1. Схвалити Концепцію реалізації державної політики у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель у частині збільшення кількості будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії, що додається.

2. Затвердити Національний план збільшення кількості будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії, що додається.

3. Центральним та місцевим органам виконавчої влади, відповідальним за виконання Національного плану збільшення кількості будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії, затвердженого цим розпорядженням, подавати Міністерству розвитку громад та територій щопівроку до 20 числа наступного за звітним місяця інформацію про хід його виконання.

Законом України "Про енергетичну ефективність будівель" (далі - Закон) визначено, що для поступового підвищення енергетичної ефективності будівель розробляється національний план збільшення кількості будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії (далі - національний план), що підлягає затвердженню згідно із статтею 9 Директиви Європейського Парламенту і Ради від 19 травня 2010 р. 2010/31/ЄС щодо енергетичної ефективності будівель, що замінює Директиву 2002/91/ЄС (далі - Директива 2010/31/ЄС).

Законом визначено потребу у здійсненні заходів щодо досягнення збільшення кількості будівель, які не лише відповідатимуть, але і перевищуватимуть чинні мінімальні вимоги до енергетичної ефективності будівель та споживання енергії в яких частково забезпечуватиметься енергією з відновлюваних джерел.

Збільшення кількості таких будівель - будівлі із наближеним до нульового рівнем споживання енергії в енергонезалежні будівлі також спрямоване на зменшення загального постачання первинної енергії та викидів двоокису вуглецю як однієї з головних цілей Директиви Європейського Парламенту та Ради від 25 жовтня 2012 р. 2012/27/ЄС про енергетичну ефективність.

В Україні існує ряд проблем, які потребують комплексного розв’язання на шляху до збільшення кількості енергонезалежних будівель з метою поступового підвищення енергетичної ефективності будівель в Україні.

1. Проблема визначення будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії

Однією із ключових вимог актів законодавства Європейського Союзу та Енергетичного Співтовариства до національних планів збільшення кількості енергонезалежних будівель є визначення детального практичного застосування державами-членами поняття "енергонезалежні будівлі" з відображенням власних національних, регіональних або місцевих умов та із зазначенням граничного числового показника річного використання первинної енергії у таких будівлях, вираженого у кВт·год/кв. метр (кВт·год/куб. метр). На виконання цієї ключової вимоги планом заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода), передбачено завдання щодо встановлення вимог до будівель з майже нульовим споживанням енергії, визначене відповідно до положень статті 338 (додаток XXVII) зазначеної Угоди.

Водночас в Україні на сьогодні відсутнє детальне визначення енергонезалежних будівель та вимог до них, зокрема пов’язане з недостатніми темпами наближення будівельних норм та національних стандартів України до європейських вимог щодо енергетичної ефективності будівель, які постійно підвищуються.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону будівля з близьким до нульового рівнем споживання енергії - будівля з рівнем енергетичної ефективності, що перевищує встановлені мінімальні вимоги, в якій для формування належних умов проживання та/або життєдіяльності людей використовується енергія переважно з відновлюваних джерел. У пункті 11 частини першої статті 1 Закону мінімальні вимоги до енергетичної ефективності визначено як сукупність вимог до огороджувальних конструкцій будівлі, інженерних систем та їх елементів (у тому числі обладнання), результатом дотримання яких є забезпечення створення належних умов проживання та/або життєдіяльності людей у такій будівлі протягом нормативного строку експлуатації будівлі за нормативно допустимого рівня витрат енергії.

За результатами виконання у 2018-2019 роках наукової роботи "Проведення досліджень та розроблення науково обґрунтованих пропозицій щодо встановлення мінімальних вимог до енергетичної ефективності будівель", проведеної державним підприємством "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій", визначено економічну доцільність здійснення заходів із забезпечення (підвищення рівня) енергетичної ефективності будівель, урахування якої за поточних значень макроекономічних показників в Україні не дає змоги розпочати широке впровадження енергонезалежних будівель в Україні. Водночас було встановлено, що комплекс заходів, виконання яких дасть можливість досягти дотримання обох умов належності будівлі до енергонезалежних будівель, дає результат у вигляді досягнення показника максимального питомого споживання кінцевої енергії на потреби опалення та охолодження на рівні рекомендованого до встановлення як нового показника класу енергоефективності "А".

