- Правова система ipLex360
- Законодавство
- Регламент
02017R2402 - UA - 09.04.2021 - 001.001
Цей текст слугує суто засобом документування і не має юридичної сили. Установи Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на EUR-Lex
(До
Розділу V: Економічне та галузеве співробітництво
РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 2017/2402
від 12 грудня 2017 року
про встановлення загальних рамкових умов для сек’юритизації та створення спеціальної рамки для простої, прозорої та стандартизованої сек’юритизації, та внесення змін до директив 2009/65/ЄС,
2009/138/ЄС та 2011/61/ЄС та регламентів (ЄС) № 1060/2009 та (ЄС) № 648/2012
(OBL347, 28.12.2017, с. 35)
Зі змінами, внесеними:
|
Офіційний вісник |
№ |
сторінка |
дата |
РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 2021/557 від 31 березня 2021 року |
L 116 |
1 |
06.04.2021 |
РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 2017/2402
від 12 грудня 2017 року про встановлення загальних рамкових умов для сек’юритизації та створення спеціальної рамки для простої, прозорої та стандартизованої сек’юритизації, та внесення змін до директив 2009/65/ЄС, 2009/138/ЄС та 2011/61/ЄС та регламентів (ЄС) № 1060/2009 та (ЄС) № 648/2012
ГЛАВА 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Предмет і сфера застосування
1. Цей Регламент встановлює загальні рамкові умови для сек’юритизації. У ньому визначається сек’юритизація та встановлюються вимоги щодо комплексної перевірки, утримання ризику та прозорості для сторін, що беруть участь у сек’юритизаціях, критерії надання кредитів, вимоги щодо продажу сек’юритизацій непрофесійним клієнтам, заборона ресек’юритизації, вимоги до суб’єктів спеціального призначення для цілей сек’юритизації, а також умови та процедури для репозиторіїв із сек’юритизації. Він також створює спеціальну рамку для простої, прозорої та стандартизованої сек’юритизації.
2. Цей Регламент застосовується до інституційних інвесторів, а також до оригінаторів, спонсорів, первинних кредиторів і суб’єктів спеціального призначення для цілей сек’юритизації.
Стаття 2. Терміни та означення
Для цілей цього Регламенту застосовують такі терміни та означення:
(1) "сек’юритизація" означає операцію або схему, у рамках якої кредитний ризик, пов’язаний з експозицією або пулом експозицій, розділяють на транші і яка має всі із зазначених нижче характеристик:
(a) платежі в рамках операції або схеми залежать від виконання зобов’язань за експозицією або пулом експозицій;
(b) субординація траншів визначає розподіл втрат під час здійснення операції або схеми;
(c) у рамках операції або схеми не створюються експозиції, що мають усі характеристики, визначенні у
статті 147(8) Регламенту (ЄС) № 575/2013;
(2) "суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації" означає корпорацію, траст або іншого суб’єкта, крім оригінатора або спонсора, створеного з метою проведення однієї або більше сек’юритизацій, діяльність якого обмежується діяльністю, необхідною для досягнення зазначеної мети, і структура якого передбачає відокремлення зобов’язань суб’єкта спеціального призначення для цілей сек’юритизації від зобов’язань оригінатора;
(3) "оригінатор" означає суб’єкта, який:
(a) самостійно або через пов’язаних суб’єктів, прямо або опосередковано брав участь у початковій угоді, з якої виникли зобов’язання або потенційні зобов’язання боржника або потенційного боржника, що спричинили експозиції, що їх сек’юритизують; або
(b) за власний рахунок купує експозиції третьої особи і здійснює їх сек’юритизацію;
(4) "ресек’юритизація" означає сек’юритизацію, де принаймні одна з базисних експозицій є позицією сек’юритизації;
(5) "спонсор" означає кредитну установу, незалежно від того, чи вона розташована на території Союзу, як означено в пункті (1)
статті 4 (1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, або інвестиційну фірму, як означено в пункті (1)
статті 4 (1) Директиви 2014/65/ЄС, іншу ніж оригінатор, що:
(a) створює та управляє програмою забезпечених активами комерційних паперів або іншою сек’юритизацією з придбанням експозицій у третіх осіб, або
(b) ініціює програму забезпечених активами комерційних паперів або іншу сек’юритизацію з придбанням експозицій у третіх осіб та делегує поточне активне управління портфелем, пов’язаним із такою сек’юритизацією, суб’єкту, авторизованому на здійснення такої діяльності згідно з Директивою
2009/65/ЄС, Директивою
2011/61/ЄС або Директивою
2014/65/ЄС;
(6) "транш" означає встановлений на договірній основі сегмент кредитного ризику, пов’язаного з експозицією або пулом експозицій, у якому позиція передбачає вищий або нижчий ризик втрат за кредитом, ніж позиція з такою самою сумою в іншому сегменті, без урахування кредитного захисту, наданого третіми особами безпосередньо власникам позицій у такому сегменті або в інших сегментах;
(7) "програма забезпечених активами комерційних паперів" означає програму сек’юритизацій, у рамках якої переважно випускаються цінні папери у формі забезпеченого активами комерційного паперу з початковим строком погашення один рік або менше;
(8) "операція із забезпеченими активами комерційними паперами" означає сек’юритизацію в рамках програми забезпечених активами комерційних паперів;
(9) "традиційна сек’юритизація" означає сек’юритизацію, яка передбачає передачу економічного інтересу в експозиціях, що їх сек’юритизують, шляхом переходу права власності на такі експозиції від оригінатора до суб’єкта спеціального призначення для цілей сек’юритизації або шляхом субучасті суб’єкта спеціального призначення для цілей сек’юритизації, причому випущені цінні папери не є платіжними зобов’язаннями оригінатора;
(10) "синтетична сек’юритизація" означає сек’юритизацію, у рамках якої передача ризику досягається за рахунок використання кредитних деривативів або гарантій, а експозиції, що їх сек’юритизують, залишаються експозиціями оригінатора;
(11) "інвестор" означає фізичну чи юридичну особу, що тримає позицію сек’юритизації;
(12) "інституційний інвестор" означає інвестора, що є одним із таких суб’єктів:
(a) страховою компанією, як означено в пункті (1)
статті 13 Директиви 2009/138/ЄС;
(b) перестраховою компанією, як означено в пункті (4)
статті 13 Директиви 2009/138/ЄС;
(c) установою професійного пенсійного забезпечення, що підпадає під дію Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС)
№ 2016/2341 (- 1) згідно зі статтею 2 зазначеної Директиви, крім випадків, коли держави-члени вирішили повністю або частково не застосовувати зазначену Директиву до такої установи згідно зі
статтею 5 зазначеної Директиви; або інвестиційним менеджером чи авторизованим суб’єктом, призначеним установою професійного пенсійного забезпечення відповідно до
статті 32 Директиви (ЄС) 2016/2341;
(d) управителем альтернативного інвестиційного фонду (АІФ), як означено в пункті (b)
статті 4 (1) Директиви 2011/61/ЄС, що здійснює управління альтернативними інвестиційними фондами та/або їх реалізацію в Союзі;
(e) управлінською компанією компанії колективного інвестування в обігові цінні папери (UCITS), як означено в пункті (b)
статті 2 (1) Директиви 2009/65/ЄС;
(f) UCITS із внутрішнім управлінням, яка є інвестиційною компанією, авторизованою згідно з Директивою
2009/65/ЄС, і яка не призначила управлінську компанію, авторизовану згідно із зазначеною Директивою, для цілей управління;
(g) кредитною установою, як означено в пункті (1)
статті 4 (1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, або інвестиційною фірмою, як означено в пункті (2)
статті 4 (1) зазначеного Регламенту;
(13) "сервісний агент" означає суб’єкта, який здійснює поточне управління пулом придбаної дебіторської заборгованості або базисними кредитними експозиціями;
(14) "механізм підтримки ліквідності" означає позицію сек’юритизації, що виникає з договірної угоди про надання фінансування для забезпечення своєчасності грошових потоків для інвесторів;
(15) "відновлювана експозиція" означає експозицію, у рамках якої залишки заборгованості позичальників дозволяється змінювати, залежно від їхніх рішень взяти або виплатити позику, до погодженого ліміту;
(16) "відновлювана сек’юритизація" означає сек’юритизацію, у рамках якої структура сек’юритизації відновлюється за рахунок додавання або вилучення експозицій до/з пулу експозицій, незалежно від відновлення чи невідновлення експозицій;
(17) "положення про дострокове погашення" означає договірне положення в рамках сек’юритизації відновлюваних експозицій або відновлюваної сек’юритизації, згідно з яким у разі настання визначених подій позиції сек’юритизації інвесторів повинні бути виплачені до настання початково визначеного строку погашення таких позицій;
(18) "транш перших втрат" означає найбільш субординований транш у рамках сек’юритизації, що є першим траншем, який понесе втрати за сек’юритизованими експозиціями і таким чином забезпечить захист траншу других втрат та, у відповідних випадках, траншів із вищим рейтингом;
(19) "позиція сек’юритизації" означає експозицію в сек’юритизації;
(20) "первинний кредитор" означає суб’єкта, який, самостійно або через пов’язаних суб’єктів, прямо або опосередковано, уклав початкову угоду, з якої виникли зобов’язання або потенційні зобов’язання боржника або потенційного боржника, що спричинили експозиції, що їх сек’юритизують;
(21) "програма забезпечених активами комерційних паперів із повною підтримкою" означає програму забезпечених активами комерційних паперів, яку безпосередньо та повністю підтримує її спонсор шляхом надання суб’єкту (суб’єктам) спеціального призначення для цілей сек’юритизації одного або більше механізмів підтримки ліквідності, що покривають принаймні всі з таких елементів:
(a) усі ризики ліквідності та кредитні ризики програми забезпечених активами комерційних паперів;
(b) будь-які істотні ризики розмивання експозицій, що їх сек’юритизують;
(c) будь-які інші витрати на рівні операції із забезпеченими активами комерційними паперами та програми забезпечених активами комерційних паперів, якщо необхідно гарантувати інвестору виплату в повному обсязі будь-якої суми за забезпеченими активами комерційними паперами;
(22) "операція із забезпеченими активами комерційними паперами з повною підтримкою" означає операцію із забезпеченими активами комерційними паперами, яка на рівні операції або на рівні програми забезпечених активами комерційних паперів підтримується механізмом підтримки ліквідності, що покриває принаймні всі з таких елементів:
(a) усі ризики ліквідності та кредитні ризики операції із забезпеченими активами комерційними паперами з повною підтримкою;
(b) будь-які істотні ризики розмивання експозицій, що їх сек’юритизують у рамках операції із забезпеченими активами комерційними паперами;
(c) будь-які інші витрати на рівні операції із забезпеченими активами комерційними паперами та програми забезпечених активами комерційних паперів, якщо необхідно гарантувати інвестору виплату в повному обсязі будь-якої суми за забезпеченими активами комерційними паперами;
(23) "репозиторій із сек’юритизації" означає юридичну особу, яка в централізованому порядку збирає та веде записи щодо сек’юритизацій.
Для цілей статті 10 цього Регламенту покликання у статтях 61, 64, 65, 66, 73, 78, 79 та 80 Регламенту (ЄС) № 648/2012 на "торговий репозиторій" необхідно тлумачити як покликання на "репозиторій із сек’юритизації";
(24) "непрацююча експозиція" означає експозицію, що відповідає будь-якій з умов, визначених у
статті 47a(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013;
(25) "сек’юритизація непрацюючих експозицій" означає сек’юритизацію, забезпечену тлом непрацюючих експозицій, номінальна вартість яких складає не менше ніж 90% загальної номінальної вартості пулу на момент створення та в будь-який подальший момент, коли активи додають або вилучають до/з базисного пулу у зв’язку з поповненням, реструктуризацією або через будь-яку іншу відповідну причину;
(26) "договір кредитного захисту" означає договір, укладений між оригінатором та інвестором для передачі кредитного ризику, пов’язаного із сек’юритизованими експозиціями, від оригінатора до інвестора з використанням кредитних деривативів або гарантій, за яким оригінатор зобов’язується сплатити суму, відому як "премія за кредитний захист", інвестору, а інвестор зобов’язується сплатити суму, відому як "виплата за кредитним захистом", оригінатору в разі настання однієї з визначених на договірній основі кредитних подій;
(27) "премія за кредитний захист" означає суму, яку оригінатор зобов’язався сплатити інвестору за договором кредитного захисту за кредитний захист, обіцяний інвестором;
(28) "виплата за кредитним захистом" означає суму, яку інвестор зобов’язався сплатити оригінатору за договором кредитного захисту в разі настання кредитної події, визначеної в договорі кредитного захисту;
(29) "синтетичний надлишковий спред" означає суму, яка, згідно з документацією щодо синтетичної сек’юритизації, визначена на договірній основі оригінатором для поглинання втрат за сек’юритизованими експозиціями, що можуть статися до дати погашення за операцією;
(30) "фактори сталості" означає фактори сталості, як означено в пункті (24) статті 2 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2019/2088 (- 2);
(31) "невідшкодовувана знижка із ціни купівлі" означає різницю між залишком заборгованості за експозиціями в базисному пулі та ціною, за якою оригінатор продає такі експозиції суб’єкту спеціального призначення для цілей сек’юритизації, яку не відшкодовують ні оригінатору, ні первинному кредитору.
