1. Ця Директива застосовується до компаній колективного інвестування в переказні цінні папери (UCITS), які мають осідок на території держав-членів.

2. Для цілей цієї Директиви та відповідно до статті 3, UCITS означає компанію:

(a) єдиною метою діяльності якої є колективне інвестування капіталу, залученого від громадськості, у переказні цінні папери або в інші ліквідні фінансові активи, зазначені у статті 50(1), і яка діє на основі принципу розподілу ризиків;

(b) паї якої, на вимогу власників, можуть бути викуплені або погашені, прямо або опосередковано, з активів такої компанії. Заходи, вжиті UCITS для забезпечення того, щоб біржова вартість її паїв суттєво не відрізнялася від вартості їхні чистих активів, вважаються еквівалентними такому викупу або погашенню.

Держави-члени можуть дозволяти, щоб UCITS складалися з кількох інвестиційних відділів.

3. Компанії, зазначені в параграфі 2, можуть бути засновані згідно з договірним правом (як спільні фонди, якими управляють керуючі компанії), трастовим правом (як пайові фонди) або статутним правом (як інвестиційні компанії). Для цілей цієї Директиви:

(a) "спільні фонди" також включають пайові фонди;

(b) "паї" UCITS також включають акції UCITS.

4. Інвестиційні компанії, активи яких інвестуються за посередництва дочірніх компаній переважно в цінні папери, інші ніж переказні цінні папери, не підпадають під дію цієї Директиви.

5. Держави-члени повинні заборонити перетворення UCITS, які підпадають під дію цієї Директиви, на компанії колективного інвестування, які не підпадають під дію цієї Директиви.

6. Згідно з положеннями права Співтовариства, що регулює рух капіталу, і відповідно до статей 91 і 92 та другого підпараграфа статті 108(1), жодна держава-член не повинна застосовувати будь-які інші положення у сфері, яка охоплюється цією Директивою, до UCITS, які мають осідок в іншій державі-члені, або до паїв, випущених такими UCITS, якщо такі UCITS реалізують свої паї на території відповідної держави-члена.

7. Без обмеження цієї глави, держава-член може застосовувати до UCITS, які мають осідок на її території, жорсткіші або додаткові вимоги порівняно з вимогами, встановленими у цій Директиві, за умови, що вони мають загальне застосування і не суперечать положенням цієї Директиви.

1. Для цілей цієї Директиви застосовують такі терміни та означення:

(a) "депозитарій" означає установу, наділену обов’язками, визначеними у статтях 22 і 32, і регульовану іншими положеннями, встановленими у главі IV та секції 3 глави V;

(b) "керуюча компанія" означає компанію, звичайною діяльністю якої є управління UCITS у формі спільних фондів або інвестиційних компаній (управління колективним портфелем UCITS);

(c) "держава-член розташування головного офісу керуючої компанії" означає державу-члена, у якій розташований зареєстрований офіс керуючої компанії;

(d) "держава-член ведення діяльності керуючої компанії" означає державу-члена, іншу ніж держава-член розташування головного офісу, на території якої керуюча компанія має філію або надає послуги;

(e) "держава-член розташування головного офісу UCITS" означає державу-члена, у якій авторизована UCITS відповідно до статті 5;

(f) "держава-член ведення діяльності UCITS" означає державу-члена, іншу ніж держава-член розташування головного офісу, у якій реалізують паї UCITS;

(g) "філія" означає місце ведення діяльності, яке є частиною керуючої компанії та не має правосуб’єктності і яке надає послуги, на надання яких авторизована керуюча компанія;

(h) "компетентні органи" означає органи, які кожна держава-член призначає згідно зі статтею 97;

(i) "тісні зв’язки" означає ситуацію, у якій дві або більше фізичних чи юридичних осіб пов’язані в будь-який із зазначених нижче способів:

(i) "участь" означає володіння, пряме чи шляхом контролю, 20% або більше прав голосу чи капіталу компанії; або

(ii) "контроль" означає відносини між "материнською компанією" та "дочірньою компанією", як означено у статтях 1 і 2 Сьомої Директиви Ради 83/349/ЄЕС від 13 червня 1983 року на підставі статті 54(3)(g) Договору про консолідовану звітність (- 1) та у всіх випадках, зазначених у статті 1(1) та (2) Директиви 83/349/ЄЕС, або подібні відносини між будь-якою фізичною чи юридичною особою та компанією;

(j) "істотна участь" означає пряме чи опосередковане володіння в керуючій компанії, яке складає 10% чи більше капіталу або прав голосу компанії чи надає можливість здійснювати значний вплив на управління такою керуючою компанією, у якій існує таке володіння;

(k) "початковий капітал" означає кошти, як зазначено у статті 57(a) та (b) Директиви 2006/48/ЄС;

(l) "власні кошти" означає власні кошти, як зазначено в секції 1 глави 2 розділу V Директиви 2006/48/ЄС ;

(m) "довговічний носій" означає інструмент, який дає можливість інвестору зберігати інформацію, адресовану особисто такому інвестору, у спосіб, що уможливлює її подальше використання протягом періоду часу, достатнього для цілей такої інформації, і який дає можливість відтворювати в незмінному вигляді інформацію, що зберігається;

(n) "переказні цінні папери" означає:

(i) акції компаній та інші цінні папери, еквівалентні акціям компаній (далі - акції);

(ii) облігації та інші форми сек’юритизованого боргу (далі - боргові цінні папери);

(iii) будь-які інші обігові цінні папери, які дають право на придбання будь-яких таких переказних цінних паперів шляхом підписки або обміну;

(o) "інструменти грошового ринку" означає інструменти, якими зазвичай торгують на грошовому ринку, які є ліквідними і вартість яких можна точно визначити в будь-який час;

(p) "злиття" означає операцію, у рамках якої:

(i) одна або більше UCITS або їхніх інвестиційних відділів, далі - UCITS, що приєднуються, припиняють свою діяльність без ліквідації, передають усі свої активи та зобов’язання іншим наявним UCITS або їхнім інвестиційним відділам, далі - UCITS, що приєднують, в обмін на випуск, для їхніх власників паїв, паїв UCITS, що приєднують, і, якщо застосовно, на грошову виплату, розмір якої не перевищує 10% вартості чистих активів таких паїв;

(ii) одна або більше UCITS або їхніх інвестиційних відділів, далі - UCITS, що приєднуються, припиняють свою діяльність без ліквідації, передають усі свої активи та зобов’язання іншим наявним UCITS, які вони створюють, або їхнім інвестиційним відділам, далі - UCITS, що приєднують, в обмін на випуск, для їхніх власників паїв, паїв UCITS, що приєднують, і, якщо застосовно, на грошову виплату, розмір якої не перевищує 10% вартості чистих активів таких паїв;

(iii) одна або більше UCITS або їхніх інвестиційних відділів, далі - UCITS, що приєднуються, які продовжують існувати до виконання їхніх зобов’язань, передають свої чисті активи іншому інвестиційному відділу тієї самої UCITS, UCITS, яку вони створили, або іншій наявній UCITS чи їхнім інвестиційним відділам, далі - UCITS, що приєднують;

(q) "транскордонне злиття" означає злиття UCITS:

(i) принаймні дві з яких мають осідок у різних державах-членах;

(ii) які мають осідок в одній державі-члені, в новостворену UCITS, яка має осідок в іншій державі-члені;

(r) "національне злиття" означає злиття між UCITS, які мають осідок в одній державі-члені, якщо принаймні одна з таких UCITS була повідомлена відповідно до статті 93;

(s) "орган управління" означає орган з повноваженнями щодо вироблення й ухвалення остаточних рішень в керуючій компанії, інвестиційній компанії або депозитарії, що виконує наглядову та керуючу функції або тільки керуючу функцію, якщо такі дві функції відокремлені. Якщо, згідно з національним правом, керуюча компанія, інвестиційна компанія або депозитарій мають різні органи зі спеціальними функціями, вимоги, встановлені в цій Директиві та спрямовані на орган управління або орган управління у своїй наглядовій функції, застосовуються, разом із цим або замість цього, до членів інших органів керуючої компанії, інвестиційної компанії або депозитарія, на яких покладені відповідні обов’язки згідно із застосовним національним правом;

(t) "фінансовий інструмент" означає фінансовий інструмент, вказаний у секції C додатка I до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2014/65/ЄС (- 2).

2. Для цілей параграфа 1(b) звичайна діяльність керуючої компанії повинна включати функції, зазначені в додатку II.

3. Для цілей параграфа 1(g) усі місця ведення діяльності, які мають осідок в одній державі-члені, керуючої компанії з головним офісом в іншій державі-члені, повинні розглядатися як одна філія.

4. Для цілей пункту (i)(ii) параграфа 1 застосовуються такі положення:

(a) дочірня компанія дочірньої компанії також вважається дочірньою компанією материнської компанії, яка очолює такі компанії;

(b) ситуації, у яких дві або більше фізичних чи юридичних осіб пов’язані з однією особою довготривалими відносинами контролю, також повинні розглядатися як тіні зв’язки між такими особами.

5. Для цілей параграфа 1(j) враховуються права голосу, зазначені у статтях 9 та 10 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2004/109/ЄС від 15 грудня 2004 року про гармонізацію вимог щодо прозорості інформації про емітентів, цінні папери яких допущено до торгівлі на регульованому ринку (- 3).

6. Для цілей параграфа 1(l) статті 13 та 16 Директиви 2006/49/ЄС застосовуються mutatis mutandis.

7. Для цілей параграфа 1(n) переказні цінні папери не включають механізми та інструменти, зазначені у статті 51.

Зазначені нижче компанії не підпадають під дію цієї Директиви:

(a) компанії колективного інвестування закритого типу;

(b) компанії колективного інвестування, які залучають капітал без просування продажів їхніх паїв громадськості в межах території Співтовариства або будь-якої її частини;

(c) компанії колективного інвестування, паї яких, згідно з правилами фонду або установчими документами інвестиційної компанії, можуть продаватися громадськості у третіх країнах;

(d) категорії компаній колективного інвестування, визначені в нормативно-правових актах держав-членів, у яких мають осідок такі компанії колективного інвестування, для яких правила, встановлені у главі VII та статті 83 є неприйнятними з огляду на їхню кредитно-інвестиційну політику.

Для цілей цієї Директиви UCITS вважається такою, що має осідок у державі-члені розташування головного офісу.

1. Жодна UCITS не може здійснювати свою діяльність, якщо вона не була авторизована згідно із цією Директивою. Така авторизація є дійсною в усіх державах-членах.

2. Спільному фонду надають авторизацію, тільки якщо компетентні органи держави-члена розташування головного офісу затвердили заяву керуючої компанії на управління таким спільним фондом, правила фонду та вибір депозитарія. Інвестиційній компанії надають авторизацію, тільки якщо компетентні органи держави-члена розташування головного офісу затвердили її установчі документи та вибір депозитарія, а також, у відповідних випадках, заяву призначеної керуючої компанії на управління такою інвестиційною компанією.

3. Без обмеження параграфа 2, якщо UCITS не має осідку в державі-члені розташування головного офісу керуючої компанії, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS повинні ухвалити рішення, за заявою керуючої компанії, щодо управління UCITS відповідно до статті 20. На авторизацію не поширюється вимога, щоб управління UCITS здійснювала керуюча компанія, зареєстрований офіс якої розташований у державі-члені розташування головного офісу UCITS, або щоб керуюча компанія здійснювала або делегувала здійснення будь-яких видів діяльності в державі-члені розташування головного офісу UCITS.

4. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS не повинні надавати авторизацію UCITS, якщо:

(a) вони встановили, що інвестиційна компанія не відповідає передумовам, встановленим у главі V; або

(b) керуюча компанія не авторизована на управління UCITS у державі-члені розташування головного офісу.

Без обмеження статті 29(2), керуючу компанію або, якщо застосовно, інвестиційну компанію повідомляють про надання або відмову в наданні авторизації UCITS протягом двох місяців з моменту подання повної заяви. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS не повинні надавати авторизацію UCITS, якщо директори депозитарія не мають достатньо доброї репутації або достатнього досвіду стосовно типу UCITS, що підлягає управлінню. З цією метою імена директорів депозитарія та будь-якої особи, що змінює їх на цій посаді, повинні невідкладно повідомлятися компетентним органам. Директори означають осіб, які згідно з нормами права або установчими документами, представляють депозитарій або які фактично визначають політику депозитарія.

5. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS не повинні надавати авторизацію, якщо UCITS має юридичні перешкоди для реалізації своїх паїв у державі-члені розташування головного офісу (наприклад, згідно з положеннями правил фонду або установчих документів).

6. Заміна керуючої компанії або депозитарія та внесення змін до правил фонду або установчих документів інвестиційної компанії дозволяються тільки після затвердження компетентними органами держави-члена розташування головного офісу UCITS.

7. Держави-члени повинні забезпечити, щоб повна інформація про закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, які імплементують цю Директиву та стосуються заснування та функціонування UCITS, були легкодоступними дистанційно або за допомогою електронних засобів. Держави-члени повинні забезпечити, щоб така інформація була доступна принаймні мовою, яка звичайно використовується у сфері міжнародних фінансів, була чітко та недвозначно викладена та підлягала оновленню.

8. Щоб забезпечити послідовну гармонізацію цієї статті, європейський наглядовий орган (Європейський орган з цінних паперів і ринків) (далі - ESMA), створений на підставі Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1095/2010 (- 4), може розробляти проекти регуляторних технічних стандартів для визначення інформації, яка повинна надаватися компетентним органам у заяві про надання авторизації UCITS. Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, згідно з процедурою, встановленою у статтях 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

1. Керуючі компанії допускають до ведення діяльності за умови наявності попередньої авторизації, наданої компетентними органами держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії. Авторизація, надана керуючій компанії згідно із цією Директивою, є дійсною в усіх державах-членах.

ESMA повинен бути повідомлений про кожну надану авторизацію і повинен публікувати та оновлювати перелік авторизованих керуючих компаній на своєму вебсайті.

2. Керуюча компанія не повинна здійснювати діяльність, іншу ніж управління UCITS, авторизованими згідно із цією Директивою, за винятком додаткового управління іншими компаніями колективного інвестування, які не підпадають під дію цієї Директиви або стосовно яких керуюча компанія підлягає пруденційному нагляду, але паї яких не можуть бути реалізовані в інших державах-членах згідно із цією Директивою. Діяльність з управління UCITS повинна включати, для цілей цієї Директиви, функції, зазначені в додатку II.

3. Як відступ від параграфа 2, держави-члени можуть авторизувати керуючі компанії на надання зазначених нижче послуг на додаток до управління UCITS:

(a) управління портфелями інвестицій, у тому числі портфелями, якими володіють пенсійні фонди, згідно з розпорядженнями інвесторів залежно від індивідуальних уподобань кожного клієнта, коли до таких портфелів входять один або більше фінансових інструментів, зазначених у секції C додатка I до Директиви 2004/39/ЄС ; та

(b) у якості неосновних послуг:

(i) надання інвестиційних порад щодо одного або більше інструментів, зазначених у секції C додатка I до Директиви 2004/39/ЄС;

(ii) зберігання та управління паями компаній колективного інвестування.

Керуючі компанії не повинні бути авторизовані, згідно із цією Директивою, тільки на надання послуг, зазначених у цьому параграфі, або на надання неосновних послуг, якщо вони не авторизовані на надання послуг, зазначених у пункті (a) першого підпараграфа.

4. Стаття 2(2) і статті 12, 13 та 19 Директиви 2004/39/ЄС застосовуються до надання керуючими компаніями послуг, зазначених у параграфі 3 цієї статті.

1. Без обмеження інших умов загального застосування, встановлених у національному праві, компетентні органи повинні надавати авторизацію керуючій компанії, тільки якщо виконані такі умови:

(a) керуюча компанія має початковий капітал у розмірі принаймні 125000 євро, з урахуванням таких положень:

(i) якщо вартість портфелів керуючої компанії перевищує 250000000 євро, керуюча компанія зобов’язана надати додаткову суму власних коштів, яка дорівнює 0,02% суми, на яку вартість портфелів керуючої компанії перевищує 250000000 євро, проте необхідний загальний розмір початкового капіталу та додаткової суми не повинен перевищувати 10000000 євро;

(ii) для цілей цього параграфа зазначені нижче портфелі вважаються портфелями керуючої компанії:

- спільні фонди. якими управляє керуюча компанія, у тому числі портфелі, функцію управління якими вона делегувала, але за винятком портфелів, якими вона управляє в порядку делегування,

- інвестиційні компанії, для яких керуюча компанія є призначеною керуючою компанією,

- інші компанії колективного інвестування, якими управляє керуюча компанія, у тому числі портфелі, функцію управління якими вона делегувала, але за винятком портфелів, якими вона управляє в порядку делегування;

(iii) незалежно від суми таких вимог, сума власних коштів керуючої компанії ніколи не повинна бути меншою за суму, передбачену у статті 13 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2019/2033 (- 5).

