Статус Конвенції див.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 2 червня 1982 року на шістдесят восьму сесію,

нагадуючи принципи, закріплені у Конвенції 1962 року про рівноправність у галузі соціального забезпечення, які стосуються не тільки рівності ставлення, а й збереження набутих прав і прав, що набуваються щодо всіх галузей соціального забезпечення, на які поширюється Конвенція 1952 року про мінімальні норми соціального забезпечення,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно збереження прав працівників-мігрантів у галузі соціального забезпечення (перегляд Конвенції 48), що є пунктом 4 порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює 21 червня 1982 року нижченаведену Конвенцію, яка називатиметься Конвенцією 1982 року про збереження прав у галузі соціального забезпечення:

Відповідно до мети цієї Конвенції:

a) термін "член Організації" означає будь-якого члена Міжнародної організації праці, для якого ця Конвенція є чинною;

b) термін "законодавство" охоплює закони і постанови, а також правила в галузі соціального забезпечення;

c) термін "компетентний член Організації" означає члена Організації, за законодавством якого відповідна особа може звернутися по допомогу;

d) термін "установа" означає орган чи відомство, які безпосередньо відповідають за повне або часткове застосування законодавства члена Організації;

e) термін "біженець" має те саме значення, що й у статті 1 Конвенції від 28 липня 1951 року про статус біженців і в параграфі 2 статті 1 Протоколу від 31 січня 1967 року про статус біженців;

f) термін "особа без громадянства" має те саме значення, що й у статті 1 Конвенції від 28 вересня 1954 року про статус апатридів;

g) термін "член родини" означає осіб, яких визначають або визнають як таких чи як членів домашнього господарства на підставі законодавства, за яким відповідно призначається чи сплачується допомога, чи осіб, яких визначають взаємною угодою відповідних членів Організації; проте, якщо законодавство членами родини або домашнього господарства визнають лише осіб, що мешкають поруч із відповідною особою, то ця умова вважається виконаною щодо осіб, які перебувають на утриманні відповідної особи;

h) термін "особи, що втратили годувальника" означає осіб, яких визначають або визнають такими законодавством, за яким призначається допомога; у випадках, коли це законодавство розглядає як осіб, що втратили годувальника, які мешкали з померлим небіжчиком, ця умова вважається виконаною щодо осіб, які були на його утриманні;

i) термін "проживання" означає звичайне проживання;

j) термін "перебування" означає тимчасове перебування;

k) термін "періоди страхування" означає періоди сплачування внесків, роботи за наймом, професійної діяльності чи проживання, які визначають або визнають періодами страхування на підставі законодавства, згідно з яким їх набуто, а також будь-які інші періоди, прирівняні за цим законодавством до періодів страхування;

l) терміни "періоди роботи за наймом" та "періоди професійної діяльності" означають періоди, визначені або визнані як такі законодавством, згідно з якими їх було набуто, а також будь-які інші періоди, визнані цим законодавством відповідно еквівалентними періодами роботи за наймом чи професійної діяльності;

m) термін "періоди проживання" означає періоди проживання, визначені або визнані як такі законодавством, згідно з яким їх набуто;

n) термін "не обумовлений сплачуванням внесків" поширюється на види допомоги, призначення яких не залежить ні від прямої фінансової участі осіб, що підлягають забезпеченню, або їхнього нового наймача, ні від наявності стажу професійної діяльності, а також на системи, що надають лише такі види допомоги;

o) термін "види допомоги, призначені за перехідними системами" охоплює види допомоги, призначені особам, вік яких на день настання чинності застосовуваного законодавства перевищує встановлений, а також види допомоги, що призначаються як перехідний захід з урахуванням подій, що сталися, або періодів, набутих за межами дійсних кордонів території члена Організації.

1. З урахуванням положень параграфа 1 і пункту а) параграфа 3 статті 4 ця Конвенція поширюється на ті з нижчеперелічених галузей соціального забезпечення, стосовно яких член Організації має чинне законодавство:

a) медичне обслуговування;

b) допомоги на випадок хвороби;

c) допомоги по материнству;

d) допомоги по інвалідності;

e) допомоги по старості;

f) допомоги у разі втрати годувальника;

g) допомоги у разі трудового каліцтва та професійного захворювання;

h) допомоги по безробіттю;

i) родинні допомоги.