Згідно з вимогами пункту "a" частини третьої статті 9 Директиви 2010/31/ЄС у національному плані підлягають зазначенню максимальні показники питомого споживання первинної енергії для енергонезалежних будівель у кВт·год/кв. метр (кВт·год/куб. метр). Проте відповідно до вимог до енергетичної ефективності будівель, визначених Методикою визначення енергетичної ефективності будівель та будівельних норм, що враховуються під час визначення енергетичної ефективності будівель, енергонезалежні будівлі повинні відповідати таким вимогам:

будівля відповідає класу енергетичної ефективності не нижче класу "А";

питомий показник споживання первинної енергії будівлею не перевищує максимальних показників питомого споживання первинної енергії для енергонезалежних будівель згідно з вимогами до будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії, встановленими Мінінфраструктури;

для формування належних умов проживання та/або життєдіяльності людей у будівлі використовується енергія переважно з відновлюваних джерел, частка якої визначається згідно з розділами 14, 15 ДСТУ Б А.2.2-12, розділами 11, 14 та додатком Е до ДСТУ Б EN ISO 13790, додатком G до ДСТУ Б EN 15603.

Максимальні показники питомого споживання первинної енергії для енергонезалежних будівель, визначені національним планом, а також спосіб обчислення значення частки відновлюваних джерел енергії підлягають визначенню як нормативне значення та подальшому перегляду у разі зміни мінімальних вимог до енергетичної ефективності, значного підвищення економічної доцільності заходів з підвищення енергетичної ефективності та в інших випадках, передбачених законодавством.

Також для встановлення визначення енергонезалежних будівель особливої уваги заслуговує необхідність приведення Закону та відповідних нормативно-правових актів, технічних норм у відповідність з переглянутою (новою редакцією) Директивою 2010/31/ЄС в результаті прийняття Директиви Європейського Парламенту та Ради 2018/844/ЄС від 30 травня 2018 р. про внесення змін до Директиви 2010/31/ЄС, а також до Директиви Європейського Парламенту та Ради 2012/27/ЄС про енергетичну ефективність. Так, на даний час не до кінця врегульованим є питання гармонізації мінімальних вимог до інженерних систем.

2. Проблема визначення проміжних цілей підвищення показників енергетичної ефективності будівель та їх моніторингу

Наступна проблема збільшення кількості енергонезалежних будівель - відсутність встановлених цілей підвищення показників енергетичної ефективності будівель та моніторингу їх досягнення. Зокрема, відсутні проміжні цілі, необхідні з огляду на підготовку до встановлення обов’язковості дотримання вимог до нових будівель, а також існуючих, в яких проводиться реконструкція, щодо їх прийняття в експлуатацію виключно за умови досягнення вимог до енергонезалежних будівель.

Необхідно забезпечити наявність енергонезалежних будівель у державному секторі, у тому числі шляхом приведення таких будівель, що підлягають реконструкції, у відповідність з рівнем енергонезалежних будівель.

У країнах ЄС на 2015 рік встановлювались проміжні цілі для покращення енергетичної ефективності нових будівель (на п’ять років після прийняття Директиви 2010/31/ЄС), зокрема з метою підготовки до впровадження обов’язковості дотримання в будівлях вимог до енергонезалежних будівель.

Для досягнення сталості забезпечення високого рівня енергетичної ефективності в Україні було розраховано внесок України у досягнення загальної мети з енергоефективності для Договірних Сторін Договору про заснування Енергетичного Співтовариства. Прогнозні показники, визначені відповідно до Заключного проекту з розрахунку національної мети з енергоефективності до 2020 року, включаючи перспективу до 2030 року (Звіту про результати діяльності Робочої групи із залученням фахівців Секретаріату Енергетичного Співтовариства), передбачають зниження кінцевого споживання енергії на 15 відсотків у 2020 році та на 32 відсотки у 2030 році (порівняно з прийнятими за базові значеннями за 2005-2009 роки). Національним планом пропонується передбачити відслідковування досягнення національної мети з енергоефективності шляхом моніторингу стану досягнення її цільових показників за допомогою індикаторів енергоефективності за секторами кінцевого енергоспоживання, розрахованих за методологією Міжнародного енергетичного агентства та запроваджених для щорічної публікації на виконання пункту 80 плану заходів з реалізації етапу "Реформування енергетичного сектору (до 2020 року)" Енергетичної стратегії України на період до 2035 року "Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність".