Стаття 3. Продаж сек’юритизацій непрофесійним клієнтам
1. Продавець позиції сек’юритизації може продати таку позицію непрофесійному клієнту, як означено в пункті 11
статті 4 (1) Директиви 2014/65/ЄС, тільки якщо виконані всі зазначені нижче умови:
(a) продавець позиції сек’юритизації здійснив перевірку придатності згідно зі
статтею 25(2) Директиви 2014/65/ЄС;
(b) продавець позиції сек’юритизації переконався на підставі результатів перевірки, зазначеної в пункті (a), що позиція сек’юритизації є придатною для такого непрофесійного клієнта;
(c) продавець позиції сек’юритизації невідкладно повідомив результати перевірки придатності у звіті для непрофесійного клієнта.
2. Якщо виконані умови, визначені в параграфі 1 і портфель фінансових інструментів такого непрофесійного клієнта не перевищує 500000 євро, продавець повинен забезпечити, на підставі інформації, наданої непрофесійним клієнтом відповідно до параграфа 3, щоб непрофесійний клієнт інвестував сукупну суму, що не перевищує 10% портфеля фінансових інструментів такого клієнта, у позиції сек’юритизації та щоб початкова мінімальна сума, інвестована в одну або більше позицій сек’юритизації, становила 10000 євро.
3. Непрофесійний клієнт повинен надати продавцю точну інформацію про портфель фінансових інструментів непрофесійного клієнта, у тому числі про будь-які інвестиції в позиції сек’юритизації.
4. Для цілей параграфів 2 і 3 портфель фінансових інструментів непрофесійного клієнта включає грошові депозити та фінансові інструменти, за винятком будь-яких фінансових інструментів, наданих у якості забезпечення.
Стаття 4. Вимоги до суб’єктів спеціального призначення для цілей сек’юритизації
Суб’єкти спеціального призначення для цілей сек’юритизації не повинні бути засновані у третій країні, до якої застосовується будь-яке із зазначених нижче положень:
(a) третя країна входить до переліку як третя країна з високим ризиком, що характеризується стратегічними недоліками режиму протидії відмиванню грошей та фінансуванню тероризму, згідно зі
статтею 9 Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/849 (- 3);
(aa) третя країна входить до переліку некооперативних юрисдикцій для цілей оподаткування ЄС у додатку І;
(b) третя країна не підписала угоду з державою-членом, щоб гарантувати, що така третя країна повністю відповідає стандартам, передбаченим у статті 26 Модельної конвенції Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) щодо податків на доходи і капітал або в Модельній угоді ОЕСР про обмін інформацією з податкових питань, і забезпечує ефективний обмін інформацією з податкових питань, включно з будь-якими багатосторонніми податковими угодами.
Щодо суб’єкта спеціального призначення для цілей сек’юритизації, заснованого після 09 квітня 2021 року в юрисдикції, згаданій у додатку II у зв’язку з тим, що в ній діє несприятливий податковий режим, інвестор повинен повідомити про інвестиції в цінні папери, випущені таким суб’єктом спеціального призначення для цілей сек’юритизації, компетентним податковим органам держави-члена, у якій інвестор є резидентом для цілей оподаткування.
ГЛАВА 2
ПОЛОЖЕННЯ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО ВСІХ СЕК’ЮРИТИЗАЦІЙ
Стаття 5. Вимоги щодо комплексної перевірки для інституційних інвесторів
1. Перш ніж придбати позицію сек’юритизації, інституційний інвестор, інший ніж оригінатор, спонсор або первинний кредитор, повинен перевірити, що:
(a) якщо оригінатор або первинний кредитор, заснований у Союзі, не є кредитною установою або інвестиційною фірмою, як означено в пунктах (1) та (2) статті 4(1) Регламенту (ЄС)
№ 575/2013 , оригінатор або первинний кредитор надає всі кредити, з яких виникають базисні експозиції, на основі обґрунтованих і чітко визначених критеріїв та чітко встановлених процесів схвалення, змінення, відновлення та фінансування таких кредитів і має дієві системи для застосування таких критеріїв і процесів згідно зі статтею 9(1) цього Регламенту;
(b) якщо оригінатор або первинний кредитор заснований у третій країні, оригінатор або первинний кредитор надає всі кредити, з яких виникають базисні експозиції, на основі обґрунтованих і чітко визначених критеріїв та чітко встановлених процесів схвалення, змінення. відновлення та фінансування таких кредитів і має дієві системи для застосування таких критеріїв і процесів, щоб гарантувати. що надання кредитів ґрунтується на ретельному оцінюванні кредитоспроможності боржника;
(c) у разі заснування на території Союзу, оригінатор, спонсор або первинний кредитор на постійній основі утримує істотний чистий економічний інтерес згідно зі статтею 6, а інформацію про утримання ризику розкривають інституційному інвестору відповідно до статті 7;
(d) у разі заснування у третій країні, оригінатор, спонсор або первинний кредитор на постійній основі утримує істотний чистий економічний інтерес, що в будь-якому разі не повинен бути меншим за 5%, як визначено згідно зі статтею 6, і розкриває інституційним інвесторам інформацію про утримання ризику;
(e) оригінатор, спонсор або суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації, якщо застосовно, надали інформацію, що вимагається у статті 7, з дотриманням періодичності та умов, передбачених у зазначеній статті.
(f) у випадку непрацюючих експозицій, при відборі та встановленні ціни експозицій застосовуються надійні стандарти.
2. Як відступ від параграфа 1, у контексті операцій із забезпеченими активами комерційними паперами з повною підтримкою вимога, визначена в пункті (a) параграфа 1 застосовується до спонсора. У таких випадках спонсор повинен перевірити, чи оригінатор або первинний кредитор, що не є кредитною установою або інвестиційною фірмою, надає всі кредити, з яких виникають базисні експозиції, на основі обґрунтованих і чітко визначених критеріїв та чітко встановлених процесів схвалення, змінення, відновлення та фінансування таких кредитів і має дієві системи для застосування таких критеріїв і процесів згідно зі статтею 9(1).
3. Перш ніж придбати позицію сек’юритизації, інституційний інвестор, інший ніж оригінатор, спонсор або первинний кредитор, повинен провести комплексне оцінювання, що дає змогу оцінити пов’язані ризики. Таке оцінювання повинне стосуватися принаймні всіх зазначених нижче елементів:
(a) характеристики ризиків окремої позиції сек’юритизації та базисних експозицій;
(b) усі структурні особливості сек’юритизації, що можуть істотно вплинути на виконання зобов’язань за позицією сек’юритизації, включно з договірною пріоритетністю виплат і тригерними подіями, пов’язаними з пріоритетністю виплат, поліпшенням кредитної якості, підвищенням ліквідності, тригерами ринкової вартості та специфічними для операції означеннями дефолту;
(c) що стосується сек’юритизації, щодо якої було надане повідомлення про просту, прозору та стандартизовану сек’юритизацію згідно зі статтею 27, відповідність такої сек’юритизації вимогам, передбаченим у статтях 19-22 або у статтях 23-26 і статті 27. Інституційні інвестори можуть достатньою мірою спиратися на повідомлення про просту, прозору та стандартизовану сек’юритизацію відповідно до статті 27(1) та на інформацію, розкриту оригінатором, спонсором та суб’єктом спеціального призначення для цілей сек’юритизації, не покладаючись виключно або механічно на таке повідомлення або інформацію.
Незважаючи на пункти (a) і (b) першого підпараграфа, у випадку програми забезпечених активами комерційних паперів з повною підтримкою інституційні інвестори в комерційний папір, випущений в рамках такої програми забезпечених активами комерційних паперів, повинні розглянути характеристики програми забезпечених активами комерційних паперів і повну підтримку ліквідності.
4. Інституційний інвестор, інший ніж оригінатор, спонсор або первинний кредитор, що тримає позицію сек’юритизації, повинен принаймні:
(a) встановити належні письмові процедури, пропорційні до профілю ризику позиції сек’юритизації та, у відповідних випадках, до торгового та неторгового портфеля інституційного інвестора, для постійного моніторингу відповідності параграфам 1 і 3 та виконання зобов’язань за позицією сек’юритизації та базисними експозиціями.
Якщо це доцільно для сек’юритизації та базисних експозицій, такі письмові процедури повинні включати моніторинг типу експозиції, відсотка позик, прострочених на понад 30, 60 та 90 днів, відсотка дефолту, відсотка дострокового погашення, позик на етапі звернення стягнення, відсотка повернення, операцій РЕПО, змін умов позик, відстрочення виплат, типу забезпечення та зайнятості предмета забезпечення, частотного розподілу кредитних оцінок або інших показників кредитної якості базисних експозицій, галузевої та географічної диверсифікації, частотного розподілу коефіцієнтів співвідношення між сумою позики та вартістю з інтервалами, що сприяють проведенню належного аналізу чутливості. Якщо базисні експозиції самі по собі є позиціями сек’юритизації, як дозволено відповідно до статті 8, інституційні інвестори повинні здійснювати моніторинг експозицій, що лежать в основі таких позицій;
(b) у випадку сек’юритизації, іншої ніж програма забезпечених активами комерційних паперів із повною підтримкою, регулярно проводити стрес-тести грошових потоків і вартості забезпечення, що підтримують базисні експозиції, або, за відсутності достатніх даних про грошові потоки та вартість забезпечення, стрес-тести припущень щодо втрат, беручи до уваги характер, масштаб і складність ризику позиції сек’юритизації;
(c) у випадку програми забезпечених активами комерційних паперів із повною підтримкою, регулярно проводити стрес-тести платоспроможності та ліквідності спонсора;
(d) забезпечувати внутрішнє звітування перед органом управління, щоб орган управління був обізнаний про істотні ризики, що виникають у зв’язку з позицією сек’юритизації, і щоб забезпечити належне управління такими ризиками;
(e) бути здатним продемонструвати компетентним органам, на їх вимогу, своє комплексне та глибоке розуміння позиції сек’юритизації та її базисних експозицій, а також впровадження задокументованих політик і процедур для управління ризиками позиції сек’юритизації та фіксації результатів перевірок і комплексних перевірок згідно з параграфами 1 і 2, а також будь-якої іншої інформації; та
(f) у випадку експозицій за програмою забезпечених активами комерційних паперів із повною підтримкою, бути здатним продемонструвати компетентним органам, на їх вимогу, своє комплексне та глибоке розуміння кредитоспроможності спонсора та умов наданого механізму підтримки ліквідності.
5. Без обмеження параграфів 1-4 цієї статті, якщо інституційний інвестор надав іншому інституційному інвестору повноваження ухвалювати рішення щодо управління інвестиціями, які можуть призвести до сек’юритизації, інституційний інвестор може надати такій стороні, що здійснює управління, інструкції виконувати його зобов’язання відповідно до цієї статті стосовно будь-якого ризику сек’юритизації, що виникає з таких рішень. Держави-члени повинні забезпечити, щоб у випадках, коли інституційний інвестор отримав інструкції, згідно із цим параграфом, виконувати зобов’язання іншого інституційного інвестора і не виконав їх, будь-які санкції відповідно до статей 32 і 33 могли бути застосовані до сторони, що здійснює управління, а не до інституційного інвестора, якого може стосуватися сек’юритизація.
Стаття 6. Утримання ризику
1. Оригінатор, спонсор або первинний кредитор повинен постійно утримувати істотний чистий економічний інтерес у сек’юритизації в розмірі не менше 5%. Такий інтерес вимірюють на момент створення та визначають за умовною вартістю позабалансових позицій. Якщо оригінатор, спонсор або первинний кредитор не домовилися між собою, хто утримуватиме істотний чистий економічний інтерес, істотний чистий економічний інтерес утримує оригінатор. Не допускається багаторазове застосування вимог щодо утримання в рамках будь-якої конкретної сек’юритизації. Істотний чистий економічний інтерес не повинен розподілятися між різними типами утримувачів і не повинен підлягати будь-якому пом’якшенню або хеджуванню кредитного ризику.
Для цілей цієї статті суб’єкт не вважається оригінатором, якщо такий суб’єкт був заснований або здійснює діяльність з виключною метою сек’юритизації експозицій.