2. Ця Конвенція поширюється на види допомог на реабілітацію, передбачені законодавством, що стосується будь-якої з галузей соціального забезпечення, зазначених у параграфі 1 цієї статті.

3. Ця Конвенція поширюється на всі загальні й спеціальні системи соціального забезпечення, як обумовлені, так і не обумовлені сплачуванням внесків, а також на системи, пов'язані з обов'язками, покладеними законодавством на підприємства, стосовно будь-якої галузі соціального забезпечення, зазначеної в параграфі 1 цієї статті.

4. Ця Конвенція не поширюється ні на соціальні системи для службовців, ні на спеціальні системи для жертв війни, ні на системи соціальної та медичної допомоги.

1. З урахуванням положень параграфа 1 і пункту b) параграфа 3 статті 4 та параграфа 1 статті 9 ця Конвенція застосовується до осіб, на яких поширюється або поширювалось законодавство одного чи кількох членів Організації, до членів їхніх родин, а також до членів цих родин, що втратили годувальника, у всіх випадках, коли міжнародна система збереження прав, встановлена за цією Конвенцією, зобов'язує враховувати законодавство іншого члена Організації, а не того, на чиїй території проживають чи перебувають відповідні особи.

2. Ця Конвенція не передбачає застосування членом Організації її положень до осіб, яких з огляду на міжнародні акти вилучено зі сфери застосування законодавства цього члена Організації.

1. Члени Організації можуть здійснювати обов'язки, що випливають з розділів II-VI цієї Конвенції, через дво- чи багатосторонні акти, які гарантують виконання цих обов'язків на умовах, визначених за взаємною згодою відповідних членів Організації.

2. Незалежно від положень параграфа 1 цієї статті, положення параграфа 4 статті 7, параграфів 2 і 3 статті 8, параграфів 1 і 4 статті 9, статті 11, статті 12, статті 14 і параграфа 3 статті 18 цієї Конвенції безпосередньо застосовує кожний член Організації з моменту настання чинності цієї Конвенції для цього члена Організації.

3. В актах, що згадуються у параграфі 1 цієї статті, визначаються, зокрема:

a) галузі соціального забезпечення, до яких вони застосовуються з урахуванням принципу взаємності, зазначеного в статтях 6 і 10 цієї Конвенції; ці галузі охоплюють принаймні види допомоги по інвалідності, старості, у разі втрати годувальника та в разі трудового каліцтва і професійного захворювання, зокрема допомогу у зв'язку зі смертю, а також, з урахуванням положень параграфа і статті 10, медичне обслуговування, види допомоги на випадок хвороби, материнству і у разі трудового каліцтва і професійного захворювання, крім пенсій і допомоги у разі смерті, для членів Організації, які мають чинне законодавство в цих галузях;

b) категорії осіб, до яких вони застосовуються; до них належать принаймні працівники, які працюють за наймом, охоплюючи, у разі потреби, працівників прикордонних районів і сезонних працівників, а також члени їхніх родин і членів тих родин, що втратили годувальника, котрі є громадянами одного з відповідних членів Організації;

c) порядок відшкодування виплаченої допомоги та інших витрат, яких зазнала установа одного члена Організації за рахунок іншого члена Організації, крім випадків відмови від відшкодування;

d) правила, мета яких уникати неправомірного підсумовування внесків чи інших виплат і видів допомоги.

1. Ухиляючись від колізії правових норм і небажаних наслідків, які можуть виникнути для відповідних осіб у зв'язку з відсутністю захисту чи внаслідок неправомірного підсумовування внесків або інших виплат та видів допомоги, законодавство, застосовуване до осіб, на яких поширюється ця Конвенція, визначається за взаємною згодою відповідних членів Організації такими правилами:

a) працівники, які звичайно працюють за наймом на території одного з членів Організації, підпадають під дію його законодавства, навіть якщо вони проживають чи якщо підприємство, де вони працюють, юридично зареєстровано на території іншого члена Організації чи їхній наймач проживає на території іншого члена Організації;

b) працівники, які працюють не за наймом і звичайно здійснюють свою діяльність на території одного члена Організації, підпадають під дію його законодавства, навіть якщо вони проживають на території іншого члена Організації;

c) працівники, які працюють за наймом і не за наймом на борту судна, що плаває під прапором одного з членів Організації, підпадають під дію законодавства цієї держави, навіть якщо вони проживають або якщо підприємство, де вони працюють, юридично зареєстровано на території іншого члена Організації чи їхній наймач проживає на території іншого члена Організації;

d) особи, які не належать до економічно активного населення, підпадають під дію законодавства того члена Організації, на території якого вони проживають, тією мірою, наскільки на них поширюється захист, передбачений пунктами a) і c) цього параграфа.

