи, фінансової холдингової компанії, фінансової установи, компанії з надання допоміжних послуг, змішаної холдингової компанії, дочірньої компанії такого типу, як визначено у частині 3 статті 127, які розташовані на території іншої держави-члена, вони направляють запит до компетентного органу такої іншої держави-члена на здійснення такої перевірки. Органи, які отримали такий запит, здійснюють у межах своєї компетенції таку перевірку самостійно шляхом надання дозволу органам, які направили запит, на здійснення такої перевірки, або шляхом надання дозволу аудитору або експерту на здійснення такої перевірки. Компетентний орган, який направив запит, може за бажанням взяти участь у перевірці у випадку, якщо він не проводить таку перевірку самостійно.

Без шкоди положенням свого кримінального законодавства, держави-члени забезпечують, щоб штрафи та заходи, спрямовані на припинення віднайдених порушень або наслідків таких порушень, накладались на фінансові холдингові компанії та змішані фінансові холдингові компанії, або на їх діючих керівників, які порушують закони, підзаконні та адміністративні положення, передбачені для імплементації статей з 124 по 141 та цієї статті. Компетентні органи тісно співробітничають для забезпечення того, щоб такі штрафи та заходи призводили до бажаних результатів, особливо коли центральна адміністрація або основна установа фінансової холдингової компанії або змішаної фінансової холдингової компанії не знаходиться в її головному офісі.

1. У разі, якщо кредитна установа, материнська компанія якої с кредитною установою або фінансовою холдинговою компанією, головний офіс якої знаходиться на території третьої країни, не є об'єктом консолідованого нагляду згідно статей 125 та 126, компетентні органи перевіряють, чи є кредитна установа об'єктом консолідованого нагляду з боку компетентного органу третьої країни, який є відповідним такому, що керуються принципами, встановленими у цій Директиві.

Ця перевірка здійснюється компетентним органом, який міг би відповідати за консолідований нагляд, якби застосовувалася частина 3, на запит материнської компанії або будь-яким з регулятивних органів, яким надано ліцензію на території Співтовариства, або за його власної ініціативи. Такий компетентний орган консультує інші залучені компетентні органи.

2. Комісія може вимагати від Європейського банківського комітету видати загальну настанову щодо того, чи заходи з консолідованого нагляду компетентних органів третіх країн спроможні досягти цілей консолідованого нагляду, визначених у цьому розділі, відносно кредитних установ, материнська компанія якої має свій головний офіс на території третьої країни. Комітет розглядає будь-яку настанову та враховує будь-які зміни, внесені до заходів з консолідованого нагляду, які застосовано такими компетентними органами.

Компетентний орган, якій здійснює перевірку, визначену у першому пункті частини 1, враховує будь-яку подібну настанову. Для цієї потреби компетентний орган консультує Комітет до ухвалення рішення.

3. У разі відсутності такого еквівалентного нагляду, держави-члени застосовують положення цієї Директиви до кредитної установи по аналогії або дозволяє своїм компетентним органам застосовувати інші відповідні наглядові методики, які досягають цілей нагляду на консолідованій основі за діяльністю кредитних установ.

Такі наглядові методики, після консультацій з іншими залученими компетентними органами, узгоджуються компетентним органом, які міг би відповідати за консолідований нагляд.

Компетентні органи можуть, зокрема, вимагати створення фінансової холдингової компанії, яка має свій головний офіс на території Співтовариства, та застосовує положення щодо консолідованого нагляду до консолідованого стану такої фінансової холдингової компанії.

Наглядові методи розробляються для досягнення цілей консолідованого нагляду, як визначено у цій главі, та повідомляються іншим залученим компетентним органам та Комісії.

Компетентні органи оприлюднюють наступну інформацію:

(a) тексти законів, підзаконних, адміністративних правил та загальних настанов, ухвалених їх державами-членами у сфері пруденційного регулювання;

(b) спосіб здійснення опцій та свободи дій, доступних у межах законодавства Співтовариства;

(c) загальні критерії та методології, які вони використовують при огляді та оцінюванні, зазначених у статті 124; та

(d) без шкоди положенням, встановленим у секції 2 глави 1, сукупна статистична інформація по ключовим аспектам імплементації пруденційної концепції на території кожної держави-члена.

Оприлюднення інформації, передбаченої першим пунктом, є достатнім для забезпечення обґрунтованого порівняння підходів, ухвалених компетентними органами різних держав-членів. Оприлюднена інформація публікується за узагальненим форматом та регулярно оновлюється. Оприлюднена інформація є доступною за єдиною електронною адресою.

1. Для потреб цієї Директиви, кредитні установи оприлюднюють інформацію, встановлену у частині 2 додатка XII, згідно положень, встановлених у статті 146.

2. Визнання компетентними органами згідно підсекцій 2 та 3 секції 3 глави 2 та статті 105 інструментів та методологій, зазначених у частині 3 додатка XII, підлягає публічному оприлюдненню з боку кредитних установ інформації, встановленої для цього.

3. Кредитні установи ухвалюють формальну політику дотримання вимог щодо оприлюднення інформації, встановлених у частинах 1 та 3, та мають методики оцінювання належності оприлюдненої ними інформації, включаючи її перевірку та регулярність.

4. Кредитні установи, за наявності вимог, пояснюють свої рейтингові рішення малим та середнім компаніям та іншим корпоративним аплікантам позик, надаючи пояснення у письмовій формі у разі, якщо їм подаються відповідні запити. Якщо добровільне зобов'язання сектора у цьому відношенні вважається неадекватним, ухвалюються національні заходи. Адміністративні витрати на пояснення повинні бути на відповідному рівні до обсягу позики.

1. Незважаючи на статтю 145, кредитні установи можуть пропускати одне або більше оприлюднень інформації, перелік яких надано у частині 2 додатка XII, якщо інформація, надана шляхом таких оприлюднень не вважається суттєвою у світлі критерію, визначеного у підпункті 1 частини 1 додатка XII.

2. Незважаючи на статтю 145, кредитні установи можуть пропускати одне або більше інформаційних пунктів, включених до оприлюднень, перелік яких надано у частинах 2 та 3 додатка XII, якщо ці пункти включають інформацію, яка вважається власною або конфіденційною у світлі критерію, визначеного у підпунктах 2 та 3 частини 1 додатка XII.

3. За виключних умов, зазначених у частині 3, відповідна кредитна установа заявляє у своїх оприлюдненнях про факт, що специфічні пункти інформації не були оприлюднені, причину неоприлюднення, та публікує більш загальну інформацію про предмети вимоги щодо оприлюднення, за виключенням випадку, коли ці пункти інформації повинні класифікуватися як власні або конфіденційні згідно критерію, визначеного у підпунктах 2 та 3 частини 1 додатка XII.

1. Кредитні установи публікують оприлюднення згідно пункту 145 як мінімум на щорічній основі. Оприлюднення публікуються за їх доцільності.

2. Кредитні установи також повинні визначати, чи необхідне більш регулярне публікування ніж те, яке передбачене у частині 1, у світлі критерію, визначеного у підпункті 4 частини 1 додатка XII.

1. Кредитні установи можуть визначати відповідне медіа-середовище, місце та засоби перевірки для ефективного дотримання вимог щодо оприлюднення, встановлених у статті 145. У межах доцільності, усі оприлюднення здійснюються у одному медіа-середовищі та місці.

2. Еквівалентні оприлюднення, здійснені кредитними установами згідно облікових умов, умов лістингу та інших умов, можуть вважатися такими, що відповідають статті 145. Якщо оприлюднення не включені до фінансових звітів, кредитні установи вказують місце, де вони можуть бути віднайдені.

Незважаючи на статті з 146 по 148, держави-члени зобов'язують компетентні органи вимагати від кредитних установ:

(a) реалізовувати одне або більше оприлюднень, зазначених у частинах 2 та 3 додатка XII;

(b) публікувати одне або більше оприлюднень більш регулярно ніж один раз на рік та встановлювати крайній термін опублікування;

(c) використовувати спеціальні засоби масової інформації та місця для оприлюднень, інші ніж фінансові звіти; та

(d) використовувати специфічні засоби перевірки цих оприлюднень, які не охоплені обов'язковим аудитом.

1. Без шкоди, щодо власних коштів, пропозиції, яку повинна подавати Комісія на підставі статті 62, технічні корегування у наступних сферах ухвалюються відповідно до процедури, зазначеної у частині 2 статті 151:

(a) пояснення визначень для врахування, при застосуванні цієї Директиви, подій на кредитних ринках;

(b) пояснення визначень для забезпечення уніфікованого застосування цієї Директиви;

(c) регулювання термінології щодо та пристосування визначень відповідно до наступних актів про кредитні установи та суміжних питань;

(d) технічні корегування переліку статті 2;

(e) зміна обсягу початкового капіталу, передбаченого статтею 9, для врахування подій у економічній та кредитно-валютній сферах;

(f) розширення змісту переліку, зазначеного у статтях 23 та 24, та встановленого у додатку I, або адаптація термінології, яка використовується у такому переліку, для урахування подій на фінансових ринках;

(g) сфери, у яких компетентні органи здійснюють обмін інформацією, яку перелічено у статті 42;

(h) технічні корегування у статтях з 56 по 67 та у статті 74 в результаті модифікування облікових стандартів або вимог, які враховують законодавство Співтовариства, або щодо конвергенції наглядових методик;

(i) внесення поправок у перелік класів ризикових уражуваностей у статтях з 79 по 86 для врахування подій на фінансових ринках;

(j) сума, визначена у пункті (с) частини 2 статті 79, пункті (а) частини 4 статті 86, пункті 5 частини 1 додатка VII та пункті 15 частини 2 додатка VII, для врахування наслідків інфляції;

(k) перелік та класифікація позабалансових статей у додатках II та IV та їх обробка у визначенні вартостей ризикової уражуваності для потреб секції 3 глави 2 розділу V;

(l) корегування положень додатків з V по XII для врахування подій на фінансових ринках (зокрема, нові фінансові продукти) або облікових стандартів чи вимог, які враховують законодавство Співтовариства, або щодо конвергенції наглядових методик.

2. Комісія може ухвалювати наступні імплементаційні заходи відповідно до процедури, зазначеної у частині 2 статті 151:

(a) визначення розміру раптових або неочікуваних змін валютних ставок, зазначених у частині 5 статті 124;

(b) тимчасове зменшення мінімального рівня власних коштів, встановлених у статті 75, та/або показників ризику, встановлених у секції 3 глави 2 розділу V, для врахування специфічних обставин;

(c) без шкоди звіту, зазначеному у статті 119, роз'яснення щодо виключень, передбачених у частині 4 статті 111, статтях 113, 115 та 116;

(d) визначення ключових аспектів, про які зазначається у оприлюдненій сукупній статистичній інформації згідно пункту (d) частини 1 статті 144; або

(e) визначення формату, структури, змісту та інформації про щорічне опублікування оприлюднень, передбачених статтею 144.

3. Ухвалені імплементаційні заходи не можуть змінювати ключові положення цієї Директиви.

4. Без шкоди вже ухваленим імплементаційним заходам, після завершення дворічного періоду після ухвалення цієї Директиви, та принаймні до 1 квітня 2008 року, застосування положень цієї Директиви, які вимагають ухвалення технічних правил, поправок та рішень відповідно до параграфу 2, відкладається. Діючи на підставі пропозиції Комісії та відповідно до процедури, встановленої у статті 251 Угоди, Парламент та Рада можуть поновити ці положення та, з цією метою, переглянути їх до закінчення періоду або до дати, зазначеної у цій частині, з огляду на те, який період наступить раніше.

1. Комісії надається допомога з боку Європейського банківського комітету, створеного Рішенням Комісії 2004/10/ЄС(1).

(1) OBL 3, 07.01.2004, с. 36

2. У разі посилання на цю частину, застосовується процедура, встановлена у статті 5 Рішення 1999/468/ЄС, беручи до уваги положення частини 3 статті 7 та статті 8 згаданого Рішення. Період, встановлений у частині 6 статті 5 Рішення 1999/468/ЄС, дорівнює трьом місяцям.

1. Кредитні установи, які обчислюють суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, відповідно до статей з 84 по 89, впродовж першого, другого та третього дванадцятимісячного термінів після 31 грудня 2006 року забезпечують обсяг власних коштів, який завжди перевищуватиме або дорівнюватиме сумам, вказаним у частинах 3, 4 та 5.

2. Кредитні установи, які використовують Підходи на основі розширеного обчислювання, як визначено у статті 105, для обчислення їх вимог до капіталу для операційного ризику впродовж другого та третього дванадцятимісячного термінів після 31 грудня 2006 року забезпечують обсяг власних коштів, який завжди перевищуватиме або дорівнюватиме сумам, вказаним у частинах 4 та 5.

3. Для першого дванадцятимісячного періоду, зазначеного у частині 1, сума власних коштів дорівнює 95% від сукупної мінімальної суми власних коштів, яка могла б вимагатися щодо утримання впродовж зазначеного періоду кредитною установою згідно статті 4 Директиви Ради 93/6/ЄЕС від 15 березня 1993 року про достатність капіталу інвестиційних фірм та кредитних установ(2), оскільки згадана Директива та Директива 2000/12/ЄС чинні до 1 січня 2007 року.

(2) OB L 141, 11.06.93, с. 1. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 2005/1/ЄС.

4. Для другого дванадцятимісячного періоду, зазначеного у частині 1, сума власних коштів дорівнює 90% від сукупної мінімальної суми власних коштів, яка могла б вимагатися щодо утримання впродовж зазначеного періоду кредитною установою згідно статті 4 Директиви Ради 93/6/ЄС, оскільки згадана Директива та Директива 2000/12/ЄС чинні до 1 січня 2007 року.

5. Для третього дванадцятимісячного періоду, зазначеного у частині 1, сума власних коштів дорівнює 80% від сукупної мінімальної суми власних коштів, яка могла б вимагатися щодо утримання впродовж зазначеного періоду кредитною установою згідно статті 4 Директиви Ради 93/6/ЄЕС, оскільки згадана Директива та Директива 2000/12/ЄС чинні до 1 січня 2007 року.

6. Погоджування вимог частин з 1 по 5 здійснюється на основі сум власних коштів, скорегованих у повній мірі для відображення розбіжностей при обчисленнях власних коштів згідно Директиви 2000/12/ЄС та Директиви Ради 93/6/ЄЕС, оскільки згадані Директиви чинні до 1 січня 2007 року, та при обчисленні власних коштів згідно цієї Директиви, яке випливає з окремих тлумачень очікуваного та неочікуваного збитку згідно статей з 84 по 89 цієї Директиви.

7. Для потреб частин з 1 по 6 цієї статті, застосовуються статті з 68 по 73.

8. До 1 січня 2008 року кредитні установи можуть розглядати статті, які становлять Стандартизований підхід, встановлений у підсекції 1 секції 3 глави 2 розділу V, як такі, що замінюються статтями з 42 та 46 Директиви 2000/12/ЄС, оскільки ці статті чинні до 1 січня 2007 року.

9. У разі здійснення свободи прийняття рішень, застосовується наступне щодо положень Директиви 2000/12/ЄС:

(a) положення згаданої Директиви, зазначені у статтях з 42 по 46, застосовуються, оскільки вони чинні до 1 січня 2007 року;

(b) "вартість, скорегована за ризиком", як зазначено у частині 1 статті 42 згаданої Директиви, означає "суму ризикової уражуваності, зваженої за ризиком";

(c) показники, сформовані частиною 2 статті 42, розглядаються як суми ризикової уражуваності, зваженої за ризиком;

(d) "кредитні деривативи" включаються до переліку статей "повний ризик" у додатку II до згаданої Директиви; та

(e) режим, встановлений у частині 3 статті 43 згаданої Директиви, застосовується до деривативних інструментів, перелічених у додатку IV до згаданої Директиви, а балансовий чи позабалансовий звіт і показники, сформовані режимом дій, встановленим у додатку III, вважаються сумами ризикових уражуваностей, зважених за ризиком.

10. У разі здійснення свободи прийняття рішень, зазначеної у частині 8, наступне застосовується відносно режиму дій щодо ризикових уражуваностей, до яких застосовується Стандартизований підхід:

(a) не застосовується підсекція 3 секції 3 глави 2 розділу V щодо визнання зменшення кредитного ризику;

(b) підсекція 4 секції 3 глави 2 розділу V щодо режиму сек'юритизації може бути вилучена із застосування компетентними органами.

11. У разі здійснення свободи прийняття рішень, зазначеної у частині 8, вимоги до капіталу для операційного ризику згідно частини (d) статті 75 зменшуються на коефіцієнт, який дорівнює відношенню вартості ризикових уражуваностей кредитної установи, для якої обчислюються суми ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, відповідно до свободи прийняття рішень, зазначеної у частині 8, до сукупної вартості її ризикових уражуваностей.

12. У разі, якщо кредитна установа обчислює суми ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, для усіх свої ризикових уражуваностей відповідно до свободи прийняття рішень, зазначеної у частині 8, статті з 48 по 50 Директиви 2000/12/ЄС щодо довгих ризикових уражуваностей можуть застосовуватися, оскільки вони чинні до 1 січня 2007 року.