(b) особи, які фактично керують діяльністю керуючої компанії, мають достатньо добру репутацію та достатній досвід, у тому числі стосовно типу UCITS, якою управляє керуюча компанія, імена таких осіб та всіх осіб, які змінюють їх на посаді, невідкладно повідомляються компетентним органам, і рішення щодо діяльності керуючої компанії ухвалюють принаймні дві особи, які відповідають зазначеним умовам;

(c) заява про надання авторизації супроводжується програмою діяльності, у якій принаймні визначена організаційна структура керуючої компанії; та

(d) головний офіс і зареєстрований офіс керуючої компанії розташовані в одній державі-члені.

Для цілей пункту (a) першого підпараграфа держави-члени можуть дозволити керуючим компаніям не надавати до 50% додаткової суми власних коштів, зазначеної в пункті (i) пункту (a), якщо вони мають гарантію на ту саму суму, надану кредитною установою або страховою компанією, зареєстрований офіс якої розташований у державі-члені або у третій країні, у якій вона підпадає під дію пруденційних правил, які, на думку компетентних органів, є еквівалентними правилам, встановленим у праві Співтовариства.

2. За наявності тісних зв’язків між керуючою компанією та іншими фізичними або юридичними особами компетентні органи повинні надавати авторизацію, тільки якщо такі зв’язки не перешкоджають ефективному виконанню їхніх наглядових функцій. Компетентні органи також відмовляють у наданні авторизації, якщо закони, підзаконні нормативно-правові акти або адміністративні положення третьої країни, які регулюють діяльність однієї або більше фізичних чи юридичних осіб, з якими керуюча компанія має тісні зв’язки, або труднощі, пов’язані із забезпеченням їх виконання, перешкоджають ефективному виконанню їхніх наглядових функцій. Компетентні органи повинні вимагати від керуючих компаній надання їм інформації, яка є необхідною для здійснення моніторингу відповідності умовам, зазначеним у цьому параграфі, на постійній основі.

3. Компетентні органи повинні повідомити заявника про надання або відмову в наданні авторизації протягом шести місяців після подання повної заяви. У разі відмови в наданні авторизації необхідно вказати її причини.

4. Керуюча компанія може розпочати свою діяльність відразу після отримання авторизації.

5. Компетентні органи можуть відкликати авторизацію, надану керуючій компанії відповідно до цієї Директиви, тільки якщо така компанія:

(a) не користується авторизацією упродовж 12 місяців, прямо відмовляється від авторизації або не здійснювала діяльність, яка підпадає під дію цієї Директиви, упродовж попередніх шести місяців або більше, якщо тільки відповідна держава-член не передбачила припинення дії авторизації у таких випадках;

(b) отримала авторизацію шляхом надання неправдивих заяв або використання інших неналежних засобів;

(c) більше не виконує умови, згідно з якими було надано авторизацію;

(d) більше не відповідає Директиві 2006/49/ЄС, якщо її авторизація також охоплює послугу дискреційного управління портфелем, зазначену у статті 6(3)(a) цієї Директиви;

(e) серйозно або систематично порушувала положення, ухвалені відповідно до цієї Директиви; або

(f) підпадає під будь-який із випадків, коли національним правом передбачене відкликання.

6. З метою забезпечення послідовної гармонізації цієї статті ESMA може розробити проекти регуляторних технічних стандартів для визначення:

(a) інформації, яку необхідно надавати компетентним органам у заяві про надання авторизації керуючій компанії, включаючи програму діяльності;

(b) вимоги, які застосовуються до керуючої компанії згідно з параграфом 2, а також інформацію для повідомлення, передбаченого в параграфі 3;

(c) вимоги, що застосовуються до акціонерів і учасників з істотною участю, а також перешкоди, які можуть заважати ефективному виконанню наглядових функцій компетентного органу, як передбачено у статті 8(1) цієї Директиви та у статті 10(1) та (2) Директиви 2004/39/ЄС, згідно зі статтею 11 цієї Директиви.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, згідно зі статтями 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010. З метою забезпечення однакових умов застосування цієї статті ESMA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів, щоб визначити стандартні форми, шаблони та процедури повідомлення або надання інформації, передбаченої в пунктах (a) і (b) першого підпараграфа. Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у третьому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

1. Компетентні органи не повинні надавати керуючим компаніям авторизацію на започаткування діяльності, доки їм не нададуть інформацію про акціонерів або учасників, незалежно від того, чи вони є прямими чи непрямими, фізичними чи юридичними особами, що мають істотну участь, і про розмір такої участі. Компетентні органи відмовляють у наданні авторизації, якщо, з огляду на потребу забезпечити надійне та розумне управління керуючою компанією, вони не переконалися у придатності акціонерів або учасників, зазначених у першому підпараграфі.

2. У випадку філій керуючих компаній, зареєстрований офіс яких розташований за межами Співтовариства і які розпочинають або ведуть діяльність, держави-члени не повинні застосовувати положення, які призводять до застосування більш сприятливого режиму, ніж режим, який застосовується до філій керуючих компаній, зареєстровані офіси яких розташовані в державах-членах.

3. З компетентними органами інших відповідних держав-членів повинні бути проведені консультації до надання авторизації будь-якій керуючій компанії, яка є одним із таких суб’єктів:

(a) дочірньою компанією іншої керуючої компанії, інвестиційної фірми, кредитної установи або страхової компанії, авторизованої в іншій державі-члені;

(b) дочірньою компанією материнської компанії іншої керуючої компанії, інвестиційної фірми, кредитної установи або страхової компанії, авторизованої в іншій державі-члені; або

(c) компанією, що контролюється тими самими фізичними або юридичними особами, які контролюють іншу керуючу компанію, інвестиційну фірму, кредитну установу або страхову компанію, авторизовану в іншій державі-члені.

1. Відносини з третіми країнами регулюються згідно з відповідними правилами, встановленими у статті 15 Директиви 2004/39/ЄС. Для цілей цієї Директиви терміни "інвестиційна фірма" та "інвестиційні фірми", зазначені у статті 15 Директиви 2004/39/ЄС, означають, відповідно, "керуючу компанію" та "керуючі компанії", а термін "надання інвестиційних послуг", зазначений у статті 15(1) Директиви 2004/39/ЄС, означає "надання послуг".

2. Держави-члени повинні інформувати ESMA та Комісію про будь-які загальні труднощі, з якими стикаються UCITS під час реалізації їхніх паїв у будь-якій третій країні. Комісія повинна якнайшвидше вивчити такі труднощі, щоб знайти відповідне рішення. ESMA надає їй допомогу у виконанні зазначеного завдання.

1. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні вимагати, щоб керуюча компанія, які вони надали авторизацію, завжди відповідала умовам, встановленим у статті 6 і статті 7(1) та (2). Розмір власних коштів керуючої компанії не повинен опускатися нижче рівня, визначеного у статті 7(1)(a).

У разі зменшення їхнього розміру компетентні органи можуть, якщо того вимагають обставини, надавати таким компаніям обмежений період часу для усунення такої ситуації або припинення їхньої діяльності.

2. Відповідальність за пруденційний нагляд за керуючою компанією покладається на компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії, незалежно від того, чи керуюча компанія створює філію або надає послуги в іншій державі-члені чи ні, без обмеження положень цієї Директиви, які покладають відповідальність на компетентні органи держави-члена ведення діяльності керуючої компанії.

1. Істотна участь в керуючих компаніях підпадає під дію тих самих правил, як ті, що встановлені у статтях 10, 10a та 10b Директиви 2004/39/ЄС.

2. Для цілей цієї Директиви терміни "інвестиційна фірма" та "інвестиційні фірми", зазначені у статті 10 Директиви 2004/39/ЄС, означають, відповідно, "керуючу компанію" та "керуючі компанії".

3. З метою забезпечення послідовної гармонізації цієї секції ESMA може розробити проекти регуляторних технічних стандартів для встановлення вичерпного переліку інформації, як передбачено в цій статті, з покликанням на статтю 10b(4) Директиви 2004/39/ЄС, яку запропоновані набувачі повинні вказувати у своєму повідомленні, без обмеження статті 10a(2) зазначеної Директиви. Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, згідно зі статтями 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010. З метою забезпечення однакових умов застосування цієї статті ESMA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів, щоб встановити стандартні форми, шаблони та процедури стосовно умов проведення консультацій між відповідними компетентними органами, як передбачено в цій статті, з покликанням на статтю 10(4) Директиви 2004/39/ЄС. Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у третьому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

1. Кожна держава-член повинна розробити пруденційні правила, яких повинні завжди дотримуватися керуючі компанії, авторизовані в такій державі-члені, стосовно діяльності з управління UCITS, авторизованими згідно із цією Директивою.

Зокрема, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії, беручи до уваги характер UCITS, якими управляє керуюча компанія, повинні вимагати, щоб кожна така компанія:

(a) мала надійні адміністративні процедури та процедури бухгалтерського обліку, механізми контролю та захисту для електронного опрацювання даних і належні механізми внутрішнього контролю, у тому числі, зокрема, правила щодо особистих операцій їхніх працівників або утримання чи управління інвестиціями у фінансові інструменти для інвестування за свій рахунок і забезпечення принаймні, щоб для кожної операції за участю UCITS можна було визначити її походження, сторін, характер, а також час і місце її здійснення і щоб активи UCITS, якими управляє керуюча компанія, інвестувалися згідно з правилами фонду, установчими документами або чинними правовими положеннями.

(b) мала структуру та організацію, які дають змогу мінімізувати ризик завдання шкоди інтересам UCITS або клієнтів внаслідок конфліктів інтересів між компанією та її клієнтами, між двома її клієнтами, між одним із її клієнтів і UCITS або між двома UCITS.

2. Кожна керуюча компанія, авторизація якої також охоплює послугу дискреційного управління портфелем, зазначену у статті 6(3)(a), повинна;

(a) не мати права інвестувати весь портфель інвестора або його частину в паї компаній колективного інвестування, якими вона управляє, якщо тільки вона не отримає попередню загальну згоду клієнта;

(b) стосовно послуг, зазначених у статті 6(3) підпадати під дію положень, встановлених у Директиві Європейського Парламенту і Ради 97/9/ЄС від 03 березня 1997 року про схеми компенсації інвесторам (- 6).

3. Без обмеження статті 116, Комісія ухвалює, за допомогою делегованих актів згідно зі статтею 112a, інструменти. у яких визначаються процедури та механізми, як зазначено в пункті (a) другого підпараграфа параграфа 1, і структури та організаційні вимоги для мінімізації конфліктів інтересів, як зазначено в пункті (b) другого підпараграфа параграфа 1.

4. З метою забезпечення однакових умов застосування цієї статті ESMA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів для визначення умов застосування делегованих актів, ухвалених Комісією щодо процедур, механізмів, структур і організаційних вимог, зазначених у параграфі 3. Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

1. Якщо правом держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії дозволено делегувати третім особам з метою ефективнішого здійснення діяльності компаній, виконання від їхнього імені однієї або більше функцій, повинні бути дотримані усі зазначені нижче передумови:

(a) керуюча компанія повинна належним чином поінформувати компетентні органи держави-члена розташування головного офісу; компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні невідкладно передати інформацію компетентним органам держави-члена розташування головного офісу UCITS;

(b) делеговані повноваження не повинні підривати дієвість нагляду за керуючою компанією та, зокрема, не повинне перешкоджати діяльності керуючої компанії або управлінню UCITS з максимальним урахуванням інтересів її інвесторів;

(c) якщо делегування стосується управління інвестиціями, повноваження необхідно надавати тільки компаніям, які авторизовані або зареєстровані для цілей управління активами та підлягають пруденційному нагляду; делегування повинне відповідати критеріям розподілу інвестицій, які періодично встановлюються керуючими компаніями;

(d) якщо повноваження стосуються управління інвестиціями та надаються компанії третьої країни, необхідно забезпечити співпрацю між відповідними наглядовими органами;

(e) повноваження щодо основної функції управління інвестиціями не повинні надаватися депозитарію або будь-якій іншій компанії, інтереси яких можуть суперечити інтересам керуючої компанії або власників паїв;

(f) повинні існувати заходи, які дають змогу особам, що керують діяльністю керуючої компанії, у будь-який момент часу здійснювати ефективний моніторинг діяльності компанії, якій надаються повноваження;

(g) делеговані повноваження не повинні перешкоджати особам, які керують діяльністю керуючої компанії, у будь-який час надавати подальші вказівки компанії, які делегуються функції, або відкликати повноваження з негайним набуттям чинності, якщо це суперечить інтересам інвесторів;

(h) беручи до уваги характер функцій, що підлягають делегуванню, компанія, якій будуть делеговані такі функції, повинна мати кваліфікацію та бути здатною виконувати відповідні функції; та

(i) у проспектах UCITS повинні бути вказані функції, які керуючій компанії було дозволено делегувати згідно із цією статтею.

2. Делегування керуючою компанією будь-яких функцій третім особам не випливає на відповідальність керуючої компанії або депозитарія. Керуюча компанія не повинна делегувати свої функції в такому обсязі, щоб стати фіктивною компанією.

1. Кожна держава-член повинна розробити правила ведення діяльності, яких повинні завжди дотримуватися керуючі компанії, авторизовані в такій державі-члені. Такі правила повинні принаймні включати принципи, визначені в цьому параграфі. Такі принципи повинні гарантувати, що керуюча компанія:

(a) діє чесно та справедливо під час ведення господарської діяльності з максимальним урахуванні інтересів UCITS, якою вона управляє, і цілісності ринку;

(b) діє з належним умінням, турботою та обережністю, з максимальним урахуванні інтересів UCITS, якою вона управляє, і цілісності ринку;

(c) має та ефективно використовує ресурси та процедури, які необхідні для належного здійснення її господарської діяльності;

(d) намагається не допускати конфлікти інтересів, а коли їх неможливо не допустити, забезпечує справедливе ставлення до UCITS, якою вона управляє;

(e) відповідає всім регуляторним вимогам, застосовним до ведення її господарської діяльності, щоб сприяти максимальному врахуванню інтересів її інвесторів і цілісності ринку.

2. Без обмеження статті 116, Комісія ухвалює, за допомогою делегованих актів згідно зі статтею 112a, інструменти для забезпечення виконання керуючими компаніями обов’язків, визначених у параграфі 1, зокрема, щоб:

(a) встановити відповідні критерії, згідно з якими компанія діє чесно та справедливо, з належним умінням, турботою та обережністю, з максимальним урахуванні інтересів UCITS;

(b) визначити принципи, які необхідні для забезпечення того, що керуючі компанії ефективно використовують ресурси та процедури, які необхідні для належного здійснення їхньої господарської діяльності; та

(c) визначити заходи, вжиття яких можна обґрунтовано очікувати від керуючих компаній для визначення, недопущення, управління або розкриття конфліктів інтересів, а також встановити належні критерії для визначення типів конфліктів інтересів, наявність яких може завдати шкоди інтересам UCITS.

3. З метою забезпечення однакових умов застосування цієї статті ESMA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів для визначення делегованих актів, ухвалених Комісією щодо критеріїв, принципів і заходів, зазначених у параграфі 2. Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

1. Держави-члени повинні вимагати, щоб керуючі компанії встановили та застосовували політики та практики винагороди, які узгоджуються з раціональним і дієвим управлінням ризиками та сприяють йому і які не заохочують приймати на себе ризики, які не сумісні з профілями ризику, правилами або установчими документами UCITS, якими вони управляють, і не перешкоджають виконанню обов’язку керуючої компанії діяти з максимальним урахуванням інтересів UCITS.

2. Політики та практики винагороди повинні включати фіксовану та змінну частини заробітної плати та дискреційні пенсійні виплати.

3. Політики та практики винагороди застосовуються до категорій персоналу, включно з вищим керівництвом, особами, що беруть на себе ризик, особами, які виконують функцію контролю, і будь-якими працівниками, загальний розмір заробітної плати яких перебуває в діапазоні окладів вищого керівництва та осіб, що беруть на себе ризик, професійна діяльність яких має істотний вплив на профілі ризику керуючих компаній або UCITS, якими вони управляють.

