ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ та РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства та, зокрема, статтю 57(2) Договору,

Беручи до уваги пропозицію від Комісії1,

Беручи до уваги висновок Економічного і Соціального Комітету2,

Діючи у відповідності до порядку, встановленого в статті 189b цього Договору3,

1 OJ C 341, 19.12.1995, p. 16, і OJ C 108, p. 48.

2 OJ C 174, 17.6.1996, p. 16.

3 Висновок Європейського Парламенту від 23 жовтня 1997 року (OJ C 339, 10.11.1997, p. 136), Спільна позиція Ради від 30 березня 1998 року (OJ C 204, 30.6.1998, p. 1), Рішення Європейського Парламенту від 16 вересня 1998 року (OJ C 313, 12.10.1998) і Рішення Ради від 13 жовтня 1998 року.

(1) Враховуючи, що перша Директива Ради 73/239/ЄЕС від 24 липня 1973 року щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень стосовно започаткування та ведення діяльності прямого страхування, іншого, ніж страхування життя4, а також перша Директива Ради 79/267/ЄЕС від 5 березня 1979 року щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень стосовно започаткування та ведення діяльності прямого страхування життя5, що вимагають від страхових компаній наявності маржі платоспроможності;

4 OJ L 228, 16.8.1973, p. 3. Директива з останніми змінами і доповненнями, внесеними Директивою 95/26/ЄС (OJ L 168, 18.7.1995, p. 7).

5 OJ L 63, 13.3.1979, p. 1. Директива з останніми змінами і доповненнями, внесеними Директивою 95/26/ЄС.

(2) Враховуючи, що, згідно Директиви Ради 92/49/ЄЕС від 18 червня 1992 року щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень, які стосуються прямого страхування, іншого, ніж страхування життя, та про внесення змін до Директив 73/239/ЄЕС і 88/357/ЄЕС6 і Директиви Ради 92/96/ЄЕС від 10 листопада 1992 року щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень, які стосуються прямого страхування життя та про внесення змін до директив 79/267/ЄЕС і 90/267/ЄЕС7, умовою започаткування і ведення діяльності у сфері страхування є отримання єдиної ліцензії, виданої органами держави-члена, на території якої зареєстровано головний офіс страхової компанії (держава-член походження); враховуючи, що така ліцензія надає компанії можливість вести свою діяльність на території всього Співтовариства користуючись як правом на здійснення підприємницької діяльності, так і свободою надання послуг; враховуючи, що компетентні органи держав-членів походження є відповідальними за здійснення моніторингу фінансового стану страхових компаній, включаючи їх платоспроможність;

6 OJ L 228, 11.8.1992, p. 1. Директива зі змінами і доповненнями, внесеними Директивою 95/26/ЄС.

7 OJ L 360, 9.12.1992, p. 1. Директива зі змінами і доповненнями, внесеними Директивою 95/26/ЄС.

(3) Враховуючи, що завдяки заходам щодо додаткового нагляду за страховими компаніями у страховій групі компетентні органи, що здійснюють нагляд за страховою компанією, матимуть можливість сформувати більш обгрунтовані судження щодо її фінансового стану; враховуючи, що такий додатковий нагляд має враховувати певні компанії, які на даний час не підлягають нагляду згідно Директив Співтовариства; враховуючи, що ця Директива ніяким чином не передбачає, що держави-члени зобов'язані здійснювати нагляд за цими компаніями, взятими окремо;

(4) Враховуючи, що страхові компанії на спільному страховому ринку виступають прямими конкурентами одна для одної, і правила щодо вимог до капіталу, мають бути однаковими; враховуючи, що у цьому випадку, критерії, застосовувані для визначення додаткового нагляду, не мають залишатись виключно на розсуд держав-членів; враховуючи, що прийняття загальних базових правил найкраще слугуватиме інтересам Співтовариства, попереджаючи викривлення конкуренції; враховуючи, що важливо усунути певні розбіжності в законодавствах держав-членів, що стосується пруденційних правил, яких мають дотримуватись страхові компанії, які входять до страхової групи;