3. Недостатність заходів забезпечення енергетичної ефективності будівель

Варто підкреслити, що державна політика стосовно питання збільшення кількості енергонезалежних будівель в Україні до цього часу здебільшого полягала у забезпеченні енергетичної ефективності будівель шляхом нормативного підвищення технічних вимог будівель (зокрема, відповідно до нормативно-правових актів на виконання Закону) і меншою мірою - у впровадженні заходів економічного стимулювання забезпечення енергетичної ефективності будівель.

Доцільно навести узагальнений перелік наявних заходів із збільшення кількості енергонезалежних будівель, включаючи ті, що потребують фінансування, у частині здійснення заходів із забезпечення підвищення рівня енергетичної ефективності, зокрема:

здійснено унормування споживання енергії для різних категорій будівель залежно від виду будівельних робіт та функціонального призначення;

для зведення енергетичного балансу будівель визначено фізичні межі будівлі та період обчислення енергетичної ефективності будівель;

затверджено класи енергетичної ефективності будівлі, визначення яких здійснюється за Методикою визначення енергетичної ефективності будівель, визначення енергетичної ефективності будівлі за розрахунковим показником питомого енергоспоживання у разі опалення, охолодження та гарячого водопостачання залежно від кондиціонованої площі (об’єму) будівлі;

регламентовано визначення рівня комфорту і вимоги до якості повітря в приміщеннях для зимового і літнього сезону, параметри мікроклімату приміщень залежно від їх типів, призначення тощо;

сформовано базу даних сертифікатів енергоефективності будівель, базу звітів з обстеження технічних систем будівель, утворено атестаційні комісії для атестації фахівців із сертифікації енергетичної ефективності будівель та фахівців з обстеження інженерних систем та базу даних таких фахівців;

запроваджено бюджетний та нормативно-правовий механізм підвищення рівня енергоефективності житлових та громадських будівель. Створено Фонд енергоефективності та забезпечено його фінансування з державного бюджету у сумі до 1,6 млрд. гривень щороку. Виконання Державної цільової економічної програми енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2020 роки (протягом 2014-2019 років) дало змогу її учасникам (612 тис. родин) залучити на здійснення енергоефективних заходів більше 7 млрд. гривень кредитних коштів та отримати від Уряду близько 2,4 млрд. гривень відшкодування частини суми таких кредитів.

Крім того, завдяки організації наприкінці 2017 року електронних закупівель послуг енергосервісу оголошено більше 500 закупівель у 35 містах та укладено понад 200 контрактів на проведення робіт з підвищення рівня енергоефективності громадських будівель за кошти приватних інвесторів на суму більше 200 млн. гривень.

Оскільки економічна доцільність виконання енергоефективних заходів залежить від ряду об’єктивних та суб’єктивних чинників, таких як місцезнаходження об’єкта, поточний стан ринку нерухомості, ринку кредитування, інвестиційної привабливості регіону, природні та інвестиційні передумови використання відновлюваної енергетики, виникає проблема збалансованості реалізації проектів енергоефективності в розрізі регіонів.

Отже, незважаючи на виконання Україною Угоди та рішень Енергетичного Співтовариства щодо реалізації Директив з енергоефективності Європейського Парламенту і Ради, зокрема в рамках виконання завдань, передбачених Національним планом дій з енергоефективності на період до 2020 року, є необхідність не обмежуватися виконанням існуючих заходів з підвищення рівня енергоефективності та розпочати впровадження додаткових заходів, спрямованих виключно на збільшення кількості енергонезалежних будівель.

4. Недостатність заходів із збільшення використання енергії з відновлюваних джерел в будівлях, зокрема для задоволення власних потреб в енергії

З огляду на технологічні особливості енергонезалежних будівель, їх складність та підвищену вартість будівництва особливої уваги заслуговує проблема забезпечення економічної доцільності, фінансової спроможності власників будівель здійснювати заходи, спрямовані на збільшення використання енергії з відновлюваних джерел. Це стосується як спорудження нових будівель, так і існуючих будівель, у тому числі історичних, в яких проводиться реконструкція, відповідно до статей 6 і 7 Директиви 2010/31/ЄС, а також частини четвертої статті 13 Директиви Європейського Парламенту та Ради 2009/28/ЄС про заохочення до використання енергії, виробленої з відновлюваних джерел, якою вносяться зміни до, а в подальшому скасовуються Директиви Європейського Парламенту та Ради 2001/77/ЄС та 2003/30/ЄС.