13. У разі здійснення свободи прийняття рішень, зазначеної у частині 8, посилання на статті з 78 по 83 цієї Директиви вважаються посиланнями на статті з 42 по 46 Директиви 2000/12/ЄС, оскільки згадані статті чинні до 1 січня 2007 року.

14. Якщо застосовується свобода прийняття рішень, зазначена у частині 8, статті 123, 124, 145 та 149 не застосовуються до дати, зазначеної в згаданій Директиві.

При обчисленні сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, для ризикових уражуваностей, які виникли в результаті транзакцій з оренди майна щодо офісів та інших комерційних приміщень, розташованих на їх території, та задовольняючи критерії, встановлені у підпункті 54 частини 1 додатка VI, компетентні органи можуть до 31 грудня 2012 року дозволити призначення 50% показника ризику без застосування підпунктів 55 та 56 частини 1 додатка VI.

До 31 грудня 2010 року компетентні органи можуть, для потреб визначення забезпеченої позиції простроченої позики для потреб додатка VI, визнавати заставу, окрім прийнятної застави, як встановлено згідно статей з 90 по 93.

При обчисленні сум ризикової уражуваності, зваженої за ризиком для потреб підпункту 4 частини 1 додатка VI, до 31 грудня 2012 року той самий показник ризику призначається відносно ризикових уражуваностей з боку центральних урядів та центральних банків держав-членів, деномінованих та субсидованих у внутрішній валюті будь-якої держави-члена, як було б застосовано до таких ризикових уражуваностей, деномінованих та субсидованих у їх внутрішній валюті.

1. До 31 грудня 2011 року компетентні органи кожної держави-члена можуть, для потреб підпункту 61 частини 1 додатка VI, встановити кількість прострочених днів до показника 180 для ризикових уражуваностей, вказаних у підпунктах з 12 по 17 та з 41 по 43 частини 1 додатка VI, з боку контрагентів, розташованих на їх території, якщо місцеві умови роблять це можливим. Спеціальна кількість може відрізнятися по усіх торгових спеціалізаціях.

Компетентні органи, які не застосовують свободу прийняття рішень, передбаченою у першому пункті, щодо ризикових уражуваностей з боку контрагентів, розташованих на їх територіях, можуть встановити більшу кількість днів для ризикових уражуваностей з боку контрагентів, розташованих на територіях інших держав-членів, компетентні органи яких здійснювали таку свободу прийняття рішень. Спеціальна кількість становить 90 днів та для показників, які інші компетентні органи встановили для ризикових уражуваностей з боку таких контрагентів в межах їх території.

2. Для кредитних установ, які подають заяву на використання IRB-підходу до 2010 року, за згоди з боку компетентних органів, вимога щодо трирічного використання, передбачена у частині 3 статті 84, може бути зменшена до періоду, не меншого ніж один рік до 31 грудня 2009 року.

3. Для кредитних установ, які подають заявку на використання власних оцінок LGD та/або конвертаційних коефіцієнтів, вимога щодо трирічного використання, передбачена у частині 4 статті 84, може бути зменшена до двох років до 31 грудня 2008 року.

4. До 31 грудня 2012 року компетентні органи кожної держави-члена можуть дозволити кредитним установам продовжувати застосування до часток такого типу, який встановлено у пункті (о) статті 57, придбаних до 20 липня 2006 року, режим, встановлений у статті 38 Директиви 2000/12/ЄС, оскільки згадана стаття чинна до 1 січня 2007 року.

5. До 31 грудня 2010 року середній LGD, зважений за ризиковою уражуваністю, для усіх роздрібних ризикових уражуваностей, забезпечених житловим майном та який не отримує прибутку від гарантій від центральних урядів, є не меншим ніж 10%.

6. До 31 грудня 2017 року компетентні органи кожної держави-члена можуть виключити з IRB-режиму певні акціонерні ризикові уражуваності, якими володіють кредитні установи та дочірні компанії ЄС кредитних установ на території держави-члена на 31 грудня 2007 року.

Вилучена позиція вимірюється кількістю часток на 31 грудня 2007 року та по будь-якій додатковій частці, яка виникає безпосередньо у результаті володіння цими пакетами акцій, доки вони не збільшать пропорційну частку власності у портфелі компанії.

Якщо придбання збільшує пропорційну частку власності у специфічному пакеті акцій, частина перевищення пакету акцій не підлягає вилученню. Виключення не застосовується до пакетів акцій, які первинно підпадали під дію виключення, проте були продані і потім викуплені.

Акціонерні ризикові уражуваності, охоплені цим перехідним положенням, є об'єктом дії вимог до капіталу, обчислених відповідно до підсекції 1 секції 3 глави 2 розділу V.

7. До 31 грудня 2011 року, для корпоративних ризикових уражуваностей, компетентні органи кожної держави-члена можуть встановити кількість прострочених днів, якої усі кредитні установи у межах їх повноважень дотримуються визначення "дефолт", встановленого у підпункті 44 частини 4 додатка VII, для ризикових уражуваностей з боку таких контрагентів, розташованих в межах території цієї держави-члена. Спеціальна кількість дорівнює від 90 до 180 днів, якщо місцеві умови це дозволяють. Для ризикових уражуваностей з боку таких контрагентів, розташованих на територіях інших держав-членів, компетентні органи встановлюють кількість прострочених днів, яка не перевищує кількість, встановлену компетентним органом відповідної держави-члена.

До 31 грудня 2012 року для кредитних установ відповідний показник торгової бізнес-спеціалізації або бізнес-спеціалізації по продажам, який дорівнює принаймні 50% від сукупності відповідних показників для усіх їх бізнес-спеціалізацій відповідно до підпунктів з 1 по 4 частини 2 додатка X, держави-члени можуть застосувати коефіцієнт 15% для бізнес-спеціалізації "біржова торгівля та продажі".

Комісія у співробітництві з державами-членами, враховуючи внесок Європейського центрального банку, періодично здійснює моніторинг того, чи ця Директива, в цілому, разом з Директивою 2006/49/ЄС, має значний вплив на економічний цикл та, у світлі її дослідження, розглядає, чи є обґрунтованими будь-які запобіжні заходи.

На основі такого аналізу та урахування внеску Європейського центрального банку. Комісія розробляє дворічний звіт та подає його на розгляд Європейського Парламенту та Ради разом з будь-якими відповідними пропозиціями. Внески сторін, що надають або беруть кредит, належним чином враховуються при розробці звіту.

До 1 січня 2012 року Комісія досліджує та звітує про застосування цієї Директиви, приділяючи окрему увагу усім аспектам, зазначеним у статтях з 68 по 73, частині 8 статті 80 та статті 129, та подає цей звіт на розгляд Європейського Парламенту та Ради разом з будь-якими відповідними пропозиціями.

1. До 31 грудня 2006 року держави-члени ухвалюють та публікують закони, підзаконні та адміністративні положення, необхідні для виконання статей 4, 33, 57, з 61 по 64, з 68 по 106, 108, з 110 по 115, з 117 по 119, з 123 по 127, з 129 по 132, 133, з 144 по 149 та з 152 по 155, а також додатків II, III та з V по XII. Вони надалі повідомляють Комісії текст цих положень та кореляційну таблицю цих положень та цієї Директиви.

Незважаючи на частину 3, держави-члени застосовують ці положення з 1 січня 2007 року.

При ухваленні цих положень державами-членами, вони містять посилання на цю Директиву або супроводжуються таким посиланням у випадку їх офіційного опублікування. Вони також містять заяву, що посилання у чинних законах, підзаконних та адміністративних положеннях, на директиви, скасовані цією Директивою, тлумачаться як посилання на цю Директиву. Держави-члени визначають те, яким чином таке посилання повинне здійснюватися та яким чином повинна бути сформульована заява.

2. Держави-члени повідомляють Комісії текст основних положень національного законодавства, які вони ухвалюють у сфері, яка охоплюється цією Директивою.

3. Держави-члени застосовують не раніше ніж з 1 січня 2008 року закони, підзаконні та адміністративні положення, необхідні для виконання частини 8 статті 87 та статті 105.

1. Директиву 2000/12/ЄС зі змінами, внесеними Директивами, перелік яких надано у частині A додатка XIII, скасовано цією Директивою без шкоди зобов'язанням держав-членів, пов'язаних з кінцевими термінами щодо переносу вищезгаданих Директив, перелічених у частині B додатка XIII.

2. Посилання, зроблені на скасовані Директиви, тлумачаться як посилання на цю Директиву та читаються у відповідності до кореляційної таблиці додатка XIV.

Ця Директива набуває чинності на двадцятий день після її опублікування у Офіційному віснику Європейського Союзу.

Цю Директиву адресовано державам-членам.

Вчинено у Страсбурзі 14 червня 2006 року.

1. Приймання депозитів та інших коштів, що підлягають виплаті.

2. Надання позик, включаючи з-поміж іншого: споживчий кредит, кредит під заставу, факторинг з правом або без права регресу, фінансування комерційних операцій (включаючи форфейтинг).

3. Фінансовий лізинг.

4. Послуги з переведення грошей.

5. Емітування та адміністрування засобів платежу (наприклад кредитні картки, дорожні чеки та банківські чеки).

6. Гарантії та зобов'язання.

7. Біржова торгівля за власний рахунок та за рахунок клієнтів по:

(a) інструментах грошового ринку (чеки, векселя, депозитні сертифікати тощо);

(b) іноземній валюті;

(c) фінансових фьючерсах та опціонах;

(d) валютних та відсоткових інструментах; або

(e) цінних паперах, які знаходяться в обігу.

8. Участь в емісіях цінних паперів та надання послуг, пов'язаних з такими емісіями.

9. Надання консультацій компаніям щодо структури капіталу, індустріальної стратегії та пов'язаних з цим питань, а також консультування щодо послуг, пов'язаних зі злиттями та придбанням компаній.

10. Надання послуг з грошового брокінгу.

11. Управління портфелем та консультування.

12. Зберігання та адміністрування цінних паперів.

13. Послуги з кредитного інформування.

14. Послуги з безпечного зберігання різних пакетів документів.

Послуги та види діяльності, передбачені у секціях A та B додатка I до Директиви 2004/39/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 21 квітня 2004 року про ринки фінансових інструментів(1), з посиланням на фінансові інструменти, передбачені секцією C додатка I до згаданої Директиви, підпадають під дію взаємного визнання згідно цієї Директиви.

(1) OB L 145, 30.04.2004, с. 1. Директива зі змінами, внесеними Директивою 2006/31/ЄС (OB L 114, 27.04.2006, с. 60)

Повний ризик:

- гарантії, які мають характер кредитних замінників;

- кредитні деривативи;

- банківські акцепти,

- індосамент на векселях, які не мають назви іншої кредитної установи;

- транзакції з регресом;

- безвідзивні гарантійні акредитиви, які мають характери кредитних замінників;

- термінові внески;

- несплачена частина частково сплачених акцій або цінних паперів;

- продаж активів та угоди РЕПО, як зазначено у частинах 3 та 5 статті 12 Директиви 86/635/ЄС, та

- інші статті, які також передбачають повний ризик. Середній ризик:

- документарні акредитиви, надані та підтверджені (див. також "середній/низький ризик");

- гарантії та гарантії від збитків (угоди щодо кредитування, придбання цінних паперів, надання гарантій або кредитні акцептні програми) з оригінальним терміном погашення більше ніж один рік;

- системи емісії евронот (NIF) та середньострокові кредитні програми на основі евронот з банківською підтримкою (RUF), та

- інші статті, які передбачають середній ризик та повідомляються Комісії.

Середній/низький ризик:

- документарні кредити, за якими базове навантаження діє як застава та інші самоокупні операції;

- невикористані кредитні програми (угоди щодо кредитування, придбання цінних паперів, надання гарантій або кредитні акцептні програми) з первинним терміном погашення більше ніж один рік або до одного року, які можуть скасовуватися без обмеження умов у будь-який час без повідомлення або які не передбачають ефективне автоматичне скасування з огляду на погіршення кредитоспроможності позичальника, та

- інші статті, які передбачають середній/низький ризик та повідомляються Комісії.

Низький ризик:

- невикористані кредитні програми (угоди щодо кредитування, придбання цінних паперів, надання гарантій або кредитні акцептні програми) з первинним терміном погашення більше ніж один рік або до одного року, які можуть скасовуватися без обмеження умов у будь-який час без повідомлення або які не передбачають ефективне автоматичне скасування з огляду на погіршення кредитоспроможності позичальника. Кредитні лінії для роздрібної торгівлі можуть вважатися такими, що можуть бути скасовані без обмеження умов, якщо умови дозволяють кредитній установі скасовувати їх у повній мірі, яка дозволена згідно законодавства про захист споживача та інших пов'язаних з цим положень, та

- інші статті, які передбачають низький ризик та повідомляються Комісії.

Визначення

Для потреб цього додатка повинні застосовуватися наступні визначення:

Загальні умови

1. "Кредитний ризик контрагента (CCR)" означає ризик, при якому контрагент транзакції може не виконати взятих зобов'язань до кінцевого розрахунку по грошовим потокам транзакції.

2. "Центральний контрагент" означає установу, яка легально ставить себе у якості посередника між контрагентами щодо контрактів, які знаходяться в торговому обігу на одному або кількох фінансових ринках, та стає покупцем відносно кожного продавця та продавцем відносно кожного покупця.

Типи транзакцій

3. "Транзакції розрахунку по довгих позиціях" означають транзакції у випадку, коли контрагент бере на себе відповідальність за доставку цінного паперу, товару або суми валюти під готівкові кошти, інші фінансові інструменти або товари, або навпаки, на дату розрахунку або доставки, яка визначається у контракті як така, що є більш нижчою ніж ринковий стандарт для цієї окремої транзакції та через п'ять робочих днів після дати, на яку кредитна установа проводить транзакцію.

4. "Транзакції з маржинального кредитування" означають транзакції, за допомогою яких кредитна установа надає кредит у зв'язку з придбанням, продажем, утриманням або торгівлею цінними паперами. Транзакції з маржинального кредитування не включають інших позик, які, як виявилося, забезпечені заставою під цінні папери.

Комплекси взаємозаліку, комплекси хеджування та пов'язані з ними умови

5. "Комплекс взаємозаліку" означає групу транзакцій з єдиним контрагентом, який підлягає дії двосторонньої угоди про взаємозалік, обов'язкової до виконання, та для якого взаємозалік визнано згідно частини 7 цього додатка та статей з 90 по 93. Кожна транзакція, яка не підлягає дії двосторонньої угоди про взаємозалік, обов'язкової до виконання, та визнана згідно частини 7 цього додатка, інтерпретується як її власний комплекс взаємозаліку для потреб цього додатка.

6. "Ризикова позиція" означає показник ризику, який призначається для транзакції згідно Стандартизованого методу, встановленого у частині 5, після попередньо визначеного алгоритму.

7. "Комплекс хеджування" означає групу ризикових позицій від транзакцій в межах єдиного комплексу взаємозаліку, для якого лише їх баланс є придатним для визначення вартості ризикової уражуваності згідно Стандартизованого методу, встановленого у частині 5.

8. "Маржинальна угода" означає контрактну угоду або положення угоди, згідно якої один контрагент надає заставу для другого контрагента, коли ризикова уражуваність другого контрагента з боку першого контрагента перевищує визначений рівень.

9. "Маржинальний ліміт" означає найбільшу суму ризикової уражуваності, яка залишається несплаченою до того моменту, поки одна сторона має право вимагати застави.

10. "Маржинальний період ризику" означає відрізок часу з моменту останнього обміну застави, яка покриває комплекс взаєморозрахунку транзакцій з контрагентом, який не виконує зобов'язань, до моменту, коли контрагент ліквідується, а отриманий в результаті ринковий ризик повторно хеджується.

11. "Ефективний термін погашення згідно Методу на основі внутрішньої моделі для комплексу взаємозаліку з терміном погашення, який є більшим ніж один рік" означає коефіцієнт суми очікуваної ризикової уражуваності за період дії транзакцій у комплексі взаєморозрахунку, дисконтованому по безризиковому коефіцієнту повернення, розділеного на суму очікуваної ризикової уражуваності за один рік у комплексі взаєморозрахунку, дисконтованому по безризиковому коефіцієнту. Такий ефективний термін погашення може коригуватися для відображення ризику ролловеру шляхом заміщення очікуваної ризикової уражуваності ефективною ризиковою уражуваністю для передбачення перспектив на один рік.

12. "Перехресний взаємозалік" означає включення транзакції різних категорій продуктів до того ж комплексу взаєморозрахунку на підставі правил Перехресного взаємозаліку, встановлених у цьому додатку.

13. Для потреб частини 5 "Поточна ринкова вартість (CMV)" відноситься до чистої ринкової вартості портфеля транзакцій у межах комплексу взаємозаліку з контрагентом. Позитивна та негативна ринкова вартість використовується при обчисленні CMV.

Розподіли

14. "Розподіл ринкових вартостей" означає прогноз розподілу вірогідності чистих ринкових цінностей транзакцій у межах комплексу взаємозаліку на певну майбутню дату (прогнозований горизонт), з огляду на ринкову вартість цих транзакцій на поточну дату.