(5) Враховуючи, що затверджений підхід полягає в здійсненні такої гармонізації як суттєвої, необхідної і достатньої для досягнення взаємного визнання систем пруденційного нагляду у цій сфері; враховуючи, що метою цієї Директиви є, зокрема, захист інтересів застрахованих осіб;

(6) Враховуючи, що певні положення цієї Директиви визначають мінімальні стандарти; враховуючи, що держава-член походження може висувати суворіші вимоги до страхових компаній, які отримали ліцензію від її власних компетентних органів;

(7) Враховуючи, що ця Директива передбачає додатковий нагляд за будь-якою страховою компанією, що є особою, яка приймає участь, як мінімум у одній страховій компанії, компанії, що здійснює перестрахування, або страховій компанії держави, що не є членом ЄС, а також, згідно інших правил, додатковий нагляд за будь-якою страховою компанією, материнська компанія якої є страховою холдинговою компанією, компанією, що здійснює перестрахування, страховою компанією держави, що не є членом ЄС або страховою холдинговою компанією зі змішаною діяльністю; враховуючи, що нагляд компетентних органів за окремими страховими компаніями залишається істотним принципом страхового нагляду;

(8) Враховуючи необхідність обчислення скоригованого стану платоспроможності страхових компаній, які входять до страхової групи; враховуючи, що компетентними органами в Співтоваристві застосовуються різні методи, спрямовані на врахування впливу належності до страхової групи на фінансовий стан страхової компанії; враховуючи, що ця Директива передбачає три методи здійснення такого обчислення; враховуючи, що прийнято принцип еквівалентності методів по суті;

(9) Враховуючи, що на платоспроможність пов'язаної дочірньої страхової компанії страхової холдингової компанії, компанії, що здійснює перестрахування, або страхової компанії держави, що не є членом ЄС, можуть впливати фінансові ресурси групи, до якої вона входить, а також розподіл фінансових ресурсів у межах цієї групи; враховуючи, що компетентні органи повинні бути забезпечені засобами для здійснення додаткового нагляду та вжиття необхідних заходів на стадії, коли платоспроможність страхової компанії є чи може бути під ризиком;

(10) Враховуючи, що компетентні органи повинні мати доступ до всієї інформації, необхідної для здійснення додаткового нагляду; враховуючи необхідність налагодження співпраці між органами, відповідальними за нагляд за страховими компаніями, так само як і між цими органами та органами, відповідальними за здійснення нагляду у інших фінансових секторах;

(11) Враховуючи, що операції всередині групи можуть вплинути на фінансовий стан страхової компанії; враховуючи, що компетентні органи мають бути спроможними здійснювати загальний нагляд за певними типами таких операцій всередині групи і вживати необхідних заходів на стадії, коли платоспроможність страхової компанії є чи може бути під ризиком,

ПРИЙНЯЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Для цілей цієї Директиви:

(a) страхова компанія означає компанію, яка отримала ліцензію у відповідності до статті 6 Директиви 73/239/ЄЕС або статті 6 Директиви 79/267/ЄЕС;

(b) страхова компанія держави, що не є членом ЄС означає компанію, яка потребувала б ліцензії у відповідності до статті 6 Директиви 73/239/ЄЕС або статті 6 Директиви 79/267/ЄЕС, якби її головний офіс знаходився на території Співтовариства;

(c) компанія, що здійснює перестрахування, означає компанію, іншу, ніж страхова компанія, та страхова компанія держави, що не є членом ЄС, основною діяльністю якої є взяття на себе ризиків, переданих страховою компанією, страховою компанією держави, що не є членом ЄС, чи іншою компанією, що здійснює перестрахування;

(d) материнська компанія - материнська компанія у значенні статті 1 Директиви 83/349/ЄЕС8, а також будь-яка компанія, яка, за визначенням компетентних органів, ефективно здійснює домінуючий вплив на іншу компанію;

8 Сьома Директива Ради 83/349/ЄЕС від 13 червня 1983 року, що грунтується на статті 54(3)(g) Договору про консолідовані звіти (OJ L 193, 18.7.1983, p. 1) Директива з останніми змінами і доповненнями, внесеними Актом про приєднання від 1994 року;