Можна навести такий узагальнений перелік наявних заходів із збільшення кількості енергонезалежних будівель, включаючи ті, що потребують фінансування, у частині заходів, спрямованих на збільшення використання енергії з відновлюваних джерел в будівлях:

затверджено державні будівельні норми, що не визначають, які джерела енергії (традиційні чи відновлювані) та форми опалення повинні використовуватися в окремих будівлях як обов’язкові (забезпечено гнучкість у виборі технічних рішень);

затверджено статичні загальнодержавні фактори первинної енергії для визначення показника первинної енергії, що споживається будівлею, шляхом застосування середніх значень аналогічних факторів первинної енергії європейських країн (у той же час числовий показник споживання первинної енергії та спосіб розрахунку частки споживання енергії відновлюваних джерел на сьогодні не затверджено);

запроваджено політику стимулювання реалізації проектів відновлюваної енергетики шляхом забезпечення придбання гарантованим покупцем виробленої електричної енергії за "зеленим" тарифом, що лише за останні чотири роки привело до збільшення удвічі потужності об’єктів відновлюваної енергетики та збільшило зростання кількості об’єктів сонячної енергетики приватних домогосподарств та їх потужності до 345 МВт встановленої потужності.

Отже, стимулювання використання відновлюваних джерел енергії на цьому етапі відбувається не шляхом встановлення обов’язкових технічних норм та національних стандартів, а шляхом виконання державних програм підтримки об’єктів альтернативної енергетики для збільшення частки відновлювальної енергії в балансі як енергетичних мереж, так і окремих домогосподарств. Разом з тим національний план визначає заходи як на посилення спроможності власників будівель щодо потенційного впровадження в майбутньому вимог стосовно використання відновлюваних джерел енергії у будівлях, так і на реалізацію успішних прикладів такого впровадження в будівлях державної та комунальної форми власності.

5. Відсутність спроможності у власників будівель дотримуватися вимог до енергонезалежних будівель та впровадження комплексних заходів з підвищення такої спроможності

На даний час в Україні відсутні достатні технічні, організаційні, фінансові та особливо бюджетно-мотиваційні передумови для впровадження обов’язковості дотримання таких вимог передусім щодо будівель, які перебувають у власності або орендуються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, утримання яких фінансується з державного та місцевих бюджетів.

У зв’язку з цим пропонується забезпечити наявність усіх передумов для впровадження обов’язковості дотримання в Україні таких вимог шляхом виконання національного плану. Зокрема, стосовно об’єктів будівництва (так само як і щодо будівель, у яких здійснюється реконструкція), що перебувають у власності та в яких перебувають органи державної влади, необхідно забезпечити впровадження такої обов’язковості через вісім років після прийняття Закону (у країнах ЄС таким строком було 31 грудня 2018 р., через вісім років після прийняття Директиви 2010/31/ЄС), та в усіх без винятку нових будівлях - через 10 років після прийняття Закону (у країнах ЄС таким строком було 31 грудня 2020 року).

Метою національного плану є формування та визначення способів реалізації ефективної державної політики, спрямованої на збільшення кількості енергонезалежних будівель в Україні, у тому числі на забезпечення енергетичної ефективності будівель та на збільшення застосування відновлюваних джерел енергії, зокрема через забезпечення вдосконалення нормативно-правового та технічного регулювання питання визначення вимог до енергонезалежних будівель, забезпечення організаційної та фінансової спроможності власників будівель усіх форм власності, зокрема спроможності органів державної влади та органів місцевого самоврядування забезпечити дотримання таких вимог щодо всіх об’єктів будівництва та будівель, у яких здійснюється реконструкція.