15. "Розподіл ризикових уражуваностей" означає прогноз розподілу вірогідності чистих ринкових вартостей, який генерується встановленими прогнозованими прикладами негативних чистих ринкових вартостей, які дорівнюють нулю.

16. "Розподіл за нейтрального ризику" означає розподіл ринкових вартостей або ризикових уражуваностей на майбутній період часу у разі, якщо розподіл обчислюється за використання обумовлених ринкових вартостей, наприклад обумовлених показників волатильності.

17. "Поточний розподіл" означає розподіл ринкових вартостей або ризикових уражуваностей на майбутній період часу у випадку, якщо розподіл обчислюється за використання історичних або реалізованих вартостей, таких як показники волатильності, обчислені за використання минулої ціни або змін ставки.

Корегування та виміри ризикової уражуваності

18. "Поточна ризикова уражуваність" означає більшу від нуля або ринкову вартість трансакції, або портфеля транзакцій в межах комплексу взаємозаліку з контрагентом, який міг би бути ліквідований за дефолту контрагента, за умови, що не буде повернення по вартості цих транзакцій за банкрутства.

19. "Пікова ризикова уражуваність" означає високий відсоток розподілу ризикових уражуваностей на будь-яку окрему майбутню дату до наставання терміну сплати по транзакції за найдовшим терміном погашення у межах комплексу взаємозаліку.

20. "Очікувана ризикова уражуваність (ЕЕ)" означає середній показник розподілу ризикових уражуваностей на будь-яку окрему майбутню дату до наставання терміну сплати по транзакції за найдовшим терміном погашення у межах комплексу взаєморозрахунків.

21. "Ефективна очікувана ризикова уражуваність (Ефективна ЕЕ) на специфічну дату" означає максимальну очікувану ризикову уражуваність, яка виникає на таку дату або до цієї дати. Альтернативно вона може визначатися для специфічної дати, як більша з очікуваної ризикової уражуваності на таку дату, або ефективна ризикова уражуваність на попередню дату.

22. "Очікувана позитивна ризикова уражуваність (ЕРЕ)" означає зважений середній показник за часом очікуваних ризикових уражуваностей у випадку, коли показники є коефіцієнтом, який окрема очікувана ризикова уражуваність представляє за увесь часовий інтервал. За обчислення мінімальної вимоги до капіталу, середній показник береться за перший рік або, якщо усі контракти у межах терміну погашення комплексу взаєморозрахунків у межах менше ніж один рік, за часовий період контракту з найдовшим терміном погашення у комплексі взаєморозрахунків.

23. "Ефективна очікувана позитивна ризикова уражуваність (Ефективна ЕРЕ)" означає зважений середній показник за часом ефективної очікуваної ризикової уражуваності за перший рік або, якщо усі контракти у межах терміну погашення комплексу взаєморозрахунків у межах менше ніж один рік, за часовий період контракту з найдовшим терміном погашення у комплексі взаєморозрахунків, у разі, якщо показники є коефіцієнтом, який окрема очікувана ризикова уражуваність представляє за увесь часовий інтервал.

24. "Корегування кредитного оцінювання" означає корегування середньоринкового оцінювання портфеля транзакцій з контрагентом. Це корегування відображає ринкову вартість кредитного ризику з огляду на будь-який збій у здійсненні контрактних угод з контрагентом. Це корегування може відображати ринкову вартість кредитного ризику контрагента або ринкову вартість кредитного ризику і кредитної установи, і контрагента.

25. "Одностороннє корегування кредитного оцінювання" означає корегування кредитного оцінювання, яке відображає ринкову вартість кредитного ризику контрагента по відношенню до кредитної установи, проте не відображає ринкову вартість кредитного ризику кредитної установи по відношенню до контрагента.

Ризики, сполучені з CCR

26. "Ролловерний ризик" означає суму, на яку зменшується очікувана позитивна ризикова уражуваність у випадку, якщо очікується, що майбутні транзакції з контрагентом проводитимуться на поточній основі. Додаткова ризикова уражуваність, яка генерується тими майбутніми транзакціями, що не включено до обчислення ЕРЕ.

27. "Загальний ризик відхилення" виникає, якщо PD контрагента позитивно корелюється із загальними факторами ринкового ризику.

28. "Спеціальний ризик відхилення" виникає, якщо ризикова уражуваність з боку окремого контрагента позитивно корелюється з PD контрагента з огляду на сутність транзакцій з контрагентом. Кредитна установа вважається такою, на яку впливає спеціальний ризик відхилення, якщо очікується, що майбутня ризикова уражуваність з боку окремого контрагента буде високою у разі, якщо PD контрагента також буде високим.

Вибір методу

1. Згідно частин з 2 по 7, кредитні установи визначають вартість ризикової уражуваності для контрактів, перелічених у додатку IV, з допомогою одного з методів, встановлених у частинах з 3 по 6. Кредитним установам, які не придатні для використання режиму, встановленого у частині 2 статті 18 Директиви 2006/49/ЄС, не дозволяється використовувати метод, встановлений у частині 4. Для визначення вартості ризикової уражуваності для контрактів, перелічених у підпункті 3 додатка IV, кредитним установам не дозволяється використовувати метод, встановлений у частині 4.

Комбіноване використання методів, встановлених у частинах з 3 по 6, може дозволятися на постійній основі у межах групи, проте не у межах однієї юридичної особи. Комбіноване використання методів, встановлених у частинах 3 та 6, у межах юридичної особи дозволяється у випадку, якщо один з методів використовується для потреб, встановлених у підпункті 19 частини 5.

2. За згоди компетентних органів, кредитні установи можуть визначати вартість ризикової уражуваності для:

(i) контрактів, перелічених у додатку IV;

(ii) транзакцій зворотного викупу;

(iii) транзакцій кредитування або позики під цінні папери або товари;

(iv) транзакцій з маржинального кредитування;

(v) транзакції з розрахунків по довгих позиціях за використання Методу на основі внутрішньої моделі, як встановлено у частині 6.

3. У разі, якщо кредитна установа купує захист на основі кредитного деривативу проти ризикової уражуваності по операціях, які не входять до торгової книги, або проти ризикової уражуваності CCR, вона може обчислювати її вимогу до капіталу для захеджованого активу відповідно до підпунктів з 83 по 92 частини 3 додатка VIII, або за погодження компетентних органів, відповідно до підпункту 4 частини 2 додатка VII або підпунктів з 96 по 104 частини 4 додатка VII. У цих випадках, вартість ризикової уражуваності для CCR для таких кредитних деривативів встановлюється на рівню нуля.

4. Вартість ризикової уражуваності для ССК від проданих свопів на дефолт по кредиту по операціях, які не входять до торгової книги, у разі, якщо вони вважаються кредитним захистом, наданим кредитною установою, та об'єктом дії вимог до капіталу для кредитного ризику для повної умовної суми, встановлюється на рівні нуля.

5. Згідно усіх методів, встановлених у частинах з 3 по 6, вартість ризикової уражуваності для відповідного контрагента дорівнює сумі вартостей ризикової уражуваності, обчисленої по кожному комплексу взаєморозрахунків з таким контрагентом.

6. Нульова вартість ризикової уражуваності для CCR може відноситись до деривативних контрактів або транзакцій зворотного викупу, кредитування або позики під цінні папери або товари, транзакцій розрахунків по довгих позиціях, транзакцій маржинального кредитування з центральним контрагентом та які не були відмовлені центральним контрагентом. Крім того, нульова вартість ризикової уражуваності може відноситись до уражуваностей по кредитному ризику з боку центральних контрагентів, які виникають в результатів деривативних контрактів, транзакцій зворотного викупу, кредитування або позики під цінні папери або товари, транзакцій розрахунків по довгих позиціях, транзакцій маржинального кредитування та інших ризикових уражуваностей, як визначено компетентними органами, які кредитна установа має непогашеними центральним контрагентом. CCR ризикові уражуваності центрального контрагента з усіма учасниками його заходів повністю забезпечуються на щоденній основі.

7. Ризикові уражуваності, які виникають в результаті транзакцій з розрахунку по довгих позиціях, можуть визначатися за використання методів, встановлених у частинах з 3 по 6, незважаючи на методи, обрані для обробки ОТС деривативів та транзакцій зворотного викупу, транзакцій з кредитування або позики під цінні папери або товари, транзакцій розрахунків по довгих позиціях, транзакцій маржинального кредитування. При обчисленні вимог до капіталу для транзакцій з розрахунку по довгих позиціях, кредитна установа, яка використовує підхід, встановлений у статтях з 84 по 89, може призначати показники ризику згідно підходу, встановленого у статтях з 78 по 83, на постійній основі та незалежно від важливості таких позицій.

8. Для методів, встановлених у частинах 3 та 4, компетентні органи повинні забезпечувати, щоб умовна сума, яку потрібно врахувати, буде відповідним мірилом для ризику, властивого для певного контракту. Наприклад, якщо контракт передбачає збільшення грошових потоків, умовна сума повинна коригуватися для врахування наслідків збільшення щодо структури ризику такого контракту.

Метод корегування по ринку

Дія (a): шляхом приєднання поточних ринкових вартостей до контрактів (корегування по ринку), отримується поточна вартість заміщення усі контрактів з позитивними вартостями.

Дія (b): для отримання показника для потенційної майбутньої кредитної ризикової уражуваності, за виключенням випадку з одновалютними свопами по плаваючій відсоткові ставці, по яким лише обчислюється поточна вартість заміщення, умовні основні суми або базові вартості помножуються на коефіцієнти, подані у таблиці 1:

(1) Контракти, які не відносяться до однієї з п'яти категорій, вказаних у цій таблиці, вважаються контрактами щодо товарів, окрім дорогоцінних металів.

(2) Для контрактів з множинністю змін основної суми, відсоткові коефіцієнти повинні помножуватися на кількість сплат, що залишилися, які необхідно здійснити по контракту.

(3) Для контрактів, які структуровані для сплати несплаченої ризикованої уражуваності після визначених дат виплати та у разі, якщо умови перевстановлюються таким чином, що ринкова вартість контракту дорівнює нулю на ці визначені дати, термін, який залишився до погашення, дорівнював би часу до наступної дати перевстановлення. У випадку контрактів по відсотковій ставці, які відповідають цим критеріям та мають термін, який залишився до погашення, більше одного року, відсотковий коефіцієнт є не меншим ніж 0,5%.

Дія (c): сума поточної вартості заміщення та потенційної майбутньої кредитної ризикової уражуваності є вартістю ризикової уражуваності.

Методи первинної ризикової уражуваності

Дія (a): умовна основна капітальна сума кожного інструмента помножується на відсоткові коефіцієнти, представлені у таблиці 3.

(4) У випадку контрактів по відсотковій ставці, кредитні установи можуть за згоди їх компетентних органів обрати або первинний термін погашення, або термін, який залишився до погашення.

Захід (b): первинна ризикова уражуваність, отримана таким чином, є вартістю ризикової уражуваності.

Стандартизований метод

1. Стандартизований метод (SM) може використовуватися лише для ОТС деривативів та транзакцій з розрахунків по довгих позиціях. Вартість ризикової уражуваності обчислюється окремо для кожного комплексу взаєморозрахунків. Вона визначається за вирахування застави наступним чином:

Застава, отримана від контрагента має знак плюс, а застава, введена для контрагента має знак мінус.

Застава, яка визнається для цього методу, обмежується заставою, яка є придатною згідно підпункту 11 частини 1 додатка VIII до цієї Директиви та підпункту 9 додатка II до Директиви 2006/49/ЄС.

2. У разі, якщо транзакція по ОТС деривативу з профайлом лінійного ризику передбачає валюту фінансового інструменту для платежу, частина платежу відноситься до частини платежу. Транзакції, які передбачають валюту платежу проти платежу, складаються з двох платіжних частин. Частини платежу складаються з контрактно узгоджених валових платежів, включаючи умовну суму транзакції. Кредитні установи можуть ігнорувати відсотковий ризик від платіжних частин з терміном, який залишився до погашення, не меншим ніж один рік для потреб наступних обчислень. Кредитні установи можуть розглядати транзакції, які складаються з двох платіжних частин, які деноміновані у тій же валюті, такі як відсоткові свопи, як єдину сукупну транзакцію. Режим платіжних частин застосовується до сукупної транзакції.

3. Транзакції з профайлом лінійного ризику з акціями (включаючи показники по акціях), золотом, іншими дорогоцінними металами та іншими товарами у якості базових фінансових інструментів розбиваються на ризикову позицію по відповідній акції (або індекс акції) або товару (включаючи золото та інші дорогоцінні метали) та на відсоткову ризикову позицію для платіжної частини. Якщо платіжна частина деномінована у іноземну валюту, вона додатково розбивається на ризикову позицію у відповідній валюті.

4. Транзакції з профайлом лінійного ризику з борговим інструментом у якості базового інструменту розбиваються на відсоткову ризикову позицію для боргового інструменту та іншу відсоткову ризикову позицію для платіжної частини. Транзакції з профайлом лінійного ризику, які передбачають валюту платежу проти платежу, включаючи валютні форварди, розбиваються на валютну ризикову позицію для кожної за платіжних частин. Якщо базовий борговий інструмент деномінований у іноземній валюті, борговий інструмент розбивається на ризикову позицію у цій валюті. Якщо платіжна частина деномінована у іноземній валюті, платіжна частина знову розбивається на ризикову позицію у цій валюті. Вартість ризикової уражуваності, призначена для транзакції базового свопу в іноземній валюті, дорівнює нулю.

5. Величина ризикової позиції від транзакції лінійним ризиковим профайлом є ефективною умовною вартістю (ринкова ціна, помножена на кількість) базових фінансових інструментів (включаючи товари), конвертованих у внутрішню валюту кредитної установи, за виключенням боргових інструментів.

6. Для боргових інструментів та для платіжних частин, величина ризикової позиції є ефективною умовною вартістю несплачених валових платежів (включаючи умовну суму), конвертованих у внутрішню валюту кредитної установи, помноженою на модифікований термін дії борового інструмента та платіжної частини відповідно.

7. Величина ризикової позиції від свопу на дефолт по кредиту є умовною вартістю базового боргового інструменту, помноженою на термін, який залишився до погашення, свопу на дефолт по кредиту.

8. Величина ризикової позиції від ОТС дериватива з нелінійними ризиковим профайлом, включаючи опціони та свопціони, дорівнює дельті, яка є еквівалентною ефективній умовній вартості фінансового інструменту, який лежить в основі Транзакції, за виключення випадку з базовим борговим інструментом.

9. Величина ризикової позиції від ОТС дериватива з нелінійними ризиковим профайлом, включаючи опціони та свопціони, в основі якого лежить борговий інструмент або платіжна частина, дорівнює дельті, яка є еквівалентною ефективній умовній вартості фінансового Інструменту або платіжній частині, помноженій на модифікований термін дії борового інструмента та платіжної частини відповідно.

10. Для визначення ризикових позицій, застава, отримана від контрагента, повинна вважатися вимогою до контрагента по деривативному контракту (довга позиція), який підлягає оплаті сьогодні, а надана застава повинна вважатися як зобов'язання на користь контрагента (коротка позиція), яке підлягає оплаті сьогодні.

11. Кредитні установи можуть використовувати наступну формулу для визначення величини та знаку ризикової позиції:

для усіх позицій, окрім боргових інструментів:

13. Для відсоткових ризикових позицій від грошових депозитів, отриманих від контрагента у якості застави, від платіжних частин та від базових боргових інструментів, до яких відповідно до таблиці 1 додатка I до Директиви 2006/49/ЄС застосовується нарахування на капітал у розмірі 1,60% або менше, існує шість комплексів хеджування для кожної валюти, як встановлено нижче у таблиці 4. Комплекси хеджування визначаються комбінацією критеріїв "термін погашення" та "базові відсоткові ставки".

14. Для відсоткових ризикових позицій від базових боргових інструментів або платіжних частин, для яких відсоткова ставка пов'язана з базовою відсотковою ставкою, яка є загальним ринковим відсотковим рівнем, термін, що залишається до погашення, є тривалістю часового інтервалу до наступного повторного корегування відсоткової ставки. В усіх інших випадках, це є остаточній термін дії базового боргового інструменту або у випадку платіжної частини, остаточній термін дії транзакції.

15. Не існує одного комплексу хеджування для кожного емітента базового боргового інструменту, який лежить в основі свопу на дефолт по кредиту.

16. Для відсоткових ризикових позицій від грошових депозитів, які розміщаються контрагентом у якості застави у разі, коли цей контрагент не має боргових зобов'язань по несплатам за низьким специфічним ризиком або від базових боргових інструментів, для яких згідно до таблиці 1 Директиви 2006/49/ЄС застосовується нарахування на капіталі більше ніж 1.60%, існує один комплекс хеджування для кожного емітента. Якщо платіжна частина емітує борговий інструмент, існує також один комплекс хеджування для кожного емітента базового боргового інструменту. Кредитні установи можуть встановлювати ризикові позиції, які виникають в результаті боргових інструментів певного емітента, або в результаті базових боргових інструментів того ж емітента, які емітуються платіжними частинами, або які лежать в основі свопу на дефолт по кредиту, для такого ж комплексу хеджування.

