Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 6 червня 1962 року на свою сорок шосту сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно рівноправності громадян країни та іноземців і осіб без громадянства у галузі соціального забезпечення, що є п'ятим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять восьмого дня червня місяця тисяча дев'ятсот шістдесят другого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1962 року про рівноправність у галузі соціального забезпечення:

Відповідно до потреб цієї Конвенції:

а) термін "законодавство" означає закони і постанови, а також правила в галузі соціального забезпечення;

b) термін "допомога" охоплює всі види допомоги, пенсій та виплат, з усіма можливими надбавками і нарахуваннями;

c) термін "допомоги, що надаються за перехідними режимами" означає допомоги, виплачувані особам, вік яких виявився старшим ніж встановленний до моменту настання чинності відповідного законодавства, або допомоги, виплачувані як перехідний засіб, з урахуванням випадків, які трапились поза нинішніми межами території члена Організації, або періодів стажу, набутих поза цими межами;

d) термін "допомога у зв'язку зі смертю" означає будь-яку суму, яка виплачується одноразово у зв'язку зі смертю;

e) термін "проживання" означає звичайне місце проживання;

f) термін "установлений" означає: визначений законодавством країни або який випливає з цього законодавства, в розумінні параграфа a);

g) термін "біженець" має те значення, яке йому надається в статті 1 Конвенції 1951 року про статус біженців;

h) термін "особа без громадянства" має те значення, яке йому надається в статті 1 Конвенції 1954 року про статус осіб без громадянства.

1. Будь-який член Організації може взяти на себе зобов'язання виконувати положення цієї Конвенції відносно однієї або кількох сфер соціального забезпечення, перелічених нижче, щодо яких він має законодавство, котре ефективно застосовується на його території до його власних громадян:

a) медична допомога;

b) допомога у зв'язку з хворобою;

c) допомога у зв'язку з вагітністю і пологами;

d) допомога по інвалідності;

e) допомога по старості;

f) допомога у зв'язку з втратою годувальника;

g) допомога у разі трудового каліцтва та професійного захворювання;

h) допомога по безробіттю;

i) родинні допомоги.

2. Кожний член Організації, щодо якого ця Конвенція набула чинності, застосовує її положення, котрі стосуються сфери або сфер соціального забезпечення, відносно яких він узяв на себе зобов'язання, що випливають з Конвенції.

3. Кожний член Організації зазначає у своїх ратифікаційних документах сферу або сфери соціального забезпечення, стосовно яких він бере на себе зобов'язання, що випливають з цієї Конвенції.

4. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може згодом повідомити Генерального директора Міжнародного бюро праці про те, що він бере на себе зобов'язання, котрі випливають з Конвенції стосовно однієї або кількох сфер соціального забезпечення, які не були зазначені в його ратифікаційних документах.

5. Зобов'язання, передбачені в параграфі 4 цієї статті, розглядаються як невід'ємна частка ратифікації і однаково чинні з нею від дня повідомлення.

6. Відповідно до мети застосування цієї Конвенції кожний член Організації, який ратифікував Конвенцію відносно будь-якої галузі соціального забезпечення, котру охоплює законодавство, яке передбачає види допомоги такого роду, як ті, що зазначено в пунктах a) і b) нижче, повідомляє Генерального директора Міжнародного бюро праці про види допомоги, передбачені його законодавством, які він розглядає як:

a) види допомоги, відмінні від тих, надання яких залежить від прямої фінансової участі осіб, котрі підлягають забезпеченню, чи їхнього роботодавця або від наявності певного трудового стажу; чи

b) види допомоги, які надаються за перехідними режимами.

7. Повідомлення, згадане в параграфі 6 цієї статті, здійснюється в момент ратифікації або сповіщення, згідно з пунктом 4 цієї статті, а повідомлення про законодавчі акти, ухвалені згодом, надсилається в тримісячний строк від дня їхнього ухвалення.

1. Кожний член Організації, стосовно якого ця Конвенція є чинною, надає на своїй території громадянам будь-якого іншого члена Організації, стосовно якого ця Конвенція також є чинною, однакові права зі своїми громадянами як відносно поширення на них законодавства, так і відносно права на допомогу в кожній галузі соціального забезпечення, щодо якої він взяв на себе зобов'язання, котрі випливають з цієї Конвенції.

2. Відносно допомоги у разі втрати годувальника рівні права поширюються на утриманців громадян члена Організації, щодо якого ця Конвенція є чинною, незалежно від громадянства таких утриманців.

3. Ніщо в попередніх параграфах цієї статті не означає, що член Організації зобов'язаний застосовувати положення цих параграфів відносно допомог певного виду соціального забезпечення до громадян іншого члена Організації, який має законодавство з цього виду соціального забезпечення, але який не надає рівності в цій галузі громадянам першого члена Організації.

1. Стосовно допомог, рівноправність забезпечується без будь-якої умови щодо проживання. Але вона може бути обумовлена проживанням, відносно допомог будь-якої певної сфери соціального забезпечення, для громадян будь-якого члена Організації, чиє законодавство обумовлює виплату допомог тієї самої сфери соціального забезпечення проживанням на його території.

2. Незалежно від положень параграфа 1 цієї статті, надання видів допомоги, перелічене у параграфі 6 a) статті 2, - за винятком медичної допомоги, допомог у зв'язку з хворобою, допомоги у разі трудового каліцтва і професійного захворювання та родинних допомог, може бути підпорядковано умові проживання на території того члена Організації, згідно з чиїм законодавством нараховуються дані види допомоги, і вимозі, щоб одержувач або, відносно до виплати допомоги у зв'язку з втратою годувальника, сам годувальник перебував там протягом певного строку, який, залежно від випадку, не повинен перевищувати:

a) шести місяців безпосередньо перед поданням заяви про призначення допомоги відносно допомоги у зв'язку з вагітністю і пологами та допомоги по безробіттю;

b) п'яти безперервних років, які безпосередньо передують заяві про призначення допомоги по інвалідності або які безпосередньо передують смерті - відносно допомоги у зв'язку з втратою годувальника;

c) десяти років після досягнення вісімнадцятирічного віку, причому цей період може охоплювати п'ять безперервних років, які безпосередньо передують поданню заяви, - щодо допомоги по старості.

3. Особливі положення можуть передбачатись щодо допомог за перехідними режимами.

4. Заходи, потрібні для уникнення дублювання у виплаті допомоги, встановлюються у разі потреби особливими угодами між відповідними членами Організації.

1. Крім застосування положень статті 4, кожний член Організації, який взяв на себе зобов'язання, що випливають з цієї Конвенції, стосовно однієї або кількох сфер соціального забезпечення, забезпечує своїм громадянам і громадянам будь-якого іншого члена Організації, який взяв на себе зобов'язання, котрі випливають з цієї Конвенції, щодо відповідної сфери або сфер, якщо дані особи проживають за кордоном, надання допомоги по інвалідності, по старості, у зв'язку з втратою годувальника та одноразової допомоги у зв'язку зі смертю, а також надання допомоги у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, за умови вжиття з цією метою, у разі потреби, заходів згідно з положеннями статті 8.