Напрямами виконання національного плану є:

визначення детального практичного застосування в Україні поняття будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії включно із цифровим індикатором використання первинної енергії, вираженим у кВт·год/кв. метр (кВт·год/куб. метр) на рік;

встановлення проміжних цілей підвищення показників енергетичної ефективності будівель та їх моніторинг з огляду на підготовку до встановлення обов’язковості дотримання вимог щодо прийняття в експлуатацію будівель виключно з досягненням близького до нульового рівня споживання енергії;

визначення та виконання заходів, спрямованих на збільшення кількості будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії, зокрема на забезпечення економічної доцільності, підвищення фінансової спроможності, наявності стимулів власників будівель здійснювати заходи, спрямовані на досягнення близького до нульового рівня споживання енергії;

визначення та виконання заходів державної та регіональної (місцевої) політики, спрямованих на збільшення використання енергії з відновлюваних джерел в будівлях, зокрема для задоволення власних потреб в енергії;

встановлення обов’язковості дотримання вимог щодо досягнення близького до нульового рівня споживання енергії будівлею як ключового засобу збільшення кількості таких будівель, до настання якої необхідно встановити ряд технічних, організаційних та фінансових завдань та здійснити відповідні заходи, зокрема:

не пізніше 31 грудня 2027 р. енергетична ефективність будівель, що приймаються в експлуатацію, повинна бути не нижчою за чинні вимоги (крім випадків, передбачених Законом) до будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії;

не пізніше 31 грудня 2025 р. енергетична ефективність будівель державної та комунальної форми власності, що приймаються в експлуатацію, повинна бути не нижчою за чинні вимоги (крім випадків, передбачених Законом) до будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії.

Виконання національного плану передбачається протягом 2020-2030 років. Національний план передбачається реалізувати двома етапами.

На першому етапі (2020-2025 роки) передбачається виконання заходів, спрямованих на подолання технічних, організаційних та фінансових проблем на шляху збільшення кількості енергонезалежних будівель (далі - заходи першого етапу національного плану), з урахуванням наявних заходів із збільшення кількості енергонезалежних будівель з наступним переглядом результатів їх виконання.

На другому етапі (2025-2030 роки) передбачається виконання заходів, спрямованих на реалізацію переходу до обов’язкового дотримання стандартів енергонезалежних будівель щодо усіх об’єктів будівництва та будівель, у яких здійснюється реконструкція (далі - заходи другого етапу національного плану), що формується шляхом перегляду національного плану з урахуванням:

стану виконання заходів першого етапу національного плану та визначення необхідності коригування державної політики;

зобов’язань України в рамках виконання Угоди та в рамках виконання Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, включно з такими, що виникнуть під час реалізації першого етапу національного плану;

економічної доцільності здійснення заходів з підвищення енергетичної ефективності будівель, визначених на момент початку розроблення заходів другого етапу національного плану.

Проміжні цілі національного плану:

належне виконання до 2025 року заходів першого етапу національного плану із досягненням зазначених в національному плані очікуваних результатів;

скорочення до 2025 року кінцевого споживання енергії у питомих показниках та в абсолютних значеннях у житловому секторі на 1 відсоток та в громадських будівлях на 1 відсоток щороку.

Зазначені показники обрано як проміжні цілі національного плану з огляду на відсутність на першому етапі національного плану заходів із впровадження технічних обов’язкових нормативів та достатніх фінансових стимулів збільшення кількості енергонезалежних будівель. Відповідно є необхідність відслідковування загальної динаміки зростання енергетичної ефективності будівель як важливої передумови покращення технічних характеристик будівель в Україні, що дають змогу здійснювати наступні обґрунтовані з точки зору економічної доцільності заходи із збільшення кількості енергонезалежних будівель (щодо об’єктів будівництва та щодо будівель, у яких здійснюється реконструкція).

За умови прийняття Концепції та національного плану та їх реалізації економія енергії орієнтовно становитиме близько 60 відсотків попереднього рівня у відповідних будівлях.

Заходи національного плану матимуть здебільшого нейтральний або позитивний середньостроковий вплив та позитивний довгостроковий вплив на основні заінтересовані сторони.

Серед основних заінтересованих сторін варто виділити, зокрема, таких як:

споживачі енергії, як у приватних домогосподарствах, так і органах державної влади та органах місцевого самоврядування, - як розпорядники громадських будівель;

фахівці у сфері енергетичної ефективності;

керівники експертних асоціацій та громадських організацій;

енергопостачальні компанії;

члени Кабінету Міністрів України та керівники центральних органів виконавчої влади як виконавці завдань з досягнення національних цілей з енергоефективності та завдань з імплементації європейського законодавства;

європейські інституції (так само як і Секретаріат Енергетичного Співтовариства та Європейська Комісія - інституції, відповідальні за сприяння європейській інтеграції України).