17. Базові фінансові інструменти, окрім боргових інструментів, відносяться до тих самих відповідних комплексів хеджування лише якщо вони є ідентичними або подібним інструментами. В усіх інших випадках вони призначаються до окремих комплексів хеджування. Подібність інструментів визначається наступним чином:

- для акцій подібні інструменти є інструментами того ж емітента. Фондовий індекс розглядається як окремих емітент;

- для дорогоцінних металів подібні інструменти є інструментами того ж металу. Індекс дорогоцінного металу є окремим дорогоцінним металом;

- для електроенергії подібні інструменти є тими правами на постачання та зобов'язаннями, які відносяться до того ж часового інтервалу ж пікового або непікового навантаження у межах 24 годин; та

- для товарів подібні інструменти є інструментами того ж товару. Товарний індекс розглядається як окремих товар.

18. CCR-множники (CCRM) для різних категорій комплексів хеджування встановлено нижче у таблиці 5:

Базові інструменти ОТС деривативів, як зазначено у підпункті 10 таблиці 5, призначаються до окремих індивідуальних комплексів хеджування для кожної категорії базового інструменту.

20. Кредитна установа має внутрішні процедури для перевірки того, що до включення транзакції до комплексу хеджування вона покрита контрактом щодо взаєморозрахунків, який обов'язковий до виконання, який задовольняє вимоги, встановлені у частині 7.

21. Кредитна установа, яка використовує заставу для зменшення її CCR, має внутрішні процедури для перевірки того, що до визнання впливу застави у своїх калькуляціях застава задовольняє стандарти юридичної достовірності, встановлені у додатку VIII.

Метод на основі внутрішньої моделі

1. За ухвали з боку компетентних органів, кредитна установа може використовувати Метод на основі внутрішньої моделі (IMM) для обчислення вартості ризикової уражуваності для транзакцій, вказаних у підпункті (i) параграфа 2 частини 2, або для транзакцій, вказаних у підпунктах (ii), (iii) та (iv) параграфа 2 частини 2, або для транзакцій, вказаних у підпунктах (i) та (iv) параграфа 2 частини 2. У кожному з цих випадків, транзакції, вказані у підпункті (v) пункту 2 частини 2, можуть також включатися. Незважаючи на другий параграф підпункту 1 частини 2, кредитні установи можуть ухвалити рішення не застосовувати цей метод до ризикових уражуваностей, які є незначними за обсягом та ризиком. Для застосування IMM кредитні установи задовольняють вимоги, встановлені у цій частині.

2. За ухвали з боку компетентних органів, імплементація IMM може здійснюватися послідовно по усім різним типам транзакцій, а впродовж цього періоду кредитна установа може використовувати методи, встановлені у частині 3 або частині 5. Незважаючи на залишкову частку цієї частини, кредитні установи не повинні використовувати спеціальний тип моделі.

3. Для усіх транзакцій по ОТС деривативам та для транзакцій розрахунку по довгих позиціях, для проведення який кредитна установа отримала ухвалу на використання IMMA, кредитна установа використовує методи, встановлені у частині 3 та частині 5. Комбіноване використання цих двох методів дозволяється на постійній основі у межах групи. Комбіноване використання цих двох методів у межах юридичної особи дозволяється лише тоді, коли один з методів використовується для випадків, встановлених у підпункті 19 частини 5.

4. Кредитні установи, які отримали дозвіл на використання IMM не повертаються до використання методів, встановлених у частині 3 та частині 5 за виключенням випадків, коли продемонстровано гарні наслідки такого використання, або за ухвали з боку компетентних органів. Якщо кредитна установа перестає відповідати вимогам, встановленим у цій частині, вона або надає компетентному органу план своєчасного повернення до відповідності таким вимогам, або демонструє, що наслідки такої невідповідності є незначними.

Вартість ризикової уражуваності

5. Вартість ризикової уражуваності вимірюється на рівні комплексу взаємозаліку. Модель визначає передбачуваний розподіл змін ринкової вартості комплексу взаємозаліку, який застосовується до змін ринкових перемінних, таких як відсоткові ставки, валютні ставки. Модель у подальшому обчислює вартість ризикової уражуваності для комплексу взаєморозрахунків на кожну майбутню дату з огляду на зміни ринкових перемінних. Для контрагентів, які внесли маржу, модель також може фіксувати майбутні рухи застави.

6. Кредитні установи можуть включати придатну фінансову заставу, як зазначено у підпункті 11 частини 1 додатка VIII до цієї Директиви та у підпункті 9 додатка II до Директиви 2006/49/ЄС, у їх передбачуваних розподілах для змін ринкової вартості комплексу взаєморозрахунків, якщо кількісні, якісні та інформаційні вимоги для IMM дотримані щодо застави.

7. Вартість ризикової уражуваності обчислюються як суму Ефективної ЕРЕ, помноженої на я, наступним чином:

Вартість ризикової уражуваності = альфа х Ефективну ЕРЕ,

де:

показники дельта tk = tk - tk-1 передбачені для випадку, коли майбутня ризикова уражуваність обчислюється на дати, які не дорівнюють тим, які розміщені у часі.

10. EE або пікові виміри ризикової уражуваності обчислюються на основі розподілу ризикових уражуваностей, який вважається можливою ненормальністю розподілу ризикових уражуваностей.

11. Кредитні установи можуть використовувати вимірювання, яке є більш консервативним ніж а помножена на Ефективну ЕРЕ, як обчислюється відповідно до рівняння, зазначеного вище, для кожного контрагента.

12. Незважаючи на підпункт 7, компетентні органи можуть дозволити кредитним установам використовувати їх власні оцінки "альфа", за умови дотримання нижнього порогу на рівні 1.2, у разі, якщо "альфа" дорівнює коефіцієнту внутрішнього капіталу від повного моделювання ризикової уражуваності ССК серед усіх контрагентів (чисельник) до внутрішнього капіталу, який ґрунтується на ЕРЕ (знаменник). У знаменнику, ЕРЕ використовується так, якби вона була фіксованим непогашеним рахунком. Кредитні установи демонструють, що їх внутрішні оцінки "альфа" фіксують у чисельнику матеріальні джерела вірогідної залежності розподілу ринкових вартостей транзакцій або портфелів транзакцій серед усіх контрагентів. Внутрішні оцінки "альфа" враховують нерівномірність портфелів.

13. Кредитна установа забезпечує, щоб чисельник та знаменник "альфа" обчислювалися послідовно відносно методології моделювання, визначень параметрів та складу портфеля. Застосований підхід ґрунтується на внутрішньому капітальному підході, будучи належним чином задокументованим та який підлягає незалежному оцінюванню. Крім того, кредитні установи переглядають їх оцінки принаймні кожного кварталу або більш часто у разі змін складу портфеля з часом. Кредитні установи також оцінюють модель ризику.

14. За необхідності, зміни курсу та корегування факторів ринкового ризику, які використовуються у процесі загального моделювання ринкового та кредитного ризику, обумовлюються фактором кредитного ризику для відображення потенційних підвищень рівня волатильності або корегування під час економічного спаду.

15. Якщо комплекс взаєморозрахунків є об'єктом маржинальної угоди, кредитні установи використовують один з наступних заходів ЕРЕ:

(a) ефективна ЕРЕ без урахування маржинальної угоди;

(b) гранична величина, у разі знаку плюс, згідно маржинальній угоді плюс доповнення, яке відображає потенційне збільшення ризикової уражуваності за маржинальний період ризику. Додаток обчислюється як очікуване збільшення ризикової уражуваності комплексу взаєморозрахунків, починаючи з поточної ризикової уражуваності на рівні нуля за маржинальний період ризику. Максимум п'ять робочих днів для комплексів взаєморозрахунків, які складаються з транзакцій типу РЕПО згідно щоденного поповнення маржинального рахунку та щоденного корегування по ринку, та десять робочих днів для усіх інших комплексів взаєморозрахунків передбачених по маржинальному періоду ризику, який використовується для цієї потреби; та

(c) якщо модель фіксує наслідки поповнення маржинального рахунку під час оцінювання EE, вимірювання EE моделі може використовуватися безпосередньо у рівнянні, вказаному у підпункті 8, за згоди компетентних органів.

Мінімальні вимоги до моделей ЕРЕ

16. Модель ЕРЕ кредитних установ задовольняє операційні вимоги, встановлені у підпунктах з 17 по 41.

CCR контроль

17. Кредитна установа має у складі відділ контролю, який відповідає за розробку та імплементації її CCR системи управління, включаючи початкове та поточне оцінювання моделі. Цей відділ контролює цілісність вхідних даних, усукупнює та аналізує звіти щодо вихідних даних моделі вимірювання ризику кредитної установи, включаючи оцінювання зв'язку між заходами, пов'язаними з ризиковою уражуваністю, та кредитними та торговими обмеженням. Цей відділ є незалежними від відділів, відповідальних за початкові, відновлювальні та торгові ризикові уражуваності, та вільні від неналежного впливу; він є адекватно укомплектований персоналом; він звітує безпосередньо перед вищим керівництвом кредитної установи. Діяльність цього відділу є щільно інтегрована в щоденний процес управління кредитними ризиками кредитної установи. Його вихідні дані є складовою частиною процесу планування, моніторингу та контролю профайлу кредитного та сукупного ризику.

18. Кредитна установа має методи управління CCR, процеси та системи, які є концептуально надійними та цілісно впровадженими. Надійна концепція управління CCR включає ідентифікацію, вимірювання, управління, ухвалення та внутрішнє звітування CCR.

19. Методи управління ризиком кредитної установи враховують ринкові ризики, ризики ліквідності, юридичні та операційні ризики, які можуть бути асоційовані з CCR. Кредитна установа не здійснює діяльність з контрагентом без оцінювання його кредитоспроможності та належним чином враховує кредитний ризик щодо розрахунків та попередніх розрахунків. Управління цими ризиками здійснюється наскільки всебічно, настільки це можливо на практиці на рівні контрагента (сукупні CCR ризикові уражуваності з іншими уражуваностями по кредиту) та на рівні компанії.

20. Рада директорів кредитної установи та вище керівництво активно залучаються до процесу контролю CCR та вважають це основним аспектом діяльності, на яку спрямовуються значні ресурси. Вище керівництво володіє інформацією про обмеження та зобов'язання щодо моделі, яка використовується, а також їх вплив, який вона може здійснювати на вихідні дані. Вище керівництво також розглядає невизначені показники ринкового середовища та операційні питання, а також має інформацію про те, яким чином ці показники відображено у моделі.

21. Щоденні підготовані звіти щодо ризикових уражуваностей кредитної установи з боку CCR досліджуються на рівні керівництва з достатніми повноваженнями та правом здійснювати зменшення кількості позицій, взятих окремими кредитними менеджерами або трейдерами, та зменшення сукупної ризикової уражуваності CCR кредитної установи.

22. Система управління CCR кредитної установи використовується у поєднанні з внутрішніми кредитними та трейдинговими лімітами. Кредитні та трейдингові ліміти пов'язуються з моделлю вимірювання ризику кредитної установи таким чином, що вона була послідовною у часті та зрозумілою для кредитних менеджерів, трейдерів та вищого керівництва.

23. Вимірювання CCR кредитною установою включає вимірювання щоденного та добового використання кредитних ліній. Кредитна установа вимірює поточну валову та чисту ризикову уражуваність застави. На рівні портфеля та контрагента, кредитна установа обчислює та відслідковує пікову ризикову уражуваність або PFE на довірчому інтервалі, обраному кредитною установою. Кредитна установа враховує довгі або концентровані позиції, включаючи групи сполучених контрагентів, по індустрії, по ринку тощо.

24. Кредитна установа має стандартну та обґрунтовану програму стрес-тестування на місцях у якості додатка до аналізу CCR на основі щоденних вихідних даних моделі вимірювання ризиків кредитної установи. Результати цього стрес-тестування періодично переглядаються вищим керівництвом та відображаються у методикам щодо CCR та лімітах, встановлених керівництвом та радою директорів. У разі, якщо стрес-тести демонструють певну уразливість щодо комплексу обставин, вживаються належні загоди для управління цими ризиками.

25. Кредитна установа має внутрішню стандартну програму для забезпечення відповідності з пакетом внутрішніх методик, методів контролю та процедур щодо функціонування системи управління CCR. Система управління CCR кредитної установи належним чином документується та забезпечує пояснювання емпіричних методів, які використовуються для вимірювання CCR.

26. Кредитна установа проводить незалежний огляд своєї системи управління CCR на регулярній основі за допомогою свого власного внутрішнього аудиторського процесу. Цей огляд включає діяльність бізнес-відділів, зазначених у підпункті 17 та незалежного відділу з контролю CCR. Огляд сукупного процесу управління CCR відбувається з регулярними інтервалами та стосується як мінімум наступних показників:

(a) адекватність документації системи управління CCR та процесу;

(b) організація відділу з контролю CCR;

(c) інтеграція заходів CCR до щоденного управління ризиками;

(d) процес ухвалення моделей формування вартості ризику та систем оцінювання, які використовуються персоналом відділу операцій з клієнтами та відділу обробки документації;

(e) оцінювання будь-якої значної зміни у процесі вимірювання CCR;

(f) діапазон CCR, зафіксованих моделлю вимірювання ризику;

(g) цілісність системи управління інформацією;

(h) точність та повнота інформації щодо CCR;

(i) перевірка сумісності, вчасності та надійності джерел даних, які використовуються моделями, включаючи незалежність таких джерел даних;

(j) точність та відповідність волатильності та кореляційних показників;

(k) точність оцінювання та обчислення трансформації ризику;

та (l) перевірка точності моделі за допомогою зворотного тестування.

Тестування у робочих умовах

27. Розподіл ризикових уражуваностей, які генеруються моделлю для обчислення ефективної ЕРЕ щільно інтегруються до щоденного процесу управління CCR кредитної установи. Вихідні дані моделі відповідним чином відіграють важливу роль у процесі узгодження кредиту, управлінні CCR, внутрішньому розподілі капіталу та корпоративному управлінні кредитної установи.

28. Кредитна установа має досвід використання моделей, які генерують розподіл ризикових уражуваностей з боку CCR. Таким чином, кредитна установа демонструє, що вона використовує модель для обчислення розподілів ризикових уражуваностей, на основі якої здійснюється обчислення ЕРЕ, яке відповідає мінімальним вимогам, встановленим у цій частині, принаймні на один рік до ухвалення компетентними органами.

29. Модель, яка використовується для генерування розподілу ризикових уражуваностей з боку CCR, є частиною концепції управління CCR, яка включає ідентифікацію, вимірювання, управління, ухвалення та внутрішню звітність щодо CCR. Ця концепція включає вимірювання використання кредитних ліній (усукупнюючи CCR ризикові уражуваності з іншою кредитною ризиковою уражуваністю) та внутрішній розподіл капіталу.

30. Кредитна установа має системні засоби для оцінювання щоденної ЕЕ у разі необхідності, якщо вона демонструє перед компетентними органами, що її ризикові уражуваності з боку CCR передбачають менш регулярну калькуляцію. Кредитна установа обчислює ЕЕ по усьому часовому профайлу передбачуваних горизонтів, який адекватно відображує часову структуру майбутніх грошових потоків та терміну погашення контрактів таким чином, що він відповідає суттєвості та складу ризикових уражуваностей.

31. Ризикова уражуваність вимірюється, піддається моніторингу та контролюється у межах терміну дії усіх контрактів у комплексі взаєморозрахунків (а не виключно по однорічному горизонту). Кредитна установа має внутрішні процедури визначення та контролю ризиків контрагентів у разі, якщо ризикова уражуваність зростає вище однорічного горизонту. Передбачуване зростання ризикової уражуваності є вхідною інформацією у внутрішню капітальну модель кредитної установи.

Стрес-тестування

32. Кредитна установа має у своєму розпорядженні надійні процеси стрес-тестування для використання у процесі оцінювання достатності капіталу для потреб CCR. Ці стрес-заходи можуть порівнюватися із заходом ЕРЕ та вважаються кредитною установою частиною процесу, встановленого у статті 123. Стрес-тестування передбачає визначення можливих подій або майбутніх змін економічних умов, які могли б негативно впливати на кредитні ризикові уражуваності кредитної установи та оцінювання здатності кредитної установи протидіяти таким змінам.

33. Кредитна установа вимірює за допомогою стрес-тестувань свої ризикові уражуваності CCR, включаючи загальне стрес-вимірювання ринкових та ризикових факторів. Стрес-тести CCR розглядають концентраційний ризик (на одного контрагента або групу контрагентів), кореляційний ризик ринку та кредитний ризик, а також ризик, який, ліквідуючи позиції контрагента, міг би рухати ринок. Стрес-тести також розглядають вплив на власні позиції кредитної установи з боку таких ринкові рухів, та інтегрують такий вплив до її процесу оцінювання CCR.

Ризик відхилення

34. Кредитні установи належним чином розглядають ризикові уражуваності, які обумовлюють значний рівень загального ризику відхилення.

35. Кредитні установи мають у своєму розпорядженні процедури для визначення, моніторингу та контролю випадків спеціального ризику відхилення, починаючи з початкового етапу транзакції та здійснюючи згадані заходи впродовж усього терміну дії транзакції.