4. Згідно зі статтею 16 Регламенту (ЄС) № 1095/2010, ESMA видає настанови, адресовані компетентним органам або учасникам фінансового ринку, стосовно осіб, зазначених у параграфі 3 цієї статті, і застосування принципів, зазначених у статті 14b. У настановах повинні бути враховані принципи раціональних політик винагороди, визначені в Рекомендації Комісії 2009/384/ЄС (- 7), розмір керуючої компанії та розмір UCITS, якою вона управляє, їхня внутрішня організація, а також характер, обсяг і складність їхньої діяльності. У ході розроблення таких настанов ESMA повинна тісно співпрацювати з європейським наглядовим органом (Європейським органом банківського нагляду) (далі - EBA), створеним на підставі Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1093/2010 (- 8), щоб забезпечити узгодженість із вимогами, розробленими для інших секторів фінансових послуг, зокрема для кредитних установ та інвестиційних фірм.

1. При встановлені та застосуванні політик винагороди, зазначених у статті 14a, керуючі компанії повинні дотримуватися зазначених нижче принципів у спосіб та в обсязі, які відповідають їхньому розміру, внутрішній організації, а також характеру, обсягу та складності їхньої діяльності:

(a) політика винагороди узгоджується з раціональним і дієвим управлінням ризиками та сприяють йому і не заохочує приймати на себе ризики, які не сумісні з профілями ризику, правилами або установчими документами UCITS, якими управляє керуюча компанія;

(b) політика винагороди узгоджується з бізнес-стратегією, цілями, цінностями та інтересами керуючої компанії та UCITS, якими вона управляє, та інвесторів у такі UCITS, і включає заходи для недопущення конфліктів інтересів;

(c) політика винагороди ухвалюється органом управління керуючої компанії у своїй наглядовій функції, і такий орган ухвалює та принаймні щорічно переглядає загальні принципи політики винагороди та несе відповідальність і здійснює нагляд за їх впровадженням; завдання, зазначені в цьому пункті, повинні виконуватися тільки членами органу управління, які не виконують будь-які виконавчі функції у відповідній керуючій компанії і які мають експертні знання у сфері управління ризиками та винагороди;

(d) реалізація політики винагороди принаймні щорічно підлягає централізованій і незалежній внутрішній перевірці на відповідність політикам і процедурам винагороди, ухваленим органом управління у своїй наглядовій функції;

(e) персонал, залучений до виконання функцій контролю, отримує компенсацію залежно від досягнення цілей, пов’язаних з його функціями, незалежно від результатів сфер комерційної діяльності, які він контролює;

(f) нагляд за винагородою вищих посадових осіб, які виконують функції управління ризиками та комплаєнсу, здійснюється безпосередньо комітетом з питань винагороди, за наявності такого комітету;

(g) якщо винагорода залежить від результатів діяльності, загальну суму винагороди визначають на основі комбінації оцінки результатів діяльності окремого працівника та відповідного структурного підрозділу або відповідної UCITS, оцінки їхніх ризиків і сумарних результатів керуючої компанії при оцінюванні індивідуальних результатів діяльності з урахуванням фінансових і нефінансових критеріїв;

(h) оцінювання результатів діяльності здійснюється на основі багаторічної програми, що відповідає періоду утримання, рекомендованому інвесторам UCITS, якими управляє керуюча компанія, щоб забезпечити, що процес оцінювання ґрунтується на більш довгострокових результатах діяльності UCITS та на її інвестиційних ризиках і що фактична виплата частин винагороди, обумовлених результатами діяльності, припадала на той самий період;

(i) гарантована змінна винагорода є винятковою, виплачується лише в разі прийому на роботу нових працівників і обмежується першим роком роботи;

(j) фіксована та змінна частини винагороди належним чином збалансовані, і фіксована частина становить достатньо високу частку від загальної винагороди, щоб забезпечити можливість реалізації цілком гнучкої політики щодо змінних частин винагороди, у тому числі можливість не виплачувати змінну частину винагороди;

(k) виплати у зв’язку з достроковим розірванням договору відображають результати роботи, досягнуті за певний період, і розроблені таким чином, щоб не винагороджувати за незадовільні результати роботи;

(l) вимірювання результатів діяльності, які використовуються для розрахування змінних частин винагороди або груп змінних частин винагороди, включає комплексний механізм коригування для врахування всіх відповідних типів поточних і майбутніх ризиків;

(m) беручи до уваги організаційно-правову форму UCITS та її правила фонду або установчі документи, істотна частка, але в будь-якому випадку не менше 50%, будь-якої змінної частини винагороди складається з паїв відповідної UCITS, еквівалентних часток участі, інструментів, пов’язаних з акціями, або еквівалентних негрошових інструментів зі стимулами, ефективність яких еквівалентна ефективності будь-якого з інструментів, зазначених у цьому пункті, крім випадків, коли управління UCITS складає менше 50% загального портфеля, яким управляє керуюча компанія, у випадку чого мінімальне значення в розмірі 50% не застосовується.

Інструменти, зазначені в цьому пункті, повинні підпадати під дію відповідної політики утримання, розробленої задля узгодження стимулів з інтересами керуючої компанії, UCITS, якими вона управляє, та інвесторів таких UCITS. Держави-члени або їхні компетентні органи можуть встановлювати обмеження щодо видів і структур таких інструментів або забороняти використання певних інструментів у відповідних випадках. Цей пункт застосовується як до частки змінної частини винагороди, яку було відстрочено відповідно до пункту (n), так і до частки змінної частини винагороди, яку не було відстрочено;

(n) істотна частка, у будь-якому разі не менше 40%, змінної частини винагороди відстрочена на належний період з урахуванням періоду утримання, рекомендованого інвесторам відповідної UCITS, і належним чином узгоджена із характером ризиків відповідної UCITS.

Період, зазначений у цьому пункті, повинен становити принаймні три роки; винагорода, яка підлягає сплаті згідно з угодами про відстрочення, розподіляється не швидше, ніж на пропорційній основі; у випадку змінної частини винагороди в особливо значному розмірі принаймні 60% суми підлягає відстроченню;

(o) змінна частина винагороди, у тому числі відстрочена частка, виплачують або розподіляють, тільки якщо це доцільно з точки зору фінансової ситуації керуючої компанії в цілому та обґрунтовано з точки зору результатів діяльності структурного підрозділу, UCITS та відповідної особи.

Загальна змінна винагорода зазвичай значно скорочується у разі незадовільних або негативних фінансових результатів діяльності відповідної керуючої компанії або UCITS, враховуючи як поточну компенсацію, так і зменшення виплат сум, нарахованих за попередні періоди, у тому числі шляхом застосування механізмів виплати неустойки або повернення раніше отриманих сум;

(p) пенсійна політика відповідає бізнес-стратегії, цілям, цінностям та довгостроковим інтересам керуючої компанії та UCITS, якими вона управляє.

Якщо працівник залишає керуючу компанію до настання пенсійного віку, дискреційні пенсійні виплати повинні утримуватися керуючою компанією протягом п’яти років у формі інструментів, зазначених у пункті (m). Якщо працівник досягає пенсійного віку, дискреційні пенсійні виплати сплачують працівникові у формі інструментів, зазначених у пункті (m), з урахуванням п’ятирічного періоду утримання;

(q) персонал повинен взяти на себе зобов’язання не використовувати персональні стратегії хеджування або страхування винагороди та відповідальності задля ослаблення механізмів вирівнювання ризиків, що закладені в їхніх угодах щодо винагороди;

(r) змінна винагорода не виплачувалася за допомогою механізмів або методів, які полегшують ухилення від виконання вимог, встановлених у цій Директиві.

2. Згідно зі статтею 35 Регламенту (ЄС) № 1095/2010, ESMA може запитувати інформацію в компетентних органів щодо політик і практик винагороди, зазначених у статті 14a цієї Директиви.

ESMA повинен, у тісній співпраці з EBA, включити у свої настанови щодо політик винагороди положення про те, як застосовувати різні галузеві принципи винагороди, як-от принципи, визначені в Директиві Європейського Парламенту і Ради 2011/61/ЄС (- 9) і Директиві Європейського Парламенту і Ради 2013/36/ЄС (- 10), якщо працівники або інші категорії персоналу надають послуги, які підпадають під дію різних галузевих принципів винагороди.

3. Принципи, визначені в параграфі 1, застосовуються до виплати будь-якого типу, здійсненої керуючою компанією, будь-якої суми, сплаченої безпосередньо самою UCITS, включно з винагородою за результатами діяльності, а також до будь-якої передачі паїв або акцій UCITS, які здійснені на користь категорій персоналу, включно з вищим керівництвом, особами, що беруть на себе ризик, особами, які виконують функцію контролю, і будь-якими працівниками, загальний розмір заробітної плати яких перебуває в діапазоні окладів вищого керівництва та осіб, що беруть на себе ризик, професійна діяльність яких має істотний вплив на їхні профілі ризику або профіль ризику UCITS, якими вони управляють.

4. Керуючі компанії, які є значними за своїм розміром або за розміром UCITS, якими вони управляють, їхньою внутрішньою організацією, а також за характером, обсягом і складністю їхньої діяльності, повинні створити комітет з питань винагороди. Комітет з питань винагороди повинен мати структуру, яка дає йому змогу виносити компетентне і незалежне судження щодо політик та практик винагороди та стимулів, створених для управління ризиками.

Комітет з питань винагороди, який, у відповідних випадках, створений згідно з настановами ESMA, зазначеними у статті 14a(4), відповідає за підготовку рішень щодо винагороди, у тому числі рішень, які мають наслідки для ризиків та управління ризиками відповідної керуючої компанії або UCITS і які ухвалює орган управління у своїй наглядовій функції. Головою комітету з питань винагороди повинен бути член органу управління, який не виконує жодних виконавчих функцій у відповідній керуючій компанії. Членами комітету з питань винагороди повинні бути члени органу управління, які не виконують жодних виконавчих функцій у відповідній керуючій компанії.

Якщо національним правом передбачене представництво інтересів працівників в органі управління, комітет з питань винагороди повинен включати одного або більше представників працівників. При підготовці своїх рішень комітет з питань винагороди повинен враховувати довгострокові інтереси інвесторів та інших стейкхолдерів, а також суспільний інтерес.

Керуючі компанії або, у відповідних випадках, інвестиційні компанії повинні вживати заходів згідно зі статтею 92 і встановити належні процедури та механізми для забезпечення належного опрацювання скарг інвесторів і відсутності обмежень для інвесторів, які реалізують свої права, якщо керуюча компанія авторизована в державі-члені, іншій ніж держава-член розташування головного офісу UCITS. Такі заходи повинні давати змогу інвесторам подавати скарги офіційною мовою або однією з офіційних мов їхньої держави-члена.

Керуюча компанія також повинна встановити належні процедури та механізми надання інформації на вимогу громадськості або компетентних органів держави-члена розташування головного офісу UCITS.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб керуюча компанія, авторизована державою-членом розташування головного офісу, могла вести на їхній території діяльність, на ведення якої вона була авторизована, шляхом заснування філії або на основі свободи надання послуг.

Якщо керуюча компанія з такою авторизацією пропонує, без заснування філії, тільки реалізувати паї UCITS, якими вона управляє, як передбачено в додатку II, у державі-члені, іншій ніж держава-член розташування головного офісу UCITS, і не пропонує здійснювати будь-які інші види діяльності або надавати будь-які інші послуги, така реалізація підпадає під дію тільки вимог глави XI.

2. Держави-члени не повинні поширювати на заснування філії або надання послуг будь-яку вимогу щодо авторизації, будь-яку вимогу щодо надання донорського капіталу або будь-який інший захід, що має еквівалентний ефект.

3. Згідно з умовами, визначеними в цій статті, UCITS повинні вільно призначати або перебувати під управлінням керуючої компанії, авторизованої в державі-члені, іншій ніж держава-член розташування головного офісу UCITS, згідно з відповідними положеннями цієї Директиви, за умови, що така керуюча компанія відповідає положенням:

(a) статті 17 або статті 18; та

(b) статей 19 і 20.

1. На додаток до відповідності умовам, встановленим у статях 6 і 7, керуюча компанія, яка має намір заснувати філію на території іншої держави-члена для ведення діяльності, на здійснення якої вона була авторизована, повинна повідомити про це компетентні органи держави-члена розташування головного офісу.

2. Держави-члени повинні вимагати, щоб кожна керуюча компанія, яка має намір заснувати філію на території іншої держави-члена, надала в повідомленні, передбаченому в параграфі 1, таку інформацію та документи:

(a) держава-член, на території якої керуюча компанія планує заснувати філію;

(b) програма діяльності, у якій визначені передбачені види діяльності та послуг згідно зі статтею 6(2) та (3) і організаційна структура філії і яка повинна включати опис процесу управління ризиками, впровадженого керуючою компанією. Вона також повинна містити опис процедур і механізмів, впроваджених згідно зі статтею 15;

(c) адреса в державі-члені ведення діяльності керуючої компанії, за якою можна отримати документи; та

(d) імена осіб, відповідальних за управління філією.

3. Крім випадків, коли компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії мають підстави сумніватися в належності адміністративної структури або фінансового стану керуючої компанії, беручи до уваги передбачені види діяльності, вони повинні, упродовж двох місяців після отримання всієї інформації, зазначеної в параграфі 2, повідомити таку інформацію компетентним органам держави-члена ведення діяльності керуючої компанії та повідомити про це відповідну керуючу компанію. Вони також повинні повідомити детальні дані про будь-яку схему компенсації для захисту інвесторів.

Якщо компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії відмовляються повідомити інформацію, зазначену в параграфі 2, компетентним органам держави-члена ведення діяльності керуючої компанії, вони повинні повідомити про причини такої відмови відповідну керуючу компанію протягом двох місяців після отримання всієї інформації. Така відмова або будь-яке ненадання відповіді підпадає під дію права на звернення до суду в державі-члені розташування головного офісу керуючої компанії.

Якщо керуюча компанія має намір вести діяльність з колективного управління портфелем, зазначену в додатку II, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні додати до документації, направленої компетентним органам держави-члена ведення діяльності керуючої компанії підтвердження авторизації керуючої компанії згідно з положеннями цієї Директиви, опис сфери дії авторизації керуючої компанії та детальні дані про будь-які обмеження типів UCITS, на управління якими авторизована керуюча компанія.

4. Керуюча компанія, яка здійснює свою діяльність через філію на території держави-члена ведення діяльності, повинна відповідати правилам, розробленим державою-членом ведення діяльності керуючої компанії відповідно до статті 14.

5. Компетентні органи держави-члена ведення діяльності керуючої компанії відповідають за здійснення нагляду за відповідністю параграфу 4.

6. Перш ніж філія керуючої компанії розпочне свою діяльність, компетентні органи держави-члена ведення діяльності керуючої компанії повинні, упродовж двох місяців з моменту отримання інформації, зазначеної в параграфі 2, підготуватися до здійснення нагляду за відповідністю керуючої компанії правилам, які належать до сфери їхньої відповідальності.

7. Після отримання повідомлення від компетентних органів держави-члена ведення діяльності керуючої компанії або, після завершення періоду, передбаченого в параграфі 6, без отримання будь-якого повідомлення від таких органів, філію може бути заснована та може розпочати свою діяльність.

8. У разі зміни будь-яких даних, які повідомлено відповідно до параграфа 2(b), (c) або (d), керуюча компанія повинна повідомити компетентні органи держави-члена розташування головного офісу та держави-члена ведення діяльності керуючої компанії про таку зміну в письмовій формі принаймні за один місяць до впровадження такої зміни, щоб компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії могли ухвалити рішення щодо зміни згідно з параграфом 3, а компетентні органи держави-члена ведення діяльності керуючої компанії - згідно з параграфом 6.

Якщо внаслідок зміни, зазначеної в першому підпараграфі, керуюча компанія більше не відповідатиме цій Директиві, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні повідомити керуючій компанії, упродовж 15 робочих днів після отримання всієї інформації, зазначеної в першому підпараграфі, що вона не повинна впроваджувати таку зміну. У такому разі компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні повідомити про це компетентні органи держави-члена ведення діяльності керуючої компанії.

Якщо зміна, зазначена в першому підпараграфі, була впроваджена після передачі інформації згідно з другим підпараграфом і внаслідок такої зміни керуюча компанія більше не відповідає цій Директиві, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні вжити всіх належних заходів згідно зі статтею 98 і повинні без невиправданої затримки повідомити про вжиті заходи компетентні органи держави-члена ведення діяльності керуючої компанії.