При вимірюванні істотного чистого економічного інтересу утримувач повинен враховувати будь-які збори, що можуть бути використані на практиці для зниження дійсного істотного чистого економічного інтересу.
У випадку традиційних сек’юритизацій непрацюючих експозицій вимога цього параграфа також може бути виконана сервісним агентом за умови, що такий сервісний агент може довести, що він має експертні знання у сфері обслуговування експозицій, що за характером подібні до експозицій, що їх сек’юритизують, і що він має чітко задокументовані та належні політики, процедури та механізми управління ризиками, що стосуються обслуговування експозицій.
2. Оригінатору забороняється відбирати активи для передачі суб’єкту спеціального призначення для цілей сек’юритизації з метою переведення втрат на активи, передані суб’єкту спеціального призначення для цілей сек’юритизації, оцінка яких протягом строку дії операції або протягом не більше 4 років, якщо строк дії операції складає понад чотири роки, є вищою за рівень втрат за аналогічний період за порівнянними активами, що перебувають на балансі оригінатора. Якщо компетентний орган знайде докази порушення такої заборони, компетентний орган повинен провести розслідування щодо виконання зобов’язань за активами, переданими суб’єкту спеціального призначення для цілей сек’юритизації, і за порівнянними активами, що перебувають на балансі оригінатора. Якщо показники виконання зобов’язань за переданими активами значно нижчі, ніж за порівнянними активами, що перебувають на балансі оригінатора, унаслідок умислу оригінатора, компетентний орган застосовує санкцію відповідно до статей 32 і 33.
3. Тільки зазначені нижче дії кваліфікуються як утримання істотного чистого економічного інтересу в розмірі не менше 5% у розумінні параграфа 1:
(a) утримання не менше 5% номінальної вартості кожного із траншів, проданих або переданих інвесторам;
(b) у випадку відновлюваної сек’юритизації або сек’юритизації відновлюваних експозицій, утримання інтересу оригінатора в розмірі не менше 5% номінальної вартості кожної із сек’юритизованих експозицій;
(c) утримання вибраних у випадковому порядку експозицій, еквівалентних не менше ніж 5% номінальної вартості сек’юритизованих експозицій, якщо такі несек’юритизовані експозиції в іншому випадку були б сек’юритизовані в рамках відповідної сек’юритизації, за умови, що кількість потенційно сек’юритизованих експозицій на момент створення становить не менше 100;
(d) утримання траншу перших втрат та, якщо таке утримання не становить 5% від номінальної вартості сек’юритизованих експозицій, за необхідності, інших траншів. які мають такий самий або більш несприятливий профіль ризику, ніж транші. передані або продані інвесторам, і строк погашення яких не настає раніше, ніж строк погашення траншів. переданих бо проданих інвесторам, таким чином, що утримання, у загальному, складає не менше 5% від номінальної вартості сек’юритизованих експозицій; або
(e) утримання ризику перших втрат у розмірі не менше 5% за кожною сек’юритизованою експозицією в рамках сек’юритизації.
3a. Як відступ від параграфа 3, у випадку сек’юритизації непрацюючих експозицій, якщо була погоджена невідшкодовувана знижка із ціни купівлі, утримуваний істотний чистий економічний інтерес для цілей цього параграфа не повинен бути меншим, ніж 5% від суми чистої вартості сек’юритизованих експозицій, кваліфікованих як непрацюючі експозиції, і, якщо застосовно, номінальної вартості будь-яких працюючих сек’юритизованих експозицій.
Чисту вартість непрацюючої експозиції розраховують шляхом вирахування невідшкодовуваної знижки із ціни купівлі, погодженої на рівні окремої сек’юритизованої експозиції на момент створення або, якщо застосовно, відповідної частки невідшкодовуваної знижки із ціни купівлі, погодженої на рівні пулу базисних експозицій на момент створення, з номінальної вартості експозиції або, якщо застосовно, з її непогашеної вартості на момент створення. Крім того, для цілей визначення чистої вартості сек’юритизованих непрацюючих експозицій невідшкодовувана знижка із ціни купівлі може включати різницю між номінальною вартістю траншів у рамках сек’юритизації непрацюючих експозицій, гарантованих оригінатором для подальшого продажу, і ціною, за якою такі транші вперше продають непов’язаним третім особам.
4. У випадках, коли фінансова холдингова компанія змішаного типу, заснована в Союзі у розумінні Директиви Європейського Парламенту і Ради
2002/87/ЄС (- 4), материнська установа або фінансова холдингова компанія, заснована в Союзі, або одна із її дочірніх компаній у розумінні Регламенту (ЄС)
№ 575/2013 у якості оригінатора або спонсора здійснює сек’юритизацію експозицій однієї або більше кредитних установ, інвестиційних фірм або інших фінансових установ, які включені у сферу нагляду на консолідованій основі, вимоги, зазначені в параграфі 1, можуть бути дотримані на основі консолідованого стану пов’язаної материнської установи, фінансової холдингової компанії або фінансової холдингової компанії змішаного типу, заснованої в Союзі.
Перший підпараграф застосовується, тільки якщо кредитні установи, інвестиційні фірми або фінансові установи, які створили сек’юритизовані експозиції, відповідають вимогам, визначеним у
статті 79 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2013/36/ЄС (- 5), і своєчасно надають інформацію, необхідну для дотримання вимог, передбачених у статті 5 цього Регламенту, оригінатору або спонсору, а також материнській кредитній установі, фінансовій холдинговій компанії або фінансовій холдинговій компанії змішаного типу, заснованій у Союзі.
5. Параграф 1 не застосовується, якщо сек’юритизовані експозиції є експозиціями, які повністю, безумовно та безвідклично гарантовані зазначеними нижче суб’єктами або стосуються їх:
(a) центральні уряди або центральні банки;
(b) регіональні уряди, місцеві органи та суб’єкти публічного сектора у розумінні пункту (8)
статті 4 (1) Регламенту (ЄС) № 575/2013 держав-членів;
(c) установи, яким присвоєна вага ризику в розмірі 50% або менше згідно з главою 2 розділу II частини третьої Регламенту (ЄС) № 575/2013;
(d) національні банки або установи розвитку в розумінні пункту (3) статті 2 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2015/1017 (- 6); або
(e) багатосторонні банки розвитку, визначені у
статті 117 Регламенту (ЄС) № 575/2013.
6. Параграф 1 не застосовується до операцій, які засновані на чіткому, прозорому та доступному індексі, де базисні референтні суб’єкти ідентичні суб’єктам, що складають індекс суб’єктів, за яким широко торгують, або які представлені іншими цінними паперами, що ними торгують, крім позицій сек’юритизації.
7. Європейський банківський орган (ЕВА), у тісній співпраці з Європейським органом із цінних паперів і ринків (ESMA) і Європейським органом зі страхування і професійних пенсій (ЕІОРА), створеним на підставі Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1094/2010 (- 7), розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, щоб детальніше визначити вимогу щодо утримання ризику, зокрема, стосовно:
(a) способів утримання ризику відповідно до параграфа 3, у тому числі виконання вимоги з використанням синтетичної або умовної форми утримання;
(b) вимірювання рівня утримання, зазначеного в параграфі 1;
(c) заборони хеджування або продажу утримуваного інтересу;
(d) умов утримання на консолідованій основі відповідно до параграфа 4;
(e) умов звільнення операцій, які засновані на чіткому, прозорому та доступному індексі, зазначеному в параграфі 6;
(f) способів утримання ризику відповідно до параграфів 3 та 3a у випадку сек’юритизацій непрацюючих експозицій;
(g) впливу винагород, що їх сплачують утримувачу, на дійсний істотний чистий економічний інтерес у розумінні параграфа 1.
ЕВА повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 10 жовтня 2021 року.
Комісію уповноважено доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у цьому параграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
Стаття 7. Вимоги щодо прозорості для оригінаторів, спонсорів та суб’єктів спеціального призначення для цілей сек’юритизації
1. Оригінатор, спонсор і суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації в рамках сек’юритизації повинні, згідно з параграфом 2 цієї статті, надавати принаймні таку інформацію власникам позиції сек’юритизації, компетентним органам, зазначеним у статті 29, і, за запитом, потенційним інвесторам:
(a) інформацію про базисні експозиції щоквартально або, у випадку забезпечених активами комерційних паперів, інформацію про базисну дебіторську заборгованість чи кредитні вимоги щомісячно;
(b) усю базисну документацію, необхідну для розуміння операції, у тому числі, між іншим, якщо застосовно, такі документи:
(i) документ про остаточну пропозицію або проспект разом з документами щодо закриття операції, за винятком правових висновків;
(ii) для традиційної сек’юритизації - договір продажу активів, договори цесії, новації або передачі, а також будь-яку відповідну трастову декларацію;
(iii) договори щодо деривативів і гарантій, а також будь-які відповідні документи стосовно механізмів забезпечення, якщо експозиції, що їх сек’юритизують, залишаються експозиціями оригінатора;
(iv) договори про обслуговування, резервне обслуговування, адміністрування та управління готівковими коштами;
(v) трастовий договір, договір забезпечення, агентський договір, договір банківського рахунку, гарантійний інвестиційний контракт, договір щодо включених умов, договір про рамкові умови мастер-трасту або генеральний договір про означення чи юридичну документацію, що має еквівалентне правове значення;
(vi) будь-які відповідні договори між кредиторами, документацію щодо деривативів, договори субординованого кредиту, договори позики для стартапів та договори щодо механізмів підтримки ліквідності.
Відповідна базисна документація повинна містити детальний опис пріоритетності виплат у рамках сек’юритизації;
(c) якщо проспект не був складений згідно з Директивою Європейського Парламенту і Ради 2003/71/ЄС (- 8), узагальнену інформацію про операцію або огляд основних характеристик сек’юритизації, у тому числі, якщо застосовно:
(i) інформацію про структуру правочину, включно зі структурними діаграмами з оглядом операції, грошових потоків і структури власності;
(ii) інформацію про характеристики експозицій, грошові потоки, каскад втрат, характеристики поліпшення кредитної якості та підтримки ліквідності;
(iii) інформацію про права голосу власників позиції сек’юритизації та їх відносини з іншими забезпеченими кредиторами;
(iv) перелік усіх тригерів і подій, зазначених у документах, наданих відповідно до пункту (b), що можуть мати істотний вплив на виконання зобов’язань за позицією сек’юритизації;
(d) у випадку простих, прозорих і стандартизованих сек’юритизацій - повідомлення про просту, прозору та стандартизовану сек’юритизацію, зазначене у статті 27;
(e) квартальні звіти інвесторів або, у випадку забезпечених активами комерційних паперів, місячні звіти інвесторів, що містять таку інформацію:
(i) усі істотно значимі дані про кредитну якість і виконання зобов’язань за базисними експозиціями;
(ii) інформацію про події, що призводять до змінення пріоритетності виплат або заміни будь-яких контрагентів, і, у випадку сек’юритизації, що не є операцією із забезпеченими активами комерційними паперами, дані про грошові потоки за базисними експозиціями та за пасивами в рамках сек’юритизації;
(iii) інформацію про утримуваний ризик, у тому числі інформацію про те, який зі способів, передбачених у статті 6(3), було застосовано, відповідно до статті 6;
(f) будь-яку інсайдерську інформацію щодо сек’юритизації, що її зобов’язаний оприлюднювати оригінатор, спонсор або суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації згідно зі
статтею 17 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 596/2014 (- 9) про інсайдерську торгівлю та маніпулювання ринком;
(g) у випадках, коли пункт (f) не застосовується, інформацію про будь-яку важливу подію, як-от:
(i) істотне порушення зобов’язань, передбачених у документах, що були надані відповідно до пункту (b), включно з будь-яким засобом правового захисту, відмовою або згодою, які були в подальшому надані у зв’язку з таким порушенням;
(ii) зміна структурних характеристик, що може істотно вплинути на виконання зобов’язань за сек’юритизацією;
(iii) зміна характеристик ризиків сек’юритизації або базисних експозицій, що може істотно вплинути на виконання зобов’язань за сек’юритизацією;
(iv) у випадку простих, прозорих та стандартизованих сек’юритизацій, якщо сек’юритизація більше не відповідає вимогам щодо простоти, прозорості та стандартизації або якщо компетентні органи здійснили коригувальні або адміністративні заходи;
(v) внесення будь-яких суттєвих змін до документів щодо операції;
Інформація, описана в пунктах (b), (c) та (d) першого підпараграфа, повинна бути надана до встановлення ціни.
Інформацію, описану в пунктах (a) та (e) першого підпараграфа, необхідно надавати одночасно щокварталу, не пізніше ніж упродовж одного місяця з дати сплати відсотків або, у випадку операцій із забезпеченими активами комерційними паперами, не пізніше ніж упродовж одного місяця після завершення періоду, охопленого звітом.