Цілісність процесу моделювання

36. Модель відображає умови, специфікацій транзакції вчасно, у повному обсязі та консервативно. Такі умови включають принаймні контрактні умовні суми, термін погашення, базові активи, маржинальні заходи, заходи з взаєморозрахунків. Умови та специфікації зберігаються у базі даних, яка підлягає жорсткій та періодичній перевірці. Процес визнання заходів із взаєморозрахунків вимагає затвердження юридичним персоналом для перевірки юридичної сили взаєморозрахунків та для введення даних до бази даних незалежним відділом. Передача інформації щодо умов та специфікацій транзакції до моделі також є об'єктом внутрішнього аудиту, а формальні процеси погодження відбуваються на місці між моделлю та системами первинної інформації для перевірки на поточній основі, що умови та специфікації транзакції відображаються у ЕРЕ коректно та принаймні консервативно.

37. Модель використовує поточну ринкову інформацію для обчислення поточних ризикових уражуваностей. За використання історичних даних для оцінювання волатильності та корегувань, використовується історична інформація принаймні за три роки, яка оновлюється щоквартально або ще більш регулярно, якщо це зумовлюється ринковими умовами. Інформація охоплює увесь діапазон економічних умов, таких як бізнес-цикл. Відділ, який є незалежним від бізнес-відділу, оцінює ціну, яка надається бізнес-відділом. Інформація отримується незалежно з ліній діяльності та спрямовується до моделі вчасно та в повній мірі, а також зберігається у базі даних, яка підлягає формальному та періодичному аудиту. Кредитна установа також має високорозвинений процес інтегративності даних для очищення інформації від помилкових та/або неправильних результатів спостережень. У межах, на які може покладатись модель щодо ринкових даних посередника, включаючи випадки, для нових продуктів, коли недоступна історична інформація за три роки, внутрішні методики визначають придатних посередників, я кредитні установи демонструють на практиці, що посередник надає консервативну уяву про базовий ризик за несприятливих ринкових умов. Якщо модель включає наслідок застави на зміни ринкової вартості комплексу взаєморозрахунків, кредитна установа має адекватні історичні дані для моделювання волатильності застави.

38. Модель є об'єктом процесу затвердження. Процес чітко прописується у методиках та процедурах кредитних установ. Процес затвердження визначає тип тестування, яке є необхідним для забезпечення інтегративності моделі, та визначає умови, згідно яких порушуються передумови та які можуть призвести до заниження ЕРЕ. Процес затвердження включає огляд довершеності моделі.

39. Кредитна установа відслідковує відповідні ризики та має у розпорядженні процеси корегування оцінювання ЕРЕ, якщо такі ризики стануть значними. Це включає наступне:

(a) кредитна установа визначає та управляє своїми ризиковими уражуваностями з боку спеціального ризику відхилення;

(b) для ризикових уражуваностей з ризиковим профайлом, який зростає, після одного року, кредитна установа порівнює на регулярній основі оцінку ЕРЕ за один рік з ЕРЕ за термін дії ризикової уражуваності; та

(c) для ризикових уражуваностей з терміном, який залишився до погашення, до одного року, кредитна установа порівнює на регулярній основі вартість заміщення (поточна ризикова уражуваність) та реалізований профайл ризикової уражуваності, та/або зберігає дані, які б дозволили таке порівняння.

40. Кредитна установа має у розпорядженні внутрішні процедури для перевірки того, що, до включення транзакції до комплексу взаєморозрахунків, транзакція покривається юридичне дійсним контрактом взаємозаліку, який відповідає вимогам, встановленим у частині 7.

41. Кредитна установа, яка використовує заставу для зменшення її CCR, має у своєму розпорядженні внутрішні продери для перевірки того, що, до визначання наслідку застави у своїх обчисленнях, застава відповідає стандартам юридичної відповідності, встановленим у додатку VIII.

Вимоги затвердження для моделей ЕРЕ

42. Модель ЕРЕ кредитної установи відповідає наступним вимогам затвердження:

(a) вимоги якісного затвердження, встановлені у додатку V до Директиви 2006/49/ЄС;

(b) відсоткові ставки, валютні ставки, курси акцій, товарів та інші фактори ринкового ризику, щодо яких здійснюється прогнозування по усім часовим горизонтам для вимірювання ризикової уражуваності CCR;

(c) моделі ціноутворення, які використовуються для обчислення ризикової уражуваності CCR для встановленого сценарію майбутніх впливів на фактори ринкового ризику, тестуються як частина процесу затвердження моделі. Моделі ціноутворення для опціонів передбачають нелінійність вартості опціону по відношенню до факторів ринкового ризику;

(d) модель ЕРЕ фіксує спеціальну інформацію по транзакціях для усукупнення ризикових уражуваностей на рівні комплексу взаєморозрахунків. Кредитна установа перевіряє, що транзакції призначені до відповідного комплексу взаєморозрахунків у межах моделі;

(e) модель ЕРЕ також включає спеціальну інформацію по транзакціях для фіксування наслідків маржирування. Вона враховує поточну суму маржі та маржу, яка б пройшла між контрагентами у майбутньому. Така модель бере до уваги сутність маржинальних угод (односторонніх та двосторонніх), частоту вимог щодо додаткового забезпечення, маржинальний період ризику, мінімальний ліміт ризикової уражуваності без маржі, яку кредитна установа бажає прийняти, та мінімальна суму трансферу. Така модель також моделює зміну корегування по ринку вартості внесеної застави та застосовує правила, встановлені у додатку VIII; та

(f) статичне - тестування на основі історичних даних щодо характерних портфелів контрагента є частиною процесу затвердження моделі. Кредитна установа регулярно проводить такі тестування на основі історичних даних щодо певної кількості характерних портфелів контрагента (існуючих або гіпотетичних). Ці характерні портфелі обираються на основі їх чутливості до факторів матеріального ризику та корегувань, які впливають на кредитну установу.

Якщо тестування на основі історичних даних вказує, що модель є недостатньо точною, компетентні органи анулюють ухвалу моделі та застосовують відповідні заходи для забезпечення належного вдосконалення моделі. Вони також можуть вимагати, щоб кредитні установи мали у розпорядженні додаткові власні кошти на підставі статті 136.

Контрактний взаємозалік (контракти для інновацій та інші контракти по взаємозаліку)

(a) Типи взаємозаліку, які можуть бути визнані компетентними органами

Для потреб цієї частини, "контрагент" означає будь-яку установу (включаючи фізичних осіб), яка має повноваження укладати контрактні угоди по взаємозаліку, а "контрактна угода по перехресному взаємозаліку" означає письмову двосторонню угоду між кредитною установою та контрагентом, яка створює єдине юридичне зобов'язання, що охоплює усі включені двосторонні генеральні угоди та транзакції, які належать до різних категорій продуктів. Контрактні угоди по перехресному взаємозаліку не охоплюють взаємозалік, інший ніж на двосторонній основі.

Для потреб перехресного взаємозаліку, наступне вважається різними категоріями продуктів:

(i) транзакції РЕПО, транзакції зворотного РЕПО, транзацій позики цінних паперів та товарів;

(ii) транзакції маржинального кредитування, та

(iii) контракти, перелічені у додатку IV.

Компетентні органи можуть визнавати як такі, що зменшують ризик, наступні типи контрактного взаємозаліку:

(i) двосторонні контракти новацій між кредитною установа та її контрагентом, за якими взаємні вимоги та зобов'язання автоматично об'єднуються таким чином, що така інновація фіксує один єдиний чистий рахунок кожен раз як застосовується ця інновація і таким чином створює юридичне зобов'язання, єдиний новий контракт, який анулює колишні контракти;

(ii) інші двосторонні угоди між кредитною установа та її контрагентом; та

(iii) контракті угоди по перехресному взаємозаліку для кредитних установ, які отримали ухвалу від їх компетентних органів на використання методу, встановленого у частині 6, для транзацій, які відносяться до сфери застосування цього методу. Взаємозалік по транзакціях між членами групи не визнається для потреб обчислення вимог до капіталу.

(b) Умови для визнання

Компетентні органи можуть визнавати контрактний взаємозалік як такий, що зменшує ризик, за наступних умов:

(i) кредитна установа повинна мати у розпорядженні контрактну угоду взаємозаліку з її контрагентом, яка створює єдине юридичне зобов'язання, охоплюючи усі включені транзакції, за умови, щоб, у випадку невиконання контрагентом зобов'язань з причин дефолту, банкрутства, ліквідації або іншої подібної обставини, кредитна установа мала вимогу для отримання або зобов'язання для сплати лише чисту суму позитивних або негативних вартостей, скорегованих по ринку, включених індивідуальних транзацій;

(ii) кредитна установа повинна надати компетентним органам письмові та обґрунтовані юридичні висновки відносно того, що у разі юридичної проблеми, відповідні суди та адміністративні органи влади могли б, у випадках, описаних у підпункті (i), взяти до відома, що вимоги та зобов'язання обмежувалися б чистою сумою, описаною у підпункті (i), згідно:

- закону, у юрисдикції якого знаходиться контрагент, та, якщо залучена іноземна філія компанії, також згідно закону, у юрисдикції якого знаходиться філія;

- закону, який регулює окремі включені трансакції; та

- закону, який регулює будь-який контракт або угоду, необхідну для здійснення контрактного взаємозаліку,

(iii) кредитна установа повинна мати у розпорядженні внутрішні процедури для забезпечення того, що законна сила її контрактного взаємозаліку піддається дії огляду у світлі можливих змін у відповідних законах;

(iv) кредитна установа підтримує всю необхідну документацію у її файлах;

(v) наслідки взаємозаліку закладається у процес вимірювання кредитної установи кожної сукупною уражуваності кредитного ризику контрагента, а кредитна установа управляє своїм CCR на такій основі; та

(vi) кредитний ризик на кожного контрагента усукупнюється для отримання єдиної юридичної ризикової уражуваності по усіх транзакціях. Це усукупнення закладається для потреб кредитного ліміту та внутрішнього капіталу.

Компетентні органи повинні задовольнятися, якщо необхідно після консультування інших залучених компетентних органів, тим, що контрактний взаємозалік має юридичну силу згідно закону кожної відповідної юрисдикції. Якщо будь-який з компетентних органів не задоволений виконанням вимог у цьому відношенні, угода контрактного взаємозаліку не буде визнана як така, що зменшує ризик, для будь-якого контрагенту.

Крім того, для контрактних угод перехресного взаємозаліку, дотримуються наступні критерії:

(a) чиста сума, зазначена у підпункті (b)(i) цієї частині, є чистою сумою позитивних та негативних ліквідаційних вартостей будь-якої включеної індивідуальної двосторонньої базової угоди та позитивної або негативної вартості, скорегованої по ринку, окремих транзакцій ("перехресна чиста сума");

(b) письмові та обґрунтовані юридичні висновки, зазначені у підпункті (b)(ii) цієї частини, стосуються юридичної сили та забезпеченості правовою санкцією усієї контрактної угоди перехресного взаємозаліку згідно її умов та впливу угоди взаємозаліку на матеріальні положення будь-якої включеної окремої двосторонньої базової угоди. Юридичний висновок визнається у цілому правовою спільнотою на території держави-члена, на якій кредитній установі надано ліцензію, або меморандум закону, який стосується усіх відповідних питань в обґрунтований спосіб;

(c) кредитна установа має у своєму розпорядженні внутрішні процедури згідно підпункту (b)(iii) цієї частини для перевірки того, що будь-яка транзакція, яка повинна включатися до комплексу взаємозаліку, охоплюється юридичним висновком; та

(d) враховуючи контрактну угоду перехресного взаємозаліку, кредитна установа продовжує дотримуватися вимог щодо визнання двостороннього взаємозаліку та вимог статей з 90 по 93 щодо визнання зменшення кредитного ризику, за доцільності, по відношенню до кожної включеної індивідуальної двосторонньої базової угоди та транзакції.

(c) Результати визнання

Взаємозалік для потреб частин 5 та 6 визнається, як встановлено ними.

(i) Контракти новації

Можуть зважуватись єдині чисті суми, зафіксовані контрактами новації, окрім залучених валових сум. Таким чином, у застосуванні частини 3, у:

- дії (a): поточна вартість заміщення, та у

- дії (b): умовні капітальні суми або базові вартості

можуть отримуватися, враховуючи контракт новації. У застосуванні частині 4, у дії (a) умовна капітальна сума може обчислюватися за врахування контракту новації; коефіцієнти таблиці 3 повинні застосовуватися.

(ii) Інші угоди взаємозаліку

У застосуванні частини 3:

- у дії (a) поточна вартість заміщення для контрактів, включених до угоди взаємозаліку, може отримуватися шляхом урахування поточної гіпотетичної чистої вартості заміщення, яка утворюється в результаті угоди; у випадку, коли взаємозалік призводить до чистого зобов'язання для кредитної установи, яка обчислює чисту вартість заміщення, поточна вартість заміщення обчислюється за показником "0", та

NGR = "коефіцієнт співвідношення чистих вартостей до валових": на розсуд компетентних органів:

(i) окреме обчислення: коефіцієнт чистої вартості заміщення для усіх контрактів, включених до юридичне чинної двосторонньої угоди взаємозаліку з відповідним контрагентом (чисельник) та валова вартість заміщення для усіх контрактів, включених до юридичне чинної двосторонньої угоди взаємозаліку з таким контрагентом (знаменник), або

(ii)сукупне обчислення: коефіцієнт суми чистої вартості заміщення, обчисленої на двосторонній основі, для усіх контрагентів, враховуючи контракти, включені до юридичне чинної двосторонньої угоди взаємозаліку (чисельник), та валової вартості заміщення для усіх контрактів, включених до юридичне чинної двосторонньої угоди взаємозаліку (знаменник).

Якщо держави-члени дозволяють кредитним установам здійснювати вибір методів, обраний метод повинен використовуватися послідовно.

Для обчислення потенційної майбутньої кредитної ризикової уражуваності відповідно до вищезгаданої формули, ідеально збалансовані контракти, включені до угоди взаємозаліку, можуть враховуватися як єдиний контракт з умовним капітальним еквівалентом чистої суми грошових надходжень. Ідеально збалансовані контракти є форвардними валютними контрактами або подібними контрактами, по яким умовна основна сума є еквівалентною грошовим потокам, якщо грошові потоки підлягають сплаті по тій самій даті валютування або повністю чи часткового у тій самій валюті.

У застосування частини 4, у дії (a)

- ідеально збалансовані контракти, включені до угоди взаємозаліку, можуть враховуватися як єдиний контракт з умовним капітальним еквівалентом чистої суми грошових надходжень, умовні основні суми помножуються на коефіцієнти, подані у таблиці 3, та

- для усіх інших контрактів, включених до угоди взаємозаліку, застосовані коефіцієнти можуть зменшуватися, як вказано у таблиці 6:

(1) У випадку з відсотковими контрактами, кредитні установи можуть за згоди їх компетентних органів, обрати або первинний термін погашення, або термін, що залишився до погашення.

1. Відсоткові контракти:

(a) відсоткові свопи у єдиній валюті;

(b) базисні свопи;

(c) угода про майбутню відсоткову ставку;

(d) відсоткові ф'ючерси;

(e) придбані відсоткові опціони; та

(f) інші контракти подібної сутності.

2. Валютні контракти та контракти по золоту:

(a) багатовалютні відсоткові свопи;

(b) форвардні валютні контракти;

(c) валютні ф'ючерси;

(d) придбані валютні опціони;

(e) інші контракти подібної сутності; та

(f) контракти по золоту, подібні по сутності контрактам, вказаним у підпунктах з (a) по (e).

3. Контракти подібної сутності до тих, які вказані у підпунктах з 1 (a) по 1 (e) та з 2(a) по 2(d) щодо інших базових статей та показників. Це включає як мінімум усі інструменти, визначені у підпунктах з 4 по 7, 9 та 10 секції C додатка I до Директиви 2004/39/ЄС, іншим чином не включені до підпунктів 1 або 2.

1. Заходи визначаються органом управління, описаним у статті 11, щодо розділення обов'язків у сфері організації та запобігання конфліктів інтересів.

2. Орган управління, описаний у статті 11, ухвалює та періодично переглядає стратегії та методи розгляду, управління, моніторингу та зменшення ризиків, які впливають або могли б впливати на кредитну установу, включаючи ті, які походять з макроекономічного середовища, у якому діє кредитна установа по відношенню до статусу бізнес-циклу.

3. Надання кредиту ґрунтується на надійних та чітко визначених критеріях. Чітко встановлюється процес ухвали, внесення змін, відновлення та рефінансування кредитів.

4. Поточне адміністрування та моніторинг різних кредитних портфелів під ризиком та ризикових уражуваностей, у тому числі для потреб визначення та управління проблемними кредитами та для створення адекватних корегувань вартості та положень, здійснюється за допомогою ефективних систем.

5. Диверсифікація кредитних портфелів є відповідною з огляду на цільові ринки та загальну кредитну стратегію кредитної установи.

6. Ризик, який визнані методики зменшення кредитного ризику, які використовуються кредитною установою, визнали як менш ефективний, ніж очікувалося, піддається дії та контролюється шляхом письмових методів та процедур.