9. У разі зміни даних, повідомлених згідно з першим підпараграфом параграфа 3, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні повідомити про це компетентні органи держави-члена ведення діяльності керуючої компанії.

Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні оновлювати інформацію, яка міститься в підтвердженні, зазначеному у третьому підпараграфі параграфа 3, та інформувати компетентні органи держави-члена ведення діяльності керуючої компанії в разі зміни сфери дії авторизації керуючої компанії або даних про будь-які обмеження типів UCITS, на управління якими авторизована керуюча компанія.

10. Щоб забезпечити послідовну гармонізацію цієї статті ESMA може розробити проекти регуляторних технічних стандартів, щоб визначити інформацію, яка підлягає повідомленню згідно з параграфами 1, 2, 3, 8 і 9. Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, згідно зі статтями 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010. З метою забезпечення однакових умов застосування цієї статті ESMA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів для встановлення стандартних форм, шаблонів і процедур передачі інформації згідно з параграфами 3 і 9. Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у третьому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

1. Будь-яка керуюча компанія, що має намір вести діяльність, на здійснення якої вона була авторизована, на території іншої держави-члена вперше на основі свободи надання послуг, повинна повідомити зазначену нижче інформацію компетентним органам держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії:

(a) держава-член, на території якої керуюча компанія має намір здійснювати діяльність; та

(b) програма діяльності, у якій визначені передбачені види діяльності та послуг, зазначені у статті 6(2) та (3), і яка повинна включати опис процесу управління ризиками, впровадженого керуючою компанією. Вона також повинна містити опис процедур і механізмів, впроваджених згідно зі статтею 15.

2. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні, протягом одного місяця після отримання інформації, зазначеної в параграфі 1, надати її компетентним органам держави-члена ведення діяльності керуючої компанії.

Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії також повинні повідомити детальні дані про будь-яку застосовну схему компенсації для захисту інвесторів.

Якщо керуюча компанія має намір вести діяльність з колективного управління портфелем, як зазначено в додатку II, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні додати до документації, направленої компетентним органам держави-члена ведення діяльності керуючої компанії підтвердження авторизації керуючої компанії згідно з положеннями цієї Директиви, опис сфери дії авторизації керуючої компанії та детальні дані про будь-які обмеження типів UCITS, на управління якими авторизована керуюча компанія.

Незважаючи на статті 20 та 93, після цього керуюча компанія може розпочати здійснювати діяльність у державі-члені ведення діяльності керуючої компанії.

3. Керуюча компанія, яка здійснює свою діяльність на основі свободи надання послуг, повинна відповідати правилам, розробленим державою-членом розташування головного офісу керуючої компанії відповідно до статті 14.

4. У разі зміни інформації, повідомленої згідно з параграфом 1(b), керуюча компанія повинна повідомити компетентні органи держави-члена розташування головного офісу та держави-члена ведення діяльності керуючої компанії про таку зміну в письмовій формі до впровадження такої зміни. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні оновлювати інформацію, яка міститься в підтвердженні, зазначеному в параграфі 2, та інформувати компетентні органи держави-члена ведення діяльності керуючої компанії в разі зміни сфери дії авторизації керуючої компанії або даних про будь-які обмеження типів UCITS, на управління якими авторизована керуюча компанія.

5. Щоб забезпечити послідовну гармонізацію цієї статті ESMA може розробити проекти регуляторних технічних стандартів для визначення інформації, яка підлягає повідомленню згідно з параграфами 1, 2 і 4. Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, згідно зі статтями 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010. З метою забезпечення однакових умов застосування цієї статті ESMA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів для встановлення стандартних форм, шаблонів і процедур передачі інформації згідно з параграфами 2 і 4. Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у третьому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

1. Керуюча компанія, що здійснює діяльність з колективного управління портфелем на транскордонній основі шляхом заснування філії або на основі свободи надання послуг, повинна дотримуватися правил держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії, які стосуються організації керуючої компанії, у тому числі механізмів делегування, процедур управління ризиками, пруденційних правил і нагляду, процедур, зазначених у статті 12, вимог щодо звітування керуючої компанії. Такі правила не повинні бути жорсткішими, ніж правила, які застосовуються до керуючих компаній, які здійснюють діяльність тільки в державі-члені розташування головного офісу.

2. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії відповідають за здійснення нагляду за відповідністю параграфу 1.

3. Керуюча компанія, що здійснює діяльність з колективного управління портфелем на транскордонній основі шляхом заснування філії або на основі свободи надання послуг, повинна дотримуватися правил держави-члена розташування головного офісу UCITS, які стосуються заснування та функціонування UCITS, зокрема правил, які застосовуються до:

(a) створення й авторизації UCITS;

(b) випуску та погашення паїв і акцій;

(c) інвестиційних політик та обмежень, у тому числі розрахування загальної експозиції та левериджу;

(d) обмежень на отримання кредитів, кредитування та продажі без покриття;

(e) оцінювання активів і бухгалтерського обліку UCITS;

(f) розрахуванні ціни випуску або погашення, а також помилок у розрахуванні вартості чистих активів і пов’язаної компенсації інвесторам;

(g) розподілу або реінвестування доходу;

(h) вимог щодо розкриття інформації та звітування UCITS, включно з проспектами, ключовою інформацією для інвесторів і періодичними звітами;

(i) заходів з метою реалізації;

(j) відносин з власниками паїв;

(k) злиття та реструктуризації UCITS;

(l) припинення діяльності та ліквідації UCITS;

(m) якщо застосовно, змісту реєстру власників паїв;

(n) зборів за видачу ліцензій і здійснення нагляду стосовно UCITS; та

(o) реалізації власниками паїв прав голосу та інших прав власників паїв стосовно пунктів (a)-(m).

4. Керуюча компанія повинна виконувати обов’язки, визначені у правилах фонду або в установчих документах, а також обов’язки, визначені в проспекті, які повинні відповідати застосовному праву, як зазначено в параграфах 1 і 3.

5. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS відповідають за здійснення нагляду за відповідністю параграфам 3 і 4.

6. Керуюча компанія повинна ухвалити рішення та відповідає за ухвалення та впровадження всіх механізмів і організаційних рішень, які необхідні для забезпечення дотримання правил, що стосуються заснування та функціонування UCITS, і обов’язків, визначених у правилах фонду або в установчих документах, а також обов’язків, визначених у проспекті.

7. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії відповідають за здійснення нагляду за належністю механізмів та організації керуючої компанії, щоб керуюча компанія мала змогу дотримуватися обов’язків і правил, що стосуються заснування та функціонування всіх UCITS, якими вона управляє.

8. Держави-члени повинні забезпечити, щоб на будь-яку керуючу компанію, авторизовану в державі-члені, не поширювалися жодні додаткові вимоги, встановлені в державі-члені розташування головного офісу UCITS щодо предмета цієї Директиви, окрім як у випадках, зазначених у цій Директиві.

1. Без обмеження статті 5, керуюча компанія, яка подає заяву на управління UCITS, що має осідок в іншій державі-члені, повинна надати компетентним органам держави-члена розташування головного офісу UCITS таку документацію:

(a) письмовий договір з депозитарієм, зазначений у статті 22(2);

(b) інформацію про угоди щодо делегування функцій управління та адміністрування інвестицій, зазначених у додатку II.

Якщо керуюча компанія вже управляє іншими UCITS того самого типу в державі-члені розташування головного офісу UCITS, достатньо надати покликання на вже подану документацію.

2. В обсязі, у якому це необхідно для забезпечення дотримання правил, які належать до сфери їхньої відповідальності, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS можуть звернутися до компетентних органів держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії за роз’ясненнями та інформацією стосовно документації, зазначеної в параграфі 1, і, на основі підтвердження, зазначеного у статтях 17 і 28, стосовно того, чи тип UCITS, для якого запитують авторизацію, охоплюється авторизацією керуючої компанії. Якщо застосовно, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні надати свій висновок упродовж 10 робочих днів з моменту подання початкового запиту.

3. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS можуть відхилити заяву керуючої компанії, тільки якщо:

(a) керуюча компанія не відповідає правилам, які належать до сфери їхньої відповідальності відповідно до статті 19;

(b) керуюча компанія не авторизована компетентними органами держави-члена розташування головного офісу на управління типом UCITS, для якого запитують авторизацію; або

(c) керуюча компанія не надала документацію, зазначену в параграфі 1.

Перші ніж відхилити заяву, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS повинні провести консультації з компетентними органами держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії.

4. Про будь-які подальші істотні зміни документації, зазначеної в параграфі 1, керуюча компанія повинна повідомляти компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS.

5. З метою забезпечення послідовної гармонізації цієї статті ESMA може розробити проекти регуляторних технічних стандартів для визначення інформації, яка повинна надаватися компетентним органам у заяві на управління UCITS, що має осідок в іншій державі-члені. Комісія може ухвалити регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, згідно з процедурою, встановленою у статтях 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010. З метою забезпечення однакових умов застосування цієї статті ESMA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів для встановлення стандартних форм, шаблонів і процедур такого надання інформації. Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у третьому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

1. Держава-член ведення діяльності керуючої компанії може, для статистичних цілей, вимагати, щоб усі керуючі компанії, які мають філії на її території, періодично звітували про діяльність, яка здійснюється в такій державі-члені ведення діяльності, компетентним органам такої держави-члена ведення діяльності.

2. Держава-член ведення діяльності керуючої компанії може вимагати, щоб керуючі компанії, які здійснюють діяльність на її території шляхом заснування філії або на основі свободи надання послуг, надавали інформацію, необхідну для моніторингу їх дотримання правил, які належать до сфери відповідальності держави-члена ведення діяльності і які застосовуються до них.

Такі вимоги не повинні бути суворішими, ніж вимоги, які та сама держава-член встановлює для керуючих компаній, авторизованих у такій державі-члені, для цілей моніторингу їх відповідності тим самим стандартам.

Керуюча компанія повинна забезпечити, щоб процедури та механізми, зазначені у статті 15, давали змогу компетентним органам держави-члена розташування головного офісу UCITS отримувати інформацію, зазначену в цьому параграфі, безпосередньо від керуючої компанії.

3. Якщо компетентні органи держава-член ведення діяльності керуючої компанії, встановлюють, що керуюча компанія, яка має філію або надає послуги на її території, порушила одне з правил, що належать до сфери їхньої відповідальності, такі органи повинні вимагати, щоб відповідна керуюча компанія припинила таке порушення, і повинні повідомити про це компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії.

4. Якщо відповідна керуюча компанія відмовляється надати державі-члену ведення діяльності керуючої компанії інформацію, що належать до сфери її відповідальності, або не вживає необхідних заходів для припинення порушення, зазначеного в параграфі 3, компетентні органи держави-члена ведення діяльності повинні повідомити про це компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні за першої можливості вжити всіх належних заходів для забезпечення того, щоб відповідна керуюча компанія надала інформацію, запитану державою-членом ведення діяльності керуючої компанії відповідно до параграфа 2, або припинила порушення. Характер таких заходів повинен бути доведений до відома компетентних органів держави-члена ведення діяльності керуючої компанії.

5. Якщо, незважаючи на заходи, вжиті компетентними органами держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії або внаслідок того, що такі заходи виявилися неналежними або не доступні у відповідній державі-члені, керуюча компанія продовжує відмовлятися надавати інформацію, запитану державою-членом ведення діяльності керуючої компанії відповідно до параграфа 2, або продовжує порушувати правові чи регуляторні положення, зазначені у вказаному параграфі, які є чинними в державі-члені ведення діяльності керуючої компанії, компетентні органи держави-члена ведення діяльності керуючої компанії можуть здійснити будь-яку із зазначених нижче дій:

(a) повідомивши компетентним органам держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії, вжити належних заходів, у тому числі згідно зі статтями 98 і 99, для запобігання подальшим порушенням або покарання за них і, наскільки це необхідно, для запобігання ініціюванню такою керуючою компанією будь-яких подальших операцій на її території. Держави-члени повинні забезпечити можливість вручення на їхній території правових документів, необхідних для застосування таких заходів до керуючих компаній. Якщо послугою, яка надається на території держави-члена ведення діяльності керуючої компанії, є управління UCITS, держава-член ведення діяльності керуючої компанії може вимагати, щоб керуюча компанія припинила управління такою UCITS; або

(b) якщо вони вважають, що компетентний орган держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії не здійснив належних дій, направити справу на розгляд ESMA, що може діяти згідно з повноваженнями, наданими йому відповідно до статті 19 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

6. Будь-який інструмент, ухвалений відповідно до параграфів 4 або 5, що передбачає заходи або санкції, повинен бути належним чином обґрунтований і повідомлений відповідній керуючій компанії. Кожен такий інструмент підпадає під дію права на звернення до суду в державі-члені, яка його ухвалила.

7. До проведення процедури, встановленої в параграфах 3, 4 або 5, компетентні органи держави-члена ведення діяльності керуючої компанії можуть, у надзвичайних ситуаціях, вжити будь-яких запобіжних заходів, необхідних для захисту інтересів інвесторів та інших осіб, яким надаються послуги. Комісія, ESMA та компетентні органи інших відповідних держав-членів інформуються про такі заходи за першої можливості.

Після консультацій з компетентними органами відповідних держав-членів, Комісія може вирішити, що відповідна держава-член повинна змінити або скасувати такі заходи, без обмеження повноваження ESMA згідно зі статтею 17 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

8. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні провести консультації з компетентними органами держави-члена розташування головного офісу UCITS, перші ніж відкликати авторизацію керуючої компанії. У таких випадках компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS повинні вжити належних заходів для захисту інтересів інвесторів. Такі заходи можуть включати рішення, які запобігають ініціюванню відповідною керуючою компанією будь-яких подальших операцій на її території.

Кожні два роки Комісія видає звіт про такі випадки.

9. Держави-члени повинні повідомити ESMA та Комісію про кількість і тип випадків, у яких вони відмовляють в авторизації згідно зі статтею 17 або відхиляють заяву згідно зі статтею 20, а також про будь-які заходи, вжиті згідно з параграфом 5 цієї статті.

Кожні два роки Комісія видає звіт про такі випадки.

1. Інвестиційна компанія та, для кожного зі спільних фондів, якими вона управляє, керуюча компанія повинні забезпечити призначення єдиного депозитарія згідно із цією главою.

2. Призначення депозитарія повинне бути підтверджене письмовим договором.

Такий договір повинен, між іншим, регулювати потік інформації, яка вважається необхідною, щоб депозитарій міг виконувати свої функції для UCITS, для яких він був призначений депозитарієм, як встановлено в цій Директиві та в інших відповідних законах, підзаконних нормативно-правових актах та адміністративних положеннях.

3. Депозитарій повинен:

(a) гарантувати, що продаж, випуск, погашення та скасування паїв UCITS здійснюються згідно із застосовним національним правом і правилами фонду або установчими документами;

(b) гарантувати, що вартість паїв UCITS розраховують згідно із застосовним національним правом і правилами фонду або установчими документами;

(c) виконувати вказівки керуючої компанії або інвестиційної компанії, крім випадків, коли вони суперечать застосовному національному праву, правилам фонду або установчим документам;

(d) гарантувати, що будь-які платежі за всіма операціями з активами UCITS переказуються UCITS у звичайні строки;

(e) гарантувати використання доходів UCITS згідно із застосовним національним правом і правилами фонду або установчими документами.

4. Депозитарій повинен забезпечити належний моніторинг усіх грошових потоків UCITS, а також, зокрема, отримання всіх платежів, здійснених інвесторами або від їхнього імені за підпискою на паї UCITS, і зарахування всіх готівкових коштів UCITS на рахунки грошових коштів, які:

(a) відкриті на ім’я UCITS, керуючої компанії, що діє від імені UCITS, або депозитарія, що діє від імені UCITS;

(b) відкриті в установі, зазначеній у пунктах (a), (b) та (c) статті 18(1) Директиви Комісії 2006/73/ЄС (- 11); та

(c) ведуться згідно з принципами, визначеними у статті 16 Директиви 2006/73/ЄС.

Якщо рахунки грошових коштів відкриті на ім’я депозитарія, що діє від імені UCITS, на такі рахунки не повинні зараховуватися ні кошти установи, зазначеної в пункті (b) першого підпараграфа, ні власні кошти депозитарія.