(e) дочірня компанія - дочірня компанія у значенні статті 1 Директиви 83/349/ЄЕС, а також будь-яка компанія на яку, за визначенням компетентних органів, материнська компанія ефективно здійснює домінуючий вплив. Усі дочірні компанії дочірніх компаній вважаються дочірніми компаніями материнської компанії, що керує такими компаніями;

(f) участь - участь у значенні статті 17, перше речення, Директиви 78/660/ЄЕС9, або володіння, пряме чи опосередковане, 20% чи більше прав голосу чи капіталу компанії;

9 Четверта Директива Ради 78/660/ЄЕС від 25 липня 1978 року, що грунтується на статті 54(3)(g) Договору про річну звітність певних типів компаній (OJ L 222, 14.8.1978, p. 11) Директива останніми змінами і доповненнями, внесеними Актом про приєднання від 1994 року.

(g) особа, що приймає участь - материнська компанія або інша особа, яка здійснює участь;

(h) пов'язана особа - дочірня компанія чи інша особа, в якій здійснюють участь;

(i) страхова холдингова компанія - материнська компанія, головна діяльність якої полягає у придбаванні та володінні участю у дочірній компанії, у випадках, коли ці дочірні компанії є винятково, чи головним чином, страховими компаніями, компаніями, що здійснюють перестрахування чи страховими компаніями держави, що не є членом, причому принаймні одна з таких дочірніх компаній має бути страховою компанією;

(j) холдингова компанія зі змішаною діяльністю - материнська компанія, інша ніж страхова компанія, страхова компанія держави, що не є членом, компанія, що здійснює перестрахування чи страхова холдингова компанія, що включає як мінімум одну страхову компанію серед його дочірніх компаній;

(k) компетентні органи - національні органи влади, уповноважені законом чи іншим нормативно-правовим актом на здійснення нагляду за страховими компаніями.

1. На додаток до положень Директив 73/239/ЄЕС та 79/267/ЄЕС, що встановлюють правила нагляду за страховими компаніями, держави-члени передбачають, що нагляд за будь-якою страховою компанією, що є особою, яка приймає участь принаймні у одній страховій компанії, компанії, що здійснює перестрахування або страховій компанії держави, що не є членом, доповнюється у спосіб, передбачений Статтею 5(2), 6, 8 і 9.

2. Кожна страхова компанія, материнською компанією якої є холдингова страхова компанія, компанія, що здійснює перестрахування чи страхова компанія держави, що не є членом, підлягає додатковому нагляду у спосіб, передбачений Статтею 5(2), 6, 8 і 10.

3. Кожна страхова компанія, материнською компанією якої є холдингова компанія зі змішаною діяльністю, підлягає додатковому нагляду у спосіб, передбачений Статтею 5(2), 6 і 8.

1. Здійснення додаткового нагляду у відповідності до Статті 2 ніяким чином не означає, що вимагається, щоб компетентні органи відігравали наглядову роль по відношенню до страхової компанії держави, що не є членом, холдингової страхової компанії чи холдингової компанії зі змішаною діяльністю або компанії, що здійснює перестрахування, що розглядаються індивідуально.

2. Додатковий нагляд враховує:

- пов'язаних осіб страхової компанії,

- осіб, що приймають участь у страховій компанії,

- пов'язаних осіб осіб, що приймають участь у страховій компанії, про які йдеться в Статтях 5, 6, 8, 9 і 10.

3. Держави-члени можуть вирішити не враховувати у додатковому нагляді, про який йдеться в Статті 2, компанії, головні офіси яких знаходяться на території держави, що не є членом, у випадках, коли існують правові перешкоди для передачі необхідної інформації, не порушуючи положення Додатка I, пункту 2.5, а також Додатка II, пункту 4.

Крім того, компетентні органи, відповідальні за здійснення нагляду, можуть у випадках, що перераховані нижче, вирішувати для кожного конкретного випадку не брати компанію до уваги при здійсненні додаткового нагляду, про який йдеться в Статті 2:

- якщо компанія, яка повинна бути включена, не представляє інтересу для цілей додаткового нагляду за страховими компаніями,

- якщо включення фінансового стану компанії було б неналежним чи оманливим для цілей додаткового нагляду за страховими компаніями.