7. Концентраційний ризик, який виникає в результаті ризикових уражуваностей з боку контрагентів, груп сполучених контрагентів та контрагентів того ж економічного сектору, географічного регіону, або в результаті тієї ж активності або товару, застосування методик зменшення кредитного ризику, включаючи, зокрема, ризики, пов'язані з непрямими кредитними ризикованими уражуваностями по довгих позиціях (наприклад з боку емітента єдиної застави), піддається дії та контролюється шляхом письмових методів та процедур.

8. Ризики, які утворюються в результаті транзакцій сек'юритизації, по відношенню до яких кредитні установи є ініціаторами або спонсорами, оцінюються та піддаються дії за допомогою відповідних методик та процедур, для забезпечення, зокрема, щоб економічний сенс транзакції повністю відображався у оцінюванні ризику та управлінських рішеннях.

9. Плани ліквідності для дослідження наслідків запланованої та більш ранньої амортизації є наявними в кредитних установах, які є ініціаторами транзакцій відновлюваної сек'юритизації, які залучають ранні амортизаційні положення.

10. Впроваджуються методики та процеси для вимірювання та управління усіма матеріальними джерелами та наслідками ринкових ризиків.

11. Впроваджуються системи для оцінювання та управління ризиком, який виникає в результаті потенційних змін відсоткових ставок, оскільки вони впливають на діяльність, яка не включена до торгової книги.

12. Впроваджуються методики та процеси для оцінювання та управління ризиковою уражуваністю з боку кредитного ризику, включаючи заходи з високим рівнем вимог та низькою регулярністю.

13. Надзвичайні плани та плани бізнес-цілісності знаходяться у розпорядженні для забезпечення здатності кредитної установи діяти на поточній основі та обмежувати збитки у випадку серйозного бізнесового краху.

14. У розпорядженні є методики та процеси для вимірювання та управління їх чистої фондованої позиції та вимоги на поточній та майбутній основі. Альтернативні сценарії розглядаються, а припущення, які підкріплюють рішення щодо чистої фондованої позиції, регулярно переглядаються.

15. Надзвичайні плани для подолання кризи ліквідності знаходяться у розпорядженні.

1.1. Режим дій

1. Без шкоди підпунктам з 2 по 7, ризиковим уражуваностям з боку центральних урядів та центральних банків призначається показник ризику на рівні 100%.

2. Згідно підпункту 3, ризиковим уражуваностям з боку центральних урядів та центральних банків, для яких кредитне оцінювання від призначеної ECAI є доступним, призначається показник ризику згідно таблиці 1 у відповідності до призначення компетентними органами кредитних оцінювань обраних ECAI до шести ступенів по шкалі оцінювання кредитної якості.

3. Ризиковим уражуваностям з боку Європейського центрального банку призначається показник ризику на рівні 0%.

1.2. Ризикові уражуваності у національній валюті позичальника

4. Ризиковим уражуваностям з боку центральних урядів та центральних банків держав-членів, деномінованим та забезпеченим у внутрішній валюті такого центрального уряду або центрального банку, призначається показник ризику на рівні 0%.

5. Якщо компетентні органи третьої країни, яка застосовує наглядові та регуляторні заходи на рівні заходів, принаймні еквівалентних заходів, які застосовуються на території Співтовариства, призначають ризиковий показник, який є меншим ніж вказаний у підпунктах 1 та 3, для ризикових уражуваностей з боку центрального уряду та центрального банку, деномінованих та забезпечених у внутрішній валюті, держави-члени можуть дозволити їх кредитним установам призначати показник ризику таким ризиковим уражуваностям у той самий спосіб.

1.3. Використання кредитних оцінювань Експортних кредитних агентств

6. Кредитні оцінювання Експортного кредитного агентства визнаються кредитними органами, якщо дотримано будь-яку з наступних умов;

(a) це є консенсусним показником ризику Експортних кредитних агентств, які беруть участь у OECD "Угоді про настанови для офіційно підтриманих експортних кредитів"; або

(b) Експертне кредитне агентство публікує свої кредитні оцінювання, а також приєднується до OECD ухваленої методології, а кредитне оцінювання асоціюється з однією з восьми мінімальних премій експортного страхування (MEIP), які встановлює OECD ухвалена методологія.

7. Ризиковим уражуваностям, для яких встановлюється кредитне оцінювання Експортного кредитного агентства для потреб зважування ризику, призначається показник у відповідності до таблиці 2:

8. Без шкоди підпунктам з 9 по 11, ризикові уражуваності з боку регіональних урядів та місцевих органів влади зважуються по ризику, як ризикові уражуваності з боку установ. Цей режим є незалежним від здійснення свободи прийняття рішень, як визначено у частині 3 статті 80. Преференційний режим дій для короткострокових ризикових уражуваностей, визначених у підпунктах 31, 32 та 37, не застосовується.

9. Ризикові уражуваності з боку регіональних урядів та місцевих органів влади розглядаються як ризикові уражуваності з боку центрального уряду, в юрисдикції якого вони засновані, у разі, якщо не існує відмінності по ризику між такими ризиковими уражуваностями з огляду на специфічні повноваження щодо отримання прибутків перших, та існування спеціальних інституційних заходів, ефект яких полягає у зменшенні їх ризику дефолту.

10. Ризикові уражуваності з боку церков та релігійних організацій, утворених у формі юридичної особи згідно публічного права, розглядаються, наскільки вони збирають податки у відповідності із законодавством, яке покладає на них право здійснювати такі заходи, як ризикові уражуваності з боку регіональних урядів та місцевих органів влади, за виключенням того, що не застосовується підпункт 9. У цьому випадку для потреб пункту (a) частини 1 статті 89, дозвіл на застосування підсекції 1 секції 3 глави 2 розділу V не виключається.

11. Якщо компетентні органи третьої країни, яка застосовує наглядові та регуляторні заходи на рівні заходів, принаймні еквівалентних заходам, які застосовуються на території Співтовариства, розглядають ризикові уражуваності регіональних урядів та місцевих органів влади як ризикові уражуваності з боку їх центрального органу, держави-члени можуть дозволити їх кредитним установам показник ризику ризикових уражуваностей з боку регіональних урядів та місцевих органів влади у той самий спосіб.

3.1. Режим дій

12. Без шкоди підпунктам з 13 по 17, ризиковим уражуваностям з боку адміністративних органів та некомерційних установ призначається показник ризику на рівні 100%.

3.2. Установи державного сектору

13. Без шкоди підпунктам з 13 по 17, ризиковим уражуваностям з боку установ державного сектору призначається показник ризику на рівні 100%.

14. Згідно свободи прийняття рішень компетентними органами, ризикові уражуваності з боку установ державного сектору можуть розглядатися як ризикові уражуваності з боку установ. Виконання цієї свободи прийняття рішень компетентними органами є незалежним від виконання свободи прийняття рішень, як визначено у частині 3 статті 80. Преференційний режим дій для короткострокових ризикових уражуваностей, визначених у підпунктах 31, 32 та 37, не застосовується.

15. За виключних обставин, ризикові уражуваності з боку установ державного сектору можуть розглядатися як ризикові уражуваності з боку центрального уряду, в юрисдикції якого вони засновані, у разі, якщо за висновком компетентних органів не існує відмінності по ризику між такими ризиковими уражуваностями з огляду на існування відповідної гарантії від центрального уряду.

16. Якщо свобода прийняття рішень щодо розгляду ризикових уражуваностей з боку установ державного сектору як ризикових уражуваностей з боку установ або як ризикових уражуваностей з боку центрального уряду, в юрисдикції якого вони засновані, здійснюється компетентними органами однієї держави-члена, компетентні органи іншої держави-члена дозволяють їх кредитним установам показник ризику ризикових уражуваностей з боку установ державного сектору у той самий спосіб.

17. Якщо компетентні органи третьої країни, яка застосовує наглядові та регуляторні заходи на рівні заходів, принаймні еквівалентних заходам, які застосовуються на території Співтовариства, розглядають ризикові уражуваності з боку установ державного сектору як ризикові уражуваності з боку установ, держави-члени можуть дозволити їх кредитним установам показник ризику ризикових уражуваностей з боку установ державного сектору у той самий спосіб.

4.1. Сфера застосування

18. Для потреб статей з 78 по 83, Міжамериканська інвестиційна корпорація, Чорноморський банк торгівлі та розвитку та Центральний американський банк економічної інтеграції вважаються багатосторонніми банками розвитку (MDB).

4.2. Режим дій

19. Без шкоди підпунктам 20 та 21, ризикові уражуваності з боку багатосторонніх банків розвитку розглядаються у той же спосіб як ризикові уражуваності з боку установ відповідно до підпунктів з 29 по 32. Преференційний режим дій для короткострокових ризикових уражуваностей, визначених у підпунктах 31, 32 та 37, не застосовується.

20. Ризиковим уражуваностям з боку наступних багатосторонніх банків призначається показник ризику у розмірі 0%:

(a) Міжнародний банк реконструкції та розвитку;

(b) Міжнародна фінансова корпорація;

(c) Міжамериканський банк розвитку;

(d) Азійський банк розвитку;

(e) Африканський банк розвитку;

(f) Рада Європейського банку розвитку;

(g) Північний інвестиційний банк;

(h) Карибський банк розвитку;

(i) Європейський банк реконструкції та розвитку;

(j) Європейський інвестиційний банк;

(k) Європейський інвестиційний фонд; та

(l) Агентство з багатостороннього гарантування інвестицій.

21. Показник ризику у розмірі 20% призначається частині несплаченого капіталу, підписаного на Європейський інвестиційний фонд.

22. Ризиковим уражуваностям з боку наступних міжнародних організацій призначається показник ризику у розмірі 0%:

(a) Європейське Співтовариство;

(b) Міжнародний валютний фонд;

(c) Банк міжнародних розрахунків;

6.1. Режим дій

23. Один з двох методів, описаних в підпунктах з 26 по 27 та з 29 по 32, застосовується у визначенні показників ризику для ризикових уражуваностей з боку установ.

24. Без шкоди іншим положенням підпунктів з 23 по 39, ризикові уражуваності з боку фінансових установ, яким надано дозвіл та які піддаються нагляду компетентних органів, відповідальних за ліцензування та нагляд кредитних установ та згідно пруденційним вимогам, еквівалентним тим, які застосовуються до кредитних установ, зважуються за ризиком як ризикові уражуваності з боку установ.

6.2. Ліміт показника ризику по ризиковим уражуваностям з боку установ, що не мають кредитного рейтингу

25. Ризиковим уражуваностям з боку установ, що не мають кредитного рейтингу, не призначається показник ризику, нижчий ніж той, який застосовується до ризикових уражуваностей з боку їх центрального уряду.

6.3. Метод на основі показника ризику центрального уряду

26. Ризиковим уражуваностям з боку установ призначається показник ризику відповідно до ступеня кредитної якості, який призначається у відповідності до таблиці 3 ризиковим уражуваностям з боку центрального уряду, в юрисдикції якого знаходиться установа.

27. Для ризикових уражуваностей з боку установ, які розташовані на території країн, центральний уряд яких не має кредитного рейтингу, показник ризику встановлюється на рівні 100%;

28. Для ризикових уражуваностей з боку установ з первинним ефективним терміном погашення у три місяці або менше, показник ризику встановлюється на рівні 20%.

6.4. Метод на основі кредитного оцінювання

29. Ризиковим уражуваностям з боку установ з первинним ефективним терміном погашення більше ніж три місяці, для яких є доступним кредитне оцінювання призначеної ECAI, призначається показник ризику відповідно до таблиці 4 у відповідності з призначенням кредитними установами кредитних оцінювань обраних ECAI по шести ступеням шкали оцінювання кредитної якості.

30. Ризиковим уражуваностям з боку установ, які не мають кредитного рейтингу, призначається показник ризику у розмірі 50%.

31. Ризиковим уражуваностям з боку установ з первинним ефективним терміном погашення три місяці або менше, для яких є доступним кредитне оцінювання призначеної ECAI, призначається показник ризику відповідно до таблиці 5 у відповідності з призначенням кредитними установами кредитних оцінювань обраних ECAI по шести ступеням шкали оцінювання кредитної якості.

32. Ризиковим уражуваностям з боку установ, які не мають кредитного рейтингу, з первинним ефективним терміном погашення у три місяці або менше, призначається показник ризику у розмірі 20%.

6.5. Взаємодія з короткостроковими кредитними оцінюваннями

33. Якщо метод, визначений у підпунктах з 29 по 32, застосовується до ризикових уражуваностей з боку установ, тоді взаємодія зі спеціальними короткостроковими кредитними оцінюваннями відбуватиметься наступним чином.

34. Якщо немає оцінювання короткострокової ризикової уражуваності, загальний преференційний режим для короткострокових ризикових уражуваностей, як визначено у підпункті 31, застосовується до усіх ризикових уражуваностей з боку установ з терміном, який залишився до погашення на рівні до трьох місяців.

35. Якщо є короткострокове оцінювання, яке визначає застосування більш сприятливого або ідентичного показнику ризику ніж використання загального преференційного режиму для короткострокових уражуваностей, як визначено у підпункті 31, тоді застосовується короткострокове оцінювання лише для такої специфічної ризикової уражуваності. Інші короткострокові ризикові уражуваності використовують загальний преференційний режим для короткострокових уражуваностей, як визначено у підпункті 31.

36. Якщо є короткострокове оцінювання, яке визначає менш сприятливий показник ризику ніж використання загального преференційного режиму для короткострокових уражуваностей, як визначено у підпункті 31, тоді не застосовується загальний преференційний режим для короткострокових уражуваностей, а усім короткостроковим вимогам, які не мають кредитного рейтингу, призначається такий же показник ризику, як показник, що застосовується у спеціальному короткостроковому оцінюванні.

6.6. Короткострокові ризикові уражуваності у національній валюті позичальника

37. Ризиковим уражуваностям з боку установ з терміном, який залишився до погашення, у три місяці або менше, деномінованим та забезпеченим у національній валюті, може на розсуд компетентних органів, призначатися згідно обох методів, описаних у пунктах 26, 27 та з 29 по 32, показник ризику, який є на одну категорію менш сприятливим ніж преференційний показник ризику, як описано у підпунктах 4 та 5, призначений ризиковим уражуваностям з боку їх центрального уряду.

38. Ризиковим уражуваностям з терміном, який залишився до погашення, у три місяці або менше, деномінованим та забезпеченим у національній валюті позичальника, не призначається показник ризику менше ніж 20%.

6.7. Інвестиції у регуляційні капітальні інструменти

39. Інвестиції в акції або регуляційні капітальні інструменти, випущені установами, зважуються по ризику у 100%, якщо вони відраховуються із власних коштів.

6.8. Мінімальні резерви, які вимагаються ЕСВ

40. У разі, якщо ризикова уражуваність з боку установи є у формі мінімальних резервів, які вимагаються ЕСВ або центральним банком держави-члена для утримання кредитною установою, держави-члени можуть дозволити призначення показника ризику, який призначався б ризиковим уражуваностям з боку центрального банку відповідної держави-члена за наступної умови:

(a) резерви утримуються відповідно до Регламенту (ЄС) N 1745/2003 Європейського центрального банку від 12 вересня 2003 року про застосування мінімальних резервів(1) або наступного регламенту, який замінить згаданий вище, або у відповідності до національних вимог у всіх важливих відношеннях, еквівалентних згаданому Регламенту; та

(1) OBL 250, 02.10.2003, с. 10.

(b) у випадку банкрутства або неплатоспроможності установи у разі, якщо утримуються резерви, резерви повністю відшкодовуються кредитній установі вчасно та надаються для дотримання інших зобов'язань установи.

7.1. Режим дій

41. Ризиковим уражуваностям, для яких є доступним кредитне оцінювання призначеної ECAI, призначається показник ризику відповідно до таблиці 6 у відповідності до оцінювання компетентними органами кредитних оцінювань обраних ECAI за шести ступенями шкали оцінювання кредитної якості.

42. Ризиковим уражуваностям, щодо яких не є наявним кредитне оцінювання, призначається показник ризику у 100% або показник ризику її центрального уряду, який би не був вищим.

43. Ризиковим уражуваностям, які відповідають критеріям, переліченим у частині 2 статті 79, призначається показник ризику на рівні 75%.

44. Без шкоди підпунктам з 45 по 60, ризиковим уражуваностям, які повністю забезпечені нерухомим майном, призначається показник ризику на рівні 100%.

9.1. Ризикові уражуваності, забезпечені закладною на житлове майно

45. Ризиковим уражуваностям або частині ризикової уражуваності, у повній мірі або повністю забезпеченим, на задоволення вимог компетентних органів, закладними на житлове майно, яке є або займається, або здається в оренду власником, або бенефіціарним власником, у випадку з приватними інвестиційними компаніями, призначається показник ризику на рівні 35%.

46. Ризиковим уражуваностям, у повній мірі або повністю забезпеченим, на задоволення вимог компетентних органів, акціями фінських компаній з житлового будівництва, діючи відповідно до Акту про фінську компанію з житлового будівництва від 1991 року або наступного еквівалентного законодавства відносно житлового майна, яке є або займається, або здається в оренду власником, призначається показник ризику на рівні 35%.