5. Активи UCITS передають депозитарію на зберігання таким чином:

(a) стосовно фінансових інструментів, які можуть перебувати на зберіганні, депозитарій повинен:

(i) зберігати всі фінансові інструменти, які можуть бути зареєстровані на рахунку фінансових інструментів, відкритому в бухгалтерських книгах депозитарія, і всі фінансові інструменти, які можуть бути фізично передані депозитарію;

(ii) забезпечити, щоб усі фінансові інструменти, що можуть бути зареєстровані на рахунку фінансових інструментів, відкритому в бухгалтерських книгах депозитарія, були зареєстровані в бухгалтерських книгах депозитарія на відокремлених рахунках згідно з принципами, визначеними у статті 16 Директиви 2006/73/ЄС, відкритих на ім’я UCITS або керуючої компанії, яка діє від імені UCITS, щоб їх завжди можна було чітко ідентифікувати як такі, що належать UCITS згідно зі застосовним правом;

(b) стосовно інших активів депозитарій повинен:

(i) перевіряти право власності UCITS або керуючої компанії, що діє від імені UCITS, на такі активи шляхом оцінювання наявності в UCITS або керуючої компанії, що діє від імені UCITS, права власності на основі інформації або документів, наданих UCITS або керуючою компанією, і, за наявності, на основі зовнішніх доказів;

(ii) вести облік таких активів, на які, як він переконався, UCITS або керуюча компанія, що діє від імені UCITS, має право власності, і оновлювати дані обліку.

6. Депозитарій повинен регулярно надавати керуючій компанії або інвестиційній компанії повний перелік усіх активів UCITS.

7. Активи, які перебувають на зберіганні в депозитарія, не повинні повторно використовуватися депозитарієм або будь-якою третьою особою, які була делегована функція зберігання, за їхній власний рахунок. Повторне використання включає будь-яку операцію з активами, які перебувають на зберіганні, у тому числі, між іншим, передачу, надання в заставу, продаж або надання в позику. Активи, які перебувають на зберіганні в депозитарія, дозволяється повторно використовувати, тільки якщо:

(a) повторне використання активів здійснюється за рахунок UCITS;

(b) депозитарій виконує вказівки керуючої компанії від імені UCITS;

(c) повторне використання здійснюється на користь UCITS та в інтересах власників паїв; та

(d) за операцією надане високоякісне та ліквідне забезпечення, отримане UCITS за угодою про передачу права власності.

Ринкова вартість забезпечення завжди повинна дорівнювати принаймні ринковій вартості повторно використаних активів плюс премія.

8. Держави-члени повинні забезпечити, щоб у разі неплатоспроможності депозитарія та/або будь-якої третьої особи, розташованої в Союзі, якій було делеговане зберігання активів UCITS, активи UCITS не підлягали розподілу або реалізації на користь кредиторів такого депозитарія та/або такої третьої особи.

1. Депозитарій не повинен делегувати третім особам функції, зазначені у статті 22(3) і (4).

2. Депозитарій може делегувати третім особам функції, зазначені у статті 22(5), тільки якщо:

(a) завдання делегують не з наміром ухилення від вимог, встановлених у цій Директиві;

(b) депозитарій може довести наявність об’єктивної причини для такого делегування;

(c) депозитарій з належним умінням, турботою та обережністю вибрав і призначив будь-яку третю особу, якій він має намір делегувати частини своїх завдань, і продовжує здійснювати з належним умінням, турботою та обережністю періодичну перевірку та постійний моніторинг будь-якої третьої особи, які він делегував частини своїх завдань, а також механізмів третьої особи, пов’язаних із делегованими їй питаннями.

3. Функції, зазначені у статті 22(5), можуть бути делеговані депозитарієм третій особі, тільки якщо така третя особа у будь-який момент часу під час виконання делегованих їй завдань:

(a) має структури та експертні знання, які є відповідними та пропорційними характеру та складності активів UCITS або керуючої компанії, що діє від імені UCITS, які були їй довірені;

(b) стосовно завдань зі зберігання, зазначених у пункті (a) статті 22(5), підлягає:

(i) ефективному пруденційному регулюванню, у тому числі мінімальним вимогам до капіталу, і нагляду в межах відповідної юрисдикції;

(ii) періодичному зовнішньому аудиту для гарантування того, що фінансові інструменти перебувають у її володінні;

(c) відокремлює активи клієнтів депозитарія від власних активів і від активів депозитарія так, щоб вони в будь-який момент часу могли бути чітко ідентифіковані як такі, що належать клієнтам конкретного депозитарія;

(d) вживає всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб у разі неплатоспроможності третьої особи, активи UCITS, які перебувають на зберіганні у третьої особи, не підлягали розподілу або реалізації на користь кредиторів такої третьої особи; та

(e) дотримується загальних обов’язків і заборон, встановлених у статті 22(2), (5) і (7) та у статті 25.

Незважаючи на пункт (b)(i) першого підпараграфа, якщо правом третьої країни вимагається, щоб певні фінансові інструменти перебували на зберіганні у місцевого суб’єкта і жоден місцевий суб’єкт не відповідає вимогам щодо делегування, встановленим у зазначеному пункті, депозитарій може делегувати свої функції такому місцевому суб’єкту тільки в обсязі, що вимагається правом такої третьої країни, тільки поки відсутні місцеві суб’єкти, які відповідають вимогам щодо делегування, і тільки коли:

(a) інвесторів відповідної UCITS належним чином повідомили, до здійснення інвестицій, про те, що таке делегування вимагається у зв’язку із правовими перешкодами у праві третьої країни, про обставини, які обґрунтовують делегування, і про ризики, пов’язані з таки делегуванням;

(b) інвестиційна компанія або керуюча компанія від імені UCITS надала депозитарію вказівку делегувати зберігання таких фінансових інструментів такому місцевому суб’єкту.

У свою чергу, третя особа може передоручити такі функції відповідно до тих самих вимог. У такому випадку стаття 24(2) застосовується mutatis mutandis до відповідних осіб.

4. Для цілей цієї статті надання послуг, як визначено в Директиві Європейського Парламенту і Ради 98/26/ЄС (- 12), системами розрахунків за операціями із цінними паперами, призначеними для цілей такої Директиви, або надання подібних послуг системами розрахунків за операціями із цінними паперами третіх країн не вважається делегуванням функцій зберігання.

1. Депозитарій повинен мати зареєстрований офіс або мати осідок у державі-члені розташування головного офісу UCITS.

2. Депозитарій повинен бути:

(a) національним центральним банком;

(b) кредитною установою, авторизованою згідно з Директивою 2013/36/ЄС; або

(c) іншою юридичною особою, авторизованою компетентним органом, згідно з правом держави-члена, на здійснення депозитарної діяльності відповідно до цієї Директиви, яка підпадає під дію вимог до достатності капіталу, що не нижчі за вимоги, розраховані залежно від вибраного підходу згідно зі статтею 315 або 317 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 575/2013 (- 13), і яка має власні кошти, розмір яких не нижчий за суму початкового капіталу згідно зі статтею 28(2) Директиви 2013/36/ЄС.

Юридична особа, як зазначено в пункті (c) першого підпараграфа, підлягає пруденційному регулюванню та постійному нагляду і повинна відповідати таким мінімальним вимогам:

(a) вона повинна мати інфраструктуру, необхідну для зберігання фінансових інструментів, які можуть бути зареєстровані на рахунку фінансових інструментів, відкритому в бухгалтерських книгах депозитарія;

(b) вона повинна встановити належні політики та процедури, які є достатніми для забезпечення відповідності суб’єкта, у тому числі його керівників і працівників, своїм зобов’язанням відповідно до цієї Директиви;

(c) вона повинна мати надійні адміністративні та бухгалтерські процедури, механізми внутрішнього контролю, дієві процедури оцінювання ризиків і ефективні механізми контролю та захисту для систем опрацювання інформації;

(d) вона повинна підтримувати та застосовувати дієві організаційні й адміністративні механізми для вжиття всіх можливих заходів, розроблених з метою запобігання конфліктам інтересів;

(e) вона повинна забезпечити ведення записів щодо всіх своїх послуг, діяльності та операцій, які мають бути достатніми, щоб надати компетентному органу можливість виконувати його завдання з нагляду та вживати заходи для забезпечення виконання, передбачені в цій Директиві;

(f) вона повинна вживати розумних заходів, щоб забезпечити безперервність і регулярність виконання своїх депозитарних функцій шляхом використання належних і пропорційних систем, ресурсів і процедур, у тому числі для здійснення своєї депозитарної діяльності;

(g) усі члени її органу управління та вище керівництво повинні завжди мати достатньо добру репутацію, володіли достатніми знаннями, навичками та досвідом;

(h) її орган управління повинен володіти належними колективними знаннями, навичками та досвідом, щоб мати змогу розуміти депозитарну діяльність, у тому числі основні ризики;

(i) кожен член органу управління та вище керівництво повинні діяти згідно з принципами чесності та доброчесності.

3. Держави-члени повинні визначити, які з категорій установ, зазначених у першому підпараграфі параграфа 2, мають право бути депозитаріями.

4. Інвестиційні компанії або керуючі компанії, що діють від імені UCITS, якими вони управляють, які до 18 березня 2016 року призначили в якості депозитарія установу, що не відповідає вимогам, встановленим у параграфі 2, повинні призначити депозитарія, який відповідає таким вимогам, до 18 березня 2018 року.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб депозитарій ніс відповідальність перед UCITS і власниками паїв UCITS за втрати, спричинені депозитарієм або третьою особою, які було делеговане зберігання фінансових інструментів, які перебувають на зберіганні згідно з пунктом (a) статті 22(5).

У разі втрати фінансового інструмента, який перебував на зберіганні, держави-члени повинні забезпечити, щоб депозитарій без невиправданої затримки повернув фінансовий інструмент такого самого типу або відповідну суму UCITS або керуючій компанії, що діє від імені UCITS. Депозитарій не несе відповідальності, якщо він може довести, що втрата сталася внаслідок зовнішньої події поза межами його розумного контролю, наслідків якої неможливо було уникнути, незважаючи на всі зусилля у протилежному напрямку.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб депозитарій також ніс відповідальність перед UCITS і перед інвесторами UCITS за всі інші втрати, які вони понесли внаслідок неналежного виконання депозитарієм своїх обов’язків за цією Директивою через недбалість або умисел.

2. На відповідальність депозитарія, зазначену в параграфі 1, не впливає жодне делегування, як зазначено у статті 22a.

3. Відповідальність депозитарія, зазначена в параграфі 1, не може бути виключена або обмежена договором.

4. Будь-який договір, який суперечить параграфу 3, вважається нікчемним.

5. Власники паїв UCITS можуть ініціювати притягнення депозитарія до відповідальності безпосередньо або опосередковано, через керуючу компанію або інвестиційну компанію, за умови, що це не призведе до подвійного відшкодування шкоди або нерівного ставлення до власників паїв.

1. Компанія не має права діяти одночасно як керуюча компанія і як депозитарій. Компанія не має права діяти одночасно як інвестиційна компанія і як депозитарій.

2. Під час виконання своїх відповідних функцій керуюча компанія та депозитарій повинні діяти чесно, справедливо, професійно, незалежно та виключно в інтересах UCITS та інвесторів UCITS. Під час виконання своїх відповідних функцій інвестиційна компанія та депозитарій повинні діяти чесно, справедливо, професійно, незалежно та виключно в інтересах UCITS та інвесторів UCITS.

Депозитарій не повинен здійснювати діяльність стосовно UCITS або керуючої компанії від імені UCITS, що може створювати конфлікти інтересів між UCITS, інвесторами UCITS, керуючою компанією та депозитарієм, крім випадків, коли він функціонально та ієрархічно відокремив виконання своїх депозитарних завдань від інших потенційно конфліктуючих завдань і належним чином здійснюється виявлення, управління, моніторинг і розкриття потенційних конфліктів інтересів інвесторам UCITS.

1. У праві або правилах спільного фонду повинні бути встановлені умови заміни керуючої компанії та депозитарія, а також правила для забезпечення захисту власників паїв у випадку такої заміни.

2. У праві або установчих документах інвестиційної компанії повинні бути встановлені умови заміни керуючої компанії та депозитарія, а також правила для забезпечення захисту власників паїв у випадку такої заміни.

Депозитарій повинен надавати компетентним органам на їх вимогу всю інформацію, яку він отримав під час виконання своїх обов’язків і яка може бути необхідною його компетентним органам або компетентним органам UCITS чи керуючої компанії.

Якщо компетентні органи UCITS або керуючої компанії відмінні від компетентних органів депозитарія, компетентні органи депозитарія повинні невідкладно передати отриману інформацію компетентним органам UCITS або керуючої компанії.

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 112a, у яких визначаються:

(a) дані, які повинні бути включені до письмового договору, зазначеного у статті 22(2);

(b) умови виконання депозитарних функцій відповідно до статті 22(3), (4) та (5), у тому числі:

(i) типи фінансових інструментів, які входять у сферу дії обов’язків депозитарія зі зберігання згідно з пунктом (a) статті 22(5);

(ii) умови, згідно з якими депозитарій може виконувати свої обов’язки зі зберігання стосовно фінансових інструментів, зареєстрованих у центрального депозитарія;

(iii) умови, згідно з якими депозитарій повинен зберігати фінансові інструменти, випущені у формі іменних інструментів і зареєстровані в емітента або реєстратора, згідно з пунктом (b) статті 22(5);

(c) обов’язки щодо належної сумлінності депозитаріїв згідно з пунктом (c) статті 22a(2);

(d) обов’язок щодо відокремлення згідно з пунктом (c) статті 22a(3);

(e) заходи, які повинні бути вжиті третьою особою згідно з пунктом (d) статті 22a(3);

(f) умови та обставини, за яких фінансові інструменти, які перебувають на зберіганні, вважаються втраченими для цілей статті 24;

(g) що вважається зовнішніми подіями поза межами розумного контролю, наслідків яких неможливо було уникнути, незважаючи на всі зусилля у протилежному напрямку, згідно зі статтею 24(1);

(h) умови виконання вимоги щодо незалежності, зазначеної у статті 25(2).

Інвестиційні компанії допускають до ведення діяльності за умови наявності попередньої авторизації, наданої компетентними органами держави-члена розташування головного офісу інвестиційної компанії.

Держави-члени повинні визначити організаційно-правову форму для створення інвестиційної компанії.

Зареєстрований офіс інвестиційної компанії повинен бути розташований у державі-члені розташування головного офісу інвестиційної компанії.

Інвестиційна компанія не повинна здійснювати види діяльності, інші ніж види діяльності, зазначені у статті 1(2).

1. Без обмеження інших умов загального застосування, встановлених у національному праві, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу інвестиційної компанії не повинні надавати авторизацію інвестиційній компанії, яка не призначила керуючу компанію, крім випадків, коли така інвестиційна компанія має достатній початковий капітал в розмірі принаймні 300000 євро.

Крім того, якщо інвестиційна компанія не призначила керуючу компанію, авторизовану згідно із цією Директивою, застосовуються такі умови:

(a) авторизація надається, тільки якщо заява про надання авторизації супроводжується програмою діяльності, у якій принаймні визначена організаційна структура інвестиційної компанії; та

(b) директори інвестиційної компанії повинні мати достатньо добру репутацію та достатній досвід, у тому числі стосовно виду діяльності, яку здійснює керуюча компанія, із цією метою: імена директорів та всіх осіб, які змінюють їх на посаді, повинні невідкладно повідомлятися компетентним органам; рішення щодо діяльності інвестиційної компанії повинні ухвалювати принаймні дві особи, які відповідають зазначеним умовам; "директори" означає особи, які, згідно з правом або установчими документами, представляють інвестиційну компанію або фактично визначають політику компанії; та

(c) за наявності тісних зв’язків між інвестиційною компанією та іншими фізичними або юридичними особами компетентні органи повинні надавати авторизацію, тільки якщо такі тісні зв’язки не перешкоджають ефективному виконанню їхніх наглядових функцій.

Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу інвестиційної компанії також відмовляють у наданні авторизації, якщо закони, підзаконні нормативно-правові акти або адміністративні положення третьої країни, які регулюють діяльність однієї або більше фізичних чи юридичних осіб, з якими інвестиційна компанія має тісні зв’язки, або труднощі, пов’язані із забезпеченням їх виконання, перешкоджають ефективному виконанню їхніх наглядових функцій.

Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу інвестиційної компанії повинні вимагати від інвестиційних компаній надання необхідної їм інформації.

2. Якщо інвестиційна компанія не призначила керуючу компанію, інвестиційну компанію повідомляють про надання або відмову в наданні авторизації протягом шести місяців після подання повної заяви. У разі відмови в наданні авторизації необхідно вказати її причини.

3. Інвестиційна компанія може розпочати свою діяльність відразу після отримання авторизації.

4. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу інвестиційної компанії можуть відкликати авторизацію, надану інвестиційній компанії відповідно до цієї Директиви, тільки якщо така компанія:

(a) не користується авторизацією упродовж 12 місяців, прямо відмовляється від авторизації або не здійснювала діяльність, яка підпадає під дію цієї Директиви, упродовж попередніх шести місяців або більше, якщо тільки відповідна держава-член не передбачила припинення дії авторизації у таких випадках;

(b) отримала авторизацію шляхом надання неправдивих заяв або використання інших неналежних засобів;

(c) більше не виконує умови, згідно з якими було надано авторизацію;

(d) серйозно або систематично порушувала положення, ухвалені відповідно до цієї Директиви; або

(e) підпадає під будь-який із випадків, коли національним правом передбачене відкликання.

5. З метою забезпечення послідовної гармонізації цієї Директиви ESMA може розробити проекти регуляторних технічних стандартів для визначення:

(a) інформації, яку необхідно надавати компетентним органам у заяві про надання авторизації інвестиційний компанії, включаючи програму діяльності; та

(b) перешкод, які можуть перешкоджати ефективному виконанню наглядових функцій компетентного органу, згідно з параграфом 1(c).

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, згідно зі статтями 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

6. З метою забезпечення однакових умов застосування цієї статті ESMA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів для встановлення стандартних форм, шаблонів і процедур надання інформації, зазначеної в пункті (a) першого підпараграфа параграфа 5. Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

Статті 13-14b застосовуються mutatis mutandis до інвестиційних компаній, які не призначили керуючу компанію, авторизовану згідно із цією Директивою.

Для цілей статей, зазначених у першому параграфі, "керуюча компанія" означає "інвестиційну компанію".

Інвестиційні компанії управляють тільки активами власного портфеля і не повинні, за жодних обставин, отримувати будь-які повноваження щодо управління активами від імені третьої особи.

Кожна держава-член розташування головного офісу інвестиційної компанії повинна розробити пруденційні правила, яких повинні завжди дотримуватися інвестиційні компанії, що не призначили керуючу компанію, авторизовану згідно із цією Директивою.

Зокрема, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу інвестиційної компанії, також беручи до уваги характер інвестиційної компанії, повинні вимагати, щоб компанія мала надійні адміністративні процедури та процедури бухгалтерського обліку, механізми контролю та захисту для електронного опрацювання даних і належні механізми внутрішнього контролю, у тому числі, зокрема, правила щодо особистих операцій їхніх працівників або утримання чи управління інвестиціями у фінансові інструменти для інвестування її початкового капіталу і забезпечення принаймні, щоб для кожної операції за участю компанії можна було визначити її походження, сторін, характер, а також час і місце її здійснення і щоб активи інвестиційної компанії інвестувалися згідно з установчими документами або чинними правовими положеннями.

Для цілей цієї глави UCITS включає інвестиційні відділи такої компанії.

1. Держави-члени повинні, згідно з умовами, визначеними в цій главі, і незалежно від форми, у якій засновані UCITS згідно зі статтею 1(3), дозволяти транскордонні та національні злиття, як означено у статті 2(1)(q) та (r), з використанням одного або більше механізмів злиття, передбачених у статті 2(1)(p).

2. Механізми злиття, які використовуються для транскордонного злиття, як означено у статті 2(1)(q), повинні бути передбачені в законодавстві держави-члена розташування головного офісу UCITS, що приєднуються.

Механізми злиття, які використовуються для національного злиття, як означено у статті 2(1)(r), повинні бути передбачені в законодавстві держави-члена, у якій UCITS мають осідок.

1. Злиття вимагають попереднього дозволу компетентних органів держави-члена розташування головного офісу UCITS, що приєднуються.

2. UCITS, що приєднуються, повинні надати таку інформацію компетентним органам держави-члена розташування головного офісу:

(a) спільний проект умов пропонованого злиття, належним чином затверджений UCITS, що приєднується, і UCITS, що приєднує;

(b) актуальну версію проспекту та ключової інформації для інвесторів, зазначеної у статті 78, UCITS, що приєднує, якщо вона має осідок в іншій державі-члені;

(c) заяву кожного з депозитаріїв UCITS, що приєднує і що приєднується, яка підтверджує, що, згідно зі статтею 41, вони перевірили відповідність даних, визначених у пунктах (a), (f) та (g) статті 40(1), вимогам цієї Директиви та правилам фонду або установчим документам відповідних UCITS; та

(d) інформацію про пропоноване злиття, яку UCITS, що приєднується і що приєднує, мають намір надати їхнім відповідним власникам паїв.

Така інформація повинна надаватися у спосіб, що дає змогу компетентним органам держави-члена розташування головного офісу UCITS, що приєднується, і UCITS, що приєднує, ознайомитися з нею офіційною мовою або однією з офіційних мов такої держави-члена або таких держав-членів, або мовою, затвердженою такими компетентними органами.

3. Після підготовки повного досьє компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS, що приєднується, повинні негайно передати копії інформації, зазначеної в параграфі 2, компетентним органам держави-члена розташування головного офісу UCITS, що приєднує. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS, що приєднується, і UCITS, що приєднує, повинні, відповідно, розглянути потенційний вплив пропонованого злиття на власників паїв UCITS, що приєднується і що приєднує, щоб оцінити, чи власникам паїв надають відповідну інформацію.

Якщо компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS, що приєднується, вважають за необхідне, вони можуть вимагати в письмовій формі уточнення інформації для власників паїв UCITS, що приєднується.

Якщо компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS, що приєднує, вважають за необхідне, вони можуть вимагати в письмовій формі протягом 15 робочих днів з моменту отримання копій повної інформації, зазначеної в параграфі 2, щоб UCITS, що приєднує, внесла зміни до інформації, яка повинна бути надана власникам її паїв.

У такому випадку компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS, що приєднує, повинні висловити своє незадоволення компетентним органам держави-члена розташування головного офісу UCITS, що приєднується. Вони повинні повідомити компетентним органам держави-члена розташування головного офісу UCITS, що приєднується, чи вони задоволені зміненою інформацією, яка повинна бути надана власникам паїв UCITS, що приєднує, упродовж 20 робочих днів після повідомлення про таку зміну.

4. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS, що приєднується, дозволяють пропоноване злиття, якщо виконані такі умови:

(a) пропоноване злиття відповідає всім вимогам статей 39-42;

(b) UCITS, що приєднує, було повідомлено, згідно зі статтею 93, про реалізацію її паїв в усіх державах-членах, якщо UCITS, що приєднується, отримала дозвіл або була повідомлена про реалізацію її паїв згідно зі статтею 93; та

(c) компетентних органів держави-члена розташування головного офісу UCITS, що приєднується і приєднує, задовольняє пропонована інформація, яка повинна бути надана власникам паїв, або компетентними органами держави-члена розташування головного офісу UCITS, що приєднує, не було висловлено незадоволення згідно із четвертим підпараграфом параграфа 3.

5. Якщо компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS, що приєднується, вважають досьє неповним, вони повинні вимагати надання додаткової інформації протягом 10 робочих днів з моменту отримання інформації, зазначеної в параграфі 2.

Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS, що приєднується, повинні повідомити UCITS, що приєднується, чи надається дозвіл на злиття, упродовж 20 робочих днів з моменту подання повної інформації згідно з параграфом 2.

Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS, що приєднується, також повинні повідомити про своє рішення компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS, що приєднує.

6. Держави-члени можуть, згідно з другим підпараграфом статті 57(1), передбачити відступ від статей 52-55 для UCITS, що приєднують.

1. Держави-члени повинні вимагати, щоб UCITS, що приєднується і що приєднує, розробити спільний проект умов злиття.

У спільному проекті умов злиття повинні бути вказані такі дані:

(a) інформація про тип злиття та UCITS, що беруть у ньому участь;

(b) довідкова інформація та обґрунтування пропонованого злиття;

(c) очікуваний вплив пропонованого злиття на власників паїв UCITS, що приєднується і що приєднує;

(d) критерії, ухвалені для оцінювання активів та, якщо застосовно, зобов’язання станом на дату розрахування коефіцієнта обміну, як зазначено у статті 47(1);

(e) метод розрахування коефіцієнта обміну;

(f) запланована фактична дата злиття;

(g) правила, що застосовуються, відповідно, до передачі активів і обміну паїв; та

(h) у випадку злиття відповідно до пункту (p)(ii) статті 2(1) та, якщо застосовно, пункту (p)(iii) статті 2(1), правила фонду або установчі документи новоствореної UCITS, що приєднує.

Компетентні органи не повинні вимагати включення у спільний проект умов злиття будь-якої додаткової інформації.

2. UCITS, що приєднується, і UCITS, що приєднує, можуть вирішити включити додаткові дані у спільний проект умов злиття.

Держави-члени повинні вимагати, щоб депозитарії UCITS, що приєднується, і UCITS, що приєднує, перевіряли відповідність даних, визначених у пунктах (a), (f) та (g) статті 40(1) вимогам цієї Директиви та правилам фонду або установчим документам їхніх відповідних UCITS.

1. Право держави-члена розташування головного офісу UCITS, що приєднується, наділяє депозитарія або незалежного аудитора, затвердженого згідно з Директивою Європейського Парламенту і Ради 2006/43/ЄС від 17 травня 2006 року про обов’язковий аудит річної та консолідованої звітності (- 14), повноваженнями перевіряти:

(a) критерії, ухвалені для оцінювання активів та, якщо застосовно, зобов’язання станом на дату розрахування коефіцієнта обміну, як зазначено у статті 47(1);

(b) якщо застосовно, грошову виплату за один пай; та

(c) метод розрахування коефіцієнта обміну, а також фактичний коефіцієнт обміну, визначений станом на дату розрахування такого коефіцієнта, як зазначено у статті 47(1).

2. Зовнішні аудитори UCITS, що приєднується, або зовнішні аудитори, UCITS, що приєднує, вважаються незалежними аудиторами для цілей параграфа 1.

3. Копія звітів незалежного аудитора або, якщо застосовно, депозитарія повинна безкоштовно надаватися за запитом власникам паїв UCITS, що приєднується, і UCITS, що приєднує, а також відповідним компетентним органам.

1. Держави-члени повинні вимагати, щоб UCITS, що приєднується, і UCITS, що приєднує, надали відповідну точну інформацію про пропоноване злиття їхнім відповідним власникам паїв, щоб дати їм можливість винести інформоване судження про вплив пропозиції на їхні інвестиції.

2. Така інформація повинна бути надана власникам паїв UCITS, що приєднується, і UCITS, що приєднує, тільки після того, як компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS, що приєднується, нададуть дозвіл на пропоноване злиття згідно зі статтею 39.

Вона повинна бути надана щонайменше за 30 днів до останньої дати подання вимоги зворотного викупу, погашення або, якщо застосовно, конвертації без додаткової плати згідно зі статтею 45(1).

3. Інформація, яка повинна бути надана власникам паїв UCITS, що приєднується, і UCITS, що приєднує, повинна включати відповідні точні дані про пропоноване злиття, щоб дати їм можливість ухвалити інформоване рішення про можливий вплив такого злиття на їхні інвестиції та здійснити їхні права згідно зі статтями 44 і 45.

Вона повинна включати такі дані:

(a) довідкова інформація та обґрунтування пропонованого злиття;

(b) можливий вплив пропонованого злиття на власників паїв, у тому числі, між іншим, будь-які істотні відмінності в розрізі інвестиційної політики та стратегії, витрат, очікуваного результату, періодичного звітування, можливих відхилень результатів діяльності та, якщо застосовно, явне попередження інвесторів про те, що їхній податковий режим може змінитися внаслідок злиття;

(c) будь-які конкретні права власників паїв, пов’язані з пропонованим злиттям, у тому числі, між іншим, право на отримання додаткової інформації, право на отримання, за запитом, копії звіту незалежного аудитора або депозитарія, а також право вимагати зворотного викупу, погашення або, якщо застосовно, конвертації їхніх паїв без плати, як вказано у статті 45(1), і остання дата здійснення такого права;

(d) відповідні процедурні аспекти та запланована фактична дата злиття; та

(e) копія ключової інформації для інвесторів, зазначеної у статті 78, UCITS, що приєднує.

4. Якщо UCITS, що приєднується, або UCITS, що приєднує, було повідомлено згідно зі статтею 93, інформація, зазначена в параграфі 3, повинна надаватися офіційною мовою або однією з офіційних мов держави-члена ведення діяльності відповідної UCITS або мовою, затвердженою компетентними органами. UCITS, яка зобов’язана надати інформацію, несе відповідальність за надання перекладу. Такий переклад повинен точно відображати зміст оригіналу.

5. Комісія може ухвалити, за допомогою делегованих актів згідно зі статтею 112a, інструменти, у яких визначається детальний зміст, формат і метод надання інформації, зазначеної в параграфах 1 та 3.

6. З метою забезпечення однакових умов застосування цієї статті ESMA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів для визначення умов застосування делегованих актів, ухвалених Комісією щодо змісту, формату та методу надання інформації, зазначеної в параграфах 1 та 3. Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

Якщо національне законодавство держав-членів вимагає затвердження злиття між UCITS власниками паїв, держави-члени повинні забезпечити, щоб таке затвердження не вимагало більше ніж 75% голосів, фактично відданих власниками паїв, присутніми або представленими на загальних зборах власників паїв.

Перший параграф не обмежує будь-який кворум присутності, передбачений національним законодавством. Держави-члени не повинні встановлювати більш жорсткі кворуми присутності для транскордонного злиття, ніж для національного злиття, або більш жорсткі кворуми присутності для злиття UCITS, ніж для злиття корпоративних суб’єктів.

1. У законодавстві держав-членів повинно бути передбачено, що власники паїв UCITS, що приєднується, і UCITS, що приєднує, мають право вимагати, без будь-якої плати, крім тієї, що утримується UCITS для покриття витрат у зв’язку зі скороченням інвестицій, зворотного викупу, погашення їхніх паїв або, якщо можливо, їх конвертації у паїв іншої UCITS з подібними інвестиційними політиками, якою управляє та сама керуюча компанія або будь-яка інша компанія, з якою керуюча компанія пов’язана спільним управлінням або контролем або значною прямою чи непрямою участю. Таке право вводиться в дію з моменту повідомлення власників паїв UCITS, що приєднується, і UCITS, що приєднує, про пропоноване злиття згідно зі статтею 43, і припиняється за п’ять робочих днів до дати розрахування коефіцієнта обміну, зазначеного у статті 47(1).

2. Без обмеження параграфа 1, для злиття між UCITS і як відступ від статті 84(1), держави-члени можуть дозволяти компетентним органам вимагати або дозволяти тимчасове призупинення підписки, зворотного викупу або погашення за умови, що таке призупинення є обґрунтованим з міркувань захисту власників паїв.

Крім випадків, коли UCITS не призначили керуючу компанію, держави-члени повинні забезпечити, щоб будь-які юридичні, консультаційні або адміністративні витрати, пов’язані з підготовкою та здійсненням злиття, не покладалися на UCITS, що приєднується, або UCITS, що приєднує, чи на будь-якого з власників їхніх паїв.

1. Для національного злиття у законодавстві держав-членів має бути визначена дата, у яку злиття набуває чинності, а також дата розрахування коефіцієнта обміну паїв UCITS, що приєднується, на паї UCITS, що приєднує, і, якщо застосовно, визначення відповідної вартості чистих активів для грошових виплат.

Для транскордонного злиття такі дати повинні бути визначені в законодавстві держави-члена розташування головного офісу UCITS, що приєднує. Держави-члени повинні забезпечити, щоб, якщо застосовно, такі дати наставали після затвердження злиття власниками паїв UCITS, що приєднує, або UCITS, що приєднується.

2. Інформація про набуття чинності злиттям повинна бути оприлюднена за допомогою всіх належних засобів у спосіб, визначений у законодавстві держави-члена розташування головного офісу UCITS, що приєднує, і повинна бути повідомлена компетентним органам держави-члена розташування головного офісу UCITS, що приєднується, і UCITS, що приєднує,

3. Злиття, яке набуло чинності, як передбачено в параграфі 1, не може бути визнане нікчемним.

1. Злиття, здійснене відповідно до пункту (p)(i) статті 2(1), має такі наслідки:

(a) усі активи та зобов’язання UCITS, що приєднується, передаються UCITS, що приєднує, або, якщо застосовно, депозитарію UCITS, що приєднує;

(b) власники паїв UCITS, що приєднується, стають власниками паїв UCITS, що приєднує, і, якщо застосовно, мають право на грошову виплату, розмір якої не перевищує 10% вартості чистих активів їхніх паїв UCITS, що приєднується; та

(c) UCITS, що приєднується, припиняє своє існування після набуття чинності злиттям.