У випадку забезпечених активами комерційних паперів інформація, описана в пунктах (a), (c)(ii) та (e)(i) першого підпараграфа, повинна бути надана в агрегованій формі власникам позицій сек’юритизації та, за запитом, потенційним інвесторам. Дані на рівні позики повинні бути надані спонсору та, за запитом, компетентним органам.
Без обмеження Регламенту (ЄС)
№ 596/2014, інформація, описана в пунктах (f) та (g) першого підпараграфа, повинна бути надана без затримки.
При дотриманні цього параграфа оригінатор, спонсор та суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації в рамках сек’юритизації повинні дотримуватися положень національного права та права Союзу, що регулюють захист конфіденційності інформації та опрацювання персональних даних, щоб уникнути потенційних порушень таких положень права, а також будь-яких обов’язків щодо захисту конфіденційності інформації про клієнтів, первинних кредиторів і боржників, крім випадків, коли така інформація анонімізована або агрегована.
Зокрема, що стосується інформації, зазначеної в пункті (b) першого підпараграфа, оригінатор, спонсор і суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації можуть надати огляд відповідної документації.
Компетентні органи, зазначені у статті 29, можуть вимагати надання їм такої конфіденційної інформації для виконання їхніх обов’язків згідно із цим Регламентом.
2. Оригінатор, спонсор і суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації в рамках сек’юритизації повинні призначити одного суб’єкта з їх числа для виконання вимог щодо надання інформації відповідно до пунктів (a), (b), (d), (e), (f) та (g) першого підпараграфа параграфа 1.
Суб’єкт, призначений згідно з першим підпараграфом, повинен надавати інформацію про операцію із сек’юритизації з використанням репозиторію із сек’юритизації.
Обов’язки, зазначені у другому та четвертому підпараграфах, не застосовуються до сек’юритизацій, у рамках яких не потрібно складати проспект згідно з Директивою 2003/71/ЄС.
Якщо не зареєстрований жоден репозиторій із сек’юритизації відповідно до статті 10, суб’єкт, призначений для виконання вимог, визначених у параграфі 1 цієї статті, повинен надати відповідну інформацію на вебсайті, що:
(a) включає систему контролю якості даних, яка належним чином функціонує;
(b) підпадає під дію належних стандартів управління, а також обслуговується та експлуатується належною організаційною структурою, що забезпечує безперервне та впорядковане функціонування вебсайту;
(c) використовує належні системи, засоби контролю та процедури для виявлення всіх відповідних джерел операційного ризику;
(d) включає системи, що забезпечують захист і цілісність отриманої інформації, а також оперативну фіксацію інформації; та
(e) уможливлює зберігання інформації протягом принаймні п’яти років із дати погашення за сек’юритизацією.
Суб’єкт, відповідальний за повідомлення інформації, і репозиторій із сек’юритизації, за допомогою якого надається інформація, повинні бути вказані в документації щодо сек’юритизації.
3. ESMA, у тісній співпраці ЕВА та ЕІОРА, розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, щоб визначити інформацію, яку оригінатор, спонсор і суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації повинні надавати для дотримання своїх зобов’язань згідно з пунктами (a) та (e) першого підпараграфа параграфа 1, з урахуванням корисності інформації для власника позиції сек’юритизації і того, чи позиція сек’юритизації має короткостроковий характер та, у випадку операції із забезпеченими активами комерційними паперами, чи вона повністю підтримується спонсором;
ESMA повинен подати такі проекти регуляторних технічних стандартів до Комісії до 18 січня 2019 року.
Комісію уповноважено доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у цьому параграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
4. Щоб забезпечити однакові умови застосування до інформації, що повинна бути визначена відповідно до параграфа 3, ESMA, у тісній співпраці з ЕВА та ЕІОРА, розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів, у яких визначається формат такої інформації за допомогою стандартизованих шаблонів.
ESMA повинен подати Комісії зазначені проекти імплементаційних технічних стандартів до 18 січня 2019 року.
Комісію уповноважено ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені в цьому параграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
Стаття 8. Заборона ресек’юритизації
1. Базисні експозиції, що використовуються в рамках сек’юритизації, не повинні включати позиції сек’юритизації.
Як відступ, перший підпараграф не застосовується до:
(a) будь-якої сек’юритизації, у рамках якої цінні папери були випущені до 01 січня 2019 року; та
(b) будь-якої сек’юритизації, що використовується для законних цілей, як визначено в параграфі 3, у рамках якої цінні папери були випущені 01 січня 2019 року або пізніше; та
2. Компетентний орган, призначений відповідно до статті 29(2), (3) або (4), якщо застосовно, може надати дозвіл суб’єкту під його наглядом на включення позицій сек’юритизації як базисних експозицій у сек’юритизацію, якщо такий компетентний орган вважає, що ресек’юритизація використовується для законних цілей, як визначено в параграфі 3 цієї статті.
Якщо такий суб’єкт під наглядом є кредитною установою або інвестиційною фірмою, як означено в пунктах (1) та (2) статті 4(1) Регламенту (ЄС)
№ 575/2013 , компетентний орган, зазначений у першому підпараграфі цього параграфа, повинен провести консультації з органом із врегулювання та з будь-яким іншим органом, що має відношення до такого суб’єкта, перш ніж надати дозвіл на включення позицій сек’юритизації як базисних експозицій у сек’юритизацію. Такі консультації повинні тривати не більше 60 днів із дати, коли компетентний орган повідомив орган з врегулювання та будь-який інший орган, що має відношення до такого суб’єкта, про необхідність проведення консультацій.
Якщо за результатами консультацій буде ухвалено рішення про надання дозволу на використання позицій сек’юритизації як базисних експозицій у рамках сек’юритизації, компетентний орган повинен повідомити про це ESMA.
3. Для цілей цієї статті вказані нижче цілі вважаються законними цілями:
(a) сприяння припиненню діяльності кредитної установи, інвестиційної фірми або фінансової установи;
(b) забезпечення життєздатності кредитної установи, інвестиційної фірми або фінансової установи як діючої організації, щоб уникнути припинення її діяльності; або
(c) якщо базисні експозиції є непрацюючими, збереження інтересів інвесторів.
4. Програма забезпечених активами комерційних паперів не вважається ресек’юритизацією для цілей цієї статті за умови, що жодна з операцій із забезпеченими активами комерційними паперами в рамках такої програми не є ресек’юритизацією і що поліпшення кредитної якості не створює другий рівень траншу на рівні програми.
5. Щоб відобразити ринкові зміни, пов’язані з іншими ресек’юритизаціями, здійсненими для законних цілей, а також з урахуванням загальних цілей фінансової стабільності та максимального збереження інтересів інвесторів, ESMA, у тісній співпраці з ЕВА, може розробити проекти регуляторних технічних стандартів для доповнення переліку законних цілей, визначених у параграфі 3.
ESMA повинен подати будь-які такі проекти регуляторних технічних стандартів до Комісії. Комісію уповноважено доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у цьому параграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
Стаття 9. Критерії надання кредитів
1. Оригінатори, спонсори та первинні кредитори повинні застосовувати до експозицій, що підлягають сек’юритизації, ті самі обґрунтовані та чітко визначені критерії надання кредитів, які вони застосовують до несек’юритизованих експозицій. З цією метою застосовуються ті самі чітко встановлені процеси схвалення та, у відповідних випадках, змінення, відновлення та рефінансування кредитів. Оригінатори, спонсори та первинні кредитори повинні мати дієві системи для застосування таких критеріїв і процесів, щоб забезпечити, що надання кредитів здійснюється на основі ретельного оцінювання кредитоспроможності боржника з належним урахуванням факторів, що мають значення для перевірки відповідності проспекту боржника його зобов’язанням за кредитним договором.
Як відступ від першого підпараграфа, до базисних експозицій, які були непрацюючими експозиціями на момент їх придбання оригінатором у відповідної третьої особи, при відборі та встановленні ціни експозицій повинні застосовуватися надійні стандарти.
2. У випадках, коли базисні експозиції в рамках сек’юритизацій є житловими позиками, наданими після набуття чинності Директивою
2014/17/ЄС, пул таких позик не повинен містити жодної позики, що була реалізована та гарантована з огляду на припущення, що особі, яка подала заяву на отримання позики, або, якщо застосовно, посередникам було повідомлено, що кредитор необов’язково перевірятиме інформацію, надану особою, яка подала заяву на отримання позики.
3. Якщо оригінатор купує експозиції третьої особи за власний рахунок і потім сек’юритизує їх, такий оригінатор повинен перевірити, чи суб’єкт, який прямо або опосередковано брав участь у початковій угоді, з якої виникли зобов’язання або потенційні зобов’язання, що їх сек’юритизують, відповідає вимогам, зазначеним у параграфі 1.
4. Параграф 3 не застосовується, якщо:
(a) початкова угода, з якої виникли зобов’язання або потенційні зобов’язання боржника або потенційного боржника, була укладена до набуття чинності Директивою
2014/17/ЄС; та
(b) оригінатор, який купує експозиції третьої особи за власний рахунок і потім сек’юритизує їх, дотримується зобов’язань, що їх повинні були дотримуватися установи-оригінатори згідно зі статтею 21(2) Делегованого регламенту (ЄС) № 625/2014 до 01 січня 2019 року.
ГЛАВА 3
УМОВИ ТА ПРОЦЕДУРИ РЕЄСТРАЦІЇ РЕПОЗИТОРІЮ ІЗ СЕК’ЮРИТИЗАЦІЇ
Стаття 10. Реєстрація репозиторію із сек’юритизації
1. Репозиторій із сек’юритизації повинен бути зареєстрований в ESMA для цілей статті 5 згідно з умовами та процедурою, визначеними в цій статті.
2. Щоб мати право бути зареєстрованим згідно із цією статтею, репозиторій із сек’юритизації повинен бути юридичною особою, заснованою в Союзі, застосовувати процедури перевірки повноти та узгодженості інформації, наданої йому згідно зі статтею 7(1) цього Регламенту; а також відповідати вимогам, передбаченим у статтях 78, 79 та 80(1)-(3), (5) і (6) Регламенту (ЄС) № 648/2012. Для цілей цієї статті покликання у статтях 78 і 80 Регламенту (ЄС) № 648/2012 на статтю 9 зазначеного Регламенту необхідно тлумачити як покликання на статтю 5 цього Регламенту.
3. Реєстрація репозиторію із сек’юритизації діє на всій території Союзу.
4. Зареєстрований репозиторій із сек’юритизації повинен завжди відповідати умовам реєстрації. Репозиторій із сек’юритизації повинен без невиправданої затримки повідомляти ESMA про будь-які суттєві зміни умов реєстрації.
5. Репозиторій із сек’юритизації повинен подати до ESMA будь-яку із зазначених нижче заяв:
(a) заяву про реєстрацію;
(b) заяву про продовження строку дії реєстрації для цілей статті 7 цього Регламенту у випадку торгового репозиторію, що вже зареєстрований згідно із главою 1 розділу VI Регламенту (ЄС) № 648/2012 або згідно із главою III Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2015/2365 (- 10).
6. ESMA повинен оцінити повноту заяви протягом 20 робочих днів із моменту отримання заяви.
Якщо заява є неповною, ESMA встановлює кінцевий термін, до якого репозиторій із сек’юритизації повинен надати додаткову інформацію.
Після того, як заява буде оцінена як повна, ESMA повинен повідомити про це репозиторій із сек’юритизації.
7. Щоб забезпечити послідовне застосування цієї статті, ESMA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, у яких визначається детальна інформація про:
(a) процедури, зазначені в параграфі 2 цієї статті, що їх повинні застосовувати репозиторії із сек’юритизації для перевірки повноти та узгодженості інформації, яку їм надають відповідно до статті 7(1).
(b) заяву про реєстрацію, зазначену в пункті (a) параграфа 5;
(c) спрощену заяву про продовження строку дії реєстрації, зазначену в пункті (b) параграфа 5;
ESMA повинен подати такі проекти регуляторних технічних стандартів до Комісії до 18 січня 2019 року.
Комісію уповноважено доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у цьому параграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
8. Щоб забезпечити однакові умов застосування параграфів 1 і 2, ESMA розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів, у яких визначається формат обох зазначених нижче заяв:
(a) заяви про реєстрацію, зазначеної в пункті (a) параграфа 5;
(b) заяви про продовження строку дії реєстрації, зазначеної в пункті (b) параграфа 5;
Що стосується пункту (b) першого підпараграфа, ESMA повинен розробити спрощений формат для уникнення дублювання процедур.
ESMA повинен подати Комісії зазначені проекти імплементаційних технічних стандартів до 18 січня 2019 року.