1. Додатковий нагляд здійснюється компетентними органами держави-члена, в якій страхова компанія отримала ліцензію згідно Статті 6 Директиви 73/239/ЄЕС або Статті 6 Директиви 79/267/ЄЕС.

2. У випадках, коли страхові компанії, що отримали ліцензію у двох чи більше державах-членах, мають материнську компанію у вигляді тієї самої холдингової страхової компанії, компанії, що здійснює перестрахування, страхової компанії держави, що не є членом, або страхової холдингової компанії зі змішаною діяльністю, компетентні органи відповідних держав-членів можуть досягти згоди щодо того, котра з них є відповідальною за здійснення додаткового нагляду.

3. У випадках, коли держава-член має більше одного компетентного органу для пруденційного контролю за страховими компаніями і компаніями, що здійснюють перестрахування, така держава-член вживає необхідних заходів щодо організації співробітництва між цими органами.

1. Держави-члени визначають, що компетентні органи вимагають, щоб кожна страхова компанія, що підлягає додатковому нагляду, мала однакові внутрішні механізми контролю щодо створення будь-яких даних, а також інформації, що стосується мети такого додаткового нагляду.

2. Держави-члени вживають належних заходів для забезпечення того, щоб у межах їх юрисдикції не існувало правових перешкод, що заважають компаніям, що підлягають додатковому нагляду, та їх пов'язаним особам і особам, що приймають участь, обмінюватися між собою будь-якою інформацією, що є істотною для цілей такого додаткового нагляду.

1. Держави-члени забезпечують, щоб їх компетентні органи, відповідальні за здійснення додаткового нагляду, мали доступ до будь-якої інформації, яка може бути істотною для цілей нагляду за страховою компанією, що підлягає додатковому нагляду. Компетентні органи можуть звертатися безпосередньо до відповідних компаній, про які йдеться в Статті 3(2), для отримання необхідної інформації, тільки якщо така інформація вимагалась від страхової компанії і не була надана ним.

2. Держави-члени передбачають, що їх компетентні органи можуть здійснювати у межах їх територій як самі, так і через посередництво осіб, яких вони призначають для цієї мети, підтвердження на місці інформації, про яку йдеться в пункті 1, у:

- страховій компанії, яка підлягає додатковому нагляду,

- дочірніх компаніях цієї страхової компанії,

- материнських компаніях цієї страхової компанії,

- дочірніх компаніях материнської компанії цієї страхової компанії.

3. У випадках, коли при застосуванні цієї Статті, компетентні органи однієї держави-члена у деяких випадках бажають перевірити важливу інформацію, що стосується компанії, розташованої на території іншої держави-члена, яка є пов'язаною страховою компанією, дочірньою компанією, материнською компанією чи дочірньою компанією материнської компанії страхової компанії, що підлягає додатковому нагляду, вони повинні звернутися з запитом до компетентних органів такої іншої держави-члена, про проведення перевірки на місці. Органи, що отримують такі запити, повинні діяти у межах своєї юрисдикції, здійснюючи підтвердження самостійно, дозволяючи органам, що подали запит, здійснити її або дозволити аудитору чи експерту здійснити її.

1. У випадках, коли страхові компанії, що здійснюють підприємницьку діяльність у різних державах-членах прямо чи опосередковано пов'язані чи мають спільну компанію, яка приймає участь, - компетентні органи кожної держави-члена доводять до відома одне одного за запитом, всю істотну інформацію, що може дозволити чи сприяти здійсненню нагляду згідно до цієї Директиви, і за власною ініціативою доводять до відома інформацію, яку вони вважають істотною для інших компетентних органів.