2. Злиття, здійснене відповідно до пункту (p)(ii) статті 2(1), має такі наслідки:

(a) усі активи та зобов’язання UCITS, що приєднується, передаються новоствореній UCITS, що приєднує, або, якщо застосовно, депозитарію UCITS, що приєднує;

(b) власники паїв UCITS, що приєднується, стають власниками паїв новоствореної UCITS, що приєднує, і, якщо застосовно, мають право на грошову виплату, розмір якої не перевищує 10% вартості чистих активів їхніх паїв UCITS, що приєднується; та

(c) UCITS, що приєднується, припиняє своє існування після набуття чинності злиттям.

3. Злиття, здійснене відповідно до пункту (p)(iii) статті 2(1), має такі наслідки:

(a) усі чисті активи UCITS, що приєднується, передаються UCITS, що приєднує, або, якщо застосовно, депозитарію UCITS, що приєднує;

(b) власники паїв UCITS, що приєднується, стають власниками паїв UCITS, що приєднує; та

(c) UCITS, що приєднується, продовжує існувати до припинення зобов’язань.

4. Держави-члени повинні передбачити встановлення процедури, згідно з якою керуюча компанія UCITS, що приєднує, підтверджує депозитарію UCITS, що приєднує, повну передачу активів і, якщо застосовно, зобов’язань. Якщо UCITS, що приєднує, не призначила керуючу компанію, вона повинна надати таке підтвердження депозитарію UCITS, що приєднує.

Якщо UCITS має більш ніж один інвестиційний відділ, для цілей цієї глави кожен відділ розглядається як окрема UCITS.

1. Інвестиції UCITS повинні здійснюватися тільки в один або більше таких інструментів:

(a) переказні цінні папери або інструменти грошового ринку, які допущені до торгівлі або якими торгують на регульованому ринку, як означено у статті 4(1)(14) Директиви 2004/39/ЄС;

(b) переказні цінні папери або інструменти грошового ринку, якими торгують на іншому регульованому ринку в державі-члені, який регулярно функціонує та є визнаним і відкритим для громадськості;

(c) переказні цінні папери або інструменти грошового ринку, які допущені до офіційного лістингу на фондовій біржі у третій країні або якими торгують на іншому регульованому ринку у третій країні, який регулярно функціонує та є визнаним і відкритим для громадськості, за умови, що вибір фондової біржі або ринку був затверджений компетентними органами або передбачений у праві, правилах фонду або установчих документах інвестиційної компанії;

(d) нещодавно випущені переказні цінні папери за умови, що:

(i) умови випуску містять зобов’язання подати заяву про допуск до офіційного лістингу на фондовій біржі або до іншого регульованого ринку у третій країні, який регулярно функціонує та є визнаним і відкритим для громадськості, за умови, що вибір фондової біржі або ринку був затверджений компетентними органами або передбачений у праві, правилах фонду або установчих документах інвестиційної компанії; та

(ii) допуск, зазначений у параграфі (i), гарантований протягом року після випуску;

(e) паї UCITS, авторизованої згідно із цією Директивою, або інших компаній колективного інвестування у розумінні статті 1(2)(a) та (b), незалежно від того, чи вони мають осадок у державі-члені, за умови, що:

(i) такі інші компанії колективного інвестування авторизовані згідно із законодавством, яке передбачає, що вони підлягають нагляду, який, на думку компетентних органів держави-члена розташування головного офісу UCITS, є еквівалентним нагляду, встановленому у праві Співтовариства, і що між органами забезпечена достатня співпраця;

(ii) рівень захисту власників паїв в інших компаніях колективного інвестування є еквівалентним рівню захисту, який передбачений для власників паїв у UCITS, і, зокрема, правила відокремлення активів, отримання кредитів, кредитування, а також щодо продажів переказних цінних паперів та інструментів грошового ринку без покриття є еквівалентними вимогам цієї Директиви;

(iii) діяльність інших компаній колективного інвестування відображається в піврічних і річних звітах, щоб дати можливість оцінити активи та зобов’язання, доходи та операції за звітний період; та

(iv) не більше 10% активів UCITS або інших компаній колективного інвестування, придбання яких передбачається, можуть, згідно з їхніми правилами фонду або установчими документами бути інвестовані в сукупності в паї інших UCITS або інших компаній колективного інвестування;

(f) депозити у кредитних установах, які повертаються на вимогу або передбачають право відкликання, зі строком виплати не більше 12 місяців, за умови, що кредитна установа має зареєстрований офіс у державі-члені, або, якщо кредитна установа має зареєстрований офіс у третій країні, за умови, що вона підпадає під дію пруденційних правил, які, на думку компетентних органів держави-члена розташування головного офісу UCITS, є еквівалентними правилам, встановленим у праві Співтовариства;

(g) фінансові деривативні інструменти, у тому числі еквівалентні інструменти, що виконуються на умовах грошових розрахунків, якими торгують на регульованому ринку, зазначеному в пунктах (a), (b) та (c), або фінансові деривативні інструменти, якими торгують поза біржею, за умови, що:

(i) в основі деривативу лежать інструменти, які підпадають під дію цього параграфа, фінансових індексів, процентних ставок, обмінних курсів або валют, у які UCITS може інвестувати відповідно до своїх інвестиційних цілей, як зазначено в її правилах фонду або установчих документах;

(ii) контрагентами за операціями з позабіржовими деривативами є установи, які підлягають пруденційному нагляду і належать до категорій, затверджених компетентними органами держави-члена розташування головного офісу UCITS;

(iii) позабіржові деривативи щоденно підлягають надійному оцінюванню, яке піддається перевірці, і можуть бути в будь-який час продані, ліквідовані або закриті шляхом компенсаційної операції за справедливою вартістю за ініціативою UCITS; або

(h) інструменти грошового ринку, інші ніж ті, якими торгують на регульованому ринку, що підпадають під дію статті 2(1)(o), якщо випуск або емітент таких інструментів є регульованим для цілей захисту інвесторів і заощаджень, за умови, що вони:

(i) випущені або гарантовані центральним, регіональним або місцевим органом чи центральним банком держави-члена, Європейським Центральним Банком, Співтовариством, Європейським інвестиційним банком, третьою країною або, у випадку федеративної держави, одним із суб’єктів федерації, або міжнародною публічною організацією, до якої належить одна або більше держав-членів;

(ii) випущені компанією, будь-якими цінними паперами якої торгують на регульованих ринках, зазначених у пунктах (a), (b) або (c);

(iii) випущені або гарантовані організацією, яка підлягає пруденційному нагляду, згідно з критеріями, визначеними у праві Співтовариства, або організацією, яка підпадає під дію та відповідає пруденційним правилам, які, на думку компетентних органів, є принаймні такими самими жорсткими, як і правила, встановлені у праві Співтовариства; або

(iv) випущені іншими організаціями, які належать до категорій, затверджених компетентними органами держави-члена розташування головного офісу UCITS, за умови, що інвестиції в такі інструменти передбачають захист інвесторів, еквівалентний захисту, встановленому в пунктах (i), (ii) або (iii), і що емітент є компанією, капітал і резерви якої складають принаймні 10000000 євро і яка подає та підлікує свою річну звітність згідно з Першою Директивою Ради 78/660/ЄЕС від 25 липня 1978 року на підставі статті 54(3)(g) Договору про річну звітність певних типів компаній (- 15), є суб’єктом, який у рамках групи компаній, що включає одну або кілька включених до лістингу компаній, призначений для фінансування групи, або є суб’єктом, який призначений для фінансування суб’єктів спеціального призначення для цілей сек’юритизації, що користуються постійною кредитною лінією, яка може бути в будь-який момент відкликана.

2. Однак UCITS не повинна:

(a) інвестувати більше ніж 10% своїх активів у переказні цінні папери або інструменти грошового ринку, інші ніж ті, які зазначені в параграфі 1; або

(b) купувати інші дорогоцінні метали чи сертифікати, які їх представляють.

UCITS може утримувати додаткові ліквідні активи.

3. Інвестиційна компанія може купувати рухома або нерухоме майно, яке безпосередньо необхідне для здійснення її діяльності.

4. З метою забезпечення послідовної гармонізації цієї статті ESMA може розробити проекти регуляторних технічних стандартів для визначення положень щодо категорій активів, у які може інвестувати UCITS згідно із цією статтею та делегованими актами, ухваленими Комісією, що стосуються таких положень. Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, згідно зі статтями 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

Якщо керуючі компанії UCITS або UCITS із внутрішнім управлінням підлягають сек’юритизації, що більше не відповідає вимогам, передбаченим у Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2017/2402 (- 16), вони повинні, для забезпечення інтересів інвесторів у відповідних UCITS, вжити заходів та здійснити коригувальні дії, за необхідності.

1. Керуюча або інвестиційна компанія повинна використовувати процес управління ризиками, який дає їй змогу в будь-який момент часу здійснювати моніторинг і вимірювати ризик позицій та їхній внесок у загальний профіль ризику портфеля UCITS. Зокрема, вона не повинна покладатися виключно або автоматично на кредитні рейтинги, що публікуються кредитними рейтинговими агентствами як означено у статті 3(1)(b) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1060/2009 від 16 вересня 2009 року про кредитні рейтингові агентства (- 17), для оцінювання кредитної якості активів UCITS.

Вона повинна використовувати процес точного та незалежного оцінювання вартості позабіржових деривативів. Вона повинна регулярно повідомляти компетентні органи держави-члена розташування головного офісу про типи деривативних інструментів, базисні ризики, кількісні ліміти та методи, вибрані для оцінювання ризиків, пов’язаних з операціями з деривативними інструментами для кожної UCITS, що перебуває в її управлінні.

Компетентні органи повинні забезпечити доступність всієї інформації, отриманої згідно з третім параграфом і агрегованої для всіх керуючих або інвестиційних компаній, за якими вони здійснюють нагляд, для ESMA згідно зі статтею 35 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1095/2010 і для Європейської ради із системних ризиків (ESRB), створеної на підставі Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1092/2010 від 24 листопада 2010 року про макропруденційний нагляд Європейського Союзу за фінансовою системою та заснування Європейської Ради із системних ризиків (- 18), згідно зі статтею 15 зазначеного Регламенту для цілей моніторингу системних ризиків на рівні Союзу.

2. Держави-члени можуть дозволити UCITS використовувати механізми та інструменти, пов’язані з переказними цінними паперами та інструментами грошового ринку, згідно з умовами та в межах лімітів, які вони встановили, за умови, що такі механізми та інструменти використовуються з метою ефективного управління портфелем.

Якщо такі операції стосуються використання деривативних інструментів, такі умови та ліміти повинні відповідати положенням, встановленим у цій Директиві.

Такі операції за жодних умов не повинні призводити до відхилення UCITS від своїх інвестиційних цілей, як встановлено у правилах фонду, установчих документах або проспекті UCITS.

3. UCITS повинна гарантувати, що її глобальна експозиція за деривативними інструментами не перевищує загальну чисту вартість її портфеля.

Експозицію розраховують з урахуванням поточної вартості базисних активів, ризику контрагента, майбутніх ринкових змін і часу, протягом якого можна ліквідувати позиції. Це положення також застосовується до третього та четвертого підпараграфа.

UCITS може інвестувати, у рамках інвестиційної політики та в межах лімітів, встановлених у статті 52(5), у фінансові деривативні інструменти за умови, що експозиція за базисними активами не перевищує в сукупності інвестиційні ліміти, встановлені у статті 52. Держави-члени можуть передбачити, що, коли UCITS інвестує в індексні фінансові деривативні інструменти, такі інвестиції не підлягають поєднанню для цілей лімітів, встановлених у статті 52.

Якщо переказні цінні папери або інструменти грошового ринку включають дериватив, такий дериватив необхідно враховувати при дотриманні вимог цієї статті.

3a. Беручи до уваги характер, обсяг і складність діяльності UCITS, компетентні органи повинні здійснювати моніторинг відповідності процесів кредитного оцінювання керуючих або інвестиційних компаній, оцінювати використання покликань на кредитні рейтинги, як зазначено в першому підпараграфі параграфа 1, в інвестиційних політиках UCITS і, у відповідних випадках, заохочувати до зниження впливу таких покликань з метою зниження автоматичної залежності виключно від таких кредитних рейтингів.

4. Без обмеження статті 116, Комісія ухвалює, за допомогою делегованих актів згідно зі статтею 112a, інструменти для визначення:

(a) критеріїв оцінювання відповідності процесу управління ризиками, який використовує керуюча або інвестиційна компанія згідно з першим підпараграфом параграфа 1;

(b) детальних правил точного та незалежного оцінювання вартості позабіржових деривативів; та

(c) детальних правил щодо змісту та процедури повідомлення інформації, зазначеної у третьому підпараграфі параграфа 1, компетентним органам держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії.

Критерії, зазначені в пункті (a) першого підпараграфа, повинні забезпечувати, щоб керуюча або інвестиційна компанія не покладалася виключно або автоматично на кредитні рейтинги, як зазначено в першому підпараграфі параграфа 1, для оцінювання кредитної якості активів UCITS.

5. З метою забезпечення однакових умов застосування цієї статті ESMA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів для визначення умов застосування делегованих актів, ухвалених Комісією щодо критеріїв і правил, зазначених у параграфі 4. Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

1. UCITS не повинна інвестувати більше ніж:

(a) 5% своїх активів у переказні цінні папери або інструменти грошового ринку, випущені однією організацією; або

(b) 20% своїх активів у депозити в одній організації.

Ризикова експозиція до контрагента UCITS за операцією з позабіржовими деривативами не повинна перевищувати:

(a) 10% її активів, якщо контрагент є кредитною установою, зазначеною у статті 50(1)(f); або

(b) 5% її активів в інших випадках.

2. Держави-члени можуть підвищити ліміт у розмірі 5%, встановлений у першому підпараграфі параграфа 1, не більше ніж до 10%. Однак у такому разі загальна вартість переказних цінних паперів та інструментів грошового ринку, утримуваних UCITS в установах-емітентах, у кожну з яких вона інвестує понад 5% своїх активів, не повинна перевищувати 40% вартості її активів. Це обмеження не застосовується до депозитів або операцій з позабіржовими деривативами з фінансовими установами, які підлягають пруденційному нагляду.

Незважаючи на окремі ліміти, встановлені в параграфі 1, UCITS не повинна поєднувати будь-які із зазначених нижче інвестицій, якщо це призведе до інвестування понад 20% її активів в одну організацію:

(a) інвестиції в переказні цінні папери або інструменти грошового ринку, випущені такою організацією;

(b) депозити в такій організації; або

(c) експозиції, що виникли з операцій з позабіржовими деривативами, здійснених з такою організацією.

3. Держави-члени можуть підвищити ліміт у розмірі 5%, встановлений у першому підпараграфі параграфа 1, не більше ніж до 35%, якщо переказні цінні папери або інструменти грошового ринку випущені або гарантовані державою-членом, її місцевими органами, третьою країною або міжнародною публічною організацією, до якої належить одна або більше держав-членів.

4. Держави-члени можуть підвищити ліміт у розмірі 5%, встановлений у першому підпараграфі параграфа 1, не більше ніж до 25%, якщо облігації були випущені до 08 липня 2022 року та відповідають вимогам, визначеним у цьому параграфі, у редакції, застосовній станом на дату їх випуску, або якщо облігації підпадають під означення облігацій з покриттям у пункті (1) статті 3 Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/2162 (- 19).

Якщо UCITS інвестує понад 5% своїх активів в облігації, зазначені в першому підпараграфі, які випущені одним емітентом, загальна вартість таких інвестицій не повинна перевищувати 80% активів UCITS.

5. Переказні цінні папери та інструменти грошового ринку, зазначені в параграфах 3 і 4, не повинні враховуватися для цілей застосування ліміту в розмірі 40%, зазначеного в параграфі 2.

Ліміти, передбачені в параграфах 1-4, не повинні поєднуватися, відповідно, інвестиції в переказні цінні папери або інструменти грошового ринку, випущені однією організацією, або в депозити чи деривативні інструменти з такою організацією, здійснені згідно з параграфами 1-4, не повинні перевищувати в сукупності 35% активів UCITS.

Компанії, які включені до однієї групи для цілей консолідованої звітності, як означено в Директиві 83/349/ЄЕС або згідно з міжнародно визначними правилами бухгалтерського обліку, розглядаються як одна організація для цілей розрахування лімітів, передбачених у цій статті.