Комісію уповноважено ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені в цьому параграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
Стаття 11. Повідомлення компетентним органам та консультації з ними до реєстрації або продовження строку дії реєстрації
1. Якщо репозиторій із сек’юритизації подає заяву про реєстрацію або продовження строку дії його реєстрації в якості торгового репозиторію та є суб’єктом, авторизованим або зареєстрованим компетентним органом у державі-члені його заснування, ESMA повинен, без невиправданої затримки, повідомити такий компетентний орган і провести з ним консультації до реєстрації або продовження строку дії реєстрації репозиторію із сек’юритизації.
2. ESMA та відповідний компетентний орган повинні обмінюватися всією інформацією, необхідною для реєстрації або продовження строку дії реєстрації репозиторію із сек’юритизації, а також для нагляду за дотриманням відповідним суб’єктом умов його реєстрації або авторизації в державі-члені заснування.
Стаття 12. Розгляд заяви
1. ESMA повинен, упродовж 40 робочих днів після повідомлення, зазначеного у статті 10(6), розглянути заяву про реєстрацію або продовження строку дії реєстрації з огляду на відповідність репозиторію із сек’юритизації цій главі та повинен ухвалити повністю обґрунтоване рішення про надання або відмову в наданні реєстрації або продовження строку дії реєстрації.
2. Рішення, видане ESMA відповідно до параграфа 1, набуває чинності на п’ятий робочий день з дати його ухвалення.
Стаття 13. Повідомлення рішень ESMA щодо реєстрації або продовження строку дії реєстрації
1. Якщо ESMA ухвалює рішення, як зазначено у статті 12, або скасовує реєстрацію, як зазначено у статті 15(1), він повинен повідомити про це репозиторій із сек’юритизації упродовж п’яти робочих днів із повністю обґрунтованим поясненням свого рішення.
ESMA повинен, без невиправданої затримки, повідомити своє рішення компетентному органу, як зазначено у статті 11(1).
2. ESMA повинен повідомити Комісію, без невиправданої затримки, про будь-яке рішення, ухвалене згідно з параграфом 1.
3. ESMA повинен опублікувати на своєму вебсайті перелік репозиторіїв із сек’юритизації, зареєстрованих відповідно до цього Регламенту. Такий перелік оновлюють упродовж п’яти робочих днів після ухвалення рішення згідно з параграфом 1.
Стаття 14. Повноваження ESMA
1. Повноваження, надані ESMA згідно зі статтями 61-68, 73 та 74 Регламенту (ЄС) № 648/2012, а також згідно з додатками І та II до зазначеного Регламенту, також повинні здійснюватися стосовно цього Регламенту. Покликання на статтю 81(1)-(2) Регламенту (ЄС) № 648/2012 в додатку І до зазначеного Регламенту необхідно тлумачити як покликання на статтю 17(1) цього Регламенту.
2. Повноваження, надані ESMA або будь-якій іншій посадовій особі чи іншій особі, уповноваженій ESMA згідно зі статтями 61-63 Регламенту (ЄС) № 648/2012, не повинні використовуватися, щоб вимагати розкриття інформації або документів, на які поширюється дія юридичного привілею.
Стаття 15. Скасування реєстрації
1. Без обмеження статті 73 Регламенту (ЄС) № 648/2012, ESMA повинен скасувати реєстрацію репозиторію із сек’юритизації, якщо репозиторій із сек’юритизації:
(a) чітко відмовляється від реєстрації або не надавав жодних послуг упродовж попередніх шести місяців;
(b) отримав реєстрацію шляхом надання неправдивих заяв або використання інших неналежних засобів; або
(c) більше не відповідає умовам, на яких він був зареєстрований.
2. ESMA повинен, без невиправданої затримки, повідомити про своє рішення про скасування реєстрації репозиторію із сек’юритизації відповідний компетентний орган, зазначений у статті 11(1).
3. Компетентний орган держави-члена, у якій репозиторій із сек’юритизації надає свої послуги та здійснює свою діяльність, що вважає, що виконана одна з умов, зазначених у параграфі 1, може звернутися до ESMA із запитом про проведення перевірки виконання умов для скасування реєстрації відповідного репозиторію із сек’юритизації. Якщо ESMA ухвалює рішення не скасовувати реєстрацію відповідного репозиторію із сек’юритизації, він повинен детально обґрунтувати своє рішення.
4. Компетентний орган, зазначений у параграфі 3 цієї статті, повинен бути органом, призначеним відповідно до статті 29 цього Регламенту.
Стаття 16. Збори за нагляд
1. ESMA стягує із репозиторіїв із сек’юритизації збори згідно із цим Регламентом і згідно з делегованими актами, ухваленими відповідно до параграфа 2 цієї статті.
Розмір таких зборів повинен бути пропорційним обороту відповідного репозиторію із сек’юритизації та повинен повністю покривати необхідні видатки ESMA, пов’язані з реєстрацією репозиторіїв із сек’юритизації та наглядом за ними, а також відшкодування будь-яких витрат, понесених компетентними органами в результаті будь-якого делегування завдань відповідно до статті 14(1) цього Регламенту. Тією мірою, якою стаття 14(1) посилається на статтю 74 Регламенту (ЄС) № 648/2012, покликання на статтю 72(3) зазначеного Регламенту необхідно тлумачити як покликання на параграф 2 цієї статті.
У випадках, коли торговий репозиторій уже був зареєстрований згідно з главою 1 розділу VI Регламенту (ЄС) № 648/2012 або згідно з главою III Регламенту (ЄС) № 2015/2365, збори, зазначені в першому підпараграфі цього параграфа, повинні бути скориговані, тільки для того, щоб відобразити додаткові необхідні видатки та витрати, пов’язані з реєстрацією репозиторіїв із сек’юритизації та наглядом за ними відповідно до цього Регламенту.
2. Комісія уповноважена ухвалити делегований акт згідно зі статтею 47 для доповнення цього Регламенту шляхом уточнення типу зборів, дій, за які вони стягуються, а також розміру зборів і способу їх сплати.
Стаття 17. Доступність даних, які зберігаються в репозиторії із сек’юритизації
1. Без обмеження статті 7(2), репозиторій із сек’юритизації повинен збирати та зберігати дані про сек’юритизацію. Він повинен безкоштовно надавати прямий і негайний доступ усім зазначеним нижче суб’єктам, щоб дати їм змогу виконувати їхні відповідні обов’язки, повноваження та зобов’язання:
(a) ESMA;
(b) EBA;
(c) EIOPA;
(d) Європейській раді із системних ризиків (ESRB);
(e) відповідним членам Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ), у тому числі Європейському Центральному Банку (ЄЦБ), для виконання їхніх завдань у рамках єдиного механізму нагляду згідно з Регламентом (ЄС) № 1024/2013;
(f) відповідним органам, чиї відповідні обов’язки та повноваження з нагляду поширюються на операції, ринки, учасників і активи, які підпадають під дію цього Регламенту;
(g) органам із врегулювання, призначеним відповідно до
статті 3 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2014/59/ЄС (- 11).
(h) Єдиній раді врегулювання, створеній на підставі Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 806/2014 (- 12);
(i) органам, зазначеним у статті 29;
(j) інвесторам і потенційним інвесторам.
2. ESMA, у тісній співпраці з EBA та EIOPA і з урахуванням потреб суб’єктів, зазначених у параграфі 1, розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, у яких визначаються:
(a) дані про сек’юритизацію, зазначені в параграфі 1, які оригінатор, спонсор або суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації повинні надавати для дотримання їхніх зобов’язань згідно зі статтею 7(1);
(b) операційні стандарти, необхідні для забезпечення своєчасності, структурованості та комплексності:
(i) збору даних репозиторіями із сек’юритизації; та
(ii) агрегації та порівняння даних між репозиторіями із сек’юритизації;
(c) інформація, до якої повинні мати доступ суб’єкти, зазначені в параграфі 1, з урахуванням їхніх повноважень і специфічних потреб;
(d) умови, на яких суб’єкти, зазначені в параграфі 1, повинні мати прямий і негайний доступ до даних, що їх зберігають у репозиторіях із сек’юритизації.
ESMA повинен подати такі проекти регуляторних технічних стандартів до Комісії до 18 січня 2019 року.
Комісію уповноважено доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у цьому параграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
3. Щоб забезпечити однакові умови застосування параграфа 2, ESMA, у тісній співпраці з EBA та EIOPA, розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів, у яких визначаються стандартизовані шаблони, відповідно до яких оригінатор, спонсор або суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації повинні надавати інформацію репозиторію із сек’юритизації, з урахуванням рішень, розроблених наявними суб’єктами, що збирають дані про сек’юритизацію.
ESMA повинен подати Комісії зазначені проекти імплементаційних технічних стандартів до 18 січня 2019 року.
Комісію уповноважено ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені в цьому параграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
ГЛАВА 4
ПРОСТА, ПРОЗОРА ТА СТАНДАРТИЗОВАНА СЕК’ЮРИТИЗАЦІЯ
Стаття 18. Використання позначення "проста, прозора та стандартизована сек’юритизація"
Оригінатори, спонсори та суб’єкти спеціального призначення для цілей сек’юритизації можуть використовувати позначення "проста, прозора та стандартизована сек’юритизація" або інше позначення, що прямо або опосередковано використовує зазначені терміни, для їхньої сек’юритизації, тільки якщо:
(a) сек’юритизація відповідає всім вимогам, визначеним у секції 1, 2 або 2a цієї глави і ESMA був повідомлений відповідно до статті 27(1); та
(b) сек’юритизація внесена до переліку, зазначеного у статті 27(5).
Оригінатор, спонсор і суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації, які беруть участь у сек’юритизації, що вважається простою, прозорою та стандартизованою сек’юритизацією, повинні бути засновані на території Союзу.
СЕКЦІЯ 1
Вимоги до простої, прозорої та стандартизованої традиційної сек’юритизації, не пов’язаної із забезпеченими активами комерційними паперами
Стаття 19. Проста, прозора та стандартизована традиційна сек’юритизація, не пов’язана із забезпеченими активами комерційними паперами
1. Традиційні сек’юритизації, за винятком програм забезпечених активами комерційних паперів і операцій із забезпеченими активами комерційними паперами, які відповідають вимогам, визначеним у статтях 20, 21 і 22, вважаються простими, прозорими та стандартизованими сек’юритизаціями.
2. Не пізніше 18 жовтня 2018 року EBA, у тісній співпраці з ESMA та EIOPA, повинен ухвалити, згідно зі статтею 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, настанови та рекомендації щодо гармонізованого тлумачення та застосування вимог, визначених у статтях 20, 21 та 22.
Стаття 20. Вимоги щодо простоти
1. Право власності на базисні експозиції повинне бути набуте суб’єктом спеціального призначення для цілей сек’юритизації шляхом дійсного продажу (true sale) або передачі з такими самими юридичними наслідками у спосіб, що допускає забезпечення виконання у відношенні продавця або будь-якої іншої третьої особи. Перехід права власності до суб’єкта спеціального призначення для цілей сек’юритизації не повинен підпадати під дію суворих положень щодо повернення у випадку неплатоспроможності продавця.
2. Для цілей параграфа 1 будь-які із зазначених нижче положень вважаються суворими положеннями щодо повернення:
(a) положення, які дозволяють ліквідатору продавця визнавати недійсним продаж базисних експозицій виключно на підставі того, що він був здійснений упродовж певного періоду до оголошення продавця неплатоспроможним;
(b) положення, згідно з якими суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації може запобігти визнанню продажу недійсним, зазначеному в пункті (a), тільки якщо він може довести, що йому не було відомо про неплатоспроможність продавця на момент продажу.
3. Для цілей параграфа 1 положення щодо повернення в національних законах про неплатоспроможність, що дозволяють ліквідатору або суду визнавати недійсним продаж базисних експозицій у випадку шахрайських передач, несправедливого ущемлення інтересів кредиторів або передач, що передбачають неправомірне надання переваг певним кредиторам перед іншими кредиторами, не є суворими положеннями щодо повернення.
4. У випадках, коли продавець не є первинним кредитором, дійсний продаж, відступлення або передача базисних експозицій із такими самими юридичними наслідками такому продавцю, незалежно від того, чи такий дійсний продаж, відступлення або передача із такими самими юридичними наслідками здійснюються прямо або за допомогою одного або більше проміжних кроків, повинні відповідати вимогам, визначеним у параграфах 1-3.
5. Якщо передача базисних експозицій здійснюється шляхом відступлення та вступає в силу пізніше, ніж при закритті операції, тригерними подіями для реалізації такого вступу в силу повинні бути принаймні такі події:
(a) серйозне погіршення кредитної якості продавця;
(b) неплатоспроможність продавця; та
(c) неусунені порушення договірних зобов’язань продавцем, включно з дефолтом продавця.