Згідно з визначеними напрямами національного плану передбачається розв’язання проблем збільшення кількості енергонезалежних будівель шляхом виконання наявних заходів та затвердження і виконання запланованих заходів із збільшення кількості енергонезалежних будівель.

Визначення детального практичного застосування в Україні поняття будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії передбачається здійснити у такий спосіб:

приведення Закону та відповідних нормативно-правових актів, технічних норм у відповідність з переглянутою (нова редакція) Директивою 2010/31/ЄС;

визначення категорій пріоритетних будівель, на які поширюватимуться обов’язкові вимоги щодо досягнення близького до нульового рівня споживання енергії, зокрема встановлення критеріїв визначення категорій будівель, на які поширюються такі вимоги;

підвищення екологічності будівництва та експлуатації житла шляхом визначення типологізації будівель за рівнем викидів двоокису вуглецю;

визначення належності будівель до енергонезалежних будівель (класу енергонезалежних будівель) з урахуванням критеріїв походження енергії з відновлюваних джерел;

стимулювання довгострокового поетапного підвищення характеристик енергетичної ефективності будівлі з доведенням до рівня енергонезалежних будівель (класу енергонезалежних будівель) через рекомендації, які надаються під час проведення енергетичного аудиту будівель;

визначення показників економічної доцільності впровадження заходів з підвищення енергетичної ефективності будівель та їх відхилень як підстав для перегляду мінімальних вимог до енергетичної ефективності будівель;

стимулювання ініціатив саморегулівних організацій у сфері енергетичної ефективності щодо навчання, атестації спеціалістів та підвищення якості аудитів та сертифікатів.

Встановлення та моніторинг проміжних цілей підвищення показників енергетичної ефективності будівель передбачається здійснити у такий спосіб:

розширення переліку заходів з підвищення енергетичної ефективності будівель (типів заощадженої енергії) для звітування з боку Фонду енергоефективності;

впровадження моніторингу на базі інфраструктури веб-порталів відкритих даних із встановленням вимог до формату, обсягу та періодичності надсилання наборів даних;

нормативне забезпечення розрахунку, встановлення та моніторингу досягнення цільових показників енергетичної ефективності та їх публікації на національних та європейських інформаційних порталах.

Збільшення кількості будівель з високим рівнем енергетичної ефективності, зокрема забезпечення економічної доцільності та фінансової спроможності власників будівель, передбачається здійснити шляхом:

перегляду та розширення визначених заходів з економії бюджетних коштів, що здійснюються органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

здійснення заходів щодо посилення ролі Фонду енергоефективності у збільшенні кількості енергонезалежних будівель;

забезпечення доступу суб’єктів отримання фінансової підтримки здійснення заходів з підвищення енергоефективності будівель до ресурсів інфраструктурних фондів ЄС;

посилення інституційної спроможності місцевих програм підтримки проектів термомодернізації будівель, в тому числі поетапної, та фондів, зокрема револьверного типу;

забезпечення участі Державного фонду регіонального розвитку у збільшенні кількості енергонезалежних будівель, зокрема розроблення примірних рішень;

нормативно-правового забезпечення механізму енергосервісу між постачальниками житлово-комунальних послуг та споживачами;

підвищення спроможності органів місцевого самоврядування щодо отримання підтримки міжнародних фінансових організацій для здійснення заходів з підвищення енергоефективності;

розміщення в Україні промислових потужностей (зокрема, на засадах толінгу - виробництва готової продукції з давальницької сировини) з виробництва енергоефективного обладнання та будівельних матеріалів закордонних виробників.

Просування питань обов’язковості використання енергії з відновлюваних джерел в будівлях, зокрема для задоволення власних потреб в енергії, передбачається здійснити у такий спосіб:

регламентація встановлення об’єктів (систем) генерації енергії з відновлюваних джерел енергії під час проектування об’єктів будівництва та реконструкції будівель та інженерних систем;

врегулювання особливостей термомодернізації історичних будівель;

спрощення дозвільних процедур та можливості приєднання до мереж, врегулювання розміру встановленої потужності, обсягів виробництва і споживання електричної енергії, зокрема без використання акумулюючих систем;

спрощення передачі в оренду дахів будівель та інших об’єктів комунальної і державної власності для розміщення об’єктів сонячної генерації електричної та теплової енергії.