2. У випадках, коли страхова компанія і або будь-яка кредитна установа, як визначено Директивою 77/780/ЄЕС10, або інвестиційна фірма, як визначено Директивою 93/22/ЄЕС11, чи вони обидві, є прямо чи опосередковано пов'язаними чи мають спільну компанію, яка приймає участь, - компетентні органи і органи, що мають державні обов'язки щодо здійснення нагляду за цими чи іншими компаніями тісно співпрацюють. Без шкоди до своїх відповідних обов'язків, ці органи забезпечують один одного будь-якою інформацією, яка, вірогідно, може полегшити їх завдання, зокрема у рамках цієї Директиви.

10 Перша Директива Ради 77/780/ЄЕС від 12 грудня 1977 року щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень стосовно започаткування та ведення діяльності кредитних установ (OJ L 322, 17.12.1977, p. 30). Директива з останніми змінами і доповненнями, внесеними Директивою 96/13/ЄС (OJ L 66, 16.3.1996, p. 15).

11 Директива Ради 93/22/ЄЕС від 10 травня 1993 року про надання послуг у сфері охорони (OJ L 141, 11.6.1993, p. 27). Директива з останніми змінами і доповненнями, внесеними Директивою 97/9/ЄС (OJ L 84, 26.3.1997, p. 22).

3. Інформація, отримана відповідно до цієї Директиви і, зокрема, будь-який обмін інформацією між компетентними органами, який передбачається цією Директивою, потрапляють у сферу дії положень щодо захисту професійної таємниці, як визначено Статтею 16 Директиви 92/49/ЄЕС і Статтею 15 Директиви 92/96/ЄЕС.

1. Держави-члени передбачають, що компетентні органи здійснюють загальний нагляд за операціями між:

(a) страховою компанією та:

(i) пов'язаною особою страхової компанії;

(ii) особою, що приймає участь у страховій компанії;

(iii) пов'язаною особою особи, що приймає участь у страховій компанії;

(b) страховою компанією та фізичною особою, яка має участь у:

(i) страховій компанії чи у будь-якій її пов'язаній особі;

(ii) особі, що приймає участь у страховій компанії;

(iii) пов'язаній особі особи, що приймає участь у страховій компанії.

Ці операції зокрема стосуються:

- займу,

- гарантій та позабалансових операцій,

- елементів, що стосуються маржі платоспроможності,

- інвестицій,

- операцій перестрахування,

- угод розподілу витрат.

2. З цією метою держави-члени вимагають принаймні річної звітності страхових компаній компетентним органам щодо істотних операцій, як передбачається в пункті 1.

Якщо на основі цієї інформації виявляється, що платоспроможність страхової компанії є чи може бути під ризиком, компетентні органи на рівні страхової компанії вживають відповідних заходів.

1. У випадку, про який йдеться в Статті 2(1), держави-члени вимагають, щоб обчислення скоригованої платоспроможності здійснювалося відповідно Додатка I.

2. Будь-яка пов'язана особа, особа, що приймає участь, або пов'язана особа особи, що приймає участь, включається до розрахунку, про який ідеться в пункті 1.

3. Якщо розрахунок, про який ідеться в пункті 1, показує, що скоригована платоспроможність є негативною, компетентні органи вживають необхідних заходів на рівні відповідної страхової компанії.

1. У випадку, про який ідеться в Статті 2(2), держави-члени вимагають застосування методу додаткового нагляду у відповідності до Додатка II.

2. У випадку, про який ідеться в Статті 2(2), розрахунок включає усі пов'язані особи страхової холдингової компанії, компанії, що здійснює перестрахування, або страхової компанії держави, що не є членом, у спосіб, що передбачений в Додатку II.

3. Якщо на основі даного розрахунку компетентні органи роблять висновок, що платоспроможність дочірньої страхової компанії страхової холдингової компанії, компанії, що здійснює перестрахування чи страхової компанії держави, що не є членом, є чи може бути під ризиком, вони вживають належних заходів на рівні такої страхової компанії.

1. Держави-члени не пізніше 5 червня 2000 року приймають закони, підзаконні та адміністративні положення, необхідні для приведення у відповідність з цією Директивою. Вони негайно інформують про це Комісію.

2. Держави-члени забезпечують, що положення, про які йдеться в пункті 1, спочатку застосовуються до нагляду за звітами за фінансові роки, що починаються з 1 січня 2001 року чи протягом такого календарного року.