6. Продавець повинен надати заяви та гарантії, що. наскільки йому відомо, базисні експозиції, включені в сек’юритизацію, не обтяжені та не перебувають в іншому стані, що, як передбачається, може негативно вплинути на можливість забезпечення виконання дійсного продажу, відступлення або передачі з такими самими юридичними наслідками.
7. Базисні експозиції, передані або відступлені продавцем суб’єкту спеціального призначення для цілей сек’юритизації, повинні відповідати попередньо визначеним, чітким і задокументованим критеріям прийнятності, які не дозволяють активне управління портфелем таких експозицій на дискреційній основі. Для цілей цього параграфа заміна експозицій, які порушують заяви та гарантії, не вважається активним управлінням портфелем. Експозиції, передані суб’єкту спеціального призначення для цілей сек’юритизації після закриття операції, повинні відповідати критеріям прийнятності, які застосовувалися до початкових базисних експозицій.
8. Сек’юритизація повинна бути забезпечена пулом базисних експозицій, що є однорідними за типом активів, з урахуванням конкретних характеристик, пов’язаних із грошовими потоками за типом активів, у тому числі їхніх договірних характеристик і характеристик кредитного ризику та дострокової оплати. Пул базисних експозицій повинен включати тільки один тип активів. Базисні експозиції повинні містити зобов’язання, які мають обов’язкову силу на договірній основі та підлягають виконанню зі зверненням стягнення на все майно боржників та, якщо застосовно, гарантів.
Базисні експозиції повинні мати визначені потоки періодичних платежів, виплати за якими можуть відрізнятися за сумами і які пов’язані з орендними платежами, виплатами основної суми боргу та процентними виплатами або з будь-яким іншим правом отримувати доходи від активів, які забезпечують такі платежі. Базисні експозиції можуть також генерувати надходження від продажу будь-яких фінансованих або лізингових активів.
Базисні експозиції не повинні включати обігові цінні папери, як означено в пункті (44)
статті 4 (1) Директиви 2014/65/ЄС, інші ніж корпоративні облігації, які не входять в лістинг торговельного майданчика.
9. Базисні експозиції не повинні включати позиції сек’юритизації.
10. Базисні експозиції повинні бути створені в ході звичайної діяльності оригінатора або первинного кредитора згідно зі стандартами андеррайтингу, що є не менш жорсткими, ніж стандарти, які застосовував оригінатор або первинний кредитор на момент створення подібних несек’юритизованих експозицій. Стандарти андеррайтингу, згідно з якими створені базисні експозиції, і будь-які суттєві зміни попередніх стандартів андеррайтингу підлягають повному розкриттю потенційним інвесторам без невиправданої затримки.
У випадку сек’юритизацій, у рамках яких базисні експозиції є житловими позиками, пул позик не повинен містити жодної позики, що була реалізована та гарантована з огляду на припущення, що особі, яка подала заяву на отримання позики, або. якщо застосовно, посередникам було повідомлено, що кредитор необов’язково перевірятиме надану інформацію.
Оцінювання кредитоспроможності позичальника повинне відповідати вимогам, визначеним у статті 8 Директиви 2008/48/ЄС або в параграфах 1-4, пункті (a) параграфа 5, а також у параграфі 6
статті 18 Директиви
2014/17/ЄС , або, якщо застосовно, еквівалентним вимогам у третіх країнах.
Оригінатор або первинний кредитор повинен мати експертні знання у сфері створення експозицій, подібних за характером до експозицій, що їх сек’юритизують.
11. Базисні експозиції повинні бути без невиправданої затримки передані суб’єкту спеціального призначення для цілей сек’юритизації після відбору та не повинні включати, на момент відбору, експозиції у стані дефолту у розумінні
статті 178(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013 або експозиції боржника чи гаранта, який перебуває у стані погіршення кредитоспроможності, і який, наскільки відомо оригінатору або первинному кредитору:
(a) був оголошений неплатоспроможним або щодо якого суд надав його кредиторам остаточне і таке, що не підлягає оскарженню, право примусового стягнення або присудив відшкодування матеріальної шкоди внаслідок прострочення платежу упродовж трьох років до дати створення або який пройшов процес реструктуризації боргу по відношенню до його непрацюючих експозицій упродовж трьох років до дати передачі або відступлення базисних експозицій суб’єкту спеціального призначення для цілей сек’юритизації, крім випадків, коли:
(i) за реструктуризованою базисною експозицією не виникла нова заборгованість починаючи з дати реструктуризації, що повинна була настати принаймні за один рік до дати передачі або відступлення базисних експозицій суб’єкту спеціального призначення для цілей сек’юритизації: та
(ii) в інформації, наданій оригінатором, спонсором та суб’єктом спеціального призначення для цілей сек’юритизації згідно з пунктами (a) та (e)(i) першого підпараграфа статті 7(1), чітко зазначені частка реструктуризованих базисних експозицій, час і дані реструктуризації, а також виконання зобов’язань за ними починаючи з дати реструктуризації;
(b) на момент створення, якщо застосовно, входив до публічного кредитного реєстру осіб із несприятливою кредитною історією або, за відсутності такого публічного кредитного реєстру, до іншого кредитного реєстру, доступного оригінатору або первинному кредитору; або
(c) має кредитну оцінку або кредитний рейтинг, які вказують, що ризик несплати узгоджених на договірній основі платежів значно вищий, ніж за порівнянними експозиціями, які тримає оригінатор і які не підлягають сек’юритизації.
12. Боржники повинні, на момент передачі експозицій, здійснити принаймні одну виплату, крім випадків відновлюваних сек’юритизацій, забезпечених експозиціями з одноразовою виплатою або зі строком погашення менше одного року, включно з, між іншим, щомісячними виплатами за відновлюваними кредитами.
13. Оплата власниками позицій сек’юритизації не повинна бути структуризована таким чином, щоб вона переважно залежала від продажу активів, що забезпечують базисні експозиції. Це не повинне перешкоджати подальшому продовженню строку дії шляхом відновлення або рефінансуванню таких активів.
Оплата власниками позицій сек’юритизації, базисні експозиції яких забезпечені активами, вартість яких гарантована або повністю знижена зобов’язанням зі зворотної купівлі продавцем активів, що забезпечують базисні експозиції, або іншою третьою особою, не вважається такою, що залежить від продажу активів, які забезпечують такі базисні експозиції.
14. EBA, у тісній співпраці з ESMA та EIOPA. розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, у яких уточнюється, які базисні експозиції, зазначені у параграфі 8, вважаються однорідними.
EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 18 липня 2018 року.
Комісію уповноважено доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у цьому параграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
Стаття 21. Вимоги щодо стандартизації
1. Оригінатор, спонсор або первинний кредитор повинен відповідати вимозі щодо утримання ризику згідно зі статтею 6.
2. Ризики процентної ставки та валютні ризики, що виникають при сек’юритизації, повинні бути належним чином пом’якшені, і будь-які заходи, вжиті із зазначеною метою, підлягають розкриттю. Окрім як з метою хеджування ризику процентної ставки або валютного ризику, суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації не повинен укладати деривативні контракти та повинен забезпечити, щоб пул базисних експозицій не містив деривативів. Такі деривативи повинні бути гарантовані та документально підтверджені згідно із загальноприйнятими стандартами у сфері міжнародних фінансів.
3. Будь-які процентні виплати за референтною ставкою за активами та пасивами сек’юритизації повинні ґрунтуватися на загальноприйнятих ринкових процентних ставках або на загальноприйнятих галузевих ставках, що відображають вартість фінансування та не повинні ґрунтуватися на складних формулах або деривативах.
4. У разі отримання повідомлення про стягнення або вимоги дострокового погашення:
(a) у суб’єкта спеціального призначення для цілей сек’юритизації не дозволяється залишати більше готівкових коштів, ніж необхідно для забезпечення операційної діяльності суб’єкта спеціального призначення для цілей сек’юритизації або належних виплат інвесторам згідно з договірними умовами сек’юритизації, крім виняткових обставин, коли необхідно залишити суму, щоб з максимальним урахуванням інтересів інвесторів використовувати її для покриття витрат з метою запобігання погіршенню кредитної якості базисних експозицій;
(b) надходження за основною сумою боргу за базисними експозиціями повинні бути передані інвесторам шляхом почергового погашення позицій сек’юритизації, як визначено порядком старшинства конкретної позиції сек’юритизації;
(c) погашення позицій сек’юритизації не допускається здійснювати в порядку, відмінному від того, що визначається їх старшинством; та
(d) жодні положення не повинні вимагати автоматичної ліквідації базисних експозицій за ринковою вартістю.
5. Операції з непочерговою пріоритетністю виплат повинні включати тригерні події, пов’язані з виконанням зобов’язань за базисними експозиціями, у результаті чого встановлюється пріоритетність виплат, що призводить до повернення до почергових виплат у порядку старшинства. Такі тригерні події, пов’язані з виконанням зобов’язань, повинні включати принаймні погіршення кредитної якості базисних експозицій нижче попередньо визначеного порогового значення.
6. Документація щодо операції повинна містити відповідні положення про дострокове погашення або тригерні події для завершення періоду відновлення у випадку відновлюваної сек’юритизації, що включають принаймні такі події:
(a) погіршення кредитної якості базисних експозицій до або нижче попередньо визначеного порогового значення;
(b) настання події, пов’язаної з неплатоспроможністю, що стосується оригінатора або сервісного агента;
(c) зниження вартості базисних експозицій, які тримає суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації, нижче попередньо визначеного порогового значення (тригерна подія для дострокової амортизації)
(d) нестворення достатньої кількості нових базисних експозицій, що відповідають попередньо визначеному рівню кредитної якості (тригерна подія для завершення періоду відновлення).
7. У документації щодо операції повинні бути чітко визначені:
(a) договірні зобов’язання, обов’язки та відповідальність сервісного агента і довірчого власника, за наявності, а також інших надавачів додаткових послуг;
(b) процедури та відповідальність, які необхідні, щоб забезпечити, що дефолт або неплатоспроможність сервісного агента не призведе до припинення обслуговування, як-от договірне положення, що уможливлює заміну сервісного агента в таких випадках; та
(c) положення, які забезпечують заміну контрагентів за деривативами, провайдерів ліквідності та банку обслуговування рахунку в разі їх дефолту, неплатоспроможності та інших визначених подій, якщо застосовно.
8. Сервісний агент повинен мати експертні знання у сфері обслуговування експозицій, що за характером подібні до експозицій, що їх сек’юритизують, а також чітко задокументовані та належні політики, процедури та механізми управління ризиками, що стосуються обслуговування експозицій.
9. У документації щодо операції повинні бути чітко та послідовно визначені означення, засоби правового захисту та дії, пов’язані із простроченням і дефолтом боржників, реструктуризацією боргу, списанням боргу, пом’якшенням умов, платіжними канікулами, втратами, списаннями, стягненнями та іншими засобами забезпечення виконання зобов’язань за активами. У документації щодо операції повинні бути чітко визначені пріоритетність виплат, події, які ініціюють зміни такої пріоритетності виплат, а також обов’язок повідомляти про такі події. Про будь-які зміни пріоритетності виплат, які матимуть значний негативний вплив на виплати за позицією сек’юритизації, необхідно без невиправданої затримки повідомляти інвесторам.
10. Документація щодо операції повинна містити чіткі положення, які сприяють своєчасному вирішенню конфліктів між різними класами інвесторів, права голосу повинні бути чітко визначені та розподілені між власниками облігацій, а також повинна бути чітко визначена відповідальність довірчого власника та інших суб’єктів, що мають фідуціарні обов’язки перед інвесторами.
Стаття 22. Вимоги щодо прозорості
1. Оригінатор і спонсор повинні надати дані про статичні та динамічні показники дефолтів і втрат минулих періодів, як-от дані щодо прострочення та дефолтів, які стосуються експозицій, аналогічних за своєю суттю експозиціям, що їх сек’юритизують, а також джерела таких даних і підстави для визначення аналогічних експозицій потенційним інвесторам до встановлення ціни. Такі дані повинні охоплювати щонайменше п’ятирічний період.
2. Вибірка базисних експозицій до емісії цінних паперів у результаті сек’юритизації підлягає зовнішній перевірці належною та незалежною стороною, включно з перевіркою достовірності даних, розкритих стосовно базисних експозицій.
3. Оригінатор або спонсор повинен, до встановлення ціни в рамках сек’юритизації, надати потенційним інвесторам модель грошових потоків за зобов’язаннями, яка точно відображає договірні зв’язки між базисними експозиціями та виплатами між оригінатором, спонсором, інвесторами, іншими третіми особами та суб’єктом спеціального призначення для цілей сек’юритизації, а також повинен, після встановлення ціни, надати таку модель інвесторам на постійній основі та потенційним інвесторам за їх запитом.