Держави-члени можуть дозволити сукупні інвестиції в переказні цінні папери та інструменти грошового ринку в рамках однієї групи, які не перевищують ліміт в розмірі 20%.

1. Без обмеження лімітів, встановлених у статті 56, держави-члени можуть підвищити ліміти, встановлені у статті 52 не більше ніж до 20% для інвестицій в акції або боргові цінні папери, випущені однією організацією, якщо, згідно з правилами фонду або установчими документами, метою інвестиційної політики UCITS є відтворення складу певного індексу акцій або боргових цінних паперів, який визначний компетентними органами, на такій основі:

(a) його склад достатньо диверсифікований;

(b) індекс є належним бенчмарком для ринку, якого він стосується; та

(c) він опублікований в належний спосіб.

2. Держави-члени можуть підвищити ліміт, встановлений у параграфі 1, не більше ніж до 35%, якщо це обґрунтовано винятковими ринковими умовами, зокрема, на регульованих ринках, на яких домінують певні переказні цінні папери або інструменти грошового ринку. Інвестиції до зазначеного ліміту дозволяються тільки для одного емітента.

1. Як відступ від статті 52, держави-члени можуть дозволити UCITS інвестувати, згідно з принципом розподілу ризиків, до 100% їхніх активів у різні переказні цінні папери або інструменти грошового ринку випущені або гарантовані державою-членом, одним або більше її місцевих органів, третьою країною або міжнародною публічною організацією, до якої належить одна або більше держав-членів.

Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS надають такий відступ, тільки якщо вони вважають, що власники паїв UCITS мають захист, еквівалентний захисту власників паїв UCITS, що дотримується лімітів, встановлених у статті 52.

Така UCITS повинна утримувати цінні папери принаймні шести різних емісій, але цінні папери одного емітента не повинні складати більше ніж 30% її загальних активів.

2. UCITS, зазначені в параграфі 1, повинні чітко зазначити у правилах фонду або установчих документах інвестиційної компанії держави-члени, місцеві органи або міжнародні публічні організації, які випускають або гарантують цінні папери, у які вони мають намір інвестувати понад 35% своїх активів.

Такі правила фонду або установчі документи повинні бути затверджені компетентними органами.

3. Кожна UCITS, зазначена в параграфі 1, повинна включити у свій проспект і маркетингові повідомлення чітку вказівку на такий дозвіл і зазначити держави-члени, місцеві органи або міжнародні публічні організації, у цінні папери яких вона має намір інвестувати або інвестувала понад 35% своїх активів.

1. UCITS може купувати паї UCITS або інших компаній колективного інвестування, зазначених у статті 50(1)(e), за умови, що не більше ніж 10% її активів інвестовані в паї однієї UCITS або іншої компанії колективного інвестування. Держави-члени можуть підвищити такий ліміт не більше ніж до 20%.

2. Розмір інвестицій в паї компаній колективного інвестування, інших ніж UCITS, не повинен перевищувати в сукупності 30% активів UCITS.

Держави-члени можуть, якщо UCITS придбала паї інших UCITS або компаній колективного інвестування, передбачити, що активи відповідних UCITS або інших компаній колективного інвестування не підлягають поєднанню для цілей застосування лімітів, встановлених у статті 52.

3. Якщо UCITS інвестує в паї інших UCITS або компаній колективного інвестування, якими, прямо або в порядку делегування, управляє одна керуюча компанія або будь-яка інша компанія, з якою керуюча компанія пов’язана спільним управлінням або контролем, або значною прямою або непрямою участю, така керуюча компанія або інша компанія не повинна стягувати збір за підписку або погашення за інвестиції UCITS у паї таких інших UCITS або компаній колективного інвестування.

UCITS, яка інвестує значну частку своїх активів в інші UCITS або компанії колективного інвестування, повинна вказати у своєму проспекті максимальний рівень плати за управління, яка може стягуватися з відповідної UCITS та інших UCITS і компаній колективного інвестування, у які вона має намір інвестувати. Вона повинна вказати у своєму річному звіті максимальний відсоток плати за управління, яка може стягуватися з відповідної UCITS та інших UCITS і компаній колективного інвестування, у які вона має намір інвестувати.

1. Інвестиційна компанія або керуюча компанія, що діє в сукупності з усіма спільними фондами, якими вона управляє і які підпадають під дію цієї Директиви, не повинна купувати будь-які акції з правами голосу, які давали би їй змогу затінювати істотний вплив на управління організацією-емітентом.

До ухвалення подальших заходів координації держави-члени повинні враховувати наявні норми у праві інших держав-членів, що визначають принцип, встановлений у першому підпараграфі.

2. UCITS не повинна купувати більше ніж:

(a) 10% акцій без права голосу однієї організації-емітента;

(b) 10% боргових цінних паперів однієї організації-емітента;

(c) 25% паїв однієї UCITS або іншої компанії колективного інвестування у розумінні статті 1(2)(a) та (b); або

(d) 10% інструментів грошового ринку однієї організації-емітента.

Ліміти, встановлені в пунктах (b), (c) та (d), можуть не братися до уваги в момент придбання, якщо на той момент часу неможливо розрахувати валову вартість боргових цінних паперів або інструментів грошового ринку або чисту вартість цінних паперів.

3. Держава-член може не застосовувати параграфи 1 і 2 стосовно:

(a) переказних цінних паперів та інструментів грошового ринку, випущених або гарантованих державою-членом або її місцевими органами;

(b) переказних цінних паперів та інструментів грошового ринку, випущених або гарантованих третьою країною;

(c) переказних цінних паперів та інструментів грошового ринку, випущених міжнародною публічною організацією, до якої належить одна або більше держав-членів;

(d) акцій, утримуваних UCITS у капіталі компанії, заснованої у третій країні, яка інвестує свої активи переважно в цінні папери організацій-емітентів, зареєстровані офіси яких розташовані в такій країні, якщо, згідно із законодавством такої країни, таке володіння є єдиним способом, у який UCITS може інвестувати в цінні папери організацій-емітентів такої країни; або

(e) акцій, утримуваних інвестиційною компанією або інвестиційними компаніями в капіталі дочірніх компаній, які здійснюють виключно діяльність з управління, консультування або реалізації у країні, у якій має осідок дочірня компанія, стосовно зворотного викупу паїв на вимогу власників паїв виключно від свого або їхнього імені.

Відступ, зазначений у пункті (d) першого підпараграфа цього параграфа, застосовується, тільки якщо у своїй інвестиційній політиці компанія із третьої країни дотримується лімітів, встановлених у статтях 52 і 55 та в параграфах 1 і 2 цієї статті. Якщо ліміти, встановлені у статтях 52 і 55, перевищено, стаття 57 застосовується mutatis mutandis.

1. UCITS не зобов’язані дотримуватися лімітів, встановлених у цій главі, при здійсненні прав підписки стосовно переказних цінних паперів або інструментів грошового ринку, які входять до їхніх активів.

Гарантуючи дотримання принципу розподілу ризику, держави-члени можуть надати нещодавно авторизованим UCITS відступ від статей 52-55 на шість місяців з дати авторизації.

2. Якщо ліміти, зазначені в параграфі 1, перевищено з причин, що не залежать від UCITS, або в результаті здійснення прав підписки, така UCITS повинна встановити виправлення такої ситуації як пріоритетну ціль своїх операцій з продажу, належним чином враховуючи інтереси власників паїв.

1. Донорською UCITS є UCITS або її інвестиційний відділ, які отримали згоду на інвестування, як відступ від статті 1(2)(a), статей 50, 52 та 55, а також статті 56(2)(c), принаймні 85% їхніх активів у паї іншої UCITS або її інвестиційного відділу (далі - основна UCITS).

2. Донорська UCITS може утримувати до 15% своїх активів в одній або більше таких форм:

(a) додаткові ліквідні активи згідно з другим підпараграфом статті 50(2);

(b) фінансові деривативні інструменти, які можуть використовуватися тільки для цілей хеджування, згідно зі статтею 50(1)(g) і статтею 51(2) та (3);

(c) рухоме та нерухоме майно, яке безпосередньо необхідне для здійснення діяльності, якщо донорська UCITS є інвестиційною компанією.

Для цілей відповідності статті 51(3) донорська UCITS повинна розраховувати свою глобальну експозицію за фінансовими деривативними інструментами шляхом поєднання власної прямої експозиції згідно з пунктом (b) першого підпараграфа з однією з таких експозицій:

(a) фактична експозиція основної UCITS за фінансовими деривативними інструментами у співвідношенні з інвестиціями донорської UCITS в основну UCITS; або

(b) потенційна максимальна глобальна експозиція основної UCITS за фінансовими деривативними інструментами, передбачена у правилах фонду або установчих документах основної UCITS у співвідношенні з інвестиціями донорської UCITS в основну UCITS.

3. Основною UCITS є UCITS або її інвестиційний відділ, які:

(a) мають у складі власників паїв принаймні одну донорську UCITS;

(b) самі не є донорською UCITS; та

(c) не утримують паї донорської UCITS.

4. До основної UCITS застосовуються такі відступи:

(a) якщо основна UCITS має принаймні дві донорські UCITS у складі власників паїв, стаття 1(2)(a) і стаття 3(b) не застосовуються, що дає основній UCITS право вибирати, чи залучати капітал від інших інвесторів;

(b) Якщо основна UCITS не залучає капітал від громадськості в державі-члені, іншій ніж та, у якій вона має осідок, а має тільки одну або більше донорських UCITS у такі державі-члені, глава XI і другий підпараграф статті 108(1) не застосовуються.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб інвестиції донорської UCITS у конкретну основну UCITS, розмір яких перевищує ліміт, застосовний згідно зі статтею 55(1) до інвестицій в інші UCITS, підлягали попередньому затвердженню компетентними органами держави-члена розташування головного офісу донорської UCITS.

2. Донорська UCITS повинна бути поінформована, протягом 15 робочих днів з моменту подання повного досьє, чи компетентні органи затвердили інвестиції донорської UCITS в основну UCITS.

3. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу донорської UCITS надають затвердження, якщо донорська UCITS, її депозитарій та її аудитор, а також основна UCITS відповідають всім вимогам, визначеним у цій главі. Для цих цілей донорська UCITS повинна надати компетентним органам держави-члена розташування головного офісу такі документи:

(a) правила фонду або установчі документи донорської UCITS та основної UCITS;

(b) проспект та ключову інформацію для інвесторів, зазначену у статті 78, донорської та основної UCITS;

(c) угоду між донорською та основною UCITS або внутрішні правила ведення діяльності, зазначені у статті 60(1);

(d) якщо застосовно, інформацію, яка повинна бути надана власникам паїв, зазначену у статті 64(1);

(e) якщо основна UCITS і донорська UCITS мають різних депозитаріїв, угоду про обмін інформацією між їхніми відповідними депозитаріями, зазначену у статті 61(1); та

(f) якщо основна UCITS і донорська UCITS мають різних аудиторів, угоду про обмін інформацією між їхніми відповідними аудиторами, зазначену у статті 62(1).

Якщо донорська UCITS має осідок у державі-члені, іншій ніж держава-член розташування головного офісу основної UCITS, донорська UCITS також повинна надати підтвердження компетентними органами держави-члена розташування головного офісу основної UCITS, що основна UCITS є UCITS або її інвестиційним відділом, що відповідає умовам, визначеним у статті 58(3)(b) та (c). Донорська UCITS повинна надати документи офіційною мовою або однією з офіційних мов держави-члена розташування головного офісу UCITS або мовою, затвердженою компетентними органами.

1. Держави-члени повинні вимагати, щоб основна UCITS надала донорській UCITS усі документи та інформацію, необхідні останній для виконання вимог, встановлених у цій Директиві. З цією метою донорська UCITS повинна укласти угоду з основною UCITS.

Донорська UCITS не повинна інвестувати понад ліміт, застосовний згідно зі статтею 55(1), у паї такої основної UCITS до вступу в дію угоди, зазначеної в першому підпараграфі. Така угода повинна бути безкоштовно надана за запитом усім власникам паїв.

Якщо управління основною та донорською UCITS здійснює одна керуюча компанія, угода може бути замінена внутрішні правилами ведення діяльності, які забезпечують відповідність вимогам, визначеним у цьому параграфі.

2. Основна та донорська UCITS повинні вжити належних заходів для координації часу розрахування та публікації вартості їхніх чистих активів, щоб уникнути визначення такого часу ринком для їхніх паїв, що перешкоджатиме арбітражному врегулюванню.

3. Без обмеження статті 84, якщо основна UCITS тимчасово призупиняє зворотний викуп, погашення або підписку на свої паї, за власною ініціативою або на вимогу компетентних органів, кожна з її донорських UCITS має право призупинити зворотний викуп, погашення або підписку на свої паї, незважаючи на умови, встановлені у статті 84(2), упродовж того самого періоду часу, що й основна UCITS.

4. У разі ліквідації основної UCITS донорська UCITS також підлягає ліквідації, крім випадків, коли компетентні органи держави-члена розташування головного офісу надали згоду на:

(a) інвестування принаймні 85% активів донорської UCITS у паї іншої основної UCITS; або

(b) внесення змін до її правил фонду або установчих документів, щоб уможливити перетворення донорської UCITS на UCITS, що не є донорською.

Без обмеження конкретних національних положень стосовно примусової ліквідації, ліквідація основної UCITS повинна відбутися не раніше ніж через три місяці з моменту повідомлення основною UCITS усіх власників паїв і компетентних органів держава-член розташування головного офісу донорської UCITS про зобов’язальне рішення щодо ліквідації.

5. У разі злиття основної UCITS з іншою UCITS або її поділу на дві чи більше UCITS донорська UCITS підлягає ліквідації, крім випадків, коли компетентні органи держави-члена розташування головного офісу донорської UCITS надають згоду на те, щоб донорська UCITS:

(a) продовжувала бути донорською UCITS основної UCITS або іншої UCITS, що утворилася в результаті злиття чи поділу основної UCITS;

(b) інвестувала принаймні 85% своїх активів у паї іншої основної UCITS, що не утворилася в результаті злиття або поділу; або

(c) внесла зміни до своїх правил фонду або установчих документів, щоб уможливити перетворення на UCITS, що не є донорською.

Злиття або поділ основної UCITS набуває чинності, тільки якщо основна UCITS надала усі власникам своїх паїв і компетентних органам держави-члена розташування головного офісу донорської UCITS інформацію, яка зазначена або є порівнянною з інформацією, зазначеною у статті 43, за 60 днів до пропонованої дати набуття чинності.

Крім випадків, коли компетентні органи держави-члена розташування головного офісу донорської UCITS надали згоду відповідно до пункту (a) першого підпараграфа, основна UCITS повинна надати можливість донорській UCITS здійснити зворотний викуп або погашення всіх паїв в основній UCITS до набуття чинності злиттям або поділом основної UCITS.

6. Комісія може ухвалити, за допомогою делегованих актів згідно зі статтею 112a, інструменти для визначення:

(a) змісту угоди або внутрішній правил ведення діяльності, зазначених у параграфі 1;

(b) заходів, зазначених у параграфі 2, які вважаються належними; та

(c) процедур надання необхідної згоди відповідно до параграфів 4 і 5 у випадку ліквідації, злиття або поділу основної UCITS.

7. З метою забезпечення однакових умов застосування цієї статті ESMA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів для визначення умов застосування делегованих актів, ухвалених Комісією щодо угоди, заходів і процедур, зазначених у параграфі 6. Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

1. Держави-члени повинні вимагати, щоб, якщо основна та донорська UCITS мають різних депозитаріїв, такі депозитарії уклали угоду про обмін інформацією для забезпечення виконання обов’язків обох депозитаріїв.

Донорська UCITS не повинна інвестувати в паї основної UCITS до введення в дію такої угоди.

Якщо вони відповідають вимогам, встановленим у цій главі, ні депозитарій основної UCITS, ні депозитарій донорської UCITS не повинні вважатися такими, що порушують будь-які правила, які обмежують розкриття інформації або стосуються захисту даних, якщо такі правила передбачені договором або законом, підзаконним нормативно-правовим актом чи адміністративним положенням. Така відповідність не створює відповідальності для такого депозитарія або будь-якої особи, що діє від його імені.

Держави-члени повинні вимагати, щоб донорська UCITS або, якщо застосовно, керуюча компанія донорської UCITS відповідала за повідомлення депозитарію донорської UCITS будь-якої інформації про основну UCITS, яка необхідна для виконання обов’язків депозитарія донорської UCITS.