47. Ризиковим уражуваностям з боку орендаря згідно транзакції майнової оренди щодо житлового майна, по відношенню до якого кредитна установа є орендодавцем, а орендар має право купівлі, призначається показник ризику на рівні 35% за умови, якщо компетентні органи задоволені тим, що ризикова уражуваність кредитної установи є у повній мірі та повністю забезпеченою її правом власності на майно.

48. При виконання їх рішення для потреб підпунктів з 45 по 47, компетентні органи є задоволеними лише якщо дотримані наступні умови:

(a) вартість майна у незначній мірі залежить від кредитної якості дебітора. Така вимога не перешкоджає ситуаціям, коли виключно макроекономічні фактори впливають і на вартість майна, і на діяльність позичальника;

(b) ризик позичальника матеріально не залежить від характеристик основного майна або проекту, а залежить від основної здатності позичальника відшкодувати борг з інших джерел. Таким чином, погашення кредиту матеріально не залежить від будь-якого грошового потоку, який генерується основним майном, що виступає в якості застави;

(c) виконуються мінімальні вимоги, встановлені у підпункті 8 частини 2 додатка VIII, та правила оцінювання, встановлені у підпунктах з 62 по 65 частини 3 додатка VIII; та

(d) вартість майна перевищує ризикові уражуваності по значній маржі.

49. Компетентні органи можуть не враховувати умову, яка міститься у підпункті (a) пункту 48, для ризикових уражуваностей, які у повній мірі або повністю забезпечені закладними на житлове майно, яке розташоване на їх території, якщо вони мають доказ, що високорозвинений та довготривалий ринок житлової нерухомості наявний на їх території з ставками втрат, які є достатньо низькими для обґрунтування застосування такого режиму.

50. У разі здійснення свободи прийняття рішень, яка міститься у підпункті 49, компетентними органами держави-члена, компетентні органи іншої держави-члена можуть дозволити своїм кредитним установам призначати показник ризику на рівні 35% таким ризиковим уражуваностям, у повній мірі або повністю забезпеченим закладними на житлове майно.

9.2. Ризикові уражуваності, забезпечені закладними на комерційну нерухомість

51. Згідно свободи прийняття рішень компетентних органів, ризиковим уражуваностям або будь-якій частині ризикової уражуваності, у повній мірі або повністю забезпеченим, на задоволення вимог компетентних органів, закладними на офіси або інші комерційні приміщення, розташовані на їх території, можуть призначатися показник ризику на рівні 50%.

52. Згідно свободи прийняття рішень компетентних органів, ризиковим уражуваностям, у повній мірі або повністю забезпеченим, на задоволення вимог компетентних органів, акціями фінських компаній з житлового будівництва, діючи відповідно до Акту про фінську компанію з житлового будівництва від 1991 року або наступного еквівалентного законодавства відносно офісів або інших комерційних приміщень, призначається показник ризику на рівні 50%.

53. Згідно свободи прийняття рішень компетентних органів, ризиковим уражуваностям, пов'язаних з транзакціями оренди майна щодо офісів або інших комерційних приміщень, які розташовані на їх територіях, по відношенню до яких кредитна установа є орендодавцем, а орендар має право купівлі, призначається показник ризику на рівні 50% за умови, якщо компетентні органи задоволені тим, що ризикова уражуваність кредитної установи є у повній мірі та повністю забезпеченою її правом власності на майно.

54. Застосування підпунктів з 51 по 53 підлягає дії наступних умов:

(a) вартість майна у значній мірі не залежить від кредитної якості дебітора. Така вимога не перешкоджає ситуаціям, коли виключно макроекономічні фактори впливають і на вартість майна, і на діяльність позичальника;

(b) ризик позичальника матеріально не залежить від характеристик основного майна або проекту, а залежить від основної здатності позичальника відшкодувати борг з інших джерел. Таким чином, погашення кредиту матеріально не залежить від будь-якого грошового потоку, який генерується основним майном, що виступає в якості застави;

(c) виконуються мінімальні вимоги, встановлені у підпункті 8 частини 2 додатка VIII, та правила оцінювання, встановлені у підпунктах з 62 по 65 частини 3 додатка VIII; та

55. Показник ризику 50% призначається до частини позики, яка не перевищує ліміт, обчислений згідно до одного з наступних умов:

(a) 50% від ринкової вартості відповідного майна;

(b) 50% від ринкової вартості відповідного майна або 60% від позикової вартості закладної, меншої з вищезгаданих, на території тих держав-членів, які мають встановлені жорсткі критерії оцінювання позикової вартості закладної у законоположеннях та регулятивних положеннях.

56. Показник ризику 100% призначається до частини позики, яка перевищує ліміти, встановлені у підпункті 55.

57. У випадках, коли виконується свобода прийняття рішень, яка міститься у підпунктах з 51 по 53, компетентними органами однієї держави-члена, компетентні органи іншої держави-члена можуть дозволити кредитним установам застосовувати показник ризику у 50% для таких ризикових уражуваностей, у повній мірі або повністю забезпечених закладними на комерційне майно.

58. Компетентні органи можуть не враховувати умову, яка міститься у підпункті (b) пункту 54, для ризикових уражуваностей, які у повній мірі або повністю забезпечені закладними на комерційне майно, яке розташоване на їх території, якщо вони мають доказ, що високорозвинений та довготривалий ринок комерційної нерухомості наявний на їх території з ставками втрат, які не перевищують наступні ліміти:

(a) втрати, які виникають в результаті кредитування під заставу комерційного нерухомого майна до 50% від ринкової вартості (або у разі, якщо це застосовується, або якщо менше 60% від вартості позикової застави (MLV)), не перевищують 0,3% від позик, які підлягають сплаті, під заставу комерційного нерухомого майна у будь-який рік; та

(b) сукупні втрати, які виникають в результаті кредитування під заставу комерційного нерухомого майна, не повинні перевищувати 0,5% від позик, які підлягають сплаті, під заставу комерційного нерухомого майна у будь-який рік.

59. Якщо один з лімітів, зазначених у підпункті 58, не відповідає вимогам у відповідний рік, придатність використання підпункту 58 завершується, а умова, яка міститься у підпункті 56 (b) застосовується, якщо дотримані умови пункту 58 наступного року.

60. У разі, коли свобода прийняття рішень, яка міститься у підпункті 58, здійснюється компетентним органом держави-члена, компетентні органи можуть дозволити кредитним установам застосовувати показник ризику у 50% для таких ризикових уражуваностей, у повній мірі або повністю забезпечених закладними на комерційне майно.

61. Без шкоди положенням, які містяться у підпунктах з 62 по 65, незабезпеченій частині будь-якої статті, яка є простроченою на більш ніж 90 днів та яка перевищує величину обмеження, визначену компетентними органами, та яка відображає обґрунтований рівень ризику, призначається показник ризику у розмірі:

(a) 150%, якщо корегування вартості є нижчим ніж 20% від незабезпеченої частини сукупної ризикової уражуваності корегувань вартості; та

(b) 100%, якщо корегування вартості є не нижчим ніж 20% від незабезпеченої частини сукупної ризикової уражуваності корегувань вартості.

62. Для потреб визначення забезпеченої частини простроченої статті, придатна застава та гарантії є такими, що придатні для потреб зменшення кредитного ризику.

63. Однак, у разі, якщо прострочена стаття є повністю забезпеченою будь-якою формою застави, іншої ніж та, яка придатна для потреб зменшення кредитного ризику, може призначатися 100% показник ризику згідно свободи прийняття рішень компетентними органами на основі жорстких операційних критеріїв для забезпечення належної якості застави, коли корегування вартості досягають 15% від сукупної ризикової уражуваності корегувань вартості.

64. Ризиковим уражуваностям, вказаним у підпунктах з 45 по 50, призначається показник ризику у 100%, не включаючи корегувань вартості, якщо вони є простроченими більше ніж на 90 днів. Якщо корегування вартості є не меншими ніж 20% від сукупної ризикової уражуваності корегувань вартості, показник ризику, який призначається до залишку ризикової уражуваності, може зменшуватися до 50% на розсуд компетентних органів.

65. Ризиковим уражуваностям, вказаним у підпунктах з 45 по 50, призначається показник ризику у 100%, не включаючи корегувань вартості, якщо вони є простроченими більше ніж на 90 днів.

66. Згідно свободи прийняття рішень компетентними органами, ризиковим уражуваностям, пов'язаними з надзвичайно високими ризиками, такими як інвестиції у венчурні фірми або у приватні акції, призначається показник ризику у 150%.

67. Компетентні органи можуть дозволити, щоб непростроченим статтям призначався показник ризику у 150% відповідно до положень цієї частини та для яких були встановлені корегування вартості для призначення показника ризику на рівні:

(a) 100%, якщо корегування вартості є не нижчим ніж 20% від сукупної вартості ризикової уражуваності корегувань вартості; та

(b) 50%, якщо корегування вартості є не нижчим ніж 50% від сукупної вартості ризикової уражуваності корегувань вартості.

68. "Забезпечені облігації" означають облігації, як визначено у частині 4 статті 22 Директиви 85/611/ЄЕС, або облігації, забезпечені будь-яким з наступних придатних активів:

(a) ризикові уражуваності з боку або забезпечені центральними урядами, центральними банками, установами державного сектору, регіональними урядами або місцевими органами влади на території ЄС;

(b) ризикові уражуваності з боку або забезпечені центральними урядами, центральними банками, які не відносяться до ЄС, багатосторонніми банками розвитку, міжнародними організаціями, які кваліфікуються ступенем 1 кредитної якості, як встановлено у цьому додатку, а також ризикові уражуваності з боку або забезпечені установами державного сектору, регіональними урядами та місцевими органами влади, які не відносяться до ЄС, що зважуються за ризиком як ризикові уражуваності з боку установ або центральних урядів та центральних банків відповідно до підпунктів 8, 9, 14 або 15 відповідні, та які кваліфікуються на ступінь 1 кредитної якості, як встановлено у цьому додатку, та ризикові уражуваності у сенсі цього підпункту, які кваліфікуються як мінімум на ступінь 2 кредитної якості, як встановлено у цьому додатку, за умови, що вони не перевищують 20% від номінальної суми несплачених забезпечених облігацій установ-емітентів;

(c) ризикові уражуваності з боку установ, які кваліфікуються на ступінь 1 кредитної якості, як встановлено у цьому додатку. Сукупна ризикова уражуваність такого типу не перевищує 15% від номінальної суми несплачених забезпечених облігацій кредитних установ-емітентів. Ризикові уражуваності, спричинені передачею та управлінням платежами дебіторів щодо, або ліквідація продовжується стосовно, позик, забезпечених нерухомістю перед власниками забезпечених облігацій, не перевищують ліміт 15%. Ризикові уражуваності з боку установ на території ЄС з терміном погашення, що не перевищує 100 днів, не перевищують вимогу ступеня 1, проте такі установи повинні як мінімум кваліфікуватись на ступінь 2 кредитної якості, як встановлено у цьому додатку.

(d) Позики, забезпечені житловою нерухомістю або акціями фінських компаній з житлового будівництва, як зазначено у підпункті 46, до меншої основної суми прав утримання, які складаються з будь-яких попередніх прав утримання та 80% від вартості заставленого майна, або забезпечені старшими паями французьких закритих інвестиційних фондів "French Fonds Communs de Creances" або еквівалентними установами з сек'юритизації, що регулюються законами держав-членів та сек'юритизують ризикові уражуваності житлової нерухомості, за умови, що принаймні 90% активів таких паїв французьких закритих інвестиційних фондів "French Fonds Communs de Creances" або еквівалентних установ з сек'юритизації, що регулюються законами держав-членів, складаються із закладних, які комбінуються з будь-якими перевагами одного кредитора перед іншим при накладенні арешту за борги щодо меншої з основних сум з огляду на старші паї, основні суми таких прав утримання, та 80% від вартості заставленого майна та старші паї кваліфікуються на ступінь 1 кредитної якості, як встановлено у цьому додатку, у разі, якщо такі старші паї перевищують 20% номінальної суми непогашеної емісії. Ризикові уражуваності, спричинені передачею та управлінням платежами дебіторів щодо, або ліквідація продовжується стосовно, позик, забезпечених майновими правами на старші паї або борговими цінними паперами, не перевищують при обчисленні ліміт 90%.

(e) позики, забезпечені житловою нерухомістю або акціями фінських компаній з житлового будівництва, як зазначено у підпункті 52, до меншої основної суми прав утримання, які комбінуються з будь-якими перевагами одного кредитора перед іншим при накладенні арешту за борги та 60% від вартості заставленого майна, або забезпечені старшими паями французьких закритих інвестиційних фондів "French Fonds Communs de Creances" або еквівалентними установами з сек'юритизації, що регулюються законами держав-членів та сек'юритизують ризикові уражуваності житлової нерухомості, за умови, що принаймні 90% активів таких паїв французьких закритих інвестиційних фондів "French Fonds Communs de Creances" або еквівалентних установ з сек'юритизації, що регулюються законами держав-членів, складаються із закладних, які комбінуються з будь-якими перевагами одного кредитора перед іншим при накладенні арешту за борги щодо меншої з основних сум з огляду на старші паї, основні суми таких прав утримання, та 60% від вартості заставленого майна та старші паї кваліфікуються на ступінь 1 кредитної якості, як встановлено у цьому додатку, у разі, якщо такі старші паї перевищують 20% номінальної суми непогашеної емісії. Компетентні органи можуть визначати позики, забезпечені комерційною нерухомістю, як передбачено, у разі, якщо перевищено коефіцієнт "кредит-вартість" у 60% до максимального рівня у 70%, якщо вартість сукупних активів, закладених у якості застави для забезпечених облігацій, перевищує номінальну суму, несплачену по забезпеченій облігації, принаймні на 10%, а вимога тримачів облігацій задовольняє вимоги юридичної достовірності, встановлені у додатку VIII. Вимога тримачів акцій повинна мати пріоритет з-поміж усіх інших вимог щодо застави. Ризикові уражуваності, спричинені передачею та управлінням платежами дебіторів щодо, або ліквідація продовжується стосовно, позик, забезпечених майновими правами на старші паї або борговими цінними паперами, не перевищують при обчисленні ліміт 90%; або

(f) позики, забезпечені суднами, у разі, якщо лише права утримання, які комбінуються з будь-якими перевагами одного кредитора перед іншим при накладенні арешту за борги у межах 60% вартості закладеного судна.

Для цих потреб термін "закладені" включає ситуації, коли активи, описані у підпунктах з (a) по (f), передбачені законним чином для захисту тримачів облігацій від збитків.

До 31 грудня 2010 року 20% ліміту для старших паїв французьких закритих інвестиційних фондів "French Fonds Communs de Creances" або еквівалентних установ з сек'юритизації, як визначено у підпунктах (d) та (e), не застосовується за умови, якщо ці старші паї мають кредитне оцінювання призначеної ECAI, яка є найбільш сприятливою категорією кредитного оцінювання, здійсненне ECAI відносно забезпечених облігацій. До кінця цього періоду, це відхилення переглядається та після такого перегляду Комісія може за доцільності подовжити цей період відповідно до процедури, встановленої у частині 2 статті 151 з або без умови про подальший перегляд.

До 31 грудня 2010 року показник 60%, вказаний у підпункті (f), може бути замінений показником 70%. До кінця цього періоду, це відхилення переглядається та після такого перегляду Комісія може за доцільності подовжити цей період відповідно до процедури, встановленої у частині 2 статті 151 з або без умови про подальший перегляд.

69. Для нерухомості, яка забезпечує покриті облігації, кредитні установи дотримуються мінімальних вимог, встановлених у підпункті 8 частини 2 додатка VIII, та правил оцінювання, встановлених у підпунктах з 62 по 65 частини 3 додатка VIII.

70. Незважаючи на підпункти 68 та 69, забезпечені облігації, які відповідають визначенню частини 4 статті 22 Директиви 85/611/ЄЕС, та випущені до 31 грудня 2007 року, є також придатними для застосування преференційного режиму до закінчення їх терміну погашення.

71. Забезпеченим облігаціям призначається показник ризику на основі показника ризику, який призначається основним незабезпеченим ризиковим уражуваностям з боку кредитної установи, яка їх випускає. Наступна відповідність між показниками ризику застосовується:

(a) якщо ризиковим уражуваностям з боку установи призначається показник ризику на рівні 20%, забезпеченій облігації призначається показник ризику на рівні 10%;

(b) якщо ризиковим уражуваностям з боку установи призначається показник ризику на рівні 50%, забезпеченій облігації призначається показник ризику на рівні 20%;

(c) якщо ризиковим уражуваностям з боку установи призначається показник ризику на рівні 100%, забезпеченій облігації призначається показник ризику на рівні 100%.

72. Суми ризикової уражуваності, зважені по показнику ризику, для позицій сек'юритизації визначаються відповідно до статей з 94 по 101.

73. Короткостроковим ризиковим уражуваностям з боку установи або корпорації, щодо яких наявне кредитне оцінювання призначеної ECAI, призначається показник ризику відповідно до таблиці 7, яку подано нижче, у відповідності до віднесення компетентними органами кредитних оцінювань обраних ECAI по шести ступенях шкали оцінювання кредитної якості:

74. Без шкоди підпунктам з 75 по 81, ризиковим уражуваностям у формі колективних інвестиційних установ (CIU) призначається показник ризику на рівні 100%.