2. Попри положення пунктів a)-c) параграфа 1 цієї статті, відповідні члени Організації можуть досягти домовленості про те, що певні категорії працівників, зокрема працівники, які працюють не за наймом, підпадають під дію законодавства того члена Організації, на території якого вони проживають.

3. За взаємною згодою відповідні члени Організації можуть запроваджувати в інтересах відповідних осіб інші вилучення з правил, викладених у пункті 1 цієї статті.

З урахуванням положень параграфа 3 а) статті 4 цієї Конвенції кожний член Організації прагне брати участь разом з будь-яким відповідним членом Організації у системі збереження набутих прав у будь-якій галузі соціального забезпечення, котра згадується у параграфі 1 статті 2 цієї Конвенції, стосовно якої кожний з членів Організації має чинне законодавство щодо осіб, котрі послідовно чи по черзі підпадають під дію законодавства зазначених членів Організації.

1. Система збереження набутих прав, згадана у статті 6 цієї Конвенції, передбачає потрібне підсумовування періодів страхування, роботи за наймом, професійної діяльності чи проживання, залежно від випадку, нагромаджених на підставі законодавства відповідних членів Організації, в цілях:

a) участі у добровільному страхуванні або продовження участі у страхуванні за власним розсудом, у разі потреби;

b) набуття, збереження чи поновлення прав та, у відповідному випадку, обчислення допомоги.

2. Періоди, нагромаджені на підставі законодавства двох чи більше членів Організації, враховуються лише один раз.

3. Відповідні члени Організації за взаємною згодою запроваджують у разі потреби спеціальні правила підсумовування різного роду періодів, що надають право на допомогу за спеціальними системами.

4. У разі, коли в особи нагромаджені періоди на підставі законодавства трьох чи більше членів Організації, що є сторонами різних дво- чи багатосторонніх актів, кожний член Організації, для якого водночас є чинними два або кілька відповідних актів, підсумовує, наскільки це потрібно, ці періоди відповідно до положень вищезгаданих актів з метою набуття, збереження чи поновлення прав на допомогу.

1. До того ж система забезпечення набутих прав, згадана у статті 6 цієї Конвенції, визначає порядок надання:

a) допомоги по інвалідості, старості та у разі втрати годувальника;

b) допомоги у разі професійного захворювання, а також, при потребі, пропорційний розподіл пов'язаних із цим витрат.

2. У випадку, зазначеному в параграфі 4 статті 7 цієї Конвенції, кожний член Організації, для якого водночас є чинними два чи більше відповідних актів, запроваджує положення цих актів для потреб обчислення допомог, наданих згідно з його законодавством, беручи до уваги періоди, підсумовані на підставі законодавств відповідних членів Організації.

3. Якщо член Організації, запроваджуючи положення параграфа 2 цієї статті, повинен на підставі двох або кількох дво- чи багатосторонніх актів надати одній і тій самій особі допомоги однакового виду, то він зобов'язаний надати лише допомоги, які найбільшою мірою відповідають інтересам цієї особи, у розмірах, встановлених при початковому призначенні цих допомог.

4. Незалежно від положень параграфа 2 цієї статті відповідні члени Організації можуть, у разі потреби, взяти за згодою додаткові положення для обчислення зазначених у параграфі 3 допомог.

1. Кожний член Організації гарантує виплачування грошової допомоги по інвалідності, старості, у разі втрати годувальника, пенсій у разі трудового каліцтва, а також особам, які є громадянами будь-якої держави-члена Організації, біженцями чи особами без громадянства, незалежно від місця їхнього проживання, з урахуванням заходів, яких, при потребі, буде вжито з цією метою за згодою між членами Організації чи з відповідними державами.

2. Незалежно від положень параграфа 1 цієї статті, відповідні члени Організації, що беруть участь у системі збереження набутих прав, згаданій у статті 6 цієї Конвенції, можуть домовитися гарантувати надання видів допомоги, зазначених у попередньому параграфі, правочинним особам, які проживають на території не того, що є компетентним, а іншого члена Організації, в рамках дво- або багатосторонніх угод, згаданих у параграфі 1 статті 4 цієї Конвенції.