4. У випадку сек’юритизації, базисні експозиції в рамках якої є житловими позиками, позиками на придбання автомобілів або лізингом автомобілів, оригінатор і спонсор повинні опублікувати доступну інформацію, пов’язану з екологічними характеристиками активів, що їх фінансують за рахунок таких житлових позик, позик на придбання автомобілів або лізингу автомобілів, разом з інформацією, що її розкривають відповідно до пункту (a) першого підпараграфа статті 7(1).
Як відступ від першого підпараграфа, оригінатори можуть, починаючи з 01 червня 2021 року, ухвалити рішення про публікацію доступної інформації, пов’язаної з основним негативним впливом активів, що їх фінансують за рахунок базисних експозицій, на фактори сталості.
5. Оригінатор і спонсор несуть відповідальність за дотримання статті 7. Інформацію, що вимагається в пункті (a) першого підпараграфа статті 7(1), необхідно надати потенційним інвесторам за їх запитом до встановлення ціни. Інформацію, що вимагається в пунктах (b)-(d) першого підпараграфа статті 7(1), необхідно надати до встановлення ціни принаймні у формі проекту або в початковому варіанті. Остаточна документація повинна бути надана інвесторам не пізніше ніж упродовж 15 днів після закриття операції.
6. До 10 липня 2021 року європейські наглядові органи повинні розробити в рамках Спільного комітету європейських наглядових органів проекти регуляторних технічних стандартів згідно зі статтями 10-14 регламентів (ЄС) № 1093/2010, (ЄС) № 1094/2010 та (ЄС) № 1095/2010 щодо змісту, методологій і представлення інформації, зазначеної у другому підпараграфі параграфа 4 цієї статті, стосовно показників сталості по відношенню до негативного впливу на клімат та іншого негативного екологічного, соціального і пов’язаного з управлінням впливу.
У відповідних випадках проекти регуляторних технічних стандартів, зазначені у першому підпараграфі, повинні відображати або ґрунтуватися на регуляторних технічних стандартах, розроблених згідно з мандатом, наданим європейським наглядовим органам у Регламенті (ЄС) № 2019/2088, зокрема в його статті 2а та статті 4(6) і (7).
Комісію уповноважено доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, згідно зі статтями 10-14 регламентів (ЄС) № 1093/2010, (ЄС)№ 1094/2010 та (ЄС)№ 1095/2010.
СЕКЦІЯ 2
Вимоги до простої, прозорої та стандартизованої сек’юритизації з використанням забезпечених активами комерційних паперів
Стаття 23. Проста, прозора та стандартизована сек’юритизація з використанням забезпечених активами комерційних паперів
1. Операція із забезпеченими активами комерційними паперами вважається простою, прозорою та стандартизованою, якщо вона відповідає вимогам на рівні операції, передбаченим у статті 24.
2. Програма забезпечених активами комерційних паперів вважається простою, прозорою та стандартизованою, якщо вона відповідає вимогам, передбаченим у статті 26, і якщо спонсор програми забезпечених активами комерційних паперів відповідає вимогам, передбаченим у статті 25.
Для цілей цієї секції "продавець" означає "оригінатора" або "первинного кредитора".
3. Не пізніше 18 жовтня 2018 року EBA, у тісній співпраці з ESMA та EIOPA, повинен ухвалити, згідно зі статтею 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, настанови та рекомендації щодо гармонізованого тлумачення та застосування вимог, визначених у статтях 24 та 26 цього Регламенту.
Стаття 24. Вимоги на рівні операції
1. Право власності на базисні експозиції повинне бути набуте суб’єктом спеціального призначення для цілей сек’юритизації шляхом дійсного продажу (true sale) або передачі з такими самими юридичними наслідками у спосіб, що допускає забезпечення виконання у відношенні продавця або будь-якої іншої третьої особи. Перехід права власності до суб’єкта спеціального призначення для цілей сек’юритизації не повинен підпадати під дію суворих положень щодо повернення у випадку неплатоспроможності продавця. 2.
Для цілей параграфа 1 будь-які із зазначених нижче положень вважаються суворими положеннями щодо повернення:
(a) положення, які дозволяють ліквідатору продавця визнавати недійсним продаж базисних експозицій виключно на підставі того, що він був здійснений упродовж певного періоду до оголошення продавця неплатоспроможним;
(b) положення, згідно з якими суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації може запобігти визнанню продажу недійсним, зазначеному в пункті (a), тільки якщо він може довести, що йому не було відомо про неплатоспроможність продавця на момент продажу.
3. Для цілей параграфа 1 положення щодо повернення в національних законах про неплатоспроможність, що дозволяють ліквідатору або суду визнавати недійсним продаж базисних експозицій у випадку шахрайських передач, несправедливого ущемлення інтересів кредиторів або передач, що передбачають неправомірне надання переваг певним кредиторам перед іншими кредиторами, не є суворими положеннями щодо повернення.
4. У випадках, коли продавець не є первинним кредитором, дійсний продаж, відступлення або передача базисних експозицій із такими самими юридичними наслідками продавцю, незалежно від того, чи такий дійсний продаж, відступлення або передача із такими самими юридичними наслідками здійснюються прямо або за допомогою одного або більше проміжних кроків, повинні відповідати вимогам, визначеним у параграфах 1-3.
5. Якщо передача базисних експозицій здійснюється шляхом відступлення та вступає в силу пізніше, ніж при закритті операції, тригерними подіями для реалізації такого вступу в силу повинні бути принаймні такі події:
(a) серйозне погіршення кредитної якості продавця;
(b) неплатоспроможність продавця; та
(c) неусунені порушення договірних зобов’язань продавцем, включно з дефолтом продавця.
6. Продавець повинен надати заяви та гарантії, що, наскільки йому відомо, базисні експозиції, включені в сек’юритизацію, не обтяжені та не перебувають в іншому стані, що, як передбачається, може негативно вплинути на можливість забезпечення виконання дійсного продажу, відступлення або передачі з такими самими юридичними наслідками.
7. Базисні експозиції, передані або відступлені продавцем суб’єкту спеціального призначення для цілей сек’юритизації, повинні відповідати попередньо визначеним, чітким і задокументованим критеріям прийнятності, які не дозволяють активне управління портфелем таких експозицій на дискреційній основі. Для цілей цього параграфа заміна експозицій, які порушують заяви та гарантії, не вважається активним управлінням портфелем. Експозиції, передані суб’єкту спеціального призначення для цілей сек’юритизації після закриття операції, повинні відповідати критеріям прийнятності, які застосовувалися до початкових базисних експозицій.
8. Базисні експозиції не повинні включати позиції сек’юритизації.
9. Базисні експозиції повинні бути без невиправданої затримки передані суб’єкту спеціального призначення для цілей сек’юритизації після відбору та не повинні включати, на момент відбору, експозиції у стані дефолту у розумінні
статті 178(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013 або експозиції боржника чи гаранта, який перебуває у стані погіршення кредитоспроможності, і який, наскільки відомо оригінатору або первинному кредитору:
(a) був оголошений неплатоспроможним або щодо якого суд надав його кредиторам остаточне і таке, що не підлягає оскарженню, право примусового стягнення або присудив відшкодування матеріальної шкоди внаслідок прострочення платежу упродовж трьох років до дати створення або який пройшов процес реструктуризації боргу по відношенню до його непрацюючих експозицій упродовж трьох років до дати передачі або відступлення базисних експозицій суб’єкту спеціального призначення для цілей сек’юритизації, крім випадків, коли:
(i) за реструктуризованою базисною експозицією не виникла нова заборгованість починаючи з дати реструктуризації, що повинна була настати принаймні за один рік до дати передачі або відступлення базисних експозицій суб’єкту спеціального призначення для цілей сек’юритизації; та
(ii) в інформації, наданій оригінатором, спонсором та суб’єктом спеціального призначення для цілей сек’юритизації згідно з пунктами (a) та (e)(i) першого підпараграфа статті 7(1), чітко зазначені частка реструктуризованих базисних експозицій, час і дані реструктуризації, а також виконання зобов’язань за ними починаючи з дати реструктуризації:
(b) на момент створення, якщо застосовно, входив до публічного кредитного реєстру осіб із несприятливою кредитною історією або, за відсутності такого публічного кредитного реєстру, до іншого кредитного реєстру, доступного оригінатору або первинному кредитору; або
(c) має кредитну оцінку або кредитний рейтинг, які вказують, що ризик несплати узгоджених на договірній основі платежів значно вищий, ніж за порівнянними експозиціями, які тримає оригінатор і які не підлягають сек’юритизації.
10. Боржники повинні, на момент передачі експозицій, здійснити принаймні одну виплату, крім випадків відновлюваних сек’юритизацій, забезпечених експозиціями з одноразовою виплатою або зі строком погашення менше одного року, включно з, між іншим, щомісячними виплатами за відновлюваними кредитами.
11. Оплата власниками позицій сек’юритизації не повинна бути структуризована таким чином, щоб вона переважно залежала від продажу активів, що забезпечують базисні експозиції. Це не повинне перешкоджати подальшому продовженню строку дії шляхом відновлення або рефінансуванню таких активів.
Оплата власниками позицій сек’юритизації, базисні експозиції яких забезпечені активами, вартість яких гарантована або повністю знижена зобов’язанням зі зворотної купівлі продавцем активів, що забезпечують базисні експозиції, або іншою третьою особою, не вважається такою, що залежить від продажу активів, які забезпечують такі базисні експозиції.
12. Ризики процентної ставки та валютні ризики, що виникають при сек’юритизації, повинні бути належним чином пом’якшені, і будь-які заходи, вжиті із зазначеною метою, підлягають розкриттю. Окрім як з метою хеджування ризику процентної ставки або валютного ризику; суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації не повинен укладати деривативні контракти та повинен забезпечити, щоб пул базисних експозицій не містив деривативів. Такі деривативи повинні бути гарантовані та документально підтверджені згідно із загальноприйнятими стандартами у сфері міжнародних фінансів.
13. У документації щодо операції повинні бути чітко та послідовно визначені означення, засоби правового захисту та дії, пов’язані із простроченням і дефолтом боржників, реструктуризацією боргу, списанням боргу, пом’якшенням умов, платіжними канікулами, втратами, списаннями, стягненнями та іншими засобами забезпечення виконання зобов’язань за активами. У документації щодо операції повинні бути чітко визначені пріоритетність виплат, події, які ініціюють зміни такої пріоритетності виплат, а також обов’язок повідомляти про такі події. Про будь-які зміни пріоритетності виплат, які матимуть значний негативний вплив на виплати за позицією сек’юритизації, необхідно без невиправданої затримки повідомляти інвесторам.
14. Оригінатор і спонсор повинні надати дані про статичні та динамічні показники дефолтів і втрат минулих періодів, як-от дані щодо прострочення та дефолтів, які стосуються експозицій, аналогічних за своєю суттю експозиціям, що їх сек’юритизують, а також джерела таких даних і підстави для визначення аналогічних експозицій потенційним інвесторам до встановлення ціни. Якщо спонсор не має доступу до таких даних, він повинен отримати у продавця доступ до даних на статичній і динамічній основі стосовно показників минулих періодів, таких як дані про прострочення та дефолти, щодо експозицій, аналогічних за своєю суттю експозиціям, що їх сек’юритизують. Усі такі дані повинні охоплювати період тривалістю не менше п’ять років, за винятком даних стосовно торговельної дебіторської заборгованості та іншої короткострокової дебіторської заборгованості, для яких минулий період повинен бути не коротшим ніж три роки.
15. Операції із забезпеченими активами комерційними паперами повинні бути забезпечені пулом базисних експозицій, що є однорідними за типом активів, з урахуванням характеристик, пов’язаних із грошовими потоками за різними типами активів, включно з їхніми договірними характеристиками та характеристиками кредитного ризику і дострокової оплати. Пул базисних експозицій повинен включати тільки один тип активів.
Пул базисних експозицій повинен мати залишковий середньозважений строк дії не більше одного року, і жодна з базисних експозицій не повинна мати залишковий строк погашення більше ніж три роки.
Як відступ від другого підпараграфа, пули позик на придбання автомобілів, лізингу автомобілів та операцій лізингу устатковання повинні мати залишковий середньозважений строк дії не більше трьох із половиною року, і жодна з базисних експозицій не повинна мати залишковий строк погашення більше ніж шість років.