Перехід до обов’язковості дотримання вимог до енергонезалежних будівель передбачається здійснити у такий спосіб:

встановлення нових мінімальних вимог до енергетичної ефективності будівель з урахуванням вимог до енергонезалежних будівель;

визначення оптимальних шляхів здійснення термомодернізації житлового фонду та громадських будівель України, затвердження Стратегії термомодернізації будівель;

затвердження будівельних норм щодо проектування та будівництва енергонезалежних будівель;

затвердження будівельних норм щодо проектування інженерних систем будівель з урахуванням оновлених європейських вимог до інженерних систем;

повне виконання заходів першого етапу національного плану та забезпечення звітування з переглядом національного плану та затвердженням заходів другого етапу національного плану з урахуванням готовності до переходу до обов’язковості дотримання вимог до енергонезалежних будівель (у разі економічної доцільності).

Виконання національного плану дасть змогу створити передумови для суттєвого збільшення в Україні кількості енергонезалежних будівель, в тому числі шляхом встановлення та подальшого дотримання вимог до енергонезалежних будівель.

Зокрема очікується, що не пізніше 31 грудня 2027 р. клас енергетичної ефективності всіх будівель, що приймаються в експлуатацію, повинен бути не нижчим за чинні на дату початку виконання будівельних робіт вимоги до енергонезалежних будівель та не пізніше 31 грудня 2025 р. енергетична ефективність будівель державної та комунальної форми власності, що приймаються в експлуатацію, повинна бути не нижчою за чинні на дату початку виконання будівельних робіт вимоги до енергонезалежних будівель (крім випадків, передбачених Законом).

На момент запровадження таких вимог передбачається забезпечити наявність визначення детального практичного застосування в Україні поняття будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії включно із належним чином обґрунтованим цифровим індикатором використання первинної енергії.

Також виконання національного плану дасть змогу досягти встановлених проміжних цілей на підвищення показників енергетичної ефективності будівель в Україні та здійснювати їх моніторинг протягом виконання національного плану.

Національний план передбачає забезпечення економічної доцільності, підвищення фінансової спроможності, наявності стимулів власників будівель здійснювати заходи, спрямовані на досягнення вимог до енергонезалежних будівель, та використовувати енергію з відновлюваних джерел в будівлях, зокрема для задоволення власних потреб в енергії.

Очікувані результати виконання першого етапу національного плану такі.

Встановлено деталізоване нормативне та технічне визначення енергонезалежні будівлі, зокрема:

на законодавчому рівні визначено деталізацію вимог до енергетичної ефективності будівель та до інженерних систем відповідно до оновленої Директиви 2010/31/ЄС, зокрема в частині визначення (вимог до) енергонезалежних будівель та частки енергії, що споживається з відновлюваних джерел, що передбачає, зокрема, додаткове зростання ринків впровадження енергоефективних заходів та послуг енергоаудиту і підвищення енергетичної ефективності в розмірі 15 відсотків приросту ефективності інженерних систем за рахунок впровадження інтелектуальних систем обліку та автоматизації інженерних систем будівель, мікрогенерації з відновлюваних джерел енергії;

узгоджено перелік будівель, які підлягають сертифікації енергетичної ефективності, що дасть змогу підвищити інвестиційну привабливість фонду державних та комунальних будівель (збільшити кількість громадських будівель як потенційних об’єктів для комплексної термомодернізації з потенційним подальшим доведенням до стандартів енергонезалежних будівель), сформувати відповідні реєстри (бази даних, переліки) будівель державної та комунальної форми власності з очікуваним досягненням їх заповненості в розмірі 90 та 70 відсотків;

визначено категорії енергонезалежних будівель, в тому числі за критерієм викидів двоокису вуглецю (впливом на довкілля) протягом життєвого циклу будівлі, що дасть змогу досягти скорочення витрат на генерацію (перетворення) та транспортування, зменшення потреби у видобутку та імпорті енергоносіїв для власного споживання, підвищення енергетичної незалежності України, досягнення позитивних кліматичних змін, виробити ринковий механізм поведінкового стимулювання попиту на енергоефективне та екологічне будівництво, зокрема через наявність у проектній документації екологічних декларацій (сертифікатів) на будівельні матеріали в розмірі від 10 до 50 відсотків товарних одиниць (обсягу будівельних матеріалів) у кошторисах проектів об’єктів будівництва;