75. Ризиковим уражуваностям у формі колективних інвестиційних установ, щодо яких наявне кредитне оцінювання призначеної ECAI, призначається показник ризику відповідно до таблиці 8, у відповідності до віднесення компетентними органами кредитних оцінювань обраних ECAI по шести ступінях шкали оцінювання кредитної якості:

76. У разі, якщо компетентні органи вважають, що позиція по CIU пов'язана з надзвичайно високими ризиками, вони вимагають, щоб такій позиції призначався показник ризику на рівні 150%.

77. Кредитні установи можуть визначати показник ризику для CIU, як встановлено у підпунктах з 79 по 81, якщо задовольняються наступні критерії придатності:

(a) CIU управляється компанією, яка є об'єктом нагляду на території держави-члена або за умови надання дозволу кредитній установі компетентним органом, якщо:

(i) CIU управляється компанією, яка є об'єктом нагляду, який вважається еквівалентним нагляду, встановленому у законодавстві Співтовариства; та

(ii) співпраця між компетентними органами є достатньо забезпеченою;

(b) Проспект емісії або еквівалентний документ CIU містить:

(a) категорії активів, у які CIU дозволяється інвестувати; та

(b) якщо застосовуються інвестиційні ліміти, відносні ліміти та методології їх обчислення, та

(c) звіт щодо діяльності CIU подається принаймні один раз на рік для забезпечення проведення оцінювання активів та зобов'язань, прибутку та операцій за звітний період.

78. Якщо компетентний орган ухвалює CIU третьої країни як придатну до обрання, як встановлено у частині (а) підпункту 77, компетентний орган іншої держави-члена може використовувати таке визнання без проведення його власного оцінювання.

79. У разі, якщо кредитна установа має інформацію про базові ризикові уражуваності CIU, вона може переглянути ці базові ризикові уражуваності для обчислення середнього показника ризику для CIU відповідно до методів, встановлених у статтях з 78 по 83.

80. У разі, якщо кредитна установа не має інформації про базові ризикові уражуваності CIU, вона може обчислювати середній показник ризику для CIU відповідно до методів, встановлених у статтях з 78 по 83, за умови дотримання наступних правил: вона вважатиме, що перші інвестиції CIU, до максимального рівня, дозволеного згідно з її мандатом, у класи ризикових уражуваностей, які передбачають найвищі вимоги до капіталу, та продовжує здійснювати інвестиції у порядку пониження до досягнення максимального ліміту сукупного інвестування.

81. Кредитні установи можуть покладатися на третю сторону для обчислення та звітування, відповідно до методів, встановлених у підпунктах 79 та 80, про показник ризику для CIU за умови, якщо точність обчислення та звітування є відповідним чином забезпеченою.

16.1. Режим дій

82. Матеріальним активам у розумінні частини 10 статті 4 Директиви 86/635/ЄЕС призначається показник ризику у розмірі 100%.

83. Авансам та накопиченим активам, щодо яких установа не здатна визначати контрагента у відповідності до Директиви 86/635/ЄЕС, призначається показник ризику на рівні 100%.

84. Грошовим статтям у процесі накопичення призначається показник ризику на рівні 20%. Готівковим коштам та еквівалентним грошовим статтям призначається показник ризику на рівні 0%.

85. Держави-члени можуть надати дозвіл на застосування показника ризику на рівні 0% для ризикових уражуваностей з боку установ, які спеціалізуються на міжбанківському ринку та ринку державного боргу на території їх держав-членів походження та за умови щільного нагляду компетентними органами у разі, якщо такі статті активів у повній мірі або повністю забезпечені, на задоволення вимог компетентних органів держав-членів походження, статтями, яким призначено показник ризику 0% або 20%, та визнані останніми як такі, що є адекватною заставою.

86. Володінню акціями та іншою участю, за виключенням випадку, коли вони відраховуються з власних коштів, призначається показник ризику принаймні 100%.

87. Зливку золота, який утримується у сховищах або на основі розміщення в межах, які підтримуються зобов'язаннями щодо зливку, призначається показник ризику у розмірі 0%.

88. У разі продажу активу або угод РЕПО, або форвардних угод по аутрайту, показник ризику призначається як до відповідних активів, а не контрагентів транзакцій.

89. У разі, якщо кредитна установа надає кредитний захист для певної кількості ризикових уражуваностей за умов, що енний дефолт серед ризикових уражуваностей ініціює платіж, та що така кредитна подія завершує контракт, та у разі, якщо продукт має внутрішнє кредитне оцінювання обраної ECAI, показник ризику, передбачений статтями з 94 по 101, призначається. Якщо продукт не має кредитного рейтингу, який встановлюється обраною ECAI, показники ризику ризикових уражуваностей, включені у корзину, будуть приведені у сукупність, виключаючи n-1 ризикові уражуваності, до максимального показника у 1250%, та помножені на номінальну суму захисту, забезпеченого кредитним деривативом для отримання суми активу, зваженого по ризику. N-1 ризикові уражуваності, які повинні виключатися з усукупнення, визначаються на тій основі, що вони включають такі ризикові уражуваності, кожна з яких генерує меншу суму ризикової уражуваності, зваженої по ризику, ніж сума ризикової уражуваності, зваженої по ризику, будь-якої з ризикових уражуваностей, включених до усукупнення.

1.1. Об'єктивність

1. Компетентні органи перевіряють, що методологія для призначення кредитних оцінювання є жорсткою, систематичною, тривалою та підлягає дії оцінювання на основі історичного досвіду

1.2. Незалежність

2. Компетентні органи перевіряють, що методологія не підпадає під дію зовнішніх політичних впливів або тиску, а також економічного тиску, який може впливати на кредитне оцінювання.

3. Незалежність методології ECAI оцінюється компетентними органами відповідно до наступних факторів:

(a) власність та організаційна структура ECAI;

(b) фінансові ресурси ECAI;

(c) кадрове забезпечення та експертиза ECAI; та

(d) корпоративне управління ECAI.

1.3. Поточний огляд

4. Компетентні органи перевіряють, чи кредитні оцінювання ECAI підлягають поточному огляду та враховують зміни фінансових умов. Такий огляд має місце після усіх значних подій та здійснюється принаймні щорічно.

5. До будь-якого визнання, компетентні органи перевіряють, чи методологія оцінювання для кожного сегменту ринку відповідає наступним стандартам:

(a) тестування на основі історичних даних повинне проводитися принаймні за один рік;

(b) регулярність процесу огляду ECAI повинна відслідковуватися компетентними органами; та

(c) компетентні органи повинні мати можливість отримувати від ECAI діапазон її контактів з вищим керівництвом установ, щодо яких вона встановлює рейтинги.

6. Компетентні органи вживають усіх необхідних заходів для того, щоб належним чином отримувати від ECAI інформацію про будь-які матеріальні зміни у методології, яку вони використовують для призначення кредитних оцінювань.

1.4. Прозорість та розкриття інформації

7. Компетентні органи вживають усіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб принципи методології, які застосовується ECAI для формулювання її кредитних оцінювань, оприлюднювалися для надання можливості усіх потенційних користувачів приймати рішення щодо того, чи обґрунтовані такі оцінювання.

2.1. Достовірність та ринкове визнання

8. Компетентні органи перевіряють, що індивідуальні кредитні оцінювання ECAI визнаються на ринку як достовірні та надійні користувачі таких кредитних оцінювань.

9. Достовірність оцінюється компетентними органами відповідно до наступних факторів:

(a) доля ринку ECAI;

(b) прибутки ECAI та загальні фінансові ресурси ECAI;

(c) чи існує будь-яке встановлення ціни на основі рейтингу; та

(d) принаймні дві кредитні установи використовують індивідуальне кредитне оцінювання ECAI для емітування облігації та/або оцінювання кредитних ризиків.

2.2. Прозорість та розкриття інформації

10. Компетентні органи перевіряють, чи окремі кредитні оцінювання є доступними за рівних умов принаймні для усіх кредитних установ, які мають обґрунтовану зацікавленість у цих індивідуальних кредитних оцінюваннях.

11. Зокрема, компетентні органи перевіряють, чи є доступними індивідуальні кредитні оцінювання для зовнішніх сторін за рівних умов, якими користуються внутрішні кредитні установи, що мають обґрунтовану зацікавленість у цих індивідуальних кредитних оцінюваннях.

12. Для диференціювання відповідних ступенів ризику, виражених кожним кредитним оцінюванням, компетентні органи розглядають кількісні фактори, такі як коефіцієнт довгострокового дефолту, пов'язаний з усіма статтями, призначеними одним кредитним оцінюванням. Для недавно створених ECAI та для тих, які мають невеликий досвід фіксування інформації про дефолти, компетентні органи висувають питання до ECAI про те, яким буде за її висновками коефіцієнт довгострокового дефолту, який пов'язаний з усіма призначеними статтями того ж кредитного оцінювання.

13. Для диференціювання відповідних ступенів ризику, виражених кожним кредитним оцінюванням, компетентні органи розглядають якісні фактори, такі як пул емітентів, який охоплює ECAI, межі охоплення кредитних оцінювань, які призначає ECAI, призначення кожного кредитного оцінювання та визначення ECAI дефолту.

14. Компетентні органи порівнюють ставки дефолту, визначені у кожному кредитному оцінюванні окремою ECAI, та порівнюють їх зі стандартним показником, визначеним на основі ставок дефолту, наданих іншими ECAI по пулу емітентів, які компетентні органи вважаються такими, які представляють еквівалентний рівень кредитного ризику.

15. У разі, якщо кредитні органи вважають, що ставки дефолту, визначені для кредитного оцінювання окремої ECAI, є систематично вищими ніж стандартний показник, компетентні органи призначають більш високу ступінь кредитної якості по шкалі оцінювання кредитної якості для кредитного оцінювання ECAI.

16. У разі, коли компетентні органи збільшили асоційований показник ризику для спеціального кредитного оцінювання окремої ECAI, якщо ECAI демонструє, що ставки дефолту, призначені для її кредитного оцінювання більше не є значними та систематично вищими ніж стандартна ставка, компетентні органи можуть прийняти рішення відновити первинну ступінь кредитної якості по шкалі оцінювання кредитної якості для кредитного оцінювання ECAI.

1. Кредитна установа може призначити використання однієї або кількох придатних ECAI для визначення показників ризику, які повинні призначатися активам та позабалансовим статтям.

2. Кредитна установа, яка приймає рішення про використання кредитних оцінювань, створених придатною ECAI для певного класу статей, повинна використовувати такі кредитні оцінювання послідовно для усіх ризикових уражуваностей, які належать до такого класу.

3. Кредитна установа, яка приймає рішення про використання кредитних оцінювань, створених придатною ECAI, повинна використовувати їх постійно та послідовно.

4. Кредитна установа може використовувати лише кредитні оцінювання ECAI, які враховують усі рахунки по капітальній сумі та по відсотках, за який вона взяла зобов'язання.

5. Якщо лише одне кредитне оцінювання є доступним з боку призначеної ECAI для статті, яка підлягає кредитному рейтингу, таке кредитне оцінювання використовується для визначення показника ризику для такої статті.

6. Якщо два кредитних оцінювання є доступними з боку призначеної ECAI та ці два кредитні оцінювання відносяться до різних показників ризику для статті, яка підлягає кредитному рейтингу, призначається вищий показник ризику.

7. Якщо більше ніж два кредитних оцінювання є доступними з боку призначеної ECAI для статті, яка підлягає кредитному рейтингу, враховуються два кредитних оцінювання, які генерують два найменших показники ризику. Якщо два найнижчих показники ризику є різними, призначається вищий показник ризику. Якщо два найнижчі показники ризику є однаковими, призначається такий показник ризику.

8. У разі, якщо кредитне оцінювання передбачено для спеціальної емісійної програми або установи, до якої належить стаття ризикової уражуваності, це кредитне оцінювання використовується для визначення показника ризику, який повинен призначатися до цієї статті.

9. У разі, якщо не існує кредитного оцінювання прямого застосування для певної статті, проте існує кредитне оцінювання для спеціальної емісійної програми або установи, до якої не належить стаття ризикової уражуваності, або існує кредитне оцінювання для емітента, тоді таке кредитне оцінювання використовується, якщо воно генерує більш високий показник ризику, ніж він мав би місце за інших обставин, або якщо воно генерує більш низький показник ризику, а відповідна ризикова уражуваність має рейтинг еквівалентний або вищий у всіх відношеннях щодо спеціальної емісійної програми чи установи або щодо вищих незабезпечених ризикових уражуваностей такого емітента, за доцільності.

10. Підпункти 8 та 9 не перешкоджають застосуванню підпунктів з 68 по 71 частини 1.

11. Кредитне оцінювання для емітентів у межах корпоративної групи не може використовуватися як кредитне оцінювання іншого емітента у тій самій корпоративній групі.

12. Короткотривалі кредитні оцінювання можуть використовуватися лише для короткострокового активу та позабалансових статей, які є ризиковими уражуваностями з боку установ та корпорацій.

13. Будь-яке короткострокове кредитне оцінювання застосовується виключно до статті, до якої відноситься короткострокове кредитне оцінювання, та не використовується для відтворення показника ризику для будь-якої іншої статті.

14. Незважаючи на підпункт 13, якщо установі, яка має рейтинг на основі короткострокового кредитного оцінювання, призначається показник ризику 150%, тоді усім незабезпеченим ризиковим уражуваностям без рейтингу з боку такого дебітора, або короткострокового, або довгострокового, також призначається показник ризику 150%.

15. Незважаючи на підпункт 13, якщо установі, яка має рейтинг на основі короткострокового кредитного оцінювання, призначається показник ризику 50%, короткостроковим ризиковим уражуваностям без рейтингу призначається показник ризику нижчий ніж 100%.

16. Кредитне оцінювання, яке відноситься до статті, деномінованій у національній валюті дебітора, не може використовуватися для відтворення показника ризику для іншої ризикової уражуваності з боку того ж дебітора, яка деномінована в іноземній валюті.

17. Незважаючи на підпункт 16, коли виникає ризикова уражуваність завдяки участі кредитної установи у позиці, яка була видана багатостороннім банком розвитку, чий статус привілейованого кредитора визнано на ринку, компетентні органи можуть дозволити, щоб кредитне оцінювання по статті дебітора у національній валюті застосовувалося для потреб вимірювання ризику.

1. Допоки не вказано інше, вхідні параметри PD, LGD та вартість погашення (M) визначаються, як встановлено у частині 2, а вартість ризикової уражуваності визначається, як встановлено у частині 3.

2. Сума ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, для кожної ризикової уражуваності обчислюється відповідно до наступної формули.

1.1. Суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, для ризикових уражуваностей з боку корпорацій, установ, центральних урядів та центральних банків

3. Згідно підпунктам з 5 по 9, суми ризикової уражуваності, зважені за ризиком, для ризикових уражуваностей з боку корпорацій, установ, центральних урядів та центральних банків обчислюються за наступною формулою:

N(x) позначає функцію розподіл для стандартної нормальної випадкової величини (тобто вірогідність, що нормальна випадкова величина з середнім нулем та дисперсія одиниці є меншою ніж/або дорівнює x). G(Z) позначає зворотну функцію розподілу для стандартної нормальної випадкової величини (тобто значення x за умови, що N(x) z).

Для PD = 0, RW = 0.

Для PB = 1:

- для непогашених ризикових уражуваностей, у разі, якщо установи застосовують показники LGD, встановлені у підпункті 8 частини 2, RW дорівнює 0; та

- для непогашених ризикових уражуваностей, у разі, якщо установи застосовують власні оцінки LGD, RW дорівнює max {0,12.5 * (LCD - ELBE)},

де ELBE - це найкраща оцінка кредитної установи очікуваного збитку для непогашених ризикових уражуваностей відповідно до підпункту 80 частини 4.

Сума ризикової уражуваності, зваженої за ризиком = RW * вартість ризикової уражуваності.

4. Сума ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, для кожної ризикової уражуваності, яка задовольняє вимоги, встановлені у підпункті 29 частини 1 додатка VIII та у підпункті 22 частини 2 додатка VIII, може коригуватися відповідно до наступної формули:

RW обчислюється за використання відповідної формули показника ризику, встановленої у підпункті 3 для ризикової уражуваності, PD дебітора та LGD порівнянної прямої ризикової уражуваності з боку постачальника захисту. Фактор терміну погашення (b) обчислюється за використання нижчого показника з показників PD постачальника захисту та PD дебітора.

5. Для ризикових уражуваностей з боку компанії у разі, якщо сукупний річний обсяг продажів для консолідованої групи, частиною якої є компанія, є меншим за 50 мільйонів євро, кредитні установи можуть використовувати наступну формулу кореляції для обчислення показників ризику для корпоративних ризикових уражуваностей. У цій формулі S виражена як сукупний річних обсяг продажів у мільйонах євро з 5 мільйонів євро <= S <= 50 мільйонів євро. Звітний обсяг продажів менший за 5 мільйонів євро розглядається як такий, що був би еквівалентом 5 мільйонів євро. Для придбаних дебіторських заборгованостей, сукупний річний обсяг продажів дорівнює зваженій середній величині окремих ризикових уражуваностей пулу.