Базисні експозиції не повинні включати позики, забезпечені житловими або комерційними іпотеками або повністю гарантовані житлові позики, як зазначено в пункті (e) першого підпараграфа статті 129(1) Регламенту (ЄС)
№ 575/2013 . Базисні експозиції повинні містити зобов’язання, які мають обов’язкову силу на договірній основі та підлягають виконанню зі зверненням стягнення на все майно боржників із визначеними потоками платежів, пов’язаних із орендними платежами, виплатами основної суми боргу, процентними виплатами, а також відносно будь-якого іншого права отримувати доходи від активів, які забезпечують такі платежі. Базисні експозиції можуть також генерувати надходження від продажу будь-яких фінансованих або лізингових активів. Базисні експозиції не повинні включати обігові цінні папери, як означено в пункті (44)
статті 4 (1) Директиви 2014/65/ЄС, інші ніж корпоративні облігації, які не входять в лістинг торговельного майданчика.
16. Будь-які процентні виплати за референтною ставкою за активами та пасивами операції із забезпеченими активами комерційними паперами повинні ґрунтуватися на загальноприйнятих ринкових процентних ставках або на загальноприйнятих галузевих ставках, що відображають вартість фінансування, але не на складних формулах або деривативах. Процентні виплати за референтною ставкою за активами та пасивами операції із забезпеченими активами комерційними паперами можуть ґрунтуватися на процентних ставках, які відображають вартість фінансування програми забезпечених активами комерційних паперів.
17. У випадку дефолту продавця або події, що тягне за собою дострокове погашення:
(a) у суб’єкта спеціального призначення для цілей сек’юритизації не дозволяється залишати більше готівкових коштів, ніж необхідно для забезпечення операційної діяльності суб’єкта спеціального призначення для цілей сек’юритизації або належних виплат інвесторам згідно з договірними умовами сек’юритизації, крім виняткових обставин, коли необхідно залишити суму, щоб з максимальним урахуванням інтересів інвесторів використовувати її для покриття витрат з метою запобігання погіршенню кредитної якості базисних експозицій;
(b) надходження за основною сумою боргу за базисними експозиціями повинні бути передані інвесторам, що тримають позицію сек’юритизації, шляхом почергового погашення позицій сек’юритизації, як визначено порядком старшинства позиції сек’юритизації; та
(c) жодні положення не повинні вимагати автоматичної ліквідації базисних експозицій за ринковою вартістю.
18. Базисні експозиції повинні бути створені в ході звичайної діяльності продавця згідно зі стандартами андеррайтингу, що є не менш жорсткими, ніж стандарти, які застосовує продавець на момент створення подібних несек’юритизованих експозицій. Стандарти андеррайтингу, згідно з якими створені базисні експозиції, і будь-які суттєві зміни попередніх стандартів андеррайтингу підлягають повному розкриттю без невиправданої затримки спонсору та іншим сторонам, які несуть безпосередні ризики за операцією із забезпеченими активами комерційними паперами. Продавець повинен мати експертні знання у сфері створення експозицій, подібних за характером до експозицій, що їх сек’юритизують.
19. Якщо операція із забезпеченими активами комерційними паперами є відновлюваною сек’юритизацією, документація щодо операції повинна містити тригерні події для завершення періоду відновлення, що включають принаймні такі умови:
(a) погіршення кредитної якості базисних експозицій до або нижче попередньо визначеного порогового значення; та
(b) настання події, пов’язаної з неплатоспроможністю, що стосується продавця або сервісного агента.
20. У документації щодо операції повинні бути чітко визначені:
(a) договірні зобов’язання, обов’язки та відповідальність спонсора, сервісного агента і довірчого власника, за наявності, а також інших надавачів додаткових послуг;
(b) процедури та відповідальність, які необхідні, щоб забезпечити, що дефолт або неплатоспроможність сервісного агента не призведе до припинення обслуговування;
(c) положення, які забезпечують заміну контрагентів за деривативами та банку обслуговування рахунку в разі їх дефолту, неплатоспроможності та інших визначених подій, якщо застосовно; та
(d) яким чином спонсор відповідає вимогам статті 25(3).
21. EBA, у тісній співпраці з ESMA та EIOPA, розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, у яких уточнюється, які базисні експозиції, зазначені у параграфі 15, вважаються однорідними.
EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 18 липня 2018 року.
Комісію уповноважено доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у цьому параграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
Стаття 25. Спонсор програми забезпечених активами комерційних паперів
1. Спонсор програми забезпечених активами комерційних паперів повинен бути кредитною установою, що є об’єктом нагляду згідно з Директивою
2013/36/ЄС.
2. Спонсор програми забезпечених активами комерційних паперів повинен бути провайдером механізму підтримки ліквідності та повинен підтримувати всі позиції сек’юритизації на рівні програми забезпечених активами комерційних паперів шляхом покриття всіх ризиків ліквідності, кредитних ризиків і будь-яких істотних ризиків розмивання сек’юритизованих експозицій, а також будь-яких інших витрат на рівні операції або програми, якщо необхідно гарантувати інвестору виплату будь-якої суми за забезпеченими активами комерційними паперами шляхом надання такої підтримки. Спонсор повинен розкрити опис підтримки, наданої на рівні операції інвесторам, включно з описом наданих механізмів підтримки ліквідності.
3. Перш ніж стати спонсором простої, прозорої та стандартизованої програми забезпечених активами комерційних паперів, кредитна установа повинна продемонструвати відповідному компетентному органу, що її роль відповідно до параграфа 2 не ставить під загрозу її платоспроможність і ліквідність, навіть у ситуації крайньої напруги на ринку.
Вимога, зазначена в першому підпараграфі цього параграфа, вважається виконаною, якщо компетентний орган переконався, за результатами перегляду та оцінювання, зазначених у
статті 97(3) Директиви 2013/36/ЄС, що умови, стратегії, процеси та механізми, впроваджені такою кредитною установою, а також власні та обігові кошти, що перебувають у її розпорядженні, забезпечують розсудливе управління та покриття її ризиків.
4. Спонсор повинен провести власну комплексну перевірку та перевірити дотримання вимог, визначених у статті 5(1) і (3) цього Регламенту, якщо застосовно. Він також повинен перевірити наявність у продавця спроможностей обслуговування та процесів збору, які відповідають вимогам, визначеним у пунктах (h)-(p)
статті 265 (2) Регламенту (ЄС) № 575/2013, або еквівалентним вимогам у третіх країнах.
5. Продавець на рівні операції або спонсор на рівні програми забезпечених активами комерційних паперів повинен відповідати вимозі щодо утримання ризику, зазначеній у статті 6.
6. Спонсор несе відповідальність за дотримання статті 7 на рівні програми забезпечених активами комерційних паперів, а також за надання потенційним інвесторам за їх запитом до встановлення ціни:
(a) агрегованої інформації, що вимагається в пункті (a) першого підпараграфа статті 7(1); та
(b) інформації, що вимагається в пунктах (b)-(d) першого підпараграфа статті 7(1), принаймні у формі проекту або в початковому варіанті.
7. Якщо спонсор не продовжив строк дії зобов’язання щодо фінансування механізму підтримки ліквідності до його завершення, механізм підтримки ліквідності повинен бути згорнутий і за цінними паперами, за якими настав строк погашення, повинні бути здійснені виплати.
Стаття 26. Вимоги на рівні програми
1. Усі операції із забезпеченими активами комерційними паперами в рамках програми забезпечених активами комерційних паперів повинні відповідати вимогам у статті 24(1)-(8) та (12)-(20).
Допускається тимчасова невідповідність не більше 5% від сукупної кількості базисних експозицій операції із забезпеченими активами комерційними паперами, що їх фінансують у рамках програми забезпечених активами комерційних паперів, вимогам статті 24(9), (10) та (11) без шкоди для статусу простої, прозорої та стандартизованої програми забезпечених активами комерційних паперів.
Для цілей другого підпараграфа цього параграфа вибірка базисних експозицій підлягає регулярній зовнішній перевірці відповідності належною та незалежною стороною.
2. Залишковий середньозважений строк дії базисних експозицій програми забезпечених активами комерційних паперів не повинен перевищувати два роки.
3. Програма забезпечених активами комерційних паперів повинна мати повну підтримку спонсора відповідно до статті 25(2).
4. Програма забезпечених активами комерційних паперів не повинна включати ресек’юритизацію, і поліпшення кредитної якості не повинне створювати другий рівень траншу на рівні програми.
5. Цінні папери, випущені в рамках програми забезпечених активами комерційних паперів, не повинні включати кол-опціони, положення щодо продовження після завершення строку дії або інші положення, які впливають на кінцевий строк погашення, якщо такі опціони та положення можуть бути виконані за власним розсудом продавця, спонсора або суб’єкта спеціального призначення для цілей сек’юритизації.
6. Ризики процентної ставки та валютні ризики, що виникають на рівні програми забезпечених активами комерційних паперів, повинні бути належним чином пом’якшені, і будь-які заходи, вжиті із зазначеною метою, підлягають розкриттю. Окрім як з метою хеджування ризику процентної ставки або валютного ризику, суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації не повинен укладати деривативні контракти та повинен забезпечити, щоб пул базисних експозицій не містив деривативів. Такі деривативи повинні бути гарантовані та документально підтверджені згідно із загальноприйнятими стандартами у сфері міжнародних фінансів.
7. У документації щодо програми забезпечених активами комерційних паперів необхідно чітко визначити:
(a) відповідальність довірчого власника та інших суб’єктів, що мають фідуціарні обов’язки, за наявності, перед інвесторами;
(b) договірні зобов’язання, обов’язки та відповідальність спонсора, який повинен мати експертні знання у сфері кредитного андеррайтингу, довірчого власника, за наявності, а також інших надавачів додаткових послуг;
(c) процедури та відповідальність, які необхідні, щоб забезпечити, що дефолт або неплатоспроможність сервісного агента не призведе до припинення обслуговування;
(d) положення щодо заміни контрагентів за деривативами та банку обслуговування рахунку на рівні програми забезпечених активами комерційних паперів у разі їх дефолту, неплатоспроможності та інших визначених подій, якщо такі події не покриваються механізмом підтримки ліквідності;
(e) що в разі настання визначених подій, дефолту або неплатоспроможні спонсора передбачені коригувальні заходи, щоб досягти, у відповідних випадках, забезпечення за зобов’язанням щодо фінансування або заміни провайдера механізму підтримки ліквідності; та
(f) що механізм підтримки ліквідності повинен бути згорнутий і за цінними паперами, за якими настав строк погашення, повинні бути здійснені виплати, якщо спонсор не продовжив строк дії зобов’язання щодо фінансування механізму ліквідності до його завершення.
8. Сервісний агент повинен мати експертні знання у сфері обслуговування експозицій, що за характером подібні до експозицій, що їх сек’юритизують, а також чітко задокументовані політики, процедури та механізми управління ризиками, що стосуються обслуговування експозицій.
СЕКЦІЯ 2а
Вимоги до простих, прозорих та стандартизованих балансових сек’юритизацій
Стаття 26а. Прості, прозорі та стандартизовані балансові сек’юритизації
1. Синтетичні сек’юритизації, які відповідають вимогам, визначеним у статтях 26b-26e, вважаються простими, прозорими та стандартизованими балансовими сек’юритизаціями.
2. EBA, у тісній співпраці з ESMA та EIOPA, може ухвалити, згідно зі статтею 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, настанови та рекомендації щодо гармонізованого тлумачення та застосування вимог, визначених у статтях 26b-26e цього Регламенту.
Стаття 26b. Вимоги щодо простоти
1. Оригінатор повинен бути суб’єктом, авторизованим або ліцензованим у Союзі.
Оригінатор, який купує експозиції третьої особи за власний рахунок і потім сек’юритизує їх, повинен застосовувати політики щодо кредиту; збору, реструктуризації боргу та обслуговування, що застосовуються до таких експозицій, які є не менш жорсткими, ніж ті, що їх застосовує оригінатор до порівнянних експозицій, які не були придбані.
2. Базисні експозиції повинні бути створені в ході основного виду діяльності оригінатора.
3. На момент закриття операції базисні експозиції повинні перебувати на балансі оригінатора або суб’єкта, що належить до тієї самої групи, що й оригінатор.
Для цілей цього параграфа групою вважається будь-яке із зазначених нижче утворень:
(a) група юридичних осіб, що підлягає пруденційній консолідації згідно з главою 2 розділу II частини першої Регламенту (ЄС) № 575/2013;
(b) група, як означено в пункті (c)
статті 212 (1) Директиви 2009/138/ЄС.
4. Оригінатор не повинен хеджувати свою експозицію у кредитному ризику, що входить до складу базисних експозицій в рамках сек’юритизації, поза захистом, отриманим за договором кредитного захисту.
5. Договір кредитного захисту повинен відповідати правилам пом’якшення кредитного ризику, встановленим у
статті 249 Регламенту (ЄС) № 575/2013, або, якщо зазначена стаття не застосовується, вимогам, які є не менш жорсткими, ніж вимоги, визначені у вказаній статті.
................Перейти до повного тексту